Трансформація економічних систем в умовах глобалізації

Кореляційно-регресійний аналіз уможливив побудову моделей, які відповідають закономірностям досягнення певного рівня глобалізації в кожній окремій групі країн залежно від окремих субіндексів та з урахуванням двох тривалих періодів розвитку зазначеного процесу. Це дозволило дійти таких висновків:

1. За період 1970-2005 рр. індекс глобалізації країн з досить низьким рівнем і високою динамікою інтеграційного процесу підвищився з 15,66 до 30,67, що відповідає 1,9% середньорічного приросту. Найістотнішим для цих країн виявився вплив політичного чинника: зростання його індексу на 1% призводить до зростання рівня глобалізації на 0,9 %. Другим за значимістю є економічний чинник (міжнародна торгівля), який спричиняє зростання індексу глобалізації на 0,34%. Водночас у період 1990-2005 рр. на перше місце вийшли економічні чинники (міжнародна торгівля та приховані імпортні бар'єри), зростання індексів яких на 1% призводить до зростання рівня глобалізації на 0,6% та 0,49% відповідно.

2. Для другої групи - країни з низьким рівнем і відносно високою динамікою процесу глобалізації - характерним є зростання індексу глобалізації упродовж 1976-2005 рр. на 80%, що відповідає 1,64% середньорічного приросту. На першому місці для цих країн перебуває інформаційно-технологічний чинник, який призводить до зростання індексу глобалізації на 0,34 %. Політичний чинник посідає друге місце за впливом на формування індексу глобалізації. Водночас цей вплив є значно нижчим: зростання субіндексу політичної глобалізації на 1% призводить до зростання рівня глобалізації на 0,36 %. У 1990-2005 рр. на першому місці залишався інформаційно-технологічний чинник, його вплив зростав. На друге місце вийшов економічний чинник, йдеться про прямі іноземні інвестиції. Роль політичного чинника нівелювалась і стала негативною, тобто зростання політичного індексу призводить до зниження рівня глобалізованості.

3. Для третьої групи (країни із середнім рівнем глобалізації) є притаманним найвищі темпи зростання індексу глобалізації: за 1970-2005 рр. він підвищився більш ніж удвічі, що в середньорічному вимірюванні становить 2%. На першому місці для цих країн перебуває інформаційно-технологічний чинник - він призводить до зростання індексу глобалізації на 0,4 %. Політичний чинник посідає лише третє місце: зростання субіндексу політичної глобалізації на 1% призводить до зростання загального рівня глобалізації на 0,23%. На другому і четвертому місцях перебувають економічні чинники: прямі іноземні інвестиції та податки на міжнародну торгівлю. Період 1990-2005 рр. для цієї групи країн характеризується визначальною роллю інформаційно-технологічного та економіч-ного (податки на міжнародну торгівлю та прямі іноземні інвестиції) чинників. Політичний чинник посідає лише четверте місце й меншою мірою впливає на формування індексу глобалізації: зростання субіндексу політичної глобалізації на 1% призводить до зростання рівня глобалізації на 0,1%.

4. Четверта група країн (до якої входить Україна) має рівень глобалізації вищий за середній і середню динаміку розгортання цього процесу. За 1970-2005 рр. індекс глобалізації для країн цієї групи зріс на 76%, що відповідає 1,58% середньорічного приросту. Найістотнішим для них є вплив економічного чинника - він призводить до зростання індексу глобалізації на 0,26%. Роль політичного чинника також є суттєвою: він посідає друге місце за впливом на формування індексу глобалізації, забезпечуючи зростання останнього на 0,256 %. На третьому місці - соціально-культурний чинник. Водночас період 1990-2005 рр. характери-зується зовсім іншою тенденцією: вагомим для цієї групи країн виявилися лише економічні чинники (інвестиційні потоки та їх обмеження), роль яких зросла в 3 та 1,6 рази відповідно. Вплив політичних чинників за цей період виявився неістотним.

5. П'ята група країн (з високим і досить високим рівнем глобалізованості) - це найбільш економічно розвинуті країни світу. За період 1970-2005 рр. на першому та другому місцях для цих країн перебувають економічні чинники. На третьому місці - соціально-культурні чинники. Роль політичного чинника є незначною, проте істотною - він посідає останнє місце за впливом на формування індексу глобалізації: зростання субіндексу політичної глобалізації на 1% призводить до зростання рівня глобалізації на 0,076%. Зазначені тенденції майже не змінились упродовж 1990-2005 рр.: на першому місці - економічні чинники (прямі та портфельні інвестиції), роль яких зросла в 1,5 раза. На другому місці - інформаційно-технологічний чинник. Політичний чинник посідає останнє місце за рівнем впливу: його збільшення на 1% призводить до зростання рівня глобалізації лише на 0,13%. Вплив соціально-культурних чинників, який був істотним у попередній моделі, в останні 15 років виявився непринциповим.

Побудова матриці кореляції бета-коефіцієнтів, отриманих за моделями, розрахованими за різні періоди, надає можливість обґрунтовано твердити, що закономірності формування тенденцій глобалізації упродовж 1991-2005 рр. істотно відрізняються від загальних, про що свідчить відсутність достовірного зв'язку між коефіцієнтами еластичності. Це зумовило висновок щодо наявності специфічних особливостей, характерних для періоду інтенсифікації глобалізаційних процесів. Йдеться про зростання ролі інформаційно-технологічних та економічних (фінансово-економічних) чинників, які виявилися суттєвими майже для всіх груп країн та посилювалися з мірою зростання рівня економічного розвитку. Роль політичних чинників, навпаки, поступово зменшувалася. Характерною рисою для останніх 15 років є незначна роль соціально-культурних чинників у розвитку глобалізаційних процесів, що свідчить про уповільнення темпів міжцивілізаційної конвергенції в межах існуючої моделі глобалізації.

За результатами проведеного дослідження встановлено, що пост-індустріальний розвиток і поглиблення глобалізаційних процесів загострюють конкуренцію та посилюють конкурентну напругу на світових ринках, породжують принципово нові технології й специфічні форми конкурентної боротьби, перетворюючи інституційну систему та інституційну динаміку на визначальні чинники конкурентоспроможності національної економіки. Розвиток конкурентних відносин в умовах глобалізації засвідчує, що цей процес пов'язаний зі свідомим формуванням конкурентних переваг державами та глобальними акторами; їхньою активною та агресивною поведінкою на ринках, що глобалізуються; міждержавним суперництвом за доступ до світового доходу на основі реалізації інноваційної моделі розвитку.

Аналіз рейтингів окремих країн за індексом глобальної конкуренто-спроможності (табл. 2) засвідчив, що найвищу позицію в них посідають високо- розвинені країни з економікою, що базується на передових технологіях та інноваціях, розвиненій бізнес-культурі, компетентному макроекономічному управлінні, сучасній ринковій інфраструктурі, тісному співробітництві провідних наукових центрів та бізнесу, високому рівні захисту прав інтелектуальної власності, ефективних інституціях влади та регуляторного середовища. З трьох груп чинників формування конкурентних переваг (ресурсні, операційні та стратегічні) найважливішими для цих країн є стратегічні, пов'язані з визначенням та послідовною реалізацією пріоритетів довгострокового інноваційного розвитку національних економік. По-суті, йдеться про проекцію на національний рівень синергійної взаємодії трьох провідних атракторів структурування глобальної економіки та вибудовування на цій основі системи стратегічних пріоритетів та переваг довгострокового розвитку.

Застосування синергетичного підходу до дослідження трансформацій економічних систем в умовах глобалізації дозволило виокремити такі національні моделі трансформаційних економік: (1) прискорена трансформація - швидкий саморозвиток господарських систем у результаті актуалізації найефективнішої з можливих траєкторій на основі механізмів нелінійного позитивного зворотнього зв'язку (швидке піднесення економік повоєнної Німеччини, Японії, країн

Південно-Східної Азії); (2) керована трансформація, за якої саморозвиток процесів у соціально-економічному середовищі відбувається без радикальної зміни його провідних параметрів, внаслідок свідомого започаткування нових форм, які відіграють роль атракторів переструктурування системи (еволюційний розвиток китайської та в'єтнамської економік); (3) спонтанна трансформація - якісна зміна констант середовища, у якому функціонує економічна система, понад порогом їх стійкості, в результаті чого вона вступає в зону біфуркації - вибору можливих шляхів подальшого розвитку (посткомуністичний транзит).

У четвертому розділі - “Інституційно-організаційні механізми розвитку економічних систем у глобалізованому господарському середовищі” - проаналізовані процеси організації та самоорганізації економічних систем в умовах глобалізації, виявлені суперечності її неоліберальної парадигми, охарактеризований ноосферно-синергетичний підхід до цивілізаційної еволюції та досліджені процеси інституціоналізації системи планетарного регулювання сучасних світогосподарських процесів.

Доведено, що в основі самоорганізації ринкових економічних систем та глобальної економіки в цілому лежить саморозвиток капіталу як динамічної структури. Зазначені трансформації пов'язані з процесами транснаціоналізації, перетворення мереж на базову організаційну форму розвитку глобального капіталу, віртуалізації світових ринків, які використовують новітні інформаційні технології та породжені ними нетрадиційні фінансові інструменти, поглиблення дисбалансу між фіктивним та реальним капіталом у структурі світової економіки, інтенсивним розвитком новітніх форм капіталу (інтелектуальний, людський, соціальний), еволюція яких визначає майбутнє людства. Організаційна та управлінська складові трансформаційного процесу виявляються в діяльності держав, громадських та наддержавних організацій, які здійснюють регулюючий вплив на процеси суспільних перетворень із допомогою узгодження, координації та впорядкування взаємодії підсистем та елементів різнорівневих соціально-економічних систем.

Обґрунтовано, що співвідношення організації та самоорганізації трансформаційних економік визначається типом, національною моделлю та конкретним етапом розвитку господарської системи. В умовах органічного, природного перебігу суспільного розвитку, коли механізми соціальної самоорганізації дозволяють “гасити” збурення, що виникають, роль держави зводиться до м'якого індикативного впливу на економіку відповідно до сформованих еволюційних тенденцій. Ефективність такого органічного синтезу організаційних та самоорганізаційних засад розвитку трансформаційних економік підтверджує історичний досвід розвинених країн, яким вдалося віднайти їх оптимальне динамічне поєднання. Водночас в умовах біфуркаційних переходів зростає нестійкість та ентропія національних економік, загострюється небезпека їх незворотної деградації. Утвердження нової якості таких систем завдяки “включенню” механізму самоорганізації відбувається повільно й може відставати від процесів їх деградації. За цих обставин виняткового значення набуває негентропійна складова біфуркаційного процесу, що виникає в разі здійснення цілеспрямованої державної політики, спрямованої на забезпечення національної безпеки та стратегічних пріоритетів розвитку суспільства в умовах глобалізації. Відтак державне регулювання транзитивних економік набуває виняткового значення як найважливіший чинник, здатний компенсувати недостатній темп процесів самоорганізації, прискорити досягнення нової якості соціально-економічного розвитку та адаптацію до глобальних ризиків.

Дисертантом доведено, що процес глобалізації ускладнює та наповнює новим змістом функції держави внаслідок залучення національних економік до нестійких структур загальнопланетарного рівня. Держава в трансформаційній економіці виступає упорядковуючим та гармонізуючим фактором різнорівневих соціально-економічних перетворень. В умовах глобалізації пріоритетними стають такі її функції: визначення та реалізація стратегічних національних інтересів; формування національної моделі соціально-економічного розвитку, здатної забезпечити органічне включення економіки країни до транснаціональних відтворювальних циклів; сприяння інституційним змінам, спрямованим на утвердження загальноцивілізаційних засад соціально орієнтованого ринкового устрою; зміцнення національної конкурентоспроможності шляхом стимулювання інноваційного розвитку; забезпечення національної безпеки; контроль над ключовими ресурсами та галузями економіки з метою протидії негативному вияву глобалізаційних процесів; віднайдення ефективних механізмів протидії бідності та знедоленню населення, міжнародній злочинності та тероризму.

Розмежування об'єктивних основ сучасного світогосподарського розвитку та конкретних соціально-економічних форм їх реалізації уможливило висновок, згідно з яким реалізація неоліберальної парадигми глобалізації призводить до перенесення на планетарний рівень “провалів” ринку, які не корегуються суспільним контролем за розвитком економіки. Сучасна ієрархічна структура міжнародних економічних інституцій та організацій є неефективною за критерієм їх відповідності глобальним викликам. Суттєвими системними вадами, притаманними діяльності впливових міжнародних структур, є недемократичний спосіб просування ліберальних глобалістських принципів; нав'язування типових схем економічної політики та нехтування національною специфікою господарського розвитку; прийняття рішень, спрямованих на захист інтересів транснаціональних компаній та правлячих еліт; бюрократизація діяльності, надмірна формалізація процесів прийняття рішень та інституційна інертність.

У зв'язку з цим дисертантом обґрунтована необхідність структурно-функціональної оптимізації системи світогосподарського управління, вдосконалення глобального інституційного середовища на основі формування громадянського суспільства та розвитку соціального капіталу. Характерними ознаками пропонованої моделі глобалізації є такі: відновлення рівноваги між ринковими та позаринковими регуляторами в світовому масштабі; гуманізація та орієнтація на загальнолюдські цінності; розвиток діалогу та партнерства цивілізацій; демократизація діяльності міжнародних організацій, створення ефективного механізму координації дій національних держав; усунення практики подвійних стандартів у відносинах між країнами, ліквідація штучних бар'єрів для поширення знань та інформації; екологічна та соціальна спрямованість економічного розвитку; подальша співпраця національних держав та міжнародних організацій у вирішенні глобальних проблем.

Відтак ідеться про перетворення глобалізації зі стихійного в інституційно оформлений та свідомо спрямований процес, заснований на принципах ненасильницької побудови наднаціональних структур та консенсусних форм управління й координації, рівноправного діалогу, безконфліктного співробіт-ництва, вирівнювання цивілізаційних рівнів розвитку на основі взаємозбагачення, а не запровадження уніфікованої єдності національних структур.

П'ятий розділ - “Глобалізаційні детермінанти системної трансформації економіки України” - присвячений дослідженню екзогенних та ендогенних ризиків глобалізації національної економіки та обґрунтуванню стратегічних пріоритетів її інтеграції до світового економічного простору.

Дисертантом доведено, що екзогенні ризики глобалізації економіки України зумовлені завершенням чергового еволюційного циклу розвитку світо-господарської системи та посиленням біфуркаційних механізмів її трансформації. Зазначені ризики пов'язані з загостренням глобальної енергетичної проблеми; різношвидкісним характером циклічної зміни технологічних укладів у різних країнах, поглибленням технологічного розриву між ними; асинхронністю розвитку фінансового та реального секторів глобальної економіки, активізацією спекулятивної діяльності міжнародного капіталу.

Виокремлено та проаналізовано ендогенні ризики глобалізації економіки України, пов'язані зі структурними диспропорціями розвитку національної господарської системи, в т. ч. переважанням енерго- та ресурсомістких виробництв; технологічною відсталістю та неефективним використанням ресурсів; інституційною нерівновагою, неефективністю сформованого інституційного середовища, кризою в сфері соціального капіталу; відсутністю ефективного механізму конвертації заощаджень в інвестиції; однобічною асиметричною транснаціоналізацією економіки, повільним формуванням потужного національного капіталу; фінансовими дисбалансами, пов'язаними із зростанням зовнішніх зобов'язань та поступовою денаціоналізацією банківського капіталу; реалізацією малоперспективної моделі міжнародної спеціалізації, наростанням дисбалансу між розвитком зовнішньої торгівлі та внутрішнього ринку.

Здобувачем презентовано теоретичну модель ефективної реінтеграції національної економіки до глобального світогосподарського середовища (рис. 4). На основі проведеного дослідження обґрунтовано висновок, що базовою детермінантою входження України до світового економічного простору є активізація її трансформаційного потенціалу, що визначається інституційною зрілістю суспільства, реально існуючою економічною системою та глобалізаційними умовами й чинниками, які жорстко визначають параметри та критерії розвитку практично всіх держав світу. При цьому аргументовано, що найприйнятнішим сценарієм інтеграції національної економіки до світогосподар-ської системи є інноваційно-проривний або випереджальний, зорієнтований на провідні атрактори структурування глобальної економіки.

У зв'язку з цим доведена необхідність активізації діяльності української держави в напрямі реалізації ефективних інституційних перетворень на основі чіткої специфікації прав власності, створення сприятливого ділового клімату та рівних умов конкуренції для всіх суб'єктів господарювання; структурно-інноваційного оновлення економіки; захисту й просування національних зовнішньоекономічних інтересів через систему глобального регулювання світової економіки; проведення селективної політики щодо залучення в країну транснаціонального капіталу та сприяння розвитку потужного національного капіталу на основі стратегічних пріоритетів розвитку; налагодження ефективного функціонування фондового ринку; радикального реформування секторів, пов'язаних із розвитком людського потенціалу, насамперед освіти та охорони

здоров'я; зміцнення й розвитку соціального капіталу, неформальних інституцій колективізму, відновлення довіри до держави, відкритості та толерантності до інновацій.

Дисертантом запропонований ряд конкретних заходів, спрямованих на розбудову національної інноваційної системи на основі випереджального розвитку високотехнологічних галузей та виробництва наукоємної продукції, створення умов для гармонійного поєднання науково-технологічного та підприємницького середовища; концентрацію матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів на реалізації інноваційних пріоритетів; створення сприятливих інституційних умов для розвитку наукоємних галузей економіки та забезпечення їх інтеграції до глобального інформаційного простору.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі теоретично узагальнене та запропоноване нове вирішення важливої наукової проблеми щодо розробки теоретико-методологічних засад трансформації економічних систем в умовах глобалізації та обґрунтування практичних заходів щодо їх ефективної реінтеграції до сучасного світогосподарського середовища. Результати авторських досліджень сутності, функціонально-структурних параметрів та типів сучасних економічних систем, соціально-економічної природи та основних тенденцій розвитку транзитивних економік, суперечливої взаємодії національного та глобального в економічних перетвореннях відкритих господарських систем, інституційно-організаційних механізмів їх розвитку в глобалізованому господарському середовищі дозволили сформулювати узагальнення, висновки та пропозиції концептуально-теоретичного, методологічного та прикладного характеру, які відображають вирішення поставлених завдань відповідно до визначеної мети:

1. Встановлено, що в сучасній науковій літературі відсутня єдність поглядів щодо трактування сутності поняття “економічна система”. Це зумовлене складністю та поліструктурністю об'єкта дослідження, а також мультипарадигмальністю економічного знання, яке розвивається на основі співіснування та взаємодії конкуруючих науково-дослідних програм. Аргументовано авторську систематизацію теоретико-методологічних підходів до виявлення сутності та структури сучасних економічних систем шляхом виокремлення та змістової характеристики функціонального, структурно-морфологічного, інформаційного та еволюційно-генетичного напрямів відповідних досліджень.

2. На основі синергетичної парадигми обґрунтований новий методологічний підхід до аналізу сутності та структурно-функціональних параметрів сучасних економічних систем як складних, організаційно неоднорідних, квазістаціонарних, здатних до самоорганізації та саморозвитку, історичних та людинорозмірних цілісностей. Це уможливило: (1) здійснення авторської типологізації економічних систем, заснованої на виокремленні ідеальних статичних та реальних трансформаційних (в т.ч. змішаних і транзитивних) економік; (2) розмежування широкого й звуженого трактування поняття “трансформація економічних систем”. Трансформація у широкому розумінні - всезагальна форма розвитку економічних систем, пов'язана з їх безперервними кількісними та якісними змінами на шляху еволюційних та революційних перетворень. Трансформація у вузькому розумінні - внутрішня складова еволюційного процесу, пов'язана з докорінним оновленням господарської системи в ході її стрибкоподібних якісних змін.

3. З'ясовано, що нині проблематика міжсистемних економічних перетворень скристалізувалась як новий напрям наукових досліджень - економічна транзитологія, що вивчає традиційну перехідну економіку та перехідну економіку нового типу. Розкрито генезис теоретико-методологічних засад економічної транзитології та виокремлено такі його складові: (1) започаткування теорії модернізації; (2) формування концепцій залежності, “розвитку недорозвиненості”, світ-системного аналізу; (3) виявлення та аналіз глобалізаційних чинників трансформаційних процесів; (4) застосування теоретико-методологічних новацій синергетичного, еволюційного та інституційного підходів до дослідження перехідних економік. Обґрунтовано висновок, згідно з яким спрощений підхід до трансформації господарських систем як модернізації “непродуктивних та відсталих” економік на основі неоліберальної парадигми виявився непридатним для пояснення специфіки та внутрішньої динаміки перехідних суспільств.

4. Констатовано, що нині сформувалась широка концептуальна матриця теоретичної репрезентації трансформаційних процесів. До філософсько-світоглядних здобутків нових парадигмальних підходів, здатних суттєво поглибити розуміння природи та механізмів трансформаційних процесів, віднесено: трактування перехідної економіки як відкритої системи, що перебуває під визначальним впливом як економічних, так і позаекономічних чинників; дослідження суспільства й людини як нестійких, відкритих, здатних до самоорганізації систем; переосмислення взаємозв'язку категорій “необхідність” та “випадковість”; зміна уявлень про механізм розвитку господарських систем, заснований на їх нестійкості, флуктуаціях та біфуркаційних переходах; визнання нелінійності, багатоваріантності та альтернативності економічного розвитку, дослідження останнього як незворотного процесу зростання складності, що поєднує загальноцивілізаційні закономірності та національно-специфічні особливості господарських устроїв; трактування трансформації інституцій як вирішальної рушійної сили процесу системної перебудови суспільства.

5. Обґрунтовано, що сутністю економічної трансформації є якісні перетворення економічної системи, які можливо структурувати за глибиною (збагачення природи економічної системи чи перехід до її нової якості), інтенсивністю (швидкі, переважно якісні, чи повільні, переважно кількісні), характером (еволюційні чи революційні), спрямованістю (прогресивні, регресивні, циклічні, інверсійні), охопленням елементів системи (часткові або загальносистемні). Специфіку відбиття зазначених процесів у системі категорій соціально-економічної динаміки розкриває аналіз сутності та співвідношення понять “розвиток”, “зміна”, “еволюція”, “революція”, “модернізація”, “реформування”. Аргументовано, що поняття “трансформація економічних систем” визначає такі їх зміни, для яких може бути окресленим лише загальний вектор розвитку через відсутність наперед визначеного кінцевого стану. Водночас поняття “транзиція” конкретизує трансформаційні перетворення, які мають міжсистемний характер, та відображає перехід від однієї якості економічної системи до іншої як наперед визначеного, бажаного стану соціально-економічного розвитку.

6. Виокремлено та проаналізовано основні чинники соціально-економічних трансформацій, а саме: (1) екзогенні, зумовлені змінами зовнішнього середовища, в т.ч. такими, що відбуваються під впливом активності господарської системи; (2) ендогенні, породжені суперечливою взаємодією інерційності та інноваційності економічного розвитку. Доведено, що перетворення економічних систем забезпечується двома видами трансформаційних механізмів: адаптаційним, який підтримує поточний гомеостаз системи, протидіючи її внутрішнім і зовнішнім збуренням, та біфуркаційним, який сприяє якісному переродженню системи, прискорює процес її еволюції, породжує невизначеність, незворотність та непередбачуваність майбутнього. Систематизація основних векторів сучасних соціально-економічних трансформацій зумовила висновок, згідно з яким новітні перетворення транзитивних систем є складноструктурованими й охоплюють процеси постіндустріальної модернізації, зміни суспільного устрою, глобалізації господарського розвитку, соціалізації та гуманізації суспільного життя.

7. Аргументовано, що процес глобалізації є закономірним наслідком взаємовпливу та взаємопереплетення множинності локальних трансформацій; процесом динамічної взаємодії двох протилежно спрямованих тенденцій: інтеграції та дезінтеграції економічних систем. Доведено, що специфіку сучасного глобалізаційного процесу визначають три провідні атрактори: інформаційно-технологічний, фінансово-економічний та соціалізаційний, які в своїй синергійній взаємодії прискорюють процес формування єдиного планетарного господарського простору. Зазначений висновок частково підтверджений результатами кореляційно-регресійного та кластерного аналізу світогосподарського розвитку упродовж 1970-2005 рр. на основі динаміки індексу глобалізації для 123 країн світу, розрахованого за методикою Swiss Federal Institute of technology, KOF. Побудова моделей, які відповідають закономірностям досягнення певного рівня глобалізації для п'яти груп країн з урахуванням двох тривалих періодів розвитку зазначеного процесу засвідчила достовірність специфічних закономірностей інтенсифікації глобалізаційних процесів, пов'язаних із зростанням впливу інформаційно-технологічних і фінансово-економічних чинників.

8. Висвітлено суперечливий вплив процесу глобалізації на трансформаційний потенціал та конкурентоспроможність перехідних економік у період зростання нестійкості світогосподарської системи та прискореного входження до структур уже сформованих економічних зв'язків. Аргументовано, що в умовах глобалізації конкурентоспроможність національної економіки є виявом синергійної природи соціально-економічної системи, яка інтегрує інтереси суб'єктів господарювання різних рівнів та спрямовує їх у русло інноваційного розвитку в динамічному світогосподарському середовищі. Рушійними чинниками зазначеного процесу є ефективна національна інноваційна система, сучасна ринкова інфраструктура, сприятливе для розвитку соціального капіталу та громадянського суспільства інституційне середовище. По-суті, йдеться про проекцію на національний рівень синергетичної взаємодії трьох провідних атракторів структурування глобальної економіки та визначення на цій основі системи стратегічних пріоритетів та переваг довгострокового розвитку держави.

9. Досліджені національні моделі перехідної економіки як прояв діалектичної єдності загального, особливого та специфічного у трансформаційному процесі. Аргументовано, що загальним у соціально-економічних перетвореннях сучасних господарських систем є тенденції постіндустріалізації (інтелектуалізація, інформаціоналізація) та глобалізації економіки; особливе визначається трансформаціями окремих груп країн, що здійснюють перехід від традиційної до ринкової, від командно-адміністративної до соціально-орієнтованої ринкової, від індустріальної до постіндустріальної економіки; специфічне - просторово-часовими, культурними та цивілізаційними особливостями національного розвитку окремих країн.

10. Порівняльний аналіз сучасних моделей соціально-економічних перетворень складних, нерівноважних, здатних до самоорганізації та саморозвитку економічних систем, зумовив висновок, згідно з яким спонтанна трансформація пострадянських країн є найдеструктивнішою, що спрямовує господарський розвиток у неефективне русло. Доведено, що посткомуністичні перетворення не можуть бути адекватно осмислені без розкриття їх тісного зв'язку з глобальними трансформаціями. Для колишніх соціалістичних країн значення переходу до нової економічної системи полягає не лише в утвердженні ринкових відносин, але й у створенні умов для переходу до постіндустріального суспільства. Такий підхід зумовлює нове розуміння ринку не як самодостатнього чинника, здатного вирішити всі проблеми на шляху посткомуністичної трансформації, а як важливого механізму, глибоко пов'язаного із сукупністю суспільних відносин, розвиток яких залежить від соціально-політичної сфери, морально-етичного клімату, історичної та культурної спадщини певної цивілізаційної ідентичності.

11. Висвітлено діалектичний взаємозв'язок процесів організації та самоорганізації економічних систем в умовах глобалізації. Доведено, що самоорганізація сучасних національних та світової економік заснована на саморозвитку капіталу як динамічної структури. Зазначені трансформації пов'язані з процесами транснаціоналізації виробництва, розвитку мережних структур, віртуалізації світових ринків, загострення суперечностей в межах глобальної фінансової системи, інтенсивного розвитку інтелектуального, людського, соціального капіталу, еволюція яких визначає майбутнє людства. Організаційна та управлінська складові трансформаційного процесу виявляються в діяльності держав, громадських та наддержавних організацій, які здійснюють регулюючий вплив на процеси суспільних перетворень на основі узгодження, координації та впорядкування взаємодії підсистем та елементів різнорівневих соціально-економічних систем.

12. Обґрунтовано, що співвідношення організації та самоорганізації трансформаційних економік визначається типом, реалізованою національною моделлю та конкретним етапом розвитку господарської системи. В умовах еволюційного розвитку, коли механізми соціальної самоорганізації дозволяють “гасити” збурення, що виникають, роль держави зводиться до м'якого індикативного впливу на економіку у відповідності до тенденцій цілевизначення. Водночас в умовах біфуркаційних переходів державне регулювання транзитивних економік набуває виняткового значення як найважливіший чинник, здатний компенсувати недостатній темп процесів самоорганізації та прискорити досягнення нової якості соціально-економічного розвитку. Доведено, що процес глобалізації ускладнює та наповнює новим змістом функції держави. Йдеться про впорядкування та гармонізацію різнорівневих соціально-економічних пере-творень, сформування національної моделі соціально-економічного розвитку та забезпечення її ефективної реалізації в умовах глобалізації світогосподарського середовища.

13. Аргументовано, що реалізація неоліберальної парадигми глобалізації призводить до перенесення на планетарний рівень “провалів” ринку, які не корегуються суспільним контролем за економікою. Проаналізовано системні вади сучасних інституційно-організаційних механізмів розвитку світової економіки, а саме: нехтування національною специфікою господарського розвитку, притаманне діяльності впливових міжнародних структур; недемократичний спосіб нав'язування перехідним економікам ліберальних цінностей та типових схем економічної політики; захист насамперед інтересів транснаціональних компаній високорозвинених країн; бюрократизація та надмірна формалізація процесів прийняття рішень; інституційна інертність.

У зв'язку з цим обґрунтована необхідність вдосконалення глобального інституційного середовища на основі реалізації ноосферо-синергетичної моделі глобалізації, заснованої на розвитку діалогу та партнерства цивілізацій; демократизації діяльності впливових міжнародних організацій, формуванні ефективного механізму координації дій національних держав; усуненні практики подвійних стандартів у відносинах між країнами, ліквідації штучних бар'єрів для поширення знань та інформації; утвердженні екологічної та соціальної спрямованості економічного розвитку; поглибленні співпраці національних держав та міжнародних організацій у вирішенні глобальних проблем.

14. Доведено, що екзогенні ризики глобалізації економіки України зумовлені посиленням біфуркаційних механізмів трансформації сучасної світогосподарської системи. Йдеться про світову фінансово-економічну кризу, викликану загостренням глобальної енергетичної проблеми, асинхронною циклічною зміною технологічних укладів, посиленням нестабільності та взаємної уразливості національних фінансових ринків, активізацією спекулятивної діяльності міжнародного капіталу.

Виокремлені та проаналізовані ендогенні ризики глобалізації економіки України, пов'язані зі структурними диспропорціями розвитку національної господарської системи, а саме: переважанням енерго- та ресурсомістких виробництв; технологічною відсталістю та неефективним використанням ресурсів; інституційною нерівновагою, кризою в сфері соціального капіталу; відсутністю ефективного механізму конвертації заощаджень у інвестиції; однобічною асиметричною транснаціоналізацією економіки, повільним формуванням потужного національного капіталу; фінансовими дисбалансами, пов'язаними із зростанням зовнішніх зобов'язань та поступовою денаціоналізацією банківської системи; реалізацією малоперспективної моделі міжнародної спеціалізації, наростанням дисбалансу між розвитком зовнішньої торгівлі та внутрішнього ринку.

15. Розроблено теоретичну модель ефективної реінтеграції економіки України до глобального світогосподарського середовища на основі активізації її трансформаційного потенціалу, що визначається інституційною зрілістю суспільства, реально існуючою економічною системою та глобалізаційними умовами та чинниками її еволюції. Доведено, що найприйнятнішим сценарієм інтеграції національної економіки до сучасної світогосподарської системи є інноваційно-проривний або випереджальний, зорієнтований на провідні атрактори структурування глобальної економіки. У зв'язку з цим обґрунтована необхідність активізації діяльності української держави у напрямі структурного оновлення економіки на основі розбудови високоефективної національної інноваційної системи; дієвих механізмів захисту й просування національних інтересів; сприяння розвитку потужного національного капіталу; налагодження ефективного функціонування фондового ринку; зміцнення та розвитку людського, інтелектуального та соціального капіталу, утвердження громадянського суспільства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

1. Гражевська Н. І. Економічні системи епохи глобальних змін: Монографія / Гражевська Н. І. - К. : Знання, 2008. - 431 с. - 27,2 обл. вид. арк. (Рецензія: Банківська справа, 2008. - №6(84). - С. 90 -91).

Розділи у колективних монографіях:

2. М. Бунге: сучасний дискурс / [Базилевич В.Д., Корнійчук Л.Я., Горкіна Л.П. та ін.]: за ред. В. Д. Базилевича. - К.: Знання, 2005. - 697 с. (автору належить розділ: “М. Х. Бунге - теоретик ринкових реформ у перехідну епоху” - 0,5 друк. арк.).

3. С. Булгаков. Розмисли. Творча спадщина у контексті ХХI століття / [Базилевич В.Д., Назаров І.В., Осіпов Ю.М. та ін.]: за ред. В. Д. Базилевича. - К.: Знання, 2006. - 903 с. (автору належить розділ: “Глобалізація економіки в контексті філософсько-господарських ідей С. М. Булгакова” - 0,7 друк. арк.).

4. Є. Слуцький. Визнання. Творча спадщина з погляду сучасності / [Базилевич В.Д., Черняк О.І., Гражевська Н.І. та ін.]: за ред. В. Д. Базилевича. - К.: Знання, 2007. - 919 с. (автору належить розділ: “Розвиток методології економічних досліджень у працях Є. Слуцького” - 0,8 друк. арк.).

Статті у наукових фахових виданнях:

5. Гражевська Н. І. Збереження і розвиток трудового потенціалу як умова формування ринкового мотиваційного механізму / Н. І. Гражевська // Вісник КДТЕУ. - 1999. - №3. - С. 18-28 (0,5 друк. арк.).

6. Гражевська Н. І. Економіко-правові аспекти інтеграційних процесів у трансформаційних економіках / В. Д. Базилевич, Л. С. Головко, Н. І. Гражевська // Фінанси України. - 1999. - №8. - С. 18-28 (автором обґрунтовано нові можливості та ризики розвитку національної економіки, пов'язані зі вступом України до СОТ; 0,3 друк. арк.).

7. Гражевська Н. І. Методологічні та економіко-статистичні проблеми визначення бідності у транзитивних системах / Н. І. Гражевська // Вісник КДТЕУ. - 2000. - №3. - С. 15-27 (0,7 друк. арк.).

8. Гражевська Н. І. Стимулювання економічного зростання транзитивних систем в умовах глобалізації світогосподарського розвитку / Н. І. Гражевська // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - 2001. - №3. - С. 23- 26 (0,5 друк. арк.).

9. Гражевська Н.І. Еволюція змісту оплати праці в умовах ринкової трансформації перехідних економічних систем / Н. І. Гражевська // Вісник Технологічного університету Поділля. - 2001. - №2. - С. 83- 86 (0,5 друк. арк.).

10. Гражевська Н. І. Теоретичні аспекти дослідження транзитивних перетворень економічних систем / Н. І. Гражевська // Вісник КНТЕУ. - 2001. - №1. - С. 73-79 (0,5 друк. арк.).

11. Гражевська Н. І. Розвиток конкурентних засад внутрішнього ринку в трансформаційній економіці / Н. І. Гражевська // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. - Серія Економіка. - 2003. - № 66-67. - С. 18-19 (0,5 друк. арк.).

12. Гражевська Н. І. Інституційні ризики соціально-економічного розвитку трансформаційних економік в епоху глобалізації / Н. І. Гражевська // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. - Серія “Економіка”. - 2005. - №73. - С. 16-17 (0,5 друк. арк.).

13. Гражевська Н. І. М. Х. Бунге про роль та функції держави в трансформаційній економіці / Н. І. Гражевська // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. - Серія Економіка. - 2006. - №84. - С. 21-24 (0,5 д. а.).

14. Гражевська Н. І. Системна трансформація економіки в сучасному парадигмальному контексті / Н. І. Гражевська // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Серія Економіка. - 2006. - № 86-8. - С. 7-10 (0,5 друк. арк.).

15. Гражевська Н. І. Інституційний контекст трансформації економічних систем / Н. І. Гражевська // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Вип. 219: У 3-х т. - Т. III. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2006. - 234 с. - С. 742-750 (0,5 друк. арк.).

16. Гражевська Н. І. Страхування як чинник зміцнення національної конкурентоспроможності в умовах глобалізації / Н. І. Гражевська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Серія “Економіка”. - 2006. - №89. - С. 10-13 (0,5 друк. арк.).

17. Гражевська Н. І. Траєкторії економічних трансформацій в епоху глобалізації / Н.І.Гражевська // Банківська справа. - 2006. - №4. - С. 29-35 (0,5 друк. арк.).

18. Гражевська Н. І. Соціальний капітал в еволюційній самоорганізації глобальної економіки / Н. І. Гражевська // Социальная экономика. - 2006. - №1-2. - С. 113-118 (0,5 друк. арк.).

19. Гражевська Н. І. Індикатори національної конкурентоспроможності в епоху глобалізації / Н. І. Гражевська // Вісник Одеського національного університету. Серія “Економіка”. - 2006. - Т. 11, вип.8. - С. 37- 44 (0,5 друк. арк.).

20. Гражевська Н. І. Теоретико-методологічні новації синергетики в дослідженні трансформації економічних систем / Н. І. Гражевська // Вісник Української академії банківської справи. - 2006. - №2 (21). - С. 139-143 (0,7 друк. арк.).

21. Гражевська Н. І. Еволюція концептуальних засад традиційної економічної транзитології / Н.І.Гражевська // Наукові праці Донецького національного технічного університету. - Серія “Економічна”. Вип. 31-1 (117). - Донецьк, ДонНТУ, 2007. - С. 77- 82 (0,5 друк. арк.).

22. Гражевська Н. І. Регіональний вектор розвитку національних економік у глобальному середовищі / Н. І. Гражевська // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. пр. - Вип. 13. (за заг. ред. проф. Єханурова Ю. І., Шегди А. В.). - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2007. - С. 72- 78. (0,5 друк. арк.).

23. Гражевська Н. І. Сутність і структура сучасних економічних систем / Н. І. Гражевська // Науковий вісник Чернівецького національного університету: Збірник наук. праць. - Вип. 328-329. - Серія “Економіка”. - Чернівці: Рута, 2007 - С. 3-10 (0,7 друк. арк.).

24. Гражевська Н. І. М. І. Зібер про діалектику в її застосуванні до науки / Н. І. Гражевська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Серія “Економіка”. - 2007. - № 96. - С. 20-23 (0,5 друк. арк.).

25. Гражевська Н. І. Відображення трансформаційних процесів у системі категорій соціально-економічної динаміки / Н. І. Гражевська // Економічна теорія. - 2007. - №4. - С. 19-29 (0,8 друк. арк.).

26. Гражевська Н. І. Загальні закономірності глобальних системних трансформацій / Н. І. Гражевська // Банківська справа. - 2007. - №6 (78). - С. 60- 68 (0,7 друк. арк.).

27. Гражевська Н. І. Роль держави у забезпеченні конкурентоспроможності національної економіки в умовах глобалізації / Н. І. Гражевська // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. пр. - Вип.15. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2008. - С. 178- 85 (0,6 друк. арк.).

28. Гражевська Н. І. Глобалізаційний контекст формування національної інноваційної системи / Н. І. Гражевська // “Наука й економіка”. (Науково-теоретичний журнал Хмельницького економічного університету). - 2008. - Вип. 1 (9). - С. 300-307 (0,5 друк. арк.).

29. Гражевська Н. І. Управління складними соціально-економічними системами в контексті синергетичної парадигми / Н. І. Гражевська // Вища школа. - 2008. - №3. - С. 62 - 70 (0,6 друк. арк.).

30. Гражевська Н. І. Конкурентоспроможність національної економіки у глобальному постіндустріальному вимірі // Н. І. Гражевська // Економіка України. - 2008. - №9. - С. 54- 63 (0,8 друк. арк.).

За матеріалами конференцій і теоретико-методологічних семінарів:

31. Гражевська Н. І. Теоретичні аспекти дослідження транзитивних перетворень економічних систем / Н. І. Гражевська // Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХI століття: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 1-2 берез. 2000 р. - К., 2000 - С. 60-61 (0,1 друк. арк.).

32. Гражевська Н. І. Посилення соціальної спрямованості реформ як важлива умова безпеки економічних трансформацій в Україні / Н. І. Гражевська // Україна на порозі ХХI століття: економіка, державність: Зб. наук. пр. за матеріалами міжнародної науково-практичної конференції, м. Вінниця, 30-31 березня 2000 р. -В 2-х т. - Т. 2. - Вінниця: Арбат, 2000. - С. 69-71. (0,1 друк. арк.).

33. Гражевська Н.І. Перехідна економічна система як особливий стан еволюції економічного розвитку / Н. І. Гражевська // Еволюція економічного розвитку та економічних теорій (проблеми дослідження та викладання): Матер. міжнар. наук.-метод. конф. 26-27 квітня 2000 р. / Відп. ред. І. Й. Малий, Н. О. Татаренко. - К.: КНЕУ, 2000. - С. 224-225 (0,1 друк. арк.).

34. Гражевська Н. І. Нова парадигма економічної теорії та загально-цивілізаційний аспект ринкових трансформацій / Н. І. Гражевська // Формування нової парадигми економічної освіти в Україні (до 150-річчя від дня народження Сергія Подолинського): Матер. Міжнар. наук.-метод. конф. - Львів, 19-20 травня 2000 р. - С. 70-72 (0,1 друк. арк.).

35. Гражевська Н. І. Проблеми розвитку внутрішнього ринку України у контексті глобальних трансформацій / Н. І. Гражевська // Формування торговельних режимів у перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України): Матер. ХІ міжнар. наук.-теор. конф. (25-26 жовтня 2001р.) / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин / Л. В. Губерський (голов. ред.). - К., 2001. - С. 37-38 (0,1 друк. арк.).

36. Гражевська Н. І. Роль держави у розбудові економічного механізму розвитку вітчизняної торгівлі / Н. І. Гражевська // Державне регулювання торгівлі в ринкових умовах: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. (24-26 жовтня 2001 р., Київ) / Відп. ред. А. А. Мазаракі. - К.: КНТЕУ, 2001 р. - С. 292-294 (0,1 друк. арк.).

37. Гражевська Н.І. Синергетические проблемы реструктуризации пред-приятий в трансформационных экономиках / Н. І. Гражевська // Теория и практика управления предприятием: Матер. Междунар. научно-практ. конф. - Минск, 23-24 апреля 2003 г. - С. 88-89 (0,1 друк. арк.).

38. Гражевська Н.І. Методологія сучасної економічної теорії / Н. І. Гражевська // Методол. семінар кафедри економ. теорії Київського нац. ун-ту імені Тараса Шевченка // Вища школа. - 2002. - №4-5. - C. 77 (0,1 друк. арк.).

39. Гражевська Н. І. Вплив сучасної інституційної теорії на розвиток економічної науки / Н. І. Гражевська // Теор.-методол. семінар кафедри економ. теорії Київського нац. ун-ту імені Тараса Шевченка // Економічна теорія. - 2004. - №3. - С. 101-102 (0,1 друк. арк.).

40. Гражевська Н. І. Актуальні проблеми предметно-методологічного оновлення сучасної економічної теорії / Н. І. Гражевська // Теорем. семінар кафедри економ. теорії Київського нац. ун-ту імені Тараса Шевченка // Економічна теорія. - 2004. - №2. - С. 99-113 (1 друк. арк.).

41. Гражевська Н. І. Формування людиноцентричної моделі інноваційного розвитку трансформаційної економіки / Н. І. Гражевська // Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. (3-5 червня 2005 р.) / Відп. ред. Р.А. Слав'юк. - Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2005. - С.19-21 (0,1 друк. арк.).

42. Гражевська Н. І. Індикатори національної конкурентоспроможності в епоху глобалізації / Н. І. Гражевська // Матер. Другої між нар. наук.-практ. конф. “Конкурентні стратегії: теорія, практика, перспективи”. - Одеса, 2006. - С. 61-62 (0,1 друк. арк.).

43. Гражевська Н. І. Генезис концепції сталого розвитку в умовах поглиблення глобалізації економіки / Н. І. Гражевська // Сучасний стан та проблеми інноваційного розвитку держави: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. (6-7 жовтня 2006 р.) / Відп. ред. М. І. Карлін. - Луцьк.: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. - С.205-207 (0,1 друк. арк.).

44. Гражевська Н. І. Глобалізаційний контекст формування національної інноваційної системи / Н. І. Гражевська // Інноваційний розвиток економіки і фінансів України в умовах глобалізації. Зб. наук. пр. між народ. наук.-практ. конф. 22-24 травня 2008 р. - Хмельницький: Хмельн. ек. ун-т, 2008. - С.29-31 (0,1 друк. арк.).

45. Гражевська Н.І. Системні ризики глобалізації економіки України / Н. І. Гражевська // Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. - Д.: Національний гірничий університет, 2008. - Т.3. - С.175-176 (0,1 друк. арк.).

46. Гражевська Н.І. Взаємодія національного та глобального в економічних перетвореннях відкритих господарських систем / Н. І. Гражевська // Новітня цивілізація: проблеми становлення і трансформації: Матер. Між народ. наук. конф., Дніпропетровськ, 22-23 травня 2008 р. - Д.: ДУЕП, 2008. - С.11-12 (0,1 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Гражевська Н.І. Трансформація економічних систем в умовах глобалізації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - Економічна теорія та історія економічної думки. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2009.

У дисертаційній роботі на основі комплексного, системного дослідження трансформації економічних систем в умовах глобалізації запропоновані теоретико-методологічні положення, методичні та практичні рекомендації щодо ефективної реінтеграції національної економіки в сучасне світогосподарське середовище.

Обґрунтовано новий методологічний підхід до дослідження сутності та структури економічних систем. Проаналізовано основні чинники, механізми та вектори соціально-економічних трансформацій, характерні ознаки та типи транзитивних економік. Побудовано моделі які відповідають закономірностям поглиблення інтеграційних процесів у різних групах країн та підтверджено гіпотезу щодо інформаційно-технологічного й фінансово-економічного атракторів структурування сучасної світогосподарської системи. Розкрито діалектичний взаємозв'язок самоорганізаційних та організаційних засад розвитку глобальної економіки. Розроблено теоретичну модель та запропоновано практичні рекомендації щодо ефективної реінтеграції України до сучасного світо-господарського середовища.

Ключові слова: економічна система, економічна транзитологія, трансформація економічних систем, транзитивна (перехідна) економіка, глобалізація економіки, глобальний капітал, національна модель перехідної економіки, конкурентоспроможність національної економіки, національна інноваційна система.

АННОТАЦИЯ

Гражевская Н.И. Трансформация экономических систем в условиях глобализации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.01 - Экономическая теория и история экономической мысли. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2009.