Управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств в умовах ринкової трансформації економіки

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств в умовах ринкової трансформації економіки

Герасимова Світлана Василівна

Київ-2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теоретичної та прикладної економіки в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор

Шегда Анатолій Васильович,

Київський національний університет імені Тараса

Шевченка, завідувач кафедри теоретичної та прикладної економіки.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Кузьмін Олег Євгенович,

Інститут економіки і менеджменту Національного

університету «Львівська політехніка», директор,

завідувач кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва;

доктор економічних наук, професор

Вакульчик Олена Михайлівна,

Академія митної служби України

(м. Дніпропетровськ), завідувач кафедри обліку та аудиту;

доктор економічних наук, професор

Сірко Анатолій Васильович,

Вінницький інститут економіки Тернопільського

національного економічного університету,

професор кафедри економічної теорії.

Захист відбудеться 23 квітня 2009 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-а, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.

Автореферат розісланий 12 березня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к.е.н., доцент О.І. Жилінська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах інтенсифікації процесів глобалізації особливої актуальності набуває проблема підвищення конкурентоспроможності національної економіки в цілому і кожного підприємства зокрема. Її можна вирішити лише шляхом глибокого технічного переозброєння виробничого потенціалу, яке потребує активізації інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання. Остання є необхідною передумовою забезпечення економічного зростання, посилення конкурентоспроможності підприємницьких структур на основі їх модернізації та реконструкції.

Залежність між активністю інвестиційної діяльності в країні та зростанням економіки підтверджується практичним досвідом як країн із розвиненою ринковою економікою, так і з трансформаційною. На макро-, мезо- та мікрорівнях інвестиції виступають найважливішим чинником технологічного розвитку виробництва. На цьому тлі підприємства різних організаційно-правових форм господарювання та видів економічної діяльності відіграють вирішальну роль у процесі створення сприятливого інвестиційного клімату України. Найактивніші інвестиційні процеси відбуваються у промисловому секторі країни. Вагома частка промислового потенціалу країни зосереджена в акціонерних підприємствах.

Конкурентні переваги країни, певної галузі, регіону, підприємства вирішальною мірою залежать від змістовного наповнення процесів управління інвестиційною діяльністю на всіх рівнях господарювання. Вдосконалення управління інвестиційною діяльністю саме акціонерних товариств для України, як і для більшості постсоціалістичних країн, є малодослідженим напрямом економічної науки, який вимагає наукової розробки і впровадження сучасних механізмів організації управлінського процесу, розвитку фінансового посередництва, формування системи інституційного забезпечення, взаємоузгодження всіх механізмів, що мають забезпечити ефективну мобілізацію і використання інвестиційних ресурсів.

За роки незалежності України у практиці функціонування акціонерних товариств проявилася низка недоліків та прорахунків. У багатьох із них мають місце несприятливість до інновацій, висока витратність виробництва, незадовільні результати фінансової діяльності, слабкість корпоративного управління, низький рівень застосування досягнень сучасного менеджменту. Через недостатні обсяги інвестиційних вкладень у країні продовжується фактичне «проїдання» успадкованого виробничого потенціалу, збільшується відставання від світового науково-технологічного рівня, погіршується відтворення матеріально-технічного базису. Однією з причин такого становища є відсутність механізму реалізації концепції управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств та його використання в практичній діяльності. Методи, успадковані з часів централізованої економіки, неефективні, а зарубіжний досвід не завжди можна адаптувати до специфічної ринкової економіки України.

Вивчення результатів наукових досліджень щодо управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств та оцінки його результативності на рівні конкретних підприємств дає підстави констатувати, що науковці по-різному сприймають цю проблему, загальноприйнятих підходів до її вирішення немає. З точки зору розвитку економічної науки та господарської практики існує нагальна потреба подальших досліджень у цьому напрямку з врахуванням тих змін, що відбуваються як у суспільстві в цілому, так і у сфері виробництва матеріальних благ зокрема.

Взаємозалежності між інвестиціями та економічним зростанням були предметом уваги таких відомих вчених, як А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса,

Дж. М. Кейнса, М. Фрідмана, Р. Харрода, Е. Домара, Р. Солоу та багатьох інших. Питання капіталу та соціально-економічні наслідки його відтворення були одними з головних складових їхніх економічних теорій.

Теоретичні основи функціонування та управління підприємствами взагалі і акціонерними товариствами зокрема знайшли своє відображення у працях В. Базилевича, Д. Баюри, О. Вакульчик, З. Варналія, А. Гальчинського, В. Гейця, Р. Герасименко, В. Євтушевського, П. Єщенка, Ю. Касимова, Г. Козаченко, О. Кузьміна, Ю. Лупенка, І. Малого, В. Міщенка, Б. Ніла, Р. Пайка, Є. Панченка, Ю. Петруні, О. Рибалкіна, С. Румянцева, М. Рупняк, А. Сірка, А. Шегди, А. Яковлева та ін.

Різноманітні аспекти інвестиційної діяльності підприємств, інвестиційних процесів на рівні держави, ефективності інвестування, що є предметом цього дослідження, висвітлені у працях таких науковців, як І. Бланк, І. Бондаренко, Л. Борщ, М. Герасимчук, А. Захарченко, Н. Ігошин, В. Ільчук, Б. Кваснюк, Т. Ковальчук, Г. Козаченко, В. Кириленко, В. Леонтьєв, О. Ляшенко, Т. Малова, В. Мандибура, Н. Матиєнко, А. Мертенс, А. Мороз, О. Оголь, В. Оскольський, В. Осецький, А. Пересада, О. Підхомний, Ю. Пінчук, М. Ример, Л. Селіверстова, О. Удалих, В. Федоренко, Д. Черваньов, Г. Швиданенко, О. Ястремська та ін.

Аналіз наукової літератури, результатів фахових досліджень і розробок показує, що проблеми інституційного, ресурсного, законодавчого та інформаційного забезпечення інвестиційної діяльності акціонерних товариств, управління цим видом діяльності в умовах трансформаційної економіки не знайшли однозначного вирішення. Потребують подальших досліджень питання узгодженості інтересів суб'єктів управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств, через відсутність наукових рекомендацій та методик на практиці майже не використовуються маркетингові концепції управління, які пройшли успішне випробування в розвинутих країнах світу. Все це негативно позначається на залученні інвестиційних ресурсів, на масштабах і ефективності інвестиційної діяльності на вітчизняних підприємствах. Саме з цих міркувань були обрані тема і спрямованість дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри теоретичної і прикладної економіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка і є складовою комплексної теми “Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя” (державний реєстраційний номер 06 БФ 040-01), розділ «Динаміка структури промислового виробництва в умовах глобалізації». Автором визначено особливості інвестиційної діяльності акціонерних товариств промисловості та її вплив на процеси ринкової трансформації економіки.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка концепції управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств в умовах ринкової трансформації економіки та механізму її реалізації, спрямованої на підвищення ефективності підприємницької діяльності.

Досягнення зазначеної мети обумовило вирішення наступних теоретико-прикладних завдань:

розкрити економічну природу інвестиційної діяльності як вихідну основу побудови концепції управління нею;

розкрити теоретичні основи формування стратегії управління на основі аналізу специфіки інвестиційного процесу в акціонерних товариствах в умовах ринкової трансформації економіки;

конкретизувати наукові підходи щодо розкриття сутності терміну «ефективне управління» як методологічної основи для оцінювання ефективності управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств;

дослідити ключові складові макро- та мікросередовища України та їх вплив на ефективність внутрішньо-організаційного менеджменту інвестиційної діяльності акціонерних товариств;

розглянути соціально-економічну природу акціонерних товариств та їх організаційно-правові форми як суб'єктів інвестиційної діяльності;

запропонувати методичні підходи щодо організації процесу оцінювання ефективності системи корпоративного управління, які б враховували специфічні параметри інвестиційної діяльності;

обґрунтувати вирішальну роль акціонерних товариств промисловості у формуванні інвестиційної привабливості економіки в цілому;

проаналізувати ефективність інвестиційних проектів акціонерних товариств, які функціонують на пільгових умовах інвестування у зонах пріоритетного розвитку;

запропонувати систему заходів щодо узгодження економічних інтересів між суб'єктами корпоративного управління в процесі здійснення ними інвестиційної діяльності;

визначити та обґрунтувати основні напрями удосконалення управління інвестиційною діяльністю в акціонерних товариствах.

Об'єктом дослідження є інвестиційна діяльність акціонерних товариств. інвестиційний акціонерний товариство ринковий

Предметом дослідження є процеси управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств в умовах ринкової трансформації економіки України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є загальнонаукові методи пізнання та спеціальні методи економічних досліджень.

Використання методу порівняльного аналізу при аналізі розвитку внутрішнього ринку інвестицій дозволило визначити роль інвестиційної діяльності акціонерних товариств на цьому ринку. Методи наукової абстракції, спостереження, інтерв'ю та опитування застосовано при вивченні проблем інвестиційної діяльності акціонерних товариств в умовах ринкової трансформації економіки та оцінки ефективності управління в акціонерному товаристві, а також при виявленні та конкретизації переваг та очікувань інвесторів. Застосування історичного методу при дослідженні консюмеризму, дозволило визначити передумови його виникнення, формування та розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності у світі взагалі та Україні зокрема. У процесі дослідження також були використані методи системного аналізу економічних та соціальних явищ і синтезу їх результатів, економічного моделювання на основі логічних побудов, статистичного аналізу.

Інформаційною базою дослідження є публікації в українській і зарубіжній економічній та економіко-правовій літературі, статистичні матеріали та звіти Державного комітету статистики України, державних відомств та інформаційні повідомлення акціонерних товариств промисловості, опубліковані в засобах масової інформації в паперовому та електронному вигляді, законодавчі та нормативно-правові акти України, документи органів державної влади. Управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств на регіональному рівні, зокрема Автономної Республіки Крим, досліджувалося на безпосередньому використанні первинних інформаційних та звітних документів суб'єктів економічної діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукові результати, що отримані автором і виносяться на захист, полягають у розробці теоретико-методичних засад, спрямованих на вдосконалення процесів управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств в умовах ринкової трансформації економіки. Основними теоретичними та практичними результатами, що характеризують наукову новизну дослідження та особисто внесок автора, є такі:

вперше:

запропоновано систему заходів щодо узгодження економічних інтересів суб'єктів корпоративного управління, в основу якої покладено стимулювання управлінського персоналу акціонерного товариства та принципи консюмеризму, спрямовані на дотримання норм, правил та гарантій акціонерів, підвищення якості управління, залучення зовнішніх інвесторів;

розроблено та обґрунтовано модель визначення впливу інституційних умов на ефективність інвестиційної діяльності, яка дозволяє здійснювати порівняльний аналіз характеристик інвестиційних проектів акціонерних товариств промисловості, що працюють в умовах пільгового режиму (на територіях пріоритетного розвитку), і таких, що працюють у звичайних умовах інвестування, а також дозволяє прогнозувати рівень змін в обсягах реалізації продукції з урахуванням різних умов інвестування;

набули подальшого розвитку:

трактування передумов, що призводять до збільшення реальних інвестицій порівняно з фінансовими; підтверджено емпіричними дослідженнями, що для акціонерних товариств більш перспективними є не фінансові, а реальні інвестиції; з'ясовано, що головною причиною такої пріоритетності в сучасних умовах є недостатність ресурсів для здійснення повномасштабної інвестиційної діяльності, спрямованої на техніко-технологічне оновлення розширеного відтворення основних засобів;

дослідження щодо уточнення взаємозалежності між ступенем розвитку фінансового ринку, який характеризується обсягами торгів цінних паперів, з одного боку, та ефективністю управління діяльністю акціонерних товариств, яка характеризується обсягами реалізації їх продукції, з іншого; означена взаємозалежність має тенденцію до збільшення;

положення щодо інституту фінансового посередництва як однієї із найважливіших передумов активізації інвестиційної діяльності виробничих акціонерних товариств, розвиток якого в умовах актуалізації обмеженості ресурсів об'єктивно призводить до зміщення ролі держави як безпосереднього інвестора реального сектора економіки у бік посилення її регулятивних функцій;

удосконалено:

методичні підходи щодо організації процесу оцінювання ефективності управління акціонерними товариствами в цілому, які дозволяють враховувати кількісні та якісні параметри у короткостроковому та довгостроковому періодах, так і окремих її підсистем: маркетингової, інноваційної, організаційної, інвестиційної, виробничої;

трактування поняття «ефективне управління» як основи функціонування та розвитку підприємства в умовах постійної динаміки зовнішнього середовища, достовірність оцінки останнього передбачає конструювання власної системи показників результативності діяльності з врахуванням індивідуальної специфіки суб'єктів або умов господарювання, в якій поєднані економічні, соціальні та екологічні критерії оцінки розвитку акціонерних товариств;

рекомендації щодо здійснення маркетингових досліджень та рекламних компаній, спрямованих на ефективне залучення та використання інвестиційних ресурсів акціонерними товариствами; зазначені підходи дозволяють визначити вплив активної та змістовної реклами на вибір напряму інвестиційних вкладень та виявляти потенційних інвесторів.

Практичне значення одержаних результатів. Результатом наукового дослідження став механізм реалізації концепції управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств, здатний забезпечити стійкий розвиток підприємств в умовах динамічного ринкового середовища.

Прикладне значення одержаних результатів полягає у практичному використанні пропозицій щодо вдосконалення управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств з метою підвищення ефективності корпоративного управління взагалі та інвестиційної діяльності акціонерних підприємств зокрема.

Методологічні розробки автора можуть бути використані при удосконаленні нормативно-правової бази функціонування акціонерних товариств в Україні. За результатами дисертаційного дослідження підготовлені і направлені Міністерству економіки України конкретні пропозиції, які враховані при підготовці нормативно-правових актів та аналітичних матеріалів, зокрема, при підготовці проекту Закону України “Про акціонерні товариства” та Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року (довідка № 42-24/72 від 01.08.2006 р.).

Упровадження результатів науково-дослідної роботи щодо теоретико-методологічних оцінок та практичних аспектів економічних відносин з приводу використання інвестиційних ресурсів, зокрема, проблем ефективного управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств в Україні відбулося при підготовці тексту Послання Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році” (акт Національного інституту стратегічних досліджень № 293/236 від 25.04.2006 р.).

Науково-практичні висновки та рекомендації, підготовлені за результатами дисертаційної роботи, використовувалися при підготовці нормативно-правових актів та аналітичних матеріалів у Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва, зокрема, Законів України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 р. № 2806, «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 16.03.2006 р. № 3575, проекту Закону України «Про акціонерні товариства», а також при підготовці змін та доповнень до нормативно-правових актів з питань розвитку підприємництва, зокрема, інвестиційно-інноваційної діяльності (довідка № 3177 від 03.05.2007 р.).

Застосування матеріалів дисертаційного дослідження відбулося при проведенні компанії з метою залучення нових інвесторів Кримського філіалу Відкритого акціонерного товариства “Інпромбанк” м. Феодосії (довідка № 372 від 10.05.2006 р.).

Результати дисертації впроваджено в навчальний процес у ряді вищих навчальних закладів України, зокрема: у Феодосійській фінансово-економічній академії Київського університету ринкових відносин при проведенні лекційних та семінарських занять у рамках навчальних курсів “Інвестиційне проектування”, “Економіка підприємства”, “Основи економічної теорії”, “Корпоративне управління” (довідка № 187 від 21.06.2007 року); у Київському університеті ринкових відносин при проведенні лекційних та семінарських занять у рамках навчальних курсів „Інвестування”, „Інвестиційний менеджмент”, „Інвестиційне проектування”, „Корпоративне управління” (довідка № 366 від 23.05.2007 року); у Дніпропетровському національному університеті залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна на кафедрі економічної теорії при викладанні навчальних курсів “Фінанси підприємств”, “Макроекономіка”, “Мікроекономіка”, “Фінансове право”, “Господарське право” (протокол № 7 від 30.03.2006 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною працею, в якій викладено власний авторський підхід щодо методології дослідження інвестиційної діяльності акціонерних товариств та удосконалення процесів управління цією діяльністю в умовах ринкової трансформації економіки. Наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. Окремі питання розроблялись із співавторами, що відображено у публікаціях, однак із наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та положення, які отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати, отримані в дисертаційній роботі, були представлені на міжнародних і всеукраїнських конференціях у вигляді доповідей, виступів та тез. Дисертант взяв участь у 25 наукових та науково-практичних конференціях, а також круглих столів, що відбулися протягом 2002-2008 років в Україні, а саме: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми економічного зростання України на сучасному етапі: мікро- і макрорівень” (20-21 червня 2002 р., м. Феодосія), Круглому столі “Проблеми формування іпотечного ринку в контексті фінансової безпеки України” (30 вересня 2002 р., м. Київ), Науково-практичній конференції “Актуальні питання протидії відмиванню коштів злочинного походження у контексті економічної безпеки України” (27 листопада, 2002 р., м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції “Економічне зростання України: стан, проблеми й перспективи” (30 травня 2003 р., м. Феодосія), VІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Європейський вибір України: інноваційний розвиток” (23-26 червня 2005 р., м. Феодосія), Міжнародній науково-практичній конференції “Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України” (27-28 вересня 2005 р., м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток наукових досліджень - 2005” (7-9 листопада 2005 р., м. Полтава), Круглому столі “Інноваційна модель розвитку економіки України: пріоритети та шляхи реалізації” (23 листопада 2005 р., м. Київ), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних та фінансових ринках” (3-4 лютого 2006 р., м. Дніпропетровськ), Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансовий потенціал регіонів України в умовах ринкової економіки” (16-17 березня 2006 р., м. Чернівці), Круглому столі “Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації” (29 березня 2006 р., м. Київ), IV Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія інвестування промислового виробництва в Україні” (14-15 квітня 2006 р., м. Київ), IV Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених “Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку України” (19-20 квітня 2006 р., м. Дніпропетровськ), VII Науково-практичній конференції “Наукове забезпечення процесів реформування економічних відносин в умовах ринкової економіки” (21 квітня 2006 р., м. Сімферополь), X Міжнародній науково-практичній конференції “Фінанси України” (12-13 травня 2006 р., м. Дніпропетровськ), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції” (1-3 червня 2006 р., м. Луцьк), Міжнародній науково-практичній конференції “Інтеграція України у європейський та світовий фінансовий простір” (26-27 червня 2006 р., м. Львів), VIII Всеукраїнській науково-дискусійній конференції “Інвестиційні ресурси відтворювальних процесів в умовах глобалізації економіки” (29 червня 2006 р., м. Феодосія), Круглому столі “Першочергові завдання соціально-економічної політики держави: пріоритети 2007 року” (19 жовтня 2006 р., м. Київ), Сьомій Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (12-15 грудня 2006 р., м. Донецьк), VII Міжнародній науково-практичній конференції “Конкурентоспроможність національної економіки” (23-24 березня 2007 р., м. Київ), Круглому столі “Особливості та шляхи детінізації економіки України” (27 березня 2007 р., м. Київ), XV Міжнародній науковій конференції молодих науковців “Наука і вища освіта” (17-18 травня 2007 р., м. Запоріжжя), ІX Всеукраїнській науково-практичній конференції “Регіони України у формуванні національної інноваційної системи в умовах глобалізації економіки” (17-20 травня 2007 р., м. Феодосія), Х Міжнародній науково-практичній конференції «Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи» (21-24 травня 2008 р., м. Феодосія).

Основні результати дослідження доповідались на засіданні Вченої ради економічного факультету (листопад 2006 р.) та на засіданнях кафедри теоретичної та прикладної економіки (листопад 2006 р., травень-червень 2007 р., червень 2008 р.) Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основний зміст дисертації відображено: в одноосібній монографії (25,5 др. арк.), у 2-х навчальних посібниках у співавторстві, у 26 наукових статтях у фахових виданнях, із них - 25 одноосібні (загальна частка автора у всіх публікаціях становить 14 др. арк.), в матеріалах і тезах доповідей на 12 наукових конференціях та круглих столах (частка автора 2 др. арк.).

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел і сімнадцяти додатків. Основний зміст дисертації викладено на 409 сторінках комп'ютерного тексту, що містять 47 таблиць, 33 рисунки, 10 формул. Список використаних джерел складає 359 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено стан наукової розробки проблеми управління інвестиційною діяльністю в акціонерних товариствах виробничого спрямування та її значущість для практики управління, сформульовано мету і задачі дослідження, його предмет та об'єкт, висвітлено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, зазначено форми апробації та оприлюднення результатів.

У першому розділі „Теоретичні основи дослідження управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств” розкрито економічну природу інвестиційної діяльності як вихідної основи побудови концепції управління нею.

Вихідним поняттям дослідження є „інвестиційна діяльність”, яке конкретизується за допомогою наступних словосполучень: а) види інвестицій; б) інвестиційні ресурси; в) джерела інвестицій; г) ефективність інвестицій, окупність вкладень; д) інвестиційний процес, стратегія управління інвестиційною діяльністю; е) конкурентоспроможність підприємства тощо.

З економічної точки зору інвестиційна діяльність у дисертації розглядається як процес, спрямований на розширене відтворення власних активів, а також таких фінансових інвестицій, які не є складовою тимчасових еквівалентів грошових коштів, тобто короткотермінових (поточних) високоліквідних ресурсів, що вільно конвертуються у певні обсяги грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості. З організаційно-правової точки зору інвестиційна діяльність розглядається як сукупність управлінських дій щодо формування та розміщення інвестицій з урахуванням існуючого регулятивного законодавства.

Аналіз теоретичних основ управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств дав змогу визначити основні їх елементи та специфічні характеристики, а саме: охарактеризувати таку особливість управлінського процесу в акціонерних товариствах як наявність багаторівневої системи управління, спрямованої на вдосконалення відносин між суб'єктами управління (адміністрацією компанії, її Наглядовою Радою та іншими сторонами, причетними до управління); уточнити об'єкти управління (інвестиційні ресурси, акції, інвестиційні ризики та інвестиційні проекти) та суб'єкти управління (акціонери-інсайдери, акціонери-аутсайдери, працівники); виявити відмінності загальних принципів управління і принципів корпоративного управління; розглянути моделі корпоративного управління, що використовуються в практичній діяльності підприємств. На основі чого було сформульовано концепцію управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств, сутність якої зводиться до виконання системи функцій, спрямованих на реалізацію їх інвестиційних цілей за допомогою застосування відповідних механізмів взаємодії між суб'єктами та об'єктами управління інвестиційною діяльністю та з урахуванням характеру відносин між рівнями управління в акціонерному товаристві і впливу факторів зовнішнього середовища. Ґрунтуючись на функціях корпоративного управління та на особливостях теорії інвестиційного менеджменту визначено характерні риси зазначеної концепції.

У дослідженні узагальнено теоретичні підходи щодо здійснення процесу управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств, який включає у себе такі основні етапи: 1) дослідження чинників навколишнього середовища; 2) формулювання інвестиційних цілей; 3) визначення інвестиційної стратегії; 4) розробка та запровадження заходів щодо забезпечення реалізації інвестиційної стратегії; 5) оцінювання результативності процесів управління інвестиційною діяльністю.

В основу дослідження покладено теоретичне положення: процеси управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств спрямовані на використання наявних інвестиційних ресурсів з метою оновлення матеріально-технічної бази підприємств. Для досягнення цієї мети можуть бути застосовані різні інвестиційні стратегії, які дозволяють більш раціонально використовувати інвестиційні ресурси та перерозподіляти їх у межах існуючого портфеля бізнесів.

Інвестиційні ресурси акціонерних товариств як об'єкт поділяються на внутрішні (статутний капітал, прибуток, продаж активів, скорочення оборотного капіталу, амортизаційні нарахування) та залучені (емісія інвестиційних цінних паперів, інвестиції державних програм, венчурний капітал, благодійні фонди, кредити та ін.). У дисертації розглянуто етапи процесу формування інвестиційних ресурсів: попередній аналіз; визначення необхідних і граничних обсягів інвестиційних ресурсів; визначення найефективніших схем інвестування; визначення співвідношення обсягу позикових коштів (залучених на короткотерміновій та довготерміновій основі).

Враховуючи факт обмеженості фінансових ресурсів, у роботі значна увага приділяється пошуку найбільш оптимальних інвестиційних проектів. Аналіз відомих підходів до вибору оптимальних інвестиційних проектів виявив їх неоднозначність і певну невідповідність з інтересами інвесторів.

Як правило, головними економічними показниками вважаються показники чистого приведеного доходу, математичного очікування, стандартного відхилення фактичної дохідності від очікуваної та інші. Для менеджменту акціонерного товариства головне - отримати кошти від інвестора, а після цього інтереси останнього нерідко взагалі ігноруються. У ході роботи над проблемою було розроблено анкету для опитування потенційних інвесторів та практичного використання для вивчення їх мотиваційної поведінки.

Вибір оптимального інвестиційного проекту є одним із вирішальних управлінських рішень, на яке впливають як фактори внутрішнього та зовнішнього середовища акціонерного товариства так і особистісні мотивації інвесторів. З метою визначення їх ролі в процесі вибору інвестиційного проекту досліджено психологічні особливості інвестора, який може бути як суб'єктом внутрішнього середовища підприємства (акціонер) так і суб'єктом зовнішнього середовища (зовнішній інвестор).

Вивчення причин низької ефективності інвестиційної діяльності українських підприємств та акціонерних товариств зокрема дозволило визначити ті фактори макро- та мікро середовища, які найбільше впливають на неї, зокрема: недосконалість законодавчо-правових актів, що регламентують цю діяльність; недостатня розвиненість ринку фінансових послуг; низька дієвість банківсько-кредитної системи; недостатні заходи щодо залучення та акумулювання інвестиційних ресурсів; відсутність розвинутої мережі інституційних інвесторів (інвестиційні, пенсійні фонди та страхові компанії); значна тінізація бізнесу; недостатність професіоналізму внутрішньо-фірмового менеджменту.

У другому розділі „Розвиток інвестиційної діяльності у процесі формування акціонерного сектору в Україні” розглянуто соціально-економічну природу акціонерних товариств та організаційно-правові форми їх утворення, загальні засади організації їх управлінського процесу, розкрито передумови збільшення частки акціонерного сектору в Україні.

Акціонерний сектор України структурований за багатьма ознаками: видами діяльності; способом створення; характером діяльності; видом господарської діяльності; формою власності; наявністю у пакеті акцій державної або комунальної частки майна. Акціонерний сектор можна представити у вигляді акціонерних банків, страхових компаній, інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, фондових бірж та акціонерних товариств, які належать до промисловості (добувної та переробної), сільського господарства, будівництва та інших видів економічної діяльності. Різнохарактерність представників акціонерного сектору обумовлена як загальними умовами функціонування, так і специфічними, тобто галузевими.

Дослідження щодо розподілу АТ за галузями довели, що найбільша частка акціонерних товариств належить до підприємств переробної промисловості (7480 підприємства) та торгівлі; ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (7427 підприємства). Третє місце посіла така галузь як операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям (3398 підприємств); до сільського господарства, мисливства та лісового господарства відносяться 2084 АТ; у будівництві зосереджено 3151 АТ; до фінансової сфери відносять 1959 АТ; транспорту та зв'язку - 1914 АТ. Найменша кількість акціонерних товариств спостерігається у таких галузях як добувна промисловість (372 АТ), діяльність готелів та ресторанів (438 АТ) і надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту (453 АТ). Результати досліджень щодо переробної промисловості засвідчують, що в цій галузі економіки кількісно переважають закриті акціонерні товариства (3803 суб'єктів) порівняно з відкритими (3634 суб'єктів). Що є підтвердженням пріоритетів підприємців.

Дані Державного комітету статистики України вказують на припинення зростання кількості акціонерних товариств, починаючи з 2003 року, та зменшення їх відсоткового співвідношення до загальної кількості суб'єктів ЄДРПОУ (табл. 1).

Найбільша кількість акціонерних товариств спостерігалася у 2002 році (35134). За даними на 01.08.2008 року їх кількість досягла 31538 товариств. Серед акціонерних товариств переважають закриті, причому спостерігається тенденція до збільшення їх частки відносно загальної кількості підприємств акціонерного типу.

Таблиця 1

Співвідношення акціонерних товариств до загальної кількості суб'єктів ЄДРПОУ (на початок року)*

* Розраховано за даними Держкомстату України

Динаміка створення ВАТ і ЗАТ в Україні за період 1997-2008 роки, відображена на рисунку 1, дозволяє зробити наступні висновки щодо тенденцій розвитку акціонерного сектору (рис. 1). Так, за вказаний період зростання кількості ВАТ склало 12,5 %, ЗАТ - 7,3 %; середньорічний темп зростання кількості для ВАТ склав 1,04 %, для ЗАТ - 0,60 %. Тенденції до зміни динаміки створення ВАТ характеризуються як спадні, ЗАТ - зростаючі. Зазначена динаміка спостерігається на тлі середньорічного зниження темпів зростання створення акціонерних товариств - 4,24 % до загальної кількості суб'єктів ЄДРПОУ.

У роботі проаналізовано низку факторів макро- та мікро середовищ, що впливають на розвиток акціонерного сектору в Україні, зокрема приватизаційні процеси, стан ринку фінансових послуг та запровадження фінансового посередництва. Зазначене є основними передумовами виникнення суб'єктів господарювання акціонерної форми власності.

Зокрема, істотний прояв приватизації та роздержавлення спостерігався у промисловості у 1999-2000 роках (3,5 тис. акціонерних товариств було створено у процесі роздержавлення та приватизації). Аналіз тенденцій щодо кількості ВАТ, розподілених за відсотком приватизованого майна протягом 1999-2006 років показав, що у середньому: 20 % підприємств створені за умови приватизації майна до 49,9 % включно; 13 % підприємств - за умови приватизації майна від 50 до 69,9 % включно; 50 % підприємств - за умови приватизації майна від 70 до 99,9 % включно; 17 % підприємств - за умови приватизації майна на 100 %. Подібне розподілення ВАТ окреслює роль держави у формуванні акціонерного сектору України, визначаючи державну частку акціонерного капіталу.

Низькі темпи поширення акціонерного сектору на сучасному етапі пов'язані не лише із завершенням приватизації, а і з недостатнім розвитком ринку фінансових послуг та фінансового посередництва. Інтегрованість суб'єктів господарювання та основні функції ринку фінансових послуг передбачають одночасну зосередженість на ньому різних представників акціонерного сектору. Як головні суб'єкти цього ринку, акціонерні товариства можуть як споживати фінансові послуги, так і надавати їх.

У контексті формування акціонерного сектору України ринок фінансових послуг виконує ряд важливих для активізації інвестиційної діяльності акціонерних товариств функцій, а саме: 1) за допомогою первинного ринку цінних паперів через емісію акцій та боргові зобов'язання залучає капітал при створенні акціонерної компанії та грошові ресурси для її подальшого розвитку; 2) за допомогою вторинного ринку цінних паперів надає можливість акціонерам і держателям облігацій продати свої цінні папери в будь-який час. Поєднання обох можливостей робить акціонерну форму підприємництва найбільш придатною для залучення інвестицій, однак лише за умови наявності активно функціонуючого фондового ринку.

У роботі досліджуються передумови розвитку ринку фінансових послуг, розглядається класифікація фінансових послуг з акцентуванням на іпотечному кредитуванні як одному із джерел формування інвестиційних ресурсів акціонерних товариств промисловості.

Обґрунтована взаємозалежність між розвитком ринку фінансових послуг, створенням необхідних інституційних умов, ефективним управлінням інвестиційною діяльністю акціонерних товариств та динамікою залучення інвестиційних ресурсів. Так сумарна вартість зареєстрованих Державною Комісією цінних паперів і фондового ринку України (ДКЦПФР) випусків акцій, що здійснювались з метою залучення коштів акціонерними товариствами, у 2006 році становила 57,6 % від загального обсягу зареєстрованих випусків. Найбільші обсяги випусків акцій зареєстровано відкритими акціонерними товариствами - на суму 24,1 млрд. грн., навпаки закритими акціонерними товариствами - на суму 6,5 млрд. грн. Лідером з обсягів зареєстрованих випусків акцій є також комерційні банки, створені у формі ВАТ (8,4 млрд. грн.), комерційні банки, створені у формі ЗАТ мають значно менший результат (2,6 млрд. грн.), незначні обсяги приходяться на страхові й інвестиційні компанії та інвестиційні фонди - у цілому обсяги зареєстрованих випусків акцій склали 1,72 млрд. грн.

Динаміка співставлення обсягів реалізованих акцій та продукції, виробленої акціонерними товариствами, відображена на рисунку 2, свідчить про постійне зростання обсягів реалізації акцій у відношенні до загального грошового обігу акціонерних товариств. Зокрема, у 1997 році співвідношення реалізації акцій до реалізації промислової продукції склало 1 : 6,6, а в 2006 році - 1 : 2,1. Така тенденція підтверджує взаємозалежність функціонування фінансового ринку та підприємств акціонерного типу

У дисертаційній роботі досліджено роль інституту фінансового посередництва як однієї із найважливіших передумов активізації інвестиційної діяльності акціонерних товариств. Із цією метою розглянуто стан та тенденції інвестиційного ринку України, внаслідок чого з'ясовано чинники, що позитивно впливають на розвиток фінансового посередництва, визначено та охарактеризовано суб'єкти та інструменти фінансового посередництва, основні функції фінансових посередників, вплив фінансових посередників на ефективність управління інвестиційною діяльністю підприємств.

Зростання ролі фінансових посередників, зокрема банків, довірчих товариств, кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, пайових інвестиційних фондів у формуванні інвестиційного клімату в країні призвело до зменшення частки держави в інвестуванні реального сектору економіки. Так, за рахунок коштів державного бюджету у 2005 році було освоєно лише 5,5 % від загального обсягу капітальних інвестицій (у 2004 році 13 %), за рахунок коштів місцевих бюджетів - 4 % (у 2004 році 5,3 %). У той час, коли більше ніж 62 % до загального обсягу капітальних інвестицій освоєно за рахунок власних коштів підприємств. У процесі дослідження встановлено, що протягом останніх років найбільш дієвим фінансовим посередником в Україні є банки, кількість яких протягом 1992-2008 рр. коливалася в межах від 170 до 230. За даними на початок 2008 року ліцензію НБУ мають 175 банків, із них 142 - акціонерні (101 ВАТ і 42 - ЗАТ).

У третьому розділі «Ефективність управління інвестиційною діяльністю в акціонерних товариствах та умови її підвищення” характеризуються основні фактори, що впливають на економічну та соціальну ефективність інвестиційної діяльності АТ: інституційне забезпечення, кадрова політика, методичне забезпечення оцінки ефективності управління АТ взагалі та інвестиційної діяльності зокрема.

У роботі критично проаналізовано існуючі у фаховій літературі підходи до оцінки ефективності корпоративного управління як однієї із складових процесу управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств, її критеріїв та показників. Думки науковців із цього приводу зводяться до таких висновків: 1) застосування будь-якої однієї оцінки недостатньо, необхідно застосовувати систему показників ефективності, що аналізуються експертами, які визначать реальний рівень ефективності; 2) надто багато чинників впливає на ефективність, що ускладнює її оцінку, тому необхідно виважено обмежити їх кількість, використовувати певні комплексні показники, виходячи з умови, що точна оцінка ефективності може бути отримана лише на основі поглибленого аналізу ситуації і врахування великої кількості обставин, які не завжди можна визначити достовірно.

Оскільки управління включає в себе комплекс заходів, які необхідно здійснити в певний час та в певному місці, тому його ефективність можна визначити як здатність застосовувати такі управлінські прийоми і в такій послідовності, які у підсумку призводять до прогнозованого успіху. Ефективність управління в дисертації оцінюється за допомогою сукупних комплексних економічних та організаційних показників, що характеризують результативність усіх виконуваних функцій з урахуванням професійних якостей управлінського персоналу.

Загально прийнято, що система корпоративного управління включає в себе такі підсистеми як: нормативно-правова, фінансово-економічна, соціальна, матеріально-технічна, інформаційна, адміністративно-власницька, етико-культурологічна та виробнича, а показники ефективності цих підсистем враховують кількісні та якісні параметри процесу досягнення установлених цілей. Виходячи із специфіки функціонування акціонерних товариств та особливостей їх інвестиційної діяльності, в дисертації обґрунтовується виокремлення пріоритетів у таких функціональних сферах як маркетингова, інноваційна, інвестиційна та організаційна діяльності, які є, образно кажучи, „найвпливовішими” складовими концепції управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств в умовах ринкової трансформації економіки.

Зокрема, маркетингова підсистема, задіяна для залучення потенційних інвесторів, може бути зосереджена на оцінці таких показників рекламної діяльності як: рентабельність реклами, показники ефективності психологічного впливу реклами на свідомість людини, показники, що визначають ступінь дієвості публікації рекламних оголошень у ЗМІ та ін. Оцінка ефективності інноваційної підсистеми характеризується кількістю нових товарів чи послуг за роками; новітніх технологій, які були запроваджені у виробничий процес; нових методів діяльності на ринку при продажу товарів чи послуг; ходом удосконалення організаційних структур управління акціонерним товариством; показниками якості та новизни товарів та інші.

Організаційна підсистема передбачає точний облік кількості акціонерів та належних кожному з них акцій, визначення динаміки цього процесу, що відображає кількість осіб, які вибули із числа акціонерів; засновників (для ЗАТ); реорганізацій акціонерного товариства, причини реорганізацій; проведень зборів акціонерів в цілому і за роками. Ефективність інвестиційної підсистеми визначається професійним рівнем якостей управлінського персоналу, оціненого за певними критеріями, послідовністю та повнотою інвестиційних рішень, економічним обґрунтуванням та вибором інвестиційного проекту, управлінськими діями щодо залучення інвестицій, здійснення контролю за реалізацією інвестиційного проекту, врахування інтересів інвесторів-акціонерів та дотримання і захисту їх прав.

З'ясовано, що процес оцінки (перелік управлінських рішень) ефективності управління складається із певних етапів, які включають у себе управлінські рішення щодо визначення мети оцінки, виду ефективності, методу оцінки, розробки системи показників та критеріїв оцінювання, збору даних для оцінки ефективності, корегування управлінських рішень, розробки та запровадження заходів щодо удосконалення управління.

В основу загальної оцінки ефективності інвестиційної діяльності покладено оцінку ефективності інвестиційних проектів. Порівняльний аналіз методик щодо проектного оцінювання довів, що: 1) в основу більшості з них покладено однорідні методологічні та методичні принципи; 2) оцінювання відбувається за двома напрямами (оцінювання ефективності інвестиційного проекту в цілому та оцінювання ефективності проекту для кожного учасника); 3) оцінювання ефективності не є повним без оцінювання ступеню ризику; 4) оцінювання має враховувати всі чинники, що впливають на рівень економічної ефективності інвестицій; 5) оцінювання ефективності реальних і фінансових інвестицій відбувається у ході обчислення різних показників; 6) специфіка функціонування акціонерних товариств обумовлює необхідність оцінювання вартості акцій як основного інструменту фінансового інвестування.

Обґрунтовуючи значущість соціальної функції, яка виконується акціонерними товариствами у суспільстві, оцінювання ефективності інвестиційного проекту обумовлюється не тільки економічним ефектом, а й соціальним разом із інноваційним або природоохоронним пріоритетами. За допомогою соціальних показників оцінюється діяльність товариства у напрямках поліпшення умов праці та життєдіяльності людей, зниження рівня безробіття, покращення стану навколишнього середовища, розвитку особистості тощо.

На основі аналізу теоретичних і практичних підходів щодо оцінювання ефективності управління автором удосконалено трактування поняття „ефективне управління”, під яким слід розуміти основу функціонування та розвитку підприємства в умовах постійної динаміки зовнішнього середовища, достовірність оцінки останнього передбачає конструювання власної системи показників результативності діяльності з урахуванням індивідуальної специфіки суб'єктів або умов господарювання, в якій поєднані економічні, соціальні та екологічні критерії оцінки розвитку акціонерних товариств.

Визначено види рольової участі акціонерного товариства в інвестиційному процесі, а саме: а) акціонерне товариство одночасно може бути інвестором і розробником інвестиційних проектів; б) акціонерне товариство може бути розробником інвестиційних проектів, для фінансування яких залучає інвесторів зовні або само частково фінансує проект; в) акціонерне товариство може бути інвестором і фінансує інвестиційні проекти, запропоновані зовні.

Конкретизовано підхід до оцінювання ефективності інвестиційної діяльності акціонерних товариств, який базується на врахуванні результатів виконання таких управлінських функцій як планування, формування інвестиційного портфелю та реалізація інвестиційної стратегії. Так, на стадії планування інвестиційної діяльності акціонерного товариства головними управлінськими рішеннями є визначення інвестиційних цілей, потреб та можливостей акціонерного товариства. Наступним кроком є рішення щодо визначення напрямків реального фінансового інвестування, обсягу необхідних інвестицій, ступеня впливу чинників зовнішнього середовища.

Ефективність виконання рішень на стадії планування інвестиційної діяльності оцінюється за допомогою якісних показників. Зокрема, вибір напрямку інвестування та обсягу необхідних інвестицій характеризується всебічністю і обґрунтованістю з точки зору економіко-соціальних інтересів акціонерів (швидка окупність інвестиційного проекту, високий та динамічно зростаючий рівень дивідендів або їх стабільність, нешкідливість інвестиційного проекту для оточуючого природного середовища, можливість брати участь у вирішенні суспільних проблем), виявлення ступеня впливу чинників зовнішнього середовища - оперативністю, точністю, об'єктивністю та комплексністю отриманої інформації.

Формування інвестиційного портфелю розглядається як процес розробки інвестиційних проектів, пошук інвесторів та вибір інвестиційних проектів у випадку, коли акціонерне товариство виступає інвестором зовнішніх інвестиційних проектів. Управлінськими рішеннями на зазначеному етапі є: 1) визначення відповідальних за розробку проекту, а також тих фахівців, яких потрібно залучити до його розробки додатково; 2) розробка інвестиційного проекту за відповідною структурою з оцінкою його соціально-економічної ефективності та ступеню ризику за допомогою відповідних теоретичних підходів щодо оцінювання; 3) формування бази даних потенційних інвесторів та встановлення контакту з ними; 4) створення позитивного іміджу; 5) організація та проведення презентацій інвестиційних проектів; 6) проведення порівняльного аналізу запропонованих інвестиційних проектів, виходячи з інвестиційних цілей, можливостей підприємства та ступеню ризику. Факторами, що впливають на ефективність виконання всіх зазначених управлінських рішень є професійність, досвідченість, оперативність, сумлінність суб'єктів управління інвестиційної діяльності, а якісними показниками виступають точність проведених комплексних розрахунків, обґрунтованість висновків, пропозицій, укладені угоди, ефективність проведених комунікаційних заходів, наявність чіткого календарного плану, розробка коригувальних пропозицій.