Формування зернового підкомплексу Чорноморського регіону України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

08.00.05- Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

ФОРМУВАННЯ ЗЕРНОВОГО ПІДКОМПЛЕКСУ ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

Виконав Ганганов Володимир Миколайович

Одеса-2009



АНОТАЦІЯ

економічний попит ціна конкуренція

Ганганов В.М. Формування зернового підкомплексу Чорноморського регіону України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.05 - Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. - Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень, Одеса, 2009.

Дисертація присвячена поглибленню теоретико-методичних підходів щодо формування регіонального ринку зерна, прогнозування його розвитку, удосконалення ринкової інфраструктури та розробці механізмів стабільного функціонування регіонального ринку і практичних заходів щодо підвищення конкурентоспроможності українського зерна на світовому ринку.

Висвітлено особливості розвитку зернового підкомплексу продовольчого ринку, обґрунтовано передумови та принципи формування регіонального зернового ринку; визначено особливості і місце регіонального зернового ринку Причорномор'я; проведено факторний аналіз попиту та пропозиції на зерновому ринку; здійснено системний аналіз зернового господарства регіону, на основі якого визначено потенційні можливості зернової галузі і спрогнозовано подальший її розвиток. Автором розроблені пропозиції щодо підвищення ефективності виробництва зерна та удосконалення економічних відносин між суб'єктами регіонального зернового ринку та запропонована організаційна схема інфраструктури зернового ринку Причорномор'я.

Ключові слова: зерновий підкомплекс, продовольчий ринок, регіональний зерновий ринок, агропромислові фінансові групи, регіональна інфраструктура.



1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Обраний Україною шлях Європейської інтеграції вимагає від економіки країни впровадження принципів світового ринку та відповідних світових стандартів до якості продукції вітчизняних підприємств, а отже забезпечення конкурентоздатності на внутрішньому та зовнішньому ринках. Розробка фундаментальних основ застосування сучасних методик і методів досліджень ринку сільськогосподарської продукції як складової продовольчого ринку є запорукою ефективного формування та функціонування ринку аграрної продукції в Україні. Його дослідження та вивчення вимагає врахування всіх факторів, які мають вплив на умови розвитку регіональних продовольчих ринків, а також його кон'юнктуру.

Перехід до ринкової економіки спричинив докорінні зміни у відносинах між товаровиробниками і споживачами агропромислової продукції. Змінилися і функції держави: організаційну роль поступово беруть на себе вільні ринкові інститути, які сприяють створенню нових форм господарських зв'язків між підприємствами суміжних галузей. Надзвичайно важливо, щоб функціонувала єдина система органічно пов'язаних регіонального, національного і світового ринків, що можливо лише у випадку ефективного розвитку ринкових інституцій не тільки на національному, а й на регіональному рівнях. Функціонування такої системи створить сприятливі умови товаровиробникам для ефективного користування кон'юнктурою ринків, дасть можливість правильно побудувати свою маркетингову стратегію: товарну і цінову політику, політику товаропросування.

Актуальність формування регіональних аграрних ринків, і зернового, зокрема, зумовлена необхідністю швидкого і цілеспрямованого переведення вітчизняної економіки на ринкові засади. Від практичного здійснення науково-обґрунтованих принципів і механізмів створення повноцінних ринків залежатиме результативність здійснюваних економічних реформ в АПК країни та окремих регіонів. В перспективі це визначатиме місце українського аграрного сектора та участь регіонів у світовому поділі праці.

Становлення регіональних зернових ринків в Україні проходить під впливом сукупності мікро- та макроекономічних чинників. Ефективне формування та функціонування регіонального ринку зерна вимагає їх врахування та визначення чітких методичних підходів для прийняття відповідних організаційно-економічних рішень, які б до того ж враховували особливості регіонального розвитку виробництва та збуту зернової продукції.

Лідером у формуванні товарних ресурсів зерна в Україні є Причорноморський регіон, адже його зернова спеціалізація сформована історично. Регіон має потужний потенціал ресурсів зерна, що дає можливість реалізації значної частини урожаю зерна на українському та світовому ринках, повністю забезпечивши власні потреби у зерновій продукції. Сприятливі ґрунтово-кліматичні умови для виробництва зернової продукції, розгалужена супутня інфраструктура створюють необхідні умови для ефективного виробництва високоякісного продовольчого зерна в регіоні. Вирощене зерно в Причорноморському регіоні є цілком конкурентоспроможним на національному та світовому ринках, що обумовлено високою, на рівні світових стандартів, якістю продовольчого зерна та відносно низькою його собівартістю. Проте скористатися в повній мірі своїми вигодами регіон поки що не спромігся в силу недостатнього науково-методичного опрацювання низки питань.

Проблемам формування та функціонування аграрних ринків присвячені роботи С.С.Бакая, В.І.Бойка, Б.В.Губського, Л.В.Дейнеко, Ю.С.Коваленка, М.Г.Лобаса, З.П.Ніколаєвої, І.П.Пазія, П.Т.Саблука, Л.М. Худолій, І.П.Чапко, О.М.Шпичака. Окремі аспекти цієї проблеми, стосовно формування та розвитку регіональних ринків, знайшли відображення у наукових працях П.П.Борщевського, Б.В.Буркинського, Л.Є.Купінець, Л.О.Мармуль, М.Й.Маліка, В.Г.Ткаченка, О.Г.Топчієва, Є.О.Фірсова, М.Г.Чумаченка. Проте деякі наукові проблеми щодо формування та перспектив розвитку ринків окремих регіонів, і в тому числі Причорноморського, що стосується особливо аграрних, в сучасних умовах досліджені ще недостатньою мірою. Зокрема, економічні відносини між товаровиробниками і споживачами зерна, не визначені механізми формування попиту та пропозиції в регіоні, закономірності та тенденції формування цінової кон'юнктури, підвищення конкурентоспроможності зерна на світовому ринку, організація ринкової інфраструктури на регіональному рівні. Саме актуальність цих проблем зумовила вибір теми і напрям дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планами науково-дослідних робіт щодо проблем ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва Міністерства аграрної політики України, Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції, Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Миколаївського державного аграрного університету, Інституту аграрної економіки УААН у 2000-2008 рр. в межах таких тем: „Регулювання товарних ринків в реалізації стратегії економічного зростання (на прикладі ринків зерна, цукру, рослинної олії, плодоовочевої, виноробної, металургійної продукції)” - державний реєстраційний номер 0107U001067 (Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України); „Механізм прискорення інноваційної динаміки регіону”- державний реєстраційний номер 0107U001069 (Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України); „Розробити пропозиції по організації ефективного виробництва в господарських формуваннях ринкового типу” - державний реєстраційний номер 0102U000259 (Миколаївський державний аграрний університет); „Розроблення системи регулювання експорту-імпорту сільськогосподарської продукції, товарів її переробки та засобів виробництва” - державний номер 0104U003794 (Інститут аграрної економіки УААН).

Автором в названих науково-дослідних роботах: розроблено концептуальні засади формування аграрних ринків; розроблено програму інформатизації регіонального зернового підкомплексу. Її основною метою є створення необхідних умов для інформаційного сприяння аграрному розвитку України; запропоновано створення регіональних інформаційних центрів у складі агропромислових фінансових груп; розроблено та впроваджено в практику галузевих союзів і асоціацій Причорноморського регіону модель інтегрованої системи стратегічного управління розвитком зернового підкомплексу; розроблено концепцію розвитку зернового ринку України на основі врахування як національних, так і регіональних особливостей .

Мета і завдання досліджень. Метою дисертаційної роботи є визначення теоретико-методичних підходів щодо формування регіонального ринку зерна, прогнозування його розвитку, удосконалення ринкової інфраструктури та розробка механізмів стабільного функціонування регіонального ринку і практичних заходів щодо підвищення конкурентоспроможності українського зерна на світовому ринку.

У відповідності до поставленої мети визначено такі наукові задачі:

· вивчити і узагальнити теоретичні та практичні положення щодо формування і функціонування регіональних ринків зерна в Україні та інших країнах;

· визначити місце Причорноморського регіону на ринку зерна України і його особливості;

· виявити закономірності у формуванні попиту, пропозиції та цін на зерно в регіоні (на прикладі Причорноморського регіону);

· оцінити потенційні можливості регіону на перспективу, як постачальника високоякісної зернопродукції на внутрішній та світовий ринки;

· розробити та запропонувати механізм управління регіональним розвитком зернового підкомплексу;

· розробити пропозиції щодо удосконалення інфраструктури регіонального зернового ринку та підвищення конкурентоспроможності зерна;

· розробити рекомендації щодо формування регіональної політики в зерновому підкомплексі України та Причорноморського регіону;

· виявити потенційні можливості регіону як одного з вагомих виробників високоякісної зернопродукції та обґрунтувати шляхи підвищення її конкурентоспроможності на регіональному рівні;

· здійснити наукове обґрунтування економічної стратегії розвитку регіонального зернового підкомплексу.

Об`єкт дослідження - процеси формування та функціонування регіонального зернового ринку Причорномор'я.

Предмет дослідження - сукупність теоретичних положень, методичних підходів та економіко-організаційних рішень щодо формування та функціонування регіонального ринку зерна.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною і методичною основами дослідження є положення вітчизняної та зарубіжної економічної науки від часу формування класичних економічних теорій ринків до сучасних наукових розробок щодо функціонування ринкової економіки, маркетингових методів дослідження, економічного аналізу і прогнозування перспектив розвитку ринків.

Для реалізації поставлених задач в дисертаційній роботі використовувався системний підхід і комплекс методів економічних досліджень: групування, індексний та кореляційно-регресійний аналіз, елімінування, анкетування, монографічний метод.

Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі і нормативно-правові акти України, статистична інформація, дані бухгалтерської та фінансової звітності досліджуваного регіону.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні науково-прикладної проблеми - розвиток та поглиблення теоретичних засад формування та функціонування регіонального зернового підкомплексу, зокрема:

Вперше

· запропоновано авторське визначення поняття регіонального зернового підкомплексу як елементу регіональної економічної агросистеми, яка включає механізми формування найбільш ефективної структури підкомплексу за рахунок галузевого і територіального регулювання темпів та пріоритетів розвитку взаємопов'язаних у її структурі підприємств;

· розроблено стратегію інноваційно-інтеграційного розвитку регіонального зернового підкомплексу, яка враховує організацію оперативного переміщення фінансових і товарних ресурсів як в межах регіону, так і між регіонами і направлена на стримування зростання цін, запровадження системи стратегічного управління, а також створення найбільш сприятливих умов до інновацій;

· сформульовано основну теоретичну парадигму оптимальної організації регіонального зернового підкомплексу - досягнення об'ємно-структурної відповідності між виробництвом і споживанням шляхом наукового обґрунтування суспільних (регіональних) потреб та відповідних обсягів виробництва зернової продукції;

· розроблено концепцію побудови системи стратегічного управління регіональним зерновим підкомплексом на основі раціонального управління матеріальними, трудовими та іншими ресурсами з врахуванням функціональних регіональних підсистем, а також взаємопов'язаних потоків інформації.

Удосконалено:

· визначення економічної сутності регіонального зернового підкомплексу, яке відрізняється від існуючих врахуванням загальноекономічних інтеграційних процесів, що проявляють себе переважно на регіональному рівні шляхом технологічної пов'язаності;

· наукові підходи до виявлення потенційних можливостей регіону як одного з вагомих виробників високоякісної зернопродукції, обґрунтування шляхів підвищення її конкурентоспроможності з врахуванням регіональних особливостей;

· концептуальну модель формування регіональної інфраструктури зернового ринку регіону, впровадження якої дозволить підвищити ефективність виробництва зернових культур, покращити організацію зв'язків між суб'єктами ринкової діяльності.

Дістало подальшого розвитку:

· наукове обґрунтування економічної стратегії розвитку регіонального зернового підкомплексу, яка визначає генеральну стратегію розвитку регіонального зернового підкомплексу у напрямку здійснення науково-технічного забезпечення у взаємозв'язку з субстратегіями: продажу, закупівель, витрат, інвестицій, фінансів;

· науково-практичні рекомендації щодо визначення тенденцій формування попиту, пропозиції та цінової кон'юнктури на зерновому ринку регіону як основи прогнозування сценаріїв розвитку зернового господарства.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати досліджень щодо оптимальності розмірів товарних господарств; використання сезонних коливань цінової кон'юнктури для збільшення доходів товаровиробників; удосконалення організації обслуговуючої, виробничої і збутової інфраструктури зернового регіонального ринку, яка сприяє скороченню витрат в процесі виробництва та товаропросування, використовуються в практичній діяльності Міністерства аграрної політики України (довідка № 37-18-1-15/16845 від 09.10.2008 року), Міністерстві економіки України (довідка № 4605-18/240 від 01.10.2008 року), обласних державних адміністрацій (довідка №2164/66-05-61/6-08 від 08.10.2008 року) та підприємств по виробництву і реалізації зерна в Причорноморському регіоні.

Деякі теоретичні положення дисертації, щодо організації та функціонування зернового ринку знайшли своє відображення у методичних розробках та науково-практичних рекомендаціях, які вже використовуються в навчальному процесі Миколаївського державного аграрного університету при викладанні дисциплін “Економіка підприємства”, “Ціни та ціноутворення”, “Маркетинг”, а також дорадницькій діяльності (довідка №619 від 2009 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеною, особисто виконаною науковою працею. Усі наукові результати, викладені в роботі, отримані автором особисто. Конкретний внесок щодо наукових праць, опублікованих у співавторстві, зазначено у переліку публікацій за темою дисертації. В даній роботі матеріали і висновки кандидатської дисертації не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідались на більш як 20 міжнародних і всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях, симпозіумах, колоквіумах, круглих столах, інших наукових зібраннях, у 2000-2008 рр., серед яких найважливішими були:

Міжнародні конференції:

третя конференція Всесвітнього Консорціуму установ вищої аграрної освіти і досліджень у сільському господарстві (GCHERA) "Екологія, біотехнологія, аграрна економіка" (м.Київ, 22-24 вересня 2003р.); "Менеджмент стабільного ланцюга виробництва продукції харчування для України" (м.Біла Церква, 10-11 вересня 2003 р.); ''Соціально-економічні проблеми села в пореформений період" (м.Миколаїв, вересень 2004 р.); "Фінансово-кредитний механізм в Україні: перспективи розвитку та оптимізації" (м.Херсон, 25-26 березня 2004 р.); „Ольвійський форум 2006: Пріоритети України в геополітичному просторі” ( м.Ялта, червень 2006 р.); "Ольвійський форум 2007: Стратегії України в геополітичному просторі" (м. Ялта, червень 2007 р.); „Україна - сільське господарство - СОТ: теорія і практика” (м.Миколаїв, вересень 2007 р.); "Наукове забезпечення інноваційного розвитку виробництва та переробки продукції АПК" (м. Львів, листопад 2007 р.); "Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах глобалізації" (м. Сімферополь, квітень 2008 р.); "Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми" (м. Тернопіль, червень 2008 р.);

Інші конференції:

Всеукраїнська науково-практична конференція "Реформування аграрного сектору: проблеми теорії і практики півдня України" (м. Миколаїв, квітень 2002 року); Всеукраїнська науково-практична конференція “Соціально-економічні умови ефективного функціонування АПК Причорноморського регіону” (м. Миколаїв, квітень 2003 року); Всеукраїнська науково-практична конференція "Темпи розвитку та ефективного функціонування АПК Причорноморського регіону" (м.Миколаїв, квітень 2004 р.); Шості річні збори Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників "Формування та розвиток аграрного ринку" (м.Київ, жовтень 2004 р.); Причорноморська регіональна науково-практична конференція професорсько-викладацького складу (м.Миколаїв, квітень 2006 р.); Причорноморська регіональна науково-практична конференція професорсько-викладацького складу (м.Миколаїв, вересень 2007 р.); Регіональні річні збори Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників "Роль держави у відродженні економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників у розвитку аграрного виробництва в умовах вступу України до СОТ" (м. Миколаїв, грудень 2007 р.); Регіональні річні збори Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників "Трансформація земельних відносин до ринкових умов господарювання" (м.Миколаїв, січень 2009 р.); Причорноморська регіональна науково-практична конференція професорсько-викладацького складу (м. Миколаїв, квітень 2008 р.).



2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи дослідження регіональних особливостей розвитку зернового підкомплексу продовольчого ринку" досліджено сутність зернового підкомплексу та дано визначення регіонального ринку зерна.

В роботі доведено, що регіональний ринок зерна - система економічних відносин з приводу купівлі-продажу зернової продукції в межах певного територіального простору. Встановлено, що регіональні ринки є основою ринкової ієрархічної піраміди, які в сукупності складають національні ринки, що в свою чергу формують загальний світовий ринок. Дослідженнями доведено, що ситуація на сучасному світовому ринку створюється таким чином, що саме регіони виступають повноправними представниками країн, спеціалізуючись на виробництві й торгівлі характерними для них видами продукції. Одним із найбільш важливих та перспективних в Україні регіональних ринків є Причорноморський зерновий ринок. Будучи основним виробником продовольчого зерна, цей регіон - лідер у налагодженні експорту продукції. Його досвід є особливо цінним для розвитку національного зернового ринку України і окремих регіонів.

Дослідженнями доведено, що через певні економічні причини, пов'язані із світовою, національною, галузевою кризами, за останні роки ситуація склалась таким чином, що потенціал регіону у виробництві і реалізації зернової продукції використовується не повністю. За досліджуваний період коливання валових зборів зернових, за нашими розрахунками, становлять 4,1 млн. т. Це свідчить не лише про наявність невикористаних резервів, а й про нестабільність регіону як торгового партнера, що призводить до суттєвих коливань прибутків від реалізації зернової продукції за роками. Як наслідок, власних коштів для організації розширеного виробництва у господарствах хронічно не вистачає, а інвестори не бажають вкладати капітал у нестабільне виробництво. Звідси проблеми нестачі обігових коштів, фізичного та морального старіння техніки, неможливості збереження продукції до настання сприятливої цінової кон'юнктури на ринку.

В дисертаційній роботі обґрунтовано, що залежно від того, які економіко-організаційні заходи буде здійснено у коротко- та середньостроковій перспективі, можна очікувати різні сценарії розвитку ситуації на Причорноморському зерновому ринку. Якщо регіон не буде позитивно вирішувати накопичені проблеми щодо інтенсифікації зерновиробництва, розвитку збутової і виробничої інфраструктури, то можна очікувати подальшу стагнацію цієї галузі та втрату пріоритетних позицій на внутрішньому і світовому ринках. У короткостроковій перспективі найбільш прийнятним може стати варіант, що передбачає стабілізацію урожайності на рівні середньої за останні 5 років, та розширення посівних площ на 10% за рахунок незначного збільшення витрат на одиницю площі та оптимізації структури посівних площ. На середньострокову перспективу найдоцільнішим має бути варіант, що передбачає інтенсивний розвиток галузі за суттєвих внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Саме він може забезпечити значні валютні надходження, а відтак прогресивний розвиток технологій і репутацію регіону як стабільного експортера зернопродукції.

Проведені автором прогнозні оцінки свідчать, що маючи реальні можливості збільшити виробництво зерна, регіон зможе повною мірою забезпечити себе продовольчим, фуражним та зерном для промислової переробки. Саме тому основною стратегічною метою розвитку регіонального зернового підкомплекесу має стати не реалізація зерна як сировини, а виробництво продукції з більшою доданою вартістю. З економічної точки зору, регіону недоцільно орієнтуватися на самозабезпечення зерном за всіма названими напрямками. Спеціалізуючись на виробництві високоякісного продовольчого зерна, регіон матиме більший економічний ефект на різниці цін між продовольчим та фуражним зерном. Останнє він зможе закупити для задоволення власних потреб і тим самим здешевити тваринницьку продукцію. Враховуючи всі складові ринку зерна та продуктів його переробки, автором запропоновано застосування оцінки його ефективності. (рис. 1).

Доведено, що досягнення ефективного розвитку зерновиробництва в регіоні й формування повноцінного та стабільно функціонуючого ринку можливо лише за умови наявності розвиненої виробничої і збутової інфраструктури, організаційні основи якої базуватимуться на взаємовигідних умовах між виробником та посередником, раціональному її розміщенні, демонополізації транспортної сфери і сфери зберігання. Особливе значення для Причорноморського регіону має портова інфраструктура, ефективна діяльність якої дасть додаткові переваги перед конкурентами. Сукупність всіх названих заходів дозволить регіону посісти гідне місце і стати повноправним представником на національному і світовому ринках.

У другому розділі "Методологія регіонального формування зернового підкомплексу і організаційно-економічний механізм його функціонування" розкрито регіональні особливості економіко-організаційного механізму зернового підкомплексу, висвітлено регіональні принципи державної підтримки процесу формування та функціонування зернового підкомплексу, наведено методологію регіонального моніторингу та аналіз функціонування зернового підкомплексу.

Дисертаційне дослідження свідчить, що зерновий підкомплекс - це один із найважливіших і найбільших підкомплексів агропромислового комплексу країни. У структурі обсягів продукції галузей, які виробляють товари, в АПК виробляється 6,9% від їх загального обсягу. Зерновому підкомплексу України в загальній структурі продуктових підкомплексів АПК належить майже одна четверта вартості інших. Від нього значною мірою залежить розвиток економіки всього регіону та забезпечення населення соціально важливим продуктом - хлібом та хлібобулочними виробами, а відтак і соціальний клімат. В процесі дослідження визначено, що регіон має ряд особливостей, які вважаємо за конкурентні переваги над іншими виробниками зернової продукції. Перш за все, це сприятливі природно-кліматичні умови, що дозволяють вирощувати високоякісне продовольче зерно. По-друге, віками відпрацьовані технології, наявність великих масивів найкращих у світі чорноземів дозволяють вирощувати зерно з відносно низькою виробничою собівартістю. По-третє, досвід реалізації на вітчизняному та світовому ринках, наявність збутової інфраструктури і близькість до морських портів можуть забезпечувати найменші, порівняно з іншими регіонами, витрати маркетингового ланцюга. І як наслідок, ці фактори позитивно впливатимуть на конкурентоздатність регіону на зернових ринках. Автором обґрунтовано, що для ведення прибуткового зерновиробництва Україна може і повинна за 5 років збільшити обсяги виробництва зерна щонайменше до 58 млн. т (=14,5 млн. га*4 т/га).

Причини, що впливають на виробництво зернових культур, наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Фактори, що визначають вектор руху регіонального зернового підкомплексу

Скорочення виробництва	Збільшення виробництва
- скорочення чисельності населення України; - низька купівельна спроможність населення; - обмежувальні заходи щодо торгівлі; - недостатній розвиток інфраструктури; - непередбачуваність аграрної політики.	- нарощування експорту; - розвиток виробництва біопалива; - відсутність торговельних та цінових втручань; - розвиток ринкової інфраструктури; - прозора та прогнозована політика держави.

Дослідження показало відсутність чіткої тенденції споживання за окремими видами зернових культур (Рис. 2) Це, в першу чергу, залежить від виробництва певного виду продукції.

Дисертаційним дослідженням встановлено, що для нарощування обсягів виробництва зерна до 58 млн. тонн необхідно:

- забезпечити законні права аграріїв вільно реалізовувати зерно за максимально сприятливими ринковими цінами, у тому числі на експорт. Іншими словами, створити для них прогнозовані економічні стимули;

- сприяти розвитку інфраструктури зернового ринку, в тому числі його транспортної та інформаційної складових.

Доведено, що регіональний зерновий підкомплекс - це складна система, всі частини (елементи) якої є взаємозалежними, доповнюють одна одну, виконуючи функції закупівлі, транспортування, збереження, переробки та збуту хлібопродуктів. Основне виробництво хлібопродуктів зосереджено в районах та містах.

Дослідженням встановлено, що за роки становлення ринкових відносин у зерновому підкомплексі мало місце значне коливання обсягів виробництва та зниження економічної ефективності за його окремими ланками. При цьому борошномельні підприємства, хлібокомбінати, торговельні та різні посередницькі структури отримували щорічні стабільні прибутки за рахунок свого монопольного становища у регіоні, сприятливої для них кон'юнктури ринку, яка часто регулювалася на шкоду зерновиробнику. Дисертаційне дослідження свідчить, що агропромислова інтеграція в зерновому підкомплексі - процес технологічного, економічного та організаційного об'єднання взаємопов'язаних етапів виробництва зерна, його переробки, хлібовипікання та торгівлі зернопродуктами.

Автором встановлено, що в умовах нестабільного макроекономічного середовища з появою центрів ділової активності на галузевому і регіональному рівнях ключового значення набувають: розмежування економічних інтересів товаровиробників АПК і державне регулювання розподільних відносин цього підкомплексу; обґрунтування форм і методів державного регулювання на різних рівнях (центральному, обласному, районному); розробка найбільш ефективних у даний час форм державного замовлення, цінової і фінансово-кредитної політики держави. Усі ці питання нерозривно пов'язані між собою. Тому неможливо виділити і вирішити якесь одне з них.

Вивчення в процесі дослідження нормативно-правової бази, економічних механізмів, наукових праць провідних українських і закордонних авторів показало, що концептуальні розробки перебувають лише в початковій стадії, а використовувані форми і методи державного регулювання зернового підкомплексу поки що не принесли суспільству очікуваного позитивного результату.

Результати дисертаційного дослідження вказують, що удосконалення механізмів державного регулювання вимагає системного підходу до АПК як до відособленої, складної, багатофункціональної соціально-економічної системи. При цьому функції державного регулювання в умовах ринкової трансформації покликані забезпечувати досягнення кінцевої мети ринкових реформ - підвищення добробуту населення, що в свою чергу потребує узгодження функцій управління, планування і регулювання основних економічних процесів за всією вертикаллю державної ієрархії: країна - область - район - суб'єкти господарської діяльності.

На думку здобувача ключовими чинниками політики державного регулювання за нинішнього розвитку землеробства і тваринництва, можуть бути:

а) потреба захисту вітчизняних товаровиробників від цінової конкуренції імпортерів, що мають більш високий рівень інтенсифікації і державної підтримки;

б) низький рівень платоспроможності населення, що формує попит на основні види продовольства (хліб, крупи, м'ясо, молоко, овочі) і визначає динаміку попиту внутрішнього ринку.

У третьому розділі "Проблемний аналіз функціонування регіонального зернового підкомплексу українського Причорномор'я" здійснено комплексний аналіз основних галузевих показників, виявлено наявні проблеми, домінуючі тенденцій та закономірності розвитку галузі, а також досліджено регіональні особливості її функціонування.

Дослідження ретроспективи і стану розвитку сільськогосподарських та переробних підприємств України свідчать про основні макроекономічні зв'язки між суб'єктами агропродовольчої сфери і дозволяє виділити організаційно-функціональні аспекти взаємодії сільськогосподарських та харчових підприємств на регіональному рівні. Аналізом доведено, що існуючий організаційний і технічний стан виробництва не дозволяє підприємствам функціонувати із відповідною ефективністю. Занепад і збитковість тваринництва, низька ефективність вирощування рослинних культур веде до підриву сировинної бази харчової промисловості.

Аналізом динаміки зміни обсягів сільськогосподарської та харчової продукції доведено нестабільність росту виробництва. Зростання обсягів сільськогосподарської продукції у вартісному вираженні відбувається в основному за рахунок продукції рослинництва.

Таблиця 2. Обсяги внутрішнього споживання основних зернових культур у 2007 році, млн. тонн

Показники	Зернові усього в 2006 р.	Зернові усього в 2007 р.	у тому числі:
			пшениця	ячмінь	жито	кукурудза	інші зернові
Усього (пропозиція)	47,6	40,4	18,6	8,2	1,5	8,8	3,3
Залишки станом на кінець року	10,8	11,7	5,5	2,2	0,4	2,2	1,4
Використано за рік, всього	36,8	28,7	13,1	6,0	1,1	6,6	1,9
Експорт	11,2	4,5	2,2	1,1	-	1,0	0,2
Внутрішнє споживання	25,6	24,2	10,9	4,9	-	5,6	1,7

Дослідженням встановлено зростання ролі господарств населення у структурі сільськогосподарського виробництва за рахунок постійного зниження ролі сільськогосподарських підприємств, що є негативною тенденцією, оскільки дрібні підприємства не здатні реалізовувати масштабні інноваційні проекти, їх технічний рівень виробництва і потенціал розвитку значно поступається великим підприємствам. Загальний обсяг внутрішнього споживання зернових культур у 2007 році становив 24,2 млн. т, що на 1,4 млн. т, або на 5,5% менше показника 2006 року (табл. 2).Як показали дослідження роль Причорноморського регіону визначається тим, що на його території розташовано потужний промисловий та аграрний потенціал, набули розвитку майже всі галузі промисловості та сільського господарства. Динаміка результатів діяльності сільського господарства регіону свідчить про наявність потужного потенціалу розвитку, що сьогодні не використовується. Найбільший обсяг виробництва сільськогосподарської продукції відзначено в Одеській і Херсонській областях, в основному за рахунок розвитку господарств населення. Крім зернових культур у Причорноморському регіоні прибутковим є вирощування соняшнику, плодів та ягід. Виробництво всіх видів продукції тваринництва (окрім молока) є неефективним, що призводить до скорочення поголів'я.

Що стосується економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, то можна стверджувати, що основним її показником є рівень рентабельності (табл. 3).

Таблиця 3. Рівень рентабельності основних видів продукції рослинництва і тваринництва в сільськогосподарських підприємствах у 2007 році, %

Регіон (область)	Зернові	Соняшник	Цукрові буряки	Картопля	Овочі	М'ясо ВРХ	М'ясо свиней	М'ясо овець та кіз	М'ясо птиці	Молоко	Яйця	Вовна
Україна	28,7	75,9	-11,1	24,7	13,4	-41,0	-27,6	-46,4	-19,0	13,8	9,1	-80,6
АР Крим	18,7	32,6	-	-27,8	21,7	-52,3	-38,8	-41,7	-41,8	15,4	-4,0	-77,7
Миколаївська	0,2	52,0	-23,5	2,7	11,0	-56,3	-43,9	-41,7	-65,6	1,3	6,5	-73,4
Одеська	11,2	29,4	-28,2	4,8	2,4	-45,0	-30,8	-37,0	-46,8	-5,3	-13,7	-74,8
Херсонська	8,3	33,8	-39,9	52,7	2,2	-47,0	-26,3	-39,1	-13,7	27,1	3,0	-71,0



Однією з важливих умов забезпечення сталого соціально-економічного розвитку суспільства, забезпечення його хлібопродуктами є ефективний розвиток борошномельно-круп`яної продукції і її подальше спрямування та розподіл. Науково обґрунтовано, що для максимального задоволення потреб суспільства продуктами харчування і їх раціонального використання борошномельно-круп`яна галузь має стати однією із специфічних форм прояву господарських відносин у агропромисловому комплексі. В умовах ринкової економіки, враховуючи соціальні та екологічні аспекти, якісне господарювання, як економічне поняття - це запорука досягнення кінцевої мети з найменшими затратами суспільної праці. Вибір та обґрунтування системи критеріїв і показників соціальної, економічної та екологічної ефективності розвитку галузі дозволив оцінити часові й просторові зміни у виробництві та споживанні борошна і круп.

Проведено аналіз розвитку борошномельно-круп`яної промисловості в Україні, що дозволило зробити висновки про наявність сприятливих умов для ефективного розвитку і функціонування переробних галузей та забезпечення загальнодержавних та регіональних потреб у хлібопродуктах.

Дослідження свідчать, що останнім часом в середньому на душу населення зменшилося споживання продуктів, до складу яких входить борошно: хлібобулочних виробів, макаронів, крупів та інших продуктів. Але і за такої ситуації споживання хліба значно перевищує цей показник у країнах ЄС. Встановлено негативний вплив на виробництво продуктів зернопереробки (борошна, крупів, комбікормів) зниження попиту населення на них через неплатоспроможність.

Причорноморський регіон є лідером з виробництва борошна, крупів та хлібобулочних виробів (Рис. 3 та 4)

Отримані в результаті дослідження дані свідчать, що на Причорноморський регіон припадало у 2007 р. понад 17% від загальнодержавного показника виробництва борошна та більше 13,5% хліба.

Встановлено, що у розвитку сировинної бази борошномельно-круп`яної промисловості України спостерігаються тенденції до зменшення та постійного коливання у кількісній та якісній формі обсягів зернової сировини. У 2001 році порівняно з 1990 р. на 22,2% скоротилися обсяги валового виробництва зернової продукції у сільському господарстві. Внаслідок цього відбулося: зниження рівня інтенсивності ведення виробництва; зменшення посівних площ, урожайності зернових культур, збитковості виробництва зерна; погіршення відносин між товаровиробниками та переробними підприємствами.

В дослідженні знайшли наукове обґрунтування обсяги виробництва крупів, борошна, комбікормів, рівень ефективності їх виробництва мають збільшуватися за рахунок наявних резервів, що не потребують значних капіталовкладень. До них можна віднести: підвищення рівня експлуатації виробничих потужностей; збільшення обсягів та поліпшення якості сільськогосподарської сировини та раціональне використання її під час переробки, а також - збільшення виходу продукції з одиниці сировини та зниження втрат при цьому. Раціональне використання вторинних сировинних ресурсів теж сприятиме виконанню поставленого завдання.

Доведено, що ефективне зернопереробне виробництво в Україні в цілому та окремих її регіонах може бути сформоване лише за активної участі в цьому держави. Політика держави в галузі зернопереробки має вирішальне значення поряд з такими чинниками її розвитку, як природні, економічні, соціальні, екологічні, науково-технологічні та організаційно-технічні заходи. Ці заходи здатні забезпечити ефективний розвиток на рівні кращих світових досягнень зернопереробної галузі в Україні.

У четвертому розділі "Регіональні особливості механізму управління зернового підкомплексу ринку продовольства" запропоновано механізм управління регіональним розвитком зернового підкомплексу, розкрито роль, місце і завдання інформаційно-консультаційних та маркетингових служб в механізмі управління регіональним розвитком зернового підкомплексу, розглянуто науково-технічне забезпечення як основу механізму управління регіональним розвитком зернового підкомплексу.

Дослідження показало, що регіональні особливості зернового підкомплексу базуються на основі особливостей виробничого потенціалу Причорноморського регіону. Його можна розглядати як здатність забезпечення якісних і кількісних показників розвитку регіонального виробництва в контексті заощадливого споживання ресурсів з метою задоволення потреб споживачів враховуючи екологічну безпеку.

В роботі доведено, що регіональний зерновий підкомплекс слід розглядати як складну систему, яка в цілісному вигляді матиме багато галузевих компонентів. Важливим його елементом є виробнича інфраструктура, під якою прийнято розуміти сукупність структурних елементів, що полегшують рух товарів і коштів від продавця до покупця: науково-дослідні інститути з дослідними станціями та сортодільницями, які проводять селекційну роботу із зерновими культурами, транспорт спеціального призначення, агрохімічне та меліоративне обслуговування зерновиробництва, технічне обслуговування технічних засобів, торгівлю продукцією виробництва зерна, а також виробництво пакувальної тари для торгівлі продуктами зернопереробки. Зерновий підкомплекс в умовах ринку реалізує як свою кінцеву продукцію переробки зерна, так і зерно як сировину. Схематично виробничу структуру зернового підкомплексу показано на рис.5.

У роботі науково обґрунтовано економічну доцільність формування регіонального зернового підкомплексу враховуючи загальноекономічні інтеграційні процеси як форму усуспільнення сільськогосподарського виробництва. Доведено, що в межах регіонального зернового підкомплексу інтеграційні процеси в більшості випадків відбуваються на технологічній основі, що є продуктом організаційно-управлінського пов'язування виробників, які є ланками технологічного процесу. Крім того, основою консолідації може виступати поєднання виробників, що представляють однаковий технологічний етап єдиного виробничого процесу.

Базуючись на пріоритетних завданнях зернового підкомплексу регіону, автором сформульовано основну теоретичну парадигму оптимізації регіонального зернового підкомплексу. Сутність парадигми полягає у врахуванні співвідношення між суспільними (регіональними) потребами, з одного боку, і обсягами виробництва, з іншого. Це дозволяє досягнути об'ємно-структурної відповідності між виробництвом і споживанням продукції регіонального підкомплексу. Доведено. що у ринкових умовах зазначена відповідність може бути досягнута тільки у сфері обігу завдяки кількісній рівності об'ємів роздрібного товарного обігу та платоспроможного попиту споживачів на певний тип продукції.

Розвиток сучасних економічних відносин в агропромисловому комплексі країни характеризується появою нових форм господарювання. Як зазначалося вище, агропромислова інтеграція стала одним із пріоритетних напрямів оптимізації регіонального зернового підкомплексу АПК. Дисертаційним дослідженням доведено, що на регіональному рівні - це процес створення різноманітних агропромислових об'єднань, учасниками яких є підприємства аграрного профілю, переробні, торговельно-збутові та обслуговуючі підприємства й організації. На склад та структуру агропромислових фінансових груп (АПФГ) визначальний вплив мають специфічні фактори регіонального розвитку.

Автором охарактеризовано регіональний зерновий підкомплекс як територіально-виробничу систему з виробництва, переробки й реалізації зерна зі спеціалізацією в міжгалузевому поділі праці в АПК, з розвиненими виробничо-економічними, внутрішніми та міжрегіональними зв'язками, що забезпечують досягнення високої ефективності виробництва кінцевої продукції на основі комплексного й раціонального використання потенціалу рослини.

В роботі запропоновано формування АПФГ на базі підприємств регіонального зернового підкомплексу. Доведено, що саме промислові підприємства з переробки зернової продукції мають бути центром такого об'єднання як АПФГ, адже саме ці підприємства у технологічному ланцюзі з виробництва хлібопродуктів посідають чільне місце (рис. 6). Крім того, на відміну від сільськогосподарських підприємств, елеваторів, транспортних організацій, їх матеріально-технічна база набагато краща і не потребує фінансових ресурсів для свого відновлення.

Науково обґрунтовано доцільність включення до складу холдингу великих сільськогосподарських підприємств, що є провідними виробниками зерна в регіоні.

На думку здобувача держава, в особі регіональних органів влади, повинна підтримувати місцеві й регіональні ринки зерна (кожний з яких може обслуговувати свою зону), регулюючи в певних межах попит та пропозицію, а регіоналізація ринку зерна має абсолютно виключати різного роду адміністративні заборони й обмеження на ввезення і вивезення зерна й насіння.

Інформатизація аграрного сектора економіки - один із найважливіших факторів здійснення в державі аграрної реформи. Інформаційна система аграрного сектора повинна будуватися на принципах та концептуальних підходах, зазначених у Національній програмі інформатизації, адже ця система є складовою інформаційного поля України.

В процесі дослідження розроблено програму інформатизації регіонального зернового підкомплексу. Її основною метою є створення сприятливих умов для інформаційного забезпечення розвитку агропромислового комплексу України. Науково обґрунтовано, що зростання прибутковості агропромислової діяльності, підтримка сталого розвитку села, покрашення умов життя сільського населення певною мірою залежать від впровадження сучасних телекомунікаційних та комп'ютерних технологій у процес господарювання в аграрному секторі України.

Науковим дослідженням доведено, що реалізація стратегій розвитку, спрямованих на розширення використання інформаційно-консультаційних та маркетингових технологій, оптимальність у купівлі матеріальних ресурсів, їх використанні, обґрунтування реалізації продукції дасть можливість не лише наростити обсяги грошових надходжень, а й забезпечити максимальну віддачу вкладених у виробничий процес коштів. Зростання прибутковості зернового підкомплексу дасть можливість сільськогосподарському товаровиробнику не лише нарощувати виробничі потужності, а й фінансово міцніти в ринковому середовищі, що на перспективу зробить його конкурентоспроможним та стійким на світовому ринку.

Встановлено, що визначальними для розвитку науково-технічного забезпечення в регіональному зерновому підкомплексі є, насамперед, економічні умови: ступінь збалансованості попиту та пропозиції на зерно й продукцію його переробки, купівельна спроможність населення, наявність власних нагромаджень і доступність кредитних засобів, рівень доходів на інвестований капітал, наявність податкових пільг, забезпеченість трудовими ресурсами, вартість робочої сили.

Здобувачем визначено, що генеральною стратегією розвитку регіонального зернового підкомплексу в напрямку здійснення науково-технічного забезпечення є економічна стратегія з субстратегіями продажу, закупівель, витрат, інвестицій, фінансів та іншими.

У стратегічному управлінні науково-технічним забезпеченням регіонального зернового підкомплексу важливе значення має приділятися створенню системи управління, адекватної до вибраної стратегії розвитку. Для зернового підкомплексу Причорноморського регіону запропоновано запровадження стратегії інноваційно-інтеграційного розвитку, яка містить в собі дві субстратегії: інноваційного розвитку та інтегрованого росту в регіональному зерновому підкомплексі.

У процесі дослідження було розроблено й упроваджено в практику функціонування галузевих союзів і асоціацій Причорноморського регіону модель інтегрованої системи стратегічного управління розвитком зернового підкомплексу (рис. 7). Кожен блок системи має специфічну підсистему. Для кожної з підсистем розробляються повноваження, функції й завдання, а також визначається відповідальність за результативність управління. Оцінка результативності діяльності головної компанії підкомплексу (в даному випадку - галузевий союз зерновиробників Причорноморського регіону), її підрозділів, партнерів-членів союзу (асоціації), а також персоналу, розробляється за системою збалансованих показників, виходячи з поставлених стратегічних завдань і пріоритетів розвитку зернового підкомплексу регіону. Обґрунтовано, що інтегрована система управління регіональним зерновим підкомплексом повинна мати такі основні властивості як гнучкість зв'язків, самоорганізація, перехід до плоских структур.

Встановлено, що вибір конфігурації системи управління регіональним зерновим підкомплексом залежить від великої кількості факторів і умов. Серед основних здобувачем виділено такі: ситуаційні фактори; конкретний склад партнерів підкомплексу й специфічні особливості їх бізнесу; функції діяльності та їх розподіл серед партнерів і головною компанією (союз, асоціація); обсяг робіт по кожній з функцій управління; ступінь децентралізації управління під комплексом; актуальність проблем розвитку; вибір корпоративної стратегії, стратегії розвитку бізнесу в партнерів по підкомплексу; вибір функціональних та лінійних стратегій.

Науковим дослідженням доведено, що система управління повинна бути зорієнтована на вирішення пріоритетних проблем розвитку регіонального зернового підкомплексу. Варто враховувати, що регіональний зерновий підкомплекс, як відкрита система, піддається впливу з боку різного роду зовнішніх факторів. В умовах реального зовнішнього середовища, якому властиві невизначеність, непередбачуваність, динамічність і навіть непрозорість, система управління повинна виробляти управлінські рішення високої якості, тому що вони визначають результативність, ефективність та конкурентоспроможність менеджменту регіонального зернового підкомплексу.

У п'ятому розділі "Моделювання розвитку регіонального зернового підкомплексу українського Причорномор'я" розроблено концепцію побудови моделей регіональних зернових підкомплексів з урахуванням національних інтересів та регіональних особливостей, запропоновано моделі раціонального розміщення сільськогосподарського виробництва та екологічні імперативи в регіонах, сформульовано методичні рекомендації щодо формування регіональної політики в зерновому підкомплексі України.

Внаслідок трансформаційних процесів, що відбуваються в аграрній економіці, можна стверджувати про виникнення структурних криз у регіональному зерновому підкомплексі. Така криза виникає циклічно внаслідок порушення пропорцій між окремими складовими економічних систем різного рівня. Що стосується регіонального зернового підкомплексу, то саме тут пріоритетним завданням стає його технологічна реструктуризація на перспективу. Метою технологічної реструктуризації підкомплексу має бути створення сучасного збалансованого економічного комплексу з потужним корпоративно-коопераційним каркасом, що може забезпечити щільну кооперацію вітчизняних суб'єктів господарювання та вигідне інтегрування у світовий ринок.

В результаті досліджень розроблено концепцію розвитку зернового ринку України на основі врахування як національних, так і регіональних особливостей. ЇЇ головною метою є формування зернового ринку України, що повинен забезпечити: створення умов для зростання виробництва зерна в Україні, на основі його окупності; задоволення потреб України власним зерном та створення запасів зерна, необхідних для продовольчої безпеки України; відродження експортного потенціалу України та перетворення її на потужну зерноекспортну державу.

На думку здобувача, для втілення в життя запропонованої концепції розвитку зернового підкомплексу як на національному рівні, так і на рівні Причорноморського регіону, більшу увагу слід приділяти моделюванню процесів розвитку галузі. Основною умовою за побудови моделей регіональних зернових підкомплексів має бути підвищення рівня інформатизації та автоматизації галузі.

Науково обґрунтовано, що на регіональному рівні формується загальна постановка завдання з планування та прогнозування зернового підкомплексу. Вона може бути розподілена на окремі модулі:

· з розробки цільових комплексних програм;

· з розвитку та розміщення галузей зернового підкомплексу для підприємств регіону;

· з оптимізації підприємств зернового підкомплексу з метою подальшого уточнення економічних та виробничих зв'язків на рівні регіону;

· з розробки основних балансів виробництва і споживання продукції.

Загалом саме вирішення цих завдань є основою для планування та прогнозування розвитку регіональних зернових підкомплексів. Схематично це зображено на рис. 8.

Дослідження показали, що процес побудови математичної моделі може бути формалізований і поданий у вигляді алгоритму. Одним із найважливіших властивостей алгоритму повинна бути можливість побудови за вихідними даними моделей довільного масштабу (тобто на рівні підприємства в цілому, відділів, робочих місць тощо). На основі алгоритму можливо створення інструментальних засобів, призначених для автоматизованого переходу від реляційного подання зібраних даних до матричної моделі інформаційних потоків на підприємстві. Кінцевим результатом є підготовлений матеріал для проектування структури інформаційної мережі підприємства, а також візуальна модель бізнес-процесів підприємства.

...