Розподіл та перерозподіл доходів населення в перехідних економічних системах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Спеціальність 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки

Розподіл та перерозподіл доходів населення в перехідних економічних системах

Холод Назар Миронович

Львів 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Панчишин Степан Михайлович, Львівський національний університет імені Івана Франка, декан економічного факультету.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Бажал Юрій Миколайович, Національний університет “Києво-Могилянська академія”, завідувач кафедри економічної теорії;

доктор економічних наук, професор Башнянин Григорій Іванович, Львівська комерційна академія, завідувач кафедри економічної теорії;

доктор економічних наук, професор Радіонова Ірина Федорівна, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, професор кафедри макроекономіки та державного управління.

Захист відбудеться “ 14 ” жовтня 2009 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79008, м. Львів, проспект Свободи, 18, ауд. 115.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий “27 ” серпня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Стасишин А.В.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Ринкова трансформація економічних систем пострадянських країн зумовила радикальні зміни у всіх сферах життя суспільств. Перехід до ринкового ціноутворення, приватизація державного майна, тривалий трансформаційний спад, а відтак і зменшення фінансових ресурсів держави змінили механізми розподілу і перерозподілу доходів населення у країнах з перехідною економікою. Передовсім відбулися глибокі зміни у функціональному розподілі доходів, що виявилося у безпрецедентному зменшенні частки заробітної плати у грошових доходах населення. Натомість частка трансферів досягла рівня, що підриває стабільність господарських систем окремих країн. Радикальні зміни в родинному розподілі доходів призвели до небувалого розширення зони бідності та зростання розриву в доходах між багатими та бідними домогосподарствами.

Особливо вражають соціальні втрати на початковому етапі ринкових перетворень, зокрема падіння рівня реальних доходів населення, зростання нерівності у їх розподілі та поширення бідності. Соціально-економічні наслідки ринкових реформ були зумовлені вибором стратегії трансформації господарської системи. В одних країнах системні економічні перетворення завершилися, і ці країни доєдналися до Європейського Союзу, у других - трансформаційні процеси ще продовжуються, а в третіх - зупинені, чи навіть простежується повернення до тоталітарного минулого. Завершення перехідного періоду у країнах Центральної Європи та Балтії і досягнення макроекономічної рівноваги у країнах СНД дає змогу здійснити комплексний аналіз процесів розподілу доходів населення та виявити ефективність використання соціальних трансферів та особистих податків для їх перерозподілу.

Розподіл доходів населення економісти уже досліджують протягом кількох століть. Вагомий внесок у розвиток теорій розподілу доходів та необхідність їх перерозподілу здійснили такі видатні вчені як А. Сміт, Д. Рікардо, Т. Мальтус, Ф. Ласаль, Н. Сеніор, Дж. Ст. Міль, К. Маркс, Дж. Б. Кларк А. Маршал, А. Пігу, М. Туган-Барановський, Дж. Гікс, Г. Бекер, Дж. Р. Комонс, Дж. К. Гелбрейт, О. Вільямсон, Д. Норт та ін.

Головним чинником зміни механізму розподілу та перерозподілу доходів населення у посткомуністичних країнах була трансформація економічних систем. Загальні проблеми ринкової трансформації економіки посткомуністичних країн перебувають у полі зору зарубіжних і вітчизняних учених - А. Аслунда, Ю. Бажала, В. Базилевича, Г. Башнянина, М. Буравого, Б. Гаврилишина, О. Гаврилишина, А. Гальчинського, І. Грабинського, В. Гейця, A. Гелба, А. Гриценка, Р. Капелюшнікова, Д. Кауфмана, Г. Колодка, Я. Корнаї, П. Мюреля, В. Наймушина, А. Несторенка, М. Олсона, С. Панчишина, К. Познанські, В. Полтеровича, В. Попова, І. Радіонової, С. Реверчука, Г. Рональда, С. Роузфілда, Дж. Сакса, Дж. Стігліца, А. Філіпченка, С. Фішера, А. Чухна та ін.

Різноманітні аспекти розподілу доходів населення, застосування інструментів перерозподілу та подолання бідності у перехідних економічних системах досліджено у працях А. Аткінсона, Д. Богині, Т. Вахненко, Ю. Вечерніка, Т. Гарнера, С. Гупти, Р. Ємцова, Н. Каквані, М. Кіна, О. Кісліциної, Д. Клугман, С. Командера, А. Колота, Е. Лібанової, І. Луніної, Дж. Майклрайта, І. Малого, В. Мандибури, Б. Мілановича, П. Мітри, В. Міхалева, Д. Некіпелова, Л. Ніворожкіної, Л. Овчарової, Е. Прасада, А. Ревенка, А. Рабушки, Я. Рутковскі, М. Савлука, С. Сінельніков-Мурильова, А. Сурінова, С. Тютюнникової, Дж. Флемінга, Д. Хелмана, Л. Черенько та ін.

Однак у вітчизняній економічній науці ще немає дослідження, у якому було б проаналізовано вплив трансформації економічних систем на нерівність розподілу доходів населення та бідність у посткомуністичних країнах. Для цього необхідно зіставити стратегії економічних перетворень, особливості та закономірності здійснення ринкових реформ у різних групах країн, виявити вплив трансформаційного спаду на реальні доходи населення. Необхідно проаналізувати основні складники механізму формування доходів населення у перехідних економіках. Нагальним завданням є дослідження ефективності використання фіскальних інструментів для перерозподілу доходів населення задля зменшення нерівності у їх розподілі та подоланні бідності.

Важливість і злободенність згаданих проблем зумовили вибір теми і основні напрями дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна тема є складовою наукових досліджень, що проводяться кафедрою економічної теорії Львівського національного університету імені Івана Франка у межах виконання наукової теми “Дослідження закономірностей формування економічної системи в Україні”, затвердженої Міністерством освіти і науки України (номер державної реєстрації 0103U005947).

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний макро- і мікроекономічний аналіз процесів розподілу та перерозподілу доходів населення в перехідних економічних системах. Для досягнення цієї мети у дисертації поставлено такі завдання:

- розвинути методологічний інструментарій дослідження функціонального і родинного розподілу доходів населення у перехідних економічних системах;

- дослідити особливості розподілу доходів та механізми їх перерозподілу в командних системах;

- виявити чинники різкої зміни у функціональному та родинному розподілі доходів на початкових етапах ринкової трансформації;

- дослідити впливи приватизаційних процесів на систему розподілу доходів;

- виявити вплив інституційних чинників на процеси розподілу та перерозподілу доходів;

- проаналізувати особливості функціонального та родинного розподілу доходів населення в Україні;

- провести комплексний аналіз наявних адресних програм соціального захисту у країнах з перехідними економічними системами, порядку їх запровадження, порівняння декларованих цілей та наявних результатів;

- дослідити масштаби, глибину та ефективність застосування фіскальних інструментів перерозподілу;

- запропонувати рекомендації для підвищення рівня життя в Україні.

Об'єктом дисертаційного дослідження є сфера розподілу та перерозподілу доходів населення в умовах ринкової трансформації економіки. Предметом дослідження є закономірності, тенденції та особливості розподілу та перерозподілу доходів населення в перехідних економічних системах.

Методологічною основою дисертаційної роботи стали загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Серед них - методи аналізу та синтезу, статистичні методи, зокрема групувань, зіставлення, графічний та табличний методи, порівняльний аналіз, історичний метод, системний підхід тощо. Дослідження процесу трансформації економічних систем пострадянських країн та становлення нового механізму розподілу доходів ґрунтувалося на єдності історичного та логічного підходів. Для пояснення особливостей державного регулювання доходів населення у різних групах країн було використано методи наукової абстракції, аналізу та синтезу, індукції та дедукції. Для з'ясування впливу трансформаційних процесів на диференціацію доходів населення використано кореляційний та регресійний аналіз. Для виявлення впливу диференціації доходів з окремих джерел на загальну нерівність застосовано метод декомпозиції коефіцієнта Джині.

Інформаційною базою дослідження стали основні положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, публікації міжнародних та вітчизняних дослідницьких центрів, дослідження Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Організації економічного співробітництва і розвитку, Міжнародної організації праці, Європейської статистичної комісії ООН, Європейського банку реконструкції і розвитку, дані Державного комітету статистики України, Міністерства економіки, Міністерства фінансів, Міністерства праці і соціальної політики України, Інституту демографії та соціальної політики, Національного інституту стратегічних досліджень тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. До основних наукових результатів, які становлять особистий здобуток дисертанта, належать такі.

Вперше:

- на рівні дисертаційного дослідження здійснено комплексний аналіз процесів розподілу та перерозподілу доходів населення у перехідних економічних системах, що дало змогу виявити вплив трансформаційних процесів на джерела формування доходів населення, динаміку рівня життя і бідності, нерівність розподілу доходів і запропонувати напрями формування нової соціально-економічної парадигми ролі держави в розподілі доходів, подоланні бідності та досягненні високих стандартів якості життя в Україні;

- встановлено залежність між шляхами ринкової трансформації адміністративно-командної системи і темпами формування нового механізму розподілу та перерозподілу доходів населення в перехідних економіках. Обґрунтовано висновок, що за радикального шляху трансформації швидко сформувалися складники ринкового механізму розподілу доходів, що сприяло подоланню трансформаційного спаду та забезпечувало залежність між доходами працівників та їх внеском у національну економіку. Навпаки, за повільних непослідовних реформ формування цього механізму затягувалось, що поглиблювало трансформаційний спад, спотворювало ринкові відносини економічних суб'єктів, призводило до появи груп з особливими інтересами, які нерідко блокували ринкові перетворення;

- здійснено порівняльний аналіз впливу трансферних платежів (пенсій, соціальної допомоги тощо) на перерозподіл доходів населення у країнах з перехідною економікою. Доведено, що у більшості країн Центрально-Східної Європи трансферні платежі відіграють важливу роль у досягненні соціальної ефективності - знижують рівень бідності, а також сприяють зменшенню нерівності у розподілі доходів. Натомість у пострадянських країнах соціальні виплати не зменшують, а навпаки, збільшують нерівність у розподілі доходів населення, хоч сприяють зниженню рівня бідності. Обґрунтовано висновок, що соціально-економічна політика урядів цих країн була однією з головних причин зростання нерівності у розподілі доходів, що формує у значної частини громадян відчуття соціальної несправедливості;

- проаналізовано впливи прогресивної та пропорційної систем оподаткування особистих доходів населення на нерівність розподілу доходів домогосподарств та динаміку рівня бідності в трансформаційних економіках. Виявлено слабини пропорційної системи оподаткування доходів населення в цих економіках та доведено, що роль особистих податків у перерозподілі доходів нині є незначною. Обґрунтовано доцільність переходу в Україні до слабопрогресивної системи оподаткування або ж до системи з високим неоподатковуваним порогом доходів, що має становити не менше половини середньої заробітної плати у країні;

Удосконалено:

- методику порівняльного аналізу нерівності розподілу доходів та бідності у країнах з перехідною економікою, зокрема запропоновано враховувати в цьому аналізі такі основні чинники зростання економічної нерівності: збільшення віддачі від освіти, посилення гендерного розриву в оплаті праці, затримання виплат заробітної плати, інфляційне знецінення доходів, зростання значення доходів від підприємницької діяльності та самозайнятості, а також доходів, пов'язаних з інституційно неусталеним середовищем - корупція, хабарництво, здирництво, рейдерство та з тіньовою економікою;

- методику аналізу адресності основних видів соціальної допомоги в Україні. Виявлено, що соціальна ефективність та адресність цих допомог є невисокою, оскільки заможні домогосподарства отримують значні суми допомог, тоді як домогосподарствам з найнижчими доходами надають недостатньо коштів для підтримання рівня життя. Обґрунтовано висновок про те, що в Україні необхідно упорядкувати усі соціальні гарантії, пільги та програми соціальної допомоги для ефективнішого використання фінансових ресурсів держави;

- обґрунтування тези, що для боротьби з бідністю в Україні необхідно передовсім здійснити низку організаційно-інституційних реформ, зокрема слід перейти до використання абсолютного критерію встановлення межі бідності, що дозволить точніше визначати дефіцит доходів бідного населення та розробляти програми адресної соціальної допомоги для вразливих верств населення.

Набули подальшого розвитку:

- систематизація та класифікація трансформаційних економік з урахуванням швидкості темпів економічних перетворень, рівня падіння ВВП і зростання нерівності у розподілі доходів, інструментарію соціального захисту населення, рівня соціальних видатків, ефективності використання трансферних платежів для зниження рівня бідності та економічної нерівності, темпів та напрямів реформування податкових систем, критеріїв завершеності перехідного періоду;

- дослідження взаємозв'язків між економічним зростанням та нерівністю розподілу доходів. Показано, що економічна нерівність домогосподарств у країнах з перехідною економікою різко зросла в умовах затяжного і глибокого трансформаційного спаду. З відновленням економічного зростання нерівність у розподілі доходів поступово знижується, при цьому інституційні чинники справляють визначальний вплив на процес зниження нерівності в розподілі доходів населення;

- дослідження джерел нерівності розподілу доходів населення в Україні. Здійснено декомпозицію коефіцієнта Джині для грошових доходів міських, сільських та усіх домогосподарств, що дало змогу виявити основні джерела економічної нерівності домогосподарств, а також оцінити ефективність використання трансферних платежів для зменшення нерівності розподілу доходів населення;

- обґрунтування необхідності змін у співвідношенні підсистем механізму розподілу та перерозподілу доходів домогосподарства в Україні. Зокрема підсистема перерозподілу доходів має забезпечити суттєве зменшення кількості пільг та допомог. Одночасно підсистема має індукувати зростання значення заробітної плати та забезпечувати залежність між трудовою діяльністю (внеском) працівника і пенсійними виплатами і передбачати адресну соціальну допомогу вразливим верствам населення.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані у дисертаційній роботі теоретичні результати можуть бути враховані при розробленні заходів соціальної політики. Зокрема, висновки автора можна використати при реформуванні системи пенсійного забезпечення, системи соціальної допомоги та пільг, удосконалення оподаткування особистих доходів в Україні.

Теоретичні висновки та узагальнення і практичні результати дисертаційного дослідження використовують у навчальному процесі на економічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка у процесі викладання курсів “Макроекономіка”, “Сучасні економічні системи”, “Економіка зарубіжних країн”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. Наукові результати і висновки, що виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на наукових і науково-практичних конференціях, круглих столах і семінарах таких як наукова-практична конференція “Застосування суспільних наук у процесі прийняття рішень: європейський досвід” (Нідерланди, м. Лейден, 14 серпня 2001) у дослідницькому центрі RAND Europe; науково-практична конференція „Роль грошових заощаджень населення у розбудові економіки України” (Київський національний економічний університет, 19 лютого 2002 р.); круглий стіл “Розподіл та перерозподіл доходів населення в Україні” в Університеті штату Вашингтон (США, м. Сіетл, 2 лютого 2003 р.); Третя міжнародна науково-практична конференція „Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні” (Львівська державна фінансова академія, 11 листопада 2004 р.); Десята міжнародна конференція „Харківські соціологічні читання” (Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 24 листопада 2004 р.); Зимова економічна школа „Основи соціальної ринкової економіки” (м. Ужгород, 2 лютого 2005); Третя щорічна наукова конференція „Проблеми сучасної економіки та інституційна теорія” (Донецький національний технічний університет, 17 березня 2005); Науково-практична конференція „Обліково-аналітичні системи суб'єктів господарської діяльності в Україні” (м. Львів, 25 березня 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Економічна система України: Минуле, сучасне, майбутнє” (м. Львів, 21 жовтня 2005 р.); Четверта міжнародна наукова конференція „Проблеми сучасної економіки та інституційна теорія” (Донецький національний технічний університет, 16 березня 2006); семінар у Міжнародному центрі досліджень імені Вудро Вільсона “Перебудова системи соціального захисту: уроки для України” (США, м. Вашингтон, 18 січня 2007 р.); круглий стіл у Джорджтаунському університеті “Перспективи економічних реформ в Україні” (США, м. Вашингтон, 8 лютого 2007 р.); семінар у Канзаському університеті “Розподіл та перерозподіл доходів в Україні” (США, м. Лоренц, 18 лютого 2007 р.); круглий стіл у Стенфордському університеті “Економічний розвиток та демократія у сучасній Україні: успіх чи невдача?” (США, Стенфорд, 1 березня 2007 р.); 31-ша щорічна конференція університетів Стенфорд та Берклі “Україна: культура, історія, політика та економіка” (США, м. Берклі, 2 березня 2007 р.); семінар “Подолання бідності в Україні” (м. Київ, Рада міжнародних наукових досліджень та обмінів, 1 листопада 2008 р.); щорічні науково-звітні конференції Львівського національного університету імені Івана Франка.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано одноосібну наукову монографію “Розподіл доходів і бідність у перехідних економіках” (обсягом 27,5 друк. арк.); дисертант є співавтором трьох колективних монографій (дисертанту належать 1,6; 2,4 та 3,5 друк. арк.), співавтором п'яти навчальних посібників, автором 21 статті у фахових наукових виданнях, зареєстрованих ВАК України. Загальний обсяг цих публікацій становить понад 50 друк. арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 477 сторінок. Основний зміст дисертації викладено на 389 стор., у тому числі 69 таблиць і 14 рисунків. Список використаних джерел містить 529 найменувань на 35 стор. Робота має 26 додатків на 33 стор.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну отриманих результатів і їх практичне значення, подано дані про апробацію та публікації результатів дослідження.

У першому розділі дисертації “Теоретико-методологічні підходи до розподілу і перерозподілу доходів у перехідних економічних системах” розглянуто суть, джерела та структуру доходів населення, простежено еволюцію поглядів економістів на проблему розподілу доходів населення, проаналізовано методологію дослідження розподілу доходів домогосподарств та виявлено особливості використання інструментів перерозподілу доходів населення у перехідних економічних системах.

У своєму дослідженні дисертант виходить з того, що є два підходи до аналізу доходів населення: макроекономічний, який дозволяє оцінити в цілому роль домогосподарства як економічного суб'єкта, що відіграє особливу роль у господарському житті кожної країни, і мікроекономічний, який пов'язаний з дослідженням процесів формування, розподілу, перерозподілу і використання доходів на рівні окремих домогосподарств. Макроекономічний підхід до аналізу розподілу доходів домогосподарств ґрунтується на системі національних рахунків (СНР). Для аналізу розподілу доходів на мікроекономічному рівні зазвичай використовують дані вибіркового обстеження умов життя домогосподарств.

У реферованому розділі дисертації простежено еволюцію поглядів представників різних економічних шкіл на проблему розподілу та перерозподілу доходів населення. Дисертант зазначає, що вагомий вклад у розуміння процесів розподілу доходів зробили представники класичної школи, марксизму, маржиналізму та інституціоналізму. Детальний аналіз теорій розподілу доходів населення дав змогу дійти висновку, що нині не існує єдиної теорії, яка вичерпно пояснювала б процеси розподілу доходів населення у перехідних економічних системах, а тому потрібно використовувати різні підходи.

Для аналізу рівня та динаміки доходів можна використовувати теорію розподілу доходів, що ґрунтується на концепції граничної корисності, згідно з якою усі фактори виробництва створюють національний дохід і беруть участь у його привласненні. Теорія граничної корисності є однією з найпоширеніших версій тлумачення розподільних відносин. Однак використання лише неокласичної теорії для аналізу процесів розподілу доходів у перехідних економіках є проблематичним. Навіть поверхневий погляд на ситуацію із функціональним розподілом доходів у цих економіках дає підстави стверджувати, що наймані працівники не отримують свого граничного продукту. Тому для аналізу розподілу та перерозподілу доходів населення у перехідних економіках потрібно використовувати постулати і висновки й інших теорій. Окремі положення марксизму можна застосувати для дослідження економічної експлуатації найманих працівників на рівні окремих підприємств. Особливо перспективним напрямком дослідження розподілу доходів населення у перехідних економічних системах, на думку дисертанта, є використання основних положень інституціоналізму та неоінституціоналізму. У розділі акцентовано на тому, що соціальні інститути мають велике значення в дослідженні темпів та успіхів/невдач ринкових перетворень у країнах з перехідною економікою, соціальних змін у посткомуністичних країнах, проблем економічного зростання, ринку праці, добробуту, розподілу доходів, бідності, тіньової економіки, корупції тощо.

З'ясовано, що в економічній науці склалися два підходи до аналізу розподілу доходів населення - функціональний і родинний. Акцентовано на тому, що у перехідних економічних системах аналіз родинного розподілу набув особливого значення, що викликано низкою обставин. По-перше, в командних системах дані про родинний розподіл доходів не відображали реального стану речей. Більш того, дані про такий розподіл практично були недоступні для незалежних дослідників, а офіційна статистика відображала постійне зменшення диференціації доходів населення. По-друге, ринкове реформування економічних систем спричинило низку нових явищ у сфері розподілу. Особливу увагу привертає зростання нерівності розподілу доходів у всіх країнах з перехідною економікою. Нарешті, труднощі перехідного періоду зумовили поширення бідності - явища, існування якого в адміністративно-командних економіках завжди заперечували.

У дисертації відзначено, що в усіх економічних системах уряд перерозподіляє доходи населення для зменшення нерівності у їх розподілі та зниження рівня бідності. Масштаби цього перерозподілу залежать від низки чинників, зокрема типу економічної системи, історично сформованої практики, пріоритетів державних видатків, політичного процесу, фази ділового циклу, цінностей населення тощо. Тут проаналізовано основні інструменти перерозподілу доходів населення - особисті податки, державні трансферні платежі, регулювання цін на товари і послуги тощо. На думку дисертанта, основною проблемою перерозподілу доходів є визначення глибини державного втручання у розподільні процеси. Незважаючи на тривалі і гострі дискусії економістів про межу допустимого втручання держави у розподіл доходів, спільної позиції з цієї проблеми не вдається досягти.

У другому розділі дисертації “Формування нового механізму розподілу і перерозподілу доходів у перехідних економічних системах” з'ясовано суть, ознаки та особливості розвитку перехідних економічних систем, проаналізовано джерела та механізм розподілу доходів у командній економіці, виявлено вплив ринкової трансформації економіки на формування нового механізму розподілу доходів населення та досліджено вплив незавершеності інституційного середовища на процеси розподілу та перерозподілу доходів населення.

Зазначено, що особливої актуальності проблеми розподілу та перерозподілу доходів набувають у трансформаційних економіках, в яких складається економічна система, основу якої становлять ринковий механізм та приватна власність на матеріальні фактори виробництва. Проаналізовано моделі переходу від командної до ринкової економіки - “шокова терапія”, еволюційний шлях, або градуалізм, і проміжний шлях. Прихильники кожної з моделей наводять свої аргументи на користь певної стратегії.

Автор підкреслює, що програма шокової терапії приваблювала своєю універсальністю. Більшість економістів виходило з того, що історичний досвід, спадщина командної економіки, відмінності у культурі та звичаях людей не мають суттєвого значення для успіху ринкових перетворень. Модель шокової терапії підкреслює взаємозалежність економічних процесів, тому часткові зміни не можуть бути успішними, а отже, запровадити ринкові реформи можна лише одночасно. Швидкі та послідовні реформи, на думку дисертанта, сприяли формуванню ринкового середовища. Такий шлях переходу до ринкової економіки був особливо успішним у тих країнах, де була “інституційна пам'ять”, тобто командна економіка існувала порівняно недовго, а населення було готовим до життя у ринкових умовах.

Прихильники градуалізму розглядають трансформацію директивно-планової економіки як відносно тривалий і поступовий процес, в якому головна роль відводиться стабілізації виробництва. За цієї моделі переходу акцентують на важливості інституцій, вважаючи, що природа та тривалість лібералізації, приватизації і стабілізації суттєво залежить від наявного інституційного середовища. У багатьох країнах випростовували як елементи шокової терапії, так і градуалізму. За умов руйнування старих механізмів управління і несформованості нового механізму макроекономічного регулювання, лібералізація мала різко негативний вплив на економіку. У всіх країнах, які обрали проміжний шлях трансформації, спостерігалося стрімке зростання інфляції, спад виробництва та катастрофічне зниження рівня життя населення.

Щоб предметніше аналізувати процеси формування та розподілу доходів населення у перехідному періоді та особливості систем їх перерозподілу спочатку з'ясовано механізм розподілу та перерозподілу доходів населення у командно-адміністративній економіці. Розподільні відносини у директивній економіці повністю контролювалися державними інститутами.

У дисертації показано, що найвагомішим джерелом доходів у директивній економіці була заробітна плата, частка якої у сукупному доході сімей робітників становила близько 80%, а сімей колгоспників - приблизно 60%. Держава пильно контролювала розміри фонду оплати праці як захід макроекономічної стабілізації, що обмежувало споживання, а розмір заробітної плати в економіці визначалася тарифною сіткою, яка виключала можливість помітного збільшення зарплати окремих працівників чи підприємств галузі.

Система соціального захисту населення у комуністичних країнах повністю узгоджувалася з директивною системою господарювання. Соціальні трансфери були покликані зменшувати нерівність у розподілі доходів, оскільки одним з найважливіших декларованих завдань соціальної політики в СРСР було вирівнювання доходів населення. Соціальна захищеність досягалася за рахунок повної зайнятості та за допомогою соціального страхування. Характерною ознакою соціальної політики у комуністичних країнах було підвищення соціальних виплат і пільг одразу після гучних політичних подій.

Аналізуючи динаміку доходів населення в командно-адміністративних економіках, автор акцентує на тому, що незважаючи на падіння темпів економічного зростання та продуктивності праці, грошові доходи населення у 80-х роках ХХ ст. зростали прискореним темпом, що підривало основи радянської системи. Підтримання досягнутого рівня добробуту населення досягалося за рахунок зовнішніх запозичень, що вело до зростання державного боргу, а згодом - зменшенням інвестицій, що руйнувало підвалини економічного зростання. Неспроможність директивної економіки забезпечити високі темпи зростання національного доходу, підвищити продуктивність праці та забезпечити громадянам достойний рівень життя врешті-решт привело до занепаду командно-адміністративної економіки наприкінці 80-х та повного розвалу на початку 90-х років ХХ ст.

Дисертант виходить з того, що перехід до ринкової економіки та зниження рівня загальних державних видатків, зростання нерівності у розподілі доходів та швидке поширення бідності зумовили зміни в механізмах розподілу доходів та необхідність реформування системи їх перерозподілу. У реферованому розділі проаналізовано основні складники нового механізму формування доходів - регулювання заробітної плати за допомогою встановлення мінімальної зарплати, запровадження допомоги з безробіття, реформування системи пенсійного забезпечення та соціальної допомоги та інших трансферів.

У дисертації акцентовано на тому, що у всіх країнах з перехідними економічними системами відбувся трансформаційний спад виробництва. Скорочення обсягу виробництва викликало значне зниження зайнятості і рівня оплати праці, а відтак призвело до зростання нерівності у розподілі доходів та поширення бідності. У країнах Центральної Європи та Балтії спад виробництва був незначним, а рівень безробіття - високим. Натомість у країнах СНД рівень ВВП знизився настільки, що відповідне зниження рівня зайнятості не було прийнятне ні за політичними, ні за соціальними причинами. Реструктуризація підприємств відбувалася дуже повільно і панівним механізмом адаптації ринку праці стали зменшення реальної заробітної плати або затримання з її виплатою. Частка офіційно зареєстрованих безробітних була незначною, однак приховане безробіття досягло значних масштабів. Нові види діяльності розвивалися повільно, головно через здійснення часткових, неповних реформ. За відсутності альтернативних джерел доходу чимало домогосподарств перейшло до сільськогосподарського виробництва для власного споживання. Самозайнятість населення у країнах СНД стала способом виживання для багатьох домогосподарств.

У реферованому розділі дисертант розвиває тезу, що вплив економічної трансформації на розподіл доходів значною мірою був зумовлений конкретними заходами економічної і соціальної політики, яким приділяли особливу увагу. Натомість інституційні реформи, спрямовані на забезпечення звітності, прозорості та ефективності державного сектора, нерідко відходили на задній план. На переконання дисертанта, інституційні чинники мають суттєвий, а іноді й вирішальний вплив на рівень доходів, їх структуру, динаміку та нерівність розподілу, оскільки визначають розподіл ресурсів у майбутньому, тобто розподіл багатства і доходів, фізичного і людського капіталу.

Аналіз динаміки нерівності доходів показує, що у країнах, які проводили швидкі й масштабні реформи, нерівність збільшилася порівняно незначно. У країнах, які затримались з проведенням реформ, повільно їх проводили чи проводили лише частково, нерівність доходів помітно зросла. У цих країнах значна частина майна перейшла до рук осіб з потрібними політичними зв'язками і керівників підприємств.

Обґрунтовано, що розподіл доходів значною мірою обумовлювався “інституційною спадщиною”, яка визначала поведінку державних мужів у перехідному періоді, а також їх зацікавленістю і спроможністю розробити програму реформ, яка б передбачала ефективні механізми захисту вразливих верств населення. Дисертант доходить висновку, що країни з сильнішими механізмами інституційних важелів стримування та противаг були успішнішими у побудові ринкової економіки і змогли забезпечити своїм громадянам достойніший рівень життя. Інші країни (в основному ті, що входять у СНД) не змогли створити середовище політичної та економічної конкуренції.

У дисертації відзначено, що найнегативнішими наслідками незавершеності інституційного середовища стало поширення корупції та тіньової економіки. Поширення корупції призвело до накладання “корупційного” податку на підприємців, ускладнило їх ефективну діяльність і розширення зайнятості. Це, в свою чергу, веде до невдач окупності реформ і створення середнього класу, який мав би бути прихильником подальших реформ. Нестача прихильників реформ уможливлює існування закулісних інтересів і блокування реформ. Складається “закляте” коло: закулісні інтереси домінують, приватне інвестування відсутнє і зайнятість не зростає. Результатом є зростання нерівності у розподілі доходів та майна.

Одним з чинників зростання нерівності є тіньова економіка, яка спотворює розподіл доходів населення. Ті, хто залучені у тіньову економіку, отримують додаткові доходи, не сплачуючи при цьому податків, натомість люди, які працюють в офіційній економіці, змушені їх сплачувати. Тіньова економіка породжує недобросовісну конкуренцію, посилює диспропорції на ринках праці та підживлює корупцію. Тому із поширенням тіньової економіки нерівність у розподілі доходів зростає.

Дисертант обґрунтовує тезу про те, що зниження нерівності у розподілі доходів та ліквідація бідності є можливими у тому випадку, коли існує політичний консенсус, тобто усі політичні сили, що знаходяться при владі, усвідомлюють важливість цих проблем. Такого консенсусу важко досягти, коли політичні еліти не працюють на благо усього суспільства, в тому числі і на благо бідних.

У третьому розділі “Системи розподілу доходів населення в перехідних економіках” здійснено порівняльний аналіз нерівності розподілу доходів та бідності у перехідних економічних системах, досліджено вплив особистих податків на нерівність розподілу доходів та здійснено оцінку ефективності використання трансферних платежів для перерозподілу доходів населення у перехідних економіках.

У дисертації доведено, що найзначніші зміни у розподілі доходів відбулися на початкових стадіях трансформації, коли реальні доходи населення різко зменшилися. Зростання нерівності у розподілі доходів суттєво відрізняється у різних країнах. У Центральній Європі нерівність у розподілі доходів зросла несуттєво, у країнах Південно-Східної Європи та Балтії зростання нерівності було дещо вищим, а у країнах СНД рівень нерівності перевищив усі прогнози. Після перших п'яти років трансформації розподіл доходів у першій і другій групі країн був у середньому більш рівномірним порівняно з країнами з ринковою економікою. У третій групі розподіл доходів був менш рівномірним, ніж у країнах ОЕСР (табл. 1).

Дисертант обґрунтовує тезу, що зростання нерівності на початку ринкових реформ у країнах СНД було викликано кількома обставинами. По-перше, частка заробітної плати у доходах домогосподарств у ЦСЄ становила у 1990-х роках 60-80%, тоді як у СНД - менше 40%. У деяких країнах колишнього Радянського Союзу вона була ще нижчою - у Вірменії і Грузії менше ніж 15%. Загалом простежується тенденція: що вища частка заробітної плати у доходах населення, то меншою є нерівність у їх розподілі. У країнах з найвищою нерівністю доходів (Вірменія, Грузія, Росія) частка зарплати у доходах знизилася найбільше. Доволі часто значні диспропорції у рівнях заробітної плати були зумовлені економічною політикою, зокрема і на ринку праці. Відмінності у заробітних платах також пов'язані з “неринковими” чи спотворювальними чинниками (наприклад такими як затримання виплати заробітної плати та ін.). Дисертант доходить висновку, що одним з чинників зростання нерівності у розподілі заробітної плати були високі темпи інфляції. Особливо потерпають від інфляції працівники державного сектора, які отримують фіксовані доходи, а відтак є заручниками економічної політики уряду. За інших рівних умов, що вищі темпи інфляції, то більший вплив вона чинить на нерівність у розподілі доходів. Наприклад, в Україні та Росії, де темпи інфляції були дуже високими, диференціація доходів значно зросла. Натомість у Чехії, Словаччині та Угорщині темпи інфляції були незначними, а зростання нерівності було значно меншим.

По-друге, державні трансфери відігравали значно важливішу роль у зменшенні нерівності в розподілі доходів у ЦСЄ, де вони становили від 25 до 30% загальних доходів домогосподарств, ніж у країнах СНД. Частка трансферів в Україні у 1990-х роках становила 16%, тоді як в Молдові - менше 10%, і була зовсім мізерною в Грузії - приблизно 3% усіх доходів домогосподарств.

По-третє, ще одним джерелом доходу у перехідних економіках стали доходи від самозайнятості та підприємницької діяльності. Частка доходів з цих джерел зросла у всіх країнах з перехідною економікою: до 5-10% у країнах ЦСЄ, 20-35% в Росії, Молдові та Україні і більш ніж 50% у бідніших країнах Закавказзя і Центральної Азії. Оскільки самозайнятість і підприємницькі доходи розподілені більш нерівномірно ніж зарплата, така зміна в структурі доходів спричинила зростання нерівності. І нарешті, на зростання диференціації доходів населення впливали такі чинники як корупція, непослідовність реформ та випадкові чинники.

Таблиця 1 Нерівність розподілу доходів у країнах з перехідною економікою

Країна	Коефіцієнт Джині для подушних доходів
	1987-90	1993-94	1996-99	2002-2003
Чеська республіка	0,19	0,23	0,25	0,26
Угорщина	0,21	0,23	0,25	0,25
Польща	0,28	0,28	0,33	0,32
Болгарія	0,23	0,38	0,41	0,28
Румунія	0,23	0,29	0,30	0,29
Литва	0,23	0,33	0,34	0,32
Латвія	0,24	0,31	0,32	0,35
Естонія	0,24	0,35	0,37	0,33
Російська федерація	0,26	0,48	0,47	0,34
Україна	0,24	0,47	0,33	0,27
Білорусь	0,23	0,28	0,28	0,29
Вірменія	0,27	-	0,59	0,29
Грузія	0,29	-	0,43	0,39
Киргизія	0,31	0,55	0,47	0,28
Казахстан	0,30	0,33	0,35	0,32

Складено на основі: Making Transition Work for Everyone: Poverty and Inequality in Europe and Central Asia. - World Bank, 2000. - Р. 140; Growth, Poverty, and Inequality: Eastern Europe and the Former Soviet Union / Alam Asad, Mamta Murthi, Ruslan Yemtsov. - Washington DC: World Bank, 2005. - Р. 239-241.

У дисертації відзначено, що наприкінці 1990-х років у всіх країнах з перехідною економікою відновилося економічне зростання, темпи інфляції різко уповільнилися, рівень безробіття стабілізувався, а заборгованість з виплатою заробітної плати і соціальних трансферів практично було ліквідовано. Дані про розподіл доходів у 1998-2003 рр. свідчать, що нерівність у країнах СНД зменшувалася, а в інших країнах не простежувалося чітко виражених тенденцій. Зниження нерівності розподілу доходів у країнах СНД відбулося, на думку дисертанта, за рахунок вищих темпів економічного зростання, тоді як в інших країнах низка чинників стримувала зниження нерівності розподілу доходів населення. Загалом до 2003 р. показники нерівності розподілу доходів у країнах з перехідною економікою в цілому були співмірними з показниками країн ОЕСР.

У реферованому розділі акцентовано на тому, що найнегативнішим проявом економічної нерівності у перехідних економічних системах стало різке зростання рівня бідності. Бідність стрімко поширювалася на початку 1990-х років і була викликана, на думку дисертанта, низкою причин: падінням рівня виробництва і зайнятості, а відтак і стрімким зростанням цін, занепадом (а у деяких випадках і повним розвалом) системи соціального захисту тощо. Автор доходить висновку, що доволі важко підібрати статистику бідності, яка дозволила б порівнювати рівень бідності в різні періоди часу у певній країні та між різними країнами у той самий період часу, оскільки при дослідженні бідності використовували різні її визначення, а також неоднаковою була методологія і сфера охоплення. Лише статистика кінця 1990-х років дає змогу здійснювати порівняльний аналіз бідності у країнах з перехідною економікою.

У країнах Центральної, Південно-Східної Європи та Балтії рівень бідності (межа бідності = 2,15 дол. США на день за паритетом купівельної спроможності) наприкінці 1990-х років був доволі незначним. З усіх країн цього регіону лише у Румунії та Латвії рівень бідності перевищував 6%. Усі країни СНД можна, на думку автора, поділити на три групи. У першій групі рівень бідності був незначним (Білорусь, Україна, Казахстан, Туркменістан). У другій групі (Азербайджан, Грузія, Росія) рівень бідності становив приблизно 20%. У третій групі рівень бідності перевищував 50% (максимальний показник був у Таджикистані - 68%).

Якщо використовувати вищу межу абсолютної бідності у розмірі 4,3 дол. США за ПКС, то групування країн буде дещо іншим. У країнах Центрально-Східної Європи та Балтії рівень бідності становив менше 10% у Словенії, Чехії і Словаччині, менше 20% - в Угорщині, Польщі, Болгарії та Естонії, був дещо вищим у Литві і Латвії і перевищував 40% у Румунії. У країнах СНД найнижчий рівень бідності був у Білорусі, дещо вищим (на рівні 30%) в Україні, Казахстані та Туркменістані, становив близько 50% у Росії та Грузії і перевищував рівень 80% у решті країн (за винятком Азербайджану, де рівень бідності становив 60%).

Проведене дослідження дало змогу дійти висновку, що відновлення економічного зростання у країнах СНД привело до значного зниження рівня бідності в період з 1998 до 2003 р., зокрема рівень абсолютної бідності у країнах з перехідною економікою знизився з 20 до 12% населення. Основним чинником зниження рівня бідності у цьому періоді, на думку дисертанта, стало підвищення рівня зайнятості та збільшення реальної заробітної плати. Рівень бідності найбільше знизився у країнах СНД з середніми доходами. Дещо меншим було зниження рівня бідності у країнах СНД з низькими доходами. У країнах Центральної Європи рівень бідності практично не змінився, однак тут абсолютну бідність було практично ліквідовано до кінця 90-х років ХХ ст.

Дисертант акцентує на тому, що країни з перехідними економічними системами поступово освоювали нові методи перерозподілу доходів, що ґрунтуються на застосуванні економічних важелів. Політика перерозподілу відіграла важливу роль у призупиненні зростання бідності і запобіганні значного соціально-економічного розшарування суспільства. Важливу роль у перерозподілі доходів почали відігравати особисті податки. На початку перехідного періоду у більшості країн було запроваджено прогресивне оподаткування з високими граничними ставками та численними податковими пільгами. Однак прагнення підвищити ефективність національної економіки, зробити її привабливою для іноземних інвестицій та зменшити уникнення сплати податків призвело до того, що дедалі більше країн запроваджувало пропорційне оподаткування особистих доходів. Тому нині роль особистих податків у перерозподілі доходів населення є незначною. Водночас дисертант показує, що навіть за пропорційного оподаткування доходів населення в окремих країнах досягнуто перерозподільного ефекту завдяки використанню високих неоподатковуваних мінімумів.

У дисертації зазначено, що основним знаряддям перерозподілу доходів населення у перехідних економічних системах нині є соціальні трансфери. Досліджено вплив на нерівність розподілу доходів і бідність таких основних соціальних трансферів як пенсії, допомоги з безробіття, допомоги сім'ям з дітьми та соціальна допомога. Дисертант доходить висновку, що вплив трансферів на диференціацію доходів був неоднаковим у різних країнах. У країнах ЦСЄ і Балтії соціальні трансфери відігравали важливу роль у зниженні рівня бідності, а також у більшості випадків сприяли зменшенню нерівності у розподілі доходів. Недосконала політика надання соціальних трансферів у країнах СНД, на думку дисертанта, призводила до того, що соціальні виплати у 1990-х роках не зменшували, а навпаки, збільшували нерівність у розподілі доходів. Лише у Вірменії та Грузії їх загальна дія була нейтральна: це одночасно віддзеркалює і їх вкрай незначну вагу у загальних доходах і практично пропорційний їх розподіл. Найбільше соціальні трансфери посилили зростання нерівності в розподілі доходів у Росії та Молдові. У дисертації обґрунтовано тезу: у багатьох країнах з перехідною економікою соціальні трансфери не були адресними, що призвело до зростання нерівності у розподілі доходів, проте їх роль у зменшенні рівня бідності була вирішальною.

Особливо важливим соціальним трансфером є пенсії, які становлять суттєву частку доходів домогосподарств. У країнах Центральної та Південно-Східної Європи та країнах Балтії вплив пенсій на нерівність у розподілі доходів, на думку дисертанта, був суперечливим, однак вони відігравали важливу роль у зниженні рівня бідності. У країнах Балтії та країнах СНД з середнім рівнем доходів (Росії, Україні, Білорусі) пенсії хоч і призводили до зростання нерівності у розподілі доходів, однак відігравали важливу роль у зменшенні рівня бідності. У країнах СНД з низьким рівнем доходів (Азербайджан, Вірменія, Грузія, Молдова, Киргизія та Таджикистан) пенсії відігравали значно меншу роль у зменшенні рівня бідності, оскільки середня пенсія була значно нижчою за межу бідності. Загалом зроблено висновок, що пенсії відіграють важливу роль у зниженні рівня бідності у більшості країнах з перехідною економікою.

Намагаючись захистити вразливі групи населення від труднощів перехідного періоду та забезпечити мінімальний рівень доходу, уряди посткомуністичних країн були змушені запровадити страхування від безробіття. У реферованому розділі зазначено, що на початку перехідного періоду масштаби безробіття були дуже незначними і тому у посткомуністичних країнах надавалась доволі щедра допомога з безробіття. Однак з різким зростанням безробіття після 1991 р. а разом з тим і обсягів виплат з безробіття, багато країн зробили жорсткішими умови виплати допомоги, а її розміри - не такими значними. За 1992-2002 рр. розміри допомоги з безробіття зменшилися у всіх країнах, за винятком Угорщини, а найбільше їх скорочення було в Польщі. Загалом у країнах СНД коефіцієнти заміщення загалом були нижчими, ніж у центральноєвропейських країнах.

Ще однією важливою зміною у механізмі формування доходів населення стало реформування системи допомоги сім'ям з дітьми. У дисертації показано, що допомога на дітей та сімейні допомоги були найпоширенішою формою грошових виплат сім'ям до початку перехідного періоду. У зв'язку із зростанням бідності у посткомуністичних країнах, допомоги на дітей стали головним інструментом державної підтримки, який використовували для захисту малозабезпечених верств населення. До середини 90-х років у результаті нестачі коштів на державні видатки чимало країн перебудували свої системи соціального забезпечення. Важливим елементом такої перебудови стало запровадження адресних програм, що передбачало перевірку рівня доходів. Перехід до адресних програм допомоги призвів до різкого зниження кількості її реципієнтів.

Програми соціальної допомоги, або програми гарантування мінімального рівня доходів, були запроваджені на початку 90-х років для зниження рівня бідності. Однак упродовж 90-х років програми соціальної допомоги, особливо програми грошової соціальної допомоги, на думку дисертанта, відігравали у більшості країн дуже незначну роль у зниженні бідності. Аналізуючи зміни в механізмі формування доходів населення, автор доходить висновку, що наприкінці 1990-х років були зроблені значні зусилля для підвищення адресності трансферів. У країнах з перехідною економікою, що стали членами ЄС, програмами гарантування мінімального рівня доходів було охоплено від 1 до 4% населення, на що витрачалось від 0,1 до 0,5% ВВП. Соціальна допомога була важливим джерелом доходу для бідних домогосподарств. Частка цієї допомоги становила від 27% (Латвія) до 65% (Польща) усіх видатків тих домогосподарств, які її отримували. У країнах СНД адресність надання соціальної допомоги була надзвичайно низькою. Більше того, доволі часто левову частку соціальної допомоги, яка мала б надходити до найбідніших домогосподарств, отримували забезпечені верстви населення. Хоча приблизно 20% населення були охоплені програмами соціальної допомоги, її вплив на зменшення рівня бідності, як показує автор, тут був незначним.

...