Функціонально-цільовий механізм перерозподілу пайових фондів працівників у корпоративному управлінні авіапідприємствами

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

ФУНКЦІОНАЛЬНО-ЦІЛЬОВИЙ МЕХАНІЗМ ПЕРЕРОЗПОДІЛУ ПАЙОВИХ ФОНДЙВ ПРАЦЙВНИКЙВ У КОРПОРАТИВНОМУ УПРАВЛІННІ АВЙАПІДПРИЄМСТВАМИ

АСТАПОВА ГАЛИНА ВІКТОРІВНА

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економіки промисловості Національної академії наук України.

Науковий консультант доктор економічних наук, професор

Берсуцький Яків Григорович

Донецький університет економіки та права,

ректор

Офіційні опоненти доктор економічних наук, професор

Державний економіко-технологічний університет транспорту

Міністерства транспорту та зв'язку України,

Захист відбудеться “27” червня 2009 р. о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.062.02 в Національному авіаційному університеті за адресою: 03058, м. Київ, вул. Космонавта Комарова, 1, корпус 2, ауд. 418.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м. Київ, вул. Космонавта Комарова, 1.

Автореферат розісланий “26” травня 2009 р.

спеціалізованої вченої ради В.В. Матвєєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Реформування відносин власності припускає здійснення приватизації державного майна, регулювання післяприватизаційної діяльності підприємств, їх реструктуризацію, формування і розвиток корпоративного сектору економіки.

У сучасних умовах розвитку економіки України найбільше гостро позначилися проблеми корпоративного управління. Частка корпоративного сектору в структурі економіки України в даний час перевищує 70 %. Разом з тим, не забезпечені умови підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності корпорацій. Більш того, серед недержавних підприємств зростає число нерентабельних і збиткових. Формування корпоративного сектору в авіаційній галузі мало за мету підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності, котре не забезпечували умови державної власності. Але з сорока аеропортів України у теперішній час тільки дев'ять є прибутковими, а інші неприбуткові та збиткові. Кількість прибуткових авіакомпаній у динаміці постійно зменшується. Таким чином, незважаючи на об'єктивні умови досягнення ефективної діяльності корпорацій на практиці не завжди забезпечується отримання корпоративного прибутку.

Наведені дані і практика розвитку корпоративних відносин вказують на те, що для підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності вітчизняних авіакорпорацій необхідно підсилювати дієвість механізму корпоративного управління. Складність рішення проблеми підвищення ефективності цього механізму обумовлена труднощами послідовної реалізації організаційних і економічних заходів, пов'язаних з адаптацією авіапідприємств в умовах недержавної власності, що пов'язано з відсутністю науково-методичної бази і наявністю фінансових обмежень. Як правило, прийняття рішень по організації управління на авіапідприємствах здійснюється інтуїтивно, з урахуванням вимог діючого законодавства, але при відсутності достатньої кількості науково-методичних розробок по поліпшенню організаційно-економічного механізму корпоративного управління і підвищенню його ефективності.

Тому на сучасному етапі розвитку корпоративного сектору в авіаційній галузі України особливу актуальність здобувають дослідження напрямів підвищення ефективності функціонально-цільового механізму корпоративного управління авіапідприємством. Незважаючи на те, що в Україні сформувався досить вагомий корпоративний сектор, теоретичні дослідження в сфері корпоративного управління істотно відстають від реальних потреб господарської практики. Формування і розвиток корпоративного сектору в Україні по основних передумовах і суб'єктивних умовах істотно відрізняється від процесу розвитку корпорацій в економічно розвинутих країнах.

Отже, закордонні теорії корпоративного управління, зокрема неокласичні теорії корпоративного управління і корпоративних фінансів - менеджеральна теорія (А. Берл, Дж. Мінз та ін.), агентська теорія (Т. Веблен, М. Дженсен та ін.), економічна теорія інформації (Дж. Стіглер, Дж. Акелроф та ін.), теорія обмеженої раціональності (Г. Саймон, Л. Сейведж, Р. Коуз), індустріальна теорія (К. Гелбрейт), теорія структури капіталу (М. Міллер, Ф. Модільяні та ін.), в яких відображений взаємозв'язок корпоративного управління з процесом управління якістю продукції, з виробничою або збутовою політикою корпорації, прийнятні в умовах, коли не потрібне рішення проблем розвитку економічної і матеріальної зацікавленості учасників корпорації. В основі більшості зарубіжних теорій корпоративного управління знаходиться принцип об'єктивної зацікавленості учасників корпорації в її ефективній діяльності. Проте, у роботах японських економістів К. Такідзави, Т. Мацудзави відображено результати досліджень взаємозв'язку корпоративного управління і трудової мотивації. Однак дані дослідження підтверджують тільки здатність корпорації збільшувати доходи учасників-працівників за результатами поточної фінансово-господарської діяльності. При цьому детального аналізу впливу окремих факторів на збільшення індивідуальних грошових доходів учасників корпорації ці дослідження не містять. Отже, закордонні теорії не можуть автоматично бути адаптовані до умов розвитку економіки України, де ще не створена основа для їх практичної реалізації.

У сучасній вітчизняній економічній літературі широко висвітлюються проблеми корпоративного управління, викладаються його моделі і методи, узагальнюється вітчизняний і закордонний досвід в області становлення і розвитку корпоративних відносин, розроблені загальні теоретичні основи формування механізму управління корпораціями. Результати фундаментальних досліджень проблем розвитку корпоративних відносин відображені в роботах вчених-економістів О. Амоші, Т. Андрєєвої, О. Ареф'євої, О. Белікової, М. Белопольського, Я. Берсуцького, С. Богачова, О. Бондаря, І. Булєєва, В. Вишневського, Г. Губерної, А. Єськова, А. Землянкіна, М. Іванова, Я. Кураметова, А. Кутиркіна, Н. Лук'янченко, О. Палигі, В. Панкова, Ю. Петруні, О. Поважного, О. Полякова, М. Прокопенка, Л. Савельєва, Н. Сірош, І. Сороки, Л. Тараш, Л. Червовій, М. Чумаченка, Ю. Яковлєва та ін. Фундаментальні дослідження розвитку авіаційної галузі пов'язані в основному з вирішенням проблем організації фінансово-господарської діяльності авіапідприємств без врахування фактору власності, з розробкою методів стратегічного та операційного управління розвитком авіапідприємств, прийомів та методів логістичного, інституціонального управління, напрямів маркетингової, інвестиційної, тарифної політики авіапідприємств, з обґрунтуванням системи методів і механізмів державного регулювання розвитку авіаційного сектору. Результати наукових досліджень розвитку авіаційного сектору відбиті у роботах М. Висоцької, Л. Городецької, В. Загорулька, В. Коби, А Ковтун, М. Колесніка, О. Косарева, М. Клименко, Ю. Кулаєва, А. Кудріна, О. Ложачевської, В. Матвєєва, В. Мови, С. Мізюк, М. Новікової, С. Омельяненко, С. Петропавлівської, С. Подрези, О. Радченка, Т. Ревуцької, Й. Садловської, Є. Сича, С. Шкарлета, В. Щелкунова, Г. Юна, Л. Ященка та ін.

Разом з цим, потребують подальшого дослідження сутність і складові елементи функціонально-цільового механізму перерозподілу майнових (корпоративних) часток у корпоративному управлінні авіапідприємством, умови його формування та методи оцінки економічної ефективності його дії. Зокрема, важливим завданням є розробка науково-методичних положень, що визначають організацію корпоративного управління авіапідприємством на основі права трудової власності, рекомендацій щодо удосконалення організаційної структури управління авіапідприємствами корпоративного типу, які створені на базі приватизації майна державних авіапідприємств, рекомендацій з формування ефективної системи економічної і матеріальної зацікавленості працюючих власників у результатах фінансово-господарської діяльності авіакорпорацій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планами науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темами: “Розробка організаційно-економічного механізму підвищення рівня фінансової стійкості підприємств” (номер державної реєстрації 0101U003398, 2000-2003 рр.), у рамках якої обґрунтовано новий комплексний підхід до управління фінансовою стійкістю корпорацій; “Моделювання процесів антикризового управління виробничо-економічними об'єктами” (номер державної реєстрації 0103U007372, 2002-2004 рр.), де автором розроблено теоретичні положення формування стратегії антикризового корпоративного управління шляхом використання способу “повторного викупу” майна неефективних корпорацій; „Формування та розвиток інноваційного освітнього середовища у вищому навчальному закладі” (номер державної реєстрації 0105U000476, 2005-2008 рр.), у рамках якої автором обґрунтовано методичні підходи щодо підготовки спеціалістів до роботи у корпоративному секторі; „Розробка організаційно-економічного механізму підвищення рівня бухгалтерського обліку, аудиту та економічного аналізу діяльності промислових корпорацій” (номер державної реєстрації 01010003398, 2005-2007 рр.), де автором розроблено основні положення „трудової” концепції корпоративного управління авіапідприємствами; „Організаційно-економічний механізм обліку, аудиту та аналізу діяльності підприємств в умовах міжнародних стандартів” (номер державної реєстрації 0108U003208, 2008-2012 рр.), у рамках якої автором сформовано методологічні основи корпоративного аналізу.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування концепції корпоративного управління авіапідприємством шляхом розробки функціонально-цільового механізму перерозподілу пайових фондів працівників і науково-методичних напрямів підвищення його ефективності.

Відповідно до поставленої мети було вирішено такі задачі:

-удосконалено понятійний апарат корпоративного управління, визначено соціально-економічну сутність авіакорпорацій і корпоративного управління, виявлено особливості створення та розвитку авіакорпорацій в Україні і за рубежем, визначено основні проблеми корпоративного управління в сучасних умовах розвитку авіаційної галузі України;

-досліджено організаційно-правові основи розвитку авіакорпорацій в Україні та управління ними, проведено аналіз економічних факторів створення і розвитку корпорацій в Україні;

-визначено особливості управління приватизованим авіапідприємством, що діє як господарче товариство, проведено аналіз факторів ефективності фінансово-господарської діяльності приватизованих підприємств, розроблено пропозиції щодо оцінки економічної доцільності проведення приватизації способом, який передбачає участь трудового колективу;

-визначено моделі корпоративного управління, що склалися у вітчизняній і закордонній економічній практиці;

-виявлено сутність і складові елементи функціонально-цільового механізму перерозподілу індивідуальних пайових фондів працівників авіакорпорацій; визначено особливості діючого механізму корпоративного управління авіапідприємством, що склався в Україні й проведено оцінку його ефективності;

-розроблено методологію якісного поліпшення корпоративного управління авіапідприємством на основі перерозподілу індивідуальних пайових внесків працівників-власників, сформовано структури ефективного корпоративного управління;

-розроблено методологічні підходи до оцінки якості праці працівників-власників і працюючих по найманню на вітчизняних авіакорпораціях для організації перерозподілу індивідуальних пайових фондів і забезпечення майновими частками найманих працівників, запропоновано застосування нових методів посилення матеріальної зацікавленості працівників у підвищенні ефективності фінансово-господарської діяльності авіакорпорацій, сформовано пропозиції по визначенню результативності заходів з підвищення якості праці працівників авіакорпорацій із погляду досягнення ефективності фінансово-господарської діяльності;

-розроблено пропозиції щодо здійснення оцінки якості керівництва авіакорпорацією і підприємницьких здібностей керівника;

-розроблено нові методологічні та методичні підходи до організації «повторного викупу» майна приватизованих авіапідприємств, діючих як корпорації;

-розроблено доповнення у методичну базу оцінки інвестиційної привабливості вітчизняних авіакорпорацій;

-обґрунтовано напрями підвищення ефективності функціонально-цільового механізму перерозподілу індивідуальних пайових фондів працівників авіакорпорацій; сформовано доповнення методичної бази розвитку інфраструктури корпоративного управління, зокрема, розроблено структуру реєстраторського відділу, сформованого в умовах авіакорпорації; обґрунтовано доцільність участі в корпоративному управлінні фінансових посередників, комерційних банків і інших суб'єктів фондового ринку.

Об'єкт дослідження - процес перерозподілу індивідуальних пайових фондів працівників-власників авіакорпорацій.

Предмет дисертаційного дослідження - умови формування та складові елементи функціонально-цільового механізму перерозподілу індивідуальних пайових фондів працівників авіакорпорацій.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою досліджень є наукові праці класиків економічної науки, праці і публікації провідних вчених і фахівців з проблем корпоративного управління, підвищення ефективності діяльності приватизованих підприємств і управління ними, розвитку авіасектору, а також законодавчі і нормативні акти України та інших держав.

У ході дослідження використано методи якісного аналізу і синтезу, аксіоматичний метод - для критичного дослідження положень економічної теорії й опублікованих наукових праць з питань організації корпоративного управління, результатів виконаних науково-дослідних робіт, дієвості та погодженості законодавчих і нормативних актів; методи кількісного аналізу і синтезу, методи фінансового планування, статистичних угруповань, метод експертних оцінок, вибіркових спостережень, методи економіко-математичного моделювання - з метою оцінки відповідності отриманих наукових результатів поставленим задачам дослідження і розробки рекомендацій для керівників вітчизняних авіакорпорацій, створених як у результаті приватизації їх майна, так і на основі добровільних внесків учасників, а також для державних службовців, що зайняті у сфері проведення приватизації і організації післяприватизаційної діяльності авіапідприємств.

Як інформаційну базу дослідження використано нормативні акти, облікові та звітні дані підприємств, статистичних органів, Фонду державного майна України, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, Координаційної ради з питань корпоративного управління в акціонерних товариствах, колишнього Національного агентства по управлінню державними корпоративними правами, Міністерства транспорту і зв'язку України, результати досліджень, проведених академічними і галузевими інститутами, вищими навчальними закладами.

Наукова новизна отриманих результатів. Результати виконаного дослідження у своїй сукупності вирішують важливу науково-прикладну проблему - розвитку та поглиблення теоретично-методологічних основ корпоративного управління. Основний результат дослідження - нова цілісна наукова концепція розробки і забезпечення дії функціонально-цільового механізму перерозподілу індивідуальних пайових фондів працівників, спрямованого на підвищення ефективності функціонування корпоративного сектору в авіатранспортній галузі.

Уперше:

-обґрунтовано положення про перерозподіл коштів індивідуальних пайових фондів на основі використання залежності між розміром корпоративної частки працівника-власника авіакорпорації і поточними значеннями індивідуальних показників якості праці, які формують зведений коефіцієнт якості і дисципліни праці;

-визначено сутність функціонально-цільового механізму перерозподілу індивідуальних пайових фондів працівників авіакорпорацій як сукупності елементів, котрі взаємозв'язані виконанням перерозподільної, стимулюючої та контрольної функцій управління корпоративними частками працівників з метою забезпечення ефективного розвитку авіакорпорацій;

-сформовано методологічні та методичні положення щодо організації проведення “повторного викупу” майна неефективних авіакорпорацій, які містять: модель вибору напрямку «повторного викупу» майна авіапідприємства; методологію складання прогнозу «виживання» авіапідприємства після «повторного викупу» його майна; оцінку можливості досягнення прогнозних результатів фінансово-господарської діяльності авіакорпорації після «повторного викупу»; обґрунтування переваг «повторного викупу» у порівнянні з реприватизацією корпорації;

-розроблено модифікований показник перспективного економічного ефекту від приватизації майна державного авіапідприємства, відмінна особливість якого полягає у розрахунку приросту корпоративного прибутку на основі врахування фактору збільшення значень індивідуальних показників результативності праці робітників-власників в післяприватизаційному періоді.

Удосконалено:

-структуру організаційно-економічного механізму корпоративного управління шляхом визначення та характеристики елементів організаційного і економічного впливу, що спрямовані на підвищення ефективності діяльності авіакорпорації;

-класифікацію національних моделей корпоративного управління до яких віднесено моделі управління корпораціями з боку учасників-працівників, учасників-керівників, зовнішніх учасників і модель, що передбачає наявність права власності без права контролю;

-методологічний підхід щодо порівняльної оцінки якості керівництва авіакорпорацією на основі уточнення чинників управлінської здатності першого керівника забезпечити ефективність фінансово-господарської діяльності; до цих чинників запропоновано віднести показники індивідуальних ділових і професійних якостей та результативності роботи;

-методологію оцінки інвестиційної привабливості авіакорпорації шляхом побудови логічної моделі взаємозв'язку наміру потенційного інвестора та корпоративних інтересів діючих власників.

Дістали подальшого розвитку:

-методичні основи розрахунку лістингових показників на основі врахування потенційної прибутковості авіакорпорацій з метою активізації участі фінансових посередників у залученні корпоративних інвесторів;

-методичні положення щодо внутрішньо-корпоративної оцінки ефективності застосування первинних фінансових інструментів, які передбачають розрахунок дисконту на основі врахування коефіцієнту відносної сумнівності; цей коефіцієнт відбиває процент ризику непогашення фінансового інструменту і визначається як сума відсоткових значень таких факторів: довжина очікування сплати та вірогідність прострочення; неплатоспроможність емітента; відсутність попиту на фондовому ринку; низка заставна вартість; відсутність прибутковості фінансового інструменту;

-методичні підходи щодо залучення комерційних банків до управління авіакорпораціями шляхом визначення перспективної банківської прибутковості від активних операцій з корпоративними клієнтами.

Практичне значення результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що дослідження проблем створення ефективного власника можуть бути продовжені в напрямках розробки ефективного механізму реструктуризації авіапідприємств, організаційно-економічного механізму інкорпорування, економічного механізму внутрішнього корпоративного контролю, економіко-правового механізму управління пакетами акцій, що знаходяться у власності держави.

До результатів досліджень, що мають найбільше практичне значення відносяться: методика застосування зведеного коефіцієнту якості та дисципліни праці для перерозподілу індивідуальних пайових фондів працівників-власників; методика розрахунку економічного ефекту від приватизації майна державного авіапідприємства в процесі ухвалення рішення про зміну форми власності; методика порівняльної оцінки якості керівництва авіакорпорацією; модель вибору напрямку «повторного викупу» майна корпорації і методика складання прогнозу «виживання» авіакорпорації після «повторного викупу».

Результати дисертаційного дослідження використані в процесі корпоративного управління авіапідприємствами при реалізації заходів щодо забезпечення та підвищення якості праці працівників. Розроблені в дисертації рекомендації з застосування розрахункового значення зведеного коефіцієнта якості і дисципліни праці при визначенні розмірів збільшення або зниження сум індивідуальних пайових фондів впроваджені в практику корпоративного управління ЗАТ “АК “Донбасаеро”, ТОВ «Аеро-Експрес».

Застосування обґрунтованого наукового підходу щодо управління пайовими фондами працівників в умовах ЗАТ АК «Донбасаеро» у 2007 р. дозволило досягти 90 тис. грн. прибутку за рахунок підвищення якості праці учасників-працівників (акт впровадження від 14.07.2007 р.).

В умовах ТОВ «Аеро-Експрес» внаслідок упровадження методики застосування розрахункового значення зведеного коефіцієнту якості та дисципліни праці в процесі перерозподілу коштів індивідуальних пайових фондів працівників у 2008 р. показник приросту прибутку в результаті впливу фактору росту якості праці працівників склав 170 тис. грн. (акт впровадження від 10.10.2008 р.).

Розроблена методика прогнозного розрахунку ефективності проведення приватизації майна підприємства прийнята до впровадження Донецьким регіональним відділенням ФДМ України (акт впровадження від 22.06.2002 р.). та Департаментом управління власності і корпоративних прав Державіаслужби МТЗ України (акт впровадження від 19.05.2007 р.) у якості обґрунтування ухвалення рішення про перетворення державного підприємства в корпорацію. Упровадження методики гарантує ефект у сумі не менш 60 тис. грн.

У дисертації є довідки про впровадження в умовах авіатранспортних підприємств - Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль” (довідка про впровадження від 13.10.2008 р.)., комунального підприємства “Міжнародний аеропорт Донецьк” (довідка про впровадження від 19.09.2007 р.), державного підприємства “Аеропорт “Запоріжжя” (довідка про впровадження від 11.11.2008 р.) наукових рекомендацій з застосування методики перерозподілу індивідуальних пайових внесків в частині використання розрахункового значення зведеного коефіцієнта якості і дисципліни праці при визначенні розмірів збільшення або зниження сум виплат з фонду споживання.

Дисертація містить довідку про впровадження в умовах Харківського авіаційного виробничого підприємства - заводу по технічному обслуговуванню та ремонту авіаційної техніки “Тора” методики використання значення зведеного коефіцієнта якості і дисципліни праці при визначенні показника продуктивності праці та розміру заробітної платні (довідка про впровадження від 24.10.2007 р.).

В дисертації маються офіційні документи, що підтверджують застосування результатів науково-дослідної роботи при читанні курсів «Корпоративні фінанси», «Економічний аналіз у корпораціях», «Організація і методика економічного аналізу» у вищій школі (довідка про впровадження від 20.01.2009 р.).

Результати дисертації використано при виконанні госпдоговірної теми № 473-Х07 „Методика комплексного прогнозу фінансово-господарської діяльності ДП МА „Бориспіль” (номер державної реєстрації 0108U009381, 2007-2008 рр.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації наукові результати, висновки, рекомендації та пропозиції, які винесено на захист, отримані безпосередньо й особисто автором і є його науковим доробком. Дисертаційне дослідження є особисто виконаною науковою працею, у якій викладено авторський підхід до рішення важливої наукової задачі формування ефективного власника в умовах розвитку авіаційної галузі шляхом розробки організаційно-економічного механізму корпоративного управління авіапідприємством. Дисертант є ініціатором і виконавцем впровадження отриманих наукових і прикладних результатів дослідження.

Із наукових публікацій, що видані у співавторстві, у дисертації використано лише ті матеріали, які становлять індивідуальний доробок автора. Особистим внеском здобувача у публікації у співавторстві (№ 3 за списком робіт) виступає обґрунтування сутності, характеристика об'єктів, суб'єктів та методів корпоративного управління; обґрунтування напрямів якісного поліпшення нормативно-правової бази корпоративних відносин; розробка структури організаційно-економічного механізму корпоративного управління і визначення критеріїв його ефективності; розробка методичних напрямів підвищення ефективності механізму корпоративного управління та визначення організаційно-економічних умов його дії. Особистий внесок здобувача в публікації у співавторстві (№ 4 за списком робіт) - обґрунтування напрямів посилення фінансової стійкості корпоративних авіапідприємств та шляхів підвищення їх рентабельності. Особистим внеском в публікації у співавторстві (№ 11 за списком робіт) є обґрунтування методики “повторного викупу” корпорації-банкрута. Особистий внесок в публікації у співавторстві (№ 12 за списком робіт) складає характеристика моделей корпоративного управління, що сформувались в Україні. Особистий внесок в публікації у співавторстві (№ 19 за списком робіт) стосується обґрунтування сутності корпоративної стратегії та особливостей корпоративного управління комерційним банком. Особистим внеском в публікації у співавторстві (№ 20 за списком робіт) постає обґрунтування напрямів активізації розвитку кредитної кооперації в малому корпоративному секторі економіки України. Особистим внеском в публікації у співавторстві (№ 32 за списком робіт) є розробка пропозицій щодо підвищення якості праці працівників приватизований підприємств. Особистий внесок в публікації у співавторстві (№ 33 за списком робіт) містить розробку простої та складної структури реєстраторського відділу АТ. Особистий внесок в публікації у співавторстві (№ 37 за списком робіт) - обґрунтування розрахунку величини індивідуального паю та можливостей регулювання його розміру шляхом визначення зведеного коефіцієнту якості праці у післяприватизаційному періоді; обґрунтування методики вибору способу приватизації з врахуванням наступного управління якістю праці. Особистий внесок в публікації у співавторстві (№ 39 за списком робіт) містить обґрунтування банківської корпоративної стратегії.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження повідомлені на Міжнародній науково-методичній конференції "Устойчивое развитие стран с переходной экономикой» (м. Донецьк, 1998 р.), наукових конференціях викладачів і аспірантів ДІЕГП за підсумками НДР за 1998-2001 рр., Всеукраїнській науково-методичній конференції «Проблемы экономики и совершенствования экономического образования в высшей школе» у Кіровоградському інституті сільськогосподарського машинобудування (м. Кіровоград, 1998 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Дослідження і оптимізація економічних процесів» у Харківському політехнічному інституті (м. Харків, 1998 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Маркетинг і логістика в системі менеджменту» у Державному університеті «Львівська політехніка» (м. Львів, 1998 р.), ІV Всеукраїнській науково-методичній конференції «Управління організацією: діагностика, стратегія, ефективність» у Київському політехнічному інституті (м. Київ, 1998 р.), науково-практичній конференції "Стратегия развития экономики Донецкого региона в 2000 г.» в Інституті економіко-правових досліджень НАН України (м. Донецьк, 1999 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Маркетинг і захист прав споживачів” у ДонДУЕТ (м. Донецьк, 2000 р.), Інтернет-конференції “Донбас: Наука. Технології. Економіка. Розвиток XXI в.” у ДонНУ (м. Донецьк, 2001 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку» у Технологічному університеті Поділля (м. Алушта, 2002 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Підприємництво, менеджмент і маркетинг» у ДонДУЕТ (м. Донецьк, 2002 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-трудові відносини та соціальна політика у сучасних економічних умовах» в ДонНУ (м. Донецьк, 2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Корпоративна культура організацій XXI століття» у ДДМА (м. Краматорськ, 2003 р.), Міжнародній науковій конференції «Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах» у ЧДУ (м. Черкаси, 2003 р.), Міжнародній науковій конференції “Економічна безпека” у НАУ (м. Київ, 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми розвитку підприємств і нових економічних структур у сучасних умовах” у ЙЕП НАН України (м. Донецьк, 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансове та інституційне забезпечення підприємництва в Україні” у Європейському університеті (м. Київ, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні тенденції в розвитку банківської системи” у ДНУ (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), Науково-методичній конференції “Національна вища освіта України: шляхи реформування” у ДонДУЕТ (м. Донецьк, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки” у Донецькому юридичному інституті ЛДУВС (м. Донецьк, 2006 р.), Науково-практичній конференції „Актуальні проблеми бухгалтерського обліку та аудиту в сьогоденні” у НАУ (м. Київ, 2006 р.), Науково-методичній конференції „Інновації і якість вищої освіти” у ДонНУЕТ (м. Донецьк, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Розвиток фінансово-правового забезпечення сучасної економіки” у Донецькому юридичному інституті ЛДУВС (м. Донецьк, 2007 р.), .), Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми цивільного права, процесу та фінансово-правового забезпечення сучасної економіки” у Донецькому юридичному інституті ЛДУВС (м. Донецьк, 2008 р.) і заслухані на семінарі «Корпоративне управління і права акціонерів» в Українській комерційній школі (м. Київ, 1998 р.).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 85 робіт (у тому числі дві індивідуальні і три колективні монографії) загальним обсягом 190 др. арк., з яких 109 др. арк. належить авторові. Безпосередньо по темі дисертації опубліковано 40 робіт, загальним обсягом 118 др. арк., з них авторові належать 93 др. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота написана на 518 сторінках основного тексту, складається з вступу, п'яти розділів і висновку, містить 58 рисунків, 67 таблиць, 7 додатків, список використаної літератури включає 267 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, його ціль, задачі, представлено методологічну, методичну і інформаційну основи дослідження, сформульовано наукову новизну, практичну цінність отриманих результатів, описані форми їх апробації і практичного використання.

У першому розділі «Теорії корпоративного управління авіапідприємствами на базі права трудової власності» здійснено істотний внесок у теорію корпоративного управління шляхом розробки основних положень теорії трудової власності. Теоретично обґрунтовано, що саме трудова власність створює найбільш прийнятні умови для підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності авіакорпорацій.

Визначено ознаки класифікації авіакорпорацій - у залежності від характеру майнових прав їх учасників, мети їх діяльності, величини майнового комплексу, виразності спеціалізації і величини працюючого персоналу, по складу учасників та в залежності від можливості придбання права участі (рис. 1).

Розроблена класифікація виключає застосування даного поняття тільки до великих господарських структур, а також спростовує поняття корпорації як багатофіліючого або широкоспеціалізованого утворення.

Приведено ключові трактування поняття і сутності корпоративного управління та розроблено власну версію цього поняття. Визначено економічні функції, що виконує корпоративне управління, виявлено й охарактеризовані принципи корпоративного управління, визначено склад системи корпоративного управління, визначено об'єкт і суб'єкти корпоративного управління.

Дано визначення корпоративних відносин, як відносин з приводу спільного володіння корпоративною власністю. Виявлено, що суб'єкти корпоративного управління одночасно є суб'єктами корпоративних відносин. Суб'єкти корпоративних відносин в Україні об'єднані в чотири групи - інвестори, посередники, емітенти, пайовики.

Визначено та охарактеризовано методи корпоративного управління, до яких відносяться - адміністративні, економічні, соціально-психологічні. Виявлено, що в практиці корпоративного управління підприємствами в Україні цілком використовуються тільки адміністративні методи, що не забезпечує ефективності діяльності вітчизняних корпоративних структур і виражається в збереженні старих структур управління, що нездатні діяти в ринкових умовах.

Рис. 1. Ознаки класифікації авіакорпорацій

За результатами аналізу наукових досліджень функціонування розвитку підприємств авіасектора, визначено, що конкретних напрямів досліджень у сфері формування корпоративних відносин в авіасекторі наведені напрямки не містять. Визначені взаємозв'язки узагальнених теорій корпоративного управління й теоретичних підходів щодо дослідження розвитку авіасектору та виявлені напрямки наукових досліджень розвитку корпоративних відносин в авіаційній галузі, які розвиваються на основі теорії корпоративного управління операційною діяльністю авіапідприємств, теорії корпоративного регулювання розвитку авіакорпорацій, теорії корпоративного управління інвестиційним потенціалом авіапідприємств, теорії корпоративного управління на основі права трудової власності. Перші три теоретичних версії включають напрями, побудовані на взаємозв'язку загальних принципів корпоративного управління і ключових напрямів досліджень розвитку авіасектору. В межах теорії корпоративного управління, що заснована на реалізації права трудової власності на засоби виробництва визначені такі підходи:

1. Перерозподіл індивідуальних пайових фондів працюючих власників авіакорпорацій на основі зміни індивідуальних якісних характеристик їх роботи.

2. Залучення зовнішніх інвесторів з обліком корпоративних інтересів діючих учасників авіакорпорацій.

3. Залежність ефективності фінансово-господарської діяльності авіакорпорації від структури власності і якості керівництва.

4. Змінність сформованої структури корпоративної власності.

Доведено, що дана теоретична версія обґрунтовує створення організаційно-правової та економічної основи здійснення операційної та іншої діяльності авіакорпорації. З врахуванням того, що напрями фінансово-господарської діяльності, яка здійснюється в умовах неефективної системи корпоративного управління на практиці не забезпечують досягнення результату, який є виразом економічних інтересів власників корпорації, доведено, що, незважаючи на посилення маркетингової або інвестиційної орієнтації корпорації, результативність її фінансово-господарської діяльності може бути досягнутою або не досягнутою у залежності від економічної зацікавленості керівництва і трудового колективу. Отже, згідно отриманих висновків, практична реалізація напрямів фінансово-господарської діяльності корпорації цілком покладена на трудовий колектив та керівний склад. Таким чином, доведено, чим більше економічна та матеріальна зацікавленість працівників у результативності фінансово-господарської діяльності авіакорпорації, тим більше вірогідність зростання її ефективності.

На основі розгляду наукових підходів, щодо визначення ефективності фінансово-господарської діяльності корпорації, власники якої є також її працівниками, зроблено доповнення у теорію трудової власності шляхом обґрунтування механізмів, що посилюють залежність частки власності від результативності праці. До таких механізмів віднесено функціонально-цільовий механізм перерозподілу індивідуальних пайових фондів працюючих власників, механізм забезпечення інвестиційної привабливості корпорації; економічний механізм „повторного викупу” майна неефективних корпорацій; механізм створення ефективної структури корпоративного управління.

З врахуванням виробничої специфіки авіаційної галузі, яка характеризується залежністю від науково-технічного потенціалу та створеного інноваційного середовища, коли ефективність фінансово-господарської діяльності залежить від фактору трудового професіоналізму, а не тільки фінансової участі, обґрунтовано необхідність створення системи залежності частки власності від якісних характеристик працівників-власників авіакорпорацій. В умовах авіакорпорацій трудовий професіоналізм формується тривалий період часу з врахуванням постійного перебування на одній посаді (або переведення на посаду, яка передбачає виконання комплексу операцій, формуючих професійну якість) і не може бути створеною шляхом прискореної перепідготовки, або шляхом оперативного залучення спеціалістів з інших галузей. З цього погляду доведено, що створення авіакорпорацій на основі права трудової власності є доцільним, оскільки передбачає створення умов їх ефективного розвитку за рахунок підвищення якості праці і трудового професіоналізму працюючих власників.

У другому розділі «Проблеми корпоративного управління авіапідприємствами і механізми їх рішення» проведено комплексний аналіз ефективності розвитку і функціонування корпоративного сектору в Україні. Охарактеризовано проблеми корпоративного управління, до яких відносяться - низька ефективність фінансово-господарської діяльності корпорацій, неефективна приватизація державного майна, реструктуризація і банкрутство корпорацій та ін.

Розмежовано поняття управління корпоративним сектором економіки з боку держави (зовнішнє) і безпосереднє управління корпорацією (внутрішнє корпоративне управління). Доведено, що рішення проблеми інституціональної реструктуризації корпорацій як завдання зовнішнього корпоративного управління можливо шляхом обґрунтування напряму концентрації капіталу. Побудовано математичну залежність впливу показників роботи корпорації на процес концентрації власності, згідно з якою посилення або зниження темпу концентрації власності можливо в результаті впливу наступних факторів - росту або зниження продуктивності праці в корпорації; росту або зниження величини державної участі в капіталі корпорації; росту або зниження кількості учасників корпорації, що контролюють понад 25 % її статутного капіталу; росту або зниження числа інсайдерів у корпорації; росту або зниження величини частки позикового капіталу в структурі сукупного капіталу корпорації.

Проведено аналіз ефективності процесу приватизації державного майна в Україні. Охарактеризовано національні пріоритети приватизації. Виявлено взаємозв'язок між способом приватизації, якістю її проведення та наступною ефективністю корпоративного управління. Встановлено, що найбільше ефективно працюють підприємства, що приватизовані трудовими колективами. Підтверджено, що рішення проблеми посилення економічної зацікавленості учасників корпорацій найбільш ймовірно в умовах, коли власники виступають одночасно працівниками корпорацій. Доведено, що формування ефективно працюючої корпорації має методологічну базу - теорію трудової власності.

Визначено, що серед основних проблем корпоративного управління, характерних як для вітчизняних, так і для закордонних авіакорпорацій, виділяються: вибір типу організаційної структури; підвищення конкурентноздатності, вибір концепції розвитку; здатність корпорації до досягнення високого рівня самоорганізації, адекватності до зовнішніх змін.

Виявлено, що гарантії досягнення ефективності управління, а, отже, ефективності фінансово-господарської діяльності авіапідприємств, а значить й ефективності дії всього корпоративного сектору, залежать від двох обставин. По-перше, від наявності у власників адекватних механізмів контролю за діями апарату управління та при необхідності - заміни керівників; по-друге, від наявності й дії механізму перерозподілу прав власності на користь більше ефективних учасників у випадку відсутності у кола учасників можливості ініціативи контролю за діями керівництва авіапідприємства. Доведено, що до механізмів, які сприяють рішенню проблем корпоративного управління відносяться - механізм прямого контролю з боку власників на основі використання права голосу на зборах учасників, механізм реалізації економічних інтересів власників шляхом представництва в радах директорів, механізм ворожих поглинань, механізм банкрутства неефективно працюючих авіакомпаній. Дія двох останніх механізмів спрямовані на перерозподіл прав власності при неефективному контролі з боку учасників.

Визначено, що ефективний корпоративний сектор формується тільки за умови наявності діючого механізму корпоративного управління, який, у свою чергу створюється на основі нормативно-правового й організаційно-економічного забезпечення розвитку корпорацій у країні.

У третьому розділі «Концептуальні підходи до формування функціонально-цільового механізму перерозподілу пайових фондів працівників у корпоративному управлінні авіапідприємствами в Україні» сформульовані основні положення теорії корпоративного управління в інтересах власників - теорії трудової власності. Основні положення даної теорії наступні - ефективність моделі корпоративного управління; ефективність механізму корпоративного управління; ефективність функціонально-цільового механізму перерозподілу індивідуальних пайових фондів працівників корпорацій.

Розглянуто три моделі корпоративного управління - англо-американська, континентальна і японська, охарактеризовано їх переваги та недоліки. Виявлено модель корпоративного управління, що сформувалася в Україні, яка має чотири модифікації - модель корпоративного управління з боку керівників; модель корпоративного управління з боку керівників і трудового колективу; модель корпоративного управління з боку зовнішніх учасників; модель корпоративного управління з боку всіх учасників, тобто з правом власності без права контролю. Обґрунтовано, що ефективність корпоративного управління не залежить від застосовуваної моделі, а пов'язана з дією відповідного механізму.

Приведено нове трактування, сформульовано визначення і розроблено структуру функціонально-цільового механізму перерозподілу пайових внесків працівників авіакорпорацій. Функціонально-цільовий механізм перерозподілу пайових внесків працівників являє собою інтегровану сукупність елементів, котрі взаємозв'язані виконанням загальних функцій управління корпоративними частками працівників з метою забезпечення ефективного розвитку авіакорпорацій (рис. 2). Виконання механізмом перерозподільної, стимулюючої і контрольної функцій здійснюється через діяльність відповідних інституціональних установ та за допомогою методів перерозподілу корпоративних часток. Реалізація комплексу методів здійснюється через відповідні важелі та інструменти. Діяльність інституціональних установ та використання інструментів потребує узгодження із діючим нормативно-правовим забезпеченням. Результати виконання механізмом його функцій - індикатори вказують на досягнення цілей створення даного механізму (рис. 2).

Визначено, що даний механізм є інструментом впровадження концепції корпоративного управління на основі права трудової власності (рис. 3). Сутність концепції корпоративного управління на основі права трудової власності полягає у забезпеченні концентрації власності у розпорядженні працівників і досягненні на цій основі ефективності управління корпорацією. Концепція передбачає створення корпорацій зі значною участю працівників, подальше регулювання корпоративних часток у залежності від індивідуальних результатів праці, створення умов для реалізації власниками корпоративних прав. Складовими положеннями концепції виступають: положення про обов'язкову участь трудового колективу у приватизації майна підприємств; положення про ефективне управління з боку працівників-власників приватизованим майном; положення про перерозподіл індивідуальних пайових фондів працівників-власників в залежності від зміни показників якості праці; положення про повторний викуп майна неефективного підприємства шляхом його перетворення в корпорацією зі значною частиною трудової власності.

Концепція корпоративного управління на основі права трудової власності ґрунтується на положенні про створення умов ефективної власності тільки в умовах авіакорпорацій, які створені трудовими колективами. Ефективність діяльності авікорпорацій досягається за допомогою дії: організаційно-економічного механізму приватизації майна авіапідприємств трудовими колективами; організаційно-економічного механізму управління приватизованим майном; функціонально-цільового механізму перерозподілу індивідуальних пайових фондів працівників авіакорпорацій; організаційно-економічного механізму „повторного викупу” майна неефективних авіакорпорацій.

Рис. 3. Схема взаємодії положень, інструментів та результату реалізації концепції корпоративного управління на основі права трудової власності

Результатом впровадження концепції корпоративного управління на основі права трудової власності є створення трудової організаційної структури управління авіакорпорацією, котра сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності.

Визначено, що найбільш важливим елементом механізму є методична складова, оскільки саме через неї забезпечується дія інших елементів механізму. Положення теорії трудової власності практично реалізуються через використання методичної складової функціонально-цільового механізму перерозподілу пайових фондів працівників (рис. 4). Саме методи перерозподілу пайових внесків активізують перерозподільну функцію механізму, а потім функцію економічного стимулювання працюючих власників.

Рис. 4. Взаємозв'язок елементів функціонального-цільового механізму перерозподілу індивідуальних пайових фондів працівників авіакорпорацій

Складовими функціонально-цільового механізму постають методи перерозподілу індивідуальних пайових фондів працівників, відповідні інституційні утворення та нормативно-правове забезпечення. Вони складають нижні межі механізму. Верхні межі - це функції механізму, проміжні межі - цілі його дії. Центр механізму утворює сукупність ефектів його дії - індикаторів.

Виявлено, що функціонально-цільовий механізм перерозподілу пайових фондів працівників-власників в Україні не створений. Обґрунтовано напрями формування цього механізму, що включають ? створення науково-методичних основ перерозподілу корпоративних часток працівників авіакорпорацій; формування методичної бази вибору напрямку «повторного викупу» майна приватизованого авіапідприємства; створення правових умов підвищення економічної і матеріальної зацікавленості працівників приватизованих підприємств і інших авіакорпорацій у підвищенні ефективності їх фінансово-господарської діяльності; формування ефективної організаційної структури корпоративного управління та поліпшення його інфраструктури; доповнення методичного забезпечення оцінки інвестиційної привабливості авіакорпорацій; якісне поліпшення методики визначення ефективності фінансово-господарської діяльності авіакорпорації у залежності від збільшення значень показників якості праці та якості керівництва.

У четвертому розділі „Розвиток функціонально-цільового механізму перерозподілу пайових фондів працівників у корпоративному управлінні авіапідприємствами” сформовано методичну базу практичної реалізації основних положень теорії трудової власності, тобто більш деталізовані напрямки створення функціонально-цільового механізму перерозподілу індивідуальних пайових фондів працівників. Запропоноване застосування значення зведеного коефіцієнту якості і дисципліни праці (Qi) в процесі перерозподілу сум індивідуальних пайових фондів працівників авіакорпорацій. перерозподіл пайовий фонд авіакорпорація

Розрахункові значення Qi сприяють встановленню розмірів збільшення (Формула 1) або зниження (формула 2) сум індивідуальних пайових фондів.

(1)

де: IDFi - сума збільшення індивідуального пайового фонду учасника авіакорпорації;

UF - розмір збільшення статутного фонду авіакорпорації;

Qi - зведений коефіцієнт якості і дисципліни праці окремого учасника;

Qi - сума зведених коефіцієнтів якості і дисципліни праці всіх учасників.

(2)

де (-IDFi) - сума зменшення індивідуального пайового фонду учасника авіакорпорації;

(-UF) - розмір зменшення статутного фонду авіакорпорації;

Ti м - найменше індивідуальне значення Ti (зведеного коефіцієнту пайової участі, що розрахований у процесі приватизації або в порядку розподілу акцій, паїв, часток).

Оскільки в практиці діяльності корпорацій часто складається ситуація, при якій при постійному статутному фонді змінилася (тобто, зменшилася або незначно збільшилася) Qi, мають місце непропорційні зміни індивідуальних Qi (більша кількість працівників збільшує або зменшує значення Qi). Зміна Qi веде до розбивки числа учасників на три групи: 1. Учасники, які сприяють збільшенню Qi, тобто, що збільшили індивідуальні Qi; 2. Учасники, що не впливають на зміну Qi, тобто, індивідуальні значення Qi яких залишилися незмінні; 3. Учасники, котрі знижують Qi, тобто, які зменшили індивідуальні Qi.

У залежності від чисельного складу груп і розмірів змін індивідуальних значень Qi, Qi змінюється убік збільшення або зменшення.

Між показниками індивідуального пайового фонду учасника і Qi існує зворотна залежність. Тому можлива зміна індивідуального пайового фонду зворотно пропорційно зміні Qi. У зв'язку з цим, сумарне збільшення IDF розраховується тільки для учасників, Qi яких зросли за формулою 1. На суму цього збільшення зменшуються IDF учасників, що знизили індивідуальні значення Qi. Сумарні зменшення IDF визначаються пропорційно розмірам зменшення Qi за формулою 3: