Формування системи антикризового управління витратами на оплату праці в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 331.2 (477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Формування системи антикризового управління витратами на оплату праці в Україні

Спеціальність 08.00.07 - демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

Синяєва Людмила Василівна

Донецьк - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі управління персоналом та економіки праці Одеського державного економічного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор Лук'янченко Наталя Дмитрівна, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри управління персоналом та економіки праці.

Офіційні опоненти:

академік НАН України, доктор економічних наук, професор Амоша Олександр Іванович, Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), директор;

доктор економічних наук, професор Гончаров Валентин Миколайович, Луганський національний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри економіки підприємств та управління трудовими ресурсами;

доктор економічних наук, професор Брич Василь Ярославович, Тернопільський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри менеджменту.

Захист відбудеться «22» грудня 2009 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.03 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 186, ауд. 409.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий «20» листопада 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, доцент С.П. Калініна.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасна економіка України розвивається в умовах економічної кризи, яка починаючи з другої половини 2008 р. охопила більшість країн світу. Наслідком нестабільності фінансової системи країни стала асинхронна взаємодія всіх елементів ринкового механізму, що призвело до виникнення низки негативних соціально-економічних явищ, і перш за все - в трудовій сфері.

Питання встановлення заробітної плати працівників та визначення розміру витрат на оплату праці виступають основною складовою соціально-трудових відносин на всіх рівнях управління і в той же час - найсуттєвішою причиною виникнення трудових конфліктів (суперечок). У структурі витрат вітчизняних роботодавців на робочу силу витрати на оплату праці займають найбільшу питому вагу, а оскільки кризові явища в економіці стимулюють підприємців знижувати вартість виробництва, в багатьох випадках це завдання досягається саме через зниження витрат на оплату праці. Таким чином, у сучасних умовах визначення витрат на оплату праці має бути системним, керованим та спрямованим на пом'якшення кризових наслідків. Лише за таких умов оплата праці залишиться основним стимулом до високоефективної праці, забезпечить підґрунтя до зростання ефективності праці та національної економіки загалом.

Дослідженню природи економічної кризи, ґрунтовному викладенню її проявів і наслідків, у тому числі в сфері оплати праці, присвячено роботи таких відомих економістів, як Дж.Кейнс, М.Кондратьєв, К.Маркс, Д.Рікардо, Ж.С.Сисмонді, М.Туган-Барановський, Й.Шумпетер.

Проблеми оплати праці на різних етапах розвитку економіки знайшли відображення в працях національних і зарубіжних науковців-економістів. Серед них слід виокремити українських дослідників ? О.І.Амошу, Д.П.Богиню, В.Я.Брича, М.Д.Ведернікова, В.М.Гончарова, В.М.Данюка, Н.В.Дудіну, Г.Т.Завіновську, А.В.Калину, Т.А.Костишину, А.М.Колота, Г.Т.Кулікова, В.Д.Лагутіна, Н.Д.Лук'янченко, О.Ф.Новікову, В.М.Нижника, Н.О.Павловську, О.Н.Уманського, О.А.Турецького, російських науковців ? М.О.Волгіна, І.В.Гейця, Б.М.Генкіна, Ю.П.Кокіна, Б.Г.Мазманову, В.Д.Ракоти, Г.Є.Слезінгера, Р.А.Яковлєва та зарубіжних вчених - М.Армстронга, С.Л.Брю, Я.Кесслера, К.Р.Макконелла, А.Маршалла, Н.Х.Мескона, Ф. Хедоурі, Р.Дж.Еренберга.

Враховуючи значущість і цінність досліджень зазначених авторів, необхідно відзначити, що теоретичні й методологічні основи формування і розподілу витрат на оплату праці в умовах кризи економіки ще не розроблені, а висвітлено лише окремі аспекти цієї проблеми. Це підтверджує актуальність обраної теми дослідження, обумовлює постановку її мети і завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематики науково-дослідної роботи кафедри організації виробництва і агробізнесу Таврійської державної агротехнічної академії Міністерства агропромислової політики України: теми «Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально-орієнтованих умов АПК» (номер держреєстрації 1024000690), у рамках якої здобувачем розроблено методологічні підходи до регулювання витрат на оплату праці, які ґрунтуються на співставленні витрат та результатів господарської діяльності на будь-якому рівні національної економіки; доведено, що використання запропонованих підходів не може відбуватися поза оперативним контролем з боку держави за формуванням та розподілом видатків на оплату праці від локального до національного рівнів; кафедри управління персоналом і економіки праці Одеського державного економічного університету Міністерства освіти і науки України: теми «Розробка концепції управління розвитком людських ресурсів в Україні» (номер держреєстрації 0208U004899), у якій дисертантом розроблено концептуальні основи збільшення витрат на оплату праці в умовах економічної кризи, запропоновано заходи щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення державного регулювання витрат на оплату праці; кафедри управління персоналом і економіки праці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України: Г-06/24 теми «Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство»(номер держреєстрації 0106U012389),у рамках якої дисертантом запропоновано антикризовий механізм управління витратами на оплату праці в Україні з урахуванням чинних методів державного регулювання, можливостей законодавчої нормотворчості, систем розвинутого цілепокладання та визначено структуру системи антикризового управління витратами на оплату праці в Україні.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка методологічних засад антикризового регулювання витрат на оплату праці і на його основі - концепції формування і забезпечення системи управління витратами на оплату праці в умовах кризи.

Для досягнення мети в роботі поставлено і вирішено такі задачі:

дослідити розвиток наукових поглядів на сутність і принципи розподілу доходів;

обґрунтувати соціально-економічну роль заробітної плати і управління витратами на оплату праці в умовах кризи економіки;

дослідити особливості реалізації механізмів регулювання заробітної плати в промислово розвинутих країнах з ринковою економікою;

провести порівняльний аналіз динаміки реальної та номінальної заробітної плати в Україні;

узагальнити методичні підходи до формування та розподілу фонду оплати праці в умовах економічної кризи;

розробити концептуальні основи формування та регулювання витрат на оплату праці на макро- та мікрорівнях;

обґрунтувати роль трудових норм і нормативів в організації заробітної плати в умовах економічної кризи;

визначити напрямки удосконалення правової бази нормування праці в Україні;

розробити комплексний механізм управління нормуванням праці в системі антикризового управління витратами на оплату праці;

оцінити динаміку витрат на оплату праці на національному та галузевому рівнях економіки України;

дослідити причини розбалансованості реальних доходів населення в регіональному розрізі та за видами економічної діяльності;

розробити алгоритм аналізу та оцінки ґрунтовності формування і розподілу витрат на оплату праці на рівні підприємства;

запропонувати концептуальні основи збільшення витрат на оплату праці в умовах фінансової та економічної кризи;

визначити пріоритети оптимізації нормативно-правового забезпечення антикризового управління витратами на оплату праці;

запропонувати напрямки формування системи антикризового управління витратами на оплату праці в Україні.

Об'єкт дослідження - процес антикризового управління витратами на оплату праці в Україні.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні аспекти та організаційно-економічний механізм регулювання оплати праці на різних рівнях економіки і формування системи управління витратами на оплату праці в Україні в умовах кризи.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених у роботі задач використано діалектичний метод наукового пізнання та загальнонаукові методи дослідження: комплексного аналізу і синтезу, формальної і діалектичної логіки (при вивченні сутності понять «заробітна плата», «витрати на оплату праці» в умовах ринкової економіки та дослідженні їх еволюції), системного узагальнення (при визначенні взаємозв'язку функцій і принципів закону розподілу, визначенні функцій заробітної плати, дослідженні зарубіжного досвіду регулювання заробітної плати), класифікаційно-аналітичний (при виокремленні чинників, що впливають на формування заробітної плати, узагальненні підходів до формування та розподілу фонду оплати праці), порівняльно-економічного та статистичного аналізу (при вивченні динаміки реальної та номінальної заробітної плати в Україні, визначенні особливостей чинних на підприємствах систем оплати праці, ранжуванні регіонів України за рівнем оплати праці та доходів), факторного та індексного аналізу (при співставленні динаміки оплати праці та інших макроекономічних показників, визначенні причин низького рівня оплати праці в Україні, оцінці регіональної та галузевої диференціації заробітної плати), соціологічного аналізу (при вивченні ефективності витрат на оплату праці на промислових підприємствах), прогнозування (для розрахунку перспективної динаміки витрат на оплату праці в Україні в період економічної кризи).

Наукова новизна отриманих результатів полягає у розробці нового наукового напряму формування системи антикризового управління витратами на оплату праці в Україні, який базується на концептуальних засадах збільшення витрат на оплату праці і визначенні шляхів ресурсного забезпечення зазначеної системи. Наукові результати, які розкривають особистий внесок автора у розробку досліджуваної проблеми та характеризують новизну роботи, полягають у такому:

вперше:

сформульовано й обґрунтовано новий напрям наукового дослідження, сутність якого полягає в управлінні витратами на оплату праці в умовах економічної кризи, провідна роль у якому належить розробці системи антикризового управління витратами на оплату праці в Україні, під якою пропонується розуміти сукупність організаційно-економічних і правових механізмів, розробка і використання яких обумовлені наявністю ознак кризи у сфері оплати праці, що стало наслідком загальноекономічної кризи, а взаємодія - спрямована на встановлення такого рівня оплати праці, який забезпечував би одночасно зростання ціни робочої сили і ефективності виробництва за рахунок встановлення обґрунтованого розміру витрат на оплату праці персоналу. Основними елементами системи антикризового управління витратами на оплату праці, які виступають як гнучкі управлінські інструменти, визначено такі: механізм договірного регулювання оплати праці, механізм державного регулювання оплати праці, концептуальні основи збільшення витрат на оплату праці, комплексний механізм управління нормуванням праці та антикризовий механізм управління витратами на оплату праці;

розроблено методологічні основи регулювання витрат на оплату праці, які ґрунтуються на співставленні витрат та результатів господарської діяльності на локальному, галузевому, регіональному й національному рівнях економіки та дозволяють забезпечити обґрунтованість формування витрат на оплату залежно від зміни господарської діяльності на будь-якому із зазначених рівнів та використати заходи державного впливу з метою запобігання необґрунтованому їх розподілу;

запропоновано концептуальні основи розробки комплексного механізму управління нормуванням праці (КМУНП) у системі антикризового управління витратами на оплату праці, який розглядається як сукупність нормативно-правової, методичної, організаційної, ресурсної та моніторингової складових, що забезпечують виконання нормами праці їх основних функцій на макро-, мезо- та мікрорівнях і сприяють підвищенню якості нормування праці на основі оцінки факторів внутрішнього та зовнішнього середовища. Обґрунтовано, що основними принципами функціонування КМУНП мають бути: демократизація управління нормуванням праці; індивідуалізація норм праці; автоматизація управління нормуванням праці; гнучкість та оперативність; прогресивність. Їх дотримання дозволить на всіх рівнях управління забезпечити передумови зростання якості нормування праці і можливість використання встановлених норм праці як інструментів регулювання заробітної плати та визначення розміру витрат на оплату праці;

розроблено антикризовий механізм управління витратами на оплату праці в Україні, який забезпечує у період економічної кризи багатосторонній консенсус між найманими працівниками, роботодавцями та державою при розподілі витрат на оплату праці через створення обґрунтованих передумов для збільшення витрат на оплату праці та зростання заробітної плати, зростання продуктивності праці, збільшення обсягів виробництва та зростання конкурентоспроможності. Запропонований механізм базується на посиленні державного управління витратами на оплату праці та передбачає визначення першочергових заходів щодо досягнення зазначених завдань;

удосконалено:

модель формування заробітної плати в умовах економічної кризи за рахунок синтезованого використання ринкових і державних важелів управління та розробки системи безперервного моніторингу оплати праці на всіх рівнях, що приведе до послаблення дії негативних макро- і мікроекономічних процесів на сферу оплати праці, встановлення відповідності номінальної оплати рівню платоспроможного попиту, формування конкурентного середовища, удосконалення механізму державного управління оплатою праці;

теоретико-методологічні та науково-методичні засади розширеного визначення головних функцій закону розподілу доходів, обумовлених диференціацією питомої ваги різних галузей у створенні суспільного продукту і національного доходу. Виокремлено три основні функції закону розподілу: визначення частки різних галузей економіки в суспільному продукті і національному доході, вплив на формування доходів і структуру потреб населення і ступінь їх задоволення, стимулювання зростання виробництва і підвищення його ефективності. Визначено цільову спрямованість, принципи, напрями та критерії реалізації за кожною із зазначених функцій;

методологічні підходи до обґрунтування ролі нормування праці в організації заробітної плати в умовах економічної кризи через виокремлення пріоритетних завдань нормування праці в контексті формування справедливої заробітної плати та системи соціально-економічних переваг на трьох ієрархічних рівнях (найманий працівник, підприємство, держава), що можливо отримати через формування системи науково обґрунтованих норм праці, удосконалення і розвиток системи нормування праці, підвищення ефективності державного управління нормуванням праці. Основними завданнями нормування праці в системі управління витратами на оплату праці визначено такі: встановлення об'єктивної оцінки праці; формування (підсилення) матеріальної зацікавленості працівників у підвищенні ефективності виробництва через прагнення досягти перевиконання норм або принаймні їх 100-відсоткового виконання (за існуючих організаційно-технічних умов); забезпечення економічно обґрунтованих співвідношень між зростанням продуктивності праці і заробітної плати; створення умов для раціонального використання коштів на оплату праці шляхом забезпечення ефективного рівня заробітної плати;

комплексний багаторівневий підхід до вдосконалення державного регулювання оплати праці в Україні, що полягає у вирішенні проблем вдосконалення державної політики у сфері організації, продуктивності та нормування праці за рахунок впровадження Програми підвищення продуктивності праці, яка забезпечить обґрунтоване зростання витрат на оплату праці на всіх рівнях національної економіки. Програма підвищення продуктивності праці передбачає формулювання пріоритетних та відповідних оперативних цілей, визначення завдань щодо реалізації цілей та ресурсного їх забезпечення;

науково-практичні підходи до визначення мінімальної заробітної плати та її індексації, які базуються на запропонованих методичних рекомендаціях розрахунку державних соціальних стандартів - споживчого кошику, мінімального споживчого бюджету, прожиткового мінімуму ? та дозволяють підвищити реальну купівельну спроможність МЗП і тарифної заробітної плати, відновити відтворювальну функцію заробітної плати, забезпечити зростання частки основної заробітної плати у ФОП, скоротити диференціацію заробітної плати між галузями, видами економічної діяльності та підприємствами;

отримали подальшого розвитку:

напрями адаптації зарубіжного досвіду регулювання оплати праці до вітчизняних умов, а саме запропоновано поступовий відхід від відрядної оплати, підсилення економічних важелів індивідуального та колективного стимулювання результатів, доопрацьовано механізм управління винагородою, його елементи та їх взаємозв'язок;

напрями удосконалення правового забезпечення підвищення якості нормування праці в Україні шляхом обов'язкового відображення питань нормування праці в колективних угодах всіх рівнів, а саме: включення положень щодо нормування праці в Генеральну угоду; регламентації в галузевих угодах питань введення на підприємствах галузі нових норм праці та заміни чинних, визначення переліку централізовано розроблених норм і нормативів, що підлягають обов'язковому або рекомендованому використанню, можливості використання занижених норм праці для окремих категорій працівників (пенсіонерів, жінок, неповнолітніх тощо); визначення в колективних договорах оптимального рівня інтенсивності праці та темпу роботи, що мають бути покладені в основу норм праці, встановлення порядку нормування праці в період освоєння виробництва, а також заходів, спрямованих на підвищення якості нормування праці, більш ефективне використання трудових ресурсів;

методичні підходи до оцінки динаміки рівня заробітної плати порівняно зі зміною основних економічних показників, що полягають в аналізі та оцінці ефективності застосованих державних важелів і дозволяють виокремити проблему розбалансованості між динамікою номінальної та реальної заробітної плати, її суттєвої диференціації у галузевому та міжрегіональному розрізах, випереджанні темпів зростання інфляції над зростанням реальної заробітної плати, відставання від приросту основного економічного показника (ВВП) внаслідок неефективної державної політики регулювання оплати праці в Україні;

концептуальні підходи до оцінки диференціації заробітної плати у регіональному розрізі, які полягають у застосуванні розроблених науково-практичних положень щодо визначення реальної заробітної плати, що дозволило виокремити такі негативні тенденції в Україні: низька частка заробітної плати в доходах населення, значна розбалансованість між реальними доходами та заробітною платою в окремих регіонах, зростання диференціації наявних та реальних доходів, зменшення кількості регіонів, у яких заробітна плата перевищує її середній показник по Україні, поглиблення диференціації реальної заробітної плати порівняно з реальними доходами.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що теоретичні та методологічні розробки стосовно формування системи антикризового управління витратами на оплату праці в Україні доведені до рівня теоретико-методичних та науково-практичних рекомендацій.

Одержані результати впроваджено:

на загальнодержавному рівні: у діяльності Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва (довідка № 13719 від 09.11.2008 р.) - рекомендації щодо удосконалення державного регулювання оплати праці в Україні та формування системи антикризового управління витратами на оплату праці;

на регіональному рівні: у діяльності Запорізької обласної державної адміністрації (довідка № 08-27/3581 від 17.12.2008 р.) - напрями державного регулювання оплати праці, програма підвищення продуктивності праці на засадах удосконалення її організаційного рівня; (довідка № 08-27/1848 від 30.10.2008 р.) ? рекомендації щодо впровадження комплексного механізму управління нормуванням праці при розробці регіональної стратегії взаємодії найманих працівників, підприємців та держави;

на рівні підприємств: у ТОВ «Група «Енерго» (м. Донецьк) (довідка № 01-44/4 від 20.02.2009 р.) ? схему моніторингу нормування праці на підприємствах; у ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» (довідка № 1670 від 13.10.2008 р.) ? методичні рекомендації щодо регулювання фонду оплати праці та розвитку системи мотивації.

Матеріали дисертаційної роботи використовуються також у навчальному процесі в Таврійському державному агротехнологічному університеті при розробці робочої програми та навчально-методичного комплексу дисципліни «Аграрні соціально-трудові відносини» (довідка № 05-17 від 22.01.2009 р.), Одеському державному економічному університеті при викладанні дисциплін «Економіка праці та соціально-трудові відносини», «Нормування праці», «Організація праці» (довідка № 53 від 21.01.2009 р.), Донецькому національному університеті при викладанні дисципліни «Управління оплатою праці» (довідка № 1264/01-26/6.9.0 від 24.11.2008 р.), Запорізькому інституті економіки та інформаційних технологій при формуванні та реалізації навчальних програм і навчальних планів на кафедрах «Економіки підприємств і міжнародної економіки», «Менеджмент і маркетинг» при викладанні дисциплін «Економіка праці та соціально-трудові відносини» (довідка № 01-2/09 від 13.01.2009 р.),

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, викладені в дисертаційній роботі, є самостійними розробками автора. З наукових робіт, опублікованих у співавторстві, використано тільки ті положення, які є результатом особистих досліджень і розробок автора дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації доповідались та отримали схвалення на 19 науково-практичних конференціях та семінарах різних рівнів: Міжнародному науково-практичному семінарі «Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект» (м. Донецьк, 2009 р.), Міжнародному науково-практичному семінарі «Державно-приватне партнерство: інвестиції та регіональний розвиток» (м. Запоріжжя, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Україна в ХХІ столітті: проблеми та перспективи соціально-економічного розвитку» (м. Кам'янець-Подільський, 2008 р.), Міжнародному науково-практичному семінарі «Проблеми конкурентоспроможності економіки в умовах євроінтеграції: регіональний аспект» (м. Запоріжжя, 2008 р.), Науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку економіки України» (м. Мелітополь, 2007 р.), Другій Міжнародній науково-практичній конференції «Наукові дослідження - теорія та експеримент «2006» (м. Полтава, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансування і кредитування аграрного сектору: проблеми та перспективи» (м.Мелітополь, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК» (м.Мелітополь, 2005 р.), Міжрегіональній науково-практичній конференції «Облік і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю» (м. Мелітополь, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Наукові дослідження - теорія та експеримент «2005» (м. Полтава, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Удосконалення економічного механізму функціонування аграрних підприємств в умовах невизначеності» (м. Київ, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічні проблеми села в пореформений період» (м. Миколаїв, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Формування конкурентоздатності підприємств АПК в умовах ринкової трансформації економіки» (м. Полтава, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічні проблеми сталого розвитку українського суспільства» (м. Запоріжжя, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Механізм господарювання і проблеми економічного росту в агропромисловому комплексі України» (м.Луганськ, 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Оплата праці та доходи в ринковій економіці: проблеми, досягнення та перспективи розвитку» (м.Хмельницький, 2001 р.), науково-практичній конференції «Сучасний бізнес: проблеми, тенденції, перспективи» (м.Донецьк, 2001 р.), науково-практичній конференції «Соціальні і управлінські бізнес-проблеми розвитку бізнесу в Україні» (м.Донецьк, 2001 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Реформування аграрно-промислового комплексу України: проблеми теорії та практики» (м.Запоріжжя, 2000 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 53 наукові роботи загальним обсягом 162,67 д.а., з яких особисто автору належить 37,11 д.а., зокрема одноосібна монографія обсягом 15,7 д.а., у наукових фахових виданнях ? 27 робіт загальним обсягом 12,0 д.а., з яких особисто автору належить 10,6 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Зміст основної частини дисертаційної роботи викладено на 361 сторінці друкованого тексту. Дисертація містить 41 таблицю на 44 стор., 19 рисунків на 19 стор., список використаних джерел з 329 найменувань на 26 стор.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та задачі дослідження, його об'єкт і предмет, наукову новизну, практичне значення та результати впровадження отриманих результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи формування системи антикризового управління витратами на оплату праці» досліджено еволюцію наукових поглядів на сутність і принципи розподілу доходів у суспільстві, обґрунтовано соціально-економічну роль заробітної плати і управління витратами на оплату праці в умовах кризи економіки, вивчено особливості реалізації механізмів регулювання заробітної плати в країнах з ринковою економікою.

Вивчення положень наукових теорій Д.Б.Кларка, Дж.Кейнса, А.С.Пігу, Дж. Б'юкенена щодо формування та розподілу доходів дозволило зробити висновок щодо неможливості досягнення рівності в розподілі доходів через різні можливості людей у наданні послуг праці; нерівність доходів при розподілі суспільного продукту є не результатом класового протистояння, а наслідком об`єктивних ринкових відносин щодо обміну послугами і одержання відповідних доходів.

На основі проведеного дослідження визначено основні функції закону розподілу та механізм їх реалізації. Закон розподілу забезпечує визначення частки різних галузей у суспільному продукті і національному доході, впливає на формування доходів і структуру потреб населення і ступінь їх задоволення, стимулює зростання виробництва і підвищення його ефективності.

Критичне опрацювання та узагальнення теорій зазначених вище науковців стало підгрунтям для виокремлення основних принципів розподілу доходів: принцип розподілу за працею, принцип розподілу за власністю (придбаним або успадкованим правом), принцип розподілу за здібностями, принцип розподілу залежно від прибутку від володіння цінними паперами, принцип розподілу за результатами підприємницької діяльності, принцип розподілу через колективні форми споживання.

Визначено, що в умовах економічної кризи підвищується значущість заробітної плати як індикатора розвитку соціально-економічної сфери. Принципово новий підхід до визначення соціально-економічної ролі заробітної плати в сучасних умовах полягає в комплексному врахуванні категорій попиту і пропозиції, вартості відтворення ресурсів для праці, конкуренції, факторів виробництва, зацікавленості, дій держави, профспілок і роботодавців. Обґрунтовано, що повна реалізація основних функцій заробітної плати в умовах економічної кризи неможлива поза сфери державного втручання, і перш за все виваженого встановлення розміру мінімальної заробітної плати.

Вивчення досвіду регулювання заробітної плати в країнах з розвинутою ринковою економікою дозволило зробити висновок щодо доцільності адаптації окремих його елементів, зокрема гнучкого регулювання мінімальної заробітної плати, використання почасових систем оплати праці, впровадження заходів щодо захисту заробітної плати найманих працівників в управлінську практику в Україні. Порівняння чинного національного законодавства в сфері оплати праці та законодавчих актів європейських країн з питань оплати праці довело їх відповідність, що створює підстави для безперешкодного з боку законодавства впровадження елементів зарубіжного досвіду регулювання заробітної плати.

У другому розділі «Оцінка стану і проблем державного регулювання витрат на оплату праці в Україні» проведено порівняльний аналіз динаміки реальної та номінальної заробітної плати в Україні, вивчено особливості системи колективно-договірного регулювання витрат на оплату праці, розроблено концептуальні основи формування та регулювання витрат на оплату праці на різних рівнях.

Реформування економіки України та втрата державою дієвих важелів регулювання оплати праці, які існували в умовах планової економіки, призвело до виникнення значних проблем у сфері оплати праці, однією з яких є невідповідність динаміки реальної та номінальної заробітної плати. Значна розбіжність у темпах зміни зазначених показників, суттєва диференціація заробітної плати у галузевому та міжрегіональному розрізах, випередження темпів зростання інфляції над темпами зростання реальної заробітної плати та відповідне відставання приросту основного економічного показника (ВВП) свідчать про розбалансованість між функціонуванням економічної системи та оплатою праці (табл.1).

Таблиця 1 Динаміка заробітної плати в Україні в 2000-2007 рр. порівняно з макроекономічними показниками

У процесі дослідження визначено, що статистичне зростання середньої заробітної плати в Україні не пов'язується з ефективністю економічної діяльності, а є результатом підвищення рівня мінімальної заробітної плати. При цьому внаслідок використання на підприємствах недосконалої техніки і технології, низького рівня організації виробництва поширеною в Україні є практика встановлення низької вартості робочої сили, економії на оплаті праці.

Найбільш гострими проблемами, що потребують державного регулювання оплати праці в Україні на сучасному етапі, визначено: неефективне регулювання доходів та заробітної плати у сукупних доходах населення; необґрунтована диференціація заробітної плати за галузями та видами економічної діяльності; необґрунтовано низький рівень МЗП; заборгованість з виплати заробітної плати; невиконання законодавства в сфері оплати праці.

При дослідженні механізму регулювання витрат на оплату праці на локальному рівні виокремлено негативні тенденції розбалансованості між оплатою праці та ефективністю виробництва, що пов'язано зі зростанням у собівартості частки матеріальних витрат та відповідно - скорочення частки фонду оплати праці (ФОП), низькою рентабельністю праці у промисловості, використанням низькокваліфікованої робочої сили. При цьому рівень заробітної плати на промислових підприємствах України залишається у 5-10 разів нижчим, ніж на промислових підприємствах Євросоюзу.

З метою вирішення визначених проблем запропоновано рекомендації щодо підвищення якості формування та розподілу ФОП, зокрема, пропонується розподіляти ФОП підприємства на дві частини: базову та змінну. Базова частина ФОП повинна бути в прямій залежності від реалізації головної задачі як підприємства в цілому, так і окремого структурного підрозділу й досягнутого рівня показників, що забезпечують його конкурентоспроможність - продуктивність праці, якість продукції, собівартість, обсяг виробництва і реалізації продукції. Її розмір повинен бути достатнім для утримання кваліфікованих працівників, стимулювання стабільності їх праці і стабільності роботи підрозділів, у яких вони працюють. Змінна частина ФОП повинна знаходитися в прямій залежності від підвищення результативності праці працівника і прибутковості підприємства в цілому та окремих його підрозділів. Таким чином, якщо базова частина ФОП залежить від досягнутої результативності праці і прибутковості, то змінна його частина - від темпів їх приросту.

Запропоновано науково-методичні підходи до регулювання витрат на оплату праці, які найбільш прийнятні на сучасному етапі розвитку національної економіки та ґрунтуються на співставленні витрат і результатів господарської діяльності на будь-якому рівні національної економіки. Аналіз теоретичних підходів до формування та розподілу витрат на оплату праці дозволив визначити головні методологічні принципи, на яких має бути забезпечене обґрунтоване підвищення видатків на оплату праці. Здійснено поглиблення теорій Кемпбелла Р. Макконелла, А. Маршалла, П. Дугласа і Ч. Кобба, Г. Слезінгера, які досліджували питання оплати праці, що дозволило довести, що узагальнюючим показником, який визначає обґрунтованість витрат на оплату праці, є продуктивність економічної системи.

У той же час доведено, що використання на практиці розроблених підходів регулювання витрат на оплату праці не може відбуватися поза оперативним контролем з боку держави за формуванням та розподілом видатків на оплату праці від локального до національного рівнів. Втручання держави в ці процеси дозволить вирішити проблеми регулювання оплати праці та забезпечити відповідність між витратами на оплату, кількістю та якістю праці.

У третьому розділі «Управління нормуванням праці як основа формування системи антикризового управління витратами на оплату праці» розглянуто сутність нормування праці як чинника зростання конкурентоспроможності в умовах економічної кризи, визначено напрями удосконалення правової бази нормування праці в Україні, запропоновано формування комплексного механізму управління нормуванням праці в системі антикризового управління витратами на оплату праці.

Доведено, що в системі регулювання витрат на оплату праці важлива роль належить нормуванню праці. Його пріоритетними завданнями в контексті формування справедливої заробітної плати в умовах економічної кризи визначено: формування (посилення) матеріальної зацікавленості працівників у підвищенні ефективності виробництва через прагнення досягти перевиконання норм або принаймні їх 100-відсоткового виконання (за існуючих організаційно-технічних умов); забезпечення економічно обґрунтованих співвідношень між зростанням продуктивності праці і заробітної плати та створення умов для раціонального використання коштів на оплату праці шляхом забезпечення ефективного рівня заробітної плати.

Результати проведеної оцінки законодавчої бази нормування праці в Україні показали, що з початку ринкових перетворень на державному рівні сформовано певний пакет нормативно-правових актів, що містять положення щодо організації нормування праці та його удосконалення. У той же час до теперішнього часу значна частина з них не працюють повною мірою через відсутність дієвих механізмів їх реалізації та обмеженість ресурсного забезпечення.

Дослідження змісту колективних договорів і угод різних рівнів з метою вивчення положень щодо регулювання питань у сфері нормування праці свідчить, що найбільша увага цим проблемам приділяється на галузевому рівні. Критичної оцінки заслуговує небажання соціальних партнерів приймати зобов'язання щодо удосконалення нормування праці на державному рівні, що було виявлено при аналізі змісту Генеральних угод за період 2002-2009 рр. Доведено необхідність обов'язкового відображення питань нормування праці в колективних угодах всіх рівнів.

Обґрунтовано, що в умовах, які склалися в сфері нормування праці, саме держава має виступати ініціатором удосконалення нормування праці і мотивувати підприємців до його розвитку. За ініціативою і безпосередньою участю державних структур має бути створений механізм управління нормуванням праці, який повинен характеризуватися комплексністю, а саме містити сукупність елементів, що дозволяють підвищити якість нормування праці.

Функціонування комплексного механізму управління нормуванням праці (КМУНП) базується на взаємодії його структурних елементів, основними з яких пропонуємо вважати нормативно-правову, методичну, організаційну, ресурсну та моніторингову складові. Кожна з них має свою архітектоніку та особливості, що визначаються рівнем управління. Визначено, що дієве функціонування КМУНП можливе лише за умови спрацьованості та розробленості кожної з його складових на всіх рівнях управління, а державі в цих процесах треба прийняти на себе найбільш складні та важливі функції: оновлення нормативної бази відповідно до сучасних умов, забезпечення обґрунтованості норм праці, підготовка фахівців з нормування праці, проведення загальнонаціонального моніторингу управління нормуванням праці тощо.

У четвертому розділі «Обґрунтування пріоритетних напрямів формування і розподілу витрат на оплату праці в сучасних умовах» проаналізовано динаміку розміру витрат на оплату праці на національному та галузевому рівнях економіки, досліджено причини розбалансованості реальних доходів населення в регіональному розрізі та за видами економічної діяльності, розроблено алгоритм проведення аналізу та оцінки обґрунтування формування і розподілу витрат на оплату праці на рівні підприємства.

Результати проведеного дослідження на всіх рівнях національної економіки дозволяють стверджувати, що існуючі стандарти та гарантії в сфері оплати праці для третини громадян України не забезпечують виконання норми Конституції України відносно задоволення їх потреб щодо достатнього життєвого рівня, оскільки майже у третини найманих працівників рівень заробітної плати нижче за прожитковий мінімум.

На відміну від індустріально розвинутих країн в Україні спостерігається значна розбалансованість між динамікою основного економічного показника - ВВП ? та оплатою праці, з одного боку, та продуктивністю та оплатою праці - з іншого. При цьому існують суттєві розбіжності за галузями національної економіки: у сільському та лісовому господарстві, мисливстві за 2000-2007 рр. відбулось штучне заниження ціни праці, про що свідчить незначний приріст видатків на оплату праці (+1,9) порівняно з продуктивністю праці (+3,4). У добувній, переробній промисловості, на транспорті (зв'язку), у фінансовій сфері, операціях з нерухомістю, державному управлінні та наданні послуг у цілому витримана динаміка зростання всіх показників - у цих галузях темпи приросту продуктивності праці та/або ВДВ незначно випереджали один з показників - оплату праці або середню заробітну плату.

У той же час в інших галузях - виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води, будівництві, торгівлі, в освіті, охороні здоров'я ? приріст витрат на оплату праці перевищив приріст продуктивності праці. При цьому якщо приріст в освіті та охороні здоров'я можна пояснити порівняно низьким рівнем заробітної плати і дотаціями з державного бюджету, то приріст видатків на оплату праці у виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води пов'язаний з монопольним положенням цієї галузі при тому, що її «внесок» у ВДВ України становив у 2007 р. лише 3,5 % (передостаннє місце серед усіх галузей), а витрати на оплату праці за цей період складали 4,5 %.

На основі розробленої методики аналізу та оцінки витрат на оплату праці в Україні встановлено причини низької заробітної плати у галузевому розрізі, до яких віднесено: неефективне використання матеріальних та прирівняних до них витрат (зростання проміжного споживання) - у будівництві, сільському господарстві, на транспорті та зв'язку, в охороні здоров'я та соціальній допомозі; низька продуктивність праці - у виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води; перше та друге - у торгівлі.

Оцінка диференціації оплати праці дозволила виокремити такі негативні тенденції в даній сфері в Україні: низька частка заробітної плати в доходах населення; значна розбалансованість між реальними доходами та заробітною платою в окремих регіонах; зростання диференціації наявних та реальних доходів; зменшення кількості регіонів, де заробітна плата перевищує її середній показник по Україні; перевищення диференціації реальної заробітної плати порівняно з реальними доходами.

З метою дослідження проблеми розбалансованості реальних доходів населення у регіональному розрізі розроблено відповідний алгоритм оцінки, який базується на використанні офіційних статистичних даних Державного комітету статистики України.

Проведення розрахунків за запропонованою схемою дозволило ранжувати регіони України за доходами (у розрахунку на одну особу) та заробітною платою.

Отримані результати свідчать про те, що серед регіонів України (не враховуючи м. Київ) протягом аналізованого періоду Донецька, Дніпропетровська та Запорізька області мають високий рейтинг за всіма показниками, що прийнято до оцінки, за винятком розрахованого реального доходу на одну особу в 2008 р. Суттєве зниження рейтингу зазначених регіонів за цим показником обумовлене безпосередньою кризою економіки, наслідки якої швидше і гостріше проявилися в промислових областях.

Виходячи з вищевикладеного зроблено висновок про те, що однією з гострих проблем управління витратами на оплату праці в Україні є відсутність ефективного механізму підвищення реальної заробітної плати та реальних доходів з урахуванням індексу інфляції.

У процесі дослідження діяльності підприємств в Україні встановлено, що проблема формування та розподілу витрат на оплату праці є найбільш гострою на підприємствах приватної власності, що викликано мінімальним ступенем контролю держави, виходячи з норм чинного законодавства України.

Доведено, що аналіз та оцінку обґрунтованості формування та розподілу витрат на оплату праці на рівні підприємства необхідно пов'язувати зі зміною двох ключових показників - продуктивністю виробництва, у якому відбивається якість праці, та продуктивністю праці, у якому відбивається кількість праці. Доведено, що коригування фонду оплати праці (ФОП) є необхідним при аналізі продуктивності виробництва та праці, зростання яких є основою зростання витрат на оплату праці.

У дисертації запропоновано алгоритм аналізу та оцінки обґрунтованості формування та розподілу витрат на оплату праці на мікрорівні.

У результаті реалізації розробленого алгоритму з використанням даних, отриманих при опитуванні працівників вищої ланки управління, проведено оцінку обґрунтованості витрат на оплату праці на промислових підприємствах.

Серед досліджених підприємств найбільшу розбалансованість між оцінкою кількості і якості праці та її оплатою виявлено у ВАТ ХК «Луганськтепловоз».

У цілому проведене на промислових підприємствах міст Запоріжжя та Луганська дослідження дозволило виокремити загальні проблеми, що призводять до розбалансованості між оплатою, кількістю і якістю праці та обумовлюють витратність виробництва: перевищення витрат на оплату праці за рахунок підвищення цін на продукцію при низькій продуктивності виробництва та праці; неефективні системи стимулювання працівників до підвищення рівня кількості та якості праці; недосконалість форм матеріального заохочення, неефективна система оцінки праці працівників допоміжних підрозділів, нерозвинуте колективно-договірне регулювання в сфері оплати праці; штучне заниження ціни праці, при якому приріст витрат на оплату праці значно нижчий, ніж приріст її кількості та якості; недосконала система нормування праці працівників з погодинною системою оплати; відсутність контролю за трудомісткістю продукції; неефективна система обліку виробничих ресурсів, що призводить до зниження рівня продуктивності; розбалансованість між зміною ФОП, динамікою продуктивності праці та заробітною платою як у цілому на підприємстві, так і за окремими категоріями ПВП; відсутність гнучкості при використанні форм і систем оплати праці.

У п'ятому розділі «Концепція формування і забезпечення системи антикризового управління витратами на оплату праці» запропоновано концептуальні основи збільшення витрат на оплату праці в умовах економічної кризи, визначено пріоритети оптимізації нормативно-правового забезпечення системи антикризового управління витратами на оплату праці та розроблено напрями формування системи антикризового управління витратами на оплату праці.

Виходячи з твердження, що криза економіки не лише створює перешкоди для збільшення витрат на оплату праці, а фактично призводить до їх зменшення в дисертації розраховано прогнозовані значення щодо можливого зниження рівня заробітної плати в умовах економічної кризи та оцінено можливі насідки цього процесу в економіці України.

При цьому прийнято таку гіпотезу: зниження рівня витрат на оплату праці та як наслідок - рівня заробітної плати продукується низькою продуктивністю в національній економіці та буде більш шоковим у тих країнах, де її рівень нижчий. Для підтвердження цієї гіпотези використано значення показника «рентабельність праці», у якому відбивається «якість праці», тобто знов створена додана вартість у національній економіці (ВДВ) та оплата цієї праці (ОП). На основі проведених досліджень зроблено висновок про те, що незважаючи на наявність в Україні передумов для зменшення рівня заробітної плати та витрат на оплату праці, підвищення рентабельності праці, що забезпечує скорочення проміжного споживання (матеріальних і прирівняних до них витрати в процесі виробництва), має стати резервом підвищення заробітної плати. При цьому стримання інфляції забезпечує зростання купівельної спроможності заробітної плати. За таких обставин встановлюється відповідність між кількістю, якістю та винагородою праці.

Для визначення можливого зростання витрат на оплату праці в Україні в умовах економічної кризи за умови зростання рентабельності праці побудовано економічну модель (1), сутність впровадження якої полягає у збалансуванні зміни динаміки між показниками, що відбивають якість (рентабельність (Рп) праці порівняно зі зміною рівня її оплати:

Д Пк > Д Рп ? Д По,

Пк>max, По> Рп,

Пк=Ухі, По=Ухj

ДРп={Ухі, Ухj}<Д Пк>max, (1)

де Д Пк, Д По - відповідно приріст продуктивності праці та її оплати, %;

Ухі, Ухj - сума чинників, що впливають на продуктивність праці та рівень її оплати в період економічної кризи, прийн.од.;

ДРп - приріст рентабельності праці, %.

Виходячи з отриманого прогнозного значення витрат на оплату праці, які повинні бути пов'язані з необхідністю підвищення рентабельності праці (Рп) в однакових пропорціях, бажане прогнозне значення ВДВ розраховано за формулою (2), виходячи з того, що Рп приймає бажане значення 100%:

,(2)

де Х - прогнозована величина ВДВ, млн. грн.

На цих основах, з урахуванням характеристики застосованих критеріїв оцінки зміни рентабельності та рівня оплати праці, розроблено оптимістичний прогноз.

Розроблений прогноз стає реалістичним за умови вживання концептуальних заходів щодо підвищення рентабельності праці, продуктивності національної економіки та лише на цих засадах ? заробітної плати в період економічної кризи, що потребує вдосконалення державного регулювання та управління витратами на оплату праці в Україні. Саме цей шлях враховує сучасний етап розвитку вітчизняного виробництва, який пов'язаний з міжнародною інтеграцією України в ЄС і ВТО, що в умовах кризи стане для українських підприємств у першу чергу ареною конкурентної боротьби за збут власної продукції не тільки на зовнішньому, але і на внутрішньому ринку.

Таблиця 2 Проноз витрат на оплату праці в Україні в умовах економічної кризи з урахуванням підвищення рентабельності праці та динаміки окремих економічних показників

Обґрунтовано, що проблеми державного регулювання та управління витратами на оплату праці в Україні, особливо в умовах світової економічної та фінансової кризи потребують розробки науковообґрунтованих інструментів щодо їх вирішення та впровадження ефективного державного механізму, що полягає у: розробці концептуальних основ обґрунтованого збільшення витрат на оплату праці в умовах кризи; удосконаленні нормативно-правового забезпечення державного регулювання витрат на оплату праці; формуванні антикризового механізму управління витратами на оплату праці в Україні.