Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ З КОРПОРАТИВНИМИ ПРАВАМИ ДЕРЖАВИ

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Мозенков Олег Володимирович

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі фінансів, контролінгу та зовнішньоекономічної діяльності Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Міщенко Володимир Акимович, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», завідувач кафедри фінансів, контролінгу та зовнішньоекономічної діяльності.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Брюховецька Наталія Юхимівна, Донецький університет економіки та права, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри фінансів;

доктор економічних наук, професор Гриньов Андрій Валентинович, Східноевропейський університет економіки і менеджменту (м. Черкаси), ректор, завідувач кафедри економіки підприємства;

доктор економічних наук, професор Лушкін Володимир Андрійович, ВП «Головдерженергонагляд» Мінпаливенерго (м. Київ), Директор - Головний державний інспектор України з енергетичного нагляду.

Захист дисертації відбудеться «02» грудня 2009 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.050.02 у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» за адресою: 61002, м. Харків, вул. Фрунзе, 21.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за адресою: 61002, м. Харків, вул. Фрунзе, 21.

Автореферат розісланий «30» жовтня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Я. А. Максименко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

економічний розвиток енергетичний управління

Актуальність теми. Поглиблення процесу ринкових перетворень в українському суспільстві в умовах глобалізації світової господарської системи, інтернаціоналізації господарчих зв'язків та турбулентності зовнішнього середовища впливає на зміст, функції та цілі діяльності виробничих підприємств різних форм власності, у тому числі, з державним капіталом. Сучасний стан розвитку таких підприємств характеризується періодичними фінансовими кризами та загостренням проблеми їх неплатоспроможності і банкрутства. Це, в свою чергу, вимагає застосування та розвитку інноваційних технологій менеджменту, адекватних ринковим вимогам, перегляду його концепцій з орієнтацією на стратегічне управління та перманентний моніторинг можливих проявів кризових явищ.

Характерною рисою сучасного менеджменту підприємств є посилення уваги до стратегічних аспектів управління, пов'язаних безпосередньо з вирішенням проблеми стійкого розвитку в умовах нестабільного зовнішнього середовища, що потребує застосування відповідного адаптованого та актуалізованого інструментарію менеджменту. Дія зовнішніх факторів спонукає підприємства до здійснювання великої кількості нововведень, переважно стратегічного характеру. Стратегічне управління має створити необхідні передумови для успішної реалізації обраної стратегії, найважливішими з яких є наявність моніторингу як механізму здійснення контролювальної функції менеджменту підприємства.

Концептуальні основи стратегічного управління знаходяться у сфері моделювання і прогнозування майбутнього розвитку підприємств як відкритих економічних систем. Центральним напрямком таких досліджень є передбачення траєкторії розвитку економічної системи в умовах її змінного характеру розвитку і ускладнень щодо опису і моделювання внаслідок високого ступеню стохастичності проявів зовнішнього середовища. Вагомий внесок у вирішення окремих аспектів даної проблеми здійснили вчені: В.Александрова, О.Амосов, І. Ансофф, О.Ареф'єва, С. Архієреєв, В. Бабіч, Є.Бельтюков, І. Бланк, Н. Брюховецька, П. Бубенко, І.Булєєв, О. Віханський, А. Гальчинський, В.Геєць, В. Герасимчук, В.Глущенко, В.Гончаров, О. Градов, А. Гриньов, В. Гриньова, І.Грузнов, В.Дікань, М. Дороніна, М.Єрмошенко, В. Забродський, В. Заруба, Т. Заславська, О.Іванілов, Ю.Іванов, С.Ілляшенко, М. Кизим, Т. Клєбанова, Г.Козаченко, М. Кондратьєв, О.Кузьмін, Л.Лігоненко, Т.Лепейко, Ю.Лисенко, В. Лушкін, Б. Мільнер, В.Міщенко, А. Наливайко, Д. Наркотт, П. Орлов, П. Перерва, О. Поважний, В.Подсолонко, В. Пономаренко, М. Портер, І. Пригожин, В. Прокопенко, О. Пушкар, О. Раєвнєва, Б. Санто, М.Садиков, О.Сохацька, А. Старостіна, О.Терещенко, В. Тимофеєв, О.Тищенко, О.Тридід, М.Хохлов, М. Чумаченко, В.Шинкаренко, Й. Шумпетер, А. Яковлєв, О. Ястремська та ін.

Особливої актуальності набуває проблема розробки та вдосконалення інструментарію стратегічного управління та раннього розпізнавання наближення кризових явищ. У сучасних умовах недостатньо обмежуватися лише розробкою стратегії із застосуванням багатьох науково-апробованих підходів. Більш важливим і менш дослідженим є етап її реалізації, який відкриває можливість для зниження різноманітних втрат часу і коштів та прийняття адекватних управлінських рішень, але цей етап потребує актуалізації всього організаційно-методичного забезпечення управління підприємством. Найсуттєвішою в стратегічному управлінні є потреба в проведенні загального моніторингу, розробки та здійснення стратегії розвитку і інформаційного забезпечення прогнозування та попередження кризових явищ. Недостатньо досліджені можливості використання послуг консалтингових компаній для науково-методичного супроводження розвитку підприємств за різними напрямками та стадіями життєвого циклу і питання застосування адаптованих до сучасних умов господарювання стратегічних інструментів, моделювання та механізмів управління стратегічним розвитком підприємства. Усе це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, його мету, спектр і зміст завдань для її досягнення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає тематичній спрямованості наукових розробок кафедри фінансів, контролінгу та зовнішньоекономічної діяльності НТУ “ХПІ”, реалізованих у рамках державної науково-дослідної теми МОН України: “Розробка концепції та теоретичних засад управління конкурентоспроможністю промислових підприємств в умовах глобалізації” (№ ДР 0104U003360).

У рамках даної теми здобувачем запропоновані: концепція використання індикатора розвитку з врахуванням внутрішніх і зовнішніх факторів для оцінки діяльності підприємства; модель проведення моніторингу цього індикатора; модель оцінки і прогнозування появи ознак банкрутства підприємства. Результати дослідження використовувалися також під час виконання госпрозрахункової теми кафедри менеджменту та оподаткування НТУ “ХПІ”: «Реформування і удосконалення продуктової стратегії та системи обліку на ДП ХМЗ «ФЕД» (№ДР 0108U8282, м. Харків), де здобувачем запропоновано методичний підхід до оцінки діяльності підприємства з використанням аналітичного обліку і стратегічного управлінського обліку як складових функціїї контролінгу. Як науковий керівник здобувач очолював держбюджетні науково-дослідні роботи для Фонду державного майна України: «Модель державного управління процесом банкрутства підприємств-боржників з метою проведення ефективної санації цих підприємств та Модель відновлення платоспроможності підприємств-боржників при впровадженні справ про банкрутство» (№ДР 0103U003939); «Дослідження економіко-правових механізмів державного управління, спрямованого на підвищення ефективності санаційних заходів щодо захисту майнових інтересів власника в процесі банкрутства підприємств-боржників» (№ДР 0103U004069); «Методичні рекомендації щодо організації моніторингу фінансово-економічного стану великих та соціально значущих підприємств з метою запобігання банкрутству» (№ ДР 0103U004070).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розробці та обґрунтуванні теоретичних і науково-методологічних основ стратегічного управління підприємствами паливно-енергетичного комплексу з державним капіталом в реальному режимі часу.

Для досягнення поставленої мети в дисертації розглянуто і вирішено такі завдання:

- проаналізовано теоретико-методологічні та концептуальні основи теорії економічного розвитку підприємств, визначено сучасне розуміння понять „стратегія”, „стратегічне управління”, ”життєвий цикл підприємства” та ”моніторинг”; сформовано уточнене розуміння даних понять для сучасних умов господарювання;

- визначено роль етапу реалізації стратегії в управлінні розвитком підприємства та запропоновано актуалізований інструментарій здійснення цього процесу;

- обгрунтовано вибір вартісноорієнтованих показників для оцінки реалізації стратегії розвитку підприємств паливно-енергетичного комплексу з державним капіталом;

- запропоновано методичний підхід до експрес-моніторингу фінансової діяльності підприємства з часткою держави у статутному фонді;

- обґрунтовано науково-методичний підхід щодо оцінки розвитку підприємства та можливого його банкрутства за допомогою інтегрального показника з урахуванням зовнішніх і внутрішніх факторів;

- запропоновано концепцію системи загального (зовнішнього і внутрішнього) моніторингу в стратегічному управлінні підприємством і механізм його проведення;

- розроблено адаптивну систему управління загальним моніторингом з урахуванням рівнів управління;

- обгрунтовано систему внутрішнього фінансового моніторингу як складової загального моніторингу;

- розроблено економіко-математичну модель здійснення науково-технічних заходів щодо реалізації стратегії розвитку підприємств паливно-енергетичного комплексу;

- розроблено модель оптимізації здійснення довгострокових проектів на підприємстві в умовах обмежених інвестиційних ресурсів;

- обґрунтовано необхідність створення нових або розширення функцій діючих підрозділів контролінгу на підприємствах;

- доведено необхідність впровадження сучасного інструментарію для підвищення оперативності в реалізації стратегії підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Об'єкт дослідження - процес стратегічного управління розвитком підприємств з часткою державного капіталу, що складає 25% і більше.

Предмет дослідження - методологія, організація та інструментарій стратегічного управління підприємствами з корпоративними правами держави.

Методи дослідження. Для досягнення визначеної у роботі мети використано систему загальнонаукових і спеціальних методів дослідження: системний підхід, методи аналізу та синтезу - для обґрунтування концепції стратегічного управління розвитком підприємства, системи принципів її реалізації; системно-структурний підхід - для формування методологічних засад та методичних рекомендацій щодо розробки та реалізації механізму проведення загального моніторингу й його складових і для обґрунтування принципів концепції управління економічними і соціальними процесами на підприємстві; імітаційне моделювання - для формування сценаріїв прийняття рішень в гнучкій системі управління банкрутством і санацією; метод експертних оцінок - для визначення інтегральних показників і індикаторів ефективності стратегічного управління та впровадження контролінгу на підприємстві; метод регресійного аналізу - для визначення взаємозв'язку між окремими факторами та прогнозування ринкових індикаторів; метод лінійного програмування - для обґрунтування моделі впровадження науково-технічних заходів щодо реалізації стратегії розвитку.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше:

- запропоновано і теоретично обґрунтовано систему ринкових показників як ключовий індикатор для оцінки діяльності підприємства з державним капіталом, які враховують інтереси власників і акціонерів, а також виступають індикаторами його інвестиційної привабливості, що буде сприяти ефективному прогнозуванню розвитку підприємства і своєчасному прийняттю необхідних управлінських рішень при значних відхиленнях фактичних показників від запланованих;

- запропоновано методичний підхід до оцінки діяльності підприємства з використанням інтегрального показника його фінансового стану, який враховує внутрішні і зовнішні фактори, що впливають на результативність діяльності підприємства. Це дозволяє менеджменту підприємства своєчасно приймати обґрунтовані управлінські рішення по запобіганню банкрутства і покращенню його фінансового стану;

- розроблено й теоретично обгрунтовано концепцію загального моніторингу у стратегічному управлінні розвитком підприємства, яка дозволяє здійснювати безперервний моніторинг запропонованих ринкових показників оцінки діяльності підприємства та виявлення на ранніх стадіях появи кризової ситуації з метою оперативного прийняття коригувальних заходів щодо відновлення траєкторії розвитку підприємства зростанню його інтегрального показника;

- обгрунтовано науково-методологічний підхід до здійснення експрес-моніторингу фінансової діяльності підприємства з часткою держави у статутному фонді, котрий включає вибір і розрахунок основних фінансових показників, розрахунок параметрів парних та багатофакторних регресійних рівнянь, а також ранжування підприємств за таким індикатором для оцінки ймовірності їх банкрутства;

- запропоновано методологічні засади щодо реалізації довгострокових інвестиційних проектів за допомогою алгоритма двохетапної оптимізації, яка забезпечує максимальну ефективність виділених інвестиційних ресурсів на реалізацію стратегії розвитку підприємства при мінімальній вартості їх обсягів, що дозволяє здійснювати цілеспрямоване динамічне управління ресурсами за кінцеве число ітерацій;

- розроблено класифікацію і методичний підхід щодо реалізації науково-технічних заходів як короткострокових інвестиційних проектів для здійснення стратегії розвитку підприємства, який враховує терміни їх виконання в умовах обмежених трудових, матеріальних і фінансових ресурсів по кварталах року і підрозділах підприємства, і спрямований на максимально ефективне використання ресурсів підприємства;

удосконалено:

- систему категорій і понять стратегічного управління з метою створення і обґрунтування методологічних та організаційно-управлінських засад щодо формування та реалізації стратегії розвитку підприємств в реальному режимі часу, яка, на відміну від інших систем, спрямована на прогнозування реального розвитку підприємства і пеленгування можливої появи ознак банкрутства;

- збалансовану систему показників за рахунок доповнення її блоками „постачальники”, ”інновації”, ”державні структури” з метою підвищення конкурентоспроможності і стійкого розвитку підприємства, що, на відміну від “класичної системи”, дозволить своєчасно вирішувати питання ефективності державної участі в управлінні підприємством, встановлювати довгострокові відносини з партнерами, визначати доцільність проведення науково-дослідних робіт за новими видами продукції, відстежувати періоди зростання і розвитку підприємства за фазами життєвого циклу, здійснювати інтенсифікацію інноваційних процесів;

- науково-методичний підхід до інформаційного забезпечення в системі моніторингу, що дозволяє забезпечити перманентне спостереження за фінансово-економічним станом підприємства і виступає як інструмент управління його стратегічним розвитком в реальному режимі часу, що, на відміну від існуючих чинників інформації, надає їм можливість в разі значних відхилень фактичних показників від запланованих оперативно приймати відповідні управлінські рішення і мотивувати персонал на виконання стратегічних цілей;

- методичний підхід до визначення ефективності контролінгових заходів, який враховує оцінку загальної та функціональної діяльності за ключовими показниками через відношення приросту валового прибутку підприємства від використання контролінгових заходів в грошовому вираженні до витрат на контролінг;

- методичний підхід до оцінки ефективності управлінського обліку із застосуванням метода бальних оцінок, який враховує кількість вибраних критеріїв, середній показник якості управлінського обліку і кількість підрозділів, що приймають участь в оцінці якості управлінського обліку;

отримали подальший розвиток:

- обґрунтування необхідності створення або розширення задач служби контролінгу на підприємствах досліджуваного комплексу, яка одночасно з виконанням традиційних функцій має займатися питаннями управління реалізацією стратегії розвитку підприємства, проведенням внутрішнього моніторингу і участі та організаційно-інформаційного забезпеченння здійснення зовнішнього моніторингу, що сприятиме підвищенню ефективності стратегічного управління підприємством;

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні й методологічні положення дисертаційного дослідження доведені до рівня конкретних пропозицій та методичних розробок, придатних для практичного використання в управлінні економічними і соціальними процесами на підприємствах електроенергетичної галузі з державним капіталом. Впровадження даних розробок у практику діяльності національних підприємств паливно-енергетичного комплексу дозволило суттєво підвищити якість управлінських рішень з розробки доцільної поведінки підприємства в стратегічному та тактичному періодах на підставі врахування тенденцій розвитку макросередовища й спроможності самого підприємства, зумовленого стадією і фазою циклу його розвитку; знизити різноманітні втрати часу і коштів підприємства, пов'язані з реалізацією стратегії підприємства, й своєчасно локалізувати можливість виникнення негативних тенденцій його функціонування.

До практичних результатів відносяться: методи оцінки показників економічної доданої вартості, акціонерної доданої вартості та курсової вартості цінних паперів; інтегральний показник розвитку підприємства; методичний підхід до побудови моделей прогнозування банкрутства; модель двохетапної оптимізації реалізації довгострокових інвестиційних проектів по реалізації стратегії розвитку підприємства; методичні засади оптимізації термінів впровадження короткострокових науково-технічних заходів; модифікована система збалансованих показників; методичні підходи до впровадження контролінгу та залучення консалтингових компаній для наукового супроводження процесів діагностики підприємств. Результати дисертації були впроваджені в практику діяльності Північно-Східного наукового центру НАН та МОН України (акт № 358 від 12.12.2005 р., м. Харків), ВАТ “ЕК “Житомиробленерго” (акт № 5467/1 від 06.11.2008р.), ДП “Енергоринок” (довідка № 272/1 від 24.11.2008р., м. Київ), ВАТ “ДЕК “Центренерго” (довідка № 4272/2 від 09.12.2008р., м. Київ), НАК “Енергетична компанія України” (довідка № 190-01 від 16.01.2009р., м. Київ), Фонду державного майна України (довідка № 10-13-17 від 27.01.2009р., довідка № 10-13-18 від 27.01.2009р.). Результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі кафедри фінансів, контролінгу та зовнішньоекономічної діяльності НТУ «ХПІ» під час викладання дисциплін “Менеджмент”, “Стратегічне управління”, “Інноваційний менеджмент”, “Корпоративне управління”, „Контролінг”(довідка № 66-04-342/13 від 30.01. 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення дисертації, які виносяться на захист, розроблені здобувачем особисто. Серед них: концепція загального показника фінансового стану підприємства, модель оцінки банкрутства підприємства, концепція загального моніторингу, система ринкових показників для оцінки діяльності підприємства, моделі реалізації довгострокових та короткострокових інвестиційних проектів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися на 23 науково-методичних та науково-практичних конференціях, у тому числі: Х Міжнародній науково-практичній конференції «Управління організацією: регіональні аспекти» (Київ, 2002 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Теория и практика экономики и предпринимательства» (Алушта, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Дослідження та оптимізація економічних процесів «Оптимум - 2006» (Харків, 2006 р.); Всеукраїнській науково-методичній конференції «Современные аспекты финансового управления экономическими процесами» (Севастополь, 2007р.); Міжнародній науково-практичній конференції: «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України» (Дніпропетровськ, 2008р); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми фінансово-господарського контролю» (Кривий Ріг, 2008 р.).

Публікації. Результати досліджень опубліковані у 60 наукових працях, серед них: 1 монографія без співавторів, 3 монографії у співавторстві, 28 праць у фахових наукових виданнях ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 540 сторінок друкованого тексту. Дисертація містить 22 рисунки за текстом, 34 рисунки на 34 окремих сторінках; 15 таблиць за текстом, 29 таблиць на 48 окремих сторінках; 8 додатків на 69 сторінках; список використаних літературних джерел із 305 найменувань на 25 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, визначено мету, задачі, об'єкт, предмет, методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну і практичне значення, наведено дані щодо апробації одержаних результатів та їх опублікування.

У першому розділі - “Теоретичні основи стратегічного управління розвитком підприємства” досліджено сутність стратегії, стратегічного управління, життєвого циклу підприємства і моніторингу його господарської діяльності, обґрунтовано необхідність враховування стадій життєвого циклу підприємства в управлінні його стратегічним розвитком, обґрунтовано необхідність вдосконалення методології оцінки кризових явищ та постійного розпізнавання їх по слабких сигналах, запропоновано актуалізований інструментарій для реалізації стратегії розвитку підприємства.

Зроблено висновок про необхідність актуалізації цієї системи категорій з метою застосовування її для формування комплексного методологічного забезпечення розробки формування і реалізації стратегії розвитку, адекватного швидкозмінним умовам зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства. Для характеристики циклічного розвитку сучасного підприємства автор пропонує наступне визначення стратегії: «стратегія (розвитку) - сукупність локальних поетапних цілей (задач), сформованих на базі врахування певних внутрішніх і зовнішніх факторів, визначених шляхів та методів їх досягнення». З урахуванням необхідності розробки пофазних стратегій та інструментарію для їх виконання пропонується уточнене поняття життєвого циклу підприємства: «Життєвий цикл підприємства (ЖЦП) - сукупність послідовних стадій його розвитку протягом певного часового проміжку, для яких доцільно сформувати і реалізувати окремі стратегії розвитку та обрати інструментарій для їх досягнення при умові, що на окремій стадії немає кардинальних змін в напрямку розвитку та глобальній стратегічній цілі підприємства». В зв'язку з цим набуває нового визначення і поняття стратегічного управління: «Стратегічне управління - це процес застосування такої технології управління в умовах невизначеності і нестабільності зовнішнього середовища, яка дозволяє на базі зіставлення власного економічного потенціалу з можливостями і загрозами зовнішнього середовища сформувати і реалізувати на кожній стадії ЖЦП заходи з раннього виявлення кризових явищ та їх відвернення або зниження їх впливу на ефективний розвиток підприємства».

Аналіз літературних джерел та практики функціонування підприємств свідчить, що в сучасних умовах більш ефективним є стратегічне управління в реальному режимі (масштабі) часу, яке можна розглядати як динамічну сукупність взаємопов'язаних етапів і управлінських процесів (рис. 1). Особливістю представленої схеми є те, що в ній основну увагу приділено етапу реалізації та моніторингу обраної стратегії із застосуванням сучасного інструментарію, який включає набір актуалізованих моделей (показник фінансового стану, модель загального моніторингу), ринкових показників (EVA, SVA, CFROI, MVA) і джерел інформаційного забезпечення (ЗСП, стратегічний управлінський облік) цього процесу. Реалізація стратегії охоплює два види контролю (на рівнях визначення інтегрального показника і ринкових індикаторів та їх порівняння з прогнозними величинами або з індикаторами минулого періоду). Оперативне управління реалізацією стратегії розвитку обумовлює відповідне коригування цілей, методів або розробленої стратегії в залежності від величини відхилення фактичних індикаторів від запланованих.

Теорія розвитку систем розглядає життєвий цикл підприємства як послідовність етапів його розвитку з моменту створення до зникнення з економічного поля або переходу до нового життєвого циклу. Проаналізовано особливості стадій життєвого циклу підприємства і наголошено на необхідність відслідковування раннього виявлення ознак і факторів появи кризових ситуацій.

Недосконалість стратегії управління по фазах життєвого циклу та відстеження точок біфуркації розвитку призводить до наявності великої кількості підприємств - банкрутів державного сектору економіки. Так, станом на 1 січня 2008 року 248 господарських товариств з державною часткою у статутному фонді або 27% їх загальної кількості знаходились на різних стадіях банкрутства, з них 82 контрольних товариства (далі - контрольні), які мають у статутному капіталі державну частку понад 50%, яка надає державі право контролю за їх діяльністю, що дорівнює 33% загальної кількості підприємств-банкрутів. Із загальної кількості підприємств-банкрутів: 55 (15 контрольних) - в стадії розпорядження майном; 76 (49 контрольних) - в стадії санації; 117 (18 контрольних) - в процесі ліквідації.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 - Структурна схема стратегічного управління підприємством

Наведені дані свідчать про те, що до цього часу в системі управління корпоративними правами держави на підприємствах з державною часткою капіталу не створено надійної системи моніторингу фінансового стану підприємств та профілактики їх входження у кризовий стан, яка б дозволяла вчасно реагувати на негативні процеси, що відбуваються на підприємствах. Існуючі засоби оцінки неплатоспроможності враховують переважно внутрішні показники фінансового стану підприємства, які оцінюються на основі запізнілої інформації бухгалтерського балансу і звіту про фінансові результати. Враховуючи можливість появи кризових ситуацій на будь-якій стадії або фазі в будь-який момент життєвого циклу підприємства, виникає необхідність перманентного спостереження за внутрішнім і зовнішнім середовищем, тобто стратегічного управління підприємством в реальному масштабі часу (в режимі „он лайн”). Результати проведених досліджень показали, що підприємства досліджуваного комплексу не приділяють достатньої уваги стратегічному аспекту управління.

Аналіз виконання робіт в економічних підрозділах підприємств досліджуваного комплексу Харківського регіону показав, що відповідні відділи оперують в основному інформацією щодо здійснених уже фактів. Ретроспективне управління складає 30% в загальному обсязі виконуваних робіт або фіксує те, що здійснюється в теперішній момент. Поточне оперативне управління складає 55,6%. Отже, тільки 14,4% виконуваних економічними службами робіт можна віднести до стратегічного управління, що явно недостатньо для контролю за здійсненням стратегічних планів в умовах нестабільного зовнішнього середовища підприємств. Тільки 0,7% часу економічні служби займаються прогнозуванням. На планування відводиться 6,5%. І практично не охоплені увагою функції мотивації та стимулювання.

З урахуванням аналізу літературних джерел, практики здійснення стратегії на аналізованих підприємствах в дисертації запропоновані основні принципи управлінського фокусування на реалізацію стратегії їх розвитку.

У другому розділі -”Науково-методичні засади вартісно орієнтованого управління підприємствами з корпоративними правами держави” проведено теоретичне обгрунтування механізмів застосування вартісних показників для оцінки діяльності підприємств з корпоративними правами, визначені переваги і недоліки показника EVA та SVA в системі вартісної оцінки підприємства, запропоновано використання показника EVA в системі захисту корпоративних прав держави, обгрунтовано засоби використання показника акціонерної доданої вартості (SVA) та споріднених з ним ринкових індикаторів в системі вартісно орієнтованого управління підприємством.

На сучасному етапі чинниками прискорення процесу впровадження ринкових показників для оцінки і прогнозування діяльності підприємств є, з однієї сторони, перехід до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, а з іншої, реальна потреба вітчизняних підприємств в механізмах менеджменту, адекватних умовам ринкової економіки. За критерій досягнення мети підприємства стали застосовувати максимізацію або мінімізацію таких показників, як додана ринкова вартість (MVA); додана економічна вартість (EVA); збалансована система показників (Balanced Scorecard - BSC); показник сукупної акціонерної дохідності (TSR); ТВR - «внутрішній TSR», грошовий потік віддачі на інвестований капітал (CFROI) та ін., які певною мірою спроможні відповісти на це запитання.

Вартісний підхід відображає якісний стрибок в ідеології оцінки і ухвалення управлінських рішень. Від традиційного аналізу фінансових результатів і їх зіставлення з аналогічними показниками у минулому, менеджмент переходить до довгострокового прогнозу грошових потоків і безперервного моніторингу випереджаючих фінансових і не фінансових індикаторів. Важливою метою стає максимізація вартості компанії.

Оскільки в сучасних умовах одним з негативних процесів є «руйнування вартості» підприємства, то цілком логічним є запровадження показника ЕVА у систему моніторингу виконання фінансових планів підприємств з державною часткою у статутному капіталі. В дисертації застосовано варіант обчислення показника ЕVА з урахуванням результатів досліджень окремих складових показників WACC та інвестованого капіталу. Результати розрахунку показали, що з 18 акціонерних товариств з розподілення електроенергії з часткою держави у статутному капіталі, що перевищує 25%, такі товариства як ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», ВАТ «Донецькобленерго» та ВАТ «Луганськобленерго» у 2007 році мали від'ємний показник вартості власного капіталу, а також така ситуація свідчить про значне руйнування вартості капіталу цих підприємств у ретроспективному періоді та їхній незадовільний фінансовий стан у 2007 році.

Показано, що при зростанні загальної частки кредиторської заборгованості у пасивах товариств з 61,8% на початок 2007 року до 62,5% на кінець року цей показник зріс: у ВАТ «Запоріжжяобленерго» відповідно з 0,9% до 82,1%, або в абсолютному виразі на 710,3 млн. грн.; у ВАТ «Харківобленерго» - з 19,7% до 40,2% або на 31,5 млн. грн.; ВАТ «Волиньобленерго» - з 8,1% до 34,0% або на 3,6 млн. грн. Саме на цих підприємствах частка держави у статутному капіталі складає 60-75%. В той же час на підприємствах, де частка держави складає 25%, спостерігається інша картина. Так, частка кредиторської заборгованості у пасивах скоротилась: у ВАТ «Одесаобленерго» з 7,6% на початок 2007 року до 4,7% на кінець року, або на 55,2 млн. грн.; у ВАТ «Полтаваобленерго» - з 4,2% до 2,2% або на 17,3 млн. грн.; у ВАТ «Прикарпаттяобленерго» - з 1,6% до 0,1% або на 2,25 млн. Результати розрахунку основних складових ЕVА та деяких допоміжних показників наведено у табл. 1. Аналіз показує, що у 2007 році найбільша EVA створена у ВАТ «Черкасиобленерго» (27,3 млн.грн.), а найбільша втрата EVA (37,1 млн.грн.) спостерігається на ВАТ «Запоріжжяобленерго». Відносно великі втрати EVA спостерігаються також у АК «Харківобленерго» (28,6 млн.грн. та у ВАТ «Одесаобленерго» (23,8 млн.грн.). Саме ці компанії повинні стати об'єктом поглибленого аналізу фінансового стану та якості їх менеджменту. На підставі узагальнення існуючої методології та методичних підходів пропонується застосовувати для підприємств паливно-енергетичного комплексу також показник SVA як суму приведеної вартості чистого грошового потоку і різниці між приведеними вартостями, визначених на кінець і початок звітного (прогнозного) року залишкових цінностей при певних припущеннях. Результати розрахунку SVA для окремих акціонерних компаній у прогнозному періоді наведені у табл. 2.

Таблиця 1. Розрахунок показника EVA для окремих компаній паливно-енергетичного комплексу за 2007 рік

Можливість постійно контролювати приріст або втрату вартості відкритої акціонерної компанії в умовах функціонування фондового ринку і оцінювати успіхи менеджменту в підвищенні капіталізації компаній для їх власників надають різні групи показників. Для захисту корпоративних прав держави найбільш доцільно при моніторингу діяльності підприємств України з розподілення електроенергії використовувати показники EVA та MVA.

Для поглибленого аналізу фінансового стану та оцінки перспективних можливостей підприємств, які вже розробили довгострокову стратегію свого розвитку, слід застосовувати показники SVA та TBR. Для організації системи матеріального заохочення керівників компаній з часткою держави у статутному фонді, що перевищує 50%, пропонується приміняти показники EVA, TSR та TBR. Для підприємств досліджуваного комплексу, цінні папери яких обертаються на фондовому ринку, незалежно від частки держави у статутному фонді, обов'язково необхідно застосовувати показник SVA в сукупності з наведеними вище ринковими індикаторами. Всі ці показники дозволяють оцінити ринкову вартість підприємства і можуть бути використані для прогнозування його рентабельності, а також надавати реальну можливість керівництву підприємства та органам управління державним майном проводити випереджувальні заходи щодо профілактики кризових ситуацій на таких підприємствах.

Таблиця 2. Розрахунок SVA для окремих компаній паливно-енергетичного комплексу у прогнозному періоді (n = 5 років)

У третьому розділі - “Прогнозування банкрутства підприємства з корпоративними правами” проведено аналіз методології визначення банкрутства підприємства, теоретично доведено наявність взаємозв'язку ймовірності банкрутства підприємства зі зміною ринкових характеристик його цінних паперів, обґрунтовано методологію прогнозування появи банкрутства підприємства на основі моніторингу вартості його цінних паперів, обґрунтовано методичний підхід щодо прогнозування банкрутства підприємства паливно-енергетичного комплексу.

На підставі виконаного аналізу методології визначення банкрутства підприємства з розрахунком його показників по методах, запропонованих різними авторами, а також розгляду особливостей існуючих підходів до побудови моделей для прогнозування банкрутства підприємств можна стверджувати наступне: по-перше, головним критерієм, що сигналізує про наближення банкрутства є недостатній рівень валової прибутковості підприємства протягом певного періоду та поява тенденції збільшення частки позикових коштів у пасивах підприємства; по-друге, при побудові моделей для прогнозування банкрутства підприємства методи дискримінантного аналізу доцільно замінити методами регресійного аналізу, якщо у якості рейтингового числа використовувати показник валової рентабельності активів; по-третє, у якості рейтингового числа доцільно використовувати саме показник валової рентабельності активів, а не валової рентабельності власного капіталу, оскільки величина власного капіталу функціонально залежить від величини зобов'язань, що приводить до завищення рівня валової рентабельності власного капіталу.

Запропонований і апробований методологічний підхід до побудови моделей для цілей експрес-моніторингу фінансової діяльності і оцінки наближення банкрутства підприємств включає наступні етапи. На першому етапі здійснюється розрахунок основних фінансових коефіцієнтів, які впливають на рівень валової рентабельності активів підприємств досліджуваного комплексу. На другому етапі здійснюється розрахунок параметрів рівнянь, що показують залежність показника валової рентабельності активів від факторів або їх комбінацій. На третьому етапі підприємства ранжуються за величиною оцінки ймовірності їх банкрутства. Результати ранжування наведено в табл. 3.

Таблиця 3. Порівняння фактичних та розрахункових величин валової рентабельності активів, отриманих за допомогою моделі прогнозування ймовірності банкрутства підприємств

Завчасне виявлення ознак ймовірності настання банкрутства підприємства є однією з головних задач безперервного моніторингу. Для цього необхідно вибрати показники для раннього пеленгування ознак кризи по слабких сигналах. Оскільки фінансові ринки з випередженням реагують на різного роду інформацію, що здатна впливати на величину грошового потоку підприємства-емітента, то показник зміни курсової вартості цінних паперів в дисертації розглядається як зовнішній випереджальний індикатор результативності фінансово-господарської діяльності підприємства і можливості його банкрутства. Графічне представлення зміни курсової вартості емітованих цінних паперів по стадіях життєвого циклу показано на рис. 2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 - Залежність зміни курсової вартості цінних паперів (акцій) від зміни життєвого циклу підприємства-емітента

Підтвердження запропонованої гіпотези щодо поведінки курсової вартості цінних паперів було доведено розрахунками змін вартості акцій в часі для акціонерних товариств: "НПК-Галичина", ВАТ “АК “Віницяобленерго”, ВАТ “ЕК “Закарпаттяобленерго”, частина статутного капіталу яких належить державі.

Комбіноване застосування основних підходів до оцінки можливого банкрутства з показниками фінансово-господарської діяльності підприємства дозволить здійснювати оперативні прогнози щодо його позитивного або негативного розвитку, котрі, у той же час, будуть відрізнятися простотою їх побудови і використання. У дисертаційній роботі обґрунтовано й запропоновано використовувати загальний показник-індикатор фінансового стану підприємства, поданий після певних трансформацій за формулою:

(1)

де: ПФС - показник фінансового стану підприємства; Pr - чистий прибуток у поточному році; g - середній темп зростання прибутку галузі; IC величина інвестованого капіталу підприємства; ROIC - рентабельність інвестованого капіталу; WACC - середньозважена вартість капіталу; RC - відносна сила зміни вартості акціонерного капіталу підприємства на організованому ринку; Pask - середня ціна продажу акції підприємства; Pbid середня ціна купівлі акції підприємства.

Результати розрахунку цього показника для окремих енергетичних компаній представлені в табл. 4. Отримані в результаті розрахунків значення ПФС необхідно порівнювати з попереднім періодом. Зростання цього індикатора характеризує покращення загального стану підприємства та зниження ймовірності його банкрутства. Постійне зменшення у порівнянні з попереднім періодом індикатора свідчить про погіршення загального стану підприємства і потребує додаткового аналізу ситуації. Негативне значення запропонованого показника свідчить про наближення, входження або настання банкрутства і потребує прийняття оперативних заходів щодо відновлення позитивної траекторії розвитку підприємства. Незмінне значення індикатора характеризує стабільний стан досліджуваного підприємства у порівнянні з попереднім періодом. Цей показник можна використовувати одночасно як для підприємств, акціонерний капітал яких обертається на організованому ринку цінних паперів, так і для тих господарюючих суб'єктів, у яких процедура лістингу ще не пройдена. У такому разі слід враховувати зміну лише внутрішніх факторів, які представлені у перших двох співмножниках формули. Постійне спостереження за зміною цього індикатора дозволяє своєчасно і оперативно пеленгувати можливі появи ознак наближення до зон банкрутства на різних етапах життєвого циклу підприємства.

Таблиця 4. Значення ПФС для окремих підприємств паливно-енергетичного комплексу

У четвертому розділі - “Побудова системи моніторингу та її застосування у стратегічному управлінні підприємством” обґрунтовано концепцію загального моніторингу в управлінні стратегічним розвитком підприємства, розроблено концептуальні засади внутрішнього моніторингу, запропоновано новий механізм фінансового моніторингу, обґрунтовано методологію розробки механізмів моніторингу стратегії розвитку, запропоновано стратегію врахування стану зовнішнього середовища при антикризовому управлінні підприємством.

Проведений аналіз літературних джерел свідчить про те, що на даний момент часу недостатньо трактується як саме поняття, так і задачі моніторингу, зокрема в стратегічному управлінні і, як наслідок, до визначення функціональних підсистем моніторингу. Особливістю змісту моніторингу є те, що під ним розуміється проведення відповідного висвітлення стану об'єкта тільки спеціалістами самого підприємства або, в крайньому випадку, із залученням зовнішніх консалтингових фірм. Для підприємств же із державним капіталом у цьому процесі можуть брати участь державні, регіональні, галузеві фахівці та спеціалісти інших фірм. З урахуванням цього можна визначити поняття моніторингу наступним чином. Моніторинг - це регулярне спостереження за стратегічними ключовими зовнішніми і внутрішніми показниками підприємства та зовнішнього середовища, оцінка відхилень фактичних значень індикаторів від запланованих або нормативних, оперативна розробка та впровадження заходів по їх зниженню і безперервне прогнозування подальшого розвитку об'єктів спостереження.

На рис. 3 подана запропонована концепція моніторингу (зовнішнього і внутрішнього) реалізації стратегії підприємства, яка обумовлює участь в цьому процесі державних структур, як акціонерів і потенційних інвесторів. При цьому, внутрішній моніторинг домінує переважно на стадіях формування, росту і стабільного розвитку підприємства (точки А-В-С-D) та відстежує фінансові і не фінансові показники діяльності підприємства, які забезпечують результатні ринкові індикатори його розвитку(рис.4). Зовнішній моніторинг домінує на стадії спаду темпів діяльності (точки D-E-F) і має на меті відстеження також зміни фондових і ринкових показників, які, в першу чергу, сигналізують про можливу появу ознак кризових явищ, а також еволюцію доданої економічної або акціонерної вартості компанії(рис.4).

В рамках запропонованої моделі стратегічного моніторингу (рис.4) сформовані три локальних механізми роботи з ретроспективною, поточною і прогнозною інформацією. Два контури адаптив-ності системи моніторингу - зовнішній і внутрішній

Адаптивні властивості системи моніторингу підтримуються двома контурами: зовнішнім і внутрішнім. Зовнішній контур дозволяє адаптувати таку систему моніторингу до змін, що відбуваються у законодавчій базі країни і пов'язані з коригуванням форм статистичної звітності підприємств. Внутрішній контур адаптації системи моніторингу пов'язує механізми роботи з ретроспективною і поточною інформацією.

Запропонована модель моніторингу дозволяє здійснювати ефективне оперативне спостереження за фінансово-економічним станом суб'єкта і виступає як інструмент управління його розвитком. У режимі зовнішнього спостереження система моніторингу функціонує постійно на всіх підприємствах. При виявленні негативних тенденцій, різких відхилень у функціонуванні підприємства, невідповідності цілям чи для попередження таких явищ система моніторингу переходить у режим внутрішнього спостереження підприємства. Перехід у режим внутрішнього спостереження може також розглядатися як превентивна міра, спрямована на попередження розвитку негативних явищ у функціонуванні підприємства. Також внутрішнє спостереження доцільне при здійсненні цілеспрямованого управління підприємством з боку державних органів управління, проведенні санаційних заходів або заходів для попередження банкрутства.

Рис. 3 - Концепція моніторингу реалізації стратегії розвитку підприємства

Рис. 4 - Модель стратегічного моніторингу

Система фінансового моніторингу як складова внутрішнього моніторингу включає чотири підсистеми: оцінка фінансових показників; визначення цілей і критеріїв ефективності; реалізація рішень; оцінка результатів прийнятих рішень. Така система відстежує ринкові і фондові показники. Інформаційною базою для проведення фінансового моніторингу є показники стратегічного управлінського обліку, індикатори ЗСП, а також інформація контролінгового аналітичного обліку. Слід зазначити, що внутрішній моніторинг охоплює також нефінансові показники.

Система мо...