Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 658.310.8.003.13:631.11

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Формування та ефективність використання управлінського персоналу сільськогосподарських підприємств

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Тимошенко Микола Михайлович

Житомир - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Житомирському національному агроекологічному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор, Осовська Галина Володимирівна, Житомирський національний агроекологічний університет, завідувач кафедри менеджменту організацій.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік УААН Терещенко Віктор Кирилович, Національний університет біоресурсів та природокористування України, завідувач кафедри аграрної соціології та розвитку села.

кандидат економічних наук Скорук Олена Петрівна, Вінницький державний аграрний університет, доцент кафедри організації агробізнесу.

Захист дисертації відбудеться 12 листопада 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 14.083.02 у Житомирському національному агроекологічному університеті Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар 7, ауд. 55.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Житомирського національного агроекологічного університету Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар 7.

Автореферат розісланий “_____” жовтня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук,

доцент В.П. Якобчук

менеджмент управлінський сільськогосподарський персонал

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У суспільно-політичному та економічному житті України нині відбуваються трансформаційні процеси, що вимагають якісних змін у виробничих відносин з метою їх адаптації до ринкових перетворень. В цьому контексті забезпечення успішної діяльності сільськогосподарських підприємств як суб'єктів підприємницької діяльності вбачається можливим за умови налагодження ефективної системи управління. З огляду на високий рівень невизначеності функціонування сільськогосподарських підприємств, об'єктивно зумовлений мінливістю агрокліматичних умов та різноплановістю виробничих процесів, непересічного значення набуває формування та використання управлінського персоналу як системоутворюючої складової дієвого менеджменту.

Вимоги до результативності системи управління зумовлюються специфікою галузі, масштабами виробництва та іншими особливостями сільськогосподарських підприємств. Тому нині нагальною є потреба запровадження принципово нових механізмів функціонування і систем оцінки ефективності використання управлінського персоналу. Відтак необхідністю дослідження закономірностей формування сучасної системи менеджменту сільськогосподарських підприємств, а також розробки науково обґрунтованих напрямів використання управлінського персоналу визначено вибір теми дисертаційного дослідження.

Стан вивчення проблеми. Вагомий внесок щодо ідентифікації та теоретичної розробки проблеми оцінки результатів діяльності управлінських працівників зробили такі відомі зарубіжні вчені, як Г. Атаманчук, С. Болотов, Л. Горшкова, Р. Кюн, Х. Ріхтер, Р. Фатхутдінов та ін. Окремі аспекти дослідження механізмів підвищення ефективності управлінської діяльності на підприємстві стали об'єктом досліджень вітчизняних науковців, таких як І. Баланюк, П. Березівський, О. Бородіна, П. Гайдуцький, В. Галанець, В. Герасимчук, О. Гудзинський, В. Данюк, Й. Завадський, В. Кісєльов, Г. Осовська, І. Степаненко, В. Терещенко, В. Юрчишин та багато інших.

Однак, незважаючи на безумовну значимість проведених досліджень, система оцінки та механізм досягнення результативності діяльності управлінського персоналу підприємств аграрної сфери потребують подальшого дослідження та вдосконалення. Зокрема процеси формування та використання управлінського персоналу в контексті забезпечення їх ефективності переважно розглядаються відокремлено, що не дозволяє здійснити об'єктивну оцінку роботи колективу, команди чи окремого керівника на основі співставлення результатів їх роботи з потенціалом, який був використаний. Оцінка інтенсивності та характеру впливу соціально-економічних, технологічних та організаційних чинників на ефективність формування та використання персоналу сільськогосподарських підприємств також потребує вдосконалення. Це і зумовило необхідність проведення окремого дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювалося відповідно до плану науково-дослідних робіт Житомирського національного агроекологічного університету “Розробити і обґрунтувати стратегічні напрями та пріоритети пореформеного розвитку аграрного сектора Північно-Західного регіону України” (номер державної реєстрації 0104U008697). Автором розроблено методичний підхід до кількісної оцінки потенціалу системи менеджменту, управлінської команди та окремих керівників, який передбачає врахування впливу внутрішньоорганізаційних чинників, що визначають результативність управлінської діяльності.

Мета і завдання досліджень. Метою дослідження є розробка та обґрунтування пропозицій щодо удосконалення процесу формування управлінського персоналу сільськогосподарських підприємств та підвищення ефективності його використання.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:

· узагальнити теоретико-методологічні положення та уточнити понятійний апарат, що є підґрунтям дослідження ефективності формування і використання управлінського персоналу сільськогосподарських підприємств;

· виявити чинники, які стримують реалізацію потенціалу управлінських працівників сільськогосподарських підприємств та обмежують зростання ефективності їхньої діяльності;

· ідентифікувати рівні та параметри нарощування потенціалу системи менеджменту та сформувати на їх основі інтеграційну модель для забезпечення результативної управлінської діяльності;

· запропонувати методичні підходи до кількісної оцінки складових управлінської діяльності в сільськогосподарських підприємствах і чинників впливу на її результативність, а також визначити ступінь їх важливості;

· обґрунтувати кадрову стратегію та політику сільськогосподарських підприємств, адекватну їх внутрішньому потенціалу та вибраній базовій і конкурентній позиції на ринку;

· розробити систему оцінки потенціалу та ефективності системи менеджменту сільськогосподарських підприємств, а також алгоритм обґрунтування необхідних для досягнення бажаних результатів змін.

Об'єктом дослідження є процес формування та використання управлінського персоналу сільськогосподарських підприємств з метою забезпечення ефективності їх функціонування. Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних і практичних положень формування та ефективного використання управлінського персоналу сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною основою проведеного дослідження стали здобутки економічної теорії та теорії управління персоналом в частині, що стосується формування та забезпечення ефективного використання управлінського персоналу. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи, які ґрунтуються на сучасних засадах економічних і споріднених з ними наук. У дисертаційній роботі застосовувалися такі методи: теоретичного узагальнення - при здійсненні всебічного аналізу результатів дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених щодо оцінки ефективності управлінської праці та формування управлінського персоналу; абстрактно-логічний, зокрема прийоми аналогії і співставлення, індукції та дедукції, наукової абстракції - для обґрунтування інтеграційної моделі оцінки результативності управлінської діяльності, уточненні понятійного апарату проблеми дослідження, а також для формулювання висновків за результатами дослідження; статистико-економічний, зокрема його прийоми графічний, порівняння, індексний, динамічний, структурного аналізу, групування та кореляційно-регресійного аналізу - при визначенні та оцінці ступеня важливості чинників, що впливають на процес формування та ефективність використання управлінського персоналу; методи спостереження, експертних оцінок, опитування та анкетування - для діагностики організаційної і соціально-психологічної складової діяльності управлінських працівників.

Інформаційною базою дослідження були законодавчі та нормативні акти України, статистичні дані управлінь агропромислового розвитку Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, Державного комітету статистики України, первинна документація сільськогосподарських підприємств Житомирської області, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених-економістів з проблеми дослідження, власні матеріали соціологічних досліджень дисертанта, ресурси світової інформаційної мережі Internet.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі результати, які характеризують наукову новизну дисертаційного дослідження, полягають у тому, що:

вперше:

-запропоновано інтеграційну модель оцінки результативності менеджменту сільськогосподарських підприємств в цілому, окремих керівників організації та їх груп на основі аналізу використання потенціалу системи управління на особистісному, командному та загальноорганізаційному рівнях з урахуванням внутрішніх і зовнішніх умов його формування та реалізації;

удосконалено:

-інтерпретацію сутності процесів формування та використання управлінського персоналу підприємств, яка на відміну від існуючих тлумачень, передбачає стратегічний підхід до забезпечення розвитку організації за різних рівнів диференціації потенціалу системи менеджменту;

-алгоритм формування комплексу заходів підвищення результативності діяльності сільськогосподарського підприємства, його системи управління взагалі та кадрового менеджменту зокрема на основі поєднання аналітичних, експериментальних, експертних та інших методів при обґрунтуванні та узгодженні дій, необхідних для досягнення запланованих результатів;

-методичний підхід до здійснення оцінки ефективності функціонування окремих елементів системи менеджменту, особливістю якого є врахування умов формування їхнього потенціалу та рівня розвитку інших складових, а також можливість узгодження в єдиний комплекс за допомогою індексного методу;

набули подальшого розвитку:

-процедура обґрунтування кадрової стратегії сільськогосподарського підприємства, що передбачає врахування не лише результативності його діяльності та базової і конкурентної стратегічної позиції, а й чинників впливу та рівня розвитку системи менеджменту, поглиблене вивчення яких дозволяє розробити механізм реалізації політики управління персоналом;

-система комплексної оцінки ефективності менеджменту і формування потенціалу управлінського персоналу сільськогосподарських підприємств, яка, крім організаційних та економічних аспектів діяльності керівників і спеціалістів, також враховує соціальні й екологічні, що розширює інформаційні можливості для прогнозування та забезпечує досягнення синергетичного ефекту в управлінні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості впровадження розробок автора для вирішення проблем ефективного функціонування системи менеджменту сільськогосподарських підприємств. Основні положення дисертації використані місцевими органами державної влади та організаціями аграрної сфери для обґрунтування заходів щодо підвищення ефективності діяльності управлінських працівників.

Результати дисертаційного дослідження, які полягають у виявленні ступеня важливості окремих об'єктів соціальної інфраструктури для підвищення ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств, прийнято до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Житомирської обласної держадміністрації при формуванні відповідних програм економічного та соціального розвитку регіону (№ 1421/1 від 3 липня 2009 р.).

Практичні результати дослідження, що стосуються створення робочих груп кваліфікованих спеціалістів і керівників для інформаційної та консультаційної підтримки сільськогосподарських підприємств району, особливо тих, що відчувають дефіцит кадрових ресурсів, були застосовані в діяльності районного управління агропромислового розвитку Овруцької райдержадміністрації (довідка №336 від 6 липня 2009 р.).

Окремі результати дисертаційної роботи запроваджено в практику діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Великофоснянське» Овруцького району Житомирської області, зокрема в частині, що стосується використання методики обґрунтування управлінських дій в рамках кадрової політики, яка відповідає базовій стратегії організації, а також кількісної оцінки ефективності індивідуальної та колективної діяльності керівників (довідка № 45 від 3 березня 2009 р.).

Теоретичні узагальнення та методичні рекомендації автора щодо оцінки потенціалу та ефективності діяльності управлінського персоналу при обґрунтуванні та реалізації кадрової стратегії сільськогосподарських підприємств використовуються у Житомирському національному агроекологічному університеті при викладанні дисциплін «Менеджмент організацій» і «Управління персоналом» для підготовки студентів спеціальності 7.050201 «Менеджмент організацій» (довідка № 2039 від 9 вересня 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що викладені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідались на Міжнародних наукових конференціях: «Региональные экономические системы в экономическом, социальном и экологическом пространстве» (г. Феодосия, 2007 г.), «Polityki unijne dwa lata po akcesji - wybrane problemy» (m. Zielona Gora, 2007 r.), «Міжнародний бізнес та менеджмент: проблеми та перспективи в умовах глобалізації» (м. Тернопіль, 2008 р.), «Продовольча безпека та економічні засади виробництва біопалива в Україні» (м. Київ, 2009 р.) та міжфакультетській науково-практичній конференції «Формування стратегії розвитку регіонального АПК» (м. Житомир, 2008 р.),

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 6 наукових праць загальним обсягом 1,68 д. а, в т. ч. 3 статті у наукових фахових виданнях обсягом 1,15 д. а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел із 155 найменувань. Основний зміст дисертації викладено на 198 сторінках комп'ютерного тексту. Робота містить 31 таблицю, 16 рисунків, 16 додатків, довідки про впровадження результатів дослідження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та завдання, встановлено об'єкт, предмет та методи дослідження, виділено основні елементи наукової новизни, встановлено особистий внесок здобувача, сформульовано практичне значення одержаних результатів дослідження та їх апробацію.

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи формування та використання управлінського персоналу в сільськогосподарських підприємствах" - розкрито сутність управлінського персоналу та його діяльності, виявлено чинники, які визначають її ефективність, а також виділено рівні формування і реалізації потенціалу системи менеджменту сільськогосподарських підприємств, що дозволило обґрунтувати модель оцінки результативності діяльності керівників та їх груп з урахуванням умов та можливостей в їх роботі.

На основі аналізу існуючих дефініцій управлінського персоналу запропоновано визначати його як персональний склад системи менеджменту, який функціонує у визначених умовах, формує систему цілей та забезпечує використання стратегічного потенціалу організації у відповідності з встановленими орієнтирами з метою отримання цілком конкретного вимірного результату.

Враховуючи взаємоузгодженість і взаємозалежність процесів формування та використання управлінського персоналу запропоновано його діяльність розглядати як процес реалізації потенціалу менеджменту в умовах, що визначають результативність його діяльності. Аналіз змісту та характеру праці менеджерів в сільськогосподарських підприємствах дає підстави стверджувати, що для об'єктивної оцінки ефективності управлінських дій необхідно розглядати систему менеджменту як багаторівневу (особистісний, командний та господарський рівні). Системну дію чинників загальноорганізаційної, колективної та індивідуальної результативності й потенціалу управлінської діяльності, які діють на різних рівнях, але істотно впливають на підсумок, можна представити в умовному трьохвимірному просторі, де індивідуальна результативність або потенціал індивідуальної управлінської діяльності представлений віссю Х, колективна управлінська результативність або її потенціал - віссю У, а загальноорганізаційна результативність і потенціал - віссю Z (рис. 1).

Рис. 1. Просторова модель результативності та потенціалу системи менеджменту підприємства

Потенціал та результативність організаційної системи, що ґрунтується лише на розвитку можливостей індивідуальної управлінської діяльності та ігнорує колективну складову й загальноорганізаційні умови роботи, буде дорівнювати об'єму фігури ABCDFEOG. Можливості підвищити потенціал та результат підприємства зростатимуть, якщо використати резерви розвитку командної складової системи управління (об'єм фігури ABHIJEOK,) або разом з можливостями діяльності управлінських працівників задіяти потенціал сприятливого впливу інших чинників загальноорганізаційної результативності (об'єм фігури NBHPLMOK). Оцінка ефективності діяльності окремого керівника як елемента системи менеджменту, відповідно до вказаної моделі, повинна здійснюватись з урахуванням потенціалоформуючих чинників різних рівнів та ґрунтуватись на вимірюванні результатів, які можуть лежати в різних площинах, проте визначені діями управлінця, його повноваженнями, правами та відповідальністю.

У другому розділі - "Аналіз стану та ефективності використання управлінського потенціалу в сільськогосподарських підприємствах" - здійснено оцінку ефективності управлінської діяльності сільськогосподарських підприємств Житомирської області з урахуванням як внутрішньоорганізаційних чинників формування та використання управлінського персоналу, так і зовнішніх чинників, характерних для регіону.

Дослідження в Житомирській області свідчить про наявність реальної загрози продовольчій безпеці регіону. Внутрішнє споживання в області базових продовольчих продуктів майже за всіма пунктами істотно нижче від раціональних норм, рекомендованих Українським НДІ харчування. З огляду на це основним показником оцінки ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств та роботи їх керівництва визначено рівень задоволення потреб місцевого населення в харчових продуктах сільськогосподарського виробництва.

Вплив сукупності ринкових чинників має об'єктивний характер для окремих сільськогосподарських товаровиробників, визначає баланс попиту і пропозиції і, в результаті, частково зумовлює економічну ефективність сільськогосподарських товаровиробників, показником якої є зокрема рівень рентабельності виробництва сільськогосподарської продукції. Тенденції у виробництві сільськогосподарської продукції, які склалися протягом останніх років, вказують на існування передумов для поступового відновлення визначального місця сільськогосподарських підприємств, адже навіть при зростанні сукупного рівня рентабельності в 2005 та 2007 рр. господарства населення скорочували об'єми виробництва, що є свідченням вичерпання можливостей даної групи виробників.

Незважаючи на загальні тенденції функціонування підприємств області та схожість їх умов господарювання, окремі підприємства відрізняються кінцевими результатами діяльності. Успішність цих підприємств пояснюється впливом цілого ряду факторів, найважливішими з яких є: ресурсна забезпеченість, рівень та збалансованість якої визначають масштаби виробництва; спеціалізація та технологічна оснащеність, що зумовлюють рівень витрат і продуктивність праці, та організаційно-правова форма, що передбачає порядок формування й використання ресурсів і результатів діяльності. Вказані фактори взаємозалежні та взаємодоповнюючі, а тому потребують комплексного вивчення та аналізу.

Відповідно до даних табл. 1, разом із зростанням розмірів амортизаційних відрахувань істотно підвищується масштаб виробництва, оптимізується спеціалізація підприємства, зростає потреба в людських ресурсах та покращується економічна й соціальна ефективність діяльності. При цьому вказана залежність не підтверджує зростання результативності організації при простому збільшенні будь-якого з указаних факторів, адже отримання синергетичного ефекту від їх поєднання забезпечується лише при постійному регулюванні, підтримці та вдосконаленні з боку системи управління.

Низька ефективність діяльності переважної більшості сільськогосподарських підприємств Житомирської області, які не спроможні забезпечити продовольчу безпеку регіону, викликана впливом системи факторів, серед яких найсуттєвішим вважається тривала невідповідність систем управління потенціалом та можливостями організацій.

Таблиця 1 Вплив інтенсивності використання основних засобів на умови та результати діяльності сільськогосподарських підприємств Житомирської області

Показник	Групи підприємств за розміром амортизаційних від-рахувань в розрахунку на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.
	до 2,5	2,6-5	5,1-10	10,1-20	понад 20	середнє значення
Середнє значення групувальної ознаки, тис. грн.	1,3	3,8	7,4	13,7	31,6	12,2
Кількість господарств у групі, од.	63	53	53	30	31	230
Виручка від реалізації продукції с. г. в розрахунку на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.	75,1	97,6	115,3	182,7	341,8	167,7
Виробництво валової продукції с.г. на 100 га с.-г. угідь у співставних цінах, тис. грн.	82,9	93,9	133,1	206,0	313,1	168,9
в т. ч. частка тваринництва, %	54,7	58,9	42,9	49,8	60,1	54,7
частка рослинництва, %	45,3	41,1	57,1	50,2	39,9	45,3
Рівень рентабельності с.-г. діяльності, %	-10,4	-7,4	-11,7	12,9	12,5	3,6
в т. ч. в рослинництві	9,7	6,7	0,0	29,5	34,8	22,5
в тваринництві	-29,1	-24,9	-19,3	-1,4	-9,8	-14,1
Площа с.-г. угідь в розрахунку на 1 господарство, га	926	1007	1063	1394	2122	1199
Середньооблікова чисельність працюючих в розрахунку на 1 господарство, осіб	49	51	66	86	148	72
Оплата праці 1 середньооблікового працівника за рік, грн.	3529,9	4996,5	5489,8	5821,1	7548,9	5666,1

В ході дослідження також виявлено, що зміна умов господарювання, зниження його масштабів та зростання чисельності підприємств відобразилось на: 1) кількісному забезпеченні управлінськими працівниками, а саме - зумовило загальне скорочення чисельності управлінців, особливо середнього рівня (більш ніж утричі в порівнянні з 1990 р.), зростання частки керівників господарств (на 6,2 в. п. в порівнянні з 1990 р.), стабільно низький рівень забезпеченості головними спеціалістами (? 80 % протягом останніх чотирьох років); 2) кваліфікаційній структурі керівників та спеціалістів, що проявилось у формі зростанні частки управлінців з вищою та середньою спеціальною освітою (протягом останніх чотирьох років майже на 5 %), незначної частки працівників з вищою освітою серед головних спеціалістів окремих спеціальностей (для бухгалтерів - менше 40 % протягом останніх 6 років); високої частки керівників господарств, що не мають спеціальної освіти (до 9 % протягом останніх чотирьох років); 3) віковій структурі управлінського персоналу як незначна частка молоді віком до 30 років (менше 5% - серед керівників і менше 10% - серед спеціалістів протягом останніх 4 років) та поступове її скорочення. Також відчутно змінився характер плинності персоналу: за останні два роки в господарствах Житомирської області відбулось значне скорочення чисельності керівників та спеціалістів, особливо через звільнення за власним бажанням, а також зменшилась інтенсивність обороту за наймом.

Здійснено аналіз глибинних причин кризових процесів в системі менеджменту сільськогосподарських підприємств, що є наслідком недотримання процедур формування та використання управлінського персоналу. На основі результатів анкетного опитування управлінських працівників господарств Житомирської області обґрунтовано висновок про значну кількість порушень основних принципів вказаних процесів під впливом суб'єктивних та об'єктивних для окремого підприємства чинників. Серед об'єктивних факторів ключовими вбачаються складність нормування, планування, організації та оцінки праці менеджера в сільськогосподарському підприємстві, дефіцит кадрових ресурсів, серед суб'єктивних - невідповідність потребам підприємств системи підбору, відбору, підготовки та мотивації управлінського персоналу.

У третьому розділі "Напрями вдосконалення процесів формування та використання управлінського персоналу сільгосппідприємств" - розроблено рекомендації щодо зміни акцентів державної підтримки аграрної галузі як на національному та регіональному, так і на місцевому рівнях; запропоновано методичні підходи до забезпечення зростання потенціалу системи менеджменту сільськогосподарського підприємства та її результативності.

Активізація фінансової державної підтримки, що спостерігається протягом останніх восьми років, в основному зосереджена на компенсації втрат сільськогосподарських товаровиробників від заниження внутрішніх закупівельних цін на продукцію в порівнянні з ринковими, залишаючи надприбутки, отримані від подібних операцій, посередникам. Такі заходи не представляються ефективними і потребують коригування, зокрема з огляду на необхідність дотримання вимог Світової організації торгівлі, членом якої Україна є нині. Масштаби підтримки, відповідно до нових умов, істотно не обмежуються, але структуру, форми та напрями її використання необхідно переглянути. Основним принципом подібної трансформації є перехід від прямого втручання в регулювання цін на продукцію до формування підтримки збалансованого розвитку виробничого, збутового та інших потенціалів підприємств галузі.

Реформування відносин власності в аграрній сфері, яке відбувалось з метою підсилення зацікавленості в ефективній праці аграріїв, за сучасних умов не забезпечує поєднання інтересів власника та землекористувача. Так, в ході проведеного дослідження встановлено, що серед управлінських працівників лише п'ята частина належить до числа власників або співвласників підприємств, де вони працюють, і лише близько половини є орендодавцями землі (табл. 2).

Подібна ситуація свідчить про відсторонення реального власника землі та майна від безпосередніх процесів використання природних ресурсів, що загрожує не лише зниженням економічної ефективності їх використання, а й загостренням екологічної ситуації в регіоні. Крім того, втрачається можливість контролю з боку працівників сільськогосподарських підприємств, а також навіть громади населеного пункту за процесом використання земельного комплексу. Нерегульована передача прав на володіння землею може призвести до залучення у виробничі процеси випадкових працівників, рівень підготовки яких не завжди дозволятиме ефективно використовувати природні ресурси.

Таблиця 2 Участь управлінських працівників в капіталі сільгосппідприємств, де вони працюють

Категорії управлінських працівників за рівнем участі в капіталі підприємств	Категорії управлінських працівників	Всього управлін-ських пра-цівників, осіб	Частка управлін-ських праців-ників, %
	керівники підприємств	інші управлінські працівники
	кількість, осіб	частка, %	кількість, осіб	частка, %
Управлінських працівників, всього	48	100,0	212	100,0	260	100
в т.ч. власників підприємства	5	10,4	0	0,0	5	1,9
співвласників підприємства	25	52,1	32	15,1	57	21,9
орендодавців майна	18	37,5	79	37,3	97	37,3
орендодавців землі	30	62,5	108	50,9	138	53,1
найманих працівників	48	100,0	212	100,0	260	100,0

Реакція держави на подібні процеси повинна передбачати прийняття ряду нормативно-правових актів, які б чітко визначили і жорстко регулювали механізми використання природних ресурсів в аграрній сфері. В цьому контексті дієвими заходами вбачається запровадження інституту сертифікації осіб, які виявили бажання господарювати на землі; обмеження максимального розміру землеволодіння та землекористування; підсилення контролю за цільовим використанням земель сільськогосподарського призначення; закріплення процедури погодження з громадою питань використання земельного комплексу, розташованого на її території.

Окремі питання державного регулювання доцільно вирішувати на регіональному та місцевому рівнях. Однією з визначальних серед зазначених проблем є формування та реалізація програм підтримки розвитку виробничої, ринкової та соціальної, інфраструктури.

Групування підприємств Житомирської області за рівнем розвитку об'єктів соціальної інфраструктури, який визначався експертно-розрахунковим методом і представлений у формі індексу, вказує на збільшення можливостей підприємств забезпечити себе трудовими та земельними ресурсами і підвищити ефективність діяльності за умов вищого рівня розвитку об'єктів соціальної інфраструктури (табл. 3). Результати дослідження свідчать про існування потенційної зацікавленості господарюючих суб'єктів у забезпеченні роботи соціальних об'єктів. Важливість питання підтверджено, в т. ч., результатами анкетування управлінських працівників аграрних підприємств Житомирської області, які дають підстави вважати, що існування соціальної інфраструктури є визначальним фактором при прийнятті рішення щодо вибору місця проживання сім'ї працівника. В процесі дослідження виявлено встановлено існування чітких пріоритетів визначених груп анкетованих працівників щодо важливості окремих об'єктів інфраструктури, що за умов обмеженого фінансування дозволить раціонально використовувати ресурси в ході реалізації відповідних заходів підтримки соціального розвитку території.

Таблиця 3. Вплив рівня розвитку соціальної інфраструктури на умови та результати діяльності сільгосппідприємств Овруцького району Житомирської області

Показники	Групи підприємств за значенням індексу розвитку соціальної інфраструктури
	до 0,8	від 0,81 до 1,00	від 1,01 до 1,2	більше 1,2
Кількість господарств у групі, од.	2	9	9	3
Індекс розвитку соціальної інфраструктури	0,77	0,95	1,06	1,33
Вироблено валової продукції в розрахунку на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.	43,08	69,93	107,94	173,60
Виручка від реалізації в розрахунку на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.	40,49	74,81	113,85	158,55
Прибуток в розрахунку на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.	-2,81	-14,14	28,07	16,64
Середньооблікова чисельність працівників, зайнятих у с.-г. виробництві в розрахунку на 100 га с.-г. угідь, осіб	3,59	4,98	5,72	11,42
Площа с.-г. угідь в розрахунку на 1 господарство, га	585	884	1241	2092

В роботі доведено, що для забезпечення ефективної управлінської діяльності, крім формування сприятливих зовнішніх можливостей, важливо використовувати внутрішній потенціал системи менеджменту підприємства. Дослідження та врахування факторів формування результативної системи управління проводились з використанням запропонованого нижче математичного апарату. Доцільність застосування індексного підходу при розрахунках та представленні інформації про об'єкт дослідження зумовлена тим, що в такий спосіб забезпечується об'єднання і врахування системи чинників, неспівставних за інших методичних підходів.

Сформований на основі принципів дедукції, комплекс показників дає можливість здійснити оцінку системи управління на різних рівнях: організаційному, командному та індивідуальному, а також забезпечити їх поєднання.

В ході дослідження визначено, що потенціал системи менеджменту необхідно розглядати як величину, яка залежить від характеристик індивідуальної управлінської діяльності керівника господарства та колективної роботи членів команди, до якої входять всі керівники та спеціалісти підприємства. Враховуючи системоутворюючу роль лідера в колективах сільськогосподарських підприємств запропоновано формулу для розрахунку потенціалу системи менеджменту господарств, яка має вигляд (1):

,(1)

деІ_псм - індекс потенціалу системи менеджменту, І_піудкп - індекс потенціалу індивідуальної управлінської діяльності керівника підприємства, І_пкуд - індекс потенціалу колективної управлінської діяльності.

Індекс потенціалу колективної управлінської діяльності пропонується розраховувати за формулою( 2):

,(2)

деІ_пкуд - індекс потенціалу колективної управлінської діяльності, І_ртм - індекс розвитку технологій менеджменту, І_осу - індекс оптимальності структури управління, І_соу - індекс стану об'єкта управління, І_пук - індекс потенціалу управлінської команди.

Необхідність визначення індивідуального внеску окремого керівника в загальноорганізаційний результат потребує використання системи критеріїв та показників потенціалу управлінської діяльності на особистісному рівні. Враховуючи залежність величини ефекту не лише від характеристик керівника, а й від умов його роботи, запропоновано формулу розрахунку індексу потенціалу індивідуальної управлінської діяльності, яка має вигляд :

,(3)

деІ_піуд - індекс потенціалу індивідуальної управлінської діяльності, І_іуп - індекс індивідуального управлінського потенціалу, І_із - індекс інформаційного забезпечення, І_па - індекс психологічної атмосфери, І_оу - індекс умов організаційного характеру, І_сдп - індекс структурованості та динамічності підлеглого персоналу, коеф.; І_муп - індекс матеріальних умов праці.

Одним з найважливіших компонентів у зазначеній формулі є індекс індивідуального управлінського потенціалу. Цей показник може бути використано при відборі управлінського персоналу та обґрунтуванні кадрових рішень. На основі проведеного аналізу особистих характеристик менеджерів, вважається за доцільне індивідуальний потенціал керівника визначати за формулою ( 4):

,(4)

деІ_ппк - індекс професійної підготовки керівника, І_пхк - індекс психологічних характеристик керівника, І_пк - індекс працездатності керівника, І_опк - індекс особистих потреб керівника.

Інформація щодо системи менеджменту, отримана запропонованим способом, дала можливість в ході дослідження виявити ключові фактори успіху управлінської діяльності. Так, групування підприємств Овруцького району Житомирської області за методикою «матриці результативності», тобто за підсумками фінансової та господарської діяльності, вказує на залежність результативних показників від пропорційності розвитку складових системи управління (табл. 4).

Підприємства зони успіху (РФГД>>0) мають найвищі значення всіх індексів, що формують внутрішні можливості системи менеджменту, крім потенціалу індивідуальної управлінської діяльності. Це вказує на те, що для отримання максимальної результативності управлінська діяльність повинна ґрунтуватись на випереджаючому розвитку командного потенціалу, адже при збільшенні масштабів та диференціації виробництва керівник самостійно не може забезпечити ефективного використання ресурсів та можливостей підприємства.

Таблиця 4. Вплив потенціалу системи менеджменту на результативність сільгосппідприємств Овруцького району Житомирської області , 2008 р.

Показник	Групи підприємств за резуль-татами фінансово-господарської діяльності
	РФГД>>0	РФГД>0	РФГД<0	РФГД<<0
Кількість господарств у групі, од.	7	3	5	8
Вартість валової продукції в розрахунку на 100 га с.-г. угідь (РГД), тис. грн.	203,13	92,90	63,08	24,10
Прибуток в розрахунку на 100 га с-.г. угідь (РФД), тис. грн.	51,0	11,1	-13,0	-18,1
Індекс потенціалу системи менеджменту	1,31	1,23	0,83	0,61
Індекс потенціалу колективної управлінської діяльності	1,43	1,24	0,81	0,54
Індекс потенціалу управлінської команди	1,71	1,37	0,73	0,41
Індекс потенціалу індивідуальної управлінської діяльності	1,20	1,23	0,89	0,73
Індекс індивідуального управлінського потенціалу керівника	1,15	1,10	0,91	0,84
Індекс розвитку соціальної інфраструктури	1,08	1,03	0,93	0,96

Побудова кореляційно-регресійного рівняння з використанням факторів системи менеджменту у формі індексів (5) дає можливість на основі значення коефіцієнтів при змінних прослідкувати ступінь та характер впливу на результат кожної з представлених в рівнянні факторних ознак:

(5)

деY₁ - виробництво валової продукції в розрахунку на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.; Y₂ - величина прибутку в розрахунку на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.; X₁ - індекс індивідуального управлінського потенціалу керівника.; X₂ - індекс інформаційного забезпечення.; X₃ - індекс психологічної атмосфери.; X₄ - індекс умов організаційного характеру; X₅ - індекс структурованості та динамічності підлеглого персоналу; X₆ - індекс рівня розвитку матеріальних умов праці; X₇ - індекс розвитку об'єкта менеджменту; X₈ - індекс розвитку потенціалу управлінської команди; X₉ - індекс розвитку структури управління.

Незважаючи на те, що всі фактори регресійної моделі орієнтовані на збільшення абсолютної величини потенціалу менеджменту, враховуючи прибутковість та об'єми виробництва, зростання деяких складових управлінського потенціалу знижує його результативність. Так, збір повної інформації про конкурентів, ситуацію на ринках, інноваційні технології виробництва є дорогим для підприємств, особливо в умовах відсутності відокремлених спеціалізованих інформаційно-консультаційних служб в аграрній сфері. Рівень розвитку та ступінь задоволеності потреб працівників підприємств, який частково досліджувався в роботі, вказує на значні проблеми формування сприятливої психологічної атмосфери та забезпечення стабільності колективу, подолання яких самостійно для більшості підприємств є проблематичним.

За результатами дослідження запропоновано процедуру вибору та механізм реалізації кадрової стратегії сільськогосподарських підприємств. З огляду на існуючі проблеми кадрового забезпечення системи менеджменту в більшості досліджуваних підприємств Житомирської області, особливо актуальним вбачається визначення кадрової стратегії та політики, яка б відповідала вимогам базової стратегії підприємства. Запропонована в роботі методика передбачає обґрунтування кадрової стратегії та окремих заходів в рамках кадрової політики на основі аналізу рівня розвитку системи менеджменту та окремих її складових.

Визначена в роботі система критеріїв та параметрів ефективності управлінської діяльності дозволить комплексно оцінити результати роботи управлінського персоналу з позиції економічної, екологічної, соціальної та організаційної доцільності. Вказані параметри, хоча і характеризують результативність в різних аспектах, знаходяться у взаємозв'язку та взаємозалежності. Тому заходи, що обґрунтовані для досягнення бажаного рівня розвитку за одним із критеріїв, повинні узгоджуватись з діями, визначеними за іншими (рис. 2).

Враховуючи гострий дефіцит управлінських кадрів і, особливо, кваліфікованих спеціалістів, розроблено рекомендації щодо формування інформаційного або аналітичного центру. Включення до штату такого організаційного утворення досвідчених спеціалістів окремих функціональних сфер сільськогосподарської діяльності, в консультаціях яких виникає потреба (економіка, облік, маркетинг, агрономія, ветеринарія, зооінженерія, механізація тощо) дозволить організаціям з неукомплектованим кадровим складом вирішувати поточні проблеми діяльності і, як наслідок, підвищувати ефективність роботи інших управлінських працівників. Інформаційні можливості подібної групи дадуть можливість ефективно застосовувати запропоновану вище технологію .

ВИСНОВКИ

У дисертації узагальнено та уточнено теоретико-методологічні аспекти і розроблено практичні рекомендації щодо вирішення проблеми ефективного формування та використання управлінського персоналу в сільськогосподарських підприємствах. За результатами дослідження можна зробити наступні висновки:

1. Обґрунтовано доцільність розгляду управлінського персоналу як ядра системи менеджменту організації, яке володіє певними спеціальними характеристиками й можливостями впливати на діяльність організації та забезпечує реалізацію стратегічного потенціалу підприємства відповідно до заздалегідь визначеної системи цілей. Відповідно, формування управлінського персоналу - це процес набуття ним індивідуальних та системних властивостей, які дозволяють забезпечувати реалізацію місії організації.

2. Встановлено, що процеси формування і використання управлінського персоналу взаємопов'язані, взаємодоповнюючі й відбуваються на декількох рівнях: індивідуальному, колективному та загальноорганізаційному. Запропоновано оцінювати ефективність системи управління сільськогосподарського підприємства на основі врахування множини факторів різних рівнів, що впливають на формування її потенціалу та забезпечують її результативність. Згідно досліджень оцінка внеску окремого управлінського працівника в результат функціонування системи повинна ґрунтуватись на врахуванні факторів, рівень розвитку яких визначається повноваженнями, правами, відповідальністю та діями зазначеного керівника.

3. Враховуючи гострий дефіцит основних харчових продуктів серед населення Житомирської області, обґрунтовано необхідність використання показника забезпечення продовольчої безпеки як ключового критерію оцінки результативності функціонування сільськогосподарських підприємств регіону. В процесі дослідження визначено, що крім управлінської складової на кінцевий результат роботи підприємства впливає система факторів, основними серед яких є рівень його ресурсного забезпечення, технологічна оснащеність, спеціалізація та організаційно-правова форма.

4. На основі аналізу якісного складу та руху управлінських працівників встановлено, що низька ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств обумовлена різким зниженням чисельності кадрів, забезпеченості ними організацій; зростанням плинності, незбалансованістю вікової і кваліфікаційної структур управлінських працівників тощо. В ході дослідження виявлено не лише кількісні проблеми в системі управлінського персоналу, а й цілий ряд якісних неузгодженостей суб'єктивного і об'єктивного характеру, врахування яких дозволить удосконалити процедуру формування управлінського персоналу та підвищити ефективність його використання в подальшому.

5. Обґрунтовано необхідність удосконалення державної підтримки сільськогосподарського виробництва у відповідності до потреб вітчизняного аграрного комплексу та вимог Світової організації торгівлі. Пріоритетом при формуванні державної аграрної політики повинно стати жорстке регулювання ринку сільськогосподарських земель з метою забезпечення їх раціонального використання шляхом унеможливлення участі некваліфікованих працівників у землекористуванні (через систему сертифікації), обмеження максимальних розмірів землекористування та землеволодіння, а також введення процедури узгодження з громадою населених пунктів зміни цілісності їх земельного комплексу.

6. Доведено доцільність залучення місцевих господарюючих суб'єктів до процесів розробки змісту та фінансування програм підтримки розвитку соціальної, виробничої та ринкової інфраструктури через високий рівень зацікавленості в отриманні позитивного результату від зазначених заходів за умови їх відповідності потребам господарюючих суб'єктів. Запропоновано механізм обґрунтування потреб підприємства на прикладі об'єктів соціальної інфраструктури.

7. Встановлено, що внутрішньоорганізаційні чинники істотно впливають на результативність системи менеджменту сільськогосподарських підприємств. Для кількісної оцінки потенціалу управлінської діяльності запропоновано систему показників, яка передбачає врахування впливу потенціалоформуючих факторів різного рівня і ґрунтується на застосуванні індексного методу. Дотримання такого підходу забезпечило можливість об'єднання і врахування системи різних чинників, неспівставних за інших методичних підходів.

8. З метою підвищення ефективності діяльності підприємства в цілому та управлінського персоналу зокрема запропоновано враховувати рівень розвитку системи менеджменту та окремих її складових при обґрунтуванні стратегічних орієнтирів. В процесі дослідження визначено процедуру вибору управлінських заходів в контексті кадрової стратегії, орієнтованих на підвищення ефективності функціонування підприємства, що передбачає врахування базової результативності, стратегічної позиції підприємства, типу конкурентної поведінки та особливостей розвитку системи менеджменту. При цьому рівень розвитку системи управління впливає на вибір конкурентної та кадрової стратегії, а при обґрунтуванні конкретних заходів політики менеджменту персоналу враховуються ключові фактори успіху, що забезпечили досягнення вказаного рівня.

9. Запропоновано алгоритм здійснення процесу обґрунтування та узгодження конкретних заходів щодо формування потенціалу управлінської системи, необхідного для досягнення наперед заданих параметрів організаційної системи. Враховуючи обмеженість окремих критеріїв та недоцільність одиничного їх використання, обґрунтовано систему параметрів та показників розвитку сільськогосподарських підприємств, що є прийнятною для оцінки результативності функціонування підприємства і для здійснення комплексу заходів щодо підвищення ефективності системи менеджменту в цілому та окремих керівників.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1.Тимошенко М.М. Забезпеченість сільськогосподарських підприємств Поліського регіону кадрами управління / М.М. Тимошенко, Г.В. Осовська // Экономические инновации.- 2007. - Вып. 29. С. 320-324.

2.Тимошенко М.М. Ефективність діяльності працівників апарату управління як показник результативності роботи сільськогосподарських підприємств / М.М. Тимошенко // Вісн. Харківського нац.-техн. ун-ту сільського госп. - Економічні науки. - 2007. - Вип. 66. - С. 234-240.

3.Тимошенко М.М. Оцінка ефективності діяльності працівників апарату управління в організаціях / М.М. Тимошенко // Агросвіт. - 2009. - № 10. - С. 41-44.

В інших виданнях:

4.Осовська Г.В. Розвиток кадрового потенціалу аграрного сектору Житомирської області / Г.В. Осовська, М.М. Тимошенко // Polityki unijne dwa lata po akcesji - wybrane problemy: матеріали наук. конф. - Zielona Gora: Uniwersytet zielonogorski, 2007. - C. 63-68.

5.Тимошенко М.М. Формування кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств / М.М. Тимошенко // Формування стратегії розвитку регіонального АПК: матеріали 4-ої міжфак. конф. молодих вчених. - Житомир: Вид-во ЖНАУ, 2008. - С. 43-45.

6.Осовський О. Стан і тенденції розвитку сільськогосподарських підприємств Житомирської області / О. Осовський, М. Тимошенко // Міжнародний бізнес та менеджмент: проблеми та перспективи в умовах глобалізації: матеріали Міжнар. наук.-прак. конф.- Тернопіль: ТНЕУ, 2008. - С. 352-355.

АНОТАЦІЯ

Тимошенко М.М. Формування та ефективність використання управлінського персоналу сільськогосподарських підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Житомирський національний агроекологічний університет, Житомир, 2009.

Дисертація присвячена вивченню та розробці теоретичних і методологічних положень, прикладних рекомендацій щодо формування та ефективного використання управлінського персоналу сільськогосподарських підприємств за сучасних умов. У роботі узагальнено теоретико-методологічні аспекти формування дієвої системи оцінки ефективності формування та використання персоналу системи менеджменту організаційних формувань в аграрній сфери.

Проаналізовано діяльність сільськогосподарських підприємств Житомирської області, досліджено особливості процесу здійснення ефективної управлінської діяльності на різних рівнях. За допомогою розроблених і доповнених методик здійснено оцінку ресурсного потенціалу, спеціалізації та технологічної оснащеності господарської діяльності досліджуваних підприємств, індивідуальної та колективної управлінської діяльності як основи подальшого їх розвитку і результативних показників як індикаторів, що характеризують процес розвитку. Дослідження взаємозалежностей між зазначеними параметрами дало змогу обґрунтувати ефективні варіанти поєднання елементів системи кадрового стратегічного планування в систему загальноорганізаційного плану розвитку.

Ключові слова: ефективність, управлінський персонал, кадровий потенціал, управлінська діяльність, сільськогосподарські підприємства, управлінська система.

Аннотация

Тимошенко Н.М. Формирование и эффективность использования управленческого персонала сельскохозяйственных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Житомирский национальный агроэкологический университет, Житомир, 2009.

Диссертация посвящена изучению и разработке теоретических и методологических положений, прикладных рекомендаций относительно формирования и эффективного использования управленческого персонала сельскохозяйственных предприятий в современных условиях. В работе обобщенно теоретико-методологические аспекты формирования действенной системы оценки эффективности использования персонала системы менеджмента организационных формирований в аграрной сфере.

Управленческий персонал в работе рассматривается как ядро системы менеджмента организации, которое обладает определенными специальными характеристиками и возможностями влиять на деятельность организации и должно обеспечивать реализацию стратегического потенциала предприятия в соответствии с предварительно определенной системой целей.

...