Управління плануванням діяльності підприємств харчової промисловості

Успішна реалізація планів усіх рівнів управління неможлива без правильно сформованої та ефективно діючої системи норм та нормативів. В роботі визначені основні функції норм та нормативів в ринкових умовах господарювання (розподільча або вимірювальна, регулююча, стимулююча, контрольна, соціальна, мотиваційна) та їх місце в системі управління підприємством. Виділені основні групи (підсистеми) системи планових норм та нормативів підприємства, встановлені основні вимоги до формування цієї системи на підприємстві, а також розглянутий порядок і методи розробки норм і нормативів на підприємстві; розроблені напрями адаптації нормативної бази планування та системи стандартизації до міжнародних вимог тощо.

Система норм та нормативів повинна вдосконалюватись із розвитком виробничих відносин, підвищенням рівня корпоративного управління, вимог споживачів, бути науково - обґрунтованою та відповідати вимогам часу. Порядок перегляду та удосконалення системи норм та нормативів повинен бути пов'язаний із життєвим циклом продукції, і ця процедура повинна розпочинатись у фазі розширення виробництва і продажів продукції, що випускається. Це дасть можливість завчасно передбачати можливі зміни та вчасно вивести на ринок нову продукцію, яка буде конкурентоспроможною та безпечною для здоров'я людей. Окрім того, раціональне застосування норм та стандартів під час проектування та виробництва продукції дозволить суттєвого знизити витрати на виробництво та збільшить доходи підприємства.

Якісно та вчасно забезпечувати розробку, перегляд та контроль норм та нормативів запропоновано через впровадження автоматизованої системи норм та нормативів підприємства, яка повинна стати важливою складовою інформаційної системи управління плануванням діяльності підприємства.

Виховання культури безпечного виробництва і споживання їжі має стати важливим завданням державних органів, кожного виробничого підприємства, кожного громадянина, засобів масової інформації, громадських організацій. У вищих навчальних закладах України, в тому числі в Національному університеті харчових технологій, запропоновано ввести в навчальні плани дисципліни з продовольчого права.

У третьому розділі - "Організація планової діяльності підприємства в умовах ринку" з управлінських позицій розглянуто та удосконалено методичні підходи і практичний інструментарій організації планування та системи мотивації планової діяльності на підприємстві.

Система організації планової роботи повинна бути спрямована на створення найбільш сприятливих умов для удосконалення процесу управління підприємством та здійснення господарської діяльності. За результатами дослідження автором встановлено, що існує залежність ієрархічності системи планування від параметрів підприємства.

Доведено, що організаційна структура підприємства повинна базуватись на стратегії, а не навпаки, в іншому разі нездатність або відсутність бажання визнати важливість структури в процесі планування призведе до невдачі. Автором визначені особливості формування планових служб та організації планової роботи на великих, середніх, малих підприємствах та в інтегрованих структурах.

Незважаючи на відмінності у формуванні планових служб та організації планової роботи на різних підприємствах, процедура її удосконалення має чітко виражену послідовність: перше - з'ясування проблем, що виникли в процесі організації планування діяльності (виконавці, інформація тощо); по-друге - оцінка стану планування на підприємстві, виявлення сильних та слабких сторін; по-третє - визначення цілей удосконалення планування (ті вимоги, які висуває управлінський персонал до планування); по-четверте - формування альтернативних варіантів вирішення проблем; по-п'яте - вибір найкращого варіанту реалізації рішень з точки зору тактики розвитку планування на підприємстві тощо. Важливим процедурами є також: визначення місця планової служби у складі апарату вищого керівництва підприємством та серед інших структурних підрозділів; визначення структури планових органів та їх функцій; розробка та впровадження положення про плановий орган на підприємстві та посадових інструкцій відповідних спеціалістів; визначення термінів та порядку розробки планів тощо. Крім того, можуть запроваджуватись додаткові процедури організації планування на підприємстві, які будуть сприяти ефективному прийняттю управлінських рішень.

З метою покращення організації планової роботи та посилення координації процесу планування, особливо на великих підприємствах обґрунтовано та запропоновано доцільність створення дорадчого органу - Головного планового центру розвитку підприємства (ГПЦРП). Його діяльність дозволяє постійно генерувати ідеї з розвитку підприємства; координувати роботу підрозділів в процесі реалізації планів підприємства; приймати стратегічні рішення та формувати тактичні цілі; вирішувати питання мотивації реалізації стратегічних цілей та тактичних завдань; аналізувати результати моніторингу планової діяльності та своєчасно приймати управлінські рішення, розробляти пропозиції щодо коригування планів та їх погодження із власниками підприємства (якщо вони не входять в цей орган) тощо. Головним завданням ГПЦРП є доведення до всього персоналу місії підприємства, організація та забезпечення реалізації загальної стратегії підприємства, яка визначена вищим керівництвом та власниками підприємства (один із яких може очолювати ГПЦРП), її деталізація через розробку тактичних та оперативних планів у взаємодії із усіма функціональними підрозділами (із менеджерами відповідного рівня); координація їх дій в процесі планування та реалізації планів, аналіз ініціатив і пропозицій від нижчих рівнів і окремих працівників підприємства тощо.

Ефективність організації планування залежить від потенціалу планування як важливої складової організаційно-управлінського потенціалу підприємства. Потенціал планування підприємства - це здатність та можливість суб'єктів планової діяльності підприємства з позицій системного, процесного, синергетичного та інших підходів, розробляти якісні плани, які направлені на реалізацію стратегії та досягнення цілей діяльності, відслідковувати та контролювати їх виконання, проводити моніторинг планової діяльності, своєчасно проводити коригування планів та відповідних планових і оціночних показників тощо. В якості основних складових потенціалу планування виділені інформаційна, кадрова, організаційна, методична, нормативна, програмно-технічна складові та складова фінансового забезпечення планування. За обґрунтованими автором критеріями кожної визначеної складової потенціалу підприємства в дисертації запропонований методичний підхід до проведення оцінки рівня планової роботи на підприємстві, який дозволяє визначити проблеми в організації планування та вчасно прийняти відповідні управлінські рішення щодо їх усунення.

В рамках концепції управління плануванням діяльності підприємства автором розроблені основні підходи до формування системи планування на різних організаційних рівнях управління. Формування системи планування повинне відбуватися на трьох ієрархічних рівнях управління: корпоративному (вищий менеджмент), функціональному або тактичному (середня ланка менеджерів) та оперативному (найнижча ланка управління) (рис.2), визначені суб'єкти та об'єкти, предмет планування, відповідний інструментарій планування та користувачі планової інформації.

В роботі визначені можливі організаційні схеми планування та доведено, що важливим при організації планування є визначення кореляційних зв'язків між рівнями планування як по вертикалі, так і горизонталі (між стратегічними і тактичними цілями та оперативними завданнями, плановими показниками та результатами, виконавцями тощо). Розроблена рекомендована структура системи планів підприємства харчової промисловості.

Рис. 2. Укрупнена структурно - логічна схема ієрархічних рівнів планування потенціалу підприємства

Для наочного представлення взаємозв'язків системи стратегічних цілей, тактичних та оперативних завдань запропоновано в кожному підрозділі підприємства розробляти "матрицю успіху підрозділу", а в цілому по підприємству - "головну матрицю успіху". Така матриця може розроблятись і для окремих виконавців. Вона визначає взаємозв'язок стратегічних, тактичних та оперативних цілей і завдань за ключовими критеріями та показниками. Деталізувати її можна за термінами виконання та відповідальними. В матрицю також вписуються результати, тому вона може використовуватись і в системі контролю за реалізацією планів.

Аналіз теорій мотивацій, доводить, що справжні причини, які змушують віддавати роботі максимум зусиль, важко визначити і вони надзвичайно складні. В роботі розглянуті особливості формування зарубіжних систем мотивації і розроблені та обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення системи мотивації планової діяльності. Запропонована система розрахунку винагороди керівникам, розмір цієї винагороди залежить від рівня виконання стратегічних та поточних планів. Визначені основні умови та порядок формування системи мотивації планової діяльності на підприємстві.

У четвертому розділі - "Визначення впливу планування на ефективність функціонування підприємств харчової промисловості" досліджено основні тенденції розвитку підприємств харчової промисловості України, проведена оцінка стану планування та визначений його вплив на ефективність діяльності підприємств, проведений огляд ринків харчової продукції та визначені перспективи розвитку галузей, обґрунтована необхідність планування потенціалу підприємств харчової промисловості.

У загальному обсязі промислового виробництва України частка харчової промисловості у 2008 році складала 15,2 %. Обсяги виробництва харчової продукції у 2008 році становили 99,1% рівня 2007 року. Загальний фінансовий результат до оподаткування підприємств з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів у 2008 році був від'ємним (-5026,2 млн. грн.), із них 61,7% отримали прибуток (5687,3 млн. грн.) і 38,3 % були збитковими (збиток в сумі 10713,5 млн. грн.), що в першу чергу було пов'язано і з збільшенням собівартості реалізованої продукції та фінансових витрат підприємств. Якщо проаналізувати результати роботи галузей харчової промисловості за останні роки, то варто відмітити, що більшість із них адаптувалось до ринкових умов господарювання, і за період 2000-2008 рр. в переважній більшості галузей харчової промисловості зберігається тенденція нарощування обсягів виробництва основних видів продукції, хоча рівня виробництва 1990 року за основними видами продукції не досягнуто (табл.1).

Таблиця 1

Виробництво основних видів продукції харчової промисловості України за 1990 - 2008 роки*

* Складено за даними Держкомстату України

Для визначення впливу планування на ефективність функціонування підприємств харчової промисловості проведене анкетування та здійснено кореляційний аналіз для встановлення залежності результатів діяльності підприємств від якості системи планування. Усвідомлюючи важливість планування на підприємстві, 70 % опитуваних керівників підприємств, зазначили, що результати діяльності залежать від якості розроблених планів. Автором проведений аналіз діяльності підприємств харчової промисловості на предмет наявності стратегій діяльності та планів їх реалізації з використанням коефіцієнта Спірмена. Розрахунки проведені по 38 підприємствах (табл. 2). Слід відмітити те, що значення цього коефіцієнта на підприємствах є різним, і в переважній більшості підприємств підтверджується відсутність стратегічного напряму розвитку. В кращому випадку, розробляються поточні та оперативні плани. Відсутність планів або ж їх невиконання призвели до неефективної діяльності більшості досліджуваних підприємств харчової промисловості.

В роботі проведена оцінка сегментів ринку продовольства та приведена характеристика основних гравців на них, визначені стратегічні напрями їх розвитку на перспективу.

В п'ятому розділі - "Теоретико-методологічні основи планування потенціалу підприємств харчової промисловості" розроблені наукові засади планування потенціалу підприємств харчової промисловості та методичний інструментарій впровадження їх в практику господарювання.

Таблиця 2

Коефіцієнт кореляції рангів Спірмена на підприємствах харчової

промисловості Житомирської області за 2003-2008 роки*

Примітка: 1) якщо значення коефіцієнта позитивне (від 0 до 1) - динаміка розвитку підприємства позитивна, підтверджується наявність стратегічного плану розвитку; 2) еталонний порядок реалізується при значенні коефіцієнта рівному 1; 3) якщо значення коефіцієнта від'ємне - динаміка розвитку корпоративних систем є зворотною; 4) при значенні коефіцієнта "-1" - динаміка є абсолютно протилежною еталонній; 5) х - дані відсутні.

* Розраховано автором за даними http://www.smida.gov.ua/ - система розкриття інформації на фондовому ринку України

Розвиток методології планування діяльності підприємств здійснено у напрямку розробки теоретико-методологічних основ та концептуальної моделі планування потенціалу підприємства.

Планування потенціалу підприємства харчової промисловості - це системний процес управління наявним потенціалом підприємства харчової промисловості та його розвитком, який передбачає виробництво максимально можливої кількості якісної та безпечної для здоров'я людей харчової продукції, яка б максимально відповідала раціональним нормам харчування та запитам споживачів у визначений момент часу, відповідно до внутрішніх і зовнішніх можливостей підприємства; це процес визначення найкращих шляхів і методів досягнення цієї цілі та інших цілей діяльності підприємств при ефективному використанні усіх видів ресурсів та збалансуванні інтересів усіх зацікавлених сторін.

Теорія та методика планування потенціалу підприємств харчової промисловості побудовані з врахуванням визначених автором особливостей їх діяльності та встановленої кореляційної залежності результатів діяльності від ефективності системи планування за складовими економічного потенціалу підприємства, а саме планування маркетингового, виробничого, інноваційного, трудового, фінансового потенціалу тощо.

Система прямих і зворотних зв'язків між складовими економічного потенціалу підприємства породжує в результаті їх взаємодії додатковий, синергетичний ефект. Завдання планування полягає в тому, щоб забезпечити максимальну ефективність цієї взаємодії в напрямку ефективного використання усіх складових потенціалу підприємства із забезпеченням позитивного їх приросту та розвитку підприємства в майбутньому.

Модель економічного потенціалу підприємства з врахуванням ефекту синергізму можна представити у вигляді нерівності:

,

де - маркетинговий потенціал; - виробничий потенціал; - трудовий потенціал; - фінансовий потенціал; - інноваційний потенціал; - організаційно - управлінський потенціал; - k-а складова потенціалу; і - індекс (назва) складової потенціалу підприємства (і=1,2… k).

Якщоявляє собою економічний потенціал підприємства, тоді:

,

де - економічний потенціал підприємства.

Задача планування економічного потенціалу в цілому, і його складових є багатокритеріальною, змінюється в часі, а отже цільовою функцією планування економічного потенціалу є забезпечення його максимального приросту:

при

Узагальнивши існуючий науковий доробок вчених визначено, що маркетинговий потенціал - це здатність маркетингової системи підприємства забезпечувати його постійну конкурентоспроможність шляхом якісного планування та організації маркетингових заходів, при ефективному використанні новітнього маркетингового інструментарію, людського потенціалу та інших ресурсів підприємства. В роботі визначені функції маркетингового потенціалу в системі управління, а саме: аналітична, виробнича, збутова, функція управління і контролю. При плануванні маркетингового потенціалу підприємства харчової промисловості запропоновано враховувати визначену залежність споживання продуктів харчування від рівня доходів населення, використовувати геронтологічний підхід при виробництві харчової продукції. На рівні держави необхідно вдосконалити відповідні законодавчі акти, зокрема внести зміни до закону України "Про рекламу" щодо заборони та відповідальності за рекламування продуктів "нездорового харчування", посилити контроль при видачі дозволів та ліцензій, внести відповідні зміни в стандарти та технічні регламенти щодо заборони таких виробництв.

Під виробничим потенціалом підприємства слід розуміти здатність (сукупну можливість) підприємства (виробничої системи) із її виробничими ресурсами (в матеріальній та нематеріальній формі) та виробничими відносинами, що складаються в процесі використання цих ресурсів, створювати максимально можливий обсяг благ (виробництво продукції, робіт, послуг), які максимально відповідають цілям діяльності підприємства і потребам споживачів на певному етапі його розвитку. В роботі обґрунтована необхідність інноваційної спрямованості підприємств; створення кластерних об'єднань, розвитку технопарків та розроблені пропозиції щодо їх державної підтримки.

Проблема оптимізації виробничої програми була предметом досліджень багатьох вчених. Останнім часом особливої актуальності набула функція оптимізації виробничої програми шляхом максимізації маржинального прибутку (величини покриття). Таку модель запропонували німецькі вчені Дітгер Хан та Харальд Хунгенберг в своїй праці "Планування і контроль. Вартісно-орієнтована концепція контролінгу" (2005 р.). Виходячи із встановлених недоліків цієї моделі, автором розроблена модель управління виробничою програмою підприємства, в якій основним критерієм цільової функції є оптимізація доходу (чистої виручки від реалізації продукції):

де D - дохід (чиста виручка від реалізації продукції) за плановий період; - ціна одиниці продукції j - го виду (без ПДВ та непрямих податків); - змінна прийняття рішення цільової функції (запланований обсяг продукції j - го виду в плановому періоді в натуральних одиницях); j - індекс виду продукції (j=1,2,…….n).

Широко застосовувані обмеження по збуту, виробництву, постачанню, охороні довкілля є прийнятними для цієї моделі. Поряд із цими обмеженнями в роботі запропоновано обмеження на прибуток (операційний прибуток):

,

де , - запланований відповідно мінімальний і максимальний розмір прибутку; - прямі змінні витрати на одиницю продукції j - го виду; - непрямі змінні витрати; - загальні постійні витрати підприємства за плановий період.

Мінімальний розмір прибутку може дорівнювати величині необхідного для забезпечення простого відтворення для підприємства. Максимальний розмір прибутку , буде розраховуватись виходячи із максимальної ціни, яку споживач може заплатити за продукцію, аналізу потреб та можливостей споживача та цін конкурентів.

Можна розглядати виробничу програму орієнтуючись на конкретний розмір прибутку , тоді обмеження буде мати наступний вигляд:

,

Якщо орієнтувати виробничу програму на беззбитковий обсяг виробництва, тоді обмеження буде мати вигляд:

Оптимальний план у даному випадку буде точкою беззбитковості в натуральному виражені для кожного виду продукції (оптимальний асортимент продукції в натуральних вимірниках).

У спрощеному варіанті із застосуванням можливостей програми EXCEL та імітаційного моделювання, така задача дає можливість візуального контролю завантаження ресурсів та перепланування виробничих завдань.

Здобувачем запропоновано до застосування комп'ютерну програму для користувача щодо управління виробничою програмою, її застосування на підприємствах харчової промисловості дало позитивні результати. Приклад апробації моделі на ДП "Новоград - Волинський сиркомбінат" ВАТ "Житомирмолоко", представлений в трьох варіантах встановленого обмеження на операційний прибуток та інших прийнятих обмеженнях приведений в табл. 3. В силу високих енерговитрат на виробництво сухої сироватки, в моделі управління передбачена відмова від її випуску. В той же час, використання сироватки можна запропонувати для годівлі тварин, для чого необхідно здійснювати її згущення.

Запропонована модель оптимізації виробничої програми поєднує в собі всі складові економічного потенціалу підприємства, дає можливість: визначати оптимальний беззбитковий асортимент продукції в натуральному виразі; оптимальну потребу в матеріалах, сировині; орієнтуватись на попит споживачів; забезпечити заходи щодо охорони довкілля; управляти виробничими витратами підприємства з метою отримання максимального прибутку або встановленого рівня операційного прибутку, забезпечуючи бездефіцитне постачання сировини; контролювати норми і нормативи, що для підприємств харчової промисловості є важливим в частині виробництва якісної та безпечної для здоров'я людей харчової продукції тощо.

Розвиток теорії планування трудового потенціалу здійснено у напрямку його планування на рівні чотирьох підсистем: аналізу існуючого рівня розвитку та величини трудового потенціалу; кадрового планування та управління рухом кадрів; забезпечення реалізації трудового потенціалу підприємства та створення відповідної системи мотивації; управління розвитком трудового потенціалу.

Для більш об'єктивної оцінки рівня продуктивності праці на підприємствах харчової промисловості в рамках системи управління плануванням діяльності підприємства, автором запропоновано впровадження показника "чистої продуктивності праці", в основу розрахунку якого покладене відношення доданої вартості, створеної на підприємстві за певний період часу до середньооблікової чисельності працюючих.

Таблиця 3

Основні результати апробації моделі управління виробничою програмою ДП "Новоград - Волинський сиркомбінат"

Для забезпечення якісного формування трудового потенціалу харчової промисловості запропоновані напрями та програми підвищення кваліфікації, перепідготовки працівників, застосування "компетентістного підходу", удосконалення ступеневої системи освіти, створення бізнес-інкубаторів, в тому числі студентських. Обґрунтовано, що комплексний підхід до підготовки кадрів повинен вирішуватися за активної участі держави, системи освіти і бізнесових структур, які представляють виробників продуктів харчування.

Розвиток теоретико-методологічних основ планування фінансового потенціалу здійснено в напрямку забезпечення довгострокової фінансової стійкості, достатньої забезпеченості підприємства власними оборотними активами та їх ефективного використання, формування стійкої фінансової бази для забезпечення підприємства усіма видами ресурсів, в тому числі необоротними активами та нематеріальними ресурсами для реалізації планів діяльності підприємства. Запропонована методика управління поточними активами і пасивами підприємства та розроблена матриця вибору політики комплексного управління поточними активами й поточними пасивами підприємства, визначені основні принципові підходи до фінансування активів підприємства.

В шостому розділі - "Збалансована система планових показників, контроль планової діяльності та оцінка ефективності системи планування на підприємстві" розроблено збалансовану систему планових показників підприємства, досліджено та удосконалено теоретико-методологічні підходи до здійснення контролю планової діяльності, розроблено методику інтегральної оцінки якості планів та ефективності системи планування на підприємствах харчової промисловості.

Цільовим орієнтиром планування в умовах ринку є збалансування та задоволення інтересів усіх зацікавлених сторін. Управління сучасним підприємством при відсутності інформації, побудованої на вимірюваннях за допомогою планових показників є неможливим. Збалансована система планових показників в плануванні як системному процесі управління підприємством - це сукупність взаємопов'язаних взаємозбалансованих показників - характеристик (параметрів) майбутнього стану підприємства, які відображають характеристики об'єктів планування, є індикаторами розвитку підприємства та їх структурних підрозділів і окремих виконавців, розкривають характер взаємовідносин, що складаються в процесі складання планів та їх реалізації в рамках загальної стратегії розвитку та наявного потенціалу.

В рамках концепції збалансованої системи планових показників визначені параметри цільової орієнтації планування та параметри і показники розвитку підприємства за складовими елементами стратегічного потенціалу. Відповідно до системи планування потенціалу в концепції управління плануванням діяльності, розроблена стратегічна карта планування розвитку підприємства харчової промисловості (рис. 3.).

(

Рис. 3. Стратегічна карта планування розвитку підприємств харчової промисловості в рамках концепції планування потенціалу підприємства

Окрім того, збалансована система планових показників структурована за основними складовими елементами потенціалу. Розглядати показники для кожного з них, на думку автора, виходячи із сутності потенціалу, варто на двох рівнях: 1) як характеристику об'єкта (планова достатність потенціалу), що розглядається в плановому періоді; 2) результативні показники як планування майбутніх можливостей (зміна потенціалу). Саме такий підхід дозволяє досягти реальних результатів (планування достатності потенціалу для забезпечення досягнення цілей) і забезпечити розвиток через визначення можливостей, які його забезпечать (синергетичний ефект і вектор розвитку), встановити їх причинно-наслідковий зв'язок та забезпечити ефективне управління плануванням.

Контроль є продовженням процесу планування й супроводжує процес реалізації планів. Контроль в управлінні плануванням, та й в цілому в управлінні є необхідним, оскільки господарська практика показує, що частіше всього відсутність контролю стає причиною не виконання важливих управлінських рішень. З позицій системного підходу, в дисертації визначена сутність та основні функції контролю планової діяльності (діагностична, орієнтаційна, стимулююча, коригувальна, наглядова, навчальна), обґрунтовані основні критерії доцільності його проведення (ефективність контролю, ефект впливу на людей, зміни у зовнішньому та внутрішньому середовищах, завдання контролю, межі контролю), запропонований організаційний механізм здійснення його на підприємстві.

Для здійснення контролю й регулювання процесу стратегічного планування, крім стратегічних карт підприємств, в роботі обґрунтована можливість застосування інтерпретованої автором моделі Р. Андертона. Модель дозволяє, з одного боку, збалансувати зміни зовнішнього середовища із внутрішніми факторами підприємства, а з іншого боку - здійснювати процес постійного коригування через регульовані параметри.

Здійснювати контроль за виконанням планів та наочно представляти його результати, можна за допомогою автоматизованої системи контрольних карт, в яких на початковому етапі будуть закладені планові завдання, показники, відповідальні, часовий інтервал та періодичність спостережень, методика розрахунку цих показників та механізм реакції на їх зміну. В ході реалізації планів, фактичні показники вносяться в систему або ж передаються із системи обліку, і таким чином виявляються відхилення і будується графік цих відхилень за кожним ключовим показником. Будувати таку систему контрольних карт можна як за стратегічними індикаторами, так і за показниками складових потенціалу, аспектами діяльності, виробничими підрозділами, центрами відповідальності тощо, лише в інформаційну систему управління підприємства варто вбудувати блок "Контроль за виконанням планів". Це дасть можливість користувачам вчасно отримувати інформацію за "контрольними точками", виявляти причини відхилень, місце їх виникнення, вносити зміни і приймати своєчасні управлінські рішення тощо. Відповідно автоматично створюється система контрольних звітів підприємства.

В роботі визначені основні критерії якості плану: спрямованість плану на досягнення цілей та вирішення конкретних завдань, наукова обґрунтованість плану, об'єктивність та достатність інформаційної бази, ресурсна забезпеченість плану, часова відповідність плану, комплексність, рівень збалансованості планових показників стратегічного потенціалу, узгодженість ступеня динамізму плану з конкурентною позицією підприємства, адаптивність плану та можливість коригування планів, структуризація планових завдань та їх адресність тощо. Ці критерії покладені в основу розрахунку коефіцієнта ймовірності реалізації стратегічного плану, який є однією із складових авторського інтегрального показника якості стратегічного плану. Іншою складовою є коефіцієнт ефективності розробки стратегічного плану підприємства, який запропоновано розраховувати як відношення загального планового результату досягнення цілей в балах до сукупних витрат на здійснення планування в балах. Загальний плановий результат досягнення цілей в рамках концепції управління плануванням враховує ступінь досягнення виробничих, фінансових, соціальних та екологічних цілей.

В основу розрахунку інтегрального показника якості тактичного плану за складовими потенціалу підприємства покладено метод визначення коефіцієнту напруженості з врахуванням ступеня ризику, який дає можливість встановити межі значень цього показника (верхню, нормальну і нижню). Це дає можливість не тільки оцінити якість тактичного плану за складовими економічного потенціалу, а й при застосуванні системи контрольних карт та введенні Стандартів планування і контролю на підприємстві вчасно визначати можливі відхилення у виконанні планових завдань. Комплексний інтегральний показник оцінки плану розвитку підприємства визначається як добуток інтегрального показника якості стратегічного плану та інтегрального показника якості тактичного плану за складовими потенціалу, що визначені в межах від 0 до 1. Чим ближчий він до 1, тим тісніший зв'язок стратегічних цілей підприємства з поточними завданнями, і його значення показує рівень ймовірності їх досягнення при врахуванні критеріїв, що прийняті до розрахунку. Дана методика апробована на провідних підприємствах харчової промисловості Житомирської області.

Висновки

За результатами проведеного дослідження, яке було спрямоване на вирішення важливої наукової проблеми в сфері економіки і управління підприємствами харчової промисловості - розроблення та обґрунтування теоретико-методологічних, методичних положень та практичних рекомендацій управління плануванням діяльності підприємств харчової промисловості, можна зробити висновки та сформувати пропозиції концептуального, теоретичного і науково-практичного характеру:

1. Вивчення генезису сутності планування з позицій внеску різних наукових шкіл та наукових підходів підтверджує, що проблеми планування були актуальними у всі часи розвитку економічної науки і залишаються актуальними сьогодні та можуть бути вирішені шляхом прогресивних змін і розвитку теоретико-методологічних та методичних основ планування та розробки концепції управління плануванням діяльності підприємств. Визначено, що планування варто розглядати як науку та вид практичної діяльності.

2. Підвищення рівня невизначеності середовища функціонування суб'єктів господарювання, сучасні вимоги до їх розвитку вимагають нових підходів до формування системи планування діяльності підприємства та управління ним, в основі якого системний підхід до вирішення проблеми з врахуванням усіх позитивних здобутків теорії і практики управління. Основна сутність планування полягає в цілепокладанні, визначенні та обґрунтуванні шляхів і способів досягнення цілей та збалансуванні інтересів учасників діяльності, які зацікавлені в їх реалізації, при використанні усіх прогресивних інструментів управління та можливостей і здібностей, потенціалу як об'єктів так і суб'єктів планування, потенціалу системи в цілому. Визначення та розкриття сутності основних функцій та принципів планування діяльності суб'єктів господарювання дозволяє в різних аспектах його існування, розкрити зміст планування та його значення в розвитку суспільно-економічних відносин.

3. Як і будь-якою системою, системою планування для підвищення ефективності її функціонування та розвитку, потрібно управляти. Розроблені теоретико-методологічні основи та концептуальні положення управління плануванням діяльності підприємства не тільки збагатять теорію планування відповідно вимогам розвитку суспільства, а й дозволять забезпечити ефективне впровадження її здобутків в практику діяльності підприємств з метою підвищення ефективності господарювання.

4. Процес розвитку економіки та інформатизації суспільства вимагає посилення ролі планування, його інтелектуальної складової, використання плану для прийняття управлінських рішень. Інформаційну сутність процесу планування потрібно розглядати за стадіями циклу планування та з позицій системного підходу до формування системи інформаційного потоку для потреб планування із врахуванням всіх її складових (підсистем), оскільки якість інформації, що використовується впливає на вибір найбільш ефективних напрямків та інструментів планування, на точність планових рішень та результати діяльності будь-якого суб'єкта господарювання.

5. Незважаючи на наявність нормативно-правових документів, сьогодні в Україні відсутня цілісна система планово-прогнозної роботи, а норми існуючих законів та основних положень далеко не завжди дотримуються. Як наслідок, спостерігається незадовільний рівень виконання прийнятих рішень, повільне фінансування у неповному обсязі визначених державних, регіональних та галузевих пріоритетів, відсутність зацікавленості суб'єктів господарювання у розробці планів розвитку та їх гармонізації із планами та програмами розвитку галузі. Автором обґрунтована необхідність і розроблені конкретні пропозиції щодо формування системи нормативно - правової бази планування від Стратегічного плану соціально-економічного розвитку держави, розробки стратегічних планів розвитку галузей на довгострокову перспективу, які б відповідали визначеній Концепції їх розвитку до нормативно-правового забезпечення формування системи планування діяльності підприємств, їх об'єднань відповідно до міжнародних стандартів ведення бізнесу.

6. Світові тенденції розвитку підприємств підтверджують необхідність існування чіткого порядку формування нормативної бази, яким передбачена підготовка норм та нормативів до початку розробки прогнозних і планових документів, а також забезпечення їх виконання та здійснення контролю. Метою створення єдиної системи норм і нормативів на підприємстві є посилення наукової обґрунтованості, пропорційності і збалансованості планів, глибше виявлення та використання резервів виробництва, подальше підвищення його ефективності. Удосконалення системи норм і нормативів розвинуто у напрямі адаптації нормативної бази та системи стандартизації до міжнародних вимог, що дозволить підвищити якість вітчизняних норм і нормативів за рахунок збагачення їх новим змістом з урахуванням світового досвіду господарської діяльності у конкурентному середовищі.

7. Результатом дослідження особливостей нормативно - правового забезпечення планування діяльності підприємств харчової промисловості є розробка пропозицій щодо проведення адаптації українського законодавства до європейського, гармонізації нормативної бази з міжнародними і європейськими стандартами якості і безпеки харчової продукції по всьому виробничому ланцюгу від сировини до готової продукції, що дасть можливість найближчим часом при розробці відповідних державних програм забезпечити достатній рівень конкурентоспроможності харчової продукції вітчизняного виробництва на внутрішньому та зовнішньому ринках.

8. Запропоновані підходи до організації планування на підприємстві залежно від параметрів підприємства та масштабів його діяльності на різних ієрархічних рівнях, дозволяють визначити оптимальну модель організації планової роботи на підприємствах різних типів. Запропонована та обґрунтована система планів підприємства дасть можливість визначити структурно-логічну систему планів для будь-якого типу підприємств та забезпечити підвищення рівня організації планової роботи.

9. Для успішної реалізації планів підприємства, прийняття ефективних управлінських рішень, необхідним є впровадження системи мотивації, основою якої повинні стати результати досягнення цілей та виконання планових завдань, які мають чітко визначені кількісні та якісні оцінки. Автором визначені основні підходи до побудови систем стимулювання для вищого керівництва, особливості та умови їх застосування, розроблений механізм визначення розміру винагороди залежно від рівня виконання планів. Для підприємств харчової промисловості обґрунтована доцільність використання підходу за збалансованою системою планових показників із додатковою "системою кафетерію", що об'єднані в загальну систему мотивації. Теоретичні основи розвинуто в напрямку розробки системи мотивації планової діяльності, визначення її складових елементів, основних етапів та встановлення співвідношення між винагородою та результатами досягнення цілей і виконання планових завдань. Розроблена система мотивації для керівників та всього персоналу (учасників планового процесу, виконавців планів, контролерів), яка складається із внутрішньої мотивації та зовнішнього мотивування. Визначені можливі підходи щодо їх формування, залежно від рівня виконання планів та індивідуальної участі працівника, дозволяють забезпечити баланс інтересів персоналу й власників, підвищити зацікавленість кожної групи у виконанні планів, і як наслідок - досягнути запланованих цілей та поставлених завдань різними зацікавленими сторонами.

10. Розвиток методології планування діяльності підприємств здійснено у напрямку розробки теоретико-методологічних підходів та концептуальної моделі планування потенціалу підприємств. Модель економічного потенціалу підприємства запропоновано розглядати через складові потенціалу підприємства із визначеною за теорією комбінаторики кількістю двосторонніх зв'язків, які сформувались під впливом дій факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. Задача планування економічного потенціалу в цілому і його складових є багатокритеріальною, тому її пропонується розглядати як функцію часу. Теорію та методику планування потенціалу підприємств харчової промисловості розвинуто за складовими економічного потенціалу підприємства із врахуванням визначених автором особливостей їх діяльності та встановленої кореляційної залежності результатів діяльності від ефективності системи планування. Систематизовані за основними порівняльними характеристиками галузеві особливості планування підприємств харчової промисловості повинні стати основою планування їх діяльності з врахуванням визначених автором перспектив розвитку ринків харчової продукції та визначених особливостей формування стратегій для підприємств різних галузей харчової промисловості.

11. Запропоновані методичні підходи та розроблена модель управління виробничою програмою підприємства дає можливість визначати варіанти виробничої програми підприємства, яка забезпечує отримання: мінімального, максимального рівня прибутку, прибутку певного розміру, досягнення беззбитковості виробництва для багатономенклатурного виробництва тощо. Цільова функція оптимізації чистого доходу від реалізації продукції, окрім встановленого критерію рівня операційного прибутку, враховує обмеження по виробничих потужностях, постачанню, збуту, екологічну складову та особливості діяльності підприємств харчової промисловості. Запропонована автором модель доведена до рівня практичного використання у вигляді комп'ютерної програми, яка є доступною для широкого кола користувачів.

12. Розроблена та обґрунтована модель збалансованої системи показників планування потенціалу підприємства харчової промисловості через визначені параметри цільової орієнтації планування та параметри і показники розвитку підприємства за складовими елементами стратегічного потенціалу, стратегічна карта планування розвитку підприємства харчової промисловості дозволяють визначити цільову орієнтацію планів та планових завдань за допомогою системи показників на всіх рівнях ієрархії, показати їх причинно-наслідковий зв'язок та забезпечити ефективне управління плануванням.

13. Визначені методологічні засади та організаційні положення здійснення контролю планової діяльності, дають можливість посилити роль контролю в управлінні плануванням діяльності підприємств харчової промисловості, а при дотриманні основних концептуальних положень забезпечити його корисність, ефективність та надійність. У роботі визначені функцій контролю (діагностична, орієнтаційна, стимулююча, коригуюча, наглядова, навчальна) та визначена його роль у прийнятті управлінських рішень. Для здійснення контролю поточної діяльності на підприємстві, обґрунтована доцільність розробки Стандартів планування і контролю за виконанням планів, які дають можливість чітко регламентувати порядок роботи управлінських служб і структурних підрозділів у ході розробки планів, проведення моніторингу виконання, здійснення контролю за їх виконанням та внесення коригувань. Для здійснення та наочного представлення результатів контролю пропонується ввести автоматизовану систему контрольних карт, що дасть можливість підвищити якість контролю, ефективність планування та забезпечити прозорість реалізації системи мотивації планової діяльності.

14. Запропонована методика визначення комплексного інтегрального показника оцінки плану розвитку підприємства, дозволяє об'єктивно оцінити рівень напруженості планів, зв'язок стратегічних цілей підприємства з поточними завданнями, рівень ймовірності їх досягнення при врахуванні критеріїв, що взяті за основу, та особливостей діяльності підприємств харчової промисловості. Дана методика вбудовується в систему управління плануванням діяльності підприємства і тісно взаємопов'язана із контролем та мотивацією планової діяльності.

Практична реалізація розроблених пропозицій дасть можливість підвищити рівень управління та ефективність планування на підприємствах харчової промисловості, забезпечити їх поступовий інноваційний розвиток в напрямку зміцнення позицій на вітчизняному і світовому ринках, вирішення проблеми здорового харчування нації та забезпечення продовольчої безпеки держави.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Тарасюк Г.М. Планова діяльність як системний процес управління підприємством: монографія / Г.М. Тарасюк. - Житомир: ЖДТУ, 2006. - 469 с. (29,3 друк. арк.).

2. Тарасюк Г.М. Потенціал підприємств харчової промисловості Житомирської області : основні тенденції та планування розвитку: монографія / Г. М.Тарасюк. - Житомир: ЖДТУ, 2008. - 274 с. (17,2 друк. арк.).

3. Тарасюк Г.М. Правове забезпечення планування діяльності підприємств: ретроспективний аналіз, становлення та розвиток / в кол. монограф. "Стратегічні напрями сталого розвитку економіки підприємств". - Житомир: ЖДТУ, 2009. - 296 с. - С. 242 - 257 (17,2 друк. арк., особисто автору належить 1,1 друк. арк.).

4. Тарасюк Г.М. Необхідність планування в умовах ринкових відносин / Г.М. Тарасюк // Вісник Житомирського інженерно - технологічного інституту. Економічні науки. - Житомир: ЖІТІ, 2002. - №21. - С. 271 - 275 (0,4 друк. арк.).

5. Тарасюк Г.М. Бюджетування в системі планування на підприємстві / Г. М.Тарасюк // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. - Вип. 182, т. 2. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - С. 262 - 268 (0,5 друк. арк.).

6. Тарасюк Г.М. Податкове планування на підприємстві / Г.М. Тарасюк // Вісник Житомирського державного технологічного університету. Економічні науки. - Житомир: ЖДТУ, 2003. - № 4 (26). - С. 374 - 380 (0,5 друк. арк.).

7. Тарасюк Г.М. Особливості методології стратегічного планування діяльності підприємств / Г.М. Тарасюк // Вісник Житомирського державного технологічного університету. Економічні науки. - Житомир: ЖДТУ, 2004. - №1(27). - С. 276 - 280 (0,4 друк. арк.).

8. Тарасюк Г.М. Деякі питання історії створення, становлення та трансформації системи планування / Г.М. Тарасюк // Вісник Житомирського державного технологічного університ...