Розвиток ринку біопалив в Україні

Щодо ресурсів виробництва біопалива, то слід зазначити, що в країнах ЄС ресурси біомаси можна поділити на такі категорії: сільськогосподарські та лісові; вторинні джерела сировини в агропромисловому комплексі; в деревообробній промисловості; відходи будівництва і тверді побутові відходи.

Кожна з європейських країн має свої природо-економічні особливості, традиції та технічний рівень, що й визначає напрями забезпечення власних потреб у паливних ресурсах, які може взяти на озброєння Україна.

У Франції перші спроби пошуку біопалив датуються 80-ми роками, а реальне використання розпочалося у 90-х рр. ХХ століття. Тепер у країні виробляється майже 500 тис. т біодизеля і 200 тис. т біоетанолу Проте існує проблема, яка вимагає змін у сільськогосподарському секторі, тобто необхідно розширити площі під вирощування біосировини, зокрема ріпаку і соняшнику.

У Німеччині в 1990 р. було засновано Спілку підтримки заводів з виробництва олійних і білкових культур, як організаційну структуру, яка регулює відносини між фермерами, виробниками біосировини та підприємствами - виробниками біопалива. Темпи виробництва біопалива були високими і в 1996 р. чистий біодизель уже продавали на 600, а з 2004 р. на 1900 автозаправних станціях, відразу було запроваджено паливний стандарт на біодизель. У результаті частка біопалив у цій країні у 2007 р. перевищила 5%, тобто наблизилася до рівня, передбаченого на 2010 рік.

Іспанія є найбільшим виробником біоетанолу в Євросоюзі, де споруджуються і працюють великі промислові підприємства. Стосовно біодизеля, то до 2003 р. його виробництво було відсутнє, а планом розвитку відновлювальної енергетики передбачено підвищити до 6% обсяг споживання біопалив до всього транспортного палива, спожитого у 2010 році.

У Швеції біоетанол був вперше вироблений для автомобільного палива ще у середині 80-х років ХХ ст. На відміну від Франції та Іспанії тут майже 85% паливного біоетанолу використовується в сумішах бензину, в якому 5% біоетанолу, а решта 15% паливного біоетанолу використовується у чистому вигляді. В країні майже четверта частина всіх автобусів працює на біопаливах.

У Польщі виробництво біоетанолу розпочалося у 90-х роках ХХ ст., коли в країні спостерігалося величезне перевиробництво спирту із зернових, картоплі та бурякової меляси. Проте невдовзі обсяги виробництва біопалив почали знижуватися і у 2004 р. Польща стала єдиною країною, в якій обсяг біопалива різко скоротився. В даний час розроблено стратегію розвитку біопаливної промисловості, яка має довести частку відновлювальної енергії до 7,5% у 2010 і 14% у 2020 році.

У країнах Європи і США енергетична біосировина у вигляді сільськогосподарських культур є реальним розв'язанням проблем щодо надійності постачання сировини для виробництва біопалива. В країнах ЄС широко використовують такі методи виробництва рідких біопалив, зокрема: виробництво етанолу з цукро- або крохмалевмісних культур, тобто зернових; виробництво біодизеля з олійних культур - соняшнику, ріпаку, сої, іншої сировини, шляхом перетворення на метилові естери; виробництво біогазу з органічних відходів на спеціалізованих підприємствах.

У цілому можна відзначити, що світова промисловість біопалива розвивається за такими напрямками: використання сировини харчового характеру - зернові, олійні, інші крохмале- та цукровмісні культури; виробництво біопалива із відходів або решток переробки продукції сільського господарства та лісництва; використання енергетичних культур, тобто біомаси, які вирощують спеціально для застосування у біопаливній промисловості - генетично модифіковані культури, раціональна агрономія.

У п'ятому розділі - “Перспективи розвитку біопалив в Україні” - відображена динаміка використання вуглеводнів і заміни їх альтернативними джерелами енергії.

На сучасному етапі Україна перебуває в залежності від імпорту органічних енергоресурсів - нафти і газу. Рівень зовнішньої енергетичної залежності хоча і зменшується від 60,7% у 2004 р. до 54,8% у 2005 р., проте в природі запаси вуглеводнів на планеті невпинно вичерпуються. З огляду на це важливим є удосконалення структури споживання первинної енергії, яка в Україні значно відрізняється від країн світу та Європи (табл. 2). Напружена ситуація у забезпеченні галузей з високим рівнем споживання електроенергії, комунальної сфери та населення вугіллям належної якості, вугільними та торфобрикетами, скрапленим газом призводить до їхньої заміни природним газом, що збільшує енергозалежність держави. Про нагальну необхідність розробки стратегічних підходів до заміни видобувних вуглеводів альтернативними джерелами енергії переконливо довели події у газових перемовинах на початку 2009 року.

Таблиця 2

Структура споживання первинної енергії в Україні, країнах ЄС-15, США та у світі за 2005 р., %

Перспективи енергозабезбеченості й ефективність використання енергоресурсів у нашій країні мають враховувати дві протилежні характеристики. Перша - рівень питомого споживання первинної енергії на одну особу (т.у.п./люд), який в Україні становить 4,3 т у.п./люд., що значно відстає від розвинутих країн - США, ЄС-15, Японії, але випереджує рівень країн, що розвиваються, - КНР, Індія, Туреччина. Друга - узагальнюючий показник, а саме питомі витрати первинної енергії на одиницю валового внутрішнього продукту країни (енергомісткість ВВП), який в Україні у 2,6 раза перевищує середній рівень цього показника країн світу і майже знаходиться на рівні Росії.

На таке відставання впливає дві причини. Перша, основна, і це підтверджують проведеними дослідження, полягає в застарілих технологіях виробництва і вкрай зношених основних засобах виробництва. Друга, це зростання виробництва і підвищення продуктивності живої й уречевленої праці.

Відповідно до передбачуваного зростання виробництва і потреб енергоресурсів, а також враховуючи, що запаси нафти та газу вичерпуються, постає питання про пошук нових джерел одержання рідкого палива. Україна має величезний потенціал відновлювальних джерел енергії майже всіх видів (сонячна, вітрова, геотермальна, мікрогідроенергія, біомаса, біопаливо). Цей ресурс має великий потенціал згідно зі світовою тенденцією використання відновлюваної енергії, з урахуванням Кіотського протоколу та рішень в Брюсселі глав урядів країн ЄС у грудні 2008 р. про зниження у 2020 р. на 20% проти 1990 року.

Одним із найбільших потенційних і незадіяних джерел відновлювальної енергії для України є виробництво рідких біопалив з біомаси (сільськогосподарські культури, деревинні культури, трав'яні рослини). У цьому контексті, з одного боку, ринок біопалива має великі резерви для розширення пропозиції, а з іншого, - попит гальмується відсутністю законодавчої бази, яка б врегулювала питання інтересів виробників та споживачів біопалив, а також визначеності технічного переозброєння. Для того, щоб конструктори нових двигунів, придатних для використання біопалива, змогли орієнтуватися, у проведенні дослідження дозволили дати розподіл рідкого біопалива за напрямами його використання.

Для виробників біопалива запропонована узагальнена організація виробництва біопалива, зокрема біоетанолу: очистка біоетанолу методом дистиляції; переробка продуктів, що залишилися після ферментації для зменшення відходів та отримання побічних продуктів. Досліджено, що біоетанол, як рідке паливо для двигунів внутрішнього згорання, можливо використовувати двома шляхами: перший, як добавку до бензину; другий, безпосередньо як паливо. Практика дає підстави стверджувати, що всі карбюраторні двигуни без будь-якої переробки можуть спалювати суміші бензину з добавками біоетанолу до 10%.

Перспективним в Україні є виробництво такого біопалива як біодизель з рослинної олії. У 2010 р., відповідно до Енергетичної стратегії України на період до 2030 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. №145, споживання дизельного палива зросте до 7,7 млн. т, а для проведення сільськогосподарських робіт потрібно буде близько 1,9 млн. т цього палива з нафтопродуктів. Розрахунки показують, що для сільськогосподарських робіть більш ефективно використовувати біодизель, що виробляється з ріпакової олії. На користь пропонованого варіанта свідчить досвід таких країн, як Німеччина, Франція, Австрія, Чехія, де для вирощування ріпаку використовується 10-14% ріллі.

За проведеними розрахунками, при сучасних умовах руху до альтернативних джерел енергії, Україна відстає від розвинутих країн щонайменше на 20-30 років. У процесі наукових досліджень були здійснені економічні розрахунки, як свідчать про реальні можливості подолання такого відставання, а сільського господарства країни здатне забезпечити продовольчу й енергетичні безпеку. Для забезпечення 50 млн. чол. населення України на рівні науково обґрунтованих норм споживання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1991 р. №244 за проведеними розрахунками із наявних 32,5 млн. га ріллі потрібно буде близько 16,3 млн. га з них: 3,1 млн. га для виробництва м'яса; 1,4 млн. га. - зерна; 0,22 млн. га - картоплі; 0,42 млн. га - цукру; 2,4 млн. га - яєць; 0,25 млн. га - олії; 5,25 млн. га - молока; 3,3 млн. га - овочів і баштанних.

Дослідженнями доведено, що існує реальна можливість найбільш економічно та ефективно використати майже 10 млн. га ріллі для вирощування біосировини з метою переробки її на біопаливо. Враховуючи, що насіння ріпаку майже не накопичує радіонуклідів і важких металів (вони накопичуються в стеблах) в Україні для технічних цілей ріпак можна вирощувати на землях, які тимчасово вилучені із сівозмін у зв'язку із забрудненням. Подібний напрямок використання ріллі забезпечить: по-перше, поліпшення балансу енергоресурсів країни; по-друге, підвищення забезпечення тваринництва якісними концентрованими кормами; по-третє, надходження значних фінансових ресурсів для розвитку сільських територій. Дослідженнями і розрахунками обґрунтовано, що крім біопалива сільське господарство додатково одержить харчову продукцію з визначеної кількості ріллі: 5,22 млн. т шротів, у тому числі 1,02 млн. т соєвих і 4,2 млн. т ріпакових; 11, 2 млн. т жому від переробки цукрових буряків й 12,2 млн. т барди від переробки кукурудзи. Згодовування одержаних шротів дозволить виробити 15,6 млн. т молока, а жом і барда дають можливість одержати 2,44 млн. т м'яса. Решта, із всіх сільськогосподарських угідь, 6,2 млн. га (32,5 млн. га - 16,3 млн. га - 10,0 млн. га) додатково можуть бути використані для розширення зовнішньої торгівлі й одержання валютних ресурсів з метою зміцнення фінансово-кредитної системи країни, здійснення інноваційно-інвестиційних вкладень у соціально-економічний розвиток країни.

Таким чином, в Україні, за проведеними розрахунками, є всі підстави й можливості не відставати від світового руху до використання відновлюваної енергії. Для цього потрібно здійснити широкомасштабні організаційно-технологічні заходи щодо розширення виробництва біомаси і її переробки для отримання біопалива. Прогнозні розрахунки максимального потенційного виробництва біодизельного пального свідчать, що у 2020 році обсяг цього виробництва може досягти біля 6 млн. тонн. З цією метою слід збільшити площі під вирощування ріпаку і сої до 4 млн. га кожної культури, що відповідає збільшенню площ цих культур проти рівня 2006 року: з 416 тис. га ріпаку, або майже у 10 разів, і 748 тис. га сої, тобто у 5,3 раза. При такому збільшенні площ під енергетичні культури соя і ріпак займуть близько 20% площ у сівозмінах, що вважається допустимим відповідно до агротехнічних та екологічних нормативів (табл.3).

Для створення сприятливих умов збільшення виробництва біосировини і біопалива необхідно: розробити і прийняти відповідні законодавчі акти; на державному рівні сприяти залученню внутрішніх і зовнішніх інвестицій у новий сегмент національної економіки; підготувати і затвердити нормативно-технічну документацію, сертифікацію і стандартизацію біосировини й біопалива; сприяти виходу біопалива на внутрішній і зовнішній ринки; створити умови для наукового забезпечення сфер виробництва і використання біосировини та біопалива; законодавчо вирішити питання організаційного створення інтегрованих агропромислових об'єднань, в яких виробники біосировини та її переробки на взаємовигідних умовах будуть виробляти і реалізовувати біопаливо.

Таблиця 3

Сівозміни з урахуванням вирощування біосировини

Відповідно до програми обсяг насіння ріпаку для використання у виробництві метилового ефіру ріпакової олії має бути доведений до 14% у 2009 р. і до 25% у 2010 р. загального обсягу ріпакового насіння. Проведені дослідження показують, що для досягнення запланованих показників необхідно побудувати до 2010 р. не менш як 20 заводів продуктивністю від 5 тис. до 100 тис. т і загальною потужністю не менше як 623 тис. т біопалива. Щодо фінансового забезпечення проведення цих робіт, то Програмою передбачено для створення зон концентрованого вирощування ріпаку та будівництва заводів для переробки біосировини залучити кошти: вітчизняних та іноземних інвесторів і підприємств агропромислового комплексу. Розрахунки підтверджують реальність таких джерел фінансування виробництва біопалива.

Передбачається, що біоперегонні заводи будуть характеризуватися ефективною інтеграцією різних етапів робіт - від підготовки і переробки біомаси, ферментації в біореакторах, хімічної переробки до кінцевого виділення й очищення продукту.

Для постачання сировинної біомаси пропонується створити невиснажливі сівозміни, які будуть деякою мірою відрізнятися від класичних сівозмін, а також матимуть сумісні характеристики з кліматичними, екологічними і соціально-економічними умовами кожного великого природо-економічного регіону. Подібні умови найкраще створити, коли переробка біосировини буде організована на заводах за першим і другим варіантами.

Відповідно до початку виробництва біосировини і біопалива на перше місце виходить формування інфраструктури ринку біосировини і біопалив, що сприятиме диверсифікації балансу енергоресурсів країни. В умовах України, коли відбуваються перші кроки становлення ринку біопалив слід формувати власну розвинену інфраструктуру.

На основі проведених досліджень пропонується вирішення проблеми наукового і практичного формування ефективного організаційно-технологічного та економічного механізму функціонування ринку біомаси і біопалива в широкому аспекті появи нового сегмента національної економіки та перспектив його розвитку. Дослідження дають підстави включати до цього механізму: ринок біосировини; ринок біопалива; економічні, фінансові та юридичні відносини виробників біосировини, біопалива та власників земельних паїв і інвесторів; кооперативні та інтеграційні об'єднання і технологічні схеми; реалізацію біопалива, одержання та використання доходів.

У дослідженні пропонується визначення ринкової інфраструктури нового сегмента економіки: організаційно-технологічних та економічного механізму функціонування ринку біомаси і біопалива в тісному узгодженні з брокерськими фірмами, біржами, інвестиційними компаніями, банками, лізинговими компаніями, центрами зайнятості, страховими організаціями та ін. Встановлено, що для ефективного функціонування цієї ринкової інфраструктури необхідне досконале правове забезпечення для всіх учасників ринку біопалива: нафтових компаній і нафтопереробних підприємств; виробників біологічної сировини, тобто сільськогосподарських товаровиробників; виробників біологічного палива, тобто переробників біосировини; виробників транспортних засобів; споживачів біопалив.

ВИСНОВКИ

Узагальнюючим науковим результатом проведеного дослідження та конструктивного осмислення існуючих теорій, концептуальних підходів та методологічного апарату стосовно розвитку ринку біопалив в умовах ринкових відносин, є комплексна розробка теоретико-методологічних основ формування ринку біопалив в Україні, узагальнення вітчизняних і зарубіжних наукових та практичних результатів ефективного виробництва біосировини і біопалив з метою поліпшення вітчизняного балансу енергоресурсів та зменшення зовнішньої залежності від органічної сировини. Результати наукового дослідження дають підстави зробити такі висновки:

1. Катастрофічне зменшення нафти та газу, використання добувних сировинних ресурсів у політичних цілях свідчить, що людство змушене вишукувати альтернативні джерела енергії. Країни світу уже досягли вагомих результатів у цій сфері. Враховуючи, що Україна відстає від цього процесу, проведеними дослідженнями удосконалено наукові та практичні рішення щодо фундаментальних основ реалізації основної проблеми на сучасному етапі суспільного розвитку - можливості й доцільності використання відновлювальних джерел енергії. В Україні такі джерела енергії представлені широкою палітрою: пряма сонячна енергія, вітер, вода, біомаса з високим енергетичним вмістом та інші. Встановлено, що в нашій країні, з її багатим і різноманітним рослинним світом, першорядним є використання біомаси.

2. Для вирішення проблеми ринку біосировини й біопалив сформовано ряд принципових теоретичних, методологічних і організаційних підходів, зокрема, ефективний організаційно-технологічний та економічний механізм функціонування ринку біомаси і біопалива в широкому аспекті появи нового сегмента національної економіки, запропоновано теоретичне визначення ринку біосировини і ринку біопалив.

3. Вперше в Україні здійснено розрахунки, які засвідчують можливість використання частини сільськогосподарських земель для вирощування сировинних ресурсів з метою одержання біопалив без зниження обсягів виробництва сільськогосподарських продуктів і забезпечення харчування населення відповідно до нормативів.

4. Аналізуючи еволюцію теорії державного управління розвитком біосировини та біопалив, відповідності його методів законам ринкової економіки, досліджено можливі зміни аграрної політики держави у сфері виробництва біопалив із біосировини, зокрема для залучення до цього процесу сільськогосподарських підприємств і селянських господарств. Зокрема, враховуючи відсутність інформаційних джерел стосовно нового сектора економіки - біопалив, для розширення аргументованої бази теоретичних припущень щодо розвитку цього сектора, спрямованих на адаптацію його до нових умов, використовувались соціологічні опитування.

5. Обґрунтовано критерій оцінки виробництва біопалива із сільськогосподарських культур на основі балансу енергії, який базується на витратах енергії для вирощування кукурудзи, тритікале, соняшнику, ріпаку на зерно і насіння з метою одержання енергії при виробництві біопалива і енергії для виробництва яловичини і молока за рахунок спиртової барди і шротів для годівлі тварин. Ефект перетворення фотосинтезу і витрат на виробництво кормів, які є сукупним джерелом енергії, в енергію продукції тваринництва, є критерієм оцінки енергетичного балансу.

6. У країні відсутнє бачення місця виробників біосировини, їхніх виробничих і фінансових взаємозв'язків у ринкових відносинах при виробництві біопалива. У цьому зв'язку запропоновано організаційно-технологічну й економічну модель для ефективного розвитку нового сегмента економіки та організації ринку біосировини і біопалива. Вона враховує найперше інтереси селян, як власників земельних паїв, сільських територій для розвитку інфраструктури, а також держави в цілому.

7. В країні практично відсутні заводи для підготовки біосировини та її переробки поблизу виробництва сировинних ресурсів. У цьому зв'язку із трьох існуючих варіантів будівництва заводів з переробки біомаси, а саме, перший, виробництво біодизельного палива безпосередньо в господарствах, що виробляють ріпакове насіння; другий, це завод потужністю 5-7 тис. т на рік, який може бути споруджений на кооперативній основі за участю виробників насіння ріпаку, забезпечуючи потребу сільгоспвиробників та інших споживачів одного або двох районів області; третій, великий завод річною потужністю 50-100 тис. т. Найбільш прийнятні для України в ближчій перспективі перший і другий варіанти, які здатні виконувати всі етапи робіт - від підготовки і переробки біомаси, ферментації в біореакторах, хімічної переробки до кінцевого виділення й очищення продукту.

8. В Україні до останнього часу не було не тільки теоретичних розробок стосовно формування ринку біопалив, але й відсутнє науково окреслене визначення наявності сировинних ресурсів для біосировини. У цьому зв'язку дослідження дозволили виявити основні напрями і перспективи виробництва біоетанолу і біодизельного палива та наявність в Україні відповідних сировинних ресурсів для цих видів біопалива.

9. Україна значно відстає від багатьох країн стосовно використання альтернативних джерел енергії. У процесі наукового дослідження і практики визначено основні проблеми, які стримують розвиток в Україні альтернативних джерел енергії, та внесено пропозиції щодо їхнього вирішення. Зокрема, внесено ряд законопроектів, з яких деякі прийняті, що стимулюватимуть за допомогою державних важелів виробництва біосировини, її переробки й одержання біопалив, їх реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках з метою використання кінцевими споживачами для забезпечення роботи технічних засобів.

10. Відомо, що сучасний стан сільських товаровиробників, села і сільської інфраструктури складний і потребує величезних сум інвестицій, джерела яких до цього часу ще не визначені, особливо в практичній площині. Проведені дослідження дають підстави стверджувати, що ринок біосировини у своєму продовженні об'єктивно сприяє створенню ринку біопалива, які діють не на протилежності намагань в одержанні прибутків власників виробничого і торгового капіталу, а на матеріальному і фінансовому поєднанні інтересів виробників біосировини із сільськогосподарської продукції та її реалізації виробникам біопалив з подальшим продажем споживачам кінцевої продукції. З цього випливає висновок про потребу зміцнення економічних зв'язків між двома ринками - біосировини і біопалива, які були б максимально взаємовигідні, спрямовуючи значну частину фінансових ресурсів на село.

11. Основним постачальником біосировини є галузь рослинництва. Зроблено висновок, що з метою ефективного використання ресурсного потенціалу для цієї галузі, в тому числі високоенергетичних культур, необхідно: прийняти пакет законодавчих актів з охорони ґрунтів; розробити національну програму охорони земель; затвердити рекомендації для хімічної меліорації земель; на державному рівні вирішити завдання реконструкції та відновлення зрошуваних земель.

12. Дослідженнями встановлено, що недостатньо економічно вигідні відносини виробників сільськогосподарської сировини з переробними підприємствами і торгівлею кінцевих продуктів споживання будуть серйозним бар'єром між учасниками у сфері альтернативних джерел енергії. Доведено, що існують реальні можливості змінити подібну ситуацію і стати країною, в якій не тільки існує можливість використовувати альтернативну енергетику, зокрема вітрову, водну і сонячну, але мати невичерпні ресурси для одержання біомаси, якщо її виробники будуть кооперовані або інтегровані в загальний процес виробництва, фінансових результатів і розподіл кінцевих доходів. Результати досліджень свідчать, що ефективний розвиток ринку біопалива можливий за умови, коли взаємовідносини виробників біосировини і біопалива будуватимуться на основі кооперації й інтеграції.

13. Дослідження підтверджують, що економічна ефективність виробництва біодизеля і біоетанолу може бути забезпечена за таких умов: максимальної закупівельної ціни на ріпакове насіння, кукурудзу та пшеницю; високої конкурентоспроможності виробництва біодизеля та біоетанолу, яка у свою чергу залежить від ціни на дизельне паливо і бензин, а, отже, і ціни на нафту; важливим фактором ефективності є ціни на побічні продукти, а саме ріпаковий шрот і гліцерин при виробництві біодизеля, лушпиння та протеїн при виробництві етанолу.

14. З метою подолання відставання у використанні альтернативних джерел енергії в перспективі доцільно: розробити і прийняти відповідні законодавчі акти; на державному рівні сприяти залученню внутрішніх і зовнішніх інвестицій у новий сегмент національної економіки; підготувати і прийняти нормативно-технічну документацію, сертифікацію і стандартизацію біосировини та біопалива; сприяти виходу біопалива на внутрішній і зовнішній ринки; створити умови для наукового забезпечення сфер виробництва і використання біосировини та біопалива; законодавчо вирішити організаційне створення інтегрованих агропромислових об'єднань, в яких виробники біосировини та її переробки на взаємовигідних умовах будуть виробляти і реалізовувати біопаливо.

Крім того, в недалекій перспективі з метою недопущення розширення площ для виробництва біопалива, а збільшення площ під культурами для виробництва продовольства передбачається наступне: впровадження новітніх ресурсозберігаючих технологій; розширення використання енергії вітру, води, сонця на базі новітніх технологій; розробку, використання світових аналогів і впровадження альтернативних джерел енергії на основі целюлозної біомаси - волокнистих, деревних і загалом неїстівних частин рослин для розширення виробництва целюлозного етанолу.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії, розділи в книгах

1. Калетнік Г.М. Розвиток ринку біопалив в Україні: монографія / Калетнік Г.М. - К. : Аграр. наука, 2008. - 461 с. (27,02 друк. арк.).

2. Основи перспективних технологій виробництва продукції тваринництва / [Калетнік Г. М., Кулик М. Ф, Петриненко В. Ф., та ін.] - Вінниця, 2007. - 584 с. (особистий внесок - проаналізовано стан тваринництва, його масштаби і можливості, запропоновано новітні технології утримання тварин та заготівлі кормів)

3. Сучасні та перспективні технології зберігання і використання вологого зернофуражу / [Кулик М. Ф., Засуха Т. В., Калетнік Г. М. та ін.]. - К. : Світ, 2000. - 246 с. (особистий внесок - проаналізовано основні технологічні прийоми та визначено вимоги зберігання зерна).

4. Енергоощадні технології кормів - основа конкурентноздатного тваринництва / [Кулик М. Ф., Калетнік Г. М., Глушко Л. Т. та ін.]. - Вінниця: Теза, 2006. - 340 с. (особистий внесок - проаналізовано баланс енергії та здійснено оцінки різних технологічних процесів).

5. Економіка підприємств харчової промисловості / [Заїнчковський А.О., Решитюк Г. М., Калетнік Г. М. та ін.] - К. : Урожай, 1998. - 272 с. (особистий внесок - проаналізовано стан управління та структура економіки підприємств харчової промисловості).

6. Вдосконалення технології зберігання і використання зерна / [Бабич А.О., Засуха А. А., Калетнік Г. М. та ін.] - Вінниця: Інститут кормів УААН, 1996. - 240 с. (особистий внесок - проаналізовано управління системами для сушіння зерна та способи сушіння на зерносушильних агрегатах).

Статті у наукових фахових виданнях

7. Калетнік Г. М. Оцінка енергетичних культур як сировини у біопаливній промисловості України / Калетнік Г. М //Вісн. аграр. науки. -2008. - № 6. - С. 70 - 75.

8. Калетнік Г. М. Формування ринку біосировини для виробництва біопалива / Калетнік Г. М // Вісн. аграр. науки. - 2008. - №7. - С.64 - 66.

9. Калетнік Г. М. Економічна ефективність використання після-біоетанолової сухої барди / Калетнік Г. М // Вісн. аграр. науки - 2008. - №8. - С.70 - 71.

10. Калетнік Г. М. Соціально-економічне значення розвитку біопалива в Україні / Калетнік Г. М. // Економіка АПК. - 2008. - №6. - С.128 - 132.

11. Калетнік Г. М. Розвиток ринку енергетичних культур для виробництва біоетанолу / Калетнік Г. М. // Агроінком. - 2008. - №5 - 6. - С.10 - 15.

12. Калетнік Г. М. Розвиток сировинних ресурсів для виробництва біопалив у провідних країнах функціонування ринку біопалив / Калетнік Г. М. // Вісн. аграр. науки. -2008. - №9. - С. 1 - 5.

13. Калетнік Г. М. Енергозабезпеченість України та можливості задіяння потенційних джерел відновлювальної енергії / Калетнік Г. М. // Вісн. аграр. науки. -2008. -№10. - С. 1 - 7.

14. Калетнік Г. М. Перспективи виробництва біоетанолу в Україні / Калетнік Г. М. // Вісн. аграр. науки-2008. -№11. - С.1 - 9.

15. Калетнік Г. М. Розвиток ринку біопалив у Європі / Калетнік Г. М. // Економіка АПК. -2008. -№9. - С.99 - 103.

16. Калетнік Г. М. Формування ринкової інфраструктури у біопаливному виробництві / Калетнік Г. М. // Економіка АПК. -2008. - №10.- С.99 - 106.

17. Калетнік Г. М. Економічне зростання ринку олійних культур для виробництва біодизельного палива / Калетнік Г. М. // Проблеми науки. - жовтень, 2008. -№10. - С.41 - 44.

18. Калетнік Г. М. Баланс енергії-критерій оцінювання виробництва біоетанолу та біодизельного пального із зернових й олійних культур / Калетнік Г. М. // Проблеми науки. -2008. -№11- С.37 - 42.

19. Калетнік Г. М. Створення біоенергетичних технологій для виробництва біопалива на інноваційних засадах / Калетнік Г. М. // Інвестиції - практика та досвід. -2008. -№21. - С.28 - 31.

20. Калетнік Г. М. Альтернативна енергетика для суспільства / Калетнік Г. М. // Агросвіт. -2008. - №21. - С.1 - 13.

21. Калетнік Г. М. Перспективи виробництва біодизельного палива в Україні / Калетнік Г. М. // Агро світ. -2008. -№22. - С. 1 - 7.

22. Калетнік Г. М. Механізм розвитку ринку енергоємних сільськогосподарських культур для виробництва біоетанолу / Калетнік Г. М. // Вісник Сумського нац. аграр. у-ту. -2008. - №1(24). - С. 193 - 199.

23. Калетнік Г. М. Розвиток ринку біопалива в США / Калетнік Г. М. // Облік і фінанси АПК. -2008. -№4. - С.1 - 5.

24. Калетнік Г. М. Стан з енергозбереженням в Україні та шляхи залучення потенційних джерел відновлювальної енергії / Калетнік Г. М. // Вісник академії праці. -2008. -№ 5. - С. 73 - 76.

25. Калетнік Г. М. Розвиток світового ринку біопалива / Калетнік Г. М. // Економіка та держава. -2008. - №11. - С. 52 - 54.

26. Калетнік Г. М. Удосконалення правового забезпечення функціонування ринку біопалива в Україні / Калетнік Г. М. // Актуальні проблеми економіки. -2008. - №12. - С.48 - 52.

27. Калетнік Г. М. Економічна ефективність розвитку ринку біопалив в Україні / Калетнік Г. М. // Проблеми науки. -2008. -№12.- С.38 - 43.

28. Калетнік Г. М. Виробництво біопалив в Україні / Калетнік Г. М. // Проблеми системного підходу в економіці -2008.-№3. (Інтернет - видання). 11 арк.

Інші наукові публікації

29. Калетнік Г. М. Закон України “Про розвиток виробництва та споживання біологічних видів палива” від 18 червня 2007 р. №3158, Автор Закону України, Верховна Рада України, м. Київ.

30. Калетнік Г. М. Законодавчо-нормативна база розвитку виробництва палива з біологічної сировини: Перша міжнародна конференція [“Біопаливо-2007: перспективи аграрного сектора України”], Київ, 6-7 грудня 2007 р., - К., 2007, - 5 С.

31. Калетнік Г. М. Стан розвитку виробництва та ринку біопалив в Україні та їх законодавче забезпечення: Міжнародна конференція “Розвиток відновлювальних джерел енергії. Регуляторна політика, ринкові стратегії, залучення інвестицій. Досвід України, США та країн Центральної та Східної Європи”, 16 квітня 2007 р., м. Київ.

32. Калетнік Г. М. Розвиток виробництва та споживання біологічних палив в Україні : Всеукр. наук.-практ. конф. [“Розвиток виробництва та споживання біологічних палив в Україні”], (Київ, 24 квітня 2007 р.), / Верховна Рада України. - К. : Парламентське вид-во, 2007.

33. Калетнік Г. М. Виробництво біопалив для власного використання або для Європи? Додаткові можливості для аграрного сектору України : Міжнародна промислова конференція [“Біопаливо. Україна - 2008”], (Київ, 1-4 квітня 2008 р.).

34. Калетнік Г. М. Стабільне забезпечення економіки енергоресурсами-основна проблема енерго- незалежності України : Конференція [“Акцизний збір в Україні: шлях реформування та удосконалення ”], ( Київ, 28 травня 2008 р.)

35. Калетнік Г. М. Земельні ресурси України як потенціал для виробництва біопалива: Круглий стіл “Земельні ресурси України та Європи як потенціал для виробництва біопалива ”, 2 жовтня 2008 р., м. Київ.

36. Калетнік Г. М. Основні теоретичні підходи щодо розвитку ринку біопалив в України : Міжнар. наук.-практ. конф. [“Аграрний форум-2008”], (Суми, 15-18 жовтня 2008 р.).

37. Калетнік Г. М. Авторське свідоцтво №1658436 від 27.07.1989 р. на винахід “Спосіб силосування кормів”. СРСР, Державний комітет з винаходів та відкриттів, зареєстровано 22.02.1991 р.

38. Калетнік Г. М. Пат. №29365 “Високооктанова кисневмісна добавка до бензинів”. Бюлетень №5 від 15.05.2003р. Держ. департаменту інтелектуальної власності.

39. Калетнік Г. М. Патент №23578 на корисну модель “Спосіб одержання спиртовмісної рідини”. Зареєстровано в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 25.05.2007 р., Бюлетень №7 від 25.05.2007 р. Держ. департаменту інтелектуальної власності.

40. Калетнік Г. М. Пат. №82624 на винахід “Спосіб одержання спиртовмісної рідина”. Зареєстровано в Державному реєстрі патентів України на винаходи 25.04.2008 р., Бюлетень №8 від 25.04.2008 р. Державний департаменту інтелектуальної власності.

41. Калетнік Г. М. Поєднувати державне і недержавне управління. // Теорія і практика ринків - 2007. - №2. - С. 26.

42. Калетнік Г. М. Проблеми законодавчо-нормативної бази України для державної регламентації та підтримки відновлювальних джерел енергії. // Термінал. - 2007. - №17. - С. 12 - 14.

43. Калетнік Г. М. Біопалива - не така вже й безхмарна перспектива. // Термінал. - 2007. - №26. - С. 11.

44. Калетнік Г. М. Проблеми виробництва та споживання біологічних палив в Україні. // Термінал. - 2007. - №47. - С. 9-13.

45. Калетнік Г. М. Україна - держава-виробник біопалив та експортер енергоносії, чи постачальник біосировини. // Термінал. - 2008. - №15. - С.10-13.

46. Калетнік Г. М. Земельні ресурси України як потенціал для виробництва біопалив. // Аграрний тиждень. - 2008. - №37. - С.10.

47. Калетнік Г. М. Чинні закони, що регулюють ринок біопалива в Україні, фактично унеможливили його виробництво. // Вісн. Податкової служби України. - 2008. - №42. - С. 6 - 9.

48. Калетнік Г. М. Пошук альтернативних джерел енергії - стратегічний напрям для України. Вісн. Податкової служби України. - 2009. - №3. - С.10 - 13.

АНОТАЦІЯ

Калетнік Г. М. Розвиток ринку біопалив в Україні. - Монографія.

Дисертація у вигляді монографії висунута на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2009.

Досліджено сучасний стан, проблеми і перспективи ринку біопалив в Україні. Систематизовано науково-методичні та організаційно-економічні засади розвитку ринку біопалив, формування ринку енергонасичених культур, що використовуються як біосировина для виробництва біопалив, розглянуто техніко-технологічні особливості виробництва біопалив з біосировини рослинного походження та здійснено економічну оцінку їхнього використання у сфері агропромислового комплексу. Узагальнено світові тенденції розвитку біопалива і сировинних ресурсів для його виробництва, здійснено економічне обґрунтування перспектив розвитку ринку біопалив в Україні. В процесі дослідження одержано наукові результати з нової наукової проблематики, розроблено цінні теоретичні і практичні висновки та внесено пропозиції стосовно розвитку ринку біопалив на базі сировинних ресурсів сільського господарства.

В монографії автор дослідив і захищає науково обґрунтовану позицію, яка полягає в тому, що в Україні є достатня сировинна база для одержання біосировини і використання її для виробництва біопалива. Дослідник здійснив науково обґрунтовані розрахунки, які свідчать, що виділення певних площ для вирощування енергонасичених сільськогосподарських культур для використання їх як сировини для біопалива не порушує рівень продовольчої безпеки держави, а навпаки, сільське господарство отримує багатовекторний ринок збуту вирощуваної продукції та додатково цінні корми для тваринництва. Важливим результатом дослідження є авторське наукове визначення понять ринку біопалива і ринку біосировини.

Автор доводить, що ефективний розвиток ринку біопалива можливий за умови, коли взаємовідносини виробників біосировини і біопалива будуть будуватися на основі кооперації та інтеграції. Науково обґрунтовано, що переробка біосировини на біопаливо найбільш раціонально і економічно вигідна в умовах України на підприємствах, розташованих безпосередньо в господарствах та кооперативних підприємствах, для потреб у біопаливі однієї або більше територіальних громад.

Ключові слова: біопаливо, ринок біопалив, біосировина, ринок біосировини, біоетанол, біодизель, енергонасичені культури, відновлювальні джерела енергії, баланс енергоресурсів, завод з переробки біосировини.

Калетник Г. Н. Развитие рынка биотоплив в Украине.- Монография.

Диссертация в виде монографии на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Национальный научный центр “Институт аграрной экономики” УААН, Киев, 2009.

Посвящается исследованию современного состояния, проблем и перспектив рынка биотоплив в Украине. В исследовании систематизированы научно-методические и организационно-экономические основы развития рынка биотоплив, формирования рынка энергетических культур, которые используются в качестве биосырья для производства биотоплив, исследовано технико-технологические особенности производства биотоплив из биосырья растительного происхождения и осуществлена экономическая оценка их использования в сфере агропромышленного комплекса.

Обобщены мировые тенденции развития биотоплива и сырьевых ресурсов для его производства, осуществлено экономическое обоснование перспектив развития рынка биотоплив в Украине. В процессе исследования получен ряд научных результатов с новой научной проблематики, разработаны ценные теоретические и практические выводы и внесены предложения относительно развития рынка биотоплив на базе сырьевых ресурсов сельского хозяйства.

В монографии автор исследовал и защищает научно обоснованную концепцию, которая состоит в том, что в Украине имеется достаточная сырьевая база для получения биосырья и использования его для производства биотоплива. Исследователь осуществил научно обоснованные расчеты, которые подтверждают, что выделение некоторых площадей под выращивание энергоемких сельскохозяйственных культур с целью использования их в качестве сырья для получения биотоплива не нарушает баланса уровня продовольственной безопасности страны, наоборот сельское хозяйство получает многовекторный рынок реализации выращиваемой продукции и дополнительно ценные корма для животноводства. Ценным результатом исследований является авторское научное определение понятий рынка биотоплива и рынка биосырья.

Исследователь доказывает, что эффективное развитие рынка биотоплива возможно при условии, когда отношения производителей биосырья и биотоплива будут строиться на основе кооперации и интеграции. Аргументировано, что переработка биосырья на биотопливо наиболее рационально и экономически выгодно в условиях Украины на предприятиях, которые находятся непосредственно в хозяйствах и кооперативных предприятиях для удовлетворения их потребностей у биотопливе.

Автором, впервые в Украине, осуществлены расчеты, которые подтверждают возможность использования части сельскохозяйственных земель, для выращивания сырьевых ресурсов, с целью получения биотоплив без снижения объемов продуктов питания и обеспечения ими населения в соответствии с существующими нормами.

Автором обоснованы критерии оценки производства биотоплива из сельскохозяйственных культур на основании баланса энергии, который базируется на использовании энергии для выращивания кукурузы, тритикале, подсолнечника, рапса на зерно, с целью получения энергии при производстве биотоплива и энергии для производства мяса и молока, за счет барды и шрота.

Исследованиями установлено, что экономически невыгодные отношения производителей сельскохозяйственного сырья с перерабатывающими предприятиями и торговлей конечными продуктами потреблениями, будут серьезным барьером между участниками в сфере альтернативных источников энергии. Доказано, что существуют реальные возможности изменить подобную ситуацию и стать государством, в котором не только используют альтернативную энергию для пополнения недостающих ресурсов, но и стать экспортером биотоплив.

Исследования подтверждают, что экономическая эффективность производства биодизеля и биоэтанола может быть обеспечена при таких условиях: максимальной закупочной цены на рапсовые семена, кукурузы и пшеницы; высокая конкурентоспособность производства биодизеля и биоэтанола, которая в свою очередь зависит от цены на дизельное топливо и бензин, а также и цены на нефть; важным фактором эффективности являются цены на второстепенные продукты, а именно: рапсовый шрот и глицерин при производстве биодизеля, лузга и протеин при производстве биоэтанола.

Ключевые слова: биотопливо, рынок биотоплив, биосырье, рынок биосырья, биоэтанол, биодизель, восстановительные источники энергии, органическое топливо, баланс энергоресурсов, завод для переработки биосырья.

Kaletnyk G. M. The development of biofuel market in Ukraine. - Monograph.

The thesis in the form of monograph is nominated for a scientific degree of doctor of economic sciences, specialty 08.00.03. - Economics and management companies. - National Research Centre “Institute of Agricultural Economics” UAAS, Kyiv, 2009

This work is dedicated to the study of the modern state, problems and prospects of the biofuel market in Ukraine. The study systematises the scientific methods and organizationally economic fundamentals of the biofuel market development, market formation of energy-containing cultures, which are used as raw materials for the production of biofuels; engineering and technical features of biofuel production from raw materials of vegetable origin are studied and economic evaluation of their use in the field of agro-industrial complex is made. International trends in the development of biofuels and raw materials for its production are generalized and economic justification for the prospects of the market development of biofuels in Ukraine is implemented. During the period of the study, a number of scientific results from new scientific problems has been received, and, based on that, valuable theoretical and practical conclusions have been developed and suggestions on the development of the biofuel market based on natural resources of agriculture have been made.

In the monograph, author is studying and stating scientifically proven position which lies in the fact that Ukraine has enough raw materials for use as biological raw materials to produce biofuels. The researcher has made scientifically proven calculations that show that given a certain area for growth of energy-rich cultures which can be used as raw materials for biofuels, doesn't change the level of provisional safety of the nation, and even, on the contrary, agriculture receives a new level sales market of grown products and additionally valuable animal foods. A new important outcome and result of the research lies in the new scientific definition made by the author for “biofuels” and “market of biological raw materials”.

The author states that effective development of biofuel market is only possible under the condition that relationship between producers of biological raw materials and producers of biofuels is built, based on cooperation and integration. Production of biofuels from raw materials in Ukraine can be most economically and rationally done in the factories and plants geographically situated in the area (s) of most biofuel need by cooperation, factories, and large agro-industrial markets and complexes.

Key words: biofuel market, market of biological raw materials, biological raw materials, biofuel, bio-ethanol, biodiesel, and renewable energy sources, organic fuel, balance of energy resources, biofuel plant.

Размещено на Allbest.ru