Формування і використання управлінського потенціалу машинобудівних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет “Львівська політехніка”

УДК 338.24 : 658.012.32 : 621

ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність: 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (машинобудування та приладобудування)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Прокопишин Любов Миколаївна

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту організацій Національного університету “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України ПЕТРОВИЧ ЙОСИФ МИХАЙЛОВИЧ Національний університет “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України, професор кафедри менеджменту організацій

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор ВАСИЛЕНКО ВАЛЕНТИН ОЛЕКСАНДРОВИЧ, Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України, професор кафедри менеджменту та маркетингу

кандидат економічних наук, професор ЯЦУРА ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ, Львівський національний університет імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри менеджменту

Захист відбудеться “15” грудня 2009 р. о 16.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03 у Національному університеті “Львівська політехніка” за адресою: 79013, м.Львів, вул. С. Бандери, 12, IV корпус, ауд. 209-А.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету “Львівська політехніка” за адресою: 79013, м. Львів, вул. Професорська, 1.

Автореферат розісланий “13” листопада 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, к.е.н А.С. Завербний



АНОТАЦІЯ

Прокопишин Л.М. Формування і використання управлінського потенціалу машинобудівних підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (машинобудування та приладобудування). - Національний університет “Львівська політехніка”, Львів, 2009.

Дисертаційну роботу присвячено розробці теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо формування і використання управлінського потенціалу машинобудівних підприємств. Уточнено сутність терміна “управлінський потенціал підприємства” та визначено основні його складові. Проаналізовано методичні підходи щодо оцінювання ефективності використання управлінського потенціалу, удосконалено інструментарій оцінювання використання управлінського потенціалу машинобудівних підприємств через інтерпретацію динаміки ресурсного показника економічної ефективності, показників ефективності використання трудових ресурсів, інноваційного та екологічного розвитку. Обґрунтовано створення інформаційної системи розвитку управлінського потенціалу та запропоновано економіко-математичну модель оптимального розподілу вкладання коштів у формування професійно-кваліфікаційного, творчого потенціалів та організаційної спроможності керівництва, а також розроблено методичні положення з моніторингу стану використання управлінського потенціалу. управлінський економічний персонал інноваційний

Ключові слова: потенціал, управлінський потенціал, формування управлінського потенціалу, компетентність, управління знаннями, моніторинг стану використання управлінського потенціалу, машинобудівне підприємство.



ANNOTATION

Prokopyshyn L.M. Forming and using of machine-building enterprises' administrative potential. - Manuscript.

Dissertation for obtaining a scientific degree of Candidate of Economic Sciences in speciality 08.00.04 - Economics and Management of enterprises (mashine-building and instrument-making industry) - National University “Lvivska polytekhnyka”, 2009.

Dissertation work is devoted to development of theoretical positions and practical recommendations in relation to forming and using of machine-building enterprises' administrative potential. The term “administrative potential of enterprise” and its basic elements are specified. Methodical approaches are analysed in relation to the evaluation of efficiency of using the administrative potential efficiency, the tool of evaluation of using of administrative potential of machine-building enterprises' administrative potential is improved through interpretation of change resource index of economic efficiency, indexes of the using labour resources efficiency, innovative and ecological development. Grounded creation of the informative system development of administrative potential and it is offered economic mathematical model of the optimum distributing money in forming professionally qualification, creative potentials and organizational possibility, and also the methodical positions of monitoring the using administrative potential are offered.

Keywords: potential, administrative potential, forming of administrative potential, competence, management, monitoring of the state of the using administrative potential, machine-building enterprise, knowledge.



АННОТАЦИЯ

Прокопишин Л.М. Формирование и использование управленческого потенциала машиностроительных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук за специальностью 08.00.04. - Экономика и управление предприятиями (машиностроение и приборостроение). - Национальный университет “Львивська политэхника”, Львов, 2009.

Диссертационная работа посвящена разработке теоретических положений и практических рекомендаций относительно формирования и использования управленческого потенциала машиностроительных предприятий.

Объектом исследования является управленческий потенциал машиностроительных предприятий. Предмет исследования - теоретические и методические подходы к формированию и использованию управленческого потенциала машиностроительных предприятий, ориентированные на достижение эффективных результатов их деятельности.

В первом разделе “Теоретические принципы формирования и использования управленческого потенциала предприятий в условиях рыночной экономики” проанализированы теоретические подходы относительно трактовки понятий “экономический потенциал” и “управленческий потенциал”, предложено уточнение этих понятий, определены основные элементы управленческого потенциала и обоснован рост его синергии в результате координации деятельности руководителей разных звеньев управления с вышестоящими организациями, общественными организациями, поставщиками, потребителями и другими субъектами. По результатам теоретических исследований предложено определение управленческого потенциала как потенциальной способности управленческого персонала на принципах профессионализма оптимально применить профессионально-квалификационный, творческий потенциал и организационную способность с целью обеспечения постоянного и эффективного функционирования предприятия.

Во втором разделе диссертационной работы “Оценивание состояния использования управленческого потенциала машиностроительных предприятий” определено влияние факторов на формирование и использование управленческого потенциала, проанализированы методические подходы к оцениванию эффективности использования управленческого потенциала, усовершенствован инструментарий оценивания использования управленческого потенциала машиностроительных предприятий с помощью интерпретации изменения ресурсного показателя экономической эффективности, показателей эффективности использования трудовых ресурсов, инновационного и экологического развития, и на основе их аналитически оценено состояние управленческого потенциала на машиностроительных предприятиях. В процессе исследования определены основные внутренние и внешние факторы, которые влияют на особенности формирования и эффективность использования управленческого потенциала, в том числе - трудовое законодательство, состояние рынка труда, конкурентная среда, международная ситуация, состояние социально-экономического развития предприятия, имидж руководителя, организационная культура, условия труда. Управленческий потенциал должен всегда быть направлен на обеспечение устойчивого развития предприятия и эффективности его функционирования. Поэтому его необходимо оценивать с помощью рентабельности совокупного капитала и системы других показателей, дополняющих его.

В третьем разделе диссертационной работы “Усовершенствование формирования и использования управленческого потенциала предприятий машиностроения” обосновано создание информационной системы развития управленческого потенциала и исследована возможность ее применения для обеспечения инновационного направления формирования и использования управленческого потенциала; разработана экономико-математическая модель оптимального распределения вкладывания денег в формирование профессионально-квалификационного, творческого потенциалов и организационной способности; предложены этапы реализации мероприятий Программы развития управленческого потенциала для машиностроительных предприятий и методические положения мониторинга состояния его использования. С целью повышения эффективности принятия управленческих решений в диссертации обосновывается целесообразность формирования Программы развития управленческого потенциала, которая должна разрабатываться с учетом уровней управленческих ланок и сферы функционирования предприятий. Для внедрения Программы развития управленческого потенциала определены этапы ее воплощения.

На предприятиях машиностроения должна развиваться информационная система развития управленческого потенциала для обеспечения единой информационной среды выработки и анализа принятия управленческих решений. Информационная система развития управленческого потенциала на предприятии поддерживает определенный управленческий потенциал для повышения эффективности деятельности.

Руководству машиностроительных предприятий предложено использовать экономико-математическую модель оптимального распределения средств для формирования профессионально-квалификационного, творческого потенциалов и организационной способности руководства. Исследовано реагирование составляющих управленческого потенциала к изменениям объемов вложенных средств, что дает возможность таким способом ускорить развитие управленческого потенциала и обеспечить повышения эффективности его формирования.

Для усовершенствования формирования и использования управленческого потенциала рекомендовано осуществлять мониторинг его состояния. Результаты такого мониторинга по всем мероприятиям позволяют управленческому персоналу определить те направления деятельности, получившие самое низкое количество баллов, которые необходимо совершенствовать.

Практическая значимость исследования заключается в том, что использование машиностроительными предприятиями предложенных в диссертационной работе рекомендаций относительно эффективного формирования управленческого потенциала и апробации мониторинга состояния использования управленческого потенциала даст возможность повысить эффективность управления и совершенствовать формирование управленческого потенциала.

Ключевые слова: потенциал, управленческий потенциал, формирование управленческого потенциала, компетенция, управление знаниями, мониторинг состояния использования управленческого потенциала, машиностроительное предприятие.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Стабілізація економіки України та її розвиток безпосередньо залежать від ефективного функціонування промислового комплексу та його важливої складової - машинобудування, основним завданням якого є забезпечення сучасною технікою усіх галузей національного господарства. Продукція, яку виготовляють вітчизняні машинобудівні підприємства, користується попитом як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Разом з цим, загострюється конкурентна боротьба на світовому та національному ринках, істотно зростають вимоги і відповідальність управлінського персоналу щодо управління функціонуванням підприємств у таких умовах. Тому однією із найважливіших проблем управління є оновлення його методів та процедур. В цьому контексті дослідження формування та використання управлінського потенціалу, осучаснення його інструментарію та інформаційного забезпечення дасть змогу підвищити ефективність ухвалення управлінських рішень, пригальмувати чи навіть припинити розвиток кризових явищ та забезпечити стабільне функціонування машинобудівних підприємств. У зв'язку з цим особливої актуальності набувають проблеми, які пов'язані із дослідженням теоретичних і методичних засад формування та ефективності використання управлінського потенціалу підприємств машинобудування в умовах ринкової економіки.

Вирішенню актуальних проблем управління на підприємствах присвячені наукові праці багатьох вітчизняних вчених, серед яких Л. Антоненко, Н. Афанасьєв, І. Бузько, О. Бурбело, В. Василенко, В. Герасимчук, В. Гончаров, Є. Гончаров, О. Грищенко, Р. Гріфін, В. Денисов, Д. Загирняк, А. Козаченко, Є. Крикавський, О. Кузьмін, М. Макаренко, О. Мельник, О. Ольшанський, О. Орлов, В. Рогожин, М. Рогоза, В. Рудика, В. Тронь, І. Труніна, Ф. Хміль, Л. Федулова, Н. Чухрай та інші. А системним дослідженням формування та використання потенціалу підприємств займались такі науковці, як О. Ареф'єва, А. Воронкова, Е. Божко, В. Гавва, В. Горбань, О. Коренков, Н. Краснокутська, Е. Лапін, М. Малік, Л. Малярец, О. Олексик, І. Отенко, Й. Петрович, І. Рєпіна, О. Шпикуляк, О. Федонін, В. Яцура та інші.

Серед іноземних науковців, які вивчали ці проблеми, ґрунтовні наукові праці належать М. Альберту, І. Ансоффу, В. Бовикіну, П. Друкеру, А. Егорову, М. Мескону, О. Морімасі, Л. Нікеліну, М. Портеру, В. Проскурякову, А. Самоукіну, Ф. Хедоурі та іншим.

Однак, незважаючи на значну кількість наукових праць з тематики управління, у поглядах науковців відсутня чітка взаємоузгодженість щодо трактування терміна “управлінський потенціал підприємства” та його місця в структурі економічного потенціалу машинобудівного підприємства. В зв'язку з цим виникає необхідність поглиблено дослідити питання, які стосуються оцінювання стану використання управлінського потенціалу машинобудівних підприємств, орієнтованих на кінцеві результати їх діяльності, та удосконалення його формування шляхом підвищення фахового рівня управлінського персоналу та інформаційного забезпечення підприємства.

Ці проблемні питання є надзвичайно актуальними в умовах ринкової економіки України. Вони зумовили мету й основні завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота за тематичним спрямуванням відповідає науковому напряму кафедри менеджменту організацій Національного університету “Львівська політехніка”: “Проблеми адаптації та інтенсивного використання виробничого, наукового і організаційно-управлінського потенціалів в умовах ринкових перетворень і структурної перебудови економіки”, а також пов'язана із держбюджетною темою ДБ “ОЕМА” “Проблеми активізації інтеграційних процесів на промислових підприємствах України в ринкових умовах господарювання” (номер державної реєстрації 0107U001106, 2007-2008 рр.), затвердженою рішенням НТР Національного університету “Львівська політехніка”, протокол № 732 від 27.10.2006 р. Внеском автора у розроблення держбюджетної теми є рекомендації щодо прискорення інтеграційних процесів на промислових підприємствах України (підрозділ 3.5 “Внутрішні інтеграційні процеси на підприємствах розвинених країн та можливість їх використання в промисловості України” розділу 3 “Розвиток інтеграційних процесів у промисловості України”).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретико-методичних засад і практичних рекомендацій щодо формування і використання управлінського потенціалу машинобудівних підприємств.

Для досягнення мети дослідження в роботі поставлено такі завдання:

- уточнити сутність терміна “управлінський потенціал підприємства”, розкрити зміст процесів його формування і використання та обґрунтувати зростання синергії потенціалу завдяки координації діяльності керівників різних ланок управління з іншими суб'єктами господарювання;

- забезпечити відповідність сучасним умовам інструментарію оцінювання управлінського потенціалу, щоб проаналізувати ефективність його використання в ключових сферах функціонування підприємств машинобудування;

- обґрунтувати доцільність створення інформаційної системи розвитку управлінського потенціалу, який повинен спрямовуватись на підвищення результативності діяльності машинобудівного підприємства;

- розробити економіко-математичну модель оптимального розподілу вкладання коштів у формування професійно-кваліфікаційного, творчого потенціалів та організаційної спроможності керівництва, що сприятиме найшвидшому розвитку управлінського потенціалу машинобудівного підприємства;

- пришвидшити розвиток управлінського потенціалу машинобудівного підприємства шляхом впровадження методичних положень з моніторингу стану його використання;

- змістовно наповнити етапи реалізації заходів Програми розвитку управлінського потенціалу машинобудівних підприємств з метою їх інтегрованої співпраці із ВНЗ, зайнятими фаховою підготовкою і перепідготовкою управлінців.

Об'єктом дослідження є процес розвитку управлінського потенціалу машинобудівних підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні та методичні засади формування і використання управлінського потенціалу з метою забезпечення ефективності функціонування машинобудівних підприємств.

Методи дослідження. У процесі дослідження застосовані методи порівняльного аналізу, систематизації та узагальнення (для поглиблення та уточнення сутності категорій - розділ 1, підрозділи 1.1, 1.2; розділ 2, підрозділи 2.1); статистичного та порівняльного аналізу (для дослідження стану діяльності та тенденцій розвитку машинобудівних підприємств - розділ 2, підрозділ 2.1, 2.3); графічний (для наочної ілюстрації результатів дисертаційного дослідження - розділи 1, 2, 3); метод трендів (для виявлення взаємозв'язку обсягу інвестицій в основний капітал та кількості створених робочих місць на машинобудівних підприємствах Львівської області - розділ 2, підрозділ 2.1); економіко-математичного моделювання (для забезпечення оптимального розподілу вкладання коштів у формування професійно-кваліфікаційного, творчого потенціалів та організаційної спроможності керівництва - розділ 3, підрозділ 3.2); метод експертних оцінок (для визначення вагомості складових моніторингу стану використання управлінського потенціалу - розділ 3, підрозділ 3.3).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та інші нормативно-правові акти України, статистичні збірники, дані статистичної та фінансової звітності підприємств, результати анкетних опитувань, матеріали, які опубліковані у періодичних виданнях, монографії та інші наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні теоретичних положень і наданні методичних рекомендацій щодо формування і використання управлінського потенціалу машинобудівних підприємств. Основними науковими результатами дисертаційної роботи є :

вперше:

- розроблено економіко-математичну модель оптимального розподілу вкладання коштів у формування професійно-кваліфікаційного, творчого потенціалів та організаційної спроможності керівництва, що сприятиме найшвидшому розвитку управлінського потенціалу машинобудівного підприємства, а також дасть змогу топ-менеджерами реалізувати стратегію його ефективного використання;

удосконалено:

- методичні положення з моніторингу стану управлінського потенціалу машинобудівних підприємств, в яких, на відміну від наявних, враховуються вагомість управлінської спроможності керівництва, удосконалення виробництва і технологічних процесів, управління фінансами, управління персоналом, матеріально-технічного забезпечення, розвитку інноваційної діяльності, задоволення потреб споживачів та кінцевих результатів господарювання і визначаються ті напрями використання потенціалу, в яких його необхідно вдосконалювати з метою підвищення ефективності діяльності підприємства;

- інструментарій оцінювання використання управлінського потенціалу машинобудівних підприємств, в основу якого, на відміну від відомих, покладено динаміку рентабельності сукупного капіталу, а також показники ефективності використання трудових ресурсів, інноваційного та екологічного розвитку суб'єктів господарювання;

дістали подальшого розвитку:

- визначення поняття “управлінський потенціал підприємства”, яке, на відміну від існуючих трактувань, ґрунтується на виділенні його сутнісних складових - професійно-кваліфікаційного, творчого потенціалів та організаційної спроможності, синергетична взаємодія яких повинна спрямовуватись на забезпечення сталого та ефективного функціонування підприємства;

- обґрунтування доцільності створення інформаційної системи розвитку управлінського потенціалу (ІСРУП), яка, на відміну від наявних інформаційних систем, повинна стати інтелектуальним центром підприємства із наскрізним інформаційним середовищем нагромадження та обміну знаннями серед управлінського персоналу, який, співпрацюючи з віртуальними інтелектуальними агентами, підбиратиме сукупність різнопланової текстової та аналітичної інформації про стан ринку машинобудівної продукції, діяльність конкурентів, контрагентів, можливості удосконалення обігу документів про виконання завдань підрозділами та досягнуті ними кінцеві результати діяльності підприємства загалом;

- змістове наповнення етапів реалізації заходів Програми розвитку управлінського потенціалу, які, на відміну від відомих підходів, визначено на засадах інтегрованої співпраці між машинобудівними підприємствами та ВНЗ, зайнятими фаховою підготовкою і перепідготовкою управлінців.

Практичне значення отриманих результатів полягає у використанні машинобудівними підприємствами запропонованої в дисертаційній роботі економіко-математичної моделі оптимального розподілу вкладання коштів у формування складових управлінського потенціалу та розроблених методичних положень моніторингу стану його використання, а також рекомендацій щодо участі у Програмі розвитку управлінського потенціалу та співпраці із ВНЗ, створення ІСРУП з метою удосконалення формування і використання управлінського потенціалу.

Розроблені в дисертаційній роботі методичні положення моніторингу стану використання управлінського потенціалу та рекомендації щодо оптимального розподілу вкладання коштів у його формування мають прикладний характер та упроваджені на підприємствах машинобудівної галузі Львівської області: ТзОВ “Сферос-Електрон” (довідка про впровадження № 1692/1 від 24.06.2009 р.), ВАТ “Конвеєр” (довідка про впровадження № 331 від 14.09.2009 р.), ВАТ “Львівагромашпроект” (довідка про впровадження № 1.1/578 від 24.09.2009 р.).

Окремі положення дисертації використано у навчальному процесі Національного університету “Львівська політехніка” під час викладання дисциплін “Організація праці менеджера”, “Інформаційні системи в менеджменті”, “Управління персоналом”, “Мотивація діяльності менеджерів підприємств обробної промисловості” (довідка № 67-72-479 від 21.09.2009 р.) та у Навчально-консультаційному центрі Одеської національної юридичної академії у м. Івано-Франківську під час викладання дисциплін “Економіка та соціальна політика”, “Менеджмент” (довідка № 325 від 18.09.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертаційній роботі, отримано автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті положення, які є результатом особистих розробок автора і становлять його індивідуальний внесок.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та наукові результати дисертації розглянуто та схвалено на наукових конференціях, зокрема на: VII Міжнародній науково-практичній конференції “Україна - ЄС - Європа: нові виклики та модернізація відносин” (Київ, 18 квітня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Обліково-аналітичне забезпечення системи менеджменту підприємства” (Львів, 20-22 квітня 2007 р.); Всеукраїнській конференції молодих вчених і студентів “Інноваційні процеси економічного розвитку: вітчизняний та зарубіжний досвід” (Тернопіль, 26-27 квітня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Пріоритетні напрями розвитку змішаної економіки” (Київ, 18-19 жовтня 2007 р.); Міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми соціально-економічного розвитку України: теорія і практика” (Львів, 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених “Управління інноваційним розвитком підприємств в умовах світових інтеграційних процесів” (Дніпропетровськ, 9-10 листопада 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційний розвиток економіки і фінансів України в умовах глобалізації” (Хмельницький, 22-24 травня 2008р.); IV міжнародній науково-практичній конференції “Методологія та практика менеджменту на порозі XXI століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (Полтава, 15-16 травня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики” (Львів, 29-31 травня 2008 р.); XI Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих вчених “Шляхи виходу України із світової фінансово-економічної кризи” (Донецьк, 2009 р.); Міжнародній конференції студентів і молодих вчених “Экономика XXI века” (Донецьк, 2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у 20 наукових працях, з них 16 - одноосібні (наукові статті, тези доповідей на конференціях). Загальний обсяг публікацій становить 3,96 друк. арк., з яких особисто автору належить 3,42 друк. арк. У фахових виданнях України опубліковано 9 праць.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 214 сторінок, її основний зміст викладений на 163 сторінках. Робота містить 14 таблиць, 23 рисунки та 12 додатків. Список використаних джерел складається із 185 найменувань, що розміщені на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження, розкрито наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів, форми їх апробації і використання.

У першому розділі “Теоретичні засади формування і використання управлінського потенціалу машинобудівних підприємств в умовах ринкового господарювання” проаналізовано теоретичні підходи щодо трактування понять “економічний потенціал” та “управлінський потенціал” підприємства, запропоновано уточнення цих термінів, визначено основні складові управлінського потенціалу та обґрунтовано зростання його синергії у результаті координації діяльності керівників різних ланок управління із іншими суб'єктами господарювання.

Комплексне дослідження сутності економічного потенціалу дало змогу визначити його як потенційний рівень розвитку та здатність підприємства мобілізувати ресурси (технічні, технологічні, кадрові, науково-технічні, інформаційні, фінансові, інноваційні, маркетингові), навички і можливості управлінського персоналу для досягнення поставлених цілей з максимальною ефективністю в процесі оптимальної взаємодії із зовнішнім середовищем.

Обґрунтовано доцільність визначення таких основних складових економічного потенціалу машинобудівного підприємства, як виробничий, кадровий, організаційно-управлінський, маркетинговий, науково-технічний, інформаційний, фінансовий, інноваційний потенціали та потенціал відтворення. Однак, незважаючи на достатній виробничий, інноваційний, маркетинговий та інвестиційний потенціали, підприємствам не завжди вдається досягти поставлених цілей. Це пояснюється тим, що недостатньо використовується управлінський потенціал, який необхідно розглядати як основний важіль впливу на ефективність діяльності підприємств.

Управлінський потенціал запропоновано трактувати як потенційну здатність управлінського персоналу на засадах професіоналізму оптимально застосувати професійно-кваліфікаційний, творчий потенціали та організаційну спроможність з метою досягнення сталого та ефективного функціонування підприємства. Таке визначення потенціалу має важливий зміст, оскільки відображає вплив не тільки знань, але й творчих можливостей та організаційної спроможності керівників на ефективність функціонування підприємства.

Виконане дослідження дало змогу запропонувати інтерпретацію складових управлінського потенціалу. Професійно-кваліфікаційний потенціал - це потенційна здатність керівників застосовувати професійну компетентність в аспекті інтегрування своїх знань, навичок у виконанні професійних обов'язків та створенні умов на підприємстві для удосконалення і розвитку компетентностей персоналу. Особливість творчого потенціалу полягає в потенційній здатності керівництва підприємства набувати та використовувати інтелектуально-інноваційну компетентність з метою постановки і вирішення нових творчих задач, створення умов на підприємствах для прояву цих творчих здібностей та їх реалізації з метою досягнення поставлених цілей.

Необхідність виокремити організаційну спроможність керівництва пов'язана із наявністю та використанням соціально-психологічної компетентності (здатності до сприйняття, осмислення та адекватної інтерпретації інформації, вміння інтуїтивно приймати відповідні рішення в умовах дефіциту інформації, часу та наявності ораторських, комунікативних здібностей, вміння працювати “в команді”, готовності до співпраці та вирішення конфліктів), які сприяють повній реалізації потенційних можливостей керівництва з метою ефективного управління машинобудівними підприємствами.

В процесі дослідження з'ясовано, що формування управлінського потенціалу підприємства - це виявлення професійних, інноваційно-інтелектуальних, соціально-психологічних компетентностей управлінського персоналу, які здатні підвищити ефективність управління підприємством. Формування і використання управлінського потенціалу машинобудівних підприємств доцільно розглядати в тісному взаємозв'язку двох складових єдиної системи. Так, використання управлінського потенціалу підприємства - це постійний процес залучення виявлених компетентностей управлінського персоналу з метою досягнення сталого та ефективного розвитку підприємства.

Важливе значення серед складових управлінського потенціалу належить професійно-кваліфікаційному потенціалу. Це зумовлено тим, що ефективність управління підприємствами, яка характеризується прибутковістю їх діяльності, безпосередньо залежить від високого фахового рівня кваліфікації управлінського персоналу. Проте резерви машинобудівних підприємств в цьому напрямі їхньої діяльності використовуються недостатньо. Це підтверджують дані про стан підвищення кваліфікації персоналу на машинобудівних підприємствах Львівської області. Так, у 2008 році на ТзОВ “Сферос-Електрон” підвищили кваліфікацію 4 робітники. Проте у 2007 році на цьому самому машинобудівному підприємстві підвищили свій фаховий рівень 17 працівників, серед яких 3 керівники. Упродовж 2005-2008 рр. на ВАТ “Конвеєр”, ВАТ “Львівагромашпроект”, ВАТ “Дрогобицький долотний завод” керівники не підвищували своєї кваліфікації. Ці дані свідчать про те, що машинобудівні підприємства практично не використовують такий резерв зростання управлінського потенціалу, як підвищення кваліфікації персоналу.

Виконане дослідження показало, що формування та ефективність використання управлінського потенціалу на підприємствах залежать від персоналу, який є його носієм. Керівник будь-якого рівня управління на підприємстві повинен вміло, раціонально та ефективно організовувати управлінську працю, використовуючи управлінський потенціал.

У системі управління машинобудівним підприємством за вертикальним розподілом праці виділяють керівників вищої, середньої та нижньої ланок. На прикладі конкретних представників кожної із управлінських ланок машинобудівного підприємства в дисертації розкрито зміст основних напрямів використання управлінського потенціалу. Підкреслено, що головною метою організування праці керівників будь-якого рівня управління як суб'єктів реалізації управлінського потенціалу є ефективне функціонування підприємства. Щоб досягти цієї мети, управлінський персонал повинен забезпечити виконання таких завдань: раціональне використання ресурсів; запровадження раціональних форм поділу праці; розроблення системи оплати праці, яка б стимулювала удосконалення технологій виготовлення продукції та організування праці, підвищення її якості та економію часу; забезпечення оптимальних пропорцій між виконуваною роботою управлінського персоналу та його кваліфікацією; постійне поширення передових методів праці; підвищення кваліфікації і культурного рівня працівників тощо.

У другому розділі дисертаційної роботи “Оцінювання стану використання управлінського потенціалу машинобудівних підприємств” проаналізовано вплив внутрішніх та зовнішніх факторів на формування і використання управлінського потенціалу та методичні підходи щодо оцінювання ефективності використання управлінського потенціалу, удосконалено інструментарій оцінювання використання управлінського потенціалу машинобудівних підприємств через інтерпретацію зміни ресурсного показника економічної ефективності, показників ефективності використання трудових ресурсів, інноваційного та екологічного розвитку і за їх допомогою виконано аналітичне оцінювання стану управлінського потенціалу машинобудівних підприємств.

Досліджуючи формування та використання управлінського потенціалу підприємства, необхідно враховувати визначальні для нього фактори, зумовлені особливостями функціонування конкретного підприємства, появою нових суспільних потреб і засобів їхнього задоволення. Наведений в дисертації аналіз класифікацій факторів, запропонованих в публікаціях цілої низки авторів, переважно стосується формування і використання потенціалу підприємств. І лише опосередковано торкається факторів, які впливають на формування і використання управлінського потенціалу. Однак саме від результативності впливу факторів на управлінський потенціал вирішальною мірою залежить продуктивність його використання. Під час виконання дослідження визначено основні внутрішні та зовнішні фактори, які впливають на особливості формування та ефективність використання управлінського потенціалу. Серед них - трудове законодавство, стан ринку праці, конкурентне середовище, міжнародна ситуація, стан соціально-економічного розвитку підприємства, імідж керівника, організаційна культура, умови праці та рівень технічного оснащення робочих місць.

Оцінювати ефективність використання управлінського потенціалу в економічній літературі пропонується на основі різних підходів, в яких найчастіше застосовують таку схему:

- вибір визначального показника, який найбільш повно характеризує сутність досліджуваного об'єкту;

- визначення показника на основі експертних оцінок та обґрунтування при цьому одного або декількох критеріїв.

Найважливішими вимогами до оцінювання управлінського потенціалу підприємств є однозначність, простота і точність, які у комплексі дадуть змогу виявити можливості підвищення ефективності управління. Оцінювання роботи управлінського персоналу ґрунтується на тому, що процес трудової діяльності управлінського персоналу пов'язаний з виробничим процесом, його кінцевими результатами і може характеризуватися показниками економічної ефективності, якості, результативності і складності праці, а також показниками соціальної ефективності. Всі ці показники є кількісними або якісними, а їх комплексне урахування дає можливість об'єктивніше оцінити ефективність та результативність праці управлінців.

За результами дослідження зроблено узагальнюючий висновок про те, що управлінський потенціал завжди повинен бути спрямованим на забезпечення сталого розвитку підприємства та ефективності його функціонування. Тому цей потенціал доцільно оцінювати за допомогою рентабельності сукупного капіталу та системи інших показників, які його доповнюють. Еефективність використання управлінського потенціалу на ВАТ “Львівагромашпроект”, ТзОВ “Сферос-Електрон” та “Дрогобицькому долотному заводі”. Кардинально іншими є показники рентабельності сукупного капіталу на машинобудівних підприємствах - ВАТ “Конвеєр”, ЗАТ “Автонавантажувач”, ВАТ “Львівсільмаш”. Нерентабельне функціонування цих підприємств пов'язане із неспроможністю їх керівництва спрямовувати свій потенціал на досягнення позитивних кінцевих результатів діяльності, оцінювання та аналізування факторів впливу на ці результати, своєчасно розробляти і впроваджувати заходи з метою їх покращання.

На рентабельність сукупного капіталу впливає значна кількість чинників, які повинно враховувати керівництво підприємства. Разом з цим, особливу увагу необхідно звертатити на рентабельність продукції та оборотність активів. Ці показники найбільше впливають на рентабельність сукупного капіталу. Оцінити їх вплив можна, розрахувавши у вигляді коефіцієнтів, значення яких дасть змогу керівництву підприємства отримати надійну інформацію про ефективність управління підприємством.

Передумовою зростання ефективності управління є стабільність складу персоналу, забезпечення підприємства компетентними працівниками із досвідом роботи та раціональне використання їхнього фонду робочого часу. Упродовж 2005-2008 рр. порівняно часто змінювалась кількість управлінського персоналу на ВАТ “Конвеєр”. Це пов'язано із змінами в організаційній структурі цього підприємства. Також зменшувалась кількість працівників на ВАТ “Дрогобицький долотний завод” та ВАТ “Львівсільмаш”. При такій тенденції на ВАТ “Дрогобицький долотний завод” збільшувалась кількість керівників. Зростання плинності персоналу на цих підприємствах є значним фактором впливу на зниження продуктивності праці. Тому одним із основних завдань кадрової політики управлінців є забезпечення якомога меншої плинності персоналу, оскільки вона знижує ефективність використання трудових ресурсів підприємства в аспекті адаптації нових працівників до конкретних умов праці, зумовлює необхідність додаткових витрат на їхнє навчання. Однак на машинобудівних підприємствах Львівської області спостерігається тенденція до збільшення плинності працівників, що негативно впливає на ефективність їхньої діяльності. При цьому втрачається комунікативність та узгодженість дій персоналу щодо виконання поставлених перед ним завдань, необхідно чимало часу на адаптацію працівників до нових умов діяльності, що сповільнює процеси прийняття та виконання управлінських рішень і, зрештою призводить до того, що недостатньо використовується управлінський потенціал.

Одним із найважливіших завдань використання управлінського потенціалу є раціональне використання фонду робочого часу. Із наведених у табл.2 даних видно, що на машинобудівних підприємствах є значні резерви покращання використання фонду робочого часу. Так, упродовж 2005-2008 рр. на ТзОВ “Сферос-Електрон” зменшився фонд відпрацьованого працівниками часу на 10,64 %. Це, насамперед, cпричинено збільшенням невідпрацьованого часу через щорічні відпустки, тимчасову непрацездатність та переведення працівників на скорочений робочий день. Також зменшився фонд відпрацьованого часу на ВАТ “Дрогобицький машинобудівний завод” та ВАТ “Дрогобицький долотний завод”. У 2008 році серед машинобудівних підприємств Львівської області тільки на ВАТ “Львівсільмаш” фонд невідпрацьованого часу становив майже 44 %. Так, на цьому підприємстві спостерігається зростання простоїв, що призводить до низького рівня використання фонду робочого часу. При цьому основним фактором є недовантаження виробничих потужностей ВАТ “Львівсільмаш”. Зважаючи на це, керівництво машинобудівних підприємств повинно постійно аналізувати втрати робочого часу, визначати причини цих втрат і їх вплив на виробничий процес та розробляти заходи щодо їх скорочення. В цьому аспекті позитивні зміни показників господарювання підприємств свідчать про вагомий потенціал управлінців, який спрямовувався на їх досягнення, а негативні зміни - про недостатню ефективність використання управлінського потенціалу.

У третьому розділі дисертаційної роботи “Удосконалення формування і використання управлінського потенціалу машинобудівних підприємств” обґрунтовано доцільність створення ІСРУП та досліджено можливість її застосування для забезпечення інноваційного спрямування формування та використання управлінського потенціалу; розроблено економіко-математичну модель оптимального розподілу вкладання коштів у формування професійно-кваліфікаційного, творчого потенціалів та організаційної спроможності; запропоновано етапи реалізації заходів Програми розвитку управлінського потенціалу для машинобудівних підприємств; удосконалено методичні положення з моніторингу стану використання управлінського потенціалу.

На підприємствах машинобудування доцільно упровадити ІСРУП, яка повинна виконувати три основні завдання:

· вчасно забезпечувати керівників необхідною інформацією для планування діяльності підрозділів та підприємства і прийняття управлінських рішень;

· служити основою створення інтелектуального центру з метою обміну знаннями серед управлінського персоналу;

· сприяти спрощенню документообігу та інформуванню керівництва про зміст та строки виконання завдань кожним підрозділом підприємства.

Переваги використання ІСРУП полягають в такому:

1) надання текстової чи аналітичної інформації керівництву підприємства;

2) підбір необхідної інформації для прийняття управлінського рішення;

3) підтримка й удосконалення інструментарію прогнозування та передбачення;

4) можливість співпраці з “інтелектуальними агентами” під час підготовки управлінських рішень;

5) підтримка мультимедійного інтерактивного зв'язку між керівниками підприємства в оперативному режимі;

6) скорочення затрат часу керівників підрозділів на ведення документообігу та складання звітності тощо.

Створення ІСРУП сприятиме підвищенню компетентності управлінського персоналу, забезпечуватиме її спрямування на прийняття оптимальних управлінських рішень задля стабільного ефективного функціонування підприємства.

Важливою передумовою розвитку управлінського потенціалу машинобудівного підприємства є ефективне формування таких його основних складових, як професійно-кваліфікаційний потенціал, творчий потенціал та організаційна спроможність. Ці компоненти управлінського потенціалу підприємства тісно взаємопов'язані і у підсумку можуть забезпечити синергічний ефект від його використання. Вплив професійно-кваліфікаційного, творчого потенціалів та організаційної спроможності на величину управлінського потенціалу описано за допомогою мультиплікативної моделі:

(1)

де - величина управлінського потенціалу машинобудівного підприємства; - величина професійно-кваліфікаційного потенціалу машинобудівного підприємства; - величина творчого потенціалу машинобудівного підприємства; - величина організаційної спроможності машинобудівного підприємства.

Величина управлінського потенціалу машинобудівного підприємства () розглядається як функція у момент часу залежно від величини вкладених коштів у формування професійно-кваліфікаційного потенціалу, творчого потенціалу та розвитку організаційної спроможності. Для кожної із цих складових характерна певна особливість розвитку залежно від вкладених коштів у часі. У зв'язку з цим функція має таку інтерпретацію:



(2)

де - залежність величини професійно-кваліфікаційного потенціалу в момент часу від вкладених коштів в його формування; - залежність величини творчого потенціалу в момент часу від вкладених коштів в його формування; - лаг, що відображає інертність віддачі творчого потенціалу; - залежність величини організаційної спроможності в момент часу від вкладених коштів в його формування.

З метою дослідження впливу коштів на формування складових управлінського потенціалу побудовано економіко-математичні моделі для оцінювання віддачі вкладених коштів у часі у професійно-кваліфікаційний, творчий потенціали та організаційну спроможність системи управління машинобудівного підприємства. Для цього досліджено чутливість зміни складових управлінського потенціалу щодо змін обсягів вкладених коштів.

Дослідження поведінки складових управлінського потенціалу , дає змогу керівнику підприємства визначити напрям найшвидшого розвитку управлінського потенціалу машинобудівного підприємства за допомогою градієнта функції, який можна інтерпретувати як спосіб найшвидшого розвитку управлінського потенціалу за умови оптимального розподілу вкладання коштів у складові управлінського потенціалу.

Отже, на підставі формули (2) можна визначити градієнт управлінського потенціалу за формулою:



(3)

На основі величини цього градієнта, керівництво найвищої ланки підприємства може виробити стратегію оптимального розподілу вкладання коштів у формування професійно-кваліфікаційного, творчого потенціалів та організаційної спроможності керівництва, який дасть змогу забезпечити в такий спосіб найшвидший розвиток управлінського потенціалу машинобудівного підприємства.

З метою підвищення ефективності ухвали управлінських рішень керівниками машинобудівних підприємств у дисертації обгрунтовано доцільність формування Програми розвитку їх управлінського потенціалу. Програму необхідно розробляти з урахуванням рівнів управлінських ланок і сфери функціонування підприємств. Для впровадження Програми розвитку управлінського потенціалу визначено такі етапи її реалізації:

· створення інформаційної бази даних із викладенням проблемних ситуацій, які стосуються управління машинобудівними підприємствами;

· збирання та аналіз інформації, необхідної для визначення змісту організування засідань “круглих столів” і методики їх проведення;

· визначення джерел залучення фінансових ресурсів для проведення засідань;

· збирання інформації щодо учасників такої програми (учасниками Програми можуть бути представники державних та місцевих органів влади, керівники відповідних ланок прийняття управлінських рішень вітчизняних та іноземних підприємств, працівники вищих навчальних закладів, які мають певні розробки щодо управління в галузі промисловості, та представники громадськості);

· розроблення тематики засідань “круглих столів” та календарного плану заходів (на цьому етапі повинні формуватись робочі групи, які розроблятимуть план та узгоджуватимуть його із розкладом та календарним графіком здійснення заходів);

· надсилання запитів потенційним учасникам щодо проведення засідань “круглих столів” та опрацювання інформації про їх участь в заходах;

· проведення засідань “круглих столів” передбачає активне обговорення проблем, пов'язаних із управлінням машинобудівними підприємствами, обмін досвідом та пропозиціями щодо забезпечення їхнього ефективного функціонування;

· розроблення плану дій щодо розвитку й удосконалення управління машинобудівними підприємствами шляхом ефективного використання наявного у них управлінського потенціалу.

Підвищення ефективності функціонування підприємств машинобудування в сучасних умовах господарювання зумовлює необхідність удосконалити механізм формування і використання їх управлінського потенціалу. В дисертації обґрунтовано положення про те, що удосконалювати формування та використання управлінського потенціалу необхідно відповідно до результатів моніторингу за певними складовими:

1) управлінська спроможність керівництва (удосконалення системи менеджменту і застосування сучасних методів управління, участь керівників підрозділів в управлінні бізнес-процесами на машинобудівних підприємствах, співпраця із підлеглими і створення атмосфери заохочення їх творчості та ініціативи тощо);

2) управління персоналом (прогнозування і визначення потреби в кадрах, ефективність їх підготовки, вивчення ділових якостей та інших індивідуальних особливостей працівників тощо);

3) удосконалення виробництва (оцінювання стану виробництва на підприємстві, забезпечення координації діяльності персоналу в управлінні виробничими процесами тощо);

4) матеріально-технічне забезпечення (розроблення нормативів потреби матеріальних ресурсів, технічне оснащення складського господарства, забезпечення зберігання матеріальних ресурсів тощо);

5) удосконалення технологічних процесів (впровадження нової техніки і технології, підвищення техніко-економічної ефективності виробництва, розроблення технологічної документації та впровадження технологічних процесів, які знижують енерго- і матеріаломісткість виробництва тощо);

6) розвиток інноваційної діяльності (оцінювання інноваційної спрямованості підприємства в аспектах оновлення технологічного обладнання, виробництва інноваційної продукції, впровадження інноваційного навчання тощо);

7) управління фінансами (забезпеченість системи фінансового планування та контролю, визначення рівня прогнозованих фінансових ризиків, пов'язаних з діяльністю підприємства тощо);

8) задоволення потреб споживачів (оцінювання задоволення потреб споживачів, аналізування і вдосконалення потреб споживачів тощо);

9) кінцеві результати діяльності (співвідношення результатів діяльності підприємства із його планами).

Кожна із складових моніторингу стану використання управлінського потенціалу на підприємстві має певну вагомість, а загальна їх сума становить 100 одиниць. Вагомість кожної складової моніторингу визначена на підставі аналізу економічної літератури та вивчення діяльності машинобудівних підприємств Львівської області.

Для підтвердження достовірності й обґрунтованості вагомості кожної складової моніторингу в дисертації наведено результати анкетування керівників підприємств різних ланок прийняття управлінських рішень. В організованому дослідженні респондентам було запропоновано оцінити вагомість кожної із дев'яти складових моніторингу стану використання управлінського потенціалу на машинобудівних підприємствах.

На підставі оцінок експертів здійснено статистичну перевірку гіпотези рівності запропонованої вагомості складових і вагомості, отриманої в результаті використання t-критерію. Всі фактичні значення t-критерію є меншими, ніж критичне значення t-критерію Стьюдента 2,0739 . Це свідчить про те, що запропоновані вагомості складових моніторингу стану управлінського потенціалу підприємств підтримують практики. Проте фактичне значення t-критерію Стьюдента за складовою “Удосконалення технологічних процесів” є доволі близьким до критичного значення, що свідчить про неоднозначність думок експертів щодо цієї складової.

Для кожної із дев'яти складових моніторингу стану використання управлінського потенціалу розроблено десять заходів і спеціальну систему їх оцінювання, яка ґрунтується на таких принципах:

...