Управління венчурними організаціями в машинобудуванні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет "Львівська політехніка"

УДК 338.24:658.114.012.32:621(100+477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Управління венчурними організаціями в машинобудуванні

08.00.04 - Економіка та управління підприємствами

(машинобудування та приладобудування)

Литвин Ірина Володимирівна

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка» Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України Кузьмін Олег Євгенович, Національний університет «Львівська політехніка», директор навчально-наукового інституту економіки і менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Соловйов В'ячеслав Павлович, Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Доброва НАН України, заступник директора

кандидат економічних наук, доцент Гречаник Богдан Васильович, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, доцент кафедри економіки підприємства

Захист відбудеться «12» червня 2009 р. о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03 у Національному університеті «Львівська політехніка» (79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 12, IV н.к., ауд. 209-А).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету «Львівська політехніка» (79013, м. Львів, вул. Професорська, 1).

Автореферат розісланий «11» травня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к. е. н. Завербний А.С.

венчурний машинобудівний інвестор

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний етап глобалізації світової економіки вимагає пошуку нових методів і форм управління інноваційними процесами. Системи управління інноваційною діяльністю вітчизняних машинобудівних підприємств недостатньо ефективні і не відповідають вимогам сучасного висококонкурентного середовища. Світовий досвід вирішення фінансово-організаційних проблем розвитку інноваційних процесів довів ефективність формування та розвитку венчурного підприємництва як одного з важливих механізмів стимулювання інноваційного зростання промислових підприємств. Машинобудування є стратегічною, експортоорієнтованою галуззю економіки України. Маючи достатній інноваційний потенціал, галузь потребує значних фінансових вкладень для створення і виробництва наукомісткої продукції. Розроблення принципів та формування систем ефективного управління венчурним підприємництвом забезпечить приплив інвестицій в реальний сектор економіки, сприятиме суттєвому прискоренню виходу машинобудівного комплексу України з інвестиційної кризи.

Вивченню питань розвитку інноваційного підприємництва присвячені праці таких вчених: В.Александрової, І.Алєксєєва, І.Бланка, І.Бойка, Г.Возняк, В.Гейця, Б.Гречаника, Л.Євтєєвої, М.Йохни, Є.Крикавського, О.Лапко, А.Пересади, Й.Петровича, Л.Смоляр, В.Стадника, І.Тивончука, Н.Чухрай та ін. Проблеми формування та розвитку венчурного підприємництва висвітлені у працях таких вітчизняних та зарубіжних науковців: Г.Андрощука, Л.Антонюк, О.Батури, В.Бігрейва, В.Ветцеля, А.Вишнякова, А.Галіцкого, Р.Гаррісона, А.Грінбергаса, П.Гулькіна, А.Дагаєва, І.Дворжака, В.Денисюка, М.Долішньої, П.Дрюкера, Д.Евансона, Дж.Елтона, П.Ковалишина, В.Котельникова, П.Коувні, Я.Кочишової, І.Кузнєцової, О.Кузьміна, А.Кутейникова, Е.Лєбєдєвої, Д.Лоурі, А.Лукашова, Р.Любімова, А.Ляско, К.Мейсона, В.Мейфілда, В.Новікова, О.Олефіренка, В.Опанасюка, М.Оснабруджа, П.Пилипенка, Н.Пікуліної, К.Пінюгіна, А.Поручника, П.Прохазки, Л.Радзієвської, Р.Дж. Робінсона, І.Родіонова, Я.Сергієнка, В.Романчин, В.Смірнова, В.Соловйова, І.Скоблякової, Ст.Соммерсбі, Дж.Соула, А.Степаненко, Д.Тарадайка, А.Ткаченко, Д.Трофімова, Б.Уайтхеда, І.Ушакова, П.Федоровича, Дж.Фріера, Д.Хартфорда, Б.Шаха, Л.Шило, А.Яскевича та ін. У роботах цих авторів розкриваються методологічні аспекти інноваційної теорії та інвестиційних стратегій, висвітлюються питання теорії та практики венчурного підприємництва, розглядаються проблеми формування венчурного капіталу та реалізації венчурного фінансування, проводиться аналіз проблем венчурного інвестування, характерних для економік високорозвинених країн.

Можливості вітчизняних машинобудівних підприємств проводити власними ресурсами модернізацію та реконструкцію виробничих процесів, розробляти та впроваджувати інноваційну продукцію обмежені. Особливо відчувається потреба у фінансових ресурсах в умовах фінансово-економічної кризи. Залучення венчурного капіталу як спосіб цільового інвестування інноваційних розробок має стати каталізатором запровадження інноваційних технологій на вітчизняних підприємствах.

Однак, більшість аспектів управління венчурними підприємствами залишаються недостатньо дослідженими. Відсутні теоретичні напрацювання щодо сутності та особливостей венчурного підприємництва в машинобудуванні. Подальших досліджень вимагають види і форми венчурного підприємництва, механізми взаємодії венчурних підприємств із суб'єктами венчурної інноваційної інфраструктури, а також питання побудови систем венчурного менеджменту підприємств машинобудування. З огляду на вищезазначене, зростає актуальність досліджень процесів фінансування інновацій, розроблення рекомендацій щодо удосконалення системи управління інноваційною венчурною діяльністю вітчизняних машинобудівних підприємств, що зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає науковому напряму кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка» «Проблеми інвестиційної та інноваційної діяльності (на прикладі машинобудування і приладобудування)» (номер державної реєстрації №U0107U009522).

Матеріали наукового дослідження використані при розробленні держбюджетної теми Національного університету «Львівська політехніка» ДБ/ТЕОР «Формування та розвиток системи індикаторів виробничо-господарської діяльності підприємств: теоретико-методологічні та методичні засади» (номер державної реєстрації № 0107U000837), зокрема, методичні положення щодо оцінювання і вибору потенційних інвесторів (індивідуальних та інституційних - венчурних фондів і компаній з управління активами) з боку об'єкта інвестування при розробленні підрозділу 2.1.2 «Індикатори оцінювання інвестиційної привабливості підприємств» розділу 2 «Розвиток системи індикаторів виробничо-господарської діяльності» (Акт впровадження від 3.02.2009р.).

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретичних положень і прикладних рекомендацій щодо формування системи управління венчурними організаціями в машинобудуванні. Для досягнення мети у роботі були поставлені такі завдання:

- встановити сутність основних понять венчурного підприємництва;

- удосконалити та доповнити класифікації видів венчурних підприємств та венчурних фондів, систематизувати форми венчурного підприємництва у машинобудуванні;

- розвинути методичні рекомендації щодо планування та організування внутрішніх венчурів на машинобудівних підприємствах;

- розробити рекомендації щодо визначення напрямів венчурної діяльності, вибору венчурних проектів та стратегій їх реалізації;

- обґрунтувати методичні положення з оцінювання та вибору потенційних індивідуальних та інституційних інвесторів інноваційними підприємствами;

- запропонувати методичні рекомендації з оцінювання економічної ефективності венчурного фінансування проектів та критеріїв прийняття рішень про доцільність реалізації проектів венчурними інвесторами.

Об'єктом дослідження є діяльність венчурних організацій у машинобудуванні.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні засади управління венчурними організаціями в машинобудуванні.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети було використано такі методи дослідження: порівняння, систематизації та узагальнення - для уточнення категорій венчурного підприємництва, удосконалення та доповнення класифікації видів венчурних підприємств (підр. 1.1, 1.2, 3.2); статистичного та порівняльного аналізу - при дослідженні стану та тенденцій розвитку венчурного підприємництва в машинобудуванні (підр. 1.4, 2.1); системного підходу та графічного методу - для побудови динамічної системної моделі впливу факторів на венчурну організацію, розробки моделі визначення напрямів венчурної діяльності та матриць вибору проектів конкретних венчурних ідей і стратегій їх реалізації (підр. 1.3, 2.2); методи експертних оцінок - для розроблення методичних рекомендацій з оцінювання та вибору потенційних венчурних інвесторів з боку реципієнтів венчурного капіталу (підр. 3.1); статистичні та методи економіко-математичного моделювання, абстрагування, аналізу і синтезу - для обґрунтування методичних рекомендацій щодо пошуку, оцінювання та вибору потенційних індивідуальних та інституційних венчурних інвесторів, економічного оцінювання ефективності венчурного фінансування проектів (підр. 3.1-3.2); структурно-логічний - для удосконалення методичних рекомендацій щодо стратегічного планування венчурної діяльності машинобудівних підприємств, виділення основних видів та форм венчурного підприємництва (підр. 1.2, 2.2); індукції та дедукції - під час виявлення проблем у процесах управління інноваційною діяльністю машинобудівних підприємств та шляхів їх усунення через залучення до венчурного підприємництва (підр. 2.1-2.2).

Теоретичною основою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних вчених, матеріали періодичних видань, статистичні матеріали Державного комітету статистики, офіційні видання асоціацій венчурного капіталу іноземних держав та Української асоціації інвестиційного бізнесу, законодавчі акти, зібрані та опрацьовані матеріали досліджень ринку машинобудування та внутрішньої документації підприємств, які здійснюють венчурну діяльність в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

вперше:

- розроблено тривимірну модель вибору напрямів інноваційних досліджень та форм організування венчурної діяльності шляхом визначення рівнів інноваційного, виробничо-збутового та ринкового потенціалів підприємства. У моделі запропоновані двофакторні матриці для вибору венчурних проектів, що відповідають пріоритетним напрямам досліджень, а також стратегій їх реалізації та форм організування венчурної діяльності машинобудівних підприємств;

удосконалено:

- методичні положення з визначення інтегральних показників: інвестиційної сумісності індивідуального інвестора та підприємства, доцільності інвестиційного партнерства між компанією з управління активами (венчурним фондом, компанією венчурного капіталу) та підприємством. Їх застосування дасть можливість оцінювати і вибирати потенційних індивідуальних та інституційних інвесторів (венчурних інститутів спільного інвестування, компаній з управління активами) машинобудівними підприємствами, що, на відміну від існуючих показників, дозволить керівникам машинобудівних підприємств формувати систему оцінювання та заохочення якісного вкладу інвесторів у розвиток їх підприємств;

дістали подальшого розвитку:

- визначення понять: «венчурний капітал», «венчурні підприємства», «внутрішній венчур», «зовнішній венчур», «”незалежне” венчурне підприємство», «венчурний менеджмент», «стратегічне планування венчурної інноваційної діяльності», «збалансована венчурна стратегія», що, на відміну від існуючих, більш повно розкривають категорійний апарат венчурного підприємництва;

- класифікація венчурних підприємств (за ознаками: форма організування інноваційної діяльності, форма фінансування, кількість раундів венчурного фінансування, підходи до формування структури капіталу венчурного підприємства, способи виходу інвесторів із венчурного підприємства, способи створення та джерела фінансування), що може бути використана суб'єктами венчурного підприємництва для прийняття більш обґрунтованих рішень на етапах вибору видів і форм організування венчурної діяльності, розробки нормативно-правових документів щодо регулювання діяльності учасників венчурних відносин; систематизація форм венчурного підприємництва шляхом виокремлення їх різновидів у межах внутрішнього, зовнішнього та «незалежного» венчурів, що, на відміну від існуючих підходів, дозволило визначити еволюційні форми розвитку венчурного підприємництва у світі, виявити та ідентифікувати організаційні форми венчурної діяльності у вітчизняному машинобудуванні;

- методичні рекомендації з оцінювання економічної ефективності венчурного фінансування проектів, в основі яких покладено розроблені показники та критерії прийняття рішень про доцільність їх реалізації, що дасть можливість порівнювати валовий прибуток венчурного інвестора, потенційно отриманого від здійсненого виходу із проінвестованого підприємства, та валовий прибуток, який можна отримати від альтернативного вкладення коштів у інші об'єкти;

- методичні рекомендації з побудови організаційних структур управління в системі дочірніх підприємств (венчурних фондів і компаній з трансферу технологій) для підтримки внутрішнього венчурного підприємництва через надання послуг з ліцензування нових технологій, фінансування та підтримки стратегічних багатопрофільних партнерств, створення відокремлених компаній за критеріями активності та готовності менеджерів підприємств до здійснення корпоративного венчурингу.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що методичні положення із вибору напрямів та форм організування венчурної діяльності, стратегій реалізації венчурних проектів, рекомендації щодо планування джерел фінансового забезпечення, пошуку, оцінювання та вибору потенційних індивідуальних та інституційних венчурних інвесторів, економічного оцінювання ефективності венчурного фінансування проектів та визначення критеріїв прийняття рішень про доцільність реалізації проектів венчурними інвесторами можуть бути використані менеджерами машинобудівних підприємств у процесі прийняття обґрунтованих управлінських рішень стосовно стратегічних напрямів розвитку підприємств, зокрема їх інноваційно-інвестиційної діяльності. Результати дослідження використані в практичній діяльності машинобудівних підприємств: ВАТ «Булат» (довідка №148 від 22.05.2008р.), ВАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» (довідка №1603 від 26.05.2008р.), ЗАТ «Автонавантажувач» (довідка № 230 від 28.05.2008р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Національного університету «Львівська політехніка», зокрема при викладанні дисциплін «Управління венчурним бізнесом», «Управління інноваційними проектами», «Інноваційний менеджмент» для студентів спеціальності «Управління інноваційною діяльністю» (довідка № 68-14-796 від 05.02.2009р.).

Особистий внесок дисертанта. Дисертація є самостійною науковою працею. Усі наукові результати, викладені у роботі, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті положення, які складають індивідуальний внесок дисертанта. Внесок автора в колективних опублікованих працях зазначено в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та наукові результати дисертаційної роботи було розглянуто та схвалено на таких всеукраїнських і міжнародних науково-практичних конференціях: „Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики” (м.Львів, 11-13 травня 2006р.), «Стан та проблеми інноваційної розбудови України» (м.Дніпропетровськ, 14-15 березня 2007р.) «Інноваційні процеси економічного розвитку: вітчизняний та зарубіжний досвід» (м.Тернопіль, 26-27 квітня 2007р.) «Управління у сфері фінансів, страхування та кредиту» (м.Львів, 8-10 листопада 2007р.), «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України» (м.Дніпропетровськ, 22-24 травня 2008р.),«Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (м.Львів, 29-31 травня 2008 р.), «Маркетинг інновацій і інновації в маркетингу» (м.Суми, 19-20 вересня 2008 р.), «Актуальні проблеми управління бізнесом, підприємствами та проектами» (м.Алушта, 15-21 вересня 2008р.), «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (м.Львів, 6-8 листопада 2008р.), а також на наукових семінарах кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка» (26.01.2006р., 27.12.2006р., 28.11.2007р., 28.01.2009р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 22 наукові праці (наукові статті, тези доповідей на конференціях), з них 17 одноосібно. Загальний обсяг публікацій становить 8,38 друк. арк., з яких особисто здобувачеві належить 5,28 друк. арк. У фахових виданнях опубліковано 12 праць, з них 8 одноосібно.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Дисертація містить 193 сторінки основного тексту, 24 таблиці, 21 рисунок та 21 додаток, які розміщено на 74 сторінках. Список використаних джерел включає 324 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету та завдання, предмет та об'єкт дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні та прикладні засади управління венчурними організаціями в машинобудуванні» розкрито зміст основних категорій венчурного підприємництва, виокремлено та систематизовано класифікацію видів венчурних організацій, виділено основні форми внутрішніх та зовнішніх венчурів, досліджено особливості, роль та значення венчурного капіталу для розвитку машинобудування у Європі, США та Азії.

Огляд літературних джерел дозволив виявити неоднозначні тлумачення терміну «венчурний капітал». На основі теоретичних досліджень під венчурним капіталом запропоновано розуміти довгострокові прямі фінансові інвестиції пайового характеру, які вкладаються індивідуальними та інституційними інвесторами для створення та розвитку інноваційних підприємств, фінансування їх реконструкції та модернізації в обмін на частки власності таких підприємств, що зазвичай менші за контрольні пакети акцій, але, в той же час, забезпечують інвесторам право управління проінвестованими підприємствами, фінансового контролю за цільовим використанням коштів з метою реалізації потенціалів росту підприємств-реципієнтів, збільшення їх ринкової вартості та виходу інвесторів з бізнесу через продаж своїх часток власності. Оскільки основним критерієм набуття статусу венчурного підприємства є факт отримання венчурного капіталу (з огляду на уточнений термін венчурного капіталу) до їх складу слід відносити інноваційні підприємства, автономні підрозділи або відокремлені дочірні підприємства великих компаній, науково-технічні об'єднання підприємств, які мають потенціали росту і залучають венчурний капітал з метою реалізації інноваційних проектів, модернізації і технічного переоснащення підприємств, виведення на ринок нових продуктів (робіт, послуг), що сприяє значному росту ринкових вартостей проінвестованих підприємств.

У дисертації на основі аналітичного огляду літературних джерел удосконалено класифікацію венчурних організацій. Зокрема, введені нові класифікаційні ознаки за формою організування інноваційної діяльності та уточнення класифікаційної ознаки «за способом створення та джерелами фінансування» дозволять суб'єктам венчурного підприємництва приймати більш обґрунтовані рішення на етапі вибору способів створення та джерел фінансування венчурів, а також форм організування венчурної діяльності. Систематизовані види об'єднань, в які можуть входити венчури, дасть можливість венчурним підприємцям приймати раціональні рішення щодо вибору форм організування зовнішніх венчурів. Введення нових класифікаційних ознак за формою фінансування, підходами до формування структури капіталу венчурного підприємства сприятиме системному підходу до процесів вибору джерел, способів та форм побудови структури капіталу машинобудівних підприємств. Систематизовані способи виходу інвесторів із венчурного підприємства дозволить суб'єктам венчурного підприємництва приймати більш обґрунтовані рішення на етапі вибору способів виходу із проінвестованих венчурів.

Вивчення літературних джерел та аналіз інноваційної венчурної діяльності машинобудівних підприємств дозволили систематизувати форми венчурного підприємництва в межах внутрішніх та зовнішніх венчурів. Під зовнішніми венчурами запропоновано розуміти складні інтеграційні та коопераційні структури, створені на основі договірних відносин між незалежними суб'єктами підприємництва щодо об'єднання фінансових, трудових, інформаційних, матеріальних та інших ресурсів, спільної реалізації окремих етапів інноваційних проектів з метою комерціалізації інновацій. До таких венчурів віднесено науково-дослідні консорціуми, венчурні стратегічні альянси, спільні підприємства, інноваційні кластери. Під внутрішніми венчурами рекомендовано розглядати тимчасові або постійно діючі підрозділи великих промислових корпорацій, що отримують венчурний капітал із внутрішньо сформованих фондів венчурного капіталу і призначені для відбору перспективних з комерційної точки зору виробничих ідей, їх розробки та впровадження. До них віднесені підприємства типу «spin-off» та «spin-оut», ризикові групи і відділи компаній. До утворень типу «spin-off» та «spin-оut» належать нові організації, які створюються працівниками материнської компанії у вигляді юридичних осіб (дочірні підприємства) та відносно незалежних фірм без створення окремих юридичних осіб відповідно. Ризикові групи і відділи компаній - це свого роду зародкові еволюційні форми «класичних» венчурів. До таких відділів застосовують вужче розуміння венчурного капіталу, який передбачає отримання ефектів від пайового вкладення коштів в інноваційні проекти з правом участі інвесторів у власності майбутніх підприємств, утворених внаслідок відокремлення підрозділів від материнських компаній.

Під «незалежними» венчурними підприємствами слід розуміти переважно малі інноваційні підприємства, які володіють певними науково-технічними знаннями або розробленими конструкціями нових виробів і мають значний потенціал росту, отримують венчурний капітал як від приватних інвесторів, так і від професійних венчурних фондів (компаній венчурного капіталу) в обмін на частину власності (зазвичай меншу контрольного пакету акцій) таких підприємств, які стають при цьому не тільки прямими інвесторами, а й стратегічними бізнес-партнерами, що зацікавлені у швидкому нарощуванні вартості таких підприємств через їх участь у реалізації проектів розробки та комерціалізації інноваційної продукції.

Враховуючи те, що для економіки України венчури є достатньо новим видом підприємництва, узагальнено світовий досвід здійснення венчурної діяльності машинобудівними підприємствами. Проведений аналіз статистичних даних національних економік розвинутих країн світу показав, що провідні позиції у сфері інноваційної венчурної діяльності займають підприємства машинобудування (табл.1). 51,24% усіх інвестиційних витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) у 2007р., здійснених 1400 компаніями - лідерами за обсягами фінансування інновацій, припало на підприємства машинобудування. Середні витрати на НДДКР одного венчурного підприємства машинобудівної галузі в Європі склали 2,6 млн. євро, займаючи третє місце серед галузей промисловості за цим показником після біотехнологічної галузі, медицини та охорони здоров'я. У США близько 45% за обсягами венчурних інвестицій займають галузі машинобудування. Результати проведеного аналізу ринків венчурного капіталу США, Азії і Європи дали можливість встановити питому вагу підприємств машинобудування за вартісними і кількісними обсягами венчурного інвестування, визначити основні стратегії інвестування та виходу інвесторів із венчурного бізнесу.

Таблиця 1. Показники венчурної та інноваційної діяльності машинобудівних підприємств США та світових компаній-лідерів у машинобудуванні

Обсяги венчурних інвестицій у США, млн. дол.	Обсяги інвестицій в НДДКР 1400 світових компаній-лідерів
Галузі машинобудування	2006р.	2007р.	2008р.	Галузі машинобудування, в яких функціонують світові-компанії лідери	2006	2007*
					млн. євро	приріст, %	млн. євро	приріст, %
Виробництво медичного обладнання	2793	4069	3460	Виробництво медичного обладнання	6446,1	17,3	6552,44	10,9
Виробництво телекомунікаційного обладнання	2594	2263	1688	Виробництво телекомунікаційного обладнання	7283,1	12,9	7873,26	15,6
Виробництво енергетичного обладнання	1870	3248	4651	Виробництво енергетичного обладнання	9319,3	11,5	11052,38	11,9
Виробництво напівпровідників	2143	2085	1651	Виробництво технологічного обладнання	64531,5	13,1	68154,09	10,8
Виробництво мережевного обладнання	1066	1295	645	Загальні промислові технології	8867,6	8,0	8129,08	2,2
Електронна галузь	689	589	573	Автомобільна	60807,1	1,5	63234,41	6,9
Виробництво комп'ютерів та комплектуючих	497	612	409	Електронна та комп'ютерна галузі	27138,9	4,9	26049,17	8,7
Загалом за всіма галузями машинобудування	11652	14161	13077	Загалом за всіма галузями машинобудування	184393,6	н/д	191044,83	3,61
Загалом за всіма галузями, проінвестованими венчурними капіталістами	26550	30886	28298	Загалом за усіма галузями економіки	365823,9	10,0	372858,5	9,1
Питома вага показників галузей машинобудування до загальних показників за всіма галузями, %	43,89	45,85	46,21	Питома вага показників галузей машинобудування до загальних показників за всіма галузями, %	50,41	н/д	51,24	1,92

*Відповідно до класифікації галузей ICB (Industry Classification Benchmark)

У другому розділі «Аналізування діяльності внутрішніх та зовнішніх венчурних організацій у машинобудуванні» здійснено аналіз інноваційної діяльності вітчизняних підприємств машинобудування, ідентифіковано основні форми венчурного підприємництва серед вітчизняних машинобудівних підприємств, вивчені фактори впливу на управління венчурними організаціями.

До третього кварталу 2008р. статистичні дані в Україні демонстрували позитивні тенденції у процесах формування та розвитку вітчизняного венчурного підприємництва. Загальна сума витрат на технологічні інновації у 2007 р. становила 10,9 млрд. грн. Підприємства машинобудування займали друге місце після металургії за обсягами витрат у промисловості (2,6 млрд. грн. - 23,9% всіх витрат на технологічні інновації). Зростання обсягів реалізованої промислової інноваційної продукції та питомої ваги підприємств, що впроваджують інновації, збільшення обсягів витрат на НДДКР вітчизняними підприємствами машинобудування, зростання обсягів прямих іноземних інвестицій в Україну, в тому числі венчурного капіталу, про плани вкладення якого зазначили 1% венчурних інвесторів з Європи на 2008-2009рр. в умовах збільшення пропозиції інноваційних проектів, сприяли формуванню оптимістичних прогнозів щодо розвитку вітчизняного венчурного підприємництва. Протягом 2007 - 2009рр. зростали обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну (табл. 2).

Таблиця 2. Показники інноваційної та інвестиційної діяльності в Україні

Динаміка обсягів інвестицій в технологічні інновації в Україні за 2003 - 2008 рр., млн. грн.
2003р.	2004р.	2005р.	2006р.	2007р.	2 кв. 2008р.	Абсолютний приріст 2003-2007 рр.	Відносний приріст 2003-2007 рр., %
3059,8	4534,6	5751,6	6160,0	10850,9	3417,6	7791,1	254,63
Показники прямих іноземних інвестицій в економіку України
Обсяги прямих іноземних інвестицій	Всього, млн. дол. США	Промисловість, млн. дол. США	Машинобудування
			Млн. дол. США	Питома вага, %
На 1.01.2007р.	21607,3	4381,6	421,6	1,95
На 1.01.2008р.	29542,7	8004,1	1013,1	3,43
На 1.01.2009р.	35723,4	8056,5	1090,4	3,05

Примітка: складено дисертантом на підставі даних Державного комітету статистики України

Впродовж другої половини 2008р. тенденції досліджуваних статистичних даних змінились. Українська економіка особливо зазнала впливу світової кризи. За 10 місяців 2008р. з України було вивезено 6218,6 млн. дол. США, що у 25,56 разів більше, ніж за 2007р. Наслідками світової фінансово-економічної кризи для вітчизняного машинобудування стали: спад обсягів реалізації через неконкурентоспроможність продукції, нестача фінансових ресурсів для здійснення виробничо-господарської діяльності, зростання кредиторської заборгованості тощо. Це негативно впливає на вітчизняну економіку, зумовлює необхідність здійснення інноваційної діяльності, впровадження ресурсоощадливих технологій і процесів та проведення модернізації і реконструкції вітчизняних підприємств машинобудування. Саме участь у венчурному підприємництві є одним із організаційних способів збереження існуючих та отримання нових конкурентних переваг на світовому ринку.

Аналізування інноваційної та венчурної діяльності машинобудівних підприємств ВАТ «Булат», ВАТ «Львівський локомотиворемонтний завод», ЗАТ «Львівський завод автонавантажувачів», ЛДЗ «Лорта», ТОВ НВП «Електроприлад», ВАТ «Самбірський приладобудівний завод «ОМЕГА», ТзОВ УН «Вебасто-Електрон», ЗАТ «Львівський завод комунального транспорту», ВАТ «Тернопільський комбайновий завод», ВАТ «Дрогобицький долотний завод» дало можливість визначити основні труднощі, які виникають під час пошуку та здійснення фінансування венчурними інститутами спільного інвестування (ІСІ), а саме: проблема фінансування венчурними ІСІ обмеженого кола галузей промисловості, які дають можливість швидкого повернення інвестованих коштів; незначний відсоток інвестування «венчурних» проектів, пов'язаних з інноваційними технологіями, інвестування венчурного капіталу переважно у пізні стадії розвитку організацій; нестача кваліфікованих менеджерів у інноваційній сфері, зокрема венчурних менеджерів; низька ліквідність венчурних інвестицій, яка зумовлена недостатнім розвитком українського фондового ринку; старіння основних виробничих фондів, необхідність одночасного проведення заходів із покращення технологічного рівня машинобудівного комплексу, підвищення конкурентоспроможності технологій і переоснащення вітчизняних машинобудівних підприємств; низька завантаженість виробничих потужностей машинобудівного комплексу через зниження платоспроможного попиту на продукцію вітчизняного машинобудування на внутрішньому і зовнішньому ринках тощо.

Проведений аналіз інноваційної діяльності підприємств машинобудівного комплексу дав можливість виявити та ідентифікувати форми венчурного підприємництва у машинобудуванні (табл. 3).

Таблиця 3. Форми венчурного підприємництва у машинобудуванні

Форми організування венчурної інноваційної діяльності	Основні джерела фінансування	Вітчизняні підприємства машинобудування, які задіяні у венчурній діяльності
Внутрішні венчури
Внутрішньофірмове організування
Тимчасові відносно самостійні науково-дослідні відділи*	Основні фонди компаній, заощадження працівників відділу	ВАТ «Дніпротяжмаш», ВАТ «Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе», ЗАТ «Запоріжтрансформатор», ВАТ «Булат», ВАТ «Львівський локомотиворемонтний завод», Концерн «Електрон»
Автономні науково-дослідні відділи*	Спеціальні внутрішньокорпоративні фонди компаній, заощадження працівників відділу
Нові підприємства («spin-off» та «spin-out») з власним науковово-виробничим циклом освоєння нової продукції в межах материнської компанії	Прямі внески венчурних фондів, індивідуальних інвесторів, донорське фінансування материнських компаній, кошти винахідників, гранти, спонсорські внески	Телевізійний завод «Електрон», ОКБ «Текон-Електрон», «Нуково-технічний центр ЛуАЗ», ЗАТ «Завод комунального транспорту», науково-технічний центр «Еталон», ДП «РаПіД», ДП завод «Необіт», випробовувальний центр ВАТ «ЧеЗаРа»
Зовнішні венчури
Міжфірмове організування (кооперування)
Науково-технічні альянси компаній	Кошти компаній різних видів та галузей промисловості, університетів, кошти державного та місцевих бюджетів, в т.ч. за програмами науково-технічного розвитку	ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод», корпорація «Еталон - Авто», ВАТ Холдингова компанія «АвтоКрАЗ», державне науково виробниче підприємство «Електронмаш»
Науково-дослідні консорціуми	Тимчасове статутне об'єднання коштів підприємств різних форм власності, профілю, розміру; кошти державного та місцевих бюджетів	ТОВ «Українська технологічна компанія»
Технологічно-орієнтовані спільні підприємства	Середньотривале об'єднання капіталу учасників підприємства	Корпорація «УкрАВТО», ВАТ «Чернігівський завод радіоприладів», «NT-computer»
Інтеграційне організування
Науково-технічні кластери	Довготривале об'єднання капіталу учасників, кошти державних структур, місцевих влад, наукових установ	Промислово-інвестиційний холдинг «Богдан», ЗАТ «Атолл Холдинг»
Чисті «незалежні» венчури
Позаінтеграційне організування
Інноваційно-технологічні фірми	Кошти приватних індивідуальних інвесторів (в т. ч. власні кошти засновників), банківські кредити, кошти інституційних інвесторів (інвестиційних фондів, венчурних фондів, компаній венчурного капіталу, інвестиційних банків), частково державні субсидії, гранти	«APowerCap Technologies», ВАТ «Дружківський машинобудівний завод», НВП «Карат», ХСП «Радіоприладобудівний завод», ЗАТ «АвтоЗАЗ-Daewoo», ВАТ «Автомобільний завод “Богдан”»

* Ці форми деякі дослідники відносять до передвенчурних організаційних утворень

Примітка: розроблено дисертантом

Поширеною стратегією венчурних інвесторів у світі є створення стратегічних альянсів, які разом із спільними підприємствами належать до форм зовнішнього венчурного підприємництва. Результати маркетингового дослідження інноваційної діяльності машинобудівних підприємств в Україні показали, що вітчизняні підприємства обирають форму зовнішнього венчура, зокрема альянсів, як однієї з найбільш привабливих форм співпраці між компаніями в галузі НДДКР.

На етапі стратегічного планування венчурної діяльності запропоновані методичні рекомендації щодо аналізу та вибору напрямів інноваційної діяльності та форм організування венчурної діяльності, вибору венчурних проектів та стратегій їх реалізації за допомогою тривимірної моделі та двофакторних матриць вибору венчурних проектів і стратегій їх реалізації.

Використання моделі передбачає визначення рівнів (низького, середнього, високого) для інноваційного, виробничо-збутового та ринкового потенціалів підприємства, яке планує розвиток інноваційної венчурної діяльності. Започаткування та вибір напрямів венчурних досліджень, концепції ідей та інноваційних проектів рекомендовано здійснювати залежно від поєднання рівнів потенціалів на матрицях а) - в). За допомогою пропонованих матриць великі машинобудівні підприємства можуть обирати інноваційні стратегії та форми організування венчурної діяльності: фінансувати НДДКР малих інноваційних фірм, створювати дочірні венчурні фонди (венчурні компанії) для пошуку, відбору та фінансуванням через вкладення прямих інвестицій у молоді інноваційні фірми; створювати внутрішні венчурні підрозділи або підприємства типу «спін-аут» та «спін-оф», формувати зовнішні венчури через входження до венчурних стратегічних альянсів, спільних підприємств, науково-технічних консорціумів, інноваційних кластерів та ін. Для вибору альтернативних інноваційних проектів діючими внутрішніми та зовнішніми венчурами запропоновано використовувати матриці а), б); для «незалежних» венчурів - матрицю в) через можливу складність молодим невеликим фірмам забезпечити високий рівень виробничо-збутового потенціалу реалізації інноваційного проекту.

З метою розвитку внутрішнього венчурного підприємництва на машинобудівних підприємствах рекомендовано створювати єдиний центр з прогнозування і моніторингу інновацій та трансферу технологій, який може входити до існуючого структурного відділу (департаменту) у вигляді групи працівників або окремого відділу підприємства. Заходом підвищення організаційної ефективності є створення дочірніх компаній з трансферу технологій та венчурних фондів. За умови створення дочірніх компаній з трансферу технологій у структури управління підприємств доцільно зараховувати команду трансферу технологій, службу «нові підприємства», групу менеджерів з активів та інвестицій, групу підтримки бізнесу. До структури дочірніх венчурних фондів рекомендовано вводити групи ризик-менеджменту, які мають включати інвестиційний комітет, комітет операційних ризиків та комітет фінансових ризиків.

Аналіз діяльності венчурних підприємств (табл. 3) дозволив виділити групи факторів впливу зовнішнього і внутрішнього середовища та побудувати динамічну системну модель впливу факторів середовища на венчурну організацію. Зокрема, були виділені внутрішні (система венчурного менеджменту на підприємстві, фінансові фактори, науково-технічні фактори, виробничо-збутові, маркетингові фактори) та зовнішні фактори (ринкові, фактори НТП та інноваційної інфраструктури, фактори урядової та неурядової підтримки програм інноваційного розвитку, фактори глобальних проблем людства). Окремо виділені фактори довіри та група «випадкових факторів».

У третьому розділі «Управління інноваційними проектами «незалежних» венчурних організацій машинобудування» запропонована послідовність етапів процесу планування фінансового забезпечення та реалізації венчурних проектів «незалежних» венчурів у машинобудуванні, розроблені методичні рекомендації щодо оцінювання економічної ефективності фінансування проектів суб'єктами венчурного підприємництва.

У процесі фінансового забезпечення та реалізації венчурних проектів (рис. 2) на етапі визначення потреби у фінансових ресурсах та встановлення ризиків венчурного проекту виокремлено ризик втрат довіри між суб'єктами венчурного підприємництва, який може виникати на усіх етапах реалізації проекту. У процесі планування залучення венчурного капіталу важливим є діяльність підприємця щодо пошуку, всебічного вивчення та вибору потенційних індивідуальних та інституційних інвесторів.

На основі проведених досліджень розроблено методику оцінювання і вибору венчурних інвесторів шляхом встановлення критеріїв оцінювання та прийняття рішень про залучення венчурного капіталу на основі визначення інтегральних показників: інвестиційної сумісності індивідуального інвестора і венчурного підприємства, доцільності інвестиційного партнерства між компанією з управління активами (венчурним фондом, компанією венчурного капіталу) та венчурним підприємством, що визначаються як сума зважених значень критеріїв. Кожному необхідному рівню задоволення критерію вимогам венчурного підприємця присвоювались значення: 1 - повністю присутня ознака в інвестора або її рівень задовольняє підприємця; 0,5 - частково присутня ознака в інвестора або її рівень частково задовольняє підприємця; 0 - ознака не притаманна інвестору, відсутня. Розрахункові значення інтегральних показників знаходяться у межах від 0 до 1. Вивчення досвіду діяльності машинобудівних підприємств ВАТ «Булат», ВАТ «Львівський локомотиворемонтний завод», ЗАТ «Львівський завод автонавантажувачів», ЛДЗ «Лорта», ТОВ НВП «Електроприлад», ВАТ «Самбірський приладобудівний завод «ОМЕГА», ТзОВ УН «Вебасто-Електрон», ЗАТ «Львівський завод комунального транспорту» та теоретичні дослідження дозволили виявити пріоритетні критерії вибору потенційних венчурних інвесторів та встановити їх вагові коефіцієнти. До критеріїв оцінювання індивідуального інвестора рекомендовано відносити: співвідношення розміру інвестицій і частки власності індивідуального інвестора у підприємстві (вага даного критерію - 0,16); досвід індивідуального інвестора в галузі, в якій працює підприємство (0,18); надання гарантій та рекомендацій індивідуальним інвестором для подальшого фінансування (0,17); досвід інвестування індивідуального інвестора у інноваційні ризикові проекти (0,07); активність індивідуального інвестора в управлінні підприємством (0,05); співпадіння цілей індивідуального інвестора і засновників підприємства (0,08); відповідність потенційної винагороди підприємства цілям індивідуального інвестора (0,12); хороша репутація, імідж, широкі ділові зв'язки індивідуального інвестора (0,10); успішність інвестованих проектів, які фінансував індивідуальний інвестор (0,07). Для оцінювання компанії з управління активами (КУА) у результаті досліджень отримані такі критерії та їх вагові коефіцієнти: наявність ліцензії на здійснення діяльності з управління активами інвестиційних фондів (0,08); наявність досвіду щодо управління інвестиційними фондами не менше 2-х років, наявність провідних фахівців - інвестиційних менеджерів - з досвідом управління інноваційними проектами не менше 2-х років (0,12); наявність успішного досвіду реалізації інноваційних проектів на території України, наявність провідних фахівців - інвестиційних менеджерів КУА з таким досвідом роботи (0,08); наявність досвіду управління фондами з акумульованими сумами не менше 100 млн. грн. (0,07); наявність регіональних офісів КУА на території розміщення венчурного підприємства (0,02); наявність і підтвердження фактів того, що по відношенню до КУА застосовувались процедури банкрутства, фінансового оздоровлення, санкції щодо анулювання або призупинення дії ліцензії на управління пайовими інвестиційними фондами (0,04); підтвердження наявності збитків за останні звітні періоди, боргів з виплати коштів до державного та місцевих бюджетів, накладання податкових штрафів за здійснення адміністративних правопорушень у сфері обігу цінних паперів та фінансових послуг, накладення на майно арешту та ін. (0,06); забезпечення повного фінансування необхідної для венчурного підприємства суми коштів або лише її частини на даній стадії життєвого циклу підприємства або етапі венчурного фінансування (0,13); відсоток переданих голосуючих акцій венчурного підприємства стратегічному партнеру (0,08); наявність у інвестиційного менеджера, який входить до складу директорів венчурного підприємства, успішного досвіду реалізації інвестиційних науково-технічних проектів на ранній стадії їх розвитку на території України, довіри з боку банків та інших фінансових установ, ділових контактів та ін. (0,1); знаходження довіри і спільної мови щодо розуміння і бачення цілей і стратегій розвитку підприємства венчурним підприємцем і інвестиційним менеджером КУА. (0,14); ступінь залучення до керівництва компанією венчурного підприємця після передачі частини акцій венчурного підприємства (0,08).

Експертним шляхом були встановлені мінімальні нормативні значення інтегральних показників, при отриманні яких керівникам потрібно проводити додаткові дослідження та визначати інші критерії вибору інвесторів. Для приватних інвесторів це значення становить 0,28, для інституційних - 0,21. Дослідження також дали можливість встановити інтервал від 0,01 до 0,065 між інтегральними показниками двох найближчих потенційних інвесторів, що не дає однозначної відповіді про доцільність залучення одного з інвесторів. У результаті ретельного вивчення потенційних інвесторів ВАТ «Булат» були отримані інтегральні показники для індивідуальних інвесторів: 0,58 і 0,73 та інтегральні показники для компаній з управління активами: 0,755 і 0,86. Враховуючи рекомендації щодо залучення венчурних інвесторів, менеджери ВАТ «Булат» обрали індивідуального інвестора з інтегральним показником 0,73 та компанію з управління активами зі значенням інтегрального показника 0,86.

Поінформованість венчурного підприємця щодо систематизованих типології венчурних фондів та венчурних капіталістів, переваг і недоліків підходів до формування структури венчурного капіталу підприємцем та інвесторами, переваг і недоліків стратегій виходу інвесторів із проінвестованих підприємств, забезпечить прийняття обґрунтованих управлінських рішень менеджерами машинобудівних підприємств на етапах планування венчурної діяльності.

У дисертаційній роботі обґрунтовані організаційні механізми фінансування інноваційної діяльності ВАТ «Львівський локомотиворемонтний завод», ЗАТ «Автонавантажувач», ВАТ «Булат», розроблені методичні рекомендації з оцінювання ефективності венчурного фінансування та запропонована послідовність розрахунку економічної ефективності венчурного фінансування інноваційної діяльності цих підприємств.

Для збалансованої оцінки венчурного фінансування проектів удосконалена класифікація показників ефективності венчурної діяльності за такими ознаками: рівень управління; середовище отримання показників ефективності; показники для суб'єктів венчурного процесу; рівень визначення показників ефективності венчурної діяльності; показники ефективності діяльності певних видів венчурних організацій; сфери отриманої ефективності венчурної організації; ступінь взаємозв'язку з іншими показниками ефективності; види інноваційних перетворень. Це дасть можливість економічно обґрунтовувати доцільність та оцінювати рівні ефективності співробітництва різних суб'єктів венчурного підприємництва.

У дисертації запропоновані показники розрахунку ефективності венчурної діяльності для зацікавлених сторін у венчурному інвестуванні. Визначення майбутньої ринкової вартості венчурного підприємства дає можливості встановлювати економічні вигоди для суб'єктів венчурного інвестування. До показників оцінювання економічної ефективності венчурного фінансування віднесено: коефіцієнти зростання вартості венчурної компанії, коефіцієнти доходності на акціонерний капітал, коефіцієнти повернення інвестицій та валові доходи інвесторів, отримані від виходу із проінвестованого підприємства.

Коефіцієнти повернення інвестицій та майбутні доходи венчурних інвесторів рекомендовано розраховувати згідно існуючих підходів венчурного інвестування, а саме: за умови використання звичайних акцій для усіх категорій інвесторів; привілейованих акцій для венчурних інвесторів і звичайних - для засновників; використання привілейованих і звичайних акцій венчурними інвесторами у поєднанні (табл. 4).

Таблиця 4. Визначення майбутньої ринкової вартості венчурного підприємства та очікуваних доходів його інвесторів

Визначення майбутньої вартості венчурного підприємства: , де - вартість венчурної організації, грн.; - щорічний прибуток, отриманий від продажу інноваційного продукту і- го періоду; i- мінімальна норма доходності на вкладений венчурний капітал, середньозважена вартість капіталу i- періоду; l - термін стадії ЖЦ інновації «розширення», роки; p - термін стадії ЖЦ інновації «зрілість», роки; - вартість реального опціону росту венчурного підприємства; КЗАП, КВЛ - вартість запозиченого і власного капіталу венчурного підприємства (норма їх дохідності); , - частка запозичених засобів та власного капіталу (акцій, амортизаційних відрахувань та нерозподіленого прибутку) у загальній структурі капіталу венчурного підприємства; Т - ставка податку на прибуток; - премія за ризики здійснення венчурної діяльності, %; - показник темпів інфляції, %.
Визначення майбутніх вигод венчурних інвесторів за трьома підходами
Перший підхід: використання лише звичайних акцій для всіх категорій інвесторів. Доходи венчурних інвесторів першого та другого раунду фінансування венчурного підприємства відповідно, які виплачуються за умови виходу з бізнесу по завершенню N-раунду фінансування, грн.: , (1) , (2) де - акціонерна вартість венчурної компанії по завершенню N- раунду фінансування, грн.; , - частки власності інвесторів венчурної компанії, яка належить їм по завершенню N-раунду фінансування.
Другий підхід: використання венчурними капіталістами привілейованих конвертованих акцій, а іншими інвесторами - звичайних акцій. А) За умови використання привілейованих акцій без права участі у розподілі коштів, що залишились після виплати n-кратної ліквідаційної привілегії. Доходи венчурних інвесторів першого та другого раундів фінансування від володіння привілейованими акціями серії «А» та «В» відповідно ) рівні n-кратним ліквідаційним привілегіям, які виплачується по завершенню N-раунду фінансування, грн.: , (3) , (4) де - вкладення венчурного капіталу інвесторами першого та другого раундів фінансування відповідно; - кратність ліквідаційної привілегії. Б) При використанні привілейованих акцій, які повністю беруть участь у розподілі коштів, що залишились після виплати n-кратної ліквідаційної привілегії. Розмір ліквідаційних привілегій визначається за формулами 3-4. Доходи інвесторів першого та другого раундів венчурного фінансування від привілейованих акцій (частки власності венчурної компанії - ), які були переведені у звичайні акції за ціною конверсії 1:1, грн.: , (5) (6) Загальні доходи венчурних інвесторів при виході із бізнесу: (7) (8) В) При використанні привілейованих акцій з обмеженою m - кратною участю. Розмір ліквідаційної привілегії власників привілейованих акцій інвесторів визначається за ф. 3 - 4. Доходи інвесторів з можливістю m - кратної участі у розподілі коштів, які залишилися після виплат ліквідаційних привілегій, грн.: за умови, (9) Залежно від суми коштів, які залишилися після виплат ліквідаційних привілегій (, інвестори пропорційно їх вкладам інвестицій можуть отримати додатковий дохід, який разом із ліквідаційною привілегією не може перевищувати m - кратне повернення вкладених ними коштів (: , (10) , (11) Загальні доходи венчурних інвесторів при виході із бізнесу: (12), (13) Дохід засновників підприємства після виплат ліквідаційних привілегій та розподілу решти коштів до суми «стель» (m - кратного повернення вкладених коштів інвесторам двох раундів фінансування), грн.: (14)
Третій підхід: звичайні та привілейовані неконвертовані акції продаються інвесторам у поєднанні за певного співвідношення: 90% / 10% або 80% / 20% (Pr. / Z): (15) (16) Першочергове повернення суми вкладених коштів у привілейовані акції венчурного підприємства. Ліквідаційні привілегії власників привілейованих акцій першого та другого раундів венчурного фінансування, які визначається у розмірі % та % від суми вкладених інвестиційних коштів (), грн.: , (17) , (18) Доходи інвесторів від володіння звичайними акціями визначаються: , (19) , (20) Загальні доходи венчурних інвесторів при виході із бізнесу: (21) (22) ...

Подобные документы

• Управління інноваційним проектом

  Сутність та етапи розробки інноваційного проекту на підприємстві, особливості організації системи управління нововведеннями. Критерії визначення його ефективності. Основні рекомендації щодо шляхів покращення управління проектом впровадження інновацій.
  
  курсовая работа [364,7 K], добавлен 09.07.2013
  

• Розвиток венчурного бізнесу на малих підприємствах

  Аналіз розвитку ринку венчурного капіталу в Україні та світі. Виявлення основних характерних рис венчурного бізнесу на малих підприємствах та визначення подальших тенденцій його розвитку. Місце ринку венчурного капіталу в структурі фінансового ринку.
  
  курсовая работа [119,5 K], добавлен 15.06.2016
  

• Прийняття рішень в інноваційній діяльності

  Сутність інноваційного рішення в діяльності сучасного підприємства. Характеристика та аналіз фінансово-економічних показників ПАТ "Житомирський маслозавод". Пропозиції щодо вдосконалення процесу прийняття рішень в інноваційній діяльності підприємства.
  
  дипломная работа [362,1 K], добавлен 16.02.2014
  

• Методичні та практичні аспекти проведення діагностики на підприємствах

  Теоретичні підходи, поняття, засоби, бізнес-індикатори, критерії, суб'єкти, об'єкти і їх сутність та види діагностики. Розвиток системи менеджменту підприємства щодо дослідницького процесу конкурентоспроможності з проведенням діагностичних функцій.
  
  курсовая работа [399,7 K], добавлен 08.07.2014
  

• Критерії оцінки ефективності

  Прийняття проектних рішень ґрунтується на використанні різноманітних формалізованих і неформалізованих підходів. Формальні методи аналізу проектів, можна поділити на 2 групи: а) засновані на дисконтованих оцінках б) засновані на облікових оцінках.
  
  реферат [143,2 K], добавлен 22.12.2008
  

• Прийняття рішень в умовах невизначеності і ризику

  Процеси прийняття рішень у різних сферах діяльності. Обчислення індексів узгодженості та пошук векторів локальних пріоритетів. Локальні та глобальні пріоритети. Синтез пріоритетів по всій ієрархії та по окремих гілках. Прийняття рішень в умовах ризику.
  
  курсовая работа [774,0 K], добавлен 04.05.2011
  

• Державне регулювання підприємництва

  Економічна сутність, форми і методи державного регулювання підприємництва, основні його елементи. Поняття та особливості фірмового стилю, структура бізнес-плану. Пропозиції та рекомендації щодо започаткування власної справи, проблеми та основні ризики.
  
  курсовая работа [51,2 K], добавлен 01.04.2013
  

• Виробничі запаси, прибутковість підприємства

  Характеристика норм праці, що застосовуються на підприємствах. Поняття, класифікація виробничих запасів. Знос основних засобів. Класифікація цін внутрішнього ринку. Сутність планування прибутковості та фінансових показників. Планування розподілу прибутку.
  
  шпаргалка [157,2 K], добавлен 19.03.2010
  

• Особливості ефективності використання основних фондів на підприємствах України: особливості та проблематика

  Етапи формування системи управління операційними оборотними активами. Економічна сутність та класифікація основних фондів. Ефективність використання основних засобів на ТОВ "Агропромислова компанія". Шляхи поліпшення використання основних фондів.
  
  дипломная работа [112,4 K], добавлен 03.01.2009
  

• Сутність інформаційної системи в економіці

  Поняття і роль інформаційної системи в економіці, яка не тільки відображає функціонування об'єкта управління, а й впливає на нього через органи управління. Узагальнення основних компонентів ІС: системи оброблення інформації; внутрішніх, зовнішніх каналів.
  
  лекция [606,7 K], добавлен 10.08.2011
  

• Економічна сутність, значення і родова належність підприємництва

  Вивчення функцій і основних принципів підприємництва – ініціативної, самостійної діяльності громадян, їхніх об'єднань, здійснюваної на свій ризик, під свою майнову відповідальність, спрямованої на одержання прибутку. Відмінність бізнесу і підприємництва.
  
  реферат [27,2 K], добавлен 04.04.2011
  

• Аналіз та планування основних фондів торгівельного підприємства (на прикладі ТОВ "БАРС")

  Сутність основних фондів торгівельного підприємства, поняття їх руху та управління рухом. Аналіз наявності, складу та стану основних фондів торгівельного підприємства "Барс". Дослідження інтенсивності їх відновлення і оцінка ефективності їх використання.
  
  курсовая работа [3,6 M], добавлен 11.07.2010
  

• Структура капіталу підприємства та шляхи її оптимізації

  Сутність фінансового капіталу підприємства та його роль в забезпеченні ефективної діяльності підприємства. Методичні підходи до управління капіталом підприємства та його структурою. Критерії та показники оцінки ефективності управління капіталом.
  
  курсовая работа [401,2 K], добавлен 10.06.2002
  

• Інноваційні шляхи подолання економічної кризи на підприємстві

  Характеристика основних проблем використання інноваційних заходів для подолання економічної кризи на різних підприємствах. Значення додаткових і постійних вкладень інвестиційних ресурсів. Доцільність використання моделі антикризового управління.
  
  статья [27,8 K], добавлен 07.02.2018
  

• Внутрішній економічний механізм підприємництва ЗАТ”Житомирпромспецбуд

  Організаційна та виробнича структура підприємства. Аналіз організаційної та виробничої структури підприємства. Планування діяльності підприємства. Виробнича програма та її обґрунтування. Планування виробничої собівартості. Визначення внутрішніх цін.
  
  дипломная работа [139,3 K], добавлен 08.12.2008
  

• Впровадженння виробничої демократії в Україні

  Дослідження досвіду окремих країн з удосконалення соціально-трудових відносин на основі залучення працівників до прийняття організаційно-управлінських рішень та участі в розподілі результатів виробництва. Планування персоналу у виробничій демократії.
  
  реферат [19,0 K], добавлен 23.12.2008
  

• Принципи організації та планування виробництва

  Проведення аналізу на виробництві, його місце та значення в системі управління та ухвалення рішень. Види аналізу та порядок контролю за його виконанням. Розрахунок економічної ефективності капітальних вкладень в розвиток виробництва на підприємстві.
  
  курсовая работа [568,5 K], добавлен 19.10.2009
  

• Українські стартапи: сучасний стан розвитку інноваційного підприємництва

  Розгляд теоретичних аспектів стартапів та основних відмінностей між ними. Аналіз успішних стартапів України та напрямів їх державної підтримки. Визначення основних причин "відтоку" інноваційних проектів закордон та відсутності умов для їх діяльності.
  
  статья [28,3 K], добавлен 27.08.2017
  

• Управління формуванням капіталу виноробних підприємств

  Теоретико-методичні засади і практичні рекомендації з удосконалення механізму управління формуванням капіталу виноробних підприємств Південного регіону України. Економіко-математична модель оптимізації управління капіталом виноробного підприємства.
  
  автореферат [49,9 K], добавлен 11.04.2009
  

• Аналіз ефективності інвестиційного проекту

  Характеристика, структура й джерела фінансування проектів. Економічна сутність вартості капіталу. Абсолютна й порівняльна ефективність. Методика й критерії оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів з урахуванням вартості грошей у часі.
  
  курсовая работа [604,7 K], добавлен 04.06.2013
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам