Економічна ефективність виробництва свинини (на прикладі підприємства ТОВ "Піщане")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи економічної ефективності виробництва та реалізації м'яса свиней

1.1 Поняття і сутність економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

1.2 Система показників економічної ефективності виробництва та реалізації м'яса свиней

1.3 Фактори, що впливають на ефективність виробництва м'яса свиней

2. Аналіз економічної ефективності виробництва та реалізації м'яса свиней в СТОВ «Піщане»

2.1 Організаційно-економічна характеристика досліджуваного підприємства

2.2 Аналіз породного і племінного складу, структури стада, рівня годівлі і утримання тварин

2.3 Рівень економічної ефективності галузі свинарства в підприємстві

3. Обґрунтування підвищення економічної ефективності виробництва м'яса свиней на перспективу

3.1 Резерви збільшення виробництва м'яса

3.2 Резерви зменшення собівартості 1 ц м'яса

3.3 Узагальнення підвищення виробництва м'яса свиней

Висновки Список використаних джерел

Вступ

Обмеженість виробничих ресурсів, що використовуються в сільському господарстві, та необхідність задоволення дедалі зростаючих потреб населення об'ективно вимагають підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Цього можна досягти створенням регульованої ринкової економіки, відповідного механізму господарювання та забезпеченням рівноправності всіх форм власності.

У підвищенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва велику роль повинен відіграти власник, господар. Лише це дасть змогу найвигідніше реалізувати наявні можливості.

Підвищення ефективності сільського господарства передбачає збільшення обсягів виробництва продукції рослинництва і тваринництва з мінімальними витратами на її одиницю. Отже, необхідно збільшувати врожайність сільськогосподарських культур, продуктивність тварин та знижувати собівартість продукції. Звідси випливає, що основним напрямом підвищення економічної ефективності, сільськогосподарського виробництва є послідовна його інтенсифікація. Адже, як правило, збільшення врожайності і продуктивності пов'язане із ростом витрат на 1 га посіву, а при комплексному використанні ресурсів вихід продукції зростає більшою мірою і її собівартість знижується. Тому всі фактори інтенсифікації є й шляхом підвищення ефективності виробництва.

Отже, головним напрямом підвищення економічної ефективності свинарства є послідовна інтенсифікація на основі зміцнення кормової бази і забезпечення збалансованої годівлі свиней, удосконалення племінних і продуктивних якостей поголів'я, підвищення рівня використання свиноматок і продуктивності молодняку на відгодівлі, поглиблення спеціалізації і концентрації галузі, впровадження індустріальних технологій і прогресивних форм організації та оплати праці [34,с. 292-295].

Головною метою даної роботи є визначення економічної ефективності тваринництва в обраному підприємстві, а також вивчення шляхів та методів її підвищення.

Розміщення свинарства на території України не має регіональних обмежень і орієнтоване лише на джерела формування кормових ресурсів. Найбільше свиней утримують у господарствах Донецької, Київської, Дніпропетровської, Черкаської, Полтавської, Одеської, Вінницької Запорізької областей. Рівень розвитку свинарства у регіонах характеризується також щільністю поголів'я з розрахунку на 100 га ріллі. У 2012 р. щільність поголів'я свиней у сільськогосподарських підприємствах країни становила - 22 голови.

У господарствах України активно займаються поліпшенням породного складу свиней. Нині в Україні займаються розведенням та селекцією 15-ти порід й спеціалізованих типів свиней різного напряму продуктивності. Серед них найчисельнішою є велика біла. В господарствах розводять свиней таких порід як українська степова ряба, велика чорна та ін.

Метою дослідження є аналіз виробництва продукції тваринництва ТОВ «Піщане» та розробка шляхів підвищення економічної ефективності виробництва та реалізації м'яса свиней.

Для досягнення мети ставилися наступні завдання:

· проаналізувати наявні методологічні підходи до визначення економічної ефективності виробництва м'яса свиней;

· аналіз стану розвитку галузі свинарства;

· дослідити основні шляхи підвищення економічної ефективності виробництва м'яса свиней.

Об'єктом дослідження є процес виробничої діяльності ТОВ «Піщане» за 2011-2013рр.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні аспекти економічної ефективності виробництва продукції тваринництва.

При проведенні аналізу в роботі були використані наступні методи (прийоми) економічного аналізу:

· групування;

· порівняння;

· темп зростання;

· абсолютне і відносне відхилення.

При написанні курсової роботи використані наступні інформаційні джерела:

· форма 1 “Баланс”;

· форма 2 “Звіт про фінансові результати”;

· основні економічні показники роботи с.г.підприємств (50 - сг);

· примітки до річної звітності;

· звітність по кадрах;

· нормативні-законодавчі акти;

· наукові видання відповідно обраної теми.

1. Теоретичні основи економічної ефективності виробництва та реалізації м'яса свиней

1.1 Поняття і сутність економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Найважливішою узагальнювальною характеристикою результативності діяльності аграрних підприємств є ефективність виробництва. Кожен розуміє: ефективно - означає якісно і добре.

Виробництво сільськогосподарської продукції - основна функція сільського господарства та його первинних ланок - підприємств. У процесі виробництва використовуються виробничі ресурси - земля, праця, основні та оборотні фонди, а результатом є продукція з її споживчими властивостями.

Зіставлення продукції з ресурсами і витратами характеризує його результативність, яка виражається категорією - економічна ефективність виробництва.

Кількісно економічна ефективність виробництва може виражатися по-різному. В одних випадках вона проявляється у зростанні обсягів продукції при незмінних ресурсах і витратах, в інших - у зменшенні виробничих витрат на ту ж кількість продукції, по-третє - і в зростанні обсягів виробництва, і в скороченні виробничих витрат.

Стосовно до сільського господарства ефективність виробництва означає отримання більшої кількості необхідної суспільству продукції з кожного гектара землі, від кожної голови худоби при найменших витратах трудових і матеріальних ресурсів. Коротко це положення можна сформулювати так: максимум продукції при мінімумі ресурсів і витрат.

Підвищення ефективності виробництва мало і має велике значення, як для всього народного господарства, так і для кожного підприємства. Це зумовлено багатьма чинниками.

По-перше, зростання обсягів виробництва продукції в умовах обмеженості ресурсів сприяє більш повному задоволенню потреб населення в продуктах харчування.

По-друге, при ефективності використання трудових та матеріальних ресурсів знижуються витрати виробництва, що впливає на рівень роздрібних цін на продовольство.

По-третє, підвищення ефективності виробництва забезпечує зростання доходів підприємств, виділення більше коштів для економічного і соціального розвитку трудових колективів.

У системі ринкових відносин підвищення ефективності виробництва є практично єдиною умовою нормального функціонування підприємств.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва носить багатоплановий характер, має безліч цілей і відповідно кілька груп показників, що характеризують її специфічні риси і рівень.

Так, економічну ефективність виробництва поділяють: за стадіями відтворення - на виробничо-технологічну, виробничо-економічну та соціально-економічну ефективність; за рівнями виробництва - на народногосподарську, галузеву (сільське господарство), підприємств та об'єднань, внутрішньогосподарських підрозділів, окремих заходів (інтенсифікації, спеціалізації, агропромислової інтеграції, кооперації та ін).

Виробничо-економічна ефективність - це ефективність виробництва продукції, обумовлена рівнем виробничо-технологічної ефективності та діючого економічного механізму господарювання. Вона значною мірою визначається системою взаємовідносин галузі або підприємства з державними структурами, іншими галузями і підприємствами, а також внутрішньогалузевими та внутрішньогосподарськими зв'язками. Для її характеристики використовуються вартісні показники, такі як: валова і чиста продукція, валовий дохід і прибуток по відношенню до витрат виробництва та інвестицій. [5]

Соціально-економічна ефективність відображає реалізацію економічних інтересів суспільства в цілому або трудових колективів і характеризує ефективність роботи сільського господарства, АПК або підприємства в цілому.

Ці види ефективності взаємопов'язані. Так, величина виробничо-технологічної ефективності залежить від стану матеріально-технічної бази виробництва, яка, у свою чергу, визначається рівнем виробничо-економічної ефективності. Соціальна ефективність, будучи наслідком виробничо-економічної ефективності, впливає на рівень останньої через матеріальну зацікавленість працівників в результативності виробництва.

Народногосподарська ефективність виробництва відображає співвідношення одержуваного суспільством кінцевого результату у вигляді матеріальних благ та послуг і витрат живої і уречевленої праці. Вона виражається обсягом національного доходу в абсолютному вираженні або в розрахунку на душу населення. Такий показник оцінки ефективності народного господарства виходить з кінцевої мети виробництва - задоволення потреб суспільства в матеріальних благах, а національний дохід як раз і використовується па споживання і накопичення.

Народногосподарська ефективність сільського господарства визначається рівнем забезпечення населення продуктами харчування, часткою витрат на продовольство в загальних витратах населення, станом експорту та імпорту продовольства і іншими показниками.

Галузева ефективність сільського господарства характеризується системою загальних і приватних показників.

До загальних можна віднести такі показники - ступінь задоволення потреб населення в продуктах харчування, рівень виробництва і споживання окремих видів продуктів у розрахунку па душу населення, обсягом валової продукції, валового і чистого доходу до розрахунку па одиницю виробничих ресурсів, ступінь окупності капітальних вкладень та виробничих витрат та ін. [6]

До приватних показників відносяться врожайність сільськогосподарських культур, продуктивність тварин, обсяг виробництва окремих продуктів у розрахунку на 100 га с.-г. угідь, на середньорічного працівника і ряд інших.

Господарська економічна ефективність відображає результативність виробничо-господарської діяльності підприємств. Вона характеризується системою натуральних і вартісних показників.

Народногосподарська ефективність тісно пов'язана з ефективністю галузевої, яка у свою чергу визначається ефективністю підприємств.

Це обумовлено тим, що ефективність кожного вищого ланки суспільного виробництва визначається ефективністю ланки, що стоїть нижче. Звідси і необхідність вивчення ефективності па всіх рівнях господарювання.

При цьому на кожному рівні можливе застосування різних, але взаємопов'язаних показників ефекту і витрат. Оскільки суспільне виробництво безпосередньо здійснюється в його первинній ланці - підприємстві, то з найбільшою повнотою слід розглядати всі аспекти його економічної ефективності.

Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Важливість врожайності, як економічного показника полягає в тому, що вона відбиває ступінь і ефективність використання землі.

Слід зазначити що величина врожайності безпосередньо впливає на величину інших показників.

Натуральні показники (урожайність, продуктивність тварин) відображають лише один бік досягнутої ефективності.

Для виявлення економічного ефекту необхідно так само знання сукупних витрат праці, які забезпечили отримання даної врожайності або продуктивності тварин.

Вартісні показники мають не тільки облікове а й економічне значення, так як з їх допомогою опосередковуються товарно - грошові відносини. [8]

Найбільш важливими показниками економічної ефективності є:

1) Ставлення валової продукції до витрат живої і уречевленої праці на її отримання:

Е = ВП Пз + КФос, (1.1)

Де: Е - ефективність сельскохозяйст.проізв;

ВП - валова продукція;

Пз - поточні виробничі витрати;

К - коефіцієнт ефективності;

Фос - фонди основні.

Валова продукція сільського господарства є результатом основної виробничої діяльності підприємства, вимір її обсягу показує як вирішується головне завдання - збільшення сільськогосподарського виробництва. При визначенні Е.Е. С.Х. виробництва, виявленні його фактичної дохідності за короткі проміжки часу (рік) оцінка валової продукції проводиться за фактичними цінами реалізації.

2) Ставлення чистої продукції (валового доходу) до витрат на її отримання:

Е = ВД Пз + КФос , (1.2)

Де: ВД - валовий дохід.

Величина валового доходу має особливе значення для розвитку сільського господарства. Валовий дохід у С.Х. визначається відніманням з вартості валової продукції матеріальних витрат на її виробництво. Величина валового доходу в С.Х. залежить від обсягу виробленої продукції, цін на неї і величини матеріальних витрат. Розміри його свідчать бо ефективності використання праці, уречевленої в засобах виробництва, і витрат живої праці. Господарства можуть розподіляти тільки створену вартість - валовий дохід, який складається з двох частин. Перша його частина є базою відтворення робочої сили, тобто служить фондом споживання і створюється працею для себе, забезпечуючи необхідний життєвий рівень та підвищення матеріального добробуту працівників. Інша частина валового доходу створюється додатковий працею і використовується головним чином на накопичення: приріст основних і матеріальних оборотних фондів, освіта резервів і страхових запасів.

3) Ставлення чистого доходу чи прибутку до одиниці витрат:

Е = ЧД Пз + КФос ; П Пз + КФос (1.3)

Чистий дохід (грошовий вираз вартості додаткового продукту) представляє різницю між вартістю валового продукту і витратами виробництва на нього. Величину його встановлюють шляхом вирахування з валового доходу витрат, пов'язаних з виробництвом робочої сили:

(V + m)-v = m (чистий дохід).

Чистий доход є основним джерелом подальшого розширення виробництва і зростання суспільних фондів споживання. Його величина показує, наскільки прибутково (рентабельно) підприємство. Підвищення доходу досягається завдяки збільшенню виходу валової продукції, поліпшення її якості та зниження собівартості.

Підвищення ефективності сільського господарства має народногосподарське значення і є вирішальною передумовою прискореного розвитку агропромислового комплексу і дальшого зростання результативності економіки України.

Для оцінки економічної ефективності виробництва та її виміру застосовують критерій, який зумовлюється дією економічних законів і характеризує ефективність з якісного боку. В науковому розумінні критерій -- це властивість і якість ефективності, що відображує найістотнішу його суть і є основним принципом оцінки.

Тому вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці. Збільшення обсягів національного доходу характеризує кінцевий корисний ефект від застосування сукупних вкладень засобів виробництва і живої праці. [8]

1.2 Система показників економічної ефективності виробництва та реалізації м'яса свиней

Економічна ефективність свинарства характеризується системою натуральних і вартісних показників: продуктивністю тварин - середньодобовим приростом живої маси однієї голови молодняку або свиней на відгодівлі, виходом поросят (у 2-місячному віці) і приростом живої маси з розрахунку на одну основну свиноматку на початок року, тривалістю вирощування і відгодівлі молодняку свиней до певної живої маси; витратою корму на 1 ц приросту живої маси; продуктивністю праці; собівартістю 1 ц приросту і живої маси; середньою ціною реалізації 1 ц живої маси свиней; прибутком з розрахунку на 1 ц живої маси; рівнем рентабельності виробництва свинини [8, с. 229].

Натуральні показники характеризують продуктивність свиней і дають змогу оцінити технологічну ефективність діяльності підприємства. Проте, у сільському господарстві, зокрема у тваринництві, продуктивність тварин значною мірою впливає на економічну ефективність, тому система натуральних показників у свинарстві є взаємопов'язаною із вартісними показниками, які характеризують економічну ефективність. Методика аналізу економічної ефективності підприємств з виробництва свинини полягає у комплексному дослідженні власне як натуральних так і вартісних показників.

Виходячи з вищенаведеного, визначимо систему вартісних та натуральних показників на основі яких можна визначити рівень економічної ефективності виробництва свинини.

Вартісні показники:

· рівень рентабельності, %

· рентабельність продажу, %

· норма прибутку, %

· фондовіддача, грн.

· фондомісткість, грн.

· фондозабезпеченість, грн.

· фондоозброєність, грн.

· собівартість 1 ц живої маси, грн.

· ціна 1 ц живої маси, грн.

· прибуток на 1 ц реалізованого м'яса, грн.

· прибуток на 1 голову свиней на відгодівлі, дорощуванні, грн.

· прибуток на 1 свиноматку в рік, грн.

· прибуток на 100 га ріллі, грн.

· прибуток на 1 грн. авансованого власного капіталу, грн

· прибуток на 1 середньорічного працівника, грн.

· оплата корму, грн.

Натуральні показники:

· середньодобові прирости на дорощуванні та відгодівлі, г

· витрати корму на 1 ц приросту живої ваги, ц к. од.

· вихід приплоду поросят на 100 свиноматок, голів

· період вирощування, дорощування, відгодівлі до забійної маси, днів

· рівень падежу свиней, %

· виробництво м'яса на 1 голову свиней, кг

· виробництво м'яса на 1 свиноматку, кг

· виробництво м'яса свиней на 100 га ріллі, ц

· коефіцієнт співвідношення виробленого м'яса свиней у живій масі до кількості середньорічного поголів'я.

Названі технологічні показники виробництва свинини важливі у дослідженні резервів підвищення економічної ефективності за рахунок зниження сукупних матеріальних витрат під час дорощування чи відгодівлі.

Зростання значень показників продуктивності свиней позитивною мірою впливає на підвищення економічного ефекту, який проявляється у обсязі валового та чистого прибутку.

Визначення натуральних показників у свинарстві, серед яких: витрати корму на 1 кг живої маси, середньодобові прирости на відгодівлі та дорощуванні, період дорощування та відгодівлі до планової живої маси, середня забійна маса, забійний вихід представляють інформаційну базу для визначення виробничих витрат та виручки. Відповідно, це дозволяє вирахувати собівартість і прибуток як в загальному по підприємству, так у розрахунку на одну голову поголів'я та на кожний центнер реалізованої продукції.

Слід зазначити, що значною мірою також є важливість дослідження ступеня прояву кореляційно-регресійних зв'язків між вартісними та натуральними показниками ефективності підприємств з виробництва свинини.

1.3 Фактори, що впливають на ефективність виробництва м'яса свиней

Фактори, які впливають на виробництво свинини:

· Ціни і ринки.

· Тип годівлі свиней (концентрований чи традиційний).

· Годівля.

· Якість кормів.

· Генотип.

· Відтворення стада.

· Умови утримання .

· Профілактика захворювань.

У залежності від видових особливостей, хімічний склад та властивості м'яса продуктивних тварин різняться. Свинина має більш ніжну консистенцію, підвищений вміст жирової тканини, специфічний приємний смак і аромат. Завдяки цьому промислове значення свинини визначається вмістом як м'язової, так і жирової тканини.

Тварини різноманітних порід мають значні відмінності як за живою масою, так і за якістю м'яса. М'ясні породи великої рогатої худоби мають добре розвинуті м'язову та жирову тканини; таке м'ясо соковитіше, ніжне та смачне. Для м'яса, отриманого від молочних і м'ясо-молочних порід, характерний підвищений вміст кісткової та сполучної тканини, менша кількість внутрішньом'язового жиру, гірші органолептичні показники.

Стать тварини впливає на якість і кількість отримуваного м'яса. Стать тварин, проведення кастрації здійснює вплив як на швидкість росту і ефективність засвоєння корму тваринами, так і на вихід м'яса. Статеві відмінності в м'ясі молодих тварин менш виражені. З віком у м'ясі самців у порівнянні із м'ясом самок збільшується вміст вологи при одночасному зниженні вмісту білка і жиру. Кастровані тварини розвиваються повільніше, але м'ясо, яке отримується від них, має характерний рисунок «мармуровості».

З віком тварини м'ясо стає грубішим за рахунок потовщення м'язових волокон, збільшення частки еластинових волокон у сполучній тканині та зміцнення колагенових волокон. Ступінь гідротермічного розпаду колагену із м'яса тварин у віці 12 місяців складає 40,6 %, у віці 8…10 років - 21,5%. Змінюється хімічний склад м'яса: підвищується вміст жиру, зменшується кількість води. У віці від 12 до 18 місяців співвідношення основних компонентів м'яса великої рогатої худоби є найкращим для його якості. У свиней оптимальні якісні характеристики формуються до 8 місяців.

З метою забезпечення ідентичності у якісних показниках сировини, яка використовується у ковбасному виробництві, велику рогату худобу при забої підрозділяють на групи: тварини, старші 3 років (м'ясо дорослої худоби) і з віком від 3 місяців до 3 років (м'ясо молодих тварин).

На якісні характеристики м'яса має вплив раціон годівлі. Співвідношення грубих кормів і концентратів у раціоні, ступінь збалансованості його за макро- і мікро- поживними компонентами, висока енергетична цінність визначають формування високих смакових якостей м'яса, його технологічні властивості. Недостатність раціонів годівлі проявляється у зниженні категорії вгодованості тварини, підвищення вмісту води у м'ясі, усадки м'язових волокон, підвищення жорсткості.

Зміна складу раціону годівлі дозволяє отримати м'ясо із необхідними характеристиками. Забарвлення м'язової тканини свиней, які отримували раціон із кукурудзи з ячменем, більш інтенсивне, ніж при годівлі тільки кукурудзою.

Умови утримання худоби, які включають спосіб вирощування тварин, кліматичні та погодні умови, також відображаються на якості м'яса. Свинина, яка надходить із промислових комплексів містить велику кількість м'язової тканини та відповідає м'ясній вгодованості. Проте в результаті порушення складу раціонів годівлі, а також внаслідок підвищеної сприйнятливості тварин при масовому утриманні до стресу, у ряді випадків сировина може мати більш низькі якісні показники, що виражається у наявності специфічного запаху і смаку (рибного, нафтового) через введення у комбікорми рибного борошна і білкових добавок мікробіологічного походження.

Кліматичні умови, у яких вирощувалася худоба, визначають відмінності у співвідношенні м'язової, жирової та сполучної тканин: у м'ясі тварин, які вирощені у регіонах із жарким кліматом, менший вміст жирової тканини та більше м'язової.

Різкі зміни погодних умов (при транспортуванні), захворювання тварин - погіршують якість м'яса.

Консистенція м'яса залежить, в основному, від його ніжності, соковитості та м'якості. Встановлено, що соковитість, ніжність, смак та інші товарознавчі та технологічні властивості залежать від вологоутримуючих особливостей м'яса. Тому знання цих особливостей м'яса в різному його стані і при зберіганні мають важливе практичне значення. М'ясо більш темного кольору, більш соковите, менше втрачає масу при варінні. Високий показник збільшує вологоутримуючу властивість м'яса.

Харчова цінність м'яса - це властивість його за своїм хімічним складом відповідати формулі збалансованого харчування (білок 1, жири 1,2, вуглеводи 4,6). Харчова цінність м'яса виявляється у вмісті в ньому білків, жирів, вітамінів, мінеральних, екстрактивних та інших біологічно активних речовин.

Біологічна цінність м'яса характеризується якістю його білкових компонентів і проявляється ступенем затримки азоту м'яса в організмі тварин, що ростуть.

Вона залежить від амінокислотного складу білків м'яса, його збалансованості, засвоюваності та інших структурних особливостей білків.

Енергетична цінність м'яса визначається частиною енергії, яка звільняється з м'яса в процесі біологічного окислювання і забезпечує фізіологічні функції організму (ккал або кДж).

Товарну оцінку м'яса проводять згідно ГОСТ 7724-77 "М'ясо свинини в тушах і напівтушах". Стандарт розповсюджується на м'ясо свинини в тушах і напівтушах, м'ясо поросят, призначене для роздрібної торгівлі, мережі громадського харчування і для промислової переробки на харчові цілі. [15]

2. Аналіз економічної ефективності виробництва та реалізації м'яса свиней в СТОВ «Піщане»

2.1 Організаційно-економічна характеристика досліджуваного підприємства

Господарство розташоване в с. Нижнє Піщане Сумського району Сумської області.

Керівник: Середа Микола Іванович

Основні напрямки діяльності господарства: виробництво сільськогосподарської продукції, а саме рослинництво (вирощування зернових та технічних культур), тваринництво (розведення свиней), виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості.

Таблиця 2.1 Земельні угіддя

	2012р	2013р	Відхилення 2013р до 2012р, +/-
Сільськогосподарські угіддя	1304,86	1246,8	-58,06
Рілля	1024,63	1024,63	0
інші угіддя	280,23	222,17	-58,06

1. Сумський НАУ і СТОВ «Піщане» Сумського району Сумської області як самостійні підприємства здійснюють господарську-фінансову діяльність згідно з чинними нормативними актами.

2. Сумський НАУ і підприємство координують діяльність з метою проведення практичного навчання, поглиблення знань, умінь і навичок студентів, оволодіння фаховими компетенціями у відповідності до напрямку підготовки (спеціальності).

3. Вивчення сучасних технологій, досвіду виробництва, формування навичок економіко-управлінської діяльності.

Сільськогосподарське товариство з обмеженною відповідальністю «Піщане», скорочено СТОВ «Піщане», розтошоване на північний схід від м. Суми. СТОВ «Піщане» - це господарство-правонаступник минулого відгодівельного радгоспу «Червоний партизан» Сумського облвиконкому, який був створений 1 липня 1971 року і діяв до грудня 1996 року. 26 грудня радгосп «Червоний партизан» реорганізовано в КСП «Червоний партизан».

За період своєї діяльності трудовим колективом радгоспу було повністю побудовано матеріально - технічну базу -- це свинокомплекс із 10 свинарників на 10 тисяч голів, кормоцех, вагова на 30 тонн, критий тік, майстерня по ремонту тракторів, гараж на 25 автомашин та інше.

СТОВ «Піщане» засноване 5 квітня 2000 року на, базі виділених в натурі майнових паїв засновників шляхом реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства «Червоний партизан».

Товариство є підприємством, утвореним на засадах договору фізичних осіб шляхом об'єднання їх майнових паїв для підприємницької діяльності у сільському господарстві.

Основним видом діяльності підприємства є, вирощування зернових культур та розведення і відгодівля свиней.

Для здійснення виробничої діяльності господарство орендує 1274.45 га сільськогосподарських угідь, з них 1024.62 га рілля; 219,2 га сіножаті; 2,9 га пасовища.

На орендованих землях господарство вирощує в основному зернові культури. В структурі посівних площ до 50% становлять озимі зернові (пшениця, жито), до 30% засівається ярими зерновими культурами (в основному ячмінь) і 20% посівних площ відводиться під сою та кукурудзу.

Урожайність зернових культур за 2012 рік становить 34,2 ц/г, валовий збір 3092,9 тонн. Основна частина продукції рослинництва використовується як кормова база для тваринництва.

Станом на 01.01.2013 року в господарстві налічується 3279 голів свиней.

Середньодобові прирости на відгодівлі свиней становлять 517 грам, витрати кормів на 1 цнт. приросту 5,1 цнт. к/од.

Продукція, вироблена в господарстві реалізується місцевому населенню та переробним підприємствам м.Суми і по всій Україні.

Постачальниками міндобрив та ядохімікатів в основному є підприємства, які працюють в Україні:

· ПСП«УкрРосХім»

· ТОВ «Хімкомплект»

· ПАТ «Компанія Райз»

· АТЗТ «СИГМУС»

· ТОВ «Приораа»

· ТОВ «Клеверс»

Територія господарства огороджена, крім основних приміщень ферм, є родильне відділення, ізолятор, профілакторій та допоміжні будівлі. На в'їзді на територію господарства обладнаний санпропускник. Стан приміщень ферм відповідає зоогігієнічним нормам. Система вентиляції складається з 13 шахт, каналізація відсутня, видалення гною проводиться 3 рази на добу транспортерами на спеціальні причепи. В господарстві централізоване водопостачання, тварин напувають з автопоїлок.

Розглянемо напрямки спеціалізації підприємства, виходячи зі структури товарної продукції, що виробляється ним, дані по якій наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Склад і структура товарної продукції

Види продукції	Роки	В середньому за 3 роки
	2011	2012	2013
	Виручка, тис.грн	Питома вага,%	Виручка, тис.грн	Питома вага,%	Виручка, тис.грн	Питома вага,%	тис.грн	%
Продукція рослинництва:	1850	20,6	2284,6	23,1	1555,3	9,93	1896,6	17,88
пшениця озима	806,6	43,6	1500,7	65,7	1127,1	72,47	1144,8	60,59
Жито	0,2	0,01	-	-	-	-	-	-
Гречка	469,4	24,5	478,1	20,9	22,9	1,5	323,5	15,6
кукурудза на зерно	61,6	3,3	128,2	5,6	143,5	9,2	111,1	6,03
ячмінь ярий	78,4	4,2	140,7	6,15	0,5	0,03	73,2	3,46
Овес	0,4	0,02	0,2	0,008	-	-	-
Соя	23,9	1,37	5,8	0,25	-	-	-
інша продукція	409,5	22,1	30,9	1,3	261,3	16,8	233,9	13,4
Продукція тваринництва:	7135,1	79,4	7646,8	76,9	14122,9	90,07	9634,9	82,12
Свині	7101,4	99,5	7578,0	99,1	14072,7	99,6	9584,03	99,4
ВРХ	-	-	16,4	0,2	-	-	-
інша продукція	33,7	0,5	52,0	0,7	50,2	0,4	45,3	0,53
Всього	8985,1	100	9931,4	100	15678,2	100	11531,6	100

Аналіз даних показав, що найбільшу питому вагу в структурі продукції рослинництва займають: пшениця озима - 43,6-72,47, гречка - 25,4-1,5, продукції тваринництва: свині-99,5-99,6%. Продукція тваринництва в загальній кількості товарної продукції займає 79,4-97,7%, рослинництва 20,6-9,93%.

Дуже важливу роль в сільськогосподарському виробництві відіграють трудові ресурси. Потенціальні можливості, закладені в земельних і виробничих ресурсах не реалізуються самі по собі, а лише за участю конкретних працівників. Тому трудові ресурси є провідною силою, додатковим фактором виробництва, ефективність використання на підприємстві яких визначимо в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Динаміка чисельності робітників та ефективність їх використання

Показники	2011р.	2012р.	2013р.	Відхилення, %
Середньооблікова чисельність робітників, всього , осіб	63	63	63	100
В т.ч. в рослинництві	30	30	28	93,3
в тваринництві	33	33	35	106,1
Вироблено ВП на 1 робітника	158,2	170,6	268,1	169,5
В рослинництві	61,7	78,8	55,5	90,0
В тваринництві	216,2	224,9	403,5	186,6

Проаналізувавши дані таблиці можна зробити висновок, що чисельність робітників є сталою. Проте продуктивність праці збільшується. Можливою причиною може бути удосконалення основних засобів чи збільшення заробітної плати. Підприємство забезпечене постійними працівниками. Збільшення виробітку на одного працівника становить 86,6%. Ситуація яка склалася є позитивною.

З метою удосконалення аналізу діяльності підприємства охарактеризуємо рівень оснащеності та ефективність використання фондів та енергетичних ресурсів (таблиця 2.4.)

Таблиця 2.4 Забезпеченість і ефективність використання основних виробничих фондів.

Показники	Роки	2013 рік у % до 2011 року
	2011	2012	2013
Фондозабезпеченість, грн.	222,1	222,1	232,6	104,7
Фондоозброєність, тис грн..	44,9	44,9	46,03	102,5
Фондовіддача, грн.	3,5	3,8	5,8	165,7
Фондомісткість,грн.	0,28	0,26	0,17	60,7

Як видно з таблиці 2.4, фондомісткість у 2011 р. - 0,28. Це значить, що вартість основних фондів, що припадають на одну гривню виробленої продукції становить 28 коп. За досліджуваний період цей показник поступово зменшився. В 2013 р. цей показник дорівнював 0,17, тобто вартість основних фондів на одну гривню продукції зменшилася на 11 копійок. Зниження фондомісткості свідчить про покращення використання основних фондів. Фондомісткість є величиною зворотною до фондовіддачі. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість - до зменшення. Саме це ми спостерігаємо - фондовіддача збільшилася в 2013 році порівняно з 2011 на 2,3 грн.

Забезпеченість підприємства основними виробничими засобами визначається рівнем фондоозброєності праці. Так, у 2013 році фондоозброєність зросла на 1,13 тис. грн., якщо порівняти з 2011 роком. Збільшення рівня фондоозброєності є позитивним фактором. Фондозабезпеченість показує, скільки основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення припадає з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь. З 2011 по 2013 роки фондозабезпеченість зросла на 10,5 тис. грн.

Розглянемо динаміку основних показників економічної ефективності господарювання в даному підприємстві на прикладі проведених розрахункових показників, представлених в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Основні показники результативності виробничо-фінансової діяльності підприємства за 2011-2013 рр.

Показники	2011р.	2012р.	2013р.	Відхилення 2013р.від 2011р., %
1.ВП в співставних цінах за 2010 р., тис. грн.	9970,8	10752,8	16895,2	169,4
а) на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.	2,1	2,6	4,01	190,9
б) на 1 середньорічного р-ка,тис. грн.	35,04	46,4	72,6	207,1
3. Товарна продукція:	8985	9931	15678	174,4
а) на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.	7,2	7,6	11,5	159,7
б) на 1 середньорічного р-ка, тис. грн.	119,8	134,2	209,04	174,4
5. Чистий прибуток(+), збиток (-):	2133	2593	4888	229,1
а) на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.	1,71	1,9	3,6	210,5
б) на 1 середньорічного р-ка, тис. грн.	28,44	35,04	65,1	228,9
6.Рівень рентабельності(+), рівень збитковості (-), %	33,5	39,6	47,7	142,3

Аналізуючи дані таблиці ми бачимо, що виробництво валової продукції на 100 га с-г угідь та на 1 середньо - річного працівника у 2013 році зросли, що свідчить про ефективність використання землі та підвищення продуктивності праці. За 2011 - 2013 роки вартість товарної продукції зросла, що вказує на використання підприємством кожної можливості зростання об'ємів реалізації продукції та пошуки каналів реалізації за підвищеними цінами.

Таким чином, проаналізувавши природно-економічні умови господарювання ТОВ «Піщане», приходимо до висновку, що підприємство має всі необхідні умови для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва та стабільності економічного розвитку в умовах ринку. Але сучасний рівень результатів виробничо-фінансової діяльності вказує на необхідність пошуку шляхів її підвищення. В першу чергу це залежатиме від ефективності розвитку основних галузей.

Але підприємство незважаючи на досягнутий рівень урожайності культур та продуктивності тварин має резерви підвищення на перспективу, на чому й буде зосереджена увага в наступних розділах роботи.

2.2 Аналіз породного і племінного складу, структури стада, рівня годівлі і утримання тварин

Порода свиней - це чисельна группа спільного походження. Ці тварини мають певну специфічність морфологічних, фізіологічних та господарсько - корисних ознак, які підтримуються підбором і відрізняють їх від інших порід.

Нині в Україні займаються розведенням та селекцією 15 порід та спеціалізованих типів свиней різного напряму продуктивності. Серед них є багаточисельні породи, наприклад, велика біла порода.

Поряд з ними окремі породи, як українська степова ряба та інші мають поголів'я у кілька разів менше від мінімуму (не менше 1500 основних свиноматок та 150 основних кнурів), це локальні та зникаючі породи, для збереження яких наша держава останнім часом надає великої уваги.

Протягом останніх кількох десятиріч в Україні, як і в колишньому СРСР, свинарство розвивалося у напрямі підвищення м'ясності існуючих й виведених нових м'ясних порід, типів, ліній тощо. Тому породи сального типу, що характеризуються високою скоростиглістю, але швидким осалюванням та високою товщиною шпику, дещо випадали з селекційного процесу. Значно зменшився їхній ареал поширення, а також загальна чисельність поголів'я.

Велика чорна порода була виведена на південному заході Англії у другій половині ХІХ сторіччя.

В Україні вперше для всієї тодішньої Російської імперії вона була завезена в с. Савинці колишнього миргородського уїзду Полтавської губернії, де вони використовувалися при створенні миргородської породи. Пізніше таких тварин неодноразово завозили з Німеччини, Угорщини та Англії.

Нині провідними господарствами по розведенню свиней чорної породи є два племзаводи в Донецькій і Сумській областях. Крім того, їх розведенням займаються у п'яти племпродукторах.

Серед найважливіших особливостей тварин цієї породи слід назвати невибагливість до кормів, добру пристосованість до різних кліматичних умов, про що свідчить їх широкий ареал - від Карелії та Західного Сибіру до Південної Африки.

Широкий ареал свиней великої чорної породи та значна роль в історії поліпшення свинарства багатьох країн світу, дає змогу віднести їх до числа найкращих у світі.

Ще однією важливою їхньою особливістю є менша, ніж у інших, потреба у білковій частині корму. Свині цієї породи на 2 - 3 % краще засвоюють протеїн, тому менше залежать від дорогих кормів з високим вмістом білка, як, наприклад, м'ясні. До того ж ці свині добре пристосовані до випасання.

Свиноматки великої чорної породи в середньому приносять близько 10 поросят за опорос(хоча не рідкість для цієї породи 11 - 12 й більше поросят).

Свиноматки великої білої дають 11 - 12 (до 20) поросят, але у кінцевому результаті при відлученню одержуємо як від перших, так і других близько 9.5 - 10 поросят за опорос, оскільки збереженість у великої чорної породи значно вища [39].

Доцільно навести цитату австралійського вченого - практика Даунея, який писав: „Свиноматки великої чорної породи дають багато молока, мають добрі материнські якості й спокійну вдачу. Вони не так плодовиті, як свиноматки великої білої породи, але вигодовують в опоросі стільки ж поросят”.

Виключно важливою особливістю тварин великої чорної породи є їхня скоростиглість. Зокрема корифей зоотехнічної науки М.Ф.Іванов на основі своїх спостережень в Англії відзначив, що окремі тварини даної породи у віці 9 місяців досягали 200 - 220 кг, або майже за рік 260 кг.

За своєю тіло будовою великі чорні свині відносяться до м'ясо - сального типу і характеризуються такими показниками екстер'єру: голова - середньої довжини майже з прямим профілем та звислими вухами; тулуб - довгий, широкий та глибокий; окіст - добре виповнений, спускається до скакального суглоба; ноги - середньої довжини, міцні; шкіра - темно - сіра, щетина та копита чорні. [39]

Є підстави для того, щоб свиней даної породи ширше використовували у системі розведення в господарствах різних форм власності та розмірів. Тим більше, що держава останнім часом приділяє велику увагу відновленню поголів'я великої чорної породи і для господарств, які займаються розведенням племінного поголів'я, вводить ряд пільг та дотацій, що дасть їм можливість одержувати стабільні прибутки.

Окрім великої чорної, досліджуване господарство вирощує також велику білу породу свиней. Це тварини міцної конструкції, пропорційно складені з високими показниками відгодівельних та відтворених ознак [31].

Велика біла порода свиней виведена в Англії в ХІХ ст.. схрещуванням місцевих довговухих свиней з неаполітанською та китайськими породами.

Ця порода свиней здобула великої популярності за рахунок скороспілості, м'ясних якостей, міцності конструкції, багатоплідності і пристосованості до використання пасовищ. Провідними племзаводами великої білої породи були: «Василівка» та «Михайлівка» Сумської області.

Тварини цієї породи білої масті. Голова середньої величини, з широким лобом і ввігнутим профілем; ганаші добре розвинуті, вуха невеликі, спрямовані в гору і дещо в боки. Шия довга і широка. Тулуб довгий, широкий і глибокий, з добре виповненими окостами. Груди глибокі і широкі.

Поперек широкий, зад не звислий, широкий. Боки глибокі, добре виповнені, з округлими ребрами. Ноги відносно високі, правильно поставлені, сильні, сухі, без складок шкіри. Бабки короткі, пружні. Ратиці міцні, рівні, широкі. Шкіра щільна, еластична, без складок. Щетина тонка, гладка, густо вкриває весь тулуб. Темперамент спокійний, рух впевнений і вільний.

Велика білі порода відіграла велику роль у формуванні багатьох нових високопродуктивних вітчизняних порід та породних груп свиней, зокрема української степової білої породи.

За розвитком, продуктивністю, відгодівельними та м'ясними якостями свині великої білої породи кращі за свиней інших порід [31].

Розглянемо таблицю 2.6 в якій відобразимо структуру стада свиней.

Таблиця 2.6 Структура стада свиней

Найменування показників	2011р	2012р	2013р	Відхилення 2013р. від 2011р, +/-
	гол	%	гол	%	гол	%
Свині на відгодівлю	1270	51,8	1274	47,7	2580	58,5	1310
Свиноматки	187	7,6	197	7,4	501	11,4	314
Кнурі	86	3,5	91	3,4	98	2,2	12
Молодняк	908	37,05	1110	41,5	1231	28	323
Всього	2451	100	2672	100	4410	100	1959

З таблиці 2.6 видно, що стадо збільшується з кожним роком. Так, у 2012 р. стадо свиней зросло на 221голову, а у 2013 р. на 1959 голів порівняно з 2011 р. Свиней на відгодівлю збільшилося у 2013 році порівняно з 2011 роком на 1310 голів, свиноматок на 314 голів, кнурів на 12 голів, а молодняку на 28 голів.

Розглянемо таблицю 2.7 в якій відобразимо рух поголів'я худоби.

Таблиця 2.7 Рух поголів'я худоби

Найменування показників	2011	2012	2013	Відхилення +/-
Наявність всього голів	2451	2672	4410	1959
Приплід від основних та тих, що перевіряються, гол.	1001	1061	1726	725
в т. ч. від основних, які перевіряються, гол.	167	236	763	596
Народилося поросят гол.	775	818	1223	448
в т. ч. від свиноматок основних гол.	508	557	698	190

З таблиці 2.7 видно, що поголів'я збільшується з кожним роком. Так, у 2012 р. поголів'я свиней становило 2672 голови, а у 2013 р.- 4410 голів, коли в 2011 р. - всього 2451 голову, що на 1959 голів менше, ніж у 2013р.

Разом з цим збільшився приплід від свиноматок основних та тих, що перевіряються, в т. ч. від основних, які перевіряються, народилося поросят, в т. ч. від свиноматок основних.

Як вже зазначалося у попередніх пунктах, важливою умовою підвищення продуктивності м'яса свинини є поліпшення умов годівлі і догляду тварин.

Так, заплановані витрати кормів для забезпечення потреб всього поголів'я свиней наведені у табл.2.8.

Таблиця 2.8 Витрати кормів для забезпечення потреб свинарства в СТОВ «Піщане»

Види кормів	ц к. од.	Відхилення 2013 від 2011рр, +/-
	2011р	2012р	2013р
Ячмінь	217	846	1158	941
Кукурудза	28	185	29	1
Пшениця, овес	60	95	32	-28
Горох (екструдований)	237	100	513	276
Висівки пшеничні	30	72	80	50
Макуха соняшникова	22	38	43	21
Дріжджі кормові	85	17	27	-58
Рибне борошно	17	20	32	15
Сухі відвійки	27	85	91	64
Сінне борошно	79	84	162	83
Крейда кормова	12	14	17	5
Сіль кухонна	10	12	15	15
Премікс	91	107	132	41
Всього	915	1675	2169	1254

Розглянувши дані таблиці 2.8 можемо зробити висновок, що з кожним роком витрати кормів для забезпечення потреб свинарства збільшуються. Збільшення кількості витрат кормів пов'язане із збільшенням поголів'я в господарстві.

Для нормального розвитку свиней необхідно враховувати вікові особливості організму, що вимагає зміни раціонів годування. Так, до 4-місячного віку жива маса поросяти збільшується за рахунок зростання кісток і м'яса. Молодняк повинен отримувати більше білкових кормів (зелена маса, дерть, молочні відходи).

У підвищенні продуктивності свиней, резистентності їх організму провідне місце належить питанням гігієни. Досить сказати, що інтенсивність росту свиней з 1800 р. до сьогодні значно змінилась.

У свинарстві СТОВ «Піщане» передбачені такі технологічні групи тварин з урахуванням їх технологічного стану і призначення:

· хряки - плідники у віці більше 1.5 року;

· матки - холості, поросні (з моменту запліднення до встановлення поросності);

· поросята-сисуни - від народження до 2-х місяців;

· відлучені поросята з 2 до 4-місячного віку;

· ремонтний молодняк (хряки і свинки у віці у віці від 4 до 9 - 11 міс.), призначене для ремонту (заміни) поголів'я, що вибракувано;

· свині на відгодівлі - з 4 до 9 - 10 місяців.

Сьогодні у свинарстві використовують дві системи утримання тварин: вигульну і без вигульну. Вигульна система підрозділяється на станкову і вільновигульну [28].

Досліджуване господарство використовує вигульну систему, тобто кнурі, холості, прості матки і ремонтний молодняк знаходяться на вигульних майданчиках, які використовують для прогулянок; станкову і вільновигульну. Відлучених поросят і молодняк на відгодівлі утримують безвигульно.

Станкова система передбачається в СТОВ «Піщане» в зимовий період. Це система утримання свиней в індивідуальних і групових станках з наданням прогулянок на вигульних майданчиках і годуванням їх у станках або їдальнях. В індивідуальних станках утримують свиноматок 4-місячної поросності, підсисних маток з поросятами, хряків-плідників.

Вільновигульна система застосовується в літній період при груповому утриманні свиней у станках з вільним виходом їх на вигульні майданчики і поверненням у станки. Вільновигулне утримання застосовують для свиноматок холостих і перших трьох місяців поросності, відлучених поросят, ремонтного молодняку і поголів'я на відгодівлю.

Прогулянки свиней на майданчиках мають не тільки фізіологічне значення, а санітарно-гігієнічне, оскільки в цей період тварини звільняються від сечі і калу, внаслідок цього приміщення не забруднюється екскрементами та шкідливими газами.

2.3 Рівень економічної ефективності галузі свинарства в підприємстві

Перехід до нових умов господарювання на основі ринкових відносин загострює проблему підвищення економічної ефективності виробництва. Для товариства важливо знати не тільки обсяг виробленої продукції, а й скільки витрачено матеріальних засобів і праці, яка собівартість цієї продукції, наскільки ефективна та чи інша галузь виробництва. Тому важливе значення серед економічних показників має собівартість виробництва продукції.

Важливим показником є: рентабельність, норма прибутку, ефективність використання трудових ресурсів і ефективність використання НТП, ефективність використання основних фондів, засобів, оборотних засобів, ефективність інтенсифікації, використання капітальних вкладень, використання живої праці (продуктивності праці). Головним принципом підвищення продуктивності праці є збільшення обсягом виробництва різних видів продукції та скорочення затрат праці на них, зростання продуктивності тварин, зміцнення трудової дисципліни.

Основним показником розмірів виробництва у тваринництві є обсяги виробленої валової продукції в натуральному та вартісному виразі, допоміжні показники поголів'я худоби, розмір основних засобів виробництва, кількість середньорічних показників.

Оптимальними за розмірами галузі тваринництва вважаємо такі, що порівняно з галузями інших господарств забезпечують найпродуктивніше використання землі, матеріально-технічних засобів, робочої сили й одержання найбільшої кількості високоякісної продукції з одиниці земельної площі при високій продуктивності праці, низькій собівартості продукції та оптимальному рівні рентабельності.

На ефективність виробництва свинини впливає багато чинників, основними з яких є такі: нормована годівля, технологія утримання, порода, система і метод розведення, кваліфікація персоналу, форма організації і оплата праці, закупівельні ціни на енергоносії, зернофураж та свинину. [26]

Ефективність виробництва і собівартість свинини на 60-70 % залежить від рівня годівлі тварин. Відомо, що корм, використаний для годівлі, умовно поділяють на підтримуючий і продуктивний. Чим більше отримуємо продукції від тварин на одиницю витраченого корму, тим менше його витрачається на підтримання життя.

У структурі ...