Організація і планування виробництва, перспективного розвитку і реалізації продукції сільськогосподарського підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Сільське господарство є життєво необхідною галуззю народного господарства, оскільки зачіпає інтереси кожної людини. Адже 80 % фонду споживання формується за рахунок сільського господарства. Воно має особливо важливе значення тому, що є однією з найбільших галузей народного господарства.

Сільське господарство розвивається на основі різних форм власності і видів господарювання - товариств з обмеженою відповідальністю, акціонерних підприємств, виробничих та обслуговуючих кооперативі, фермерських господарств, особистих підсобних господарств.

Економічний процес відтворення в сільському господарстві тісно пов'язаний і незмінно переплітається з природними процесами, оскільки розвиток і відтворення рослин і тварин відбувається за біологічними законами.

Специфіка сільськогосподарського виробництва має об'єктивний характер. У зв'язку з цим зберігаються відмінності між промисловою і сільськогосподарською працею, а індустріальний розвиток сільського господарства ніколи не матиме всіх тих рис, які властиві промисловості.

У господарствах свинарство є однією з найбільш продуктивних і скоростиглих галузей тваринництва, що відіграє важливу роль у м ясному балансі країни.

Основний напрям свинарства в Україні - м'ясний. Найбільше перспективний напрямок розвитку свинарства - концентрація виробництва на основі вузької та поглибленої спеціалізації господарства.

Темпи розвитку свинарства та його рентабельність залежить від організації відтворення стада, яка передбачає формування маточного поголів'я, визначення термінів парувань і ведення племінної роботи. У господарствах широко використовують молодих свиноматок для разових опоросів із наступною їх постановкою на відгодівлю.

Свинарство в Україні є традиційною галуззю тваринництва. Основною продукцією свинарства є м'ясо й сало. Свинина має велике значення в харчуванні людини і користується великим попитом у населення, а також є сировинною для виробництва шинки, бекону, ковбаси, сосисок та різних видів консервів. Шкури, щетина і відходи забою свиней є сировиною для легкої промисловості.

Свинина в м'ясному балансі країни займає друге місце після яловичини. Розміщення свинарства на території України не має регіональних обмежень і орієнтоване лише на джерела формування кормових ресурсів. Нині в Україні займаються розведенням та селекцією 15 - ти порід й спеціалізованих типів свиней різного напряму продуктивності. Серед них є чисельні породи, як українська степова ряба, велика чорна та інші мають поголів'я у кілька разів менше. Це локальні та зникаючі породи, збереженню яких наша держава останнім часом приділяє велику увагу.

Мета курсового проекту полягає у визначенні суті системи організації і планування виробництва, перспективного розвитку і реалізації продукції сільського господарства в сільськогосподарському підприємстві, та виявлення внутрішньогосподарських резервів та зовнішніх можливостей збільшення обсягів виробництва і ефективних каналів реалізації виробленої продукції свинарства, покращення економічної ефективності та конкурентоспроможності підприємства.

1. Організація виробництва продукції тваринництва та перспективи розвитку свинини

1.1 Сучасний стан розвитку галузі тваринництва

Сучасний аграрно-промисловий комплекс є важливим сектором економіки України. Загострення суперечностей у сфері агропромислового виробництва зумовлює необхідність активізації держави щодо його регулювання з тим, щоб забезпечити, з одного боку, відповідний рівень цін, доходів та обсягів виробництва для виробників, а з іншого -- охорону і правильне використання земель і водних ресурсів, а також наукове забезпечення розвитку АПК.

Стан справ у агропромисловому комплексі вагомо позначається на суспільстві в цілому. Зміни в державі, в економіці пройшли такими швидкими темпами, що державна система не змогла своєчасно на них відреагувати і, як результат, відбулося те, що характеризує сьогоднішню ситуацію в АПК України.

В аграрному секторі економіки України за роки реформування змінилися економічні умови господарювання. Проведені реформи не дали очікуваних результатів. Зменшилися обсяги виробництва сільськогосподарської продукції та її переробки, погіршився матеріальний добробут сільського населення, знизився рівень соціального забезпечення, що призвело до погіршення умов життя, загострення демографічної ситуації.

Ситуація, що склалася в сільському господарстві, не забезпечує не тільки розширеного відтворення, але й простого. В країні взагалі не створена стала економічна система, відсутня урегульованість процесу переходу до ринкових відносин, немає страхових фондів і резервів. В умовах монополізму виробників засобів виробництва та ринку збуту, правової незахищеності, відсутності реальних основ для фінансової підтримки, підтримки різноманітних форм власності сільське господарство і АПК виявилися кинутими державою у ринкову стихію.

Особливо руйнівно на становищі сільського господарства позначилося неконтрольована лібералізація цін, яка призвела до випереджаючого зростання цін на матеріально-технічні ресурси, вилучення з галузі додаткових фінансових коштів, руйнації добре налагоджених міжгалузевих і міжрегіональних інтеграційних зв'язків.

Основним шляхом збільшення виробництва продукції тваринництва є інтенсифікація розвитку галузі, підвищення продуктивності поголів'я та технічне переозброєння ферм і комплексів прогресивними технологіями з комплексним застосування механізації виробничих процесів.

З розвитком продуктивних сил суспільства великого значення у збільшені виробництва продукції рослинництва й тваринництва набувають використання досягнень науково-технічного прогресу, розробка та впровадження високоефективних науково обґрунтованих систем ведення сільського господарства, спеціалізація та раціональне використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів.

Основою ефективного розвитку агропромислового виробництва в ринкових умовах є не стільки інституціальні зміни, скільки рівень та масштаби використання досягнень науково-технічного прогресу, якість виробничого потенціалу, кваліфікація працюючих, їх заінтересованість в досягненні високих кінцевих результатів. Через недооцінку цих положень практично зупинено інвестиційну діяльність, не відновлюються виробничі потужності, особливо техніка та обладнання. Знижується родючість ґрунтів та продуктивність праці. Тому і при ринкових відносинах потрібне визначення пріоритетів на кожному етапі розвитку агропромислового виробництва, матеріальне і фінансове забезпечення їх реалізації.

Основним напрямом збільшення та здешевлення виробництва свинини є послідовна інтенсифікація галузі. Вона передбачає зміцнення кормової бази, поліпшення племінних і продуктивних якостей поголів'я, запровадження нових технологій, індустріалізацію виробництва й удосконалення організаційних форм у галузі. Повинні зрости середньодобові прирости тварин, скоротитись терміни вирощування та відгодівлі, а також має зменшитись падіж тварин.

У виробництві свинини дедалі важливішого значення набувають фермерські та особисті господарства.

Свинарство інтенсивніше повинне розвиватися в високомеханізованих фермах, а також у підсобних господарствах промислових підприємств, установ тощо.

Виробництво продукції свинарства за своїми біологічно-корисними якостями було і залишається основним напрямком забезпечення продовольчої безпеки держави. Незважаючи на те, що свинину з релігійних та інших міркувань не споживає населення не тільки окремих націй, а й деяких регіонів світу, в загальному виробництві м'яса частка свинини становить - 40%. У вітчизняній галузі свинарства були часи, коли доля свинини в загальному виробництві м'яса наближалась до 58%. Найбільша чисельність свиней у господарствах різних категорій була зареєстрована в 1971 році (21,4 млн. голів), а рекордний вал виробництва свинини (1576 тис. т у забійній вазі) отриманий в 1989 році. За розрахунками Українського науково-дослідного інституту харчування МОЗ, обсяги українського виробництва свинини не відповідають основним життєвим потребам 36% населення навіть на найнижчому рівні. В цілому, за рівнем споживання продовольства країна опинилася на 67 місці в світі . Ясна річ, обсяги споживання м'ясної продукції перебувають у прямій залежності від рівня прибутків населення. Прогнозований їхній ріст у країні, безсумнівно, стимулює збільшення внутрішнього виробництва свинини. За прогнозом експертів Продовольчої та сільськогосподарської організації при ООН, найбільший приріст виробництва відбудеться в тих країнах, де рівень споживання свинини перебуває на найнижчому рівні - 10-15 кг/рік .

Станом на 1 січня 2014 року у всіх категоріях господарств України нараховувалось 7,135 млн. голів свиней, що на 9,34% більше, ніж на 1 січня 2013 року. Одночасно даний показник є на 11,42% меншим у порівнянні з аналогічним періодом 2010 року. Виробництво свинини у забійній вазі склало 574,1 тис. т, що становить 97,3% від 2012 року (589,9 тис. т). Основними виробниками свинини є господарства населення, які виробляють 58 - 63% свинини від загальної її кількості. Співвідношення виробництва свинини у забійній вазі підприємствами виглядало таким чином: сільськогосподарські підприємства - 206,3 тис. т, господарства населення - 367,8 тис. т .

Рівень цін на свинину, що зберігався в Україні протягом останніх двох років став стимулом до нарощування поголів'я, і таким чином на 1 січня 2014 року сільгосппідприємства збільшили кількість свиней на 20% у порівнянні із аналогічним періодом 2013 року. В 2009 році основні виробники свинини акцентували свою увагу на виробництві м'ясних та беконних порід свиней за сучасними технологіями, і в питаннях технології більшість все ще проходить період пошуку оптимальних раціонів і співвідношення якість-ціна. Ще не напрацьовано торгових марок, і можливо, кризовий рік був не найкращий для цього, але подальший розвиток виробництва свинини можливий за принципом розвитку курятини, що очевидно ми спостерігатимемо в найближчі кілька років .

1.2 Організація виробничих процесів в тваринництві

Організація відгодівлі свиней. При організації відгодівлі ставиться завдання отримати високі прирости за найменших витрат. У господарствах застосовують різні методи відгодівлі (невеликими групами по 10-15 голів, багаторазову годівлю напіврідкими кормами), що позитивно впливає на рівень приросту, але пов'язане з великими затратами праці. Утримання свиней групами по 400 і більше голів в одному станку приводить до зниження приростів, подовження строку відгодівлі, перевитрат кормів на одиницю приросту і підвищує вартість продукції.

На великих спеціалізованих свинарських господарствах свиней на відгодівлі утримують по 25-30 голів у станку. Годують їх спеціальними, добре збалансованими комбікормами, харчовими відходами та соковитими кормами.

Види відгодівлі .Залежно від кінцевої продукції, яку виробляють, розрізняють такі види відгодівлі:м'ясна - починається з 3,5-4-місячного віку і закінчується у 7-7,5-місячному віці при вазі 95-110 кг; беконна, яка дає свинину високої якості. Для цього відбирають підсвинків скоростиглих порід вагою 25-30 кг у віці З місяців і закінчують відгодівлю у віці 6-7 місяців вагою 90-100 кг.

На сальну і напівсальну відгодівлю (до жирних кондицій) ставлять вибракуваних маток і кнурів масою 250-300 кг (на напівсальну - з живою масою 120-160 кг у віці 10-12 міс). У період відгодівлі покращується якість м'яса і отримують якісний шпик і внутрішнє сало. Відгодівля триває 100 днів. Середньодобові привіси на початку відгодівлі досягають 1 кг, а в кінці - 800 г. При цьому широко використовують об'ємні й дешеві корми.

Типи і способи годівлі. При організації відгодівлі в першу чергу вирішують питання про корми, враховуючи, що вони складають 55-70% усіх витраг у свинарстві.

У вітчизняному свинарстві переважають два основні типи годівлі: концентратний і картопляно-концентратний (силосно-кон-центратний). Для кожного з них характерні відповідні співвідношення кормових компонентів.

У різних природно-економічних зонах і за конкретних умов окремих господарств сютад і структура раціонів будуть різні.

Ефективна годівля свиней і раціональне використання кормів, вітамінів і різних стимуляторів досягається при організації виробництва повноцінних комбікормів, їх слід згодовувати у складі змішаних раціонів разом із соковитими і зеленими кормами.

Для отримання комбікормів власного виробництва багато господарств будують спеціальні невеликі заводи або цехи й складські приміщення з відповідним обладнанням їх засобами механізації.

Кратність годівлі залежить в основному від живої ваги свиней і складу раціонів. Якщо у складі раціону значну питому вагу складають об'ємні корми, то рекомендується провадити годівлю тричі на день, в інших випадках - двічі.

Залежно від структури кормовиробництва свиней годують:

- вологими розсипними мішанками з усіх видів кормів, що входять до раціону;

- сухими комбікормами і сирими подрібненими соковитими кормами окремо або у суміші;

- вареними кормами з харчових відходів у суміші з концентратами, а також із додаванням соковитих і зелених кормів \ урахуванням сезону.

На промислових комплексах згодовують комбікорми спеціалізованих стандартних рецептів, збалансовані за всіма поживними речовинами і збагачені преміксами та добавками біологічно активних речовин.

Приготування кормів організовують у спеціальних приміщеннях - кормоцехах, обладнаних відповідною технікою, встановленою у певній технологічній послідовності. Для цього промисловість постачає; як окремі кормоприготувальні машини і агрегати, так і їх повні комплекти, особливо для великих спеціалізованих свинарських підприємств (від 3 тис. до 24 тис. голів і більше).

Транспортування і роздача кормів. Для доставки кормів із кормоцехів, а також їх роздачі у свинарниках застосовують різні установки і механізми як серійного, так і місцевого виробництва.

На комплексах, де свиней відгодовують тільки сумішами у вигляді густих мішанок вологістю нижче 75%, для доставки їх і кормоцеху в приміщення доцільно використовувати мобільні машини-автосамоскиди, тракторні роздавачі КУТ-ЗА, КЗ-3, КРОЇ, електрокари, транспортери.

Великі спеціалізовані господарства від 6 до 24 тис. голів одночасної відгодівлі, які використовують для свиней харчові відходи або відгодовують їх рідкими сумішами вологістю, вище 75%, застосовують пневматичну подачу кормів по трубах, використовуючи насоси ЧНФ або спеціальні компоненти обладнання КОС на 6, 12, 18 і 24 тис. голів одночасної відгодівлі. Порівняно з використанням тракторних кормороздавачів ці способи механізації сприяють зниженню затрат праці та експлуатаційних витрат у 2,5-3,5 рази.(Роздачу сухих і вологих кормів здійснюють агрегатом РКС-3000М7 До нього входять бункер-дозатор БД-10, скребковий транспортер Т-10 і роздавач кормів РКС-43 з металевими годівницями. Бункер-дозатор об'ємом 10 м3 приймає готовий корм, скребковий транспортер - подає корми від бункера-доза гора до роздавача кормів, який рівномірно розподіляє їх по годівницях. У комплекті роздавача 43 годівниці, встановлені впродовж свинарника. Над годівницями по жолобу рухається роздавальна платформа, з якої подають корми.

Для роздавання концентрованих і соковитих кормів застосовують комплект УЗК-2500, який складається з горизонтального скребкового та похилого транспортерів, бункерів-накопичувачів, годівниць і системи електрообладнання.

У ряді свинарських підприємств, які мають приміщення, зблоковані з кормоцехами, використовують мобільні електрифіковані роздавачі сухих, вологих і рідких кормів РС-5А, КС-1,5.

Роздача розсипних і гранульованих комбікормів при підлоговій годівлі свиней здійснюється агрегатом РКА-1000 або його різними модифікаціями.

Таблиця 1.1. Рекомендовані такі раціони годівлі свиней. Добова норма кормів, кг на 1 голову

Забезпечення свиней водою. Найбільше розповсюдження отримали центробіжні електронасоси для підйому води зі свердловин -типу АП, ЗГОТ, ЗЦВ, які мають високу надійність та продуктивність.

Для створення запасу води і підтримання необхідного тиску у водозабірній мережі, використовують збірно-блочні водонапірні башти-колони.

Промисловість постачає також безбаштові автоматичні водопідйомні пристрої ВУ-5-30 з вихревим насосом 1,5 В для підйому води з відкритих водоймищ або шахтних колодязів глибиною до 15 м і продуктивністю 5 м3/год і ВУ-7-65 із завантаженим насосом 6АПВ для підйому води з трубчастих колодязів (свердловин) глибиною до 65 М і продуктивністю 7м3/год.

Напування здійснюється за допомогою здвоєних автонапувалок ІІАС-2А для обслуговування двох станків і групових автонапувалок АГС-24. Напувальниці встановлюють всередині свинарника і на вигульних майданчиках.

Останнім часом широко використовують для дорослих свиней безчашкові (соскові) напувальниці ПБС-1 і для поросят з 18-20-денного віку - ПБП-1.

Регулювання мікроклімату. На великих свинарських комплексах підтримання оптимального мікроклімату забезпечують центробіжні й осьові вентилятори (для подачі свіжого і витяжки забрудненого повітря), а також електрокалорифери або калорифери з водним і паровим джерелами підігріву повітря в зимовий період.

Промисловість випускає комплектне вентиляційне обладнання серії "Клімат", яке складається з 20 електровентиляторів ВО-7 і станції автоматичного управління. Вентилятори пов'язані в роботі з калориферами типу КФС, КФБ, КФСО в єдину вентиляційно-оптимальну систему.

У невеликих свинарниках ефективна вентиляція через різні жалюзійно-ліхтарні та трубкові проточно-витяжні пристрої.

Видалення й утилізація гною. Від загальної кількості часу по догляду за тваринами на цей процес припадає до 60%. На видаленні й утилізації гною використовують різні засоби механізації.

Для прибирання гною на великих репродукторних фермах h застосуванням подрібненої підстилки (соломи) використовують транспортери ТСН-2, ТСН-3,0А, ТСН-35А, ТШ-ЗОА, які забезпечують вивантаження його безпосередньо в прифермерське сховище або причіп для вивезення в поле й укладання у штабель.

На відгодівельних фермах для збирання і транспортування гною використовують комплекти обладнання КНУС на 3, 6, 18 і 24 тис, свиней.

Впродовж годівниць-станків у облицювальних гноєзбірних канавах встановлюють скребкові транспортери ТОЇ. Зверху ці канави закриті залізобетонними або чавунними решітками, через які до них потрапляють екскременти. Через поздовжній канал вони періодично видаляються транспортером у поперечний, звідки таким самим шляхом подаються до гноєзбірника, а з нього вивозяться на поля або у гноєсховище. Вивантаження гною здійснюють навантажувачем НПК-ЗО, а рідка частина відкачується насосною установкою У ПК-15 або УН-100 - у рухомі ємкості (АНЖ-2, ЗЖВ-1,8) й по трубах - у спеціальні гноєсховища.

На свинофермах застосовують також пневматичний спосіб виштовхування гною з резервуарів. До верхньої частини герметично зачиненого котла надходить із компресора стиснене повітря під тиском 6-7 кгс/см і виштовхує гній по трубах у гноєсховище.

У промисловому свинарстві широко розповсюджені гідравлічні (переважно самотічні) системи видалення гною та їх різні модифікації (спочатку у поздовжніх, а потім у поперечних канавах і в приймальний резервуар, зблокований із насосною станцією перекачування).

За допомогою змивних трубопроводів або баків гній видаляється з приймальних канав у поперечному колекторі, звідки маса самотоком подається до гноєзбірника, з нього насосами перекачується у відстійники-накопичувачі або інші споруди для зберігання й переробки фракції - рідку й густу. Рідка фракція після відповідного освітлення і знезараження може бути використана для повторного гідрозмиву у свинарниках або зрошення полів, а густа - для приготування різних видів органічних добрив.

На комплексах, де ведуть відтворення, вирощування і відгодівлю 108 тис. свиней за рік, забезпечується високий рівень механізації й автоматизації всіх виробничих процесів.

Комбікорми для всіх груп свиней готують на комбікормових заводах і доставляють у приймальні бункери кормоприготувальних цехів. Приготована кормова суміш - суха для поросят молодших пікових груп і рідка (1 кг корму на 3 кг води) для інших вікових груп тварин - насосами по кормопроводу подається у свинарники. Від кормопроводу до кожного станка йде кормовідвід із засувкою. Дозування визначається за шкалою, градуйованою на норму роздачі кормів. Усі процеси з підготовки й роздачі кормів виконуються оператором із центрального пульта управління.

Система регулювання мікроклімату ґрунтується на автоматичному управлінні проточно-опалювальними і витяжними вентиляційними установками.

Проблема гноєвидалення вирішена конструктивною розробкою грьох взаємозв'язаних у технологічному процесі систем: каналізації, фільтрації рідкого гною і біологічного очищення стічних вод. Гній, сеча і стоки від миття полів через решітчасту підлогу потрапляють у лотки. По лотках рідкий гній з приміщень потрапляє у головний колектор, з нього - на станцію перекачування, звідки потрапляє в резервуар-накопичувач очисних споруд і потім - у приміщення фільтрації й сушіння. Тут на аерофільтрах розділяють гній на густу й рідку фракції. Густа фракція після віброфшьтрів транспортерами подається в бункер-накопичувач, звідки мобільним транспортом вивозиться на поля або у сушильні печі, де висушується до вологості 14%. Потім її упаковують у мішки і відвантажують як добрива. Рідка частина насосами відкачується у спеціальні приміщення, в яких ідійснюється її біологічне очищення. Після цього виконується дворазове хлорування і знезаражена вода потрапляє в ставки-пикопичувачі й на зрошення.

Літнє табірне утриманая свиней має свої переваги. Воно дозволяє зміцнити здоров'я тварин, поліпшити їх відтворювальні платності, використовувати дешеві й повноцінні корми, підвищити продуктивність праці обслуговуючого персоналу, добре підготувати іимові приміщення. При організації літнього табірного утримання свиней необхідно: створити зелений конвеєр; забезпечити максимальне перебування тварин на відкритому повітрі.

При виконанні робіт у літніх таборах використовують різні механізми й пристрої, які полегшують пращо свинарів, що дозволяє одному працівнику обслуговувати до 2000 голів.

Для забезпечення випасання свиней використовують переносні електроогорожі.

1.3 Оплата праці в тваринництві

Оплата праці -- це винагорода за працю, яку вкладає працівник у сільськогосподарське виробництво. В умовах ринкових відносин значно зростає роль нормування праці. За його допомогою можна оцінити трудовий внесок працівників з урахуванням кількості та якості, витраченої на виробництво певної продукції. Для цього необхідно застосовувати обґрунтовані нормативи часу, виробітку, обслуговування, точного обліку праці кожного працівника, обсягу виробленої ним продукції.

Рівень оплати праці в кожному сільськогосподарському підприємстві залежить від кінцевого результату його роботи, тобто від валового прибутку. Взаємозв'язок міри праці та її оплати здійснюється через форми і системи оплати праці, які залежать від особливостей сільськогосподарського виробництва, від нових економічних та трудових відносин.

Специфіка праці в аграрному секторі виробництва полягає в тому, що при її однакових затратах можна отримати різні кінцеві результати, які залежать також від погодно-кліматичних умов, від родючості землі, від сортів насіння. Все це необхідно враховувати при застосуванні відповідних форм та систем оплати праці.

Існуюча в сільгосппідприємствах оплата праці поділяється на основну та додаткову.

Основна оплата праці - це винагорода, що являє собою заробіток, який нараховується за тарифними ставками, посадовими окладами, з урахуванням виробленої продукції, її кількості та якості.

Додаткова оплата - це винагорода за працю понад установлені норми, за одержання зверхпланового врожаю, за винахідливість, трудові успіхи. Вона включає доплати, надбавки, компенсаційні виплати, премії.

Тарифна система, її призначення та складові частини.

Здійснення в державі економічної реформи, зміна форми власності, її роздержавлення та приватизація вимагають змін і в підходах до оплати праці всіх категорій робітників згідно із зазначеними змінами. Проте будь-які форми колективної праці вимагають диференціації оплати залежно від виду виконуваної роботи, її складності, важкості, шкідливості та інших факторів, які вимагають певних знань і кваліфікації робітників.

Якщо кількісний бік праці визначається за допомогою нормування, то її якісні відмінності - за рахунок тарифікації. Кількісна міра праці характеризується обсягом виконаної роботи (виробленої продукції) за одиницю часу, якісний же її бік визначається такими сукупними показниками, як складність, важкість, відповідальність, розумове напруження й шкідливість. Урахувати ці показники при організації оплати праці можливо лише за допомогою тарифікації.

Тарифна система являє собою сукупність факторів, які визначають співвідношення між розміром оплати праці, її якістю, кваліфікацією робітника і включає такі складові частини: тарифні сітки по категоріях робітників, тарифні ставки й тарифно-кваліфікаційний довідник.

Тарифна сітка - це інструмент, за допомогою якого встановлюються співвідношення в оплаті праці робітників, що виконують різні за рівнем кваліфікації роботи. Вона являє собою кількість тарифних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів, що визначають збільшення розмірів оплати праці кожного наступного розряду щодо попереднього.

У тваринництві праця організується таким чином: поголів'я худоби закріплюється за окремими тваринниками або за відповідною бригадою, ланкою чи фермою. Залежно від форми організації праці застосовуються індивідуальна або колективна оплата праці, преміювання. Нараховується оплата за натуральними показниками, тобто за живою вагою худоби, за одержання приплоду, а також одержання яєць птахофермами, меду пасіками, надою молока на фермах і т. ін. Норми обслуговування визначаються згідно з Правилами нормування праці. При цьому повинно враховуватися раціональне використання кормів, конкретні умови праці, добросовісне ставлення до виконання своїх обов'язків, безперервний стаж роботи.

У с.г. підприємствах для оплати праці в тваринництві застосовують дві основні форми оплати - відрядну і погодинну.

При відрядній формі оплату праці провадять за кількість продукції відповідної якості або обсяг виконаної роботи, при погодинній - за фактично відпрацьований час.

Оплата праці тваринників мри відрядній формі здійснюється за розцінками за центнер виробленої продукції, за вартість її в грошовому виразі або за одиницю валової доходу.

Розцінки за продукцію виробничим підрозділам визначаються на підставі норми виробництва продукції та акордного фонду оплати праці (тарифний фонд плюс доплата за продукцію).

Норма виробництва продукції бригаді, ланці або окремому працівникові встановлюється виходячи з реальної планової продуктивності худоби чи птиці на рік визначення розцінок з урахуванням досягнутого рівня продуктивності за попередні три роки і прийнятих у господарстві технічно обґрунтованих норм обслуговування поголів'я.

Тарифний фонд оплата для розрахунку розцінок за продукцію визначають на підставі нормативної чисельності працівників, розрахованої за нормами обслуговування, професійного складу тваринників і відповідних тарифних ставок.

При розрахунку розцінок за продукцію фонд оплати ділять на кількість одиниць відповідних видів продукції залежно від основного призначення галузі, питомої вага кожного виду .продукції, строків виробництва та затрат праці на їх виробництво.

Натуральна оплата праці тваринників та їх преміювання.

Позитивно зарекомендувала себе практика натурального преміювання працівників тваринництва за одержання високого ділового виходу молодняку, повне збереження поголів'я тварин і підвищення його продуктивності. При цьому за виконання умов преміювання працівникам ферм видавалось:

*для працівників з обслуговування великої рогатої худоби - теля одно-тримісячного віку для працівника;

*для працівників з обслуговування свиней -- порося живою масою від 15 до 40 кг.

Премію можна нараховувати за результатами роботи за квартал, рік або окремі закінчені періоди виробництва продукції (нагул, відгодівля, вирощування молодняку тощо).

За досягнення високих показників атестаційна комісія підприємства присвоює звання „Майстер тваринництва” І-ІІ класу з надбавкою до основного заробітку відповідно 10-20 відсотків.

За безперервний стаж роботи з інтервалом від 3 до 15 років і більше виплачується надбавка від 8 до 16 відсотків річного заробітку.

2. Організація виробництва продукції тваринництва на прикладі СВК та шляхи її збільшення продукції

2.1 Організаційно-економічна характеристика господарства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон Молоко» створене 17 червня 2008 року і є правонаступником прав та обов»язків Дочірнього підприємства «Агрофірма Оріон» у межах розподільчого балансу. Розташоване у пригородньому селі Штомпелівка. Відстань від господарства до районного центра м. Хорол - 8км, до обласного центру м. Полтава -110км, до найближчої залізничної станції - 3км. Господарство має вигідне розташування і хороші шляхи зв'язку. Дороги мають тверде покриття і знаходяться у хорошому стані.

Предметом діяльності підприємства у 2008 році являється тваринництво . На базі підприємства створено 109 робочих місць. Фонд заробітної плати у 2008 році склав 866,4тис.грн., в тому числі 230,3тисгрн. відрахування на соціальні заходи. Поголівґя ВРХ за цей період налічувало 1782 голів, в тому числі 705 голів основного стада. Валовий надій за період червень-грудень 2008 року становить 1597,3т., привіс - 109,7т. Земельна площа господарства - 11га.

З 2009 року ТОВ «Оріон Молоко» складається з двох основних галузей - рослинництва і тваринництва. Земельна площа господарства у 2009 році збільшилась відносно 2008 року і становила 4990,1га. Основними культурами є озима пшениця - 1514га, валовий збір якої склав 6226,4т., ячмінь - 645га, валовий збір - 1663,3т., соя - 1148га, валовий збір - 2552,5т. та соняшник - 234га, валовий збір - 534,1т. Збільшилось поголівґя ВРХ. На кінець року поголівґя основного стада налічувало 792гол. та молодняк ВРХ - 1085 голів. Виробництво молока склало 3775,1 тони, привіси - 200 тон. Разом із збільшенням площі обробітку та виробництва продукції тваринництва збільшилась і чисельність робітників - 207 осіб. Фонд заробітної плати склав 2333,3тис.грн., в тому числі 535,1тисгрн. відрахування на соціальні заходи.

Земельна площа господарства у 2010 році становить 4970,8 га. Валовий збір озимої пшениці (689га) склав 2211,8 тони, ячменю (421га) - 981,5т., кукурудзи (417га.) - 2428,2т., сої (1547га) - 2312,6т., соняшника (369га) - 1079т. До кінця 2010 року очікується збільшення поголів'я основного стада ВРХ на 3% відносно 2009 року, що складає 813 голів, це дає можливість отримати валовий надій молока в кількості 4717,1 тон, в перерахунку на 1 корову - 5803 л.

За рахунок обігових коштів підприємства розпочато будівництво нового молочного комплексу на 1000 дійних корів. За 2009 рік на його будівництво використано 4,7 млн.грн.

Таблиця 2.1. Структура товарної продукції

Види товарної продукції	2011р.	2012р.	2013р.
	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%
Продукція рослинництва:
Озима пшениця	3719,8	10	588,7	2,9	242,8	12,6
Кукурудза не зерно	1574,4	4,2	627,2	3,1	4050	9,7
Ячмінь ярий	246,2	0,7	91,7	0,5	34,8	0,1
Соняшник	4356,5	4,7	4075,9	20,6	3973,1	9,5
Соя	11518,7	31	793,4	4	9439,8	22,6
Картопля та інша продукція	6,8	0,03	20,4	0,1	74,2	0,1
Продукція тваринництва:
ВРХ	1388,3	3,7	1487,4	7,49	4395,5	10,5
Молоко	12131,3	32,7	11119	55,8	14304	34,3
Мед	16,8	0,07	8,9	0,01	44,2	0,1
Інша продукція тваринництва	470,6	1,3	21,4	0,1	111,6	0,3
Продукція інших галузей	1720,1	4,6	1089,7	5,4	82,1	0,2
Всього по господарству	37149,4	100	19924	100	41752	100

Аналізуючи таблицю ми бачимо що за останні два роки товарна продукція збільшилась на 21828 тис.грн. В рослинництві соя у звітному році порівняно з минулим роком збільшилася на 8646,4 тис. грн.. тобто у 2013 році її товарна продукція становить 9439,8 тис. грн.. У тваринництві перше місце займає молоко, станом на 2013 рік його товарна продукція становить 14304 тис. грн., це на 3185 тис. грн. більше ніж у базисному році. Продукція інших галузей у 2013 році становить 82,1 тис. грн. це говорить про те, що господарство крім основних галузей займається іншими додатковими галузями. З таблиці можна сказати, що агалом господарство працює прибутково, так як товарна продукція у 2013 році досить велика, вона становить - 41 752 000 грн.

Таблиця 2.2. Землекористування господарства

Види угідь	2011р.	2012р.	2012р.	Відхилення (+;-) 2013р. від 2012р.
			га	%
Загальна земельна площа
Всього сільськогосподарських угідь з них:	4539,6	3752	3862,5	100	110,5
Рілля	4539,6	3752	3862,5	100	110,5

Проаналізувавши землекористування господарства ТОВ «Оріон Молоко», я дійшла до висновку, що за три роки які ми спостерігаємо землі, які були в господарстві усі 100% обробляються і не були забур'яненими. Відхилення 2013р. від 2012р. говорить про те, що на 110,5 га збільшилась загальна площа землі господарства, але у 2011р. загальна земельна площа була більша ніж у 2012, 2013 роках.

Таблиця 2.3. Динаміка та структура посівних площ сільськогосподарських культур

Культури	2 011р.	2 012р.	2013р.
			га	Структура %
			план	факт	план	факт
Зернові і зернобобові в т.ч:	3083	2646	2380	2368	85,57	85,06
пшениця	669	795	560	554	20	19,9
жито	5	3	10	7	0,5	0,36
кукурудза	417	123	355	354	12,8	12,7
овес	34	10	35	38	1,4	1,3
соя	1537	1577	1340	1341	48	48,2
ячмінь	421	138	80	77	2,87	2,8
Технічні в т.ч.:	370	499	401	415	14,4	14,9
Соняшник	369	494	400	414	14,4	14,9
Картопля	1	5	1	1	0,04	0,04
Всього	3453	3145	2781	2783	100	100

На ефективність використання землі впливають рівень розвитку продуктивних сил, ступінь розораності землі , структура посівних площ. Зробивши висновки стосовно динаміки та структури посівних площ сільськогосподарських культур, можна сказати, що у 2011р. посівна площа під зернові і зернобобові становила 3083 га - це найкращий результат по відношенню до 2012р.-2646 га, і 2013р. - 2368. Щодо технологічних культур , то найкращий показник у 2012р.-499га, в порівнянню з 2011р.-370га і 2013р.-414га. У 2013році найбільше було посіяно сої, про це свідчить структура 48,2%.

Проаналізувавши урожайність сільськогосподарських культур, за три роки, я дійшла висновку , що урожайність зернових і зернобобових становить: у 2011р.-156,1 ц/га; у 2012р.-306,6 ц/га; у 2013р.-201,9 ц/га; технічні: у 2011р.-91,1 ц/га; у 2012р.-201,9 ц/га; у 2013р.-66,3 ц/га. Це свідчить про те що, найсприятливіший рік для «Оріон Молоко» становило у 2012р. Валовий збір у загальному складає: у 2011р.-87521ц., у 2012р.-99498ц., ц 2013р.-73548ц. Це свідчить про те, що і урожайність і валовий збір найкращий був у 2012р.

Таблиця 2.4. Урожайність та валові збори сільськогосподарських культур

Культури	Урожайність, ц/г	Валовий збір, ц
	2011р.	2012р.	2013р.	2011р.	2012р.	2013р.
						план	факт	% виконання плану
Зернові і зернобобові в т.ч:	156,1	306,6	201,9	77843	88607	62770	62214
пшениця озима	31,9	28,2	40,5	21335	22409	22500	22447	99,8
жито	15	6,1	41,4	75	183	320	290	90,6
кукурудза	54,4	105,6	56,3	22702	12993	19900	19915	100,1
овес	32	31,9	24,1	1088	519	850	842	99,1
соя	15	30,7	12,4	23060	48477	17100	16629	97,2
ячмінь	22,8	29,2	27,2	9583	4026	2100	2091	99,6
Технічні в т.ч:	91,1	76	66,3	9678	10891	12050	11334
соняшник	26,1	32	27,3	9613	10864	12000	11295	94,1
картопля	65	54	39	65	27	50	39	78

Таблиця 2.5. Поголів'я тварин

Вид тварин, статево-вікові групи	2012р., гол	2 013р.	Відхилення (+;-) 2013р. Від 2012р.
		План., гол.	Факт.,гол.	% до плану
Велика рогата худоба, всього в т.ч.:	1630	1740	1709	35	79
Основне стадо	830	900	820	2,2	50
Молодняк ВРХ	800	840	829	1,7	29

Проаналізувавши динаміку поголів'я тварин, я дійшла висновку що у 2013р. ВРХ на підприємстві становило 1709т гол., а у 2012р-1630 гол. Це свідчить про те, що відхилення 2013р. від 2012р. становить +79 голів, а отже у 2013р. ВРХ на підприємстві збільшилось.

Таблиця 2.6. Аналіз продуктивності худоби

Показники	2011р.	2012р.	2 013р.
			план	Факт	% виконання плану
Надій молока на корову, кг	6103	5175	6000	5688	94,8
Середньодобовий приріст ВРХ, г	619	578	600	593	98,8
Одержано:
Телят на 100 корів, гол	61	65	95	78	82

Проаналізувавши продуктивність худоби, я дійшла висновків, що у 2011р. найкращий надій молока на корові - 6103 кг, ніж у 2012р. - 5175 кг і у 2013р. - 588 кг., також середньодобовий приріст ВРХ у 2011р.-619г, у 2012р.-578г, у 2013р.-593г. Одержано телят на 100 корів у 2013р. найбільше-78голів в порівнянню з 2011р.-61гол., у 2012р.-65гол. У 2013році виконання плану становить надій молока на одну корову - 94,8%; середньодобовий приріст ВРХ-99,8%; одержано телят на 100 корів-82%.

Таблиця 2.7. Аналіз собівартості продукції

Вид продукції	2 011р.	2 012р.	2 013р.	Відхилення (+;-) 2013р. до 2012р.
	повна собівартість, грн	одиниці продукції, грн	повна собівартість, грн	одиниці продукції, грн	повна собівартість, грн	одиниці продукції, грн
озима пшениця	2482990	102,4	3401700	115,9	555500	143,4	27,5
кукурудза на зерно	146200	56,1	586800	54,8	697300	172,7	117,9
цукровий буряк	45700	8,82	158500	11,61
соняшник			2545100	191,7	4000000	31,81	126,4
картопля	6100	217,9	400	200
Молоко	9280600	206,6	11315700	273,3	13018400	275,9	2,6
Приріст ВРХ	3689100	2456,5	3347500	2528,3	1606500	1181,3	-134,7
Приріст свиней	1074100	1481,5

Проаналізувавши собівартість сільськогосподарської продукції підприємства ТОВ «Оріон Молоко» можна сказати, що повна собівартість озимої пшениці є найбільшою з зернових культур у 2011р. становить 2482990 грн, у 2012р. 3401700 грн., а у 2013р. соняшник-4000000грн. Серед продукції тваринництва найбільша повна собівартість становить у 2011р.-9280600 грн, у 2012р.-11315700 грн., а у 2013 р. приріст ВРХ-2606500. Найбільше відношення 2013р. до 2011р. становить соняшник +126,4.

2.2 Організація вирощування свиней 70 голів та способи їх утримання, механізація робочих процесів в тваринництві

Господарсько-біологічні особливості свиней. Порівняно з іншими сільськогосподарськими тваринами свині характеризуються рядом біологічних особливостей, серед яких найважливішими є: всеїдність висока адаптація здатність, багатоплідність, молочність, скороспілість, забійний вихід, витрати корму, якість м'яса.

Всеїдність. Свині споживають майже всі види кормів рослинного і тваринного походження, а також відходи переробної та харчової промисловості й громадського харчування.

Адаптаційна здатність. Тварини не вибагливі до умов годівлі та утримання, тому їх можна розводити майже в усіх природно - кліматичних зонах країни.

Багатоплідність. У гнізді свиноматки, як правило, буває 10-14 поросят, а в окремих випадках і більше. Короткий термін поросності (у середньому 114днів) та нетривалий підсисний період (26-60 днів) дають можливість одержати від кожної свиноматки по 20-30 поросят за рік.

Молочність. У свиноматок розрізняють фактичну та умовну молочність. Фактична характеризується кількістю молока, яка виділяє свиноматка за підсисний період і становить у середньому близько 300 кг; умовна - живою масою приплоду за 21-й день життя і досягає 40-60 кг. В молоці свиноматок міститься значно більше поживних речовин, ніж у молоці корови.

Скороспілість. За інтенсивністю росту поросята в 15-20 разів перевищують молодняк інших сільськогосподарських тварин. Їх жива маса при народженні становить 1-1,5 кг, а в 6-7 місячному віці досягає 100-110 кг. Висока скороспілість дає можливість парувати свинок для одержання приплоду в 9-10 місячному, а в товарних господарствах навіть у 7-8 місячному віці. Від однієї свиноматки за рік можна одержати 20-25 ц м'яса.

Забійний вихід. У свиней цей показник значно вищий, ніж у інших видів тварин і становить 75-85% проти 50-60% у великої рогатої худоби та 44-52% у овець.

Витрати корму. У молодому віці на 1 кг приросту тварини витрачають 3,5-4,0, дорослої - 5-6 к.од., поряд з тим як у великої рогатої худоби уей показник становить 7-9, у овець - 8-10 к од. В організмі свиней близько 32% енергії корму використовується на синтез продукції, тоді як у великої рогатої худоби - 25, у овець - 20%.

Харчова цінність свинини. М'ясо свиней - біологічно повноцінний продукт харчування. Воно містить менше води, ніж яловичина та баранина, і характеризується високою енергоємністю. Свинина багата на повноцінний білок, який містить незамінні амінокислоти, а також мінеральні речовини та вітаміни. Вона ніжна, соковита добре консервується і найбільш придатна для виготовлення ковбасних виробів, копченостей, та м'ясних консервів. Продукти із свинини мають високі смакові якості, які не втрачають при консервуванні та їх тривалому зберіганні.

Слід зазначити, що в нежирному м'ясі свиней кількість повноцінних білків досягає 90%, тоді як у яловичині та баранині - 75-85%. Коефіцієнт використання білків для нежирної свинини і телятини становить 90%, яловичини - 75, баранини - 80%.

Біологічні можливості продуктивності свиней. Наукові дослідження та практика ведення галузі свинарства вказує на великі біологічні можливості тварин порівняно з фактичним рівнем продуктивності. Ці показники становлять відповідно: за кількістю зрілих яйцеклітин за одну охоту 35 і 16 - 18; кількістю опоросів від свиноматки за рік - 3,0 та 1,8 - 2,2; середньодобовим приростом живої маси на відгодівлі - 1360 і 570-650 г; віком досягнення живої маси 100кг - 110-120 та 175-185 днів; витратами сухих речовин корму на 1 кг приросту живої маси - 2,0 і 3,5-4,0 кг.

Породи свиней та їх використання. Породоутворення у Україні здійснювалося акліматизацією імпортних порід, поліпшенням місцевих груп свиней та схрещуванням висококультурних порід. В основі його лежить прагнення одержати нову породу свиней, як була б високопродуктивною і економічно вигідною в кліматичних і господарських умов певної зони.

Коли породи формувалися акліматизацією і простим відтворним схрещуванням, то основну роль в породоутворенні відіграли англійські породи (велика біла, беркширська). Так були створенні вітчизняна біла й українська степова біла. При застосуванні складного відтворного схрещування і залучення більшої кількості порід виведені миргородська й українська степова ряба. Нові м'ясні породи України (полтавська м'ясна, українська м'ясна) створені комбінуванням різних генотипів вітчизняних та зарубіжних порід.

У світі існує понад 100 порід, а з урахуванням місцевих, локальних і зникаючих - 400. у розвинених країнах світу використовують тільки 10-15 порід м'ясного напряму продуктивності. У США в основному розводять три породи (дрюк, гем шир, йоркшир), які становлять понад 70% племінного поголів'я. У багатьох країнах Європи поширені дві-три породи, але основною є велика біла (йокшир) і ландрас. На них припадає близько 70% породного породного складу свиней.

В Україні найбільш поширеними вітчизняними породами є велика біла, українська степова біла, миргородська, а серед зарубіжних-ландрас і дрюк. Серед перспективних порід для одержання нежирної свинини-полтавська і українська м'ясні.

Породи за напрямом продуктивності залежно від виробничого призначення і племінних цінностей діляться на три групи:

Перша-універсального напряму продуктивності (велика біла, українська степова біла);

Друга-м'ясного напряму продуктивності (полтавська м'ясна, українська м'ясна, ландрас, дрюк, естонська беконна, уельська, гемпшир, п'єтрен, уессекс-селдбек);

Третя-сального напряму продуктивності (миргородська, українська степова ряба, велика чорна, північнокавказька).

Свині м'ясних порід мають розтягнутий неширокий тулуб, довжина якого перевищує обхват за лопатками. Кістяк міцний, шкіра тонка, ребра не круті, голова легка, кінцівки досить високі. При відгодівлі молодняку одержують більше м'яса, ніж сала.

Для свиней сальних порід характерний широкий і глибокий тулуб. У тварин цього напряму продуктивності обхват за лопатками дорівнює довжині тулуба чи навіть перевищує його. Голова з трохи увігнутим профілем, укорочена, з широким лобом, ребро круто поставлені, кістяк не грубий, кінцівки короткі й широко поставлені. При відгодівлі свині більш схильні до відкладанні жиру, тому від них одержують більше сала, ніж м'яса.

У свиней універсального напряму продуктивності тулуб менш розтягнутий, ніж у м'ясного. Вони характеризуються проміжними показниками ознак, які властиві свиням м'ясного й сального типу. При відгодівлі від них можна одержати м'ясну або жирну свинину.

2.3 Затрати на вирощування свиней, собівартість 1-ці продукції

Свинарство - галузь тваринництва призначена для розведення свиней для одержання м'яса і сала, а також шкіри і щетини. Завдяки багатоплідності, скоростиглості, великій забійній вазі при порівняно незначній витраті кормів на одиницю продукції, свинина відіграє головну роль в загальному виробництві м'яса. Вона майже вдвічі поживніша за яловичину і баранину. Завдяки цим прикметам значення свинини постійно зростає.

Планування виробництва продукції свинини характеризується такими показниками, як: поголів'я та продуктивність.

Продуктивність тварин - це здатність їх організму забезпечувати одержання певної продукції за відповідний період часу. У різних видів тварин ця властивість виявляється по різному. Так у скотарстві її потрібно розглядати стосовно до його напрямків: у молочному - через надої на фуражну корову (добовий, річний), у м'ясному - продуктивність однієї голови худоби.

Основними факторами підвищення продуктивності тварин є забезпечення повноцінної годівлі тварин на основі зміцнення кормової бази в господарстві, удосконаленню селекційно-племінної роботи в напрямі якісного оновлення основного стада, підвищення питомої ваги породних тварин, обґрунтування збалансованості.

Середня продуктивність при вирощуванні свиней становить 0,6 кг. Середній термін утримання - 300 днів.

Одним з важливих факторів валового виходу продукції скотарства є поголів'я тварин. Поголів'я тварин групують за видами, статево-віковими групами, від яких залежить відтворення стада.

Таблиця 2.8. Обсяг виробництва продукції тваринництва

Вид тварин	Нормативна продуктивність, кг	Середньорічне поголів'я, гол.	Валовий вихід продукції, ц
Свині	0,6	70	126,0

При правильній годівлі, добрих племінних якостях, поліпшених умовах утримання, прогресивній формі організації праці, продуктивність однієї голови молодняку становитиме 0,6 кг за період відгодівлі (300 днів). Визначивши продуктивність та знаючи поголів'я, я визначила валовий вихід продукції за рік. Він складе 126 ц.

Витрати на виробництво планують одночасно і в безпосередньому зв'язку з розрахунками продуктивності тварин, що забезпечують запропонований вихід продукції.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) в плануванні та обліку групуються за статтями, які господарство визначає самостійно, виділяючи в окремі статті змінні і постійні витрати.

Ми визначили, що фонд оплати праці за тарифними ставками склав 145694,5 грн., які необхідні для вирощування м'яса свинини.

До інших прямих витрат на вирощування та відгодівлю свиней включають такі витрати, як: витрати на ветмедикаменти та препарати, електроенергію, витрати на воду, витрати палива, знос малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Таблиця 2.9. Розрахунок інших прямих витрат на середньорічне поголів'я 70 свиней з дорощування і відгодівлі у ТОВ «Оріон Молоко» Полтавської області

Статті витрат	Одиниця виміру	Норма на одну гол.	Всього витрат	Вартість одиниці, грн..	Всього, грн..
Ветмедикаменти і припарати	Грн.	6,45	-	-	451.50
Електроенергія	кВт-год	124	8680 ...

Подобные документы

• Аналіз виробництва і реалізації продукції ТОВ "ГерметикБуд"

  Лінійно-функціональна структура підприємства. Функції відділу бухгалтерського обліку. Аналіз виробництва продукції. Модель факторної системи обсягу продукції, ритмічність випуску по декадам. Напрями удосконалення процесу планування реалізації продукції.
  
  курсовая работа [113,6 K], добавлен 25.03.2012
  

• Проблеми розвитку сучасного сільськогосподарського виробництва

  Сучасний стан і економічна ефективність сільськогосподарського виробництва. Основні фонди, капітал земельні та трудові ресурси аграрних підприємств. Аналіз показників фінансового стану підприємства. Шляхи інтенсифікація сільськогосподарського виробництва.
  
  курсовая работа [123,8 K], добавлен 05.04.2013
  

• Виробничий процес та принципи його організації

  Структура виробничого процесу. Принципи організації виробничих процесів. Планування потреби в матеріалах. План щодо праці і заробітної плати. Планування прибутковості підприємства. Техніко–економічне обґрунтування господарської діяльності підприємства.
  
  курсовая работа [107,2 K], добавлен 19.11.2012
  

• Метод економічного аналізу

  Метод економічного аналізу, організація та інформаційне забезпечення. Аналіз виробництва продукції, робіт і послуг. Аналіз попиту, стану ринку та обсягу реалізації продукції. Аналіз виробничих ресурсів і організаційно-технічного рівня підприємства.
  
  курс лекций [767,1 K], добавлен 02.11.2008
  

• Організація і планування виробництва кондитерських виробів на підприємстві

  Поняття виробничої програми підприємства, її календарний розподіл та економічна оцінка. Організація виробництва як форма забезпечення ефективності діяльності підприємства. Планування виробничої програми. Аналіз випуску продукції, майна підприємства.
  
  курсовая работа [3,2 M], добавлен 06.05.2014
  

• Організація, планування та шляхи підвищення економічної ефективності виробництва яєць

  Природно-економічна характеристика господарства "Відродження". Фактичний стан виробництва і економічної ефективності яєць за 3 роки. Організація основних виробничих процесів та зберігання продукції. Визначення планової собівартості одиниці продукції.
  
  курсовая работа [62,6 K], добавлен 26.11.2013
  

• Дослідження особливостей планування діяльності підприємства ПП "Агро-тера"

  Загальне ознайомлення з ПП "Анро-Тера". Організація техніко-економічного прогнозування на підприємстві. Планування виробництва, збуту і собівартості. Планування матеріально-технічного забезпечення та фінансів. Планування праці і заробітної плати.
  
  отчет по практике [67,3 K], добавлен 15.09.2010
  

• Розвиток форм і систем оплати праці в сучасних соціально-економічних умовах

  Сучасний стан оплати праці в економіці України. Оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами. Аналіз використання робочого часу, трудомісткості продукції. Нарахування заробітної плати робітникам підприємства. Планування трудових показників.
  
  курсовая работа [63,0 K], добавлен 06.04.2011
  

• Предмет економічного аналізу та його значення в умовах ринкової економіки

  Види економічного аналізу, його методичні прийоми, інформаційна база та організація. Аналіз попиту, стану ринку та обсягу реалізації продукції, виробничих ресурсів і організаційно-технічного рівня підприємства. Виробництво продукції, робіт і послуг.
  
  краткое изложение [125,4 K], добавлен 28.11.2010
  

• Аналіз виробництва та реалізації продукції

  Аналіз реалізації продукції і прибутку від реалізації продукції, визначення резервів росту її обсягу. Ознайомлення з сучасними критеріями характеристики продукції, методики аналізу динаміки цих критеріїв. Аналіз прибутку і рентабельності підприємства.
  
  курсовая работа [79,1 K], добавлен 12.07.2010
  

• Аналіз діяльності підприємства

  Розрахунок і аналіз показників виробництва та реалізації продукції на підприємстві. Розрахунок чисельності трудового персоналу та аналіз його виконання. Вплив змін у обсягу продукції на кількість основних робітників, розрахунок основної заробітної плати.
  
  курсовая работа [222,3 K], добавлен 25.10.2009
  

• Дослідження напрямків підвищення ефективності управління системами оплати праці робітників підприємства

  Сутність, функції і принципи організації заробітної плати. Договірне регулювання, тарифна система оплати праці та її призначення. Аналіз основних техніко-економічних показників Мушкетівської дистанції, шляхи удосконалення управління системою оплати праці.
  
  дипломная работа [1,0 M], добавлен 29.03.2013
  

• Аналіз реалізації продукції і виконання договорів на основі даних підприємства ТзОВ "Україна"

  Теоретико-методологічні основи аналізу реалізації продукції та виконання договірних зобов’язань. Аналіз майна підприємства та джерел його формування. Коефіцієнт співвідношення власних і оборотних коштів. Вплив факторів на обсяг реалізації продукції.
  
  курсовая работа [58,4 K], добавлен 20.01.2016
  

• Аналіз виробництва та реалізації продукції

  Теоретичні основи економічного аналізу. Аналіз виробництва та реалізації продукції на прикладі ЗАТ "Елісон", виконання плану асортименту. Показники ритмічності та рівномірності виробництва. Головні пропозиції щодо вдосконалення реалізації продукції.
  
  контрольная работа [53,3 K], добавлен 25.11.2013
  

• Заходи по удосконаленню організації підготовки виробництва на підприємстві

  Типи та методи організації виробництва. Організація виробничих процесів у просторі і часі. Порівняльна характеристика ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття". Аналіз економічної ефективності запровадження установки очищення стічних вод та знешкодження відходів.
  
  курсовая работа [1,1 M], добавлен 10.10.2012
  

• Сучасний стан і тенденції розвитку туристичної галузі України

  Розгляд особливостей сучасного рівня розвитку туризму як сегмента економіки. Аналіз частки прямих надходжень від туристичної сфери до ВВП України. Порівняння зміни кількості туристичних потоків, продажу готельних послуг і послуг з організації подорожей.
  
  статья [20,1 K], добавлен 31.08.2017
  

• Характеристика технологічних процесів на виробничому піприємстві

  Галузеві технології і технологічні процеси - основа будь-якого виробництва. Сутність та види технології. Класифікація виробничих процесів. Планування виробничого процесу. Основи розроблення технологічного процесу. Організаційні типи виробництва.
  
  курсовая работа [80,7 K], добавлен 06.02.2008
  

• Оцінка виробництва та реалізації продукції

  Значення, завдання, інформаційне забезпечення оцінки виробництва та реалізації продукції. Аналіз маркетингової діяльності підприємства, оцінка його організаційно-технічного рівня. Управління динамікою, обсягами, структурою виробництва та реалізації.
  
  контрольная работа [122,0 K], добавлен 23.12.2015
  

• Організація виробництва пельменів

  Класифікація виробничих процесів. Визначення оптимального виду руху предметів праці. Тривалість основних операцій виробничого циклу. Середньорічні показники роботи підприємства. Матеріальна, документальна та організаційна підготовка виробництва.
  
  курсовая работа [92,9 K], добавлен 13.06.2019
  

• Прогнозування, планування, регулювання діяльності підприємства

  Прогнозування розвитку підприємства, основні принципи прогнозування. Методологічні основи планування. Стратегія розвитку підприємства. Тактичне і оперативне планування. Прогнозування є одним з етапів перспективного планування. Методи планування.
  
  реферат [25,7 K], добавлен 10.12.2008
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам