Економічне мислення

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Економічне мислення

1.1 Специфіка економічного мислення

Ми надалі звернемось до двох тлумачень ЕМ:

По-перше, як різновиду мислення, виділеного за ознакою сфери застосування знань і вмінь - тоді ми будемо використовувати термін ЕМ;

По-друге, як різновиду мислення, виділеного за ознакою певного способу мислення, тоді ми будемо користуватись терміном «мислення економіста»;

Спочатку визначимо ЕМ за ознакою специфічності сфери застосування розумових здібностей людини.

Мислення загалом може визначатись як процес відображення реальності в свідомості людини, система опосередкування реакцій людини на зовнішні умови існування через вищу нервову діяльність.

Відповідно, ЕМ забезпечує таке опосередкування в певній сфері людської життєдіяльності - в сфері господарського життя.

В якості ознаки класифікації фактів до «сфери господарського життя» ми використовуємо, здебільшого, те, що вони стосуються використання обмежених ресурсів для задоволення потреб.

Іншими словами економічне мислення - мислення, що опосередковує вибір людини з альтернативних варіантів використання наявних можливостей задоволення потреб.

Можна сказати, що економічне мислення - відображення в свідомості людини явищ і процесів господарського життя, тобто тих процесів, що стосуються використання обмежених можливостей (ресурсів) для задоволення потреб в процесі цілеспрямованої спільної діяльності із створення, обміну, розподілу і споживання благ.

Відповідно, ЕМ - мислення, що опосередковує реакцію людини на природні і суспільні умови діяльності з перетворення оточуючого середовища відповідно з нашими потребами.

Отже ми дещо розмито окреслили специфічну сферу буття, сферу людської діяльності, з приводу якої мислення ми називаємо економічним, проте чи є мислення в цій сфері дійсно специфічним, дійсно відмінним від мислення в інших сферах? На думку вчених економістів - так.

Обираючи сьогодні спосіб дістатись до ВНЗ ви могли враховувати естетичні, морально етичні, емоційні, соціальні тощо аспекти вашої діяльності. Але в результаті поєднання всіх цих аспектів сформувались дві вагомі константи вашого ЕКОНОМІЧНОГО вибору: ваші уподобання (як ви хочете дістатись) і ваші можливості (ресурси - як ви можете дістатись до ВНЗ). Саме конфлікт бажаного і досяжного, проблема співвідношення цінності для вас результатів обраного способу використання ресурсів і результатів, від яких ви відмовились, тобто втрачених можливостей слугує основою специфічності економічного мислення. Отже в основі специфічності ЕМ - конфлікт бажаного і досяжного, необхідність порівняння, визначення співвідношення суб'єктивної цінності якісно різнорідних можливостей використання наявних ресурсів (загальне бачення проблеми вибору з альтернативних варіантів).

Визначення категорії «економічне мислення»

Абалкін Л.І. (Росія)	Економічне мислення - сукупність поглядів, уявлень, способів оцінки явищ, прийняття рішень, якими люди безпосередньо керуються у своїй господарській діяльності
Попов В.Д. (Росія)	Економічне мислення - процес і результат пізнання економічних відносин у вигляді понять, суджень, висновків
Сєрова О.Є. (Беларусь)	Економічне мислення - форма прояву економічної свідомості в конкретній суспільній ситуації
Соколова Г.Н. (Беларусь)	Економічне мислення - це відношення до праці + відношення до різних форм власності + відношення до управління
Хейне П.	Економічне мислення - не набір готових висновків, а «техніка мислення», передумова прийняття рішень, спрямованість мислення

Для того, щоб розуміти закономірності поведінки людини в господарській сфері, розуміти причини певних економічних явищ і процесів ми маємо виходити з певного базового, аксіоматичного бачення того, як типова людина сприймає господарські процеси, як вона ставиться до фактів господарського життя. Тобто ми маємо охарактеризувати ЕМ типового індивіда, щоб мати початкові передумови очікувати певної реакції людини в різних економічних ситуаціях. Коли ми визначаємо риси економічного мислення ми визначаємо базові принципи опосередкування в свідомості людини її реакцій на явища і процеси господарського життя. Звертаю вашу увагу - абстрактні, які зрозуміло зовсім не обов'язково виявляються в кожного, але досить поширені, типові принципи людського ставлення до умов економічного життя.

Покладені в основу нашого курсу напрями економічної науки виходять з того, що мисленню людини в господарській (економічній) сфері притаманні такі риси: економічний мислення наука

1. прагнення максимального задоволення особистих потреб (аксіома ненасичуваності, тобто з двох наборів благ, людина надасть перевагу тому, в якому присутні всі блага наявні в альтернативному і хоча б одного блага більше);

2. раціональність (здатність знаходити оптимальний спосіб використання наявних можливостей для досягнення особистих цілей), що зростає з накопиченням досвіду і досягає найвищого ступеню в сфері професійної діяльності особи;

3. здатність до стихійної (не в межах певної організації а на засадах взаємодії вільних не підпорядкованих ніякому керівному впливу суб'єктів) взаємної адаптації і використання переваг спільної діяльності (приклад із автомобільними шляхами);

4. егоїстичність мотивів, що проявляється як в діях особи, так і в параметрах діяльності організацій;

5. неоднакова здатність індивідів до прийняття рішень в умовах невизначеності й ризику, неоднакова схильність і здатність до ризику, що зумовлює розподіл людей на групи, що виконують різну роль в суспільному виробництві (не плутати з різною професійною підготовкою).

1.2 Типи економічного мислення

Якщо економічне мислення - сфера застосування розумових здібностей людини, то так само як і всі інші сфери застосування розумових здібностей вона передбачає співіснування і взаємодію побутового, професійного і наукового мислення, теоретичного і емпіричного знання, стандартної і творчої праці (мислення) тощо.

Побутове - мислення, що обмежене особистим досвідом людини, не передбачає використання систематизованих процедур.

Професійне - мислення, що враховує накопичений в певній сфері діяльності досвід, ґрунтується на процедурах та алгоритмах, що довели свою придатність для вирішення певного класу завдань, передбачає класифікацію завдання, підбір алгоритму вирішення з існуючих та одержання прогнозованих результатів його застосування. Важливо - виражений прикладний характер в межах певної управлінської функції.

Наукове - мислення, що втілює результати наукового відображення загальних закономірностей і принципів функціонування економіки та окремих її суб'єктів, мислення, що формує загальну картину функціонування економіки та окремих господарюючих одиниць, яке враховує обмеженість накопиченого в певній сфері діяльності досвіду, дозволяє розуміти суспільні умови за яких ці алгоритми і процедури зберігають коректність, а за яких ні, тобто мислення, що дозволяє зрозуміти з яких альтернатив і чому в межах професійного мислення обрані саме певні алгоритми та підходи до вирішення завдань господарської практики.

Приклад із визначенням періодичності відвідування магазину, масштабів закупок для задоволення потреб родини і приклад із визначенням послідовності платежів і періодичності поповнення запасів підприємства (професійне мислення) і проблема «чому система «точно в термін» була винайдена в Японії, набула поширення в США, але абсолютно не запроваджується в Україні?»

Відмінності наукового і професійного:

Спрямованість (конкретна і прагматична - для професійного та універсальна й пов'язана з пошуком істини - для наукового)

Вихідні положення: Значно більший набір «апріорно вірних знань» та апріорно фіксованих констант» - для професійного мислення і значно менший - для наукового.

Критерії істинності: Більша емпіричність - для професійного мислення та подвійний, суперечливий складний комплекс критеріїв істинності через оцінку як узгодженості з фактами, так і внутрішньої несуперечливості, відповідності певній внутрішній логіці розвитку науки, що може досить віддаляти наукові результати суспільних наук від конкретних суспільних умов.

Виходячи з «гіпотетично-пояснювальної» (далеко не сучасної, але поки прийнятної для нас) методології науки, наукове мислення передбачає неупереджений (а це дуже проблематично) збір фактів (що характеризують повторювані, типові риси явищ і процесів), їх систематизацію (виділення причин і наслідків), пояснення механізму впливу причини на наслідок; формулювання узагальнень, визначення сфери процесів і подій, релевантних цим узагальненням, нарешті, перевірку справдження прогнозів, зроблених на ґрунті теорії за здатністю передбачати параметри реальних процесів.

Стандартне - мислення, що дає однакові результати в різних виконавців.

Творче - мислення, що забезпечує унікальність, не відтворюваність результатів завдяки привнесенню особистісної специфіки виконавця.

Не плутати «творче - добре, стандартне - погане», в кожного типу своя сфера застосування і без кожного неможлива економічна діяльність.

Цікава особливість спрямованості управління працею - пріоритетність стандартної чи творчої праці.

1.3 Фактори формування економічного мислення, його співвідношення з економічною практикою

Прийнято вважати, що специфіка економічного мислення особи залежить передусім від місця людини у відносинах власності, в суспільному розподілі праці, рівня її освіти.

Але як би не формувалось ЕМ, воно завжди поширюється, утверджується, відтворюється залежно від тих результатів в практичній діяльності, що таке мислення забезпечує. Дещо спрощуючи, можна стверджувати, що якщо мислення забезпечує задоволення особи результатами економічної діяльності, то до нього ставляться як до «істинного» та воно набуває умов для поширення. Якщо зіставлення результатів із втраченими можливостями зумовлює незадоволення результатами економічної діяльності - мислення зазнає змін, відповідно прагненню людини поліпшити своє положення.

Але мислення не може починатись кожного разу з чистого аркуша, воно має ґрунтуватись на певних вихідних положеннях, на певних правилах, нормах і стратегіях, що зменшують невизначеність і свободу прийняття рішень до прийнятного рівня. Тому відображенням накопиченого досвіду, вираженням форми адаптації економічного мислення до результатів його застосування стають інститути - Веблен називав їх певними способами мислення, здатними відтворювати своє існування, сучасні науковці називають їх правилами, нормами і цінностями, що регламентують нашу діяльність і взаємодію й стають продуктом компромісу і взаємної адаптації учасників економічної діяльності.

Отже економічне мислення стає основою діяльності, відривається від особистості й набуває здатності поширюватись і відтворюватись перетворюючись на інститут, що регламентує економічну діяльність.

Також принципово важливо - результати ЕД формуються безліччю факторів, тому виділити вплив певного положення економічного мислення на результати діяльності дуже складно. Відповідно оцінка істинності певних положень економічного мислення за результатами господарської практики вимагає потужної теоретичної бази, не може здійснюватись у відриві від системи знань, що дозволяє трактувати господарські факти в певному контексті (приклад з результатами ДЕП).

Специфіка економічного мислення як характеристики свідомості суспільства, тобто риси мислення найбільш поширеного в суспільстві, які знаходять відображення в правилах і нормах економічної діяльності в суспільстві відображають як сучасні господарські процеси, так і досвід минулого, стереотипи і погляди, успадковані від діяльності, що здійснювалась на попередніх етапах розвитку суспільства, в інших суспільних умовах, для вирішення інших суспільних завдань.

Тому значною мірою, економічне мислення - сфера боротьби старого і нового, де критерієм перемоги виступає господарська практика, яка, в свою чергу, залежить від результатів такої боротьби. Відповідно, значною мірою ЕМ - зліпок минулих і теперішніх господарських процесів, що, з одного боку, протистоїть інноваціям і поширенню нових рішень, з іншого - зменшує індивідуальну суб'єктивність, заміщаючи її колективним досвідом, полегшує особі вибір, якщо вона погоджується приймати загальноприйняте як базу для особистих дій і ускладнює діяльність особи, якщо вона хоче будувати свою діяльність на ґрунті нового знання і нового бачення господарських процесів.

Тому, за критерієм факторів формування економічного мислення, я б запропонував ще одну його типізацію: традиційне і новаторське.

Не плутати новаторське з прогресивним!

Отже в системі факторів економічного мислення (практичний досвід, втілений в поширених уявленнях практиків, наука, як вираження результатів його систематизації та узагальнення) базу для виділення прогресивного в складі нового, відділення закономірного від суб'єктивного, необхідного від випадкового дає лише наука - систематизовані знання, здатні одночасно й до розвитку й до врахування досвіду.

Отже не випадково, ми наважуємось відволікати Вашу увагу дисципліною, що систематизує достатньо загальні знання.

1.4 Роль ЕН у формуванні професійних компетенцій економіста

Надалі, наші зусилля спрямовуватимуться на формування наукової складової мислення майбутніх економістів. Більше того, не просто наукової, а теоретичної, фундаментальної, світоглядної складової мислення. Тому ми переходимо до терміну «мислення економіста» як певного способу мислення, як мислення із використанням певних прийомів, процедур обробки інформації.

Мислення економіста - мислення людини, що володіє певними специфічними прийомами, підходами та методами пізнання, недоступними «широкій публіці» і, певною мірою - мислення серед факторів формування якого переважає наукова складова.

Спробуємо обґрунтувати, чому необхідно збільшити серед чинників формування вашого економічного мислення вплив наукової складової.

По-перше, ніякої теорії - це просто погана теорія. Необхідно розуміти як певна індивідуальна господарська діяльність співвідноситься із нормою. Не іншим підприємством, другом, думкою поширеною в певному колі взаємодії, а необхідною з точки зору вимог об'єктивних закономірностей економічного розвитку діяльністю. Загальне бачення процесів, що відбуваються в господарській сфері суспільства - необхідна умова і основа активної участі в успішній (ефективній) економічній діяльності. Без здатності відрізняти закономірне, необхідне від суб'єктивного, випадкового жодна раціональна діяльність неможлива, в усякому разі ті, хто володіють такою здатністю краще, отримують суттєві конкурентні переваги і здатні вирішувати багато завдань краще за інших.

По-друге, кожна наша дія має як передбачувані нами, так і не передбачувані, часто ігноровані нами наслідки. Вміння розуміти невідомі нам суспільні наслідки індивідуальних рішень, індивідуального вибору, розуміння того, як наш індивідуальний вибір обмежується суспільним порядком, як стихійна, децентралізована взаємодія тисяч людей, що керуються власними цілями і планами може давати результати кращі за діяльність тисяч людей, що займаються свідомим плануванням. Приклад із суперечністю особистої раціональності й вимогами суспільної доцільності.

По-третє, наука втілює накопичений людьми досвід ознайомлення з яким забезпечує людині можливість комунікації і взаємодії з іншими. І ви самі обираєте, з ким ви зможете обмінюватись інформацією вільно і легко - з тими, хто отримував її на зупинці автобуса, за стійкою бара в розмовах про поганий уряд чи хабарників, або з тими, хто отримував її в сфері професійної підготовки, там де формуються професіонали, знання яких дозволяють вирішувати професійні завдання з достатньо високим рівнем якості, з „суспільно необхідним рівнем якості” (приклад із спілкуванням в межах групи, сленг).

Тому надалі ми будемо говорити про специфіку економічної науки, специфіку теоретичного, а не просто економічного мислення.

Складовими такого мислення є як знання як процедурної складової обробки інформації (формуються функціональними дисциплінами) так і розуміння загальної картини функціонування економіки та окремих її суб'єктів, закономірностей їх взаємодії в певних суспільних умовах. Саме формуванню такої загальної картини, визначенню загальних закономірностей функціонування економіки як цілого, окремих її секторів та суб'єктів та їхньої взаємодії і буде підпорядковано вивчення цього курсу.

Відповідно, серед факторів формування такого економічного мислення переважає засвоєння систематизованих знань, вмінь і навичок, в процесі цілеспрямованого навчання, зокрема і в процесі виробничої діяльності.

Коли ми кажемо про МЕ, йдеться про мислення людини, яка засвоїла певні принципи та моделі, відповідно, володіє науковими інструментами пізнання, роботи з інформацією, має цілісне бачення процесів і явищ економічного життя, яке відрізняється не поверховістю, сьогоденністю, популярністю, поширеністю, а комплексним, багатовимірним, досить складним і тому доступним лишу не чисельному колу професіоналів розумінням внутрішньої суті і причин економічних процесів, здатністю відрізняти сутність і форми прояву явища, закономірне випадкове, об'єктивно необхідне і суб'єктивне.

Поки ми сформулюємо лише базові принципи, ті вихідні положення, аксіоми, які значною мірою зумовлюють специфіку і продуктивність МЕ:

1. Людина існує лише як соціальна істота, тобто кожна її дія, обумовлена не лише її внутрішніми мотивами і рушійними силами діяльності, а й її взаємодією з іншими людьми. Така взаємодія має певним чином організовуватись і регламентуватись, кожен має виконувати певні ролі, інакше діяльність не може досягати результатів а ні індивідуальних а ні спільних. Отже, доки ми розглядаємо людину ізольовано - значна частка закономірностей, які регулюють її поведінку зникає, ми поринаємо в сферу, що регулюються лише законами людської природи та фізичного світу. Але коли ми розглядаємо людину, яка взаємодіє з іншими, ми стикаємось із об'єктивними залежностями, із необхідністю певних ролей, їх не випадковістю, закономірністю. Саме виділення ролей, які ми виконуємо в процесі суспільної взаємодії створює основу мислення економіста. Приклад із Робін Гудом.

2. Ми виходимо із бачення економіки як сукупності правил і норм взаємодії, що дозволяють певною мірою реалізовувати наявний ресурсний потенціал щодо забезпечення добробуту суспільства, тобто певною мірою вирішити наш головний економічний конфлікт - суперечність між бажаним і досяжним, між потребами і ресурсами. При цьому, ми враховуємо вплив двох груп обмежень, що визначають, якою мірою ми зможемо задовольнити наші потреби (стосовно суспільства загалом тобто типового «репрезентативного» його представника) Звідси перша модель, яка відображає аксіому економічного мислення - обмеженість ресурсів. Модель ТВМ.

3. Ми використовуємо специфічне поняття «економічна ефективність» розуміючи його відмінності від поняття «технічна» чи «соціальна ефективність» (приклад із паровозом і локомотивом, модель ТВМ з добробутом двох суб'єктів).

4. Ми вбачаємо стимули до розвитку - до зсуву межі виробничих можливостей в наших потребах, які завжди зростають швидше ніж наші виробничі можливості.

5. Ми розглядаємо всі форми взаємодії між людьми як обмін діяльністю та її результатами. Необхідність такого обміну випливає з наведеного прикладу - виграш від спеціалізації й кооперації. В суспільстві система такої кооперації незрівнянно складніша, ніж наведена нами в прикладі, але вона може приносити плоди, дозволяє підвищувати ефективність, заміщує хаос організацією стихійно, навіть за відсутності єдиного координаційного центру. Іноді це називають нашою здатністю до „співробітництва завдяки взаємному пристосуванню”).

6. Економісти враховують вплив „правил гри”, тих правил поведінки, які легітимні в межах суспільства чи організації і за порушення яких наступає покарання. Змінюючи правила, можна змінювати поведінку, але не її загальні закономірності, прояви, але не закони раціонального вибору. (приклад із вибором виграшу дотримання/недотримання правил).

7. Економіст не володіє готовими для застосування істинами щодо кожного окремого випадку, він володіє інструментами, застосування яких для вирішення прикладних завдань іноді більше мистецтво ніж наука.



2. Економічна наука

2.1 Об`єкт та предмет економічної науки

Об`єкт - сукупність процесів, явищ, феноменів, що вивчаються наукою (економічною наукою).

Предмет - специфічні аспекти цих явищ і процесів, що вивчає саме ЕН, її проблематика, що відрізняє її від інших суспільних наук, визначає специфічні завдання і методи досліджень. Деякі вчені взагалі вважають, що намагання точно і вичерпно визначити предмет вивчення не відповідає динамічному характеру господарської діяльності, швидкоплинності потреб і проблем, що вирішуються засобами економічної науки.

По-перше, це фундаментальна (теоретична) суспільна наука, що вивчає загальні закономірності господарської діяльності людей, вона максимально абстрактна, тобто така, що вивчає загальне і найбільш необхідне, сутнісне в господарських процесах, абстрагуючись від випадкового, індивідуального і специфічного.

Суспільна - вивчає закономірності діяльності людей.

Отже, від дещо розмитого, «економічна наука» ми переходимо до більш визначеного і традиційного - економічна теорія.

Об`єкт вивчення ЕТ - господарська система суспільства, економіка як закономірно змінювана цілісність та економічна (господарська) діяльність.

Господарська (економічна) діяльності - діяльність пов`язана із використанням обмежених ресурсів, для задоволення постійно зростаючих потреб. Тому обмеження сфери «господарської діяльності» виробництвом, обміном, розподілом і споживанням прийнятне, але не зовсім точне. Господарська (економічна) діяльність - сфера людського вибору, де люди приймають рішення про способи використання наявних в них обмежених можливостей для задоволення власних потреб, і закономірності узгодження таких рішень, неявні суспільні наслідки такого індивідуального вибору. Іноді кажуть - діяльність спрямована на перетворення природного середовища відповідно до потреб людей, створення штучного середовища існування людини яке буде достатньо комфортним для неї.

Можливе й таке визначення - сукупність фаз виробництва, розподілу, обміну і споживання, іноді кажуть, що економічною стає та діяльність, щодо якої необхідною та можливою є оцінка її ефективності. Тобто де виникає проблема співставлення результатів і витрат - там є економіка (економічна діяльність). Іноді визначальною вважають рису використання обмежених ресурсів, тобто тих, що є рідкісними відносно наявної потреби в них.

Але цей об`єкт вивчають й інші економічні науки, отже слід відокремити ЕТ від них, визначивши її предмет, власне її аспект вивчення, її проблематику. До «інших економічних наук» відносимо галузеві, функціональні та синтетичні (на перетині природничих і галузевих чи функціональних економічних, наприклад, ергономіка) дисципліни.

Предмет ЕТ

Суть проблематики ЕТ визначають як:

- економічний аналіз потреб у взаємозв`язку із споживанням;

- виробництво як здійснюване в певній суспільній формі поєднання факторів виробництва для створення благ, здатних задовольняти потреби;

- процеси обміну і розподілу створених благ, доходів і ресурсів; (Р. Барр) Акцент - на фазах, повторення яких є необхідним для безперервності виробництва;

- вивчення природи і причин добробуту народів (А Сміт). Акцент - на шляхах підвищення добробуту суспільства.

- вивчення законів, що управляють виробництвом, обміном та розподілом рідкісних благ (Д. Рікардо). Акцент - на вивченні закономірностей, що управляють всіма фазами суспільного виробництва;

- вивчення відносин, що виникають між людьми із приводу поєднання факторів виробництва для створення продукту, обміну між економічно відокремленими учасниками виробництва та розподілу створеного продукту; Акцент - на вивченні відносин, не просто актів діяльності, а відносин, що виникають з її приводу. Відносини - як стан взаємообумовленості суб`єктів, як тих, хто приймає рішення і діє. Залежність діяльності один від інших, формування суспільної ролі одних залежно від суспільної ролі інших та узгодження способів виконання таких суспільних ролей.

- наука про суспільні відносини людей в межах їх господарської діяльності, яка удосконалюється в середовищі історично вільного мінового господарства, що розвивається (Туган-Барановський). Акцент на динамічності предмету вивчення, на змінності економічних відносин залежно від суспільного розвитку.

- система економічних відносин в їх єдності і взаємодії з обмеженими продуктивними силами та політичними, ідеологічними та соціальними інститутами суспільства. Акцент на єдності, залежності виробничих можливостей суспільства і системи економічних відносин, що складаються між людьми в процесі виробництва, обміну розподілу, споживання.

- наука про поведінку суб`єктів господарювання (домогосподарств, підприємств, державних установ) і закономірності вибору ними способу використання обмежених ресурсів для задоволення власних потреб. Акцент на вивченні поведінки індивідів і організацій в господарській сфері, яка (поведінка) розглядається як вибір ефективного способу використання обмежених ресурсів для задоволення потреб

- наука про ефективний спосіб поєднання обмежених ресурсів для задоволення безмежних потреб; Акцент на проблемі ефективності

- наука про вплив суспільних інститутів на господарську діяльність і економічне життя (акцент на важливості правил, що регламентують економічну діяльність і процедур прийняття рішень економічними суб`єктами. ).

«Об'єднані разом положення про максимізаторську поведінку, ринкову рівновагу та сталість уподобань, що застосовуються твердо та незмінно утворюють серцевину економічного підходу в моєму розумінні» (Г. Беккер)

На щастя все наведене не повною мірою охоплює проблеми ЕТ, що свідчить про те, що це жива наука, яка реагує на динамічні зміни в суспільному житті і оновлення реальних потреб суспільства на шляху його поступального розвитку.

Для забезпечення єдності трактування термінів, спробуємо визначити прийнятне для цілей нашої роботи розділення економічної науки (економічної теорії) на політекономію, неокласичний синтез, мікро та макроекономіку.

Політекономія - специфічна частина, напрям в межах ЕТ, що характеризується:

акцентуванням уваги на відносинах, тобто соціально зумовлених статусах, ролях, що люди виконують в процесі господарської діяльності відповідно до свого місця за певної суспільної організації.

використанням класового підходу до соціальної стратифікації, тобто розглядається взаємодія і відносинами між великими групами населення об`єднаними своїм місцем у відносинах власності, а в межах ЕТ для соціальної стратифікації використовуються й інші ознаки, що дозволяють виокремлювати менші групи населення і вивчати специфіку їх поведінки чи умов існування та виконання своїх суспільних функцій;

вивченням причинно-наслідкових, а не функціональних залежностей, тому тяжінням бачити за зовнішніми формами прояву явищ їх внутрішню сутність та зумовленість, тяжіння до відокремлення необхідного, закономірного від випадкового й індивідуального;

вивченням сучасних подій лише як певного етапу загального економічного розвитку, з урахуванням як загальної властивого і всім попереднім етапам логіки, так і специфічних особливостей сучасного етапу;

Відмінності між основними напрямами економічної теорії можна проілюструвати за їх баченням голових суб'єктів економіки.

Підприємство - для політекономії - середовище реалізації економічних відносин, середовище взаємодії представників різних класів, відносини між якими визначається формами власності на засоби виробництва, зокрема, для інституціональних теорій - це середовище формування процедур діяльності людей, сфера накопичення досвіду, відбору тих способів мислення і поведінкових стереотипів, які дозволяють учасникам виробництва більшою мірою реалізувати власний потенціал

- для неокласичних теорій - це виробнича функція, середовище пошуку таких пропорцій поєднання чинників виробництва, які дозволяють їх власникам максимізувати доходи від використання належних їм ресурсів.

Людина - для політекономії - носій економічних інтересів, що визначаються переважно його місцем у відносинах власності, а в межах інституціонального напряму політекономії - це носій певного способу мислення, поведінкових стереотипів, особистісного потенціалу, міра реалізації якого залежить від досконалості правил і процедур взаємодії між людьми у процесі економічної діяльності.

- для неокласичного синтезу - носій уподобань, раціональний максимізатор, який намагається обирати такий спосіб використання обмежених ресурсів, щоб максимізувати цільову функцію своєї діяльності.

Економіка - або сфера взаємодії класів, характер якої визначається домінуючою формою власності, або середовище взаємодії людських типів, сфера реалізації людського потенціалу (для політекономії), або сфера функціонування ринкових механізмів врівноваження, що забезпечують рух ресурсів до осередків їх найбільш ефективного використання (для неокласичного синтезу).

Мікро і макроекономіка - як в неокласичному синтезі, так і в політекономії використовуються інструменти мікро- і макроаналізу.

Мікроекономіка вивчає закономірності і детермінанти економічної діяльності окремих суб`єктів економічних відносин, суб`єктів економічного життя підприємств, домогосподарств, установ, державних органів.

Вона вивчає закономірності і детермінанти економічної діяльності окремих суб`єктів економічних відносин в контексті оптимізації ними цільової функції своєї діяльності.

Це не слід розуміти таким чином, що мікроекономіка вивчає певні індивідуальні підприємства чи домогосподарства. Вона будує умовні моделі підприємств, розглядає певне умовне підприємство, якому властиві лише такі риси, що властиві всім підприємствам, або майже всім. Сформувавши таку модель мікроекономіка вивчає умови ефективної діяльності, чинники, що впливають на його поведінку на ринках збуту і ресурсів, закономірності організації його відносин із контрагентами постачальниками ресурсів і споживачами. Але мікроекономіка не розглядає питання, як безліч варіантів різноманітної господарської діяльності кожного окремого підприємства перетворюється на певні тенденції властиві розвитку сукупності всіх підприємств економічної системи. Коли макроекономіка розглядає не певне умовне підприємство, що лише представляє багатьох інших, а саме всі підприємства одразу, як єдність то вона стикається з наявністю нових закономірностей поведінки всього сектору підприємств, або всього сектору домогосподарств, або всієї держави, а не окремої її установи. Макроекономіка вивчає інтегральний результат поєднання безлічі різноманітних дій індивідуальних суб`єктів економічних відносин, закономірності і детермінанти розвитку секторів економіки загалом сектору підприємств, або сектору домогосподарств.

Макроекономіка вивчає функціональні зв`язки та залежності між різними параметрами функціонування економічної системи та її секторів в контексті порушення і відновлення загальноекономічної рівноваги.

Якщо мікроекономіка вивчає, наприклад за яких умов окреме підприємство буде збільшувати обсяги виробництва чи піднімати ціну, то макроекономіка вивчає за яких умов будуть зростати загальні обсяги виробництва в національній економіці чи зростати ціни на ринку загалом. Макроекономіка розглядає сукупності підприємств, домогосподарств, установ, бірж, банків та такі параметри функціонування економічної системи що формуються у взаємодії великих секторів - сукупні (середні) ціни, норму прибутковості, норму доходності, норму відсоткової ставки, середню заробітну плату тощо.

Позитивна і нормативна економічна теорія

Позитивна - вивчає зв`язки між явищами і процесами господарського життя виходячи з нейтральності щодо цілей особи чи суспільних груп (суспільства) і обмежується констатацією та поясненням фактів.

Нормативна - відрізняється ранжуванням альтернатив, наявністю тверджень таких як «для досягнення певної мети варто зробити наступним чином», «краще надати перевагу».

Слід враховувати різні вимоги щодо обґрунтування тверджень в межах позитивної і нормативної політекономії. Для позитивних тверджень - достатньо показати їх узгодженість із певною теоретичною школою послатись на певну теоретичну базу. Для нормативних - необхідно ґрунтуватись на чітко визначених цілях і пріоритетах діяльності, на ранжованих альтернативах.

2.2 Закони і категорії економічної науки

Закони економічної теорії безпосередній результат виконання останньою пізнавальної функції. “Економічний закон являє об`єктивний суттєвий необхідний сталий причинно-наслідковий зв`язок між певними явищами господарського життя або між сторонами всередині таких явищ” (Бутук);

Об`єктивність незалежність від волі окремої людини або особистості дослідника (неоднозначність цієї риси, пропозиція вважати, що форми прояву - залежать, а закон - ні);

Суттєвість рівень залежності результату від причини. Приклад із математичними коефіцієнтами варіації, коефіцієнтом Фішера тощо на скільки варіація залежної величини визначається варіацією факторної величини, суттєвість визначальний вплив причини на наслідки, факторних процесів на параметри залежних процесів;

Необхідність іманентна, внутрішня зумовленість залежності сутністю процесу або явища, роль залежності для забезпечення внутрішньої цілісності, органічності відтворення явища або процесу.

Сталість (відносна), але динамічніше змінюються не самі причинно-наслідкові зв`язки між явищами господарського життя, а форми прояву законів зі збереженням їхнього внутрішнього змісту.

Згідно економікс економічні принципи це узагальнення. Узагальнення яке має вірогіднісний характер і форми прояву економічних законів в кожному окремому випадку мають певну випадкову складову (відхилення від ідеального, або теоретичного значення) через те, що в у кожному окремому випадку діє більш складна система чинників ніж та, що врахована законом. Проте, оскільки законом врахована найбільш загальні, значущі, властиві всім елементам досліджуваної сукупності чинники, то всі відхилення групуються навколо теоретичного (передбаченого законом) значення.

Звідси, по-перше, для кількісної характеристики прояву економічних законів використовуються середні (агреговані) показники, по-друге обов'язковий елемент формулювання економічної закономірності - припущення “за інших рівних умов”.

1. Закони природи незмінні, а економічні лише відносно сталі;

2. Закони природи не вимагають діяльності людей для прояву свої дії, а економічні закони проявляються через діяльність людей;

3. Закони природи строго виконуються в кожному окремому випадку, а закони економіки не можна беззастережно розповсюджувати на всі окремі (індивідуальні випадки). Приклад з теоремою Піфагора і законом спадного характеру зв`язку між попитом і ціною (не на кожному конкретному ринку не для кожного конкретного товару і не для кожного моменту часу)

Система економічних законів

Звернути увагу на те, що в межах певної суспільно-економічної формації, в межах певного історичного періоду діють завжди поєднані в певну систему економічні закони, що утворюють певну взаємоузгоджену єдність (Загальні, особливі, специфічні);

Категорії

Категорія “абстрактне узагальнене поняття про певні сторони явищ а також про самі ці явища.” (Бутук). Форма відображення фактів та процесів економічного життя в уяві людини. Важлива ознака категорій наявність тих самих властивостей, що і у закону вона відбиває лише ті властивості сукупності окремих одиниць, що утворюють об`єкт дослідження, які властиві всім одиницям, відбивають основу їх ідентичності, виокремлення від інших явищ і процесів.

Приклади категорії праці, заробітної плати, доходів, витрат, основних засобів і т.п.

З Бутука: “Політекономія викриває загальне у поведінці господарюючих суб`єктів, абстрагуючись від багатьох індивідуальних ознак конкретних процесів”.

Категорія абстрактне, узагальнююче поняття про певні сторони економічних явищ та процесів, про самі таки явища, про їх зміст та структуру;

Звернути увагу, що категорія втілює в собі лише ті риси явища, процесу чи відносин економічного життя, що властиві будь якому індивідуальному явищу, факту, чи певним індивідуальним відносинам, що слугує підставою для їх відокремлення від всіх інших і класифікації саме до цієї категорії. Категорія «праця» втілює те загальне, що властиве всім видам праці, незважаючи на їхню індивідуальну різноманітність. Справді, є фізична є розумова праця, є праця теслі, зварювальника, інженера, програміста тощо. Що їх поєднує, що дозволяє називати всі ці види діяльності працею. Саме витрати фізичної або розумової енергії, використання фізичних чи розумових здібностей, докладання, використання потенціалу людини саме ці ознаки і стали основою визначення категорії праці.

2.3 Методи економічної науки

Метод - спосіб пізнання, сукупність процедур та інструментів, використання яких забезпечує достовірність отриманих в процесі наукового дослідження знань.

Метод - ознака науковості (не істинності)

Теоретичні та емпіричні

Теоретичні - забезпечення внутрішньої цілісності, логічної узгодженості теорії чи гіпотези, визначення місця нового знання в системі наукових знань. Вони забезпечують як спадкоємність, збереження наукової традиції, так і логічним, органічним розвитком існуючого категоріального апарату, його вдосконаленням.

Емпіричні - забезпечують узгодження наукових знань із фактами господарського життя, із накопиченим практичним досвідом.

Загальнонаукові та спеціальні (неоднозначність трактовки).

Загальнонаукові - структурно-функціональний та діалектичний

Спеціальні (наукової абстракції - врахування в процесі дослідження лише найбільш суттєвих з огляду на його цілі рис об`єкта (“Політекономія викриває загальне у поведінці господарюючих суб`єктів, абстрагуючись від багатьох індивідуальних ознак конкретних процесів”); моделювання (зокрема за допомогою математичних методів) - побудова штучних замінників, яким властиві спільні риси із об`єктами дослідження і які в процесі дослідження імітують його функціонування; історичний та логічний; аналіз (розгляд специфічних особливостей складових процесу чи явища господарського життя) та синтез (поєднання елементів процесу чи явища та вивчення закономірностей їх спільного функціонування, узгодження їх властивостей для досягнення спільної мети розвитку, виконання спільної ролі в економіці); індукції (від конкретного до загального, від випадку до поширення на весь клас явищ чи процесів) та дедукції (від загального принципу до поширення його дії на індивідуальні об`єкти); гіпотеза (припущення, первинне, таке, що підлягає подальшій перевірці методами наукового дослідження уявлення про сутність, риси та властивості явищ і процесів господарського життя), класифікація (розподіл досліджуваної сукупності на групи за певною ознакою).

2.4 Функції економічної теорії

Пізнавальна (теоретична), методологічна, ідеологічна (світоглядна), практична

Іноді додають прогностичну

Пізнавальна - вивчає і пояснює господарське життя відповідними методами дослідження, систематизує знання про господарське життя, дозволяє побачити за зовнішніми формами явищ їх внутрішню сутність та роль в функціонуванні економіки. Тим краще виконує, чим повніше і адекватніше відображає реальні господарські процеси.

Методологічна - створює понятійну базу та визначає основні вихідні положення і принципи дослідження для галузевих і функціональних економічних дисциплін, а також дисциплін, що перебувають на стику природничих та економічних наук (ергономіка, економічна географія). Звернути увагу на двосторонній зв`язок

Ідеологічна - формує ті елементи світогляду людини, що стосуються економічної діяльності, відносин між людьми та між людиною і суспільством в сфері господарювання. Отже бере участь у формуванні системи наших цінностей та пріоритетів,

2.5 Завдання економіки та критерії оцінки результативності й ефективності її функціонування

Щоб впливати на функціонування економіки, суспільство потребує інформації для оцінки міри досягнення економічних цілей. Така інформація ґрунтується на визначеності цілей і завдань, вирішення яких суспільство очікує від господарської системи та показників, за розмірами якими надається кількісна оцінка міри вирішення цих завдань. Отже завдання, що має вирішувати економічна система суспільства і результати вирішення цих завдань, тобто риси і властивості, яких має набути економіка, щоб відповідати вимогам суспільства можна вважати критеріями розвитку економіки.

Вимоги суспільства до економіки (відповідно, критерії її розвитку) складні і неоднозначні. При цьому переважна більшість таких вимог відбиває на тільки цінності й уподобання суспільства, а й усталені в ньому способи і механізми вирішення економічних завдань. Наприклад, в сучасних суспільствах із ринковою економікою важливим завданням є зменшення масштабів безробіття та уникнення високих темпів інфляції. Проте зниження інфляції, стає важливою умовою нормального функціонування економіки лише за використання суспільством певних механізмів економічної координації, заснованих на товарно-грошових відносинах і ринковому ціноутворенні. Зменшення безробіття набуває цінності для суспільства, лише коли залучення переважної більшості населення до економічної діяльності відбувається через ринок праці, отже це завдання відбиває не лише цінності й потреби суспільства, а й певний спосіб їх задоволення. Економіка США часів другої світової війни характеризувалась настільки масштабними потребами уряду в робочій силі для вирішення завдань національної безпеки, що проблема безробіття практично втратила значення: так змінивши риси економіки суспільство змінює перелік актуальних для себе економічних завдань. Одержавлена економка СРСР із штучно встановлюваними цінами практично не знала проблеми інфляції, отже відповідне завдання (зниження темпів зростання загального рівня цін) не було актуальним для економки, де товарно-грошові механізми були майже не задіяні.

Виходячи з наведеного вище, важливо розрізняти цілі стратегічні, самоцінні, ті, що безпосередньо відбивають потреби і уподобання суспільства від цілей інструментальних, таких, що виражають не цінності й уподобання суспільства, а лише необхідні (за певного способу організації економіки) умови досягнення стратегічних цілей і задоволення потреб суспільства.

Стратегічні цілі (тобто ті, що безпосередньо відбивають потреби, цінності й уподобання суспільства) можуть бути сформульовані виходячи з бачення економіки як сфери використання обмежених ресурсів для створення благ і задоволення потреб людей. Перша складова зв`язку «обмежені ресурси&задоволення потреб» - створення благ. Відповідно, отримуємо першу групу стратегічних економічних цілей - цілі забезпечення виробничої ефективності, які в найбільш загальному вигляді можна сформулювати як виробництво якомога більшого обсягу благ з наявного в суспільства обсягу ресурсів. Відповідний цій меті критерій розвитку економіки можна сформулювати як: міра її здатності забезпечувати економічне зростання, тобто поліпшення забезпеченості економічними благами за підвищення ефективності використання наявного ресурсного потенціалу.

Іі реалізація також, в свою чергу, вимагає вирішення цілей забезпечення руху ресурсів до осередків їх найбільш ефективного використання (алокативної ефективності) і власне раціональних пропорцій і режимів поєднання ресурсів в межах певного суб'єкта виробництва.

Відповідно, мета забезпечення (підвищення) виробничої ефективності розпадається на дві підпорядковані мети: спрямування ресурсів до осередків їх найбільш ефективного виробничого використання й досягнення оптимальних пропорцій поєднання і режимів застосування ресурсів в межах таких осередків (на підприємствах).

Теоретична база для відображення найкращого з усіх можливих рівня вирішення цих завдань (щодо алокації ресурсів й ефективності їх виробничого застосування) сформульована в межах неокласичного синтезу як перша умова Парето-ефективності економіки - ефективність виробництва. Вона полягає в тому, що обмінявшись ресурсами жодна пара фірм в економіці не може отримати приріст сукупного виробництва, тобто неможливо збільшити обсяги виробництва на одному підприємстві не втративши не менші обсяги на іншому.

Проте створення благ цінне не саме по собі, а як засіб задоволення потреб. Тому суспільство має дбати не лише про загальні обсяги створюваних благ, а й про структуру суспільного продукту. Остання тим краща, чим більше вона відповідає нашим потребам, тому міра досягнення розподільчих цілей, визначається тим, наскільки збігаються бажані для нас і фактичні пропорції виробництва альтернативних благ.

Теоретична база оцінки цілей розподільчої ефективності сформульовані як друга і третя умови Парето-ефективності: ефективність блага мікс (структура виробничої програми національного виробництва відповідає структурі потреб) і ефективність обміну (обмінявшись благами споживачі не можуть отримати приріст сукупного задоволення, тобто неможливо шляхом обміну поліпшити стан одного споживача, не погіршивши (не менше) стан іншого).

Виконання одночасно всіх трьох умов (ефективність виробництва, ефективність блага мікс та ефективність обміну) виражає формальні умови досягнення стану Парето-ефективності - стан економіки, коли неможливо поліпшити стан жодного суб'єкта економіки не погіршивши стан іншого.

Докладніше про формальні умови досягнення Парето-ефективності економіки студенти, які хочуть глибше розібратись в питаннях теми, можуть дізнатись з (Стігліц Дж. «Економіка державного сектору»).

Але розподільчі цілі суспільства виходять за межі економічної ефективності, вони пов'язані також з таким пріоритетом як соціальна справедливість та гуманність. Позбавляючи значну частку населення повноцінного доступу до благ, необхідних для розвитку, або перетворюючи платоспроможність на єдиний чинник доступу до таких благ як освіта. Тому суспільство має дбати не лише про те щоб створювати блага, а й щоб забезпечувати доступ населення до цих благ, перетворювати наявний запас благ на джерело задоволення потреб населення. Наприклад СРСР виробляв дуже багато, проте значна частина створених благ не ставала основою задоволення потреб населення, перетворюючись на нікому не потрібні запаси (будівництво транспортних артерій, що не несли жодного навантаження, накопичення військового потенціалу, надлишкове виробництво застарілих не бажаних для суспільства споживчих благ тощо). Інші проблеми забезпечення доступу до створених благ були притаманні протягом ХХ ст. для країн з ринковою економікою. Вони стикались із нестачею доходів переважної більшості населення для отримання доступу до створених благ. Ситуація, коли великі обсяги виробленої продукції можуть придбати лише незначна частка (найбільш заможна) населення, а більшість виявляється усунутою від споживання свідчить про неспроможність економіки вирішити третю групу цілей - цілі соціальної справедливості. Ця група цілей не має такої однозначної трактовки, як цілі виробничої ефективності, проте за досвідом країн, що досягли найкращих результатів в перетворенні економіки на інструмент підвищення добробуту суспільства вони можуть бути сформульовані так: забезпечення доступу широких верств населення до благ, які дає економічне зростання та дотримання принципів соціальної справедливості в господарській діяльності.

Але і ефективність виробництва, і рівномірність розподілу результатів між його учасниками, ще на забезпечують в сучасних умовах найвищого рівня задоволення потреб населення. Нині, економіка все більше стає не лише інструментом задоволення потреб, а й сферою їх реалізації. Так, економічна діяльність розглядається на лише як спосіб отримання певних благ, а й власне як благо, як процес самореалізації, розвитку особистості, виконання її суспільної місії. Тому суспільство на сучасному етапі розвитку розширило вимоги до економіки: вона не лише має бути ефективною, не лише забезпечувати справедливий розподіл результатів економічної діяльності між її учасниками, а й передбачати сприятливі умови для формування, розвитку і реалізації особистості в сфері господарської діяльності. Ця група цілей і вимог суспільства до економіки пов`язана із перетворенням економічної діяльності із засобу створення благ на безпосереднє джерело задоволення потреб, на сферу самореалізації людини. Праця набуває цінності не лише завдяки її результатам, а сама по собі й має оцінюватись не лише за результатами, а за місцем, яке вона займає в процесах розвитку і самореалізації особистості. Можна узагальнити цей комплекс вимог суспільства до економки як цілі гармонізації виробничого середовища. Проявом і критерієм міри вирішення цих завдань виступають наявність умов для трудової і соціальної мобільності населення, сприйнятливість економіки до інновацій, відсутність економічної дискримінації за культурною, расовою, релігійною, соціальними ознаками, гнучкість і адаптивність виробничого середовища до індивідуальних особливостей і потреб людини.

Але і цей перелік вимог суспільства до економки не можна вважати повним. Досвід накопичений людством свідчить, що суспільству іноді властиво вирішувати сучасні проблеми за рахунок створення додаткового навантаження на економіку майбутніх поколінь. Надмірна інтенсивність використання природного середовища, маргіналізація певної частки населення, укорінення соціальних суперечностей в механізми функціонування економки, деякі інші риси господарювання свідчать про неспроможність економіки вирішувати комплекс завдань, які можна узагальнити як цілі ненанесення шкоди майбутньому. Відповідно, важливим критерієм розвитку економіки виступає її здатність реалізовувати економічні інтереси і задовольняти потреби теперішніх поколінь, не завдаючи шкоди задоволенню потреб і реалізації інтересів майбутніх поколінь.

Тактичні (інструментальні) цілі, як вже було визначено вище, не мають самостійної цінності, а лише виражають умови, необхідні для досягнення стратегічних цілей за певного способу організації економічної діяльності. Для домінуючого в сучасному світі способу організації економіки можна запропонувати такий перелік головних інструментальних цілей:

...