Економічне мислення

- повна зайнятість і швидке зростання суспільного продукту;

- фінансова стабільність (достатня ліквідність фінансових установ та незмінність (передбачуваність) купівельної спроможності грошової одиниці);

- достатність ресурсного забезпечення для вирішення соціальних проблем на бажаному для суспільства рівні (виплати пенсій і допомоги малозабезпеченим, страхових виплат і гідної винагороди зайнятим створенням неприбуткових благ);

- дотримання прав і свобод представників всіх верств населення, зокрема в господарській сфері;

- оптимальна позиція країни в системі міжнародних економічних відносин, яка дозволяє максимізувати користь й мінімізувати втрати від участі в міжнародному поділі праці;

Сучасні, навіть найбільш розвинуті, економічні системи організовані таким чином, що вирішення різних тактичних завдань економіки часто передбачає виникнення суперечностей: одні й ті самі параметри функціонування економіки допомагають вирішити одні завдання і ускладнюють розв`язання інших. Наприклад, поширене явище, коли заходи уряду, які допомагають зменшити інфляцію, водночас, значно погіршують результати економіки щодо досягнення економічного зростання і повної зайнятості економічно активного населення. Так само, збільшення темпів економічного зростання часто досягається ціною віддалення від принципів соціальної справедливості й зниження рівня забезпечення соціальної сфери та навпаки: поліпшення ресурсного забезпечення соціальної сфери супроводжується зменшенням темпів економічного зростання і зниженням економічної ефективності.

Щоб обирати кращий, найбільш відповідний потребам суспільства компроміс між досягненням різних інструментальних цілей потрібні кількісні показники, які визначатимуть кількісну оцінку міри вирішення економічних завдань суспільства.

Економічні показники

Економічні показники дають кількісну оцінку економічним явищам і процесам, тобто визначають кількісні параметри економічної діяльності, забезпечуючи інформацію для прийняття рішень в сфері економічного управління. Виходячи з того, що в найбільш загальному баченні, головним завданням економічного управління є зіставлення витрат і результатів економічної діяльності, всі економічні показники можна поділити на дві групи: показники результатів і показники витрат. Їх зіставлення дає показники ефективності: відношення результатів до витрат. Показники які характеризують функціонування окремої господарської одиниці називають мікроекономічними, або індивідуальними показниками, показники, що характеризують функціонування великих сукупностей господарських одиниць (галузей, секторів економіки, регіонів, економіки загалом) називають макроекономічними або агрегованими. Показники економічної діяльності можуть розраховуватись як в натуральних (фізичних), так і у вартісних (грошових) одиницях вимірювання, проте розраховані в натуральних одинцях вимірювання показники самі по собі не мають економічної специфіки, вони відображають суто технологічний бік виробництва, залишаючись нейтральними щодо його економічної оцінки. Наприклад, і обсяг виробництва підприємством продукції певного виду можна виразити у фізичних одинцях (тони прокату певного сорту, кількість пар взуття певної моделі, тисячі штук цегли певного типу тощо), і обсяг витрачання ресурсів (тони нафти, м³ газу, або деревини певного сорту, тисячі штук цвяхів певного типорозміру тощо). Але такі показники не створюють умови для економічної оцінки, для зіставлення і порівняння обсягів витрачання ресурсів і створення продуктів. Чи ефективне виробництво де на виготовлення одного пончика витрачається 100г борошна і 20г повидла? Чи доцільно виробнику витрачати на його виробництва 80г борошна, 30г повидла і 10г сухого молока? Що краще, витратити на виробництво тисячі цеглин 200л мазуту чи 150м³ газу? Щоб отримати інформацію для економічного управління, для прийняття економічних рішень, економісти використовують не лише натуральні, а більшою мірою вартісні показники, тобто оцінюють і витрати, і результати виробництва в грошах. Весь надскладний комплекс наслідків, до яких призводить використання вартісних показників, тобто показників де кожне благо оцінюється через його ціну, ми зможемо усвідомити лише наприкінці нашого курсу. Але вже зараз, звертаємо увагу студентів на якісну відмінність, принципову специфічність вартісних показників, які створюють необхідну інформацію для прийняття економічних рішень.

Економічні показники витрат характеризують обсяги витрачання (споживання виробничих ресурсів). В основу оцінки масштабів витрачання ресурсів можуть бути покладені фізичні обсяги витрачених ресурсів (натуральне вимірювання), вартісна оцінка (сума цін витрачених ресурсів - грошове враження) або вартісна оцінка вигід, які можна було отримати за допомогою використаних ресурсів в альтернативних сферах їх використання. Останній спосіб оцінки дає найбільш цінну для прийняття економічних рішень інформацію, бо характеризує те, від чого відмовляється суспільство, використовуючи ресурси певним чином.

Економічні показники результативності можна тлумачити як кількісну міру досягнення певного результату (цілі) економічної діяльності. Наприклад, на мікроекономічному рівні обсяги виробництва певного підприємства чи в натуральних одиницях вимірювання (м² площі будівлі, кількість пляшок, чисельність обслужених клієнтів перукарні тощо), чи у вартісних одиницях вимірювання (дохід, виручка, генерована проектом сума грошового потоку за період тощо). На макрорівні прикладом показників результативності економічної діяльності (функціонування економіки чи її сектору) можуть слугувати обсяги суспільного продукту, національний дохід, обсяги споживчих витрат домогосподарств, обсяги валових приватних реальних інвестицій тощо.

Окремою групою кількісних показників результативності можна вважати показники задоволення потреб суспільства, чи окремої соціальної групи. Наприклад, такі комплексні (інтегральні) як індекс людського розвитку, чи такі, що характеризують окремі аспекти існування людей: наприклад, забезпеченість освітою (кількість шкіл, місткість класів, чисельність вчителів на тисячу населення тощо), лікарськими послугами (кількість медичних закладів, їх місткість, чисельність лікарів на тисячу населення тощо).

Економічні показники ефективності являють собою відношення кількісної оцінки результатів до кількісної оцінки витрат ресурсів. Комбінуючи різні показники результатів і витрат (чисельник і знаменник алгоритму розрахунку показника ефективності) можна одержувати безліч різноманітних показників ефективності. Наприклад, вираження і результатів і витрат в натуральних одиницях вимірювання: кількість одиниць продукції на працівника, чи на одиницю виробничої площі. Вираження результатів у вартісній оцінці й витрат в натуральній: сума виручки підприємства на одиницю витрат робочого часу. Вираження і результатів і витрат у вартісному вираженні: виручка на одиницю вартості основних фондів, чи на грошову одиницю річного фонду заробітної плати тощо.

Однією з важливих особливостей сучасного етапу розвитку економічної діяльності стає її інтернаціональний характер: зростають масштаби і вагомість впливу на ефективність кожної національної економіки її зв`язків з економічними системами інших країн, її участь в міжнародних процесах руху ресурсів і товарів. Рішення, що приймаються в сфері економічного управління все більше набувають інтернаціонального характеру і, відповідно, економічні показники також все більшою мірою стають інтернаціональними. Це проявляється в кількох рисах і тенденціях формування сучасних економічних показників, які можна узагальнено називати інтернаціональним характером економічних показників.

По-перше, характеризуючи масштаби витрачення ресурсів та результати функціонування економічних систем, вони все більшою мірою відбивають вплив факторів, що більшою чи меншою мірою формуються за межами національної економіки. Наприклад, зростання середньої зарплати по багатьом країнам ЄС може значною мірою відбивати вплив не параметрів функціонування внутрішнього національного ринку праці, а зміни в політиці оплати парці інших країн єдиного європейського економічного простору: щоб відволікти високомобільну національну робочу силу від можливостей більш доходного докладання праці в інших країнах, національним роботодавцям доводиться підвищувати рівень заробітної плати. Так само, зростання середньої продуктивності праці по економіці може бути спричинено не внутрішніми процесами накопичення капіталу і підвищення ефективності виробництва, а масштабним залученням іноземного капіталу, що дозволяє швидко оновити технологічну базу виробництва навіть в масштабах національної економіки, проте означає, що в майбутньому, вагома частина додаткових доходів в економіці буде виводитись в інші країни для виплати доходів іноземним інвесторам.

По-друге, свідоме регулювання національної економіки все більше має враховувати її місце в міжнародних економічних процесах, відносні результати певної національної економіки порівняно із результатами інших країн та їх груп. Ознакою позитивних результатів економічної політики держави стає не просто зростання суспільної продуктивності праці, а зростання вищими темпами, ніж в інших країнах регіону, чи країнах зі схожими економічними умовами. Тому методичні положення розрахунку економічних показників все більшою мірою орієнтуються на забезпечення порівнюваності, зі ставності показників для різних країн, на створення єдиної універсальної інформаційної бази для прийняття рішень, що враховують параметри функціонування не лише національної, а й світової економіки.

3. Етапи розвиту економічної теорії

Література до вступу та першої теми

1. Основи економічної науки: курс лекцій / В.С. Савчук, О.О. Бєляєв, К.Т. Кривенко та ін. - К.: КНЕУ, 2011. - 442с.

2. Хейне П. Экономический образ мышления. - М.: Вильямс, 2005. - 456с.

3. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: в 2-х т., пер. с англ.. - М.: Республика, 1992. -Т.1. 522с.

Додаткова:

1. Базилевич В.Д., Колчигін О.П., Свірідов С.М. Суспільне виробництво, його фактори та результати / Київський держ. торговельно-економічний ун-т. - К., 1995. - 51с.

2. Олександр Ястремський, Олена Гриценко. Основи мікроекономіки: підручник - Київ: Знання, 1998, - 714с.

3. Блауг М. Методология экономической науки или как экономисты объясняют: Пер. с англ. - М.:НП «Журнал «Вопросы экономики»», 2004.

4. Політична економія: Навч. посібник/ С.В. Савчук, К.Т. Кривенко, О.О.Бєляєв - К.:КНЕУ, 2008.- 508с.

6. Башнянин Г.І., Шевчик Б.М. Економічне мислення в умовах соціокультурних флуктацій / Формування ринкової економіки: зб. наук. праць. - К.: КНЕУ, 2011, -- с. 251-259

Размещено на Allbest.ru