Главная Коллекция "Revolution" Экономика и экономическая теория Економічна ефективність використання виробничих ресурсів підприємства

Економічна ефективність використання виробничих ресурсів підприємства

Мета та принципи діяльності підприємства, порядок створення та реєстрації в місцевих органах влади. Склад, структура, динаміка руху та продуктивність праці персоналу. Показники ефективності використання основних виробничих фондів та оборотних коштів.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 24.11.2015
Размер файла 174,0 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аграрний коледж управління і права

Полтавської державної аграрної академії

Циклова комісія економічних дисциплін

Спеціальність 5.03060101 «Організація виробництва»

Курсова робота

з дисципліни «Економіка підприємства»

На тему:

Економічна ефективність використання виробничих ресурсів підприємства

Студентки Поліщук А.А.

3 курсу 31-ОВ групи

Керівник: Кононенко Ю.С.

Полтава - 2015 рік

Завдання до виконання курсової роботи. (Варіант 20)

Таблиця 2.1.1

Розділ 2

Середньоспискова чисельність працівників (у т.ч робітників) у базовому році, чол

Чисельність робітників на 01 січна звітного року. чол.

Надійшло робітників протягом року, чоловік, чисельних - дата надходження, знаменник - чисельність робітників, які пране влаштувалися

Вибуло робітників протягом року, чол..

Чисельність керівників, спеціалістів та службовців, чол.

Усього

У тому числі з. причин

За власним бажанням

У зв'язку 3 виходом на і пенсію

У зв'язку 3 призовом на дійсну військову службу

У зв'язку зі вступом до ВНЗ

За порушення трудо вої дисципліни

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

109 (99)

97

28.01/2

4.03/2

17.05/2

8.06/2

9.10/2

9

5.03/3

3.07/2

12.09/2

10.12/2

9

Таблиця 2.2.1

Розділ 3

Варіант

Обсяг виготовленої продукції(товарів, робіт,послуг),грн

Серелньорічна вартість основих виробничих фондів, базовий рік, грн

Базовий рік

Звітний рік

20

942460

956005

341900

Таблиця 3.1.1

Розділ 3

Найменування показників

Основні фонди, у тому числі, грн.

будівлі

споруди

передавальні пристрої

силові та робочі машини й устаткування

транспортні засоби

інструмент виробничий, господарський інвентар

інші основні фонди

земля

капітальні витрати на поліпшення землі

робоча і продуктивна худоба

багаторічні насадження

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

Наявність основних фондів на початок року, тис. грн.

32060

31700

36000

127600

70000

3750

3800

17000

3500

7000

-

Надходження основних фондів протягом року (+); вибуття (-); тне. грн.

-2100

+1400

-1250

+1700

+1350

+1100

-1300

+250

-850

+1050

-

Місяць надходж./ вибуття

01

02

05

03

07

06

10

05

07

08

-

Пункт 3.4, Розділ 3

Види основних засобів

Технологічне обладнання для переробки фруктів

Первісна вартість, тис. гри.

104,3

Ліквідаційна вартість у % від первісної вартості

1,15

Термін використання, років

12

Кількість виготовленої продукції з розподілом за роками (одиниць продукції)

1

2000

2

2000

3

3000

4

3500

5

4000

6

4000

7

3800

8

3815

9

3900

10

4015

11

4240

12

4280

Розділ 4. Пункт 4.1, 4.2

Середній залишок обігових засобів у базовому році/чистий дохід, грн

Звітна дата

Залишки обігових засобів за елементами, грн

сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати

паливо

незавер-шене виробництво

готова продукція на складі

продукція відвантажена, але не сплачена в строк

грошові кошти

дебіторська заборгованість

допоміжні матеріали

розрахунки майбутніх періодів

запасні частини

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

631000/910481

на початок звітного року

78000

34900

8100

111868

14760

14500

1000

15800

на початок II кв

67560

26000

5760

73470

31300

41260

15800

16000

1200

14000

на початок III кв.

43440

17400

3000

62200

22100

33500

17300

16000

1400

13100

на початок IV кв.

89710

40000

4800

102500

58660

21200

15200

14100

2300

11000

на кінець звітного року

74300

31300

5010

91600

46400

19700

14250

13940

1460

10720

Зміст

Вступ

Розділ 1. Документи і процес реєстрації підприємства

1.1 Підприємство: мета створення й принципи діяльності. Порядок створення та реєстрації підприємства

1.2 Розроблення документації, необхідної для реєстрації підприємства в місцевих органах влади

Розділ 2. Склад, структура, показники руху та використання персоналу підприємства

2.1 Характеристика, склад і структура персоналу. Визначення середньорічної чисельності персоналу підприємства

2.2 Визначення показників руху та продуктивності праці персоналу

Розділ 3. Склад, структура й показники використання основних виробничих фондів підприємства

3.1 Характеристика, склад і структура основних виробничих фондів розрахунок технологічної структури

3.2 Визначення показників руху основних виробничих фондів

3.3. Визначення середньорічної вартості основних виробничих фондів; розрахунки показників, які характирезують ефективність їх використання

3.4 Визначення амортизаційних відрахувань, аналіз діючих методів нарахування амортизації

Розділ 4. Склад, структура та показники використання оборотних коштів підприємства

4.1 Характеристика, склад і структура оборотних коштів підприємства

4.2 Визначення середнього річного залишку оборотних коштів

4.3 Розрахунок показників, які характеризують ефективність використання оборотних коштів. Розрахунок розміру вивільнення (додаткового залучення) оборотних коштів у звітному році порівняно до базового року

Розділ 5. Основні техніко-економічні показники виробничо-господарської діяльності підприємства

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Кризовий стан української економіки, що охопив всі галузі підприємництва, характеризується негативною тенденцією спаду ефективності виробництва. В основному це виражається у стійкому зниженні обсягів виробництва, постачанні продукції, падінні фондо- та матеріаловіддачі. Продуктивність праці якщо і підвищується то це відбувається переважно за рахунок цінових факторів. Вихід із кризової ситуації багато в чому залежить від вирішення проблеми підвищення ефективності виробництва в умовах ринкових відносин, раціонального використання виробничого потенціалу підприємства та економії всіх видів ресурсів.

Для досягнення поставлених цілей необхідно провести аналіз показників прибутковості підприємства з метою подальшої успішної діяльності та перспективою підвищення ефективності виробництва. Що в свою чергу позитивно впливатиме на українську економіку в цілому.

Мета. Визначити фактори впливу на зміни виробничих ресурсів підприємства і їх наслідки шляхом аналізу економічної ефективності виробничих ресурсів підприємства.

Структура роботи та її обсяг. Робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків.

У першому розділі роботи наведені теоретичні принципи теми, основні поняття, та необхідність аналізу в діяльності підприємства.

У другому розділі визначаємо склад,структуру і показники руху та використання персоналу підприємства.

Третій розділ містить в собі наступні питання: характеристика, склад і структура основних виробничих фондів,визначення середньорічної вартості основних виробничих фондів, визначення амортизаційних відрахувань, аналіз діючих методів нарахування амортизації.

Четвертий розділ складається з: характеристики і структури оборотних коштів, визначення середньорічного залишку оборотних коштів, ефективність використання оборотних коштів.

П'ятий розділ, заключний описує основні техніко-економічні показники виробничо-господарської діяльності підприємства.

Розділ 1. Документи і процес реєстрації підприємства

1.1 Підприємство: мета створення й принципи діяльності. Порядок створення та реєстрації підприємства

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки.

Перелік обов'язкових атрибутів підприємства (юридичної особи):

- назва;

- код ЄДРПОУ (Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України);

- печать (Де вказана назва підприємства та ідентифікаційний код)

- юридична адреса;

- рахунок у банку;

- замкнена система обліку і звітності;

Відповідно до Закону "Про підприємництво", (07.02.91 р., №698-XІІ зі змінами та доповненнями)

Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством

Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:

o громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;

o юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність";

Щодо юридичних осіб та громадян, для яких підприємницька діяльність не є основною, цей Закон застосовується до тієї частини їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.

Найменування суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи повинне містити відомості про його організаційно-правову форму та назву. У найменуванні суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи забороняється використання повних або скорочених найменувань органів державної влади, органів місцевого самоврядування та похідних від цих найменувань, а також найменувань, тотожних найменуванню іншого суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи чи об'єднання громадян, внесених до відповідних реєстрів.

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.

Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші злочини не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

o приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

o підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

o комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

o державне підприємство, що діє на основі державної власності;

o підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності);

o спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб'єктами співробітництва.

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

У разі якщо в статутному капіталі підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

§ вільний вибір видів діяльності;

§ залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

§ самостійне формування програм діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

§ вільний найм працівників;

§ залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

§ вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

§ самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд;

1.2 Розроблення документації, необхідної для реєстрації підприємства в місцевих органах влади

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької юридичної особи подаються такі документи:

- рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом;

- статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва;

- реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;

- документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;

- документ, що засвідчує внесення плати за держану реєстрацію;

При створенні відкритих акціонерних товариств (крім відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та/або корпоратизації) подається засвідчений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіт про наслідки підписки на акції.

Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) на дату державної реєстрації може бути місцезнаходження (місце проживання) одного із засновників або місцезнаходження за іншою адресою, що підтверджується договором оренди або іншим відповідним договором.

Органам державної реєстрації забороняється вимагати від суб'єктів підприємницької діяльності додаткові документи, не передбачені цим Законом.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом (для юридичних осіб), який надається органам державної реєстрації органами державної статистики, або ідентифікаційним номером фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів.

За порушення термінів реєстрації та вимогу подання для реєстрації документів, не передбачених законом, посадові особи несуть адміністративну відповідальність згідно із законодавством.

У п'ятиденний термін з дати реєстрації органи державної реєстрації направляють примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповідному державному податковому органу і органу державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності до органів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і Пенсійного фонду України.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором суб'єкта підприємницької діяльності і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.

Повідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний направити державному податковому органу, в якому він обліковується як платник податків і зборів (обов'язкових платежів). Таке повідомлення протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунку (включаючи день відкриття або закриття) подається особисто або направляється на адресу відповідного державного податкового органу з повідомленням про вручення. Форма і зміст повідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках встановлюється центральним податковим органом України.

У разі зміни назви, організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності, а також форми власності суб'єкти підприємницької діяльності у місячний термін з моменту настання зазначених змін зобов'язані подати документи для перереєстрації.

Перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності проводиться в порядку, встановленому для його реєстрації.

У разі перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, що визначається правонаступником підприємства, приватизованого як цілісний майновий комплекс, подається документ, який засвідчує право власності на зазначений об'єкт.

Суб'єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття зазначених підрозділів не потребує їх державної реєстрації. Суб'єкт підприємницької діяльності повідомляє про відкриття філії (відділення), представництва орган державної реєстрації шляхом внесення додаткової інформації в свою реєстраційну картку.

Відповідальність за відповідність чинному законодавству установчих документів, що подаються для проведення реєстрації, несе власник (власники) або уповноважені ним органи, які подають документи для реєстрації суб'єкта підприємництва.

У разі зміни свого місцезнаходження суб'єкт підприємницької діяльності в семиденний термін повинен повідомити про це орган державної реєстрації.

Розділ 2. Склад, структура, показники руху та використання персоналу підприємства

2.1 Характеристика, склад і структура персоналу. Визначення середньорічної чисельності персоналу підприємства

Для здійснення підприємницької діяльності підприємець має право укладати з громадянами договори про використання їх праці. При укладанні трудового договору в тому числі у випадках, передбачених законами України, - контракту підприємець зобов'язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижче встановленого в республіці мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства.

Розрізняють поняття "трудові ресурси" і "персонал підприємства". Під трудовими ресурсами спід розуміти частину населення працездатного віку, що має необхідні фізичні можливості, володіє знаннями і практичним досвідом для здійснення визначеної роботи в народному господарстві. До трудових ресурсів відносять як фактично зайнятих, так і потенційних працівників.

Персонал підприємства (кадри, трудовий колектив) - це сукупність працівників, що входять до його облікового складу які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності й забезпечують господарську діяльність суб'єкта господарювання.

У діяльності підприємства, крім постійних працівників, часто беруть участь інші працездатні особи, які працюють на підприємстві тимчасово на підставі трудового договору (контракту).

Залежно від функцій, які виконують працівники на підприємстві, вони поділяються на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності. Так, у промисловості до першої групи (промислово-виробничого персоналу) відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних структурних підрозділів і лабораторій, заводоуправлінь, складів, охорони -- тобто всіх зайнятих у виробництві або безпосередньому його обслуговуванні. До другої групи персоналу відносять працівників структур, які належать підприємству, але не пов'язані безпосередньо з процесами промислового виробництва, тобто житлово-комунального господарства, навчальних і медичних закладів, дитячих садків та ясел, культурно-побутових установ тощо.

Залежно від характеру виконуваних функцій, персонал підприємства поділяється на такі категорії: робітники, керівники, спеціалісти, службовці, охорона та учні.

Керівники -- це працівники, що займають керівні посади на підприємствах та у їхніх структурних підрозділах, а також їхні заступники.

До спеціалістів відносять працівників, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи, зокрема: інженери, економісти, бухгалтери, інспектори, психологи, соціологи, фізіологи, техніки, нормувальники, юрисконсульти тощо.

Службовці -- це працівники, що виконують суто технічну роботу і займаються діловодством, обліком, контролем, господарським та технічним обслуговуванням, зокрема: діловоди, обліковці, секретарі-друкарки, креслярі, стенографісти, касири тощо.

До складу охорони входять працівники сторожової та пожежної служби підприємств.

Учнями вважаються особи, що проходять професійну підготовку на підприємстві за системою бригадного та індивідуального навчання.

Робітники -- це категорія персоналу, яка безпосередньо зайнята у процесі створення матеріальних цінностей, виконання робіт та надання послуг. До робітників належать також двірники, прибиральниці, охоронці, кур'єри, гардеробники.

Робітники поділяються на основних, тобто безпосередньо зайнятих виконанням технологічних операцій з виготовлення продукції, і допоміжних, які виконують різноманітні допоміжні або підсобні операції.

При здійсненні господарської діяльності важливе значення має розподіл персоналу підприємства за професіями та спеціальностями.

Професія -- це особливий вид трудової діяльності, здійснення якої потребує певних теоретичних знань та практичних навичок.

Спеціальність -- це різновид трудової діяльності в межах даної професії, який має специфічні особливості й потребує від працівника додаткових (спеціальних) знань та навичок.

Так, професія слюсаря охоплює спеціальності слюсаря-ремонтника, слюсаря-інструментальника, слюсаря-складальника; професія токаря охоплює спеціальності токаря-карусельника, токаря-револьверника, то- каря-розточувальника.

Працівники кожної професії та спеціальності відрізняються рівнем кваліфікації.

Кваліфікація -- це рівень знань та трудових навичок, необхідний для виконання робіт певної складності за відповідною професією чи спеціальністю.

Кваліфікована праця -- праця, що потребує спеціальної підготовки працівників, знань, умінь і навичок для виконання певних видів робіт.

За рівнем кваліфікації робітники виконують різні за складністю роботи, мають неоднакову професійну підготовку і поділяються на чотири групи:

- висококваліфіковані -- робітники, які виконують особливо складні та відповідальні роботи (наприклад, ремонт і наладка складного обладнання тощо) і мають великий практичний досвід;

- кваліфіковані -- робітники, що виконують складні роботи (наприклад, метало- та деревообробні, ремонтні, будівельні тощо) і мають значний досвід роботи;

- малокваліфіковані -- робітники, що виконують нескладні роботи (деякі складальні, технічний нагляд тощо) і мають певний досвід роботи;

- некваліфіковані -- робітники, які виконують допоміжні та обслуговуючі роботи (вантажники, прибиральники, гардеробники) і не потребують спеціальної підготовки.

Конкретний рівень кваліфікації робітників визначається за допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників (характеристик).

За відношенням працівників до власності підприємства їх можна поділити на власників і найманих.

Власник -- це працівник, який бере участь у господарській діяльності підприємства особистою працею та власним майном (активами), а також природними ресурсами (земельною ділянкою).

Найманий працівник -- працівник, який бере участь у господарській діяльності підприємства тільки особистою працею.

Крім того, в господарській діяльності підприємства можуть брати участь сумісники, а також працівники, які виконують роботи підприємства від імені інших суб'єктів господарювання.

Сумісник -- працівник підприємства (власник, найманий працівник), який має місце основної роботи на іншому підприємстві. Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Конкретний рівень кваліфікації робітників визначається розрядами, які присвоюються їм залежно від теоретичної та практичної підготовки.

Кваліфікація керівників, спеціалістів та службовців залежить від характеру і рівня спеціальної підготовки, а також від практичного досвіду роботи. Залежно від цього їх поділяють на такі групи:

- найвищої кваліфікації (з вченими ступенями і званнями);

- вищої кваліфікації (працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом);

- середньої кваліфікації (працівники з середньою, середньо-спеціальною освітою та певним практичним досвідом);

- спеціалістів-практиків (без спеціальної освіти, але із значним досвідом роботи).

Названим категоріям працівників на підприємстві надається відповідна посада згідно із штатним розписом.

Штатний розпис -- це внутрішній нормативний документ підприємства, в якому зазначається перелік посад, що є на даному підприємстві, чисельність працівників за кожною з них і розміри їхніх місячних посадових окладів.

Усі працівники, які своєю працею беруть участь у господарській діяльності підприємства на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством, становлять його трудовий колектив.

Таблиця 2.1.1

Розрахунок середньоспискової чисельності персоналу за звітний рік

Місяці

Наявність на початок місяця, чол..

Рух робітників: + надійшли, - вибули. Дата-чисельність

Підрахунок

Середньооблікова чисельність робітників за місяць, чол..

Січень

97

28.01(+2)

(97*27+99*4)/31

97

Лютий

99

05.02(-3)

(99*4+96*25)/28

98

Березень

96

04.03(+2)

(96*3+98*29)/31

103

Квітень

98

-

-

98

Травень

98

17.05(+2)

(98*16+100*15)/31

99

Червень

100

08.06(+2)

(100*7+102*23)/30

102

Липень

102

03.07(-2)

(102*2+100*29)/31

100

Серпень

100

-

-

100

Вересень

100

12.09(-2)

(100*11+98*19)/30

99

Жовтень

98

9.10(+2)

(98*8+100*23)/31

99

Листопад

100

-

-

100

Грудень

98

10.12(-2)

(98*9+96*22)/31

97

Разом

1186

-

-

1192

Середньооблікова чисельність працівників за рік

99

-

-

99

Розрахунок середньорічної чисельності робітників за звітний рік ведуть за формулою:

Чміс - середньоблікова чисельність робітників за місяць.

Таблиця 2.1.2

Структура персоналу підприємства за базовий і звітний роки

Категорії персоналу

Базовий рік

Звітний рік

Чисельність, чол

Стр - ра, %

Чисельн., чол

Стр - ра, %

Робітники

99

90,82

99

91,67

Адміністративно-управлінський персонал

10

9,17

9

8

Всього

109

100

108

100

Висновки

Проаналізувавши структуру персоналу підприємства у базовому і звітному роках можемо зробити висновок про зменшення чисельності персоналу підприємства. Зменшення чисельності персоналу підприємства відбувається здебільшого за рахунок зменшення чисельності адміністративно-управлінського персоналу у звітному році порівняно з базовим на 1 особу, кількість робітників залишилась сталою.

Отже, можемо зробити висновок про зміни структури персоналу за рахунок незначного скорочення адміністративно-управлінського персоналу, та сталої кількості робітників на підприємстві.

2.2 Розрахунок показників руху та продуктивності праці персоналу

Обчислимо основні показники руху персоналу за звітний період: коефіцієнти обігу з прийому та вибуття, загального обігу і плинності персоналу.

1. Коефіцієнт обороту з прийому

2. Коефіцієнт обороту з вибуття

3. Коефіцієнт загального обороту

4. Коефіцієнт плинності кадрів

Висновки

Так як показники плинності кадрів 0,05 відповідає нормативному значенню 0,05 можна зробити висновок про нормальний рівень плинності кадрів, що може свідчити про високий рівень трудової дисципліни та кадрового менеджменту.

Таблиця 2.2.1

Показники продуктивності персоналу у базовому і звітному році

Показники

Базовий рік

Звітний рік

Відхилення (+,-)

Відхилення,%

1. Обсяг виготовленої продукції

942460

956005

13545

1,4%

2. Середньооблікова чисельність персоналу, всього

109

108

-1

0,92 %

3.Середньооблікова чисельність робітників

99

99

0

-

4.Виробіток на одного працівника

8646,42

8851,89

205,47

2,32%

5.Виробіток на одного робітника

9519,79

9656,62

136,8

1,41%

Висновки

Аналіз результатів розрахунків свідчить про загальну тенденцію до зростання показників виробітку по підприємству, також тендецію до збільшення показників виробітку по підприємству, продуктивність праці одного працівника збільшилась на 2,32%, а у розрахунку на одного робітника змін не відбулося. Це пов'язано зі зростанням обсягів виробництва на 1,4% при одночасному зменшенні кількості працівників на підприємстві.

Отже можемо зробити висновок про збільшення продуктивності використання персоналу і підвищення рівня продуктивності праці на підприємстві.

Розділ 3. Склад, структура й показники використання основних виробничих фондів підприємства

3.1 Характеристика, склад і структура основних виробничих фондів; розрахунок технологічної структури

Основні фонди - це частина засобів виробництва, які діють у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігають при цьому впродовж усього періоду натурально-речовинну форму і переносять свою вартість на продукцію по частинах у міру зносу у вигляді амортизаційних відрахувань. Згідно з системою бухгалтерського обліку, до основних фондів відносяться засоби праці з терміном служби більше 12 місяців чи протягом нормального виробничого операційного циклу. Основні фонди поділяються на основні виробничі і основні невиробничі фонди.

До основних виробничих фондів належать ті основні фонди, які беруть участь у виробничому процесі безпосередньо (верстати, устаткування тощо) або створюють умови для виробничого процесу (виробничі будівлі, споруди тощо).

Основні невиробничі фонди - це об'єкти культурно-побутового призначення (клуби, їдальні тощо). Основні фонди ще називають поза оборотними, або низькооборотними, активами;у вартісній оцінці вони становлять значну частину статутного капіталу підприємства. Типовий склад основних виробничих фондів виробничих підприємств такий: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини й устаткування, прилади, лабораторне обладнання, обчислювальна техніка, транспортні засоби, інструмент і пристосування, виробничий й господарський інвентар тощо.

Розрізняють активну й пасивну частини основних фондів. Ті фонди (машини, обладнання тощо), які беруть безпосередню участь у виробничому процесі, належать до активної частини основних фондів. Інші (будівлі, споруди), які забезпечують нормальне функціонування виробничого процесу, відносять до пасивної частини основних фондів.

Облік і оцінювання основних фондів здійснюються в натуральній і грошовій формах. Натуральна форма обліку основних фондів необхідна для визначення їхнього технічного стану, виробничої потужності підприємства, ступеня використання устаткування й інших цілей. Грошове (або вартісне) оцінювання основних фондів необхідне для визначення їх загального обсягу, динаміки, структури, величини вартості, що переноситься на готову продукцію, а також для розрахунків економічної ефективності капітальних вкладень. Грошова форма обліку основних фондів ведеться за певними напрямами. Первісна вартість основних фондів включає вартість придбання устаткування (споруди, будівлі), транспортні витрати з доставки і вартість монтажу тощо. За первинною вартістю фонди приймаються на облік, визначається їхня амортизація й інші показники.

Відновна вартість - це витрати на відтворення основних фондів у сучасних умовах. Вона встановлюється, як правило, під час переоцінювання основних фондів. Оскільки натурально-речовий склад основних фондів підприємства дуже різноманітний, для їх обліку, аналізу та планування використовують різні ознаки класифікації.

Класифікація основних фондів підприємства. За характером використання виділяють основні виробничі та невиробничі фонди:

1. Основні виробничі фонди основного виду діяльності підприємства.

2. Основні виробничі фонди інших галузей, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією товарів (виробництвом продукції або наданням послуг), але виконують окремі підсобно-допоміжні та обслуговуючі функції (в торговельних підприємствах до них відносять основні фонди таких сфер матеріального виробництва, як транспорт, будівництво, виробництво, побутове обслуговування, інформаційно-обчислювальне обслуговування тощо).

3. Невиробничі основні фонди, використання яких пов'язане з діяльністю, що відноситься до галузей невиробничої сфери (житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт, освіта, культура, охорона здоров'я, відпочинок та туризм, соціальне забезпечення тощо).

На відміну від основних виробничих фондів, які обслуговують господарську діяльність підприємства, створюють умови для її успішного здійснення, наявність у торговельного підприємства невиробничих основних фондів призначена для вирішення соціальних завдань: створення належних умов для проживання та відпочинку робітників підприємства та членів їх сімей, підтримки стабільності трудового колективу, покращення умов праиі та морального клімату.

Оскільки в торговельних підприємствах переважають жінки та молодь, рішення цих питань актуальне та злободенне.

За цільовим призначенням виділяють: будівлі та споруди, машини, обладнання, транспортні засоби, інвентар, інструменти.

1. Будинки - архітектурно-будівельні об'єкти, що забезпечують умови праці працівників торгівлі, зберігання, сортування та підготовку товару до продажу, продаж товарів, надання торговельних послуг населенню.

2. Споруди - інженерно-будівельні об'єкти, потрібні для здійснення виробничих та торгово-технологічних процесів.

3. Передавальні засоби, за допомогою яких здійснюється передача енергії, тепла, а також рідких та газоподібних речовин.

4. Машини та устаткування, до яких належать силові машини, робочі механізми та устаткування, торговельні автомати, механічне устаткування, підйомно-транспортне устаткування; контрольно-касові апарати, вимірювальні прилади, апарати та устаткування для виготовлення і продажу безалкогольних напоїв, фасувально-пакувальне устаткування, інше торгово-технологічне устаткування, теплове устаткування.

5. Механізований інструмент, немеханізовані засоби праці та закріплені до машин інструменти.

6. Виробничий інвентар та приладдя, предмети виробничого призначення; устаткування з охорони пращ, ємності для зберігання рідких та сипучих товарів тощо.

7. Транспортні засоби пересування, призначені для переміщення людей та вантажу.

8. Господарський інвентар - предмети конторського та господарського призначення.

9. Багаторічні насадження.

Залежно від участі у виробничому процесі розрізняють пасивні та активні основні фонди:

1. Пасивна частина - будівлі, споруди та інші елементи основних фондів, які безпосередньо не впливають на предмети праці, але створюють матеріально-речові умови для господарської діяльності підприємства.

2. Активна частина - машини, обладнання, інструменти та інші елементи основних фондів, які використовуються для безпосереднього впливу на предмети праці.

У галузях виробничої сфери вирішальну роль має стан та технічний рівень активної частини основних фондів. Він визначає можливість підприємства щодо збільшення виробничих потужностей та виробничої програми, рівень продуктивності пращ основного виробничого персоналу. Це вимагає першорядної уваги до збільшення питомої ваги активної частини основних фондів у їх загальному обсязі. Для торговельних підприємств велике значення мають розміри, стан та місцезнаходження пасивної частини основних фондів--торгових та складських приміщень. Вони визначають імідж підприємства, обсяги товарообігу та його товарного забезпечення (зберігання товарних запасів), інтенсивність потоків покупців, й, відповідно, рівень продуктивності праці робітників торговельного підприємства. Стан активної частини основних фондів визначає рівень продуктивності пращ тільки окремих категорій робітників, які виконують виробничі функції - фасувальників, вантажників, наладчиків. Для інших категорій персоналу активна частина основних фондів забезпечує належні умови праці, підвищує комфортність та якість обслуговування покупців.

Залежно від форм власності розрізняють власні основні та орендовані основні фонди:

1. Власні основні фонди.

2. Орендовані основні фонди, передані у використання підприємству на основі угоди про оренду приміщень, споруд або лізинг машин, обладнання на визначений часовий термін за визначену плату з правом (фінансова оренда) або без права (оперативна оренда) подальшого викупу.

Вартісна оцінка власних основних фондів, а також фондів, взятих у фінансову оренду, вартість цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, взятих в оренду, відображаються у балансі підприємства.

Вартість окремих інвентарних об'єктів основних фондів, взятих в оперативну оренду (крім приміщень) обліковується на позабалансовому рахунку "Орендовані основні фонди", виходячи з експертної оцінки їх вартості, відображеної в угоді про оренду (лізинг).

Залежно від джерел фінансування виділяють основні фонди, що внесені до статутного фонду підприємства; ті, що придбані за рахунок власних коштів; придбані за рахунок довгострокових кредитів та інших позикових коштів, а також безоплатно отримані основні фонди:

1. Основні фонди, внесені до статутного фонду підприємства його засновниками (передані в порядку оплати акції).

2. Основні фонди, придбані протягом діяльності підприємства за рахунок власних коштів.

3. Основні фонди, придбані за рахунок довгострокових кредитів та інших позикових коштів.

4. Безоплатно отриманні основні фонди (в порядку спонсорської, безплатної фінансової допомоги тощо).

Наведена класифікація має суттєве значення для оцінки можливостей впливу підприємства на склад основних фондів.

Залежно від стану фактичного використання основні фонди поділяють на ті, що використовуються в основній господарській діяльності; здані в оперативну або фінансову оренду (лізинг); такі, що тимчасово не використовуються:

1. Основні фонди, які фактично використовуються в господарській діяльності підприємства.

2. Основні фонди, здані в оренду (оперативну чи фінансову).

3. Основні фонди, що тимчасово не використовуються у зв'язку з переходом на нові види продукції, проведенням планового ремонту, сезонними коливаннями в обсязі попиту.

4. Основні фонди, подальше використання яких у діяльності підприємства не планується.

Якщо підприємство має зайві основні фонди, що тимчасово не використовуються, то основним завданням є пошук можливостей їх альтернативного використання шляхом перепрофілювання, здавання в оренду або продажу, максимізації отриманих унаслідок цього доходів. Розглянута класифікація основних фондів використовується для аналізу їх стану, планування відтворення, складання державної звітності, проведення переоцінок та інвентаризацій. Структура основних фондів підприємства характеризується питомою вагою їх різних груп у загальному обсязі основних фондів. її аналіз дозволяє оцінити співвідношення різних видів основних фондів, дати характеристику змінам в їх складі. Усі основні фонди, що знаходяться у розпорядженні підприємства, незалежно від порядку їх формування, а також сукупність його обігових фондів (сировини, палива, матеріалів та інших матеріальних ресурсів) прийнято називати матеріально-технічною базою підприємства.

Таблиця 3.1.1

Видова структура виробничих фондів підприємства у звітному році

Найменування груп основних фондів

Наявність на початок року, грн..

Надійшло протягом року, грн..

Вибуло протягом року, грн..

Наявність на кінець року, грн..

Питома вага,%
<...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены