Стратегічний та фінансовий аналіз діяльності підприємства в системі прийняття управлінських рішень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Кафедра міжнародної економіки

Курсова робота

на тему:

"Стратегічний та фінансовий аналіз діяльності підприємства в системі прийняття управлінських рішень (на прикладі ТОВ "Агро-Союз")

План

Вступ

Розділ 1.Теоретичні основи аналізу фінансового потенціалу підприємства.

1.1 Суть фінансового потенціалу підприємства

1.2 Методи і завдання ( задачі ) аналізу фінансової діяльності суб'єктів господарювання

1.3 Методика ( етапи ) проведення аналізу фінансового стану підприємства

Розділ 2. Аналіз фінансово - господарської діяльності підприємства ТОВ «Агро-Союз»

2.1 Загальна характеристика діяльності підприємства ТОВ « Агро-Союз»

2.2 Аналіз ліквідності

2.3 Аналіз платоспроможності ( фінансової стійкості)

Розділ 3. Стратегічний аналіз в системі прийняття управлінських рішень на ТОВ « Агро-Союз »

3.1 Аналіз макросередовища підприємства

3.2 Аналіз безпосереднього оточення підприємства

3.3 Аналіз внутрішнього середовища підприємства

3.4 Складання матриці SWOT

Розділ ІV. Шляхи покращення фінансового потенціалу підприємства «Агро-Союз» та підвищення його стратегії розвитку

4.1 Шляхи покращення фінансового потенціалу підприємства «Агро-Союз»

4.2 Шляхи підвищення стратегії розвитку підприємства «Агро-Союз»

Висновки

Використана література

Додатки

Вступ

фінансовий платоспроможність макросередовище ліквідність

Розвиток промисловості визначає спосіб життя і перспективи більшої частини населення, що особливо актуально для України, оскільки основою її економіки є великі промислові підприємства. Саме від їх ефективної і стабільної роботи залежить розвиток економіки і суспільства в цілому зараз.

Протягом останніх років тривало становлення ринкової системи господарювання, активніше здійснювалися економічні реформи, виявлялися нові аспекти реформування форм власності і структурної перебудови економіки України.

У сучасних умовах кожне підприємство повинно чітко орієнтуватися у складному лабіринті ринкових відносин, правильно оцінювати виробничий та фінансовий потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан як свого так і підприємств - партнерів. Фінансовий стан підприємства - це здатність , спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченням фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективність використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю. Основними факторами, що визначають фінансовий стан є: виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку, а також швидкість оборотності оборотних коштів. Сигнальним показником в якому проявляється фінансовий стан є платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно задовольнити платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів, техніки згідно з господарськими угодами, повертати банківські кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет.

Об'єктом дослідження в даній курсовій роботі виступає ТзОВ « Агро - Союз », тобто самостійно господарюючий суб'єкт, який організований у відповідності з чинним законодавством України, тобто є юридичною особою, займається підприємницькою діяльністю і функціонує на принципах комерційного розрахунку.

Головною метою курсової роботи є оцінка фінансового стану підприємства, вивчення і аналіз показників, що характеризують фінансовий стан будь - якого підприємства, а також проведення аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства.

При написанні даної курсової роботи найважливішими є такі завдання:

- аналіз фінансового стану підприємства за І півріччя 2009 року;

- визначення мети та етапів проведення аналізу фінансового стану підприємства;

- оцінка фінансової стійкості підприємства;

- проведення аналізу ліквідності балансу підприємства;

- аналіз макросередовища, безпосереднього оточення та внутрішнього середовища підприємства.

Основними методами, які використовуються для проведення аналізу фінансового стану, є:

метод побудови системи показників;

метод побудови системи аналітичних таблиць;

порівняльні методи;

математичні методи;

графічні та інші.

Ця тема досить важлива у часи планової і ринкової економіки, вона залишається актуальною і сьогодні, у час економічної кризи, тому що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів.

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи аналізу фінансового потенціалу підприємства

1.1 Суть фінансового потенціалу підприємства

Фінансова сторона діяльності підприємства має важливе значення, тому аналіз і діагностика фінансового потенціалу і його ефективне використання є невід'ємною частиною економічного аналізу.

Термін « потенціал» походить від латинського слова «potentia » - приховані можливості. Значення терміну « потенціал підприємства» ввів учений Олексюк у 2001 році і визначив, що це максимально можлива сукупність активних і пасивних, явних і прихованих альтернатив (можливостей) якісного розвитку соціально - економічної системи підприємства в певному середовищі господарювання з врахуванням ресурсних, структурно - функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень.

Усі складові елементи структури потенціалу підприємства поділяються на дві групи:

перша група - об'єктні складові;

друга група - суб'єктні складові;

Об'єктні складові пов'язані з матеріально - речовою та особовою формою, споживаються і відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування.

Суб'єктні складові пов'язані із суспільною формою їх прояву, вони не споживаються, а виступають як передумова, як соціально - економічний чинник раціонального використання об'єктних складових.

Фінансовий потенціал є об'єктною складовою потенціалу підприємства. Фінансовий потенціал - це обсяг власних, позикових та залучених фінансових ресурсів підприємства, який знаходиться в його розпорядженні для здійснення поточних і перспективних витрат.

Для здійснення господарської діяльності, виготовлення продукції, отримання доходів і накопичень підприємства використовують різні види ресурсів: матеріальні, трудові, фінансові, а також кошти. При цьому матеріальні ресурси є основою виробничого процесу. Вони формуються, як правило, за рахунок різних джерел: власних, позичених та залучених.

При цьому власні джерела фінансування підприємства формуються за рахунок власного капіталу, тобто частина капіталу в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань.

Позичені джерела фінансування підприємства формуються в основному за рахунок довго- та короткострокових кредитів банку.

Залучені джерела фінансування підприємства формуються за рахунок усіх видів кредиторської заборгованості.

Усі перелічені джерела беруть участь як у формуванні активів підприємства, так і у здійсненні його виробничо-фінансової діяльності з метою отримання доходу, прибутку.

Отже, фінансові ресурси підприємств - це їх власний, позичений та залучений грошовий капітал, який вони використовують для формування власних активів і здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання доходу, прибутку.

Таким чином, фінансові ресурси підприємств - це не грошові кошти підприємств, як це стверджують деякі економісти, а джерела підприємств, спрямовані на формування активів.

Фінансові ресурси як джерела формування активів підприємства відображаються у пасиві балансу, а засоби, у тому числі й грошові кошти, - у активі балансу.

Зв'язок між фінансовими ресурсами і грошовими коштами виявляється у тому, що грошові кошти є матеріальним вираженням фінансових ресурсів.

Сума джерел формування активів підприємства, зафіксована у пасиві балансу, є капіталом підприємства.

Власний, позичений та залучений капітал, з одного боку, формує фінансові ресурси підприємства і бере участь у фінансуванні його активів, з іншого боку, становить зобов'язання перед конкретними власниками - державою, юридичними та фізичними особами.

Зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок подій, що сталися, і погашення якої, ймовірно, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що визначаються як економічні вигоди.

Зобов'язання бувають довгострокові та поточні. Довгостроковими є зобов'язання, які мають бути погашені підприємством після операційного циклу або через 12 місяців з дня їх виникнення (довгострокові позики банків, відстрочені податкові зобов'язання, довгострокові векселі видані, довгострокові зобов'язання з оренди та ін.).

Поточними називаються зобов'язання, які необхідно погасити протягом операційного циклу підприємств або протягом 12 місяців з дня їх виникнення (короткострокові кредити банків, усі види кредиторської заборгованості та ін.).

Фінансові ресурси формуються у процесі створення підприємств і реалізації їх фінансових відносин при здійсненні господарсько-фінансової діяльності. Це виявляється насамперед у формуванні статутного капіталу при створенні підприємств, а у процесі їх діяльності - у формуванні відповідних джерел грошових коштів.

Статутний капітал є основною частиною власного капіталу та основним джерелом власних фінансових ресурсів підприємства. За рахунок його коштів формуються основні фонди і оборотні активи підприємства. Отже, власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення терміну повернення внесені його засновниками або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку.

До складу власного капіталу (власних фінансових ресурсів) крім статутного (пайового) включають також додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний, нерозподілений прибуток, цільове фінансування та ін.

Додатковий вкладений капітал відображає суму перевищення вартості реалізації випущених акціонерним товариством акцій над їх номінальною вартістю.

Інший додатковий капітал включає суму дооцінки позаоборотних активів, вартість активів, отриманих підприємством безоплатно від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Резервний капітал відображає суму резервів, створених за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або засновницьких документів.

Нерозподілений прибуток - це сума прибутку, що залишився на підприємстві та реінвестований у його господарську діяльність, а цільове фінансування - це сума цільових надходжень, отриманих з бюджету.

Крім власного капіталу фінансові ресурси підприємства формуються також за рахунок залучених і позикових коштів.

До складу залучених фінансових ресурсів включають кредиторську заборгованість за товари (роботи, послуги), а також всі види поточних зобов'язань підприємства за розрахунками:

- суму авансів, отриманих від юридичних і фізичних осіб у рахунок подальших поставок продукції, виконання робіт, надання послуг;

- суму заборгованості підприємства з усіх видів платежів до бюджету, включаючи податки, утримувані з доходів працівників;

- заборгованість за внесками в позабюджетні фонди, фонд соціального страхування, до Пенсійного фонду, зі страхування майна підприємства та індивідуального страхування його працівників;

- заборгованість підприємства з виплати дивідендів його засновникам;

- суму векселів, які видало підприємство постачальникам, підрядникам у рахунок забезпечення поставок продукції, виконання робіт, надання послуг тощо.

До складу позикових фінансових ресурсів входять довго- і короткострокові кредити банків, а також інші довгострокові фінансові зобов'язання, пов'язані із залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки, та ін.

Усі види фінансових ресурсів відображаються у відповідних розділах пасиву балансу підприємства.

Склад і обсяги фінансових ресурсів залежать від виду та розміру підприємства, роду його діяльності, обсягів виробництва.

При цьому обсяг фінансових ресурсів тісно пов'язаний з обсягом виробництва, ефективністю діяльності підприємства. Зі збільшенням обсягу виробництва і підвищенням ефективності діяльності підприємства збільшується обсяг власних фінансових ресурсів, і навпаки.

Достатній обсяг фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають стійкий фінансовий стан підприємства: платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У цьому зв'язку найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найбільш ефективне їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства загалом.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

1.2 Методи і завдання ( задачі ) аналізу фінансової діяльності суб'єктів господарювання

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан.

Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.

Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства.

Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.

Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Обидва види аналізу взаємозв'язані, мають спільну інформаційну базу .

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

- орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;

- множинність об'єктів-користувачів;

- різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

- максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:

- аналіз абсолютних показників прибутку;

- аналіз показників рентабельності;

- аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;

- аналіз ефективності використання залученого капіталу;

- економічна діагностика фінансового стану підприємства.

На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов'язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.

Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:

- аналіз майна (капіталу) підприємства;

- аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;

- оцінка ділової активності підприємства;

- аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;

- аналіз кредитоспроможності підприємства;

- оцінка використання майна та вкладеного капіталу;

- аналіз власних фінансових ресурсів;

- аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

- аналіз самоокупності підприємства.

Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і грунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

1) горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

2) вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

3) трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

5) порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками.

6) факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Методи фінансового аналізу - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу грунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

- експертних оцінок і сценаріїв,

- психологічні,

- морфологічні,

- порівняльні,

- побудови системи показників,

- побудови системи аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:

- ланцюгових підстановок,

- арифметичних різниць,

- балансовий,

- виокремлення ізольованого впливу факторів,

- відсоткових чисел,

- диференційний,

- логарифмічний,

- інтегральний,

- простих і складних відсотків,

- дисконтування.

У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.

Дескриптивні моделі є основними. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі - це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі).

Нормативні моделі - це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі, їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Фінансовий аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.

Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

балансу ( форма №1);

звіту про фінансові результати ( форма №2);

звіту про рух грошових коштів ( форма №3);

звіту про власний капітал ( форма №4);

дані статистичної звітності та оперативні дані.

Інформацію, яка використоаується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Кожне підприємство розробдяє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової звітності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й « ноу - хау». Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті.Перелік її визначає керівник підприїмства.

З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності.

Вона повинна уможливлювати:

оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;

оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання;

прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.

У таблиці 1.1 відображені інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів.

Таблиця 1.1

Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів.

Користувачі звітності	Інформаційні потреби
Інвестори, власники	Придбання, продаж та володіння цінними паперами Участь у капіталі підприємства Оцінкаякості управління Визначення суми дивідендів
Керівництво підприємства	Регулювання Фінансово господарської дяльності підприємства
Банки, постачальники та інші кредитори	Забезпечення зобов'язань підприємства Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання, його кредитоспроможність
Замовники	Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання
Працівники підприємства	Забезпечення зобов'язань підприємства перед працівниками Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання
Органи державного управління	Формування макроекономічних показників

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду, розкриття облікової політики та її змін, що робить можливим ретроспективний аналіз діяльності підприємства ( табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Призначення основних компонентів фінансової звітності.

Компоненти фінансової звітності	Зміст	Використання інформації
Баланс	Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством на дату балансу	Оцінка структури ресурсів підприємства,їхньої ліквідності та платоспроможності підприємства;прогнозування майбутніх потреб у позичках,оцінка та прогнозування змін в економічних ресурсах,які підприємство контролюватиме в майбутньому
Звіт про фінансові рехультати	Доходи,витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітний період	Оцінка та прогноз:прибутковості діяльності підприємства;структури доходів та витрат
Звіт про власний капітал	Зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз змін у власному капіталі
Звіт про рух грошових коштів	Генерування та використання коштів протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз операційної,інвестиційної та фінансової діяльності підприємства
Примітки	Вибрана облікова політика.Інформація, не наведена у фінансових звітах,але обов'язкова за П(С)БО.Додатковий аналіз статей звітності,необхідний для забезпечення її правильного розуміння користувачами	Оцінка та прогноз: облікової політики; ризиків або непевності, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов'язання; діяльності підрозділів підприємства тощо

Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід іще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

1.3 Методика ( етапи ) проведення аналізу фінансового стану підприємства

В основі методології фінансово - економічного аналізу лежить діалектичний метод, тобто економічні явища, що вивчаються, аналізуються, розглядаються у їх зв'язку і взаємозалежності, русі і розвитку, а розвиток, як відомо, - це боротьба протилежностей, він відображає об'єктивні закони дійсності. Діалектичному розвиткові явищ у сфері фінансово - господарської діяльності підприємств властиві переходи кількісних змін у якісні, які супроводжуються виникненням нових якостей, запереченням, відмиранням старого і появою нового, прогресивнішого. Застосування діалектичного підходу до вивчення цих явищ викликає до життя такі найхарактерніші особливості методу аналізу фінансово - господарської діяльності підприємств.

По - перше, це системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів, який проявляється у комплексному вивченні взаємопов'язаних економічних,організаційних, технічних та інших факторів, у застосуванні системи показників для аналізу.

По - друге, це широке використання логічних методів, а саме: дедукції та індукції. Дедукція - такий метод вивчення економічних явищ, коли нові знання про об'єкт здобуваються шляхом переходу від загальних фактів до окремих висновків. Індукція - навпаки, такий логічний метод, за якого міркування ведеться від окремих, поодиноких фактів, положень до загальних висновків. Наочним прикладом використання дедуктивного підходу є розв'язання аналітичної задачі, суть якої зводиться до виявлення причин (факторів), що зумовили той чи інший фінансовий результат діяльності підприємства, наприклад прибуток: спочатку визначають суму прибутку, показники його динаміки, відповідність запланованому рівневі тощо, а далі - всі фактори, які забезпечили саме такий кінцевий результат.

Інша аналітична задача - визначення резерву зростання того чи іншого економічного показника, хоча б того самого прибутку: вона потребує вивчення окремих шляхів досягнення вищого результату за рахунок, наприклад, кращого використання засобів праці, предметів праці, скорочення простоїв, удосконалення технології, маркетингових програм тощо. Вона потребує індуктивного підходу, який забезпечує визначення загального резерву ( у нашому випадку - прибутку) за рахунок різноманітних факторів, які його формують.

По - третє, вивчення причин, які спричиняють зміни тих чи інших явищ економічного життя, оскільки всі явища обумовлені причинно - наслідковою залежністю. Мистецтво аналітика полягає в умінні відшукати найсуттєвіші причини, які найбільшою мірою вплинули на той чи інший результат.

По - четверте, аналіз передбачає не тільки виявлення напрямків впливу різних причин (факторів) на той чи інший економічний показник, а й надання кожному з них напрямків конкретної цифрової визначеності і, по можливості, представлення характеру цього впливу у формалізованому вигляді, тобто математично, через певні функції, моделі.

І, нарешті, по - п'яте, матеріали фінансово - економічного аналізу повинні вміщувати інформацію, яка була б здатна служити базою для прийняття управлінських рішень, спрямованих на розробку проектних варіантів розвитку підприємства, на підвищення ефективності діяльності за рахунок мобілізації резервів, виявлених аналізом.

Ці п'ять етапів діалектичного методу можна узагальнити і проводити аналіз фінансового стану підприємства у чотири етапи.

Можна виділити такі основні етапи фінансового аналізу підприємства:

1. Збір і підготовка вхідної інформації

2. Аналітична обробка

3. Аналіз, оцінка і інтерпретація результатів

4. Підготовка висновків і рекомендацій

На 1-му етапі проводиться збір внутрішньої і зовнішньої інформації, оцінка її достовірності. На цьому етапі з'ясовують особливості облікової політики підприємства, відбирають необхідні форми бухгалтерської звітності та проводять їх звірку, збирають статистичну інформацію.

На 2-му етапі здійснюють переведення типових форм бухгалтерської звітності в аналітичні форми, які дозволять проаналізувати структуру звітів і динаміку змін, проводять розрахунок і групування показників по основних напрямках аналізу.

На 3-му етапі проводиться аналіз структури і динаміки змін основних показників фінансових звітів, виявляють взаємозв'язки між основними показниками, здійснюють інтерпретацію отриманих результатів.

На 4-му етапі готують висновок щодо фінансового стану підприємства, виявляють "вузькі" місця і резерви підвищення ефективності діяльності, розробляють рекомендації щодо поліпшення фінансового стану підприємства.

У курсовій роботі здійснюється переведення типових форм бухгалтерської звітності в аналітичні форми, які дозволять проаналізувати структуру звітів і динаміку змін, проводять розрахунок і групування показників по основних напрямках аналізу, а також розробляються рекомендації щодо поліпшення фінансового стану підприємства.

Отже, у даному розділі розглянута сутність фінансового потенціалу підприємства,відображена важливість проведення аналізу фінансового стану підприємства, описані основні методи та етапи проведення цього аналізу.

РОЗДІЛ ІІ. Аналіз фінансово - господарської діяльності підприємства ТзОВ « Агро - Союз »

2.1 Загальна характеристика діяльності підприємства ТзОВ « Агро - Союз »

Історія ТзОВ «Агро-Союз» почалась з вирішення проблем дефіциту запасних частин, розпочатого в країні через розрив діючих економічних зв'язків на початку 90-х років. ТзОВ«Агро-Союз» відновлює відносини з постачальниками техніки і запчастин в Росії і Україні, формує власну роздрібну мережу. З часом стане зрозуміло, що просто продавати запчастини мало -- потрібно ще оперативно доставляти їх клієнту, інакше втрати від застою його техніки не будуть відповідати вартості запчастин. Так і було організовано власне автотранспортне підприємство і найбільшу розповсюджену сітку представництв в Україні.

Головний офіс ТзОВ «Агро-Союз» засновано у м. Хмельницький у 1991 році. Його засновниками є: Побережний М.Д., Барилюк В.І., Побережна Т.В., Барилюк М.І.,Парубок В.М.

Тернопільська філія ТзОВ «Агро-Союз» утворена у 1998 році.

Знаходиться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с.Біла, Гетьмана Мазепи,б.26. Кількість пацюючих-28 осіб.

ТзОВ «Агро-Союз» має понад 100 представництв по Україні зокрема: Вінниця, Львів, Київ, Рівне, Луцьк, Івано-Франківськ, Полтава і т.д.

Сьогодні ТзОВ «Агро-Союз» реалізує запчастини, комплектуючі і розхідні матеріали, автомобільну і сільськогосподарську техніку не тільки вітчизняного, але і імпортного виробництва. Серед його партнерів -- більше 800 постачальників із 57 країн світу.

На українському ринку ТОВ «Агро-Союз» -- ексклюзивний дистриб'ютор торгової марки Neste Oil і один із 5 офіційних дилерів КАМАЗ на території СНД. Запасні частини для грузової і тракторної техніки -- таких виробників як КАМАЗ, ГАЗ, МАЗ, ЮМЗ, МТЗ -- ТОВ «Агро-Союз» экспортує в Молдову, Болгарію, Румунію, Венгрію, Німеччину, Казакстан, Непал, Єгипет, Кубу і Венесуелу. Виконувати поставки в стиснуті строки позволяє власний митний термінал.

ТзОВ «Агро-Союз» надає висококваліфіковане сервісне обслуговування грузової (КАМАЗ, МАЗ, DAF, SCHMITZ) і сільськогосподарської («HORSCH Агро-Союз», CLAAS, CASE, New Holland, John Deere, Valtra, Deutz, Massey Ferguson, YTO, МТЗ, Ростсельмаш, ХТЗ, ВГТЗ, ЮМЗ) техніки. Сервісна служба виконує дефектовку, діагностику, капітальні і навіть аварійні ремонти техніки в полі -- мобільна сервісна служба готова при першій потребі виїжджати на місце поломки і усувати її.

Спеціальну посівну техніку випускає багато зарубіжних компаній, але їх моделі або не зовсім підходять для вітчизняних умов, або існували серйозні труднощі з їх поставками і обслуговуванням. Тому закономірним рішенням ТзОВ «Агро-Союз» стала організація в Україні по виробництву інноваційної сільськогосподарської техніки в партнерстві з німецькою компанією Horsch.

На базі створеного виробничого підприємства «Агро-Союз» були сконструйовані і запущені в серійне виробництво моделі широкозахватних посівних комплексів «Horsch -- Агро-Союз» (9, 11 і 18 метрів).

У вересні 2004 року ТзОВ «Агро-Союз» пройшло атестацію і отримало сертифікат міжнародної системи управління якістю ISO 9001-2001. ТзОВ «Агро-Союз» є членом Асоціації виробників сільгосптехніки Мінагропрома України.

У вересні 2005 року в підмосковськім місті Раменське відбулась презентація першого широкозахватного посівного комплексу «Horsch -- Агро-Союз», зібраного в Росії.

Для досягнення цілей Корпорація регулярно проводить межнародні конференції практичні школи по основним напрямкам сільгоспбізнесу.

Технологічний спектр підприємства широко представлений сучасним обладнанням відомих західноєвропейських фірм -- PEDRAZZOLI, ERCOLINA, SUPRAREX, ABRASIV, ALTENDORF, BRANDT..

Досягнення ТзОВ «Агро-Союз»:

1.ЦЕ люди - 140 робочих і інженерів.

2.ЦЕ виробництво - 500 широкозахватних посівних комплексів в рік.

3.ЦЕ якість - виробництво сертифіковане по міжнародному стандарту ISO 9001-2000.

4.ЦЕ надійність техніки - 4 світових рекорда на протязі 2003-2006 р.р.

5.ЦЕ надійність підприємства - в 2006 р. підприємство пройшло міжнародний аудит рейтингового агентства «Кредит-Рейтинг». До позитивних факторів агентство відносить ріст показників ефективної діяльності підприємства протягом останніх трьох років: потужність основного виробничого обладнання збільшилась в 6 раз, енергозатрати на одиницю продукції скоротились на 12,5%, в результаті чого собівартість одиниці продукції зменшилась в 2,5 раза.

6.ЦЕ інновації - застосування нових опцій в продукції в сфері сільського господарства і щорічне обновлення асортименту техніки на 30%.

Переваги роботи з ТзОВ «Агро-Союз»:

Широкий асортимент запчастин;

Прямі поставки від виробника;

Оптимальне співвідношення «ціна-якість»;

Оригінальна якість запасних частин, посилена системою вхідного контролю;

Отримання товару в найкоротший термін, в зручному для клієнта місці з найменшими затратами;

Поставки під замовлення дефіцитних запчастин в короткий термін;

Професійні консультації спеціалістів;

Спеціальні умови для постійних і оптових покупців.

ТзОВ «Агро-Союз», запевняє: жити можна в гармонії з навколишнім світом,радіти збереженню і збільшенню природних і соціальних багатств. ТзОВ «Агро-Союз» пропонує зробити крок до успіху і гармонії разом..

2.2 Аналіз ліквідності

Ліквідність - термін, який характеризує здатність окремих видів майнових цінностей швидко і без значних втрат своєї вартості перетворюватися у грошові кошти.

Ліквідність активів - характеристика окремих видів активів підприємства по їх здатності до швидкого перетворення в грошову форму без втрати своєї балансової вартості з метою забезпечення необхідного рівня платоспроможності підприємства.

З цієї точки зору можна виділити ліквідні і важко ліквідні активи.

До ліквідних активів відносяться оборотні активи підприємства:

грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення;

дебіторська заборгованість;

запаси.

До важко ліквідних активів відносяться необоротні активи підприємства.

Аналіз ліквідності балансу показує, у якій мірі підприємство здатне розплатитися по короткострокових зобов'язаннях поточними активами.

Аналіз ліквідності дозволяє відповісти на питання:

* у якій мірі підприємство може покривати свої поточні борги?

* який рівень надійності цього покриття?

* чи можливе додаткове залучення короткострокових зобов'язань без критичного погіршення ліквідності?

Показники ліквідності балансу є обмежуючими чинниками для ефективності. Отже, ріст ефективності діяльності компанії часто відбувається при зниженні загального рівня ліквідності і навпаки. Необхідно контролювати, зіставляти і керувати значеннями цих показників, виходячи з поточних умов і політики розвитку бізнесу.

Аналіз ліквідності підприємства проводиться на основі даних балансу і може бути проведений шляхом співставлення безпосередньо балансових показників активів і пасивів, а також шляхом розрахунку фінансових коефіцієнтів.

Аналіз ліквідності активів підприємства допомагає визначити можливість покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань.

Згідно з “Методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій”, активи підприємства залежно від швидкості перетворення їх у грошові кошти поділяються на 4 групи:

1. Найбільш ліквідні активи - А(1).

2. Активи, що швидко реалізуються - А(2).

3. Активи, що повільно реалізуються - А(3).

4. Активи, що важко реалізуються - А(4).

Зобов'язання підприємства (пасиви балансу) залежно від терміну їх сплати поділяються на 4 групи:

1. Найбільш термінові зобов'язання - П(1).

2. Короткострокові пасиви - П(2).

3. Довгострокові та середньострокові пасиви - П(3).

4. Постійні пасиви - П(4).

Активи балансу ліквідні, якщо:

А(1) ? П(1);

А(2) ? П(2);

А(3) ? П(3);

А(4) ? П(4).

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

- коефіцієнта покриття;

- коефіцієнта швидкої ліквідності;

- коефіцієнта абсолютної ліквідності;

- коефіцієнта співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості;

- чистого оборотного капіталу.

Коефіцієнт покриття розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань.

Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань.

Критичне значення коефіцієнту покриття дорівнює 1, значення коефіцієнту покриття у межах 1 - 1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.

коефіцієнт покриття

Кп=(А1+А2+А3)/(П1+П2)

(А1+А2+А3) - підсумок розділу 2 активу балансу;

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути у межах від 0,2 до 0,35.

абсолютна ліквідність

Кал =А1/(П1+П2)

А1 - сума грошових коштів, а також поточних фінансових інвестицій (рядок 220+230+240 розділу 2 активу балансу);

( П1+ П2) - підсумок розділу 4 пасиву балансу;

швидка ліквідність

Кшл=(А1+А2)/(П1+П2)

(А1+А2) - сума грошових коштів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості, інших оборотних активів ( рядок 105 - 250 розділу 2 активу балансу);

Значення цього показника 1 - 2.

коефіцієнт критичної ліквідності

Ккл=(А1+А2+А3-ВЗ-З)/(П1+П2)

ВЗ - виробничі запаси;

З - затрати.

Значення: 0,7 - 0,8.

Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості розраховується як відношення кредиторської заборгованості до дебіторської заборгованості.

Значення коефіцієнта повинно бути менше 1,0.

Якщо кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість, необхідно з'ясувати причини такого стану (що може бути пов'язане з труднощами при реалізації продукції тощо).

Чистий оборотний (робочий) капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями.

Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність.

У якості базового можна використовувати коефіцієнт загальної ліквідності. Два інших коефіцієнти використовуються в разі потреби поглиблення аналізу для відображення впливу окремих статей поточних активів.

Зниження значення ліквідності найчастіше говорить про загальне погіршення ситуації з забезпеченістю оборотними коштами і про необхідність серйозних заходів для керування ними.

Динаміка показників ліквідності говорить про незначне зниження загальної ліквідності при різкому падінні коефіцієнта швидкої ліквідності. Це свідчить про ріст низьколіквідних елементів (запасів) у структурі поточних активів. Усе це говорить про ріст ризикованості діяльності компанії з погляду неповернення боргів і зниження реального рівня платоспроможності. Крім того, необхідно проаналізувати ступінь ліквідності дебіторської заборгованості і запасів, щоб одержати більш реальну картину.

Збільшення власних оборотних коштів може говорити про ріст ліквідності компанії.

Ріст величини власних оборотних коштів разом з тим може викликатися збільшенням обсягів неліквідних запасів або ростом простроченої дебіторської заборгованості, що може негативно позначитися на оборотності.

Зниження величини власних оборотних коштів, крім погіршення ліквідності, може говорити про ріст потреби в коштах.

Розрахунок основних показників ліквідності за І і ІІ квартал 2009 року:

абсолютна ліквідність

Кал1 =59,8/1558,2 = 0,04

Кал2=96,9/1450,7=0,07

швидка ліквідність

Кшл1=1431/1558,2=0,9

Кшл2=1527,4/1450,7=1,1

коефіцієнт покриття

Кп1=1444,2/1558,2=0,9

Кп2=1531,7/1450,7=1

коефіцієнт критичної ліквідності

Ккл1=(1444,2-13,2-653,8)/ 1558,2= 0,5

Ккл2=(1531,7-4,3-1992,8)/1450,7=-0,3

Отже, розрахувавши показники ліквідності можна зробити висновок про те, що показники ліквідності за І і ІІ квартал 2009 року нижчі ніж їхні задані значення. Це свідчить про те, що підприємство в поточний момент не може погасити свої короткострокові борги і платоспроможність вважається низькою.

Отже, як свідчать показники швидкої ліквідності і коефіцієнт покриття підприємство може погасити частину своїх короткострокових боргів, але значення показників абсолютної ліквідності і коефіцієнта критичної ліквідності свідчить про те, що платоспроможність є низькою.

2.3 Аналіз платоспроможності ( фінансової стійкості)

Фінансова стійкість - характеристика стабільності фінансового стану підприємства, яка забезпечується високою часткою власного капіталу в загальній сумі використовуваних фінансових засобів.

Фінансова стійкість відбиває рівень ризику діяльності компанії і її залежності від позикового капіталу.

За результатами розрахунків фінансової стійкості можна зробити висновки:

* про інтенсивність використання позикових засобів;

* про ступінь залежності від короткострокових зобов'язань;

* про рівень довгострокової стійкості компанії без позикових засобів.

Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

- коефіцієнта фінансової незалежності (автономії);

- коефіцієнта фінансування;

- коефіцієнта фінансового лівериджу;

- коефіцієнта покриття процентів;

- коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами;

- коефіцієнта маневреності власного капіталу.

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність. Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не меншою 50%, тобто коефіцієнт незалежності ? 0,5.

Коефіцієнт незалежності характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних активів, його незалежність від позикових джерел. Чим нижче значення коефіцієнта, тим вище ризик неплатоспроможності. Низьке значення коефіцієнта говорить про можливість дефіциту грошових коштів.

Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів. Коефіцієнт фінансування повинен бути меншим 1,0.

Коефіцієнт фінансового лівериджу розраховується як співвідношення довгострокового позикового капіталу і власного капіталу. Показник фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань.

Коефіцієнт покриття процентів - відношення чистого прибутку до виплати процентів і податків до процентних виплат. Характеризує ступінь захищеності кредиторів від несплати процентів за наданий кредит і демонструє, в скільки разів зароблені підприємством протягом звітного періоду кошти перевищують суму процентів позики.

...