Проблеми і перспективи ресурсозбереження України

Інтенсивна людська діяльність, нераціональне природокористування, нехтування законами природи спричинили глибокі, часто незворотні зміни в навколишньому природному середовищі як в масштабах планети, так і окремих ландшафтів та екосистем.

Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергомістких технологій, впровадження й нарощування яких здійснювалося найбільш «дешевим» способом - без будівництва відповідних очисних споруд. Це стало можливим за відсутності ефективно діючих правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування, законодавства з охорони довкілля.

Основними джерелами забруднення природного середовища України є хімічна, металургійна, гірничовидобувна галузі промисловості, атомні та теплові електростанції, цукрові заводи, автотранспорт, сільськогосподарське виробництво, водномеліоративні системи тощо.

Екологічні проблеми проявляються на трьох рівнях: загальнодержавному, регіональному і локальному. На загальнодержавному рівні слід відзначити забруднення окремих компонентів природи, розбалансування соціально-економічних функцій ландшафтів; неузгодженість розвитку різних видів меліорацій; нераціональне використання природних, перш за все мінеральних, ресурсів. Регіональні проблеми - це водогосподарські меліорації Полісся і Півдня України; агрохімічні меліорації, відсутність науково обґрунтованого використання різноманітних ресурсів Карпат і Криму в умовах альтернативності та ін. До локальних проблем можна віднести техногенні перевантаження природного середовища в населених пунктах, промислових центрах тощо.

Серед цих проблем в Україні основними є наступні:

- зменшення запасів корисних копалин (вичерпання ресурсів, зниження їх якості і розмаїття, небезпека порушення середовища внаслідок добування корисних копалин тощо);

- зміна структури земельних ресурсів внаслідок вилучення земель під несільськогосподарські потреби і забудову, а також через розвиток негативних процесів у ландшафтах (ерозії, абразії, карст, суфозії та посідання ґрунтів, підтоплення, заболочення тощо);

- зниження родючості ґрунтів внаслідок вимивання гумусу, засолення, підтоплення, забруднення важкими металами, пестицидами та іншими речовинами;

- зменшення запасів і забруднення поверхневих та підземних вод внаслідок посиленого водозабору, скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти в процесі виробництва і ведення комунального господарства;

- забруднення атмосферного повітря і зміна його складу внаслідок промислових та інших викидів у атмосферу;

- скорочення розмаїття рослинного і тваринного світу та зміни в його генофонді;

- зменшення біологічної продуктивності ландшафтів;

- погіршення гігієнічних і санітарно-епідеміологічних умов життєдіяльності людини та існування живих організмів.

В умовах змін тенденцій розвитку світової економіки людство вже не має права ставитись до природи як до споживача і розглядати її винятково як склад сировини. Сьогодні актуальним завданням є створення такої системи функціонування виробництва, яка б забезпечила розвиток економіки України і водночас захистила навколишнє середовище від наслідків техногенної діяльності людини. Екологізація виробництва та енергозбереження - ось головні проблеми сучасного суспільства, адже вони стають ключовими у питанні конкурентоспроможності продукції. Першочерговим напрямком їх вирішення є впровадження новітніх екологічно чистих технологій.

У нашій державі проблема впровадження екологічно чистих технологій стоїть дуже гостро. Нині весь цивілізований світ проголосив інноваційно-екологічний принцип визначальним у розбудові суспільства.

На жаль, в Україні залишаються невизначеними основні засади державної політики щодо діяльності з впровадження екологічно чистих технологій, законодавство страждає від відсутності уніфікованої термінології та інформаційно-аналітичного забезпечення.

Висновки

В результаті вищеописаного можна сказати що, безумовно, раціональне використовування природно - ресурсного потенціалу і своєчасне його відновлювання, використання нових, екологічних та ресурсозберігаючих технологій, підтримки виробництва державою, національної свідомості кожного громаднина, який думає і дбає за майбутнє своєї країни все це є - позитивними факторами ресурсозбереження, що впливають на підвищення рівня виробництва в Україні.

На сьогодні в Україні в основному сформовано правову базу природокористування. Вона виходить з визнання вартості та ціни різного роду природних ресурсів, регулює платність природокористування на основі рентних відносин. Але існуюча правова база, що регулює природокористування потребує подальшого удосконалення. Не менш важливими є суворе дотримання чинного законодавства в цій сфері.

Основна задача на сьогодні - це питання комплексного та ефективного використання ресурсів в народному господарстві та збереження їх для наступних поколінь. Тут можна визначити основні напрямки державної стратегії раціонального природокористування:

- постійний контроль за дотриманням надрокористувачами проектів розробки та технологічних схем при розробці родовищ корисних копалин;

- розвиток заповідної справи та збереження біорізноманіття, розширення існуючих і створення нових природно-заповідних об'єктів;

- державне фінансування діяльності по лімітування, розміщенню та знешкодженню відходів;

- запобігання забруднення річок, озер, водосховищ, та ін. гідрологічних об'єктів і підтримка їх сприятливого гідрологічного стану;

- втілення сучасних технологій ведення лісового господарства та лісоексплуатації, відтворення корінних деревостанів і корінних фауністичних комплексів;

- впровадження еколого-економічних важелів раціонального використання природних ресурсів та формування екологічних фондів для фінансування природоохоронної діяльності;

Якщо оцінювати природно ресурсний потенціал з економічної точки зору, йому немає ціни, те що він в собі має - безцінне! Економічний розвиток нашої країни неможливий без раціонального використовування природних ресурсів, без розкриття дійсного великого потенціалу природи.

Треба с любов'ю ставитись до того що нас оточує, не забувати що ми частина природи. Якщо ми захистимо природу то й вона захистить нас, дасть нам тепло, дах над головою, хліба на столі, добру погоду, відпочинок на своєму лоні, затишок та спокій, добру надію на завтрашній день. Отож давайте використовувати природу на добрі справи і не кривдити її.

Література

1. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/243-2010-%D0% BF/page

2. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення «зеленого» тарифу. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/601-17

3. Газета «Урядовий кур'єр», №155 (3058) від 25.11.2008 «Ребуси вугільної галузі» Г.Іщенко

4. Газета «Урядовий кур'єр», №147 (3059) від 12.09.2008 «Енергія зайвою не буває» М. Деревичко

5. Газета «Дзеркало тижня» №134 (663) від 15.09.2007 «Замість нафти і газу - біомаса», В. Носач

6. Газета «Урядовий кур'єр» №160 (2077) від 08.10.2002 «Людина і середовище: баланс інтересів і можливостей» В. Гошовський

7. Данченко А. Фінансові механізми ресурсозбереження на сучасному етапі розвитку // Банківська справа. - 2006. №3. - С. 66-70

8. Державний комітет статистики України «Статистичний щорічник України за 2006 рік» (Видавництво «Консультант» 2007 р.) за редакцією О.Г. Осауленко.

9. Держенергоефективності. - Режим доступу: http://saee.gov.ua/vidnovlyuvana-energetika

10. «Екологія» С.І. Дорогунцов, К.Ф. Коценко, М.А. Хвесик, К.: 2005 р.

11. Костенко Я.О. Природо-ресурний потенціал розвитку економіки україни // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - Вип. 12. - С. 23-26.

12. Литвиненко Т.М., Нахаба М.П., Шегда А.В. та ін.; За ред. Шегди А.В. Економіка підприємства: Навч. пос. - 2 - ге вид., стер. - К.: Знання прес, 2002. - 335 с.

13. 4. Луцький І. М., Манів З.О. Економіка підприємства: Навч. посіб. - К.: Знання, 2004. - 580 с.

14. Мельник А.Ф. Національна економіка

15. «Розміщення продуктивних сил» В.В. Ковалевський, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенов, К. 2004 р.

16. «Розміщення продуктивних сил України» Є.П. Качан, М.С. Пушкар, М.О. Ковтанюк, К.: 2004 р.

17. «Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка» М.А. Хвесик, Л.М. Горбач, П.П. Пастушенко, К.: 2005 р.

18. Стеценко Б. Конкуренція за ресурси // Цінні папери України. - 2009. - №49. - С. 16-17.

19. Шахраюк-Онофрей С.І. Природо-економічні та природо-екологічні фактори розвитку і розміщення продуктивних сил: їх вплив на формування економіки регіонів // Науковий вісник БДФА. Економіка науки: зб. наук праць / гол. ред. В.В. Прядко; МФУ, БДФА. - Чер.: Технодрук, 2008. Вип. 3. ч. 1. - С. 74-80.

Размещено на Allbest.ru