Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив приватних трансфертів на трансформаційні економіки

Зміст

• Вступ
• 1. Приватні трансферти як системний компонент трудової міграції
• 2. Механізми макроекономічного впливу приватних трансфертів
• 3. Існуючі підходи до оптимізації макроекономічного впливу приватних трансфертів
• Висновки
• Література

Вступ

За останні два десятиліття міжнародна міграція робочої сили перетворилася у потужний каталізатор соціальних змін і культурної взаємодії, що впливає на процес розвитку й функціонування економік з відмінним рівнем доходу. Важливим чинником приватного споживання, інвестицій та рівнова- ги на ринку праці стають надходження від працюючих за кордоном (приватні трансферти). Економічна криза 2008-2009 рр. лише підкреслила їхню важли- вість як чинника сукупного попиту зі стабілізаційною функцією.

Хоча приватні трансферти потенційно сприяють збільшенню приватного споживання та інвестицій, допомагають фінансуванню платіжних дисбалансів і можуть мати сприятливий антициклічний вплив, отримання бажаного стабілізаційного ефекту не видається автоматичним явищем. Надходження приватних трансфертів можуть супроводжуватися зростаючою диференціацією доходів, подорожчанням нерухомості, концентрацією земельних угідь в руках родин мігрантів, зростаючим добровільним і структурним безробіттям, що може мати власний дестабілізуючий вплив. Слід визнати, що проблематика приватних трансфертів як чинника стабілізаційної політики не отримала належного розвитку в українській економічній літературі, а тому заслуговує на предметне подальше вивчення за допомогою сучасного інструментарію економіко-статистичних методів у декількох важливих аспектах: а) коротко- і довгостроковий вплив на динаміку ВВП і заробітної плати, залежність від циклів ділової активності в Україні й за кордоном, вплив на ринок праці, конкретні шляхи акумуляції людського капіталу.

У дослідженні опрацьовано результати досліджень, що стосуються трансформаційних економік у широкому розумінні - країни Східної Європи і колишнього Радянського Союзу, а також країни Латинської Америки, де накопичено значний досвід аналізу механізмів впливу приватних трансфертів на макроекономічному і мікроекономічному рівнях. Це дозволило систематизувати механізми впливу приватних трансфертів і сформулювати завдання для теоретичного та емпіричного аналізу. Хоча головний наголос отримали різноманітні аспекти впливу приватних трансфертів на економіку України, у дослідження оцінено емпірично макроекономічний вплив приватних трансфертів в економіках трьох країн Центральної і Східної Європи: Польщі, Словаччини та Румунії. Такий вибір пояснюється доступністю відповідних даних у довідковому виданні МВФ International Financial Statistics.

Попри плідні дослідження А. Гайдуцького, В. Будкіна, І. Гнибіденка, І. Івахнюк, Н. Житарюк, Л. Кисенко, О. Кривульченко, А. Кузьмін, О. Курдіна, С. Лазебник, О. Левцун, Е. Лібанова, Н. Макушинська, О. Малиновська, Н. Молодикова, С. Пирожков, О. Позняк, І. Прибиткова, поза увагою залишається стабілізаційна функція приватних трансфертів, їх вплив на динаміку економічного зростання та рівновагу платіжного балансу. За кордоном відповідні аспекти приватних трансфертів досліджувалися Р. Адамсом, У. Дадуш, Ю. Жао, Д. Капур, П. Левітт, А. Лопез, Р. Лукас, А. Мансур, Д. Мейєр, П. Мішра, С. Мохапатра, М. Орозко, Н. Пассас, С. Пурі, Д. Рата, Б. Робертс, Ц. Сандер, Г. Свамі, Е. Соренсен, О. Старк, Р. Суро, Дж. Тейлор, Е. Штейн, що визначило належну методологічну базу для предметного дослідження стабілізаційної функції приватних трансфертів.

1. Приватні трансферти як системний компонент трудової міграції

На сьогодні міграційні процеси охоплюють практично всі держави Міграційний процес - це перебіг будь-якого міграційного явища, послідовна видозміна його етапів, періодів і станів, а також розвиток супутніх побічних наслідків [52]., здійснюючи всебічний вплив на економічний і політичний стан, культурне життя, демографічні процеси тощо. Міграційні потоки На амплітуду міграційних потоків впливають такі фактори, як етнічна, господарська і природна схожість територій, історично сформовані зв'язки між ними і т.д. Таким чином, міграційний потік можна визначити як сукупне число мігрантів, що мають спільні райони прибуття і вибуття протягом даного відрізка часу [112]. впливають на структуру та систему державних і світових суспільних стосунків, зумовлюючи збільшення кількості спільних проблем [369, с. 101-114]. У міру збільшення масштабу міграції робочої сили (трудової міграції) зростають надходження від працюючих за кордоном (або приватні трансферти), що формують окрему складову міжнародного фінансового ринку - міграційний капітал, який використовується для підвищення рівня життя сімей мігрантів, економічного і соціального розвитку місцевих територій та країн загалом [158, с. 2-8]. Відповідно можна припустити, що надходження такого капіталу має позитивний вплив в обох аспектах: 1) короткочасному - мінімізація відхилень доходу від деякого рівноважного значення та 2) довгостроковому - прискорення динаміки економічного зростання.

Аналіз стабілізаційної функції приватних трансфертів привертає увагу до взаємозв'язку міграційних процесів з розвитком економіки країн-донорів та країн-акцепторів трудової міграції [17, c. 192-205; 53]. Переважно стверджується про поглиблення відмінностей економічного розвитку окремих країн, здешевлення транспортних і комунікаційних послуг, використання приватних трансфертів для підсилення міграційних потоків [45] Об'єктивно цьому сприяє старіння населення промислових країн [17, c.192-205]. Загальне залучення іммігрантів до середини століття має досягти 700 млн., а частка мігрантів та членів їхніх сімей - 3/4 населення ЄС. До 2050 р. Німеччина потребуватиме 487 тис. мігрантів щорічно, Франція - 109 тис., а ЄС в цілому - 1,6 млн. осіб. Максимальне сальдо міграції має Північна Америка - щорічно 1,4 млн. осіб, тоді як у країнах Західної Європи цей показник становить 1,1 млн. осіб. У Північній Америці на кожну тисячу населення припадає 4,2 мігранта, в Океанії - 3,2, а в Європі - лише 1,5 мігранта [381, с. 45-62].. Для більшості країн-донорів робочої сили міжнародна трудова міграція має подвій- ний економічний ефект: 1) вирішення проблем зайнятості населення та 2) фінансування сімей мігрантів за допомогою приватних трансфертів, які є постійним джерелом надходжень іноземної валюти, що може мати стабілізаційний характер, який виявляється у підтриманні деякого стабільного в часі рівня приватного споживання чи навіть інвестицій. У цьому контексті важливим є дослідження економічної сутності та класифікаційних характеристик грошових переказів у системі міжнародного ринку капіталу.

Загалом приватні трансферти - один із компонентів міграційних пото- ків У шостому виданні Керівництва з платіжного балансу (КПБ6), всі поточні трансферти між фізичними особами резидентами та нерезидентами незалежно від джерел доходу відправника та взаємовідносин між ними об'єднуються новим терміном «приватні трансферти». А разом з оплатою праці резидентів країни-реципієнта коштів приватні трансферти об'єднуються в «приватні грошові перекази»., хоча залежність між обома показниками не видається прямолінійною. З одного боку, приватні трансферти позитивно корелюють з обсягами міграції, а з іншого боку, можуть як підсилювати міграцію робочої сили, так і послаб- лювати стимули для неї За даними Світового банку за останні п'ять років обсяги грошових переказів майже по- двоїлись, тоді як кількість трудових мігрантів збільшилась лише на 10%. Таким чином, обсяги грошових переказів зростають швидше, ніж масштаби самої міграції [11].. Приватні трансферти у світовій економіці дуже динамічно збільшувалися за останні два десятиліття: 1990 р. - 68,6 млрд. доларів; 1995 р. - 102,1; 2000 р. - 132,0; 2005 р. - 274,7; 2006 р. - 317,4; 2007 р. - 385,4; 2008 р. - 443,4 млрд. доларів. У 2009 р. обсяги приватних трансфертів зменшилися до 413,7 млрд. доларів, але далі перевищують показ- ник 2007 р. (рис. 1.1) В оцінці загального обсягу грошових переказів немає спільної думки. Світовий Банк оцінює їх у 240 млрд. доларів щороку, а Міжнародний фонд сільськогосподарського роз- витку (МФСР), що належить до системи організацій ООН, заявляє про 300 млрд. доларів, які отримали лише бідніші країни. Якщо зарахувати до переказів товари і готівку, що перевозять зі собою трудові мігранти, кожен десяти мешканець планети має з них пряму вигоду [32]..

а) країни-акцептори;

б) країни-донори

Рис. 1.1. Приватні трансферти у світі (млрд. доларів), 1990-2015 рр.

Джерело: Світовий банк

В Україні у 2009 р. приватні трансферти від працюючих за кордоном знизилися на 23% проти значень попереднього 2008 р. - до 1,6 млрд. доларів, але згодом відновилися, хоча залишаються нижчими порівняно з докризовими значеннями (рис. 1.2) Опитування міжнародних організацій показують, що за кордоном українці щорічно заробляють близько 35 млрд. дол. (більше всього в країнах ЄС і Росії). Виходячи з досвіду сусідньої Молдови, яка регулярно проводить подібні огляди (там грошові трансферти досягають 46% ВВП), наші мігранти можуть перерахувати в середньому близько 60% особистих доходів. Тобто можна з впевненістю говорити про перекази українців у розмірі близько 21 млрд. дол. На перший погляд, це досить багато -- майже 15% ВВП і значно більше сукупних обсягів іноземних інвестицій. З іншого боку, це все ж скромний резуль- тат - лише 360 дол. на місяць від одного мігранта.. В будь-якому випадку надходження від працюючих за кордоном перевищують показник першої половини минулої декади, що дозволяє сподіватися на відчутніший вплив на економічні процеси.

Рис. 1.2. Україна: приватні трансферти (млрд. грн.) і ВВП (індекс, 2001=100), 2001-2014 рр.

Примітка: показник ВВП очищено від сезонності за допомогою методу Х-11.

Джерело: за даними IMF International Financial Statistics

Поступове зростання приватних трансфертів у 2000-2004 рр. співпало з прискоренням динаміки ВВП, а тим паче це помітно в 2006-2008 рр. З початком світової фінансової кризи (осінь 2008 р.) обсяги приватних трансфертів зменшилися в унісон зі спадом виробництва, а надалі так само співпала висхідна динаміка обох показників. Зі середини 2011 р. надходження приватних трансфертів знову зменшилися, але з початку 2013 р. знову дещо збільшилися. Загалом нестабільність вітчизняних приватних трансфертів у 2009- 2013 рр., яка виразно контрастує зі стабільністю періоду 2000-2007 рр. може відбивати їхню стабілізаційну функцію і мати стосунок до кризових явищ в Україні та за її межами - в країнах перебування вітчизняних трудових мігрантів (Греція, Італія, Іспанія, Португалія).

Декілька поширених визначень терміну «грошові перекази» відрізняються технічними нюансами. На думку Б.Робертса, грошові перекази - це кошти, відправлені індивідами, які працюють за кордоном, одержувачам з країн походження [345]. М.Орозко [326] та Дж. Ван Доорт [38, c. 81] визначають грошові перекази як частину доходів мігрантів, що ті відсилають на батьківщину. Для багатьох дослідників грошові перекази - це невеликі пла- тежі, що здійснюються через електронні засоби або неофіційними каналами [38, c. 81; 246, c. 2]. Д. Рата уточнює, що грошові перекази - це не громад- ські, корпоративні чи інші загальнодоступні кошти, а радше приватні трансферти від відправника до одержувача [335, c. 11]. Фахівці міжнародних організацій переважно визначають грошові перекази як суму двох компонентів - «перекази мігрантів» і «оплата праці робітників», або як суму зазначених вище компонентів плюс «трансферти, пов'язані з міграцією» [15, c. 32 39]. Оскільки виникає певна двозначність, М. Кук пропонує визначати грошові перекази, як суму трьох ключових компонентів: перекази мігрантів, оплата праці робітників і трансферти, пов'язані з міграцією [233, c. 8 9] «Перекази мігрантів» - це кошти, які мігранти, постійно перебуваючи за кордоном (понад один рік), відправляють на батьківщину. Компонент «оплата праці робітників» передбачає пересилання коштів за виконану роботу нерезидентами для роботодавця з іншої країни (досить часто компанії переказують гроші на рахунки найманих працівників у банках на їхній батьківщині). «Трансферти, пов'язані з міграцією» не є поширеними і великими за обсягом у більшості країн, що розвиваються, адже становлять еквівалент вартості майна, яке мігрант транспортує, переміщаючись з однієї країни в іншу [233, с. 8-9]..

Відповідно до Інструкції платіжного балансу МВФ, до грошових переказів належать як матеріальні, так і фінансові ресурси, які мігранти cкеровують з країн поточного проживання і працевлаштування до країн походження [IMF 2003, c. 75]. Д. Хольтз-Еакін зауважує, що до переказів слід зарахову- вати й ті речі (активи), які мігранти транспортують з собою, адже вони також мають власний грошовий еквівалент [269, c. 1]. Подібні характеристики можна знайти в декількох інших працях [197; 246, c. 2; 370, с. 2]. На думку О.Садовської, досить часто перекази в товарній формі мають на меті комерційну реалізацію і отримання доходу [141, c. 54]. Подібно Д. Рата вважає, що грошові перекази - це валютні трансакції, які іноді маскують під потоки капіталу, щоб оминути податкові збори або отримати певні пільги чи преференції [335, c. 11] Наприклад, в Індії до переказів відносять основну частину депозитів нерезидентів. Це дозволяє мігрантам в умовах обмеженого валютного законодавства стосовно індійської рупії, не обмінювати кошти на національну валюту, а тримати свої збереження у стабільнішій іноземній валюті [334, c. 172]..

Економісти вважають, що при визначенні терміну «грошові перекази» потрібно враховувати процес міграції, напрями її здійснення і наслідки міграційних тенденцій [27, c. 32 39]. А. Чимхоун, Дж. Пізз і К. Піндер стверджують, що грошові перекази - це складова міграційних потоків, і залежать від особливостей країн, народів, що їх населяють, міжкраїнних відносин, фінансових і банківських технологій тощо [226, c.11]. О.Садовська вважає, що труднощі аналізу приватних трансфертів пов'язані з новизною самого явища, відсутністю у багатьох країнах обліку, методики підрахунку грошових переказів тощо. Необхідно врахувати сфери зайнятості мігрантів, тривалість трудової діяльності, заробітної плати, періодичності переказів, їх середнього розміру, географічної близькості або віддаленості країн працевлаштування, наявності діаспор, міграційних мереж, напрямів використання переказів [41, . 63]. Подібна комплексна модель для США використовує масштаби міграції, середній дохід на сім'ю, середній розмір переказу, країни походження, сімейний статус, вік, тривалість перебування тощо.

Загалом потоки трансфертів пов'язані не лише з трудовими мігрантами, а й з іншими верствами населення, які з тих чи інших причин перебувають за кордоном. Б.Робертс, аналізуючи грошові потоки у Вірменію, називає переказами всі кошти, що надходять у країну, - від тимчасових чи постійних трудових мігрантів та представників «нової» чи «старої» вірменських діаспор [345, c. 3]. Н. Соренсен до грошових переказів додає кошти відправлені також біженцями, нелегальними мігрантами, непрацюючими мігрантами тощо [356, c. 6].

Узагальнено можна прийняти, що грошові перекази являють собою фінансові та матеріальні ресурси, які репрезентують інтереси всіх міжнародних мігрантів незалежно від часу, причини і мети еміграції, але рішення щодо яких приймають лише учасники цього процесу.

Основні класифікаційні характеристики поняття «приватні трансферти» подано на рис. 1.3. Світовий банк міжнародні перекази визначає як транскордонні приватні платежі [252, c. 4], що має безпосередній стосунок до ста- білізаційної політики, адже йдеться про валютну складову приватних трансфертів. Також при цьому може бути важливим розподіл переказів на тимчасові, які використовуються, головно, в інвестиційних цілях і з метою заощаджень, та постійні, що надсилаються для підтримки власних родин під час криз, катаклізмів або інших непередбачуваних ситуацій [282, c. 6]. Подібним є розподіл грошових переказів на обов'язкові (підтримка домогосподарств на батьківщині) та бажані - у розрахунку на прибуток у рідній країні. Численні інші класифікаційні характеристики приватних трансфертів можуть вважатися дотичними до проблематики економічної політики загалом і стабілізаційної політики зокрема Грошові перекази можна розглядати як спосіб контакту між мігрантом і його родиною у ширшому контексті розвитку соціальних і економічних взаємостосунків між мігрантами і суспільством на батьківщині [366; 329; с. 606-630; 325; 338], один із засобів обміну ідеями, практичними порадами, отримання інформаційної і технічної допомоги [291, с. 4-5], комунікації між співвітчизниками (при цьому мотивація для переказу коштів не має істотного значення) [324, c.15]..

Рис. 1.3. Класифікаційні характеристики поняття «Грошові перекази мігрантів»

Джерело: [27, с. 32 39]

Останнім часом у системі аналізу міграційних процесів акценти дедалі більше зміщуються з поняття трудової міграції на поняття грошових переказів. Якщо раніше міжнародну трудову міграцію розглядали переважно у контексті рівноваги ринку праці, то за останні два десятиліття все більше уваги до проблеми грошових переказів може пояснюватися багатьма факторами: зміна якості внутрішнього управління держави [27, с. 32 39], формування підґрунтя для фінансових стратегій домашніх господарств [189, с. 1645- 1669], створення передумов для підвищення добробуту, стимулювання економічного зростання і скорочення бідності, передусім серед найменш забезпечених домашніх господарств [208, с. 93-109]. Поширено вважати, що особи працездатного віку залишають свої країни внаслідок бідності, браку можливостей для працевлаштування та реалізації власного економічного потенціалу [24, с. 20 34]. Міграція у багатші країни дозволяє отримати вищі доходи та забезпечує кращі можливості для самореалізації [170, с. 385 403].

Хоча міграція робочої сили і приватні трансферти - це взаємопов'язані категорії, лише у декількох вітчизняних працях вони аналізуються спільно [165]. Грошові перекази відрізняються від прямих іноземних інвестицій, іноземних кредитів і ОДР стійким антикризовим характером [133, с. 2], що можна використати для антициклічного регулювання економіки, але з врахуванням особливостей економічної ситуації в обох групах країн - донорів і акцепторів робочої сили [19, c. 3-12].

Попри поширене розуміння приватних трансфертів як чинника мінімізації ризику для домогосподарств [188, с. 1645-1769], вплив приватних трансфертів на добробут не виглядає прямолінійним [208, с. 93-109]. Залишається без відповіді низка ключових питань: механізми впливу на добробут і рівень бідності в різних країнах, способи використання та макроеко- номічний вплив [188, с. 1645-1669]. Хоча з часів Дж. Хікса [268] міграція робочої сили розглядається чинником вирівнювання рівнів заробітної плати (доходів) і стабілізації світового ринку праці як безпосередньо - через рівновагу ринку праці, так і опосередковано - через приватні трансферти, відпо- відна неокласична концепція не пояснює багатьох емпіричних фактів [280, с. 134-149; 346, с. 474-502], зокрема залежності приватних трансфертів від сімейного чинника в країні-донорі [88, с. 67]. Натомість надходження приватних трансфертів краще пояснюються неформальними угодами в межах родини, ніж альтруїстичними мотивами. Відповідно виникають проблеми агентських відносин: моральний ризик (применшення успіху чи з метою перебільшення видатків), пряма відмова від підтримки родини тощо. Міграція може бути наслідком реагування на доходи оточуючих. Як стверджує О. Старк [365, с. 173-178], порівняння особистого доходу з доходами свого оточення - друзів, колег, сусідів, своєї соціальної групи - може породжувати психологічні витрати або вигоди, почуття задоволення або, навпаки, невдоволення. Д. Борхас [210, с. 306-316] для пояснення доцільності міграції використовує таку аналітичну конструкцію:

(1.1)

де: Vp - оцінка чистих прибутків, Ej - дохід на новому місці роботи в n-му році, Е, - дохід на теперішньому місці роботи в n-му році, N - час на пошук нової роботи; і - процентна ставка, п - рік, в якому прибутки і втрати будуть збільшуватись, С - прямі і непрямі грошові витрати, які викликані переїздом в n-му році, Z - чисті психологічні втрати від переїзду (психологічні втрати за мінусом психологічних вигод).

Якщо VP>0, тобто очікується збільшення зароблених доходів з врахуван- ням матеріальних і психологічних втрат, відбувається вибір на користь міграції. Якщо Vp<0, то працівник віддає перевагу першому місцю роботи у своїй країні. Міграційні потоки залежать від регіональних відмінностей та навичок працівників, а також майнового розшарування, що підтверджується емпірично. Відповідну тональність зберегли вітчизняні вчені, зокрема А. Хомра [165].

Рис. 1.4. Функціональні зв'язки приватних трансфертів

Джерело: [176]

Дослідження основних підходів до розуміння приватних трансфертів дозволило систематизувати загальні взаємозв'язки (рис. 1.4). Оскільки міграція робочої сили відбиває взаємодію умов на ринку праці та етнопсихологічних чинників, приватні трансферти стають чинником, що визначає пове- дінку домашніх господарств і перебуває у взаємній залежності зі заходами державного регулювання. Головне завдання державної політики вбачається у заохоченні інвестиційного використання приватних трансфертів, що може сприяти розвитку обох секторів економіки - внутрішньої і зовнішньої торгівлі, які відрізняються умовами реалізації на світовому ринку, а відповідно - збільшенню попиту на робочу силу та зменшенню міграції робочої сили. На більш віддалену перспективу це повинно призвести до зменшення надходжень від працюючих за кордоном.

Окремий передатковий механізм створює обмінний курс, що одночасно і залежить від приватних трансфертів, і визначає стимули для них (природно припустити, що девальвація грошової одиниці підвищує купівельну спроможність приватних трансфертів і таким чином слугує стимулюючим чинником). В економіці зі «залежною» структурою виробництва і споживання обмінний курс впливає на структурні пропорції між секторами внутрішньої і зовнішньої торгівлі, а в підсумку від нього залежить динаміка ВВП. Синхронізація циклів ділової активності теж стає важливим чинником приватних трансфертів, що поряд із попитом на експорт та іншими компонентами потоків капіталу - прямими і портфельними інвестиціями, банківськи ми кредитами і ОДР - формує динаміку економічного зростання. Якщо приватні трансферти мають антициклічний характер, це допомагає проведенню стабілізаційної політики передусім на випадок циклічного спаду виробництва. Для конкретних українських умов А. Гайдуцький вважає приватні трансферти стабілізатором макроекономічної ситуації, а головне - чинником скорочення дефіциту державного бюджету і компенсатором додаткового попиту на іноземну валюту [24, с. 20 34] А. Гайдуцький зазначив, що за оцінками експертів, річні масштаби міграційного капіта- лу в кілька разів перевищують обсяги іноземних інвестицій в Україну. А в окремих регіонах обсяги міграційного капіталу в кілька разів перевищують надходження до місцевих бюджетів, про що свідчать обсяги грошових переказів, які починають зростати навіть швидше за інші складові міжнародного ринку капіталу. При цьому зростає вплив грошових переказів мігрантів на суспільний розвиток країн-реципієнтів. До грошових переказів відносяться фінансові та матеріальні ресурси, які репрезентують інтереси всіх міжнародних мігрантів незалежно від часу, причин і мети еміграції; рішення щодо здійснення таких трансфертів приймають лише учасники цього процесу [27, с. 32-39].. Цілком закономірно, що належної уваги вимагає як емпірична верифікація висловлених гіпотез та припущень, так і аналіз окремих аспектів макроекономічного впливу приватних трансфертів.

Л.Б. Чайка-Петегирич наголошує, що обсяги приватних трансфертів по суті формують міграційний капітал, задовольняючи потребу в підвищенні рівня життя рідних, а також економічного і соціального розвитку місцевих територій та країн загалом [170, с. 385 403]. Приватні трансферти залишаються відносно стабільними в умовах економічного спаду. За період 2009- 2011 рр. надходження від працюючих за кордоном приблизно дорівнювали обсягу прямих іноземних інвестицій (ПІІ) і значно перевищили обсяги ОДР (рис. 1.2). Українська економіка втратила б приблизно 7% свого потенціалу без стимулюючого впливу грошових переказів мігрантів [30].

На думку В. Шевчука, вплив трудової міграції на економічне зростання видається доволі суперечливим, оскільки може бути як засобом зменшення безробіття та акумуляції обох різновидів капіталу - фінансового і людського, так і створення деформацій на ринку праці [176]. Все залежить від характеру використання приватних трансфертів та супутньої економічної політики. Об'єктивно трудова міграція зменшує пропозицію робочої сили і таким чином підвищує рівноважне значення заробітної плати. Ефект посилюється використанням приватних трансфертів як замінника заробітної плати Ї це додатково обмежує пропозицію робочої сили і ще відчутніше підвищує заробітну плату понад деякий рівноважний рівень. Зв'язок між порівняно самостійним впливом міграції та приватних трансфертів на формування людського капіталу не виключає можливостей безпосереднього сприятливого впливу надходжень від працюючих за кордоном на фінансування освіти та підвищення якості робочої сили.

Загалом приватні трансферти можуть як підсилювати (ефект «виштовхування»), так і послаблювати виїзд трудових мігрантів за кордон (ефект «притягання»), що загалом пов'язано зі станом регіональних економічних комплексів, як це стверджує Е. Равенштайн [186, с. 35]. У ширшому контексті йдеться про комплекс економічних, соціальних, культурних, політичних та екологічних чинників [130, c. 161 172] І. Прибиткова дешо ідеалістично вважає, що обидва чинники - міграція та трансферти - залежать від етнопсихологічних чинників [130, c. 161-172], що загалом вимагає додатко- вих пояснень. Зокрема, не кожен мігрант керується лише етнічними причинами: зазвичай вони тісно пов'язані з цілим комплексом інших соціальних причин і не мають (за рідкісним винятком) самостійного значення..

Хоча міграційне сальдо України стабілізувалося за останні роки (рис. 1.5) Згідно з результатами загальнонаціонального соціологічного моніторингу, що забезпечується Інститутом соціології НАН України в межах проекту «Україна на порозі ХХІ століття», досвід тимчасової трудової міграції за кордон набули члени 10,2% українських сімей [132, с. 159]. Оскільки в країні нараховується приблизно 15 млн. сімей, це означає, що з метою заробітку за кордон виїжджали принаймні 1,5 млн. осіб. На підставі обстежень, здійснених центрами зайнятості низки областей за дорученням Міністерства праці та соціальної політики України, було зроблено висновок, що загальні обсяги трудової міграції з України сягають близько 2 млн. осіб [181]., обсяги приватних трансфертів не зменшуються (рис. 1.2а). Водночас змінюється економічна мотивація міграційних рішень, що потенційно впли- ває на використання приватних трансфертів. Якщо на початку 1990-х виїзди на заробітки за кордон зумовлювалися зупинками підприємств, багатомісяч- ними затримками з виплатою заробітної платні, зростаючим безробіттям, то на сьогодні можна припустити, що їхньою метою у більшості випадків є під- вищення добробуту, вирішення житлового питання, фінансування освіти дітей тощо. Внаслідок певного покращення економічної ситуації, зниження безробіття і подолання невиплат зарплатні втратили значення основних «виштовхуючих» факторів, натомість виїздити за кордон примушує ситуація, коли роботу знайти можна, але запропонований заробіток розглядається як недостатній.

Рис. 1.5. Міграційне сальдо України, 1990-2013 рр.

Джерело: за даними Держкомстату України

У багатьох країнах світу усвідомлення переваг від трудової міграції зумовило появу програм залучення міграційного капіталу на розвиток сфери охорони здоров'я, освіти, соціальної інфраструктури регіонів, міст та селищ. Перевагою колективних переказів мігрантів, які слугують головною інституційною підоймою таких програм, є зацікавленість різних рівнів влади на батьківщині у реалізації таких проектів. Об'єднання мігрантів і соціальне спрямування міграційного капіталу мають добру перспективу у формуванні й реалізації соціальної політики розвитку сільських територій.

Причиною міграції населення в інші країни можуть також виступати надмірні ставки податків та складність їх сплати на батьківщині, передусім це стосується підприємців та осіб з високими доходами, а також економічна нестабільність. Дуже часто до міграційних рішень змушує високе безробіття Статистичні дані доводять, що найбільший відтік мігрантів відбувається саме з тих об- ластей України, де зареєстровано найвищі рівні безробіття (Волинської, Житомирської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Луганської, Чернівецької та Львівської). Поширені припущення, що повернення мігрантів можливе лише за умови тривалого покращення соціальної і економічної ситуації в Україні [11].

Масову міграцію українців за кордон стимулюють низькі зарплати. Якщо порівняти умови оплати праці в Україні і сусідній Польщі, то при аналогічній продуктивності праці різниця складає 5-10 разів [11]. Як зазначає Е. Лібанова, «в нас є два варіанти дій: або ми розвиваємо економіку знань і входимо в число розвинутих країн, або ми відкочуємося на маргінес історії й перетворюємося на придаток, що є поставником якщо не сировини, то чорно- земів чи робочої сили» [63]. У країнах, що розвиваються, міграційний капітал значно перевищує обсяги ОДР і є більш ефективним інструментом боротьби з бідністю шляхом прямого досягання тих, хто потребує матеріальної допомоги [155].

Згідно позиції В. Шевчука, «пусковим механізмом міграції стає невисокий рівень доходу в поєднанні з високим безробіттям» [176] Варто зауважити, що у Російській Федерації та країнах Західної Європи рівень безробіття є не нижчим, а подекуди навіть вищим, ніж в Україні. Зокрема, у Російській Федерації фактичний рівень безробіття в 2006 р. становив біля 7%, Італії - 6,8%, Німеччині - 9,8%, Польщі - 13,8%, Чехії - 7,1%. Поряд із високим загальним рівнем безробіття перелічені країни відчувають гострий дефіцит працівників робітничих спеціальностей, як будівельники, прибиральники, працівники сільського господарства тощо, що створює попит на мігрантів з менш розвинених країн, як Україна.. Проте Малиновська О. стверджує, що «міграція певним чином все ж пов'язана з розвит- ком підприємництва» [83, с. 10] і основні мотиви для міграції визначає так: а) заробіток задля поліпшення житлових умов, придбання машини або інших дорогих товарів тривалого вжитку; б) заробіток задля задоволення поточних життєвих потреб - харчування, придбання товарів повсякденного вжитку, в) отримання коштів для оплати навчання дітей у вищих навчальних закладах; г) накопичення стартового капіталу для створення власного бізнесу або розвитку своєї справи, д) мотиви нематеріального характеру (побачити світ, здобути певні трудові навички, поліпшити знання іноземних мов тощо) [85].

Як стверджує А. Гайдуцький, переважну частину всіх приватних трансфертів отримують західні регіони України, де на одного мігранта припадає до тисячі доларів щорічних переказів, що втричі більше за аналогічний показник східних регіонів. Причому на Західній Україні проживає до 20% всього населення країни, тоді як на Сході - третина [24, c. 20 34]. Лише на Тернопільщині, за оцінками місцевої влади, щорічні перекази від працівників-мігрантів становлять близько 100 млн. доларів. Накопичивши певні кошти, частина мігрантів вкладала їх у дрібне підприємництво. Як показало обстеження 2002 р., власний бізнес мали члени 19% домогосподарств [117, c. 163 176].

Використання трансфертів у приватних домашніх господарствах оцінюються по-різному, залежно від специфіки окремих країн. Приватні трансферти відіграють підвищене значення в країнах з нижчим рівнем економічного розвитку. Прийнято вважати, що завдяки приватним трансфертам створюється до ј ВВП таких країн, як Філіппіни, Шрі-Ланка чи Сальвадор [27, с. 296]. Великий вплив на економіку Мексики, яка належить до більших країн, що розвиваються, здійснюють надходження від працюючих в США. Приватні трансферти становлять вагомий важіль впливу Росії на сусідні країни (у 2009 р. Росія вийшла на друге місце у світі за обсягами переказів за кордон).

Грошові перекази здійснюють істотний вплив на соціально-економічний та фінансовий розвиток України через поліпшення матеріального становища значних прошарків населення. За даними Національного інституту проблем міжнародної безпеки, заробітки за кордоном значно покращили матеріальне становище майже 40% домогосподарств, а 35% - лише певною мірою [120]. На кожний долар переказів припадає приріст вітчизняного виробництва вартістю 2 дол. У науковій літературі це описується формулою п'яти «Т», що включає трансферти, транспорт, туризм, телекомунікації, торгівлю, тобто сфери, розвиток яких прискорюється через попит на мігрантів, що, своєю чергою, сприяє розвитку всієї економіки [356, с. 6] В 2005-2008 рр. інвестиції мігрантів обумовили швидке зростання житлового будівництва в регіонах із значною трудовою міграцією, що підтримало зайнятість населення, передусім у сільській місцевості. Вищий попит на будівельні матеріали, сантехніку, меблі тощо лише підсилив позитивний макроекономічний вплив [118].

Для багатьох країн-отримувачів грошові перекази стали ефективним інструментом боротьби з бідністю, набули характеру «самодопомоги», яка є більш ефективною, ніж державна допомога. За дослідженнями 74 країн з низьким і середнім доходом, підвищення частки мігрантів у населенні країни на 10% призводить до зниження частки осіб, що проживають на суму менше 1 долара США в день, з 8,3% до 6,7% залежно від регіону [356, с. 6].

Для проведення стабілізаційної політики важливо, що грошові перекази збільшують заощадження населення, а це одночасно слугує чинником збільшення інвестицій, підтримання рівноваги платіжного балансу та диверсифікації ризику домогосподарств [71, c. 161-165]. Завдяки грошовим переказам можна компенсувати додатковий попит на іноземну валюту. Антициклічний ефект переказів стає особливо важливий в умовах кризових явищ на світових ринках, адже приватні трансфери залишаються відносно стабільними навіть в умовах економічного спаду в країнах-акцепторах. Масштабні потоки міграційного капіталу можуть стимулювати структурні і технологічні перетворення у банківському секторі країн, що розвиваються. Важливо, що приватні трансферти здатні збільшити ВВП у державах-одержувачах грошових трансфертів передусім за рахунок депресивних регіонів, де, як правило, зосереджені родини мігрантів.

Три чверті мексиканців, які живуть у США, заробляють менш як 20 тис. дол. на рік, з яких на батьківщину відсилають 3,5 тис. дол. [133]. Ще важливішою перевагою приватних трансфертів є адресність цих надходжень, адже гроші емігрантів практично завжди використовуються за призначенням. Втім, 90% отриманих коштів використовуються на споживання (продукти харчування, одяг, житло, освітні та медичні послуги), переважно не найбідні- шими прошарками населення, адже для виїзду за кордон теж потрібні гроші, що стає своєрідним «фільтром» для бідніших осіб - потенційних мігрантів.

Хоча емпіричні дослідження зазвичай підтверджують прямий зв'язок між приватними трансфертами і зменшенням бідності Експертами Світового Банку на підставі даних зі 115 бідних країн за 2003 рік знайдено кореляцію між зростанням обсягу приватних трансфертів та зниженням частки людей, що живуть менше, ніж на 1 долар у день (їх частка знизилася на 3,5%, коли обсяг переказів зріс на 10%). Також знизилася дитяча смертність, родини стали більше витрачати на освіту дітей, зокрема дівчаток. Зростання споживання створює нові робочі місця. Зокрема у Марокко триває будівельний бум, який, як вважають місцеві урядовці, сприяє боротьбі з бідністю та модернізації суспільства., перекази від працюючих за кордоном не обов'язково допомагають найбіднішим, адже зазвичай емігрують представники багатших сімей. Подібно до іноземної допомоги, доходів від продажу нафти та інших природних ресурсів, грошові перекази можуть викликати непродуктивну залежність в їхніх отримувачів. У країнах з авторитарними режимами, приватні трансферти знижують рівень внутрішнього незадоволення, що можна розглядати регресивним чинником, адже слабнуть стимули для реформування економіки.

Таким чином, можна зробити декілька підсумкових зауважень. По-перше, значні приватні трансферти можуть слугувати інструментальним чинником стабілізаційної політики. Конкретними механізмами можуть слугувати надходження коштів в іноземній валюті, стимулювання обох компонент сукупного попиту - приватного споживання та інвестицій, мотивація на користь збільшення заощаджень. По-друге, виникають доволі суперечливі зв'язки на ринку праці, оскільки виїзд працівників за кордоном зменшує кількість робочої сили, а до того може послаблювати мотивацію до праці членів сімей трудових мігрантів. Щоправда, негативні ефекти можуть нівелюватися акумуляцією людського капіталу, приміром, за допомогою фінансування освіти. По-третє, важливе значення має регіональний вимір приватних трансфертів. Може виникнути ситуація, коли надходження від працюючих за кордоном погіршують ситуацію на регіональному ринку праці, провокують «деіндустріалізацію» регіону та погіршення інвестиційного клімату. Конкретні механізми макроекономічного впливу приватних трансфертів проаналізовано нижче. Необхідні теоретичні гіпотези проілюстровано аналізом доречних емпіричних досліджень.

2. Механізми макроекономічного впливу приватних трансфертів

У найбільш загальному вимірі приватні трансферти можуть слугувати засобом макроекономічної стабілізації [24, с. 20 34], збільшення інвестицій, створення нових робочих місць [186, с. 35], стимулювання економічного зростання, підтримання рівноваги платіжного балансу [208, с. 93 109], чин- ником скорочення дефіциту державного бюджету та збільшення пропозиції іноземної валюти, а також економічного і соціального розвитку місцевих громад та країн загалом, підвищення кваліфікації робочої сили тощо [23; 24, с. 20 34], проте взаємний вплив приватних трансфертів і економічного зростан- ня виглядає достатньо суперечливим, адже може спостерігатися підвищення реального обмінного курсу (РОК), послаблення стимулів до праці та заохо- чення нових виїздів за кордон, що обмежує пропозицію робочої сили [186, с. 35]. Емпіричні оцінки перехресної регресії переважно показують, що грошові перекази можуть мати позитивний, хоча і порівняно обмежений ефект на довгострокову динаміку економічного зростання [188, с. 1645 1669]. Позитивний вплив приватних трансфертів на економічне зростання доведено емпірично для вибірки промислових країн та країн, що розвиваються [311, с. 68 69, 127 138].

Загалом в економічній літературі зауважено декілька механізмів продуктивного використання надходжень від працюючих за кордоном.

По-перше, приватні трансферти збільшують інвестиційний потенціал країни-акцептора, як безпосередньо - внаслідок збільшення вартості капіталу, так і опосередковано - через надання страхових функцій та/або додаткових гарантій для обслуговування отриманих кредитів. Це важливо передусім для розвитку малого та середнього бізнесу. Для даних 11 перехідних економік за 1990-1999 рр. встановлено, що приватні трансферти допомагають зниженню безробіття завдяки можливостям відкриття власних підприємств, маючи сприятливий вплив на обсяги інвестицій [373]. За даними понад сотні країн, що розвиваються, за 1975-2002 рр. виявлено, що приватні трансферти сприяють економічному зростанню передусім у країнах з недостатньо розвиненим фінансовим ринком, забезпечуючи альтернативні механізми фі- нансування інвестицій та допомагаючи обійти обмеження фінансового ринку (англ. liquidity constraints) [256, с. 144-152].

Завдяки масштабним потокам міграційного капіталу відбуваються структурні і технологічні перетворення у банківському секторі країн, що розвиваються. Приміром, в Албанії понад 17% дрібного бізнесу засновано на кошти мігрантів, в Мексиці і Сальвадорі - 20-30%. Мігранти та їхні родичі краще розуміють місцеві умови ведення бізнесу і більш проінформовані про інвестиційні можливості, ніж іноземні інвестори і кредитори. Основними сферами вкладення капіталу є будівництво і придбання нерухомості, транспортних засобів комерційного призначення, розширення фермерських господарств тощо.

Експерти Inter-American Dialogue Inter-American Dialogue (Міжамериканський діалог) - це американський центр політичного аналізу та обміну інформацією в Західній півкулі. визначають приватні трансферти як такий ресурс капіталу для країн, що розвиваються, який значно важливіший для соціально-економічного розвитку, ніж прямі та портфельні інвестиції, ОДР або приватні корпоративні запозичення [295, c. 3]. Водночас інвестиційна функція приватних трансфертів не реалізовується автоматично. Для даних 162 країн за 1970-2003 рр. встановлено, що обсяги та ефективність інвестиційного спрямування приватних трансфертів залежить від якості інcти- туцій [222, с. 81-92]. Вплив грошових переказів на економічне зростання найбільший в тих країнах, де розвинутою є мережа відповідних фінансових інституцій, що акумулюють заощадження отриманих домогосподарствами переказаних коштів [70, c. 103-108].

По-друге, так звана «страхова» функція приватних трансфертів набуває підвищеного значення на випадок циклічного спаду виробництва або кризових явищ у країнах-реципієнтах. Для багатьох країн важливо, що приватні трансферти підвищують стійкість домашніх господарств до природних катаклізмів. Існують свідчення на макро- та мікроекономічному рівні для низки країн (Бангладеш, Буркіна-Фасо, Гана, Ефіопія), що приватні трансферти дозволяють мінімізувати втрати на подолання наслідків руйнівних природних явищ [318, с. 34]. Частка використання грошових переказів у структурі споживання населення окремих країн значно зростає у наступні роки після катастрофи Найбільше це помітно на прикладі Гаїті та Гондурасу, де частка переказів у структурі споживання зросла в наступні два роки після природної катастрофи майже вдвічі порівня- но з докризовими роками. Х. Пінг і С. Жаохуа, провівши дослідження у китайській про- вінції Нижня Монголія, де постійно трапляються випадки зсуву ґрунтів і пісків, теж при- йшли до висновку, що фінансова допомога мігрантів слугує своєрідним страховим буфером і дозволяє заощадити більше коштів (порівняно з сім'ями немігрантів) протягом екологічних катастроф [327, c. 66]..

По-третє, збільшення пропозиції іноземної валюти допомагає досягненню цінової та грошової стабільності. У багатьох випадках це дозволяє посилити інвестиційне спрямування приватних трансфертів через комплімен- тарне збільшення інвестицій місцевих інвесторів, які не мають стосунку до працюючих за кордоном. Приватні трансферти відіграли помітне значення у фінансуванні значного дефіциту торговельного балансу Албанії і Молдови [311, с. 61-62]. Як надійне джерело іноземної валюти, приватні трансферти загалом сприяли підвищенню довіри до економік країн ЦСЄ і колишнього Радянського Союзу, що полегшило доступ до світових фінансових ринків. Співвідношення зовнішній борг/експорт» істотно знижується, якщо врахувати приватні трансферти для Албанії та Боснії і Герцеговини.

У тих країнах, де імпорт товарів і послуг істотно перевищує їх експорт, залучення приватних трансфертів насамперед дозволяє фінансувати від'ємне сальдо поточного рахунку. Приміром, така ситуація спостерігається у Молдові [144, c. 15]. Як надійне джерело іноземної валюти, приватні трансферти загалом сприяли підвищенню довіри до економік країн ЦСЄ і колишнього Радянського Союзу, що полегшило доступ до світових фінансових ринків. На думку А. Мансура і Б. Квиліна, якщо врахувати, що для більшості країн з доходами нижчими від середнього, експорт товарів і послуг - єдине джерело отримання вільно конвертованої валюти, міграційний капітал стає по суті другим за важливістю джерелом валютних надходжень і збільшення валютних резервів [306, с. 26]. Л. Катселі, Р.Лукас і Т.Ксеногіані довели емпірично, що надходження від працюючих за кордоном використовують і для споживання, і для інвестування, а також як важливий ресурс валютних надходжень, що мінімізує ризики і прояви нестабільності [281, c. 9].

По-четверте, зростає купівельна спроможність місцевого населення. З-поміж країн ЦСЄ вплив приватних трансфертів найвідчутніший для Молдови, де частка надходжень від працюючих за кордоном становить 25% від ВВП, а також Боснії та Герцеговини, Албанії, Таджикистану, Вірменії і Киргизстану [311, с. 64]. Якщо відбувається збільшення інвестицій, то виникають безпосередні стимули з боку сукупної пропозиції, а в разі збільшення приватного споживання спостерігається звичний кейнсіанський ефект мультипліка- тора; в окремих дослідженнях відповідне значення сягає 4 [244, с. 423-444]. Якщо кошти спрямовані переважно на споживання, то велике значення має співвідношення витрат і заощаджень, які традиційно вважаються майбутніми джерелами інвестицій у місцях проживання споживачів (місто чи село) [22, с. 50-66]. Cприятливий мультиплікативний ефект досягається передусім видат- ками на житлове будівництво [298, с. 249 252] Мультиплікатор грошових переказів є прикладом ефекту загальної рівноваги в країнах- експортерах робочої сили. Завдяки ефекту мультиплікації позитивний вплив міграції поширюватиметься не лише на сім'ї мігрантів, але й на всі інші країни та економіки в цілому. Ще один механізм створює збільшення податкових надходжень від непрямих податків, що дозволяє збільшити урядові видатки [237, с. 26].

По-п'яте, приватні трансферти сприяють акумуляції людського капі- талу, що підсилює сприятливий вплив від збільшення інвестицій. Дослідження шести країн ЦСЄ (Болгарії, Боснії та Герцеговини, Грузії, Киргизстану, Румунії і Таджикистану) показало, що на освіту використовується майже 15% отриманих коштів, тоді як вищий показник мали лише витрати на харчу- вання і одяг - 33% (ремонт помешкань - 14%, купівля нерухомості - 8%, освітні послуги - 7%, придбання автомобіля - 3% [311, с. 64]. Для країн Латинської Америки і Карибського басейну встановлено, що сім'ї отримувачів приватних трансфертів більш схильні до навчання власних дітей [219, с. 1143 1154; 250, с. 1 18].

Залишається незаперечною дієвість приватних трансфертів у зменшенні бідності [367, с. 899-912], що може бути порівняно самостійним чинником економічного зростання. Підтримка членів сім'ї за кордоном через приватні трансферти розглядається важливим завданням для «нових» канадців, навіть попри існуючі фінансові обмеження [314]. Рівень приватних трансфертів за межі Канади у 2000-2001 рр. коливався на рівні від 10% до 60% від отриманого доходу - в середньому від 500 до 3000 доларів США щорічно.

Грошові перекази поширено вважати ефективним механізмом боротьби з бідністю і нерівномірним розподілом доходів населення [325, с. 8]. У складнішому поясненні стверджується, що це адаптаційний механізм, який дозволяє населенню краще і швидше звикнути до умов перехідного періоду економіки, ефективний шлях управління індивідуальними (сімейними) ризиками. Перекази захищають мігрантів та їхні родини на батьківщині від май бутніх ризиків від соціальних і економічних шоків [141, с. 54]. Р. Агарвал і А. Горовіц теж розглядають кошти від працюючих за кордоном як страховий і компенсаційний механізм проти різноманітних непередбачуваних ситуацій та шоків [194, c. 2034]. Як зазначає Р. Баллард, мігранти на практиці зай- маються реалізацією їхніх власних стратегій скорочення бідності, таким чи- ном реалізовуючи принципи самодопомоги родичам і близьким [203, c. 68].

У країнах Латинської Америки збільшення трансфертів на 1% від ВВП призводить до зменшення кількості бідних і людей, які живуть за межею бідності (до 3 дол. США на день), на 0,37% та 0,29 % відповідно [189, c. 42]. П. Файнзільберг і Ж. Умберто Лопез отримали, що для країн Латинської Америки збільшення надходжень від працюючих за кордоном на 1% від ВВП зумовлює зменшення кількості бідних на 0,1% для країн з рівнем доходів нижче середнього (до 1000 дол. на душу населення) і на 1,2% - для країн з рівнем доходів вище середнього (від 2500 дол.) [249, с. 14]. Тобто тривале зростання частки переказів у ВВП призводитиме до прискореного зменшення бідності.

На думку М. Орозко, перекази від працюючих за кордоном - це:

1) обов'язок мігрантів стосовно їхніх сімей на батьківщині; 2) результат фінансових витрат і вкладень домогосподарств мігрантів; 3) механізм макроекономічного впливу на розвиток країни, причому особливо в періоди рецесії і криз; 4) засіб підвищення добробуту; 5) інструментальний чинник мультиплікаційного ефекту [325, с. 6 ]. Е. Тейлор, С. Мартін і Д. Рата твердять, що навіть споживче використання приватних трансфертів стимулює економіч- ний розвиток внаслідок відомого ефекту мультиплікатора [367; 305, с. 87 99; 335, с. 11]. Однак у цьому випадку велике значення має співвідношення вит- рат i заощаджень та місця проживання отримувачів трансфертів - місто чи село. У дослідженні Д. Тейлора [367] для грошових переказів мексиканців зі США, отримано мультиплікатор на рівні 2, що ілюструє їхню важливість для підтримання купівельної спроможності населення та полегшення стабілізаційної політики на випадок виникнення платіжних дисбалансів. Якщо необхідне для цього досягнення фіскальна дисципліни передбачає значне скорочення державних витрат на освіту, охорону здоров'я і соціальні програми, надходження коштів з-за кордону підтримують розвиток людського потен- ціалу і скорочують масштаби бідності.