Дослідження попиту та пропозиції в умовах ринкової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Тема1. Аналіз взаємодії попиту та пропозиції в умовах існування на ринку декількох продавців та покупців

Завдання

Контрольні питання

Тема 2. Побудова моделі поведінки споживача, що формує попит за певних переваг і наявного бюджету

Завдання

Контрольні питання

Тема 3. Вибір оптимальної комбінації виробничих ресурсів при заданих цінах на них і технології. Формування витрат на виробництво блага

Завдання

Контрольні питання

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

”Пропозиція” і “попит” -- два найважливіших поняття економіки. Їх можна розглядати окремо, але на практиці це два нерозривних явища. Як відомо, у ринковій економіці попит визначає пропозицію. Але це зовсім не виходить, що пропозиція менше по своєму значенню, ніж попит. Його вивчення так само необхідне для правильного розуміння і рішення проблем, що встають перед економістами і менеджерами. Як поставити виробництво, щоб воно приносило максимальний прибуток? Як понизити витрати? Як створити план діяльності фірми на майбутнє? Що краще: продовжувати чи виробництво пора зупинити підприємство? Це дуже важливі питання, від рішення яких залежить доля підприємства зокрема і держави в цілому. З точки зору попиту виникають теж безліч значущих питань. Як досягти максимального задоволення? Як вигідно купити благо? Де саме купити благо? Як максимально ефективно розподілити бюджет?

Дуже важливо навчитися застосовувати результати досліджень попиту та пропозиції на практиці. Без інформації про попит та пропозицію не може обійтися в наш час, практично, жодна фірма.

Підвищення ціни на товар приводить до зменшення попиту на нього і до збільшення пропозиції цього товару. Зниження ціни має протилежний ефект: попит на товар зростає, а пропозиція його падає. Як визначити ступінь реагування попиту і пропозиції на зміну ціни?

Відповіді на ці та багато інших запитань, які виникають у процесі ринкового механізму вивчає мікроекономіка, яка є обов'язковою та фундаментальною наукою про вивчення законів та механізмів функціонування ринків, домогосподарств та фірм.

Тема 1. Аналіз взаємодії попиту та пропозиції в умовах існування на ринку декількох продавців і покупців

Завдання

На товарному ринку є три продавці і три покупці. Відомі функції пропозиції за ціною продавців:

; ;

і функції попиту за ціною покупців :

;;

Значення коефіцієнтів становить: h - 30; g - 35; w - 5; z - 1,1.

1. Визначимо ціну рівноваги та обсяг угоди кожного учасника торгівлі.

Ринковою рівновагою називають ситуацію, за якої обсяг пропозиції і попиту, тобто наміри покупців і продавців збігаються. Ринкова рівновага зображується перетином кривих попиту та пропозиції. Точку їх перетину називають точкою ринкової рівноваги, ціну при цьому -- рівноважною ціною, а обсяг попиту та пропозиції, які збігаються, рівноважною кількістю продукції на ринку.

В умовах, коли обсяг попиту збігається з обсягом пропозиції, ринкова ціна збігається з рівноважною. Коли попит зростає (зменшується) при незмінній пропозиції, ціни на даний товар зростають (зменшуються). Коли ж пропозиція зростає (зменшується) при незмінному попиті, ціни на товар зменшуються (зростають).

Якщо ціна встановлюється на рівні, який перевищує ціну рівноваги, пропозиція перевищує попит, і виникає надлишок продукту. Коли ж ціна нижча, ніж ціна рівноваги, попит перевищує пропозицію, і виникає дефіцит товару.

Вища ціна спонукатиме виробників збільшувати обсяги виробництва. Більша ж пропозиція створить проблему, як реалізувати свій товар. Продавці, конкуруючи між собою, почнуть знижувати ціну. Дефіцит також створить проблему, як придбати товар. Споживачі, конкуруючи між собою, почнуть пропонувати вишу ціну.

Механізм ринкової конкурентної ціни є тим реальним інструментом, що, незважаючи на можливі відхилення, повертає ціну до такого рівня, який врівноважує попит і пропозицію, а отже, узгоджує інтереси виробників і споживачів.

Ціна ринкової рівноваги не лише збалансовує попит і пропозицію, а і є засобом саморегулювання відносин покупців і продавців [4, c.314-316].

Ринкова економіка в умовах вільної конкуренції, постійної зміни цін, регулювання економічних процесів на основі зміни співвідношення попиту і пропозиції здатна уникнути хаотичного розвитку і досягти загальної рівноваги.

Стан ринкової рівноваги визначається шляхом співставлення попиту і пропозиції. Ринкова рівновага - це такий стан ринку, коли попит на товар дорівнює його пропозиції, тобто, продавці і покупці товару дійшли до компромісного рішення щодо ціни товару (згодні з нею).

Рис. 1.1 - Стан ринкової рівноваги

Р - ціна, гр. од.

Q - кількість товару, од. тов.

О - точка ринкової рівноваги

P₀ - ринкова рівноважна ціна

Q₀ - рівноважна кількість продажу.

1. Функції пропозиції по ціні продавців мають вигляд:

= 2P - 10;

= P - 16;

=5P - 30;

і функції попиту по ціні покупців мають вигляд:

=35 - 1,1P;

=8 - 0,5P;

=15 - 3P;

Визначимо мінімальну ціну ,за якою продавець зможе реалізувати свій товар на ринку :

1) =2P - 10;

2P - 10 =0, звідси P=5 - для першого продавця на ринку.

2) =P - 16;

P - 16 =0, звідси P=16 - для другого продавця.

3) =5P - 30;

5P - 30=0, звідси P=6 - для третього продавця.

Проаналізувавши дані, які ми отримали, можемо скласти інтервали цін:

1) 5 < P ? 6;

2) 6 <P ? 16.

3) P >16

Враховуючи інтервали мінімальних цін і кількість продавців, які готові реалізовувати свої товари за мінімальною ціною, знайдемо сукупну функцію пропозиції, шляхом додавання функцій, які входять до відповідних інтервалів.

Коли ціна не перевищить 6 гр. од., і буде не менше 5 гр. од. продукцію продаватиме тільки перший продавець, функція пропозиції якого Q^S₁ = 2P - 10.

Якщо ціна не буде не більшою ніж 16 гр. од. і буде не менше 6 гр. од., продукцію продаватиме третій продавець, пропозиція Q^S₃ = 5Р-30.

Всі учасники ринку пропозиції будуть продавати тоді, коли ціна буде не менше 16 гр. од. Їх сукупна функція пропозиції Q^S_1,2,3 = 8Р-56.

Сукупна функція пропозиції з врахуванням інтервалів цін матиме вигляд:

2P-10, при 5<P6;

Q^S_сукуп. = 5P-30, при 6<P16;

2P-10+P-16+5P-30 = 8P-56, при P>16.

Ціна ринкової рівноваги встановлюється на основі галузевих функцій сукупного попиту та пропозиції. Знайдемо функцію сукупного попиту.

Визначимо ціну для кожного учасника торгів з боку попиту.

Для першого покупця:

Q^D = 35-1,1P.

35-1,1P=0, звідси P = 31,8.

Для другого покупця:

Q^D = 8-0,5P.

8-0,5P = 0, звідси P = 16.

Для третього покупця:

Q^D = 15-3P.

15-3P = 0, звідси P = 5.

Інтервали цін становитимуть:

1) 16<P31,82;

2) 5<P16;

3) 0<P5.

Визначимо функцію сукупного попиту:

35-1,1P, при 16<P31,82;

Q^D_сукуп. = 8-0,5P+35-1,1P = 43-1,6P, при 5<P16;

35-1,1P+8-0,5P+15-3P = 58-4,6P, при 0<P5.

Знайдемо рівноважну ціну. Для цього ми послідовно підставимо довільні значення цін у відповідні інтервали сукупних функцій попиту і пропозиції. Для зручності, візьмемо відомі кінці інтервалів.

Так при ціні Р = 5, сукупний попит менший за пропозицію Q^S = 2*5 10 = 0; Q^D = 58 4,6*5 = 35, тобто на ринку дефіцит.

При ціні Р = 6, сукупний попит також буде менший за пропозицію Q^S = 2*6 10 = 2; Q^D = 43 1,6*6 = 33,4, тобто Q^S < Q^D - на ринку знову дефіцит.

Якщо ж Р = 16, то Q^S = 7*16 40 = 72, Q^D = 43 1,6*16 = 17,4, тобто Q^S > Q^D - на ринку надлишок.

Виходячи з цього, рівноважна ціна буде знаходитись на інтервалі цін 6 < Р ? 16.

Умовою ринкової рівноваги є рівність:

Q^S = Q^D

Використовуючи цю умову, визначимо ціну рівноваги:

7Р 40 = 43 1,6P

8,6Р = 83

Р = 9,7 грошових одиниць.

Рівноважний обсяг дорівнює:

Q = 43 1,6Р = 43 1,6*9,7 = 43 15,52 = 27, 48 грошових одиниць.

Знайдемо обсяг продукції при рівноважній ціні Р = 9,7 для кожного покупця і кожного продавця.

Для продавців:

1) Q^S₁= 2P 10 = 2*9,7 10 = 9,4 (одиниць продукції);

2) Q^S₂= P 16 = 9,7 16 = 6,3 - продавець не приймає участі у продажі;

3) Q^S₃= 5P 30 = 5*9,7 30 = 64,02 40 = 18,5 (одиниць продукції).

Для покупців:

1)Q^D₁ = 35 1,1P = 35 1,1*9,7 = 24,33 (одиниць продукції);

2)Q^D₂ = 8 0,5P = 8 0,5*9,7 = 3,15 (одиниць продукції);

3) Q^D₃ = 15 3P = 15 3*9,7 = 14,1 - покупець не бере участі у придбанні блага.

1. Представлення рішення графічно.

1) Функцію пропозиції будемо будувати за такими точками (рис. 1.1)

P₁ = 5, тоді Q₁ = 2P 10 = 0; (5; 0)

P₂ = 6, тоді Q₂ = 7P - 40 = 7*6 40 = 2; (6; 2)

P₃ = 16, тоді Q₃ = 8P 56 = 8*16 56 = 72; (16; 72)

Також візьмемо точку більше «16», наприклад «20», тоді:

P₄ = 20, Q₄ = 8P 56 = 8*20 56 = 104; (20; 104)

Рис. 1.1 Графік сукупного попиту

2) Функцію попиту будемо будувати за такими точками (рис.1.2):

P₁ = 31,82, тоді Q₁ = 35 1,1*31,82 = 0; (31,82; 0)

P₂ = 16, тоді Q₂ = 43 1,6*16 = 17,4; (16; 17,4)

P₃ = 5, тоді Q₃ = 58 4,6*5 = 35; (5; 35)

Також візьмемо точку = 0, тоді Q₄ = 58 4,6Р = 58 0 = 58; (0;58)

Рис.1.2 Графік попиту

3) Графік рівноваги на ринку(рис.1.3) :

Рис.1.3 Графік рівноваги на ринку

Розрахуємо коефіцієнти цінової еластичності на кожній ділянці кривої попиту та кривої пропозиції.

Коефіцієнт цінової еластичності попиту знаходиться за формулою:

Знайдемо коефіцієнт цінової еластичності на ділянці кривої попиту:

На ділянці кривої попиту коли ціна зменшується з 31 до 16 гр. од кривої попиту :

=38,19 - попит еластичний.

На ділянці кривої попиту коли ціна знижується з 16 до 5 гр. од. :

=1,46 - попит еластичний

На ділянці кривої попиту коли ціна знижується з 3 кривої попиту:

=0,66 - попит нееластичний

Коефіцієнт цінової еластичності пропозиції знаходиться за формулою:

Знаходимо коефіцієнти цінової еластичності на кожній ділянці кривої пропозиції:

На ділянці кривої пропозиції, коли ціна зростає з 5,5 гр. од до 6 гр. од :

=2 - пропозиція еластична.

На ділянці кривої пропозиції, коли ціна зростає з 6 гр. од до 16:

=14,76 - пропозиція еластична

На ділянці 3 кривої пропозиції кривої пропозиції, коли ціна зростає 3 16 гр од до 20:

=8 - пропозиція еластична

Форма кривої попиту та її нахил мають надзвичайно важливе значення в ціноутворенні, адже вони відображають особливості реакції покупців у відповідь на зміну ціни. Кількісно вимірити чутливість попиту до зміни ціни (або інших чинників) дає змогу еластичність. У математиці еластичність - це відношення темпів зростання залежної змінної до темпів зростання незалежної змінної. Коефіцієнт еластичності показує, на скільки відсотків зміниться залежна змінна при зміні незалежної змінної на 1%:

Зважаючи на знак коефіцієнта еластичності (плюс або мінус), між змінними величинами спостерігається два типи залежності:

1) пряма (Е > 0) - зростання однієї змінної викликає зростання іншої;

2) зворотна (Е < 0) - зростання однієї змінної викликає зниження іншої.

Щодо еластичності попиту, то в економічній теорії і практиці розрізняють такі види коефіцієнтів еластичності попиту:

1) пряма еластичність попиту за ціною (цінова еластичність);

2) перехресна еластичність попиту за ціною;

3) еластичність попиту за доходом.

Кожен з цих видів еластичності можна розрахувати двома методами - точкової еластичності або дугової еластичності.

Цінова еластичність (еластичність попиту за ціною) - показує, на скільки відсотків зміниться величина попиту при зміні ціни на 1%. Як було зазначено вище, для її визначення застосовують методи точкової чи дугової еластичності.

4.Визначимо графічно надлишок споживача та виробника

Надлишок споживача - додаткова економія, яку отримують ті споживачі, які могли б купувати товар дорожче, але купують за ринковою ціною.

Надлишок виробника - додатковий дохід, який отримують ті виробники, що готові були продавати товар дешевше, але продають його за ринковою ціною.

Рис 1.4 - Надлишок виробника та споживача.

Контрольні питання

1. Щоб отримати галузеву (регіональної) функцію пропозиції, необхідно додати функції пропозиції всіх виробників, які продають даний товар у галузі. Графік галузевої (регіональної) пропозиції утворюється в результаті горизонтального додавання графіків пропозиції окремих виробників.

Знайдемо зміну величини пропозиції, якщо ціна змінилася від Р₁ = 5,6 до Р₂ = 9.

Ціна Р₁=5,6 входить у інтервал цін 5<P6 функція сукупної пропозиції якого Q^S_сукуп. = 2P-10. Підставивши значення ціни Р₁ у функцію пропозиції знайдемо обсяг продукції, яку зможуть представити продавці: Q^S₁ =1,2.

Ціна Р₂=9 входить в інтервал цін 6<P16. Q^S_сукуп. = 5P-30. Знайдемо обсяг продукції, яку зможуть представити на ринок продавці: Q^S₂ = 15.

Знайдемо зміну величини пропозиції Q^S = Q^S₂ - Q^S₁ = 15-1,2 = 13,8.

Пропозиція збільшиться на 13,8 од. товару.

Попит на ринку благ є сукупність планів споживачів використовувати наявні в них кошти для максимального задоволення своїх потреб.

Галузева функція попиту на блага утворюється аналогічно функції галузевій (регіональній) пропозиції. Необхідно додати функції попиту всіх споживачів, які бажають придбати даний товар. Графік галузевого (регіонального) попиту утворюється в результаті горизонтального додавання графіків попиту окремих споживачів.

Ціна Р₁=1,6 входить в інтервал цін 0<P5 функція сукупного попиту для якого Q^D_сукуп. = 58-4,6P. Знайдемо обсяг товару, який зможуть придбати покупці Q^D₁ = 50,64. Ціна Р₂=13 входить у інтервал цін 5<P16 функція сукупного попиту для даного інтервалу Q^D_сукуп. = 58-4,6P. Обсяг товару, який зможуть придбати покупці Q^D₂ = 22,2.

Тоді, знаходимо зміну величини попиту: Q^D = Q^D₂ - Q^D₁ = 20-50,64 = -28,44. Можемо зробити висновок, що попит зменшився на 28,44 од..

2. Ціна товару на відкритому ринку визначається в результаті взаємодії попиту та пропозиції. Попит і пропозиція є реальним відображенням стану ринкової економіки, суперечності між інтересами господарюючих суб'єктів -- покупців і продавців. Способом розв'язання цієї суперечності є формування ринкових цін, що зумовлює встановлення рівноваги між попитом і пропозицією, а отже, відтворення стимулів для економічних суб'єктів виробляти і купувати товари. Це досягається за таких цін і обсягів товарів, коли кількість товару, який продається, повністю задовольняє потребу у ньому. Саме за таких умов утворюється ціна рівноваги -- такий рівень ціни, за якого пропозиція відповідає попиту.

Економічне становище товаровиробника залежить від ринкової ціни його товарів. Остання зазнає впливу двох чинників -- попиту і пропозиції.

Попит -- це платоспроможна потреба у певному товарі. Інакше кажучи, це сума грошей, яку покупці готові заплатити за потрібне їм благо,

Попит залежить від доходів покупців, потреби у товарах (послугах) і цін на останні, тобто він підвищується у разі зростання доходів, зниження цін або за одночасної дії цих чинників, і навпаки. Ця залежність дістала назву закону попиту.

Загалом величина попиту зумовлюється переважно ціною товару: чим нижча ціна на якесь благо, тим вищий попит на нього. Кількісну залежність попиту від зміни цін на товари називають еластичністю попиту. її вимірюють як відношення зростання обсягу попиту до зниження цін (у відсотках).

Пропозиція -- це кількість товарів і послуг, які пропонуються до ) продажу на ринку за певною ціною.

Пропозиція також залежить від ціни: чим вона вища, тим вища пропозиція з боку продавця, оскільки останній зацікавлений отримати якомога більше грошей від продажу товарів (послуг), що становить його економічний інтерес. Цю залежність називають законом пропозиції. Кількісна залежність пропозиції від зміни цін на товари дістала назву «еластичність пропозиції». її вимірюють як відношення (у відсотках) зростання обсягу пропозиції до зростання цін.

Закон попиту і закон пропозиції відображують економічні інтереси суб'єктів ринку -- покупців і продавців. Узгодження цих інтересів досягається за такого стану ринку певного товару, коли за певної ціни вся його кількість може бути продана, тобто коли спостерігається ринкова рівновага. Якщо ціни на певний товар перевищать ціну рівноваги, виникне надлишок продукції. Тоді продавці змушені будуть знижувати ціни, щоб позбавитися від запасів і отримати певний прибуток для подальшого розвитку свого господарства. На зниження цін покупці зреагують додатковим попитом.

Якщо ціна реалізації буде нижчою за ціну рівноваги, виникне підвищений попит, що призведе до дефіциту. Це, з одного боку, сприятиме зростанню цін, а з другого -- стимулюватиме виробництво цього товару [18]

3. Функція ринкового попиту на товар є сумою функцій індивідуального попиту всіх споживачів. Обсяг ринкового попиту залежить не тільки від ціни товару, а й від доходів споживачів, їхніх смаків, очікувань, цін на субститутні і комплементарні товари, кількості споживачів тощо. Крива ринкового попиту є більш пологою, тому що має більшу еластичність в порівнянні з кривими індивідуального попиту, на неї впливають багато нецінових факторів попиту [19]

4. Розрізняють різні типи еластичності попиту: еластичний попит; нееластичний попит; одинично еластичний попит; абсолютно нееластичний попит; абсолютно еластичний попит.

Еластичний попит має місце тоді коли процентна зміна величини попиту с більшою за процентну зміну ціни, тобто при зміні ціни на 1 % величина попиту змінюється більше, ніж на 1 %. Для еластичного попиту коефіцієнт цінової еластичності є більшим 1. Нееластичний попит - це такий, при якому процентна зміна величини попиту є меншою за процентну зміну ціни, тобто при зміні ціни на 1 % величина попиту змінюється менше, ніж на 1 %. Для нееластичного попиту коефіцієнт еластичності є менший 1 і характерна однонаправлена зміна ціни і виручки: при збільшенні ціни товару виручка зростає. Одинична еластичність попиту має місце тоді, коли і ціна, і величина попиту змінюються на однаковий процент. Ознаками одиничної еластичності є значення коефіцієнта еластичності, рівного 1, і незмінність виручки від продажу продукту при зміні його ціни [3]

Для розрахунку еластичності застосовують різні методи.

Метод точкової еластичності передбачає розрахунок еластичності в конкретній точці (за конкретної ціни) й означає, що вимірюється попит при нескінченно малій зміні ціни (у практиці менше 5%). Можливі два варіанти розрахунку.

Варіант 1. Якщо відома функція попиту і конкретна ринкова ціна , для якої потрібно розрахувати еластичність, то слід використовувати формулу:

де - еластичність попиту за ціною

- перша похідна функції попиту за ціною Р

- величина попиту при заданій ціні Р

Варіант 2. Якщо відомі початкові або кінцеві значення кількості і ціни, причому зміна ціни не перевищує 5%, то використовується формула:

де , - відсоткові зміни у кількості купівель та ціні

- початкове і кінцеве значення величини попиту

- початкове і кінцеве значення ціни

Метод дугової еластичності використовується за відсутності функції попиту і визначає еластичність, якщо відомі початкові і наступні значення О і Р, причому зміни між ними можуть бути досить значними (понад 5%). З метою усунення проблеми, які саме значення О і Р приймати початковими (попередні О₁ і Р₁ чи наступні О₂ і Р₂, оскільки це істотно впливає на результат), зазвичай обчислюють їх середню арифметичну, тоді цінова еластичність набуває вигляду [8]:

В розрахунках було використано метод точкової еластичності, так як функції попиту і пропозиції представлені лінійно і мають однаковий кут нахилу на кожній ділянці кривої попиту та пропозиції.

5. Надлишок (чиста вигода споживача) - це вигода від торгівлі, одержана покупцем, обсяг якої дорівнює різниці між сумою, яку покупці згодні заплатити за цей товар, і реальними витратами на його придбання.

Величина надлишку (чистої вигоди) виробника - це різниця між сумою, яку виробники готові витратити на виробництво і реалізацію цього товару, та їх реальними доходами від його продажу. Сума величин зазначених вище надлишків характеризує суспільну вигоду у що виникає у зв'язку з можливістю купівлі-продажу товарів, тобто з наявністю ринку взагалі [14]

6. А. Маршалл відмовився від тези австрійської школи про визначальну роль суб'єктивних оцінок граничної корисності в аналізі ціни, створив синтетичну теорію вартості, поєднавши теорії граничної корисності та витрат виробництва, заявив про однакову значущість складових ціни (корисності та витрат) і відсутність пріоритету щодо визначення ціни. Вільне ціноутворення А. Маршалл вважає найважливішою складовою єдиної системи рівноважної економіки, що складається із мобільних та інформованих один про одного суб'єктів господарювання. Ринкова ціна розглядалася як результат узгодженості ціни попиту, що визначається граничною корисністю, та ціни пропозиції, що визначається граничними витратами.

На основі дослідження взаємодії ціни, попиту та пропозиції А. Маршалл розробив теорію ринкової рівноваги. Це такий стан економіки, коли є відповідність між попитом і пропозицією, між ресурсами і потребами. Для аналізу цінового механізму рівноваги вчений увів в економічну науку категорію рівноважної ціни - ціни, яка врівноважує попит і пропозицію на ринку конкурентного товару, де встановлюється рівновага. Графічно рівноважна ціна визначається точкою Е перетину кривої попиту D та кривої пропозиції S, які формуються за законами попиту та пропозиції. Графік, на якому перетинаються криві попиту і пропозиції, прийнято називати хрестом Маршалла (рис. 1.8).

Рис. 1.8 - Хрест Маршалла

Хрест Маршалла свідчить про те, що: 1) тільки при ціні Р_Е бажання одних і готовність інших збігаються в кількості Q_Е; 2) крива D виражає закон спадної граничної корисності певного товару для споживачів; 3) крива S так само виражає закон зростання граничних витрат для виробників; 4) ринкова цінність товару визначається рівновагою граничної корисності і граничних витрат. Обидві величини взаємно регулюють одна одну.

Досліджуючи взаємозалежність ціни, попиту і пропозиції, А. Маршалл показав, що за умов вільної конкуренції, якщо ринкова ціна починає перевищувати ціну рівноваги, то пропозиція буде переважати над попитом і ціна почне знижуватися. Якщо ринкова ціна стає нижчою за ціну рівноваги, то попит починає перевищувати пропозицію і ціна зростатиме [5]

Леон Вальрас довів, що в умовах ринкової економіки є можливість встановлення рівноваги на основі співвідношення пропозиції і попиту. Вільна конкуренція забезпечує встановлення ціни рівноваги. Рівноважна ціна -- це ціна на конкурентному ринку, за якої величина попиту і пропозиції однакові, немає ні дефіциту, ні надлишку товарів і послуг. Така ціна не містить у собі тенденції до зростання або до зниження обсягів виробництва Постулатами теорії рівноваги Л. Вальраса є такі:

1) Зміни цін впливають на попит і пропозицію і навпаки; зміна попиту впливає на пропозицію і навпаки. Отже, їхній взаємозв'язок впливає на встановлення рівноваги.

2) Рівноважна ціна встановлюється у результаті конкуренції, співвідношення попиту і пропозиції, наявності ресурсів та інших чинників.

3) Загальна рівновага здійснюється щодо всіх товарів. Це пояснюється тим, що потреба у цьому товарі залежить від наявності інших товарів. Наприклад, споживання м'яса залежить від наявності кави.

4) Рівновагу характеризує, як правило, мінова вартість. Мінова цінність товарів -- це рівень економічної рівноваги. В умовах конкуренції діють механізми, які усувають диспропорції та встановлюють таку мінову вартість, що ґрунтується на ціні рівноваги. В умовах монополії диспропорції зберігаються.

5) Рівновага досягається на основі дії всіх учасників ринку.

6) Рівновага здатна забезпечити максимально високий рівень задоволення потреб (безумовно, за наявності ресурсів).

7) Попит на кожний товар залежить не тільки від його ціни, а і від цін на всі інші товари. Наприклад, зростання цін на деякі продукти харчування призвело в Україні до зменшення попиту на періодичні видання. Багато людей відмовляються від передплати на газети і журнали. Різко скоротилися їхні тиражі.

8) Сума попиту споживача на всі закуплені ним товари і покупки дорівнює за вартістю сумі всіх проданих ним товарів і послуг (у тому числі послуг праці).

9) Ринок безперервно здійснює «пошук» так званих рівноважних цін.

10) Конкуренція -- це важливий чинник встановлення рівноваги (через ціни). Існуючі цінові сигнали регулюють ринок, з допомогою їх досягається рівновага.

11) Для рівноваги потрібний ринковий механізм, який діє значно ефективніше, ніж у минулому так звана планова система.

7. Павутиноподібна модель ціноутворення - це одна із класичних економіко-математичних моделей, що дозволяє досліджувати стійкість цін та обсягів товарів на ринку, який описується традиційними кривими попиту та пропозиції при наявності запізнення в часі (лага) одного з процесів. Етапи встановлення рівноважної ціни на ній набувають форму спіралі, яка разом з лініями попиту і пропозиції нагадує павутину. Павутиноподібна модель покликана показати як саме виробник встановлює рівноважну ціну [11, с. 136].

Відомо, що найбільший обсяг продажів досягається саме завдяки рівноважній ціні. Але як її визначити? Криву пропозиції побудувати досить легко, оскільки виробник знає можливості свого підприємства і склад витрат на виробництво, що дає змогу підрахувати скільки одиниць товару можна виготовити і продати за певною ціною. Проте криву сукупного попиту вкрай важко побудувати, а іноді й неможливо, особливо в разі випуску нового товару. Поки товар не надійде на ринок, не можна з упевненістю сказати якою буде величина попиту за тієї чи іншої ціни. Тому виробники при встановленні ціни спираються на власні прогнози, а потім коригують величину цін в залежності від реального попиту. Таким чином ціна товару коливається, в результаті чого вона може наблизитися до рівноважної, найбільш вигідної продавцям і покупцям [17].

Рівень підвищення чи зниження ціни виробником демонструють дві прості моделі:

- павутиноподібна модель із запізненням попиту;

- павутиноподібна модель із запізненням пропозиції.

В основі павутиноподібної моделі із запізненням попиту лежать наступні гіпотези:

- ринкова ціна встановлюється, виходячи з обсягу пропозиції щодо функції попиту (всі товари на ринку повинні бути продані);

- продавець визначає обсяг виробництва, виходячи з ринкової ціни минулого періоду.

В основі павутиноподібної моделі із запізненням пропозиції лежать такі гіпотези:

- ціна на ринку встановлюється продавцем, виходячи з обсягу пропозиції відповідно до кривої пропозиції;

- продавець визначає обсяг виробництва, виходячи з попиту минулого періоду;

- споживання не перевищує ні попиту, ні пропозиції [7].

8. Коли в процес ринкового ціноутворення втручається держава, виникає відхилення цін від рівноважного рівня. Можливі два випадки:

1) запровадження ціни «стелі» (Рс) -- нижньої межі, коли ціна нижча за ціну рівноваги. В цьому випадку на ринку виникає дефіцит -- ситуація, при якій попит не покривається наявною пропозицією (Рисунок1.10);

2) запровадження ціни «підлоги» (Рп) -- верхньої межі, коли ціна вища за ціну рівноваги. Як наслідок, на ринку виникає надлишок -- ситуація, при якій пропозиція перевищує попит (Рисунок 1.10).

Надлишкова пропозиція, або надлишки продукції, що виникають при цінах, вищих за рівноважну, будуть спонукати конкуруючих один з одним продавців знижувати ціни, щоб позбавитись від надлишкових запасів. Падаючі ціни будуть: 1) підказувати фірмам, що необхідно скоротити ресурси, витрачені на виробництво даної продукції та 2) залучати на ринок додаткових споживачів.

Надлишковий попит, або дефіцит, супроводжуючий ціни, нижчі за ціну рівноваги, свідчить про те, що покупцям необхідно платити більш високу ціну, щоб не залишитись без блага. Зростаюча ціна буде: 1) спонукати фірми до перерозподілу ресурсів на користь виробництва даного блага та 2) витісняти деяких споживачів з ринку.

Ринок елімінує дефіцит у короткий період через підвищення цін, а в довгий період -- шляхом розширення виробництва [1].

Рис 1.10 - Формування «надлишку» та «дефіциту» на ринку.

Якщо на моєму ринку встановити ціну Р₁ = 1,3, то Q^S = 0, а Q^D = 52,02. Q^S < Q^D, отже, на ринку складеться дефіцит товарів.

Якщо на ринку встановити ціну Р₂ = 15,6, тоді Q^S = 48, а Q^D = 18,04. Q^S > Q^D, отже, на ринку буде надлишок товарів.

Тема 2. Побудова моделі поведінки споживача, що формує попит за певних переваг і наявного бюджету

Завдання

Метою цього завдання є побудова моделі поведінки споживача, що формує попит за певних переваг і наявного бюджету. В ході роботи потрібно також визначити перехресну еластичність попиту, умову рівноваги, рівноважний набір,та знайти значення загального ефекту, ефекту заміщення і ефекту доходу.

1) Записати рівняння кривої байдужості, на якій знаходиться споживач в момент рівноваги.

Почнемо з того, що умовою рівноваги є рівність = , де MU_x, MU_y - гранична корисність одного і другого товарів. P_x - рівноважна ціна товару X, а P_y - ціна товару Y.

Знайдемо граничну корисність блага:

За умовою рівноваги:

;

x =

Оскільки x =, то: = y + 4y = 5y, звідки х=0,92; у= 8,94.

Е₁(0,92; 8,94) - рівноважний набір

U₀ = x*y = 0,921*8,94= 8,23.

Рівняння кривої байдужості має вигляд :

2) Визначити перехресну еластичність попиту на товар Y при зміні ціни на товар Х.

Загальна формула визначення перехресної еластичності:

; Р₁ = 9,7; P₂ = 11,2; Q₁ = 8,94

Знаходимо Q₂ :

44,7 = 11,2*0,92 + 4y;

4y = 44,7 - 10,3 = 34,4;

y = 8,6

Q₂= 8,6.

Q = -0,34.

Маючи всі потрібні дані знаходимо перехресну еластичність :

3) Визначити вплив збільшення ціни товару Х (Р_х) на початкову рівновагу споживача, розробити загальний ефект збільшення ціни на ефект заміни та ефект доходу стосовно товару Х і товару У.

Збільшення ціни одного з товарів призведе до зменшення обсягу попиту покупця. попит пропозиція споживач витрата

P₂ = 11,2

, звідки

Бюджетне обмеження буде мати вигляд:

,

де х=0,798; у= 8,94.

Е₂(0,798; 8,94) - новий набір

Рівняння нової кривої байдужості буде мати вигляд :

Відбулося зменшення рівня корисності на 1,09 ютіля.

Загальний ефект заміни ціни може бути розділений на два окремих ефекти: ефект доходу та ефект заміщення. Ефект заміщення -- це зміна обсягу попиту, спричинена зміною відносної ціни товару при незмінному реальному доході. Ефект доходу -- це зміна обсягу попиту, спричинена зміною реального доходу при незмінності відносних цін.

Для знаходження ефекту заміщення та ефекту доходу необхідно визначити, в якій точці нахил вихідної кривої байдужості U₀ дорівнює нахилу нової бюджетної лінії ( точка Е₂). Знаходимо цю точку:

* Y = 8,23

Y = 9,6

X = 0,85

Е₃(0,85;9,6) - розбиває загальний ефект на ефект заміни та ефект доходу;

Е₁(0,92; 8,94) - рівноважний набір;

Е₂(0,79; 8,94) - новий набір

Ефект заміщення: Е₂E₃

Ефект доходу: E₁E₃

Таким чином, загальний ефект від збільшення ціни першого товару призвів до зменшення споживання цього товару на одиниці. І не вплинув на споживання другого товару, тобто загальний ефект у другого товару дорівнює нулю:

4) Показати графічно реакцію споживача на збільшення ціни товару х, проаналізувати і прокоментувати цю реакцію з точки зору ефекту заміни, ефекту доходу і загального ефекту.

Рис.2.1 Ефект доходу та ефект заміщення

На рис.2.1 I₃ знаходиться паралельно до I₂, а I₁ виступає дотичною для U₀. Точка Е₃ - розбиває загальний ефект на ефекти доходу та заміщення. Відрізок Е₂ Е₁ показує загальний ефект, Е₂ Е₃ показує ефект заміщення, а Е₁ Е₃ - ефект доходу.

1. Визначити перехресну еластичність попиту на товар Х при зміні ціни на товар У після досягнення нової рівноваги.

Загальна формула визначення перехресної еластичності:

44,7 = 11,2х + 5*8,94;

11,2х = 0;

Q₂ = 0; Q₁ = 0,79;

Q = -0,79;

Р₁ = 4; Р₂ = 5.

P = 1

2. Побудуйте криву «ціна-споживання», якщо ціна товару У не змінюється, а ціна товару Х зменшується на 10%. Який взаємозв'язок між товарами Х і У?

I= P_x*x + P_y*y

44,7 = 9,7*х + 4у;

Р_х1 = 9,7; Р_х2 = 9,7*0,9 = 8,73; Р_х3= 8,73*0,9 = 7,85.

y = 8,73х;

= 8,73х + 4*8,73х;

= 43,65х;

x = 1,02; у = 8,94.

Для I₂ набором є (1,02; 8,94). Тепер знайдемо набір для I₃ аналогічно для знаходження I_2.

y = 7,85х;

44,7 = 7,85х + 4*7,85х;

44,7 = 39,25х;

х= 1,138; у=8,94.

Для I₃ набором є (1,138; 8,94).

Рис.2.2 Побудова лінії «Ціна-споживання»

Для різних видів супутніх товарів лінія «ціна-споживання» буде мати різний нахил.

1. Лінія «ціна-споживання» для товарів, які є взаємодоповнюючими, буде мати додатний нахил (ціна товару Х зменшується).

2. Лінія «ціна-споживання» для нейтральних товарів буде горизонтальною лінією (ціна товару Х зменшується).

3. Лінія «ціна-споживання» для товарів, які є взаємозамінними буде мати від'ємний нахил, і ціна товару Х зменшується.

Виходячи з ситуації, яка зображена на рис.8, можна зробити висновок, що ця лінія «ціна-споживання» є для нейтральних товарів.

3. Побудуйте криву «дохід-споживання», за умови, що дохід кожного разу збільшувався на 20%. До якої категорії належать товари Х і У?

I₁ = 44,7; I₂ = 1,2*44,7 = 53,64; I₃ = 64,36.

Р_х = 9,7; Р_у = 4.

y = 9,7x;

53,64 = 9,7х + 4* 9,7x;

53,64 = 48,5х;

х= 1,1; у=10,7

Рис.2.3 побудова лінії «Дохід споживання»

Контрольні питання

1. Крива байдужості -- це крива, кожна точка якої характеризує споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг.

Властивості кривих байдужості:

1)Криві байдужості є монотонно спадними функціями (при збільшенні кількості певного блага значення функції спадає)

Зафіксуємо деякий набір (X, У) пари благ 1 та 2 і розглянемо, в яких частинах площини можуть перебувати еквівалентні набори. Іншими словами, нас цікавлять набори, які перебувають на тій самій поверхні байдужості, що і (X, У) (рис. 2.5, а).

Рис 2.5 - Властивості кривих байдужості

Очевидно, що поверхня байдужості, яка містить набір (X, У), не буде проходити в областях А та С, оскільки ці області містять відповідно заздалегідь кращі та гірші набори благ 1 та 2. Методом вилучення ми дійшли висновку, що можливими областями, через які проходитиме поверхня байдужості, яка містить набір (X, У), можуть бути лише області В та D, тобто вона є монотонно спадною функцією.

2) Поверхні байдужості не перетинаються. Припустимо протилежне: нехай поверхні байдужості перетинаються і мають спільну точку А (рис. 2.5, б). Отже, вони відображають дві множини наборів благ, еквівалентних з погляду споживача. У той же час точка С менш приваблива порівняно з точкою В, оскільки набір В містить більше і блага 1, і блага 2. Помічена суперечність дає підставу для твердження про неприпустимість перетину поверхонь байдужості.

3) При збільшенні споживання певного блага зменшується величина іншого, яку людина жертвує заради отримання додаткової одиниці першого блага (прояв закону спадної граничної корисності). Якщо у людини, наприклад, багато одягу, але мало їжі, то заради додаткової одиниці їжі вона схильна пожертвувати значною часткою одягу. Якщо ж людина має багато їжі, то заради додаткової одиниці їжі вона вже буде схильна жертвувати вже меншою часткою гардеробу. Мовою графіки та математики це означає, що кут нахилу поверхні байдужості до горизонтальної осі зменшується при збільшенні споживання блага, величина якого відображається на цій осі. Іншими словами, поверхні байдужості є опуклими функціями;

4) Чим більше поверхня байдужості віддалена від початку координат, тим привабливішими для людини є набори благ, які розташовані на цій поверхні. Ця властивість навіть не потребує доведення: вона випливає з самих умов надання переваг [6].

Намалюємо карту кривих байдужості, коли U(X,Y)=X, товари є нейтральними.

Рис 2.6 - Карта кривих байдужості, коли U(X,Y)=X

2.Намалюємо криві «ціна-споживання» для нейтральних товарів, коли ціна товару Y зменшується - (рис2.7), де F₁ , F₂ , F₃ , F₄ - об'єми товару Y від найменшого, де ціна найбільша до найбільшого, де ціна найнижча.

Рис 2.7 - Крива «ціна-споживання», коли ціна товару Y зменшується.

3. Дохід домогосподарства -- це загальна сума грошей, яку отримала особа або родина протягом певного періоду (як правило, за рік). Дохід складається із заробітної плати та інших трудових доходів, доходів від власності, у тому числі ренти, процентів, дивідендів, а також із трансфертних платежів, зокрема соціальної допомоги малозабезпеченим або допомоги у зв'язку з безробіттям [13].

Інфляція - це знецінювання грошей, зниження їх купівельної спроможності. Зазвичай інфляція має в своїй основі не одну а декілька взаємозалежних причин, і проявляється вона не тільки в підвищенні цін - поряд з відкритою, ціновою інфляцією має місце і проявляється скрита або подавлена інфляція, яка виявляється перш за все в дефіциті, зниженні якості товарів. Якщо дохід домогосподарства не змінюється то купівельна спроможність домогосподарств падає у зв'язку зі збільшенням цін на блага. Домогосподарства будуть змушені купувати менше благ за ті самі гроші.

4. Крива "ціна--споживання" показує, як змінюється обсяг закупок товару Х (точки F₁ , F₂ , F₃ на рис 2.8)при переході до іншого рівня цін на цей товар за умови незмінності всіх інших факторів попиту. Від кривої "ціна--споживання" можна перейти до кривої індивідуального попиту. Тангенс кута нахилу бюджетних обмежень відповідає ціні товару X. Зменшення кута нахилу супроводжується збільшенням обсягів закупок цього товару. Залежність між ціною на товар (Рх) та розміром його бажаних закупок для споживача відображає крива попиту (рис. 2.9).

Рис 2.8 - Крива «ціна-споживання»

Попит (demand) -- це та кількість продукту, яку споживач готовий та може придбати за тими чи іншими цінами протягом певного періоду. Крива попиту та крива "ціна--споживання" -- це два різних способи описання того, як придбана кількість товару змінюється при зміні ціни на нього (за умови, що інші фактори не діють)[10].

Оскільки залежність між цінами товару та попитом на нього досить стійка, то можна говорити про закон попиту, який наголошує, що із зростанням цін на товар розмір попиту на нього зменшується, а зниження цін сприяє збільшенню кількості товару, яку, бажає придбати споживач.

Якщо ціна товару Х зменшуватиметься на 10% то ми отримаємо таку кількість споживання товару:

При ціні 11,06гр.од - 2,44 од; при ціні 9,95 гр. од. - 2,71од.; при ціні 8,96 гр.од. - 3,01 од.; при ціні 8,06гр од - 3,34 од. Побудуємо графік по точкам, які отри мали в результаті розрахунків з бюджетного обмеження.

Рис 2.9 - Крива індивідуального попиту

Тема 3. Вибір оптимальної комбінації виробничих ресурсів при заданих цінах на них і технології. Формування витрат на виробництво блага

Завдання

На регіональному ринку кондитерських виробів фірми, що діють за встановленою рівноважною ціною і представляють весь обсяг пропозиції галузі, випускають продукцію згідно з технологією, яка характеризується виробничою функцією Кобба-Дугласа:

Де K - кількість використаного капіталу;

L - кількість найманої праці;

В =5; с=0,25; d= 0,5. Витрати на одиницю робочої сили визначаються за ставкою заробітної плати P_L =15; витрати на одиницю капіталу - прокатною ціною капіталу - P_K=10. Бюджет фірми складається з суми витрат на придбання факторів виробництва ТС =270.

У короткостроковому періоді постійною величиною є капітал К=const.

Функція має вигляд:

1. Визначимо комбінацію ресурсів, яка мінімізує затрати виробництва даної фірми, а також оптимальний для неї обсяг випуску за наявного бюджету ТС.

Складаємо систему рівнянь з умови мінімізації витрат та рівняння бюджетного обмеженого:

Рівняння бюджетного обмеження має вигляд:

Розраховуємо граничну продуктивність MP:

Отримані дані підставляємо в систему рівнянь:

Комбінація ресурсів, яку мінімізує витрати виробництва даної фірми дорівнює X(39,99; 9,09).

Визначимо оптимальний обсяг випуску продукції:

2. Визначити середню продуктивність праці при знаходженні фірми в стані рівноваги:

3. Вивести функцію граничних витрат фірми в довгостроковому періоді:

Q = const;

Виразимо в формулі Q через L та K й підставимо у рівняння:

4. Вивести рівняння попиту на працю, якщо К*=К, (К*=113):

Виведемо рівняння кривої попиту на працю, якщо K=K* :

Контрольні питання

1. Ізокванта -- це крива, що показує комбінації ресурсів (праці та капіталу), використання яких забезпечує виробництво однакового обсягу продукції.

Ізокванти певною мірою аналогічні кривим байдужості, але ізокванти ранжирують рівні виробництва.

Ізокванта свідчить про те, що існує нескінченна множина комбінацій ресурсів і вони є альтернативними для виготовлення однакової кількості продукції.

Теоретично ізокванту можна побудувати для будь-якого обсягу продукції і отримати карту ізоквант (аналогічно до карти кривих індиферентності -- байдужості).

Карта ізоквант -- це сукупність ізоквант, де кожна з них показує максимально можливий обсяг продукції, який можна отримати, використовуючи різні комбінації вхідних ресурсів.

Карта ізоквант -- це альтернативний спосіб опису виробничої функції. Кожна ізокванта відповідає різному рівню виробництва, який зростає у міру просування на графіку вгору і вправо.

Властивості ізоквант:

1)вони мають від'ємний нахил; це означає, що зменшення використання одного з ресурсів зумовлює збільшення використання іншого, для того щоб обсяг продукції залишився незмінним;

2)випуклі до початку координат;

3)не перетинаються;

4)чим далі розташована ізокванта від початку координат, тим більшому обсягу виробництва вона відповідає;

5)у разі збільшення ресурсу ізокванта наближається до відповідної осі.

Можливість заміни одного ресурсу іншим для виробництва однакової кількості продукції ілюструє гранична норма технологічного заміщення (MRTS). Вона аналогічна MRS у теорії поведінки споживача. Гранична норма технологічного заміщення працею капіталу (MRTS_LK) -- це та кількість, на яку можна зменшити обсяг капіталу у разі застосування ще однієї додаткової одиниці праці за умови забезпечення незмінного обсягу виробництва. Заміна одного ресурсу іншим доцільна тільки в зоні технічного заміщення (субституції).

2. Гранична норма технологічного заміщення працею капіталу (MRTSlk) -- це та кількість, на яку можна зменшити обсяг капіталу у разі застосування ще однієї додаткової одиниці праці за умови забезпечення незмінного обсягу виробництва. Заміна одного ресурсу іншим доцільна тільки в зоні технічного заміщення (субституції). Гранична норма технологічного заміщення (MRTS), так само, як і гранична норма заміщення (MRS), визначається як додатна величина. Її розраховують таким чином:

,

при Q = const. До того ж MRTS у будь-якій точці ізокванти дорівнює величині її нахилу в цій точці (з протилежним знаком, бо нахил є від'ємним, а MRTS, як вже зазначалося, -- величина додатна) [20].

3. Виробництво продукції пов'язано з певними витратами. Тому виробник намагається досягти стану рівноваги, тобто такої комбінації використовуваних ресурсів для виробництва означеного обсягу продукції, за якої величина витрат буде мінімальною.

Мінімальний рівень витрат забезпечується за умови, що гранична продуктивність у розрахунку на одиницю вартості ресурсу буде однаковою для всіх ресурсів, використовуваних виробником:, де МР_L, МР_К, МРn -- граничний продукт відповідно праці, капіталу та n-го ресурсу; Р_L, Р_К, Рn --ціна одиниці праці, капіталу L та n-го ресурсу.

Графічно точку рівноваги виробника можна знайти за допомогою ізокости -- лінії, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів.

Якщо ТС - сума грошей, яку витрачає виробник на придбання факторів праці і капіталу за цінами РL і РК, то рівняння ізокости має вигляд ТC = L*P_L + K*P_K. Точка дотику ізокости і ізокванти (лінія, кожна точка якої відображає такі комбінації ресурсів, які дають змогу отримати однаковий обсяг виробництва продукції) відображає рівновагу виробника.

У точці дотику кут нахилу ізокости та ізокванти той самий, отже:

Ця умова мінімізації витрат відома під назвою еквімаржинальний принцип, або принцип рівності зважених (на грошову одиницю) граничних продуктів: для мінімізації вартості за заданого рівня виробництва підприємству треба використовувати таку комбінацію ресурсів, за якої співвідношення граничних продуктивностей ресурсів та їхніх цін рівні між собою.

Для кожної іншої величини обсягу випуску можна знайти оптимальну комбінацію ресурсів, тобто комбінацію, що мінімізує витрати. Поєднання таких точок на ізоквантно-ізокостній діаграмі утворює лінію, яка називається шлях (крива) росту (лінія експансії, або траєкторія розвитку,розширення виробничої діяльності) підприємства у довгостроковому періоді.

4. Ізокванти можуть мати різну конфігурацію (рис. 3.1). Вона визначається особливостями виробництва і, насамперед, спроможністю факторів до взаємозаміщення.

Лінійна ізокванта (рис. 3.1, а) характеризує досконалу, повну, абсолютну взаємозамінність виробничих факторів. У такому разі випуск може бути отриманий за допомогою витрат або тільки праці (точка А), або тільки капіталу (точка В), або з використанням будь-яких комбінацій того й іншого факторів.

Рис 3.1 - Можливі конфігурації ізоквант

У разі жорсткої доповнюваності факторів (рис. 3.1, б) праця і капітал комбінуються в єдино можливому співвідношенні (K₁, L₁). Таку ізокванту називають лінійно-лімітаційною ізоквантою або ізоквантою леонтьєвського типу, за ім'ям В. Леонтьєва, який поклав цей тип ізокванти в основу розробленого ним методу “витрати--випуск”. Тут випуск Q описується точкою з координатами L₁K₁, але, щоб показати, що за фіксованого значення одного фактора (наприклад, L₁) збільшення іншого понад фіксований розмір (K1) не впливає на випуск, її заведено відображати у вигляді прямого кута.

Ламана ізокванта (рис. 3.1, в) описує випадок наявності лише кількох методів виробництва, що повною мірою відповідає дійсності. На рисунку наведено різні способи виробництва (технології: Т1, Т2, Т3), що характеризуються різними поєднаннями праці і капіталу (Т1 L1, K1; Т2 L2, K2; Т3 L3, K3). Нахил променя показує пропорцію застосування ресурсів (технологія Т1 капіталоінтенсивніша за Т2). Ізокванта подібної конфігурації використовується в лінійному програмуванні (метод економічного аналізу, розроблений нобелівськими лауреатами Т. Купмансом і Л. Канторовичем).

Неперервна ізокванта (рис. 3.1, г) характеризує заміщеність факторів у певних інтервалах, за межами яких заміщення одного фактора іншим технічно неможливе або неефективне. Конфігурація такої ізокванти допускає однорідність і необмежену подільність застосовуваних факторів виробництва. Зауважимо, що розміщення неперервної ізокванти відносно осей координат визначається співвідношенням еластичностей випуску за факторами виробництва. Якщо EQ,L = EQ,K, то ізокванта симетрична щодо бісектриси квадранта І. За EQ,L > EQ,K ізокванта має більший нахил до осі, на якій відкладається обсяг праці, а за EQ,L < EQ,K -- навпаки.

5. Загальна кількість продукту, виробленого при використанні визначеної кількості змінного фактора і при незмінних інших факторах називається -- загальним продуктом (ТР) цього змінного фактора:

ТР =/(х, у, z...), або 0 =/(К, L, М...),

де у-- змінний фактор; х,z -- сталі фактори.

Загальний продукт, виготовлений на основі наявних ресурсів, відображає продуктивність як сталих, так і змінних вхідних факторів. Кількість виготовленої продукції, отриманої за певної комбінації вхідних факторів, залежить від:

поточного стану вибраної технології;

загальної ефективності, властивої тій чи іншій фірмі;

величини діючого підприємства або абсолютної кількості вхідних факторів;

пропорції використання ресурсів (відношення сталих факторів до змінних).

Для характеристики діяльності фірми використовують також поняття середнього і граничного продукту.

Середній продукт (АР) -- це відношення загального продукту до використаної кількості певного вхідного виробничого фактора:

АР_L= ТР/L

Середній продукт праці (АP_L) фактично являє собою продуктивність праці, а середній продукт капіталу (АРk) є показником продуктивності капіталу.

Граничний продукт змінного фактора виробництва - це приріст загального продукту, досягнутий за рахунок приросту цього фактора на одну додаткову одиницю.

Граничний продукт характеризує граничну продуктивність змінного фактора виробництва, тобто продуктивність останньої залученої у виробничий процес додаткової одиниці цього фактора.

За допомогою диференційного числення граничний продукт можна визначити як похідну отриманого обсягу продукції по затраченій праці. Оскільки в реальному виробництві завжди маємо справу не з нескінченно малими, а з кінцевими приростами, то граничний продукт визначають як відношення малих приростів випуску продукції до малих приростів затрат праці (чи іншого змінного фактора виробництва).

...