Дослідження попиту та пропозиції в умовах ринкової економіки

За допомогою аналізу граничного продукту можна пояснити, яке поєднання факторів виробництва є оптимальним у даний момент часу при заданій технології Для цього необхідно порівняти ринкову ціну кожного фактора з тим граничним продуктом, який виробляється за його допомогою.

6. Граничний продукт досягає свого максимуму в певній точці, а потім починає зменшуватися. Більше того, після досягнення нуля граничний продукт набуває від'ємного значення. З цього моменту сукупний продукт починає зменшуватися при збільшенні змінного фактора. Ця залежність є досить стійкою, що дає змогу вважати її економічним законом. Закон спадної граничної продуктивності полягає в тому, що, починаючи з певного обсягу збільшення використання одного з факторів виробництва, в той час як інші фактори залишаються незмінними, супроводжується зменшенням граничного продукту цього фактора.

Це означає, що збільшення обсягу випуску продукції обмежене, якщо змінюється тільки один фактор, Точка зменшення граничної продуктивності -- це межа використання змінного фактора, за якою його граничний продукт починає зменшуватися.

Дія закону спадної граничної продуктивності стає очевидною, якщо взяти за приклад вирощування картоплі на присадибній ділянці чи дачі. Якщо вдвічі збільшити кількість годин роботи на ній проти нормального рівня, то кількість зібраної картоплі зросте у меншій пропорції. Якби такої залежності не існувало, то все сільське господарство світу можна було б помістити на одному гектарі землі, сконцентрувавши там усі витрати праці.

7. Віддача від масштабу існує тоді, коли довгострокові середні витрати фірми зменшуються при зростанні обсягу виробництва. Постійна віддача від масштабу існує в тому випадку, коли довгострокові АТС не залежать від обсягу випуску продукту. Негативна економія від масштабу, або спадна віддача від масштабу, існує при зростанні довгострокових середніх витрат по мірі збільшення обсягу виробництва.

Економія від масштабу має такі причини: неподільність виробництва, спеціалізація виробництва, використання більш прогресивної техніки.

Основною причиною негативної економії від масштабу (спадної віддачі від масштабу) є складності в управлінні великомасштабним виробництвом, тобто зростання витрат на управління.

На рисунку 3.3 показана крива довгострокових ATC фірми, різні відрізки якої демонструють різні варіанти економії від масштабу при зростанні обсягу виробництва.

Відрізок AB кривої показує позитивну (зростаючу) віддачу від масштабу, відрізок BC - постійну віддачу, відрізокCD - негативну (спадну) віддачу. Фірма намагається збільшити віддачу від масштабів виробництва, але зростання витрат на управління великомасштабним виробництвом зрештою приводить до спадної віддачі факторів виробництва.

Економія на масштабах випуску продукту дозволяє фірмі значно збільшити діапазон доходності виробництва за ринкової ціни P у довгостроковому періоді (відрізок EF кривої LAC).

Економія на масштабах дає можливість фірмі досягти високої прибутковості за значних обсягів виробництва. Але існує певна межа (точка C на плановій кривій), після якої вже неможливо підтримувати незмінну віддачу факторів виробництва, і вона починає спадати, породжуючи негативний ефект від масштабу [2].

Аналізуючи ці два графіки, можна зробити висновок: надто великі масштаби виробництва є неефективними, як і надто малі, тому найефективнішими виявилися середні підприємства фірми, яка намагатиметься оптимізувати розміри підприємств, виходячи із рівня середніх витрат і можливостей економії на масштабах виробництва.

Оптимальні розміри підприємств відрізняються по галузях і по територіях.

Так, витрати на одиницю вартості продукту відмінні при виробництві морозива (де прибутковими є невеликі фірми) і при випуску автомобілів (де прибутковими є підприємства, що перевищують середній розмір, тобто великі).

7. Віддача від масштабу (ефект масштабу) -- це зміни економічної ефективності за зростання масштабів виробничої діяльності.
Поняття «віддача від масштабу» тісно позв'язане з поняттям «повна (загальна) варіація факторів», за якої обсяги застосування всіх факторів змінюються одночасно.

У рамках загальної варіації розрізняють пропорційну і непропорційну варіацію факторів виробництва.

Пропорційна варіація факторів -- це зміна випуску за рахунок пропорційної (наприклад, у 1,5; 2; 3 рази) зміни обсягів застосування всіх факторів виробництва за незмінного початкового співвідношення їх (наприклад, на 1 од. капіталу припадає 2 од. праці).

Непропорційна варіація факторів виробництва може мати місце, коли змінюються не тільки обсяги застосування всіх факторів, а й пропорції між ними. Дослідження таких виробничих функцій потребують залучення великого математичного апарату й у мікроекономічній теорії виробництва вони звичайно не розглядаються [21].

Виробнича функція виду має негативний ефект масштабу. с та d - коефіцієнти еластичності об'єму виробництва Q по фактору виробництва, тобто по капіталу К і праці L відповідно. B=5 - коефіцієнт, що відображує рівень технологічної продуктивності виробництва.

Cума коефіцієнтів еластичності факторів виробництва <1. 0,25+0,5= 0,75, що означає негативний ефект масштабу. Середні витрати фірми збільшуються разом із зростанням підприємства. Це пов'язується з деякою втратою керованості підприємством.

Припустимо що фірма використовує два ресурси - працю (L) та капітал (К), щоб виробляти продукцію в кількості Q, тобто Q = f(L, K).

Припустімо, що всі ресурси, які використовуються фірмою збільшилися в л раз (л > 1), тобто кількість праці, що використовується збільшилось з L до лL, капіталу - з К до лК*

Нехай ш представляє результативний ріст виробництва, тобто випуск збільшиться з Q до шQ. Тоді:

* Якщо ш > л, ми маємо позитивну віддачу від масштабу.

* Якщо ш = л, ми маємо постійну віддачу від масштабу.

* Якщо ш < л, ми маємо негативну віддачу від масштабу. Якщо виробнича функція Кобба-Дугласа набере вигляду:

,

то буде простежуватися позитивний ефект масштабу, адже 0,2+0,9>1. Таким чином, при збільшенні ресурсів на 1виробництво збільшиться на 10 %, або ж в 1,1 рази.

8. Крива довгострокових середніх витрат показує найменші витрати виробництва будь-якого визначеного обсягу випуску продукції, допускаючи при цьому можливість зміни усіх факторів виробництва оптимальним чином з метою мінімізації витрат.

На рисунку 3.3 точки A , B, C, D вказують на найменші витрати конкретних підприємств, за яких виробництво буде найдешевшим. За цими точками й будується планова крива фірми. Середні витрати на LAC завжди такі ж низькі, як і на будь-якій окремо взятій кривій ATC.

Рис.3.3 - Витрати фірми у довгостроковому періоді

Але графік показує, що найбільш вигідним (найдешевшим) є виробництво на другому (середньому) підприємстві фірми.

На графіку відображена й крива довгострокових граничних витрат (LMC), що відповідає кривій довгострокових ATC і показує приріст витрат, пов'язаних із виробництвом додаткової одиниці продукту, у тому випадку, коли фірма вільна змінювати всі види витрат оптимальним чином з метою мінімізації витрат.

У тривалому періоді виробництва LMC відображають зміну всіх витрат фірми, тоді як у короткому періоді граничні витрати показують зміну лише змінних витрат. Зростаюча крива LMC перетинає LAC у точці її мінімуму (точці М). Вздовж кривої довгострокових граничних витрат ( LMC ) граничні витрати включають зростання альтернативної вартості та обраного оптимальним чином підприємства, на якому середні витрати найнижчі.

Розглянемо ефект масштабу за допомогою карти ізоквант.

Рис 3.4 - Ефекти масштабу виробництва ( а - постійна, б - спадна віддача, в - зростаюча віддача

Показником віддачі від масштабу для однорідної виробничої функції можуть слугувати відрізки вздовж променя ОА, проведеного з початку координат, через точки ізоквант, що відповідають обсягам випуску -- Q; 2Q; 3Q(рис.3.4).

На рис. 3.4, а, б, в - початкову комбінацію факторів виробництва подано точками а. Якщо за збільшення обсягу застосування капіталу і праці в 2 або 3 рази випуск зростає в такій самій пропорції (рис. 3.4, а), то функція виробництва характеризується постійною віддачею від масштабу (0а = ab = bс). Рис. 3.4, б ілюструє спадну віддачу (0а bс)., рис 3.4 в - зростаючу віддачу

Однією з причин виникнення зростаючого ефекту масштабу виробництва може бути підвищення продуктивності факторів унаслідок спеціалізації та поділу праці. Робітник, який має можливість зосередитися на виконанні одного завдання, працюватиме значно продуктивніше.

Друга причина зростаючого ефекту масштабу виробництва полягає в тому, що малі фірми нерідко виявляються неспроможними ефективно використовувати виробниче обладнання. Тільки великі фірми можуть купити сучасне дороге обладнання й ефективно його експлуатувати. Так, в автомобілебудуванні найбільш ефективні методи роботи передбачають використання робототехніки. Ефективна експлуатація робототехніки, за оцінками спеціалістів, можлива при обсязі виробництва 200-400 тис. автомобілів на рік.

Зростаючий ефект масштабу зумовлений і тим, що великі фірми володіють більшими можливостями для виробництва побічної продукції та ефективної утилізації відходів, ніж малі фірми. Так, на м'ясокомбінатах виготовляють клей, добрива, лікарські препарати тощо з відходів виробництва. 

Причиною зростаючого ефекту масштабу є також те, що збільшення обсягу виробництва часто не вимагає пропорційного збільшення всіх вхідних факторів. Так, при збільшенні виробництва труб у два рази споживання металу збільшиться менше ніж удвоє. Адже відомо, що при подвоєнні площі круга довжина кола збільшиться менше, ніж удвоє.

Незмінний ефект масштабу полягає у відсутності зростання економічної ефективності при збільшенні масштабів господарської діяльності. У цьому випадку пропорційне зростання затрат усіх вхідних факторів виробництва приводить до пропорційного зростання рівня виробництва. Іншими словами, подвоєння всіх вхідних факторів подвоює і рівень виробництва. Середня продуктивність вхідних факторів при цьому залишається постійною, незмінною є і продуктивність кожного із вхідних факторів, тобто середній випуск продукції на одиницю вхідних факторів залишається незмінним.

Спадний ефект масштабу відображає зниження економічна ефективності при збільшенні масштабів господарської діяльності. У цьому випадку пропорційне зростання витрат усіх вхідних факторів дає менше, ніж пропорційне зростання вихідної продукції.

Іншими словами, подвоєння всіх вхідних факторів веде до меншого, ніж у два рази, зростання рівня виробництва. Середня продуктивність вхідних факторів і продуктивність кожного вхідного фактора падає, хоч загальне виробництво збільшується. Незважаючи на зростання обсягу виробництва, зменшується і середня кількість продукції на одиницю вхідних факторів. Падіння середнього продукту призводить до меншого, ніж пропорційного, зростання рівня виробництва. Водночас подальше зростання виробництва продовжується.

Причиною появи спадного ефекту масштабу є додаткові витрати на управління в умовах зростання розмірів фірми. На великій фірмі виникають труднощі, пов'язані з координацією, контролем, організацією виробничої діяльності, які зменшують середню продуктивність. Фірма дедалі більше залежить від ієрархічних методів координації діяльності її персоналу. Із нарощуванням ієрархічної драбини зростають витрати на передання інформації, необхідної для прийняття ділових рішень, втрачається оперативність. Стимули проявляти особисту ініціативу мають тенденцію до зниження, бо працівник перетворюється на гвинтик величезної машини. Тому для підтримання певного рівня лояльності та мотивації потрібна чимдалі більша управлінська майстерність. Зростає ризик того, що відділи та підрозділи будуть діяти, виходячи із групових інтересів, відмінних від інтересів фірми в цілому Все це спричиняє неефективність і падіння продуктивності праці.

9. Тривалі витрати (long run cost) - LRC - витрати у таких комбінаціях ресурсів, що доступні виробникові для планування майбутнього. Головна різниця між короткостроковими і довгостроковими кривими витрат - гнучкість. У тривалому періоді виробник варіює масштабом діяльності, змінюючи використання ресурсів у тих же пропорціях. Але може змінювати і пропорції між ресурсами, що споживаються. Це робить лінію розвитку фірми нелінійною. Зменшуючи відношення L/K, виробник рухається до капіталоінтенсивних методів виробництва.

Висновки

Предметом мікроекономіки є економічна поведінка людей, виробництво та споживання матеріальних благ з метою задоволення зростаючих потреб, абсолютна і відносна обмеженість ресурсів, необхідність їх раціонального використання в умовах ринкової економіки. Вивчення предмету мікроекономіки породжує систему законів та взаємозв'язків, які тісно пов'язують всі господарюючі суб'єкти на мікрорівні.

Виходячи з постулату обмеженості ресурсів мікроекономіка формулює основні засади раціонального поведінки всіх типів суб'єктів господарювання, включаючи підприємства, фірми, домогосподарства тощо, вивчає механізм прийняття оптимальних управлінські рішення, розкриває зміст економічної та соціальній ефективності, розробляє критерії й формує відповідні показники, що використовуються в оцінці кінцевих результатів господарювання.

Сучасна мікроекономічна думка представлена як сукупність теорій, включаючи теорії виробництва, теорії фірми, теорії ціноутворення, теорії розвитку ринкових взаємин держави і антимонопольного регулювання, нарешті, теорії витрат виробництва і прибутку.

Мікроекономіка вивчає економічні відносин, що у процесі виробництва, обміну, реалізації і споживання матеріальних благ розглядаються лише на рівні суб'єктів господарювання. Розкриваючи дані відносини, сучасна мікроекономіка досліджує процес формування та розвитку економічних інтересів господарюючих суб'єктів.

Головним об'єктом уваги з боку мікроекономіки як науки є люди як суб'єкти (агенти) економіки, причому не економіки взагалі, а ринкової економіки. Це означає, що вони наділені економічної свободою, самостійно визначають свою поведінку на ринку. Тому мікроекономіку передусім вважають наукою щодо поведінки суб'єктів господарювання.

Передусім, до таких суб'єктам відносять товаровиробників, місцем виробничої діяльності яких є підприємства - юридичні особи чи фірми.

У ринковій економіці підприємство постає як сфера підприємницької діяльності, тому головним суб'єктом мікроекономіки господарства та підприємці. Поведінка підприємців у системі ринкових відносин постає як найважливіша частина предмета мікроекономіки.

Але суб'єктами економіки з іншого боку є і споживачі. Мікроекономіка розглядає їх як представників домогосподарств. Домогосподарство - це фактично сім'ї. Їх поведінка також є об'єктом дослідження. Домогосподарства розглядаються не лише як споживачі, а й як власники різних факторів виробництва: праці, землі, капіталу. У разі ринкової економіки вони постають як продавці цих факторів. У ролі покупців виступають підприємства (фірми). Процес купівлі-продажу факторів виробництва складає відповідні закони ринку.

Отже головними суб'єкти мікроекономіки є фірми і домогосподарства.

Суб'єктом економіки є також і держава, але в мікроекономіці держава трактується переважно у ролі зовнішнього для економіки чинника. Держава стежить за тим, щоб економіка нормально функціонувала, щоб суб'єкти дотримувалися встановлених законів та правил, приймаючи необхідні заходи щодо порушників. У деяких випадках держава є основним регулятором ринку - як наприклад на монополістичних ринках.

Головною проблемою, якою займається мікроекономіка, є проблема вибору умовах ринкової економіки. Перед нею стоять всі суб'єкти економічних відносин.

Насамперед розглядаються проблеми вибору цілей економічної діяльності, які в різних суб'єктів економіки різні. Говорячи про цілі товаровиробників можна сказати, що мікроекономіка зводить їх до максимізації прибутку. Коли ж товаровиробник стає продавцем, його мета лежить у максимізації доходу від продажу товару або ресурсу. Метою покупця вважається максимізація одержуваної корисності, а метою споживача - максимальне задоволення потреб при даних витратах для закупівлі товарних благ.

Відзначені мети різних суб'єктів мікроекономіки можна досягти різними шляхами. Так, отримання прибутку можливе внаслідок виробництва й продажу найрізноманітніших товарів. Отже, перед виробником стоїть проблема вибору виробництва вигідного товару.

Визначення мети передбачає і вибір засобів її досягнення. У ринковій економіці підприємства як товаровиробники поруч із трудовими, капітальними, матеріальними природними ресурсами використовують грошові ресурси, здатні перетворюватися на будь-які ресурси як виробничого, і невиробничого призначення. Можливі найрізноманітніші варіанти використання коштів, причому з огляду їх обмеженості придбання одних ресурсів передбачає відмови від придбання інших.

Поняття «рідкість» є ключовим для мікроекономіки як науки. Тут це поняття має фізичний, та економічний сенс, оскільки відбиває стан економіки та процеси, які у ній відбуваються. З одного боку розглядається факт безмежності потреб суб'єктів економіки, з іншого - обмеженість наявних економічних ресурсів. Саме рідкість обумовлює відносини власності, котрі закріплюють право користування рідкісними благами за певними власниками. Тому всі суб'єкти економіки розглядаються як власники різних благ.

Поняття «рідкість» мікроекономіка тісно ув'язує з визначенням «ефективність». Ефективність тут характеризує ступінь повноти досягнення мети при заданих ресурсах. Саме тому мікроекономіка багато уваги приділяє аналізу умов, у яких можна максимізувати досягнення поставленої мети, наприклад, отримати максимум прибутку чи максимальне задоволення потреб, і водночас мінімізувати необхідні для цього ресурси.

Відомо, що прагнення людини максимізувати споживання й мінімізувати свою участь у виробництві характеризує його як людина раціонального. Саме людина раціональний є уваги мікроекономіки. Саме тому мікроекономіку називають також наукою про раціональному поведінці суб'єктів ринкової економіки.

Саме тому мікроекономіка вважається фундаментальною наукою для вивчення функціонування ринкового механізму, законів, яким він підпорядковується, а також наукою, що визначає поведінку суб'єктів економіки.

Список використаних джерел

1. Базілінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка: Навчальний посібник/За ред. Базілінської О. Я. 3тє вид. випр. -- К.: «Центр учбової літератури», 2009. -- 352 с.

2. Білецька Л. В., Білецький О. В., Савич В. І. Економічна теорія (Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка). Навч. пос. 2-ге вид. перероб. та доп. -- К.: Центр учбової літератури, 2009. -- 688 с

3. Буряк, П. Ю. Мікроекономіка [Текст] : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / П.Ю. Буряк, О.Г. Гупало, І.В. Стасюк; Львівська держ. фін. акад. - К. : Хай-Тек Прес, 2008. - 367 с.

4. Горобчук Т. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Тетяна Горобчук,; М-во освіти і науки України, Житомирський інженерно-технологічний ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 271 с.

5. Історія економіки та економічної думки. Навчально-методичний посібник для студентів денної форми навчання. - Тернопіль: ТНЕУ, кафедра економічної теорії / «Астон», 2010. - 47 с.

6. Лісовий A.B. Mікроекономіка: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 208 с.

7. Лебедев, В.В. Математическое моделирование социально-экономических процессов / В. В. Лебедев. - М.: Изограф, 1997.

8. Мазур О. Є. Ринкове ціноутворення. Навчальний посібник - К.: «Центр учбової літератури», 2012. - 480 с.

9. Макконнелл К. Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика :пер. с 14-го англ. изд. / К. Р. Макконнелл, С. Л. Брю. - М. : Республика, 1992.

10. Мікроекономіка - Курс лекцій та вправи. Задоя А.О. - Навч. посіб. - 2-ге вид., стер. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. - 211 с.

11. Новожилова М. В. Моделювання економічної думки / В. Новожилова, І. А. Чуб. - Харків, 2005. - 170 с.

12. Нуреев Р. М. Курс микроэкономики : учебник для вузов / Р. М. Нуреев. -2-е изд. - М. : НОРМА , 2001. - 572 с.

13. Політична економія: Навч. посіб. / Г. А. Оганян, В. О. Паламарчук, А. П. Румянцев та ін.; За заг. ред. Г. А. Оганяна. -- К.:МАУП, 2003. -- 520 с.: іл. -- Бібліогр.: с. 515-517.

14. Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання. Підручник. - Тернопіль: Економічна думка, 2001. - 365 с.

15. Рудий М.М., Жебка В.В. Мікроекономіка. Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 360 с.

16. Сломан Дж. Экономикс. Экспресс-курс / Дж. Сломан. - 5-е изд.СПб. : Питер, 2007. - 608 с. - (Серия “Классический зарубежный учебник”).

17. Паутинообразная модель ценообразования. Модель с запаздыванием спроса [Электрон. ресурс]. - Режим доступа: http://www.school-collection.iv-edu.ru/dlrstore/ffed77b7-fea1-f8e3-5cc1-7ce87390a41/00139084797510261.htm.

18. [Электрон. ресурс] http://library.if.ua/book/64/4623.html

19. [Электрон. ресурс] http://library.if.ua/book/61/4338.html

20. [Электрон. есурс] http://nebook.net/book_mkroekonomka_566_page_23

21. [Электрон. ресурс]http://library.if.ua/book/120/8024.html

Размещено на Allbest.ru