Вдосконалення політики ціноутворення для ВАТ "Чернігівське Хімволокно"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи методів встановлення цін на продукцію

1.1 Основні поняття ціни та її структурні елементи

1.2 Основні методи встановлення цін на продукцію

1.3 Державна цінова політика та її вплив на економічні процеси

Розділ 2. Обґрунтування та вибір методів встановлення цін на продукцію на прикладі ВАТ «Чернігівське Хімволокно»

2.1 Загальна характеристика підприємства ВАТ «Чернігівське хімволокно»

2.2 Аналіз економічних показників діяльності підприємства

2.3 Обґрунтування та вибір методу встановлення цін на продукцію на ВАТ «Чернігівське хімволокно»

Розділ 3. Шляхи вдосконалення процесу встановлення цін на продукцію та досвід регулювання цін

3.1 Напрямки вдосконалення процесу встановлення цін ВАТ «Чернігівське хімволокно»

3.2 Досвід регулювання цін в країнах

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Актуальність даної теми полягає в тому, що важливе місце серед різних важелів економічного механізму господарської політики підприємства належить цінам і методам їх встановлення, у яких відбиваються всі сторони його економічної діяльності. Ціна впливає на виробництво, розподіл, обмін і споживання. В умовах ринкових відносин ціна виступає як сполучна ланка між виробником і споживачем, як механізм забезпечення рівноваги між попитом та пропозицією.

Ринкова економіка ґрунтується на самостійних, економічно відособлених товаровиробниках, а для них ціни - вирішальний фактор результатів виробничої й фінансової діяльності. Правильно обрана цінова стратегія, грамотна тактика формування цін, економічно вивірені методи ціноутворення становлять основу успішної діяльності будь-якого підприємства, незалежно від форми власності.

Метою курсової роботи є дослідження методів встановлення цін на продукцію.

Для досягнення поставленої мети ставились такі завдання:

- збір та систематизація теоретичних питань щодо обґрунтування та вибору методів встановлення цін на продукцію;

- визначити роль держави при встановленні цін на продукцію;

- дослідження методу встановлення цін на продукцію на прикладі ВАТ «Чернігівське хімволокно»

- аналіз досвіду регулювання цін в країнах світу;

- визначити шляхи підвищення

Об'єктом даної роботи є ринкові методи встановлення цін.

Предметом роботи є вивчення основних факторів та обґрунтування вибору методу встановлення цін.

Вибір встановлення цін на продукцію досліджували такі науковці: Винокуров В.А., Багрова Інна Василівна, Редіна Наталя Іванівна, Власюк Валерій Євгенович, Гетьман Оксана Олександрівна, Козак Ю. Г., Логвінова Н. С., Сіваченко І. Ю., Якубовський С. О., Левицький М. А., Ковальов А. І., Абрамцова Т., Авер'янова Є., Богданов В., Василенко В., Діброва Н., Авер'янова Є., Бєланова І., Василенко В., Діброва Н., Єременко І. та ін.

Методологічною базою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання, фундаментальні положення економічної теорії, праці вітчизняних і зарубіжних науковців, також використовуються загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: аналізу та синтезу; індукції та дедукції, кореляційно-регресійного аналізу; моделювання.



Розділ 1. Теоретичні основи методів встановлення цін на продукцію

1.1 Основні поняття ціни та її структурні елементи

Ціна -- це економічне поняття, існування і важливість якого не треба пояснювати і доводити. З дитячих років, як тільки людині доводиться спостерігати або самому брати участь у купівлі, вона на побутовому рівні сприймає, що таке ціна і яку роль вона відіграє у житті з цілому.

Висока ціна означає, що річ дорога і її купівля вимагає великих грошових витрат, низька ціна -- дешевизну і менше навантаження на кишеню покупця. Однак ціна, а точніше, ціни, вся їх сукупність являють собою не тільки індивідуальну, особисту, а й суспільну, соціальну категорію. Вони регулюють як окрему купівлю і продаж товарів споживачам, так і економічні процеси загалом, включаючи виробництво, розподіл товарів, обмін або споживання благ, надання послуг.

В економіці застосовуються десятки мільйонів цін. Під єдиним поняттям "ціна" розуміється безліч різновидів цін, включаючи оптові, роздрібні, регульовані, договірні, вільні, ринкові, державні, контрактні, прогнозні, проектні, лімітні, світові і ряд інших. Будучи широко вживаними в економіці будь-якого типу (централізованій, ринковій, змішаній), ціни формуються і діють у різних економіках по-різному.

Ціни, безсумнівно, являють собою тонкий, гнучкий інструмент і в той же час досить могутній важіль управління економікою, хоча їхні реальні можливості впливу на економіку взагалі і на рівень життя зокрема набагато менші, ніж надії, що покладаються на ціни та на ціновий механізм людьми.

У ціновому механізмі потрібно розрізняти і виділяти дві взаємодіючі частини. Це, з одного боку, самі ціни, їх види, структура, величина, динаміка зміни, з іншого -- ціноутворення як спосіб, правила встановлення, формування нових цін і зміни діючих. Ціноутворення, з яким люди знайомі набагато менше, ніж з цінами, є активно задаючою частиною всього цінового механізму. Воно, власне, і зумовлює величину ціни. Проте найчастіше ціноутворення від нас приховане, а ціни ми бачимо наочно. Ціни і ціноутворення складають у своїй єдності ціновий механізм.

Під загальною поширеною назвою "ціна" розуміється комплекс економічних понять, що входять в єдину синтетичну категорію. Реально під одним найменуванням "ціна" існує, як згадувалася вище, безліч її видів, що різняться між собою призначенням, галуззю застосування, способом формування, тому дати загальне, єдине визначення поняттю "ціна" складно. Ми будемо вважати, що ціна -- це грошовий вираз вартості товару.

Ціна, як і гроші, є історичною категорією, що виникла і сформувалася в процесі зародження і розвитку обміну. Вже в ході найпростішого натурального обміну доводиться, по суті, використовувати ціни як обмінні пропорції, що забезпечують еквівалентність обміну. Про ціни стали говорити і писати не стільки з позицій їх суті і призначення, скільки з точки зору способів їх формування, визначення. Сприйняття ціни все більш асоціювалося з епітетами, що супроводжували це поняття: "державна", "ринкова", "тверда", "договірна" тощо. Значення ціни так чи інакше пов'язується з ціноутворюючими чинниками, що впливають на її величину.

Ринок і ціна -- категорії, обумовлені товарним виробництвом. При цьому первинним є ринок. Це пояснюється тим, що при товарному виробництві економічні відносини проявляються головним чином через ринок. Саме ринок є основною формою виявлення товарно-грошових відносин і вартісних категорій.

У ринковому господарстві важливу роль відіграє закон вартості, який реалізується через механізми ціноутворення, збалансованості попиту і пропозиції. Він є одним із регуляторів суспільного виробництва, який допомагає „переливу" ресурсів з одного сектора економіки до іншого і всередині окремих секторів під дією товарно-грошових відносин.

В умовах ринкових відносин трудові, матеріальні і фінансові ресурси підприємства є частиною сукупних ресурсів суспільства і включаються в загальний процес відтворення самим підприємством як господарюючим суб'єктом. Регулювання відтворення здійснюється поряд з іншими економічними і законами законом вартості, який діє через механізм цін і ціноутворення.

Усі діючі в економіці ціни взаємопов'язані й утворюють єдину систему, яка перебуває в постійному русі під впливом ринкових факторів. Система цін являє собою сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених цін в економіці, які дають змогу всім підприємницьким структурам нормально здійснювати свою діяльність і реалізувати кінцеву продукцію та послуги з найбільшою вигодою для себе.

Вона характеризується видами цін, характером взаємозв'язків та взаємозалежностей між ними, рівнем, структурою та динамікою цін.

Система цін для окремої підприємницької структури складається з трьох блоків взаємозалежних і взаємодіючих цін:

ціни, за якими підприємницька структура закуповує економічні ресурси, що необхідні їй для простого та розширеного відтворення своєї діяльності;

ціни, які використовуються підприємницькою структурою для здійснення внутрігосподарських розрахунків між структурними підрозділами за продукцію, роботи й послуги проміжного характеру;

3) ціни, за якими підприємницька структура реалізує кінцеву продукцію, роботи та послуги.

У цілому система цін також представлена окремими блоками взаємозалежних і взаємодіючих цін.

Тісний взаємозв'язок і взаємозалежність цін, які входять у систему, обумовлений двома обставинами:

усі ціни формуються на єдиній методологічній основі. Цією основою є закони вартості, попиту й пропозиції, конкуренції;

господарська діяльність усіх підприємств (фірм), сфер виробництва й галузей економіки тісно взаємопов'язана і в кінцевому підсумку утворює єдиний господарський комплекс. Взаємозв'язок підприємств І галузей може носити виробничий, технологічний, економічний та інший характер.

Крім цього, система цін тісно пов'язана з економічним середовищем, в якому вона функціонує. Таке середовище включає: товарне виробництво, різні форми власності, конкуренцію та ін. Залежність ціноутворення від економічного середовища знаходить свій вияв у різних за характером системах цін. Для командно-адміністративної економіки характерне функціонування централізованої системи цін. Відмінними ознаками цієї системи цін є наступні природа, характер та наслідки впливу цін на розвиток економіки:

централізоване встановлення рівнів цін на продукцію й тарифівна послуги відповідними органами державної влади, зумовлене монополією державної власності на засоби та результати виробництва;

слабке врахування дії об'єктивних економічних законів;

формування цін у сфері виробництва;

диктат виробника продукції та послуг над споживачем і відсутність конкуренції;

диспропорції у рівні оптових, закупівельних і роздрібних цін;

обмежена мережа каналів реалізації продукції та послуг, яка спричинювала обмежену кількість видів і різновидів цін.

У тих країнах, де в економіці провідне місце належить приватній власності, функціонує та розвивається ринкова система цін, яка має зовсім інакші природу, характер і наслідки впливу на розвиток економіки. Для ринкової системи цін характерні такі особливі риси:

децентралізоване вільне встановлення рівнів цін на продукцію й тарифів на послуги зумовлене домінуючим місцем приватної власності на засоби та результати виробництва;

врахування дії об'єктивних економічних законів;

формування цін у сфері товарного обміну;

елементи державного регулювання ринкових цін;

конкурентні основи встановлення ринкових цін і диктат споживача над виробником;

динамічна підтримка пропорційності рівнів цін і тарифів;

розгалужена мережа каналів реалізації продукції та послуг, яка породжує різноманітні види цін.

Різнорідність видів економічної діяльності, способів організації виробництв, форм власності, типів ринків обумовлюють появу та існування різних видів цін, які використовуються економічними суб'єктами. їхня кількість, особливості та алгоритми використання можуть суттєво відрізнятися. Тому постає необхідність перейти до загальної класифікації цін, які сьогодні використовуються в різних операціях купівлі-продажу. Для правильного розуміння категорії ціни необхідно розрізняти поняття склад ціни та структура ціни. Склад ціни характеризується її економічними елементами (витрати, прибуток і т.д.), які виражені їх абсолютним значенням у грошовому вираженні. Наприклад, склад роздрібної ціни включає в себе витрати і прибуток підприємства-виробника, витрати і прибуток постачальницько-збутових організацій, витрати й прибуток підприємств роздрібної торгівлі, непрямі податки.

З наведеного малюнка видно, що кожний наступний вид ціни включає в себе попередній. У кожній із ланок товароруху в ціні акумулюється ПДВ (непрямий податок).

Він оплачується кінцевим споживачем, тобто населенням або державою, але віднімається при розрахунку величини націнки кожного наступного продавця, тому у схемі подані оптові ціни без врахування податку на додану вартість. Це спрощення відображає суть процесу формування ціни, проте спотворює деякою мірою її склад на проміжних етапах. Тому необхідне пам'ятати, що формування ціни на будь-якій стадії товароруху завжди супроводжується нарахуванням податку на додану вартість.

До складу витрат на вир-во і збут, які враховують при розрахунку оптової ціни підприємства, включають:

· виробничу собівартість продукції;

· адміністративні витрати;

· витрати на збут;

· інші витрати.

На відміну від складу ціни структура ціни являє собою відсоткове відношення окремих складових елементів ціни в загальному її рівні. Тобто структура ціни характеризує питому вагу її елементів у ціні товару. Так, ціна товару з ПДВ становить 120%, а собівартість відносно до ціни складатиме, наприклад, 57,7%, прибуток -- 25,3%, ПДВ - 20%.

Функції оптової закупівлі, збереження та продажу продукції споживачам-підприємствам або роздрібним продавцям виконують постачальницько--збутові, заготівельні підприємства, оптово-закупівельні фірми, торгово-закупівельні підприємства, підприємства оптової торгівлі. Всі перераховані суб'єкти сфери обігу несуть відповідні витрати на закупівлю товарів та їх реалізацію. Покриття всіх витрат при оптовій торгівлі здійснюється за допомогою постачальницько-збутових націнок.

Якщо підприємства-виробники відпускають продукцію за вільною відпускною ціною, то постачальницько-збутові націнки також встановлюються самостійно суб'єктами оптової ланки із врахуванням попиту, що склався, і пропозиції на відповідному товарному ринку, а також якості і споживчих властивостей продукції, товарів.

Якщо на продукцію і товари діють регульовані торгівельні націнки, підприємства торгівлі використовують торгову націнку встановлених розмірів.

Органи виконавчої влади України встановлюють і регулюють розміри торгових націнок на продукти дитячого харчування, лікувальні засоби і вироби медичного призначення, націнки на продукцію, що реалізується через заклади громадського харчування при середньо-освітніх школах, середніх спеціальних та вищих учбових закладах, а також на продукцію і товари з обмеженим строком ввезення. Так, граничні торговельні надбавки (націнки) на лікарські засоби і вироби медичного призначення, зазначені в переліку вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню, що реалізуються населенню через аптечну мережу, встановлюються на рівні не вище 35% оптової ціни виробника (митної вартості), а на ті, що придбаються державними та комунальними закладами охорони здоров'я за бюджетні кошти -- на рівні не вище 10% оптової ціни виробника (митної вартості) (Постанова КМУ "Про внесення змін до деяких постанов КМУ" № 1499 від 16.11.2001 Року).

У загальній системі цін роздрібні ціни на споживчі товари посідають найважливіше місце. Вони визначаються пропорційно обміну споживчих товарів на доходи населення і тому істотно впливають на сферу розподілу і обігу а також формують пропозиції, що складаються між попитом і пропозицією, визначають рівень життя населення.

Одним з елементів роздрібної ціни товару є торгівельна націнка (націнка), яка визначає, по суті, ціну послуги торгівельного підприємства під час реалізації товарів. Торгові націнки оприлюднюються продавцем самостійно, відповідно до кон'юнктури ринку. В торгову націнку включаються витрати роздрібного продавця, в тому числі транспортні витрати та інші витрати з закупівлі та реалізації товарів роздрібної організації, а також ПДВ.

Величина витрат сфери обігу пов'язана із умовами купівлі-продажу. Чим більше посередників беруть участь у реалізації товару, тим вищий рівень продажної ціни. Тому створення або виникнення в державі великих оптово-торгових фірм буде сприяти здешевленню товару - оптовий покупець дає великі, вигідні стабільні замовлення виробникам. Він вигідно відрізняється від дрібного і роздрібного тим, що не завищує прибуток на одиницю товару, а збільшує масу прибутку залежно від обсягу купленого товару. Великі оптовики найчастіше самі оприлюднюють свою відпускну ціну, визначаючи частку інших посередників.

1.2 Основні методи встановлення цін на продукцію

Метод оцінки цінової конкурентоспроможності передбачає наступну послідовність кроків.

1. Визначити показники якості. Встановити, на які характеристики товарів і послуг орієнтуються покупці.

2. Розрахувати середньо виважені показники якості. Визначити, які з цих характеристик покупці вважають найважливішими.

3. Оцініть показники якості конкурентних товарів. Покупців просять скласти рейтинг товарів конкурентів по встановлених показниках якості.

4. Виявлення переваг, пов'язаних з ціною і якістю.

5. Внутрішні фактори [12]

Позиціонування продукції і її імідж на цільових сегментах ринку підтримується встановленням відповідних цін.

Собівартість одиниці продукції (або граничні витрати, тобто зміна повних витрат в результаті виробництва і маркетингу додаткової одиниці товару).

Відомо, що при зростанні обсягів випуску собівартість знижується за рахунок того, що на кожну одиницю товару приходиться все менша абсолютна сума постійних витрат.

Методи ціноутворення на основі витрат використовуються найчастіше, тому що:

а) вони прості (після визначення витрат до них додається певний процент чи норма прибутку);

б) вони менш ризиковані, тому що базуються на відомому факторі - витратах [17].

Недолік цих методів - ігнорування попиту може призвести до встановлення ціни на нереальному рівні. Застосовувати цей метод можуть в основному фірми-монополісти.

Рекомендується застосовувати ці методи в галузях із стабільним споживчим попитом і конкуренцією, тому що попит і реакція конкурентів відомі.

Методи ціноутворення на основі витрат [17]:

1. "Середні витрати + прибуток".

2. Отримання цільового прибутку.

"Середні витрати + прибуток"

Собівартість одиниці продукції дорівнює:

АТС = ТРС/О +А\/С (1.1)

Ціна = АТС/(1-К), (1.2)

де АТС - собівартість одиниці продукції

ТРС - постійні витрати на весь обсяг випуску продукції

О - обсяг виробництва

АVС - змінні витрати на одиницю продукції

К - процент прибутку від собівартості

Отримання цільового прибутку (встановлення ціни, що забезпечує отримання нормативного прибутку при визначеному обсягу продажу).

Метод встановлення ціни на основі цільової рентабельності інвестицій. Для використання цього методу потрібно задати [21]:

1. запланований обсяг реалізації продукції;

2. собівартість одиниці продукції (АТС);

3. суму інвестицій у виробництво і продаж продукції;

4. цільову рентабельність, яку бажано отримати від інвестованих коштів.

Метод встановлення ціни на основі цільової рентабельності витрат (аналіз беззбитковості).

Основу аналізу складає визначення точки беззбитковості. В точці беззбитковості доход, отриманий компанією (ціна*кількість проданих товарів), дорівнює сукупним витратам на виробництво даної кількості продукції (ТС). Все, що продане по даній ціні понад визначену цифру, забезпечує прибуток [17].

Точка беззбитковості = ТРС / (Р - АVC), (1.3)

де ТРС - загальні витрати на весь обсяг випуску продукції

Р - ціна

АVC - змінні витрати на одиницю продукції.

Методи, орієнтовані на попит, передбачають встановлення ціни з урахуванням того, який обсяг продукції споживачі схильні придбати при різних рівнях цін. Значення цього методу зростає в умовах більшої чутливості споживачів до цін.

Ціноутворення з орієнтацією на попит - базується на понятті " цінності товару для покупця, що сприймається". Головна ідея цього підходу- покупці порівнюють переваги покупки і витрати на неї. Коли товар забезпечує найкраще співвідношення переваги/витрати, клієнт здійснює покупку.

1. Ціноутворення на ринку товарів промислового призначення

Алгоритм встановлення ціни за принципом "максимальна допустима ціна", що базується на економічній вигоді для покупця:

1. визначити сукупність і умови застосувань;

2. виявити нецінові достоїнства товару для покупця (об'єктивні і суб'єктивні);

3. виявити всі нецінові витрати покупця при використанні товару (об'єктивні і суб'єктивні);

4. встановити рівень рівноваги "переваги-витрати", який є таким, що відповідає максимальній допустимій ціні [17].

Попри високу ціну, продукт матиме найвищу цінність для споживача, тому що його використання дозволить або збільшити обсяг виробництва, або зменшити операційні витрати (наприклад, на технічне обслуговування, оплату праці, амортизацію) протягом строку служби.

2. Ціноутворення на ринку споживчих товарів (метод цінності продукту для споживачів, що сприймається).

Застосовується альтернативний аналіз, суть його полягає в наступному:

1. виявити фактори (атрибути продукції), що впливають на переваги споживачів;

2. визначити їх відносну вагу для споживачів;

3. виділити продукти-аналоги (конкуренти);

4. визначити оцінки продуктів-аналогів по кожному атрибуту;

5. визначити міру цінності, що сприймається кожного продукту шляхом множення оцінок по кожному атрибуту на їх значимість (вагові коефіцієнти) і наступного підсумовування отриманих (зважених) оцінок по всіх характеристиках [17].

Ціна встановлюється з урахуванням оцінки цінності, що сприймається продукції компанії і оцінок цін товарів конкурентів.

Стратегія ціноутворення - це вибір можливої динаміки змін вихідної ціни товару в умовах ринку, яка якнайкраще відповідала б меті підприємства.

1.3 Державна цінова політика та її вплив на економічні процеси

Цінова політика держави -- це діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади, спрямована на досягнення трьох основних цілей: послідовного проведення цінової лібералізації, державного регулювання цін (тарифів) на окремі види товарів (послуг) та здійснення контролю за їх додержанням.

Ступінь, форми та масштаби державного втручання в ціноутворення залежать від стану економічного розвитку країни, інтенсивності інфляційних процесів, ступеня монополізації та конкуренції, питомої ваги державного сектору та інших чинників.

Втручання держави в процес ціноутворення здійснюється в таких трьох основних формах: обмеження рівня ціни, введення податкових платежів з метою вилучення частки доходів у виробників і споживачів, державна підтримка цін через дотації. Втручання в перелічених формах здійснюється за допомогою різноманітних методів державного регулювання цін, які можна об'єднати в дві групи: прямі та непрямі (опосередковані).

Пряме регулювання, як правило, переважає на початковому етапі створення ринку, коли в економіці виникає кризова ситуація. До прямих методів регулювання цін належать:

установлення фіксованих (твердих) цін на найважливіші товари та послуги;

застосування граничних цін або граничних коефіцієнтів їх підвищення;

декларування зміни цін;

заморожування (блокування) цін на певний період;

запровадження граничних рівнів посередницько-збутових націнок та торговельних надбавок;

укладання договорів про ціни між державою та підприємствами.

Непрямі методи державного регулювання цін переважають на етапі зрілого ринку, коли регулюючий потенціал ринкового механізму реалізується сповна. За допомогою цих методів держава не диктує порядок чи способи визначення цін, а лише регулює поведінку суб'єктів, які беруть участь у процесі ціноутворення. До основних непрямих методів регулювання цін належать:

застосування граничних нормативів рентабельності;

зміна рівнів та диференціація ставок товарних податків;

пільгове оподаткування та кредитування;

диференціація ставок ввізного мита.

Державне регулювання цін спрямоване на досягнення певних цілей економічної політики країни. Серед них можна виділити найтиповіші, кожній з яких притаманні відповідні методи державного впливу на процеси ціноутворення. Перша -- запобігти руйнівному впливові цін на економіку та стримати інфляцію. Така мета, як правило, ставиться за умов переходу країни від командно-адміністративної до ринкової економіки або в період відтворення ринкових відносин, зруйнованих війною чи соціально-економічною дестабілізацією. За таких умов держава вдається переважно до політики прямого регулювання цін шляхом установлення фіксованих цін на основні види товарів та послуг з одночасним дотуванням їх виробників.

Важливою метою державного регулювання цін є захист внутрішнього ринку від негативного впливу зовнішньої конкуренції. Для цього держава використовує політику протекціонізму, яка, зокрема у сфері ціноутворення, передбачає дотування національних виробників або підвищення цін на окремі імпортні товари до необхідного рівня за допомогою ввізного мита. На сучасному етапі економічного розвитку в усіх країнах основною метою державного регулювання цін є стримування монополізму та забезпечення конкурентного середовища на ринку. В Україні державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень, вибір методів та встановлення термінів регулювання здійснюється Міністерством економіки, а на регіональних ринках-- місцевими органами. Ці установи спільно з Антимонопольним комітетом визначають перелік регульованої продукції монополістів.

Відповідно до "Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень" регулювання цін монополістів здійснюється шляхом встановлення фіксованих чи граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних і посередницько-збутових надбавок (націнок), граничних нормативів рентабельності або запровадженням обов'язкового декларування зміни цін. Перелічені методи в основному відповідають світовій практиці, але, маючи певні недоліки, з різною мірою ефективності використовуються в ціновому регулюванні. Так, метод установлення фіксованих або граничних цін потребує значної інформації, що може вплинути на точність їх розрахунків, а застосування методу регулювання на основі граничних нормативів рентабельності та граничних рівнів торговельних та посередницько-збутових надбавок часто не може зупинити зростання цін, а в деяких випадках навіть сприяє їхньому підвищенню.

Зазначені недоліки значною мірою усуваються регулюванням цін на основі декларування. Декларування зміни цін означає, що підприємство для підвищення ціни, яка підлягає державному регулюванню, має звернутися у відповідні органи для отримання на це дозволу. Тому в деяких країнах такі ціни називаються "дозвільними".

З метою здійснення цінової політики держава створює спеціальну систему органів ціноутворення, до складу якої входять загальнодержавні, регіональні та відомчі установи. До першої групи належить Міністерство економіки України, а до другої -- управління з питань цінової політики Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Здійснення державної цінової політики неможливе без ефективного контролю за додержанням дисципліни цін. Державну дисципліну цін розуміють як дотримання визначених нормативними актами і документами вимог щодо формування, установлення та використання цін за умов регульованої економіки. Контроль за додержанням дисципліни цін здійснюється системою спеціальних органів, зокрема Державною інспекцією з контролю за цінами Міністерства економіки України та підпорядкованими їй державними інспекціями Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської місцевих державних адміністрацій. Головним завданням Держінспекції є здійснення контролю за додержанням центральними та місцевими органами влади, підприємствами та організаціями вимог щодо формування, установлення та застосування цін і тарифів. У разі виявлення фактів неправильного установлення цін і тарифів державні інспекції з контролю за цінами застосовують до порушників штрафні санкції. Вся сума виручки, одержана в результаті порушення державної дисципліни цін, підлягає вилученню до відповідного бюджету. Крім того, з порушника стягується штраф у двократному розмірі незаконно одержаної суми виручки. В умовах ринку ціна здебільшого визначається в процесі вільних торгів між продавцем і покупцем. Така узгоджена ціна за умов збігу між попитом і пропозицією називається рівноважною. Але в деяких випадках до цього процесу підключається держава, установлюючи остаточну величину ціни на іншому рівні.



Розділ 2. Обгрунтування та вибір методів встановлення цін на продукцію на прикладі ВАТ «ЧЕРНІГІВСЬКЕ ХІМВОЛОКНО»

2.1 Загальна характеристика підприємства ВАТ «Чернігівське хімволокно»

Відкрите акціонерне товариство "Чернігівське Хімволокно" утворено у відповідності з рішенням Міністерства промисловості України (наказ №61 від 14.03.1993 року) шляхом перетворення державного підприємства "Чернігівське державне виробниче об'єднання "Хімволокно" в відкрите акціонерне товариство у відповідності з Указом Президента України "Про корпоратизацію державних підприємств" від 15 червня 1993 року №210.

Повна назва підприємства - відкрите акціонерне товариство "Чернігівське Хімволокно", скорочено - ВАТ «ЧХВ».

Метою діяльності ВАТ "Чернігівське Хімволокно" є отримання прибутку за рахунок проведення наукової, виробничої та підприємницької діяльності.

Предметом діяльності товариства є:

- виробництво хімічних волокон, капронових та анідних ниток текстильного значення, мононитки, капронових текстильних ниток, капронової та анідної кордної тканини, товарного поліаміду, тканин шерстяних та бавовняних та іншої продукції;

- реалізація на основі отриманого прибутку соціальних та економічних потреб працівників, створення безпечних умов праці;

- збереження на договірних засадах мобілізаційних потужностей;

- виробництво та реалізація товарів широкого споживання;

- надання послуг іншим юридичним особам та населенню;

- комерційна, посередницька, торгова та інші види діяльності.

Правовим статусом підприємства є відкрите акціонерне товариство. ВАТ ЧХВ діє на підставі Статуту. Акціонерами ВАТ ЧХВ є юридичні особи різних форм власності й фізичні особи України та інших країн, котрі придбали право власності на акції товариства в процесі приватизації та на вторинному ринку цінних паперів. Статутний фонд складає 1301508 грн., розділений на 5 206 320 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,75 грн. кожна.

Товариство ВАТ ЧХВ є власником:

- майна, переданого йому державою в особі Фонду державного майна та акціонерами у власність;

- продукції, виготовленої товариством в результаті господарської діяльності;

- отриманих доходів;

- іншого майна, отриманого шляхами, не забороненими законодавством.

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку, фірмову марку та торговий знак, котрі затверджуються Правлінням товариства й реєструються у Торгово-промисловій палаті. Органи управління акціонерного товариства "Хімволокно" наступні:

збори акціонерів - вищий орган управління;

спостережна рада;

Правління товариства;

ревізійна комісія.

У період між загальними зборами акціонерів управління підприємством здійснює правління товариства ВАТ ЧХВ.

Внутрішнє середовище - це сукупність внутрішніх змінних факторів організації. До факторів внутрішнього середовища відносять: цілі, задачі, технологію організації, персонал, структуру організації.

У своїй діяльності підприємство переслідує наступні цілі:

задоволення потреби в хімічних волокнах та виробах з них;

розширення ринку збуту виробленої продукції;

забезпечення виконання плану виробничого і соціального розвитку;

виконання вимог по екологічній безпеці виробництва та інші.

Виходячи з сформованих вище цілей ВАТ ЧХВ необхідно вирішення цілого комплексу задач, які дозволять досягнути вказаних цілей. Найбільш важливими задачами є:

- забезпечення виробництва продукції в потрібних обсягах, необхідної якості і в зазначені строки;

підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства на вітчизняному ринку, а також і на зарубіжних ринках;

вирішення проблем виробничого розвитку та розвитку соціальної інфраструктури;

забезпечення беззбитковості функціонування підприємства;

адаптація системи управління до вимог ринкової економіки.

Система управління поділяється на цілий ряд підсистем: технічна, технологічна, організаційна, економічна та соціальна.

Розглянемо функції управління на ВАТ ЧХВ. До них відносяться:

планування;

організація;

контроль;

мотивація.

Проаналізуємо рівень виконання вказаних функцій управління на дослідному господарюючому суб'єкті.

Організація - вид управлінської діяльності, спрямований на створення, налагодження і підтримання виробничих та управлінських відношень в процесі виконання планів, їхньої взаємодії з навколишнім середовищем.

Організовувати - значить розділити на частини, делегувати виконання загальної управлінської задачі шляхом розподілу відповідальності та повноважень.

В умовах макроекономічної нестабільності довгострокове планування на ВАТ ЧХВ не проводиться. Вище керівництво підприємства розробляє тільки стратегію діяльності, де вказуються загальні напрямки.

За планування діяльності ВАТ "Чернігівське Хімволокно" відповідає планово-економічний відділ, який займається обліком та аналізом показників діяльності підприємства за попередні періоди та прогнозуванням показників діяльності ВАТ «ЧХВ»» на наступні періоди.

На основі замовлень на виготовлення продукції, що має підприємство, та досліджень відділу маркетингу стосовно кон'юнктури та потреб ринку, планово-економічний відділ ВАТ «ЧХВ»» складає плани випуску продукції підприємства, виробничі програми, плани закупівлі сировини та матеріалів тощо. На основі інформації стосовно випуску продукції та необхідної для цього сировини та матеріалів відділ маркетингу вже займається пошуком відповідних постачальників.

На підприємстві ВАТ "Чернігівське Хімволокно" складаються оперативні плани діяльності (на 1 рік), які деталізуються по місяцях та декадах. Крім того, ВАТ «ЧХВ» має і тактичні плани розвитку підприємства, в яких формулюється реалізація довгострокових фінансових проектів по заміні та оновленню обладнання, розрахунок відповідних умов кредитування для здійснення такої заміни. Чітко сформульованих стратегічних планів розвитку підприємство ВАТ «ЧХВ» не має. Недоліком системи планування на підприємстві є домінування оперативного планування, в той час як в сучасних умовах економіки доцільно орієнтуватися на планування стратегічне.

ціна економічний волокно текстильний

2.2 Аналіз економічних показників діяльності підприємства

Кожне підприємство має місію чи призначення в умовах зовнішнього середовища. Місією ВАТ ЧХВ є задоволення потреб у синтетичних волокнах та виробах з них як на вітчизняному ринку, так і за кордоном.

Зовнішнє середовище являє собою сукупність факторів, які існують поза підприємства, але прямо чи непрямо впливають на функціонування цього підприємства. Систематичний підхід виділяє ряд факторів зовнішнього середовища.

До факторів зовнішнього середовища прямої дії відносяться:

- споживачі продукції, виробленої підприємством;

- постачальники сировини, матеріалів, енергії, напівфабрикатів та іншого;

- посередники;

- конкуренти підприємства в його сфері діяльності;

- фінансові організації, які обслуговують підприємства ВАТЧХВ;

- державні установи різного профілю.

Серед найбільш важливих факторів зовнішнього середовища, які опосередковано впливають на ВАТ ЧХВ, слід виділити наступні: стан економіки; політична ситуація; міжнародні дії; стан науково-технічного прогресу.

Розглянемо докладніше фактори зовнішнього середовища. Наявність ринків збуту дає можливість підприємству розширяти виробництво. На жаль, на сьогодні говорити про збільшення обсягу виробництва і реалізації текстурованих ниток дуже важко. Оскільки це виробництво є збитковим на підприємстві, добитися позитивного результату можливо тільки за умови впровадження нової техніки і проведенні заходів з підвищення якості продукції.

За даними відділу маркетингу підприємства основні і потенційні споживачі ВАТ «ЧХВ» приведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Перелік фактичних і потенційних споживачів продукції

Фактичні споживачі	Потенційні споживачі
1. АТ "Текстильзластотехника"	1. ЗАТ "Курскрезинотехника", Росія
2. ВАТ "Нижнекамскшина", Росія	2. ВАТ "Легсьірьеконтракт", Росія
3. ВАТ "Омскшина", Росія	3. ЗАТ "Передова текстильниця", Росія
4. ВАТ "Ярославський шинний завод", Росія	4. ЗАТ "Щелковская шелкоткацкая фабрика", Росія
5. СП "Аквила", Молдова	5. АТ "Стрічка", Бєларусь
6. БШК "Белшина", Бєларусь	6. Фірма "Атіеі Ехрогіз РТЕ ІлтііесГ, Сінгапур
7. Фірма "Кепасіауе Тгес1іп§ ІлтііесГ, Кіпр	7. Фірма "(ЖЕХ СНЕМ", Словаччина
8. Фірма "КЕМОІМРЕХ В.В.", Югославія

Основними видами продукції ВАТ «ЧХВ» є технічні і текстильні нитки, а також кордні й анідни тканини.

До інших видів продукції відносяться:

- поліамідні мононитки і волокна;

- поліамідні гранули;

- товари широкого вжитку (рибальська нитка і волосінь, побутова сітка, шнури в асортименті, різного роду буксирні троса, еластичні виробі та інші товари).

До недавнього часу підприємство працювало в основному на давальницький сировині. Обсяг власних закупок сировини був незначний. На сьогоднішній день ВАТ ЧХВ практично відмовилось від послуг посередницьких фірм. Дані угоди були економічно невигідними для підприємства і лише підтримували його на "плаву". Сьогодні ВАТ "Хімволокно" спирається лише на свої сили та засоби з метою отримання максимального прибутку. Основною сировиною для виробництва текстурованих і текстильних ниток є капролактам. Розглянемо основних постачальників сировини і матеріалів, необхідних для даного товару, наведених у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Постачальники сировини і матеріалів

Найменування матеріалу	Постачальник	Обсяг поставки, т
1. Капролактам	Черкаське ВО “Азот”	5400
	Фірма “Elefant”	2760
	ВО “Азот”, м. Тольятті	320
	“Агронафтохім”, м.Київ	1800
	ВО “Азот”, м. Гродно	160
	ТОВ «Укрхімпостач», м. Київ	1280
	Всього:	11720
2. Замаслювач	“Хімпром”, Росія	80
3. Філопан	Германія	1100
4. Сода каустична	“Радикал”	40
5. Сірчана кислота	“Радикал”	80

Основними конкурентами підприємства ВАТ "Чернігівське Хімволокно" є західноєвропейська компанія "Дюпон" та французька компанія "Рон пулен".

Зовнішньоекономічною діяльністю на ВАТ "Чернігівське Хімволокно" займається зовнішньоекономічний відділ.

У ході виконаного аналізу обсягів реалізації, була отримана зведена таблиця 2.3, що дає можливість оцінити ринки збуту основної продукції підприємства.

Таблиця 2.3. Ринки збуту основної продукції підприємства

Найменування асортименту	Одиниці виміру	Ринки збуту
		Україна	СНД	Прибал тика	Дальнє зарубіжжя	Разом
Гранулят ПА	тис. грн.	985,385	3848,708	82,143	25055,443	29971,679
Сировина полімерне вторинне	тис. грн.	2944,81	222,871	1335,230	4572,948	9075,859
Штапельне волокно	тис. грн.	3042,195	68,948	203,808	56,304	3371,255
Мононіть	тис. грн.	1908,772	20261,571	-	-	22170,343
Нитки текстильні	тис. грн.	7948,222	16637,104	181,61	1493,443	26260,379
Нитки технічні	тис. грн.	7105,71	44134,519	3379,283	4666,393	59285,905
ТИП	тис. грн.	4272,425	424,804		293,398	4990,627
Тканина кордна анідна	тис. грн.	29023,087	98287,382			127310,469
Тканина кордна капронова	тис. грн.	16670,901	33739,651			50410,552
Загальний обсяг продажів	тис. грн.	73901,507	218246,557	5182,074	36137,929	334598,442
Структура ринку	%%	22,08	65,22	1,9	10,80	100



Оскільки ВАТ "Чернігівське Хімволокно" є монополістом з виробництва хімічних волокон на території усього СНД, то конкурентів на цьому сегменті ринку у нього немає.

По інших видах продукції у ВАТ «ЧХВ» на ринку СНД конкурентами є:

- «Хімволокно», м. Курськ;

- «Хімволокно», м. Щекино;

- «Хімволокно», м. Гродно.

Виходячи з того, що продукція «ЧХВ» конкурентноздатна за ціною, то постачання на ринок СНД такі: По експорті

- кордні тканини (98%);

- технічні нитки (40%).

Проведемо аналіз техніко-економічних показників функціонування ВАТ "Чернігівське Хімволокно".

Таблиця 2.4. Техніко-економічні показники діяльності ВАТ "Чернігівське Хімволокно"

Показники, тис. грн.	Роки	Абсолютне відхилення, тис. грн.	Темпи росту, %
	2007 р. 2006 р	2008 р.	2009 р.	2008 р.	2009 р.	2008р	2009 р.
1. Чистий доход від реалізації товарів, продукції	119 425	215 653	377 943	96 228	162 290	180,5	175,3
2. Доход (виторг) від реалізації товарів (робіт, послуг) відвантажених на експорт	85790,3	157854	259567	72 063,7	101713	184	164
3. Собівартість реалізованих товарів, продукції	107 080	196 555	342 874	89 475	146 319	83,5	174,4
4. Валовий прибуток	12 345	19 098	35 069	6 753	15 971	154,7	183,6
5. Фінансові результати від операційної діяльності прибуток		653,0	24 962,0		24 309		3822
Збиток	202 567			-201914		0
6. Фінансові результати прибуток			6331		1329
збиток	7 127	4 982		2145
7. Рентабельність реалізованої продукції по валовому прибутку (%)	10,34	8,85	9,2	1,49	0,35	5,59	103,9
8. Рентабельність по прибутки від основної діяльності, (%)	-	-	1,98	3,65	0,33	8,75	85,7
9. Рентабельність по чистому прибутку (%)	-	-	1,67	3,66	0,64	38,69	72,3
10. Фонд оплати праці	464	1398	1425	934	27	01,3	101,9
11. Середня чисельність персоналу (чіл.)	4 619	3 868	3 567	751	301	3,74	92,2
12. Середньорічна продуктивність праці на один працюючого	23,45	42,73	81,8	19,28	39,07	82,2	191,4
13. Середньорічна оплата праці одного працюючого	650	780	850	130	70	20	108,9
14. Матеріальні витрати.	114 644	167 470	280 846	52 826	113 376	46,08	167,7
15. Матеріаловіддача на 1 грн. вартості матеріальних витрат у грн.	1,04	1,23	1,35	0,19	0,15	18,2	109,8

Аналіз таблиці 2.4 вказує, що в останні 2 роки на підприємстві намітилися тенденції росту доходу. Так, дохід від реалізації в 2008 році збільшився на 103 084 тис. грн., що складає 176,95%, а в 2009 році на 168 715 тис. грн. - 171,1%.

Валовий прибуток підприємства також росте: - в 2008 році збільшився на 6 753 тис. грн., а в 2009 році - на 15 971 тис. грн. Темп зростання валового прибутку склав 154,7% і 183,62% відповідно.

Якщо розглядати показники валового прибутку від основної діяльності, то можна зробити висновок, що в 2007 і 2008 роках були збитки (7 127) і (4 982) відповідно, а в 2009 році отриманий прибуток підприємства склав 7 483 тис. грн. Це можна пояснити тим, що 2009 року початку працювати лінія просочення кордних і технічних тканин, до кінця року проводився відпрацьовування технологічних режимів, також введення в дію устаткування для виробництва поліефірних тканин, що дало можливість підприємству дістати значний прибуток від виробничої діяльності.

Відділ реалізації продукції працює в режимі ефективного рішення задач клієнтів, у тому числі і з питань ціни. При визначенні конкретної ціни для конкретного покупця враховуються фактори перспектив співробітництва, думка служби логістики, що тече ринкової ситуації і т.п. Це дозволяє знайти оптимальні рішення і для клієнта, і для підприємства.

2.3 Обгрунтування та вибір методу встановлення цін на продукцію

Вибір методу встановлення цін на ВАТ "Чернігівське Хімволокно" передбачає виконання послідовності наступних кроків.

1. Визначення цілей ціноутворення

2. Оцінка попиту

3. Аналіз витрат

4. Аналіз цін конкурентів

5. Вибір методу ціноутворення (визначення базового рівня цін)

6. Встановлення ціни на товар (послугу).

Проведемо аналіз сучасної політики ціноутворення ВАТ "Чернігівське Хімволокно". Слід зазначити, що формування цін на продукцію ВАТ "Чернігівське Хімволокно" залежить від багатьох факторів, основними з яких є: попит, витрати та конкуренція.

Фактор витрат враховується на ВАТ "Чернігівське Хімволокно" при ціноутворенні таким чином, щоб підприємство за рахунок ціни покривало всі свої витрати та мало прибуток.

ВАТ "Чернігівське Хімволокно" використовується ціноутворення, орієнтоване на ринковий попит, та ціноутворення, орієнтоване на ціни конкурентів.

Ціноутворення, орієнтоване на ринковий попит ВАТ "Чернігівське Хімволокно", передбачає оцінку інтенсивності попиту: більш високі ціни призначаються за товари підвищеного попиту, а низькі ціни - при слабкому попиті, навіть якщо собівартість одиниці товару в обох випадках однакова. Ціна постійно змінюється і ціноутворення стає ефективною зброєю в руках продавця.

Процес визначення ціни ВАТ "Чернігівське Хімволокно" на першому етапі передбачає порівняння заданих характеристик продукції (якість товару, час доставляння споживачеві, функціонування збутової мережі, темпи відновлення, якість навчання споживачів, післяпродажне обслуговування) з кращими і гіршими галузевими показниками з урахуванням думки потенційних споживачів.

На другому етапі ВАТ "Чернігівське Хімволокно" поетапно розробляє ціни продажу, що передбачає:

1) калькуляцію витрат виробництва й обігу, включаючи додаткові витрати на формування попиту і стимулювання продажу;

2) аналіз ринкових цін та їх коливань, чинників, що визначають обсяг пропозиції і попиту, впливу конкуренції на ціни;

3) установлення цінових меж - верхньої і нижньої (верхньої - від рівня ринкових цін, включаючи вплив чинників попиту, нижньої - залежно від розміру виробничо-збутових витрат).

4) оцінювання продажу;

5) визначення різновиду цінової політики;

6) калькуляцію цінової структури (визначення питомої ваги в ціні витрат виробництва й обігу, інших складових);

7) визначення конкретних продажних цін, включаючи умови платежу, вартість упаковування, транспортні витрати тощо.

Для розрахунку продажних цін на ВАТ "Чернігівське Хімволокно" може використовується така формула:

Ц = В / (1 - П)(2.1)

де Ц - ціна продажу;

В - витрати виробництва й обігу;

П - планований прибуток у відсотках від продажної ціни.

Формування цін на продукцію ВАТ "Чернігівське Хімволокно" здійснюється також в залежності від цін конкурентів. Продукція ВАТ "Чернігівське Хімволокно" високої якості, є марочним товаром.

Споживачі ВАТ «Чернігівське хімволокно» поділяються на наступні категорії, або сегмента, в залежності від орієнтації їх покупок:

- економні покупці: основний інтерес при покупці стосується її цінності; висока чутливість до цін, якості, асортименту товарів;

- персоніфіковані покупці: головне - образ продукції, обслуговування і відношення фірми, менше уваги до цін;

- апатичні покупці: основна увага зручності незалежно від цін.

На останок слід додати, що ВАТ «Чернігівське хімволокно» має серед споживачів репутацію виробника з високоякісною продукцією.

Отже, ціни на ВАТ «Чернігівське хімволокно» встановлюються виходячи з витрат на одиницю продукції, а також із врахуванням рівня попиту на продукцію та цін основних конкурентів. Переважно в ціноутворенні використовується стратегія орієнтування на попит та на ціни конкурентів.



Розділ 3. Шляхи вдосконалення процесу встановлення цін на продукцію та досвід регулювання цін

3.1 Напрямки вдосконалення процесу встановлення цін ВАТ «Чернігівське хімволокно»

Перед усіма підприємствами й організаціями в якості однієї з основних встає проблема визначення ціни на свої товари і послуги. В умовах ринку ціноутворення представляє дуже складний процес, воно піддано впливу безлічі факторів. Вибір загального напрямку в ціноутворенні головних підходів до визначення цін на нові і вироблені вже вироби, послуги, що надаються з метою збільшення обсягів реалізації, товарообороту, підвищення виробництва і зміцнення ринкових позицій підприємства забезпечується на основі маркетингу. Ціни і цінова політика виступають однієї з головних складових маркетингу підприємства. Ціни знаходяться в тісній залежності від інших сторін діяльності кампанії, від рівня цін багато в чому залежать комерційні результати, що досягаються. Невірна чи вірна цінова політика впливає на все функціонування підприємства. Суть цілеспрямованої цінової політики полягає в тому, щоб встановлювати на товари такі ціни, так варіювати ними в залежності від ситуації на ринку, щоб опанувати його максимально можливою часткою, домогтися запланованого обсягу прибутку й успішно вирішувати всі стратегічні і тактичні задачі. У рамках цінової політики приватні рішення (взаємозв'язок цін на товари в межах асортименту, використання знижок, варіювання цінами, забезпечення оптимального співвідношення своїх цін і цін конкурентів, формування цін на нові товари і т.д.) складаються в єдину інтегровану систему.

Ціна завжди була основним фактором, що визначає вибір покупця. Це характерно серед незаможних груп населення стосовно до продуктів типу товарів широкого вжитку. Але останнім часом на купівельному виборі енергічніше стали відбиватися цільові фактори, зокрема, стимулювання збуту, організація розподілу товару, послуг для різної клієнтури.

Цінова політика - це комплекс заходів щодо визначення ціни, знижок, умов оплати з метою задоволення потреб споживачів та отримання прибутку.

Визначення рівня цін не обмежується завданнями керівництва фірми та маркетингових служб у сфері ціноутворення.

Ціноутворення є складовою роботи з досягнення стратегічних цілей фірми.

Цінова стратегія - стратегічна лінія (план) фірми у сфері ціноутворення з орієнтацією на досягнення стратегічних цілей.

Розробка цінової політики ВАТ «Чернігівське хімволокно» покликана забезпечити умови досягнення його стратегічних цілей і завдань та окреслити принципи ціноутворення, методи визначення базового рівня цін, умови і розміри їх диференціації та коригування.

З точки зору активності та ініціативи підприємства з питань ціноутворення прийнято розрізняти активну та пасивну стратегії ціноутворення. Активну стратегію цін здійснюють підприємства, які більш або менш автономно встановлюють ціни на свою продукцію (товари), орієнтуючись на ринкові умови реалізації. Пасивна стратегія цін характеризується пасивністю підприємства при встановленні цін, їх орієнтацією, перш за все, на дії конкурентів.

Застосовуючи активну стратегію ціноутворення, підприємство може реалізувати різні тенденції щодо рівня цін та їх руху у часі. Саме активну стратегію і має використовувати ВАТ «Чернігівське хімволокно».

Сьогодні основним підходом до встановлення цін на ВАТ «Чернігівське хімволокно» має стати маржинальний підхід, оскільки у витратах неухильно знижується частка прямих витрат на робочу силу і зростає частка накладних витрат, особливо реклами і послуг, що супроводжують продаж.

Для ВАТ «Чернігівське хімволокно» як метод ціноутворення доцільно обрати метод максимізації поточного прибутку.

Належить він до другої моделі ціноутворення -- моделі, що базується на ринковому попиті на товар.

Оскільки згідно із законом попиту зниження ціни на товар збільшує попит на нього (обсяг його збуту) і навпаки, ВАТ «Чернігівське хімволокно» доцільно знайти таку точку ціни на кривій попиту, яка забезпечить максимальний прибуток у найближчій перспективі. Залежність ціни на продукцію ВАТ «Чернігівське хімволокно» від еластичності попиту представлена в табл. 3.1.

Таблиця 3.1. Залежність ціни від еластичності попиту

Тенденція зміни ціни	Обсяг продажу (кількість)	Виручка
Еластичний попит Ціна зростає Ціна падає	Падає Зростає	Падає Зростає
Нееластичний попит Ціна зростає Ціна падає	Падає Зростає	Зростає Падає
Одинична еластичність Ціна зростає Ціна падає	Пропорційно зменшується Пропорційно зростає	Не змінюється Не змінюється

Коли показник еластичності більший за 1 - попит еластичний; дорівнює 1 - одинична еластичність; менше за 1 - попит нееластичний.

У табл. 3.2 представлено фактори, що визначають ступінь еластичності попиту.

Т...