Вдосконалення політики ціноутворення для ВАТ "Чернігівське Хімволокно"

Слід зазначити, що попит на тканини є еластичним.

Саме метод максимізації поточного прибутку доцільно використовувати для товарів із доволі високою еластичністю попиту по ціні. Математична модель цієї задачі має вигляд:

П = Ц * N - (F + V * N) max (3.1)

де П - прибуток фірми;

Ц - ціна товару;

N - обсяг його збуту;

F - постійні витрати фірми за певний період;

V - змінні витрати на одиницю продукції.

Найскладнішим при використанні даного методу для ВАТ «Чернігівське хімволокно» є встановлення залежності між ціною товару і попитом на нього (обсягом його збуту).

Для отримання необхідних даних підприємством ВАТ «Чернігівське хімволокно» (за умови використання послуг посередників на ринку) може проводитись ринкове тестування товару, в ході якого ціну декілька разів знижують і фіксують кількість товару, реалізованого при кожному значенні ціни. Результати дослідження обробляють із використанням прийомів кореляційно-регресійного аналізу й отримують рівняння регресії:

N = b0 + b1 * Ц (3.2)

Оскільки взаємозв'язок між ціною і попитом, як звичайно, обернено пропорційний, коефіцієнт регресії b1 має від'ємне значення.

Після визначення взаємозв'язку між Ц і N функцію прибутку максимізують із використанням першої похідної dП / dЦ.

У наслідку знаходять оптимальну ціну, використання якої забезпечує фірмі максимальний прибуток протягом певного періоду Якщо надалі ситуація зміниться, ціну слід скоригувати.

Стратегічні форми цінової політики, що обираються ВАТ «Чернігівське хімволокно» і варіанти її здійснення безпосередньо випливають із ринкової стратегії підприємства. В залежності від застосованої комбінації варіантів ринкової стратегії для ВАТ «Чернігівське хімволокно» вибирається форма здійснення цінової політики, а саме:

Домогтися такого рівня цін, верхня границя якого забезпечувала би підприємству максимальний прибуток.

Забезпечити підприємству “нормальний прибуток” (витрати виробництва плюс середня норма прибутку).

Вести політику “цінової” конкуренції.

Забезпечити “престижні” ціни, особливо підкреслюючи якість продукції.

Цінова політика ВАТ «Чернігівське хімволокно» може бути вдосконалена за рахунок використання неокруглених цін на продукцію.

Нині в політиці ціноутворення для ВАТ «Чернігівське хімволокно» переважає використання стратегії формування ціни, виходячи з ринкового попиту. ЇЇ можна доповнити використанням стратегії не округлених цін.

Стратегія неокруглених цін передбачає встановлення ціни, значення якої має найбільший психологічний ефект. Ф.І. Піддубний рекомендує вибрати потрібну суму із запропонованого ряду чисел (див. додаток А).

Крім того, доцільно для вдосконалення політики ціноутворення запровадити систему знижок з ціни твору. Для ВАТ «Чернігівське хімволокно» можна використовувати наступні скидки з ціни продукції для посередників:

1. Звичайна, або проста знижка - знижка з прейскурантної або довідкової ціни, що може використовувати для товарів, що залишилися з минулого сезону.

2. Знижка - “сконто” практикується при розрахунках без кредитів. Оскільки ціни на парті продукції досить високі, то покупці часто оформлюють кредит на певний термін. Тому для покупців, що розраховуються одразу необхідно застосовувати методи стимулювання збуту, а саме знижки при розрахунках одразу та розрахунках раніше встановленого терміну при купівлі товарів у кредит. Наприклад, умови платежу “2/10, нетто 30” означають, що платіж повинен здійснитись протягом 30 днів, але покупець заплатить на 2 відсотки менше, якщо сплатить вартість товару протягом 10 днів.

3. Бонусна знижка надається постійним покупцям залежно від річного обсягу продажу.

4. Прогресивна знижка надається покупцеві за кількість, обсяг або серійність покупок.

5. Спеціальні знижки, які мають надаватися постійним покупцям, а також покупцям, у яких продавець найбільше зацікавлений.

6. Приховані знижки - знижки покупцеві у вигляді надання безплатних послуг або більшої кількості безплатних зразків (безкоштовна доставка товару, безкоштовні зразки, каталоги, проспекти)

7. Складні знижки передбачають одночасне надання кількох видів знижок.

Оскільки тканини, як і будь-який інший товар має свій життєвий цикл, то ВАТ «Чернігівське хімволокно» при використанні стратегії ціноутворення щодо певних видів продукції необхідно враховувати стадії їх життєвого циклу. В табл. 3.3 наведено співвідношення етапів життєвого циклу та моделі цінової політики.

Таблиця 3.3. Етап життєвого циклу та особливості ціноутворення ВАТ «Чернігівське хімволокно»

Отже, метод встановлення цін ВАТ «Чернігівське хімволокно» має формуватися на основі не тільки витрат, що несе підприємство, та попиту споживачів, але і з урахуванням стратегії не округлених цін, можливості надання знижок споживачам та етапам життєвого циклу товарів.

3.2 Досвід регулювання цін в країнах світу

У державах з розвиненою ринковою економікою запроваджуються різні методи державного регулювання цін, що відповідають загальній політиці держави та напрямкам розвитку економіки.

Так в США помітне прискорення темпів зростання оптових та роздрібних цін на внутрішньому ринку в 1970-х рр., переростання помірної інфляції в галопуючу призвели до необхідності модифікації економічної стратегії країни. Першою найбільш природною реакцією держави стала спроба перемогти інфляцію за допомогою методів прямого регулювання цін. У серпні 1971 р. з ініціативи адміністрації Р. Ніксона в США вперше за післявоєнні роки був установлений централізований контроль над цінами. Хоча президент Р. Ніксон і був проти встановлення прямого контролю над цінами і заробітною платою, однак складне економічне становище країни і тиск суспільної думки змусили його піти на крайні заходи. Цьому сприяли такі обставини: у сформованій економічній ситуації зниження рівня інфляції викликало б вкрай хворобливі наслідки, насамперед збільшення масштабів безробіття; домінувала точка зору, що інфляція може бути обмежена без зменшення зайнятості у разі, якщо буде введено контроль над цінами.

Не маючи альтернативної програми непрямого регулювання економіки, президент був змушений піти на заморожування цін і заробітної плати. Слід зазначити, що в короткостроковому періоді пряме регулювання цін сприяло стабілізації економіки країни: до осені 1972 р. знизилися темпи підвищення оптових та роздрібних цін, трохи збільшилася зайнятість, став швидко зростати ВНП. Однак незабаром виявилися негативні наслідки централізованого регулювання. Заморожування цін і заробітної плати обмежувало міжгалузевий перелив капіталів, гальмувало інвестиційну політику, знижувало рівень ділової активності, стримувало зростання доходів. Уже в травні 1974 р. адміністрація Л. Форда відмовилася від прямого контролю над цінами.

Спроби прямого регулювання цін відбувалися і в наступні роки. Вони торкалися, насамперед, внутрішніх цін на енергоносії, що, відбиваючи зростання імпортних цін на нафту, нафтопродукти й природний газ, росли в 1974--1981 р. високими темпами, стимулюючи розкручування інфляційної спіралі. Заморожування внутрішніх оптових цін на нафту, нафтопродукти та природний газ, стримуючи розвиток інфляційних тенденцій, призвело до низки негативних наслідків в економіці. Зменшення інвестицій в енергетичне господарство, відсутність зацікавленості видобувних корпорацій у розробці нових родовищ нафти й природного газу через контроль над рівнем цін призвели до того, що імпорт нафти в США, незважаючи на зростання світових цін, продовжував аж до 1981 р. збільшуватися високими темпами. Р. Рейган після свого обрання президентом у січні 1982 р. скасував контроль над внутрішніми цінами на нафту й нафтопродукти.

Нині американська адміністрація, обмежуючи державне фінансування і пряме регулювання цін на окремі товарні групи, робить наголос на активному використанні ринкових важелів і методів непрямого регулювання, що сприяють загальному оздоровленню економічного становища в країні. У цілому такий підхід робив останні роки стабілізуючий вплив на розвиток інфляційних процесів.

Серед основних напрямів непрямого регулювання цін можна виокремити такі: регулювання дисконтної ставки федеральних резервних банків; скорочення дефіциту державного бюджету; федеральні закупівлі товарів і послуг; податкова політика.

Ці напрями державної макроекономічної політики впливають на зміну співвідношення попиту та пропозиції на внутрішньому ринку США й у такий спосіб визначають базові пропорції обміну та рівня цін.

Пряме державне регулювання цін зараз застосовується лише у високомонополізованих галузях, що підпадають під юрисдикцію антитрестівського регулювання. Так, спеціальні комісії встановлюють тарифи на користування електроенергією і деякі комунікаційні послуги. Усього в США державою регулюється від 5 до 10% цін.

Особливо варто зупинитися на державному регулюванні цін на продукти аграрного комплексу. У рамках федеральних сільськогосподарських програм фермери, що займаються вирощуванням зернових, одержують від Міністерства сільського господарства США позики на фінансування виробництва. Зібраний врожай вони можуть продавати за ринковими цінами і розплачуватися за позики частиною виторгу. Якщо ринкові ціни опускаються нижче рівня контрольних цін, встановлених конгресом, то фермер може здати врожай державі за контрольними цінами, розраховуючись за позику й одержуючи прибуток. У такий же спосіб регулюються ціни в молочній промисловості. Конгрес визначає «справедливий» рівень контрольних цін на молоко, олію, сир. Якщо ринкові ціни знижуються нижче цього рівня, то продукти скуповує держава і використовує їх на: безкоштовні сніданки для школярів, допомогу біднякам, продовольчу допомогу слаборозвинутим країнам, а також продає іншим державам.

Сільськогосподарський закон, прийнятий у США в 1985 р., вніс зміни в американську аграрну політику. Відповідно до цього закону були істотно знижені заставні ставки, що визначають обсяг наданих фермерам кредитів. Для пшениці й кормового зерна рівень заставних ставок становить у даний час 75--85% середньоринкової ціни за попередні п'ять років, при цьому міністру сільського господарства надано право знижувати їхній рівень ще на 20% з метою підвищення конкурентоспроможності американської продукції на світовому ринку. При цьому держава прагне підтримувати співвідношення між цінами на сільськогосподарські продукти і товари, що придбаваються фермерами. У цілому контроль над цінами здійснюють антитрестовські управління Міністерства юстиції і Федеральна торгова комісія.

У Франції роль держави зводиться до прямого регулювання цін на сільськогосподарську продукцію, газ, електроенергію, транспортні послуги. До державного сектору в економіці країни належать лише галузі-монополісти (газова промисловість, електроенергетика, транспорт), національний та комерційні банки, страхові компанії. Для підприємств цих галузей встановлюється більшість показників і параметрів господарської діяльності. Нині співвідношення регульованих державою та вільних цін тут становить 20-80%. Регулювання цін у цій країні є однією зі складових загальної державної політики регулювання економіки.

У зв'язку з економічною кризою в середині 60-х років XX ст. уряд почав запроваджувати нову економічну політику (розвиток без інфляції) з одночасним заморожуванням цін на продукти харчування та послуги. Така політика жорсткого регулювання тривала до 80-х років. Згідно з нею передбачалося встановити:

- контракти стабільності -- держава укладала угоду з підприємством-виробником, згідно з якою воно мало право підвищувати ціни на одні товари, однак при цьому знижувати ціни на інші. Головна мета -- підтримати стабільність загального рівня цін;

- програмні контракти -- поширювались на товари, які були під контролем держави. Підприємство-виробник мало надавати державним органам усю інформацію стосовно власних інвестицій, фінансового стану, зайнятості, перспектив розвитку та виходу на зовнішній ринок, встановлення цін, стану ринку та конкуренції, якості виробів тощо. Рішення стосовно цін приймала держава;

- контракти проти підвищення цін. Якщо підприємство-виробник укладало такий контракт, уряд брав на себе зобов'язання не вживати заходів щодо підвищення витрат виробництва.

Водночас уряд Франції почав застосовувати заходи щодо блокування та регулювання цін.

Однак поступово з'ясувалося, що система жорсткого контролю за цінами неефективна. Це призводило до того, що ринок ставав менш гнучким, скорочувалось виробництво, обмежувалась мобільність ринків праці, товарів і послуг. Тому уряд Франції прийняв нову програму лібералізації цін. Починаючи із середини 80-х років з-під державного контролю було вивільнено до 90% цін на продукцію промислового виробництва. Проте контроль за цінами став іншим. В основному використовувались непрямі методи регулювання. Тому водночас з лібералізацією цін було прийнято рішення про цінову конкуренцію, згідно з яким заборонялося утворювати будь-які спілки виробників, імпортерів, оптових і роздрібних реалізаторів, а також заборонялись угоди про різні види мінімальних і рекомендованих цін.

Водночас зі зміною політики уряду Франції у сфері регулювання цін було змінено й систему органів ціноутворення, які були перетворені в департаменти з конкуренції Міністерства планування та фінансів, галузевих міністерств. Головним завданням контролерів був нагляд за державною дисципліною цін.

Іспанія. Регулювання і контроль над цінами в Іспанії держава здійснює на товари першої необхідності, а також на товари і послуги, виробництво яких монополізовано. Списки товарів і послуг, що підпадають під примусове ціноутворення, регулярно публікуються в бюлетенях комерційної інформації. Це стосується в основному продукції підприємств держсекторів і деяких часток компаній.

Контроль над формуванням цін здійснюється Вищою радою з цін при Міністерстві економіки і фінансів, що є робочим органом Урядової комісії з економічних питань. Державне регулювання цін здійснюється на основі дозвільних, повідомних і місцевих цін.

Дозвільні ціни. Державна чи приватна компанія, що передбачає підвищення цін на конкретний товар чи послугу, направляє клопотання у Вищу раду з цін і після одержання дозволу від урядової комісії проводить підвищення цін. Такі ціни встановлюються на: соєву олію, електроенергію, газ, бензин, гас, дизпаливо, нафту для виробництва добрив та інші види палива, фармацевтичні товари, страхування в сільському господарстві, поштові й телеграфні послуги, послуги телефонного зв'язку, залізничні, автомобільні, пасажирські та вантажні перевезення, морські пасажирські перевезення в межах країни, а також фрахтування суден для даного виду перевезень, повітряні перевезення пасажирів у межах країни.

Повідомні ціни. Підвищення цін на такі товари, як стерилізоване молоко, рослинна олія, фуражне зерно, мінеральні добрива відбувається після повідомлення Вищої ради з цін про майбутнє підвищенні за один місяць до його здійснення.

Місцеві ціни. Підвищення цін на такі товари і послуги, як водопостачання для потреб населення, міські пасажирські перевезення, залізничні перевезення, послуги клінік, санаторіїв, лікарень, належать до компетенції провінційних комісій з цін.

У всіх випадках клопотання, що направляються до Вищої ради з цін чи в провінційні комісії, повинні містити: опис товарів і послуг, на які пропонується підвищення цін; структуру витрат виробництва; опис способів реалізації товарів і послуг; діючі ціни й тарифи на ці товари і послуги, а також передбачувані нові ціни й тарифи; обґрунтування зростання витрат виробництва, а отже, збільшення цін.

Список товарів і послуг, ціни на які підпадають під державне регулювання, значно скоротився в останні роки. Так, кількість галузей економіки, де існувало активне втручання держави в ціноутворення, скоротилося з 174 до 21. Нині питома вага встановлюваних безпосередньо державою регульованих цін у загальній структурі споживчих цін становить близько 10%.

Розглянемо механізм державного регулювання цін у Греції. Нині питома вага регульованих цін тут становить приблизно 20% загальної кількості споживчих товарів і послуг. Усі товари та послуги, на які встановлюються і регулюються ціни, поділяються на дві групи.

До першої групи входять товари та послуги, ціни на які встановлює уряд або інші державні установи. Рішення про зміну цін на пшеницю, тютюн і про зміну тарифів на електроенергію, громадський транспорт, зв'язок, авіапасажирські перевезення покладено на Міжміністерський комітет з цін і доходів, який очолює міністр національної економіки.

До другої групи входять товари, ціни на які можуть встановлюватись також при узгодженні з місцевими органами.

Крім того, у Греції держава встановлює розмір орендної плати за житло, хоча житловий фонд перебуває у приватній власності.

Право встановлювати або обмежувати ціни має також особливий відділ Міністерства торгівлі країни. Цьому відділу підпорядкований підрозділ ринкової політики, який постійно контролює ціни на ринку.

Крім того, двічі на рік здійснюється розпродаж товарів за зниженими цінами.

Швеція. Викликає інтерес досвід державного регулювання цін у Швеції. Насамперед, слід зазначити, що тут спостереження і контроль над цінами веде спеціальний орган -- Державне управління цін і конкуренції, підлегле Міністерству цивільної адміністрації. Крім того, у всіх 23 губерніях Швеції існують контори з проведення такої роботи чисельністю від 2 до 10 чоловік. І це на дев'ятимільйонне населення!

На думку шведських експертів, заморожування цін ефективне лише в короткостроковому плані -- для відновлення різких дисбалансів на ринку і придушення сплесків інфляції. Закон про регулювання цін надає право здійснювати заходи для прямого впливу на ціни (заморожування) у разі війни чи небезпеки її виникнення або у разі загрози значного загального підвищення цін. Законом передбачена також можливість для держави встановлювати максимальний рівень цін на окремі товари; вводити порядок, за якого підвищення цін дозволяється лише після подання попереднього повідомлення про це та обґрунтування розміру підвищення. Кардинальні рішення з питань державного регулювання цін, конкуренції й доходів приймаються тільки парламентом.

Вплив на рівень цін здійснюється через державну монополію та державні заходи. Так, існує державна монополія на вино-горілчані вироби, поштові й деякі інші види телекомунікацій, поштових послуг, на аптечну торгівлю. Значний вплив на ціни чинить державний енергетичний концерн і шведські залізниці.

Крім того, держава твердо регулює закупівельні ціни на такі найважливіші види сільськогосподарської продукції, як зерно, молоко, м'ясо, яйця й низка інших продуктів харчування та сільськогосподарської сировини, з урахуванням інтересів фермерів. Щорічно в переговорах між урядом та об'єднанням сільськогосподарських виробників за участю представників споживачів встановлюється рівень цін на продовольчі товари. Основна форма відшкодування витрат сільськогосподарським виробникам пов'язана зі щорічним фіксуванням щодо високого гарантованого рівня цін, що закріплюється в переговорах між урядом і фермерами.

Важливе джерело коштів для субсидування сільського господарства Швеції -- митні збори на імпортовану сировину. Вони встановлюються в розмірі різниці між більш високими цінами на внутрішньому ринку і цінами зовнішнього ринку.

Особлива сфера ціноутворення -- ціни на житло. З урахуванням їх надзвичайно високого рівня держава видає житлові субсидії й позики.

Слід зазначити, що у Швеції з урахуванням зростання цін ведеться індексація доходів населення (один раз на рік). Враховується індекс цін на товари, що входять у мінімальний споживчий кошик, однак індексація доходів має обмежені масштаби. Фактично вона вважається заходом, що сприяє врахуванню інфляції в механізм ціноутворення. Індексація має місце лише в окремих угодах тривалого характеру, а також у контрактах з наймання житла та приміщень. Певною формою індексації доходів є нарахування базових сум, що використовуються для щорічного нарахування пенсій. Для обчислення базової суми, що фіксується на рік, враховуються споживчі ціни.

Застосування тих чи інших форм контролю над цінами та їх обмеження змінюються залежно від економічної ситуації та динаміки цін. Дуже істотним є обмеження частки заробітної плати, що компанії мають право переносити на ціни. Так, останніми роками ця частка варіювала від 40 до 65%. Природно, що введення такого обмеження впливає на можливості збільшення заробітної плати.

Норвегія. Правовою основою для державного регулювання цін у Норвегії є Закон про контроль за цінами, прибутком і обмеженням конкуренції, затверджений у 1953 р., а також низка королівських резолюцій, виданих на підставі цього закону. Контроль за дотриманням законодавства, що регулює питання ціноутворення та підприємництва, здійснює система органів, серед яких найважливішими є спеціалізовані органи ціноутворення: Рада з цін, Директорат з цін, Державна інспекція з цін.

Держава визначає максимальні та мінімальні рівні цін, робить заморожування цін, установлює порядок обчислення цін, знижок і надбавок, максимальні рівні прибутку й інші правила в галузі ціноутворення. Основою для встановлення внутрішніх цін у Норвегії є світові ціни. Залежність економіки Норвегії від зовнішнього ринку змушує уряд проводити політику захисту своєї економіки, у тому числі й шляхом спостереження за відповідністю рівнів та співвідношенням зовнішніх і внутрішніх цін. Якщо імпорт призводить до небажаної зміни співвідношення цін на внутрішньому ринку, то уряд обмежує імпорт.

Австрія. Державне регулювання цін здійснюється на основі Закону про ціни (1976 р.), Закону про картелі (у редакції 1988 р.), Антидемпінгового закону (1985 р.). Держава регулює близько 10% цін (брухт і відходи чорних металів, фармацевтична сировина, лікарські препарати, електроенергія, газ, теплопостачання). Парламент країни встановлює ціни на тютюн, тютюнові вироби, сіль, поштові збори, телефонні, телеграфні та залізничні тарифи. Міністерство фінансів установлює ціни на спиртні напої. Міністерство економіки Австрії має право вводити регулювання цін на термін до 6 місяців на будь-який товар чи вид послуг. На термін до 6 місяців воно може встановлювати ціни або коли вони необґрунтовано підвищуються одним чи кількома підприємствами, або коли підприємці не зменшують ціни на готову продукцію у разі зниження цін на використовувану для її виробництва сировину та матеріали. Економічна виправданість ціни при цьому розглядається з позицій інтересів розвитку економіки в цілому та споживачів, а не фактичної собівартості продукції окремо взятого підприємства.

Японія. У Японії заборонено встановлювати несправедливі як монопольно високі, так і монопольно низькі ціни, що переслідують мету «вибити» конкурента з ринку. Введено обмежувальні заходи щодо одночасного підвищення цін. Вони поширюються на галузі, де обсяг виробництва перевищує 30 млрд йен. Якщо в таких галузях більше двох фірм у межах трьох місяців підняли ціну приблизно на ту саму величину в абсолютному вираженні чи у відсотках, то Комісія зі справедливих угод вправі зажадати від них доповіді про причини такого підвищення і у разі необхідності почати розслідування. Винятки передбачені лише на випадок різкого погіршення ділової кон'юнктури, коли ціни падають нижче витрат і виникає погроза банкрутства значної кількості фірм галузі. З дозволу комісії в таких випадках допускається узгодження виробниками обсягів виробництва, продажів, капіталовкладень, рівнів завантаження устаткування та цін. Коли комісія одержує заяву з проханням про дозвіл таких дій, вона зобов'язана в короткий термін оприлюднити причини своєї згоди чи відмови. Приймаючи рішення, вона зобов'язана консультуватися з міністром, до сфери компенсації якого входить галузь.

Держава регулює ціни на рис, пшеницю, м'ясо й молочні продукти, залізничні тарифи, тарифи на водо- і теплопостачання, електроенергію і газ, освіту й медичне обслуговування. У цілому регулюється близько 20% споживчих цін.

Фінляндія. Фінляндію в 1980-ті рр. називали «скандинавською Японією», оскільки вона досягла високого рівня економічного розвитку і посіла одне з провідних місць у світі за рівнем життя населення. І хоча економіка Фінляндії спирається в основному на приватну власність і вільне підприємництво -- держава відіграє роль важливого регулятора економічного розвитку країни і, зокрема, політики встановлення цін.

У політиці ціноутворення державі належать важливі функції. Через Міністерство торгівлі здійснюються планування та контроль над цінами на продукти харчування, зерно, енергоносії (особливо бензин), продукцію вино-горілочної промисловості. Значна роль державного сектору в кредитуванні підприємництва, орієнтованого на реалізацію товарів і послуг за цінами, доступним для середніх і нижчих шарів населення. Фірми, що організують продаж товарів за низькими цінами, одержують від держави кредит на значні терміни під низькі відсотки. У цілому система ціноутворення Фінляндії відрізняється гнучкістю і стимулюванням споживання, особливо в галузі роздрібних цін і послуг.

У соціально орієнтованій ринковій економіці Фінляндії через ціни, податкове регулювання забезпечується проведення низки заходів, спрямованих на підвищення життєвого рівня населення. Взяти, приміром, торгівлю овочами, фруктами, цитрусовими.

У цій північній країні цілий рік є досить представницький вибір таких продуктів за невисокими цінами. Держава заохочує торгівлю вітамінізованими продуктами, не обкладаючи податком їх ввезення у країну, а в деяких північних районах існують також пільги на їх реалізацію.

Практично всі національні програми у найважливіших галузях економіки Фінляндії ґрунтуються на планово-розрахунковому ціноутворенні, тому що ринкове ціноутворення ефективно регулює лише поточні потреби суспільства.

Таким чином, держава в цивілізованих країнах не усувається від контролю за ціноутворенням на внутрішньому ринку і від раціонального регулювання цін, причому вирішує ці завдання різноманітними методами, з урахуванням особливостей розвитку ринкової економіки в кожній із них.

Висновок

Ціноутворення є складовою роботи з досягнення стратегічних цілей фірми. Цінова стратегія - стратегічна лінія (план) фірми у сфері ціноутворення з орієнтацією на досягнення стратегічних цілей.

Ціна товару виконує виключно важливі функції: отримання виручки від реалізації; вимірювання досягнутих комерційних результатів; чинить довготривалий вплив на конкурентоспроможність як товарів, так і виробничо-збутової діяльності підприємства; слугує засобом встановлення певних відносин між фірмою та покупцями; ціна є сильним знаряддям в боротьбі з конкурентами на ринку.

Підприємство ВАТ ЧХВ займається випуском та реалізацією хімічних волокон, капронових та анідних ниток текстильного значення, мононитки, капронових текстильних ниток, капронової та анідної кордної тканини, товарного поліаміду та іншої продукції.

За планування діяльності ВАТ "Чернігівське Хімволокно" відповідає планово-економічний відділ, який займається обліком та аналізом показників діяльності підприємства за попередні періоди та прогнозуванням показників діяльності ВАТ «ЧХВ»» на наступні періоди.

Слід зазначити, що спостерігається неухильне зниження загальної чисельності працюючих. Так, у 2007 році чисельність працівників ВАТ ЧХВ знизилась порівняно з 2006 роком на 9,94%, а в 2008 році ще на 6% порівняно з 2006 роком.

Для забезпечення маркетингової діяльності на ВАТ "Чернігівське Хімволокно" створений відділ реалізації продукції, відділ зовнішньоекономічних зв'язків, що є структурним підрозділом управлінського апарата і забезпечують виробничо-збутову діяльність підприємства, орієнтовану на маркетинг. Першочерговим завданням цих відділів є визначення існуючих переваг споживачів.

ВАТ ЧХВ не має значних конкурентів на території України. Тут є ряд підприємств, які працюють на капролактамі в Києві, Житомирі, Черкасах. Але ці підприємства, а також багато російських (у Гродно, Курську, Волжську, Щетино) не можуть бути серйозними конкурентами, оскільки знаходяться ще в гіршому економічному становищі, ніж ВАТ ЧХВ.

Стосовно ВАТ "Чернігівське Хімволокно", то політика ціноутворення тут встановлюється виходячи з витрат на одиницю продукції, а також із врахуванням рівня попиту на продукцію та цін основних конкурентів. Переважно в ціноутворенні використовується стратегія орієнтування на попит та на ціни конкурентів.

Для вдосконалення політки ціноутворення для ВАТ "Чернігівське Хімволокно" пропонується використовувати стратегію неокруглених цін, тобто таких цін, значення яких має найбільший психологічний ефект.

Наступним кроком у формуванні ефективної політики ціноутворення є застосування широкого спектру скидок для споживачів, а також встановлення рівня ціни на продукції, виходячи з етапів її життєвого циклу (тобто новинки несуть у собі націнку на 8-10% більшу від стандартної, а більш старі моделі - на 8-10% меншу від стандартної; при чому класичні моделі тканин мають також несуть у собі більшу націнку).

Для ВАТ «Чернігівське хімволокно» пропонується використовувати стратегію ціноутворення виходячи з планового рівня прибутку. Для отримання прибутку розміром 100000 грн. у 2010 році підприємству необхідно реалізувати продукції на 464100 грн. При цьому ціни на продукцію мають зменшитися на 8-10%.

Список використаної літератури

1. Цивільний процесуальний кодекс України. Офіційний текст із змінами - К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2007.

2. Закон України “Про ціни і ціноутворення” від 3 січня 1990 р. N 507-XII. Зі змінами та доповненнями

3. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р.

4. Абрамцова Т., Авер'янова Є., Богданов В., Василенко В., Діброва Н. Зовнішньоекономічна діяльність: Консультації. Роз'яснення спеціалістів міністерств та відомств. Нормативна база. Первинна документація: Практ. керівництво -- Д.: ТОВ "Баланс-Клуб", 2008. -- 175с

5. Авер'янова Є., Бєланова І., Василенко В., Діброва Н., Єременко І. Зовнішньоекономічна діяльність: Нормативна база, консультації: / А. Бабак (голов.ред.). -- Д.: Баланс-Клуб, 2006. -- 143с.

6. Багрова Інна Василівна, Редіна Наталя Іванівна, Власюк Валерій Євгенович, Гетьман Оксана Олександрівна. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. екон. спец. / Інна Василівна Багрова (ред.). -- Д.: ДДФЕІ, 2002. -- 585с.: рис.

7. Дідківський М. І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навч. посібник. -- К.: Знання, 2008. -- 462с

8. Козак Ю. Г., Логвінова Н. С., Сіваченко І. Ю., Якубовський С. О., Левицький М. А., Ковальов А. І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: навч. посіб. для студ. ВНЗ / Одеський держ. економічний ун-т / Ю.Г. Козак (ред.), І.Ю. Сіваченко (ред.). -- Вид. 2-ге, перероб. та доп. -- К.: Центр навчальної літератури, 2008. -- 791с.

9. Винокуров В. А. Организация стратегического управления на предприятии. -- М.: Центр экономики и маркетинга, 2008. - 392 с.

10. Виханский О. С. Стратегическое управление. -- М. Изд-во Моск. ун-та, 2007. - 283 с.

11. Глівенко С. В., Соколов М. О., Теліженко О. М. Економічне прогнозування: Навчальний посібник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Суми: Видавництво “Університетська книга”, 2001. - 207 с.

12. Економіка підприємства /За ред. С.Ф. Покропивного.-К.:КНЕУ, 2000. - 528с.

13. Колобов А.А. и др. Промышленная логистика. - М.: Изд. МГТУим. Н.Э. Баумана, 2003. - 203с.

14. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навчальний посібник - 2-е вид., стер. - К.: Знання, 2000. - 378 с.

15. Котлер Ф. Основы маркетинга. -- М.: Прогресс, 2000. С. 152 -- 176.

16. Котлер Ф., Армстронг Г., Вонг В. Основы маркетинга / Пер. с англ. - 2-е Европ. Изд. - К.;М.; СП.б. Издат. Дом «Вильямс», 2003. -1056с.

17. Менеджмент організацій: Підручник / За заг. ред. Л.І. Федулової. - К.: Либідь, 2003 - 448 с.

18. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. -- М.: Дело, 2002.

19. Моисеева Н. К., Анискин Ю. П. Конкурентоспособность, маркетинг, обновление. Т. 1. -- М.: Внешторгиздат, 2003.

20. Осовська Г. В. Основи менеджменту: Курс лекцій. Житомир: Жіті, 2003, - 600 с.

21. Планування діяльності підприємств: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. Диск. / М. А. Белов, Н. М. Євдокимова, В. Є. Москалюк та ін.; За заг. Ред. В. Є. Москалика. - К.: КНЕУ, 2002

22. Цены и ценообразование / Под. ред. В.Е. Есипова. - СПб.: Питер, 2001. - 464 с. (Серия «Учебники для вузов»).

23. Экономическая стратегия фирмы / Под. ред. А. П. Градова С-Пб.: Спец. лит-ра, 2007.

Размещено на Allbest.ru