Інструменти прямої дії відіграють певну роль у грошово-кредитній політиці, яку проводять центральні банки країн із розвиненою ринковою економікою, але більш активно вони використовуються центральними банками країн, що розвиваються, а також країн із перехідною економікою. [16, с. 81].

РОЗДІЛ 3. РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ПОЛІТИКА ВІДКРИТОГО РИНКУ

Політика відкритого ринку передбачає проведення операцій з купівлі або продажу державних цінних паперівНБУ за свій рахунок на відкритому фондовому ринку.

Відкритий ринок - це ринок, на якому здійснюються операції з купівлі-продажу цінних паперів між особами, що не є первинними кредиторами та позичальниками, і коли кошти, внаслідок продажу цінних паперів на такому ринку, надходять на користь утримувача цінних паперів, а не їх емітента. Використовується НБУ для купівлі-продажу, як правило, короткострокових державних цінних паперів з метою регулювання грошової маси. Внаслідок їх купівлі збільшується вкладення коштів в економіку, внаслідок продажу - зменшується.

Ринок державних цінних паперів як один із сегментів національного фондового ринку виконує дві основні функції. По-перше, обслуговування державного боргу, пов'язаного з дефіцитним фінансуванням державних витрат і мобілізацією для цього на фондовому ринку відповідних фінансових ресурсів. По-друге, використовується як важіль монетарної політики, грошово-кредитне регулювання економіки. Функція регулювання грошового обігу через операції на відкритому ринку є логічним продовженням функції обслуговування державного боргу. Такі операції потребують досить високого ступеня розвитку державних цінних паперів, досконалого інструментарію і техніки виконання відповідних угод. Відповідно до терміну обігу розрізняють три типи цінних паперів:

- скарбничі векселі - короткотермінові ринкові цінні папери терміном погашення до одного року;

- середньотермінові скарбничі векселі, що мають термін погашення від одного до п'яти років;

- скарбничі облігації - довгострокові ринкові цінні папери, що погашаються протягом 5-30 років.

Цей метод грошово-кредитної політики найпоширеніший у країнах з розвинутим ринком цінних паперів. Класичними засобами політики відкритого ринку є операції з державними цінними паперами на вторинному ринку. Такі операції характерні для США, Великобританії, Німеччини, Греції, Італії, Франції. Операції на первинному ринку з державними цінними паперами здійснюються у певних межах у Великобританії. Загалом для банку Англії політика відкритого ринку є головним інструментом економічного регулювання.

Операції на відкритому ринку використовуються центральними банками всіх розвинутих країн, але у різних масштабах. Існує ціла низка перепон для їх інтенсивного використання, а саме: відсутність фондового ринку державних цінних паперів, нерозвиненість вторинного ринку цінних паперів, відсутність у банків коштів для проведення операцій у необхідних розмірах тощо.

За політики відкритого ринку дії НБУ спрямовані на здійснення двох операцій: у межах довготермінової політики - на операціях з облігаціями державної позики; короткотермінової - на операціях із скарбничими векселями. [17, с. 18].

3.1 Операції на відкритому ринку

Операції на відкритому ринку - це купівля НБУ державних цінних паперів на фінансових ринках і продаж їх комерційним банкам, фірмам та населенню. Вони спрямовані на зміну розміру або структури резервів комерційних банків, таким чином на регулювання пропозиції грошей. Операції НБУ на відкритому ринку прямо впливають на пропозицію грошей, оскільки змінюють обсяг банківських резервів. НБУ може проводити операції з цінними паперами як на первинному так і на вторинному ринку. Операції на вторинному ринку проводяться у двох формах: угоди РЕПО та угоди аутрайт.

Операція РЕПО (REPO - repurchase agreement) - це фінансова операція, що складається з двох частин. У першій частині одна сторона продає цінні папери іншій стороні. В той самий час перша сторона бере на себе зобов'язання викупити зазначені цінні папери у визначений термін або на вимогу іншої сторони. Це зобов'язання на зворотну купівлю відповідає зобов'язанню на зворотний продаж, яке бере на себе друга сторона. Зворотна купівля цінних паперів здійснюється за ціною, яка відрізняється від ціни первісного продажу. Різниця між цінами і є тим процентним доходом, який має отримати сторона, що виступає покупцем цінних паперів (продавцем грошових коштів) у першій частині РЕПО.

Операції у формі угод РЕПО - угоди про зворотній викуп цінних паперів, які використовуються для оперативного коригування змін у структурі банківських резервів і пропозиції грошей. Такі операції чинять лише тимчасовий вплив на банківські резерви. Після завершення операції даного типу обсяг банківських резервів встановлюється на попередній рівень.

Операції РЕПО дозволяють центральному банку справляти короткостроковий вплив на кон'юнктуру ринку з подальшим нівелюванням цього впливу через певний проміжок часу. У світовій практиці угоди РЕПО укладаються, як правило, на позабіржовому ринку, на короткий проміжок часу і на великі суми, тобто це операції оптового грошового ринку. Окремі параметри операцій РЕПО є стандартизованими. НБУ здійснює на відкритому ринку як звичайні операції з цінними паперами, так і операції РЕПО. Згідно з положенням, затвердженим НБУ, операції РЕПО поділяються на три види залежно від терміну дії і порядку визначення процентної ставки: нічне РЕПО, відкрите РЕПО, строкове РЕПО.

Операції у формі угоди аутрайт - остаточна купівля цінних паперів з негайною оплатою, яка спрямована на остаточну зміну обсягу грошової маси в економіці. Пропозиція грошей дорівнює добуткові грошового мультиплікатора і обсягу купівлі-продажу цінних паперів.

Механізм операцій на відкритому ринку нескладний, що робить його привабливим для використання. У той же час для проведення цих операцій НБУ використовує різноманітні угоди стосовно цінних паперів, які відрізняються за цілим рядом параметрів, а саме: формою (звичайна купівля чи продаж або ж на умовах зворотної купівлі - РЕПО), об'єктом; терміновістю; учасниками. [11, с. 58].

Операції на відкритому ринку - це один з найважливіших засобів проведення грошово-кредитної політики, оскільки має найбільший вплив на монетарну базу. Існують два типи операцій на відкритому ринку:

- динамічні, що спрямовані на зміну обсягу резервів;

- захисні, які спрямовані на відшкодування впливу на монетарну політику інших факторів.

Переваги операцій на відкритому ринку порівняно з іншими засобами, такі:

- повний контроль з боку НБУ над обсягом та часом проведення операцій;

- можливість точного визначення обсягу проведення операцій від дуже малих до значних обсягів продажу або купівлі цінних паперів;

- легкість коригування. Якщо при проведенні грошово-кредитної політики зроблено помилку і пропозиція грошей, наприклад, надто збільшилась внаслідок завеликого обсягу придбань НБУ цінних паперів, то можна швидко зреагувати і виконати зворотну дію, тобто продати певну кількість цінних паперів та нормалізувати пропозицію грошей на ринку;

- швидкість застосування у будь-якій мірі, оскільки НБУ не потрібно узгоджувати ці питання.

Виділимо наступні переваги при використанні цього засобу грошово-кредитної політики порівняно з іншими інструментами: ініціатива з проведення операцій належить НБУ; операції з цінними паперами забезпечують банку гнучкість щодо обсягів та часу його втручання у грошовий ринок; комерційні банки здійснюють угоди з цінними паперами добровільно, їхній доход визначається ринковою кон'юнктурою. Тому операції на відкритому ринку є основним інструментом грошово-кредитної політики. [5, с. 43].

3.2 Особливості операцій відкритого ринку в Україні

В Україні ринок державних цінних паперів функціонує з 10 березня 1995 року у вигляді облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), які випускаються у дисконтній формі номінальною вартістю 100 гривень на визначений емітентом термін у вигляді записів на рахунках в системі електронного обігу цінних паперів. Емітентом є Міністерство фінансів України (МФУ), також воно встановлює цінові умови придбання державних боргових зобов'язань. НБУ виконує функції генерального агента МФУ щодо облігацій внутрішньої державної позики обслуговування, розміщення облігацій внутрішньої державної позики та проведення платежів за ними.

Учасниками ринку державних цінних паперів, крім МФУ та НБУ, можуть бути комерційні банки, юридичні та фізичні особи, що є клієнтами комерційних банків, нерезиденти та організаційно оформлені торгівельні системи.

Випуск облігацій внутрішньої державної позики здійснюється на пред'явника у формі, визначеній в умовах випуску, які встановлюються постановами Кабінету Міністрів України. Згідно з ними, за дорученням Кабінету Міністрів України, МФУ здійснює випуск облігацій внутрішньої державної позики, а також виконує обов'язки гаранта вчасної сплати доходу та погашення їх. До функцій НБУ на ринку облігацій внутрішньої державної позики відносяться:

- виконання операцій з обслуговування державного боргу, пов'язаних з розміщенням облігацій внутрішньої державної позики, погашенням їх та виплатою доходу за ними;

- здійснення депозитарної діяльності з облігацій внутрішньої державної позики, включно з обслуговуванням операцій МФУ з ними;

- проведення операцій на відкритому ринку з купівлі продажу облігацій внутрішньої державної позики з метою регулювання обсягу грошової маси, що перебуває в обігу;

- здійснення рефінансування комерційних банків під заставу облігацій внутрішньої державної позики. [29, с. 35].

3.3 Регулювання офіційної облікової ставки

Дисконтна, або облікова, ставка, застосовувана центральними банками в операціях із комерційними банками по обліку короткострокових державних облігацій, переобліку комерційних векселів і інших цінних паперів, що відповідають вимогам центрального банку, називається офіційною обліковою ставкою.

Офіційна дисконтна ставка є орієнтиром для ринкових ставок по кредитах. За допомогою маніпуляцій з офіційною дисконтною ставкою центральні банки впливають на стан не тільки грошового, але і фінансового ринку в цілому.

Як правило, у законах про центральний банк передбачено лише саму можливість установлення нижніх і верхніх меж офіційної облікової ставки і не зазначені конкретні кількісні обмеження. У зв'язку з цим центральний банк цілком автономний у своїх діях і може виходити зі сформованої на даний момент обстановки в економіці і грошово-кредитній сфері.

Мінімальні резервні вимоги і особливості їх застосування у світовій практиці

Вперше норми банківських резервів були введені в США в 1863 р. - за півсторіччя до створення ФРС.

Мінімальні резервні вимоги виконують дві основні функції: створюють умови для поточного регулювання банківської ліквідності, представляючи собою інструмент "жорсткого регулювання", і одночасно є обмежувачем кредитної емісії.

Норма мінімальних резервних вимог встановлюється в законодавчому порядку. Механізм використання резервних вимог достатньо диференційований по країнах як у кількісному, так і в якісному відношенні:

1) неоднакова "база" обов'язкових резервів, що знаходить прояв у установленні вимог до різних частин балансу - активів або пасивів комерційних банків. В даний час найбільш поширеною формою встановлення резервних вимог є визначення норми як відсотка від зобов'язань. При цьому вимоги можуть установлюватися до загальної суми пасивів або до їхніх окремих статей, що практикується найбільше часто.

2) норми обов'язкових резервів диференціюються по окремих видах депозитів, що обумовлено розмежуванням по ступені "грошовитості" різноманітних компонентів грошової маси. Як правило, на депозити до запитання встановлюється більш висока норма резервних вимог у порівнянні з нормами по термінових і ощадних депозитах. Так, у Великобританії, Італії, Південної Кореї в даний час діють єдині норми мінімальних резервних вимог.

3) найбільше прийнятними активами, використовуваними для встановлення резервних вимог, є високоліквідні кошти. Якісний склад цих коштів різний - це можуть бути наявні кошти в касах банків, найбільш ліквідні види активів, державні цінні папери, а в деяких країнах (СІНА, Німеччина, Швеція) - іноземна валюта на рахунках центрального банку.

4) механізм застосування резервних вимог передбачає розміщення в центральному банку депозитів комерційних банків на рівні, установлюваному як середній за визначений період. Як правило, розрахунковий період складає 1 місяць - подібна схема використовується в Японії, Франції й інших країнах; у СІНА розрахунковий період рівняється 2-тижневому терміну, у Канаді він складає 2 півмісячних періоду.

5) велике значення в практику застосування резервних вимог має можливість заліку або переносу надлишку або дефіциту обов'язкових резервів із поточного періоду на такий, що підвищує гнучкість регулюючих мір - цей механізм використовується в СІНА і Франції. Існують також можливості варіювання розрахункового періоду і періоду збереження.

6) норми обов'язкових резервних вимог мають верхню межу, розміри якої залежать від видів зобов'язань, їхнього розміру, а також статусу резидентства комерційного банку. Наприклад, у Німеччині по вкладах до запитання (1 місяць) розмір мінімальних резервів не повинний перевищувати 30 %, по термінових зобов'язаннях (від 1 місяця до 4 років) - 20 %, по ощадних вкладах - 10 %. У той же час у відношенні зобов'язань банків-нерезидентів Бундесбанк може встановлювати ставку 100 % на приріст банківських депозитів.

7) норми резервних вимог, установлювані на вклади в іноземній валюті, значно нижче норм, застосовуваних до зобов'язань у національній валюті, а найчастіше вклади в іноземній валюті не підлягають урахуванню при розрахунку мінімальних резервів.

8) розмір норм мінімальних резервів може також залежати від виду кредитного інституту, що найбільше часто зустрічається в країнах, що розвиваються. Так, на Філіппінах для сільськогосподарських банків норми обов'язкових резервів установлені на більш високому рівні, чим для інших видів банків.

9) у деяких країнах установлення більш високих норм обов'язкових вимог носить штрафний характер - у Японії, наприклад, в окремі роки високі норми встановлювалися у випадку перевищення обсягів депозитів установленого рівня.

10) частота припустимих змін. З одного боку, частий перегляд норм мінімальних резервних вимог робить даний інструмент грошово-кредитної політики більш гнучким і діючим. З іншого боку, часті зміни рівня норми можуть спричинити за собою небажані наслідки, значні витрати адаптації для банківської системи, перебування її в стані безупинного стресу.

Політика встановлення мінімальних резервних вимог у якості ефективного інструмента грошово-кредитного регулювання в останні роки помітно утратила своє значення. Все більшу роль починає грати такий інструмент грошово-кредитного регулювання, як операції на відкритому ринку. [39, с. 18].

ВИСНОВОК

Дослідивши поняття грошово-кредитна політика та її сучасні інструменти, можна зробити висновок, що грошово-кредитна політика спрямована на регулювання стабільності економіки держави, сприянню розвитку грошово-кредитного ринку та економічному зростанню, а також збільшенню зайнятості та стримуванню інфляції.

Для ефективної реалізації грошово-кредитної політики, необхідно чітко визначити її цілі та виділити інструменти для досягнення цих цілей.

Інструменти грошово-кредитної політики - це такі регулятивні заходи (прийоми, методи), які перебувають у повному розпорядженні Центрального банку, безпосередньо ним контролюються і використання яких впливає на цільові орієнтири грошово-кредитної політики.

Інструменти грошово-кредитної політики можна класифікувати за різними ознаками, головними з них є:

1) характер впливу на грошовий ринок;

2) спрямованість регулятивного впливу;

3) характер впливу на ліквідність банків;

4) періодичність використання.

Механізм грошово-кредитної політики дає змогу ЦБ впливати на різні сфери діяльності. Вплив здійснюється за допомогою сучасних інструментів грошово - кредитної політики. Зокрема це встановлення норм обов'язкових резервів, процентна політика, рефінансування банків, операції з цінними паперами,у тому числі з казначейськими зобов'язаннями, на відкритому ринку,регулювання імпорту та експорту капіталу,

Від ефективного їх застосування і буде залежати фінансова стійкості банківської системи України. Також можна зазначити, що Національний банк України використовує всі інструменти грошово-кредитної політики.

В посткризовому періоді в Україні наявні певні проблеми та недоліки застосування сучасних інструментів грошово кредитної політики. Однією із них є інфляція, яка впливає на найважливіші, на наш погляд, інструменти. НБУ змушений змінювати значення інструментів для підтримки стабільності в державі.

Отже, сучасні інструменти грошово-кредитної політики продовжуватимуться застосовуватись в Україні та сприяти стабілізації економіки. Але в майбутньому існують певні перспективи впровадження як інструментів грошово-кредитної політики так і самої політики. Наприклад, перехід до монетарного режиму, що базується на ціновій стабільності. Але для цього необхідно створити певну законодавчу базу та певні умови на грошово-кредитному ринку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Пуховкіна, М.Ф. Центральний банк і грошово-кредитна політика [Текст] : опорний конспект лекцій / М.Ф. Пуховкина, КНЕУ. - К. : КНЕУ, 1998. - 56 с. - ISBN

2. Закон України «Про Національний банк України» вiд 20.05.1999 року № 679-XIV [Електронний ресурс] : / Законодавство України // Відомості Верховної Ради (ВВР). - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?page=1&nreg=679-14.

3. Мороз, А.М. Центральний банк та грошово-кредитна політика [Текст]/ А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкина, М.І. Савлук. - К.: КНЕУ, 2005. - 556 с. - ISBN 966-574-725-8.

4. Конституція України за станом на 01.02.2011 року [Електронний ресурс] : / Законодавство України. - Режим доступу : http://portal.rada.gov.ua/rada/control/ru/publish/article/system?art_id=153863.

5. Кучма, Е.В. Методи та інструменти реалізації грошово-кредитної політики на сучасному етапі економічного розвитку України [Текст] / Кучма Е.В., Прочухан А.В., // Збірник наукових праць Української академії банківської справи - 2003. - С.215-217.

6. Коваленко, В.В. Центральний банк і грошово-кредитна політика [Текст] / навч. Посіб. / В.В. Коваленко, Е.Ф. Черкашина. - Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2010. - 138 с.

7. Храпкіна, В.В. Основні інструменти грошово-кредитної політики України [Текст] / Храпкіна В.В., Крутушкіна В.В., // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 9. - С. 30-38.

8. Пасічник, І.В. Роль інструментів грошово-кредитної політики [Текст] / Пасічник І.В.. Галушко Ю.П., // Вісник Університету банківської справи Національного банка України. - 2011. - №1. - С.143-146 46 9. Лазур, С.П.

9. Методи та інструменти грошово-кредитного регулювання трансформаційної економіки України [Текст] / Лазур С.П., Лапчук Я.С., Шевчик І.Р., // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - № 20.2. - С.194-201

10. Лапчук, Я.С. Грошово-кредитне регулювання трансформаційної економіки України [Текст] / Лапчук Я.С., // Бюлетень Національного банку України. - 2008. - №6.

11. Положення «Про процентну політику Національного банку України» від 18.08.2004 № 389 [Електронний ресурс] : / Законодавство України // Відомості Верховної Ради (ВВР). - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z1092-04.

12. Стельмах, В.С. Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін [Текст] : / Стельмах В.С., - К.:Центр наукових досліджень Національного банку України, УБС НБУ, 2009. - 404 с. - ISBN 978-966-484-044-3.

13. Основні засади грошово-кредитної політики на 2009 рік [Електронний ресурс] : / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради (ВВР). - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=va014500- 08.

14. Грошово-кредитна політика. Річний звіт 2010ріку [Електронний ресурс] / Національний банк України - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=77106.

15. Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік [Електронний ресурс] : / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради (ВВР). - Режим доступу :

16. Бюлетень Національного банку України вересень 2011 року [Електронний ресурс] / Національний банк України - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=57446.

17. Про окремі питання регулювання грошово-кредитного ринку [Електронний ресурс] / Національний банк України - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=91250&cat_id=55838.

18. Облікова ставка НБУ [Електронний ресурс] / Національний банк України - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=53647/ 19. Бюлетень Національного банку України жовтень 2011 року [Електронний ресурс] / Національний банк України - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=85475/.

20. Обсяг рефінансування [Електронний ресурс] / Національний банк України - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/index.

21. Основні тенденції грошово-кредитного ринку України 2011 року [Електронний ресурс] / Національний банк України - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=76966

22. Повідомлення про результати проведення тендера з підтримки ліквідності банків [Електронний ресурс] : / Національний банк України - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/files/Pres_ktender.pdf.

23. Основні засади грошово-кредитної політики на 2011 рік [Електронний ресурс] : / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради (ВВР). - Режим доступу :http://zn.ua/img/st_img/osnovni-zasadi2011.doc.pdf/

24. Монетарний огляд 3 квартал 2011 року [Електронний ресурс] / Національний банк України - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=91213.

25. Макроекономічниу огляд травень 2011 рік [Електронний ресурс] / Національний банк України - Режим доступу: http://www1.bank.gov.ua/Publication/econom/Inflation_report/MacroReView_V- 11.pdf.

26. Рівень інфляції [Електронний ресурс] : / Урядовий портал - Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/.

27. Грошово-кредитне регулювання національної економіки [Електронний ресурс] / Википедия - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Грошово- кредитне регулювання _ національної_ економіки. 48

28. Сутність, основні напрямки і методи кредитно-грошової політики [Електронний ресурс] / Info Works - Режим доступу: http://www.infoworks.com.ua/all/groshi_ta_kredit/1606.html/

29. Ставка рефинансирования ЦБ РФ на сегодняшний день [Электронный ресурс] / DAMONEY - Режим доступу: http://damoney.ru/bank/stavkarefinansirovaniya-cb-2010.php.

30. Манжос, С.Б. Інструменти антикризового управлянні Національного банку України в системі фінансового оздоровлення комерційних банків [Текст] / Манжос С.Б., Плескач А.В., // Вісник Полтавського національного технічного університету. - 2008. - №10. - С.34-36

31. Про поточну ситуацію в банківській системі та подальші наміри Національного банку України щодо підвищення надійності банків [Електронний ресурс] / Національний банк України - Режим доступу: www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=91002&cat_id=55838.

32. Соціально економічний стан України: наслідки для народу та держави: національна доповідь [Текст] / Геєць В.М.,А.І. Даниленка, Жулінського М.Г., Лібанової Е.М., Онищенка О.С. - К.: НВЦ НБУВ, 2009. - 687 с.

33. Коковіхіна, О.О. Грошово-кредитна політика: подальше удосконалення [Текст] / Коковіхіна О.О., // Вісник економіки транспорту і промисловості.- 2011. - №33. -С. 96-99/

34. Про використання інструментів монетарної політики в сучасних умовах [Електронний ресурс] / Національний банк України - Режим доступу:http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=91302&cat_id= 55838.

35. Стельмах, В.С. Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін [Текст] : / Стельмах В.С., - К.:Центр наукових досліджень Національного банку України, УБС НБУ, 2009. - 404 с. - ISBN 978-966-484-044-3. 49

36. Петренко, М.І. Таргетування інфляції як складова грошово-кредитної політики. [Текст] / Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: збірник тез доповідей. - 2006. - №7 - С.111-112.

37. Питльова, О. Інфляційне таргетування: практичні аспекти [Текст] / Питльова О. // Вісник Львів.УН-ТУ - 2008. - №23 - С.309-320.

38. Сліпченко, Т.Ю., Вибір оптимального режиму монетарної політики в Україні в контексті Європейського досвіду [Текст] / Сліпченко Т.Ю., // Вісник ТНЕУ. - 2008. - №2 - С.29-36.

39. Арбузов, С.Г. Час реформ і розвитку [Електронний ресурс] / Національний банк України - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=76306.

40. Щербакова, О. Перспективи грошово-кредитної політики на етапі посткризового відновлення економіки України [Текст] / Щербакова О., // Вісник Національного банку України. - 2011. - №8 - С.4-11.

Додаток А

Динаміка облікової ставки Національного банку України [27, 44 c.]

Размещено на Allbest.ru