Планування виробничої діяльності підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Мета й завдання практики Головною метою і завданням практики є: - закріплення і поглиблення одержаних в навчальному закладі теоретичних знань; - збір та вивчення матеріалів згідно до індивідуаіьних завдань; - обробка та аналіз результатів виконання індивідуальних завдань направлених на удосконалення та поліпшення дипломних проектів; - здобуття та перейняття досвіду організації і планування виробничої та фінансової діяльності, оплати праці і економічного стимулювння виробництва в умовах ринкових відносин.

Зміст практики: Зміст переддипломної практики визначаться темами дипломного проекту. При цьому теми дипломного проекту відповідють сучасним вимогам науки та виробництва, включає основні поняття, з вирішенням яких зіткнуться спеціалісти після закінчення навчального закладу. У процесі проходження практики студенти в залежності від теми дипломного проекту ознайомлюються з питаннями, коло яких конкретизують керівники проектів. При цьому студенти повинні: - ознайомитися з організацією виробничої діяльності підприємства; - освоїти прогресивні методи технічного обслуговування пристроїв та систем управління; - проаналізувати заходи направлені на наукову організацію та підвищення продуктивності праці а також поліпшення матеріального та фінансового стану підприємств; - вивчити систему оплати праці та економічного стимулювання; - ознайомитися з плануванням виробничої та фінансової діяльності підприємств сигналізації, зв'язку та обчислювальної техніки; - вивчити систему оплати праці та економічного стимулювання; - ознайомитися з плануванням виробничої та фінансової діяльності підприємств сигналізації, зв'язку та обчислювальної техніки; - вивчити процес і методи управління виробництвом конкретних підприємств; - ознайомитися з системою матеріального забезпечення процесу технічного обслуговування пристроїв та систем управління; - всебічно вивчити систему управління та інформаційного забезпечення, що є об'єктом дипломного проектування; - ознайомитися з нормативно-технічною документацією на проектування, ви-робництво та обслуговування інформаційних систем та систем управління, що застосовуються на залізницях; - вивчити потрібні стандарти та методичні рекомендації; - ознайомитися з основними напрямками вдосконалення і розвитку інформаційних снстем та систем управління; - ознайомитися з раціоналізаторською та винахідницькою роботами, а також з організацією охорони праці і техніки безпеки на підприємстві.

1. Загальна характеристика структурного підрозділу дистанція (ШЧ-) сигналізації та зв'язку

Державного підприємства «залізниця» дистанція сигналізації й зв'язку (ШЧ-) обслуговує обладнання залізничної автоматики, телемеханіки й зв'язку (ЗАТ) розташованих на ділянці - , - . Обладнання ЗАТ ШЧ- розташовані на станціях ( обладнані пристроями блокової маршрутно-релейної централізації БМРЦ), (обладнана пристроями ключової залежності) і перегонах між ними. Перегони на ділянці - двоколійні й обладнані засобами колійного автоматичного блокування АБ. Перегони на ділянці - також двоколійні й обладнані засобами напівавтоматичного блокування РПБ. Перегін між станціями - одноколійний і також обладнаний системою РПБ. Ділянка - (БМРЦ) - (БМРЦ) обладнаний одноколійною РПБ. Ділянка - (МКУ) - (БМРЦ) обладнаний одноколійною системою РПБ. Усі вищевказані перегони й станції електрифіковані. Ділянка - (БМРЦ) - (МКУ) - (МКУ) - (МКУ) обладнані одноколійною РПБ (перегони неелектрифіковані). Ділянка - (БМРЦ) обладнаний одноколійною РПБ (перегін неелектрифікований). З боку дистанція межує із дистанцією СЦБ. З боку станції дистанція межує із дистанцією СЦБ. З боку станції дистанція межує із . З боку станції дистанція межує також із Станції обладнані БМРЦ, всі інші станції -МКУ.

2. Організація виробничої діяльності підприємства

Дистанція сигналізації й зв'язку є основним виробничим підрозділом господарства сигналізації й зв'язку. Група дистанції визначається кількістю технічних балів, які залежать від розмірів руху поїздів, величини й складності обладнань, які обслуговуються. Дистанцію сигналізації й зв'язку очолює начальник (ШЧ), який відповідає за виконання виробничо-фінансового плану, чинного законодавства, інструкцій. Обов'язки й права його заступників (ШЧЗ по СЦБ, ШЧЗ по зв'язку), головного інженера (ШЧГ), старших інженерів (ШЧІ) визначається Положенням про дистанцію сигналізації й зв'язку. Виробничі ділянки очолюють начальники (ШЧД), а бригади по обслуговуванню обладнань - старші електромеханіки (ШНС), старші інженери (ШЧІС) і інженери (ШЧІ). Увесь штат дистанції розподіляється на: штат АКР (адміністративно-керуючі працівники); експлуатаційний штат (працівники СЦБ); штат зв'язку; штат бригад виробничої бази. Начальникові дистанції безпосередньо підкоряються ШЧЗ по СЦБ і ШЧЗ по зв'язку, начальник відділу кадрів, інженер по охороні праці, інженер з праці й зарплатні, комірник і секретар, головний бухгалтер, головний інженер. Замначальника по СЦБ підко-ряються начальники ділянок. У підпорядкуванні кожного з них перебуває бригада СЦБ. У підпорядкуванні головного інженера перебуває бригада техдокументації, група надійності, бригада з ремонту вимірювальних приладів, бригада механізації трудомістких робіт і начальник РТД. Начальникові РТД підкоряються РТД СЦБ і РТД зв'язку. У підпорядкуванні замначальника по зв'язку перебувають начальники ділянок зв'язку, а кожному з них підкоряються бригади зв'язку. Головному бухгалтерові підкоряються 3 бухгалтера. До складу бригад СЦБ входять старші механіки й механіки по обслуговуванню обладнань РПБ, автоблокування, електричної централізації й МКУ. До складу бригад по обслуговуванню обладнань зв'язку й радіо входять механіки АТС, ЛАЗів, місцевому зв'язку, дротового зв'язку, АСДК-Б, радіо зв'язку, пасажирської автоматики і т.д. Начальникові РТД підкоряється ділянка по обслуговуванню й ремонту приладів СЦБ і ділянка по обс-луговуванню й ремонту обладнань зв'язку й радіозв'язку. Дистанція є основним лінійним виробничим підрозділом залізниці й господарства сигналізації й зв'язку, на яке покладено забезпечення надійного функційнування обладнань ЗАТ для організації безпечного й безперебійного руху поїздів і задоволення потреби залізничого транспорту в інформаційно-обчислювальнім обслуговуванні й засобах телекомунікацій. Дистанція в сфері залізничного транспорту здійснює технічне обслуговування й ремонт споруджень, обладнань ЗАТ, обчислювальної техніки, а також інших засобів, що перебувають на її балансі. Ці засоби призначені: для забезпечення безпечного й безперебійного руху поїздів у заданих розмірах із установленими швидкостями; керування перевізним процесом на базі застосування автоматизованих систем з метою забезпечення виконання Державним підприємством перевезень установлених обсягів вантажних і пасажирських перевезень при обов'язковім дотриманні безпеки руху поїздів, схоронності вантажів, високоефективнім використанні технічних засобів, ощадливій витраті матеріалів й коштів. По встановленому ліміту дистанція утворює загальний фонд заробітної плати, розпоряджається цим фондом, розподіляє його по видах робіт, категоріям персоналу. Розподіл майна, робочої сили, лімітів і засобів між підлеглими структурними підрозділами дистанція робить самостійно. Дистанція в межах ліміту чисельності розробляє штатний розклад, і відповідно до нормативних документів, робить атестацію і тарифікацію працівників, фахівців, службовців і робітників (за винятком керівників), привласнює категорії, ранги й розряди, встановлює надбавки й доплати до окладів і тарифних ставок. Дистанція визначає форми організації й оплати праці, розробляє й затверджує по-ложення про преміювання працівників, установлює показники преміювання, розміри й порядок виплат премій.

Основними завданнями дистанції є: * забезпечення безпеки руху поїздів шляхом організації роботи обладнань що обслуговуються;

* забезпечення надійного функціонування технічних засобів ЗАТ і обчислювальної техніки з мінімізацією витрат на експлуатацію; * забезпечення ефективної економічної політики, розвитку підсобно-допоміж-ної діяльності, що підвищують рентабельність роботи й придатних поліпшенню соціального стану працівників дистанції. Для розв'язку цих завдань на колектив дистанції покладають наступні обов'язки: * безумовне виконання ПТЕ, Інструкції з руху поїздів та маневрової роботи, Інструкції із сигналізації на залізницях України; * чітке виконання правил, інструкцій з технічного обслуговування, технологічних процесів, типових проектних рішень, і методичних вказівок по їхньому застосуванню, нормативних документів і рекомендацій; * технічне обслуговування й ремонт обладнань ЗАТ для забезпечення їх безперебійної роботи, включаючи планування й контроль виконання робіт, облік, аналіз, пошук і прогнозування відмов обладнань; * експлуатація вузлів зв'язку, ліній передач, телефонних і телеграфних станцій для забезпечення всіх видів залізничному зв'язку й надання послуг зв'язки стороннім абонентам; * забезпечення достовірною інформацією вищих організацій про стан обладнань ЗАТ і поїзному положенні; * розробка й здійснення організаційно-технічних заходів щодо безпеки руху; підвищенню надійності функціонування обладнань; поточне обслуговування обладнань ЗАТ; удосконалювання технології обслуговування обладнань ЗАТ, електроустаткування; нормування праці, економії матеріалів, електроенергії й робочої сили; * експлуатація телефонних і телеграфних станцій; * атестація й удосконалювання робочих місць, їх автоматизація й оснащення персональними комп'ютерами;

* посилення професійної й психологічної підготовки інженерно-техничного персоналу й робітників шляхом проведення технічного навчання, занять і семинарів;

Реалізація зазначених завдань і виконання перерахованих обов'язків у дистанції опираються на: * розробку й затвердження річних планів економічного й соціального розвитку дистанції; * виконання ПТЕ, наказів, інструкцій з безпеки руху поїздів, розробку й здійснення заходів щодо попередження подій і інцидентів; * раціональна витрата матеріалів і паливно-енергетичних ресурсів; розробку й здійснення заходів щодо забезпечення росту прибутковості й рентабельності за рахунок підвищення продуктивності праці, зниження собівартості робіт з ТО, збільшення фондовіддачі, поліпшення режиму економії в використанні трудових і матеріальних ресурсів; * виконання вимог екологічної безпеки й охорони здоров'я робітників; * укріплення державної й трудової дисципліни, підвищення квалификації й підготовки кадрів; * організацію праці, заробітної плати, соціального захисту працівників, впровадження прогресивних норм праці й систем матеріального стимулювання, дотримання норм трудового законодавства; * поліпшення умов праці й попередження виробничого травматизму, виконання правил і норм охорони праці, техніки безпеки й виробничої санітарії, пожежної безпеки, підвищення культури виробництва; * впровадження у встановленому порядку бухгалтерського, статистичного обліку й звітності при повній їхній вірогідності, складання річних балансів і звітів; Усі ресурси, використовувані дистанцією в процесі виробництва, можна розділити на чотири основні групи: техніка, що обслуговується, люди, матеріали й електроенергія, засоби виробництва. Техніка, що обслуговується, автоматика й зв'язок віднесені до ресурсів, оскільки вона обробляється персоналом дистанції в процесі технічного обслуговування. До ресурсів люди, віднесені як головна продуктивна сила процесу виробництва, а також матеріали й електроенергія. Кошти, виділені дистанції, не розглядаються як окремий вид ресурсів, оскільки є фінансовим вираженням перерахованих вище ресурсів і узагальненою формою їх оцінки. Дистанція сигналізації й зв'язку не створює нового речовинного продукту, здійснює виробничі процеси, необхідні для діяльності транспорту. Основні виробничі процеси - це технічне обслуговування (ТО) і ремонт (Р) обладнань ЗАТ, експлуатація й освоєння нової техніки. Продукт праці, вироблюваний у зазначених виробничих процесах, і є продукцією дистанції, яка забезпечує виконання основного завдання в перевізному процесі. У сфері виробництва при технічному обслуговуванні обладнань автоматики й зв'язку продуктом праці є надійна дія технічних засобів. Основною продукцією, вироблюваної дистанцією є надійна дія технічних засобів. Ця продукція безпосередньо впливає на забезпечення плану перевезень. Припинення або перебої в роботі техніки можуть призупинити або різко скоротити процес перевезень. Очевидна й споживча вартість цієї продукції - без неї не може эфективно здійснюватися процес перевезень на залізничному транспорті. Система показників діяльності дистанції забезпечує можливість: * оцінки ступеня досягнення основних цілей діяльності дистанції; * виявлення факторів, що дозволяють розкрити невикористані резерви виробництва; * одержання інформації, необхідної для керування виробничими й соціальними процесами; * комплексної оцінки діяльності дистанції; * об'єктивного порівняння діяльності різних дистанцій на залізниці й усієї мережі доріг. Система показників дистанції систематизована по елементах системи, містить у собі: вхідні показники, що характеризують ресурси й керованість дистанції; показники оцінки процесів виробництва; вихідні показники, що визначають кількість і якість продукції, а також рівень соціального розвитку й фінансової діяльності. Вхідні показники характеризують: * виробничу потужність: оснащеність по окремих системах у натуральних одиницях, оснащеність у технічних одиницях по групах обладнань, кількість транспортних засобів; * керованість: довжина дистанції, коефіцієнт концентрації техніки й персоналу, контингент; * вартісну сферу: основні фонди дистанції, загальні експлуатаційні витрати, річний план капітальних вкладень. Показники оцінки процесів виробництва охоплюють: * рівень виробництва: кількість відмов по видах обладнань, кількість балів за відмови, середній час відновлення після відмов, кількість порушення трудової дисципліни й техніки безпеки; * технічний прогрес: рівень механізації праці, загальний рівень продуктивності праці, рівень бригадної організації праці, рівень раціоналізаторської роботи; * вартісні аспекти: заробітна плата, вартість матеріалів, палива, електроенергії;

Вихідні показники включають: * показники продукції: число технічних одиниць знову введеної техніки; * наведена фактична продукція дистанції, виконання плану капітального ремонту; * фінансові показники: прибуток дистанції по підсобно-допоміжній діяльності, рівень рентабельності, фонди стимулювання, середня заробітна плата, динаміка зміни середньої заробітної плати, питома вартість експлуатації, виконання плану капітального ремонту. * узагальнений показник: ефективність системи ТО.

У дистанції розрізняють основний виробничий процес - процес техничного обслуговування й ремонту обладнань, і процес підготовки виробництва, що включає в себе роботи бригад ремонтно-технологічних ділянок, аварійно-відбудовної летючки зв'язку, дистанційних майстерень механізації й транспорту, працівників по веденню технічної документації й паспортизації обладнань, бригад по надійності й забезпеченню безперебійної роботи техніки.

Особливості організації виробництва в дистанції: * просторове розміщення об'єктів обслуговування на великій території і безперервний процес їх роботи; * необхідність чіткого виконання технологічних функцій, пов'язаних з безпекою перевезень; * єдиноначальність, дисциплінованість і диспетчеризація керування перевізним процесом; * тісний взаємозв'язок усіх ланок перевізного процесу; * різноманітність і складність обладнань ЗАТ, що вимагає високої кваліфікації персоналу; * специфічний состав персоналу; * облік невизначеності, оскільки ТО здійснюється в умовах численних випадкових перешкод; * облік масштабності, тому що робочі місця лінійної й станційної бригад повинні враховувати характерні умови дистанції; * безперервність підвищення кваліфікації персоналу у зв'язку з ускладненням техніки, що обслуговується; * забезпечення безперервного контролю функціонування обладнань автоматики й зв'язку; * оперативність відновлення обладнань після відмов. Дистанція складається з утворюючих її ресурсних груп: матеріально-техничних, кадрових, інформаційних і фінансових, які перебувають у тісному взаємозв'язку. До матеріально-технічних ресурсів ставляться системи залізничної автоматики, телемеханіки й зв'язку й загального застосування, вимірювальна техніка, транспортні засоби, пально-мастильні й видаткові матеріали, запасне майно й приналежності (ЗМП), електроенергія та інші.

Технічна оснащеність дистанцій - це виражене в технічних одиницях кількість наявних на дистанції засобів залізничної автоматики, зв'язку й обчислювальної техніки. Розраховується технічна оснащеність відповідно до методики визначення обсягу робіт, дистанцій сигналізації й зв'язку в технічних одиницях для вирахування продуктивності праці працівників, зайнятих на перевезеннях.

Величини технічних одиниць розраховані на основі затверджених нормативів чисельності працівників дистанцій сигналізації й зв'язку залізниць із обліком диференціювання періодичності провадження робіт залежно від категорій залізничних ліній. У розрахунки величини (кількості) технічних одиниць на вимірник по видах обладнань включені витрати праці ШН й ШЦМ CЦБ і зв'язку, інженерів по експлуатації технічних засобів, які приходяться на обслуговування відповідної одиниці техніки.

У розрахунках враховуються також частки витрат праці працівників ремонтно- технологічної ділянки, аварійно-відбудовної летючки зв'язку, дистанційних майстерень, механізації й транспорту, працівників по веденню технічної документації і т.д.

3. Прогресивні методи технічного обслуговування пристроїв та систем управління

3.1 Використання комплексної технології ТО

Існуючу технологію ТО обладнань автоматики й зв'язку на залізничному транс-порті є багатоопераційною, тому що весь набір обов'язкових регламентних робіт складається з безлічі окремих операцій. Для скорочення непродуктивних витрат часу всі операції було об'єднано в укрупнені комплекси й перейшли на комплекс-ну технологію ТО. При цьому керувалися наступними основними цілями: створи-ти передумови для індустріалізації процесу ТО шляхом централізованого вико-нання ряду робіт, підвищити загальну продуктивність праці й поліпшити умови праці персоналу, а головне підвищити якість ТО. Для індустріалізації всі операції процесу ТО усіх систем автоматики і зв'язку розділили на 3 кваліфікаційно-технологічних комплекси. У результаті різні комп-лекси робіт виконуються різними групами персоналу - оптимізується розділ праці відповідно до методів обслуговування. При формуванні комплексів усі операції класифікуються по наступним ознакам: апаратурної складності; оперативної складності; частоті (періодичності) виконання; конструктивної особливості обладнання. Сукупність цих ознак дозволяє віднести кожну операцію технологічного процесу до одного із зазначених комплексів робіт. Спочатку всі операції підрозділяються по апаратурній складності на групи А, Б і В. Використовуючи ті ж критерії, весь технічний персонал ділянок підрозділили на 3 категорії працівників, кожному з яких можна довірити роботи відповідних кате-горій складності: І категорія -старші електромеханіки й електромеханіки вищої кваліфікації; II категорія -усі інші електромеханіки; III категорія-електромонтери.Для формування комплексів усі роботи розділяються по частоті виконання на 3 групи: 1 (не рідше одного разу в 2 тижні), 2 ( один раз в 2ч6 тижнів) 3 (не частіше одного разу в 6 тижнів).

По конструктивних особливостях техніки усі роботи груп 1, 2 і 3 можуть проводитися на знімні (електропривод, комутатор, радіостанція) і незнімні (рейкове коло, статив, антена й т.п.) обладнання. У комплекс 2 і 3 входять тільки найбільш складні роботи, що рідко повторюються, проводяться на знімній апаратурі, які відповідно виконуються в РТД ремонтними бригадами. У комплекс 2 включаються складні операції, які неможливо або недоцільно проводити в РТД. Ці роботи поручаються централізованим техноло-гічним бригадам, а всі інші операції технологічного процесу, об'єднані в комплекс 3, здійснює персонал місцевих бригад.При переході до бригадних методів ТО поділили роботи з наведеної методики й зробили спеціальну підготовку електромеханіків, що виконують роботи 1 групи. Найбільш кваліфіковані електромеханіки зайняті виконанням робіт, що вимагають відповідної кваліфікації. При околотковому методі ТО електромеханік витрачає на операції, які відносяться до групи А, не більш 15% робочого часу. У той же час досвідчений електромеханік у бригаді зайнятий подібними роботами вже 50ч 60% робочого часу, здійснюючи ті ж операції, але на більшій ділянці. У результаті більш раціонально використовуються висококваліфіковані фахівці й скорочується їхній дефіцит. Для подальшого підвищення продуктивності праці усередині кожного комплексу 2 і 3 поєднуються окремі роботи, що мають однакову періодичність, і розробляється єдина технологія для виконання групи операцій. При цьому сполучили роботи, що мають технологічні взаємозв'язки: виконувані на одному об'єкті (релейній шафі, проміжній станції), і що вимагають однакових засобів праці й т.п. Тому й при розробці технології ТО необхідний підхід, що забезпечує досягнення сформульованих вище цілей. При цьому найважливішим є взаємозв'язок наново розроблювальних технології й періодичності регламентних робіт. При об'єднані комплексів робіт бригада часто обслуговує кілька технічних систем, тому було створено об'єднані комплекси ОК робіт операції, що з'єднані за часом, виконувані на цих системах. Якщо об'єднана бригада зв'язківців приїжджає на проміжну станцію, то в ОК включаються операції по ТО всіх обладнань дротового й радіозв'язку, а також автоматики по обслуговуванню пасажирів.

Для створення ОК роботи 2 і 3 декількох технічних систем (кабельної магістралі, місцевому зв'язку, поїзного радіозв'язку й ін.), що обслуговуються бригадою, спочатку розділили по періодичності (один раз у тиждень, один раз в 2 тижні й т.п.), потім зробили угруповання їх по місці виконання й технологічної сумісності операцій. Після цього операції поєднали в ОК на основі систематизації за часом виконання. Була врахована й сезонність окремих регламентних робіт. При розробці норм часу на виконання ОК такий підхід дозволяє скоротити час на підготовно-заключні операції. Так при об'єднанні окремих операцій обслуговування стартостопних телеграфних апаратів у комплекси вдалося значно скоротити загальні витрати часу на ТО. А створення ОК для обслуговування обладнань дротового й радіозв'язку на про-міжних станціях дозволяє ще в більшій захід скоротити витрати часу на ТО. Набір операцій, що входить в ОК, визначається залежно від місцевих умов: кількості людей у бригаді, що одночасно виконують ОК і подготовно-заключного часу в основному обумовленого далекістю об'єкта. Максимальна кількість операцій, що включаються в один ОК визначається загальною трудомісткістю їх обслуговування. Таким чином, не тільки при розробці типових норм часу, але й місцевих бригад слід створювати ОК робіт. При розрахунках нормованих графіків технологічного процесу для бригад це дозволяє скоротити непродуктивні витрати часу й підви-щити продуктивність праці.

4. Аналіз заходів направлених на наукову організацію та підвищення продуктивності праці а також поліпшення матеріального та фінансового стану дистанції

4.1 Продуктивність суспільної праці показує ефективність живої праці, яка витрачається на створення продукції, а також упредметнені витраченого в минулому на створення засобів виробництва

Вести вимір упредметненої праці дуже складно й тому він враховується лише у вартості засобів виробництва, тобто має грошове вираження. Планується й розраховується лише жива праця. Але при розробці заходів, спрямованих на підвищення продуктивності праці, аналізують витрати суспільної праці в цілому. Продуктивність праці в системі ТО ЗАТ визначається кількістю продукції, виробленої одним працівником в одиницю часу. Для аналізу якісних факторів, пов'язаних з аналізом продуктивності праці, використовуються й такі показники, як фондоозброєність і фондовіддача. Фондоозброєність визначається вартістю основних фондів ОФ, які витрачені на організацію ТО розраховуючи на одного працівника. Це показник використання упредметненої праці. Таким чином, при виз-начення шляхів для подальшого підвищення продуктивності праці дистанція прагнє скоротити витрати живої праці й підвищіти його фондоозброєність. Усі плановані заходи слід підрозділити на дві групи: роботи, що не вимагають значного збільшення вартості основних фондів, і заходів, що забезпечують ріст продуктив-ності праці лише при значних капітальних вкладеннях (підвищенні фондоозброєності виробництва). Для обґрунтування колій подальшого вдосконалювання СТОУ й росту продуктивності праці, доцільно проаналізувати тенденції зміни рівня продуктивності праці. При цьому користуються статистикою й розрахунками, що характеризують зміни, які були у всій сукупності дистанцій сигналізації й зв'язку залізничного транспорту. Продукція визначається по загальнотранспортному вимірникові - наведеним тонно-кілометрам. Тенденція очевидна: рік у рік продуктивність праці працівників дистанцій росте, але темпи росту регулярно знижуються. Аналогічна картина спостерігається по залізничному транспорті в цілому.

Одна з найважливіших причин, що стримує ріст продуктивності праці в дистанції - це недостатня фондоозброєність праці внаслідок відставання будівництва ремонтно-технологічних ділянок і виробничих баз від темпів впровадження засобів автоматики й зв'язку. Приріст обладнань ЗАТ приводить до необхідності систематично збільшувати контингент дистанцій, але впровадження цієї методики дає можливість значно підвищити продуктивність праці працівників інших служб. Наприклад, тільки обладнання станцій електричною централізацією стрілок і сигналів дозволило визволити на ділянці приблизно 100 стрілочників. Темп росту продуктивності підтверджує ефективність впроваджуваної техніки ЗАТ і вказує, що при нарощуванні фондоозброєності дистанції необхідно враховувати сукупний ефект від підвищення продуктивності праці не тільки в дистанціях сигналізації й зв'язку, але й на всім залізничному транспорті.

4.2 Підвищення фондоозброєності виробництва

Аналіз перспектив розвитку СТОУ показує, що для здійснення довгострокової програми збільшення продуктивності праці в дистанциии необхідно різко підвищити фондоозброєність виробництва у першу чергу шляхом організаційно-технічного посилення РТД й устаткування виробничих баз ТО. При цьому вдається значно підвищити загальний рівень механізації й автоматизації процесів ТО. Важливим резервом підвищення продуктивності є інтенсивне використання автотранспортних засобів у процесі ТО: застосування автомобілів для оснащення бригад і скорочення втрат часу на перехід до віддалених об'єктів; використання транспорту для організації пересувних майстерень. Часто доцільне сполучення зазначених функцій транспортних засобів. Широке використання систем технічної діагностики дозволяє скоротити загальний обсяг робіт у процесі ТО не менш чому на 10ч15%. При цьому найбільший ефект досягається при впровадженні діагностики одночасно зі зміною стратегії ТО ЗАТ. Знизити великі витрати праці в процесі підготовки виробництва на транспортних і вантажно-розвантажувальних операціях, при виконанні ремонтних робіт допомагає комплексна механізація. На виробничих базах було збудовано тельферні лінії, у майстернях і РТД створено потокове виробництво. Потокові методи ремонту електроприводів і особливо електромоторів дозволяють різко підвищити якість робіт і знижують загальні витрати праці до 25%. Комплексна механізація ремонту повітряних ліній зв'язку дозволила на 20ч40% знизити непродуктивні витрати часу. Поряд з механізацією ширше здійснюється автоматизація процесу ТО. У великих лінійно-апаратних цехах дистанції зараз зосереджено до 300ч400 високочастотних каналів зв'язку. Автоматизація основних електричних вимірів дозволило на 50ч60% знизити витрати на ТО каналів. Використання внутрішніх резервів для підвищенні продуктивності праці. Усі огранизаційно-техиологічні заходи, що не вимагають значних капіталовкладень, поділяються на дві групи: потребуючі централізованої розробки й розв'язувані силами дистанції. До першої групи ставиться комплекс взаємозалежних робіт зі зміни стратегії й технології ТО. При переході до нових принципів установлення обсягу профілактичних робіт утворюється підвищення продуктивності праці технічного персона-лу на 10ч30%. Це основний організаційно-технологічний резерв підвищення про-дуктивності праці працівників дистанцій. Одночасно здійснюється перехід на комплексну технологію ТО. До першочергових робіт, що не вимагають централізованих рішень, відноситься перехід від індивідуальних до індустріального методу ТО. Як показав досвід при цьому можна реалізувати ріст продуктивності праці з 6 до 18%. Найважливішим резервом зниження загальної трудомісткості робіт є підвищення якості ТО. Якщо профілактичні роботи виконуються кваліфікованими фахівцями й при цьому забезпечується висока якість обслуговування обладнань, то на наступні операції затрачається значно менше часу, чим передбачене нормативами. Тому в дистанції широко впроваджується комплексна система керування якістю продукції. Одночасно із прогресивними методами обслуговування впроваджена система планування профілактичних робіт, заснована на застосуванні нормованих річних і місячних планів-графіків робіт. При цьому скорочено непродуктивні витрати праці й збільшити продуктивність персоналу на 2ч3%. Було розроблено місцеві норми з урахуванням об'єднання окремих операцій у комплекси робіт, та реалізовано й більше скорочення непродуктивних витрат праці.

4.3 Поліпшення умов праці й удосконалювання робочих місць

Резерви підвищення продуктивності праці використовуються шляхом удосконалювання системи матеріального й морального стимулювання за результатами праці. З безлічі економічних важелів тут найбільш ефективні переведення виробничих ділянок на зв'язок з фондом матеріального стимулювання, додаткова оплата за розширення зон обслуговування при забезпеченні високої якості ТО; облік продуктивності праці при преміюванні персоналу за основну діяльність; виплата бригадам єдиної премії з нормованих завдань, пов'язаних з обсягом виконуваних робіт; організація виконання ремонтних робіт з акордною оплатою результатів праці. Моральне стимулювання розроблене з урахуванням соціально-психологічних факторів впливу. Найважливіший фактор збільшення продуктивності праці - підвищення кваліфікації й професійної майстерності працівників. При цьому звертається увага на наступні переваги висококваліфікованих фахівців: скорочення часу виконання складних операцій у процесі ТО, підвищення якості робіт і можливість сполучення ними різноманітних технологічних операцій. Для підвищення продуктивності праці розроблені й використовуються методи професійного відбору технічного персоналу не тільки знову прийнятого на роботу, але й уже працюючому в дистанції. Відомо, що система людина-техніка часто має арготичну надмірність - коли можливості людину використовуються не повністю. Професійний відбір допомагає виявити цю надмірність і повніше використовувати здатності персоналу. Поряд з організаційними заходами щодо скорочення трудомісткості процесу ТО сприяють і технічні, спрямовані на підвищення ремонтопридатності облад-нання. Найважливішими є технічні заходи, що сприяють скороченню штату за рахунок ліквідації цілодобових чергувань на об'єктах з незначним технологічним навантаженням.

4.4 Реалізація росту продуктивності праці

Зростання продуктивності праці реалізується або шляхом збільшення випуску продукції, або зниженням чисельності працівників. У процесі ТО персонал працює малими групами - від двох чоловік ( при індивідуальному методі обслуговування) до семи (при бригадному). Щоб зменшити групу хоча б на одну людину, необхідно значно знизити витрати праці. Тому заздалегідь розраховується, при якім збільшенні продуктивності в групі можна визволити одного або більше працівників.

5. Система оплати праці та економічного стимулювання

У господарстві сигналізації й зв'язку праця керівників, фахівців і робітників оплачується в основному по погодинній і погодинно-преміальної системам. Керівникам господарства ставки заробітної плати встановлюються залежно від групи дороги, дистанції, дорожної лабораторії й дорожніх електротехнічних майстерень, а робітником і фахівцям - залежно від їхньої кваліфікації (розряду) або групи обладнань, що обслуговуються. Головним інженерам і заступникам керівників посадові оклади встановлюються на 10ч20%, а помічникам керівників на 30% нижче посадових окладів відповідних керівників. Посадові оклади керівників, фахівців і інших працівників, постійно зайнятих (не менш 50% робочого часу) виконанням робіт з важкими й шкідливими умовами праці, підвищуються на 10%, а постійно зайнятих виконанням робіт з особливо важкими й особливо шкідливими умовами праці - на 15%. Посадові оклади начальникам виробничих ділянок установлюються залежно від суми умовних балів, що характеризують кількість обладнаня по трьом групам: I - понад 110 бали, II - понад 80 до 110, III - понад 50 до 80 балів, начальникам телефонно-телеграфних станцій - залежно від групи дистанції. Посадові оклади старшим електромеханікам і електромеханікам установлюються залежно від обладнань, що обслуговуються, по ділянках трьох груп. По пристроях сигналізації, централізації й блокування до ділянки I групи відносять ремонт, пуско-регулювальні роботи й технічне обслуговування обладнань електричної централізації стрілок, автоблокування, диспетчерської централізації, до ділянки II групи - ремонт і технічне обслуговування напівавтоматичного блокування, механічної централізації стрілок, маршрутно-контрольних обладнань; до ділянки III групи - технічне обслуговування й ремонт електромеханічних марш-рутно-контрольних обладнань і інші роботи, не віднесені до ділянок I і II груп. По інших обладнаннях до ділянки I групи відносять ремонт, пуско-регулювальні роботи й технічне обслуговування приладів виявлення перегрітих букс у поїздах, апаратури ущільнення з тимчасовим поділом каналів, квазіелектронних і електронних комутаційних станцій, автоматичної локомотивної сигналізації, апаратури пасажирської автоматики, радіозв'язку й термінальних обладнань на базі дискретної електронної й мікропроцесорної техніки; до ділянки II групи - ремонт, технічне обслуговування й пуско-регулювальні роботи апаратури ущільнення із частотним поділом каналів, комутаційних станцій електромеханічних систем, телеграфних апаратів, автоматів і апаратури автоматизації пасажирського господарства, електромеханічних систем, охрано-пожежної сигналізації, апаратури гучномовного сповіщення, засобів радіозв'язку й автоматичної локомотивної сигналізації, крім робіт, віднесених до ділянки I групи, приладів і апаратури в ремонтно-технологічних ділянках з регулюванням і перевіркою; до ділянки III групи - технічне обслуговування й ремонт ручних телефонних станцій, телефонних апа-ратів, електромеханічних комутаторів директорському зв'язку й інші роботи, не віднесені до ділянок I і II груп. Праця електромонтерів і інших робітників оплачується по годинних тарифних ставках почасовиків: електромонтерів ЗАТ - по IV-VI розрядам, електромонтерів зв'язку - по IIIчV розрядам. Посадові оклади працівникам телефонно-телеграфних станцій установлюються залежно від професії й класу. Вони підвищуються бригадирам на 10% при составі бригади від 5 до 10 чел. і на 15% при составі бригади більш 10 чол. у порівнянні з окладами працівників вищого класу в керованих ними бригадах (групах). Праця робітників, зайнятих на новім будівництві, капітальному й середньому ремонтах обладнань автоматики й зв'язки, оплачується по нормах і розцінкам діючих збірників на зазначені роботи як по відрядній, так і по акордній системі оплати праці. Установлені тарифні ставки й посадові оклади передбачають оплату праці протягом нормальної тривалості робочого часу. Трудовим законодавством установлені доплати за роботу в нічний і понаднормовий час, у святкові дні, у важких кліматичних умовах, за роз'їзний характер роботи та ін. Робота в нічний час оплачується по збільшеній на 35 % годинній тарифній ставці (окладу) за кожну годину роботи з 22 год вечора до 6 год ранку. Понаднормові роботи оплачуються при погодинній формі оплати праці й щоденному обліку робочого часу в півтора разу за перші 2 год и в подвійному розмірі за наступну го-дину роботи. При відрядній формі оплати й щоденному обліку робочого часу за перші 2 год. доплачується 50%, а за наступні години - 100% годинної ставки. Робота у святкові й вихідні дні оплачується в подвійному розмірі. При цьому робота вихідного дня, як правило, повинна компенсуватися наданням іншого дня відпочинку протягом найближчих двох тижнів. Робота у важких кліматичних і природних умовах оплачується по підвищених ставках з урахуванням районних коефіцієнтів залежно від умов праці в конкретних місцевостях. Доплата за роз'їзний характер роботи становить 1,5% місячного посадового окладу (тарифної ставки) за кожну повну добу службової поїздки в межах ділянок, що обслуговуються. При цьому загальна сума надбавки, виплачувана за місяць, не повинна перевищувати 20% місячного посадового окладу. Премія є основним чинником матеріального стимулювання. При цьому встановлюється пряма залежність розміру премії від трудового внеску кожного працівника і колективу в цілому, заохочується напружена, висококваліфікована праця. Преміювання здійснюється за результати господарської діяльності на основі всебічного обліку економічних, організаційно-технічних і соціальних умов праці й виробництва. Керівники, фахівці, що й служать господарства сигналізації й зв'язку преміюються з фонду матеріального заохочення, а робітники - з фонду заробітної плати й фонду матеріального заохочення. Для працівників служби й для керівників дистанції показники, умови й розміри преміювання встановлюються начальником Державного підприємства « залізниця», а дня інших працівників дистанції - її начальником за узгодженням із зборами трудового колективу дистанції сигналізації й зв'язку. Показники, умови й розміри преміювання узгоджуються з профспілковим комітетом. Керівники, фахівці, що служать у дистанції преміюються, як правило, за неперевищення експлуатаційних витрат і за виконання або перевиконання завдань по рості продуктивності праці. При цьому основними умовами преміювання є забезпечення стану обладнань автоматики й зв'язки в стані, що забезпечує рух поїздів у заданих розмірах, виконання завдання але бальній оцінці стану технічних засобів.

Працівники цехів, виробничих ділянок преміюються за забезпечення безперебійної роботи обладнань автоматики й зв'язку, дотримання технічних норм їх стану або виконання завдання по бальній оцінці якості технічного обслуговування. Преміювання робочих дистанцій проводиться: за високоякісне виконання встановлених показників - з фонду заробітної плати, а за перевиконання показників - з фонду матеріального заохочення. Телеграфісткам і телефоністкам премія виплачується за якісне виконання встановлених показників і норм виробітку. Працівникам виробничого персоналу, крім основного преміювання, передбачена виплата винагороди за загальні річні результати роботи дистанції. Винагорода виплачується за рік відповідно до отриманої працівників річною заробітною платою з урахуванням безперервного стажу роботи, а також особистого внеску у виконання й перевиконання планових завдань. Крім того, працівникам, безпосередньо пов'язаним з рухом поїздів, технічним обслуговуванням обладнань автоматики й зв'язки, виплачується річна винагорода за вислугу років залежно від стажу безперервної роботи на підприємстві. Матеріальне стимулювання за сполучення професій (посад), розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконаних робіт проводиться залежно від характеру, складності й обсягу додаткових робіт без обмеження розміру доплат. При цьому доплати виплачуються за рахунок і в межах економії фонду заробітної плати, що утворюється по ставках працівників, що вивільняються, за умови обов'язкового забезпечення повного й високоякісного виконання як основних, так і додаткових обов'язків.

6. Планування виробничої та фінансової діяльності дистанції

Планування є центральною ланкою керування виробництвом. Тому завдання планування й керування підприємством завжди взаємозалежні. Будь-який процес керування починається з постановки завдань, які узагальнюються в плани. Система планування діяльності дистанції повинна забезпечувати комплексний розв'язок головних виробничих, соціальних і економічних завдань: прискорення науково-технічного прогресу в дистанції; підвищення продуктивності праці; найбільш ефективне використання виробничих фондів, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів; наукову організацію праці йкерування. При цьому широко використовується принцип комбінації єдиного централізованого керівництва з активною участю трудового колективу в їхній розробці й обговоренні. Планування будується на науковій основі, ураховуючи дію об'єктивних економічних законів ринку й сприйняття цілеспрямованого їх використання. Для чіткої організації керування дистанцією проводиться систематизація всіх планів і вибираються найбільш ефективні методи планування, що відповідають сучасним науковим вимогам. Враховуючи велику різноманітність робіт у дистан-ції, які поєднує єдина мета - знаходження найкращих способів реалізації постав-лених перед дистанцією завдань, планування являє собою єдину систему. Очевид-но, що в цій системі для кожного виду робіт обирається найбільш ефективний ме-тод планування. В дистанції найбільше застосування одержали наступні методи планування: балансовий, техніко-економічні і економіко-математичні розрахунки. Балансовий метод побудований на зіставленні наявних ресурсів з потребою в них. Ресурси дистанцій визначаються по нормативах з урахуванням місцевих умов. Метод техніко-економічних розрахунків полягає у визначенні показників плану на основі заданого обсягу робіт і прогресивних нормативів з розрахунковим обґрунтуванням прийнятих варіантів розв'язку, що забезпечують високу технікоеко-номічну ефективність. Економіко-математичні методи планування засновані на застосуванні варіантів управлінських рішень, отриманих з використанням комплексу методик, розроблених на стику таких наукових дисциплін, як економіка, математика й кібернетика. Ці методи, як правило, передбачають використання спеціалізоване ПЗ для ЕОМ. Різновидом даних методів є сіткове планування. У дистанції розроблено прогнози економічного й соціального розвитку, річні й оперативні плани. Вони охоплюють три групи робіт: технічне обслуговування, освоєння нової техніки й загальне керівництво виробничою діяльністю. Беручи до уваги умови, у яких працює дистанція, її технічні й матеріальні можливості, масштаби планування й кваліфікацію персоналу, застосовуються дві основні форми розробки планів - у вигляді сіткових графіків і різних типів планів-графіків, поряд із традиційними табличними планами. Керівники дистанції приділяють велику увагу розробці перспективних планів і їх взаємному ув'язуванню, а оперативне планування ставиться в обов'язок працівникам підрозділів дистанції. Як показує досвід, краще поєднувати кілька планів у єдиному документі, що полегшує координацію робіт різних груп. Наприклад, об'єднання робіт з декількох планів у єдиний план-графік дозволяє чітко розподілити самі трудомісткі роботи протягом року з урахуванням ресурсів дистанції й сезонності провадження робіт. Одним з найважливіших планових документів є план перспективного комплексного розвитку дистанції як виробничо-економічної й соціальної системи.

6.1 Планування перспективного розвитку дистанції

Оскільки дистанція є складною багатоцільовою системою, для її прогресивного розвитку розроблюються перспективні плану на кілька років. Якщо вдасться зібрати всю потрібну інформацію, такий план розроблено на більш тривалий період. У процесі розвитку дистанції вирішуються техніко-економічні, організаційно-технологічні й соціальні проблеми. Тому планування повинне бути комплексним. Основна увага приділяється розвитку системи технічного обслуговування з урахуванням соціальної спрямованості планів. Таким чином, комплексний план об'єднує заходи щодо наукової організації праці, удосконалення системи керування й соціального розвитку колективу. Комплексне планування має не тільки техніко-економічне, але й виховне значення. Кожний працівник прагне знати, як буде роз-виватися підприємство і які особисті його перспективи в трудовому колективі. Знання й оцінка кожним працівником перспектив своєї діяльності на підприємстві мають важливе значення для закріплення кваліфікованих кадрів.

6.2 Вимоги до комплексних планів

Розробка перспективного плану належить до категорії складних управлінських рішень, що мають стратегічне значення для розвитку підприємства. Тому її слід розглядати як складну проблему, розв'язувану з використанням методики системного аналізу. План повинен задовольняти ряду вимог. Насамперед він повинен забезпечити досягнення головних цілей діяльності дистанції з мінімальною витратою ресурсів. У процесі планування велика увага приділяється людському факторові, що визначає основні успіхи виробництва. При розробці планів забезпечується повний охват як цілей, так і рівнів системи людина-техніка, чому сприяє розробка й використання дерева цілей. Важливою вимогою до перспективного плану є обґрунтоване визначення етапів впровадження окремих заходів. При цьому строго зіставляються мети й ресурси для їхнього досягнення - планування повинне бути реальним. Забезпечення ресурсами часто пов'язане з невизначеністю, але ступінь ризику при плануванні повинна бути обґрунтована. Для цього в ході розробки плану використовуються науково обґрунтовані методи прийняття складних розв'язків.

6.3 Методика розробки

З обліками розглянутих вище цілей і вимог увесь процес комплексного планування розділяється на наступні чотири етапи: аналіз існуючого положення; розробка заходів плану; визначення послідовності впровадження заходів; обговорення й оформлення плану. I етап - аналіз існуючого положення, починається з визначення перспектив роз-витку техніки автоматики й зв'язку на ділянці, що обслуговується дистанцією. Цю техніку розраховують у технічних одиницях і показують динаміку розвитку всіх параметрів. Далі визначають мету розвитку дистанції. Після цього, згідно методиці системного аналізу, попередньо зважують ресурси (людські, фінансові й ін.), на які зможе розраховувати дистанція й визначають інші обмеження. Для оцінок рівня досягнень цілей у ході планування встановлюють конкретні показники - критерії ефективності. Використовуючи попередньо підготовлені матеріали проводять глибокий аналіз переваг і недоліків існуючого положення, виявляють основні труднощі керування дистанцією, а потім приступаютья до аналізу протиріч її розвитку. II етап - розробка заходів плану - починається зі збору інформації, необхідної для вирішення поставлених проблем. На даному етапі планування збирається вся директивна, нормативна й наукова інформація й узагальнюється передовий досвід про перспективи розвитку дистанцій. На основі узагальнення зазначеної інформації розробляються заходи, а також вибираються найкращі варіанти розв'язків для включення в план. Для вирішення окремих складних проблем, що доводиться робити на цьому етапі, використовується методика системного аналізу разом з мето-дами прийняття складних рішень. Розвиток дистанції пов'язаний із плануванням значного комплексу робіт, для здійснення яких попередньо розробляють організаційно-технологічний проект. Створення такого проекту є основою усього перспективного планування. Далі йде формування плану на основі попередньо отриманої інформації. III етап - визначення послідовності впровадження заходів - повинен установити реальні строки виконання намічених заходів. Надалі план узгоджується з вищими інстанціями, у тому числі по фінансуванню й виділенню ресурсів. IV етап - обговорення й оформлення плану - має важливе значення для уточнення окремих його позицій. У ході обговорення можливе його коректування з урахуванням зауважень працівників дистанції. Після обговорення й коректування план оформляється в традиційній формі. Звичайно перспективний план містить у собі не менш 50ч70 заходів. Далі план переробляється у форму плану-графіка, і у форму мережної моделі. Розробка ме-режної моделі дає можливість ще раз відкоригувати строки виконання окремих заходів з урахуванням взаємного ув'язування робіт і більш рівномірного розподілу обмежених ресурсів. Далі план узгоджується із ДП « залізниця». На основі перспективного плану формуються річні плани.

7. Процес і методи управління виробництвом в ШЧ

Систематичне оновлення техніки автоматики й зв'язку, а також ускладнення соціально-економічних вимог збільшують труднощі керування дистанцієй. Основними принциповими завданнями, які потрібно вирішувати для підвищення ефективності керування, є: забезпечення найбільш раціональному ступеня централізації й децентралізації окремих функцій керування, підвищення цілеспрямованості й адаптивності системи, тобто адаптування її до мінливих умов роботи.

Перехід до блочно-цільової структури системи керування від комбінованої, яка зараз застосовується, розглядається як один з варіантів подальшого розвитку програмно-цільового підходу до організації виробництва. При цьому з декількох перетворених управлінських підрозділів комплектуються три цільові блоки. Блок координації, економічного й соціального забезпечення спрямований на досягнення цілей задоволення соціальних потреб працівників і мінімізації наведених витрат на одиницю продукції. Начальник дистанції здійснює координацію діяльності всіх цільових блоків.

Для розв'язку поставлених завдань обліково-бухгалтерська група перетвориться в економічну, куди включається й інженер по праці. На цю групу покладають функції керування економікою дистанції. Діяльність блоку забезпечення надійності техніки й безпеки руху поїздів спрямована на досягнення основної виробничої мети - високої якості технічного обслуговування, а в результаті - безперебійної й безпечної для руху роботи засобів ав-томатики й зв'язки. У цей блок умовно включена диспетчерська група, хоча вона зайнята не адміністративними, а технологічними функціями. Але технологічне ке-рування тут нерозривне пов'язане з розпорядчими функціями заступників начальників дистанції по СЦБ і зв'язку. Блок інженерного забезпечення й підготовки виробництва керує досягненням наступних цілей: підготовки основного виробництва; уведення в експлуатацію нової техніки СЦБ і зв'язку; інженерного забезпечення (плани, документація, інструкції й т.п.) усіх цілей діяльності дистанції. Для цього техніко-економічна група перетворена в групу інженерного забезпечення.