Організація системи планування на підприємстві

Чисті капіталовкладення - це витрати капіталу лише на розширене відтворення основних фондів; вони визначаються як різниця між валовими капіталовкладеннями та сумою амортизаційних відрахування.

До складу капітальних вкладень підприємства включають:

- Вартість будівельно-монтажних робіт (підготовка території під забудову, саме будівництво будівель і зведення споруд, монтаж обладнання).

- Вартість технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного устаткування, а також інструментів та інвентаря, які включаються до складу основних фондів.

- Витрати на проектно-пошукові роботи, вартість земельних ділянок, витрати на технічний нагляд, підготовку експлуатаційних кадрів, вартість придбаних ліцензій і патентів, інші витрати, пов'язані із підготовкою до будівництва та експлуатації об'єкта.

Залежно від кваліфікації ознак та напрямів використання капіталовкладень розрізняють таку їх структуру:

· галузеву; територіальну; технологічну; відтворювальну;

· структуру за формами власності.

Оцінка інвестиційної привабливості підприємств передбачає виявлення стадій його життєвого циклу.

Виділять шість таких стадій:

1. «народження» (до 1 року)

2. «дитинство» (до 1 - 2 роки)

3. «юність» (3 - 5 років)

4. «рання зрілість» (6 - 10 років)

5. «зрілість» (11 - 20 років)

6. «старість» (21 - 25 років)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ефект - це корисний результат реалізації проекту капітальних вкладень. Розрізняють п'ять видів ефектів:

Ш економічний

Ш соціальний

Ш екологічний

Ш науково-технічний

Ш ресурсний

Абсолютна ефективність капітальних вкладень показує загальну величину їх віддачі та обчислюється заставленням величини економічного ефекту з величиною самих затрат.

4. Інноваційні процеси

Інноваційні процеси є сукупність якісно нових прогресивних змін, що відбуваються у виробничо-господарській системі. Інноваційний процес пов'язаний із створенням, освоєнням і поширенням інновацій. Інновації мають такі властивості:

- науково технічна новизна;

- можливість виробничого використання;

- комерційна реалізація.

Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу:

- простий внутрішньо організаційний інноваційний процес передбачає створення і використання новинки всередині однієї організації; новинка не набуває безпосередньо товарної форми;

- простий між організаційний інноваційний процес - новинка виступає предметом купівлі-продажу; така форма інноваційного процесу означає відокремлення функцій розробника новинки від функції її споживання;

- розширений інноваційний процес проявляється у порушенні монополії виробника, що сприяє через конкуренцію вдосконаленню споживчих властивостей продукції, що випускається.

5. Види інноваційних процесів

В інноваційному процесі, крім створення новинок, важливе значення мають поширення інновацій та їх дифузія.

Поширення інновацій - це інформаційний процес, форма і швидкість якого залежить від особливостей прийняття інформації гос. суб'єктами, їх здатність практично використовувати цю інформацію.

Дифузія інновацій - це поширення уже деінде освоєної і використаної інновації в нових умовах або місцях використання.

Розвиток економіки успішним є тільки тоді, коли держава, з одного боку бере на себе активну підтримку і стимулювання інноваційної діяльності, а з іншої - визначає її стратегію, спрямовану на зміцнення наукового потенціалу.

Сьогодні інноваційна діяльність в Україні регламентується Законом України «Про інноваційну діяльність» (2002р.), «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» (2003р.), ряд постанов Верховної Ради і Кабінету Міністрів України.

Основними напрямами розвитку інноваційної діяльності в Україні є:

- Впровадження інноваційних проектів під гарантії Уряду;

- Удосконалення інвестиційного середовища держави;

- Розширення ресурсної бази для розвитку інноваційних процесів в економіці;

- Створення та розвиток інноваційної інфраструктури, в тому числі технологічних парків, технополісів, бізнес-інкубаторів, державних небанківських фінансово-кредитних установ;

- Підвищення інноваційної культури в суспільстві.

6. Поняття ефективності технічних нововведень, види ефективності

Оцінювання економічної ефективності інновацій здійснюється за показниками абсолютної (загальної) та порівняльної ефективності. Особливого значення набуває обчислення показників порівняльної ефективності, оскільки вони використовуються для зіставлення різних альтеративних варіантів впровадження нововведень.

Розраховуючи порівняльну ефективність інновацій усіх видів, треба додержуватись кількох важливих принципів.

Ефективність технічних нововведень є відношенням ефекту від здійснення заходів до затрат на його забезпечення. Залежно від завдань, які вирішуються, економічний ефект може обчислюватись в одній із двох форм:

а) народногосподарській (загальний ефект);

б) госпрозрахунковий (комерційний ефект, який одержується окремо розробником, виробником і споживачем нововведень).

Народногосподарський економічний ефект обчислюється шляхом порівняння результатів за місцем використання нової техніки, інших нововведень і всіх витрат на їх розробку, виробництво і споживання.

Комерційний економічний ефект обчислюється на окремих стадіях «життєвого циклу» нововведення (стадії розробки, виробництва, експлуатації) і дає можливість оцінити ефективність впровадження технічних новинок.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумарний економічний ефект від технічних нововведень за певний розрахунковий період T (Е_т ) обчислюється за формулою

Е_т = Р_т - В_т, грн.,

де Р_т - вартісна оцінка результатів від здійснення заходів НТП за розрахунковий період, грн.;

В_т - вартісна оцінка витрат на здійснення технічних нововведень за цей же період, грн.

Тема 7 Оплата праці на підприємстві - 2 год

Лекція 11 Оплата праці на підприємстві

1. Структура заробітної плати

2. Функції заробітної плати

3. Форми оплати праці

1. Структура заробітної плати

Оплата праці - це ціна робочої сили, яка виплачується працівникові за виконану ним роботу.

Оплата праці в Україні регулюється згідно ЗУ «Про оплату праці» (1995 р.). Постанови кабінету міністрів України «Про оплату праці працівників на основі єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці».

Держава встановлює:

Мінімальну заробітну плату - це величина заробітної плати за просту некваліфіковану працю нижче якої неможна платити працівникові за виконану ним норму робочого часу.

Розмір МЗП (мінімальна заробітна плата) визначається на основі прожиткового мінімуму,який розраховується за нормативним «споживчим кошиком», що включає перелік товарів і послуг з їх цінами необхідних для задоволення мінімальних потреб за певний період громадянина країни.

Якщо МЗП нижче прожиткового мінімуму,як це спостерігається в Україні, це свідчить про відсталий економічний розвиток країни.

Джерела грошових коштів на оплату праці:

1. для бюджетних підприємств (установ) бюджети (державні,або місцеві) та частина доходів від їхньої господарської діяльності.

2. для інших підприємств (установ) частина доходів від їхньої господарської діяльності.

Розрізняють:

Номінальну - це сума грошей, яку отримують працівники за свою працю,однак на одну і ту ж заробітну плату в різні періоди часу, можна одержати різну кількість товарів і послуг завдяки інфляції (індекс споживчих цін).

Реальну - засвідчує кількість товарів і послуг, які працівник може придбати за зароблену суму грошей.

РЗП =

Заробітна плата складається з такої структури:

1. основної заробітної плати - це винагорода за виконану роботу, визначається тарифними ставками, посадовими окладами, відрядними розцінками. Її розмір залежить від результатів роботи самого працівника.

2. додаткової заробітної плати - це винагорода за працю понад установлені норми,трудові успіхи, їх винахідливість і за особливі умови праці.

3. інші виплати - це виплати, як винагорода з підсумками роботи за рік,вислуги років, одноразові заохочення (ювілейні), матеріальна (оздоровча), тощо.

Структурні елементи перебувають приблизно у співвідношенні: в 70 - 80% - основна заробітна плата, і 20 - 30% - податкова зарплата та інші виплати.

2. Функції заробітної плати

1) відтворювана - забезпечення відтворення робочої сили.

2) стимулююча - розмір заробітної плати повинен залежати від якості і результатів праці, щоб спонукав працівників до підвищення продуктивності праці.

3) регулююча - розмір ЗП залежить від кваліфікації,складності праці, фаху,напруженості тощо.

4) соціальна - забезпеченість однакової оплати праці за однакову роботу, тобто забезпечення соціальної справедливості.

Визначення ЗП працівників на підприємстві найчастіше здійснюється за допомогою тарифної системи, яка включає:

- тарифно-кваліфіковані довідники;

- тарифні сітки;

- тарифні ставки;

- системи посадових окладів

Тарифно-кваліфікаційний довідник (ЄТКД) - це документи,які містять «цензи» (вимоги), яким повинні відповідати робітники певної професії і кваліфікації. Таких «цензів» є 3:

1. «повинні знати» - що робітник повинен знати;

2. «характеристика робіт» - що робітник повинен уміти;

3. «приклади робіт» - взірець роботи, яку робітник повинен виконати.

Тарифна сітка - це сукупність тарифних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Тарифний розряд характеризує кваліфікацію працівників. Чим вища кваліфікація тим вищий розряд тарифної сітки.

Тарифний коефіцієнт показує ц скільки разів тарифна ставка кожного розряду кваліфікованих робітників перевищує тарифну ставку робітника 1 розряду (некваліфікований робітник). Тарифний коефіцієнт 1 розряду завжди дорівнює 1, тарифна ставка визначає розмір оплати праці за годину, день або місяць роботи.

Ставка 1 розряду - це мінімальна заробітна плата працівників підприємства,вона вступає для кожної галузі окремо і не може бути нижчим за встановленою державою розмірів мінімальної заробітної плати.

Система посадових окладів базується на кваліфікаційних довідниках, посад керівників, спеціалістів і службовців, де даються характеристики кожної посади, що до їх обов'язків, рівня знань та вимог, які до них ставляться. І містять перелік усіх посад і розмноження їх місячних окладів.

3. Форми оплати праці

1.Погодинна оплата праці - це залежність заробітної плати працівника від відпрацьованого часу і рівня кваліфікації (від годинної тарифної ставки).

Погодинна оплата праці нараховується різними методами:

1.1 Пряма погодинна (основна заробітна плата)

Зпоч. = Фк *Сі, грн.

Фк - корисний фонд робочого часу, або фактично відпрацьований час, год.

Сі - годинна тарифна ставка робітника і-го розряду, грн.

1.2Погодинна-преміальна система:

З поч. пр. = З поч. +Д,грн.,

Д - сума преміальних доплат, грн.

Д = , грн., або Д = Зпоч. * , грн.

аі - відсоток доплат за виконання плану

П2 - відсоток доплат за кожен процент перевиконання плану

Ппп - відсоток перевиконання плану.

За відрядної форми оплата праці проводиться за нормами й розцінками, установленими на підставі розряду працівника. Кваліфікаційний (тарифний) розряд працівника передбачає виконання роботи відповідної складності.

Основними умовами застосування відрядної оплати праці є наявність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника і піддаються точному обліку, а також необхідність стимулювання зростання випуску продукції та існування реальних можливостей підвищення виробітку на конкретному робочому місці. Використання цієї форми оплати праці потребує встановлення обґрунтованих норм виробітку, чіткого обліку їхнього виконання і, що особливо важливо, воно не повинно призводити до погіршання якості продукції, порушень технологічних режимів, техніки безпеки, а також до перевитрачання сировини, матеріалів, енергії.

Відрядна форма оплати праці має такі системи: пряму відрядну, відрядно-преміальну, відрядно-прогресивну, непряму відрядну, акордну.

Тема 8 Витрати на виробництва на собівартість продукції - 2 год

Лекція 12 Витрати на виробництва

1. Поняття витрат

2. Характеристика витрат

3. Поняття собівартості продукції

4. Калькуляція собівартості

1. Поняття витрат

Для отримання доходу підприємство повинно принести певну суму витрат. Витрати підприємства поділяються на:

1) операційні - пов'язані з основною діяльністю підприємства: виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт. Основна діяльність булла метою створення підприємства. Операційні витрати, що називаються - поточними витратами.

2) інвестиційні - придбання основних фондів, цінних паперів, капітальне будівництво (придбання нерухомості, тощо)

3) фінансові - впливають на зміну в розмірі власного та позикового капіталу. Отримання, погашення підприємницьких кредитів, відсотків на них придбання облігацій, випуск акцій тощо.

Основну частку всіх витрат займають операційні витрати, які складаються з:

а) витрат на виробництво - пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг, витрачена сировина і матеріали, енергія спожита на технологічні цілі, амортизація виробничого обладнання, заробітня плата основних робітників з нарахуванням на неї тощо.)

б) адміністративні витрати - заробітна плата управлінського персоналу та нарахування на неї, утримання та амортизаційні відрахування основних засобів загальногосподарського призначення (офісна техніка, комунальні послуги та послуги зв'язку, охорона, юридичні послуги тощо)

в) витрати на збут - заробітна плата працівників, відділу збуту з нарахуванням на неї, отримання складів готової продукції, фірмових магазинів, витрат на рекламу, маркетинг, тощо

г) інші операційні витрати - плата за оренду, різні дослідження, розробки, визнанні штрафи, пенні, придбання ліцензій, оплата послуг комерційним банком, оплата відрахування тощо.

2. Характеристика витрат

Класифікація операційних витрат

За способом перенесення вартості витрат на продукцію:

а) прямі (особові) - безпосередньо пов'язані з виготовленням даного виду продукції і можуть бути прямо віднесені на її вартість (вартість матеріалів та сировини), заробітна плата основних робітників тощо.

б) непрямі (накладні) - пов'язані з виготовленням різних виробів і не можуть прямо відноситись на той чи інший вид продукції, до них належить заробітна плата управлінського і обслуговуючого персоналу, утримання й експлуатація основних фондів загального господарського призначення тощо.

ІІ. За зв'язком з обсягом виробництва:

а) постійні- не залежать від кількості виготовленої продукції (адміністративні витрати, витрати на оренду, оплату праці працівника тощо)

ІІ. За економічним елементом: за економічним елементом витрати формуються відносно від їх економічного змісту.

а) матеріальні витрати (сировина, матеріали, комплектуючі напівфабрикати, паливо, енергія;

б) витрати на оплату праці - всі фірми основної заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу виробництва;

в) відрахування на соціальні заходи - на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, величина відрахувань встановлюється в відсотках від витрат на оплату праці;

г) амортизація основних фондів тощо;

д) інші операційні витрати (вартість робіт та послуг в сторонніх підприємств, митні збори та платежі тощо).

Елементи витрат є однаковими для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат підприємства, пов'язані з його основною діяльністю.

3. Поняття собівартості продукції

Собівартість - це вартість поточних витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт, наданням послуг. Залежно від послідовності формування витрат розрізняють: цехову, виробничу та повну собівартість.

Цехова собівартість включає всі прямі поточні витрати, пов'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт (послуг) у межах цеху підприємства

Виробнича собівартість - це витрати на виробництво продукції, виконання робіт (послуг) у межах всього підприємства, тобто як прямі, так і накладні ( не прямі). Виробничі витрати (загальновиробничі витрати), такі як витрати на спожиту енергію, утримання і експлуатацію приміщень, цехів тощо).

Повна собівартість - витрати, що складаються з виробничої собівартості та загальногосподарських витрат.

4. Калькуляція собівартості

Калькуляція собівартості є визначенням витрат за статтями собівартості.

Стаття І. Сировина та матеріали.

Витрати матеріалів на виробництво продукції визначаються так:

Мв = ,

де -- обсяг випуску продукції i-го найменування в натуральному виразі;

n -- кількість найменувань виготовленої продукції;

Мнв -- витрати матеріалу на зміну залишків незавершеного виробництва.

Витрати виробництва за цією статтею:

Вм =

де Вм -- витрати виробництва за статтею «Сировина і матеріали»;

Ц_мi,-- ціна придбання сировини та матеріалів i-го виду;

Ц_відхi -- Ціна реалізації відходів сировини та матеріалів /-го виду;

М_відхі -- витрати сировини та матеріалів i-го виду, що пішли у відходи;

n -- кількість видів, сировини та матеріалів.

Стаття II. Енергія технологічна.

Витрати за цією статтею обчислюються за нормами витрат і тарифами на енергію за формулою:

Сен =

де Ц_ті -- ціна-тариф на застосування /-го виду енергії;

Сенi -- норми витрат /-го виду енергії;

n -- кількість видів енергії.

Стаття III. Основна та додаткова заробітна платня виробничих робітників.

До цієї статті належать витрати на оплату праці робітників, які безпосередньо виготовляють продукцію.

Стаття IV. Утримання та експлуатація машин і механізмів.

Стаття IV є комплексною. Вона охоплює витрати на:

-- амортизаційні відрахування на відтворення машин та устаткування;

-- електроенергію, пальне, мастильні матеріали для машин та устаткування;

--- придбання технологічного інструменту, запасних частин та агрегатів для устаткування;

ремонт та технологічне обслуговування;

заробітну платню обслуговуючого персоналу.

Стаття V. Загальновиробничі (накладні) витрати.

До неї входять витрати на:

управління, виробниче та господарське обслуговування в межах виробництва;

заробітну платню з відрахуваннями на соціальні потреби працівників управління, спеціалістів, службовців;

амортизаційні відрахування по будівлях і спорудах;

охорону праці;

техніку безпеки, охорону, протипожежну охорону;

досліди, випробування, винахідництво;

--підготовку кадрів, адміністративні та канцелярські витрати;

--відрядження;

--обов'язкові платежі (страхування майна, платежі за забруднення навколишнього середовища);

--придбання патентів, ліцензій тощо.

Розподіляються накладні витрати пропорційно основній заробітній платні виробничих робітників, крім амортизаційних відрахувань.

Стаття VI. Підготовка й освоєння виробництва.

До цієї статті належать витрати на:

освоєння нових підприємств, виробництв, цехів;

підготовку й освоєння нової продукції;

підготовчі роботи в добувній промисловості.

Такі витрати списуються на продукцію рівними частками за встановлений період їх відшкодування.

Стаття VII. Позавиробничі витрати.

До позавиробничих витрат відносять витрати на:

маркетингові дослідження;

рекламу продукції;

заходи щодо стимулювання збуту.

Тема 9 Результативність діяльності підприємства - 4 год

Лекція 13, 14 Фінансово-економічні результати діяльності підприємства

1. Дохід підприємства

2. Прибуток підприємства

3. Види прибутку підприємства

4. Ефективність діяльності підприємства

5. Рентабельність

прогнозування виробничий підприємство інвестиція

1. Дохід підприємства

Доход є виручкою підприємства від реалізації продукції, послуг та виконання робіт без урахування податку на додану вартість та акцизного збору.

Отримання доходів:

- Свідчить про те, що продукція підприємства знайшла свого споживача, що вона відповідає вимогам та попиту ринку за ціною, якістю, іншими технічними, функціональними характеристиками та властивостями.

- Створює основу для самофінансування підприємства за умови, що їх розмір достатній для покриття витрат підприємства з виробництва та реалізації товарів та інших видів діяльності, виконання зобов'язань перед бюджетом та утворення чистого прибутку.

Доходність підприємства є одним із найголовніших показників, які відображають його фінансовий стан. Такий показник відображує мету підприємницької діяльності.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Валовий доход - це загальна сума доходу, що отримує підприємство від всіх видів діяльності у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах як на території України, так і за її межами, за певний проміжок часу.

Чистий доход - є різницею між доходами від реалізації продукції та обов'язковими платежами, що входять до ціни товару.

Необхідний доход - доход, який дозволяє підприємству фінансувати всі заплановані поточні витрати, обов'язкові платежі та отримати цільовий прибуток.

Можливий доход - це доход, який може отримати підприємство при наявних виробничих потужностях, можливому обсязі реалізації продукції при наявній кон'юнктурі ринку

2. Прибуток підприємства

Сутність прибутку підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

3. Види прибутку підприємства

Класифікація видів прибутку

1. За видом діяльності.

-- прибуток від звичайної (операційної, фінансової та інвестиційної) діяльності.

-- прибуток від надзвичайних подій.

2. За порядком розрахунку.

-- валовий прибуток:

Пв = ВР - ПДВ - АЗ - Вв,

де ВР -- виручка від реалізації продукції підприємства;

Вв-- виробнича собівартість реалізованої продукції;

АЗ -- акцизний збір;

ПДВ -- податок на додану вартість

-- прибуток від операційної діяльності:

По = Пв + Доп.ін - АВ - Вз - Воп.ін,

де Доп.ін -- інші операційні доходи;

АВ -- адміністративні витрати;

Вз -- витрати на збут;

Воп.ін -- інші операційні витрати.

-- прибуток від звичайної діяльності до оподаткування:

Пзо = По + Дк + Дф + Дін - Вф - Вк - Він,

де Дк -- доход від участі в капіталі;

Дф -- інші фінансові доходи;

Дін -- інші доходи;

Вф -- фінансові витрати;

Вк-- втрати від участі в капіталі;

Він -- інші витрати.

-- прибуток від звичайної діяльності:

Пз = Пзо - ПП

-- чистий прибуток:

ЧП = Пз + НП - НЗ - ПНП,

НП-- надзвичайний прибуток;

НЗ-- надзвичайний збиток;

ПНП -- податок на надзвичайний прибуток.

3. За джерелами формування

-- прибуток від основної (операційної діяльності).

--- прибуток від фінансової діяльності

-- прибуток від інвестиційної діяльності

-- інший прибуток

4. Залежно від мети визначення

-- бухгалтерський прибуток

-- економічний прибуток

5. За методикою оцінки

-- номінальний прибуток

-- реальний прибуток

6. Залежно від розмірів

-- мінімальний прибуток

-- цільовий прибуток

-- максимальний прибуток

4. Ефективність діяльності підприємства

Фінансово-економічний стан підприємства характеризується рівнем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансовою стійкістю і динамікою структури джерел фінансування, спроможністю своєчасно розраховуватися за борговими зобов'язаннями.

Групи і перелік показників для оцінки фінансово-економічного стану підприємства

Прибутковість:

1.Загальний прибуток

2.Чистий прибуток

3.Рентабельність (активів, власного капіталу, продукції одного виробу).

Ділова активність:

1. Оборотність активів

2. Оборотність товарно-матеріальних запасів

3.Середній термін оплати дебіторської заборгованості

4.Середній термін оплати кредиторської заборгованості

Фінансова стійкість

1.Коефіцієнт забезпеченості боргів.

2. Коефіцієнт автономії.

5. Рентабельність

Рентабельність -- це відносний показник прибутковості, що характеризує ефективність господарської та фінансової діяльності підприємства.

Показники рентабельності розраховуються як відношення різноманітних показників прибутку і вкладеного капіталу, обсягу продажу, використованих ресурсів, здійснених витрат Система показників рентабельності

Назва показника	Алгоритм розрахунку	Умовні позначення
Рентабельність інвестованих ресурсів
1. Загальний рівень рентабельності підприємства	,	Пз - прибуток; С - загальна виробнича собівартість; ОФ - середня величина основних фондів за рік; ОЗ - середня величина оборотних коштів
2.Рентабельність виробничих фондів
3.Рентабельність сукупних активів		А - середня сума активів балансу підприємства
4.Рентабельність власного (акціонерного) капіталу		Пч - чистий прибуток підприємства; ВК - сума власного капіталу
Рентабельність продукції
5.Рентабельність продукції	,	Ст - повна собівартість товарної реалізованої продукції; Q - обсяг реалізованої продукції
6. Рентабельність певного виробу		Ці, Сі - відповідно ціна і собівартість i-го виробу,

Тема 10 Антикризова діяльність - 2 год

Лекція 15 Економічна безпека підприємства

1. Складові економічної безпеки

2. Ризики господарської діяльності

3. Принципи організації антикризової діяльності

4. Цілі, мета антикризової діяльності

5. Основні причини банкрутства підприємств

1. Складові економічної безпеки

Економічна безпека фірми (підприємства, організації) -- це такий стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

Головна мета управління економічною безпекою - забезпечення найефективнішого функціонування, найпродуктивнішої роботи операційної системи та економічного використання ресурсів, забезпечення певного рівня трудового життя персоналу та якості господарських процесів підприємства. А також постійного стимулювання нарощення наявного потенціалу та його стабільного розвитку організації. Це перш за все методологічні проблеми.

Джерелами негативних впливів на економічну безпеку підприємства (організації) можуть бути:

1) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій, конкурентів);

2) збіг об'єктивних обставин (стан фінансової кон'юнктури на ринках даного підприємства, наукові відкриття та технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо).

Залежно від суб'єктної обумовленості негативні впливи на економічну безпеку можуть бути об'єктивними і суб'єктивними. Об'єктивними вважаються такі негативні впливи, що виникають не з вини самого підприємства або його окремих працівників. Суб'єктивні впливи мають місце внаслідок неефективної роботи підприємства в цілому або його окремих працівників (передовсім керівників і функціональних менеджерів).

Системи економічної безпеки підприємства традиційно включає такі складові:

· інтелектуальну і кадрову;

· інформаційну;

· техніко-технологічну;

· фінансову;

· політико-правову та екологічно;

· силову.

Рівень економічної безпеки підприємства пропонується оцінювати на підставі визначення сукупного критерію з допомогою зважування й підсумовування окремих функціональних критеріїв, які розраховуються через порівняння (зіставлення) величини загрози економічній безпеці та ефективності заходів для її відвернення.

Головна та функціональна цілі економічної безпеки підприємства

Типова структура функціональних складових економічної безпеки підприємства

2. Ризики господарської діяльності

Ризики господарської діяльності класифікуються за:

1. За сферами виявлення:

1.1. Економічний - ризик, пов'язаний зі змінами економічних факторів у ході реалізації інвестиційного проекту.

1.2. Політичний - ризик виникнення різноманітних адміністративно-законодавчих обмежень інвестиційної діяльності, які пов'язані зі зміною інвестиційної політики держави.

1.3. Соціальний - ризик страйків, здійснення під тиском робітників незапланованих соціальних програм та інші аналогічні види ризиків.

1.4. Екологічний - ризик виникнення екологічних катастроф і інших стихійних лих, котрі негайно впливають на інвестиційний проект.

1.5. Інші - ризик рекету, крадіжок майна, нечесності партнерів тощо.

2. За формами інвестування:

2.1. Ризик реального інвестування - пов'язані з помилковим вибором місцезнаходження об'єкта, порушення графіків поставок матеріалів, суттєве зростання цін на інвестиційні товари, тощо.

2.2. Ризики фінансово інвестування - пов'язані з непродуманим вибором фінансових інструментів для інвестування, фінансовими труднощами чи банкрутством окремих емітентів.

3. За джерелами:

3.1. Системний ризик - на цей вид ризику наражаються всі учасники інвестиційної діяльності і форми інвестування. Він визначається зміною стадій економічного розвитку країни та іншими аналогічними факторами на які інвестор не може вплинути добираючи об'єкт інвестування.

3.2. Несистемний - цей вид ризику притаманний окремому об'єкту інвестування чи діяльності окремого інвестора та пов'язаний з некваліфікованим менеджментом проекту, посиленням конкуренції, нераціональною структурою інвестиційних ресурсів та іншими аналогічними факторами.

3. Принципи організації антикризової діяльності

Необхідність володіння основами антикризового фінансового управління зумовлена тим, що в умовах ринкової економіки підприємства здійснюють свою фінансову господарську діяльність, знаходячись під постійним впливом несприятливих внутрішніх та зовнішніх чинників, які можуть призвести до фінансової кризи та банкрутства.

Банкрутство є кризовим станом, і його подолання вимагає спеціальних методів фінансово управління. Ринкова економіка виробила велику систему фінансових методів діагностики банкрутства і виробила методику ухвалення управлінських рішень в умовах загрози банкрутства. Ця методика призначена не тільки для підприємств, де криза очевидна і необхідно вживати невідкладних заходів по стабілізації, а для всіх підприємств, що працюють в ринкових умовах, оскільки її особливості такі, що дозволяють виявити на ранній стадії і усунути негативні фактори розвитку підприємства, намітити шляхи їх усунення.

Опрацювавши літературне надбання вітчизняних та зарубіжних вчених ми можемо стверджувати, що основою методики є три положення:

* діагностика банкрутства;

* виявлення факторів, що впливають на кризовий розвиток;

* вироблення антикризових механізмів управління фінансами.

Антикризове управління - це управління в якому поставлено певним чином передбачення небезпеки кризи, аналіз їх симптомів, заходи по зниженню негативних наслідків кризи і використання факторів для подальшого розвитку підприємства.

4. Цілі, мета антикризової діяльності

Основною метою антикризового фінансово управління є розробка і реалізація заходів, направлених на швидке відновлення платоспроможності і достатнього рівня фінансової стійкості підприємства, забезпечуючи його вихід з кризового фінансового стану. З урахуванням цієї мети на підприємстві розробляється спеціальна політика антикризового фінансового управління при загрозі банкротства.

Політика антикризового фінансового управління є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в розробці системи методів попередньої діагностики до загрози банкрутства і «включені» механізмів фінансового оздоровлення підприємства, що забезпечують його вихід з кризового стану. Реалізація політики антикризового фінансового управління підприємства при загрозі банкрутства передбачає:

· Здійснення постійного моніторингу фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення ознак його кризового розвитку

· Визначення масштабів кризового стану підприємства

· Дослідження основних факторів, що обумовлюють кризовий розвиток підприємства

· Формування системи цілей виходу підприємства з кризового стану, адекватних його масштабам

· Вибір та використання дієвих внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства, що відповідають масштабам кризового фінансового стану

· Вибір ефективних форм санації підприємства

· Забезпечення контролю за результатами розроблених заходів по виведення підприємства з фінансової кризи

5. Основні причини банкрутства підприємства

Банкрутство є неодмінною властивістю ринкових відносин і характеризує настання періоду в діяльності суб'єкта господарювання (фірми, підприємства, банку, іншої подібної організації"), коли останній стає повністю неплатоспроможним, тобто нездатним задовольнити вимоги кредиторів І виконати фінансові зобов'язання перед державним і місцевим бюджетами.

Відповідно до чинного в країні законодавства суб'єктом банкрутства може стати будь-яка юридична особа (зареєстрована як суб'єкт бізнесової діяльності), котра не спроможна своєчасно задовольнити вимоги кредиторів і сплатити податки.

Основні причини ліквідації збанкрутілих підприємств (організацій):

1) вартість майна боржника продовжує знецінюватися і бракує будь-якої можливості її відновлення;

2) жодна юридична чи фізична особа не звернулася до відповідного органу із заявою про проведення реструктуризації або санації фірми-боржника;

3) жодний із поданих реструктуризаційних чи санаційних планів не було схвалено кредиторами;

4) запропонований план виходу підприємства (організації) з кризового стану з тих чи інших причин неможливо реалізувати.

Рішення про ліквідацію боржника може бути ухвалене судом з власної ініціативи чи на клопотання розпорядника майна або кредиторів.

За впорядкованої ліквідації продаж майнових активів підприємства (організації) здійснюється протягом певного (розумного) строку з метою збереження якнайбільшої вартості наявного майна. Для найбільш неліквідних активів цей строк (період) може становити близько двох років.

Примусова ліквідація передбачає негайний розпродаж активів, як правило, усіх одночасно (на одному аукціоні).

Основні причини банкрутства підприємств (організацій)

Размещено на Allbest.ru

...