Науково-технічна революція та її вплив на економічний розвиток

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра загальної економічної теорії

Курсова робота

Науково-технічна революція та її вплив на економічний розвиток

Виконала студентка

фінансово-економічного факультету

ІІ курсу, 3 групи

Траченко Ольга Володимирівна

Науковий керівник

Уперенко Микола Опанасович

Одеса - 2015



План

Вступ

1. Сутність економічного розвитку

1.1 Поняття і сутність економічного розвитку

1.2 Критерії економічного розвитку

1.3 Рушійні сили і фактори економічного розвитку

2. НТР та її роль в економічному прогресі

2.1 Сутність та особливості НТР

2.2 Основні риси НТР

2.3 Особливості сучасного етапу НТР і економічний прогрес

3. Особливості прояву економічного прогресу в Україні

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Науково-технічна революція - це якісно новий етап науково-технічного прогресу. НТР привела до корінного перетворення продуктивних сил на основі перетворення науки в провідний чинник розвитку виробництва. Почавшись у середині двадцятого століття під впливом найбільших наукових і технічних відкриттів, зростаючої взаємодії науки з технікою і виробництвом, вона мала значний вплив на всі сторони життя суспільства. Головні напрямки НТР: комплексна автоматизація виробництва, контролю та управління на основі широкого застосування ЕОМ (сьогодні вже нікого не здивуєш комп'ютером, а між тим років 30 тому вони привертали загальну увагу); відкриття і застосування нових видів енергії (починаючи від будівництва атомних, геотермальних і приливних електростанцій і закінчуючи новітніми розробками в галузі використання енергії вітру, сонця і магнітного поля Землі); створення і застосування нових видів конструкційних матеріалів (глянувши навколо, ми можемо побачити, що різні пластики майже витіснили метал і деревину).

Різко зросли вимоги до рівня освіти, кваліфікації та організованості працівників. Тенденцією в галузі освіти стає його гуманізація. Це багато в чому викликано заміною людини машиною в монотонному процесі промислового виробництва та її переорієнтуванням на більш творчі види діяльності. НТР призводить до зростання ВНП, що пояснюється зростанням продуктивності праці. Наслідком цього стало підвищення темпів економічного зростання. У багатьох капіталістичних країнах світу це призвело до зростання ролі держави в економічному прогресі. НТР привела розвинені країни до епохи масового споживання. Незважаючи на все позитивне, що було створено завдяки НТР, вона породила нові і посилила ряд старих глобальних соціально-економічних проблем. З початку НТР минуло півстоліття, а людство досі не вирішило більшість з них. НТР є одним з важелів, що рухають науково-технічним прогресом. Тому дана тема є досить актуальною для дослідження.

У своїй роботі я розкрию поняття і суть науково-технічної революції, науково-технічного прогресу, етапи науково-технічної революції, її вплив на економічний розвиток, рушійні сили та фактори економічного прогресу, особливості прояву в Україні.



1. Сутність економічного розвитку

1.1 Поняття і сутність економічного розвитку

Поняття "прогрес" походить від латинського слова "progressive", що означає рух вперед, поступальний розвиток суспільства по висхідній лінії, від менш досконалих до більш досконалих форм.

Економічний прогрес - поступальний розвиток усієї економічної системи, кожного її елемента: продуктивних сил і техніко-економічних відносин (а водночас технологічного способу виробництва), організаційно-економічних відносин, виробничих відносин, або відносин економічної власності, та господарського механізму.

Конкретніше прогрес технологічного способу виробництва виражається в переході від способу виробництва, заснованому на ручній праці, до способу виробництва, що базується на машинній праці, а від нього - до технологічного способу виробництва, в основі якого лежить автоматизована праця. Рух уперед у межах виробничих відносин знаходить свій концентрований вияв у еволюції форм власності: від індивідуальної до колективної (в різних її видах і ступенях зрілості), від колективної - до державної та наддержавної (або інтегрованої) форми власності.

Прогрес організаційно-економічних відносин виражається у вдосконаленні процесу управління підприємством, покращенні маркетингових досліджень тощо. Прогрес господарського механізму передбачає еволюцію ринкових важелів управління економікою, поступовий перехід до раціонального поєднання державних і ринкових важелів, а згодом до наднаціональних форм і методів управління економікою в межах регіональних об'єднань.

Економічний прогрес - основа суспільного прогресу, елементами якого (крім економічного) є прогрес правовий, політичний, національний, культурний, духовний та ін. Загалом такий рух уперед виражається в послідовній зміні суспільно-економічних формацій. Загальною тенденцією історичного розвитку є поступовий перехід від суспільних систем, зумовлених природними факторами (географічним середовищем, кількістю населення), до складніших систем, прогрес яких забезпечується зростанням кількості факторів і джерел розвитку. Так, у сучасних умовах якісно новими факторами суспільного, зокрема економічного, прогресу є дух народу, енергія й активність нації, національна психологія та свідомість людей.

Розрізняють два основні типи економічного розвитку - екстенсивний та інтенсивний.

За екстенсивного типу економічне зростання досягається внаслідок кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил, насамперед факторів виробництва, за незмінного рівня технічної основи виробництва. Основними факторами цього типу економічного зростання є: 1) збільшення обсягу інвестицій за збереження існуючого рівня технології; 2) збільшення кількості працівників; 3) зростання обсягів оборотних фондів (сировини, матеріалів тощо). Так, для збільшення випуску продукції вдвічі у дію вводиться вдвічі більше машин, верстатів, устаткування такої ж якості, застосовується вдвічі більше робочої сили такої ж кваліфікації і рівня освіти, такі ж форми організації праці, сировина тощо. У цьому разі продуктивність праці й ефективність незмінні.

За інтенсивного типу економічного зростання збільшення масштабів випуску продукції досягається внаслідок якісного вдосконалення всієї системи продуктивних сил, насамперед речових і особистих факторів виробництва. Основою інтенсифікації є науково-технічний прогрес, а в наш час радикальна форма його розвитку - НТР, що розгортається. Основними факторами цього типу економічного зростання є: 1) впровадження нової техніки і технології на основі передових досягнень науково-технічного прогресу, основою яких є процес інвестування виробництва; 2) підвищення загальноосвітнього і професійного рівнів працівників; 3) покращення використання основних і оборотних фондів; 4) впровадження нових прогресивних форм організації виробництва і праці; 5) розвиток підприємницьких здібностей; 6) випереджаючий.

Прогрес організаційно-економічних відносин виражається у вдосконаленні процесу управління підприємством, покращенні маркетингових досліджень тощо. Прогрес господарського механізму передбачає еволюцію ринкових важелів управління економікою, поступовий перехід до раціонального поєднання державних і ринкових важелів, а згодом до наднаціональних форм і методів управління економікою в межах регіональних об'єднань.

У процесі розширеного відтворення відбувається поєднання інтенсивних і екстенсивних факторів економічного зростання. Тому розрізняють переважно інтенсивний або переважно екстенсивний тип такого зростання. Оскільки більшість джерел екстенсивного зростання (земля, корисні копалини тощо) украй обмежені, а для суспільства властиве прогресивне економічне зростання, необхідно переходити до переважно інтенсивного його типу. Це означає рішучий перехід до працезаощаджуючих, фондозаощаджуючих і ресурсозаощаджуючих технологій зростання ефективності виробництва.

Основними формами інтенсивного типу розвитку, або інтенсифікації виробництва, є: 1) заощаджуюча, за якої внаслідок впровадження нової техніки і технології зменшується потреба в робочій силі за одноразового зростання складної праці; 2) працезаощаджуюча, за якої виконання такого ж обсягу робіт здійснюється меншою кількістю працюючих вищої кваліфікації; 3) матеріало- і ресурсозаощаджуюча (застосовуються економічніші предмети праці - наприклад, композитні матеріали, або раціональніше використовуються старі предмети праці, споживається менша кількість електроенергії тощо); 4) всебічна, за якої раціонально поєднуються всі названі форми і найшвидше зростає ефективність суспільного виробництва.

Впровадження фондозаощаджуючої форми в умовах сучасного етапу НТР пов'язано з автоматизацією виробництва, використанням технологічного устаткування з програмним управлінням, комп'ютерних систем і мікропроцесорів, гнучких виробничих систем тощо.

Основними показниками динаміки економічного зростання на макроекономічному рівні є зростання обсягів валового внутрішнього продукту або національного доходу; темпи зростання цих показників у розрахунку на душу населення та ін. Конкретніші показники - коефіцієнт зростання (визначається як відношення показника певного року, що вивчається, до базового), темп зростання (дорівнює коефіцієнту зростання помноженому на 100%) і темп приросту (дорівнює темпові зростання мінус 100).

1.2 Критерії економічного розвитку

Необхідність визначення критеріїв економічного зростання зумовлена формуванням засад ринкового господарства, потребою дотримання співвідношення між результатами виробництва і суспільними потребами, що сприяє зростанню економіки і ефективному соціальному розвитку суспільства.

У науковому розумінні критерії є головним, визначальним виміром певного процесу або явища. Критерій -- це риса відповідності теорії та практики і водночас -- відповідності практики поставленій меті.

Наявність двох основних типів економічного прогресу передбачає з'ясування його критеріїв.

Критерії економічного прогресу -- найважливіші сутнісні та якісні зрушення в процесі еволюції економічної системи, які сприяють розвиткові потреб, інтересів і цілей людини, усіх її сутнісних сил та їх реалізації.

До сутнісних зрушень належать такі радикальні перетворення в існуючій економічній системі, які зумовлюють появу елементів і форм прогресивнішої і розвинутішої економічної системи. До якісних зрушень -- ті кількісно-якісні перетворення, які не зумовлюють появу елементів і форм прогресивнішої системи, відбуваються в межах існуючої сутності.

Сутнісні зрушення у відносинах економічної власності сучасного капіталізму -- це насамперед виникнення народних підприємств, елементів перерозподілу національного доходу в інтересах найбідніших верств населення, впровадження елементів національного планування економіки тощо. До таких змін у технологічному способі виробництва відносять перехід від машинного до автоматизованого виробництва, виникнення в системі продуктивних сил таких нових елементів, як наука, інформація, перехід від переважно часткового типу суспільного поділу праці до одиничного та ін. Якісними перетвореннями у відносинах економічної власності є виникнення акціонерної власності, фінансового капіталу, власності транснаціональних корпорацій, інтегрованої капіталістичної власності тощо. До якісних зрушень у господарському механізмі належить перехід від переважно ринкових важелів саморегулювання економіки до свідомого і цілеспрямованого державного регулювання макроекономічних процесів. Такими зрушеннями в організаційно-економічних відносинах є перехід від авторитарних методів менеджменту до демократичних, перехід частини управлінських рішень до автономних бригад та ін.

Оскільки продуктивні сили є змістом суспільного способу виробництва, відносини економічної власності -- суспільною формою, а визначальним у співвідношенні цієї пари категорій є зміст, то розвиток продуктивних сил -- це найзагальніший критерій економічного прогресу. Цей розвиток передусім детермінує перехід від одного суспільства до іншого, від однієї стадії, фази, ступеня -- до іншої. З розвитком продуктивних сил зростають продуктивність праці, національне багатство, з'являються нові виробництва, джерела енергії, продукти тощо.

Залежно від структури усієї системи продуктивних сил конкретизується найвищий, узагальнюючий критерій. Тому слід розрізняти такі критерії економічного прогресу, як рівень розвитку людини, засобів праці, предметів праці, науки, форм і методів організації виробництва, використовуваних людьми сил природи, інформації. Наприклад, рівень розвитку людини-працівника визначають її загальноосвітня та професійна підготовка, ступінь розвитку розумових здібностей тощо. Рівень розвитку людини-власника -- обсяги особистого майна або майна домогосподарств, кількість акцій та величина привласнюваних дивідендів та ін., які характеризують суспільну форму людини-працівника.

Важливим критерієм розвитку продуктивних сил є також співвідношення між масою застосовуваних засобів виробництва і кількістю працюючих, яке називають технічною будовою виробництва. Від ступеня його зміни на користь засобів виробництва залежать рівень інтенсифікації виробництва, співвідношення між сферою матеріального і нематеріального виробництва та інші показники, а в підсумку -- еволюція типів і форм економічної власності.

Зростання технічної будови виробництва виявляється у збільшенні фондооснащеності, енергооснащеності, машино-оснащеності, а на сучасному етапі НТР -- у рівні автоматизації, комп'ютеризації праці. Загалом зміна цього показника, прогрес техніки виражаються в тому, що праця людини все більше поступається праці машин, а отже, діє відповідний закон.

Водночас необхідно визначити основний або вищий критерій прогресу суспільного способу виробництва загалом, виходячи із структури системи продуктивних сил, зокрема головного елементу цієї системи, і враховуючи вимоги основного економічного закону як найглибшої сутності системи відносин економічної власності у взаємодії із продуктивними силами. Оскільки людина одночасно є головною продуктивною силою і носієм, суб'єктом, відносин економічної власності, то головний критерій суспільного способу виробництва -- розвиток людини економічної, її потреб, інтересів, цілей. У цьому плані різниця між способами виробництва полягає в тому, що в деяких із них економічний прогрес підпорядковується переважно розвитку лише певного класу (навіть окремої верстви, прошарку), а в інших -- розвиткові більшості населення, трудящих. Ця мета реалізується у дії основного економічного закону. В Україні з часу проголошення незалежності цей головний критерій поширювався лише на найбагатші верстви населення.

Оскільки сутністю людини соціальної є вся сукупність суспільних відносин (економічні, соціальні, політичні, юридичні та інші), то розвиток такої людини -- головний критерій і всього суспільного прогресу.

Отже, у складі національного багатства слід виокремити не лише матеріальні цінності, а й духовний потенціал, створений у сфері нематеріального виробництва: у галузях освіти, охорони здоров'я, науки, управління та ін. Вони є важливими факторами і джерелами економічного зростання, носіями економічного потенціалу.

Концентрованим виразом техніко-економічних відносин є розвиток суспільного характеру виробництва, процес усуспільнення виробництва і праці. Дві його діалектично взаємопов'язані сторони -- суспільний поділ праці та кооперація -- важливі критерії розвитку продуктивних сил, економічного прогресу. Поглиблення суспільного поділу праці, розвиток продуктивних сил супроводжується зростанням продуктивності праці, зокрема збільшенням додаткового продукту, який є важливим критерієм економічного прогресу, конкретизує його попередні критерії. Всі ці критерії загалом доцільно називати критеріями техніко-економічного прогресу. У кожній соціально-економічній формації вони набувають суспільних форм вияву. Так, зростання додаткового продукту за капіталізму виражається у зростанні додаткової вартості (її норми й маси). Критерії техніко-економічного прогресу завжди перебувають у суперечності з критеріями суспільно-економічного та суспільного прогресу. До критеріїв суспільно-економічного прогресу, що відображають розвиток відносин економічної власності, належать розширене відтворення цих відносин, ступінь економічної свободи безпосередніх виробників, їх власність на свою робочу силу, участь в управлінні, частка безпосередніх виробників у національному доході, національному багатстві країни, розвиток розумових, творчих здібностей людини, потреб, інтересів тощо. До критеріїв суспільного прогресу, які відображають розвиток усієї системи суспільних відносин, належать ступінь соціальної, політичної, юридичної свободи безпосередніх виробників, їх змога впливати на ідеологію, національні відносини, користування багатствами культури, надбаннями мистецтва тощо.

Упродовж розвитку суспільства суперечність між критеріями техніко-економічного і соціально-економічного прогресу неодноразово набувала антагоністичних форм. Так, техніко-економічний прогрес, зростання продуктивності праці, досягнуті на стадії домонополістичного капіталізму за рахунок вузької, однобічної спеціалізації найманих робітників (мануфактурний період і ступінь машинного виробництва), увійшли в антагонізм з такими критеріями соціально-економічного прогресу, як необхідність повнішого розвитку людини, її творчих здібностей, надзвичайно низька частка найманої праці у створеному нею національному доході тощо.

Коли суперечності між цими видами прогресу досягають фази конфлікту, відбуваються якісні зрушення в системі відносин економічної власності суспільного способу виробництва, а отже, і в людині-власнику, внаслідок яких між ними встановлюється відносна єдність.

За НТР особливо актуальною є проблема гуманізації техніко-економічного прогресу, органічного поєднання економічної та соціальної ефективності, відновлення, збереження і примноження загальнолюдських цінностей. Для досягнення органічної єдності техніко-економічного, суспільно-економічного і соціального прогресу необхідно, щоб головною метою їх розвитку була людина, розквіт її сутнісних сил, потреб, інтересів, добробуту.

1.3 Рушійні сили і фактори економічного розвитку

Політико-економічний аналіз змісту рушійних сил економічного розвитку(зростання) передбачає врахування не лише дії базисних економічних категорій (внутрішніх суперечностей, потреб, інтересів тощо), але й функціонування надбудови держави, політичних, ідеологічних, правових, культурно-духовних та інших відносин і відповідних інституцій: політичних партій (рухів), релігійних концепцій і т. ін. Таким чином, економічне зростання виступає завжди як результат дії економічних і неекономічних факторів. До останніх належать географічно-кліматичні, національно-демографічні, військово-політичні, культурні, інституціональні тощо. Вплив кожного з факторів може бути різним (як позитивним, так і негативним), але не правомірно абстрагуватись від них, а тим більше від їх сукупності.

Аналізуючи рушійні сили економічного розвитку, потрібно враховувати вплив таких факторів, як стан суспільної свідомості та рівень розуміння народними масами обґєктивних проблем і напрямів економічної динаміки, культура праці та спілкування, панівні морально-етичні, релігійні настанови, а також національні традиції. Усі вони, будучи «продуктом» багатовікової історичної еволюції, хоча є надбудовними факторами, суттєво впливають на ефективність функціонування базисних елементів і відносин економічної системи. При цьому вони часто модифікують навіть її модель.

У цілому дієвий вплив політичних, правових, моральних, духовно-культурних та інших факторів на економічний прогрес знаходить своє вираження в тому, що вони детермінують розкриття можливостей і рушійних сил, які закладені в тій чи іншій економічній системі.

Основним економічним фактором є розвиток суперечностей. Протиріччя є джерелом саморуху, його рушійною силою. Виникнення протиріч викликано наявністю загальних зв'язків і залежностей між елементами будь-якої системи, взаємодією різних його сторін, властивостей, тенденцій, якостей. Взаємодія протилежних сторін характеризується їх взаємообумовленістю, взаємопроникненням і взаємозапереченням. Від сутності кожної зі сторін суперечливого єдності, його структури, характеру взаємозв'язку окремих елементів залежать відносини між протилежними сторонами, їх діалектична взаємодія.

Кожне протиріччя проходить у своєму розвитку такі послідовні етапи як тотожність, відмінність, протилежність, конфлікт і вирішення протиріччя, перехід його у вищу форму. Найбільш швидко економічний прогрес розвивається на перших трьох етапах еволюції суперечності. Рух суперечності забезпечується, насамперед, більшою активністю заперечує, революційної сторони. Такою стороною в межах суспільного способу виробництва є продуктивні сили і, насамперед, головна продуктивна сила - людина. Тому прогрес суспільства, у тому числі економічний, в першу чергу, обумовлений цілеспрямованою діяльністю людей щодо задоволення своїх потреб, реалізації своїх інтересів.

В давнину окрема людина не міг вижити в боротьбі з природою, тому люди об'єднувалися в ранні первісні громади для збору плодів, ягід, коренів, дрібних тварин тощо З часом основною формою їх спільної діяльності стало полювання. Це вимагало об'єднання зусиль для виготовлення найпростіших знарядь праці - ручного рубила, кам'яної сокири, списи. Стимулом до праці було просте задоволення елементарних потреб в самому існуванні, виживанні. Так, на ранніх етапах людського суспільства виникає протиріччя між виробництвом і споживанням, що є рушійною силою розвитку виробництва незалежно від його суспільної форми. У процесі виробництва формуються нові потреби, породжуючи ідеальний образ ще не існують продуктів і тим самим стимулюючи їх виробництво в майбутньому.

З розвитком продуктивних сил, особливо з появою додаткового продукту, утворенням класів, між виробництвом і споживанням виникають такі проміжні форми руху продукту, як обмін і розподіл. Тому слідом за суперечністю між виробництвом і споживанням виникають суперечності між виробництвом і розподілом, розподілом і споживанням, обміном і споживанням, розподілом і обміном і т.д. Їх розвиток безвідносно до конкретної суспільної форми стає джерелом економічного прогресу. У межах кожного суспільного способу виробництва вони набувають специфічних форм розвитку.

Оскільки людина є одночасно і суб'єктом продуктивних сил, і суб'єктом виробничих відносин і в цих сторонах способу виробництва реалізуються різні сторони діяльності суспільного індивіда, то відносини між людьми в ряді суспільно-економічних формацій розвиваються у формі взаємодії між класами. Це означає, що джерело і рушійна сила економічного прогресу - взаємодія і боротьба класів і соціальних груп, їхніх інтересів, потреб, цілей.

Поняття «взаємодії сторін системи» вказує на активність кожної з них. Таким чином, взаємодія двох сторін суспільного способу виробництва передбачає активність продуктивних сил і виробничих відносин. Інакше кажучи, розвиток продуктивних сил, а також їх окремих елементів через групи організаційно-виробничих та техніко-економічних відносин впливає на еволюцію системи виробничих відносин. У свою чергу, зміни у виробничих відносинах стимулюють (або гальмують) розвиток продуктивних сил - визначальною, найбільш активної, революційної сторони суспільного способу виробництва.

Їх розвитку властиві свої протиріччя. Оскільки змістом продуктивних сил є ставлення людей до природи, то використання людьми в процесі праці сил природи, прагнення людей пристосувати для своїх потреб нові джерела енергії, корисні копалини породжує протиріччя між людьми і природою - внутрішнє джерело розвитку всієї системи продуктивних сил. Ця система, незалежно від типу суспільно-економічної формації, включає такі елементи, як робоча сила, засоби праці, предмети праці, використовувані людьми сили природи. Суперечності між даними елементами також є внутрішнім джерелом розвитку системи продуктивних сил і проявляються у формі потреб людей, їх інтересів і мотивів діяльності.

Вихідною точкою перевороту в технологічному способі виробництва, у взаємодії людини з технікою були засоби праці, а сама промислова революція почалася з машини-знаряддя, або робочої машини, в текстильній промисловості. Винахід такої машини, з одного боку, дозволило протиріччя між технікою і людиною, оскільки сукупність знарядь праці, які одночасно застосовує робоча машина, звільняє працівника від обмежень, пов'язаних з використанням ручних знарядь праці. З іншого боку, застосування робочої машини зумовило революцію в двигуні - силовій машині, що, в свою чергу, призвело до необхідних революційних змін в обробці сировини, зокрема, до винаходу чисельних машин.

Дані протиріччя доповнювалися специфічними соціальними формами, боротьбою основних класів суспільства. Так, боротьба найманих працівників за підвищення заробітної плати, скорочення робочого дня і т. п. змушувала капіталістів впроваджувати нову техніку, щоб послабити вплив страйкової боротьби. Переворот в технологічному способі виробництва, що відбувається в одній зі сфер виробництва, зумовлює переворот і в інших сферах. Ця своєрідна ланцюгова реакція в розвитку продуктивних сил відбувається внаслідок існуючої системи суспільного поділу праці, тісного взаємозв'язку між різними галузями промисловості, змін пропорцій їх розвитку.

Важливий фактор розвитку продуктивних сил - змагання між людьми в процесі їх спільної праці. Воно доповнюється специфічними суспільними формами, якими в умовах капіталізму є конкуренція між працівниками і капіталістами, конкуренція всередині кожного з цих класів. Але не менш важлива така рушійна сила, як кооперація праці, коли значна кількість працівників беруть участь в одному і тому ж трудовому процесі і виконують різні, але пов'язані між собою операції.

В якості рушійної сили економічного прогресу виступають також виробничі відносини і, в першу чергу, їх творчо-генетичне ядро - відносини власності. У межах суспільного способу виробництва вони розвиваються відносно самостійно і мають свої специфічні протиріччя, які стають самостійною рушійною силою економічного прогресу. До них належать суперечності між різними формами власності. Чим більше різних форм власності в межах певного способу виробництва, тим сильніше рушійні сили і джерела економічного прогресу. Істотну роль в числі його рушійних сил відіграють і техніко-економічні та організаційно-виробничі відносини, зокрема, співвідношення між спеціалізацією, концентрацією, комбінуванням виробництва і т.д.

Ще одним видом економічних суперечностей у межах економічної системи є суперечності господарського механізму. До них відносяться внутрішні протиріччя ринкового саморегулювання економіки, протиріччя державного регулювання (наприклад, між економічними й адміністративними методами), протиріччя між ринковими та державними важелями і ін.

Але найбільш важлива рушійна сила економічного прогресу в межах суспільного способу виробництва - суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами, і перш за все, з відносинами власності. Найбільш динамічні елементи продуктивних сил в сучасних умовах - робоча сила, наука, засоби праці. Тому в процесі свого розвитку вони першими вступають у суперечність з відносинами власності.

Кожен з елементів продуктивних сил, в свою чергу, складається з відповідних компонентів (наприклад, наука - з фундаментальної і прикладної). Компонентами-характеристиками робочої сили у наш час є рівень освіти, кваліфікації, культури, психологічний стан працівника і т. д. Найбільш динамічні і революційні компоненти робочої сили - соціальний менталітет, рівень освіти, політична культура - першими вступають у конфлікт з існуючими відносинами власності. Переростання ними соціально-генетичного потенціалу тих чи інших форм власності і поява внаслідок цього більш розвинутих її форм призводять до того, що адекватними новому рівню розвитку продуктивних сил стають одночасно кілька форм власності в межах оновленого суспільного способу виробництва.

Такий механізм взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин передбачає наявність різних форм і методів часткового і тимчасового розв'язання економічних суперечностей в межах даного суспільного способу виробництва. Першим є створення якісно нових форм руху попередніх суперечностей, що забезпечує поступове пристосування виробничих відносин, відносин власності до випереджаючого зростання рівня і перемінним характером розвитку виробничих сил, наприклад поряд з приватною власністю виникає і швидко розвивається акціонерна форма власності.

Другий важливий метод - економічна криза. У залежності від його глибини і сфери поширення (розрізняють кризи надвиробництва товарів, фінансові, кризи кредитної системи тощо) здійснюється часткове (в умовах, коли криза охоплює одну зі сфер господарства, окремі галузі або їх групу) і тимчасове, або більш повне вирішення економічних протиріч. Через якийсь час ці суперечності знову вступають у фазу конфлікту, гранично загострюються і породжують нову економічну кризу.

Третім методом розв'язання суперечностей суспільного способу виробництва є трансформація його господарського механізму і, насамперед, діяльності держави, виконуваних ним функцій. Господарський механізм - це механізм свідомого використання економічних законів, розв'язання суперечностей суспільного способу виробництва, послаблення їх гостроти, узгодження економічних інтересів.

До засобів часткового і тимчасового розв'язання економічних суперечностей відноситься накопичення кількісних змін у межах тієї ж якісної визначеності заходи явища. У процесі переростання продуктивними силами або їх окремими елементами меж певної форми власності в умовах даного суспільного способу виробництва спочатку відбуваються в основному кількісні зміни, тобто накопичення грошових коштів, засобів виробництва і т. п., що створює передумови для розвитку окремих елементів продуктивних сил, а потім якісні, тоді виникають більш розвинені форми власності. Це відбувається відповідно до вимог закону переходу кількості в якість і навпаки.

Поява якісно нової, більш розвинутої форми власності в межах одного суспільного способу виробництва означає процес діалектичного заперечення попередньої, менш розвинутої форми власності, тобто не повне усунення останньої, а її трансформацію, із збереженням її позитивних якостей і одночасним перетворенням на залежну, підпорядковану вищій формі. Завдяки цьому відбувається адаптування виробничих відносин до рівня, характеру і структурі продуктивних сил, здійснюється економічний прогрес.

Процес такого діалектичного заперечення застарілих форм власності новими, більш прогресивними, в межах суспільного способу виробництва є одним з основних методів часткового і тимчасового розв'язання економічних суперечностей.

Фактори економічного прогресу. У працях західних науковців ще другої половини XIX в. (Зокрема Ж. Б. Сея) міститься теза про те, що трьома основними факторами виробництва, кожний з яких створює його власнику особливий вид доходу, є капітал, земля і праця. А. Маршалл на початку XX в. поряд з названими трьома факторами виділив четвертий - діяльність з організації виробництва, яка приносить дохід керуючому виробництвом. У наш час до окремих факторів виробництва відносять також ризик, інформацію, час, науково-технічний прогрес (НТП). Економічна реалізація останнього чинника здійснюється через привласнення доходу від інтелектуальної власності.



2. НТР та її роль в економічному прогресі

2.1 Сутність і особливості науково-технічної революції

Соціальні революції не тотожні технологічним революціям і революціям у галузі науки й техніки. Вони істотно відрізняються як за своїм призначенням, так і за соціальними наслідками. Слід, проте, зазначити, що у свій час такі буржуазні революції, як англійська XVІІ ст., французька XVІІІ ст., американська XVІІІ ст., відкрили нову історичну епоху - епоху панування нового класу суспільства, а промислова революція кінця XVІІІ - початку ХІХ століття розчистила шлях для індустріальної епохи розвитку суспільства.

Науково-технічна революція (НТР) займає значне місце в науково-технічному прогресі.

За своєю суттю науково-технічна революція - це корінний переворот у пізнанні й використанні законів природи, у системі продуктивних сил, який здійснився внаслідок злиття наукової і технічної революції в єдиний процес.

Сучасна науково-технічна революція була підготовлена революцією в науці, зокрема у фізиці, наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття. Почалася ж вона, тобто наступив переломний етап науково-технічного прогресу, в післявоєнні роки. Саме тоді з'явилися перші комп'ютери на термоелектронних лампах. А з другої половини ХХ століття розповсюдилася комп'ютерна техніка на транзисторних схемах, з'являються “кремнієві чіпи”, виникають мікропроцесори тощо. Ці досягнення в техніці і новітніх технологіях отримали досить широке застосування у різних галузях промисловості, військовій справі, бізнесі, науці, техніці, культурі, побуті.

Цілком очевидно, що науково-технічна революція - це важливий рубіж техногенної цивілізації. Вона привела до суттєвих змін у житті людей. Завдяки її досягненням людство вступило в нову технологічну епоху всесвітньої історії.

Сутність науково-технічної революції розкривається в основних напрямах її розвитку, до яких слід віднести: використання нових джерел енергії, освоєння космічного простору, автоматизація виробництва.

2.2 Основні риси НТР

Глибинна сутність НТР виявляється в її основних рисах. У них вона розгортається в цілісну систему, охоплює головні структурні елементи технологічного способу виробництва.

Першою рисою НТР є перетворення науки на безпосередню продуктивну силу, Наука -- це загальний духовний продукт суспільного розвитку, загальний інтелект, суспільне знання. Процес такого перетворення, як уже зазначалося, почався ще в період пер­шої промислової революції, а завершився лише в епоху НТР. Його особливістю є випереджаюче зростання науки в системі "наука -техніка -виробництво". У свою чергу, закономірність розвитку науки полягає в тому, що її прогрес у певний проміжок часу залежить від маси знань, успадкованих від попередніх поколінь, а в наш час -- і від засвоєння, активного осмислення наукових знань, набутих в інших країнах, від інтернаціоналізації науки.

Функцію безпосередньо продуктивної сили наука виконує насамперед традиційно, тобто через механізм реалізації наукових винаходів у машинах, робочій силі, предметах праці та інших елементах продуктивних сил, а також через перетворення науки на самостійний фактор виробництва, на відносно самостійну рушійну силу економічного прогресу. Перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу супроводжується появою в ній функції управління виробництвом, розширення меж продуктивної праці, сукупного виробника. У ході цього процесу поглиблюється також суспільний поділ праці, розширюються масштаби товарного виробництва тощо.

Найважливішими особливостями перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу є: 1) пріоритетність теоретичних знань порівняно з експериментальними; 2) наука в більшості галузей поступово перетворюється на початкову стадію безпосереднього матеріального виробництва; 3) "онаучування" виробництва, тобто посилення наукового характеру виробничих процесів; 4) розвиток науки стає основою переходу до інтенсивного типу економічного зростання; 5) перетворення праці ученого на продуктивну працю сукупного працівника; 6) наука безпосеред­ньо впливає на окремі елементи продуктивних сил; 7) у системі "наука- техніка -виробництво" та в наукомістких галузях пере­важає розвиток науки; 8) науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки (НДДКР) стають важливим фактором НТП, конкурентної боротьби; 9) результати наукових досліджень стають товаром (патенти, ліцензії, "ноу-хау").

Друга важлива риса НТР -- фундаментальні зміни в техніці (штучно створених засобах праці, які посідають проміжне місце у взаємодії людини і природи). В історії розвитку техніки розрізняють три основна етапи: інструменталізація (знаряддя ручної праці), механізація (машинна праця) й автоматизація (автоматизована праця).

Автоматизація стає основою виникнення й розвитку нового сучасного технологічного способу виробництва. Центральною ланкою революційного перетворення в цей період є істотна якісна зміна робочих машин і поява четвертої ланки машин - автоматично керуючого пристрою, який долає обмеженість психофізичних можливостей людини як суб'єкта, що управляє, й істотно змінює роль людини у процесі виробництва, який стає все більш незалежним від сприйняття людини і прискорюється. Отримуючи імпульс від розвитку науки, зокрема від відкриття нових властивостей матерії, розробки нової техніки, конструкційних матеріалів, джерел енергії тощо, техніка стає проміжною ланкою здійснення НТР і, у свою чергу, стимулює розвиток науки.

Сучасна техніка все більше охоплює такі види трудової діяльності людний, як технологічна, транспортна, енергетична і контрольно-управлінська. Впровадження принципово нової техніки в процес виробництва безпосередньо впливає на предмети праці найновішої технології: на структуру речей на молекулярному, атомному та субатомному рівнях, що зумовлює якісні зміни у змісті праці людини, сприяє розвитку її сутнісних сил у процесі виробництва. Якщо в умовах машинного виробництва мало місце технологічне підпорядкування: праці капіталом, то автоматизована система машин є матеріальною основою для подолання техніко-економічного відчуження. Працю людини все більше замінює праця машин, людина звільняється не лише від ручної праці, а й від виконавських функцій, частково від функцій розумової праці нетворчого характеру. Відбувається перетворення процесу виробництва на науково-виробничий процес, який все більше базується на використанні потенціалу сил природи. Внаслідок функціонування автоматизованої системи машин людина виходить з безпосереднього процесу виробництва і стає поряд з виробництвом, а автомати, крім суто виконавських функцій, все більше виконують функції контролю й управління. Так уперше за всю історію цивілізації людина починає виконувати функції, що відповідають її природі, а це відкриває простір для розвитку її особистості, сутнісних сил. Водночас автоматизована техніка "виштовхує" людину з виробництва, а отже, зі сфери, в якій вона розкрила свої здібності та властивості, а в управлінні багатьма сучасними автоматами (насамперед дисплеями і моніторами) людина значною мірою втрачає свою особистість.

Третьою характерною рисою НТР є докорінні перетворення головної продуктивної сили -- працівника. Вони полягають у радикальній зміні змісту праці (а опосередковано -- значною мірою характеру праці), гармонійному поєднанні розумових, фізичних, психічних зусиль людини, в її духовному збагаченні. Докорінне перетворення робочої сили передбачає перевагу розумових зусиль, духовних здібностей людини в організації й управлінні виробництвом, високий рівень освіти і кваліфікації, що дає змогу людині швидко переходити до інших видів праці, забезпечує її професійну мобільність. Таке перетворення передбачає й те, що з-поміж потреб людини вирішальну роль відіграватимуть потреби у вільній і творчій праці, універсальному характері дій особи, у власному вдосконаленні її, виявленні талантів; потреби у всебічному розвитку здібностей людини до сприйняття знань, максимально можливому подовженні активного життя. З цього моменту почнеться розвиток людини як само мети, або абсолютне виявлення її творчих обдарувань, усіх людських сутнісних сил. Особа, яка володіє "безмежністю своїх потреб і здатністю до їх розширення" (Маркс), стане могутнім фактором економічного і суспільного прогресу, що, постійно збагачуючись, прискорюючись, за своїм ефектом перевищить сукупну дію всіх інших елементів системи продуктивних сил.

Четверта характерна риса НТР -- докорінна зміна предметів праці, поява принципово нових видів матеріалів із наперед заданими властивостями. Вони створюються на основі синтезу використовуваних раніше матеріалів і речей, що мають необхідні фізико-хімічні властивості. Так з'явилися композитні матеріали (поєднання металів і кераміки, скла й кераміки та ін.), сплави різних металів, полімери, надчисті матеріали, хімічне волокно тощо.

П'ятою важливою рисою НТР, що виникає на базі попередніх, є впровадження принципово нових технологій, створених на основі фундаментальних відкриттів: лазерних, плазмових, мембранних та ін. Їм властиві маловідходність, зростання продуктивності праці в десятки разів, висока якість продукції, екологічна чистота тощо.

Шоста характерна риса НТР -- революція у використовуваних людьми силах природи. Уперше широке таке використання мало місце під час промислової революції кінця XVIII -- початку XIX ст., коли у безпосередньому виробництві були задіяні вітер, пара, електроенергія. В умовах НТР взаємодія людини і природи в ідеальному вигляді характеризується розвитком природничих наук (відбувається перехід на молекулярний, субмолекулярний та атомний рівні), що відкрило шлях до використання ядерної енергії, енергії Сонця, океанських припливів, підземного тепла Землі тощо.

Сьома риса НТР -- впровадження принципово нових форм і методів організації виробництва і праці. Так, якщо в попередній період домінуючою була система Тейлора, то нині переважають створення автономних бригад, система Мейо, людських стосунків, збагачення змісту праці.

Восьма риса НТР -- початок інформаційної революції, матеріальною базою якої є поява принципово нових засобів передавання інформації (космічні, волоконно-оптичні засоби зв'язку), тобто революція у засобах зв'язку. Так, за допомогою оптичного волокна завтовшки в людський волосок впродовж однієї секунди на відстань у сотні кілометрів передається текст місткістю у декілька тисяч Біблій. Внаслідок інформаційної революції зростає інформатизація праці, інформаційна місткість галузей і виробництв, створених благ.

Розкриття основних рис НТР дає змогу розгорнуто, системно визначити її сутність, що полягає в таких революційних перетвореннях науки, техніки та технології, які зумовлюють докорінні зміни у взаємодії людини і природи, особистих і речових факторів виробництва, системи продуктивних сил та їх речової форми, що, у свою чергу, детермінує принципові зміни ролі лю­дини в суспільному виробництві, перетворення науки на безпо­середньо продуктивну силу.

Загалом категорія НТР належить до техніко-економічних категорій (тобто тих, що відображають розвиток технологічного спо­собу виробництва, але не відображають еволюцію виробничих від­носин і господарського механізму). Водночас НТР внаслідок дії закону відповідності виробничих відносин рівню й характеру продуктивних сил зумовлює зміни в інших елементах економічної сис­теми, тобто соціально-економічні зміни. Проте ці зміни -- наслідок дії НТР, а тому не є її соціально-економічною сутністю.



2.3 Особливості сучасного етапу НТР

З середини 70-х років почався новий етап розвитку НТР, пов'язаний передусім з електронною автоматизацією матеріального виробництва й обігу, науково-технічної творчості. Його вихідним пунктом є поява і розвиток мікропроцесорів на великих інтегральних схемах -- мікропроцесорна революція. Так, кристал площею 1 см2 може за допомогою магнітних хвиль накопичувати 5 млн. біт інформації. Така мініатюризація основних блоків комп'ютерних систем, у тому числі пристроїв пам'яті (або блоків пам'яті), дає змогу підключати їх до будь-якої машини і механізму як керуючу частину. Завдяки цьому з'явилися досконалі комп'ютери, електронні блоки управління в побутовій техніці тощо. В сучасних суперкомп'ютерах міститься 16 і 61 тис. паралельно діючих мікропроцесорів, що дає змогу здійснювати до 7 млрд. операцій за секунду. У США ведуться розробки супер­комп'ютера, що містить майже 1 млн. мікропроцесорів, який здійснюватиме 10000 операцій за секунду. До 70% таких машин створюється у США, 28% -- в Японії, 1% -- у Німеччині.

Якісне поліпшення інформаційної місткості, надійності, швидкості роботи комп'ютерних систем, їх гнучкості й автономності (без втручання людини) стало матеріальною основою для створення комп'ютерів п'ятого та шостого поколінь, спроможних "розуміти" мову людини, "читати" знімки, графіки та інші символи, що значно прискорює створення "штучного інтелекту. Для нормального функціонування таких комп'ютерів необхідна велика кількість різних програм, за допомогою яких зовнішня інформація перекладається на цифрову мову. Цим видом інтелектуальної та професійної діяльності в США зайнято понад 500 тис. фахівців, що свідчить про появу і швидке поширення нового виду професій, сприяє збільшенню питомої ваги осіб розумової праці.

Користування комп'ютерами п'ятого та шостого поколінь буде, як вважають спеціалісти, не складнішим, ніж користування телефоном. Сучасний комп'ютер, доповнений відповідною технікою зв'язку, дає змогу окремому робітникові розв'язувати чимало завдань. Мікропроцесорна революція підвищила комп'ютерну грамотність робітників, зменшила їх фізичне навантаження, зросла роль розумової праці, а отже, значно прискорився науково-технічний прогрес.

Розгортання мікропроцесорної революції, у свою чергу, стало матеріальною основою роботів третього покоління, або "інтелектуальних" роботів. Це створює матеріальну передумову для комплексної автоматизації виробництва, формування "безлюдних виробництв", або заводів-автоматів, тобто для найвищого ступеня автоматизації, який передбачає виготовлення машин самими машинами. Завдяки цьому з'являється можливість неперервної роботи, величезного зростання продуктивності суспільної праці, швидкого освоєння нової продукції, системного контролю за якістю продукції, що виробляється. Все ширшого розвитку набувають ресурсо- і працезаощаджуючі напрями науково-технічного прогресу.

Новий етап НТР, що розгорнувся, характеризується також інтенсивним розвитком біотехнологій, зокрема генної та клітинної інженерії. На їх основі з'являються нові галузі промисловості, знижується енергомісткість і матеріаломісткість у сільському господарстві, нафтовій, хімічній галузях, революціонізують­ся медицина, виробництво продуктів харчування тощо.

Розвиток біотехнології готує ґрунт для розгортання "біологічної", "біотехнологічної" революції. Йдеться насамперед про те, що за допомогою генної інженерії створюватимуться нові організми з наперед заданими властивостями, змінюватимуться спадкові якості сільськогосподарських рослин і тварин. Зокрема, докорінний переворот у сільському господарстві очікується від вироблення у сільсь­когосподарських рослин здатності засвоювати азот безпосередньо з повітря, збільшення у них кількості та якості білків, цукрів, вітамінів. За прогнозами, через 50 років більшість сільськогосподарських продуктів вироблятимуться за допомогою біосинтезу.

Важливим каталізатором науково-технічного й економічного прогресу, нових винаходів, технологій в усіх галузях економіки є космонавтика, освоєння космічного простору. Вже нині без них неможливі супутниковий зв'язок, точна метеорологія, навігація. В космосі одержано досконалі кристали для напівпровідникової промисловості, біологічно активні та чисті препарати. Саме в космосі виготовлятиметься все більше чистих і специфічних продуктів, здійснюватиметься контроль енергопостачання (за рахунок збирання сонячної енергії в космосі та її передання на Землю), дистанційне зондування Землі з космосу. У віддаленій перспективі в космосі буде створено могут­ній промисловий потенціал. Здійснення цих проектів також неможливе без комп'ютерних систем.

Бурхливий розвиток електронної техніки зумовлює поступове перетворення всієї інформаційної діяльності, створення потужних індустріально-інформаційних комплексів як у національних, так і в міждержавних межах, а їх електронізація є одним із найважливіших напрямів сучасного етапу НТР. До цього комплексу належать патентна справа, надання комп'ютерних послуг бізнесу, засоби масової інформації, збирання, обробка, система­тизація інформації та надання її кінцевому споживачеві, що передбачає зближення комп'ютера і споживача інформації, інтеграцію комп'ютерів; обслуговування комп'ютерів дедалі більше здійснюватиметься через штучні супутники Землі. Одна з ланок цієї системи -- широка мережа інформаційних пунктів.



3. Особливості прояву економічного прогресу в Україні

Економіка України перебуває на етапі великих змін. Вони викликані не лише новими завданнями в області їх соціально-економічного розвитку, але і проблемами, які породжені сучасним рівнем науково-технічного прогресу. Економічний ріст країни забезпечується не лише за рахунок переходу до ринкових відносин, а й за рахунок введення у виробництво новітньої техніки і технології, які б відповідали світовим стандартам.

Впродовж тривалого часу в умовах НТР наука в Україні розвивалася переважно екстенсивним шляхом: невпинно зростала кількість наукових установ та їх підрозділів, нерідко поспіхом, без необхідного відбору формувався їх кадровий склад. В таких умовах дуже часто не вистачало часу, а головне, коштів для оснащення їх технічним обладнанням, необхідним для плідної наукової діяльності. За таких умов поглиблювався розрив у рівнях розвитку фундаментальної та галузевої науки, внаслідок чого у багатьох напрямах розвитку техніки, особливо у створенні та освоєнні новітніх технологій, країна хронічно відставала від рівня, досягнутого промислово розвиненими країнами Заходу. Фундаментальні наукові розробки та відкриття

українських вчених у різних галузях знань, хоч і стали справжнім національним надбанням найперспективнішого рівня і достойним внеском у скарбницю світової науки, але їх було порівняно мало.

Особливо незадовільним залишався стан впроваджень результатів наукових досліджень у виробництво. І справа полягала не тільки у застарілому господарському механізмові та індиферентності до впроваджень споживачів нової техніки, що, безумовно, мало місце. Деякі науково-дослідні та проектно-конструкторські установи пропонували підприємствам дослідні зразки нової техніки, не готові до їх практичного застосування. Більше того, іноді під виглядом новинок пропонувалась техніка і технологія вчорашнього дня. Дуже часто поза увагою науковців залилися такі суттєві якісні показники техніки і технологій, як ресурсозбереження, безпечність експлуатації, підвищення продуктивності праці тощо.

Негативні явища у розвитку науки призводили не тільки до зниження темпів зростання виробництва, але і до повільного оновлення засобів праці та виготовлюваної продукції. Причиною цих недоліків стали неполадки в організації наукових досліджень та прикладних розробок, розпорошення сил дослідників на другорядних напрямках розвитку науки, паралелізм, дублювання, відомча замкненість, у той час як вагомі світові та вітчизняні відкриття робились на стику різних наук.

...