Науково-технічна революція та її вплив на економічний розвиток

Таким чином, попри відзначені недоліки та прорахунки, наука, генеруючи новітні природні, технічні та гуманітарні знання, в умовах НТР здійснює універсальний вплив на суспільні відносини та трудову діяльність людей. В умовах науково-технічної революції прискорюються процеси розвитку і самої

науки, і виробництва, що як свідчить набутий досвід, має приводити до інтеграції наукових знань з їх практичним використанням.

У 80-х роках, коли в СРСР було взято курс на перехід до інтенсивних методів господарювання, постало питання також про нову фундаментальну модель науки, максимальну реалізацію фундаментальних досліджень у формі конкретних науково-технічних нововведень. Але необхідного перелому не було досягнуто ні у виробництві, ні у науці. Упущені можливості обернулися відставанням технічного рівня виробництва, зниженням конкурентоспроможності радянської продукції на світовому ринку.

Після проголошення незалежності знову постало питання про реформування науки України, було схвалено Концепцію розвитку академічної науки. У ній наголошувалося на необхідності збереження національної Академії наук як унікальної системи, яка відкриває широкі можливості для ефективної підтримки фундаментальної науки з боку держави, розвитку демократичних принципів організації дослідницького процесу.

Але в умовах політичної та економічної нестабільності, кризових явищ у суспільстві, які невпинно наростали та деформування державного фінансування наукових установ, накреслені Концепцією заходи не втілювалися у життя. Із року в рік зберігається згубний принцип залишкового фінансування науки, який реально загрожує втратою авторитету науки та завойованих нею позицій. В умовах формування нових економічних відносин значно ускладнилися взаємозв'язки наукових колективів з підприємствами, з'являються нові перешкоди у впровадженні розробок вчених. Оскільки економічні реформи в Україні впродовж останнього десятиліття виявилися не досить ефективними і постала реальна перспектива переходу країни у ХХІ столітті до числа другорозрядних держав деякі вчені висловлюють слушні пропозиції виходу із ситуації, що склалася. Для цього необхідно органічно поєднати ринкові можливості із набутим Українською науково-технічним і виробничим потенціалом, чітко визначивши стратегічні напрямки проривів у технологіях, які зможуть докорінно поліпшити економічну ситуацію. Такими напрямами можуть стати технології у літакобудуванні, біотехнології, ракетоносіях, супутникових технологіях, телекомунікації, зв'язку тощо.

Якщо у цих напрямках створити національні науково-технічні програми і забезпечити їх фінансовими ресурсами із різних джерел, продукція із написом “зроблено в Україні” цілком реально може стати конкурентоспроможною на світових ринках.

Висновки

Отже, з вищенаведеного можна зробити наступні висновки:

Поняття “прогрес” від латинського “прогресус”, що означає рух вперед. З цієї точки зору економічний прогрес означає поступовий розвиток всієї економічної системи та кожного її елемента:

1). Продуктивних сил.

2). Техніко-економічних відносин.

3). Організаційно-економічних відносин.

4). Виробничих відносин.

5). Господарського механізму.

Економічний прогрес являється основою суспільного прогресу, складовими якого, крім економічної сторони, є також соціальна, правова, політична, національна, культурна, духовна сторони.

Слід розрізняти два основних типи економічного розвитку:

а) екстенсивний;

б) інтенсивний.

При екстенсивному типі - ріст економіки досягається шляхом залучення додаткових матеріальних, грошових, трудових ресурсів на незмінній технічній основі.

Основними факторами економічного зростання екстенсивного типу є:

а) зростання обсягу інвестицій;

б) збільшення численності працюючих;

в) зростання обсягу основних і оборотних фондів.

При інтенсивному типі економічного зростання збільшення обсягу виробництва здійснюється за рахунок таких факторів:

1) введення нових технологій;

2) ріст загальноосвітнього та професійного рівня працівників;

3) раціональне використання основних і оборотних фондів;

4) розвиток підприємницької ініціативи;

5) вдосконалення наукової організації праці;

6) розвиток інформаційної сфери;

7) зростання продуктивності праці;

8) економія всіх видів ресурсів.

Інтенсифікація виробництва знаходить свій прояв у зростанні суспільного поділу праці, тобто в збільшенні випуску кінцевої продукції, підвищенні її якості, в прогресивних структурних змінах виробництва.

Основні форми інтенсивного типу розвитку економіки на сучасному етапі:

а) фондозберігаюча;

б) працезберігаюча;

в) ресурсозберігаюча.

Основними критеріями економічного прогресу являються:

а) розвиток та вдосконалення продуктивних сил суспільства;

б) технічна будова виробництва ( С : V );

в) найголовнішим критерієм економічного прогресу є задоволення потреб людини та її розвиток.

В залежності від структури продуктивних сил відбувається конкретизація найвищого, усуспільнюючого критерію економічного прогресу. Оскільки головною продуктивною силою є робоча сила, працівник, а людина одночасно виступає і елементом продуктивних сил, і носієм виробничих відносин, тобто суб'єктом відносин власності, то головним критерієм суспільного способу виробництва є розвиток самої людини, її інтересів та цілей.

Виходячи з цього, різниця між способами виробництва полягає в тому, що в одних із способів виробництва економічний прогрес підлеглий розвитку певного класу, а в інших - розвитку більшості населення. Критерій розвитку людини завжди відбивається в дії механізму основного економічного закону того чи іншого способу виробництва.

Протиріччя є джерелом саморозвитку, його рушійною силою. Але слід підкреслити, що кожне протиріччя проходить в своєму розвитку такі етапи:

а) тотожність;

б) різниця;

в) протилежність;

г) конфлікт;

д) розв'язання протиріч.

Розвитку продуктивних сил характерні свої протиріччя. Вони підпорядковуються своїм внутрішнім законам. Прагнення людей пристосовувати до своїх потреб нові джерела енергії, корисні копалини і т.д. породжує протиріччя між людьми і природою, які являють собою внутрішні джерела розвитку всієї системи продуктивних сил. Ця система, незалежно від типу суспільно-економічної формації, включає такі елементи:

1) робочу силу;

2) засоби праці;

3) предмети праці;

4) сили природи, які використовуються людьми.

Основними факторами економічного прогресу є:

1) протиріччя продуктивних сил;

2) протиріччя техніко-економічних відносин;

3) протиріччя економічної власності;

4) протиріччя господарського механізму;

5) протиріччя між продуктивними силами і відносинами власності;

6) протиріччя між сферами відтворення.

економічний праця інвестиція валовий

Список використаної літератури

1. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. - К.: Ніка -Центр, 2000

2. Економічна теорія - С.В. Мочерний, Київ “Видавничий центр ”Академія” 1999

3. Козюк В.В., Родіонова Л.А., Вергелес Т.І., Длугопольський О.В., Заклекта О.І. Історія економіки та економічної думки. ХХ - початок ХХІ ст. 2011

4. В.В. Онікієнко, Л.М. Ємельяненко, І.В. Терон. Інноваційна парадигма соціально-економічного розвитку України (За ред. В.В. Онікієнка). - К.: РВПС України НАН України, 2006

5. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії.-К.: Вища школа, 1995.

6. Клімко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії. - К.: Вища школа, 1997

7. Патон Б.Є. Створення нових технологій - актуальне завдання науковців /Патон Б.Є. // Вісник АН УРСР. - 1979. - №12.

Размещено на Allbest.ru