Інвестиції в людський ресурс

Дедалі більше у створенні активів людського капіталу зростає роль окремих підприємств. Часто вони стають найефективнішими виробниками цього капіталу, оскільки здійснюють підготовку персоналу відповідно до поточних і перспективних потреб виробництва, а також мають достовірну інформацію про перспективні напрями капіталовкладень у навчання та професійну підготовку. Однак, підприємствам притаманний прагматичний підхід: вони роблять інвестиції в людський капітал лише доти, доки вони приносять економічну віддачу. Моральні зиски, інтегрований соціальний ефект від цих інвестицій є в основному суспільним благом, у розвитку якого зацікавлена держава, а не конкретне підприємство. Саме тому в цивілізованому світі держава економічними методами заохочує підприємства до інвестування в людський капітал.

Інвестуючи у своїх працівників, підприємства активізують їхню трудову віддачу, підвищують продуктивність праці, скорочують витрати робочого часу, зміцнюють свою конкурентоспроможність. Кошти вкладаються в організацію професійної підготовки та підвищення кваліфікації, на профілактичні заходи для зміцнення здоров'я працівників, у цілому - на підвищення якості трудового життя. Науково-технічний прогрес потребує значних витрат, пов'язаних з оновленням знань. Формальна освіта вже давно не єдиний і недостатній метод підготовки людини навіть до трудової діяльності, не кажучи вже про весь комплекс людської життєдіяльності. Отримання диплома і початок трудової діяльності має стати не завершенням процесу освіти, а лише закінченням її загальної, попередньої стадії і початком більш спеціалізованого тривалого процесу набуття професійної кваліфікації, компетентності, загальнолюдської мудрості.

Необхідність здійснення інвестування у людський ресурс працівників у вигляді обов'язкового постійного процесу на підприємствах пояснюється стрімким розвитком НТП, збільшенням чисельності людей, які здійснюють економічні відносини, міграцію трудових ресурсів, а саме головне посиленням конкуренції. Внаслідок цих чинників з'являються нові товари технології, ринки, галузі і будь-яке підприємство змушене виділяти кошти на власний розвиток - інвестувати, і значна частина цих коштів спрямовується у персонал, який є головним ресурсом і рушійною силою розвитку підприємств.

Треба врахувати, що навіть у економічно розвинутих країнах питання необхідності інвестування людського ресурсу є дуже дискусійним. У сучасних умовах (особливо під час кризових явищ) підприємства усе менше бажають брати на себе додатковий тягар витрат щодо інвестування у підготовку та розвиток персоналу, намагаються більшу частину витрат перекласти на працівників. Для цього деякі підприємства на роботу приймають лише підготовлений конкурентоспроможний персонал і кожні декілька років оновлюють кадровий склад. Тому кожній працездатній людині потрібно усвідомити необхідність і обов'язковість самоінвестування. Самоінвестування на особистому рівні передбачає необхідність планування та здійснення постійних інвестицій у підтримку здоров'я, отримання знань, підвищення кваліфікації, здійснення творчості протягом всього життя. На жаль, більшість людей нехтує самоінвестуванням, здійснює його тимчасово, на початку формування кар'єри або внаслідок виникнення крайньої необхідності. Але необхідно врахувати що у XXI ст. у суспільному житті набувають сили нові тенденції: структурні зміни на ринку праці (зменшення потреби на традиційні професії та виникнення нових), збільшення кількості інформації, активізація міжнародних відносин та інтеграційних процесів, які вимагають стратегічності у самоінвестуванні працівників. Науково-технічний прогрес потребує значних витрат, пов'язаних з оновленням знань. Формальна освіта вже давно не єдиний і недостатній метод підготовки людини навіть до трудової діяльності, не кажучи вже про весь комплекс людської життєдіяльності. Отримання диплома і початок трудової діяльності має стати не завершенням процесу освіти, а лише закінченням її загальної, попередньої стадії і початком більш спеціалізованого тривалого процесу набуття професійної кваліфікації, компетентності, загальнолюдської мудрості.

Таким чином, можна зробити висновок, що забезпечення сталого економічного розвитку підприємства, розширення виробництва та соціалізація праці вимагають обов'язкового інвестування у людський потенціал. Інвестуючи у своїх працівників, підприємства активізують їхню трудову віддачу, підвищують продуктивність праці, скорочують витрати робочого часу, зміцнюють свою конкурентоспроможність. Кошти вкладаються в організацію професійної підготовки та підвищення кваліфікації, на профілактичні заходи для зміцнення здоров'я працівників, у цілому -- на підвищення якості трудового життя.

Висновок

У висновку можна відзначити наступне: благополуччя і сталий розвиток будь-якої нації залежить від людського капіталу, тому необхідна продумана і послідовна політика в галузі розвитку людських ресурсів і збалансованих інвестицій в людський капітал, як на рівні окремої фірми, так і в цілому на рівні держави.

Поняття людського капіталу стало інтенсивно використовуватися світовою наукою, гідно оцінила роль інтелектуальної діяльності, з'ясувавши необхідність і високу ефективність вкладень в людський капітал. Концепція людського капіталу відіграє центральну роль в сучасному економічному аналізі.

Величина людського капіталу обумовлена ??умовами його формування та розвитку. Тому велике значення приймають інвестиції в людський капітал на рівні сім'ї, де відбувається накопичення інтелектуальних і психофізіологічних здібностей людини, які є фундаментом для подальшого розвитку та постійного вдосконалення людського капіталу індивіда.

Економічні оцінки людського капіталу стали широко використовуватися як на мікроекономічному, так і макроекономічному рівнях для визначення величини національного багатства, втрат суспільства від воєн, хвороб і стихійних лих, в сфері страхування життя, вигідності інвестицій в освіту, охорону здоров'я, міграцію і для багатьох інших цілей.

Список використаної літератури

1.Добрынин А.И. Человеческий капитал в транзитивной экономике: формирование, оценка, эффективность использования / Добрынин А.И., Дятлов С.А., Цыренова Е.Д. - СПб.: Наука, 1999. - С. 53.

2.Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки / О.А. Грішнова. - К.: Знання, 2001. - 254 с.

3.Сименко И.В. Инвестиции в человеческий капитал в контексте устойчивого развития экономики Украины / И.В. Сименко, И.В. Сорока // Меркурий. - 2001. - №2.

4. Управління людськими ресурсами - Воронкова В.Г.

5. Змієнко М.О. Інвестиції в людський капітал та методи оцінки ефективності їх залучення / М.О. Змієнко //

6. Степаненко Н.О. Інвестування в людський капітал на сучасному етапі розвитку української економіки / Н.О. Степаненко // БизнесИнформ. - № 11(2). - 2009. - С. 181-183.

7. Особливості інвестування в людський капітал (Брицька І.,Іванюк Л.)

Додаток 1

Рис. 1.1 Формування основних активів людського капіталу за рахунок інвестицій

Размещено на Allbest.ru