Сучасний стан і перспективи розвитку автомобільної промисловості України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Навчально-науковий інститут Економіки та менеджменту

Факультет економіки і підприємництва

Кафедра економіки

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Регіональна економіка»

на тему: «Сучасний стан і перспективи розвитку автомобільної промисловості України»

Виконала: студентка гр. ЕП-212 ФЕП

Перевязко В.С.

Перевірила: к.е.н., доц. Борисюк І.О.

Київ 2015



Зміст

машинобудівний автомобільний економічний розміщення

Вступ

1. Сучасний стан і перспективи розвитку автомобільної промисловості України

1.1 Сутність, місце і значення автомобілебудування в машинобудівному комплексі. Чинники, які впливають на розміщення галузі

1.2 Розвиток автомобілебудування в світі

1.3 Галузева і територіальна структура українського автопрому

1.4 Основні економічні показники розвитку автомобільної галузі України

1.5 Проблеми та перспективи розвитку автомобільної промисловості України

2. Аналітична частина: Проаналізувати показники роботи промисловості в Україні та її регіонах

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

У теоретичній частині курсової роботи буде розглянуто сучасний стан і перспективи розвитку автомобільної промисловості України та її наступні аспекти:

Сутність, місце і значення автомобілебудування в машинобудівному комплексі. Чинники, які впливають на розміщення галузі. Розвиток автомобілебудування в світі. Галузева і територіальна структура українського автопрому. Основні економічні показники розвитку автомобільної галузі України.

В автомобілебудуванні нашої країни склалася чітка спеціалізація підприємств по випуску окремих типів машин. Виникнувши в силу особливостей свого розміщення в промислово розвинутих районах України, де малися найбільше сприятливі умови для організації внутрішньої і міжгалузевої кооперації, автомобілебудування зараз почало розвиватися і в нових економічних районах.

Україна - єдиний виробник середніх міських, усіх видів туристських і міжміських автобусів, великовантажних лісовозів, трубовозів і багатоцільових автомобілів, автонавантажувачів вантажопідйомністю 5 т і вище, а також легкових малолітражних автомобілів першої групи.

На сьогоднішній час до автомобільного комплексу належать чотири автозаводи, 94 підприємства , які випускають комплектуючі вироби, 150 заводів колишньої оборонної промисловості та 160 підприємств інших галузей, що так чи інакше причетні до автопрому.

В аналітичній частині будуть розглянуті показники роботи промисловості в Україні та її регіонах.

Промисловість-- найважливіша галузь народного господарства, що справляє вирішальний вплив на рівень розвитку продуктивних сил суспільства; це сукупність підприємств (заводів, фабрик, шахт, електростанцій), зайнятих виробництвом знарядь виробництва як для самої промисловості, так і для інших галузей народного господарства, а також видобутком сировини, матеріалів, палива, виробництвом енергії, заготівлею лісу і подальшою обробкою продуктів, отриманих у промисловості або вироблених у сільському господарстві.

У промисловості працює близько 18% зайнятого населення України і створюється близько 26% ВВП. В структурі промисловості найвищу питому вагу займають чорна металургія, машинобудування, електроенергетика, хімічна та харчова промисловості



1. Сучасний стан і перспективи розвитку автомобільної промисловості України

1.1 Сутність, місце і значення автомобілебудування в машинобудівному комплексі. Чинники ,які впливають на розміщення галузі

Машинобудівний комплекс -- це сукупність галузей промисловості, що виробляють машини й устаткування для всіх ланок народного господарства.

На машинобудівельних підприємствах створюються засоби праці для підприємств інших галузей економіки, використовуючи досягнення наукових досліджень, передовий вітчизняний досвід та досвід розвинутих країн. Діяльність цих підприємств спрямована на виготовлення машин і обладнання, що забезпечують загальне зростання обсягів виробництва та продуктивності праці, зниження собівартості продукції.

Підприємства машинобудування об'єднуються в одне ціле на основі спільності технології, сировини, а також призначення готової продукції. Великі галузі, наприклад, сільськогосподарське, енергетичне, транспортне машинобудування, поділяються на менші. Так, транспортне машинобудування складається з авто-, судно-, вагоно-, тепловозо-, літакобудування тощо, автомобілебудування--з виробництва легкових, вантажних автомобілів, автобусів (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Машинобудівний комплекс



У структурі підприємств машинобудівної галузі 24,5% підприємств належать до приватної форми власності, 3,2% належать державному сектору, 0,5% відносяться до інших форм власності, максимальний сектор займає колективна форма власності, до неї належать понад 72% промислових підприємств комплексу, де виробляється 79,7% готової продукції, 55% з них -акціонерні товариства, відповідно виробляють 67,4%, що вище, ніж в цілому по промисловості.

Ефективність роботи підприємств машинобудівельної галузі залежить від сукупності організаційно-економічних та соціальних факторів. Серед них -- спеціалізація та кооперування виробництва, їх розміщення на території окремих регіонів, впровадження у виробництво нових типів машин та устаткування, вдосконалення галузевої структури, наявність кваліфікованих кадрів. На роботу підприємств впливають визначені державою умови для економічної самостійності в комерційній діяльності тощо.

Важливе значення має територіальне розташування підприємств машинобудування, використовуючи позитивні умови для роботи підприємств на території окремих регіонів, окремих міст, враховуючи забезпеченість підприємств кваліфікованими кадрами, паливно-енергетичними ресурсами, можливостями для надійного та ефективного обслуговування тощо. У зв'язку з цим значна увага приділяється впровадженням спеціалізації та кооперування виробництва у машинобудуванні.

Спеціалізація виробництва передбачає концентрацію випуску конструктивно і технологічно подібних виробів, а також концентрацію на окремих підприємствах. Вона сприяє зростанню продуктивності праці за рахунок використання спеціалізованого високопродуктивного обладнання, раціональних технологічних процесів та організації праці.

Галузева спеціалізація передбачає зосередження виробництва конструктивно схожих машин та обладнання на окремих підприємствах.

Відповідно галузевої спеціалізації виділяють підприємства важкого машинобудування, суднобудування, сільськогосподарське машинобудування, верстатобудування, приладобудування, авіа- та ракетобудування, електронної промисловості тощо.

Позитивні результати діяльності підприємств галузевої спеціалізації залежить в значній мірі від наявності подетальної (вузлової) спеціалізації. Подетальна спеціалізація означає зосередження на окремих підприємствах виробництва обмеженої кількості деталей, вузлів, агрегатів для їх подальшого використання на по предметно спеціалізованих підприємствах. До такого виду спеціалізації відносять підшипникові заводи, заводи автомобільних двигунів тощо.

Автомобільна промисловість - це провідна галузь машинобудування, що суттєво впливає на вирішення економічних, соціальних, екологічних і науково-технічних проблем у будь-якій індустріально розвиненій країні.

Автомобілебудівна промисловість включає підприємства з виробництва легкових, вантажних, спеціалізованих автомобілів, автобусів, деталей та комплектуючих виробів.

Розвиток автомобільної промисловості є активною державною політикою багатьох країн, націленою на збільшення та підтримку темпів економічного зростання власної економіки і рівня зайнятості населення. Об'єктивний аналіз зовнішніх чинників, що впливають на автомобільну промисловість, а також теоретичних основ державного регулювання економіки необхідний для ухвалення адекватних рішень щодо розвитку галузі автомобілебудування.

Виходячи з цієї позиції, соціально-економічний аспект розвитку автомобілебудування стає основним мірилом ефективності державної політики у галузі автомобілебудування.

Тривалий час стан автомобільної галузі багато в чому визначав стан всієї економіки розвинутих країн. Його роль в економіці надзвичайно велика, майже не існує галузі господарства, де б не застосовувалася продукція автомобілебудування. Особлива роль автомобілебудування полягає в тому, що з ним пов'язаний якісний переворот у техніці та у прискоренні темпів НТР; інтенсифікація економічного розвитку та підвищення продуктивності праці як за рахунок постійного технічного прогресу у самій галузі, так і за рахунок забезпечення всіх галузей господарства найсучаснішими засобами перевезення.

Підприємства цієї галузі нерідко розміщуються "вільно" і все частіше виникають у країнах, що розвиваються, з розрахунку на дешеву працю. На розміщення автомобільної промисловості не впливають сировинні і паливно-енергетичні ресурси, слабко впливають райони споживання готової продукції Розміщення підприємств авомобільної промисловості визначається передусім економічними чинниками, найголовнішим з яких є трудові ресурси, а також наявність транспортних магістралей. Тому всі виробництва можуть розміщуватися в тих регіонах, що задовольняють чинники розміщення.

Серед економічних чинників дуже важливі кооперація і спеціалізація. Спеціалізація визначається профілем автомобільного заводу і характером продукції. Найпоширенішою в галузі є предметна спеціалізація, технологічна, подетальна. Поглиблення спеціалізації дає змогу знизити собівартість продукції.

Собівартість виготовленої продукції на глибоко спеціалізованих підприємствах і радіус її перевезення до районів споживання перебуває в обернено пропорційній залежності. Тому заводи подетальної спеціалізації територіально значно віддалені від заводів предметної спеціалізації. Спеціалізація зумовлює розширення кооперації виробництва. Автомобільні підприємства кооперуються з іншими галузями промисловості - хімічною, металургійною, електротехнічною, текстильною та ін. Великі межі концентації виробництва на основі спеціалізації й кооперації зумовлюють значимість транспортного чинника.



1.2 Розвиток автомобілебудування в світі

Галузь автомобілебудування була закладена в Германії, де в 1885 році Карл Бенц (KarlBenz) (1848-1929) сконструював свій триколісний "віз з бензиновим двигуном". Тоді ж Готліб Даймлер (GottliebDaimler) (1834-1900) побудував велосипед з мотором, а рік потому -- "віз" на моторній тязі.

А потім розгортання конвейєрного масового виробництва автомобілів, започаткованого в 1903 році Генрі Фордом на власному заводі -- стала значною галуззю промисловості багатьох країн світу, особливо: США, Японії, Німеччини та Південної Кореї.

Поки в Німеччині Бенц переживав кризу, а Даймлер, незважаючи ні на що, прагнув до вдосконалення своїх моделей, Франція прийняла естафету технічної ініціативи. Найсильнішою була фірма "Panhard et Levassor", яка спочатку спеціалізувалася на випуску стрічкових пилок і деревообробних верстатів. У 1890 році вона приступила до виробництва двоциліндрового V образного двигуна "Daimler" і тоді ж представила публіці два екіпажі, в кожному з яких замість гужовий тяги використовувався двигун "Daimler", встановлений в середині кузова.

Англія залишалася позаду Франції та Німеччини з виробництва легкових автомобілів. Перший "Daimler", створений англійцями, з'явився в 1897 році. Він являв собою всього-на-всього копію моделі "Panhard et Levassor", оснащену двигунами "Daimler", які спочатку імпортувалися з Німеччини. Перший "Lanchester" був виготовлений в 1895-1896 роках і не був схожий ні на один автомобіль того часу.

Зараз в автомобільній промисловості існує ряд тенденцій, які свідчать про важливість та значення її, а також суміжних з нею галузей в економіці промислово розвинутих країн. Спостерігається абсолютно новий підхід у технічному розвитку автомобіля, організації і технології його виробництва.

Світове автомобілебудування безпосередньо працевлаштовує 4 млн чол. Ще 8 млн чол. працюють у галузях, які поставляють для автомобілебудування матеріали і компоненти. Ця галузь лідирує за кількістю транснаціональних компаній -- близько десяти провідних компаній випускають 80 % світової продукції автомобілебудування.

Раніше підприємства автомобільної промисловості явно тяжіли до центрів виробництва металу, гуми, зручних транспортних комунікацій тощо. Завдяки цьому виникли центри, наприклад, у Детройті (США), у Турині (Італія), на острові Хонсю (Японія). Сьогодні спеціалізовані заводи з випуску окремих деталей, вузлів і агрегатів усе частіше виникають там, де є робоча сила і попит.

За результатами статистики останні кілька років лідерами з виробництва автомобілів є: Китай - 14 485 326 шт., Японія - 7 158 525 шт., Німеччина - 5 871 918 шт., Південна Корея - 4 221 617 шт., Індія - 3 038 332 шт., США - 2 966 133 шт.

Найбільші компанії у галузі автомобілебудування, які вже багато років займають лідируючі позиції на світовому ринку:

BMW. Bayerische Motoren Werke AG абоскор. BMW (Баварські моторні заводи, БМВ) німецький автобудівний та авіамоторний концерн і одноіменна торгова марка автомобілів преміум та люкс-класу і мотоциклів. Всього в 2014 році BMW Group продала 1,286,310 автомобілів під марками BMW, MINI і Rolls-Royce (у 2013 році - 1 435 876 штук, 10,4%). З цим показником BMW Group зайняла перше місце серед преміум марок автомобілів.

Volkswagen AG. Volkswagen AG -- німецький автомобільний концерн. За формою власності є акціонерним товариством. Volkswagen AG разом з концернами Toyota та GM-Group входить в трійку найбільших світових автовиробників, випускає автомобілі під торговими марками Audi, Bentley, Bugatti, Lamborghini, Seat, MAN, Scania, Љkoda, Porsche (з 2011 року) і власне Volkswagen. Виробляє легкові автомобілі, позашляховики, вантажівки, мікроавтобуси. Штаб-квартира розташована у Вольфсбурзі (Німеччина).

Ford . Форд Момтор Коммпані (англ. Ford Motor Company)-- американська автомобілебудівна компанія, виробник автомобілів марки «Форд». У 1903 компанію заснував Генрі Форд; штаб-квартира в місті Дірборн (штат Мічиган). Компанія здобула популярність як перша що у світі застосувала поточний метод виробництва: класичний автоскладальний конвеєр. Президент -- Алан Мулаллі. Компанія випускає широкий спектр легкових і комерційних автомобілів під марками Ford, Lincoln, Mercury. Під контролем Ford знаходяться такі відомі виробники автомобілів як Jaguar, Daimler а також Mazda (частково). Підприємства Ford розташовані в США, Канаді, Мексиці, Німеччині, Бразилії, Аргентині, Іспанії, Китаї та ін. Загальна кількість зайнятих в компанії -- 327,5 тис. чоловік. Ford -- четвертий за об'ємом випуску автовиробник у світі після Toyota, General Motors і Volkswagen.

General Motors -- американський автомобільний концерн, виробляє вантажні і пасажирські автомобілі в 33 країнах і продає їх в 192 країнах. Компанія продає автомобілі під брендами Buick, Cadillac, Chevrolet, GMC, GM Daewoo, Holden, Hummer, Opel, Pontiac, Saab, Saturn і Vauxhall. Штаб-квартира розташована в Детройті. Голова ради директорів і головний керівник -- Рік Вагонер (Rick Wagoner). Зараз на заводах компанії працює 284 тис. чоловік. GeneralMotors був номером один протягом 77 років.

Toyota Motor Corporation. «Тойота» -- японська автомобільна корпорація. Одна з найбільших автомобільних компаній світу. Випускає свою продукцію під різними марками, зокрема «Дайхацу», «Лексус», «Тойота». Компанія Тойота за своїм рівнем ринкової капіталізації є найдорожчою у світі серед автомобілебудівних компаній .Toyota Motor закріпила тенденції на лідерство, відібравши лідерство у General Motors Corp. Toyota продала по всьому світу 8,97 млн. машин.

В країнах Східної Європи (наприклад, Чехія та Словаччина) автомобілебудування займає ключове місце в економіці, забезпечуючи створення 8 -10% внутрішнього валового продукту та понад 20% промислового виробництва (табл. 1.1). В цих країнах виробляється більше 100 автомобілів на 1000 жителів, що дозволяє в повній мірі покривати внутрішній попит та експортувати значні обсяги. В умовах економічної кризи Чехія та Словаччина зберегли обсяги виробництва.

Таблиця 1.1 - Обсяги виробництва легкових автомобілів в країнах Східної Європи та частка автомобілебудування в їх економіці в 2014 році

Країна	Виробництво легкових автомобілів на 1000 жителів, од.	Частка автомобілебудування в промисловому виробництві, %	Частка автомобілебудування у створенні внутрішнього валового продукту, %	Кількість працюючих, тис.чол.
Чехія	105	21,2	8,9	205
Словаччина	103	23,9	10,1	145

1.3 Галузева і територіальна структура українського автопрому

Автомобілебудівна промисловість в Україні включає підприємства з виробництва легкових, вантажних, спеціалізованих автомобілів, автобусів, деталей та комплектуючих виробів.

Підприємства, що працюють в автомобілебудівній галузі України можна поділити на три складові (табл. 1.2):

Виробники автомобілів

Складальники автомобілів

Виробники обладнання

Таблиця 1.2 - Основні підприємства автомобілебудівної промисловості Украіни

Виробники автомобілів	Складальники автомобілів	Виробники обладнання
“АвтоЗАЗ-Daewoo”	“АвтоЗАЗ-Daewoo”	Мелітопольський моторний завод
“ЛуАЗ”	“ЛуАЗ”	“АвтоЗАЗ”
“ЛАЗ”	“КримАвтоГАЗсервіс”	“Росава”
Старокостянтинівський завод “Металіст”	“Iveco-Україна”	“Дніпрошина”
Черкаський авторемонтний завод	“Чернігівавтодеталь”	“Валса”
“АвтоКрАЗ”	“УкрВолгатехсервіс”	“Чернігівавтодеталь”
Завод спортивних автомобілів	Київський авторемонтний завод №1	Машинобудівний завод “Прогрес”

Розглянемо їх стан та проблеми детальніше, оскільки кожне з цих підприємств має свої особливості і для них всіх не можна окреслити одного загального шляху розвитку.

Виробники автомобілів

“АвтоЗАЗ” (Запорізький автомобілебудівний завод)

“АвтоЗАЗ” є найбільшим виробником автомобілів в Україні. Завод випускає автомобілі “Таврія” - популярний недорогий автомобіль. Але у 90-х роках виробництво зазнало катастрофічного падіння, після того обсяг виробництва зберігався на рівні від 10000 до 15000 автомобілів на рік.

У квітні 2015 року відновив повноцінну роботу, в червні поточного року збільшив випуск автомобілів майже втричі порівняно з попереднім місяцем - до 894 од.

«ЗАЗ» з відновленням виробництва після простою з кінця минулого року, намітив план випуску автомобілів на три місяці, а подальші плани пов'язує з перспективами розвитку та стану ринку нових автомобілів в Україні. За підсумками минулого року завод отримав 2 млрд 903,6 млн грн збитку, тоді як у 2013 році його чистий прибуток становив 2,61 млн грн.

Експерти в поточному році на тлі складної економічної ситуації прогнозують продаж в Україні не більше 40-50 тис. легкових автомобілів (у 2014 році продано понад 92 тис. авто).

"ЛуАЗ" (Луцький автомобільний завод)

"ЛуАЗ" є другим за розміром виробником автомобілів в Україні. "ЛуАЗ" спеціалізується на випуску "Волині” - спеціалізованому всеприводному джипі, який складається з комплектуючих "АвтоЗАЗ". З 2006 року -- ДП «Автоскладальний завод № 1 » ПАТ " Автомобільна Компанія « Богдан Моторс».У квітні 2006 року на ЛуАЗі розпочинають випускати перші автобуси, а у 2007-му - тролейбуси. У грудні 2008 року автозавод повністю припиняє виробництво легкових автомобілів і зосереджується на випуску автобусів та тролейбусів.

"КрАЗ" (Кременчуцький автомобільний завод)

"КрАЗ" випускає важкі та звичайні вантажні автомобілі, а також автомобілі сконструйовані для різних цілей (бурові, лісогосподарські, будівельні та гірничі автомобілі). У 80-х роках "КрАЗ" випускав більш як 31500 автомобілів, третина з яких була сконструйована для військових цілей. Половина продукції вивозилась в Росію та близько 15% у країни, що розвиваються (Єгипет, Індію, Ємен).У 2015 році «КраЗ» випустили два броньовики, які врятували не одне життя наших бійців. Вартість одного такого бронеавтомобіля становить 1 мільйон доларів.

"ЛАЗ" (Львівський автобусний завод)

“ЛАЗ" виробляє три різні моделі автобусів, а також трамваї. Річна виробнича потужність становила 7800 транспортних засобів на рік, aлe завантаження доходить лише до 13%. У 2000 році було вироблено 969, значна частина з яких була експортована в Росію. Інші українські підприємства випускають автомобілі, але у вкрай малій кількості.

Складальники автомобілів:

Взагалі, автомобілі, що складаються, здебільшого виробляються з імпортованих комплектуючих виробів. "AвтоЗАЗ-Daewoo" отримує поставки від польських та південно корейських компаній, "ЛуАЗ” має російських постачальників (вони розташовані в Тольяті та Ульяновську), “Чернігівавтодеталь", “КримАвтоГАЗсервіс" та “УкрВолгатехсервіс” отримують поставки від російських підприємств, розташованих у Нижньому Новгороді. До того ж “ЛАЗ" імпортує двигуни з російського заводу “Ярославль машина” та польського "Andoria".

Фактично Україна також посіла своє місце в сегменті промислового складального виробництва автомобілів та автобусів. Завод по виробництву автобусів ”ЛАЗ" підписав угоду з фірмою "Scania” про складання автобусів. Передбачено, що певні комплектуючі будуть імпортуватися (наприклад, литовські вікна, польські сидіння та німецькі електричні системи) або виготовлятися в Україні.

Виробники обладнання:

Падіння виробництва спричинило процеси роз'єднання - нового з'єднання, які ще повністю не оформилися. Але дві категорії виробників обладнання можуть бути згадані.

До першої категорії відносяться виробники обладнання, тісно пов'язані з місцевими виробниками та складальниками. Це, наприклад, стосується Мелітопольського моторного заводу, який випускає двигуни для “АвтоЗАЗ”. Інші отримують поставки від українських підприємств та складають російські моделі: "ЧернігівАвтоДеталь" виробляє набір комплектуючих (колінчастий вал для дизельних двигунів, передній міст, підвіску тощо - всі вони призначені для моделей “ГАЗ") для складального заводу "КримАвтоГАЗсервіс”, машинобудівний завод "Прогрес” поставляє металеві комплектуючі, Харківський завод імені Малишева виготовляє коробки передач, задні мости та елементи підвіски.

Друга категорія виробників обладнання об'єдналася з мульти національними фірмами. Фірма “Iveco” створила спільне підприємство, в котрому вона має 60% капіталу, з фірмою "Моторсіч” - виробником двигунів. Приблизно65% виробництва експортується в Росію.

Автомобільні заводи України випускають автобуси (Львів, Бориспіль, Черкаси), великовантажні автомашини (Кременчук), легкові автомобілі (Запоріжжя, Луцьк), автомобільні мотори (Мелітополь). В останні роки в Україні отримала розвиток збірка автомобілів іноземних марок з комплектуючих вузлів і деталей. Центрами автомобілескладання є Луганськ, Кременчук, Чернігів, Херсон, Іллічівськ, Черкаси, Бориспіль, Сімферополь. Мотоцикли, мопеди та велосипеди виготовляють у Львові, Києві, Харкові та Чернігові.

Нині в Україні автопарк складається з 913,3 тис. вантажних автомобілів (потреба в найближчі 10 років-до 1,6 млн. штук, в тому числі 60% малої вантажопідйомності). З них 36% експлуатується понад 6 років, 40% від 3 до 6 років. Не вистачає автомобілів малої вантажопідйомності до 2 т , потреба в яких становить 40 тис на рік.

В Україні існує виробництво двигунів на Мелітопольському заводі. Проте обсяги його недостатні, якість двигунів не відповідає європейським енергетичним умовам.

Автомобілебудування - це одна із галузей машинобудування, що належить до галузей “вільного розміщення”, на які менш ніж на інші галузі впливають чинники розміщення (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Розміщення машинобудівного комплексу

Всього в Україні діє більше 40 підприємств автомобільної промисловості, які в основному сконцентровані в Запорізькій, Полтавській, Харківській і Луганській, а окремі центри створені у Львівській, Волинській та інших областях.

За даними офіційної статистики, в Україні розміщені виробництва:

автобусів -- ВАТ"Львівський автобусний завод" і ВАТ "Металіст", “Староконстянтинівский завод" (Хмельницька обл ). ;

вантажних автомобілів - ВАТ "Холдингова компанія "АвтоКрАЗ" (м. Кременчук);

малолітражні легкові автомобілі -- СП "АвтоЗАЗ-Деу" (м.Запоріжжя), Луцький автомобільний завод, “КримавтоГАЗ” (м.Сімферопіль);

легкові автомобілі підвищеної прохідності для сільської місцевості ВАТ "Луцький автомобільний завод" (м.Луцьк);

автомобілі спортивні -- Запорізький завод спортивних автомобілів;

спецавтомобілі - ТОВ "Спецавтотехніка-М" (автомобілі фургони, автоцистерни харчові, автопаливозаправники, м.Одеса), ВАТ "Чернігівське підприємство спецавтотранспорту", ВАТ "Луцький автомобільний завод" (автомобілі швидкої допомоги);

мотоцикли -- ОАО "Київський мотоциклетний завод";

моторолери -- ОАО "Львівський мотозавод";

велосипеди -- AOЗ "Харківський велосипедний завод ім.Г.И.Петровського», АТ "Львівський мотозавод", Донецький державний завод концерну "Укрмістпром" "СТАРТ'.

Заводів, що випускають двигуни, окремі вузли й агрегати для автомобілів, куди більше: АТЗТ "Моторсервіс" (Полтавська обл.), АТ "Синельниковський ресорний завод" (Дніпропетровська обл.), госпрозрахункове підприємство "АвтоЗАЗ-Мотор" (м.Мелітополь), ВАТ "Авто", Чернігівський ремонтно-механічний завод, ВАТ "Сокіл", Приладобудівний завод (Херсонська обл. ), ВАТ "Харків УАЗ-Сервіс", ВАТ "Черніговавтодеталь", ВАТ "Юність" (м. Краснодон), ВАт "Базальт" (м.Керч) і ін.

ТОВ “ВО “КрАСЗ” було створене, як спільне українсько-російське підприємство “Кременчук-АвтоГАЗ” - засновано в м. Кременчуці 28 грудня 1995 року відкритим акціонерним товариством “Горьківський автомобільний завод” (м. Нижній Новгород, Росія) і Кременчуцьким дослідно-експериментальним механічним заводом у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю і перереєстроване в подальшому в “Кременчуцький автоскладальний завод”.

Географічно автовиробники розташовані в західних (Волинська, Закарпатська),центральних (Черкаська, Кіровоградська) і південно-східній (Запорізька) областях України (рис.1.3).



Рис. 1.3 Географічна схема розміщення підприємств легкового автомобілебудування в України

1.4 Основні економічні показники розвитку автомобільної галузі України

Автомобільний транспорт посідає значне місце у пасажирських і вантажних перевезеннях. Так, за обсягом перевезень вантажів він стабільно переважає залізничний транспорт у 4,5--5 разів, а за обсягом перевезень пасажирів -- у 5--6 разів. Автобусним транспортом перевозиться практично стільки ж пасажирів, скільки усіма іншими видами транспорту (тролейбусним, трамвайним, залізничним, метрополітенним, таксомоторним легковим, морським, річковим, авіаційним) разом узятими. Загальна довжина доріг і вулиць з твердим покриттям, включаючи довжину вулиць-набережних у містах і селищах міського типу, перевищує чверть мільйона кілометрів. Автомобільний транспорт домінує у вантажних перевезеннях на короткі відстані (середня відстань перевезення 1 т вантажів -- близько 20 км), від дверей--до дверей, забезпечуючи при цьому практично повну гарантію збереження вантажу, терміновість і надійність перевезень. Численні автотранспортні підприємства мають досить повно укомплектовану виробничу базу і розгалужену мережу інфраструктурних об'єктів: автовокзалів, автостанцій, транспортно-експедиційних підприємств, терміналів тощо.

Динаміка обсягів виробництва продукції автомобілебудування в Україні у 2010 - 2014 рр (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 - Динаміка обсягів виробництва продукції автомобілебудування(тис.шт)

Рік	2010	2011	2012	2013	2014
Легкові автомобілі	75,3	97,3	69,7	45,8	25,9
Вантажні автомобілі	4,9	3,2	2,9	2,01	1,214
Автобуси	2,723	3,745	3,694	2,6	0,896
Всього	82,92	104,25	76,29	50,41	28,01

У порівнянні з 2010 роком, обсяги виробництва продукції автомобілебудування у 2011 році збільшились на 32 % до 21,33 тис. од.

Упродовж 2012-2014 років спостерігається стрімке зменшення показників в розрізі всіх номенклатурних груп, зокрема: виробництво автомобілів в Україні у 2012 році скоротилося на 27% порівняно з 2011 роком і становило 76,29 тис. штук.

Таким чином, кон'юнктура ринку автомобілебудівної продукції в 2010-2014 роках характеризувалась як несприятлива, з тенденцією до погіршення.

У 2014р. вантажообіг підприємств України, що експлуатували автомобільний транспорт (власний або орендований), становив 38,92 млрд.ткм, або 102,7% від обсягу 2013р. Підприємствами, що експлуатували автомобільний транспорт, перевезено 1,1 млрд.т вантажів, що становить 91,7% від обсягів 2013р (табл.1.4).

Таблиця 1.4 - Обсяги перевезень вантажів автомобільним транспортом 2014р.

	Обсяги перевезень
Вантажооборот, млн.ткм	38891,5
з нього в міжнародному сполученні	8607,0
Перевезено вантажів, млн.т	1082,3
з них у міжнародному сполученні	6,9

За період 2010-2014 рр. виручка від реалізації нових легкових автомобілів українського виробництва на внутрішньому ринку становить 62 620 млн. грн. (табл. 1.5).

Таблиця 1.5 - Сумарна виручка виробників від реалізації

Рік	2010	2011	2012	2013	2014	Всього
Виручка, Млн..грн	10 806	17 380	23 815	6 464	4 155	62 620

Основною причиною запуску крупновузлового складання на автобудівних підприємствах було зростання попиту на фоні високої ставки ввізного мита на готові автомобілі (25%).

Лідером виробництва в 2014 році, як і в попередні роки, залишається ЗАТ “ЗАЗ”(56,2% або 42,3 тис.одиниць) (рис. 1.4).

Рис. 1.4 Структура виробництва легкових автомобілів в Україні за виробниками в 2014 році, %

Сегмент виробництва автокомлектуючих в Україні представлений двома групами підприємств:

українські виробники комплектуючих, які існували ще за часів

СРСР, не інтегровані з глобальними автоконцернами, і тому мають обмежений попит (випускають запчастини для ВАЗ, Sens і Lanos);

потужності глобальних виробників автокомплектуючих із 100%

прямими іноземними інвестиціями, які представлені в основному в західних

областях України і виробляють електро джгути і кабельну продукцію з високою часткою ручної праці. Понад 98% виробленої ними продукції поставляється на експорт, в основному в країни Євросоюзу (наприклад - “Yazaki Ukraine”).

У м. Києві здійснюється поступовий перехід до впровадження нових принципів організації та управління транспортним процесом шляхом використання сучасних автоматизованих систем.

Разом з тим постійно оновлюється склад громадського транспорту. У 2014 році місто отримало 15 тролейбусів надвеликої місткості за кредитні кошти Європейського банку реконструкції та розвитку. Введено в експлуатацію 85 модифікованих вагонів метрополітену після комплексної модернізації.

Протягом 2013-2014 років в рамках реформування транспортної інфраструктури столиці: відкрито оновлену транспортну розв'язку на Поштовій площі (18.08.2014); завершено будівництво станції "Теремки" Куренівсько-Червоноармійської лінії метрополітену; біля станції метро "Іподром" відкрито паркувальний майданчик із автоматизованою системою паркування, що став першим у Києві "перехоплюючим" паркінгом на в'їзді в місто (загалом на 6 основних в'їздах у столицю планується облаштувати 12 подібних паркувальних майданчиків).

Однак на заваді ефективному розвитку транспортної інфраструктури та транзитних можливостей постає низка системних проблем, які потребують комплексного вирішення. Зокрема, невідповідність якості послуг транспорту зростаючим споживчим вимогам та міжнародним стандартам, незавершено формування мережі доріг та логістичної інфраструктури, відслужили нормативний термін і потребують ремонту 97 % від загальної кількості об'єктів вулично-шляхової мережі в місті Києві тощо.

Спостерігається тенденція зменшення кількості пасажирів, яких перевезено чи відправлено пасажирським транспортом в м. Києві. Так, перевезення пасажирів пасажирським транспортом зменшилось з 1 439,4 млн. пасажирів у 2013 році до 1427,7 млн. пасажирів у 2014 році.

Проте збільшується вантажооборот - з 51,5 млрд. т км у 2013 році до 52,8 млрд. т км у 2014 році та перевезення вантажів з 49,8 млн. тонн у 2013 році до 50,9 млн. тонн вантажів у 2014 році (рис. 1.5).

Рис. 1.5 Структура пасажирських перевезень за видами транспорту в 2012 - 2014 рр., млн. осіб

Масова автомобілізація населення стає альтернативою громадському транспорту, що створює новий стиль життя та забезпечує мобільність населення. Зростає автомобільний парк: у м. Києві налічується понад 1 млн. постійно зареєстрованих автомобілів, їх кількість щороку збільшується. Крім того, щодня у столицю заїжджає до 200 тис. автомобілів, що призводить до збільшення кількості і протяжності заторів на дорогах міста через низьку пропускну спроможність та перевантаженість вулично-шляхової мережі.

На основі принципів формування адаптивної системи державного регулювання розроблена схема функціонування адаптера системи державного регулювання розвитку галузі автомобілебудування (рис.1.6).

Згідно з наведеною схемою, інформація про стан зовнішнього середовища функціонування автомобільної промисловості надходить у блок зовнішніх зв'язків, основною функцією якого є оцінка впливу факторів зовнішнього середовища на рівні суб'єктів господарювання. Потім вона потрапляє вже безпосередньо до системи державного управління розвитку автомобілебудування насамперед до блоку обліку, де здійснюється збір, збереження та перетворення інформації. Далі інформація надходить до блоку формування даних, основними функціями якого є безперервне сканування стану зовнішнього середовища та оцінки його впливу на галузь, а також формування даних для надходження в адаптер.

Рис. 1.6 Схема функціонування адаптера системи державного регулювання розвитку автомобілебудування

При цьому інформація, що направляється в адаптер, відносно стану зовнішнього середовища функціонування галузі автомобілебудування аналізується за наступними позиціями: взаємопов'язаність чинників зовнішнього середовища, що характеризує рівень сили, з якою зміна одного фактора впливає на інші; складність середовища, що показує кількість факторів, на які галузь повинна реагувати; рухливість середовища - швидкість, з якою відбуваються зміни у зовнішньому середовищі; невизначеність зовнішнього середовища, що є функцією кількості інформації, якою володіє система управління стосовно змін у зовнішньому середовищі, а також ступінь достовірності інформації. У процесі циклічної адаптації дані, що характеризують стан зовнішнього середовища, надходять у блок розрахунків.

Відповідно, до факторів зовнішнього середовища, які впливають на функціонування автомобілебудівної галузі, включено заходи, що стосуються механізму державного регулювання з урахуванням зазначених факторів (табл. 1.6).

Таблиця 1.6 - Характеристика впливу факторів зовнішнього середовища на діяльність автомобілебудування

Фактор зовнішнього середовища	Характер впливу
Митна Система	- штрафи, вимоги про сплату митних платежів; - арешт майна та банкрутство підприємства у зв'язку з неспроможністю сплати фінансових санкцій; - призупинення дії ліцензії митного перевізника
Податкова система	Набуття чинності нормативно-правовою базою, що не дає можливості легально здійснювати ефективну діяльність; пред'явлення фінансових санкцій підприємству у вигляді вимог про сплату штрафів, пені та податків внаслідок виявлення порушень податкового законодавства; - арешт майна та банкрутство підприємства у зв'язку з неспроможністю сплати фінансових санкцій
Соціально-політична ситуація	- зниження попиту на виготовлену продукцію; - збільшення дебіторської та кредиторської заборгованості; - необхідність зміни форми власності (організаційно-правової форми) підприємства
Економічна ситуація в країні	- скорочення попиту на виготовлену продукцію, зміна кон'юнктури ринку тощо; - зниження цін на продукцію та обсягів виробництва, підвищення цін на сировину та матеріали як наслідок зменшення доходу; - поява необхідності здійснення реструктуризації підприємства; - зміна психологічного клімату в колективі

1.5 Проблеми та перспективи розвитку автомобільної промисловості

На сьогодні перед підприємствами галузі стоять такі найважливіші проблеми: залучення коштів для модернізації виробництва, залучення нових технологій та ноу-хау, створення конкурентоспроможних автомобілів не тільки на українському ринку, а й на ринку СНД і Східної Європи. Ці проблеми стають особливо актуальними, якщо зважати на глобалізацію, зняття деяких митних бар'єрів, що робить виживання українських автомобілів навіть на національному ринку досить проблематичним.

Продукція української автомобілебудівної промисловості має низьку якість і тому майже не користується попитом ні на вітчизняному ринку, ні на інших. Технології виробництва є дуже відсталими, принаймні на 25-30 років.

За рахунок власного виробництва, задовольняється менш ніж 10% потреб у автомобілях і автобусах.

Для того, щоб подолати ці головні проблеми і забезпечити попит на продукцію на внутрішніх і зовнішніх ринках, підприємствам автомобілебудівної промисловості необхідно імпортувати та використовувати технології та ноу-хау з-за кордону від провідних західних виробників автомобілів, залучити значну кількість коштів, які б дозволили модернізувати підприємства та втілити нові технології у життя.

Головною проблемою є те, що в Україні низький платоспроможний попит. Саме перед цією проблемою постав “АвтоЗАЗ-Daewoo”. Автомобілі цього підприємства, як “Таврія” так і моделі Daewoo майже не користувалися попитом, але це було ще й внаслідок невідповідного співвідношення ціна/якість у цих авто.

Автомобілебудування України потребує іноземних інвестицій і використання передових технологій у виробництві автомобілів. Великі надії покладаються на співробітництво з Південно корейською фірмою Деу, яка разом із ЗАЗ створює спільне підприємство (ЗАЗ -- ДЕУ). Перспективи цього підприємства є невизначеними, оскільки автомобілі даної фірми Деу є далеко не високо конкурентоспроможними на світовому ринку.

Для належного функціонування та розвитку українського автомобілебудування необхідно випускати конкурентоспроможну продукцію поряд з передовими компаніями світу. Тому сукупність основних завдань, що стоять перед вітчизняним ринком, полягають у наступному:

- створенні набору конкурентоспроможних продуктів;

- організації випуску з рівнем витрат, що не перевищує показник у передових виробників автомобілів;

- формуванні ефективної товаропровідникової та сервісної мережі, тобто системи просунення на ринок продукції, яка б не поступалася системам світових виробників;

- забезпеченні такої продуктивності капіталу, яка дозволить залучати необхідний обсяг інвестицій з урахуванням ризиків.

З огляду на зазначене зроблено висновок, що українська автомобілебудівна галузь потребує прискореного державного регулювання. Вирішення поставлених завдань повинно стати першим кроком до відновлення вітчизняної автомобілебудівної промисловості.

Виявлено основні особливості та проблеми у сфері розвитку автомобілебудування, виходячи з аналізу стану цієї галузі, а саме: високий ступінь залежності від зовнішніх факторів соціально-економічного характеру; вплив екологічного фактора; високий рівень конкуренції на ринку; недосконала нормативно-правова база, що стримує розвиток автомобілебудування та регулює її діяльність; податковий тиск; постійне зростання витрат, що обумовлене інфляцією та непропорційними доходами підприємств; проблеми та наслідки вступу до СОТ для національного автовиробника.

Існує кілька сценаріїв розвитку української автомобілебудівної галузі. Перший сценарій включає в себе створення національної автомобілебудівної галузі на основі передачі технологій транс національними компаніями. За такої перспективи передбачається, що місцевий ринок стане достатньо містким, щоб поглинути вироблену продукцію. Незважаючи на це:

3 одного боку, хоча може бути необхідним впровадження експортної стратегії на підтримку національної автомобілебудівної промисловості, що зароджується. Передумовою для розвитку такої національної промисловості залишається саме національний ринок. Заміни між внутрішніми продажами та експортом дозволяють тимчасово пристосуватися до економічних коливань та державної політики, але на тривалу перспективу розвиток національної автомобілебудівної промисловості спиратиметься на збалансоване зростання обох компонентів попиту.

3 другого боку, іноземні автомобілебудівні компанії не будуть розташовувати виробництво на місці або погоджуватися на передачу своєї технології, якщо така присутність не надає їй привілейованого доступу до основних ринків. Досвід Японії та Кореї у створенні автомобілебудівної промисловості показує наскільки важливим є неухильне й свідоме дотримання відповідної промислової політики, зокрема для того, щоб заохочувати передачу та освоєння іноземних технологій, які нададуть місцевій компанії можливість поступово розвивати свою власну спеціалізацію. Претендувати на іноземні інвестиції в Україні можуть “АвтоЗАЗ”, “ЛАЗ”, виробники обладнання, щодо яких вже існують реальні пропозиції. Так щодо “ЛАЗу” тривають переговори про його 80% продажу компанії “Scania”. “АвтоЗАЗ” має пропозиції від російського “АвтоВАЗу”, завод проводить переговори з “Fiat” та “General Motors”.

Другим сценарієм є регіональна інтеграція. Це одна з найперспективніших моделей для країн СНД, в яких історично склалися зв'язки в автомобілебудівній промисловості, але які на сьогоднішній день ще недостатньо розвинуті.

Регіональна інтеграція дозволяє розвивати поділові праці між різними членами регіону. Компанії об'єднують управління різними своїми підприємствами по всій зоні, а це спричиняє циркуляцію товарів та інформації.

До третьої конфігурації відноситься інтеграція нових країн, що розвиваються в напрямку центра. Наприклад, мексиканська автомобільна промисловість повністю зорієнтована на Північну Америку, яка поглинає три чверті її виробництва. Щодо України, то тут можна виділити два можливі центри - це Росія та країни Центральної Азії та Африки. У цих країнах немає можливостей купляти дорогі автомобілі, а от авто низької на середньої цінової групи мають там значний попит.

Дуже показовим у розвитку автомобілебудівної галузі є чешський (“Skoda") та румунський (“Dacia") досвід. Україна, правда, дещо згаяла час, а також довіру до іноземних компаній в зв'язку з провальним співробітництвом із компанією “Daewoo". Так само як й іноземні компанії втратили довіру після економічно необгрунтованого проекту “АвтоЗАЗ-Daewoo”.

Вище були наведені загальні можливі стратегії розвитку автомобілебудівної галузі, але, на мій погляд, було б недоцільно зупинитися на якомусь одному з них. Найбільш прийнятною є змішана стратегія, яка дозволила б не тільки зберегти національну автомобілебудівну промисловість, а також продовжити успішне співробітництво в межах регіону країн СНД.

Щодо заводу з виробництва легкових автомобілів - "АвтоЗАЗу”, то найбільш доцільним шляхом його розвитку був би 100% продаж Західній або Японській автомобільній компанії, що має досвід та кошти для модернізації заводу та може передати технології та ноу-хау і на базі українського заводу створити проектування та виробництво зовсім нових моделей. За цей проект говорить більш ніж успішний досвід чешської "Skoda" разом з "Volkswagen” та румунської "Dacia" з "Renaut”. Там зміна власників створила умови для велико масштабної передачі технологій та ноу-хау завдяки реалізації інвестиційних програм, які сягали сотень мільйонів євро. Інвестування супроводжувалося повним перетворенням підприємств на дочірні підприємства відповідних компаній, що було єдиною формою взаємин, здатною забезпечити управління процесами модернізації.

За цей сценарій говорить також наявність в Україні дешевої та кваліфікованої робочої сили (відомо, що в Україні заробітна плата складає 7% собівартості продукції, тоді як у розвинутих країнах 60-70%) , наявність підприємств, які здатні постачати комплектуючі до машин, а також наявність великого ринку збуту - країни СНД. Звичайно на першому етапі комплектуючі мали б імпортуватися, але протягом двох трьох років більша частина виробництва комплектуючих мала б переміститися в Україну і тоді за рахунок дешевої робочої сили та незначної частини імпорту існує реальна можливість виробити якісний автомобіль з порівняно низькою собівартістю. Український ринок здатний забезпечити попит на автомобілі від $3500 до $7000 за гарного співвідношення ціна/якість.

Також українська Асоціація автомобілевиробників займається пошуком проектів для вигідної співпраці з іноземними компаніями, намагається створювати в парламенті законопроекти, які б знизили податковий тягар та ліквідували перешкоди для залучення капіталу.

В Україні сьогодні немає законодавства з інвестицій та податків, яке б сприяло залученню іноземних інвестицій. Пільгове законодавство, що було створене для компанії “АвтоЗАЗ-Daewoo”, орієнтовано виключно на імпорт обладнання для виробництва автомобілів Daewoo. Тому для іншого інвестора такі пільги не є пільгами. Корумпованість чиновників та відсутність стабільної політичної ситуації також не сприяють приходу іноземних інвесторів в Україну, які дуже необхідні для розвитку, насамперед "АвтоЗАЗу”.

Тому на перший план виходить створення сприятливих законодавчих і правових умов, в яких можна було б працювати не наражаючись на великі ризики. Продаж "АвтоЗАЗу" має бути проведений за умов відкритого та прозорого конкурсу, на якому б завод отримав інвестора, що запропонував би найвигідніші умови, а не найбільший хабар.

Податкове законодавство, шляхом прийняття нового ліберального податкового кодексу із скасуванням більшості пільг, має бути приведено до таких норм, коли всі підприємства України будуть працювати за рівних умов, коли не буде фіскальних викривлень через надмірні пільги та списання податкових боргів окремим підприємствам. Але широкомасштабні інвестиційні проекти мають бути звільнені від окремих видів податків на певний термін, наприклад, звільнення від сплати податку на прибуток, податку на землю, запровадження прискорених норм амортизації обладнання на три-п'ять років, як це робиться в усіх розвинутих країнах. Податки є стимулюючим фактором, саме тому вони не мають бути занадто високими, але й їх повне скасування призводить до занепаду виробництва. Необхідним ресурсом є і внутрішній капітал, яким би могли скористатися невеликі підприємства автомобілебудівної галузі для свого розширення та модернізації. Ці кошти можуть бути залучені як у вигляді прямих інвестицій, так і за допомогою кредитів.



2. Аналітична частина: проаналізувати показники роботи промисловості в Україні та її регіонах

Промисловий сектор відіграє ключову роль в економіці України, і його показники його діяльності є ключовим фактором соціально-економічного розвитку. Таким чином, глибше розуміння структури і тенденцій в промисловому секторі має важливе значення для політиків, оскільки цей сектор має надзвичайний вплив на загальний стан здоров'я української економіки, в тому числі її експортний потенціал.

Промисловий сектор зазвичай включає в себе всі ті галузі, які виробляють готову продукцію, матеріальні товари (на відміну від сектора послуг). Крім переробної промисловості, добувна промисловість і постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря також зазвичай включаються до складу промисловості.

Статистичні дані свідчать про те, що промисловий сектор має важливе значення для української економіки, оскільки його внесок до валового внутрішнього продукту (ВВП) складав біля 21% у 2013 році. Для порівняння, внесок сільського господарства склав лише 8%, тоді як частка сектору послуг становила 58% у 2013 році

Регіональне порівняння, наведене на (рис.2.1) показує, що промисловий сектор досі має більше значення в Україні, ніж в середньому по ЄС-28, та має приблизно однакову вагу для економіки як і в сусідніх Польщі та Білорусі. Він є менш вадливим, ніж в Росії, частка промислового сектору в якій є більшою через вплив добувної промисловості.



Рис. 2.1 Частка промисловості в економіці (по валовій доданій вартості), міжнародне порівняння, 2014 р.

На сектор промисловості припадає найбільший внесок до експорту України: представляючи лише 21% економіки в 2013 році, його внесок до загального обсягу експорту оцінюється на рівні 70% в тому ж році. Загальний обсяг експорту галузі становив 487 млрд грн (60 млрд дол. США) в 2013 році, як показує (рис. 2.2).

Це відповідає невеликому зростанню у 1,8%, якщо порівнювати з 2012 роком, в якому експорт промислових товарів скоротився на 10%у порівнянні з попереднім роком.

Крім того, внесок промислового сектору до експорту також демонструє тенденцію до зниження на довгостроковому горизонті. Будучи на рівні (і навіть вище) 80% впродовж першої половини минулого десятиріччя, останнім часом він впав до рівня нижче 70%. Раніше це мало місце лише одного разу, а саме в період світової фінансової кризи, коли міжнародна торгівля була серйозно перервана.

Рис. 2.2 Експорт сектору промисловості



Структура промисловості по секторам

Добувна, харчова промисловість і машинобудування є домінуючими галузями промисловості, сумарний внесок яких до загальної валової доданої вартості у промисловості складає майже 60%.

Наступний рисунок показує внесок окремих галузей до загального промислового виробництва в Україні (рис.2.3).

Рис. 2.3 Частки окремих галузей промисловості у загальному промисловому виробництві у 2013 р.

Якщо подивитись на внесок окремих галузей до експорту, то можна побачити на (рис.2.4), що промислові галузі характеризуються досить високою часткою експорту: легка промисловість (78% випущеної продукції експортується), металургія (65%), машинобудування (60%) і хімія (54%). Інші сектори експортують менше, ніж 40% від свого випуску.

Рис. 2.4 Частка випущеної продукції, що експортується, по галузям промисловості

Результативність роботи по окремих галузях може досить сильно відрізнятися від сукупної динаміки, що підтверджує проведений аналіз показників роботи промисловості за видами економічної діяльності у (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 - Динаміка приросту промислової продукціїз а видами економічної діяльності, %

Види економічної діяльності	2012 р.	2013 р.	2014 р.
Добувна промисловість	1,9	0,4	0,1
Харчова промисловість	1,0	- 5,5	-0,9
Легка промисловість	- 6,6	- 6,2	- 0,2
Деревина, цел-папер. промисловість	0,9	2,6	0,1
Кокс та продукти нафтопереробки	- 18,4	-11,2	- 0,2
Хімічна промисловість	-3,8	-17,5	-0,8
Інша неметалева мінер.продукція	- 8,0	- 5,1	- 0,1
Металургія	- 3,6	- 5,8	- 0,4
Машинобудування	- 3,3	-13,8	- 1,9
Інші галузі промисловості	8,0	- 8,9	- 0,2
Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря	2,0	- 1,3	- 0,2
Промисловість, всього	- 0,5	- 4,7	- 4,7

Визначено, що експортно-орієнтовані хімічна промисловість і машинобудування, а також виробництво коксу та продуктів нафтопереробки продемонстрували найбільше падіння випуску.

Дані (табл.2.1) показують, що машинобудування найбільше скоротило випуск продукції - падіння на 1,9 %, а також харчова - на 0,9 %, хімічна промисловість - 0,8%. Доведено, що особливо сильно постраждали від скорочення випуску ті сектори, що покладалися на експорт. Однією з причин цього, очевидно, є уповільнення економічного зростання на головних експортних ринках України, а саме Росії та ЄС.

...