Економічна ефективність виробництва зерна та її вплив на фінансовий стан підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра економіки підприємства ім. проф. І. Н. Романенка

Кафедра податкової та страхової справи

КУРСОВА РОБОТА

з дисциплін Економіка сільського господарства та Фінанси підприємств

Тема : Економічна ефективність виробництва зерна та її вплив на фінансовий стан підприємства

Виконав

студент Голота Володимир

курс ІІІ, напрям Фінанси і кредит

група 6, форма навчання денна

Науковий керівник

Мірзоєва Т. В., Борщ А. Г.

Київ - 2015

Вступ

Важливою галуззю, що визначає рівень розвитку всього аграрного сектора економіки нашої країни, є зернове господарство.

Розвиток та підвищення економічної ефективності зернового господарства - необхідна умова не тільки забезпечення населення продуктами харчування, а й піднесення ефективності виробництва інших видів продукції сільського господарства. Зернові належать до числа найважливіших культурних рослин. Вони мають найвищу питому вагу в структурі посівних площ (50-60%) та валових зборів продукції серед інших сільськогосподарських культур. Це пояснюється їх винятковим значенням та різнобічним використанням.

Зерно та продукти його переробки є основою харчування людей. Продуктами переробки зерна є крупи, макаронів, кондитерських виробів.

Зерно -- головний і незамінний корм при виробництві тваринницької продукції. Воно має значно вищу поживну цінність порівняно з іншими видами кормів, характеризується високим вмістом кормових одиниць, перетравного протеїну, макро- та мікроелементів. Як корм використовується також побічна продукція вирощування зернових -- солома і полова.

Продукція вирощування зернових культур є сировиною для переробної промисловості. Наприклад, у результаті переробки зерна одержують спирт, крохмаль та іншу продукцію, з соломи -- целюлозу, папір тощо.

Зерно -- важливий експортний продукт, що забезпечує значні надходження валютних коштів. При зберіганні зерно практично не втрачає своїх якостей і тому придатне для створення державних резервів продуктів харчування та кормів.

Природно-економічні умови України сприятливі для вирощування зернових і багатьох інших сільськогосподарських культур.

У розвитку зернового господарства важливо забезпечити раціональне розміщення зернових культур відповідно до природно-економічних умов і певне співвідношення між окремими культурами залежно від народногосподарських потреб у зерновій продукції.

В успішному розвитку багатьох галузей економіки України, насамперед сільського господарства, вирішальну роль відіграє збільшення обсягів виробництва зерна. Зернові культури мають найвищу питому вагу в структурі посівних площ і валових зборів сільськогосподарських культур. Це пояснюється їх винятковим значенням та різнобічним використанням.

Виробництво зерна та зерновий ринок в Україні є основною складовою сільськогосподарського виробництва. Від реалізації зернових культур сільськогосподарські товаровиробники отримують майже третину грошових надходжень .

Великі коливання обсягів виробництва зерна по роках з основною причиною відчутного коливання обсягів його експорту та імпорту. Зокрема, Україна експортує щорічно близько 8-14 млн. тон зерна.

Курсова робота виконана на основі спеціалізованих форм бухгалтерської звітності СПП «Біле Озеро», яке розташоване в с. Яблунівка Лисянського району Черкаської області.

На прикладі цього підприємства в даній курсовій роботі досліджено економічну ефективність виробництва зерна, а також запропоновано певні варіанти для її підвищення.

Розділ 1. Наукові основи підвищення економічної ефективності виробництва зерна

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Вирішення продовольчої проблеми та підвищення добробуту населення України значною мірою залежить від розвитку сільського господарства, зростання його ефективності.

Ефективність виробництва - складна економічна категорія, в якій відображується дія об'єктивних економічних законів і висвітлюється одна з найважливіших сторін суспільного виробництва - результативність.

Впродовж останніх років почастішали дискусії відомих вчених навколо сутності категорії ефективності, як в цілому, так і в сільськогосподарському виробництві зокрема. Всі їхні думки з приводу розкриття суті ефективності як економічної категорії мають відповідне підґрунтя, але проблема в тому, що вони досить різняться між собою.

Під час визначення суті ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно розрізняти терміни «ефект» і «ефективність».

Термін ефект (від лат. еffectus - дія, результат) у буквальному розумінні означає результат будь-якого процесу. Тому нерідко категорію «ефективність» трактують як «результативність». Такий підхід зокрема простежується у визначеннях В.І. Мацибори [12, с.137], В.П. Мертенса [7,с.102], П.П. Руснака [6, c. 175,210].

В першій українській економічній енциклопедії проф. Мочерний С.В також характеризує ефективність як «здатність приносити ефект, результативність процесу, проекту тощо, які визначаються як відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат.» [9, с.508] Таке трактування відображає загальний підхід до визначення ефективності, яке математично відображають як в прямому, так і оберненому співвідношенні.

Якщо виходити з позицій приватного інтересу, для підприємця, звичайно, кінцевою метою буде максимізація його прибутку, і ефективним можна назвати виробництво, результатом якого є зростання прибутку при мінімізації витрат. Проміжними цілями при цьому буде досягнення високого значення параметрів виробничих процесів, від яких залежить прибутковість. Власне з цих позицій характеризують ефективність сільського господарства А.Завгородній і Г.Вознюк, визначаючи її як і згадані вище науковці як «результативність господарської та фінансової діяльності суб'єктів господарювання», однак при цьому конкретизуючи кінцеві форми прояву цієї результативності: «високі показники продуктивності праці, зниження фондовіддачі та собівартості, зростання врожайності, рентабельності сільськогосподарського виробництва» [9, с.514]

Однак в сучасних умовах розвитку соціально орієнтованого суспільства приватний інтерес обов'язково повинен перебувати в гармонії з інтересом суспільним. І в своїй кінцеві меті будь-яке виробництво має спрямовуватись на краще задоволення суспільних потреб. Особливо це стосується сільського господарства. від результатів функціонування якого безпосередньо залежить продовольча безпека держави, якість харчування і, відповідно, здоров'я нації.

Тому в сільському господарстві, як і в інших сферах економіки, забезпечення високої економічної ефективності повинно органічно доповнювати досягнення соціальних результатів, соціального ефекту. Із соціальної сторони критерієм ефективності на мікрорівні виступає частка прибутку підприємства, що спрямовується на покращення умов праці і відпочинку, задоволення соціальних потреб працівників, частка оплати праці у структурі собівартості; на макрорівні - підвищення рівня і якості життя населення, його здоров'я і тривалості життя, освітньо-культурного рівня тощо.

Як наслідок, всі зусилля виробників сільськогосподарської продукції повинні бути скерованими у двох напрямках: на ефективність і якість продукції, тобто на те, щоб отримувати максимальну кількість продукції високої якості при мінімальних витратах засобів і сировини.

Виходячи з цього, цілком правомірним є визначення ефективності як категорії, що відображає кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці (досягнутий на основі їх економії) [17, с.277]. Таким чином, в якості критерію ефективності слід розуміти одержання максимального корисного ефекту (як економічного, так і соціального) за наявних або менших ресурсів». [17, с.9]

Тому ефективність сільськогосподарського виробництва слід розглядати як максимальне співвідношення корисного ефекту і витрат виробництва за умов повного і оптимального використання наявних ресурсів.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Підвищення економічної ефективності означає зростання обсягів виробництва продукції грошових надходжень, різних видів доходності відносно наявних виробничих ресурсів і витрат виробництва. Воно є головним джерелом одержання додаткових коштів для розширення виробництва і його інтенсифікації, підвищення оплати праці та поліпшення соціально побутових умов.

Критерієм економічної ефективності галузей сільського господарства є рівень і темпи зростання валової продукції, грошових надходжень, валового і чистого доходу, прибутку з 1 га землі, зниження собівартості одиниці продукції, підвищення продуктивності праці і рентабельності.

Основними факторами зростання економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в сучасних умовах є:

перебудова виробничих відносин на селі на основі різноманітних форм власності та видів господарювання;

послідовний перехід підприємств на господарський розрахунок, широке застосування оренди;

інтенсифікація землеробства і тваринництва, прискорення науково-технічного прогресу, вихід на якісно новий технологічний рівень виробництва сільськогосподарської продукції та поліпшення її якості;

розвиток спеціалізації та концентрації виробництва на базі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції;

встановлення економічно обґрунтованих пропорцій і поліпшення використання виробничих ресурсів - землі, праці, основних і оборотних фондів, капітальних вкладень;

освоєння нового механізму господарювання на всіх рівнях виробництва, управління і планування, надання господарствам права самостійно, з урахуванням пропозицій підрядних і орендних колективів, визначити структуру виробництва, обсяги продажу продукції, інші виробничі та економічні показники.

Економічна і соціальна ефективність перебувають в органічному поєднанні. Якщо вдається досягти високих соціальних результатів, то можна говорити про подальше підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Це обумовлено тим, що задоволеність умовами праці, належне фізичне і моральне здоров'я людей створює додаткові стимули та умови для підвищення продуктивності праці і підвищення на цій основі ефективності виробництва.

Отже, ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка проявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета сільськогосподарського виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці.

1.2 Показники економічної ефективності виробництва зерна і методика їх визначення

Проблема розвитку зернового господарства має бути в центрі уваги міжгалузевого управління, якого на сьогодні не існує. Метою такого втручання держави є розробка концепції її основних заходів щодо реалізації програми стабільного нарощування виробництва зерна, докорінного поліпшення його використання і створення експортноорієнтованих моделей зернового господарства.

Закон України “Про зерно та ринок зерна в Україні” (№37-IV від 04.07.02). Даним Законом передбачені досить ефективні напрями державної політики по регулюванню ринку зерна, серед яких удосконалення механізму заставних та інтервенційних операції на зерновому ринку, посилення контролю за якістю, обліком та зберіганням зернових ресурсів, активізації експорту зерна тощо. Крім того, передбачене удосконалення діяльності ринкової інфраструктури, без чого неможливе успішне функціонування самого ринку.

Внутрішній попит на ринку зерна традиційно формується відповідно до таких напрямів витрат зерна: на насіння, продовольство, промислову переробку та фуражні цілі. Зовнішній попит формується, як правило, із залишкових ресурсів під значним впливом кон'юнктури, що склалася і прогнозується на світовому ринку зерна.

Для обґрунтування напрямів та виявлення резервів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно здійснити оцінку різних явищ, що відбуваються в цій галузі. Але на основі одного критерію цього зробити не можна. Тому потрібні конкретні показники, що відображають вплив різних факторів на процес виробництва. Лише система показників дає змогу провести комплексний аналіз і зробити правильні висновки щодо напрямів та резервів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Оцінюючи ефективність галузі, слід враховувати її особливості, які значно впливають на кінцеві результати. Адже виробнича діяльність сільськогосподарських підприємств безпосередньо пов'язана з живими організмами, землею і залежить від її родючості та рівня використання.

В ефективності виробництва відображається вплив комплексу взаємопов'язаних факторів, що формують її рівень і визначають тенденції розвитку. Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємопов'язаних показників, які відображають вимоги економічних законів і характеризують вплив різних факторів.

Економічну ефективність виробництва можна вивчати на різних рівнях. Тому виділяють: економічну ефективність національного господарства; економічну ефективність сільськогосподарського виробництва; економічну ефективність виробництва окремих культур, видів продукції; економічну ефективність окремих агротехнічних заходів, впровадження досягнень науки і передової практики [13, с.138]

Залежно від цього використовують різні економічні показники, що повинні бути органічно взаємопов'язані і відповідати критерію ефективності. Вони не можуть бути єдиними для оцінки рівня народогосподарської ефективності, окремих галузей і видів продукції, агротехнічних і організаційно-економічних заходів, впровадження науки і передової практики.

При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в підприємствах необхідно правильно визначити систему взаємопов'язаних показників, які повинні більш ефективно відбивати її рівень. Для цього широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. В умовах вільної підприємницької діяльності і ринкових відносин підвищується роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарно-грошових відносин і сприяють зміцненню товарної форми економічних зв'язків та господарського розрахунку.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому по району та області використовують таку систему показників:

виробництво валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, одного середньорічного працівника, 1 грн основних виробничих фондів, 1 грн витрат виробництва;

валовий дохід на 1 га сільськогосподарських угідь і одного середньорічного працівника;

чистий дохід на 1 га сільськогосподарських угідь, одного середньорічного працівника, 1 грн. витрат виробництва;

прибуток на 1 га сільськогосподарських угідь, одного середньорічного працівника, 1 люд.-год., 1 грн. витрат виробництва;

рівень оплати праці на 1 люд.-год., одного середньорічного працівника,

рентабельності виробництва,

норма прибутку.

Показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва обчислюються за окремі роки та в середньому за 3-5 років. Їх зростання вказує на підвищення ефективності використання виробничих ресурсів, окупності продукцією витрат виробництва, оплати праці та прибутковість господарств.

Розвиток зернового господарства відбувається на основі підвищення економічної ефективності виробництва зерна. За цих умов забезпечується збільшення валової і товарної продукції зернових культур, зміцнюється матеріально-технічна база галузей. Економічна ефективність виробництва зерна характеризується системою таких показників:

урожайність визначається як відношення валового збору до площі посіву;

затрати праці на 1 ц зерна або виробництво зерна з розрахунку на 1 люд.-год. визначається як відношення затрат праці до валового збору, ц;

собівартість 1 ц зерна визначається як відношення повної собівартості реалізованої продукції до обсягу реалізованої продукції;

ціну реалізації 1 ц визначається як відношення виручки до обсягу реалізованої продукції;

прибуток на 1 ц зерна визначається як відношення чистого прибутку до обсягу реалізованої продукції;

прибуток на 1 га посіву визначається як відношення чистого прибутку до площі посіву;

рівень рентабельності визначається як відношення чистого прибутку до собівартості і виражається у відсотках;

За кількісним співвідношенням валового збору зерна до витрат на його виробництво або урожайність до витрат на 1 га посіву визначають рівень економічної ефективності виробництва зерна. Слід відзначити, що різні зернові культури потребують неоднакових матеріально грошових і трудових витрат, що в кінцевому рахунку разом з їх урожайністю визначає рівень економічної ефективності виробництва.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно не лише обчислити одержаний при цьому результат, а й спів ставити його з витратами засобів виробництва і живої праці. Виробництво продукції супроводжується затратами живої і уречевленої праці. Продуктивність праці вимірюється лише затратами живої праці. Продуктивність праці розраховується як співвідношення виробленої продукції до затрат праці, що вимірюється в людино-годинах, людино-днях або середньорічних працівниках. У сільському господарстві широко застосовують також і зворотний показник продуктивності праці - трудомісткість одиниці продукції. Зниження трудомісткості свідчить про підвищення продуктивності праці.

Важливим показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість продукції. Вона відображує якість роботи господарств і значною мірою визначає рівень їх доходності. Протягом останніх років собівартість

1 ц постійно зростає.

Ціна - важлива категорія ринкової економіки. У сільському господарстві вона є основою визначення таких економічних показників, як обсяг валової продукції, продуктивність праці, валовий і чистий дохід, прибуток, рентабельність, окупність витрат і самофінансування виробництва. Ціна реалізації зерна залежить від якості зернової культури. Так, щодо пшениці ціни реалізації встановлені з урахуванням вмісту білка і клейковини.

Прибуток господарств - це реалізована частина їхнього чистого доходу. Тому маса прибутку сільськогосподарських підприємств не повністю відображає їх вклад у створення чистого доходу суспільства. В сільському господарстві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації. Прибуток на 1 ц зерна визначається як різниця виручки від реалізації 1 ц зерна і собівартості 1 ц реалізованої продукції.

Рівень рентабельності визначається відношенням прибутку до нової собівартості реалізованої продукції і виражається у відсотках. Він показує величину прибутку на 1 грн. витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у поточному році.

Сукупність всіх вищезазначених показників відображує вплив різних факторів на процес виробництва зерна, дозволяє провести комплексний аналіз і вони дають комплексну оцінку ефективності використання землі, трудових ресурсів, основних і оборотних фондів, окупності виробничих витрат.

Розділ 2. Рівень виробництва зерна та його економічна ефективність

2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання

СПП «Біле озеро» розміщена в Черкаській області, Лисянському районі с. Яблунівка. Підприємство спеціалізується на вирощувані зерна та технічних культур.

Віддаленість господарства від районного центру м. Лисянка - 22 км.

Площа сільськогосподарських угідь - 5749,3 га ,

у тому числі рілля - 5702,1 га.

Клімат - помірно-континентальний, середньорічна температура повітря становить +7?С, з коливанням по місяцях: в січні - (-6,2?С), в липні - (+19,6?С).

З рельєфом тісно пов'язане зволоження ґрунтів і умови їх формування. Атмосферні опади, попадаючи на схили в значній кількості стікають з них, тому водний режим на них порушений. На рівних вододільних плато води атмосферних опадів рівномірно розподіляються на поверхні, через що грунти рівнин містять більший запас вологи, ніж грунти схилів. Середньорічна кількість опадів у зоні розміщення господарства складає від 573 мм, з відповідним коливання опадів від 327 до 684 мм. Більша частина їх біля 70% припадає на вегетаційний період, середня тривалість якого становить 203 дні.

В цілому кліматичні умови сприятливі для вирощування всіх сільськогосподарських культур зони Лісостепу.

Підприємство має в розпорядженні склад, майстерні, гараж, переробний цех, житлові будинки, тваринницькі приміщення, дорогу з твердим покриттям і інші необхідні для здійснення господарювання споруди.

У сільськогосподарських підприємствах земля виступає як основний засіб виробництва. Її не можна замінити іншим засобом. Вона має свої особливості порівняно з іншими засобами.

По-перше, земля створена самою природою, а не людською працею, як інші засоби виробництва.

По-друге, на відміну від інших засобів виробництва, земля не зношується, а при раціональному використанні її родючість зростає.

По-третє, земля не розширюється, тому до неї необхідно бережливо ставитись.

По-четверте, земля одночасно виступає як предмет праці, оскільки на неї спрямована праця людей, і як засіб праці, бо за її допомогою людина впливає на рослини з метою одержання урожаю.

В Україні всі земельні відносини регулюються Земельним кодексом, який затверджений Верховною радою 13.03.1992 р. У нашій державі встановлено 3 форми власності на землю (державна, колективна, приватна) і всі форми рівноправні.

Отже, згідно Земельному кодексу України, вся площа сільськогосподарських угідь СПП «Біле озеро» знаходиться в приватній формі власності.

Земля використовується в різних галузях національного господарства. Однак земля в сільськогосподарському виробництві є головним засобом виробництва. Функціональні особливості користування землею у сільському господарстві визначили її важливе місце серед природних ресурсів. Оскільки земля є головним засобом виробництва у сільському господарстві, її раціональне використання має відповідне значення. Землі, які використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції називаються сільськогосподарськими угіддями, до яких відносять: ріллю, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, ставки і водоймища. Склад земельних угідь характеризує структура під якою розуміють процентне їх співвідношення.

Для того, щоб дати оцінку економічних умов розвитку підприємства, покажемо склад і структуру сільськогосподарських угідь, наявність та використання трудових ресурсів, забезпеченість основним виробничим капіталом, визначимо спеціалізацію сільськогосподарського підприємства і економічну ефективність виробництва.

Земельні угіддя та інші матеріальні ресурси відрізняються своєю якістю та кількісним складом у кожному підприємстві. Розглянемо склад і структура сільськогосподарських угідь представлена в табл. 2.1.

Таблиця 2.1.

Сільськогосподарські угіддя та їх структура в СПП «Біле озеро»

Угіддя	2011 рік	2012 рік	2013 рік	2013 р. у % до 2011 р.
	га	%	Га	%	Га	%
Усього сільськогосподарських угідь, га, у т.ч.	5918,3	100	5743,8	100	5749,3	100	97,14
- рілля	5918,3	100	5743,8	100	5749,3	100	96,35

З даних таблиці 2.1 видно, що за досліджуваний період площа сільськогосподарських угідь СПП «Біле озеро» зменшилась. Так, у 2011 році вона становила 5918,3 га, а у 2013 році - 5749,3 га, тобто площа сільськогосподарських угідь зменшилась на 169 га, або на 2,86 %. У структурі сільськогосподарських угідь у 2010 та 2011 р. є лише рілля, а в 2012 р. рілля займає 99,18 %. Це свідчить про високу розораність земель господарства та їх інтенсивне використання.

У кожному сільськогосподарському підприємстві виділяють сільськогосподарські угіддя - ділянки землі, які мають конкретне сільськогосподарське призначення і систематично використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції. До них належать рілля, багаторічні плодово-ягідні насадження, природні сіножаті й пасовища. Інші угіддя є несільськогосподарськими (ліси, чагарники, болота, землі, зайняті водою, дорогами, будівлями та ін.).

Тому завдання підприємств - забезпечити переведення менш продуктивних угідь у більш продуктивні, наприклад, заліснення ярів, балок, залуження деградованих земель, переведення природних пасовищ у сіножаті тощо.

Важливим нпоказником є землезабезпеченість. Землезабезпеченість - це площа землі (сільськогосподарських угідь чи ріллі), яка припадає на 1 середньорічного працівника. Землезабезпеченість підприємства СПП «Біле озеро» представлена у табл. 2.2.

Таблиця 2.2.

Землезабезпеченість в СПП «Біле озеро»

Роки	Площа, га	Припадає на одного середньорічного працівника, га	Середньорічна чисельність працівників, чол.
	Сільськогоспо-дарських угідь	ріллі	Сільськогоспо-дарських угідь	ріллі
2011	5918,3	5918,3	51,46	51,46	115
2012	5743,8	5743,8	44,18	44,18	130
2013	5749,3	5749,3	76,66	76,66	75
2013/2011, %	97,14	97,14	148,9	148,9	65,21

З даних таблиці 2.2 видно, що землезабезпеченість у 2013 році порівняно з 2011 роком зросла на 48,9% завдяки тому що чисельність працівників у 2013 році зменшилась на 34,79%.

Використання земельних угідь значною мірою обумовлюється наявністю робочої сили. Зусиллями свого трудового колективу господарство здійснює виробництво продукції, її переробку, реалізацію, надає різноманітні послуги, виконує інші економічні і соціальні функції. Господарства, які добре забезпечені трудовими ресурсами, мають можливість запроваджувати інтенсивні технології.

Основою збільшення виробництва продукції, поліпшення добробуту населення є раціональне використання трудових ресурсів.

Трудові ресурси - це працездатне населення, яке за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає певній сфері діяльності. Трудові ресурси сільського господарства - працездатне населення, що зайняте в сільськогосподарському виробництві. В Україні працездатний вік для чоловіків та жінок від 16 до 60 років.

Наявність трудових ресурсів в СПП «Біле озеро» наведено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Трудові ресурси СПП «Біле озеро»

Показники	Роки	2013 р. у % до 2011 р.
	2011 рік	2012 рік	2013 рік
Середньорічна чисельність працівників всього, чол., в т.ч.:	115	130	75	65,22
в рослинництві	115	130	75	65,22
в тваринництві	-	-	-	-

За останні 3 роки в господарстві відбулися зміни в наявності трудових ресурсів та в рівні їх використання. З таблиці 2.3 видно, що в 2013 році порівняно з 2011 роком забезпеченість господарства трудовими ресурсами зменшилась із 115 чол. до 75 чол., або на 34,78 %. Всі працівники працюють лише в галузях рослинництва.

Для підприємства важливо бути забезпеченим основним виробничим капіталом та правильно його використовувати. Тому що основний капітал підприємства - це засоби праці, що беруть участь в процесі виробництва протягом тривалого періоду, зберігають свою натуральну форму і частинами переносять свою вартість на готовий продукт.

Засоби виробництва продукують продукцію, а основний капітал - формує її вартість.

Основний виробничий капітал підприємства - це велика кількість засобів праці, які відрізняються цільовим призначенням і строком використання.

Для характеристики оснащеності підприємства основним капіталом та ефективності використання застосовують систему показників:

капіталозабезпеченість підприємства - вартість основного капіталу з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь;

капіталоозброєність праці - середньорічна вартість основного капіталу з розрахунку на 1га середньорічного працівника;

капіталовіддача - це показник, який характеризує, скільки основного капіталу витрачено на виробництво одиниці продукції.

норма прибутку - відношення прибутку до середньорічної вартості основного і оборотного капіталу, виражене у відсотках.

Капіталомісткість -- показник, що характеризує відношення капітальних вкладень до приросту вартісного обсягу продукції (національного чи валового доходу).

Збільшення основного капіталу і покращення його якісного складу є важливою умовою підвищення продуктивності праці і ефективності сільськогосподарського виробництва.

Таблиця 2.4.

Основний і оборотний капітал та їх використання в СПП «Біле озеро»

Показники	2011 рік	2012 рік	2013 рік	2013 р. у % до 2011 р.
Вартість основного капіталу, тис. грн.	3973,5	8631,0	11464,0	288,51
- на 1 га с.-г. угідь, грн.	671,39	1502,66	1993,98	296,99
- на 1 середньорічного праців-ника, грн.	34552,17	66392,31	152853,33	442,38
Вартість валової продукції у порівняльних цінах 2010р., тис. грн.	21961,99	31186,31	34304,82	156,20
Вартість оборотного капіталу, тис. грн.	21858,5	30424,0	37958,5	173,66
Прибуток, тис. грн.	5573	4600	7955	142,74
Капіталовіддача, грн.	5,53	3,61	2,99	54,07
Капіталомісткість, грн.	0,18	0,28	0,33	183,33
Норма прибутку, %	21,55	11,78	16,10	Х

Оцінюючи ефективність використання основного і оборотного капіталу аналізованого господарства (табл. 2.4) потрібно відзначити, що їхня вартість збільшились на 7490,5 тис. грн., а порівняно з 2012 р. вони збільшились на 2833 тис. грн., або на 24,72%. Як видно з таблиці 2.4 капіталозабезпеченість в 2013 р. становить 1993,98 грн., що на 1322,59 грн. більше ніж у 2011 р. Збільшилась також і капіталоозброєність праці у 2013 р. на 118301,16 грн. порівняно з 2011 р.. Капіталовіддача за досліджуваний період зменшилась з 5,53 грн. у 2011 р. до 2,99 грн. у 2013 р. Капіталомісткість збільшилась в 183,33 рази. Так як цей показник визначає розмір основного і оборотного капіталу необхідних господарству за даних умов для виробництва валової продукції вартістю 1 грн., то його збільшення - негативна тенденція. З таблиці видно, що даному господарству за даних умов (2013 р.) необхідно було для виробництва валової продукції вартістю 1 грн., 2,99 грн. основних виробничих фондів.

Для визначення економічної ефективності використання основного і оборотного капіталу сільськогосподарського виробництва обчислюють норму прибутку. З таблиці 2.4 видно, що в СПП “Біле озеро” норма прибутку зменшилась на 5,45.

Важливе значення для характеристики підприємства відіграє його спеціалізація. Однією з форм суспільного поділу праці є спеціалізація виробництва - це переважний розвиток однієї або декількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих підприємствах, областях, районах.

Спеціалізація - це об'єктивний і закономірний процес, який розвивається на основі впроваджень, досягнень НТП.

Спеціалізація аграрних підприємств визначається структурою грошових надходжень від реалізації товарної продукції. За економічним значенням галузі підприємства розподіляються: головні, додаткові, підсобні.

Головні галузі визначають спеціалізацію підприємства. Додаткова галузь має меншу частку грошових надходжень.

Підсобні галузі - це галузі несільськогосподарського виробництва, які обслуговують основні і додаткові галузі.

В табл. 2.5 розглянуто та визначено спеціалізацію СПП «Біле озеро».

Таблиця 2.5.

Структура грошових надходжень від реалізації продукції в СПП «Біле озеро»

Показники	Роки	2013 р. у % до 2011 р.
	2011	2012	2013
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Зернові та зернобобові, з них:	17859,4	51,81	18953,6	76,07	28518	63,92	159,68
- пшениця	2785,2	8,08	7657,1	30,73	7052,3	15,81	253,21
- гречка	-	-	-	-	-	-	-
- кукурудза на зерно	14123,2	40,97	8910,4	35,76	21336,5	47,82	151,07
- ячмінь	951	2,76	2386,1	9,58	129,2	0,29	13,59
- горох	-	-	-	-	-	-	-
- овес	-	-	-	-	-	-	-
- інші зернові	-	-	-	-	-	-	-
Соняшник	12010,2	34,84	3041,1	12,21	3271,2	7,33	27,24
Соя	4604,4	13,36	1600	6,42	10893,4	24,42	236,59
Цукрові буряки	-	-	1299,7	5,22	-	-	-
Інша продукція рослинництва	-	-	-	-	1929,4	4,32	-
Всього по рослинництву	34474	100	24916	100	44612	100	129,41
Разом по рослинництву і тваринництву	34474	100	24916	100	44612	100	129,41

Із даних таблиці 2.5 видно, що за досліджуваний період грошові надходження від реалізації товарної продукції господарства у 2013 р. порівняно із 2011 р. збільшилася на 10138 тис. грн., або на 22,73%. Таке збільшення структури грошових надходжень зумовлено розширенням виробництва.

Господарство отримує грошові надходження лише від продукції рослинництва, у 2011-2013 роках її частка становить 100% всієї реалізованої продукції. Серед цієї продукції найбільше грошових надходжень отримано від реалізації кукурудзи на зерно (21336,5 тис. грн. у 2013 р.) та сої (10893,4 тис. грн. у 2013 р.). Третє місце у структурі грошових надходжень займає пшениця (7052,3 тис. грн. у 2013р.).

Отже, з аналізу структури виручки від реалізації готової продукції можна зробити висновок, що СПП «Біле озеро» має зерновий напрямок.

Кінцевий результат від використання всіх виробничих ресурсів показує економічна ефективність.

Отже, аналіз економічних умов господарювання в СПП «Біле озеро» закінчимо, визначивши економічну ефективність виробництва, де будемо використовувати такі показники: вартість валової продукції, валовий дохід, прибуток, рівень рентабельності, норма прибутку.

В таблиці 2.6 проаналізовано економічну ефективність сільськогосподарського виробництва СПП «Біле озеро» Лисянського району Черкаської області.

Таблиця 2.6.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва в СПП «Біле озеро»

Показники	2011 рік	2012 рік	2013 рік	2013 р. у % до 2011 р.
Вартість валової продукції, тис. грн.	21961,99	31186,31	34304,82	156,20
Площа сільськогосподарських угідь, га	5918,3	5743,8	5749,3	97,14
Середньорічна чисельність працівників, чол.	115	130	75	65,22
Вартість основного капіталу, тис. грн.	3973,5	8631	11464	288,51
Вартість оборотного капіталу, тис. грн.	21858,5	30424	37958,5	173,66
Виробничі витрати, тис. грн.	19372,6	27540	31742,2	163,85
Прибуток, тис. грн.	5568	4600	7955	142,74
ВВП на 1га с/г угідь, тис. грн.	3,71	5,43	5,97	160,92
на 1 середньорічного працівника, тис. грн.	190,97	239,89	457,40	239,51
на 1 грн основного капіталу, грн.	5,53	3,61	2,99	54,07
на 1 грн витрат виробництва, грн.	1,13	1,13	1,08	95,58
Прибуток:
на 1 га с/г угідь, грн.	940	800	1380	146,81
на 1 середньорічного працівника, грн.	48420	35380	106070	219,06
на 1 грн основного капіталу грн.	1,40	0,53	0,69	49,29
на 1 грн витрат виробництва, грн.	0,31	0,16	0,25	80,65
Рівень рентабельності, %	19,26	22,64	21,70	Х

Аналізуючи економічну ефективність діяльності СПП «Біле озеро» за 2011-2013 рр., (з таблиці 2.6) бачимо, що тенденція прослідковується не досить чітко і має значні коливання, що свідчить про відсутність конкретної і довготермінової стратегії розвитку господарства. Як ми бачимо, зросло виробництво валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь на 60,92% , а на одного середньорічного працівника збільшилось на 266,43 тис. грн., або на 58,25%.

Прибуток у 2013 році з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь зріс на 0,44 тис. грн., або на 31,89% у порівнянні з 2011 роком. Прибуток на одного середньорічного працівника зріс у 2013 році в порівнянні з 2011 роком на 57,65 тис.грн.

Рівень рентабельності за досліджуваний період збільшився на 2,44 %.

Для покращення розвитку підприємства необхідно проводити різні заходи для покращення і підвищення ефективності виробництва. Сільськогосподарському товариству необхідна також допомога з боку держави по врегулюванню цін на засоби виробництва, які закуповуються в промислових підприємствах, і на сільськогосподарську продукцію.

Охарактеризувавши економічну ефективність виробництва в СПП «Біле озеро» можемо зробити висновок, що протягом 2011-2013 років спостерігається підвищення прибутковості від виробництва зернових та зернобобових. Протягом 2011-2013 років вирощування зернових і зернобобових було прибутковим для підприємства.

2.2 Динаміка розвитку виробництва зерна

Як відомо, рівень розвитку зернового господарства визначається насамперед обсягом виробництва зерна, що в свою чергу залежить від розмірів їх посівних площ, та врожайності. Урожайність є одним із основних і якісних показників стану виробництва сільськогосподарських культур, а тому її підвищення є одним із найважливіших питань піднесення виробництва в сільському господарстві. Урожайність - це якісний показник, на рівень впливають багато факторів. Найважливішою умовою підвищення урожайності є використання мінеральних і органічних добрив. Практика показує, що між урожайністю і внесенням органічних добрив існує тісна залежність.

Вища питома вага високоврожайних культур у структурі посівних площ дає змогу навіть при меншій площі посіву одержувати значно більший валовий збір, а, отже, сприятиме збільшенню кількості реалізованої продукції, що в свою чергу веде до збільшення прибутку господарства.

В таблиці 2.7 розглянуто величину посівних площ, валових зборів, урожайності і реалізації зерна в СПП «Біле озеро» Лисянського району Черкаської області.

Таблиця 2.7

Динаміка розвитку виробництва зернових та зернобобових в СПП «Біле озеро»

Показники	Роки	2013 р. у % до 2011 р.
	2011	2012	2013
Площа посіву, га	3058,0	3200,5	3718,1	121,59
Урожайність з 1 га, ц	37,81	49,53	58,12	153,72
Валовий збір зерна, ц	115620	158519	216098	186,90
Реалізовано зерна, ц	168452	141055	164135	97,44

Згідно даних таблиці 2.7 площа посіву зернових та зернобобових за досліджуваний період збільшилась на 660,1 га. Збільшилась урожайність за 2011-2013 рр. на 20,31 ц., або на 34,95%. Валовий збір відповідно у 2013 р. збільшився по відношенню до 2011 р. на 100478 ц обо на 44,5% за рахунок збільшення урожайності з 37,81 ц/га у 2011 р. до 58,12 ц/га у 2013 р. Реалізація зерна упродовж досліджуваного періоду зменшилась з 168452 ц у 2011 р. до 164135 ц у 2013 р. або на 2,56%.

Отже, наведені вище дані свідчать про покращення розвитку виробництва зернових та зернобобових в господарстві.

Земля в сільському господарстві є основним засобом виробництва продукції. Від того, наскільки раціонально вона використовується, залежить кількість виробленої сільськогосподарської продукції і зростання добробуту працівників. Використання орних земель значною мірою залежить від структури посівних площ.

Під структурою посівних площ розуміють відсоткове співвідношення окремих культур у загальній посівній площі.

Розмір посівних площ зернових і зернобобових культур, їх динаміку і структуру в СПП «Біле озеро» характеризують дані таблиці 2.8.

посівний зерновий господарство

Таблиця 2.8

Структура посівних площ зернових культур в СПП «Біле озеро»

Показники	2011 рік	2012 рік	2013 рік	2013 р. у % до 2011 р.
	га	%	Га	%	га	%
Зернові і зернобобові всього, з них:
- пшениця	1397,0	45,68	1407,6	43,98	1650,5	44,39	118,15
- гречка	-	-	-	-	-	-	-
- кукурудза на зерно	1187,3	38,83	1156,4	36,13	1735,5	46,68	146,17
- ячмінь	474,0	15,50	636,5	19,89	332,1	8,93	70,06
- горох	-	-	-	-	-	-	-
- овес	-	-	-	-	-	-	-
- інші зернові	-	-	-	-	-	-	-
Всього	3058	100	3200,5	100	3718,1	100	121,59

З наведених даних таблиці 2.8 видно, що площа посіву зернових збільшилась в 2013 р. порівняно з 2011 р. під кукурудзою на зерно ( на 46,17%) та під пшеницею (на 18,15%). Зменшилась посівна площа ячменю - на 29,94%. Таке збільшення посівних площ зумовлено збільшенням посівної площі зернових і зернобобових в цілому на 21,59%. Найбільша частка у структурі посівних площ зернових культур у 2013 р. належить кукурудзі на зерно - 46,68%, тому саме ця культура в значній мірі вирішує долю валового збору зерна.

Урожайність є одним із основних якісних показників стану виробництва сільськогосподарських культур, а тому її підвищення є одним з найважливіших питань піднесення виробництва в сільському господарстві.

Розглянемо урожайність зернових культур в

СПП «Біле озеро» у 2011-2013 рр. (в таблиці 2.9).

Таблиця 2.9.

Урожайність зернових культур в СПП «Біле озеро»

Показники	2011 рік	2012 рік	2013 рік	2013 р. у % до 2011 р.
Зернові і зернобобові всього, ц, з них:
- пшениця	33,56	46,38	46,39	138,23
- гречка	-	-	-	-
- кукурудза на зерно	47,80	64,78	73,41	153,58
- ячмінь	25,27	28,78	36,48	144,36
- горох	-	-	-	-
- овес	-	-	-	-
- інші зернові	-	-	-	-
Всього	37,81	49,53	58,12	153,72

Як видно з таблиці 2.9 урожайність зернових культур у 2013 р. підвищилась порівняно з 2011 р. на 20,31 ц. Зокрема урожайність пшениці зросла на 12,83 ц, кукурудзи на зерно - на 25,61 ц, ячменю - на 11,21 ц.

Як вже було зазначено вище, урожайність - це якісний показник, на рівень якого впливають по-різному багато факторів. Однією з найважливіших умов підвищення урожайності є використання органічних та мінеральних добрив.

Значний вплив на зміну урожайності мають також погодні умови. Негативно впливають на рівень урожайності часті дощі, град, періоди без дощу, суховії, льодова кірка та сильні морози.

Підвищенню урожайності зернових культур сприяє сівба високоврожайних сортів.

Ріст урожайності в значній мірі сприяє збільшенню валових зборів. Динаміку валових зборів зернових культур в СПП «Біле озеро» характеризують дані таблиці 2.10,

Таблиця 2.10.

Динаміка валового збору зернових культур в СПП «Біле озеро»

Показники	2011 рік	2012 рік	2013 рік	2013 р. у % до 2011 р.
Зернові і зернобобові ц, з них:
- пшениця	46890	65290	76572	163,30
- гречка	-	-	-	-
- кукурудза на зерно	56750	74909	127410	224,51
- ячмінь	11980	18320	12116	101,14
- горох	-	-	-	-
- овес	-	-	-	-
- інші зернові	-	-	-	-
Всього	115620	158519	216098	186,90

З наведених даних таблиці 2.10 видно, що валове виробництво зернових і зернобобових культур в СПП «Біле озеро» в 2013 р. порівняно з 2011 р. зросло на 86,90%. Таке збільшення пояснюється зростанням валового збору пшениці у 2013 р. порівняно з 2011 р. на 63,30%, зростанням валового збору кукурудзи на зерно на 124,51%, проте валовий збір ячменю майже не змінився і зріс лише на 1,14%.

Важливим для сільськогосподарського підприємства є рівень виробництва товарної продукції.

Товарна продукція - частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства, в результаті чого підприємство одержує виручку (грошовий дохід).

В діяльності підприємства і окремих його галузей розрізняють відносну і абсолютну товарність.

Абсолютна товарність обчислюється в окремих галузях, наприклад, в рослинництві вона виражається виходом товарної продукції на 1 га посівів.

Відносна товарність визначається у підприємствах і характеризується таким показником, як рівень товарності, що визначається відношенням товарної продукції до валової і виражається у %.

В ході курсової роботи було визначено рівень товарності сільськогосподарської продукції за 2011-2013рр. на прикладі СПП «Біле озеро».

Таблиця 2.11

Рівень товарності в СПП «Біле озеро»

Показники	2011 рік	2012 рік	2013 рік	2013 р. у % до 2011 р.
Зернові і зерно бобові, %, з них:
- пшениця	56,22	91,95	33,57	59,75
- гречка	-	-	-	-
- кукурудза на зерно	227,82	85,39	107,95	47,38
- ячмінь	102,58	93,09	7,37	7,18
- горох	-	-	-	-
- овес	-	-	-	-
- інші зернові	-	-	-	-
Всього	142,69	88,98	75,95	53,23

Аналізуючи дані таблиці 2.10, ми бачимо, що рівень това...