Аналіз експортного потенціалу Харківської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

1.1 Суспільно-географічний зміст поняття експортного потенціалу

1.2 Фактори формування експортного потенціалу регіону

1.3 Методи дослідження експортного потенціалу

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ФОРМУВАННЯ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ХАРКІВСЬКОГО РЕГІОНУ

2.1 Оцінка природо-ресурсного потенціалу

2.2 Оцінка промислового потенціалу

2.3 Оцінка експортно-імпортної діяльності

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3.1 Проблеми використання експортного потенціалу області

3.2 Регіональна політика Харківської області у сфері зовнішньої торгівлі

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Одним з пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку зовнішньоекономічної діяльності в сучасному геоекономічному просторі безумовно є активізація взаємовигідних відносин з іншими країнами на основі нарощення експортного потенціалу.

Системні наслідки новітніх перетворень для України дуже серйозні. Значення набувають проблеми об'єктивного добору пріоритетних завдань територіального розвитку, на яких стратегічно необхідно зосередити сили і кошти як на державному, так і регіональному рівнях. Однією з таких проблем є раціональне використання величезних експортних ресурсів Харківського регіону.

На сучасному етапі розвитку в Європі регіони стають об'єктами зовнішньоекономічних відносин. Однак у контексті процесу глобалізації світової економіки виникає потреба комплексного аналізу наявних у регіонах експортних можливостей, вибору регіональними підприємствами оптимальної маркетингової стратегії виходу на міжнародні ринки і розробки тактичних прийомів її реалізації.

Проблеми експортного потенціалу регіону і його зовнішньоекономічної діяльності висвітлені в працях В.Д. Андріанова, С.Ю. Глазьєва, С.І. Дорогунцова, Л.В. Дейнеко, А.В. Єнгіарова, М.І. Захматова, С.Г. Камолова, Є.Г. Кочетова, М.А. Кравця, Д.М. Крука, А.С. Лисецького, А. Личкіна, А.А. Мальцева, В.Н. Мосіна, Б.М. Мочалова, В.І. Пили, Б. Плишевського. Вони розглядали експортний потенціал в різних аспектах (економічний, ресурсний, природно-ресурсний). Та проблема його оцінки до тепер знаходиться в сфері наукового дослідження. Подальшого розвитку потребує і обґрунтування експортного потенціалу регіонального господарства в сучасних умовах, порівняння основних напрямків його міжрегіональних і зовнішньоторговельних зв'язків з експортними можливостями. Це свідчить про актуальність даної теми.

Об'єкт дослідження - експортний потенціал прикордонного регіону.

Предмет дослідження - суспільно-географічні особливості експортного потенціалу прикордонного регіону на прикладі Харківської області.

Мета дослідження - аналіз експортного потенціалу Харківської області.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

- дослідити теоретико-методологічні основи вивчення експортного потенціалу;

- оцінити природо-ресурсний і промисловий потенціал Харківського регіону;

- проаналізувати експортно-імпортну діяльність Харківського регіону;

- сформувати напрямки вдосконалення експортного потенціалу Харківського регіону.

З метою виявлення суспільно-географічних аспектів експортного потенціалу регіону на прикладі Харківської області при аналізі даних та написанні курсової роботи застосовувались методи аналізу та синтезу, географічний, історичний, комплексно-порівняльний, математично-статистичний, картографічний тощо.

Дослідження ґрунтується на численних літературних джерелах, періодичних виданнях, офіційних опублікованих статистичних даних. Робота ілюстрована картографічним матеріалом та складається з вступу, 3 розділів, висновків.

При написанні курсової роботи використовувались дані Державного комітету статистики України, Головного управління статистики в Харківській області, вивчено літературні і періодичні видання Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, Харківської державної наукової бібліотеки імені В.Г. Короленка.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ

1.1 Суспільно-географічний зміст поняття «експортний потенціал»

Визначення поняття «експортний потенціал» є одним із базових понять у суспільній географії. Нажаль сьогодні не існує єдиного визначення, оскільки систему експортного потенціалу та експорту можна розглядати з різних точок зору і на різних ієрархічних рівнях. Одним з таких, що найповніше розкриває це явище є визначення Коломійця В.В.: Сутність експортного потенціалу регіону визначено як здатність усього суспільного виробництва, розташованого в межах даної території виробляти і реалізовувати на конкретних закордонних ринках у перспективі конкурентоспроможні товари та послуги при досягнутому рівні розвитку економіки і системі організаційно-економічної підтримки експорту[14].

Сучасні тенденції розвитку світового господарства потребують уточнення існуючих визначень експортного потенціалу. Під експортним потенціалом ми розуміємо здатність національної економіки виробляти конкурентоспроможні товари та реалізовувати їх на міжнародних ринках за умов постійного зростання ефективності використання природних ресурсів, розвитку науково-технічного потенціалу, валютної і фінансово-кредитної систем, а також сервісно-збутової інфраструктури підтримки експорту без нанесення збитків економіці при забезпеченні економічної безпеки країни в цілому[4].

У цьому визначенні враховано усі елементи експортного потенціалу саме у взаємодії з господарським комплексом регіону.

Існує також поняття «зовнішньоекономічні зв'язки», що є особливо актуальним для даної роботи, адже розглядається експортний потенціал Харківського регіону.

Визначення зовнішньоекономічним зв'язкам дають економгеографи П.А. Масляк, Я.Б. Олійник, А.В. Степаненко, розуміючи під зовнішньоекономічними зв'язками сукупність напрямів, форм, методів і способів торговельно-економічної, виробничої, науково-технічної, валютно-фінансової і кредитної співпраці між країнами з метою раціонального використовування міжнародного розподілу праці [16].

Наявність зовнішньоекономічних зв'язків - необхідна умова функціонування господарського комплексу регіону будь-якого рангу, і зокрема.

Регіон - це географічний об'єкт, що служить своєрідним операційним базисом, на якому розгортаються природні, соціальні, економічні, історичні і інші процеси. Це конкретна територіальна одиниця, яка відрізняється від інших одиниць специфічними рисами (географічними, геологічними, економічними, етнографічними та ін.) [1].

Для прикордонних регіонів (таких як Харківська область) життєво необхідним є економічне, політичне і етносоціальна взаємодія з прикордонними територіями суміжних держав. В результаті такої взаємодії формуються трансграничні регіони (ТГР) двох типів - функціональні і територіальні.

Функціональні ТГР утворюються на основі трудових, коопераційних і подібних зв'язків локального характеру між суб'єктами господарювання або поселеннями двох і більш країн, що знаходяться в безпосередній близькості один від одного по різні сторони межі. Територіальні ТГР - це регіональні утворення, що сформувалися в межах одиниць адміністративно-територіального розподілу двох (і більш) країн на основі реалізації сумісних програм і угод, підписаних на рівні органів місцевого самоврядування [1].

Взагалі для розрахунку та визначення експортного потенціалу потрібно дати визначення експортну, не прямого експорту, реекспорту, імпортну та сальдо зовнішньоторгового балансу.

Експорт -- вивіз із митної території країни за кордон товарів і послуг без зобов'язання їхнього зворотнього повернення. Факт експорту фіксується в момент перетину товаром митного кордону, надання послуг та ін. До експорту відносяться також вивіз товарів для переробки їх в іншій країні, перевезення товарів транзитом через іншу країну, вивіз привезених з іншої країни товарів для продажу їх на території країни [29].

Непрямий експорт -- експорт за участю посередників.

Експорт товарів означає продаж товарів іноземним суб'єктам господарської діяльності, включаючи реекспорт товарів, крім передачі майна суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності іноземному суб'єкту господарської діяльності за кордоном як натуральної частки участі у формуванні статутного капіталу при спільній господарській діяльності. При цьому термін реекспорту (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності та вивезення за межі країни товарів, раніше імпортованих на територію країни.

Імпорт - ввезення товарів, послуг (іноді може вживатися стосовно капіталу, знань, технологій) Товари і послуги, що одна країна продає іншій для внутрішнього використання, обробки чи перепродажу.

Сальдо зовнішньоторгівельного балансу - різниця між вартістю експорту та імпорту. Позитивне сальдо торгового балансу означає перевищення експорту над імпортом (країна більше продає, ніж купує). Негативне сальдо торгового балансу - перевищення імпорту над експортом (країна більше купує, ніж продає) [29].

Отже дамо визначення експортного потенціалу: як здатності національної економіки виробляти конкурентоспроможні товари та реалізовувати їх на міжнародних ринках, за умов постійного зростання ефективності використання природних ресурсів, розвитку науково-технічного потенціалу при забезпеченні економічної безпеки країни в цілому. З цього доволі змістовного визначення експортного потенціалу можна вже сказати і про експортний кластер, як невід'ємну частину експортного потенціалу.

Експортний кластер - сукупність географічно локалізованих, взаємодоповнюючих підприємств-експортерів, постачальників, фінансових організацій, науково-дослідних центрів, вузів та інших організацій, які доповнюють один одного в досягненні конкретного господарського ефекту і посилюють міжнародні конкурентні переваги окремих компаній, а отже, і кластера в цілому.

1.2 Фактори формування експортного потенціалу регіону

Пріоритетними у зовнішньоекономічній політиці регіону слід вважати орієнтир на розвиток експорту. Провідна роль експорту з реалізації зовнішньоекономічної політики регіону у міжнародному поділі праці і системі господарських зв'язків визначаються через постачання конкурентоспроможної продукції та послуг; можливістю одержання регіоном іноземної валюти, необхідної для модернізації і структурної перебудови економіки на базі новітніх технологій і видів техніки, оплати імпорту тих товарів, для виробництва яких область не має достатніх ресурсів і сприятливих умов; досягненням позитивної величини платіжного балансу області. Тобто, теорія та методологія зовнішньоекономічної діяльності - основа розвитку експортного потенціалу - розглядається з позиції формування конкурентних переваг галузей національної економіки.



Рис. 1 Фактори, що формують експортний потенціал регіону [19]

Маркетинговий фактор, є показником зовнішньої ринку збуту й самого регіону або підприємства експортера. Який впливає на експортну спроможність зовнішнього ринку.

Організаційно-технічний фактор: ієрархічне розподілення експортних складових, за для досягнення максимальної ефективності експорту.

Кадровий фактор передбачає виявлення резервів у використанні кадрового потенціалу. Вивчення досвіду роботи, більш розвинутих країн та регіонів, так і регіонів-банкрутів показує, що витоки серйозних проблем, як правило, криються в людях.

Соціально-культурний фактор, до них входять слабоформалізуємі фактори, які створюють образ регіону експортера. Клімат в регіоні називається культурою регіону, яка відображає переважаючі звичаї, звичаї та вірування. Потенційні експортери повинні використовувати цю культуру в стратегічному плануванні, щоб залучити у регіон працівників певного профілю, стимулювати певний тип поведінки, стимулювати імпортерів до співпраці іі нарощення експортного потенціалу.

Інвестиційний фактор є дости вагомим для розвитку експортного потенціалу. Для залучення інвесторів треба заздалегідь передбачити рівень безпечності вкладів. Нвестори будуть вкладати горші при малому прибутку за умов стабільності вкладів.

Інновацйний фактор суттєво впливає на розвиток експортного потенціалу та конкурентоспроможності експортних товарів на стовому рику.

Для вирішення задач розвитку експорту регіону особлива значимість відведена виявленню передумов та формулюванню принципів становлення та нарощування експортного потенціалу регіону. Головними передумовами є: забезпечення стійкого й ефективного розвитку економічної системи регіону в структурі світових господарських зв'язків і визначення пріоритетів розвитку експортного комплексу території для прискорення реконструкції регіональної економіки; уточнення ступеня впливу процесів макроекономічної і структурної політики держави на стан експортної бази регіону; проведення взаємозалежного аналізу міжрегіональних, зовнішньоекономічних зв'язків з можливостями експортного виробництва; визначення макроекономічної ефективності функціонування експортоорієнтованих виробництв на рівні господарського комплексу і виділення пріоритетних напрямків та їхнього підвищення; оцінка можливих змін рівня економічної безпеки територій у процесі розвитку її зовнішньоекономічної діяльності.

Основними принципами побудови і функціонування експортного потенціалу регіону є принципи (цілісності, урегульованості і управління процесом, конкурентоспроможності, інформаційної достатності, оптимізації й адаптивності, однаковості), які забезпечують відповідність основних характеристик структури експорту вимогам ситуації, що змінюється, і оптимізує її, забезпечуючи необхідну спрямованість діяльності [7].

1.3 Методи дослідження експортного потенціалу регіону

Для реалізації зазначеної мети обрана система суспільно-географічних методів дослідження. Дослідження ґрунтується на застосуванні системи суспільно-географічних методів, підходів та прийомів, оскільки саме системність методів, можливість використання на різних рівнях дослідження та послідовність застосування при переході від одного рівня дослідження до іншого, взаємозв'язком, коли застосування одного з методів є частковим проявом іншого, більш широкого методу, дає найефективніші результати.

Методика суспільно-географічного дослідження експортного потенціалу спрямована на визначення загальних тенденцій і розвитку експортного потенціалу області, визначення факторів формування експортного потенціалу та виявлення територіальних особливостей.

Системно-структурний метод дослідження, як загальнонауковий, включає в себе: розгляд будь-яких об'єктів з точки зору складних утворень, які мають певну структуру і являються компонентами більш загальних систем; пізнання особливостей структури об'єкта; виявлення законів структурних відношень і зовнішніх зв'язків, формулювання цих законів не тільки в якісному, але й у кількісному вигляді, представлення їх у формі системи управління; знаходження системоутворюючих чинників, об'єктивних законів, які зумовлюють перехід від якостей елементів до якісно нових особливостей цілісної системи [12].

Системний аналіз має загальний, міждисциплінарний характер і може відноситись до утворення, розвитку, функціонування, синтезу будь-яких систем.

Вивчення експортного потенціалу регіону здійснюється в декілька етапів.

Спочатку необхідно виявити природно-екологічні, історико-політичні та соціально-економічні передумови розвитку регіону, що вивчається. На цьому етапі досліджень найефективнішими є методи комплексного аналізу усіх факторів, що впливають на функціонування галузі та метод історичного аналізу.

Історичний метод застосовується в тісному поєднанні з аналізом просторових аспектів соціально-економічного розвитку. Значення географії минулого необхідно для розуміння сучасної географії населення і господарства, а також для прогнозування їх змін на конкретні території.

Історичний метод в соціально-географічних дослідженнях полягає у вивченні змін соціально-географічних об'єктів, явищ та процесів, які стосуються різних історичних періодів і впливають на їх сучасний стан, дає змогу виявити причини та фактори, що зумовили виникнення та розвиток того чи іншого явища, стадії його розвитку, допомагаючи прогнозувати майбутній його стан.

Особливе місце в географічних дослідженнях належить картографічному методу. Картографічний метод дає можливість нанести на загальногеографічні і тематичні карти множину об'єктів, показати їх взаєморозташування і взаємозв'язки, у даній роботі дозволив показати територіальні відмінності зовнішньої трудової міграції за регіонами України. Він використовується на всіх стадіях досліджень, від збирання вихідних даних до розробки наукових матеріалів.

Картографічний метод дозволяє використовувати карти для пізнання зображених на них об'єктів та явищ, для одержання кількісних характеристик різних об'єктів за допомогою оціночних карт, виділення і оцінки основних факторів розміщення таких об'єктів, вивчення динаміки розвитку та тенденцій розміщення, оцінки та виявлення взаємозалежностей, забезпечення районного планування і соціально-економічного прогнозування, створення «портрету території». Картографічний метод дуже важливий у соціально-економічній географії. Карта виконує інформаційну, пізнавальну, пояснювальну, інтеграційну функції. Можливості картографічного методу в наш час значно розширюються через застосування аерокосмічних зйомок, які дають змогу складати динамічні карти про зміни просторових співвідношень у розподілі природно-антропогенних систем та процесів, які в них відбуваються [12].

В соціально-економічній географії виділяються і використовуються основні принципи досліджень: територіальності, регіональної цілісності, комплексності, системності, екологічності.

Принцип територіальності передбачає вивчення просторового групування природних ресурсів, природокористування, форм матеріалізації виробничого процесу на території регіону, характеру життєдіяльності населення. Він передбачає вивчення сукупності факторів регіонального розвитку, пізнання загальних закономірностей розміщення продуктивних сил, розробки принципів регіональної політики на близьку і далеку перспективу з метою прогнозування раціоналізації території країни.

Принцип комплексності передбачає взаємообумовлений і взаємопов'язаний розвиток географічних систем як єдиного цілого на основі взаємозв'язку всіх підсистем та елементів. Тобто він відбиває, з одного боку, взаємозв'язок і взаємообумовленість поєднання елементів системи, а з іншого - раціоналізацію структури, оптимальну узгодженість її складових - елементів та підсистем. Комплексність сприяє раціональному поєднанню галузей і ефективному використанню ресурсів території.

Принцип регіональної цілісності виходить з об'єктивного взаємозв'язку природних, соціальних, економічних процесів, явищ, котрі взаємодіють на певній території на основі єдиних для природи і суспільства законів.

Принцип системності випливає з системного підходу і дозволяє розглядати географічний об'єкт як складну динамічну відкриту систему, де сукупність елементів, які перебувають у певних взаємовідносинах і взаємозв'язках один з одним, утворюють певну цілісність. Основні ознаки систем - це цілісність, структурність, ієрархічність. Важливою особливістю систем являється наявність процесів управління і обмін інформацією [12].

Статистичний метод дозволяє шляхом обробки даних спостережень визначати залежність між компонентами природи, населення і господарства, а також давати їхню порівняльну характеристику.

Географічний метод - це базовий краєзнавчий метод, який використовується практично в усіх регіональних дослідженнях. Цей метод є специфічним і формується, на думку Алаєва Є.Б., як «триєдиний» підхід у дослідженні, що зумовлює дотримай ня територіальності, комплексності, конкретності. Застосування цього методу не можливе без одночасного використання картографічного методу, який є, по суті, особливою формою ідеально-просторового моделювання [1].

Описовий метод - це один з найдавніших, який використовують під час вивчення розміщення видів економічної діяльності та розселення. У наш час широко застосовується описова статистика у вигляді наборів числових даних, що характеризують міграційну ситуацію.

Математичні методи - це група наукових методів, які дають змогу вивчати досліджуваний об'єкт з використанням математичного апарату. Серед поширених у краєзнавчих студіях математичних методів першочергово слід назвати статистичний аналіз, факторний аналіз, кластерний аналіз, регресійний аналіз тощо. Суть цих методів зводиться до математичної формалізації закономірностей розвитку того чи іншого явища (процесу) на обраній території у координатах простору-часу, а відтак зводиться до «стискування» формалізованої інформації про різноякісні характеристики (параметри) території чи до виведення закономірностей перебігу того чи іншого процесу.

Методологія аналізу експортного потенціалу передбачає комплексне використання зазначених методів. Тільки в цьому разі можна мати системні, всебічні знання про процес розвитку експортного потенціалу регіону [12].

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ФОРМУВАННЯ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ХАРКІВСЬКОГО РЕГІОНУ

2.1 Оцінка природо-ресурсного потенціалу

Харківська область розташована на північному сході України на водо-розділі систем річок Дону і Дніпра, займає південно-західну відрогу Середньоруської височини. На півночі і північному сході межує з Бєлгородською областю Російської Федерації, на сході - з Луганською, на південному сході - з Донецькою, на південному заході - з Дніпропетровською, на заході і північному заході - з Полтавською та Сумською областями Украіни.

Територія області 31418,6 км2, що становить 5,2% території України. За цим показником Харківська область посідає 4 місце в країні, поступаючись Одеській, Дніпропетровській, Чернігівській областях. Вона характеризується великою компактністю, що в умовах рівнинного рельєфу сприяє розвитку внутрішньообласних господарських зв'язків.

Головна особливість економіко-географічного положення області-безпосереднє сусідство з гірничо-металургійною базою України, індустріальними областями Донбасу та Придніпров'я. Через Харків проходять потоки вантажів в інші райони України та за її межі. Територію області перетинають магістральні залізні і шосейні дороги, через які вона має вихід до Донбасу, Криму, Кавказу, до портів Чорного, Азовського і Балтійського морів, до багатьох великих індустріальних центрів за межами України.

Таким чином, географічне положення Харківської області дуже зручне, що сприяє її всебічному економічному розвитку. Природні умови і ресурси - найважливіші компоненти будь-якої територіальної соціально-економічної системи. Вони сприяють або ускладнюють соціально-економічний розвиток регіону, впливають на його народногосподарську спеціалізацію, економіку і на визначення місця і ролі в системі міжнародного географічного поділу праці. Основним показником, що характеризує природні ресурси і умови є природно-ресурсний потенціал.

Природно-ресурсний потенціал (ПРП) території - це сукупна продуктивність її природних ресурсів як засобів виробництва і предметів споживання, яка виражається в їх суспільній споживчій вартості. Слід розрізняти сучасну (фактично досягнуту) і потенційну продуктивність природних ресурсів, а отже сучасний і перспективний ПРП [1].

Природно-ресурсний потенціал області в інтегральному численні оцінюється в 2315,35 млн. дол. США, що складає близько 6% національного.

Компонентна структура природно-ресурсного потенціалу відображає внутрішньовидові і міжвидові співвідношення природних ресурсів, які склалися в районі як результат розвитку природного процесу і впливу соціально-економічних факторів. Порівняємо компонентну структуру ПРП Харківської області та України (рис. 2).

Рис. 2 Структура природно-ресурсного потенціалу (побудовано автором за даними)

Найбільшу питому вагу в структурі ПРП Харківської області займають земельні ресурси - 54,7%, також як і в Україні - 44,4%. Частка мінеральних ресурсів в області складає 14,1%, а в Україні - 28,3%, тобто в 2 рази більше. Це пояснюється тим, що Харківська область недостатньо багата на корисні копалини. Хоча грунти області найродючіші в країні, у зв'язку зі сприятливими агрокліматичними і рельєфними умовами для розвитку сільського господарства та ефективним використанням земельних ресурсів в народному господарстві, їх частка в інтегральному ПРП області складає більше половини і на 10% більше, ніж в цілому по Україні. Друге місце в структурі ПРП Харківського регіону займають природно-рекреаційні ресурси 15,3%, у той час як в Україні вони займають лише четверте місце - 9,5%. Питома вага водних ресурсів області складає 11,4%, а в Україні - 13,1% [27].

Це свідчить про недостатню водозабезпеченість Харківської області і країни в цілому. Лісові та фауністичні ресурси мають найменшу питому вагу в структурі ПРП і складають в області відповідно 3,9% і 0,6%, в Україні - 4,2% і 0,5%. Така мала питома вага лісових ресурсів в Харківській області пояснюється невеликою площею лісів, які займають близько 11% території. Про дефіцит лісових ресурсів свідчать наступні цифри потреби в деревині за рахунок власних ресурсів Україна задовольняє на 25 - 30%. Найбільш важливими з точки зору зовнішньоекономічного потенціалу регіону є ресурси, що зумовили галузеву спеціалізацію регіону. Такими ресурсами для Харківської області є: мінеральні, земельні і водні.

У структурі мінерально-ресурсного потенціалу Харківської області виділяються паливно-енергетичні ресурси, які становлять 76,1%, потім слідують ресурси будматеріалів - 16,8%, гірничо-хімічна сировина -5,0% », нерудна сировина для металургійної промисловості - 2, 1% [24].

Паливно-енергетичні ресурси представлені рядом родовищ горючих газів, найбільшими з яких є Шебелинське, Крестіщенське, Кегичівське, Ефремівське, Соснівське, Ланнівський, Меліховское. Вводиться в експлуатацію Левінцовское і Медведівське, відкрито Островерхівське. Найбільш потужним і перспективним є Шебелинське газове родовище, яке в даний час забезпечує більшу частину потреб області в газі. Виявлені прояви нафти в Шевченківському районі. В області є невеликі родовища кам'яного вугілля - Петрівське і Лозівське.

Гірничо-хімічна сировина представлено фосфоритами - Ізюмське і Мало-Камишевахске родовища. Найбільш поширені в області будівельні матеріали осадового походження: вапняки, крейда, піски, глини. Велике значення мають Новоселівське родовище скляних пісків, яке завдяки своїй чистоті поставляється на скляні заводи європейської частини СНД; Сухо-Кам'янське родовище охри, що забезпечує сировиною виробництво фарб і кольорових олівців. Вапняк Смирновського родовища використовують цукрові заводи значної частини України. На території області залягають цегляно-черепичні, керамічні глини. Будівельні піски використовуються для виробництва силікатної цегли, бетонних блоків і черепиці на цементі. Є також гравій і піщано-гравійної суміш для бетону, цементні мергелі, трепеловідні породи пісковиків - добавки до цементу, будівельний камінь і щебінь.

Природною основою сільськогосподарського виробництва області є її земельний фонд. Велику частину земельних ресурсів регіону становлять сільськогосподарські угіддя - 2170 тис. га., з них на орні угіддя припадає 83,2%, на пасовища - 12,1%, на сіножаті - 4,7%. Частка сільськогосподарських угідь і ріллі в Харківській області вищі, ніж у середньому по Україні, і складає в загальної земельної площі відповідно 77,5 і 63,8% проти 70,8 і 57% по Україні в цілому. Практично всі придатні землі залучені до сільськогосподарського обороту, тому подальше збільшення виробництва сільськогосподарської продукції можливе лише шляхом підвищення продуктивності кожного гектара.

У структурі грунтового покриву земельних угідь області переважають родючі чорноземи. Харківщина розміщується в межах Лівобережної лісостепової та степової зони України. Головним типом грунтів у лісостеповій зоні є чорноземи типові середньогумусні. Пануючі типи грунтів степової зони - могутні і типові чорноземи. На території області є також опідзолені лісостепові грунту: сірі, темно-сірі, чорноземи опідзолені і деградовані; дерново-підзолисті і дернові піщані грунти борових терас. Зустрічаються також солонці та солонцюваті грунту. В цілому переважна частина грунтового покриву регіону характеризується значним вмістом гумусу і відрізняється високою родючістю[24].

При розвитку народногосподарського комплексу регіону особливу роль грав рівень забезпеченості території водними ресурсами. У нашому регіоні цей вид ресурсів є обмежувачем для розвитку водо-споживчих галузей. Це пов'язано з тим, що питома водозабезпеченість одиниці площі території області дуже низька - 61 тис. м3/рік/км2, в той час як у світі - 268 тис.м3/рік/км2; кількість поверхневого стоку, що припадає на 1 чол. - Близько 600 м3/рік, що майже в 18 разів менше середнього показника - 11000 м3/рік. За цими показниками Харківська область посідає відповідно 15-те і 17-те місця в Україні.

Однак, область відносно багата підземними водами. Це обумовлено тим, що її територія лежить в межах Дніпровсько-Донецької тектонічної западини, що утворює основну частину Дніпровсько-Донецького артезіанського басейну. Прогнозні експлуатаційні запаси підземних вод області складають 1411,28 млн.м3/рік. Запаси, придатні для використання в даний час рівні 22% прогнозних (383,64 млн. м3/рік). Місцями підземні води Харківщини містять цінні мінеральні солі. Зокрема, Березовські мінеральні води володіють цілющими властивостями і використовуються в лікувальних цілях. В цілому область відчуває дефіцит водних ресурсів. Тому подається вода з інших районів країни: з Дніпропетровської області по каналу Дніпро-Донбас, який бере свій початок з Дніпродзержинського водосховища [26].

Аналізуючи природно-ресурсний потенціал Харківської області як один із чинників її соціально-економічного розвитку, можна зробити наступні висновки:

- територія області, її площа, конфігурація, географічне положення сприяють розвитку продуктивних сил та економічних зв'язків;

- рельєф, кліматичні умови, грунтово-рослинний покрив сприяють розвитку сільського господарства, включаючи рослинництво та тваринництво;

- область забезпечена видами паливно-енергетичних ресурсів, гірничо-хімічної сировини, а також будматеріалами. За винятком деяких унікальних за своїми властивостями родовищ корисних копалин, можливості експорту мінеральної сировини з області обмежені;

- область небагата водними ресурсами. За питомою водозабезпеченістю одиниці площі і одного мешканця Харківська область займає 15 і 17места серед областей України і поступається багатьом країнам світу;

- Харківська область має значні рекреаційні ресурси природного, історико-архітектурного і культурного характеру.

2.2 Оцінка промислового потенціалу регіону

Фундаментом промислового потенціалу Харківського регіону є промисловість, питома вага якої в структурі ВВП дорівнює 26,0%, у сфері матеріального виробництва Харківської області виробляється близько 6,5% національного доходу України. У регіоні сконцентровано 604 промислових підприємства, на них працює близько 300 тис. чол. По випуску промислової продукції область займає п'яте місце серед інших регіонів України, а її питома вага загальнодержавному виробництві становить 6%. Промисловість регіону представлена всіма основними видами діяльності, провідними з яких є виробництво харчових продуктів, напоїв, тютюнових виробів, машинобудування, металообробка і електроенергетика [31].

Харківський регіон в історичному аспекті характеризується високим рівнем розвитку машинобудування та інших галузей та формувався в умовах тісної кооперації кооперації з промисловими підприємствами України та Росії.

По більшості підгалузей машинобудування, легкої, харчової, та переробної промисловості Харківський регіон займає провідне місце в економіці України, а за деякими з них - монопольне становище.

Практично вся продукція, за виключенням газу, до речі, дуже дефіцитного в Україні, відноситься до сфери високого ступеня переробки [31].

В структурі промислового виробництва області переважають: машинобудування, харчова промисловість, електроенергетика, паливна промисловість, легка промисловість (рис. 3).

Рис. 3 Питома вага Харківської продукції в загальноукраїнському виробництві (%), 2008 рік (побудовано автором за даними [32])

Зупинимося більш конкретно на деяких з галузей, які утворюють основу промислового потенціалу Харківського регіону і також є пріоритетними для промислової політики країни. Харківщина по праву вважається провідним центром машинобудування країни. Тут сформовано потужний тракторобудівний і сільськогосподарськобудівний комплекс, який займає одне з пріорітетних місць у Програмі «Україна - 2010».

В машинобудуванні регіону частка тракторного і сільськогосподарського машинобудування становить 30% у загальному обсязі промислової продукції. Підприємствами області випускається 100% тракторних і комбайнових двигунів і близько 60% тракторів в Україні. До них відносяться 10 підприємств: ВАТ «ХТЗ», «Серп і Молот», «Харківський завод тракторних двигунів», «Автрамат», «Лозівський ковальсько-механічний завод», «Куп'янський ливарний завод», «Дергачівський завод турбокомпресорів», «Чугуївська паливна апаратура», «Харківський завод тракторних самохідних шасі», ЗАТ «Лозівський завод« Трактородеталь» і ряд наукових і проектно-конструкторських організацій.

Харківська Область - основний район енергетичного машинобудування в Україні. До ведучих підприємств енергетичного машинобудування відносяться «Харківський турбогенераторний завод» (ХТГЗ) - найбільше підприємство енергетичного машинобудування в Україні. В даний час завод освоїв серійне виробництво парових турбін для електростанцій потужністю 1 млн. кВт .Завод є також єдиним в країні підприємством з виробництва гідрозатворів для насосних станцій, напірних трубопроводів. ХТГЗ - головне підприємство науково-виробничого об'єднання атомного, турбобудування «Турбоатом». Крім нього, в об'єдненні входять також завод «Турбодеталь» і два спеціальних інструкторських бюро «Турбоатом», «Гідротурбомаш» [31].

Найбільшим підприємством енергомашинобудування є також завод «Електротяжмаш ». Зараз це підприємство випускає тепловозне устаткування, великі електричні машини, потужні турбо- і гідрогенератори.

Транспортне машинобудування представляє ряд заводів: транспортного машинобудування, авіаційний, велосипедний, підшипниковий в Харкові, а також тепловозоремонтний завод в м. Ізюмі та вагоноремонтний в смт Панютіно.

Завод транспортного машинобудування ім. Малишева випускає дизель-генератори для тепловозів, суден, пересувних електростанцій, освоює виробництво товарів народного споживання.

Слід зазначити Харківське державне авіаційне підприємство, яке є одним з лідерів в галузі авіабудування в Україні.

Електротехнічна промисловість в структурі машинобудування області займає друге місце (після тракторобудування сільсьгосподарського будування).У Харкові знаходяться такі гіганти галузі,як електромеханчний (ХЕМЗ), електротехнічний (ХЕЛЗ), електроапаратний заводи, АТ «Південкабель».

Паливно-енергетичний комплекс Харківської області по-своєму унікальний. Тут видобувається близько 40% всього українського газу (6,9 млрд. м3). Крім цього об'єднання великої кількості підприємств машинобудування, в першу чергу, енергетичного, науково-дослідних, проектних та навчальних організацій визначає постійний розвиток галузі. На сьогоднішній день паливно-енергетичний комплекс регіону представлений наступними підприємствами: «Шебелинкагазвидобування», «Харківгазвидобування», «Харківтрансгаз», «Харківоболенерго», «Зміївська ТЕС» та інші. Газовидобувна галузь є однією з найпотужніших промислових галузей Харківської області, тому від її успішної роботи залежить не тільки безперебійна постачання газу споживачам, а й забезпечення стабільної роботи народного господарства, зокрема підприємств енергетики [31].

Наявність сировинної бази сприяє активному розвитку харчової та переробної промисловості. Їх питома вага в загальному обсязі промислового виробництва складає приблизно 18% (безалкогольні напої, шампанське, горілка, кондитерські вироби та інше). Харчова та переробна промисловість включає в себе 18 галузей, в яких налічується 130 підприємств, у тому числі 9 підприємств м'ясної і молочної промисловості 24, 11 цукрових, 5 спиртових та лікеро-горілчаних, 5 пивоварних, 60 підприємств з виробництва хлібобулочної продукції та інші.

Стабільно працюють, нарощуючи обсяги виробництва: Харківський завод шампанських вин, Куп'янський молочно-консервний комбінат і цілий ряд інших підприємств.

Підприємства фармацевтичної галузі області виготовляють більше половини лікарських препаратів і медичних приладів, які випускаються в Україні. В області створено унікальний науковий і промисловий потенціал з досліджень, розробки науково-технічної документації та виробництва лікарських препаратів. До його складу входять: Державний науковий центр лікарських засобів, Українська фармацевтична академія, 9 НДІ медичного профілю, 8 підприємств об'єднань : «Здоров'я», «Стома», «Червона зірка» та інші. Результатом роботи цих підприємств є випуск 280 препаратів, з яких - 60 оригінальних засобів, отриманих з рослин, частина яких відзначена на вітчизняних і зарубіжних виставках.

Важливе місце в економіці регіону займають підприємства легкої промисловості, які шиють одяг, трикотажні вироби, тканини, килимові вироби. Легка промисловість представлена більш,ніж 60 підприємствами галузі, з яких 27 підприємств швейної промисловості, 10 - текстильної, 7 - трикотажної, а також підприємства взуттєвої, шкіряної, галантерейної промисловості. Компактне розміщення підприємств шкіряної, взуттєвої, хутряної підгалузей, а також; текстильної та швейної в поєднанні з наявними в області місцевими сировинними ресурсами (шкіра, хутро, вовна) становлять інтерес для створення інтегрованих підприємств із замкнутим технологічним циклом і найменшими невиробничими витратами.

Здійснення програми розвитку будівельної індустрії та виробництва будматеріалів дозволило створити в області достатньо потужний потенціал виробництва будівельних матеріалів. Харківський регіон займає лідируюче місце з випуску цементу, цегли, залізобетонних конструкцій. Однак важке фінансове становище замовників, суттєве зменшення централізованих капітальних вкладів на соціальний розвиток дозволяє зараз в повному обсязі використоувати весь будівельний потенціал області.

Другою за значенням галуззю економіки Харківського регіону є сільське господарство, частка якого у ВВП регіону становить 13%. Область займає третє місце в Україні за площею сільгоспугідь - 2,39 млн.га (5,9% усєї їх площі в області) і друге за орним площами (близько 400 тис га).

Сприятливі кліматичні умови та родючі землі визначають спеціалізацію аграрного сектора економіки - це високий рівень виробництва зерна, цукрових буряків, соняшнику, інтенсивне твариннцитво молочного і м'ясного напрямів.

Важливу роль у становленні сучасної економіки відіграє малий бізнес, області діє понад 10 тис. малих підприємств і 45,8 тис. припадає 2,8 одиниць діючих малих підприємств, у той час як в цілому по Україні цей показник становить 2,0. На жаль, основні інтереси малого бізнесу лежать у сфері торговельної діяльності (більше чверті від загального обсягу прибутку отриманої малими підприємствами).

В області, загалом, сформована комерційна інфраструктура, яка може забезпечити розвиток підприємництва. У регіоні діє 13 бірж, 20 страхових компаній, 75 торговців цінними паперами, Східно-Українська філія Української фондової біржі, 40 інвестиційних компаній і фондів, більше 200 аудиторських фірм, сформована банківська система. Продовжується робота щодо створення сприятливих умов для розвитку ринкової інфраструктури [31]. Харківська область займає порівдну та лідируючу позицію в порівнянні з іншими областями України по валовому регіональному продукту (рис. 10). Вона до групи лідерів і її ВРП становить 15645 гнр. на одну особу.



Рис. 4 Валовий регіональний продукт за регіонами України у 2008 році (каротосхема побудована автором за даними [32])

Високий рівень промислового потенціалу області, висока щільність населення, вигідне географічне положення забезпечили розвиток різних видів транспорту - автомобільного, залізничного, авіаційного, трубопровідного. Основні залізничні магістралі: Москва - Харків-Сімферополь, Харків - Полтава - Київ - Львів, Брянськ - Харків-Маріуполь. Основні залізничні станції: Харків, Куп'янськ, Лозова, Люботин. Протяжність автомобільних доріг - 43 тис. км., У тому числі з твердим покриттям-16 тис. км. Основні автомагістралі: Москва-Харків-Сімферополь, Київ - Харків - Ростов-на-Дону, Харків - Суми. По території області проходять траси трубопроводів від Шебелинки до Харкова, Сум, Полтави, Дніпропетровську, Одеси, а також частина трубопроводу «Союз».

2.3 Оцінка експортно-імпортної діяльності

У зовнішньоекономічних зв'язках Харківської області, як прикордонного регіону, відіграє значне місце зовнішня торгівля товарами та послугами, як сладова розвитку експортного потенціалу регіону.

Протягом 2008 року підприємства Харківської області експортували продукцію до 115 країн світу, імпортні товари надійшли до підприємств із 112 країн. Експортні поставки склали 1551,5 млн. дол. США, що на 35,7% більше, ніж у 2007 році, імпортні надходження збільшилися також на 9,5 % і становили 2480,2 млн. дол. США (рис. 4).

Рис. 5 Динаміка обсягу експорту та імпорту товарів (побудовано автором за даними [32])

Аналізуючи дану діаграму можна помітити, що в економіці Харківської області йде переважання імпорту над експортам. І як бачимо, сальдо зовнішньої торгівлі, яке характеризує ефективність зовнішньоторговельних відносин регіону, є від'ємним.

За останні 8 років експорт товарів зріс у 4,9 раза, імпорт у 5,5 раза.

У 2008 році експортні операції здійснювали 1009 підприємств регіону, імпортні товари надійшли до 1503 підприємств.

Основними товарами, які експортувалися за межі України, були котли, машини, апарати та механічні пристрої (21,6% від загальної вартості експорту) та електричні машини і устаткування (12,9%). Основу імпорту становили наземні транспортні засоби, крім залізничного (19,7% від загальної вартості імпорту) та котли, машини, апарати та механічні пристрої (16,9%) [32].

Головними підприємствами імпортерами та експортерами Харківської області за 2008 рік є підприємства наведені у таблиці 1:

Таблиця 1 Підприємства експортери-імпортери Харківської області у 2008 році [32]

Підприємства	Продукція
імпортери
ЗАТ завод «Південкабель»	мідна катанка, спеціальний папір для силових кабелів
Харківське державне авіаційне виробниче підприємство	індикатор кількості масла у маслобаку для льотної авіації, прилади для автоматичної системи регулювання в літаках цивільної авіації
ВАТ «Турбоатом»	плити вулканізовані стальні, запасні частини до турбін, обладнання для виробництва гідравлічних пресів
ГП «ХЕМЗ», ГНПО «Комунар»	автоматичні вимикачі
ДП «Восток-Агромаш»	нагрівач масел
ТОВ «Саф'ян»	сировина із шкіри
ТОВ фірма «ЮГРА»	скляні ампули для лікарських засобів
ЗАТ «ТД Електроапарат - Україна»	автоматичні вимикачі
ГП «Унікком»	хром сульфат
ПТЦ ТОВ «Універсал-комплект»	запасні частини до радіаторів водяного охолодження та колісних тракторів
ВАТ «Харківський підшипниковий завод»	прутки з легованої сталі
АТ «Енергомашкомплект»	автоматичні вимикачі
експортери
Харківське державне авіаційне виробниче підприємство	літаки та комплектуючі частини для літаків
ВО "Комунар"	електротехнічні вироби, засоби зв'язку
ХДПЗ ім. Т.Г.Шевченка	системи управління засобами зв'язку, вироби культурно-побутового призначення
ВАТ "Турбоатом"	гідротурбіни, теплообмінні апарати та товари народного споживання
ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С.Орджоникідзе»	запасні частини до сільськогосподарських тракторів, трактори колісні, трактори гусеничні
ЗАТ завод «Південкабель»	кабель для сигналізації та устаткування та силовий з алюмінієвими жилами
ГП завод «Електротяжмаш»	електрообладнання для тепловозів
ЗАТ «Новий стиль»	меблі для сидіння з металевим каркасом
ВАТ «Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш»»	електричні двигуни
ВАТ «Харківський підшипниковий завод»	підшипники з циліндричними роликами
ТОВ «Рост»	запасні частини до тракторів з дизельним двигуном
ТОВ Фірма «Восток»	компресори з механізмами для тракторів та автомобілів
ТОВ «ЕФ-ДЖИ ФУД»	вермішель швидкого приготування «Мівіна»
ЗАТ «Лозівський завод «Трактородеталь» »	запасні частини до тракторів

Харківська область мала від'ємне сальдо з 81 країною світу. Відємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 028,7 млн. дол. США. У значних обсягах від'ємне сальдо склалося з такими країнами, як Російська Федерація - 227,7 млн. дол. США., Німеччина - 134,3 млн. дол. США., Китай - 180,5 млн. дол. США., Сполучені штати Америки - 92,2 млн. дол. США., Італія - 97,0 млн. дол. США.,Польща - 36,4 млн. дол. США.

Експортний та імпортний потенціал Харківської області в значній мірі орієнтовано на торгівлю з країнами СНД та Європи. Експорт товарів до країн СНД у 2008 року складав 1231209,3 тис. дол. США до інших країн світу - 320362,7 тис. дол. США. Імпортні надходження становили 1231209,3 тис. дол. США та 1278811,9 тис. дол. США відповідно [32].

Найбільші обсяги експортних поставок здійснювались до Російської Федерації - 55,7%, Білорусі - 6,8%, Казахстану - 6%, Грузії - 3,5%.

Імпортні надходження - з Російської Федерації - 42,1%, Китаю - 7,6%, Німеччини - 5,8%, Білорусі - 4,7%, Італії - 4,3%, США - 3,7%, Польщі - 2,3%.

Серед інших груп країн значну питому вагу у зовнішньоторговельному обороті складають країни Азії, до яких частка експорту становить 9% від загального об'єму, імпорту - 18%. Імпортні надходження в область також суттєві з країн Америки (6,9%) (рис. 5).

Рис. 6 Географічна структура експорту та імпорту товарів Харківської області за 2008 рік (побудовано автором за даними [32])

Як і раніше, основним партнером в експортно-імпортних операціях була Російська Федерація - 46,2% та 42,8% відповідно. І позитивну динаміку у зовнішньоекономічних зв'язках з Російською Федерацією має міжрегіональне економічне співробітництво. Особливо добре розвинуте у єврорегіоні «Слобожанщина».

Товарна структура експорту та імпорту Харківської області представлена наступними категоріями товарів: (рис. 6, 7)



Рис. 7 Товарна структура експорту Харківської області (побудовано автором за [33])

Рис. 8 Товарна структура імпорту Харківської області (побудовано автором за [33])

Провідне місце в зовнішньоторговельних операціях області займали підприємства й організації м.Харкова (79,5% від загального обсягу експорту області та 56.5 % від зального обсягу імпорту області). Серед міст та районів області найбільші обсяги експорту товарів припадали на м.Куп'янськ, м.Лозова та Харківський, Балаклійський, Вовчанський, Дергачівський райони. Найбільші імпортні надходження здійснювались у Балаклійському районі області (рис. ).

Рис. 9 Картосхема обсягів експорту та імпорту районів Харківської області (побудовано автором за [32])

У 2008 році зовнішню торгівлю послугами здійснювали 453 підприємств та організацій Харківської області. Загальна сума наданих послуг (експорт) становила 114,0 млн.дол.США, що менше 2007 року на 3,1%. Обсяг послуг, одержаних від нерезидентів (імпорт), збільшився на 59,8% і дорівнював 428,1 млн.дол. Від'ємне сальдо становило 194.1 млн.дол. Коефіцієнт покриття імпорту експортом становив 0,55. Частка експорту у загальному обсязі зовнішнього обороту склала 35,3%, імпорту - 64,7%. І це свідчить, що експортний потенціал у сфері не є значним, але має досить великі перспективи з залученням у сферу послуг інвестицій [32].

Рис. 10 Експорт та імпорт послуг Харківської області у 2008 році (побудовано автором за даними [32])

В структурі експорту послуг найбільш значними були послуги, пов'язані з фінансовою діяльністю - 23,7% від загального обсягу експорту. Значну долю - 19,4% складали послуги, в операціях з нерухомістю,є здавання під найм та послуги юридичним особам. Питома вага послуг у сфері освіти становила 12,7%, у сфері транспорту та зв'язку - 11,0% (рис. 8).

Розрахувавши коефіцієнт збалансованості зовнішньої торгівлі можна зробити певні висновки.

Що Харківська область має від'ємний коефіцієнт збалансованості зовнішньої торгівлі, перевага імпорту над експортом майже у два рази. На відміну від Луганської, Донецької, Полтавської, Миколаївської областей України де цей коефіцієнт є додатнім.

Це свідчить про те, що експортний потенціал цих областей на відміну від Харківської області є більш потужним і підприємства і вироби цих областей та підприємств є більш конкурентоспроможні на міжнародном ринку торгівлі (рис. 9).

Рис. 11 Коефіцієнт збалансованності зовнішньої торгівлі за регіонами України за 2008 рік (побудовано автором за даними [30])

Розрахувавши коефіцієнт відкритості економіки можна сказати про те, що Харківська область в порівнянні з іншими областями України займає 13 місце по відкритості економіки. Це свідчить про те, що у Харківської області не досить відкрита економка і те, що економчний потенціал досить значний. З чого можна сказати, що і експортний потенціал області з правельною політикою у сфері зовнішньої торгівлі є і може досягти досить великої потужності.

Рис. 12 Коефіцієнт відкритості економіки за регіонами України за 2007 рік (побудовано автором за даними [30])

В структурі імпорту, як і в експорті, найбільш визначними були послуги, пов'язані з фінансовою діяльністю. У загальному обсязі імпорту їх питома вага складала 75,3%. Порівняно з 2007р. обсяг цих послуг збільшився на 63,6% і досяг 187861,3 тис дол. США. Серед інших послуг, наданих нерезидентами, визначаються: послуги транспорту та зв'язку, послуги пов'язані з державним управлінням, та послуги надані в обробнй промисловості.

Економіка Харківської області, як і будь-якого регіону, перебуває під впливом зовнішнього середовища. Розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції, що супроводжується глобалізацією економічних зв'язків, вимагає прогресивних структурних зрушень в економіці області, поліпшення якісних показників на мікрорівні та макрорівні, одним з важливіших засобів забезпечення яких є інвестиції. Протягом 10-15 років інвестиції в основний капітал мають стійку тенденцію до зростання. Проте світовий досвід переконує у проблематичності забезпечення економічного зростання країн з перехідною економікою без залучення й ефективного використання іноземних інвестицій.

В сучасних умовах інвестиційні надходження виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, зростання технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро - і макрорівнях [29].

...