Вплив бюджетної політики на економічне зростання

- оптимізувати функціонування системи управління державними фінансами;

- чітко регламентувати законодавчо процес акумуляції й руху фінансових потоків, забезпечення їх прозорості для суспільства;

- забезпечити високі темпи зростання національної економіки як основного чинника зниження фінансових ризиків під час розробки показників держаного бюджету;

- досягти надійності прогнозу основних макроекономічних показників, на основі яких формується дохідна й видаткова частини державного бюджету, - обсягів і темпів зростання ВВП, темпів інфляції, валютного курсу;

- дотримуватися об'єктивності під час формування дохідної частини бюджету;

- мінімізувати фінансові втрати держави під час використання державної власності;

- оптимізувати бюджетні витрати, що сприятиме повноцінному фінансовому забезпеченню реалізації державних функцій;

- забезпечити послідовність розвитку бюджетного процесу, достатність фінансових ресурсів для виконання бюджетних зобов'язань на кожному рівні на основі законодавчо затверджених мінімальних державних соціальних стандартів і обґрунтованих нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості;

- створити систему управління державним боргом, яка дала б змогу оптимізувати співвідношення фінансування процентних і непроцентних витрат;

- освоїти сучасні методи оцінки раціональності бюджетних асигнувань;

- впровадити індикатори результативності витрат державних коштів, що орієнтовані на досягнення позитивного кінцевого результату та стимулюватимуть органи влади різних рівнів і бюджетні організації до економного використання бюджетних коштів. [9, с. 478-479]

Важливим завданням бюджетної політики у сфері розвитку економіки є створення умов для активізації інвестиційної активності. Це стосується, насамперед, збільшення обсягу інвестиційної діяльності держави, а також недержавних вітчизняних та зарубіжних інвесторів. Ще одне завдання, яке потребує вирішення, - запровадження в Україні середньострокового бюджетного планування, що дасть змогу складати реальніші плани інвестиційної діяльності держави з розподілом за ними відповідних ресурсів для повного забезпечення їх реалізації. Розробка та прийняття таких планів є переходом до вищого ступеня бюджетного планування, тому вона потребує детального обґрунтування та узгодження середньострокових планів із поточними.

3.2 Шляхи забезпечення економічного зростання країни

В умовах загострення соціально-економічних, фінансових проблем в Україні та світі актуалізується проблема забезпечення якісного економічного зростання. Адже саме за динамікою економічного зростання можна зробити висновки про розвиток національної економіки, її місце на світовій арені, про життєвий рівень населення, про те, як вирішуються проблеми обмеженості ресурсів. Стимулювання економічного зростання, підтримка його темпів на стабільному та оптимальному рівні є однією з найважливіших довгострокових цілей економічної політики уряду будь-якої країни протягом останніх десятиліть.

Нові підходи до оцінки передумов та чинників, що забезпечать економічне зростання країни мають передбачати також те, що отримані результати її ефективності зростатимуть швидше, ніж витрати на нього. Крім того, концепція нової якості економічного зростання держави має базуватись на: інтенсифікації процесів розвитку економіки країни за рахунок використання внутрішніх факторів та резервів розвитку регіонів, які одночасно виступають його конкурентними перевагами; орієнтації на стимулюючий вплив державного та регіонального рівнів управління, спрямованості на посилення соціальної орієнтованості економічних перетворень і забезпеченні розвитку людського потенціалу. [3, с. 54-58]

Враховуючи внутрішню складність і системність даної наукової категорії, загальноприйнятого підходу до дослідження якісного економічного зростання країн не існує. Під економічним зростанням прийнято розуміти збільшення масштабів сукупного виробництва й споживання в країні, що характеризується насамперед такими макроекономічними показниками, як валовий національний продукт (ВНП) та валовий регіональний продукт (ВРП). Держава, як суб'єкт ринкових відносин, повинна проводити політику по стимулюванню економічного зростання з метою забезпечення розвитку національної економіки. Ця політика держави має бути скоординована з бюджетно-податковою, кредитною, соціальною та іншими видами економічної політики. Цей взаємозв'язок необхідний, оскільки зможе забезпечити достатню стійкість країни як складної соціосистеми в умовах ринку для досягнення економічного зростання. З 2000 по 2008 рр. в Україні відбувалося зростання ВВП як екстенсивним, так і інтенсивним шляхом.

Світовий досвід показує, що задовільним для будь-якої країни є щорічне зростання ВВП на душу населення на рівні 4-6%. За даний період Україна мала реальні темпи зростання вищі у 3 рази (6,9% в середньому за період), ніж у таких розвинених країнах світу, як США - 2,3%, Японія - 1,4%, ЄС - 2,2% [6, с.33]. Основною причиною економічного зростання у докризовий період можна назвати зовнішню політику держави, яка сприяла реформуванню економіки - структурні перетворення, дерегуляцію, баланс стабільної монетарної політики і підтримку розвитку експорту. Також варто відзначити і такі фактори, як підвищення протягом даного періоду внутрішнього попиту на товари і послуги за рахунок збільшення реальних доходів населення, розширення експортних ринків. При цьому додамо, що зростання економічних показників в країні відбувалося шляхом нарощення обсягів виробництва головним чином в обробній промисловості. Тобто динамічний розвиток економіки України не супроводжувався структурними змінами в регіонах, а мав екстенсивний характер, коли зростають традиційні потужні промислові центри та залишаються у стані стагнації регіони з більш низьким рівнем промислового потенціалу. Ринкові перетворення в Україні було обмежено реформуванням виробничих відносин (приватизацією, роздержавленням, демонополізацією), а науково-технологічне вдосконалення виробництва, зміни структури економіки залишились осторонь, хоча без них неможливий успішний розвиток країни [16, с.6]. Це свідчить про те, що в державі відбувалося зростання без розвитку. Досягнутий результат кількісного зростання ВВП не можна розглядати як реальні позитивні зрушення в економіці України, які здатні створити економічне підґрунтя для забезпечення стабільності та ефективності економічного та соціального розвитку країни. І причиною цього слід вважати не тільки відсутність стабільної тенденції до зростання ВВП, а й інерційний, не системний характер українських реформ, які не створюють реальний “запас міцності” економічної системи країни.

Вочевидь таке зростання не можна назвати ні сталим, ні перспективним для країни. Ситуація значно погіршилася в наступні роки через фінансово-економічну кризу (2008- 2014 рр.), яка спричинила зростання інфляції, рівня безробіття, кризу платежів, скорочення обсягів виробництва, девальвацію національної грошової одиниці і т.д. Така ситуація є загрозливою в цілому для економічної безпеки держави й істотно підвищує ризики входження національної економіки до стадії перманентної економічної стагнації з поступовим переростанням, зважаючи на існуючі інфляційні процеси, у стадію стагфляції [20]. При цьому доцільно зазначити, що якісне економічне зростання не може бути відображене якимось одним показником. Для цього необхідна цілісна система індикаторів, адже поліпшення життєвих стандартів супроводжується підвищенням не лише ВВП на душу населення, а й таких показників, що визначають якість життя і є складовими індексу людського розвитку (продуктивність праці, рівень освіченості, очікувана тривалість життя тощо).

Альтернативний підхід оцінки економічного зростання розроблений у рамках “Програми розвитку ООН” і передбачає розрахунок індексу розвитку людського потенціалу (ІРЛП) на основі трьох показників: реального ВНД на душу населення, освіченості та тривалості життя. З 2010 року експерти ООН розраховують також оновлений варіант ІРЛП, з врахуванням чинника нерівності у розподілі доходів в країні, або так званий Індекс розвитку людського потенціалу, скоригований на нерівність (ІРЛПН), який свідчить про такий рівень ІРЛП, який був би досягнутий кожним членом суспільства за умови рівномірного розподілу благ [23].

Отже, інтенсивне нарощення ВНД на душу населення, а також показників освіченості та тривалості життя населення відображає істотне нарощення якісного економічного зростання у багатьох країнах світу. За останні 10 років серед країн світу індекси розвитку людського потенціалу в переважній більшості держав поліпшилися (з показника 0.639 до 0.694), а 40 країн світу суттєво просунулися в даному рейтингу.

Розглянемо детальніше сучасний його рівень в Україні. В період з 1990 р. по 2000 р. в державі відбувалися деструктивні економічні та політичні процеси, які негативно відбилися на показниках ІРЛП. За цей період він скоротився з показника 0.714 до 0.673. Впродовж 2000-2010 рр. його значення почало зростати. Але, незважаючи на відносний ріст індексів в останні роки, динаміка рейтингу України навпаки погіршилася. Так, у 2013 р. ІРЛП в державі становив 0,710, якому відповідало 69-те рейтингове місце серед 169 країн, які аналізувалися. Однак, уже в у 2011 р. Україна опинилася на 76-му місці з показником 0.737, а в 2012 р. на 78-му з показником 0.740 серед 187 країн світу. Цю позицію наша держава розділила з Македонією, а позаду з числа країн Європи лишилися лише Молдова та Боснія і Герцеговина з індексами 0.660 та 0.735 відповідно.

Таким чином, протягом досліджуваного періоду значення ІРЛП України зросло на 4% або в середньому приблизно на 0,2% за рік [6]. За критеріями досліджуваного індексу в державі найкращий стан справ з освітою та грамотністю - 0.860 (29 місце у світі), помітно гірші зі здоров'ям та довголіттям - 0.760 (113 місце в світі), проте економічні показники, які визначають рівень життя населення дуже низькі і становлять 0.615. Для порівняння в Білорусії аналогічний показник складає 0,723. Низьке значення даного показника негативно позначається на ІРЛП України, відкидаючи її в рейтингу до середньостатистичних показників латиноамериканських держав. Варто зазначити, що, незважаючи на позитивну економічну динаміку в Україні (особливо в період до 2008р.), продуктивність національної економіки залишається вкрай низькою, про що свідчить показник ВНД на одну особу, величина якого в 2013 р. складала 7 373,99 міжнародних доларів (103 місце). Сусідні позиції за рейтингом займають Суринам - 102 місце та Федеративні Штати Мікронезії (група островів у західній частині Тихого океану) - 104 місце. Для прикладу, в Чехії його величина становила 22 678 дол., Словаччині - 21 658 дол., Угорщині - 19 637,59 дол., Польщі - 20 591,75 дол., Росії - 17 708,74 дол., Білорусі -15 633,7 дол., Румунії - 12 808,08 дол., Болгарії - 11 139 дол. [6]. Фактично, Україні за рівнем середньодушових доходів, серед постсоціалістичних країн Східної Європи, відводиться місце регіонального аутсайдера. Більше того, нашу державу за величиною даного показника уже давно випереджають деякі країни, що розвиваються, зокрема, Ботсвана (13 204 дол.), Габон (12 747 дол.) та інші. Крім того, аналізуючи довгострокову динаміку ВВП у національній економіці, слід підкреслити, що за роки незалежності цей показник скоротився на 22%. Додамо також, що як загальний його обсяг, так і питома величина у розрахунку на душу населення поки не досягли рівня 1990 р. Очевидно, вкрай низькі доходи населення в Україні, порівняно з високорозвиненими країнами та країнами з середнім рівнем доходів, негативно впливають й на інші компоненти розвитку людського капіталу, зокрема показники здоров'я нації та поширення бідності. Тому цілком очевидно, що сьогодні економічне зростання є ключовою проблемою макроекономічної політики всіх країн світу і України, зокрема. Розвинені країни та регіони, забезпечивши собі високий рівень доходів, стурбовані соціальними наслідками росту. В той же час, перед відсталими державами виникає цілком інша проблема - як зробити одним з приорітетних напрямків державної економічної політики досягнення стійких довгострокових темпів зростання на якісно новій інноваційній основі. В Україні до цього часу не сформована система факторів, які б гарантували динамічні темпи зростання в поєднанні з структурною трансформацією національної економіки.

Основою такої трансформації повинно стати формування заміни в рівнях економічного зростання, а відповідно, і конкурентоспроможність нової якості економічного зростання, абстрактною характеристикою якого є його кордони: якісний, кількісний, просторовий, часовий. В практиці господарювання цілі економічного розвитку, в більшості випадків, мають наздоганяючий характер і не враховують перспективні окремих регіонів у порівнянні один з одним в майбутньому. Подолання цих недоліків можливе на основі ефективного прогнозування економічного зростання в Україні, виокремлення системи чинників, яка гарантуватиме динамічні темпи зростання та врахування пріоритетів структурної трансформації економіки. Крім того при розробці концепції нової якості економічного зростання мають враховуватись існуючі диспропорції не просто економічного розвитку регіонів країни, а диспропорції економічного зростання [25 с. 376-380].

Виходячи з результатів дослідження, приходимо до висновку, що для забезпечення якісного економічного зростання в довгостроковій перспективі Україні необхідно реалізувати стратегію не наздоганяючої модернізації, а випереджаючого розвитку на інноваційно-інвестиційній основі. Для цього необхідним є:

- формування умов і механізмів, які забезпечать якісні зміни в структурі економіки регіонів з пріоритетом на створення та розбудову п'ятого і шостого технологічних укладів (альтернативна енергетика, біофармацевтика, нано- і біотехнології);

- створення потужної системи фінансування інвестиційної діяльності; - стимулювання інноваційної активності та соціальних ініціатив бізнесу;

- сприяння ефективному, конкурентоспроможному та стійкому соціально-економічному розвитку як регіонів, так і країни в цілому;

- скорочення монопольних секторів економіки, контроль та зниження рівня корупції і, як наслідок, відкритість економіки та перехід до нової моделі економічного зростання;

- забезпечення розвитку людського капіталу за рахунок реалізації ефективних національних проектів в галузі охорони здоров'я, освіти, забезпечення житлом населення тощо.

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження бюджетної політики економічного зростання сформулюємо такі висновки:

1. На формування бюджетної політики нової якості та ефективного механізму успішної реалізації її тактичних і стратегічних цілей впливають зовнішні та внутрішні чинники, які можуть сприяти економічному прогресу, стримувати пріоритетну тенденцію або суперечливо позначитися на інноваційній системі управління державними фінансами.

Реалізація поставлених задач бюджетної політики на довгострокову перспективу повинна здійснюватися, за наступними основними напрямками щодо удосконалення бюджетної сфери: продовження реформ у податковій сфері, створення ефективної системи управління державним боргом, вдосконалення міжбюджетних відносин, оптимізації державних витрат, використання програмно-цільового методу складання бюджету, посилення контролю за сплатою податків та використанням бюджетних коштів на всіх рівнях бюджетної системи, тощо.

2. Теорія економічного зростання розрізняє два підходи до пояснення впливу на цей процес різних факторів - це маржиналістський (Едвард Денісон) та структуралістський.

Економічне зростання є однією з цілей макроекономічної політики. Тому його темпи залежать від ефективності заходів цієї політики.

3. Підсумовуючи аналіз розрахованих показників, можна сказати що в 2012 р. спостерігалися деякі позивні зрушення, зокрема у зменшенні дефіциту зведеного та державного бюджету, обсягах зовнішніх запозичень та дефіциті торгівельного балансу. Та 2013 р. показав, що обрана державою бюджетна політика не здатна забезпечити ефективний результат антикризових заходів, напрямків соціально-економічного розвитку, що підтвердили вищеназвані показники, а також присутній дисбаланс у бюджету щодо обсягів доходів і видатків та неефективний їх розподіл, що засвідчує зростання міжбюджетних трансфертів.

На разі бюджетна політика повинна бути спрямована на збалансування зростання видатків щодо обсягів доходів, пошук шляхів зменшення дефіциту бюджету, способів підвищення конкурентоздатності та попиту на українську продукцію на іноземних ринках, за рахунок чого скоротити дефіцит платіжного балансу. Відповідно за покращення даних показників, вдасться повернути індикатори бюджетної безпеки до меж норми, що забезпечить стабільний розвиток української економіки хоча б в короткостроковий та середньостроковий періоди.

4. Таким чином, як видно з динаміки реального ВВП, Україна значною мірою втратила свій економічний потенціал, що був нагромаджений за роки перебування в складі СРСР. Це пояснюється переходом від командно-адміністративної до ринкової економіки. Незважаючи на труднощі, пов'язані з перебудовою економіки, Україна поступово оновлює структуру виробництва, застосовуючи нові технології, активно розбудовує ринкову інфраструктуру, яка сприяє розвитку бізнесу в Україні.

5. Важливим завданням бюджетної політики у сфері розвитку економіки є створення умов для активізації інвестиційної активності. Це стосується, насамперед, збільшення обсягу інвестиційної діяльності держави, а також недержавних вітчизняних та зарубіжних інвесторів. Ще одне завдання, яке потребує вирішення, - запровадження в Україні середньострокового бюджетного планування, що дасть змогу складати реальніші плани інвестиційної діяльності держави з розподілом за ними відповідних ресурсів для повного забезпечення їх реалізації. Розробка та прийняття таких планів є переходом до вищого ступеня бюджетного планування, тому вона потребує детального обґрунтування та узгодження середньострокових планів із поточними.

6. Виходячи з результатів дослідження, приходимо до висновку, що для забезпечення якісного економічного зростання в довгостроковій перспективі Україні необхідно реалізувати стратегію не наздоганяючої модернізації, а випереджаючого розвитку на інноваційно-інвестиційній основі. Для цього необхідним є:

- формування умов і механізмів, які забезпечать якісні зміни в структурі економіки регіонів з пріоритетом на створення та розбудову п'ятого і шостого технологічних укладів (альтернативна енергетика, біофармацевтика, нано- і біотехнології);

- створення потужної системи фінансування інвестиційної діяльності; - стимулювання інноваційної активності та соціальних ініціатив бізнесу;

- сприяння ефективному, конкурентоспроможному та стійкому соціально-економічному розвитку як регіонів, так і країни в цілому;

- скорочення монопольних секторів економіки, контроль та зниження рівня корупції і, як наслідок, відкритість економіки та перехід до нової моделі економічного зростання;

- забезпечення розвитку людського капіталу за рахунок реалізації ефективних національних проектів в галузі охорони здоров'я, освіти, забезпечення житлом населення тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Будаговська С. “Мікроекономіка і макроекономіка” / С. Будаговськ, О. Кілієвич - К.: “Основи”, 2011, с. 470-487.

2. Василик О. Д. Бюджетна система України/О. Д. Василик, К. В. Павлюк. - К.: Центр навчальної літератури, 2012. - 544 с.

3. Доклад о развитии человека 2010. Реальное богатство народов: пути к развитию человека / Пер. с англ.; ПРООН. - М. : Издательство «Весь Мир», 2010. - 244 с.

4. Засади формування бюджетної політики держави: наук, монографія/ М. М. Єрмошенко, С. А. Єрохін, І. О. Плужніков, Л. М. Бабич, А. М. Соколовська, Ю. В. Чередниченко; за наук. ред. д.е.н., проф. М. М. Єрмошенко, 2013, 280 с.

5. Індекс розвитку людського потенціалу 2013 (рейтинг України). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://infolight.org.ua/

6. Індекс розвитку людського потенціалу 2013 (рейтинг України). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://infolight.org.ua/

7. Комісарук М.П. “Макроекономіка: курс лекцій” - М.П. Комісарук. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://infolight.org.ua/

8. Лисяк Л. В. Бюджетна політика у системі державного регулювання соціально-економічного розвитку України: монографія/Л. В. Лисяк. - К.: ДННУ АФУ, 2014. - 600 с.

9. Макконел Б. “Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. ІІ-го изд/ Б. Макконел. - М.: Республика, 2012.

10. Мярковський А. Бюджетна політика як складова соціально-економічного розвитку країни/ А. Мярковський, І. Чугунов // Вісник КНТЕУ, 2013. С. 5-14

11. Огонь Г.Ц. Доходи бюджету України: теорія та практика: монографія/Ц. Г. Огонь. - К.: КНТЕУ, 2013. - 580 с.

12. Офіційний сайт Бюджетного моніторингу України. / [Електронний ресурс] - http://www.ibser.org.ua/UserFiles/File/ Monitor% 20Quat%202013/KV__IV_2013_Monitoring_ukr.pdf

13. Офіційний сайт Національного банку України. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.bank.gov.ua

14. Павловський М. “Макроекономіка перехідного періоду”./ М. Павловський. - К.: “Техніка”. 2010. 176 с.

15. Пасічник Ю. В. Бюджетний потенціал економічного зростання в Україні: монографія / Ю.В. Пасічник. - Донецьк, 2008. - 642 с.

16. Пирог О.В. Стратегічні перспективи економічного розвитку національної економіки України / О.В. Пирог // Бізнес інформ. - 2011. - №11. - С. 32-34.

17. Про основні напрями бюджетної політики на 2015 рік. // Постанова Верховної Ради України від 04.12.2014. -[Електронний ресурс] http://zaron.rada.gov.ua

18. Рибчак С. Бюджетна стратегія: українські реалії та зарубіжний досвід/ С. Рибчак // Економіка України. - 2013. - №8. - с. 40-45.

19. Савченко А. “Макроекономіка”/ А. Савченко К.: “Либідь”. 2011 с. Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.bank.gov.ua.

20. Сацик В.І. Якісне економічне зростання в Україні: сучасний стан і шляхи забезпечення [Електронний ресурс] / В.І. Сацик // Ефективна економіка. - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=485

21. Сергієнко Л.К. Вплив бюджетно-податкової політики на соціально-економічний розвиток держави / Л.К. Сергієнко // Вісник ЖДТУ. - 2012. - №3. - С. 54-58.

22. Сімків Л.Є. Нові підходи до оцінювання диспропорцій економічного зростання регіонів / Л.Є. Сімків, І.Я. Тибінка // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Модернізація економічного розвитку регіону: [зб. наук. пр.] /НАН України. Ін-т регіональних досліджен: редкол. В.С. Кравців (відп. ред..). - Львів, 2012. - Вип. 4(96). - С. 342-348.

23. Статівка Н.В. Чинники впливу на якість економічного зростання України [Електронний ресурс] / Н.В. Статівка // Теорія та практика державного управління і місцевого самоврядування: електр. зб. наук. пр. Херсонського національного технічного університету. - 2013. - № 1. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua

24. Федосов В. Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і завдання: монографія/В. Федосов - К.: КНЕУ, 2013. - 387 с.

25. Шевченко Д.В. Шляхи удосконалення економіки країни/ Д.В. Шевченко. - К.: КНЕУ, 2013. - 490 с.

ДОДАТОК А. ДИНАМІКА ВИХІДНИХ ПОКАЗНИКІВ ДЛЯ ОБЧИСЛЕННЯ ІНДИКАТОРІВ БЮДЖЕТНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ПРОТЯГОМ 2011 - 2013 РОКІВ

Размещено на Allbest.ru