Економічна ефективність виробництва сої

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

економічний валовий дохід рентабельність

Вступ

1. Наукові основи підвищення економічної ефективності виробництва сої

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

1.2 Показники економічної ефективності виробництва сої і методика їх визначення

2. Рівень виробництва сої та її економічна ефективність

2.1 Виробничі ресурси господарства ФГ «Агро-Вікторія» та їх використання

2.2 Динаміка посівних площ, урожайності та валових зборів сої

2.3 Економічна ефективність виробництва сої

2.4 Шляхи підвищення ефективності виробництва сої

Список використаних джерел



Вступ

В економіці України однією з найголовніших галузей є сільське господарство. Провідною галуззю сільського господарства є рослинництво. Воно дає продукти харчування для людей, корми для сільськогосподарських тварин та сировину для багатьох галузей промисловості. Для рослинництва характерний сезонний характер виробництва, розрив між періодами виконання технологічних процесів і одержання готової продукції. Виробничі витрати в рослинництві здійснюються тривалий час, нерівномірно, технологічний процес залежить від природних умов і практично не може бути прискорений за рахунок інтенсифікації.

Соя - одна з найдавніших їстівних культур. Вона є однією з найбільш цінних технічних культур. З насіння сої виробляють борошно, олію, крупи, соєве молоко, сурогат кави тощо. З зелених бобів -- різноманітні страви, консерви. Використовують також на корм худобі.

Насіння сої містить 35--45% білків, 17--25% жиру, 1--2% лецитину, 5--6% зольних речовин і вітамінів.

Завдяки впровадженню інтенсивних технологій, правильній організації збереження і переробки сої, точному та своєчасному обліку витрат на вирощування та збирання врожаю можливо суттєво збільшити вихід кінцевої продукції, знизити її собівартість. Виробництво сої - одне з джерел підвищення матеріального становища багатьох сільськогосподарських підприємств, але його вирощування потребує також значних витрат.

Мета дослідження обумовила постановку і шляхи вирішення наступних завдань:

· уточнити сутність економічної ефективності виробництва сої;

· визначити тенденції змін, які відбулись у соєвому підкомплексі Черкаської області;

· визначити найважливіші фактори і механізм їх впливу на рівень економічної ефективності виробництва цукрових сої;

· визначити резерви підвищення ефективності соєвого виробництва за рахунок його інтенсифікації;

· обґрунтувати перспективні форми аграрно-промислових формувань в соєвому підкомплексі.

Предметом дослідження є методичні й прикладні аспекти проблеми підвищення економічної ефективності та тенденції розвитку виробництва сої в умовах ринкової економіки.

У сільськогосподарських підприємствах витрати здійснюються нерівномірно протягом значного проміжку часу і продукцію одержують в міру достигання культур.

Для одержання високих і сталих урожаїв сої велике значення має правильне визначення місця її у сівозміні відповідно до ґрунтових та кліматичних умов районів сіяння сої.

В сучасних умовах розвитку економіки особливої актуальності набувають проблеми ефективної зайнятості населення України, створення ринку робочої сили і запобігання масового безробіття. Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Він перебуває під впливом багатьох факторів, більшість яких залежить від товарного ринку. Кон'юнктура ринку формується під впливом стану економіки, способу господарювання і структурних змін, технічного і організаційного рівня підприємств, кількісно-якісної збалансованості засобів виробництва і робочої сили. Але, представлений людським фактором виробництва, ринок праці здатний не тільки діяти в межах певних завдань, а й самостійно створювати умови для їх вирішення.

Мета моєї курсової роботи - вивчити і проаналізувати організацію ринку праці, його елементи, функції та структуру.

Для реалізаії поставленої мети я вважаю необхідним поставити та вирішити цілий комплекс завдань. Серед них треба виділити по-перше, потрібно розглянути Поняття ринку праці, його елементи і функції, по-друге, проаналізувати його інфраструктуру та кон'юктуру, по-третє, розглянути особливості аграрного ринку праці.

Предмет досліджень - Ринок праці та його регулювання, нормування й оплата праці в АПК.

Недооцінка сфери зайнятості в останні роки щодо її впливу на розвиток економіки, рівень та якість життя населення призвела до того, що механізм зайнятості був не стільки каталізатором, скільки гальмом економічних реформ. В Україні сформувався ринок праці з обмеженим попитом.

Ринок праці стає найважливішою ланкою національної і світової ринкової цивілізації, на ньому формуються трудові ресурси творчого типу, що здійснюють повсякденну еволюцію суспільства.



1. Наукові основи підвищення економічної ефективності виробництва сої

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Однією з найбільш актуальних проблем стабілізації і подальшого прискореного розвитку виробництва в сільськогосподарських підприємствах будь-якої форми власності є підвищення його ефективності.

Ефективність виробництва є узагальнюючою економічною категорією, через яку проявляються дія об'єктивних економічних законів і яка показує результативність виробництва, тобто це якісна характеристика у результативності використання живої й уречевленої праці.

Слід розрізняти поняття "ефект" і "економічна ефективність". Ефект - це наслідок, результат тих чи інших заходів, які здійснюються у сільському господарстві. Наприклад, ефект від використання кормів відбивається в збільшені надоїв молока або приросту живої маси тварин, від використання добрив - у прибавці урожаю. Економічна ефективність показує кінцевий позитивний ефект від використання засобів виробництва і живої праці, віддачу сукупних вкладень. У сільському господарстві - це одержання максимальної кількості продукції з кожного гектара землі, від голови худоби при найменших затратах живої чи уречевленої праці

Економічна ефективність, як економічна категорія, відображає дію об'єктивних економічних законів, яка проявляється у результативності виробництва. Вона є формою реалізації мети суспільного виробництва.

Економічна ефективність відображають через різні вартісні показники, що характеризують проміжні та кінцеві результати виробництва на підприємстві чи в іншій інтеграційній виробничій структурі.

Економічна ефективність - це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва. При цьому можливі три варіанти вказаного співвідношення:

1) ресурси і результати виражені у вартісній формі;

2) ресурси -- у вартісній, а результати -- у натуральній формі;

3) ресурси -- у натуральній, а результати -- у вартісній формі.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці І коштів на виробництво одиниці продукції.

Економічна ефективність показує кінцевий корисний результат від застосування всіх виробничих ресурсів й визначається порівнянням одержаних результатів і витрат виробничих ресурсів.

Економічна ефективність означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції.[11]

Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат ї застосованих ресурсів одержують більше продукції і доходу. А це має велике значення як для всього народного господарства, так і для кожного сільськогосподарського підприємства та населення країни.

По-перше, чим менше праці і ресурсів витрачається на одиницю продукції, тим більше її можна одержати при тих же засобах, та й продукція буде дешевшою. Отже, підвищення ефективності сприяє збільшенню виробництва продукції і повнішому задоволенню потреб населення.

По-друге, ефективність сільськогосподарського виробництва безпосередньо впливає на рівень роздрібних цін на продукти харчування і товари широкого вжитку, виготовлені із сільськогосподарської сировини. Адже рівень цін тісно пов'язаний із суспільно необхідними витратами на виробництво продукції. Підвищення ефективності й зниження собівартості створюють умови для зниження роздрібних цін на ринку.

По-третє, підвищення ефективності виробництва впливає на збільшення доходів та рентабельності сільськогосподарських підприємств. Чим більше вони виробляють і продають продукції, чим дешевше вона їм обходиться, тим вищі їх доходи, тим більше засобів можуть вони виділити для розвитку виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення соціальних умов. Це надзвичайно важливо в умовах .вільного підприємництва, які передбачають розвиток сільськогосподарських підприємств в основному за рахунок результатів власної діяльності.

Особливого значення набуває підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах ринкових відносин, коли кінцева оцінка діяльності того чи іншого підприємства здійснюється на ринку відповідного товару, бо в умовах конкуренції виграє той товаровиробник, який має нижчу собівартість продукції та високу її якість.

Мірилом, або оцінкою, сільськогосподарського виробництва є критерій економічної ефективності. Ця ознака пов'язана із збільшенням виробництва споживних вартостей на основі раціонального використання виробничих ресурсів і підвищення продуктивності праці.

Вихідним критерієм економічної ефективності виробництва є обсяг національного доходу, максимізація його розміру при найменших витратах засобів і праці. Найповніше уявлення про нього дає обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення. Цей показник виступає критерієм економічної ефективності всього народного господарства. Найповніше уявлення про нього дає обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення. Цей показник виступає критерієм економічної ефективності всього народного господарства.[7]

Основний критерій економічної ефективності застосовується на всіх рівнях -- на підприємствах, у галузях, у народному господарстві в цілому і є орієнтиром при виборі найбільш раціональних варіантів використання ресурсів, В окремих галузях народного господарства цей критерій набуває конкретної форми. У сільському господарстві ним є збільшення виробництва чистої продукції при найменших витратах засобів і праці на основі раціонального використання земельних, матеріальних, трудових ресурсів. Кінцевим ефектом тут є обсяг валової продукції без спожитих засобів виробництва (амортизаційних відрахувань, вартості насіння, кормів тощо).

Як економічна категорія критерій ефективності відображає основну мету виробництва, суть якої полягає в нерозривній єдності кількісної і якісної оцінки.

Отже, економічна ефективність сільського господарства проявляється у збільшенні виробництва продукції і сировини в необхідному асортименті та належної якості на душу населення. Однак Україна зацікавлена не тільки у збільшенні обсягу виробництва сільськогосподарської продукції відповідно до зростаючих потреб, а й у систематичному підвищенні продуктивності праці, зниженні витрат на виробництво кожної одиниці продукції. З цією метою розраховують такі види економічної ефективності: народногосподарську; сільськогосподарського виробництва; комплексних галузей сільського господарства (рослинництва і тваринництва); окремих галузей і культур (зернового господарства, буряківництва, соєвництва, картоплярства, скотарства, свинарства та іп.); виробництва окремих видів продукції (зерна; цукрових буряків, сої, картоплі, молока, м'яса, яєць тощо); сільськогосподарських підприємств та їх підрозділів; виконання окремих процесів, здійснення заходів і напрямів розвитку сільськогосподарського виробництва (капітальних вкладень, інтенсифікації, розміщення, спеціалізації і концентрації, застосування добрив, кормів, агротехнічних та зооветеринарних заходів тощо).

У сільському господарстві, як і в інших сферах економіки, економічну ефективність слід розглядати в органічному зв'язку з досягненням соціальних результатів, соціального ефекту. Будь-які заходи, спрямовані на підвищення ефективності виробництва, необхідно оцінювати не тільки з економічних позицій, а й з урахуванням соціального результату (поліпшення умов праці, соціально-культурного обслуговування на селі, підвищення оплати праці тощо). При цьому велике значення має збереження навколишнього середовища, дотримання рівноваги в природі, що особливо важливо в зв'язку з прискоренням науково-технічного прогресу. Ефективність виробництва з кількісного боку характеризується системою економічних показників, між якими повинна бути відповідність щодо змісту та методики обчислення.

Тому ефективність сільськогосподарського виробництва слід розглядати як максимальне співвідношення корисного ефекту і затрат виробництва за умов повного і оптимального використання наявних ресурсів

Економічна і соціальна ефективність перебувають в органічному поєднанні. Якщо вдається досягти високих соціальних результатів, то можна говорити про подальше підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Це обумовлено тим, що задоволеність умовами праці, належне фізичне і моральне здоров'я людей створює додаткові стимули та умови для підвищення продуктивності праці і підвищення на цій основі ефективності виробництва.[9]

1.2 Показники економічної ефективності виробництва сої і методика їх визначення

Для обґрунтування напрямів та виявлення резервів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно здійснити оцінку різних явищ, що відбуваються в цій галузі. Але на основі одного критерію цього зробити не можна. Тому потрібні конкретні показники, що відображують вплив різних факторів на процес виробництва. Лише система показників дає змогу провести комплексний аналіз і зробити правильні висновки щодо напрямів та резервів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

В ефективності виробництва відображається вплив комплексу взаємопов'язаних факторів, що формують її рівень і визначають тенденції розвитку. Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємопов'язаних показників, які відбивають вимоги економічних законів і характеризують вплив різних факторів.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва визначається як народногосподарська ефективність, економічна ефективність галузей і виробництва окремих продуктів, а також господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, що повинні бути органічно взаємопов'язані і відповідати критерію ефективності. Вони не можуть бути єдиними для оцінки рівня народногосподарської ефективності, окремих галузей і видів продукції, агротехнічних і організаційно-економічних заходів, впровадження науки і передової практики.[10]

При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського виробництва на підприємствах необхідно правильно визначити систему взаємопов'язаних показників, які повинні більш ефективно відбивати її рівень. Для цього широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники.

Натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. В умовах вільної підприємницької діяльності і ринкових відносин підвищується роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарно-грошових відносин і сприяють зміцненню товарної форми економічних зв'язків та господарського розрахунку.

Економічна ефективність виробництва сої характеризується системою таких показників:

· урожайність з 1 га, ц;

· затрати праці на 1 ц, люд.-год. ;

· повна собівартість 1 ц, грн;

· ціна реалізації 1 ц, грн;

· прибуток в розрахунку на 1 га посіву;

· прибуток в розрахунку на 1 ц сої;

· рівень рентабельності,%.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно не лише обчислити одержаний при цьому результат, а й співставити його з витратами засобів виробництва і живої праці. Виробництво продукції супроводжується затратами живої і уречевленої праці. Продуктивність праці вимірюється лише затратами живої праці. Продуктивність праці розраховується як співвідношення виробленої продукції до затрат праці, що вимірюється в людино-годинах, людино-днях або середньорічних працівниках. [1]

У сільському господарстві широко застосовують також і зворотний показник продуктивності праці - трудомісткість одиниці продукції, який характеризує затрати робочого часу на виробництво одиниці продукції. Зниження трудомісткості свідчить про підвищення продуктивності праці.

Важливим показником економічної ефективності виробництва сої є собівартість продукції. Вона відображає якість роботи господарств і значною мірою визначає рівень її доходності.

Ціна - важлива категорія ринкової економіки. У сільському господарстві вона є основою визначення таких економічних показників, як обсяг валової продукції, продуктивність праці, валовий і чистий доходи, прибуток, рентабельність, окупність затрат і самофінансування виробництва. Ціна реалізації сої можна розрахувати поділивши виручку на реалізовано сої.

Прибуток господарств - це реалізована частина їхнього чистого доходу. Тому маса прибутку сільськогосподарських підприємств не повністю відображає їх вклад у створення чистого доходу суспільства. У сільському господарстві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації. Прибуток на 1 ц сої визначається за допомогою ділення прибутку на валовий збір сої.[6]

В умовах ринкової економіки кожний суб'єкт підприємницької діяльності намагається максимізувати прибуток, найбільш ефективно використати всі виробничі ресурси й домогтися найвищої рентабельності. Рентабельність -- найважливіша економічна категорія, якої намагаються досягти всі, хто займається підприємництвом.

Рентабельний -- це той, що дає прибуток, доход, доцільний з погляду господарювання. Отже, рентабельність у буквальному розумінні цього слова означає прибутковість. Як уже згадувалося, в процесі підприємницької діяльності підприємства мають відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції й одержати прибуток. Тому рентабельність являє собою важливий показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що підприємство від своєї діяльності одержує прибуток.

Характеризуючи рентабельність виробництва окремих видів продукції, галузей і господарств в цілому не достатньо визначити величину прибутку. Необхідно співставити її з виробничими витратами за допомогою таких показників, як рівень рентабельності і норма прибутку.

Рівень рентабельності визначається діленням прибутку до повної собівартості реалізованої продукції і виражається у відсотках. Він показує величину прибутку на 1 грн. витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у поточному році.[9]



2. Рівень виробництва сої та її економічна ефективність

2.1 Виробничі ресурси господарства ФГ «Агро-Вікторія» та їх використання

ФГ „Агро-Вікторія” розташоване в Черкаській області неподалік міста Катеринопіль. Катеринопімльський райомн -- адміністративно-територіальна одиниця Черкаської області. Територія району охоплює 672 кмІ (3,2% від площі області). Районний центр -- смт. Катеринопіль. Район розташований на півдні області у лісостеповій зоні і межує з Тальнівським, Звенигородським, Шполянським районами та Кіровоградською областю.

Природні багатства району -- граніт, будівельний камінь, буре вугілля, пісок, глина. Поблизу села Новоселиці є поклади каолінових глин, що мають велике промислове значення. Найбільші річки району -- Гнилий Тікич та Велика Вись.

Таблиця 2.1 Склад і структура сільськогосподарських угідь у ФГ „Агро-Вікторія”

Види угідь	2011р.	2012р.	2013р.
	га	%	га	%	га	%
Всього с.-г. угідь	765,18	100	765,18	100	765,18	100
В тому числі:
Рілля	765,18	100	765,18	100	765,18	100

Спираючись на показники таблиці 2.1, загальна земельна площа підприємства з 2013 по 2011 роки не змінилась. Її складали землі сільськогосподарського призначення. Аналіз структури землекористування свідчить, що найбільшу питому вагу має рілля що становить 100 % з 2011 року по 2013 рік до загальної площі. Ці показники свідчать про досить високий відсоток розораності та господарського освоєння угідь, за останні два роки земля розорюється в повному обсязі.

За даними Таблиці 2.1, проведемо аналіз землезабезпеченості на підприємстві. Землезабезпеченість - це площа землі (сільськогосподарських угідь чи ріллі), яка припадає на 1 середньорічного працівника

Таблиця 2.2 Рівень землезабезпеченості в ФГ „Агро-Вікторія”

Рік	Площа, га	Середньорічна чисельність працівників,чол	Припадає на 1 працівника, га
	Сільськогосподарських угідь	ріллі		Сільськогосподарських угідь	ріллі
2011р.	765,18	765,18	39	19,62	19,62
2012р.	765,18	765,18	47	16,28	16,28
2013р.	765,18	765,18	41	18,66	18,66
2013р. до 2011	100	100	105,13	95,11	95,11

Згідно показників таблиці 2.2 ми помічаємо, що протягом аналізованих років середньорічна чисельність робітників становила в 2011 р. - 39 чол. та 41 чол. - у 2013 р. Із незмінністю площі сільськогосподарських угідь, а в тому числі і ріллі, а також збільшенню чисельності працівників - на 2 працівника порівняно з 2011 роком, як площа сільськогосподарських угідь, так і ріллі, яка припадає на 1 середньорічного працівника, зменшилися. Тобто навантаження на 1 робітника сільськогосподарських угідь в 2011р. становила 19,62га, а в 2013р. 18,66га ріллі та сільськогосподарських угідь. Можна зробити висновок, що при стабільності площі сільськогосподарських угідь землезабезпеченість зменшилась.

Для визначення найбільш питомої ваги посівних площ потрібно розрахувати структуру посівних площ.

Таблиця 2.3 Структура посівних площ в ФГ «Агро-Вікторія»

Культури	2011р.	2012р.	2013р.
	Площа, га	Структура, %	Площа, га	Структура, %	Площа, га	Структура, %
Зернові і зернобобові в т.ч.	416	70,99	388	64,34	361	61,19
Озима пшениця	185	31,57	150	24,88	150	25,42
Жито	15	2,56	10	1,66	-	-
Гречка	35	5,97	-	0,00	2	0,34
Кукурудза на зерно	50	8,53	80	13,27	74	12,54
Ячмінь озимий	5	0,85	5	0,83	70	11,86
Ячмінь ярий	78	13,31	130	21,56	40	6,78
Горох	-	0,00	3	0,50	10	1,69
Овес	32	5,46	10	1,66	15	2,54
Просо	16	2,73	-	-	-	-
Соняшник	120	20,48	120	19,90	130	22,03
Ріпак озимий	-	-	-	-	85	14,41
Соя	50	8,53	95	15,75	13	2,20
Картопля	-	-	-	-	0,2	0,03
Овочі відкритого грунту	-	-	-	-	0,8	0,14
Вся посівна площа	586	100,00	603	100,00	590	100,00

За даними таблиці 2.3 ми визначили, що найбільшу площу за 2011 -2013 роки займають озима пшениця та соняшник. Озима пшениця у 2011 становила 185 га (31,57%). У 2012 - 150га (24,88%). У 2013 році - 150га (25,42%). Найменше у 2011 році ячмінь озимий та жито. В 2013 жито не вирощувалось. За всі роки найменше вирощувались овочі відкритого грунту , які в 2013 році становили - 0,8га (0,14%). Помітно, що соя перші два роки збільшувалась по площі, в 2011 - 50га (8,53%), в 2012 - 95га (15,75%),а в 2013 площа посівів сої різко впала і становила 13га (2,20%).

Проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва --

визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від

застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень.

Можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності підприємств та організацій неоднакові за мірою впливу, ступенем використання та контролю.

Тому для практики господарювання, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів) суб'єктів підприємницької чи інших видів діяльності важливим є детальне знання масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю трудових колективів.[3]

Таблиця 2.4 Забезпеченість основними виробничими фондами в ФГ „Агро-Вікторія”

Показники	2011рік	2012рік	2013 рік	2013/2011,%
Основні виробничі засоби, тис. грн.:	2318,5	2823,5	2902,5	125,19
На 1 га с.-г угідь	3030,01	3689,98	3793,23	125,19
На 1 середньорічного працівника	68863,86	69622,26	79025,63	114,76
Фондовіддача, грн.	2,96	2,92	3,09	104,4
Фондомісткість, грн.	0,44	0,45	0,41	93,18
Норма прибутку, %.	32,66	12,69	9,98	30,56

Як видно з таблиці 2.4 основні виробничі засоби в 2013 році становили 2902,5 тис. грн. що на 25,19 % більше в порівнянні з 2011 роком. Капіталовіддача не суттєво змінилась в 2013 році і становила 3,09 грн. що на 4,4% більше ніж в 2011році. Капіталомісткість зменшилась в 2013 році порівняно з 2011 роком і становила 0,41 грн. що на 6,82% менше ніж в 2011 році. Капіталоозброєність аналогічно в 2013 році зменшилась на 21,57% і становила 52 грн. Норма прибутку в 2013 році становила 9,98 % ,а в 2011 році 32,66%, можна прослідкувати що вона зменшилась за відповідні роки на 69,44%.

На сьогодні дуже важливим показником є і використання трудових ресурсів, адже саме вони створюють кінцевий продукт.



Таблиця 2.5 Показники наявності і використання трудових ресурсів в ФГ „Агро- Вікторія”

Показники	20011р.	2012р.	2013р.	Відношення 2013 до 2011рр.. %
Середньорічна чисельність працівників, зайнятих у с/г виробництві, чол..	39	47	41	5,13
У т.ч. у рослинництві	14	21	18	28,57
у тваринництві	25	26	23	-8
Коефіцієнт використання	0,81	0,8	0,88	-

Про наявність трудових ресурсів свідчить таблиця 2.5. З даних таблиці видно, що ефективність трудових ресурсів в період з 2007р по 2009р покращилась і загальна кількість працівників зросла на 5,13%. Відбулося підвищення чисельності працівників у рослинництві - 28,57% та її зниження у тваринництві на 8%.

Важливе значення для характеристики підприємства відіграє його спеціалізація. Це, добре розвинута в усіх галузях економіки, суспільна форма організації виробництва , яка відображає процес зосередження діяльності підприємства на виготовлення певної продукції або виконанні окремих видів робіт. Спеціалізація виробництва - це переважний розвиток однієї або декількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих підприємствах, областях, районах. Спеціалізація - це об'єктивний і закономірний процес, який розвивається на основі впроваджень, досягнень НТП. Спеціалізація підприємств є вважливою передумовою неухильного підвищення ефективності їхньої господарської діяльності. Поглиблення й розвиток усіх видів спеціалізації підприємств звичайно супроводжується більш широким застосуванням прогресивної технології і високопродуктивного спеціалізованого устаткування, запровадженням комплексної механізації й автоматизації взаємопов'язаних виробничих ланок.

Спеціалізація аграрних підприємств визначається структурою грошових надходжень від реалізації товарної продукції. За економічним значенням галузі підприємства розподіляються: головні, додаткові, підсобні.

Головна галузь повинна становити понад 20% грошових надходжень від реалізації продукції. Головні галузі визначають спеціалізацію підприємства. Галузі, частка яких знаходиться в межах від 10% до 20% - такі, що розвиваються. Додаткова галузь має меншу частку грошових надходжень. Підсобні галузі - це ті галузі не сільськогосподарського виробництва, які обслуговують основні і додаткові галузі. [11]

На прикладі таблиці 2.6. розглянемо та визначимо спеціалізацію ФГ „ Агро-Вікторія ” Катеринопільського району Черкаської області.

Таблиця 2.6 Структура грошових надходжень від реалізації товарної продукції в ФГ „ Агро-Вікторія ”

Культури	2011р	2012р	2013р	2013/2011,%
	тис. грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%
Зернові і зернобобові в т.ч.	1341	23,29	1497	24,91	1622	24,26	120,95
Озима пшениця	723	12,56	965	16,06	911	13,63	126,00
Жито	7	0,12	-	-	-	-	0,00
Гречка	262	4,55	-	-	-	-	0,00
Кукурудза на зерно	92	1,60	78	1,30	634	9,48	689,13
Ячмінь озимий	-	-	-	-	52	0,78	0,00
Ячмінь ярий	230	4,00	358	5,96	-	-	0,00
Овес	27	0,47	34	0,57	25	0,37	92,59
Просо	-	-	62	1,03	-	-	0,00
Соняшник	2277	39,55	1741	28,97	1585	23,71	69,61
Ріпак озимий	-	-	-	-	606	9,06	0,00
Соя	108	1,88	760	12,65	134	2,00	124,07
Овочі відкритого грунту	-	-	-	-	4	0,06	0,00
Інша продукція рослинництва	99	1,72	51	0,85	-	-	0,00
Продукція тваринництва	1932	33,56	1960	32,62	2735	40,91	141,56
ВРХ	293	5,09	191	3,18	292	4,37	99,66
Свиней	79	1,37	58	0,97	96	1,44	121,52
Овець	-	-	3	0,05	10	0,15	0,00
Молока	1515	26,32	1665	27,71	2272	33,98	149,97
Птиці	12	0,21	-	-	13	0,19	108,33
Інша продукція тваринництва	33	0,57	43	0,72	52	0,78	157,58
Послуги в сільськогосподарському господарстві	447	7,76	431	7,17	371	5,55	83,00
Продукція сільськогосподарського господарства і послуги	6204	107,76	6440	107,17	7057	105,55	113,75
Продукція рослинництва	3825	66,44	4049	67,38	3951	59,09	103,29
Усього по підприємстві	5757	100,00	6009	100,00	6686	100,00	116,14

Із даних таблиці 2.6. видно, що за досліджуваний період грошові надходження від реалізації товарної продукції господарства у 2013 році порівняно із 2011 роком збільшились на 929 тис. грн., та порівняно із 2012р. у 2013р. грошові надходження у господарстві також збільшились на 677 тис. грн.. Таке збільшення структури грошових надходжень зумовлено скороченням виробництва.

В структурі грошових надходжень найбільша питома вага належить продукції тваринництва, у 2011 році її частка становила 33,56% всієї реалізованої продукції, у 2012 р. ця частка зменшилась на 0,94 % і становила 32,62%. А у 2013 році частка від реалізації продукції тваринництва зросла і склала 40,91% всіх грошових надходжень.

Серед продукції тваринництва найбільше грошових надходжень отримано від реалізації молока - 2272 тис. грн. у 2013 р. Значну частку у структурі грошових надходжень займає продукція ВРХ яка становила у 2013 році 292 тис. грн, або 4,37% від всієї продукції тваринництва.

Частка грошових надходжень від реалізації продукції рослинництва упродовж досліджуваного періоду збільшилась на 126 тис. грн. Серед продукції рослинництва найбільшу питому вагу в структурі грошових надходжень, як продукт рослинництва займає соняшник, що становить 1585 тис. грн. (2013 рік) всіх грошових надходжень та продукції рослинництва озима пшениця - 911 тис. грн., або 13,63 % у 2013 р. у структурі грошових надходжень від реалізації.

Частка грошових надходжень від реалізації продукції сої становить 134 тис. грн. у 2013 році (2%), що більше, порівняно з 2011 роком, де частка від реалізації становить 108 тис. грн. (1,88%), на 26 тис. грн.

Отже, з аналізу структури виручки від реалізації готової продукції можна зробити висновок, що ФГ „ Агро-Вікторія ” має молочний напрямок.

Кінцевий результат від використання всіх виробничих ресурсів показує економічна ефективність.

Отже, аналіз економічних умов господарювання в ФГ „ Агро-Вікторія” закінчимо визначивши економічну ефективність виробництва, де будемо використовувати такі показники:

· вартість валової продукції;

· виручку;

· прибуток;

· рівень рентабельності.

Відобразимо дані показники у таблиці 2.7. та проаналізуємо економічну ефективність сільськогосподарського виробництва ФГ „ Агро-Вікторія ” Катеринопільського району Черкаської області.

Таблиця 2.7 Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва ФГ "Агро-Вікторія"

Показники	2011р.	2012р.	2013р.	Співвідношення 2013 до 2011,%
1. Вартість ВВП, тис. грн.	5963,79	6759,00	7488,69	25,60
на 1 га с/г угідь	7,79	8,83	9,79	25,67
на 1 середньорічного працівника	152,92	143,81	182,65	19,44
2.Виручка, грн.:	6204	6440	7057	13,75
на 1 га с/г угідь	8,11	8,42	9,23	13,81
на 1 середньорічного працівника	159,08	137,02	172,12	8,20
3. Прибуток (+), збиток(-) тис. грн.	1629	286	72	-95,58
на 1 га с/г угідь	2,13	0,37	0,09	-95,77
на 1 середньорічного працівника	41,77	6,09	1,76	-95,79
4. Рівень рентабельності (+), Збитковості(-) %.	35,61	4,65	1,03	Х

Аналізуючи економічну ефективність ФГ "Агро-Вікторія" за 2011-2013 роки, з таблиці 2.7 ми бачимо, що виробництво валової продукції на 1га сільськогосподарських угідь збільшувалось з кожним роком і в 2013 році становило 9,79 тис. грн. ,що на 25,60% більше ніж в 2011 році.

Збільшилась вартість валової продукції на 1 середньорічного працівника: у 2013 році зросла порівняно з 2011 роком на 19,44% .

Виручка аналогічно збільшилась в розрахунку на 1 середньорічного працівника на 13,04 грн. у 2013 порівняно з 2011 роком; на 1 га сільськогосподарських угідь - на 1,12 грн. в 2013 році порівняно з 20011 роком.

Проаналізувавши таблицю, можна побачити, що в 2013 році господарство ФГ "Агро-Вікторія" було беззбитковим.

Рівень рентабельності за 2013 становив 1,03%,що на 34,58% менше ніж в 2011 році.

Отже, для покращення розвитку підприємства необхідно провести різкі заходи для покращення і підвищення ефективності виробництва. Сільськогосподарському товариству необхідна допомога з боку держави по врегулюванню цін на засоби виробництва, які закуповуються в промислових підприємствах і сільськогосподарську продукцію.

2.2 Посівні площі, урожайність та валові збори цукрових буряків

Україна відноситься до аграрних країн і має гарні умови для розвитку сільського господарства не лише для задоволення своїх власних потреб, але і для експорту.

Одна з галузей сільського господарства, яка розвивається на нашій території досить давно - це вирощування сої . Соя - одна з важливих технічних культур. Наша держава має сприятливі умови і для подальшого розвитку цієї галузі, але без збільшення обсягів виробництва неможливо говорити про збільшення експорту цього продукту.[3]

Отже проаналізуємо динаміку посівних площ, урожайність і валовий збір сої в нашому підприємстві.

Таблиця 2.8 Динаміка посівних площ, урожайності та валового збору сої у ФГ "Агро-Вікторія"

Показники	2011р	2012р	2013р	2013/2011, %
Посівна площа, га	50	95	13	26
Урожайність,ц/га	45,26	29,66	38,85	85,84
Валовий збір, ц	2263	2818	505	22,32

Спираючись на показники таблиці ми прослідкували, що посівні площі сої зменшились у 2013 році порівняно з 2011 роком.

З таблиці видно, що посівна площа сої у 2013 році у порівнянні з 2011 роком зменшилась на 74%, урожайність зменшилась на 14,16%, валовий збір - на 77,68%. Отже, валовий збір зменшився при зменшеній посівній площі. Таке зниження могла також спричинити низька механізація виробничих процесів та несприятливі погодні умови.

Таблиця 2.9 Структура посівних площ сої у ФГ "Агро-Вікторія"

Культури	2011р	2012р	2013р	2013/2011,%
	Площа, га	Структура%	Площа, га	Структура%	Площа, га	Структура%
Соя	50	8,53	95	15,75	13	2,2	-74,21
Посівна площа продукції рослинництва	586	100	603	100	590	100	100



Аналізуючи дану таблицю, можна сказати, що у 2013 році порівняно з 2011 роком зменшилася площа посіву сої (на 74,21%, або на 37 га), У 2013 році під сою було відведено 2,2% посівної площі продукції рослинництва, у 2012 на сою припадає 15,75%, у 2011 - 8,53%, отже бачимо, що площа, відведена під сою протягом трьох років спочатку збільшилась на 45га у 2012 році, а потім зменшилась на 82га у 2013 році.

2.3 Економічна ефективність виробництва сої

Економічна ефективність показує кінцевий корисний результат від застосування всіх виробничих ресурсів й визначається порівнянням одержаних результатів і витрат виробничих ресурсів. У сільському господарстві -- це одержання максимального обсягу продукції з 1га землі з найменшими витратами засобів і предметів праці. Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат і застосованих ресурсів одержують більше продукції і доходу.

Економічна ефективність визначається відношенням результату до понесених витрат на його досягнення і характеризується системою натуральних та вартісних показників.

Система показників економічної ефективності виробництва сої включає такі показники, як урожайність, виробничі витрати, повну собівартість, ціну реалізації, рівень рентабельності.[7]

Таблиця 2.10 Економічна ефективність виробництва сої у ФГ "Агро-Вікторія"

Показники	Роки	2013/ 2011р,%
	2011р.	2012р.	2013р.
Рівень інтенсивності
Виробничі витрати на 1 га посіву, грн	9864, 35	11313,68	12104,34	22,71
Результат інтенсифікації
Урожайність з 1 га, ц	45,26	29,66	38,85	-14,16
Економічна ефективність
Повна собівартість 1ц, грн.	363,44	361,27	283,69	-21,94
Ціна реалізації 1ц. грн.	237,89	330,00	316,78	33,16
Прибуток , грн.:	-57000	-72000	14000	-75,44
на 1 ц сої	-25,19	-25,55	27,72	10,04
на 1 га посіву	-1140	-757,89	1076,92	-5,53
Рівень рентабельності, %	34,54	8,65	11,67	-66,21

За даними табл. 2.7, спостерігаємо, що виробничі витрати на 1га посіву в 2013 році зросли на 22,71% порівняно з 2011 і становили 12104,34 грн. Урожайність в 2013 році зменшилась на 14,16% порівняно з 2011 і становила 38,85ц. Повна собівартість 1ц у 2013 році зменшилась на 21,94% і становила 283,69 грн. Ціна реалізації 1 ц у 2013 році зросла на 33,16% і становила 316,78 грн. Прибуток в 2013 році збільшився і становив 14000 грн, тоді як в 2011 році господарство потерпало збиток, який становив 57000 грн. Рівень рентабельності зменшився в 2013 році на 66,21% і становив 11,67% порівняно з 2011 роком, де рівень рентабельності становив 34,54%.

Отже, можемо зробити узагальнюючий висновок, що для підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарського виробництва необхідно:

· Здійснювати послідовну його інтенсифікацію;

· Поліпшувати використання землі на основі підвищення її родючості і зростання урожайності сільськогосподарських культур;

· Впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва;

· Поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції;

· Підвищення рівня забезпеченості господарств основними і оборотними фондами та поліпшення їх використання;

· Поліпшення якості продукції;

· Раціональне використання трудових ресурсів і зростання продуктивності праці;

· Поєднання різноманітних форм власності та видів господарювання, широке використання підрядних, особливо орендних, форм організації праці.

2.4 Шляхи підвищення ефективності виробництва сої

Усі витрати, що несуть аграрні підприємства в процесі виробництва продукції, мають не однаковий зв'язок з обсягом її виробництва. Залежно від характеру такого зв'язку витрати виробництва поділяють на постійні і змінні.

Постійні -- це такі витрати, що безпосередньо не змінюються при збільшенні або зменшенні масштабів виробництва в короткостроковому періоді. В рослинництві до постійних витрат відносять: амортизацію техніки і приміщень, орендну плату за землю або інші ресурси, земельний податок, заробітну плату постійних працівників, страхові платежі за посіви і майно рослинницьких галузей, загальновиробничі витрати в галузі, ремонт приміщень, що використовуються в рослинництві. До постійних витрат у тваринництві відносять амортизацію приміщень і техніки, що використовується в цій сфері виробництва, ремонт даних приміщень, амортизацію робочої і продуктивної худоби, податок на майно, витрати на підтримуючий корм, страхові платежі, оплату праці постійних працівників, рівень якої безпосередньо не пов'язується з обсягом виробленої продукції, загальновиробничі витрати в галузі, орендну плату.[6]

Особливістю постійних витрат є те, що в короткостроковому періоді трудовому колективу їх важко зменшити. Якщо, скажімо, підприємство придбало бурякозбиральний комплекс, то загальна сума постійних витрат не залежатиме від збиральної площі. Тому для ефективної роботи підприємству необхідно раціонально використовувати ресурси, які є носіями постійних витрат, зменшуючи цим їх суму на одиницю площі або на одиницю продукції. Якщо такі ресурси не використовуються, то вони, по суті, втрачаються безповоротно. Яскравим прикладом такої втрати можуть бути порожні або не повністю використовувані виробничі приміщення. Підприємство повинно нараховувати на них амортизацію і здійснювати ремонт, але ці витрати повністю або частково є непродуктивними, а частина споживної вартості даного ресурсу буде безповоротно втраченою.

Змінними називають такі витрати, величина яких безпосередньо залежить від масштабів виробництва продукції. В рослинництві до таких витрат відносять вартість насіння, витрати на мінеральні добрива й отрутохімікати, на органічні добрива, паливно-мастильні матеріали, на технічний огляд і ремонт техніки, транспортні витрати на перевезення і доробку продукції, витрати на оплату праці найманих працівників і працівників підприємства, які виконують збиральні роботи і роботи, пов'язані з використанням ресурсів, що є елементом змінних витрат (наприклад, оплата працівників, які обробляють посіви отрутохімікатами). У тваринництві до змінних витрат відносять оплату праці постійних працівників, рівень якої (оплати) безпосередньо пов'язується з обсягом виробленої продукції, оплату праці найманих працівників, продуктивні корми, витрати на ветеринарне обслуговування і племінну справу, технічний догляд і ремонт машин та обладнання галузі, витрати на електроенергію, воду, на молоко для випоювання телят, транспортні витрати тощо.

Обгрунтоване розмежування витрат на постійні і змінні має велике значення для оцінки й аналізу ефективності виробництва та прийняття виважених, економічно доцільних управлінських рішень. [10]

Таблиця 2.12 Розмір виробничих витрат та рівень беззбитковості виробництва сої у ФГ «Агро-Вікторія»

Показники	2011р	2012р	2013р	2013/2011р, %
1.Виробнича собівартість, всього, тис. грн.	4115	5440	5838	41,87
2.Постійні витрати, всього, тис. грн. з розрахунку на:	5244	7092	8019	52,92
- 1 га посіву, грн.	6,85	9,27	10,48	52,1
3. Змінні витрати, всього тис. грн з розрахунку на:	2304	1565	1243	-46,05
- 1 га посіву, грн.	3,01	2,05	1,62	-46,18
4. Ціна реалізації 1ц/га	27,52	26,01	23,54	-14,46

З таблички 2.12 бачимо, що виробнича собівартість у 2013 році зросла на 41,87% порівняно з 2011 і становила 5838 тис. грн. Постійні витрати зросли на 52,92 % у 2013 році в порівнянні з 2011 роком і становили 8019 тис. грн. Змінні витрати зменшилися у 2013 році порівняно з 2011 роком на 46,05% і становили 1243 тис. грн. Ціна реалізації зменшилася на 14,46% у...