Як це не парадоксально, але одним з позитивних результатів фінансової кризи, різкого падіння курсу гривні, подорожчання імпортних товарів і відпливу спекулятивних капіталів є формування сприятливих умов для імпортозаміщуючого зростання, яке пов'язане, передусім, з поверненням національного товаровиробника на вітчизняний ринок. Цей унікальний шанс може бути втрачений, якщо держава знову покладатиметься на механізми ринкового саморегулювання і не використає ефективні підойми та інструменти стимулювання імпортозаміщення. Основні з них відомі.

Перша група - стимулювання сукупного попиту шляхом:

а) зниження процента по інноваційно-інвестиційних кредитах;

б) розвитку споживчого кредиту;

в) державної закупівлі тільки вітчизняних товарів,

г) поступового повернення боргів по заробітній платі та соціальних виплатах з використанням неінфляційних механізмів грошової емісії.

Досягнення нормального за світовими стандартами рівня монетизації у 60-100 % неможливе без грошової емісії. Але з чотирьох основних її каналів - купівля резервної валюти і золота; кредитування комерційних банків; кредитування бюджету; кредитування інститутів розвитку (наприклад, Державного банку реконструкції та розвитку) - активно використовуються тільки два перших. Діючі механізми монетарної та фінансової політики направляють емітовані гривні у сфери фінансових спекуляцій та взаємокредитування комерційних банків, а саме ці сфери в сучасних умовах і є інфляційно найнебезпечнішими, тоді як кредитування бюджетних витрат на заробітну плату та соціальні виплати через систему казначейства дає значно менший інфляційний ефект. Якщо ж узяти до уваги майже нульову граничну норму заощаджень у бюджетних організацій (установ) та пенсіонерів, з одного боку, а з іншого - значні товарні запаси, які здатні “зв'язати” відповідну грошову масу, то стає зрозумілою можливість помірної неінфляційної емісії. Вона забезпечить підвищення платоспроможності національних споживачів, які вже віддають перевагу не імпортним принадам, а вітчизняним продовольчим товарам, і національні підприємства отримають дійовий стимул для нарощування обсягів виробництва. Звичайно, будь-яка емісія має бути синхронізованою із заходами щодо дедоларизації економіки та запобігання спекулятивним операціям.

Друга група інструментів імпортозаміщення спрямована на стимулювання сукупної пропозиції. Цілком слушно найефективнішими вважаються:

а) полегшення податкового тягаря;

б) поповнення оборотних коштів підприємств;

в) розміщення держзамовлень на суспільне пріоритетні вітчизняні товари;

г) рішуча дебюрократизація державного управління та регулювання, у тому числі в результаті докорінної адміністративної реформи;

д) активне стимулювання розвитку малого й середнього бізнесу;

е) ефективний захист внутрішнього ринку та розумний протекціонізм.

Реалізація зазначених заходів дасть змогу істотно поліпшити економічне середовище імпортозаміщуючого зростання. Однак цього вже не досить. Наступний важливий крок - свідоме формування з використанням досвіду політики “націлювання” імпортозаміщуючих відтворювальних контурів випуску продукції з високою часткою доданої вартості. Наприклад, роль “локомотивної” галузі в одному з них доцільно надати житловому будівництву. Початковий імпульс для його “буму” можуть дати не тільки цільові кредити за рахунок активного бюджетного дефіциту або бюджету розвитку, але й повернення громадянам грошових вкладів, за умов їх використання на будівництво житла з вітчизняних матеріалів. За наявності обґрунтованого регулювання механізмів мультиплікатора і акселератора такий імпульс дозволить забезпечити зростання у цілому ряді споріднених галузей та виробництв (у виробництві будматеріалів, лісовій і деревообробній галузі, металургії, машинобудуванні тощо), отже, і в економіці в цілому.

Використовуючи значний потенціал імпортозаміщуючого зростання, слід враховувати такі притаманні йому обмеження, як:

- орієнтація переважно на внутрішній попит;

- ігнорування тією чи іншою мірою національно-економічних порівнянних переваг;

- певні недоліки в рівні конкурентоспроможності національних ресурсів і продукції.

Зрозуміло, що ці обмеження не вічні та й не непохитні. Але ж і світовий досвід поки що не дає прикладів успішної постіндустріалізації економіки тільки на основі імпортозаміщуючого зростання. Здатність національної економіки вийти на рівень найрозвинутіших економік визначається темпами стратегічного постіндустріального економічного зростання. Його джерелами мають стати інтегративно-інноваційні ядра саморозвитку постіндустріального типу і сформовані на їх основі конкурентоспроможні цілісні відтворювальні контури, які органічно поєднують усі складові життєвого циклу продукції, дозволяють досягти максимального ефекту системного освоєння великих сегментів світового ринку, стають носіями глобального економічного зростання.

Роль каркасу зазначених контурів повинні виконувати могутні інтегровані корпоративні структури - великі фінансово-виробничі, науково-освітні, торговельно-сервісні та інформаційні об'єднання ділових одиниць, що ведуть спільну діяльність на засадах консолідації активів або контрактних відносин для досягнення визначених цілей.

У той же час внаслідок відсутності у нашій державі національної трансформаційної моделі та невдалого механічного копіювання чужих моделей економічного розвитку, зокрема моделі економічних реформ, що відома як "вашингтонський консенсус '', на жаль, перехід у нову якість свого часу набув руйнівного характеру.

Замість прогресивних економічних і науково-технологічних зрушень, побудови соціально орієнтованої демократичної держави, підвищення матеріального добробуту й духовного рівня життя народу, Україна опинилася у глибокому занепаді.

Внаслідок такого стану справ, при одночасному загостренні дефіциту інвестицій та інновацій, процеси ринкової трансформації протягом 1991-1999 рр. супроводжувалися, по суті, економічним розвалом.

Макроекономічна структура за цей період майже не поліпшилась. Обсяги товарного виробництва для насичення попиту безпосередньо споживчого ринку скорочувалися швидшими темпами, ніж обсяги випуску промислових засобів виробництва. Відбулося істотне скорочення видобутку паливно-енергетичних ресурсів, випуску наукомісткої і високотехнологічної продукції (в тому числі і конкурентноспроможних систем озброєнь) підприємствами військово-промислового комплексу (ВПК).

Ці підприємства надто повільно здійснювали конверсію та надто швидко згортали свої виробничі програми і навіть взагалі виводили їх з господарчого обороту. (У зв'язку з цим та заради істини, мабуть слід сказати що тільки зараз Україна повільно але впевнено повертається на міжнародну арену як повноправний представник країн, що володіють високотехнологічними технологіями ВПК).

У останні роки виникли серйозні сумніви щодо бажаності економічного зростання для країн, що вже досягли добробуту. У основі цих сумнівів лежить ряд взаємопов'язаних аргументів.

Забруднення навколишнього середовища. Противники економічного зростання передусім стурбовані погіршенням стану навколишнього середовища. Вони стверджують, що індустріалізація і економічне зростання породжують такі негативні явища сучасного життя, як забруднення, промисловий шум і викиди, погіршення вигляду міст, транспортні затори і т.д. Всі ці “побічні відходи” економічного зростання виникають, оскільки виробничий процес лише перетворює природні ресурси, але не утилізує їх повністю. Практично все, що залучається до виробництва, згодом повертається в довкілля у вигляді відходів. Чим значиміше економічне зростання і вище рівень життя, тим більше відходів повинне буде поглинути або спробувати поглинути навколишнє середовище. Тому деякі економісти вважають, що економічне зростання повинне цілеспрямовано стримуватися.

Чи вирішує економічне зростання проблеми? Прихильники економічного зростання вважають, що воно саме по собі вирішує соціально-економічні проблеми. Однак це твердження ставиться під сумнів. Противники економічного зростання, зокрема, стверджують, що проблема бідності в країні, по суті є проблемою розподілу, а не виробництва. А тому для її рішення необхідна політична сміливість і воля, а зовсім не збільшення суспільного продукту.

Відсутність гарантій. Противники економічного зростання вважають, що швидке зростання породжує неспокій і невпевненість серед людей. Працівники будь-якого рівня побоюються, що накопичені ними професійні навички і досвід можуть виявитися застарілими в міру технічного прогресу.

Економічне зростання і людські цінності. Критики економічного зростання також висувають цілий ряд аргументів на користь того, що, хоч, економічне зростання забезпечує нам "прожиток '', воно не може забезпечити нам "гарне життя". Отож, економічне зростання означає індустріалізацію, масове виробництво, яке не носить творчого характеру і не приносить задоволення працівнику, а також відчуження трудящих від прийняття життєво важливих рішень.

З іншого табору економісти виступають на захист тенденції економічного зростання як важливої суспільної мети, наводячи наступні аргументи.

Як вже відмічалося раніше, економічне зростання є основною умовою матеріального достатку і підвищення рівня життя. У умовах економічного зростання вибір соціальних цілей стає менш болісним і веде до менших протиріч між різними групами населення. Є можливість одночасно модернізувати збройні сили, підтримувати інфраструктуру на даному рівні, здійснювати програми допомоги вразливим верствам населення, вдосконалювати систему освіти та інші галузі соціальної сфери і при цьому підвищувати особистий добробут.

Економічне зростання і навколишнє середовище. Прихильники економічного зростання вважають, що його зв'язок із станом навколишнього середовища дуже перебільшений. Насправді ці проблеми можна відділити один від одного. Якщо суспільство зовсім відмовиться від економічного зростання, зберігаючи ВВП на постійному рівні, йому все ж доведеться вибирати між різними структурами виробництва, і цей вибір буде впливати на стан навколишнього середовища і якість життя.

Забруднення є не стільки побічним продуктом економічного зростання, скільки результатом неправильного ціноутворення. А саме: значна частина природних ресурсів (ріки, озера, океан і повітря) розглядається як "загальна власність" і не має ціни. Тому ці ресурси використовуються надміру інтенсивно, що погіршує їх стан. Звичайно ж існують серйозні проблеми, пов'язані із забрудненням навколишнього середовища. Але обмеження економічного зростання не вирішить цих проблем.

Не можна погодитися з поширеною тезою, що уповільнення або припинення економічного зростання послаблює прагнення людей до матеріальних цінностей і зменшує їх відчуження від виробництва. Швидше навпаки - результати будуть зворотними. Найгучніші протести проти погоні за наживою лунають якраз в тих країнах і серед тих груп населення, де в цей час рівень добробуту найвищий. Як на наші глибокі переконання, саме високий рівень життя, що забезпечується економічним зростанням, і дає можливість все більшому числу людей витрачати час на освіту, роздуми і самореалізацію.

5.2 Трансформація економіки України, сучасні проблеми та тенденції розвитку

Економічна трансформація - це безперервний процес видозмін, серед яких розрізняють разові, дискретні та систематичні. Трансформація у вузькому сенсі (разові та дискретні зміни) - перехідний період (перехідна економіка, трансформаційна економіка «у вузькому розумінні») - обмежений в часі процес, який визначається поворотними подіями в суспільстві, полягає в переході від одного рівноважного стану до іншого. Тоді як трансформація в широкому сенсі (систематичні зміни) - це не обмежений в часі постійний процес перетворень системи, її елементів, зв'язків і відносин між ними.

Найкраще визначати стан економіки на основі певних економічних моделей. Моделювання - це спосіб теоретичних чи практичних дій спрямованих на створення моделі. Модель - образ реального об'єкта у матеріальній чи ідеальній формах, який відображає суттєві властивості модельованого об'єкту, процесу чи явища і заміщує його у ході дослідження чи управління.

Перехідному стану в економіці приділяють найбільшу увагу економісти-теоретики протягом останніх десятиліть. Загальним проблемам перехідних процесів у економіках різних країн, а також проблемі трансформаційної економіки як поняттю присвячені роботи таких українських вчених, як М. Долішній, А. Гальчинський, В. Геєць, А. Грищенко, М. Гуревичов, І. Лукшин, А. Покритан, В. Тарасович та ін., а також зарубіжних вчених А. Бузгалін, А. Іларіонов, Я. Корнаї, В. Мау, Р. Нурєєв. В Україні відбувся перехід до ринкової економіки, до її певної моделі. Визначальним аспектом при характеристиці типу економічної системи є власність на засоби виробництва. Для ринкової економіки та ринкової економічної системи основним, домінуючим типом власності є приватна. Проведення приватизації в Україні - не мета, а засіб підвищення продуктивності праці й ефективності виробництва.

Головною метою ринкової трансформації економіки України є:

- Створення надійного фундаменту зростання добробуту населення;

- Стимулювання швидкого економічного зростання;

- Підвищення продуктивності праці;

- Досягнення світового рівня ефективності використання матеріальних ресурсів через запровадження новітніх технологій;

- Вироблення достатніх обсягів продукції, яка користується попитом;

- Забезпечення високої якості товарів та послуг;

- Створення умов для зростання реальних доходів населення.

Аналізуючи стан й перспективи розвитку економічної системи України, слід відзначити, що за роки незалежності не вдалося створити економічну систему, здатну забезпечити прогресивний розвиток країни; процес суверенізації було обмежено здобуттям зовнішніх політичних атрибутів (40% покриття дефіциту державного бюджету припадає на зовнішні джерела); серйозну загрозу для безпеки держави становлять «тінізація» та криміналізація економіки (тіньовий сектор становить до 50% економіки).

Серед причин економічної кризи в Україні є відсутність або нерозвиненість багатьох необхідних інститутів (інститут - це порядок, закріплений у формі закону або установи, це створені людьми норми, правила поведінки, які структурують політичні, економічні і соціальні взаємодії), які опосередковують зв'язки між ринком, державою і суспільством. В Україні не сформовано ефективних механізмів взаємодії держави і ринку. Держава неохоче підтримає бізнес, а бізнес здебільшого обходить інтереси держави. Відбувається боротьба груп інтересів. Ці групи отримують можливість прямо впливати на розробку законотворчих і урядових документів. Нині бізнесмени іронізують, що найбільш доходними із існуючих цінних паперів є постанови уряду. Інвестиції в лобізм є високопродуктивними і підтверджують тезу інституціоналізму про наявність “ренто орієнтованої поведінки”.

На думку деяких дослідників, найістотнішою перешкодою на шляху перехідного періоду є відсутність справжньої системи чітко визначених прав на власність, яка є одним із фундаментальних компонентів організаційної інфраструктури ринкової економіки і водночас життєво необхідною умовою виникнення і розвитку нового стабілізуючого сектора класу малого та середнього підприємництва. Для швидкої й ефективної передачі державного майна у приватні руки розроблено нові методи та схеми приватизації. Одним із таких методів у країнах Центральної та Східної Європи, що передбачав передачу державного майна приватному сектору, став метод малої приватизації.

Економічна трансформація - це безперервний процес видозмін. Трансформація в широкому сенсі (систематичні зміни) - це не обмежений в часі постійний процес перетворень системи, її елементів, зв'язків і відносин між ними. В процесі економічної трансформації в Україні відбувся перехід до ринкової економіки, до її певної моделі. Аналізуючи стан й перспективи розвитку економічної системи України, слід відзначити, що за роки незалежності не вдалося створити економічну систему, здатну забезпечити прогресивний розвиток країни. До негативних чинників розвитку економіки можна віднести тінізація та криміналізація економіки, відсутність або нерозвиненість багатьох необхідних інститутів, які опосередковують зв'язки між ринком, державою і суспільством, відсутність справжньої системи чітко визначених прав на власність.



6. Державне регулювання економічного зростання

Державне регулювання доповнює ринковий механізм, що в сукупності становить єдину систему макроекономічного регулювання господарської системи та підприємництва. Розвинена ринкова економіка не означає "абсолютної свободи" і "вільної гри" економічних сил, що спрямовуються "невидимою рукою" саморегульованої конкуренції. Необмежена економічна свобода існувала лише на ранніх ступенях розвитку товарного виробництва і формування ринкових відносин. Для сучасних умов характерні переплетення та поєднання ринкових і державних методів регулювання. Кожен з цих методів має свою сферу застосування і відповідає певним інтересам суб'єктів власності та господарювання. Проте вони подібні в тому, що за допомогою цих методів держава і ринок приводять у відповідність часткові планомірності, властиві окремим господарським одиницям. Світовий досвід свідчить насамперед про те, що без активної регулюючої ролі держави не може бути ефективної, соціально орієнтованої ринкової економіки. Практично немає жодної країни з високорозвиненою економікою, де б держава усунулась від регулювання ключових соціально-економічних процесів. Держава завжди виконувала класичні економічні функції. Вона законодавчо запроваджувала "загальні правила гри", тобто систему нормативних актів, що регулюють діяльність суб'єктів ринку, в тому числі таких інститутів, як комерційні банки, акціонерні товариства тощо. В Україні ці тенденції набули певних пріоритетів (табл.).



Таблиця Випуск і валова додана вартість за видами економічної діяльності в Україні у 2002 р. порівняно з 2001 р. (у %, у порівнянних цінах)

Вид економічної діяльності	Випуск товарів і надання послуг	Валова додана вартість
	січень -травень	січень - червень	січень -травень	січень -червень
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство	110,1	108,7	110,2	108,8
Добувна промисловість	99,3	99,9	99,2	99,8
Обробна промисловість	104,3	107,8	103,8	107,4
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	99,6	99,3	99,6	99,3
Будівництво	100,1	97,1	99,5	96,5
Оптова і роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту	116,8	115,0	116,8	115,0
Транспорт	101,2	101,8	101,5	101,1
Освіта	101,5	101,2	101,5	101,1
Охорона здоров'я та соціальна допомога	98,7	98,7	98,8	98,8
Інші види економічної діяльності	99,9	98,8	98,8	98,8
Чисті податки на продукти	104,0	105,0	104,0	105,0
Валовий внутрішній продукт	-	-	103,8	104,3

Зростання ВВП на 4,3 % у січні-червні 2002 р. порівняно з відповідним періодом минулого року відбулося в основному за рахунок збільшення валової доданої вартості в оптовій і роздрібній торгівлі на 15,0 %, сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві -- на 8,8 %, обробній промисловості -- на 7,4 %.

За умов високорозвиненої ринкової економіки, яка характеризується наявністю великої кількості не лише малих і середніх підприємств, а й великих виробничих комплексів, про "вільну гру" економічних сил не може бути й мови. Щодо діалектики розвитку економіки країн Заходу та еволюції механізму її регулювання американський економіст П. Самуельсон зазначав, що, мабуть, Америка ХІХ ст. підійшла ближче за будь-яку іншу країну до стану laissez-faire (невтручання), який Карлейль назвав "анархія плюс констебль". Результатом цього були ціле століття прискореного економічного розвитку та обстановка індивідуальної свободи. Однак це призвело також до періодичних економічних циклів, виснаження невідновлюваних природних ресурсів, до розшарування на бідних і багатих.

6.1 Особливості регулювання економічного зростання в Україні

У трансформаційних умовах розвитку державне регулювання економічного зростання в Україні здійснюється за допомогою інструментів фіскальної, бюджетної, податкової, грошово-кредитної, амортизаційної та інших напрямів державної економічної політики.

Інструментами фіскальної політики є державні закупівлі, що характеризують бюджетні видатки, і податки, які визначають бюджетні доходи. Державні закупівлі здійснюються через механізм державних замовлень, укладення контрактів, виробництво продукції (виконання робіт), надання послуг. Розрізняють стимулюючу фіскальну політику, спрямовану на стимулювання виробництва збільшенням обсягу державних закупівель, і стримуючу (рестриктивну), спрямовану на стримування виробництва зменшенням обсягу державних закупівель.

У межах бюджетної політики держава здійснює пряме фінансування установ сектору загального державного управління, фінансування інвестиційних програм, обслуговування державного боргу. Витрати державного бюджету здійснюються також у таких формах, як дотації, субсидії, субвенції. Бюджетна політика України постійно перебуває в центрі уваги науковців, економістів, політиків, інших фахівців, що зумовлено її вагомим місцем серед інструментів економічної політики. У бюджетній політиці найяскравіше виявляються інтереси різних верств суспільства.

Державні фінанси істотно впливають на реальну економіку та її зростання, тому динаміка основних макроекономічних показників може виступати одним із критеріїв успішності того або іншого варіанта бюджетної політики. Можна виокремити такі кількісно вимірювані критерії бюджетної політики щодо економічного зростання: рівень нагромадження бюджетних доходів загалом, зокрема податків; обсяг і напрями видатків бюджету; розмір бюджетного дефіциту та швидкість зростання державного боргу; обсяг фінансових ресурсів, що відволікаються на обслуговування державного боргу; рівень монетаризації бюджетного дефіциту; динаміка ВВП; рівень безробіття; ступінь виконання законодавчих актів і прирівняних до них нормативних документів щодо бюджету.

Одним з вагомих критеріїв бюджетної політики є законодавча база, формування якої в Україні відбувається нерівномірно, що зумовлено унікальністю трансформаційного періоду, який переживають постсоціалістичні країни.

Відповідно до чинного законодавства держава покликана фінансово підтримувати місцеве самоврядування, брати участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснювати контроль за законним, доцільним, економічним, ефективним витрачанням коштів і належним їх обміном. Вона повинна гарантувати органам місцевого самоврядування дохідну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Кошти державного бюджету повинні витрачатися лише на цілі та в межах, затверджених Законом України "Про державний бюджет України". Видатки бюджетів усіх рівнів поділяють на поточні і видатки розвитку.

Поточні видатки -- це видатки бюджетів з фінансування мережі підприємств, установ, організацій, які діють на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів соціального захисту населення.

Видатки розвитку -- це видатки бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема фінансування капітальних вкладень; фінансування структурної перебудови галузей економіки; субвенції та інші видатки, пов'язані з економічними зростанням в Україні.

Податкова політика застосовується для поповнення державних фінансових ресурсів, а також для стимулювання економічного зростання, науково-технічного прогресу, здійснення структурних перетворень, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників.

Грошово-кредитна політика здійснюється з метою впливу на грошову пропозицію, для досягнення якої Національний банк України використовує такі основні інструменти: грошова емісія, операції з державними цінними паперами на відкритому ринку, зміна норми обов'язкових резервів, маніпулювання обліковою ставкою.

Амортизаційна політика досить важлива для регулювання стало -го економічного зростання. Ефективним напрямом такої політики є механізм прискореної амортизації. Його запровадження дає змогу підприємствам прогресивних галузей економіки вже в перші роки експлуатації машин та устаткування окупити більшу частину їх вартості, нагромадити в амортизаційному фонді достатню кількість коштів для подальшого інвестування.

6.2 Довгострокове економічне зростання є однією з цілей макроекономічної політики держави

Економічне зростання визначається з двох позицій:

1) як поступальний приріст реального обсягу ВВП, ВНП або національного доходу (НД) за рахунок збільшення обсягів використовуваних ресурсів і (або) кращого їх використання без порушення рівноваги у короткострокових періодах;

2) як реальний приріст ВВП (ВНП чи НД) на одну особу. Розрізняють три типи економічного вростання:

- екстенсивний, який здійснюється шляхом збільшення обсягів залучених до процесу виробництва ресурсів;

- інтенсивний, який здійснюється шляхом ефективнішого, продуктивнішого використання ресурсів на основі науково-технічного прогресу та кращих форм організації виробництва;

- змішаний, який поєднує інтенсивні й екстенсивні типи. Оскільки в економіці, як і в інших системах, чистих форм майже не існує, то будь-яке економічне зростання можна вважати змішаним. Залежно від того, які фактори превалюють, можна говорити про переважно інтенсивний чи екстенсивний типи.

Для вимірювання економічного зростання використовують показники:

1) абсолютного приросту реального обсягу виробництва, який визначається за формулою

де ЛУ - приріст ВВП, ВНП чи НД; У, - обсяг ВВП, ВНП чи НД у період *; У . - обсяг ВВП, ВНП чи НД у період, що передує періодові і.

2) темпу приросту, який визначається за формулою

де АГ - темп приросту.

Умовно всі чинники економічного зростання поділяють на три групи:

1) чинники попиту, які забезпечують зростання сукупних витрат, що сприяє збільшенню обсягів виробництва і доходу;

2) чинники пропозиції, що є визначальними в більшості моделей і мають складну структуру, яка включає: природні ресурси у їх якісному та кількісному вираженні; обсяг і якість капіталу; чисельність і якість трудових ресурсів; технологічний рівень; інституційні чинники; інформаційне забезпечення; організаційні чинники тощо;

3) чинники розподілу, які стосуються як розподілу ресурсів, що суттєво впливає на чинники пропозиції, так і розподілу на* ціонального продукту та доходу, що впливає на сукупний попит.

Джерелами економічного зростання є:

- економічні ресурси, що пропонуються їх власниками;

- зростання продуктивності ресурсів на основі розвитку НТП.



7. Тенденції розвитку економіки України. Думка експертів

7.1 ICU погіршила прогноз зниження ВВП України до 13,1% в 2015 році

Економічна правда

Джерело: www.epravda.com.ua

Група ICU прогнозує падіння української економіки в 2015 році на рівні 7,6%, в 2016 році - нульове зростання ВВП, і тільки в 2017 році можливе зростання в 2,6%.

Про це сказав керівник аналітичного підрозділу групи ICU Олександр Вальчишен з посиланням на аналітичний звіт групи з макроекономіки.

За його словами, група ICU погіршила свій прогноз з макроекономіки України на 2015-2016 роки з ряду причин.

"По-перше, спостерігається порушення мінських домовленостей, а, значить, вимоги по них навряд чи будуть виконані повністю, можуть поновитися і військові дії на Сході. По-друге, через монетарну політику США долар буде і далі зростати і, як наслідок, вартість інших валют продовжить знижуватися, як і ціни на сировину. Це, в свою чергу, стане причиною падіння зовнішнього попиту і на українську продукцію", - сказав Вальчишен.

При цьому він підкреслив, що виконання програми МВФ є головним стабілізуючим фактором в умовах таких макроекономічних викликів.

Група ICU прогнозує, що високий рівень споживчої інфляції в Україні збережеться протягом поточного і наступних двох років.

"Згідно з базовим сценарієм ICU, середній рівень інфляції за підсумками 2015 року становитиме 29% порівняно з 12,1% в 2014 році, а в 2016-2017 роках цей показник очікується на рівні 17,9% і 15% відповідно", - сказав Вальчишен.

За оцінками групи ICU, зниження активності буде спостерігатися і у всіх стратегічних галузях економіки.

"Показник падіння промислового виробництва, який раніше ми прогнозували на рівні 10,7% в 2015 році, може знизитися ще на 8% до 18,7%", - сказав Вальчишен.

"Таке погіршення прогнозу пов'язане з триваючими військовими діями на Донбасі, центрі української важкої промисловості. У зв'язку з цим ICU прогнозує, що ситуація в секторі стабілізується тільки в 2017 році, очікується зростання виробництва 5%", - додав він.

Група ICU також прогнозує зниження (на 2% р/р) в агропромисловому комплексі.

"Такий прогноз пов'язаний з тим, що, по-перше, в 2015 році не передбачається рекордно високого врожаю як в 2013-2014 роках. І, по-друге, у зв'язку з кризою в банківському секторі агропромисловий комплекс в посівний сезон не отримає достатньо фінансування . У 2016-2017 роках ми прогнозуємо зростання агросектору на рівні 5% щорічно", - зазначив Вальчишен.

У звіті групи ICU також вказується, що роздрібна торгівля, яка показала в 2014 році рекордне падіння на 9,6%, в поточному році знизиться на 5%. Але вже в 2016-2017 роках сектор оживе і покаже зростання в 5% і 8% відповідно. За оцінками ICU, зазначений у Законі про держбюджет рівень державного дефіциту в 2015 році, занижений.

"В силу дефіциту держбюджету і необхідності державної підтримки "Нафтогазу" і банківського сектора очікується зростання боргу понад 100% від ВВП за результатами 2015 року", - сказав Вальчишен.

"У переговорах з приватними кредиторами влада буде прагнути знизити боргове навантаження і, відповідно, запропонує розглянути зниження купона до 4,5% і зниження номіналу боргу. Такий крок дозволить стабілізувати рівень держборгу. Далі в 2016-2017 роках на тлі поступової фіскальної консолідації рівень держборгу буде знижуватися до 90%", - підсумував експерт.

7.2 НБУ спрогнозував інфляцію 2015-2016

Джерело: fakty.ictv.ua

НБУ прогнозує базову інфляцію на кінець року на рівні 25% Національний банк України (НБУ) прогнозує базову інфляцію на кінець цього року на рівні 25%, а в 2016 році - 7-8%. Про це йдеться в Інфляційному звіті регулятора за березень. НБУ прогнозує, що базова інфляція буде уповільнюватися швидше за загальну (яка в значній мірі визначатиметься зростанням адміністративно регульованих цін). Читайте: У гривні не було шансів - Бальцерович "Здебільшого зниження обумовлене ослабленням впливу девальвації і подорожчання пального, зниженням інфляційних очікувань, від'ємним розривом ВВП і стабілізацією світових цін на зерно та інші сировинні товари на низькому рівні", - свідчить звіт. Нагадаємо, раніше Нацбанк спрогнозував інфляцію в 2015 році на рівні 30%. Такий прогноз міститься і в Інфляційному звіті. "Зараз рівень інфляції ми фіксуємо на рівні 34,5%, але до кінця року очікуємо зворотну тенденцію, зокрема, зниження до 30%. У наступному ж році ми сподіваємося на серйозне зниження інфляції до рівня 13-14%", - зазначив виконувач обов'язків заступника голови НБУ Дмитро Сологуб.

7.3 Щодо тенденцій розвитку економіки України у 2014-2015 роках

Відділ макроекономічного прогнозування

та досліджень тіньової економіки

Джерело: www.niss.gov.ua

Анотація

У записці проаналізовано поточні тенденції розвитку економіки України, здійснено аналіз зовнішніх та внутрішніх ризиків формування економічної кон'юнктури країни, визначено припущення та ризики розвитку економіки України у 2014-2015 рр. та спрогнозовано основні макроекономічні показники.

У короткостроковій перспективі світова економіка розвиватиметься в умовах відносно низьких темпів зростання (3,6 % у 2014 р. та 3,9 % у 2015 р.) та погіршення кон'юнктури світових фінансових ринків.

Завдяки збільшенню експортних оборотів та активізації внутрішнього споживання США стає драйвером розвитку світової економіки з очікуваним темпом зростання на рівні 2,8 % у 2014 р. Геополітичні ризики, центрами яких є Україна та Близький Схід, мають значний вплив на світову фінансову систему.

Події в Україні створюють вторинні ефекти для всіх країн СНД та їх основних торговельних партнерів. У разі подальшої нестабільності зростають ризики порушення торговельних та фінансових зв'язків у регіоні. Секторальні санкції щодо РФ та геополітична напруженість призведуть до зниження інвестиційної активності в Росії, згортання інвестиційних проектів та виведення іноземних капіталів з російського ринку. Обмеження, які запровадила РФ щодо імпорту з України, країн ЄС та США, чинитимуть потужний інфляційний тиск на економіку РФ. При цьому навіть ефективне запровадження програм імпортозаміщення, яке, на думку російських економістів, може стати стимулятором для економіки РФ, не дозволить досягти відчутних ефектів у короткостроковій перспективі. Як наслідок, слід очікувати зниження темпів зростання економіки Росії до 1,3 % у 2014 р. та 2,3 % у 2015 р. Крім того, ризики коливань світових цін на нафту внаслідок загострення конфліктів на Близькому Сході додаватимуть Росії як великому експортеру нафтопродуктів додаткового тиску на федеральний бюджет.

Поступова переорієнтація Китаю з експортоорієнтованої моделі економічного росту на внутрішнє споживання у короткостроковій перспективі дещо послабить темпи розвитку китайської економіки (7,5 % у 2014 р. та 7,3 % у 2015 р.). Це може створити умови для більш збалансованого та стійкого зростання та зменшення зовнішніх дисбалансів економіки країни у середньостроковій перспективі.

На світових фінансових ринках існує ризик підвищення довгострокових відсоткових ставок та зростання премій за ризик. Зокрема, зазначені ризики зростають в країнах, що розвиваються, з огляду на їхню повільну адаптацію до низьких темпів економічного зростання. Через значний внесок у світовий ВВП країн, що розвиваються (понад дві третини), загострення фінансових ризиків навколо зазначених країн створює додатковий вплив на розвиток світової економіки. Підвищення вартості фінансових ресурсів внаслідок підвищених ризиків для іноземних інвесторів може призвести до уповільнення зростання інвестицій та відпливу капіталів з цих країн. Крім того, анонсоване США посилення жорстких принципів монетарної політики призводитиме до згортання інвестиційних програм в країнах, що розвиваються.

Уповільнення зростання світової економіки та темпів освоєння інвестицій позначається очікуваним падінням цін на світових товарних ринках. Зокрема, уповільнення темпів зростання китайської економіки та зменшення попиту на метали сприяє подальшому зниженню індексів цін на металеву продукцію (рис. 2), а очікувані високі врожаї у країнах-експортерах зернової продукції та збільшення пропозиції на світових ринках призводять до падіння цін на зернові (рис. 1).



Оскільки європейська економіка не повністю подолала рецесивні тенденції та має значну залежність від російського газу, подальша ескалація російсько-українського конфлікту, посилення санкцій щодо РФ та торговельні обмеження щодо ЄС з боку РФ дещо стримуватиме відновлення економіки ЄС. Разом з тим урядами країн ЄС передбачена підтримка деяких галузей реального сектору економіки, що постраждали від російського ембарго, у розмірі 125 млн євро. У зв'язку з відсутністю альтернативних покупців зазначені кошти допоможуть зменшити кількість продуктів на ринку, стабілізувати ціни та компенсувати можливі збитки.

З огляду на зниження світових цін на більшість біржових товарів фактор очікуваного низького інфляційного тиску в зоні євро може загостритися у країнах з високим рівнем боргового навантаження та низьким ступенем відновлення економіки.

Внутрішні ризики розвитку економіки України, головним чином, пов'язані з:

- військовими діями на Донбасі, які призводять до скорочення виробництва у регіоні, погіршення умов залучення зовнішнього фінансування та зростання видатків бюджету на фінансування силових відомств і відновлення зруйнованої інфраструктури;

- зростанням боргового навантаження на бюджет через необхідність фінансування дефіциту та заборгованості НАК «Нафтогаз», сформованої у минулі роки;

- виснаженням міжнародних резервів, що ускладнює використання Національним банком інтервенцій в якості інструментів стримування зростання попиту на іноземну валюту, який виникає внаслідок панічних настроїв та спекулятивних атак.

Вторинні ефекти внутрішніх політичних та економічних потрясінь, анексії Криму та військових дій на Донбасі поширилися на більшість секторів вітчизняної економіки. Внаслідок цього поглиблюються існуючі диспропорції, прискорюються падіння ВВП, скорочення об'ємів промислового виробництва, виконаних будівельних робіт, зовнішньої торгівлі, зниження обсягів освоєння капітальних інвестицій тощо.

Скорочення промислового виробництва, розпочате наприкінці 2012 р., поглибилось в поточному році з огляду на зупинку промислових потужностей Луганської та Донецької областей та втрату російського ринку збуту. Залежність країни від імпортних енергоносіїв та відсутність джерел компенсації втрати російського газу змусить підприємців перейти до режиму жорсткої економії, що значним чином позначиться на об'ємах виробництва.

Зокрема, для хімічної промисловості дефіцит газу та зростання цін на газ, а також падіння світових цін на аміак та азотні добрива є передумовами згортання виробництва або переведення підприємств на менш інтенсивне використання потужностей. Це позначиться не лише на зменшенні бюджетних та валютних надходжень, а й на підвищенні рівня безробіття, що негативно вплине на рівень економічного зростання у короткостроковій перспективі.

На фоні низької ймовірності залучення підприємствами Донбасу додаткових кредитних та інвестиційних ресурсів в період воєнних дій, експортної діяльності сировинного спрямування та світової переорієнтації на експортні поставки більш дешевої чорної металургії з Китаю та Індії швидкого відновлення промислового виробництва у короткостроковій перспективі не слід очікувати навіть в умовах певного покращення цінової конкурентоспроможності через девальвацію національної валюти.

За умови реалізації оптимістичного сценарію розвитку після закінчення воєнних дій на Сході та відновлення припливу інвестиційних ресурсів можна очікувати у середньостроковій перспективі відбудову зруйнованих заводів із застосуванням новітніх технологій, а отже, і збільшення випуску конкурентоспроможної високотехнологічної продукції. Разом з тим такого прогресу можна досягти лише у середньостроковій перспективі за умов реалізації задекларованих структурних реформ.

В умовах відпливу інвестиційних капіталів з огляду на відсутність гарантій безпеки для інвестора та високий ступінь ризику світова тенденція скорочення банківського кредитування є додатковим фактором гальмування економічного розвитку України. Як правило, стандарти кредитування формуються під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів, які для України вкрай негативні. Масовий відплив депозитів (у першому півріччі 2014 р. відплив депозитів резидентів склав 39 млрд грн у порівнянні з аналогічним періодом минулого року), значні внутрішні дисбаланси банківських установ та ускладнений доступ до світових фінансових ринків не дозволяють прогнозувати зниження ставок по кредитах та їх доступності для малого та середнього бізнесу.

У зв'язку з цим очікуваний спад будівельної галузі України у поточному році на 12 % з урахуванням низької порівняльної бази попереднього року є цілком природним, але у 2015 р. можна очікувати значного приросту показників з огляду на необхідність відбудови зруйнованих будівель на Донбасі та ефект статистичної бази.

У міжнародній торгівлі певні короткострокові позитивні ефекти, досягнуті в результаті девальвації національної валюти, нівелюються падінням експорту підприємств, розташованих на територіях, де ведуться військові дії, та взаємними санкціями РФ та України. До кінця року слід очікувати поглиблення цих тенденцій. Так, за підсумками січня-травня 2014 р. позитивний ефект від скорочення імпорту на 18 % частково нівелюється падінням експорту більш ніж на 5 %.

В умовах вимушеної економічної ізольованості Донбасу, який забезпечує чверть усього експорту країни, навіть ефект девальвації національної валюти не активізував діяльність експортерів. Заборона експорту низки українських товарів на російський ринок, який формував п'яту частину всього експорту, вимагає від товаровиробників переорієнтуватись на інші ринки збуту.

Разом з тим зупинка низки заводів машинобудівної та металургійної галузей через воєнний конфлікт на Сході, невизначеність з періодом відновлення їх діяльності та інертність багатьох товаровиробників в пошуку додаткових ринків збуту не дозволяють очікувати в короткостроковій перспективі швидкої заміни російського ринку збуту, заміни російського ринку збуту на ринок країн ЄС через низьку конкурентоспроможність зазначених українських товарів на європейському ринку та відновлення експортних позицій хоча б на рівні попереднього року.

Зменшення торговельних обмежень з боку країн ЄС надасть Україні базу для розширення експортної діяльності та допоможе товаровиробникам компенсувати збитки від втрати російського ринку лише у середньостроковій перспективі після сертифікації українських товарів згідно європейських стандартів. Крім того, внаслідок погіршення споживчих настроїв населення та падіння доходів домогосподарств через уповільнення зростання заробітних плат та девальвацію національної валюти, не варто очікувати на зростання темпів споживання, тому суттєва переорієнтація експортерів на внутрішній ринок у короткостроковій перспективі є малоймовірною.

Виснажені міжнародні резерви, підвищений попит на іноземну валюту як наслідок панічних настроїв населення у зв'язку з невизначеністю результату перебігу воєнних дій на Донбасі, згортання торговельних зв'язків з Росією та падіння експортної виручки призвели до значної девальвації національної валюти. Ці обставини створюватимуть додатковий тиск на курс національної валюти через канал очікувань.

Крім того, в очікуванні опалювального сезону на міжбанківський ринок з метою купівлі валюти виходить і НАК «Нафтогаз» для оплати реверсних поставок газу з Європи, тому сезонний фактор здійснює додатковий дестабілізуючий вплив на валютний ринок.

У разі неможливості запобігання ризиків повторної відчутної девальвації національної валюти, можна сподіватися, що її здешевлення дещо стимулюватиме експортну діяльність товаровиробників та знижуватиме попит на імпортну продукцію, що в короткостроковій перспективі сприятиме певному коригуванню зовнішньоторговельного балансу.

За умов, які склалися у вітчизняній економіці, застосування Національним банком адміністративних заходів, у тому числі тимчасових обмежень щодо купівлі-продажу валюти, посилення контролю за поверненням експортної виручки в Україну, обов'язкового продажу її більшої частини тощо, можуть створити передумови для укріплення курсу гривні у короткостроковій перспективі. Відмовлення від адміністративних інструментів регулювання на валютному ринку доцільне лише в разі стабілізації ситуації на Південному Сході України.

Додатковим фактором для зміцнення позицій національної валюти та зменшення амплітуди коливань стануть очікуваний черговий транш від МВФ та традиційні експортні поставки зернових на світові ринки та, зокрема, до країн ЄС, з огляду на надання ними торговельних преференцій.

Очікуваний високий рівень інфляції, хоча і значно вплине на рівень реальних доходів та витрат населення, може розглядатися як додатковий стимул для розвитку бізнесу українських товаровиробників. В умовах скорочення імпорту це може слугувати чинником подолання економічної кризи у середньостроковій перспективі.

За нинішніх геополітичних та економічних умов драйвером економічного зростання може стати аграрний сектор з огляду на перспективи розширення експортної географії збуту продукції. Завдяки відкриттю європейського ринку для українських товарів та скасуванню ввізних мит можна очікувати зростання обсягів експорту сільськогосподарської продукції до ЄС. Не менше третини сільськогосподарських товаровиробників виробляють продукцію, сертифіковану в Європі, загалом це стосується м'яса птиці. Цілком імовірно припустити, що сертифіковані згідно європейських стандартів товари конкурентоспроможні й у інших регіонах світу. Крім того, очікуваний високий врожай зернових навіть при низьких світових цінах дозволить виробникам наростити експорт та збільшити приплив валютної виручки в поточному році, а підписання асоціації з ЄС додаватиме експортерам додаткових стимулів стосовно безмитної торгівлі в межах квот. Хоча негативним фактором, як і у випадку з промисловим виробництвом, є сировинна спрямованість експорту, проте за умови реалізації оптимістичного сценарію розвитку у середньостроковій перспективі структура експорту змінюватиметься.

Складна ситуація з бюджетними надходженнями на тлі падіння економічного розвитку посилюється політичними ризиками та значними видатками на проведення АТО. Незважаючи на побудову державного бюджету на більш реальних макроекономічних показниках на відміну від оптимістичних бюджетів попередніх років, які з кожним роком поглиблювали дефіцит бюджету, та режим жорсткої економії, до кінця поточного року слід очікувати поглиблення дефіциту бюджету з огляду на зменшення податкових надходжень.

Показники виконання бюджету свідчать, що сума доходів зведеного бюджету за І півріччя 2014 р. зросла на 6,4 % порівняно з аналогічним періодом минулого року, проте таке зростання формується лише за рахунок авансових платежів НБУ, що перераховуються Національним банком України відповідно до Закону України «Про Національний банк України» та фактично означають емісію грошей, у розмірі суми, що майже відповідає річному плану, а також зменшення бюджетного відшкодування ПДВ грошовими коштами більш ніж на чверть. Надходження державного бюджету за рахунок податків на прибуток, ПДВ та акцизного податку демонструють значне зниження. Тому без стабілізації ситуації на Сході, покращення результатів діяльності підприємств та поліпшення споживчих настроїв населення продовжити позитивну тенденцію із наповненням бюджету у ІІ півріччі поточного року буде вкрай складно.

Крім того, через девальвацію відбулося значне зростання як державного боргу, так і витрат на його обслуговування. З огляду на підвищені геополітичні ризики навколо України для інвесторів не варто прогнозувати зниження відсоткових ставок по обслуговуванню боргу, що в умовах очікування високого рівня дефіциту бюджету є додатковим тиском на державний бюджет. Підвищення реальної процентної ставки призводить до зростання видатків на обслуговування непогашеної частини боргу та збільшує вартість капіталу, що, у свою чергу, призводить до падіння ВВП. Для корегування існуючих ризиків необхідно змінювати принципи податково-бюджетної політики. Вкрай важливо зберігати постійний контроль та здійснювати своєчасне втручання в податково-бюджетне регулювання з метою уникнення нарощення високих рівнів зовнішнього та внутрішнього державного боргу особливо за низького рівня доходів державного бюджету.

Враховуючи наведені тенденції, слід очікувати наступну динаміку макроекономічних показників у 2014-2015 рр.

ВВП України у 2014 р. досягне пікових значень спаду на рівні 6-7 % та у 2015 р. може відновитися до 1 % (рис. 6). Очікуване скорочення дефіциту рахунку поточних операцій (до 4-4,5 млрд дол. США у 2014-2015 рр.) може бути пов'язане з більш швидкими темпами згортання імпорту (рис. 8). Розгортання інфляційних процесів у 2014 р., при якому індекс споживчих цін може очікуватися на рівні 13-15 %, а у 2015 році - 15-16 % (рис. 5).

Серед основних чинників прискорення інфляційних процесів у 2015 р. слід виділити:

- девальваційні процеси, які відбуваються у поточному році та впливатимуть на рівень цін з часовим лагом,

- збільшення рівня адміністративно регульованих цін на природний газ та послуги ЖКГ.

За умов подолання панічних настроїв та спекулятивних атак на валютному ринку, середньорічний обмінний курс можна прогнозувати на рівні 12-13 грн/дол. у 2014 р. та 13-14 грн/дол. у 2015 р. (рис. 7). Підтримка обмінного курсу у 2014 р. потребуватиме інтервенцій Національного банку з продажу іноземної валюти, у результаті чого рівень золотовалютних резервів у 2014 р. знизиться до 14-15 млрд дол. США, а у 2015 р., за умов стабілізації, може дещо збільшитися до 18-19 млрд дол. США (рис .10). Така динаміка обмінного курсу на тлі згортання економічної активності у поточному році призведе до зростання рівня державного боргу до ВВП до 57 % у 2014 та 62 % у 2015 рр. відповідно (рис. 9).

7.4 Економіка України: великі втрати в 2014-2015 роках і слабкі надії на відновлення у 2016-му

Павло Костіцин

Джерело: www.rbc.ua

Війну з рецесією вітчизняна економіка в 2014 р. однозначно програла. Надій немає не те що на зростання ВВП, а навіть на те, що економічний провал вдасться хоч якось згладити.

І якщо в кінці 2013 року прогнози зростання ВВП на 2014 р. до 1-1,5% бачилися похмурими (саме такі оцінки висловили, приміром, МВФ і рейтингове агентство Standard&poor's), то зараз вони здавалися б більш ніж райдужними. Всі як один авторитетні аналітики та організації заявили: до кінця року українська економіка впаде до 6-6,5%.

"За підсумками 2015 р. теж прогнозуємо падіння ВВП, на рівні 1,9%. Відновлення економіки почнеться лише в 2016 році, зростання ВВП складе 3,1%", - вважає керівник аналітичного підрозділу групи "Інвестиційний капітал Україна" Олександр Вальчишен.

Згоден з ним і голова міжнародного комітету Ernst&Young по країнам з ринковою економікою, що розвивається Раджив Мемані. "Ми оцінюємо падіння ВВП за підсумками 2014 р. на 5%. В 2015 р. очікується незначне зростання економіки на рівні 0,5%. Більш суттєвий показник в 3,5% можливий лише в 2016 р., за умови спільної зацікавленості Європейського союзу, МВФ і Росії у підтримці України та погашення нею державних і приватних зовнішніх боргів", - упевнений аналітик.

А дефіцит бюджету, навпаки, до кінця 2014 р. зросте майже до 100 млрд грн. Хоча Міністерство фінансів і намагається зображати оптимізм, запевняючи, що за півроку він склав 22,7 млрд грн, що становить 33% річного показника. Але в це віриться слабо. Адже ще в квітні глава відомства - міністр фінансів Олександр Шлапак повідомив, що реальний дефіцит становить 290 млрд грн. А в середині липня МВФ підрахував, що загальний фіскальний і квазіфіскальний дефіцит України за підсумками року сягне 10,1%.

...