Оцінювання закономірностей розширення тіньової економіки в Україні та заходи щодо її скорочення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний транспортний університет

Факультет менеджменту,логістики і туризму

Кафедра економіки

Напрям «Облік і Аудит»

Курсова робота з фінансів

на тему:

Оцінювання закономірностей розширення тіньової економіки в Україні та заходи щодо її скорочення

Студента 2 курсу 1 групи

Світальського С.Ю.

Керівник: Горобінська І.В.

м. Київ - 2016 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність та форми тіньової економіки

1.1 Визначення поняття тіньової економіки та її форми

1.2 Історія тіньової економіки та розвиток тіньової економіки як процесу

Розділ 2. Особливості функціонування тіньового сектору в Україні

2.1 Поточний стан тіньового сектору в Україні

2.2 Оцінювання причин та наслідків тіньової економіки

Розділ 3. Заходи скорочення тіньового сектора в Україні

3.1 Зарубіжний досвід боротьби з тіньовою економікою та можливість його застосування в Україні

3.2 Розробка методів ліквідації тіньової економіки, як негативної частини економіки України

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

У зв'язку з таким тяжким економічним становищем нашої країни, метою нашої роботи буде вивчення поняття тіньової економіки; на підставі яких чинників вона набула форми великомасштабного всепроникаючого явища. Які причини, закономірності, форми проникнення у всі сфери організаційно-управлінського і суспільно-економічного життя. Наслідки діяльності тіньового сектору, а також розробка спеціальної програми на питання про те, що? і як? робити українському правлінню, щоб сонце економічного благополуччя засяяло над просторами вітчизни, розганяючи тінь.

Об'єкт дослідження - процеси формування тіньової економічної діяльності в Україні.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти фінансових відносин, що виникають у процесі функціонування тіньової економіки.

На протязі сторіч всі країни світу ведуть нескінченну боротьбу з тіньовою економікою. Її вивчають, з нею домовляються, умовляючи вийти на світ, з нею борються. І все ж вона існує. Як суспільне явище тіньова економіка притаманна усім країнам незалежно від моделі та рівня соціально-економічного розвитку. Практика засвідчує, що доки існуватиме державна форма організації суспільного життя, а держава у той чи інший правовий спосіб впливатиме на економічний розвиток шляхом реалізації бюджетної, податкової, грошово-кредитної, валютної політики тощо, доти зберігатиметься й тіньова економіка. Суттєво може змінюватися лише її питома вага, роль, яку вона відіграє у суспільному житті, а також механізм її взаємодії з легальною економікою.

Треба зауважити, що різке зростання інтересу до проблеми тіньової економіки збігається, як правило, в часі з кризовими тенденціями або затяжним економічним спадом у ряді країн, у тому числі й економічно розвинених.

У наукових колах розвинутих країн вже в 70-х роках почала домінувати думка, що тіньова економіка не тільки складає помітну частину всієї економічної діяльності, але і продовжує неухильно зростати. У зв'язку з цим, з початку 80-х років парламентами і урядами деяких країн були створені спеціальні робочі групи по вивченню тіньової економіки. Такі групи функціонують в Австрії, Англії, Голландії, Португалії, США, Франції, Швеції та в інших країнах. Вони вивчають сфери існування, діяльності, розміри і тенденції розвитку тіньової економіки.

Тіньова економіка в Україні - це не відокремлене явище, а результат системної кризи економіки. При переході від соціалістичних форм організації економіки до ринкових відбулася реструктуризація тіньового сектора економіки, відбувся його масштабний розвиток і його пристосування до нових умов соціального існування. Тіньова економіка в Україні має суттєве поширення у всіх сферах економічної діяльності. Найбільш корумпованими виявилися установи та організації Державтоінспекції, митниці, міліції та податкової інспекції.

Тіньова економіка у поєднанні з організованою злочинністю та корупцією становлять загрозу для економічної та національної безпеки держави.

Ситуація, що склалася на цей час в Україні внаслідок масштабно-вибухового поширення такого явища, як тіньова економіка, потребує глибоких і комплексних наукових досліджень цього найбільш своєрідного феномена перехідної (і не тільки перехідної) економіки.

Проте, наукові дослідження тіньової економіки пов'язані з чималими труднощами як теоретичного, так і практичного характеру. Це пояснюється тим, що тіньова економіка являє собою значно складніший об'єкт дослідження, ніж економіка офіційна.

Вагомою проблемою, що ускладнює дослідження тіньової економіки, є суттєва нестача, а нерідко і повна відсутність необхідних інформаційно-статистичних даних. Дослідженням перешкоджає або кон'юнктурне відомче приховування необхідної наявної інформації, або фактична неможливість застосування загальноприйнятих підходів до предметного дослідження суб'єктів і об'єктів системи тіньових економічних відношень та характерних особливостей функціонування внутрішніх структур і складових механізмів зазначеного економічного укладу.

Розділ 1. Сутність та форми тіньової економіки

1.1 Визначення поняття тіньової економіки та її форми

Економіка України знаходиться у перехідному періоді становлення ринкового середовища. Недосконалість законодавчого забезпечення, залишки минулої командно-адміністративної системи породили феномен “тіньової” економіки, яка набула значних масштабів, що становить загрозу економічній безпеці країни. Спад економіки, посилення соціальної напруги пояснюються впливом тіньового сектора.

Існує чимало визначень "тіньової" економіки. Незважаючи на певні розходження, всі спеціалісти сходяться на тому, що до неї слід віднести ті види діяльності, які не піддаються прямому контролю і спостереженню. Це:

1) види економічної діяльності, що приховуються їх учасниками у зв'язку з небажанням афішувати її, а з нею - і одержувані при цьому прибутки, з метою приховування останніх від оподаткування;

2) сукупність легальних, але не виявлених відкритими перевірочними методами фінансово-господарських операцій;

3) протизаконну криміногенну діяльність, спрямовану на особисте збагачення;

4) неформальну економіку, в якій офіційний облік діяльності є утрудненим у зв'язку з її непостійним характером і малим обсягом, а також з відсутністю об'єктивних вимірників.

У вітчизняній і зарубіжній літературі в даний час відсутнє чітке, загальноприйняте визначення тіньової економіки. Для його визначення використовують надто широкий спектр характеристик („підпільна”, „друга”, „неврахована”, „нерегламентована”, „неофіційна” тощо). Одне їх перелічення дозволяє припустити, що тіньова економіка - дуже складне і багатоаспектне явище.

Деякі автори сюди ж відносять і так звану "фіктивну економіку" - приписки, спекулятивні угоди, хабарництво, шахрайство, пов'язане з грошовим обігом, а також діяльність, спрямовану на одержання суб'єктами господарювання необґрунтованих вигод і пільг, які добуваються на основі підкупу посадових осіб.

Якщо ж "тіньову" економіку розглядати як економічну категорію, то можна зупинитись на її визначенні як сукупності специфічних економічних відносин, пов'язаних з діяльністю по виробництву, розподілу, обміну і споживанню товарів і послуг, прихованих від державного контролю з метою одержання доходів і особистого збагачення.

Та деякі автори пропонують власні визначення „тіньової економіки”:

Бородюк В.:

Тіньова економіка - це економічна діяльність, яка не враховується і не контролюється офіційними державними органами, а також діяльність, спрямована на отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства. Тіньова економіка повинна охоплювати весь спектр доходів, отриманих від нерегламентованої державою економічної діяльності, починаючи від доходів дрібних ремісників-кустарів і закінчуючи доходами організованих та індивідуальних злочинців.

Ламанова Т.:

Тіньова економіка - сукупність відносин між окремими індивідуумами, групами індивідуумів, індивідуумами та інституційними одиницями, окремими інституційними одиницями щодо виробництва, розподілу, перерозподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг, результати яких за тих чи інших причин не враховує офіційна статистика і обсяг якої не включається до макроекономічних показників.

Попович В:

Тіньова економіка включає всю економічну діяльність, яка з будь-яких причин не враховується офіційною статистикою і не потрапляє до ВНП.

Головач В.:

Тіньова економіка - неконтрольоване суспільством виробництво, розподіл, обмін і споживання товарно - матеріальних цінностей і послуг; приховані від органів державного управління і суспільства соціально - економічні відносини між окремими громадянами, соціальними групами по використанню майна в корисних особистих або групових інтересах.

З філософської точки зору тіньова економіка - це економіка в чистому вигляді, не „спотворена” втручанням держави і яка це втручання заперечує.

Підсумовуючи наведене, зазначимо, що при визначенні змісту поняття „тіньова” економіка необхідно враховувати, що воно може мати як широке, так і вузьке розуміння. У широкому розумінні до складу „тіньової” економіки можуть бути віднесені всі види „неврахованої”, „нерегламентованої”, „прихованої” та „законспірованої” економічної діяльності незалежно від того, чи є вони протиправними, чи ні (дод. 1, сектори 2, 3 і 4). У вузькому розумінні поняття „тіньова” економіка обмежується виключно тими видами економічної діяльності та відповідними відносинами, які за своїм змістом є або протиправними, або суспільно небезпечними (дод. 1, сектор 4).

До „тіньової” економіки в широкому розумінні можуть бути включені сектори 2 (частково), 3 і 4. До „тіньової” економіки у вузькому розумінні включається тільки сектор 4 із зазначеними внутрішніми структурними складовими (дод.1,4.1, 4.2 і 4.3).

Сектор домашніх господарств, що виробляє товари та послуги, які споживаються всередині домашніх господарств. Найважливішою характерною ознакою цього сектора є те, що матеріальні блага та послуги, що тут виробляються, не продаються, тобто не є об'єктами ринкових відносин, що робить оцінку вартісних обсягів виробництва товарів та послуг в домашніх господарствах надзвичайно важким завданням. В усіх країнах, що мають ринкову економіку, робота у домашніх господарствах практично повністю виключається з розрахунків обсягів валового внутрішнього продукту або враховується умовно і в дуже обмежених обсягах.

Неформальний сектор економіки („світло-сіра” економіка) складається з дрібних виробників та їх найманих робітників разом із самостійними виробниками товарів та послуг (наприклад, транспортних, будівельних, ремонтних тощо), а також комерсантів-посередників. Діяльність вуличних торговців є найбільш поширеним і видимим проявом діяльності неформального сектора. Неформальний сектор, на відміну від сектора домашніх господарств, пов'язаний з купівлею - продажем товарів та послуг, тобто він обов'язково повинен бути врахований у складі ВВП. Слід зазначити, що цей сектор у багатьох країнах, що розвиваються або тих, які знаходяться у стані ринкової трансформації, на цей час практично не враховується.

„Темно-сірий” сектор тіньової економіки пов'язаний з більш серйозними порушеннями діючих законів (наприклад, про реєстрацію підприємницької діяльності та найманої робочої сили; ухилення від сплати податків із значних доходів; про мінімальну заробітну плату; про охорону праці та соціальне забезпечення). Тобто це сектор свідомо прихованих видів діяльності. Оцінка розмірів цього сектора особливо складна, оскільки порушники законів ретельно приховують інформацію. У деяких країнах продукцію тіньового сектора враховують в національному доході, хоча ці оцінки базуються не на точній статистиці, а на експертних оцінках. Зростання розмірів цього сектора в багатьох країнах дуже турбує органи влади саме через великі втрати в офіційних цифрах національного доходу. Тому основні зусилля влади спрямовуються на забезпечення повноти сплати податків, запобігання порушень законодавства, а не на припинення випуску продукції. Продукція цього сектора легальна, проте виробництво і (або) розподіл товарів та послуг завжди мають протиправні і навіть кримінальні ознаки.

„Чорний” (в т.ч. кримінальний) сектор тіньової економіки має справу з виробництвом, розподілом і споживанням продукції та послуг, руйнівних для розвитку особистості продукції та послуг, до яких перш за все відносяться: крадіжки і перепродаж краденого, рекет, наркотики, корупція, „відмивання” та фальшування грошей, „кілерські послуги”, торгівля живим товаром тощо. Тому природним є те, що надвисокі протиправні доходи цього сектора уникають участі у податковій системі. Однак, владу більш цікавить припинення виробництва товарів та послуг цього сектора, ніж сплата податків від них. „Чорна” економіка має тенденцію до постійного втручання (диверсифікації) у „світлу” економіку, бруднить легальні виробничі відносини, що сприяє утворенню корумпованої бюрократії, мафії. До проявів диверсифікованих часток „чорної” економіки можна віднести всі види корупції, всі прояви використання та привласнення державної, кооперативної, акціонерної, корпоративної та інших форм власності, фінансових ресурсів держави, як для особистого збагачення окремих осіб, у розпорядженні яких вони знаходяться (чиновників), так і для наживи суб'єктів кримінальної злочинності та мафіозних кланів, джерела доходів яких пов'язані з використанням вищезазначених методів. Тому, зазначене явище потребує системних наукових досліджень, що особливо актуальні для умов країн, які знаходяться у стані ринкової трансформації.

1.2 Історія тіньової економіки та розвиток тіньової економіки як процесу

На зорі формування європейських держав в „тіні” знаходилося все, до чого не могли дотягнутися сюзерени або його васали. „Тінь” носила переважно географічний характер. Однією з перших серйозних антітіньових акцій властей на території сучасної України був кривавий похід княгині Ольги на древлян, відмовившихся сплачувати дань.

Із часом держави окріпли, і тіньова економіка придбала більш витончені форми. Внаслідок вимушеної компактності „тінь” облюбувала торгівлю і деякі види високоприбуткового виробництва. Морські країни (Англія, Франція, Голландія та ін.) вводили жорстоке законодавство проти контрабандистів, але контрабанда процвітала. Характерно, що вже тоді проявилися признаки зрощення тіньової економіки з владою: контрабандисти могли вижити лише завдяки щедрим хабарам портовим чиновникам та охороні.

Проблеми тіньової економіки привернули увагу дослідників ще в 30-х роках. В кінці 70-х років з'явилися серйозні дослідження цієї сфери. Однією з перших серйозних робіт в цій області є робота П. Гутманна (США) "Підпільна економіка" (1977 р.), в якій зверталася увага на неприпустимість ігнорування її масштабів і ролі.

У 1983 році в м. Белефелде була проведена перша міжнародна конференція по тіньовій економіці, на якій було представлено близько 40 доповідей, які зачіпають проблеми тіньової економіки в умовах різних господарських систем.

У 1991 р. в Женеві пройшла конференція європейських статистиків, присвячених прихованої та неформальної економіці. За її матеріалами опубліковано спеціальне керівництво за статистикою тіньової економіки в країнах з ринковою системою господарювання. Регулярно проходять конференції та семінари з оцінки та моніторингу неформального сектора (1992, 1993), у тому числі спеціально для країн СНД.

У травні 1996 р. на спільному засіданні Європейського економічного комітету ООН (Євростат) Організацією економічного співробітництва та розвитку за національними рахунками серед інших питань була розглянута проблема оцінки масштабів тіньової економіки. В Євростаті створено спеціальну робочу групу з питань прихованої економіки.

У вітчизняній науці та економічній практиці інтерес до проблем тіньовій економіці виразно проявився в 80-і роки. Це було обумовлено як соціально-економічними причинами, пов'язаними зі зростанням її ролі в народному господарстві та криміналізацією, так і з ідеологічним причинами. Останні проявилися в стимулюванні керівництвом країни наукових досліджень, спрямованих на виявлення деформацій і дискредитацію командного соціально-економічної системи державного соціалізму.

У наш час проблеми тіньової економіки заявили про себе на повну силу (особливо в постсоціалістичних країнах). Реформування соціально-економічних відносин призвело лише до зміни структури, форм та методів тіньової економічної діяльності.

Домінуючими причинами посилення тіньового сектора економіки на різних етапах розвитку держави є зацікавленість у цьому процесі представників правлячого режиму і звуження мотивації у фізичних і юридичних осіб до усунення тотального контролю за всіма громадянами, властивого комуністичному режиму, що призвело до хаотичного, неконтрольованого, вибухового зростання масштабів і впливу тіньового сектора економіки. Реструктуризація тіньової економіки та відсутність реальних механізмів, здатних обмежити її зростання і проникнення до всіх шпарин держави, не змінила самої сутності цього явища. Тіньова економіка залишається альтернативною економіці офіційній, і посилення першої може здійснюватися тільки за рахунок послаблення другої. Наслідком цього стала безрезультатність численних спроб стабілізації економіки держави, які зводилися лише до різних спроб впливу на її офіційну складову.

Офіційний сектор економіки швидко руйнувався, обумовлюючи наростання соціально-економічної дестабілізації. Разом з руйнуванням економіки руйнувалися правові та морально-етичні підвалини суспільного нехтування законами, криміналізація економічних і соціально-політичних відносин стала нормою функціонування молодої держави.

Тотальна тінізація стала загрожувати не тільки наближенням економічної катастрофи, але й розколом нації, втратою державної незалежності. В Україні при переході від соціалістичних форм організації економіки до ринкових відбулася реструктуризація тіньового сектора економіки, відбувся його масштабний розвиток і його пристосування до нових умов соціального існування.

На першому етапі становлення України як незалежної держави (1991-1993 рр.) в економіці країни повністю домінував держсектор. На внутрішньому і зовнішньому ринку широкого поширення набули такі механізми отримання тіньових доходів:

- передача приміщень і технологічного обладнання в оренду на пільгових умовах недержавним підприємствам. При цьому підприємство-орендатор контролювалося керівництвом орендодавця (реальним власником) через довірених осіб чи керівництво орендодавця, отримувало велику одноразову винагороду (хабар) або брали постійну участь у розподілі прибутків;

- передача приміщень і технологічного обладнання статутного фонду новостворюваних малих і спільних підприємств (схема, аналогічна оренді);

- приватизація у вигляді викупу за безцінь об'єктів і технічних засобів, реальна вартість яких багаторазово перевищувала ціну продажу.

В сучасних умовах господарювання одним із способів тінізації є ухилення від оподаткування, яке проявляється в:

- навмисному зниженні у звітності суми заробітної плати, яка фактично виплачена. 90-100% співробітників підприємницьких структур одержують частину зарплати по відомості, а решту - без оформлення бухгалтерської документації. Поширений засіб, коли заробітна плата видається по двох відомостях (наприклад на виплату авансу і получки), а в подальшому одна з цих відомостей або приховується від обліку, або взагалі знищується. Майже 100% виконавців тимчасових робіт не укладають договору найма і отримують оплату без оформлення. В цілому в підприємницьких структурах зарплата, що відбивається по бухгалтерському обліку, складає не більш 30% від фактично виплаченої;

- приховуванні виручки. Запровадження на підприємствах роздрібної торгівлі касових апаратів ускладнило, але аж ніяк не ліквідувало можливості приховування виручки від реалізації товару. Вироблено безліч шляхів обходу обліку і звітності. У великих магазинах гроші від покупців приймаються через касові апарати, але в магазині їх ставиться декілька, з яких 1-2 відповідним чином не реєструється, що дозволяє безконтрольно вилучати виручку. Практично всі великі магазини застосовують так звану виносну торгівлю через ларьки, лотки і т.ін. Згідно з експертними оцінками в магазинах, де встановлені касові апарати, не оприбутковуються не менш 20% виручки, а там, де надійний “дах”, - від 60 до 80%. Розміри приховування виручки залежать від номенклатури товарів, що реалізуються, та їх постачальників. Аналіз статистичної звітності дозволяє виявити зі значною вірогідністю товари, реалізація яких в тій чи іншій пропорції виробляється через тіньовий ринок. Це перш за все самий першочерговий продукт - хліб і хлібобулочні вироби, молочна продукція, в тому числі кисломолочна, масло рослинне;

- заниженні суми прибутку при експортно-імпортних операціях. При імпорті товарів і продукції із-за кордону практикується використання проміжної офшорної фірми, яка нібито купує товар у закордонного виробника і потім поставляє його українському партнеру. В залежності від видів товару чи продукції їх “ціна” на цій операції падає від 20 до 60%. Аналогічний метод використовується і при експертних операціях для приховування різниці між цінами на продукцію на внутрішньому і міжнародному ринках;

- приховуванні вивезення за кордон прибутків спільних підприємств. Приховані обсяги вивезення прибутку спільних підприємств здійснюються за допомогою застосування систем трансфертів, роялті, лідолагс. Обстеження фахівцями спільних підприємств показали, що в уставних документах багатьох з них містяться положення про проведення розрахунків зі своїми закордонними партнерами за “трансфертними”, “прейскурантними”, “спеціальними” цінами. Невідповідність їх світовим цінам на аналогічну продукцію досягає в окремих випадках 40-50%. Контроль з боку українських владних структур за застосуванням розрахункових цін спільними підприємствами, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, відсутній;

- бартерний операціях. Бартерні операції повинні здійснюватись на базі еквівалента вартості товарів чи продукції, які обмінюють. Фактична ціна товарів і продукції, які постачаються підприємцями державним підприємствам і організаціям, завищується на 50-300%. До 70% продукції, що одержує підприємець по бартеру, реалізується по цінам нижче цін заводу-виробника. Багаторазове завищення цін на продукцію, що постачається підприємствами по бартеру державним підприємствам, стало однією з причин зростання матеріальних витрат в собівартості продукції багатьох галузей економіки;

- безприбуткових “операціях”. Використовується безліч способів штучного завищення витрат і приховування отриманого прибутку. Існує великий перелік продукції, ціни на яку змінюються в залежності від сезону, упаковки, способу транспортування;

- поступці боргу. Існують фірми, які спеціалізуються на операціях по поступці боргів. Як мінімум 50 - 60% цих боргів були б повернені без участі посередника, решта вимагає відносно нескладних комерційних операцій;

- безнадійних боргах. По змові з керівниками державних підприємств створюються так звані “фірми-хлопавки” - це дрібні приватні підприємства з обмеженою відповідальністю, які засновують від імені осіб померлих, але посвідчення яких були здані в установленому порядку, чи так званих бомжів, які мають прописку, але не мають постійного місця проживання. Використовуються також посвідчення загублені, викрадені, фальшиві. На такі фірми перекладається велика кількість грошей в якості передплати на виконання якихось робіт, які обготівковуються і привласнюються. Через три місяці фірма закривається;

- підпільних касах позики. Одержання кредитів в банку пов'язано з великими труднощами і високими ставками оподаткування. Існує мережа фірм, які спеціалізуються на видачі кредитів, не фіксованих в звітності. Механізм наступний: утворюється мережа підприємств, які затримують розрахунки з контролерами, а гроші переводяться фірмі - “банкруту”. “Банкір”, в свою чергу, видає кредити під великий відсоток. По загальному правилу такі фірми організуються кримінальними структурами з могутнім апаратом для примушення до дотримання обов'язків договору;

- неприхованому ухиленні від сплати податку. Практично повсюдно має місце ухилення від сплати податку за результатами діяльності. В бухгалтерських документах результати діяльності перекручуються або навіть і відповідають дійсності, але суми, які підлягають оподаткуванню, довільно зменшуються. Взаєморозуміння з перевіряючими досягається за допомогою хабара.

Розділ 2. Особливості функціонування тіньового сектору в Україні

2.1 Поточний стан тіньового сектору в Україні

З проблемами присутності тіньової економіки стикаються майже всі країни світу. В одних її обсяги фіксуються на рівні, що не має значного впливу на економіку, а в інших -- є свідченням існування відтворювальної системи тіньових економічних відносин. До другої категорії, на жаль, відноситься Україна, обсяги тіньової економіки якої за різними джерелами фіксується на рівні 30-50% ВВП.

Оцінка частки тіньового сектору економіки України, % ВВП:

Рік	Оцінка за методикою Держкомстату	Метод «витрати населення -- роздрібний товарообіг»	Електричний метод	Монетарний метод	Метод збитковості підприємств	Метод сукупного попиту - сукупної пропозиції	Оцінка проф. Фрідріха Шнайдера
2004	18,9%	33,5%	28,0%	29,5%	25,0%	39,0%	49,0%
2005	18,1%	46,5%	28,0%	25,0%	24,0%	37,0%	48,0%
2006	17,3%	40,5%	27,5%	24,5%	23,5%	33,5%	47,0%
2007	15,5%	38,0%	27,0%	26,0%	24,0%	34,5%	47,0%
2008	15,1%	40,0%	26,0%	38,0%	30,0%	35,5%	46,0%
2009	16,1%	45,0%	35,0%	40,5%	31,0%	30,0%	46,0%
2010	16,5%	44,0%	37,0%	30,0%	31,0%	33,0%	45,0%
2011	16,0%	44,0%	37,5%	27,0%	31,5%	34,0%	44,1%
2012		Інтегральний показник рівня тіньової економіки -- 32%
2013		Інтегральний показник рівня тіньової економіки -- 35%
2014. I кв.		Інтегральний показник рівня тіньової економіки -- 40%
2015		Інтегральний показник рівня тіньової економіки -- 47%

Джерело: дані Держкомстату, Мінекономіки, дослідження Ф. Шнайдера

Державна служба статистики України останніми роками визначає обсяги тіньової економіки у середньому від 15% до 18% ВВП. Варто зазначити, що ці дані значно відрізняються від даних інших служб та науковців.

Відповідно до розрахунків Міністерства економічного розвитку та торгівлі України обсяг тіньової економіки в Україні за останні 5 років становить від 28% до 39% ВВП. Зазначений показник розраховується різними методами, які враховують розбіжності між доходами та витратами населення, динамікою готівки в обігу та обсягами виробництва, використанням електроенергії та обсягами виробництва, а також динамікою цін факторів виробництва, готової продукції та рентабельністю виробництва.

Метод «витрати населення -- роздрібний товарообіг» полягає у виявленні перевищення споживчих грошових витрат населення на придбання товарів над загальним обсягом продажу населенню товарів усіма суб'єктами господарювання. Електричний метод полягає в порівнянні приросту внутрішнього споживання електроенергії з приростом ВВП. Існує наступне припущення -- приріст внутрішнього споживання електроенергії повинен відповідати приросту реального ВВП. Якщо відбувається перевищення приросту внутрішнього споживання електроенергії над приростом ВВП, то вважається, що електроенергія спрямовується на виробництво в тіньовій економіці.

Монетарний метод полягає у визначенні тенденцій зміни співвідношення обсягу готівки до банківських депозитів протягом аналізованого періоду. Фінансовий метод полягає у визначенні тенденцій зміни пропорцій між вартістю товарів, робіт і послуг, використаних у процесі виробництва, та валовим доходом підприємств в країні в цілому або у конкретній сфері економічної діяльності. Відповідно до досліджень Ю. Харазішвілі, проведених з використанням функцій сукупного попиту й пропозиції, рівень тінізації економіки України коливається у діапазоні від 30% до 40% ВВП. Відповідно до розрахунків австрійського економіста Ф. Шнайдера рівень тіньової економіки в Україні становить 52,8% від офіційного ВВП. Цей показник широко використовується у міжнародних порівняннях. Поширення тіньової економіки негативно позначається на дієвості механізмів та інструментів глобального управління, управління національними економіками. Основними сучасними проблемами тінізації економічних відносин у глобальному вимірі визнано тіньову зайнятість та тіньові фінансові потоки.

До основних інструментів тінізації фінансових потоків відносимо мінімізацію податкових зобов'язань, ухилення від оподаткування, виведення коштів за межі України, легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та порушення бюджетних видатків. За оцінками фіскальних органів, у 2012 році загальний обсяг тіньового сектора української економіки становив як мінімум 350 млрд. грн. на рік. При цьому 170 млрд. грн. становила зарплата в «конвертах», 100 млрд. -- виведення безготівкових коштів у готівкову форму або на інвалютні рахунки в іноземних банках, 35 млрд. -- неофіційні платежі, 45 млрд. грн. -- основні кошти, матеріальні ресурси і послуги тіньового сектора. У 2013 році у тіні опинилося приблизно 250 млрд. грн. коштів українських платників податків. 41% закупівель державні та комунальні підприємства проводили без застосування тендерних процедур.

За даними СБУ від 50 до 75% бюджетних асигнувань під час процедури держзакупівель освоюється з численними порушеннями. Через корупційні оборудки у сфері держзакупівель збитки становлять 10-15% (35-53 млрд. грн.) видаткової частини держбюджету щорічно. Обсяги виведення коштів, отриманих в результаті корупційних та економічних злочинів, за оцінками міжнародних експертів, перевищують 10 млрд. дол. США на рік. При цьому в останні роки виведення капіталів за рахунок заниження цін експорту складає від 73 до 79%. За оцінками Міжнародної організації праці (МОП), рівень тіньової зайнятості в Україні становить близько 9%. За даними Інституту економіки і прогнозування у 2012 р. частка працюючих в тіні складає 16,61% від усіх працюючих.

За оцінками Конфедерації роботодавців України, «в тіні» працюють близько 5-7 млн. українців. За січень-жовтень 2013 року співробітники Міністерства У міжнародних порівняннях обсяг тіньової економіки оцінюється на рівні 52,8% ВВП У 2013 році у тіні опинилося приблизно 250 млрд. грн. бюджетних коштів 3 доходів і зборів України виявили понад 80 тис. найманих працівників, які працювали без укладання трудових угод з працедавцями.

Разом з тим, специфікою тінізації ринку праці в Україні є наявність комбінованих форм оплати праці, які передбачають часткову виплату заробітної плати «у конвертах». За підрахунками профспілок, обсяг тіньової зарплати в Україні складає орієнтовано 200 млрд. грн., а за оцінками податківців -- 170 млрд. грн. щорічно. Якщо оцінювати цей обсяг на основі зіставлення статистичних даних по доходам населення і роздрібному товарообігу, рівень тіньових доходів домогосподарств може сягати 40-45%. Орієнтовні втрати бюджету оцінюються на рівні понад 46 млрд. гривень, а недоотримані соціальні внески складають більш ніж 97 млрд. гривень на рік.

Негативну тенденцію щодо тіньової економіки характеризують ряд світових рейтингів, в яких України посідає одні з найгірших місць:

	Economic Freedom Index, 2014	Corruption Perception Index, 2013	Doing Business, 2014	World Competitiveness Report, 2014-15	Shadow Economy Index, 1999-07
Україна	155 (out of 186)	144 (out of 177)	112 (out of 189)	76 (out of 144)	145 (out of 162)
Source	Heritage Foundation	Transparency International	World Bank	World Economic Forum	Schneider, Buehn, Montenegro

Аналіз Індексу економічних свобод - 2014 засвідчив, що одні з найгірших умов для розвитку економіки серед країн Європи та більшості пострадянських країн є в Україні. Динаміка показників говорить про незадовільний стан інвестиційного клімату та рівня корупції, де Україні традиційно належать одні з найнижчих рейтингів у світі: 168 та 152 місця відповідно. Аналогічні показники за критерієм рівня корупції у Камеруну, а за критерієм інвестиційного клімату -- у Конго. Результати Індексу сприйняття корупції 2013 від Transparency International свідчать, що умови для ведення довгострокового бізнесу в Україні значно погіршилися. Основні причини -- корумпований протекціонізм і злиття політичних та бізнес-інтересів. Згідно з цьогорічним дослідженням Індексу сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, CPI), рейтинг України за рівнем корумпованості залишився практично незмінним -- 25 балів зі 100 можливих. Таким чином країна посіла 144 місце серед 177 держав, охоплених дослідженням. Основними причинами такого стану визначаються монополізація бізнесу, неможливість його довгострокового планування та окупація державними корупціонерами.

У рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business-2014 Україна піднялася на 28 позицій порівняно з Doing Business-2013, опинившись на 112-ому місці. В цілому Україна поліпшила свої показники за такими напрямками: реєстрація підприємств (на 3 пункти); отримання дозволів на будівництво (+145 пунктів); реєстрація власності (+61 пункт); кредитування (+11 пунктів); оподаткування (+4 пункти). Погіршення показників, на думку експертів Світового банку, відбулося в таких сферах як підключення до системи електропостачання (-2 пункту), захист інвесторів (-1 пункт) і дозвіл неплатоспроможності (-5). За критеріями «Міжнародна торгівля» та «Забезпечення виконання контрактів» експерти змін зафіксували 145-е і 48-е місця відповідно. Україна покращила своє місце в індексі глобальної конкурентоспроможності в рейтингу Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ), піднявшись з 84 місця в минулому році на 76 місце в 2014.

Найкращі позиції України зафіксовано в наступних секторальних індексах: розмір ринку (38-е міс. Обсяг тіньової зарплати складає від 170 до 200 млрд. грн. щорічно Україна посідає найгірші місця у світових рейтингах 4 це), вища освіта (40), здоров'я та початкова освіта (43), інфраструктура (68). Найгірші позиції зафіксовано в таких сферах: якість інституційної структури (130-е місце), розвиток фінансового ринку (107), макроекономічне середовище (105), умови ведення бізнесу (99).

Найбільш несприятливими факторами для ведення бізнесу виділено наступні (по мірі спадання значення): корупція, політична нестабільність, доступ до фінансування, часта зміна урядів, забюрократизованість владних структур, інфляція, податкові ставки, адміністрування податків та ін.

Рейтинг складався на основі статистики за 2013 рік і опитувань підприємців на початку 2014 року до анексії в Криму, початку агресії Росії в Україні та розгортання військових дій на Сході країни. Відповідно, зазначені чинники не були враховані та не вплинули на погіршення позиції України. На початку 2015 року в умовах поширення цінових та девальваційних шоків, ескалації військового конфлікту спостерігалось подальше суттєве зростання тіньової економіки, започатковане у 2013 році. За попередніми розрахунками Мінекономрозвитку у І кварталі 2015 року рівень тіньової економіки порівняно з відповідним періодом 2014 року збільшився ще на 5 в.п. до 47% від обсягу офіційного ВВП. Зневіра суб`єктів економічної діяльності в покращення економічної та політичної ситуації найближчим часом спонукала їх активно використовували схеми приховування частини прибутків, у тому числі такі, як поширення збитковості та неплатежів в економіці.

Збільшення рівня тіньової економіки стимулювалося також впливом зовнішніх негативних процесів - подальшим загостренням політичних відносин з РФ та згортанням економічних зв'язків з нею.

2.2 Оцінювання причин та наслідків тіньової економіки

Тінь з'являється у погано освітлених місцях. Економічна „тінь” - не виключення. Конфлікт економічних інтересів держави і бізнесу породжує „тінь”. Основними факторами відходу легальної економіки у „тінь” є непосильні податкові навантаження; надмірна регламентація економічної діяльності; невиправдане збільшення масштабів державного втручання в економіку. Непосильне податкове навантаження є головною з причин тінізації. За оцінками спеціалістів, з цієї причини 55% всіх підприємств повністю або частково уходять у „тінь”. В Україні воно проявляється у високому рівні відрахувань у фонди соціального страхування, високій ставці ПДВ та практиці відшкодування цього податку. Неможливо обійти увагою і „неофіційні” податки, за розміром порівняні із законодавчо оформленими.

Для порівняння: в США тінізація в основному зумовлена високими ставками прибуткового податку. Дослідження, які були проведені в ряді розвинутих держав, показали пряму залежність між сукупним рівнем оподаткування прибутків і масштабом розвитку тіньової економіки. Наприклад, у Греції, Італії, Бельгії та Швеції, де у вигляді податків вилучається 72-78% прибутків, тіньовий сектор найбільш розвинений. А в США і Швейцарії, де податковий тягар складає відповідно 41,4% і 39,7%, масштаби „тіні” невеликі. Надмірне податкове навантаження та пов'язана з ним тінізація приводять до деформації податкового навантаження в окремих галузях економіки. Окрім того, поглибленню „тіні” сприяє репресивний характер санкцій, які застосовуються податковими органами до правопорушників.

Надмірна регламентація економічної діяльності виражається в забороні певних товарів та послуг; частій зміні законодавства. В результаті утворюються нелегальні ринки праці, товарів, фінансів. Жорсткий контроль за валютним курсом примушує імпортерів та експортерів розробляти схеми вивозу капіталу, а також маніпулювати вартістю товарів при імпорті і експорті. Розширення практики ліцензування стимулює залежність бізнесу від органів влади та обумовлює умови для отримання державними службовцями нелегальних прибутків у вигляді хабарів. Більш витонченою формою втручання є підтримка адміністрацією всіх рівнів „дружніх” компаній. Разом с тим, українські чиновники (не безкоштовно) подавляють небажаних конкурентів. При цьому активно використовуються сили правоохоронних органів. Така ситуація спостерігається в основному у високорентабельних видах бізнесу.

Невиправдане збільшення масштабів державного втручання в економіку пов'язане з формуванням та розподілом бюджетних фондів. У промислово розвинених державах через бюджет перерозподіляється 30-60% ВВП. Для цих держав характерний прямий зв'язок між долею державних витрат у ВВП і масштабами тіньової економіки. У державах з перехідною економікою, до яких можна віднести і Україну, указаний зв'язок носить зворотний характер. Скорочення витрат держави призводить до росту „тіні”. По оцінкам експертів, на кожний процентний пункт зниження долі бюджету у ВВП приходиться один процентний пункт росту тіньової економіки. В Україні через бюджет перерозподіляється 27,6% ВВП. Порівняно з розвинутими державами це не багато. Але бюджетні витрати на державне адміністрування постійно ростуть, а масштаби „тіні” збільшуються. Це свідчить про афективне державне управління. Держава або нічого не робить для детінізації економіки, або сама народжує тінь. Стрімкий зріст корупції дозволяє припустити, що в Україні тіньова діяльність генерується державою

Однією з головних причин криміналізації легальної економіки є прагнення учасників ринку до установлення монопольного контролю. Самостійно ринок не може протидіяти монополізації. Для цього необхідне відповідне державне регулювання. Чиновники часто володіють ексклюзивною інформацією, яка може вплинути на стан тієї чи іншої компанії. Така інформація стає товаром, який реалізується через підкуп посадових осіб. А низький рівень оплати праці держчиновників тільки стимулює корупцію. Для них ризик втратити роботу меркне перед матеріальним благополуччям, яке обіцяє нелегальна торгівля посадовою інформацією. В масштабах економіки така практика дуже скривлює умови конкуренції між компаніями. В Україні успіх підприємницької діяльності часто обумовлюється „близькістю” до відповідних державних чиновників. Деякі із них, до речі, відкрито є співвласниками того чи іншого бізнесу.

Проблема неповноти інформації. Інформація про ринок розподілена між його учасниками нерівномірно. Виникає інформаційна асиметрія, коли один або кілька учасників ринка володіють інформацією, необхідною для прийняття рішень про покупки, інвестиції, підписання договорів, а решта приречені на обмежену діяльність. Спроби встановити статус-кво призводять до криміналізації ринку, так як легальним способом отримати інформацію неможливо. Таким чином, корупція викликає нову корупцію, а діяльність держслужбовців тісно прив'язується до обслуговування інтересів певних політико-економічних груп. Неповнота інформації і як наслідок тінізація особливо характерні для українських монополій, діяльність яких надзвичайно непрозора.

Недосконалість політичного процесу призводить до того, що прийняття економічних рішень тісно прив'язане до політичних інтересів влади. Українська політична еліта повною мірою може реалізувати свої інтереси за допомогою тіньових засобів отримання доходів. Наслідок таких дій виявляється в деформації галузевої структури економіки. Деякі галузі, насамперед експорто-орієнтовані, обслуговують інтереси визначених політичних груп. Тому держава надає їм більш вигідні умови для розвитку. В українській політиці тінізація інтересів та рішень стала нормою. Питання в тому, чи можуть люди, народжені та виховані тінню, боротися з нею?

Одним із головних наслідків тінізації економіки є деформація податкової системи. Вона проявляється у нерівномірності галузевого податкового навантаження і скороченні розходів бюджету. Ухилення від сплати аналогів приводить до зростання податкового навантаження на законослухняних платників податків. В результаті частина їх уходить в „тінь”. А далі коло замикається: ріст податкового навантаження на залишившихся знов уводить їх в „тінь”. Загальний об'єм виробництва товарів та послуг не міняється, але його офіційна частина зменшується. (Додаток 2).

Тіньова економіка значно зменшує ефективність макроекономічного регулювання. Відсутність певних даних о масштабах і структурі розвитку „тіні” не дозволяє уряду приймати адекватні економічні рішення.

Наприклад, якщо уряд не знає, що темпи росту тіньового сектору випереджають темпи росту легальної економіки, він помилково може продовжувати стимулювати економічний ріст. Тоді традиційні у цьому випадку зростання грошової маси, ріст державних витрат і зм'якшення кредитно-грошової політики можуть „перегризти” економіку і визвати ріст інфляції. Якщо товари і послуги, виробляємі в „тіні” дешевше легальних, уряд може переоцінити темпи інфляції.

Крім того, якщо офіційна статистика не враховує ціни нелегального ринка, темпи інфляції можуть бути занижені, як це відбувається в Україні. Можливі помилки і в політиці зайнятості. Працівники тіньової економіки можуть бути враховані як безробітні. Недооцінка параметрів тіні може також призвести до перекручення платіжного балансу і завищення показників податкового тиску, прибутку населення і державних витрат. Якщо темпи росту тіньових прибутків опереджають темпи росту офіційного ВВП, уряд може недооцінити реальні потреби економіки в грошах.

„Тінь” спроможна значно перекрутити структуру економіки. Вона викликає ріст інвестиційних ризиків, зниження інвестиційної активності, зменшення попиту на інвестиційні ресурси. Тіньова діяльність обмежує можливості залучення підприємцями інвестиційних ресурсів, особливо іноземних. Розширення тіньового сектора стимулює ріст спекулятивних фінансових і торговельних угод в шкоду розвитку реального виробництва.

В умовах економічної кризи 1992-1997 рр. значний „вклад” в розвиток тіньової економіки внесла енергетика. Цьому сприяли низька платіжна дисципліна, використання ненадійних форм розрахунків, зловживання періодично спрямованими в галузь бюджетними дотаціями, а також штучно занижені енерготарифи. Одночасно зростав і бюджетний борг перед державними виробництвами, які не квапилися розраховуватися за енергоресурси. В умовах гострої недостачі грошових засобів в Україні сформувався напівтіньовий ринок боргових обов'язків. Значна частина відмиваємих крізь нього грошей нелегально переправлялась через кордон. В результаті енергетика перетворилась у своєрідний емісійний центр тіньових капіталів, які зіграли вирішальну роль у становленні деяких українських політико-економічних груп.

Основна частина прибутків тіньової економіки інвестується у розвиток легальних видів діяльності. але тільки тих, які полегшують виконання тіньових операцій і отримання швидких прибутків. Наприклад, стимулюється розвиток сектору інформаційних, транспортних послуг.

Тінізація економіки викликає деформацію структури споживання. Стимул до розвитку отримують ті сектори, які обслуговують осіб, які володіють понадприбутками. У суспільстві встановлюється високий попит на предмети розкоші. Імпульс до розвитку отримують і специфічні види діяльності, які задовольняють деструктивні потреби - наркобізнес, проституція, нелегальний ігорний бізнес.

Таким чином, негативний вплив тіньової економіки полягає в загальній криміналізації держави і суспільства, а також в скороченні податкових надходжень і неможливості держави забезпечити реалізацію соціально-економічних програм і розвиток економіки в цілому.

При цьому тіньова економіка має і позитивну роль, яка полягає в тому, що вона створює робочі місця, які не мають можливості існувати в умовах офіційної економіки, а також є засобом виживання та поліпшення умов життя більшості громадян.

Соціально-політичними причинами живучості тіньової економіки певною мірою є: по-перше, нестабільність політичної ситуації в Україні, по-друге, недооцінка суспільної небезпеки існування тіньової економіки, по-третє, неадекватність форм і методів діяльності правоохоронних органів якісним змінам в тіньовій економіці, зокрема в економічній злочинності.

“Вхід у тінь” спричинив структурні зміни в економіці України. Ще до підвищення ставок оподаткування почався відтік капіталів із виробничої сфери в торгівлю. Причина в тому, що виробничий процес при необхідності піддається контролю, що дозволяє з відомим приближенням прорахувати затрати і виявити факт приховування підприємцем оподаткованого прибутку, а в торгівлі, особливо у перші роки реформ, коли в країні бракувало касових апаратів і відповідних нормативних документів, приховувати прибуток було значно легше.

Зменшення платоспроможного попиту потребувало деякого зниження цін на продукцію, а зробити це при зростаючих ставках податку було неможливо. Непомірно високе оподаткування штовхає підприємця на пошуки обхідних шляхів забезпечення рентабельності виробництва.

Між тим тіньова економіка приносить суспільству і безсумнівні блага.

По-перше, наслідки спаду в офіційній економіці нерідко перекривають підйом у тіньовому секторі. Так було в Україні у 1991-1997 рр. тіньова економіка, по суті, допомогла державі пережити глибоку економічну кризу. Ціною допомоги став високий рівень корупції і перебудова структури економіки в перевагу секторів, які знаходилися у „тіні” або обслуговували тіньову економіку. Ріст тіньового сектора характеризується приховуванням джерел інвестицій. Таким чином, українські інвестори у кризовий період страхують інвестиційні ризики. Також слід відмітити, що у „тіні” прискорюється процес концентрації капіталу, який є дуже важливим для держав із перехідною економікою. Крім того, ті, хто отримують нелегальні прибутки, витрачаючи гроші в легальній економіці, створюють попит на легально вироблені товари і послуги. Це означає, що „тінь” стимулює ріст прибутків і податкових платежів у суміжних з тіньовими галузях.

Серед країн Центральної та Східної Європи, а також на пострадянському просторі в 2014-2015 роках за масштабами тіньового сектору Україна, на жаль, і далі утримує одну із лідируючих позицій.

Останнім часом, за даними Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, уряду вдалося знизити процес тонізації економіки на 5-8%. Проте питома вага тіньового сектору економіки в Україні й далі залишається досить високою.

тіньовий економічний україна

Розділ 3. Заходи скорочення тіньового сектора в Україні

3.1 Зарубіжний досвід боротьби з тіньовою економікою та можливість його застосування в Україні

Незважаючи на значні економічні успіхи багатьох країн світу, проблема зростання тінізації економіки дуже актуальна як для міцних економік, так і для зростаючих. Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) установила щорічне зростання рівня тінізації в середньому на 6,2%, а загальне економічне зростання - на 3,5%. Групою по розробленню фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) та Світовим банком установлено, що у 2002-2003 рр. середній рівень обсягів тіньової економіки для 21 країни ОЕСР становив 16,4% ВВП, із них у США -- 8,6%; Японії -- 11,0%; Іспанії та Португалії -- 22,3%; Італії -- 26,2%; Греції -- 28,3%. Середня частка тіньової економіки країн Азії була на рівні 26,0% ВВП, Південної та Північної Америки і країн Африки -- 41,0% ВВП.

Признаємо й таке, що для країн з перехідною економікою ЄС та Азії середній рівень обсягу тіньової економіки становив у 2012 році на рівні 38,0% ВВП, із них у Словаччині -- 18,9%; Чехії -- 19,1%; Угорщині -- 25,1%; Україні -- 52,2%; Азербайджані -- 60,6%; Грузії -- 67,3%. Розбіжності оцінок та їхня достовірність зумовлені недосконалістю використовуваних методів, які в цілому орієнтовані на зіставлення декларованих доходів з реальним споживанням товарів і послуг (метод балансів доходів та видатків), кількості незареєстрованих безробітних із загальною чисельністю працездатних (метод аналізу зайнятості), використання готівки тіньовим сектором порівняно з грошовою масою (монетарний метод), спожитої електроенергії усього та в задекларованому обсязі випущеної продукції (метод технологічних коефіцієнтів), метод опитування керівників підприємств.

Запропоновані економетричні моделі визначення обсягу тіньової економіки з урахуванням чинників впливу на приватні доходи (попит на товари і послуги, офіційного й тіньового доходів, реальні ризики, грошові доходи населення, рівень інфляції, ціни товарів нетривалого і тривалого користування, швидкість зростання грошової маси та, процентна ставка тощо) дали можливість визначити, що обсяг тіньових доходів за варіантами становить 50,0% та 32,8% (приведено за твердженням, викладеним у науковій праці.

Одним із дієвих інструментів детінізації у багатьох країнах світу - є насамперед, системи і механізми фінансового контролю за доходами протиправного походження. Так, наприклад:

а) в Італії урядовим декретом введена заборона на розрахунки готівкою на крупні суми;

...