Теоретичні обґрунтування необхідності структурних трансформацій економіки України

Макроекономічні параметри України протягом 2010-2012 рр. залишалися сприятливими, так протягом 2010 - 2011 років реальний ВВП зріс на 9,5%, подолавши більше половини від кризового падіння; дефіцит бюджету за підсумками 2011 року становив прогнозні 2,7% ВВП року (проти 4% ВВП у Єврозоні, 8,9%у Японії та 10% ВВП у СІЛА); а інфляція з її 4,6% за підсумками 2011 року була нижчою тільки у дефляційному 2002 році. Узагальнення деяких показників за 2010-2014 р.р. наведено в дод. А. , зокрема проблеми Державного бюджету України на 2014 рік, індекси промислової продукції в Україні за 2010-2013 р.р. переплата податків, млрд., грн.. за 2010- 2014р.р. показники державного та гарантованого боргу України за 2010 - 2014р.

У зв'язку з тим, що валовий внутрішній продукт є основним макроекономічним показником проведемо аналіз його по окремих країнах світу та в Україні (табл. 2.1.)

Таблиця 2.1 Валовий внутрішній продукт по окремих країнах та регіонах світу у 2007-2012 роках

Джерело: [5]

Аналізуючи дану таблицю варто відмітити, що протягом зазначеного періоду найбільше зростання ВВП спостерігається у Російській Федерації, хоча в порівнянні 2012 рік з 2007 роком, то відбулося зниження даного показника майже 2,3 раза. Країни Єврозони та ЄС у 2012 році демонструють зниження ВВП в порівнянні з попереднім роком. В Україні простежується незначне підвищення даного показника у 2012 році в порівнянні з 2007 роком всього на 0,2 в. п., хоча динаміка є незначною, але позитивною [5].

Досить вагомий вплив на імідж країни в сучасному світі становлять різноманітні рейтинги щодо економічного, соціального та політичного стану в країні.

Так, у рейтингу легкості ведення бізнесу (Doing Business), що складається Світовим Банком Україна покращила свою загальну позицію на 15 одиниць (зі 152 місця у 2001 році до 13 7 місця у 2012 році) - це найкращий показник для України за усі роки існування рейтингу. Але детальний аналіз складових показнику свідчить, що ключові проблеми, визначені у Програмі економічних реформ, залишаються невирішеними. Так, Україна на 66 позицій покращила процедури початку підприємницької діяльності, на 18 позицій покращилося податкове адміністрування. Але одночасно показник захисту прав інвесторів погіршився на 3 позиції. Ці висновки підтверджує і Європейська Бізнес Асоціація, яка погіршила оцінку рейтингу інвестиційної привабливості України з 3,4 у І кварталі 2011 року (найвищий показник) до 2,14 за результатами III кварталу 2012 року [34, 35] .

Найбільш об'єктивним індикатором незадовільного стану справ з вітчизняним бізнес-кліматом є обсяги прямих іноземних інвестицій. Приріст прямих іноземних інвестицій в Україну у вигляді акціонерного капіталу у січні-вересні 2012 року склав 2,6 млрд дол. США, що майже на третину (на 29,4%) менше, ніж за аналогічний період 2011 року. У III кварталі 2012 року інвестиції збільшилися всього на 247,1 млн дол. США- це в п'ять разів менше, ніж за той же час минулого року (1,26 млрд. дол. США) [5].

ПРООН - глобальна мережа ООН з питань розвитку, яка активно виступає за зміни і залучає країни до знань, досвіду і ресурсів, допомагаючи людям будувати краще життя.

Доповідь про розвиток людини - це щорічна незалежна публікація Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй, яка дозволяє по-новому поглянути на деякі найбільш актуальні виклики, що стоять перед людством. Доповідь містить дані про рівень життя і соціальну захищеність жителів різних країн, показники здоров'я, рівень освіти та культурного розвитку населення, стан злочинності, охорону природного навколишнього середовища, участь людей в прийнятті рішень та інші. Як повідомляє Центр новин ООН Україна посіла 78-е місце в переліку країн з високим рівнем людського життя із 193 країн. Білорусія, Росія, Казахстан займають 50-е, 55-е й 69-е місце відповідно. В даному списку також Грузія - 72-е місце, Азейбарджан (82-е), Арменія (87-е). В п'ятірку країн з найбільш високим рівнем людського розвитку ввійшли Норвегія, Австралія, СІЛА, Нідерланди та Німеччина. В кінці списку опинилися такі країни як: Нігер, Демократична республіка Конго, Мозамбік, Чад та Буркіна-Фасо - країни з найнижчим рівнем людського розвитку (в даній групі 44 країни) [5].

Рейтинги конкурентоспроможності засновані на комбінації загальнодоступних статистичних даних і результатів опитування керівників компаній - великого щорічного дослідження, яке проводиться Всесвітнім економічним форумом спільно з мережею партнерських організацій, - провідних дослідницьких інститутів і компаній в країнах, що аналізуються в звіті.

Індекс конкурентоспроможності оцінює здатність країн забезпечити високий рівень добробуту своїх громадян. Що в першу чергу залежить від того, наскільки ефективно країна використовує ресурси, які має в розпорядженні. При цьому, для підтримки рівня життя в умовах вільного ринку, як правило, потрібне постійне підвищення продуктивності праці і якості товарів, послуг. В рейтингу Глобального індексу конкурентоспроможності (The Global Competitiveness Index 2012-2013), який щорічно складається аналітичною групою Всесвітнього економічного форуму Україна зайняла 74-е місце з 144-х країн. Україна набрала 4,14 балу і зайняла 74-е місце, піднявшись на 8 позицій в порівнянні з попереднім періодом. Вона випереджає Уругвай (75-е місце) і В'єтнам (76), але поступається Чорногорії (73) і Чехословаччині (72).

Перші місця в рейтингу зберегли Швейцарія (1) і Сінгапур (2). Фінляндія піднялася на одну сходинку і зайняла 3-є місце. А ось, Швеція, навпаки опустилася на 4-е місце. У першій десятці також Голландія (5), Німеччина (6), СІЛА (7), Великобританія (8), Гонконг (9) і Японія (10). Замикають рейтинг конкурентоспроможності Гаїті (142), Сьера Леоне (143) і Бурунді (144-е місце). Росія зайняла 67-е місце, опустившись на одну позицію. Казахстан залишився на 51- місці, а Білорусь до рейтингу не увійшла [5].

Що стосується економічного стану України у 2014-2015 році, то слід відмітити негативну тенденцію по усіх показниках. За даними аналітичної записки Національного банку «Аналіз економічного стану України», розміщеній на сайті НБУ в Україні зафіксовано зниження індексу виробництва базових галузей на 20,5% у листопаді 2014 р. після зниження на 18,7% у жовтні [35, 36].

Для того, щоб оцінити поточний стан економіки країни або передбачити її динаміку, використовуються різні показники. За ступенем спільності показники можна розбити на дві групи: економічні індикатори, тобто макроекономічні показники, і економічні індекси.

До числа основних економічних індикаторів зазвичай відносять ВВП, рівень інфляції, розмір золотовалютних резервів, ставку рефінансування, розмір державного боргу, стан платіжного балансу, рівень безробіття, а також ряд грошових індикаторів. В таблиці 2.2. узагальнено основні макроекономічні показники України за 2014р. [35, 36].

Таблиця 2.2 Основні макропоказники економічного і соціального розвитку України на 2014 рік

Кабінет Міністрів України уточнив основні макропоказники економічного і соціального розвитку на 2015 р. [28].

Прогноз розроблено на варіантній основі за двома сценаріями. Обидва сценарії прогнозу передбачають скорочення ВВП за підсумками 2015 року, що враховує падіння за всіма трьома потенційними джерелами економічного зростання (споживання, інвестиції, експорт).

Ключові припущення щодо реалізації зовнішньої та внутрішньої політики за обома сценаріями в цілому однакові.

Отже, у 2015 році Міністерство економічного розвитку прогнозує [28] :

- падіння реального ВВП на рівні 2% і 4,3% відповідно;

- номінальний ВВП в обсязі 1751 млрд. грн. і 1720,8 млрд. грн. відповідно;

- індекс споживчих цін (грудень до грудня попереднього року) - на рівні 111,2% і 113,1% відповідно;

- індекс цін виробників промислової продукції (грудень до грудня попереднього року) - на рівні 114,1% і 115,2% відповідно;

- збільшення номінальної середньомісячної заробітної плати працівників - до 3934 гривень і 3882 гривень відповідно;

- падіння реальної середньомісячної заробітної плати на 2,5% і на 4,4% відповідно;

- рівень безробіття населення у віці 15-70 років - на рівні 9,8% і 10% відповідно до економічно активного населення відповідного віку;

- зменшення продуктивності праці - на 1,6% і 3,8% відповідно;

- зменшення обсягів експорту товарів і послуг - на рівні 4,8% і 8,9%, імпорту - на рівні 7,7% і 12,8% відповідно.

Крім вищезазначеного слід відмітити, що у лютому 2015 р. в Україні відбулося уповільнення зниження індексу виробництва базових галузей (ІВБГ) до 1,9% у річному вимірі проти 2,5% в січні.
Так, зменшення обсягів промислового виробництва в лютому уповільнилося до 3,7% у річному вимірі (-5% у січні), зокрема суттєво уповільнилося зниження обсягів виробництва інвестиційних товарів (з -24,9% у січні в річному вимірі до -13,1% у лютому) та зросли обсяги виробництва енергії (на 1,8% у річному вимірі).

Падіння обсягів промислового виробництва в січні-лютому становило 4,2% порівняно з відповідним періодом минулого року.

За умов подолання панічних настроїв та спекулятивних атак на валютному ринку, середньорічний обмінний курс можна прогнозувати на рівні 20 грн/дол. у 2015 р. Така динаміка обмінного курсу на тлі згортання економічної активності у поточному році призведе до зростання рівня державного боргу до ВВП.

Отже, провівши аналіз оцінки ефективності структури економіки країни протягом досліджуваних періодів, слід відмітити, що за підсумками 2010-2013р.р відмічалась позитивна динаміка щодо темпів економічного зростання, зокрема в 2011р. реальний ВВП зріс на 9,5%, дефіцит бюджету становив прогнозні 2,7% ВВП; рівень інфляції 4,6%. Що стосується прогнозних макроекономічних показників у 2015 р., то слід зазначити , що ВВП України у 2015 р. досягне пікових значень спаду на рівні 6-7 %. Очікуване скорочення дефіциту рахунку поточних операцій (до 4-4,5 млрд. дол. США у 2015 рр.). Зазначене пов'язане більш швидкими темпами згортання імпорту та розгортання інфляційних процесів у 2014 р., при якому індекс споживчих цін може очікуватися у 2015 році - 15-16 %.

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Економіка України виявилась вразливою до глобальних дисбалансів, обумовлених стрімким зростанням світових цін і надлишками ліквідності на світових фінансових ринках. А сучасний стан національної економіки є наслідком не тільки впливу світової економічної кризи, а й внутрішніх суперечностей, нагромаджених у минулому.

Необхідною умовою подолання наслідків економічної кризи і стабілізації економічного розвитку України є розробка стратегії модернізації з чітким висвітленням цілей і способів їх досягнення. Національна антикризова політика повинна реагувати на глобальні виклики, з визначенням, як спільного напряму антикризових заходів провідних країн світу, так і специфічних особливостей соціально-економічного розвитку країни. Мова йде про сценарії подолання кризи, запрограмовані внутрішньою логікою розвитку глобальної економічної системи [6, с. 35].

Перший сценарій передбачає швидкий вихід на нову «довгу хвилю» економічного зростання, трансформацію кризи у керований режим, що дозволяє провідним країнам спрямувати спад у найбільш проблемних секторах, периферійних регіонах світової економіки, використовуючи ресурси на підйом інноваційної активності, форсування зростання нового технологічного укладу. При цьому кардинально зміниться «архітектура» глобальної фінансової системи, що перетворилася у полівалютну, відбудеться значне посилення державних інститутів стратегічного планування і регулювання фінансових потоків. Глобалізація стане більш збалансованою з метою узгодження інтересів провідних країн світу.

Другий сценарій пов'язаний з колапсом існуючої американо-центричної фінансової системи, формуванням відносно самодостатніх регіональних валютно-фінансових систем, знищенням більшої частини міжнародного капіталу, різким падінням рівня життя, поглибленням рецесії, впровадженням протекціоністських бар'єрів між регіонами.

Третій сценарій визначається наростанням хаосу багатьох інститутів у «ядрі» і на периферії світової економіки. При збереженні елементів існуючої глобальної фінансової системи з'являться нові центри економічного зростання - у країнах-лідерах, що стимулюватимуть процес формування нового технологічного укладу.

Інерційний сценарій є сполученням елементів «жорсткого» та «м'якого» виходів з кризи, при цьому він може бути «катастрофічним» для одних країн і регіонів та «оптимістичним» для інших. Зрозуміло, що інститути «ядра» світової фінансової системи виживатимуть за допомогою стягнення ресурсів периферійних країн наоснові встановлення контролю за їх активами.

Як свідчить світовий досвід, економічного зростання можна досягти шляхом пpискоpеного pозвитку обpобної пpомисловості. Пpіоpитетним тут є наpощування високотехнологічних виpобів, пеpедусім технічно складних товаpів широкого вжитку, медичної комп'ютеpної техніки, легкових автомобілів та інших виpобів, які найбільшою міpою стимулюватимуть внутpішній попит і підвищення кінцевого споживання населення. Основою стpуктуpних змін у пpомисловості має стати пpискоpений pозвиток машинобудування - найважливішої ланки індустpіальної системи деpжави, здатної забезпечити інноваційний пpоpив. Однак загальна стpатегія тpансфоpмаційних пpоцесів повинна pеалізовуватися за такими напрямами [9, с. 185] :

- pозшиpення попиту і пpопонування вітчизняних пpомислових товаpів на внутpішньому pинку шляхом підвищення збалансованості виpобництва, ствоpення замкнутих технологічних циклів із виpобництва кінцевої пpодукції;

- дивеpсифікація товаpної стpуктуpи виpобництва з поступовим наpощуванням у ньому пpодукції поглибленої пеpеpобки з порівняно високим pівнем доданої ваpтості;

- збільшення частки технологічно новітніх пpомислових виpобництв.

Останній напpям має особливе значення у впровадженні інноваційної моделі pозвитку економіки. Вpаховуючи досягнення вітчизняної фундаментальної науки, інтелектуальний і науково-технічний потенціал окpемих виpобництв, а головне, потpеби суспільства, до пpіоpитетних видів економічної діяльності за цим напpямом можуть бути віднесені:

- у галузі інфоpмаційних технологій - pозвиток космічного зв'язку, ствоpення і впpовадження інфоpмаційних і телекомунікаційних систем, пpиладів комплексної автоматизації, систем зв'язку;

- у галузі екологічних технологій - pозpоблення екологічно чистих технологій, машин і устаткування для пеpеpобки й утилізації відходів, систем контpолю стану і захисту навколишнього пpиpодного сеpедовища;

- у галузі біотехнологій - виpобництво біостимулятоpів pосту pослин, оpгано-мінеpальних добpив комплексної дії, новітніх технологій виpобництва антибіотиків, імунобіологічних пpепаpатів та засобів захисту тваpин;

- у галузі вдосконалення тpадиційних технологій - модеpнізація енеpгоблоків теплових електpостанцій з підвищенням їх ефективності й екологічної безпеки, пошиpення технології безпеpеpвного pозливу сталі, упpовадження енеpгозбеpігаючих та екологічних технологій виpобництва мінеральних добрив, аміаку і сіpчаної кислоти, модеpнізація виpобництва автомобільних шин з підвищенням їх якості, упpовадження сучасних технологій і видів технологічного устаткування для комплексного оснащення пеpеpобної пpомисловості, освоєння новітніх технологій і видів озброєння та військової техніки.

Виконання цих завдань в умовах обмеження інвестиційних ресурсів потребує проведення гнучкої структурної політики з боку держави, основними складовими якої повинні бути загальносистемні та селективні підходи. У першому випадку держава шляхом встановлення відповідного податкового, грошового, валютного і митного режимів, запровадження технічних та екологічних стандартів створює сприятливі, однакові для всіх суб'єктів ринку умови. Підприємства мусять самостійно знаходити свої ринкові сегменти, адаптуючись до структурних змін відповідно до сукупного попиту, пропонування товарів і послуг та державних пріоритетів. Це, так би мовити, горизонтальна складова структурної політики. У другому випадку підтримуються лише ті суб'єкти ринку, які спроможні протягом недовгого проміжку часу (2-3 роки) одержати конкурентні переваги, сформувати «точки зростання» і забезпечити позитивну спрямованість структурної перебудови. Такий підхід можна назвати вертикальною складовою структурної політики.

Оптимальне поєднання загальносистемного й селективного підходів підвищить дієвість державного впливу на прискорення структурної перебудови промислового комплексу. Але селективний підхід особливо актуальний на початковому етапі, коли розпочинається процес розширеного відтворення і з'являються перші ознаки реального нагромадження капіталу. Слід враховувати також і те, що селективний підхід потребує посилення вимог до визначення пріоритетів державної підтримки. Технократичні оцінки, які донедавна були провідними у визначенні пріоритетів, уже не можуть вважатися достатніми. Потрібно зважати на суто економічні критерії, адаптовані до умов ринку, а саме:

- платоспроможний попит на продукцію підприємств та перспективи його зростання;

- наявність сприятливих умов для отримання конкурентних переваг;

- прибутковість суб'єктів господарювання, що забезпечує можливість самофінансування розширеного відтворення та поліпшення якісних параметрів виробництва;

- можливість використання мультиплікаційного ефекту, пов'язаного із розвитком пріоритетного виробництва, тобто його позитивного впливу на інші виробництва і сфери діяльності.

Виходячи з цих критеріїв, для підвищення ролі держави у здійсненні заходів структурної перебудови та оптимальному використанні інвестиційних ресурсів доцільно переглянути державні й галузеві науково-технічні програми, що затверджені або перебувають на стадії розроблення, провести експертизу інвестиційних проектів, передбачених програмами, та надати перевагу тим проектам, на продукцію яких є високий потенційний попит. Можливо, слід також передбачити заходи дестимулювання для тих виробництв, що не відповідають ринковим критеріям і створюють надлишкове інвестиційне навантаження на економіку.

Засоби та методи грошово-кредитної політики доцільно використовувати насамперед для контролю впливу монетарних чинників на стабільність грошової одиниці. У першій половині року такий контроль слід здійснювати через регулювання обсягу монетарної бази, яка розглядається як операційний орієнтир грошово-кредитної політики. Приріст монетарної бази у 2015 році відповідно до наявних макроекономічних прогнозів може становити до 20%. Залежно від динаміки розвитку соціально-політичної, економічної та фінансової ситуації в державі прогнозне значення цього орієнтира може змінюватися. Також як операційні орієнтири грошово-кредитної політики розглядатимуться монетарні

Крім вищезазначеного, в Україні значна частка економічної діяльності відбувається в тіні, тобто поза межами офіційної економіки. Національні експерти визначають її в межах 30% від ВВП [34,35]. Така значна частка тіньової економіки створює великі економічні проблеми: брак коштів в державі та нерівні правила гри для компаній. Для оцінки конкретних заходів щодо скорочення тіньової діяльності, насамперед, необхідно глибоко усвідомити причини її виникнення. По-перше, високий розмір нарахувань на заробітну плану (насамперед внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування) створює стимули для заниження офіційно сплаченої заробітної плати, що нівелює будь-який позитивний вплив від низької ставки податку на доходи фізичних осіб. По-друге, серйозні адміністративні бар'єри часто створюють додатковий тягар на платників податків і призводять до схем ухилення (включаючи корупцію). По-третє, платники податків часто мають враження, що сплачені податки погано та неефективно витрачаються державою, що, тим самим, створює дозвільну культуру ухилення від сплати податків.

Визначені вище причини створюють широкі можливості для покращення ситуації. Для легалізації економічної діяльності, яка проводилась в тіні, варто створити чутливу систему економічних стимулів, тобто слід знайти правильний «баланс», щоб мінімізувати тіньову діяльність.

ВИСНОВКИ

Теоретичні аспекти структурної трансформації економіки мають свої характерні особливості. Основний зміст трансформаційних перетворень в країні, полягає в переході до комплексної і цілісної економічної системи, яка функціонує на ринковій основі. Тому важливого значення в процесі трансформації економічної системи України набуває структурний аспект економічного розвитку, що виражається у вигляді кількісних і якісних зміни в економіці. Світовий досвід вказує на те, що більшість проблем соціально-економічної незбалансованості зароджуються і починають себе проявляти, в першу чергу, на рівні регіонів, і тільки значно пізніше вони виходять на національний рівень.

Особливістю структуризації національної економіки є взаємозв'язки та взаємозалежність між окремими частинами економіки, а саме: секторами, галузями, територіями. Саме на основі зміни галузевої структури економіки визначають як загальний стан економічної системи регіонів, так і її окремі складові. Основним базовим показником для аналізу є валова додана вартість як у загальному підсумку, так і за галузями господарства. З метою подолання негативних тенденцій у структурі економіки слід насамперед активізувати інноваційну діяльність, особливо у високотехнологічних галузях економіки, які є продуцентами інноваційних технологій для інших сфер економічної діяльності.

Сучасний стан української економіки потребує значних перетворень, які сприятимуть підвищенню ефективності діяльності підприємств. Оцінка ефективності діяльності підприємства, як правило, ґрунтується на аналізі різних макроекономічних показників. Узагальненим показником виробництва є валовий внутрішній продукт (ВВП),який вимірює вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених упродовж певного періоду часу в межах економічної території країни. Валовий внутрішній продукт можна обчислити трьома методами. По-перше, додаванням видатків домогосподарств, фірм, держави та іноземців на всі кінцеві товари і послуги. Інші важливі показники виробництва отримують із валового внутрішнього продукту. Валовий національний продукт - це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених за певний період часу, як правило, за рік, за допомогою факторів виробництва, що належать резидентам країни, незалежно від того, де ці фактори використовують -- усередині країни чи за кордоном. Чистий внутрішній продукт - це ВВП, зменшений на суму амортизаційних відрахувань. Національний дохід (НД) є сукупним доходом, заробленим упродовж року власниками ресурсів -- резидентами певної країни, незалежно від того, де ці ресурси використовуються - у власній країні чи закордоном. Його обчислюють-вирахуванням із ВНП амортизаційних відрахувань та непрямих податків на бізнес або додаванням факторних доходів - заробітної плати, ренти, процента, прибутку та доходів власників.

Найважливішим показником сфери зайнятості є рівень безробіття -- відношення чисельності безробітних до робочої сили. Повна зайнятість не означає абсолютної відсутності безробіття. Рівень безробіття за умов повної зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття.

Кожна країна у сфері цін намагається не допустити їх зростання. Зростання загального рівня цін свідчить про наявність інфляції. Індекси цін обчислюють як відношення вартості деякого набору, або ринкового кошика, товарів і послуг розрахункового року до вартості аналогічного ринкового кошика в базовому році.

Індекси цін використовують для зведення багатьох номінальних змінних до реальних. Зведення номінального ВВП до реального відбувається через інфлювання та дефлювання. Платіжний баланс - це систематизований запис усіх міжнародних операцій резидентів країни з рештою світу за певний проміжок часу, як правило, за рік. Платіжний баланс складається в національній валюті або в іноземній. У платіжному балансі відокремлюються два основні розділи: поточний рахунок та рахунок капіталу і фінансів. Різницю між експортом та імпортом товарів називають торговельним балансом. Від'ємне сальдо торговельного балансу країни в довгостроковому періоді свідчить про низьку конкурентоспроможність її товарів на світових ринках. У короткостроковому періоді пасивний торговельний баланс не завжди можна розглядати як ознаку негативних тенденцій у національній економіці.

Аналізуючи стан й перспективи розвитку економічної системи України, слід відзначити, що за роки незалежності не вдалося створити економічну систему, здатну забезпечити прогресивний розвиток країни; процес суверенізації було обмежено здобуттям зовнішніх політичних атрибутів (40% покриття дефіциту державного бюджету припадає на зовнішні джерела); серйозну загрозу для безпеки держави становлять «тінізація» та криміналізація економіки (тіньовий сектор становить до 50% економіки).

Аналіз прогнозних макроекономічних показників у 2015 р., свідчить, що ВВП України у 2015 р. досягне пікових значень спаду на рівні 6-7 %. Очікуване скорочення дефіциту рахунку поточних операцій (до 4-4,5 млрд. дол. США у 2015 рр.). Зазначене пов'язане більш швидкими темпами згортання імпорту та розгортання інфляційних процесів у 2014 р., при якому індекс споживчих цін може очікуватися у 2015 році - 15-16 %.

Одними із причин економічної кризи в Україні є відсутність або нерозвиненість багатьох необхідних інститутів (інститут - це порядок, закріплений у формі закону або установи, це створені людьми норми, правила поведінки, які структурують політичні, економічні і соціальні взаємодії), які опосередковують зв'язки між ринком, державою і суспільством. В Україні не сформовано ефективних механізмів взаємодії держави і ринку. Держава неохоче підтримає бізнес, а бізнес здебільшого обходить інтереси держави. Відбувається боротьба груп інтересів.

Необхідною умовою подолання наслідків економічної кризи і стабілізації економічного розвитку України є розробка стратегії модернізації з чітким висвітленням цілей і способів їх досягнення. Національна антикризова політика повинна реагувати на глобальні виклики, з визначенням, як спільного напряму антикризових заходів провідних країн світу, так і специфічних особливостей соціально-економічного розвитку країни.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гражевська Н. І. Відображення трансформаційних процесів у системі категорій соціально-економічної динаміки / Н. І. Гражевська // Економічна теорія. - 2007. - № 4. - С. 19-29.

2. Геец В. Макроэкономическая оценка денежно-кредитной и валютно-курсовой политики Украины до и во время финансового кризисна / В. Геец // Экономика Украины. - 2009. -№ 2. - С. 5-24.

3. Голікова Т.В. Державне управління територіальним економічним розвитком : теорія і практика : монографія / Т.В. Голікова. - К.: Вид-во НАДУ, 2007. - 296

4. Данилишин Б.М. Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка / Б.М. Данилишин, Д.В. Клиновий, Т.В. Пепа. - Ніжин : ТОВ «Вид-во «Аспект-Поліграф», 2007. - 688 с

5. Дикань В.В. Структурна трансформація промисловості України в бік розвитку високотехнологічного виробництва / В.В. Дикань // Вісник НТУ «ХПІ». - 2013. - № 50 (1023). - С. 33-40

6. Економічна теорія : підручник / за ред. В.М. Тарасевича. - К. : Центр навч. літ-ри, 2006. - 784 с. (30)

7. Єрохін С.А. Структурна трансформація національної економіки (теоретико-методологічний аспект)) / С.А.Єрохін - К.: Вид-во «Світ знань», 2002. - 528с.

8. Клиновий Д.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка : навч. пос. / Д.В. Клиновий, Т.В. Пепа. - К.: ЦНЛ, 2006. - 728 с

9. Макроекономіка та макроекономічна політика : навч. посібн. / А.Ф. Мельник, Т.Л. Желюк, О.В. Длугопольський, О.В. Панухни. - К. : Вид-во "Знання". - 2008. - 699 с.(31)

10. Мельник М.В. Анализ и оценка систем управления на предприятиях / М.В. Мельник. -- М.: Финансы и статистика, 2009. -- 136 с. (33)

11. Никипелов А. Стратегия и тактика денежно-кредитной политики в условиях мирового экономического кризисна / А. Никипелов, М. Головин // Вопросы экономики. - 2010. - № 1. - С. 4-20.

12. Пепа Т. В. Регіональна динаміка і трансформація економічного простору України : монографія / Т. В. Пепа. -Черкаси : Брама-Україна, 2006. - 440 с.

13. Пороховский О.А. Економічна криза як рубіж сучасного світового і національного розвитку / О.А. Пороховский // Економічна теорія. - 2009. - № 1. - С. 5-14.

14. Просторова організація продуктивних сил Укаїни: мезо- та мікрорегіональний рівень / [Данилишин Б.М., Чернюк Л.Г., Фащевський М.І. та ін.]. - Вінниця : Книга-Вега, 2007. - 572с.

15. Розміщення продуктивних сил : підруч. / За ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлика, В.Ф. Семенова. - К. : Знання, 2001. - 351 с.

16. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка : підруч. / [Ковалевський В.В., Михайлюк О.Л., Семенов В.Ф., Єгоров О. П., Єрмолін В. М.] - К. : Знання, 2006. - 350с.

17. Розміщення продуктивних сил України / За ред. Е.П. Качана. - К.: Вища школа, 1999. - 375 с.

18. Сіденко В. Економічне трансформування у країнах Центральної Європи та Середньої Європи // Економіка України. - 2008. - №12. - С. 60-68.

19. Соціально-економічні проблеми розвитку регіонів : методологія і практика / За ред. Данилишина Б.М. - Черкаси: ЧДТУ, 2006. - 315 с.

20. Сунцова О.О. Методологічні засади оцінювання ефективності макроекономічного регулювання розвитку національного господарства // Економіка та управління національним господарством : наук. журн. / О.О. Сунцова, 2012. - С.39-43

21. Тарасевич В.Н. Экуника: гипотезы и опыты / В.Н. Тарасевич. - М.: ТЕИС, 2008. - 565 с.

22. Чернюк Л.Г. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка : навчальний посібник для дистанційного навчання / Л.Г. Чернюк, Т.В.Пепа. - К.: Ун-т «Україна», 2005. - 245 с

23. Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Розміщення продуктивних сил України : навч. пос. / Л.Г. Чернюк, Д.В. Клиновий. - К.: ЦУЛ, 2002. - 440 с

24. Шинкарук Л.В. Макроекономічні передумови та перебіг економічної кризи в Україні /Л.В. Шинкарук // Економічна теорія. - 2010. - №2. - С. 61-70.

Размещено на Allbest.ru