23

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни «Економічна статистика»

на тему: Статистичне вивчення наукового потенціалу регіону за допомогою статистичних методів

«Прикладна статистика»

Львів-2012

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ СТАТИСТИЧНОГО ВИВЧЕННЯ НАУКОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ

1.1 Науковий потенціал як об'єкт статистичного вивчення

1.2 Система статистичних показників оцінки та аналізу наукового потенціалу

1.3 Джерела інформації у статистиці науки

1.4 Методи аналізу рядів динаміки в аналізі наукового потенціалу

РОЗДІЛ 2. СТАТИСТИЧНА ОЦІНКА ТА АНАЛІЗ наукового потенціалу РЕГІОНУ (НА ПРИКЛАДІ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

2.1 Статистична оцінка наукової діяльності у Львівській області

2.2 Аналіз динаміки основних показників наукового потенціалу регіону

2.3 Прогнозування розвитку наукового потенціалу на основі рядів динаміки

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Світова модель економічного зростання базується на трьох визначальних чинниках: глобалізації економіки, впровадженні новітніх інформаційних технологій і посиленні конкурентної боротьби.

У ринкові системі господарювання категорія науково розвитку набуває першочергового значення. Саме науковий розвиток обумовлює виробничі, економічні, науково-технічні, організаційні, управлінські на новій якісній основі, які сприяють виготовленню товарів, здатних протистояти суперницьким аналогам в мовах поширення глобалізаційних процесів.

Науковий тип економічного розвитку дедалі більше стає тим фундаментом, який визначає економічну міцність країни, її регіонів, а також перспективне місце на світовому ринку. У країнах, що належать до інноваційних та наукових лідерів, зосереджено найбільше фінансових потоків, спостерігається висока концентрація найбільш рентабельних видів економічної діяльності, переважно високотехнологічна їх структура, винесення за межі власної країни промислово-технологічного циклу виробничих процесів, які є екологоємними, ресурсоємними тощо.

Саме зростання ролі наукових чинників обумовило вибір теми куросовї роботи.

Основною метою роботи є статистичне дослідження теоретичних та прикладних засад наукової діяльності в регіоні. Поставлена мета обумовила формування та вирішення наступних завдань:

§ дослідження теоретичних засад формування категорії наукового потенціалу;

§ опис та аналіз інформаційного забезпечення з статистичного дослідження наукової діяльності;

§ аналіз сукупності методів та системи показників для оцінки наукового потенціалу;

§ економіко-статистичний аналіз наукових процесів на прикладі конкретного регіону - Львівської області;

§ прогнозування основних показників, що характеризують науковий потенціал з використанням трендових моделей.

Об'єктом дослідження є оцінка аналіз наукового потенціалу в економіці регіону на прикладі Львівської області.

Предметом дослідження виступає сукупність теоретичних, методичних і прикладних аспектів дослідження наукових процесів, їх ролі в економічному зростанні країни.

У роботі використані загальнонаукові та спеціальні методи, які дозволяють системно вирішувати проблемні завдання з обраного напряму дослідження. Найвагоміші теоретичні розробки та рекомендації ґрунтуються на класичних і сучасних постулатах економічної теорії, системно-структурного аналізу, методах спостереження і порівняння.

Економіко-статистичний аналіз Львівської області здійснено з використанням таких методів статистики: аналізу динаміки та прогнозування, структури та структурних зрушень, зведення і групування, що дозволило визначити основні тенденції розвитку економіки регіону, спрогнозувати показники в майбутніх періодах, визначити особливості структури та структурних змін.

Система аналізованих показників є офіційними статистичними даними Головного управління статистики у Львівській області та Державної служби статистики України.

Структурно курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, спису використаних джерел (із кількістю 20 позицій) та додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ СТАТИСТИЧНОГО ВИВЧЕННЯ НАУКОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ

1.1 Науковий потенціал як об'єкт статистичного вивчення

Статистика вивчає кількісні параметри явищ і процесів у сфері науки й інновацій у поєднанні із їх якісною характеристикою. Головне завдання статистики в цьому аспекті полягає у забезпеченні суспільства інформацією щодо ресурсів і результатів науково-інноваційної діяльності, їх впливу на соціально-економічний розвиток країни. Це передбачає побудову понятійно-категорійного апарату, класифікацій, розробку системи показників і методології їх розрахунків.

Науково - технічна діяльність - це всі види діяльності, пов'язані з розвитком, поширенням та використанням наукових і технічних знань у всіх галузях науки й техніки, тобто в природничих, технічних, суспільних науках. Ієрархічну класифікацію видів науково-технічної діяльності подано на рис.1.1.

23

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Ієрархічна класифікація видів науково-технічної діяльності

При статистичному вивченні науково-технічної діяльності широко використовують міжнародні стандарти та класифікації, більшість з яких побудовані на рекомендаціях ЮНЕСКО та Євростату. Одним з основних документів при цьому вважається « Керівництво Фраскаті ». Проте зазначимо, що Керівництво цілком задовольняє рекомендаціями ЮНЕСКО щодо науково-технічної діяльності країн-членів ОЕСР, де економічні та наукові системи є узгодженими і дещо відрізняються від системи інших країн.

В Україні розроблення національних стандартів статистики проводиться з урахуванням досягнень міжнародної статистичної науки та практики. Одним з таких документів є «Класифікація видів економічної діяльності » ( КВЕД) . Відповідними європейським стандартом є NACE.

Cтосовно науково-технічної діяльності КВЕД, дія якого поширюється на економіку в цілому, передбачає лише дві позиції (класи) : 73.10 « Дослідження і розробки в природничих і технічних науках » та 73.20 « Дослідження і розробки в гуманітарних і соціальних науках ». Для можливості адекватного відображення всього різноманіття сучасної науково-технічної діяльності впроваджено Державний класифікатор ДК 015-97 «Класифікація видів науково-технічної діяльності » (КВНТД).

На рівні класів КВНТД повністю відповідає КВЕД. Кожен з класів КВНТД позначається римськими цифрами 1 і 2 та поділяється на два підкласи . Нижні рівні ієрархії ( вид, підвид, тип ) позначаються арабськими цифрами. Загальний код КВНТД має таку послідовність :Y.X XX.XX. XX.

При цьому Y - клас ( 1 та 2);

Y.X - підклас ( 1.1, 1.2, 2.1, 2.2);

Y.XXX - вид;

YXXX.XX. - підвид;

Y.XXX.XX.XX. - тип;

Вивчаючи науково-технічну діяльність, використовують низку угрупувань, зокрема, вирізняють такі сектори науки [16, с. 98]:

1. Академічний сектор охоплює академічні установи національного рівня ( Національна академія наук України, академії медичних , педагогічних і правових наук України ) та галузеві академії ( Українська академія архітектури , інженерних наук ).

2. Галузевий сектор охоплює організації різних галузей промисловості, які виконують наукові та науково-технічні роботи .

3. Сектор вищої освіти включає вищі навчальні заклади , що мають спеціалізовані підрозділи ( науково-дослідні частини, науково-дослідні лабораторії ), а також ті, які виконують науково-дослідні роботи на кафедрах .

4. Заводський сектор охоплює науково-дослідні та конструкторські підрозділи на промислових підприємствах .

У практичній діяльності органів державної статистики вирізняють такі основні види науково-технічних робіт [6, с. 98]:

? фундаментальні дослідження ;

? прикладні дослідження :

? науково-технічні розробки ;

? науково-технічні послуги.

Персонал, зайнятий основною науково-технічною діяльністю, включає такі категорії: дослідники, техніки , допоміжний персонал.

Систему показників науково-технічної діяльності подамо у вигляді ієрархічної структури , основними блоками якої є: мережа; результати; ефективність; міжнародні зіставлення (рис.1.2).



Рис. 1.2. Система показників науково-технічної діяльності

Мережа наукових організацій являє собою організаційну структуру та відповідні ресурси : трудові, фінансові, матеріальні, інформаційні.

Організаційна структура представлена такими показниками [4, с. 25]:

- кількість організацій за секретами науки ;

- кількість організацій за типами ( науково-дослідні , конструкторські, дослідні заводи, проектні та проектно-пошукові організаційні, вищі навчальні заклади, науково-дослідні та конструкторські підрозділи на промислових підприємствах);

- розподіл організацій за окремими регіонами, галузями, формами власності та міністерствами .

Наукові кадри і їх підготовка у статистиці відображена такими величинами:

- чисельність працівників наукових організацій за категоріями персоналу за регіонами , галузями , формами власності , секторами науки ;

- чисельність фахівців за типами організацій, секторами науки регіонами , міністерствами , формами власності галузями науки ;

- чисельність докторів і кандидатів наук , зайнятих в економіці України , за віком, регіонами та галузями ;

- чисельність докторів і кандидатів наук, які виїхали за кордон ;

- кількість закладів, що мають аспірантуру та докторантуру ;

- розподіл аспірантів і докторантів за регіонами та галузями наук ;

- чисельність аспірантів , докторантів , що вступили , закінчили та пройшли захист;

- розподіл аспірантів і докторантів за джерелами фінансування їх навчання.

Фінансові ресурси є важливою складовою функціонування системи освіти та передбачає отримання таких даних у статистиці науки:

- обсяги фінансування за джерелами ( держбюджет, позабюджетні фонди, кошти замовників )

- розподіл фінансування за міністерствами, регіонами, галузями, формами власності, секторами науки, видами економічної діяльності.

Матеріально-технічна база включає:

- Вартість основних засобів організацій ( зокрема, засобів сучасних інформаційних технологій ) та секретами науки, галузями наук, регіонами ;

- Оснащеність працівників основної діяльності наукових організацій за секторами науки, регіонами, галузями наук ( капіталоозброєність );

- Загальна площа власних приміщень наукових організацій за секторами науки, регіонами, галузями наук ;

- Забезпеченість площею в розрахунку на одного працівника .

Інформацію (дані, відомості ), пов'язану з науково-технічною та інноваційною діяльністю, необхідно розглядати в контексті такого узагальнюючого поняття, як інформаційні ресурси. Під інформаційними ресурсами будемо розуміти організовану сукупність документальних даних ( база даних, архів, фонд, бібліотека ), призначену для задоволення певних інформаційних потреб. За статистичного вивчення інформаційних ресурсів проводять їх класифікацію за низкою ознак.

Залежно від кола споживачів інформаційні ресурси поділяють на [12, с. 39-40]:

o глобальні;

o національні;

o відомчі;

o корпоративні;

o індивідуальні.

За ознакою права власності інформаційні ресурси поділяють на державні, комунальні, приватні. Комунальні ресурси - це ресурси, які є об'єктами права комунальної власності. Власник ресурсів - фізична або юридична особа, яка має на них право власності. Сукупність державних, комунальних і приватних інформаційних ресурсів являє собою національні інформаційні ресурси. Залежно від технології роботи з ІР їх можна поділити на електроні та паперові. Такий поділ є умовним, оскільки останнім часом у таких бібліотеках та архівах, у яких документи зберігаються переважно на паперові носіях, широко застосовується комп'ютерні системи реєстрацій, пошуку й деяких процедур оброблення даних. При цьому, як відомо, існують і такі звані електронні бібліотеки.

Процедури створення, експлуатації та аналізу використання певного інформаційного ресурсу потребує розгляду його як системи, що складається з чотирьох основних елементів :

- Організаційного ( державний архів, відомча база даних, приватна бібліотека );

- Технічного ( електроні бази даних, сховище документів на паперових носіях);

- Процедурного( система реєстрації, структуризації, актуалізації та пошуку );

- Аналітичного ( оброблення даних з метою задоволення конкретної потреби певного користувача ).

По суті, основним призначенням будь-якого ІР є процес перетворення - а схемою « дані - інформація - знання » . При цьому розуміємо, що :

- інформація - це сукупність даних, необхідних для розв'язання конкретної задачі. Якщо дані не стосуються розв'язування задачі або вже відомі користувачу, вони не містять для нього інформації ;

- результат розв'язування такої задачі має форму знання .

Останнім часом у наукових розробках і практичній діяльності щодо створення та використання ІР дедалі більше уваги приділяються саме аналітичному обробленню даних. Це приводить до того, що все більша кількість організацій, що раніше виконували переважно функції банку даних ( тобто сховища ), зараз перетворюються в інформаційно-аналітичний центри, результатами діяльності яких є знання, а в умовах ринкової економіки - інформаційні послуги або продукти .

Під інформаційними продуктом (послугою ) в загальному випадку розумітимемо кінцевий результат технологічного процесу інформаційно-обчислювальної діяльності, наданих споживачу в речовій або неречовій формі. Хоча користувач у результаті отримує інформацію або аналітичний матеріал (знання ), результатом такої діяльності слід вважати не інформацію, а послуги із збирання, оброблення та доведення до споживча або надання засобів доступу до неї (технічних, програмних)

Отже :

? інформаційні ресурси держави є її національним надбанням;

? обсяг, якість і рівень доступності інформаційних ресурсів значною мірою визначають міжнародний статус та рівень національної безпеки;

? рівень можливості одержання будь-яким користувачем необхідних йому інформаційних послуг, продуктів і, зокрема, аналітичних матеріалів визначає економічну й соціальну цінність інформаційних ресурсів.

У якості секторів науки в статистиці розглядаються сектори економіки, об'єднуючі значну кількість організацій, виконуючих наукові дослідження і розробки і які характеризуються однорідністю своїх основних функцій, джерел фінансування, правового статусу. Такий підхід до групування наукових організацій був рекомендований Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) з ціллю ідентифікації тих областей економіки, в яких ведеться наукова діяльність, і базується на групуванні і задоволенні суспільних потреб. Класифікація передбачає чотири сектори науки: державний, підприємницький, вищої освіти і приватний неприбутковий (табл. 1.1).

Класифікація базується головним чином на системі національних рахунків; єдина розбіжність, продиктована самою специфікою функціонування науки і має загальноприйнятий характер як в Україні, так і за кордоном, полягає в тому, що вищі навчальні заклади виділені в якості окремого сектору, а домашні господарства об'єднані з приватним неприбутковим сектором. Це дозволяє порівнювати показники наукових досліджень і розробок з іншими статистичними даними і визначити місце науки в економіці країни і її вклад в економічне зростання (табл. 1.1).

Таблиця 1.1.

Сектори науки [9, с. 52]

Сектори	Зміст
Державний	1. Організації міністерств і відомств, які забезпечують управління державою і задоволення потреб суспільства в цілому (державне управління, оборона, суспільний порядок; охорона здоров'я, культура, дозвілля, соціальне забезпечення і т. ін.), включаючи федеральні і місцеві органи. 2. Неприбуткові організації, які повністю або частково фінансуються і контролюються урядом, за винятку організацій, які відносяться до вищої освіти. Ці організації, в першу чергу обслуговують уряд і не ставлять завдання отримання доходу, а в основному залучені у дослідницьку діяльність, яка торкається суспільних і адміністративних функцій
Підприємницький	1. Всі організації і підприємства, чия основна діяльність пов'язана з виробництвом продукції або послуг з ціллю продажу ( у відмінності до послуг сектору вищої освіти), в тому числі, які знаходяться у власності держави. 2. Приватні неприбуткові організації, які обслуговують вищезгадані організації
Вищої освіти	1. Університети і інші вищі навчальні заклади, незалежно від джерел фінансування або правового статусу. 2. Науково-дослідницькі інститути, експериментальні станції, клініки, які знаходяться під безпосереднім контролем або управлінням або асоційовані з вищими навчальними закладами. 3. Організації, які безпосередньо обслуговують вищу освіту
Приватний неприбутковий	1. Приватні організації, які не ставлять собі за ціль отримання прибутку ( союзи, асоціації, суспільні, благодійні організації, фонди); крім фондів, які більше ніж наполовину фінансуються державою, які відносяться до державного сектору. 2. Приватні індивідуальні організації.

Необхідність стандартизації статистики науки і усунення національних розбіжностей в практиці обліку показників першочергово виникла в процесі інтеграції світового капіталістичного господарства, розвиток економічного і науково-технічного співтовариства провідних індустріальних країн. Швидке зростання ресурсів, виділених ними на наукові дослідження і розробки, потребувало збору і аналізу відповідної інформації.

Для координації зусиль ще у 1957 р. в рамках Організації європейського економічного співтовариства була створена група національних експертів по показниках науки і техніки, яка у 1963 р. в місті Фраскаті (Італія) обговорила і прийняла єдину методику проведення статистичних обстежень наукових дослідів і розробок «Керівництво Фраскаті».

«Керівництво Фраскаті» має найбільш повний зміст багатолітнього міжнародного досвіду в області збору, розробки і аналізу статистичних даних про розвиток науки. Воно являється важливим міжнародним стандартом статистики наукових досліджень і розробок. Положення «Керівництво Фраскаті» періодично уточнюється у зв'язку зі змінами в стратегії науково-технічної політики на національному і міжнародному рівнях, організації наукових дослідів і розробок; перегляд міжнародних статистичних стандартів (системи національних рахунків, міжнародних класифікацій і ін.); накопиченням практичного досвіду в країнах-членах. В п'ятій редакції «Керівництво Фраскаті» виділені основні поняття, які відносяться до наукових досліджень і розробок, їх склад і границі; система інституційних і функціональних класифікацій; підходи до обчислення чисельності персоналу, зайнятого науковими дослідженнями розробками, і витрат на ці напрями; процедури проведення обстежень; рекомендації оцінки і аналізу бюджетних асигнувань на наукові дослідження і розробки, методології обрахунку дефляторів і валютних паритетів. У шостій редакції «Керівництво Фраскаті», затвердженої у 2002 р., внесені уточнення обрахунків показників наукових досліджень і розробок у сфері послуг, охорони здоров'я, в області інформаційних і біотехнологій.

Враховуючи потреби у розвитку спеціальних стандартизованих рекомендацій до запитань статистичного вивчення актуальних аспектів розвитку науки і технологій, експертами Організації європейського економічного співтовариства і розвитку (ОЕСР) була підготовлена серія методологічного управління, в тому числі: розрахунок і інтерпретаціі даних балансу платежів за технології.

Стандартизація статистичної методології дозволяє міжнародним організаціям регулярно проводити оцінку порівняння наукових потенціалів країн, співставлення їх величини і структури в окремих країнах, розробляти пропозиції із удосконалення науково-технічної і інноваційної політики, розвитку міжнародного співробітництва. Усунення значних відмінностей методології і практики вітчизняної статистики науки від міжнародних стандартів, відповідаючи сучасним реаліям української науки і потребам науково-технічної політики, дозволяє забезпечити об'єктивне відображення стану науково потенціалу в умовах ринкової економіки, оперувати єдиними зі світовим суспільством поняттями, створюючи тим самим необхідну інформаційну базу для співтовариства.

1.2 Система статистичних показників оцінки та аналізу наукового потенціалу

Виходячи з дефініції, згідно з якою науковий потенціал це система  продукування наукових знань, яка включає такі показники [1, с. 45]:

§ чисельність наукового персоналу і резерв наукових кадрів,

§ кваліфікаційний склад наукових працівників та його відповідність вимогам щодо розв'язання завдань соціально-економічного розвитку,

§ аспірантуру і докторантуру,

§ організаційну структуру наукових колективів та їх науковий рівень,

§ фінансові ресурси, які спрямовуються державою на розвиток наукових досліджень, матеріально-технічну та наукову інфраструктури,

§ інформаційне забезпечення науки,

§ ефективність використання одержаних наукових результатів у науковій, соціальній та виробничій сферах.

Наукові дослідження і розробки меншою мірою піддаються кількісному вимірюванню, ніж інші види діяльності. Це пояснюється специфікою їх результатів - наукових знань, вимагає застосування опосередкованих характеристик і додаткових джерел інформації. У міжнародні практиці, зокрема, використовують такі бібліометричні показники, як кількість наукових публікацій, частота їх цитування, співавторство.

З виходом української науки на закордоні ринки актуалізується проблема відслідковування міждержавного обміну технологіями. Статистика враховує угоди, пов'язані з закордонним обміном знаннями, інформацією, послугами технологічного змісту стосовно:

- передачі технологій (прав на патенти, патентних ліцензій, безпатентних винаходів, ноу-хау);

- передачі товарних знаків;

- надання інжинірингових послуг щодо підготовки виробництва, проектування, технічного сприяння;

- наукових досліджень і розробок, виконаних українськими фахівцями за кордоном і фінансованими з іноземних джерел чи здійсненими закордонними фахівцями в Україні і фінансованим з вітчизняних джерел.

Статистика аналізує також інформацію про число угод (за видами), суми надходжень і виплат .В складі платіжного балансу країни формується баланс платежів за технології. Негативне сальдо цього балансу може мати позитивне значення для економіки країни, показуючи інтенсивне освоєння закордонних науково-технічних досягнень. Позитивне сальдо, навпаки, може свідчити про низьку здатність національної економіки до адаптації нових технологій.

На мікрорівні одним із показників позитивних змін технологічної бази виробництва виступає ступінь застосування комп'ютерних технологій .

У якості непрямих інтегральних характеристики результативні науки використовують показники наукомісткості виробництва (відношення витрат на наукові дослідження і розробки до результатів виробництва ). Їх розраховують на рівні видів продукції , підприємств і їх груп, економіки в цілому.

На макрорівні наукомісткість( відношення внутрішніх витрат на наукові дослідження і розробки до ВВП) відображає рівень зусиль країни у сфері науки і технологій , ступінь її пріоритетності в системі національних цілей .

На рівні підприємств, видів продукції наукомісткість - це відношення внутрішніх витрат на дослідження і розробки до обсягу виробництва продукції ( робіт , послуг). Разом із прямо наукомісткістю оцінюють показник повної наукомісткості з урахуванням наукомісткості проміжного споживання галузей. Відповідно до рівня повної наукомісткості у міжнародній статистичній практиці здійснюють групування галузей і продукції [7, с. 18]:

- високі технології ( виробництво повітряних і космічних літальних апаратів; канцелярських , бухгалтерських і електронно-обчислювальних машин; фармацевтичних препаратів; устаткування для радіо , телебачення і зв'язку );

- середні технології високого рівня ( виробництво приладів для наукових досліджень; автомобілів; електричних машин; продукції хімічного синтезу; інших транспортних засобів; інших машин і устаткування)

- середні технології низького рівня ( виробництво синтетичних, полімерних смол і пластмасових виробів , будівництво і ремонт суден , виробництво готових виробів , що не включені в інші групи ; виробництво дорогоцінних і кольорових металів та інших неметалічних мінеральних продуктів; металообробне, коксо - хімічне виробництво, виробництво продукції нафто перегонки, чавуну, сталі)

- низькі технології ( целюлозно-паперове виробництво, поліграфічна промисловість, виробництво текстильних виробів і одягу, харчових продуктів і напоїв, деревини і меблів ).

1.3 Джерела інформації у статистиці науки

Наукові дослідження та розробка - творча діяльність,яка здійснюється на систематичній основі з метою збільшення обсягу наукових знань,а також пошук нових сфер застосування цих знань.

Наукові та науково-технічні роботи включають:

– наукові дослідження та розробки;

– науково-технічні послуги.

Критерієм, за яким відрізняють наукові дослідження та розробки, є наявність у них значного елемента новизни.

Науково-технічні послуги - діяльність пов'язана з дослідженнями і розробками, яка сприяє створенню та застосуванню науково-технічних знань.

До них відносять:

· науково-технічну діяльність бібліотек, музеїв;

· переклад, редагування науково-технічної літератури;

· розвідування ( геологічні, гідрологічні );

· збір даних про соціально-економічні явища;

· розвідка корисних копалин;

· патентно-ліцензійна діяльність.

Основним джерелами інформації є форми статистичної звітності:

- № 1 - наука « Звіт про виконання науково - технічних робіт » (додаток А);

- № 2 - наука « Звіт про виконання науково - технічних робіт »;

- № 3 - наука « Показники наукової діяльності » (додаток Б);

- № 1 - НК « Звіт про роботу аспірантури та докторантури »;

- № ДН « Картка обліку доктора наук » (додаток В);

- Додаток 2 до форми № ДН «Список докторів наук, які вибули у звітному році»;

- № КН « Картка обліку кандидата наук »;

- Додаток 2 до форми № КН «Список кандидатів наук, які вибули у звітному році»;

- № 6 - нт (ліцензії) «Звіт про продаж за кордон ліцензії на об'єкти інтелектуальної власності»;

- № 2/5 - нт «Звіт про виконання державного контракту з питань науки та технології»;

- № 1 - підприємництво «Звіт про основні показники діяльності підприємства»;

- № 2 - інф. « Звіт про наявність парку обчислювальної техніки ».

Статистична звітність про виконання наукових та науково-технічних робіт ( форма №1 - наука « Звіт про виконання науково - технічних робіт» ) подається підприємствами, установами та організаціями, що виконують наукові та науково-технічні роботи згідно Класифікації видів науково-технічної діяльності ( КВНТД ).Обсяг виконаних наукових та науково-технічних робіт відслідковують у розрізі видів:

§ фундаментальні дослідження - експериментальні або теоретичні роботи, спрямовані на одержання нових знань ( гіпотез, теорій, методів ), які завершуються рекомендаціями щодо прикладних досліджень чи науковими публікаціями.

§ прикладні дослідження - роботи, спрямовані на одержання нових знань з метою визначення шляхів використання результатів фундаментальних досліджень,нових методів вирішення проблем.

§ розробки - це систематичні роботи, засновані на знаннях від наукових досліджень і практичного досвіду, які спрямовані на створення нових матеріалів, продуктів, процесів, систем і послуг.

§ науково - технічні послуги - діяльність у галузі науково - технічної інформації, науково - технічне консультування та впроваджувальна діяльність, інші види діяльності, що сприяють одержанню, поширенню та використанню наукових знань.

§ інші види робіт - допоміжна діяльність, пов'язана з основним ( науково - технічним ) видом і виконується для його підтримання.

Ключовим статистичним показником фінансових ресурсів науки є витрати на наукові дослідження і розробки. Основна увага приділяється обліку витрат на дослідження і розробки, що виконані силами організації, На їх базі одержують агреговану оцінку витрат на наукові дослідження і розробки в галузі, регіоні, секторі науки, країні в цілому. З метою зведеної оцінки витрат передбачається також надання даних про зовнішні витрати на виконання робіт субпідрядниками.

Оцінка джерел фінансування витрат на наукові та науково - технічні роботи передбачає їх структурну характеристику із виділенням видового складу коштів: власних, бюджетних, позабюджетних фондів, інших секторів ( державного, підприємницького приватних некомерційних організацій ), іноземних та інших джерел. Аналіз відповідності запланованих згідно Закону про бюджет та фактичних асигнувань дозволяє оцінити структуру бюджетного фінансування науки, пріоритети державної науково-технічної політики, ступінь їх практичної реалізації.

Узагальнюючим статистичним показником масштабів наукових досліджень і розробок на національному рівні виступають валові внутрішні витрати на їх виконання на території країни в абсолютному вираженні й у відсотках до ВВП. У складі внутрішніх витрат на дослідження і розробки виділяють поточні і капітальні витрати.

Характер наукової діяльності як « інтелектуального виробництва » посилює значення особистості вченого у процесі створення нових знань, актуалізує проблему комплексного розвитку і покращення використання людського чинника. Під категорією науково - технічні кадри в міжнародній статистиці розуміють осіб, діяльність яких спрямована на збільшення суми наукових знань, пошук їх застосування або на надання послуг із виконання наукових досліджень і розробок. Ці особи мають володіти необхідною освітою ( третім рівнем згідно Міжнародної стандартної класифікації освіти ) або відповідним професійним досвідом.

Статистичне вивчення підготовки наукових кадрів в Україні охоплює показники діяльності аспірантури і докторантури ( чисельність, прийом, випуск аспірантів і докторантів у розрізі галузей наук і наукових спеціальностей).Окремо враховується чисельність здобувачів ученого ступеня, що здійснюють підготовку дисертацій самостійно, а також осіб, що захистили дисертації.

Актуальним є вивчення цільової орієнтації досліджень і розробок. В умовах обмежених фінансових ресурсів державна науково - технічна політика передбачає їх зосередження найважливішим напрямках досліджень. Згідно статистичної звітності про показники наукової та науково - технічної діяльності (форма №3 - наука «Показники наукової діяльності») дані акумулюють за пріоритетними напрямами розвитку науки:

Ш здоров'я людини;

Ш охорона навколишнього середовища;

Ш виробництво, переробка та збереження сільськогосподарської продукції;

Ш екологічно чиста енергетика та ресурсоощадні технології;

Ш перспективні інформаційні технології,прилади комплексної автоматизації, системи зв'язку;

Ш нові речовини та матеріали;

Ш наукові проблеми розбудови державності України.

Інфраструктура науки - комплекс способів і предметів праці в сфері наукових досліджень і розробок, що виступають у матеріально-речовій формі. Завданнями статистики є одержання інформації про її склад та обсяг, джерела її формування як на загальнодержавному рівні, так і за окремими секторами чи регіонами. Важливим аспектом виступає дослідження технічного рівня устаткування, для якого передбачено додаткові групування. За ступенем участі основних фондів у здійсненні наукових досліджень і розробок виділяють:

§ основне дослідницьке устаткування ( спеціально створене для дослідів, експериментів, обробки наукової інформації, а також вимірювальні, регулюючі прилади і лабораторне обладнання загального призначення );

§ допоміжне устаткування ( загально - виробниче устаткування наукових організацій їхніх дослідних баз, у тому числі призначене для обслуговування і ремонту дослідницької техніки, інженерного забезпечення, зв'язку, природоохоронних цілей ).

У статистиці розробляють показники, котрі відображають обсяги і структуру капіталу наукових організацій; склад технічних засобів із класифікацією наукового устаткування за терміном служби і технічним рівнем;забезпеченість наукових організацій спеціально спроектованими і побудованими спорудами.

Важливим завданням є також вивчення дослідницької бази науки. Стан і використання дослідницької бази характеризує здатність науки здійснювати перевірку наукових результатів. Статистика враховує загальний обсяг виконаних робіт дослідницької бази, включаючи обсяг, експериментальних робіт, виробництво серійної продукції, роботи з ремонту й обслуговування устаткування. Узагальнюючим показником використання дослідницької бази науки є частка дослідних, експериментальних робіт у загальному обсязі робіт наукових установ.

1.4 Методи аналізу рядів динаміки в аналізі наукового потенціалу

Ряди динаміки мають велике значення для дослідження закономірностей зміни соціально-економічного розвитку у часі (закономірностей динаміки), для прогнозування та статистичного моделювання.

Ряд динаміки - послідовність чисел, які характеризують зміну певного соціально-економічного явища в часі [16, с. 98].

Складові динамічного ряду:

· ознака часу (t_i);

· рівні ряду (у_і).

За ознакою часу ряди динаміки поділяються на:

Ш моментні (характеризують стан явища на певну дату);

Ш інтервальні (характеризують результат процесу і залежать від тривалості часового інтервалу).

Середні рівні використовують для узагальнення коливання рядів.

Метод обчислення середнього рівня динамічного ряду залежить від статистичної структури показника.

1. в інтервальному ряді абсолютних величин використовується середня арифметична проста:

, (1.1)

науковий потенціал статистичний

де п - число рівнів ряду.

2. в моментному динамічному ряді з однаковими інтервалами - середня хронологічна:

. (1.2)

3. в моментному динамічному ряді з різними інтервалами - середня арифметична зважена:

, (1.3)

де t_i - ширина часового інтервалу.

Розрахунок характеристик динаміки ґрунтується на порівнянні рівнів ряду. При порівнянні певної множини послідовних рівнів база порівняння може бути:

§ постійною;

§ змінною.

Характеристики динаміки, обчислені відносно постійної бази, називаються базисними. Якщо кожен рівень ряду у_і порівнюється з попереднім у_і-1, характеристики динаміки називаються ланцюговими.

До показників аналізу рядів динамік належать [19, 20]:

1) абсолютний приріст - - характеризує абсолютний розмір збільшення чи зменшення рівня ряду у_і за певний часовий інтервал і обчислюється як різниця рівнів ряду:

· базисний (1.4)

· ланцюговий . (1.5)

Правило: сума ланцюгових приростів дорівнює базовому:

(у₂-у₁) +(у₃-у₂) +…+(у_п-у_п-1)=у_п-у₁ (1.6)

2) коефіцієнт (темп) зростання - К_зр (Т_зр) - показує, у скільки разів рівень у_і більший чи менший від рівня, взятого за базу порівняння і обчислюється як відношення рівнів ряду:

· базисний ; . (1.7)

· ланцюговий ; . (1.8)

Правило: добуток ланцюгових коефіцієнтів зростання дорівнює базовому:

(1.9)

3) коефіцієнт (темп) приросту - К_пр (Т_пр) - відносне прискорення - виражається у % і показує, на скільки відсотків рівень у_і більший чи менший від рівня, взятого за базу порівняння:

· базисний ; (1.10)

(1.11)

· ланцюговий ; (1.12)

. (1.13)

4) абсолютне значення 1% приросту ланцюгового - (А_1%) - співвідношення абсолютного приросту і темпу приросту:

. (1.14)

5) середній абсолютний приріст:

(1.15)

6) середній коефіцієнт (темп) зростання:

; (1.16)

(1.17)

7) середній коефіцієнт (темп) приросту:

; (1.18)

. (1.19)

Будь-який динамічний ряд у межах періоду з більш-менш стабільними умовами розвитку виявляє закономірність зміни рівнів - загальну тенденцію.

Зростання (зниження) рівнів динамічного ряду відбувається по-різному, а іноді ряди не мають чіткої тенденції.

Щоб виявити і охарактеризувати основну тенденцію (тренд) використовують різні способи [19, 20]:

1. метод укрупнення інтервалів;

2. метод ковзної середньої;

3. метод аналітичного вирівнювання динамічного ряду.

Для виявлення тенденції зміни показника у досить довгих рядах динаміки використовують метод укрупнення інтервалів часу. При цьому вихідні рівні ряду замінюють сумарними або середніми значеннями показника за більші періоди часу.

Для обробки ряду динаміки з метою зменшення коливань його рівнів використовується метод ковзної середньої. Згладжування ряду динаміки за допомогою ковзної середньої полягає у розрахунку середнього рівня з визначеного числа перших по порядку рівнів ряду, потім - середній рівень з такого ж числа рівнів, починаючи з другого і т. д. Як правило використовують трьох-, п'яти-, семи-, і т. д членну середню.

Найбільш ефективним методом виявлення тенденції динаміки є аналітичне вирівнювання. Його суть полягає у тому, що вихідний ряд динаміки описують рівнянням тренду, яке розглядається як аналітичний вираз загальної тенденції зміни у часі (тренду). На практиці найчастіше використовують наступні рівняння тренду [19, 20]:

-- лінійне		(1.20)
-- параболічне		(1.21)
-- показникове		(1.22)
-- степеневе		(1.23)
-- гіперболічне		(1.24)

Розглянемо техніку виконання аналітичного вирівнювання на прикладі лінійного рівняння тренду. Параметри а_- та в знаходяться з системи нормальних рівнянь методом найменших квадратів.

Для спрощення підрахунків параметр часу t задаються таким чином, щоб . Тоді

(1.25)

Параметр в показує, на скільки одиниць в середньому змінюється показник за одиницю часу. Вирівняні (розрахункові) значення одержуються шляхом підстановки в одержане рівняння тренду заданих значень t .

Для перевірки адекватності моделі (рівняння тренду) використовують наступні показники [19, 20]:

- середнє квадратичне (стандартне) відхилення

; (1.26)

- коефіцієнт апроксимації

. (1.27)

Вважають, що рівняння тренду достатньою мірою апроксимує (описує) ряд динаміки, якщо V_у<10%.

Прогнозування рядів динаміки

Екстраполяція -- це метод знаходження значення показника за межами відомого ряду динаміки. Цей метод передбачає поширення тенденції ряду у минуле або майбутнє, тому розрізняють ретроспективну та прогнозну екстраполяцію.

Прогнозування може здійснюватись за допомогою [19, 20]:

§ середнього абсолютного приросту;

§ середнього коефіцієнта зростання;

§ на основі аналітичного вирівнювання.

РОЗДІЛ 2. СТАТИСТИЧНА ОЦІНКА ТА АНАЛІЗ наукового потенціалу РЕГІОНУ (НА ПРИКЛАДІ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

2.1 Статистична оцінка наукової діяльності у Львівській області

У Львівській області загальна кількість організацій, які виконували наукові та науково-технічні роботи в 2011 році становила 82 одиниці. У розрізі секторів науки найбільшу кількість за аналізований період представляли організації галузевого напрямку, їх частка у 1995-2010 р. коливалась в межах з 60% у 2000 р. до 48,8% в 2011 р. Другу позицію за кількістю організацій наукового напрямку діяльності займав академічний напрям. Кількість цих організацій в 2010 р. становила 29 одиниць проти 28 з 2005 року. Питома вага вузів, що займались науковою та науково-технічною діяльністю, в 2011 р. становила 13,4%, і була стабільною за абсолютною величиною - 11 організацій у період 2008-2011 рр.

У розрізі галузей наук в 2011 році серед 82 організацій Львівщини 27 було технічного напрямку роботи, 11 - сільськогосподарського, по 6 економічного та фізико-математичного напрямків [8, с. 4].

В основі здійснення наукової діяльності лежить його ресурсне забезпечення, в першу чергу - наукові кадри, які і продукують різноманітні наукові розробки та інші досягнення.

Серед регіонів України Львівщина традиційно займає одне з провідних місць за чисельністю і рівнем підготовки наукових та науково-педагогічних працівників вищої кваліфікації [8, с. 11].

У 2011 р. у Львівській області підготовкою аспірантів займались 34 установи, серед яких 17 науково-дослідних інститутів та 17 вищих навчальних закладів. Більшість закладів, що здійснюють підготовку аспірантів, підпорядковані Національній академії наук - 13 та Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України - 7.

Станом на початок 2012 року в аспірантурі навчались 2713 аспірантів ( на початок 2011р. - 2532), серед яких більшість - 61,6% - становили жінки. Основна частка аспірантів навчається у вищих навчальних закладах (на поч. 2011 р. майже 90% від їх загального числа. У розрізі галузей науки найбільшою популярністю серед тих, хто навчається в аспірантурі, користувались економічні науки (майже 20% від загального числа аспірантів), технічні науки (близько 16%) та юридичні науки (понад 8%).

Уже сформовані ресурси формування наукової діяльності представлені чисельністю наукових кадрів, загальна кількість яких станом на 1 січня 2012 р. становила 6131 особа (без сумісників) проти 6311 осіб у 2010 р. та 6474 осіб у 2009 р.

Рис. 2.1. Кількість працівників наукових організацій за галузями наук у Львівській області в 2010-2011рр.

Джерело: побудовано за даними [9, с. 25]

Серед усіх працівників основної діяльності (числом 6131 особа) у 2011 р. переважну більшість представляла категорію дослідників (із часткою 56,8%). Така переважаюча їх вага була у всіх секторах науки (академічному, вузівському та галузевому); виняток лише склали організації заводського напрямку, де переважна частина персоналу - 48 осіб - становила 44,4% від загального числа основного персоналу [9, с. 31].

Із загального числа працівників, зайнятих в основній діяльності, у 2011 році найбільша їх кількість зосереджена в технічній сфері діяльності - 1419 осіб (понад 23% від загального числа працівників основної діяльності), в організаціях, що мають багатогалузевий профіль, працювало 1641 особа (26,8%), у сільськогосподарській науковій діяльності було зайнято 660 осіб (10,8%) (рис. 2.1).Отже, як видно з рис. 3.2, у 2010 та 2011 роках найбільша частка працівників наукових організацій Львівщини припадала на організації багатогалузевого профілю - це 26,9 та 26,8 відсоткових пункти відповідно, а також на технічні організації - 24,7 та 23,1% відповідно.

Якщо аналізувати виконавців наукових та науково-технічних робіт за науковими ступенями, то у 2011 році їх загального їх числа - 4969 осіб ступінь доктора наук мали 221 особа, кандидата наук - 1037 осіб, і всі вони були дослідниками за категоріями персоналу. Розподіл їх за секторами наук наступний: докторів наук найбільше працювало в наукових організаціях академічного профілю 183 особи, галузевого профілю - 22 особи та вузівського - 16 осіб. Розподіл кандидатів наук був таким: 724 особи в академічному профілю, 167 осіб -у вузівському та 143 особи у галузевому, і лише 3 працювало у заводському секторі [11, с. 27].

Загальна кількість фахівців, які виконували наукові та науково-технічні роботи в економіці Львівської області в 2011 оці становила 4078 осіб (у 2010 р. - 4093 особи, в 2009 р. - 4241 працівник). Розподіл фахівців-виконавців наукових та науково-технічних робіт наведений на рис. 2.2:



Рис. 2.2. Розподіл фахівців-виконавців наукових та науково-технічних робіт за секторами наук у Львівській області в 2011 році

Джерело: побудовано за даними [11, с. 30]

Другим, не менш важливим чинником у будь-якій діяльності, є наявність коштів на організацію та провадження цієї діяльності. У 2011 році у Львівській області загальний обсяг витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт сягнув 291877,3 тис. грн., що на 17875,3 тис. грн. (або на 6,5%) більше, ніж у попередньому році.

У структурі джерел фінансування в 2011 р. у Львівській області переважили кошти державного бюджету, склавши 172369,1 тис. грн. (а це понад 59% від загального обсягу фінансування наукових робіт в області); за рахунок коштів замовників вітчизняних підприємств і організацій було профінансовано наукову діяльність на суму 92976,4 тис. грн. (31,9% від загального обсягу), а також за власні кошти на суму 12587,8 тис. грн. (4,3%) (рис. 2.3):

	1 кошти держбюджету 2 кошти місц. бюджетів 3 позабюдж.фонди 4 власні кошти 5 кошти вітчизн. замовників 6 кошти іноз.замовників 7 інші джерела

Рис. 2.3. Структура фінансування наукових та науково-технічних робіт у Львівській області в 2005, 2010 та 2011 роках

Джерело: побудовано за даними [11, с. 41]

Як видно з рис. 2.5, у фінансуванні наукових та науково-технічних робіт за аналізований період відбулись певні зміни. Хоча у 2005, 2010-2011 рр. основним джерелом фінансування були кошти державного бюджету, але їх питома вага була найменшою саме в 2005 р. (49,4%), у 2010 р. зросла до 63,1%, а в наступному зменшилась до 59,1%.

Другу за обсягами позицію зайняли кошти замовників - вітчизняних підприємств та організацій. У 2005 р. їх частка становила 38,6%, зменшилась в 2010 р. до 22,7% та знову зросла до 31,9%.

Для оцінки структурних зрушень в часі використаємо такі показники:

Ш лінійний коефіцієнт абсолютних структурних зрушень;

Ш квадратичний коефіцієнт абсолютних структурних зрушень;

Ш коефіцієнт Гатєва;

Ш коефіцієнт Салаї.

Лінійний коефіцієнт абсолютних структурних зрушень показує на скільки відсотків в середньому змінилась структура явища, і обчислюється за формулою 2.1 [19, с. 120]:

(2.1)

Квадратичний коефіцієнт абсолютних структурних зрушень, який різкіше реагує на структурні зміни, що відбуваються в сукупності [19, с. 120]:

(2.2)

де

, - частки і-складової сукупності у звітному та базовому періодах;

- кількість структурних елементів сукупності - в нашому випадку джерел фінансування ()

Наведемо хід розрахунку структурних зрушень у джерелах фінансування наукових та науково-технічних робіт у Львівській області в табл. 2.1.

Таблиця 2.1.

Структура та структурні зрушення у фінансуванні наукових та науково-технічних робіт у Львівській області

	Відсотків до підсумку
	2005	2009	2010	2011/2005	2011/2010	2011/2005	2011/2010
держбюджет	49,4	63,1	59,1	9,69	4,06	93,84	16,47
кошти місц. бюджетів	0,7	0,7	0,4	0,24	0,22	0,06	0,05
позабюдж.фонди	0,1	0,1	0,1	0,00	0,00	0,00	0,00
власні кошти	0,8	2,8	4,3	3,51	1,47	12,33	2,15
кошти вітчизн. замовників	38,6	22,7	31,9	6,74	9,16	45,40	83,95
кошти іноз.замовників	5,9	6,7	2,7	3,23	4,03	10,41	16,22
інші джерела	4,6	3,9	1,6	3,00	2,33	9,00	5,42
Разом	100,0	100,0	100,0	26,40	21,26	171,03	124,26

Відповідно до розрахунків за формулою 2.1 отримаємо: % та %, - це означає, що в 2011 році порівняно з 2005 р. та 2010 р. структура обсягів фінансування за джерелами надходження в середньому змінилась на 3,77% та 3,04% відповідно.

Дещо різкіше реагує на зміну структури квадратичний коефіцієнт абсолютних структурних зрушень (формула 2.2). По ньому ми отримали такі значення: % та %, - це означає, що середній квадрат зміни структури фінансування за джерелами в 2011 р. порівняно з 2005 та 2010 роками становив 12,22% та 8,88% відповідно.

Аналіз зміни структури явищ полягає у визначенні узагальнюючих показників структурних зрушень. До найбільш поширених показників належать:

§ інтегральний коефіцієнт структурних зрушень (Гатєва):

, (2.3)

де , - питомі ваги градації двох структур;

§ індекс структурних відмінностей Салаї:

, (2.4)

де - число складових явища.

Індекс Салаї та інтегральний коефіцієнт структурних відмінностей Гатєва володіють більш досконалими аналітичними властивостями, аніж лінійний та середньоквадратичний показники структурних зрушень, оскільки варіюють в межах від 0 до 1. Чим більше значення показників наближається до 0, тим менші зрушення і відмінності між ознаками в структурі.

За результатами порівняння структури фінансування наукових та науково-технічних робіт у Львівській області в 2011 році порівняно з 2005 та 2010 роками на основі індексів Салаї та Гатєва ми отримали (табл. 2.2):

Таблиця 2.2.

Коефіцієнти Салаї та Гатєва у розрахунку структурних зрушень в джерелах фінансування наукових та науково-технічних робіт у Львівській області [розраховано за даними табл. 2.1 ]

Показник	2011 рік щодо 2009 року	2011 рік щодо 2010 року
Коефіцієнт Гатєва	0,142	0,117
Коефіцієнт Салаї	0,361	0,034

Отже, виходячи з того, що вище описувані показники набувають значень в межах від 0 до 1, то ми робимо висновки про те, що у структурі фінансування наукових та науково-технічних робіт у Львівській області у 2011 році ні порівняно з 2010 р., ні з 2005 р. не відбулось значних структурних зрушень.

У структурі виконаних власними силами наукових та науково-технічних робіт у 2011 р. переважали фундаментальні дослідження (36,2%), хоча у 2008-20010 р. найбільші частки припадали на розробки. У 2011 р. до розробок віднесено 35,0%, дещо більше 20% - це прикладні дослідження, решта - 8,7% - науково-технічні послуги (рис. 2.4):

Рис. 2.4. Структура наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами наукових організацій Львівщини у 2011 році

Джерело: побудовано за даними [16, с. 8]

У розрізі галузей наук найбільше було виконано робіт власними силами наукових організацій Львівщини у технічній сфері - 76028,5 тис. грн. (25,4%), у фізико-математичному напрямку - 41451,5 тис. грн. (13,8%) та сільськогосподарському - 25638,3 тис. грн. (8,6%) [9, с. 58].

Загальна кількість виконаних розробок у Львівській області в 2011 р. становила 1990 одиниць (2034 у 2010 р.; 2233 - у 2008 р.; 2321 - у 2005 р.). Серед них зі створення нових видів виробів - 258 одиниць (серед яких 114 одиниць техніки), 187 технологій, з яких 82 ресурсоощадні; також загальна кількість розроблених технологій становила в 2011 р. 187 одиниць (у 2010 р. 286 од., в 2009 р. 317 од); виведено 69 сортів рослин та порід тварин, та розроблено 386 нових методів і теорій (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Кількість та структура виконаних наукових розробок за видами у Львівській області в 2010 році

Джерело: побудовано за даними [11, с. 62]

Важливим показником у науковій діяльності є не так обсяг розроблених та виконаних наукових робіт (фундаментальних та прикладних досліджень, розробок тощо), а їх практичне впровадження з метою отримання економічного ефекту - зменшення витрат виробництва і - як результат - отримання більшого прибутку; підвищення якості продукції; зменшення відходів виробництва; зниження рівня викидів тощо.

Загальна кількість закінчених і робіт в 2011 р. становила в області 1083 одиниці, з яких 155 одиниць виробів (у т.ч. 69 од. техніки) та 111 технологій ( з яких 55 ресурсозберігаючі).

...