Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКООПСПІЛКИ

«ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ»

Інститут економіки, управління та інформаційних технологій

Форма навчання: денна

Кафедра економічної теорії та прикладної економіки

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни «Економічна теорія»

Керівник В. О. Шаповалов

Виконав студент гр. МЕ-21

Напряму підготовки 6.030503

Члени комісії: Гайдай Валентин Павлович

Номер ІНП: 142608156

Керівник: Шаповалов Віталій Олегович, к.е.н., доцент.

Полтава - 2016



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СУТНОСТІ СУЧАСНОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ

1.1 Сутність та причини виникнення фінансових криз в ринковому господарстві

1.2 Характеристика сучасної світової фінансової кризи та її наслідки

РОЗДІЛ 2. СПЕЦИФІКА ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

2.1 Причини кризових явищ в економіці України на сучасному етапі

2.2 Наслідки світових фінансових криз на економічний стан України

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

3.1 Світовий досвід боротьби з наслідками фінансових криз

3.2 Удосконалення антикризової політики держави в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Фінансові кризи стають домінантною ознакою сучасного світогосподарського розвитку, що здійснюють вплив на мікро- і макроекономічну динаміку, функціонування транснаціональних компаній і банків, діяльність національних та інтеграційних фінансових систем, слугують своєрідним тестом на їх здатність протистояти внутрішнім і зовнішнім шокам та використовувати нові можливості для оновлення. Адаптація суб'єктів економічних відносин до умов нестабільного глобального середовища суттєво корегує їхню ринкову мотивацію, змінюючи масштаби й структуру міжнародних товарних і фінансових потоків. При цьому відбуваються глибокі модернізаційні структурні зміни національних економік практично всіх країн світу.

Разом із тим, безпрецедентна фінансово-економічна ситуація, що склалася внаслідок кризи 2008-2010 рр., актуалізує дослідження напрямів інституційної консолідації різнорівневих суб'єктів національних фінансових систем з метою адаптації до викликів фінансової глобалізації. Зокрема, подолання наслідків указаної кризи в Україні вимагає ретельного вивчення, узагальнення та імплементації ефективного міжнародного досвіду трансформації національних фінансових систем, розробки власних шляхів стабільного розвитку. Тема фінансової кризи на сьогодні є дуже актуальною, тому що не знаючи причин кризи в Україні, неможливо знайти шляхи до її подолання.

Дослідження проблематики фінансових криз відображено у наукових публікаціях таких вчених: В. Ковалев, П. Стецюк, О. Тивончук, О. Барановський. Значну увагу приділено питанням фінансових процесів суб'єктів господарювання в умовах кризового стану, які розглянуто в наукових працях Л. Абалкіна, В. Геєця, Б. Кваснюка, М. Чумаченко та ін. Проблеми банківських криз досліджено у наукових працях І. Бланк, В. Богомолова, А. Богомолової, Дж.К. Ван Хорн, І. Кованкадзе, І. Ларіонова, І. Макаренко, К. Мараховської, О. Терещенка, Р. Хіт.

Метою курсової роботи є аналіз особливостей розгортання фінансової кризи в сучасній ринковій економіці. Для досягнення поставленої мети у курсовій роботі виконано наступні завдання:

- розглянуто сутність та причини виникнення фінансових криз у ринковому господарстві;

- досліджено характеристики та наслідки сучасної світової фінансової кризи;

- охарактеризовані причини кризових явищ в сучасній економіці України;

- досліджено наслідки світових фінансових криз на економічний стан України;

- розглянуто світовий досвід боротьби з наслідками фінансових криз;

- визначено шляхи удосконалення антикризової політики держави в Україні.

Об'єктом дослідження курсової роботи є фінансово-економічні кризи ринкового господарства. Предметом курсової роботи є дослідження особливостей фінансових криз у сучасній ринковій економіці.

Методологічну й теоретичну основи дослідження складають фундаментальні положення економічної теорії стосовно фінансової кризи, наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених з питань циклічності розвитку ринкового господарства, виникнення та розповсюдження фінансової кризи.

Інформаційною базою курсової роботи стали зарубіжні та вітчизняні спеціальні літературні джерела, Закони України, матеріали Державної служби статистики України, експертні оцінки, інформаційні матеріали міжнародних організацій (Організації економічного співробітництва та розвитку, Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Банку міжнародних розрахунків, Світової федерації бірж, Міжнародної фінансової корпорації), аналітичні матеріали на електронних носіях, наукові статті.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних інформаційних джерел. Загальний обсяг роботи становить 45 сторінок, містить 1 таблицю та 4 рисунки. Для написання використано 27 інформаційних джерел.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СУТНОСТІ СУЧАСНОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ

1.1 Сутність та причини виникнення фінансових криз в ринковому господарстві

Поняття фінансової кризи в науковій літературі трактується неоднозначно, залежно від напрямку досліджень, характеру факторів кризи, що аналізується, тощо. Загалом фінансова криза передбачає виникнення якісних змін в економічній системі, які спричиняють порушення пропорцій у розвитку, його призупинення, видозміни чи руйнування фінансової системи окремих країн або світових ринків у цілому. Фінансова криза є тією точкою відліку, з якої економічна система зазнає змін, оскільки фінансовий ринок є найбільш точним індикатором стану економіки [1].

Отже, під фінансовою кризою розуміється різке погіршення стану фінансового ринку внаслідок реалізації накопичених ризиків під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, що спричиняє порушення його функціонування, зниження цінових показників, погіршення ліквідності й якості фінансових інструментів, банкрутство учасників.

Фінансовою кризою називають також ситуацію, коли центральний банк втрачає валютні резерви і не може обслуговувати внутрішній борг, різко наростає дефіцит державного бюджету, виникає паніка на фондовому ринку, різко падає вартість національної валюти і виникає гіперінфляція.

Фінансова криза - це криза, яка:

- системно охоплює фінансові ринки та інститути фінансового сектору, грошовий обіг і кредит, міжнародні та державні фінанси;

- негативно впливає у середньо- і довгостроковому періоді на економічну активність усередині країни й на динаміку добробуту населення;

Велике значення для з'ясування сутності фінансових криз має їх чітка класифікація. В економічній літературі немає єдиної позиції з цього питання (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Класифікація фінансових криз

Класифікаційна ознака	Різновиди
Ступінь поширення	Глобальні, міжнародні, світові, регіональні, національні, місцеві, галузеві
Сегментація	Грошові, банківські, кредитні, валютні, фондові (біржові), ліквідності, бюджетні, платіжні, інфляційні, інвестиційні, боргові, кризи довіри
Тривалість	Коротко-, середньо- і довгострокові
Перебіг	Швидкоплинні, затяжні
Інтенсивність впливу	Уповільнені, інтенсивні, реактивні
Повторюваність	Разові, перманентні
Зумовленість	Мікроекономічні (зумовлені вадами ведення бізнесу на тих чи інших фінансових ринках), макроекономічні (зумовлені загальним погіршенням бізнес-середовища); екзогенетичні, або екзогенні (зміна цінностей зумовлюється обставинами, що лежать поза діяльністю господарського організму, що є об'єктом кризи); ендогенетичні, або ендогенні (зміна цінностей органічно випливає з існуючого економічного ладу)
Ступінь охоплення фінансових інститутів	Локальні, системні
Стан	Наявні, потенційні; очікувані, неочікувані; передбачувані (закономірні), непередбачувані (випадкові); неминучі
Форма прояву	Внутрішні, зовнішні
Одночасність походження	Одиничні, «кризи-близнюки»
Первинність	Первинні, чергові (повторювані)
Реальність	Дійсні, уявні
Можливість виявлення	Явні, латентні
Характер	Циклічні, структурні, модифіковані, комбіновані, перехідні
Етапи	Кризи, що зароджуються; кризи, що насуваються; кризи, що розвиваються; згасаючі
Імовірність	Малоймовірні, високоймовірні
Можливість діагностування й прогнозування	Діагностовані, недіагностовані; прогнозовані, непрогнозовані
Масштаб	Легка, глибока, фінансова катастрофа
Ступінь розвитку	Гострі, глибокі
Переборність	Переборні (з допомогою внутрішніх сил, із допомогою зовнішніх сил), непереборні
Наслідки	Руйнівні, такі, що гальмують розвиток
Ідентичність	Унікальні, аналогові
Універсальність	Спеціалізовані (криза ринку цінних паперів, валютна криза, банківська криза, криза державного кредиту), універсальні
Стадія	Минулі (попередні), сучасні (поточні), наступні (майбутні)
Можливість трансформації	Трансформаційні, не трансформаційні

*Складено на основі джерела 20

Пояснюючи причини фінансових криз, окремі автори називають багато чинників, які їх викликають і які належать до різних соціально-економічних та інших сфер. Тому потрібне їх наукове групування за певними ознаками. Таке групування запропонували деякі економісти. Найдетальніше його розробив В. А. Ковальов і навів у вищевказаній статті О. І. Барановський. Автор ділить причини фінансових криз на макроекономічні, фінансові, грошово-кредитні та валютні; глобалізаційні; надзвичайні; специфічні, що пов'язані з країнами, які розвиваються; психологічні і ті, що пов'язані з помилками у проведенні економічної політики [2].

П.В. Трунін і М.В. Каменських зазначають, що протягом багатьох років усі епізоди серйозної фінансової нестабільності укладалися в три основні типи: банківські кризи, валютні кризи і кризи на фінансових ринках (у тому числі кризи державних фінансів). Банківські кризи звичайно пов'язують із нездатністю ряду банків виконувати свої зобов'язання або з активним державним втручанням, спрямованим на запобігання виниклим проблемам. Під валютною кризою розуміється така ситуація, за якої спекулятивна атака на валюту призводить до різкої девальвації національної валюти або коли органи державної влади намагаються запобігти девальвації, продаючи золотовалютні резерви або значно підвищуючи процентні ставки. Нарешті, криза на фінансовому ринку полягає у збільшенні мінливості цін на фінансові активи або їх падінні, пов'язаному зі зміною очікувань інвесторів. Іноді дані типи криз можуть відбуватися одночасно, що лише посилює їх негативний вплив на економіку країни [4].

У результаті дослідження вчені поділили всю вибірку криз на наступні підгрупи:

- кризи в індустріальних країнах;

- кризи в країнах з економікою, що розвивається;

- кризи, що характеризуються, насамперед, девальвацією національної ва­люти (не менше 75 % приросту індексу тиску на валютний ринок визначається валютним курсом);

- кризи, що характеризуються, насамперед, значним зниженням золотовалютних резервів (не менше 75 % приросту індексу тиску на валютний ринок по­яснюється зниженням золотовалютних резервів);

- «жорсткі» кризи, за яких значення індексу тиску на валютний ринок перевищує три стандартних відхилення від середнього;

- «м'які» кризи, за яких значення індексу тиску на валютний ринок знахо­диться в інтервалі від 1,5 до 2 стандартних відхилень вище середнього;

- кризи, викликані проблемами в банківському секторі;

- кризи з наступним швидким відновленням економіки, після яких ВВП повертається до тренду протягом двох років;

- кризи з наступним повільним відновленням економіки, після яких ВВП повертається до тренду через три або більше років;

Грошово-фінансова система обслуговує фізичну економіку, є порівняно самостійною, має власні закономірності розвитку. Вона взаємодіє з фізичною економікою. Якщо ця система та її окремі елементи відповідають потребам фізичної економіки, то вона стимулює розвиток останньої. І навпаки, якщо ця відповідність порушується, починаються негативні явища в обох сферах, зокрема фінансові кризи. Чинники, які викликають диспропорції між обома сферами, виникають всередині цих сфер і змінюються під впливом розвитку економіки. У сфері фізичної економіки - це поява нових технологій, нових продуктів, структурні диспропорції, неефективне використання ресурсів тощо. Все це змінює дохідність у різних галузях економіки, викликає міжгалузевий перелив капіталу і, за певних умов, може призвести до фінансових криз[3].

Причини фінансових криз можуть виникати і в самій грошово-фінансовій системі. Такими збудниками можуть бути нестабільність банківської системи країн, наростання частки сумнівних кредитів, посилення інфляції, завищений валютний курс, високі темпи девальвації валюти, зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу, дефіциту платіжного балансу, доларизація економіки, наростання кількості високо ризикованих цінних паперів, особливо деривативів на фондовому ринку.

Фінансову кризу можуть викликати різні збудники, які визрівають в країні в конкретному внутрішньому і зовнішньому соціально-економічному середовищі. Тому вони мають індивідуальні ознаки і їх важко прогнозувати.

Причини фінансових криз, їх збудники визрівають у різних сферах економіки і пов'язані, переважно, структурними та іншими змінами в процесі її розвитку. Проте для виникнення кризи в країні має скластись відповідна ситуація, а збудники - досягти певної сили. Появі фінансових криз сприяють економічна і політична нестабільність, зниження конкурентоспроможності країни, корупція, економічний застій тощо [10].

Фінансова криза проявляється :

- у фінансовому секторі й на фінансових ринках - у різкому зростанні процента, частки проблемних банків і небанківських фінансових інститутів, боргів, що дедалі збільшуються;

- у міжнародних фінансах - у неконтрольованому падінні курсу національної валюти; масовій втечі капіталів з країни;

- у сфері грошового обігу - в різкому некерованому зростанні цін із переходом у хронічну інфляцію;

- у сфері державних фінансів - у різкому падінні величини золотовалютних резервів і державних стабілізаційних фондів;

Будь-яка причина (збудник) фінансової кризи викликає реальну кризу через відповідний економічний механізм. Цей механізм являє собою причинно-наслідкові зв'язки між економічними змінними, які виникають одна за одною, і закінчуються кризою. Кожен збудник здебільшого задіює певний специфічний економічний механізм. Фінансові кризи, як правило, призводять до дисбалансу, рецесії, дефолту, обвалу фондових ринків та політичної напруженості у фінансово-господарському житті, спричиняють банківську паніку серед вкладників, зростання відсоткових ставок, а отже, й ризиків інвесторів. А найголовніше - вони характеризуються крахом багатьох інвестиційних інститутів, адже порушують рівновагу всієї національної фінансово-кредитної системи. Фінансові кризи - велике потрясіння для національної і світової економік. Вони поставили перед економічною наукою важливе завдання - створити систему знань про це явище, озброїти уряди і бізнес відповідними формами і методами антикризової політики, яка б зводила до мінімуму втрати від них.

1.2 Характеристика сучасної світової фінансової кризи та її наслідки

фінансовий криза економіка україна

Міжнародна криза ліквідності, яка набула розвитку в світі, починаючи з 2008 року здобуває дедалі ширших вимірів, розповсюджуючись на грошово-кредитну, фіскальну, соціальну сфери, невпинно погіршуючи соціально-економічне становище країн світу. На сьогодні істиною стає теза, що ера “легких грошей” скінчилась. Багато економік країн світу зіткнулись з проблемами обслуговування великих зовнішніх боргів, що змушує їх проголошувати про власне банкрутство. Масштабне (від 10 % до 40 %) падіння ВВП національних економік дійсно підтверджує геоекономічний феномен кризи.

Основними причинами світової кризи експерти називають надмірно експансивну грошову політику Федеральної резервної системи США, наявність величезного дисбалансу у світовій економіці, зокрема, великий профіцит у зовнішній торгівлі Китаю, значний торговельний дефіцит у США, недоліки системи управління ризиками в інвестиційних банках, недосконалість регулювання фінансових ринків на національному і міжнародному рівнях [8].

Академік Ю. Пахомов, таким чином, пояснює причину виникнення кризи в США: “Спочатку Сполучені Штати дійшли до вищого ступеню комфорту завдяки тому, що країна повністю жила в борг, але це не могло продовжуватися завжди. Іпотечна криза стала початком глобальної фінансової, яка як сніжна грудка зачепила всі галузі глобальної економіки”.

Журнал “Economist” виділяє такі причини виникнення фінансової кризи:

? криза стала наслідком незбалансованого розвитку “Нової економіки”, вартість деривативів (похідних фінансових інструментів) перевищила вартість світового ВВП у рази. Для прикладу в США реальний сектор (промисловість, сільське господарство) складає 20 % ВВП, решту становлять послуги, зокрема фінансові;

? мірилом багатства у світі стала нерухомість; інвестування у цю сферу стрімко зростало, що призвело до кризи боргових зобов'язань за іпотечними кредитами;

? глобалізація економічного розвиту, призвела до швидкого поширення кризи від США до інших країн. Розвиток міжнародної торгівлі, що спричинило інтенсивне переміщення капіталу в країни з більшим індексом дохідності та меншим рівнем ризику;

? глибокі структурні диспропорції у реальному секторі, що вилилось у перевиробництво у деяких галузях світового господарства, там існує надлишок потужностей і робочих місць. ТНК (транснаціональні корпорації) змогли підвищити продуктивність праці без технологічних інновацій за рахунок мобільності факторів виробництва та спекуляцій з доданою вартістю на високотехнологічних товарах.

Сучасна світова криза, що зародилась у США, швидко розповсюдилась на економіки різних країн. На сьогодні можна стверджувати, що кожна з економік світу відчула на собі її негативний вплив, навіть “країни найвищого добробуту”. Враховуючи характер зародження кризи та її специфіку, насамперед найбільше (в абсолютних масштабах) постраждали провідні країни світу з добре розвиненим фондовим ринком (США, Великобританія, Японія, Німеччина), пізніше криза вдарила по тих країнах, де не витримала тиску національна валюта (Угорщина, Україна). Однак слід зазначити, що ряд держав попри весь спектр негативного впливу світової економіки демонструють стійку тенденцію економічного зростання (Індія, Бразилія, Австралія, Польща, Китай).

Фінансова криза у США почалася з іпотечної кризи ще у 2006 року. Головною її причиною було зростання обсягів неповернених житлових кредитів ненадійними позичальниками. Криза стала помітною і почала набирати міжнародних масштабів навесні 2007 року, коли New Century Financial Corporation, найбільша іпотечна компанія США пішла із Нью-Йоркської фондової біржі. На початку 2007 року відбулося різке падіння ринку житла США. У п'ятої частини власників всіх виданих іпотечних кредитів виникли труднощі по оплаті протягом року після їх оформлення. У підсумку, ціни на нерухомість почали падати і банки стали списувати збитки. Склалося замкнене коло: в результаті списання збитків зростали кредитні ставки, знижувалась платоспроможність населення, знижувались ціни на нерухомість, банки списували збитки, і так спочатку [13].

Голова Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу назвав негативні наслідки глобальної фінансово-економічної кризи для Євросоюзу. Він вважає, що криза частково ампутувала потенціал зростання Європейського союзу.

Згідно з даними, які наводить прес-служба Єврокомісії, в 2009 році сумарний ВВП ЄС в перерахунку на душу населення знизився на 4 %, а промислове виробництво впало на 15 % - до рівня 1999 року. З грудня 2008 року число безробітних в ЄС зросло більш, ніж на 7 млн осіб - до 23 млн. При цьому рівень безробіття досяг 10 % - найвищого показника з початку 1990-х років ХХ ст. Дефіцит бюджету в середньому по ЄС складає близько 7 % ВВП, а рівень заборгованості за два роки зріс на 20 %. На сьогодні, вважають експерти, Євро-зона є однією з найбільш слабких зон світової економіки. Причина подібного становища - нездатність країн-членів ЄС провести протягом останніх 20 років необхідні структурні реформи в економіці й соціальному секторі, а також відсутність у зони євро єдиного центру прийняття й реалізації макроекономічних рішень - так званого економічного уряду. В 2009 році “двадцятка” не змогла домовитися про реальні заходи структурного реформування світової економіки, і єдиним шляхом боротьби із кризою став “завал” її грішми. Ситуація погіршується діями міжнародних валютних спекулянтів: відчувши слабість європейської валюти, світовий фондовий ринок почав масовану гру на зниження проти євро [18].

Спостерігається серйозне скорочення обсягів промислового виробництва у Ізраїлі. За даними Асоціації промисловців Ізраїлю, з жовтня 2008 р. до лютого 2009 р. кількість промислових замовлень скоротилася на 10%, що у грошовому еквіваленті дорівнює втратам 3,9 млрд дол. США. Промисловий експорт у січні-лютому 2009 р. склав 4,9 млрд дол. США, скорочення - 5 %, безробіття складає 8 %. Помітно скоротилися обсяги іноземних інвестицій. Найбільш суттєво в умовах кризи постраждали ізраїльські компанії сектору будівництва та нерухомості. Сукупна капіталізація компаній, які входять до профільного біржового індексу “ТА RealEstate 15”, скоротилася на 80 %. Зокрема, падіння вартості основних компаній сектору склало: AfricaIsraelInvestments - 91 %, Gazit-GlobeLtd. - 58 %, ElbitImagingLtd. - 84 %, Housing&Construction - 69 %, JerusalemEconomyLtd - 91 %. Останнім часом поліпшення ситуації відмічається у різних економічних сферах, а саме відзначається зростання комбінованого економічного індексу, зростання обсягів експорту, цін на нерухомість та зростання приватного споживання. Голова Національного банку Стенлі Фішер запевняє, що Ізраїль успішно пройшов дно світової кризи і вже розпочався процес оновлення економіки.

Як зазначалось на початку, світова фінансова криза далеко не у повній мірі відповідає своїй глобальній характеристиці, ряд держав із потужними індустріально-аграрними господарськими комплексами попри увесь спектр негативного впливу світової економіки демонструють стійку тенденцію економічного зростання. Так, зростання ВВП Індії у 2008 році склало 6,8 %, у 2009 році прогнозується близько 5,5 %. Ключовими заходами, що сприяли сталому розвитку індійської економіки та фактичному захисту держави від світової фінансової кризи, є переорієнтація експортно-імпортних операцій в азійському напрямі (зростання частки Китаю у торговельному балансі); фінансова підтримка внутрішнього попиту; реалізація масштабних інфраструктурних проектів [25].

Ще один приклад. Профіцит держбюджету Бразилії у 2008 році склав 3,8 % (ВВП зріс на 5,6 %, у 2009 р. прогнозується 3,2 % ). Головним джерелом нейтралізації впливу світової фінансової кризи на економіку Бразилії є прямі державні інвестиції до реального сектору економіки (машинобудування, сільське господарство), підтримка національних банків та відмова від зовнішнього кредитування.

Аналогічно можна сказати і про економіку Австралії, яка орієнтована насамперед на експорт сировини і залишається критично залежною від коливань світового фондового ринку. Комплекс антикризових заходів уряду й національного банку Австралії дозволили зберегти зростання національної економіки (за прогнозом National Australia Bank (NAB) приріст ВВП Австралії в 2010 році буде складати 3,5 %). Австралійський уряд гарантував зовнішні та внутрішні виплати комерційних банків, фактично взявши під свій контроль банківську сферу в державі. Для стимулювання внутрішнього ринку, підвищення купівельної спроможності населення в 2008 році через механізм пільгового кредитування та прямих державних субсидій урядом Австралії було витрачено 7,3 млрд дол. США.



РОЗДІЛ 2. СПЕЦИФІКА ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

2.1 Причини кризових явищ в економіці України на сучасному етапі

Проблема нестабільності валютно-фінансової системи України має досить специфічні характеристики. З одного боку, кризові явища пов'язані з моделлю економічного розвитку держави та можливостями здійснення відчутних економічних реформ, з іншого - нестабільність у валютній сфері характеризується проблемами внутрішньої та зовнішньої боргової залежності країни. Основні тенденції розвитку останнього десятиліття, навіть із невдачами у перебігу економічних реформ, у цілому підтвердили обраний теоретичний підхід до ринкових перетворень: східноєвропейські та прибалтійські країни, де було реалізовано найважливіші пункти стандартної програми міжнародних фінансових організацій, змогли порівняно швидко подолати трансформаційну кризу. Водночас менш сумлінні й послідовні у здійсненні запропонованої програми країни СНД, зокрема Росія та Україна, ще й досі продовжують боротися за оздоровлення економіки [7].

На думку вчених, фінансова криза містить такі елементи, як різке падіння цін на активи, масове банкрутство як у фінансовому, так і не фінансовому секторі та порушення діяльності валютного ринку.

Криза, яка нині зароджується у валютно-фінансовому, банківському, виробничому та інших секторах економіки України не є кризою в її канонічному розумінні, адже за своєю специфікою вона не є циклічною. Це відбулося через низку об'єктивних політичних і економічних чинників, зокрема, зниження інвестиційної активності яке спричинило:

- обмеженість інвестиційних ресурсів товаровиробників через збільшення коштів для фінансування затрат на оплату праці (у зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної плати);

- зростання соціальної складової у державних видатках, що значно зменшило порівняно з минулим роком обсяг державних інвестицій та, відповідно, позначилось на інвестиційній діяльності окремих галузей економіки;

- пасивність великого бізнесу у прийнятті інвестиційних рішень до закінчення процесу реприватизації, а також через скасування податкових пільг для суб'єктів господарювання спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку.

Криза як специфічна фаза циклу, що характеризується порушеннями рівноваги, зміною звичного устрою або функціонування, є прогнозованою, адже циклічність як така відтворює закономірність розвитку будь якого процесу. Відповідно, криза, викликана об'єктивними циклічними процесами в економіці, не передбачає раптових коливань подібної амплітуди, а, навпаки, характеризується тривалістю фаз зародження та розгортання, які формуються на попередніх етапах.

Слід відзначити, що в Україні кризові явища розвиваються не так за рахунок зовнішніх, як внутрішніх причин [26]. Таких як:

- переважання видатків над доходами;

- значне зростання обсягів зовнішньої заборгованості приватного сектору;

- невиправдано високий рівень доларизації та значні зобов'язання банків в іноземній валюті;

- виникнення дисбалансу між попитом і пропозицією іноземної валюти на міжбанківському ринку, що зумовило зниження курсу гривні;

- неефективна валютно-курсова політика, що спирається винятково на антиінфляційні заходи, наслідком чого стало обмеження інвестиційних можливостей українських підприємств і втрата частини своїх коштів громадянами;

- неконтрольоване зростання імпорту в Україні;

- розгортання кризи ліквідності в банківській системі України;

- зростання недовіри інвесторів до фінансової системи України, що зумовило вивезення капіталу і згортання інвестицій в Україну, відсутність сприятливих умов для зростання ділової активності і розвитку підприємства;

Основною причиною фінансової кризи на українському підґрунті є наслідки прийняття і реалізації бюджету, який має соціальну спрямованість попри задекларовані орієнтири на інноваційно-інвестиційний розвиток України. Таким чином, на сучасному етапі, ризики національної фінансової системи перебувають насамперед у площині бюджетно-боргової сфери [21].

Таким чином, проблеми розгортання кризових явищ в Україні мають досить специфічні характеристики. З одного боку, кризові явища пов'язані з моделлю економічного розвитку держави та можливостями здійснення відчутних економічних реформ. З іншого - кризові явища відрізняються певною специфічністю залежно від сфери їх прояву. Макроекономічні базові показники - рівень інфляції, ВВП, граничні показники як внутрішнього, так і зовнішнього боргу перестають на певний час відігравати роль індикаторів стабільності, найважливішими виявляються настрої чи то спекулянтів, що свідомо йдуть на корекцію курсу національної грошової одиниці, чи вкладників, яких об'єднує так звана «стадна поведінка» [12].

Тенденції в фінансово-економічній сфері України:

1. Критичне гальмування економічного росту. Прискорення падіння реального ВВП починаючи з другої половини 2012 року, яке за підсумками І кв 2015 р. досягло вже -17,2% у річному вимірі, відображає системний та структурний характер кризи, в якій перебуває національна економіка. Темпи падіння промислового виробництва, яке триває вже 30 місяців (з листопада 2012 р.) у 2015 р. зберігаються на критично високому рівні (понад 20,0 % протягом 6 місяців). Найвищі темпи падіння реального ВВП у І кв 2015р. фіксуються у будівництві (-35,3 %), добувній промисловості (-29,4 %), переробній промисловості (-25,6 %), оптовій та роздрібній торгівлі (-24,8%).

2. Різке підвищення індексу цін виробників - в середньому до 42,5 % за підсумками І півріччя 2015 р., на фоні зниження внутрішнього платоспроможного попиту, утворює ризики збуту на внутрішньому ринку, і відтак - подальше скорочення випуску промислової продукції. Відповідні тенденції ускладнюються фізичною втратою виробничих потужностей у зоні конфлікту на Донбасі, що негативно позначається на внутрішній виробничій кооперації та експортному потенціалі.

3. Набуття тотального характеру збитковості економічної діяльності.

За підсумками 2014 р. великими та середніми підприємствами в цілому по економіці отримано 517,4 млрд грн збитків, а за підсумками І кв 2015р. - 385,9 млрд грн (74,6% від річного обсягу за 2014р.). (рис. 3). Якщо у 2014 р. баланс збитків підприємств досяг за обсягами третини ВВП країни (33,0 %), то у І кв 2015 р. їх обсяг перевищив ВВП (105,0 %). Найбільші обсяги збитків отримано у промисловості (161,4 млрд. грн. у 2014р. та 150,4 млрд. грн. - у І кв. 2015р.), оптовій та роздрібній торгівлі (129,2 млрд. грн. та 75,4 млрд. грн. відповідно), операціях з нерухомим майном (99,6 млрд. грн. та 42,6 млрд. грн. відповідно), професійній, науковій та технічній діяльності (98,0 млрд. грн. та 29,2 млрд. грн. відповідно. Підприємства сфери фінансовій діяльності у 2014р. отримали в цілому прибуток до оподаткування у обсязі 36 млрд. грн., а за підсумками І кв 2015 р. збиток обсягом 45,5 млрд. грн.

4. Втрата інвестиційної привабливості в умовах зовнішньої агресії. Воєнна загроза, макроекономічна нестабільність, різка втрата купівельної спроможності як населенням, так і корпоративним сектором, виступають базовими факторами згортання інвестиційної активності інвесторів. Так, зниження капітальних інвестицій в основний капітал у 2014 р. досягло 24,1 % відносно 2013 р. У І кв 2015 р. падіння цього показника продовжилось і склало -14,8 % відносно і так невисокої бази І кв 2014 р. Додатковим фактором є погіршення умов конкуренції та доступу на зовнішні фінансові ринки. Традиційне домінування іноземного інвестування у фінансовий сектор та ринки нерухомості на сьогодні обмежується об'єктивними проблемам розвитку таких секторів економіки та не відповідає інтересам держави стосовно модернізації національної економіки.

5. Загрозливе зниження платоспроможного попиту населення. Так, реальні обсяги кінцевих споживчих витрат у І кв. 2015 р. знизились на 15,4 % відносно аналогічного періоду 2014 р. У 2012 - 2013 рр. навіть при падінні ВВП утримувалось незначне зростання кінцевих споживчих витрат.

З середини 2014 р. реальна середньомісячна заробітна плата в Україні знижується, що в умовах надвисокого рівня інфляції (48,1 % у І півр. 2015 р.) підриває купівельну спроможність та суттєво погіршує добробут і рівень життя переважної більшості громадян країни. Причому втрата доходів громадян різко погіршилась з початку 2015 р. внаслідок різкої девальвації. Якщо у січені-червні 2014 р. індекс зниження реальної зарплати склав -0,4% відносно відповідного періоду 2013 р., то падіння у І півр 2015 р. прискорилось до 23,9 %. Показовим при цьому є те, що І півр 2015 р. падіння реальної зарплати було найвищим у Луганській області (-37,5%) а найменшим - в Донецькій області -17,4%. Загострює проблему зниження доходів невідповідність сучасним умовах базових соціальних стандартів - прожиткового мінімуму, мінімальної зарплати, за якими реалізується державна соціальна політика. Відповідна неспівставність генеруватиме високий рівень соціального напруження та невдоволення.

6. Нарощення тінізації економіки. За даними Мінекономрозвитку середній рівень тіньової економіки у 2014 р. зріс до 42,0 % від офіційного ВВП2 0. Такий рівень є критично високим та не відповідає середньому рівню тіньової економіки для країн, що розвиваються (32,0 - 35,0 % від ВВП). На таку динаміку впливали такі фактори як: макроекономічна нестабільність, панічні настрої, різке зростання збитковості, виникнення псевдо-суверенних утворень в Криму та Донбасі, які посилили контрабандні потоки.

7. Вимушена мілітаризація економіки. Загалом у 2015 р. на сектор безпеки буде спрямовано понад 80 млрд. грн. (проти 55,8 млрд. грн. у 2014 р.). Ці видатки становитимуть майже 16,0 % загальних видатків бюджету України та близько 5,0% ВВП України. Попри те що ці ресурси спрямовуватимуться не лише для стримування поточних загроз, а й для розвитку оборонного виробництва, зберігається небезпека поглиблення дисбалансу співвідношення військового та цивільного секторів економіки. Подальше нарощування видатків на сектор безпеки означатиме для України встановлення режиму економіки воєнного часу. Переорієнтація ресурсів на оборонні потреби зумовлює ризики обмеження джерел розвитку інших сегментів економіки. А отже, спрямування значних фінансових, матеріально-технічних і людських ресурсів у сектор безпеки має узгоджуватись із стратегією розвитку цивільної економіки [22].

2.2 Наслідки світових фінансових криз на економічний стан України

Постійні кризові прояви свідчать про помилки реформування та необхідність подальших трансформацій вітчизняної економічної системи. У зв'язку з цим було проаналізовано етапність накладання кризових явищ на розвиток економіки країни.

За часів незалежності України економіка тривалий час перебувала в стані кризи, тому виокремлюємо етапи найбільш характерних проявів криз в економіці України з виділенням характерних рис та наслідків їх подолання (табл. 2.1):

Перший етап - реформування економічної системи (1996-2000 роки). За результатами революційних перетворень ряд галузей господарського комплексу Україні знаходилися на межі зникнення, а саме: легка промисловість, виробництво будівельних матеріалів, деревообробна і целюлозно-паперова, машинобудівна, хімічна і нафтохімічна галузі. Ситуація потребувала невідкладних змін у політиці держави. Тому на вказаному етапі було здійснено ряд важливих реформ загальнодержавного значення: приватизаційна, грошова, лібералізації цін, конституційна, аграрна, інституційна [5].

На цей період припадає проведення масової приватизації в Україні, яка мала ряд негативних наслідків через: невдалу сертифікатну приватизацію, відсутність антимонопольного законодавства, стратегічних державних прорахунків, низький рівень інформатизації суспільства. Відбувся перелом у реформуванні відносин власності. Набрав силу активний і незворотний процес розширення корпоративного та приватного секторів економіки. Станом на 1 січня 1999 р. форму власності змінили 61,8 тис. підприємств, у тому числі за період з 1994 по 1999 р. - 50,3 тис. На початок 2001 р. понад 70% загального обсягу промислової продукції вироблялося на недержавних підприємствах. Проведена приватизація сприяла задоволенню інтересів корпоративних інвесторів, а не держави і суспільства.

Таблиця 2.1

Етапи кризових проявів в економіці України

Етапи становлення економіки України	Види криз в економіці України	Світові економічні кризи	Характер впливу світових економічних криз	Наслідки перебігу світових економічних криз для України
Реформування економічної системи (1996-2000 роки)	Економічна; політична; демографічна; технологічна; соціальна; міжнародна	Азіатська і Російська кризи (1997-1999 р.)	Негативний	Девальвація гривні, інфляція, кон'юнктурні зміни на ринку
Гетерогенного зростання економіки (2001-2008 роки)	Економічна; політична; соціальна; міжнародна; технологічна;	Криза у США (2008 р.)	Негативний	Нестабільність банківської системи, дефіцит фінансових ресурсів, відтік іноземного капіталу, зупинка іпотечного ринку, девальвація гривні, спад виробництва і реалізації експортної продукції
Економічного спаду (2009- донині)	Економічна; політична; соціальна; міжнародна; технологічна

*Складено на основі джерела 15

У 1995 році з метою стабілізації фінансової системи за підтримки МВФ було проведено грошову реформу і введено в обіг національну грошову одиницю - гривню, у співвідношенні 1 гривня : 10 000 карбованців. Як результат проведених реформ, у 1999 році економіка України відновила позитивну динаміку і ВВП вперше за останні 10 років зросло на 6%. Підвищилися основні показники, що характеризують сферу виробництва: промисловість - на 12,9%, сільське господарство - 7,6%, інвестиції - на 11,2% [6].

В Україні склались такі внутрішні передумови розповсюдження негативного впливу криз: нестійкість банківської системи, як наслідок швидкого нарощування комерційних банків в Україні в 90-х роках, низький рівень банківських фахівців та управлінців, поступове застосування жорсткіших стандартів кредитування, кредитування інсайдерів і спекулятивних операцій; низький рівень бюджетних доходів внаслідок спаду виробництва та надмірні державні витрати порівняно з розмірами ВВП (38% у 1994-1997 роках) та державним інвестуванням (менше 2% у 1997 році), які стали поштовхом до високої інфляції; фінансування дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх і зовнішніх запозичень (у 1997 році за рахунок ОВДП фінансувалося 71% дефіциту бюджету); нагромадження державного боргу, зростання заборгованості як внутрішньої (12,9 млрд. грн. або 6,45 млрд. дол. США) наприкінці 1997 року), так і зовнішньої (17,8 млрд. грн. або 8,9млрд дол. США)); низький рівень валютних резервів [15].

Другий етап - гетерогенного зростання економіки (2001- 2008 роки). Лише на межі XX і ХХІ століть вдалося стабілізувати економіку й навіть досягти невеликого її зростання. До позитивних тенденцій цього періоду слід віднести: погашення заборгованості бюджетникам та з соціальних виплат, активізацію інвестиційної і кредитної діяльності, зростання експортного потенціалу національної економіки (експорт склав 60% від ВВП), зменшення зовнішнього боргу, зміцнення бюджетної дисципліни, зростання реальних доходів населення, стабільність національної грошової одиниці, зниження рівня безробіття до 6,5% на початок 2008 року, зниження рівня абсолютної бідності від 70,6% у 2000-му до 12,6% у 2008 році. Рівень добробуту населення зріс у два рази, а у світовому рейтингу ВВП на душу населення Україна перемістилася з 109-го на 95-е місце.

Відбулося зростання основних економічних показників, зокрема за 2001 рік порівняно з попереднім роком: обсяг валового продукту зріс на 9,1%; промислового виробництва - на 14,2%; сільськогосподарського - на 9,9%. У цей період набули розвитку такі сектори економіки, як оптова та роздрібна торгівлі, професійних і фінансових послуг, міжнародного і національного туризму, біржова торгівля, будівництво, сільське господарству, сільськогосподарське машинобудування та інші.

Визначені такі наслідки перебігу даної світової кризи для України: скорочення обсягу прямих іноземних інвестицій; зменшення рівня споживання українським населенням; зниження темпів нарощення фінансових операцій; зниження ділової активності суспільства; скорочення обсягу виробництва кредитно залежними підприємствами; спад промислового виробництва в машинобудуванні - мінус 52,2%, металургії - мінус 39%, в іншій не металургійній продукції - мінус 44,7%, хімічній та нафтохімічній промисловості - мінус 31,9%, транспорті - мінус 30%, будівництві - мінус 53,6% до обсягу 2008 року; зниження конкурентоспроможності продукції вітчизняної промисловості; скорочення обсягів іпотечного кредитування та заморожування будівництва [15].

Третій етап - економічного спаду (з 2009 року - донині). Світова економічна криза 2008 року болісно зачепила майже всі галузі економіки України, тисячі компаній і мільйони громадян. Вона загострила результати бездіяльності останніх років. У другій половині 2008 року почався різкий спад промислового виробництва, будівництва, прискорилася інфляція, різко змінився курс національної валюти, що викликало паніку серед населення, яке почало масово забирати з банків свої заощадження. Аналогічні процеси продовжувалися і в першій половині 2009 року, що визначило загальне падіння ВВП у розмірі 15% (промислового виробництва - на рівні 21,9%, зокрема знизились обсяги виробництва в машинобудуванні - на 52,2%, металургії - на 39%, іншій металургійній продукції - на 44,7%, хімічної та нафтохімічної промисловості - на 31,9%, транспорту - на 30%, будівництва - на 53,6% до обсягу 2008 р.).

На зазначеному етапі за результатами наслідків світової економічної кризи 2008 року в економіці України проявилися негативні процеси, а саме: скорочення обсягів виробництва, зниження інвестиційної активності. Втрати української економіки зумовлені неефективною структурою останньої і високим рівнем залежності від кон'юнктури на світових ринках, низьким рівнем конкурентоспроможності технологічно відсталих підприємств. На цьому етапі українські товари втратили більшість світових ринків.

Таблиця.2.2

Висновки щодо впливу світових економічних криз на становлення економіки України

Кризи в економіці	Висновки за результатами впливу світових економічних криз на економіку України
Криза СРСР	1. Неврахування наукового потенціалу і неефективне управління державними підприємствами та індустріальними гігантами призвело до руйнування економічного потенціалу. 2. Збільшення державного апарату управління викликало перенавантаження державного бюджету та деформації економічної структури. 3. Відсутність законодавчого та інституціонального забезпечення, регламентації економічної діяльності призвели до «тінізації» економіки. 4. Відсутність сприятливого інвестиційного клімату стримувало технологічне оновлення промисловості і сільського господарства. 5. Порушення економічних зв'язків між країнами колишнього СРСР визначило необхідність диверсифікації та переорієнтації діяльності вітчизняних підприємств. 6. Ігнорування інтересів українського народу спричинило глибоку соціальну кризу.
Латиноамериканська (Мексики, Бразилії, Аргентини) криза	Низький рівень інтеграції і закритість економіки, відсутність тісних міжнародних взаємозв'язків убезпечило економіку України від негативного впливу перебігу цієї світової економічної кризи. Зростання рівня інтеграції країни у світовий простір призводить до збільшення ймовірності виникнення і поширення негативного впливу світових економічних криз.
Криза в країнах Південно-Східної Азії та Росії	1. Випуск високоприбуткових короткострокових облігацій не є ефективним засобом покриття дефіциту державного бюджету. 2. Високий рівень співвідношення короткотермінового боргу до валютних резервів підвищує ймовірність прояву фінансових криз. 3. Незавершеність реформ та лібералізація фінансових ринків підвищують чутливість економіки до нестабільності на світових фінансових ринках.
Криза в США 2008 року	Існує гостра необхідність посилення вимог банків до приватних і корпоративних позичальників. Розробка системи моніторингу частки високо ризикованих інвестицій у кредитному портфелі вітчизняних банків. Низький технологічний рівень виробництва на вітчизняних підприємства унеможливлює конкурентоспроможність на світових ринках.

*Складено на основі джерела 15

За наслідками кризи 2008 року відбувся різкий спад як експортних так і імпортних операцій. Таке різке коливання зумовлено кількісними й якісними зміна попиту на світовому ринку. Воно негативно вплинуло на економіку, оскільки впали доходи експортно-орієнтованих підприємств, які є основними платниками податків і роботодавцями у великих промислових регіонах. Інші види економічної діяльності, орієнтовані на внутрішній ринок, позитивно впливали на динаміку ВВП. Але проблема полягає в тому, що власне виробництво забезпечує лише дві третини товарних ресурсів країни, а решта завозила з-за кордону за рахунок зовнішніх джерел і позик. На цьому етапі, за відсутності структурних реформ, відзначена стагнація вітчизняної економіки [17].

Сучасний стан економіки України супроводжується гострою загальноекономічною кризою. При таких соціально-економічних умовах неможливо досягти відповідного рівня ефективності виробництва, отримати максимальний прибуток, бути лідером у жорсткій конкурентній боротьбі.

В умовах, коли джерела швидкого зростання до кризових років вичерпано, єдиний шлях виходу України на траєкторію сталого розвитку - це рішучі й всеосяжні реформи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності економіки. Досягнення стабільного стану економіки вимагає розробки дієвих механізмів і підходів, які б дали змогу підвищити ефективність виробництва, створити сприятливі інвестиційні умови, забезпечити конкурентоспроможність продукції на світових ринках [24].



РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

3.1 Світовий досвід боротьби з наслідками фінансових криз

Глобальна фінансова криза, що виникла у 2008 р., є найгострішою кризою з часів «Великої депресії» та має системний характер. У ній криза фінансового сектору США поєдналася з кризою міжнародних грошово-кредитних відносин. Ситуація ускладнилася також радикальними змінами у структурі економіки світу: відбулося надмірне розширення фінансового сектору та сфери послуг, зокрема її розважального сегменту. Це підтверджується тим, що лише 2-3% світових фінансових операцій пов'язані з реальним сектором економіки.

Група країн, що розвиваються, показала сповільнення росту ВВП з 8,1% в 2007 р. до 1,9% в 2009 р., що свідчить про менш руйнівний вплив кризи. Проте такі дані узагальнюють низку протилежних тенденцій - від стабільно позитивної динаміки ВВП в країнах Східної та Південної Азії, до глибокого кризового спаду в країнах Центральної та Східної Європи, який становив за підсумками 2009 р. для Болгарії - 5%, Росії - 7,9, Естонії - 14,1, України - 15,1, Латвії - 18%.

Скорочення частки розвинутих країн у світовому обсязі виробництва з 75 до 55% за паритетом купівельної спроможності, на користь «економік зростання», станом на 2010 р. визначило тенденцію до зміни балансу сил у світовій економіці.

В умовах відновлення економіки країни з високим рівнем доходу до середини 2011 р. суттєво підвищили темпи зростання виробництва та зовнішньої торгівлі, а за обсягами ВВП вийшли на докризовий рівень, переважно завдяки стимулюючим заходам урядів. Країни, що розвиваються (за виключенням низки перехідних економік Європи та Центральної Азії), перевищили основні економічні показники 2007 р., в першу чергу, завдяки розширенню своїх внутрішніх ринків [11].

Найбільше Світова криза вдарила по країнах Європейського Союзу. Найбільш ураженими виявились економіки Греції, Ірландії, Португалії та Іспанії. Негативні наслідки фінансово-економічної кризи простежуються, в першу чергу, через збільшення державного боргу та бюджетного дефіциту. Це обумовлено тим, що постраждалі держави зазнали скорочення доходів бюджету при одночасній необхідності підвищення державних витрат. Така ситуація підриває здатність держав ЄС виконувати свої соціальні зобов'язання та забезпечувати відповідний рівень життя громадян. Збільшення витрат у той час, коли доходи зменшуються на невизначений період, є складним питанням. Збільшення дефіциту бюджету може призвести до непомірних обсягів державного боргу, що у свою чергу загрожує дефолтом цих країн [23].

Тому було прийняте рішення стосовно застосування наступних заходів протидії кризі:

- відмова від протекціоністських заходів держави;

- створення глобального механізму регулювання міжнародних ринків;

- збільшення «портфеля» МВФ на 500 млрд. дол.;

- інвестиції в модернізацію економіки;

- випуск єврооблігацій, гарантованих ЄЦБ і країнами-членами;

- направлення 75 мільярдів євро в екстрений стабілізаційний фонд Євросоюзу;

- виділення 5 мільярдів євро на енергетичні проекти;

- форсування стратегічної співпраці з 6 республіками колишнього СРСР, східних сусідів ЄС.

Вже кінець 2009 року та 2010 рік відзначилися позитивними процесами в економіці ЄС у вигляді поступового виходу з кризи, сповільненням падіння економічних показників та загальним покращенням фінансово-економічного клімату.

Згідно з Європейським планом економічного відновлення, через бюджет ЄС та Європейський інвестиційний банк у 2009-2010 рр. здійснено інвестицій загальним обсягом близько 2% ВВП ЄС, що відповідає 200 млрд. євро .

Загалом, за оцінками на основі змін у балансах бюджетів держав-членів ЄС, у 2009-2010 рр. сукупні обсяги державної підтримки економіки ЄС, включаючи механізми автоматичної стабілізації (виплати служб зайнятості, ринкові інтервенції і т.д.), склали близько 5 % ВВП (4,5 % - у зоні євро). Хоча у 2008 р. Європейським планом економічного відновлення було передбачено мінімальний рівень фіскального стимулювання на рівні 1,5 % ВВП. Заходи фіскальної політики, проведені ЄС і державами-членами Спільноти у 2009 та 2010 рр., додали до динаміки ВВП ЄС 0,5- % і 0,3-0,6% зростання відповідно.

Отже, фінансова криза 2008-2009 років найбільше вдарила по економіках розвинених країн, зокрема Європейського Союзу (Греції, Ірландії, Португалії, Іспанії). Країни, що розвиваються зазнали порівняно менших наслідків (проте дана тенденція не стосувалася держав, що утворюють СНД). З метою протидії кризі було проведено низку заходів щодо економічного відновлення: фіскальне стимулювання, направлення та використання коштів стабілізаційних фондів, інвестування у модернізацію економіки, створено стратегію глобального регулювання міжнародних ринків та інше.

Розглянувши наслідки впливу світової фінансової кризи на економіки різних країн та методи боротьби із нею урядами цих країн, можна виділити низку закономірностей: антикризові заходи спрямовані на підтримку реального сектору економіки мають більш дієвий характер, захист банківської системи є більш результативним у поєднанні із захистом (а саме гарантуванням урядом виплат) населення, соціальні програми у першу чергу повинні бути спрямовані на підвищення купівельної спроможності населення. Саме така політика відображена у антикризових заходах тих держав, які забезпечили зростання національних економік у період світової кризи.

...