Національна економіка України, що сьогодні вже набула ключових характеристик, притаманних економічній системі суверенної держави, пройшла непростий шлях свого становлення і розвитку, що були невіддільними від ряду принципових передумов. Відомо, що становлення і розвиток власне національної економіки розпочалися на початку 90-х років минулого століття та відбувалися одночасно на фоні політичних трансформацій. [18]

Перші кроки становлення національної економіки України були пов'язані з використанням узагальнених неокласичних теорій ринкової економіки, зокрема, монетаристських. Однак занадто висока соціальна ціна ринкових реформ, розгортання трансформаційної кризи виявили обмеженість «імпортних» рецептів та їх неадекватність умовам незалежної України. Перед вітчизняними вченими-економістами постали складні завдання визначення загальних напрямків ринкової трансформації та принципів розбудови національної економіки з урахуванням історичних та цивілізаційних особливостей України, її національних інтересів у глобальному просторі. На думку багатьох українських вчених-економістів, логіка такої трансформації вимагала здійснення наступних важливих реформ[19]:

· суверенізація економіки. Йшлося не тільки про оформлення її географічних та економічних кордонів, але й становлення конкурентоспроможного національного товарного виробництва;

· поступове та обґрунтоване роздержавлення і приватизація підприємств, в результаті яких мала бути сформованою багатоукладна економіка з різноманітними формами власності, підприємництва та господарювання. Держава мала залишатися власником стратегічних об'єктів суспільного значення;

· формування сприятливих умов для вільного підприємництва та праці, поступова лібералізація ціноутворення і зовнішньоекономічних зв'язків, узгоджена з відповідними структурними зрушеннями;

· досягнення та підтримка сталого та динамічного зростання національної економіки;

· інституціоналізація як процес формування необхідних для економічних перетворень інститутів і передумов. Визначення змісту, напрямів, меж та інструментів економічної політики держави;

· соціалізація та екологізація економіки;

· органічне включення національної економіки в глобальний економічний простір, ефективна інтеграційна політика.[19]

Саме політичні передумови, внутрішнього і зовнішнього характеру визначили можливість становлення і розвитку національної економіки. Побудова і розвиток демократичної держави, формування сучасного громадянського суспільства, рішення щодо розбудови ринкової економіки, оптимізація державних структур управління, підвищення громадянської активності сформували ключові внутрішньополітичні передумови становлення і подальшого розвитку національної економіки.[18]

До зовнішньополітичних передумов функціонування і розвитку національної економіки необхідно віднести відкритість економіки країни, багатовекторність зовнішньої політики, стабільність пріоритетів міжнародного співробітництва та дипломатичних відносин, моніторинг кон'юнктури зовнішніх ринків. Ці передумови визначають саму можливість становлення, функціонування і розвитку національної господарської системи на основі створення зовнішніх умов господарювання в країні, окремих регіонах, сферах та галузях економіки. Це важливо і тому, що окремі країни, відчуваючи обмеженість тих чи інших сировинних можливостей для розвитку своїх економік, практично не можуть успішно функціонувати без експортних товарних потоків для задоволення власних потреб у різних товарах і послугах.[18]

Рівень та силу впливу групи політичних передумов на можливість і масштаби, якість та наслідки практики господарювання в економіці конкретної країни можна зокрема охарактеризувати:

· наявністю і ступенем привабливості національної економіки для вітчизняних та зарубіжних інвесторів;

· наявністю гарантій з боку державної і місцевої влади, що забезпечують прибутковість, поверненість та ліквідність результатів вкладення капіталів у господарство країни, її галузей і регіонів.[18]

Таким чином, роль та значення політичних передумов функціонування і розвитку національної економіки полягають у тому, що завдяки цьому з'являється реальна можливість для обґрунтовування необхідності, цілей, завдань, ролі та значення процесів відтворення у господарській системі країни. Ефективно реалізуючи політичні передумови успішного розвитку національної економіки, можна оцінювати цілі, завдання процесів відтворення, виробити адекватну систему пріоритетів та обмежень у соціально-економічній політиці держави, обґрунтувати концепцію розвитку національного господарства.[18]

Іншу, важливу та щільно пов'язану із попередньою групу передумов функціонування і розвитку національної економіки становлять ті, що можуть бути об'єднані в групу економіко-правових передумов. Вони включають у себе, насамперед, відносини власності, організаційно-правові форми господарювання, процеси виробництва, розподілу і перерозподілу, споживання та нагромадження, законодавчу базу, що регулює такі відносини.[18]

Для України, яка володіє значними факторами довгострокового розвитку дуже важливим є створення передумов для раціонального і ефективного використання таких факторів, що містяться у сферах існуючих запасів ряду мінерально-сировинних ресурсів, значного виробничого, науково-технічного потенціалу. Створення системних умов для переходу національної економіки на інноваційну, високотехнологічну, наукоємну модель розвитку, структурної оптимізації, використання існуючих переваг географічного розташування, природно-кліматичних умов становлять обов'язкові передумови ефективного господарювання. [18]

В ряду передумов, що забезпечують ефективність становлення, функціонування і розвиток національної економіки є створення відповідної нормативно-законодавчої бази, що регулює відносини власності, організаційно-правові форми ведення господарства, функціонування реального сектора, фінансово-кредитної системи, внутрішнього ринку і зовнішньоекономічних зв'язків.

Структуруючи необхідні передумови забезпечення ефективного функціонування і розвитку раціональної економіки, важливим є виділення групи організаційних передумов. Зважаючи на складність та багатовимірність феномена національної економіки, побудова системи управління і регулювання економіки на принципах раціональності, стратегічної цілеспрямованості, тактичної гнучкості, структурної гармонійності постає неодмінною передумовою ефективного господарювання. [18]

До складу фундаментальних передумов становлення, функціонування і розвитку національної економіки входить група передумов світоглядного характеру - ідейно-культурні, соціально-психологічні, цивілізаційні. Серед них особливе місце займають менталітет нації, світоглядні позиції, засновані на принципах соціальної справедливості, колективізму, повага до культурних, ціннісних орієнтацій населення, ставлення до процесів глобалізації. Значення і ступінь впливу перелічених передумов може проявлятися безпосередньо, а також опосередковано через вплив на формування практично всіх вищерозглянутих груп передумов становлення, функціонування і розвитку національної економіки.

Слід відмітити, що представлене структурування передумов становлення, функціонування і розвитку національної економіки певною мірою має умовний характер через їх взаємозалежність, а їх перелік - охоплює лише основні із них. У подальшому вони будуть конкретизовані стосовно окремих аспектів розкриття змісту, структури і механізмів національної економіки. Разом з тим важливо наголосити, що вся сукупність існуючих передумов не лише обумовлюють становлення, функціонування та розвиток національної економіки, але й постають як постійно діючі вимоги до вдосконалення і національної економіки, і держави, і суспільства в цілому.[18]

3.2 Функціонування соціально-економічної системи в Україні

Специфіка економічної системи суспільства визначається соціально-економічними виробничими відносинами, які мають складну і багатогранну структуру, що ґрунтується на відносинах власності. Власність визначає суспільний спосіб поєднання робочої сили з засобами виробництва та відповідні стосунки між людьми з приводу привласнення матеріально-речових елементів і результатів виробничого процесу. Одночасно відносини власності зумовлюють історичну специфіку суспільства, його соціальну структуру, пануючу систему політичної та економічної влади.[20]

Соціально-економічні відносини є цілісною, структурно субординованою системою, що постійно розвивається від простого до складного. Основою цього процесу є розвиток продуктивних сил суспільства, їхньої матеріально-речової та економічної структури. При цьому виробничі відносини можуть відігравати двоїсту роль двигуна, що стимулює і прискорює розвиток продуктивних сил, або сили, що гальмує цей розвиток.[20]

Водночас кожна система соціально-економічних відносин має й відносну самостійність, яка формується на основі свідомої діяльності людини, що бере участь у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання створюваних цінностей. Отже, система соціально-економічних відносин формується і розвивається як система свідомо осмисленої функції людини, що органічно поєднує у своїй структурі об'єктивні й суб'єктивні чинники. [20]

Соціально-економічна система в Україні сформувалася у вигляді кланового державно-монополістичного капіталізму. Така неефективна, паразитична модель розвитку держави існує тільки в найбільш відсталих азійських та африканських країнах із транзитивною економікою. Для того щоб трансформувати соціально-економічну систему України, необхідно передусім перейти до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки, кардинально змінити податкову систему і здійснити реформу системи місцевого самоврядування. Такі кроки уможливлять перехід до моделі народного капіталізму, основою якого повинна бути дрібна та середня національна буржуазія, що функціонує у формі сімейного бізнесу і сприяє формуванню національних родів. [20]

Національна буржуазія має розвиватися, насамперед, у малих та середніх містах, містечках та селищах України, де потрібно створити комфортні умови для проживання української титульної нації. Сьогодні ж ми бачимо іншу картину - активне соціально-економічне і культурне життя вирує у мегаполісах, таких як Київ, Одеса, Харків, Дніпропетровськ, Львів. А невеликі населені пункти занепадають і поступово вимирають. Відтак втрачаються українські традиції та культура, посилюється паразитичний характер розвитку капіталу. Україна дедалі більше перетворюється на карнавальну державу, характерними ознаками якої є задоволення гедоністичних потреб суспільства, його деградація та ентропія. Не відбувається продуктивного нагромадження та позитивного використання національного капіталу. Держава та суспільство не ставляться шанобливо до тих своїх громадян, які показують приклади ефективного господарювання і економної поведінки, які не розкошують, а витрачають зароблені гроші на розширення своєї справи та творення повсюдного багатства. На жаль, сьогодні відсутня державна соціально-економічна політика, яка б стимулювала і заохочувала клас національних підприємців до реалізації соціальних проектів, що мають за мету збільшення ареалу заможності та подолання злиднів серед широких верств українського населення. [20]

Наслідком розвитку кланово-корпоративного державного капіталізму в Україні стало те, що сьогодні, по суті, відбувається прихований геноцид щодо української нації, адже щорічно населення нашої країни зменшується на 300-400 тис. людей. Мільйони українців виїхали за кордон і важко працюють там, оскільки не мають змоги реалізувати свій підприємницький потенціал у власній державі. [20]

Для того щоб перейти від гедоністичної до накопичувальної моделі розвитку країни і формування національної дрібної та середньої буржуазії уряд України повинен здійснити такі кроки:

· необхідно запровадити модель директивного (прямого) оподаткування, що передбачає ліквідацію існуючих соціальних фондів (пенсійний, соціального страхування, по безробіттю, від нещасних випадків) і введення єдиного соціально-пенсійного податку. Окрім того, потрібно скасувати податок на додану вартість. З ліквідацією ПДВ збільшиться конкурентоздатність продукції, зруйнуються корупційні схеми, на яких сьогодні побудовано розвиток кланово-корпоративних фінансових груп, суттєво покращаться умови розвитку національної буржуазії, зросте рівень життя громадян. Ліквідації підлягає також податок на прибуток із підприємств, який є абсолютно неефективним. Сьогодні суб'єкти господарювання досконало вивчили та втілили у практику механізми, що дозволяють мінімізувати прибуток і таким чином уникати сплати цього податку. Узагалі, неправомірним є поділ на прямі та непрямі, завуальовані податки (у вигляді відрахувань у різні фонди, мит, акцизних зборів, плати за ліцензії, дозволи і т. ін.). Податкова система повинна бути єдиною, неподільною і простою в оперуванні. Саме така модель оподаткування в Україні розроблена Інститутом трансформації суспільства ще понад 10 років тому, але вона й досі не впроваджена в життя. Необхідно змінити функцію державної податкової адміністрації, яка, будучи карним, репресивним органом, пригнічує розвиток підприємництва в Україні. Податкова адміністрація має стати консультативно-стимулюючою структурою, яка б допомагала підприємцям нарощувати власний бізнес.[20]

В зв'язку з тим, що це є актуальною темою сьогодення, я вирішила провести статистичне дослідження існуючих соціальних фондів, а саме проаналізую єдиний соціально-пенсійний податок, податок на додану вартість і пенсійний фонд за останні 5 років. Також зроблю дослідження зміни коливань курсу валют.

Єдиний соціальний внесок - обов'язковий платіж до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, що справляється в Україні з метою забезпечення страхових виплат. Уведений з 1 січня 2011 року [21]. В таб. 3.1. наведено дані єдиного соціального внеску за останні 5 років.

Таб. 3.1. Розміри єдиного соціального внеску в Україні протягом 5 років[22]

Проаналізувавши дані таб. 3.1., я зробила висновок, що розмір внеску визначається у процентах від заробітної плати (доходу, прибутку) від діяльності і становить - в залежності від класу професійного ризику виробництва - від 36,76 % до 49,7 %. Законодавчі зміни кінця 2015 року торкнулися ЄСВ: запроваджено єдину зменшену ставку 22 % і підвищено максимальну базу нарахування до 25 мінімальних заробітних плат. Тому в таб. 3.1. ми можемо спостерігати збільшення сплати єдиного соціального внеску починаючи з кінця 2015 року по травень 2016 року і є прогнози, що вона буде збільшуватися до кінця поточного року.

Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент) [23]. В таб. 3.2. наведено дані ПДВ за останні 5 років.

Таб. 3.2. Податки на додану вартість в Україні протягом 5 років[36,37,38,39,40]

Проаналізувавши дані у таб 3.2., можу зробити висновок, що податок на додану вартість є одним з найбільш проблемних непрямих податків сучасної податкової системи України, він характеризується своєю рухливістю та мінливістю. Загалом, механізм відшкодування ПДВ у світі на сьогодні не є досконалим, що дозволяє здійснювати тіньові операції і завдає великих труднощів для законослухняних платників податків. Якщо застосувати ставки ПДВ на рівні 20-28%, це може спричинити інфляційні процеси. Проблемою оподаткування є те, що податки встановлені чітко, не враховуючи стан різних верств суспільства. Через це держава не схильна і часто не в змозі відшкодувати ПДВ у відповідний термін і, таким чином, безперервно кредитується за рахунок експортерів.

Пенсійний фонд України - центральний орган виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління системою загальнообов'язкового державного пенсійного забезпечення, проводить збір, накопичення та облік забезпечувальних внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Згідно із законодавством такі виплати йдуть з коштів Пенсійного фонду України [24]. В таб. 3.3. наведено дані надходжень до Пенсійного фонду України протягом останніх 5 років.

Таб. 3.3. Пенсійний фонд України[25,26,27,28,29]

Проаналізувавши дані в таб. 3.3., зробила висновок, що всі кошти до Пенсійного фонду України надходили стабільно, не відхиляючись від потрібної суми всіх виплат, з 2014 по 2015 рік ми можемо спостерігати надлишок коштів, але у зв'язку з економічною кризою, ситуацію в країні, збільшується зовнішня заборгованість і щоб сплатити всі кредити, бюджет Пенсійного фонду України в останні роки зменшили.

· слід негайно ввести державну монополію на виробництво і реалізацію горілчаних та тютюнових виробів, а також на розважальну бізнес-діяльність (нічні клуби, казино, кабаре тощо). Кількість таких закладів потрібно істотно зменшити, вони мають бути зосереджені в певних контрольованих ареалах, бажано за містом. Доходи від цього виду бізнесу повинні належати державі та витрачатися на розвиток культури, спорту, підтримку непрацездатних осіб, програми проти поширення СНІДу і споживання наркотиків.[20]

· важливо перетворити хімічні, нафтохімічні, нафтові, металургійні заводи та гірничо-збагачувальні комбінати у відкриті публічні акціонерні товариства. Ці підприємства є народним багатством, і доходами від їх діяльності повинні користуватися всі громадяни України. Акції таких ВАТ мають відкрито продаватися на фондовому ринку, і жодна фінансово-корпоративна група, фізична чи юридична особа не зможуть сформувати контрольний пакет.[20]

· потрібно запровадити механізми стабілізації фінансової системи та національної грошової одиниці. Ідеться передусім про введення моделі валютного комітету, що передбачає прив'язку гривні до чотирьох основних валют: євро, англійського фунту, американського долара, японської єни. Фактично це означає перехід до системи SDR.[20]

Таб. 3.4. Курс валют в Україні протягом 5 років

Проаналізувавши дані, наведені в таб. 3.4., можу зробити висновок, що валютний курс з 2012 по 2013 рік тримався однієї позначки, не маючи різких змін, але починаючи з січня 2014 року ми можемо спостерігати постійну зміну курсу. Цей стрімкий рух спричинили такі чинники як: зміна політичної та військово-політичної обстановки, темпи зростання ВНП, продуктивності праці, інфляції в різних країнах. Тому що чим вищі темпи інфляції, тим нижчим буде валютний курс валюти даної країни. Відіграє значне місце і роль країни у світовій торгівлі. В наш час ці чинники є постійними, тому ми можемо спостерігати постійно зростаючий валютний курс.

Йдеться не тільки про сьогоднішній стан цих показників, а й перспективи їхньої динаміки в майбутньому. Найнижчий курс долара прогнозують на рівні 20 гривень, а найвищий - 32. Найбільш депресивний прогноз надає компанія «Інвестиційний капітал України» (ICU), одним з власником якої раніше була нинішня глава Нацбанку Валерія Гонтарєва. Цей прогноз інвесткомпанія публікувала ще влітку в своєму звіті Since the storm last February. Їх прогноз на 2016 рік - 32 гривні за долар, на 2017-й - 35.[30]

· потрібно якнайшвидше провести в Україні адміністративно-територіальну реформу, яка передбачатиме:

- запровадження двоступеневої системи місцевого самоврядування;

- визнання територіальної громади основною одиницею місцевого самоврядування;

- скасування делегованих повноважень, які передаються центральною владою органам місцевого самоврядування;

- ліквідацію районів як рівня місцевого самоврядування, а відтак і райрад та районних державних адміністрацій;

- створення замість областей департаментів;

- скасування системи держказначейств та силових структур на рівні місцевих громад.[20]

· необхідно запровадити механізми підтримки молоді, яка є головним джерелом формування дрібної національної буржуазії. Молодим людям потрібно надати можливість безперешкодно розпочинати власну справу. Для цього слід створювати бізнес-інкубатори та венчурні інвестиційні фонди, які б забезпечували коштами молодіжний початковий бізнес.[20]

Отже, Україна зможе розвиватися як європейська держава тільки за умови формування сучасної національної буржуазії, здатної опанувати найкращі досягнення науково-технологічної та інформаційної революції. Також відбулось суттєве погіршення якості, структури та обсягів прямих іноземних інвестицій, проте посилилось інфляційне навантаження на економіку.

Враховуючи реалії, наявні та потенційні загрози нашій країні, вважаю, що пріоритетом державної політики має стати забезпечення національної безпеки держави і, в першу чергу, її основної ланки - економічної безпеки. Чому саме безпека? Тому, що безпека - це гарантований захист життєво важливих інтересів людини, суспільства, держави від зовнішніх і внутрішніх загроз, це забезпечення стабільності, живучості, адаптованості, гармонії та сталого розвитку нашої держави.[20]

Кабінету Міністрів України слід розробити та внести на обговорення та затвердження Верховної Ради розроблені на сучасній науково-методичній базі доктрину, концепцію, стратегію соціально-економічного розвитку та національного відродження України, а також пакет міждержавних, транснаціональних, регіональних і міжрегіональних програм та механізми реалізації економічної політики в планах, прогнозах, програмах і бюджетах з прив'язкою до етапів короткострокового, середньострокового та довгострокового стратегічного планування.[20]

Потрібно усунути диспропорцію невідповідності між вартісною оцінкою природоресурсного потенціалу, потенціальними можливостями людського капіталу та фінансовою могутністю держави, рівнем благополуччя громадян. [20]

Необхідно створити інтернаціоналізоване відтворювальне ядро національної економіки, що дасть можливість Україні брати участь не лише у формуванні світового доходу, а, найголовніше, в його розподілі.

Потрібно, зрештою, зупинити руйнацію соціальних цінностей та ідеалів, процеси культурно-моральної деградації суспільства. Світовою спільнотою вважається: якщо витрати на науку не перевищують 2 % ВВП, суспільство деградує; якщо витрати на освіту не перевищують 5 % ВВП, суспільство приречене на знищення. В Україні ці значення у декілька разів менші порогових, не кажучи про їхній мізерний обсяг. А саме такі показники ВВП має Україна[20]:

Таб. 3.5. Рівень ВВП в Україні протягом 5 років[31]

З даних у таб. 3.5. можна побачити, що рівень ВВП в Україні протягом 2015 - 2016 років знизився. Причиною цього стало значне податкове навантаження на корпоративний сектор на тлі високої вартості залучення кредитних ресурсів; несприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура, зниження внутрішнього попиту і зростання витрат на імпортну сировину та матеріали через девальвацію і введення додаткового імпортного збору; загострення міжнародних відносин з РФ і втрата Україною її ринків.

3.3 Економічна система України: проблеми та основні напрямки розвитку

Економічна політика в Україні підпорядкована все ще не економічним мотивам та інтересам держави, а політичним мотивам, економічним інтересам і особистим амбіціям українських політиків. Це стримує її розвиток, не дозволяє важко виробленому національному економічному продукту самовідтворюватись і примножуватись.[1]

Економічну систему України необхідно зробити, по-перше, системою, по-друге, економічною, тобто господарською. А будь-яке господарювання базується на розрахунках можливостей, доцільності і ефективності - це комплексне системне завдання можна вирішити лише за допомогою національної економічної моделі. У процесі трансформації політичної та економічної систем в Україні триває пошук ефективної моделі розвитку економіки. Очевидно, що нова економічна система не може бути «чистим» капіталізмом, який переважав усередині XIX ст. Тим більше що в розвинених країнах домінують змішані суспільства. У них взаємодіють ринок як засіб підвищення ефективності економіки і система коригування ринку як засіб досягнення оптимально справедливого розподілу доходів через структуру соціального законодавства. Економічна політика України на початку XXI ст. має своєю головною метою перехід до соціально-орієнтованої ринкової економіки.[1]

У процесі свого розвитку будь-яка система проходить декілька стадій[32]:

· становлення (висхідний розвиток нової системи);

· зрілість (найповніший прояв усіх потенційних можливостей системи та властивих їй суперечностей функціонування);

· занепад старої системи і зародження елементів нової (низхідний розвиток старої системи).

Трансформаційна економіка є особливим станом еволюційного процесу суспільного розвитку в період зміни його соціально-економічних форм.[32]

Принципи трансформації:

· урівноваженість як необхідна передумова успішного розвитку та самооновлення;

· багатовимірність системних перетворень та складний механізм їхньої взаємодії;

· динамічність узгодження складових елементів системи на принципах самоорганізації;

Головною, формуючою функцією економічної системи є функція виробництва матеріальних благ - товарів і послуг. Функція виробництва започатковує колообіг всіх трьох функцій економічної системи. Цією функцією, власне, розпочинається сам господарський, економічний процес.[1]

Функція виробництва пройшла довгий еволюційний шлях. Ця еволюція змінювала форми, принципи і масштаби виробничих відносин - від примусових робіт на основі повинних зобов'язань праці до вільного найму з дотриманням високих соціальних стандартів праці, від широкопрофільних універсальних робіт до вузької спеціалізації та поділу праці, від товарного індивідуалізму до стандартизації і уніфікації.[1]

Найбільший еволюційний крок функція виробництва пройшла за останнє століття, коли виробничі відносини прийшли до крупної корпоративної форми організації виробництва продукції. Саме крупна корпоративна форма сьогодні є найбільш ефективною, а тому, і домінуючою формою виробничих відносин у світі. Вона дозволяє максимально уніфікувати, стандартизувати, спеціалізувати виробничі технології, прагматизувати наукові розробки та розширяти збут виробленої продукції. Це природній шлях еволюції господарювання.[1]

Отже, функція виробництва в українській економічній системі повинна отримати свою головну рушійну силу - ряд крупних і середніх українських корпорацій. При цьому, треба особливо підкреслити, що мова йде про «вертикальні» корпорації, до складу яких повинні входити підприємства, що здатні забезпечити організаційний, техніко-технологічний, науковий, фінансового процесу виробництва кінцевих споживацьких товарів і послуг.[1]

Завершальною ланкою функціонального кругообігу в економічній системі країни є функція розподілу результатів реалізованого функцією продажу створеного функцією виробництва. Тобто, функція розподілу визначає те, як будуть розподілені фінансові результати виробленого і проданого економікою країни матеріального продукту.[1]

Найважливішу роль у функції розподілу відіграє держава, оскільки саме в цій функції і знаходиться основний сенс існування державного утворення і влади як такої. Саме через функцію розподілу в економічній системі країни, влада держави за допомогою системи Державного і місцевих бюджетів може забезпечувати виконання своїх прямих політичних, інфраструктурних і соціальних завдань. Свій внесок в роботу функції розподілу роблять і всі суб'єкти економічної діяльності розподіляючи, за певними напрямками, чистий залишок своїх доходів після сплати всіх витрат і податків, а також самою структурою своїх витрат.[1]

Роботу функції розподілу забезпечують багато механізмів і сфер економічної діяльності. Це зумовлює потребує певної синхронізації роботи цих механізмів, а також їх системності, плановості, передбачуваності і надійності, та з мінімальними можливостями впливу мінливих політичних течій.[1]

Риси сучасного економічного становища України [33]:

· величезна заборгованість держави, окремих галузей і підприємств країнам близького і далекого зарубіжжя;

· відставання сектора економіки, який виробляє товари, від сектора економіки, який їх споживає;

· паливно-енергетична залежність від Росії;

· занадто сильний контроль економіки з боку українського уряду, що має ефект придушення того її сектора, що виробляє товар;

· криміналізація стосунків між державним апаратом і бізнесом, розподілення між кланами найприбутковіших секторів економіки України;

· Україна занадто відірвана від світової економіки.

Основними завданнями української держави в галузі економіки є [33]:

· реформування електроенергетичного сектора;

· надання людям економічної свободи;

· зміцнення інституційних структур національної економіки;

· стабілізація національної валюти;

· створення умов для подолання кризи виробництва і для підвищення його конкурентоспроможності;

· розвиток аграрного сектора економіки, перетворення землі в товар і набуття нею реальної вартості;

· утвердження відкритого типу економіки, забезпечення прозорості економічних процесів;

· входження України у світовий економічний простір;

· захист вітчизняного товаровиробника шляхом створення фінансового, кредитного та податкового механізмів, які стимулюють виробництво;

· створення української економіки як самодостатньої системи;

· перехід відносин між суб'єктами господарювання з бартерних принципів на грошовий (товарно-грошовий);

· легалізація «тіньових» капіталів і виробництв, «тіньової» економіки і відносин;

· інтенсифікація процесів приватизації, особливо в аграрному секторі;

· посилення боротьби з економічною злочинністю, корупцією.

Модель економічного розвитку України передбачає поетапне здійснення цілеспрямованої, науково обґрунтованої програми виходу з кризи шляхом поєднання регулюючого впливу державних органів на економіку і запровадження ринкових відносин. Ключовим чинником у створенні економічної сфери, сприятливої для підприємницької діяльності, є держава, яка, не втручаючись у діяльність приватних підприємств, управляє ринком і підтримує його, стримує негативні тенденції через відповідні юридичні важелі - програми оподаткування, монетарну політику. Держава покликана дбати про поєднання приватних і суспільних інтересів.[33]

Здійснюючи стратегію виходу з економічної кризи, важливо брати до уваги, що перехід суспільства від тоталітарного устрою до демократичного не відбувається за кілька років. Економіка України потребує суттєвих структурних змін, а це неможливо без формування механізму відтворення цілісної національної економіки (за роки незалежності так і не вдалося його сформувати). Тому потрібні обґрунтована концепція економічних реформ, відповідні управлінські структури, професійно підготовлені кадри, які б досконало володіли механізмами перетворення сучасної економіки.[33]

У ситуації, коли першочерговим завданням є розв'язання проблем модернізації економіки і прискорення темпів розвитку країни, існує спокуса встановити авторитарний режим. Та застосування авторитарних методів управління матиме лише тимчасовий успіх. А формування соціальне орієнтованої економіки неможливе без утвердження демократичної, соціальної, правової держави.[33]

Джерела руху економічної системи[34]:

· суперечності - одне з джерел руху економічної системи суспільства - дещо відрізняється від категорії «суперечливість», яка є принципом побудови такої системи. Суперечності завжди є джерелом розвитку, поступального руху. Ця філософська категорія цілком накладається на економічне буття. Боротьба протилежностей - одна з найзагальніших діалектичних закономірностей розвитку природи і водночас суспільства. Цей розвиток неможливий без виникнення й подолання суперечностей. У будь-якому суспільстві завжди щось виникає і розвивається, щось руйнується і відживає свій вік. Боротьба між старим і новим, між тим, що відживає своє, і тим, що тільки-но народжується, є законом розвитку. Одна з найпотужніших рушійних сил економічної системи - суперечність між потребами розвитку продуктивних сил, насамперед основної продуктивної сили - людини (її потребами, інтересами, цілями) та відносинами власності;[34]

· зміни характеру економічних зв'язків і потоків між суб'єктами економічної діяльності - суб'єкти економічної системи суспільства - промислові, сільськогосподарські, будівельні і транспортні підприємства, різні організації, установи та заклади, окремі індивіди - обмінюються між собою горизонтальними - матеріальними, інформаційними і грошовими потоками, з одного боку (тобто як партнери, як рівні сторони виробничого або іншого процесу), і вертикальними, насамперед інформаційними - з іншого (йдеться не про партнерські відносини, а навпаки, про відносини, пов'язані з управлінням народним господарством). Економічна система кожного суспільства має відповідний саме їй характер економічних зв'язків і потоків;[34]

· інтереси людей - саме інтереси спонукають людину до тих або інших дій, вони фактично є відображенням у свідомості будь-яких об'єктивних потреб.[34]

З означеної сукупності суперечностей, з огляду на предмет політекономії, особливе значення мають суперечності між продуктивними силами і виробничими відносинами. Ці дві сторони суспільного виробництва тісно пов'язані між собою і утворюють цілісність, якою є суспільне виробництво. У цій єдності більш статичним елементом є виробничі відносини. Продуктивні сили - більш рухливий, революційний елемент. І хоча кожен з цих елементів (сторін) суспільного виробництва має свою власну логіку розвитку, усе ж таки вирішальною для суспільного виробництва є їх взаємодія. Між продуктивними силами й виробничими відносинами виникає суперечність, яка поступово посилюється і може набути яскраво конфліктної форми. Це свідчить про те, що виробничі відносини вже не відповідають новому рівню розвитку продуктивних сил і гальмують рух останніх. У такому випадку настає революція, яка, до речі, не обов'язково, хоч і найчастіше, відбувається у формі гострого (навіть збройного) конфлікту в суспільстві й наслідком якої є встановлення відповідності виробничих відносин рівню розвитку продуктивних сил. Як правило, такий конфлікт веде до зміни способу виробництва або до суттєвих змін в етапах розвитку суспільства. [35]

Висновки

У процесі виконання курсової роботи були наведені теоретичний і практичний матеріал по дослідженню економічної системи. Таким чином, розкриваючи основні положення в першому розділі, можна зробити висновок, що економічна система - це сукупність суспільних інститутів, існування, функціонування і взаємодія яких визначає характер виробництва, обміну, розподілу і споживання економічного продукту. Економічна система є цілісною і має в собі такі структурні елементи, як економічний устрій, що характеризує собою поєднання структурних форм організації господарського життя суспільства; економічна конституція, що охоплює домінуючі в суспільстві правові та моральні норми, що регулюють поведінку господарюючих суб'єктів у реальних економічних системах; виробниче і соціальне середовище, яке включає в себе трудові, природні і капітальні ресурси, вплив соціокультурної і політичної систем, які виражають виробничі можливості та економічний потенціал суспільства; економічна система, яка має складну організацію, є упорядкованою цілісністю. Економічна система охоплює мережу виробничих відносин, процес функціонування продуктивних сил, визначає механізм координації і мотивації господарської діяльності людей за конкретного економічного устрою, економічної конституції суспільства.

Економічна система перебуває у постійному русі. Вона проходить послідовні фази: економічна кризу, депресію, пожвавлення і піднесення, все це безперервно повторюється.

Відносини економічної власності виражають системну сутність виробничих відносин, а сутність відносин економічної власності розкривається в системі економічних законів. Таким чином, можу зробити висновок, що економічний закон - об'єктивний закон розвитку суспільства, що відображає виробничі відносини людей в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ або послуг. Цей закон виражається в тому, що людські потреби є необмежені, а блага є обмеженими.

Проаналізувавши другий розділ, можна сказати, що його завданням було навести теоретичні відомості про класифікацію економічних систем та її критерії. Саме тому в узагальненому вигляді критерії економічних систем можна поділити на: структуроутворюючі, соціально-економічні, об'ємні і динамічні. Основні критерії характеризують: технологічний спосіб виробництва, відносини власності, наявність або відсутність товарно-грошових відносин та ступінь розвитку їх, тип господарського механізму. Розмежовуючи економічну систему з точки зору технологічного способу виробництва можна виділити економічну систему, засновану на ручній праці; що ґрунтується на машинній праці; в основі якої лежить автоматизована праця. З точки зору господарського механізму виділяють: традиційну економіку, ринкову економіку, командно - адміністративну та змішану систему.

Існує також формаційний і цивілізаційний підхід до класифікації економічних систем. Формаційний підхід пояснює перехід від менш розвинутої економічної системи до більш розвинутої (розвитком продуктивних сил, взаємодією їх з виробничими відносинами, дією економічних законів). Він проходить такі етапи розвитку як: первіснообщинний лад, рабовласницький лад, феодалізм, капіталізм і соціалізм.

Цивілізаційний підхід характеризується розвитком продуктивних сил і технологічним способом виробництва. Таким чином, за цивілізаційним підходом ми можемо виділити три типи економічних систем: аграрну або традиційну, індустріальну, постіндустріальну.

Третій розділ характеризується описом формування економічної системи в Україні. Таким чином, відомо, що становлення і розвиток національної економіки розпочалися на початку 90-х років минулого століття та відбувалися одночасно та на фоні політичних трансформацій.

Передумови становлення економічної системи спонукали зробити перші кроки в розвитку національної економіки України. Вони були пов'язані з використанням узагальнених неокласичних теорій ринкової економіки, зокрема, монетаристських. Побудова і розвиток демократичної держави, формування сучасного громадянського суспільства, рішення щодо розбудови ринкової економіки, оптимізація державних структур управління, підвищення громадянської активності сформували ключові внутрішньополітичні передумови становлення і подальшого розвитку національної економіки. Ці передумови визначають саму можливість становлення, функціонування і розвитку національної господарської системи.

Кожна система соціально-економічних відносин має й відносну самостійність, яка формується на основі свідомої діяльності людини, що бере участь у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання створюваних цінностей. Соціально-економічна система в Україні сформувалася у вигляді кланового державно-монополістичного капіталізму. Така неефективна, модель розвитку держави існує тільки в найбільш відсталих. Для того щоб трансформувати соціально-економічну систему України, необхідно кардинально змінити податкову систему і здійснити реформу системи місцевого самоврядування. Такі кроки уможливлять перехід до моделі народного капіталізму, основою якого повинна бути дрібна та середня національна буржуазія, що функціонує у формі сімейного бізнесу і сприяє формуванню національних родів.

Найцікавішим в третьому розділі даної курсової роботи є те, що в ньому було проведено дослідження стану різних галузей економіки України, проаналізовано і наведено статистику даних моїх досліджень і розкрито основні положення теорії на прикладі.

Моїм завданням в курсовій роботі було розкрити всі сторони економіки України, а саме навести реальні цифри єдиного соціального внеску, податку на додану вартість, Пенсійного фонду України, курсу валют та рівень ВВП. На мою думку, найдоцільнішим було взяти дані за останні 5 років. Всі мої дослідження можна побачити в третьому розділі, в поданих мною таблицях.

Таким чином, для того щоб перейти від гедоністичної до накопичувальної моделі розвитку країни і формування національної дрібної та середньої буржуазії уряд України повинен здійснити такі кроки: необхідно запровадити модель прямого оподаткування, що передбачає ліквідацію існуючих соціальних фондів (пенсійний, соціального страхування, по безробіттю, від нещасних випадків) і введення єдиного соціально-пенсійного податку. Потрібно скасувати податок на додану вартість. З ліквідацією ПДВ збільшиться конкурентоздатність продукції, зруйнуються корупційні схеми, суттєво покращаться умови розвитку національної буржуазії, зросте рівень життя громадян. Податкова система повинна бути єдиною, неподільною і простою в оперуванні. Саме така модель оподаткування в Україні розроблена Інститутом трансформації суспільства ще понад 10 років тому, але вона й досі не впроваджена в життя.

На даний момент у нас існує єдиний соціальний внесок. З 2012 по 2015 рік прожитковий мінімум дорівнював 17 розмірам мінімальної зарплатні, з 2015 і до поточного року прожитковий мінімум дорівнює 25 розмірам мінімальної зарплатні, це спричинило збільшення суми оподаткування з 18 241 тисяч гривень до 38 750 тисяч гривень.

Податок на додану вартість протягом 5 років мав теж значні зміни, а саме з 2011 році основна ставка становила ПДВ 20% і обсяг відшкодувань становив 46 млрд грн., до 2013 року зі ставкою 20% сума відшкодувань становила 53,4 млрд грн., з 2014 по 2015 рік основна ставка ПДВ становила 17%, а сума відшкодувань становила 42,1 млрд грн.(2014 рік), 68,405 млрд грн.(2015 рік). Прогнози щодо 2016 року приблизно такі: основна ставка ПДВ повинна буде становити 18%, а сума відшкодувань не повинна відхилятися від суми відшкодувань у 2015 році.

Пенсійний фонд України протягом 5 років залучив до своїх володінь такі кошти: 2012 рік - 233,7 млрд. грн., 2013 рік - 250,5 млрд. грн., 2014 рік - 241,8 млрд. грн., (з урахуванням залишку 244,2), 2015 рік - 264,8 млрд. грн., (з урахуванням залишку 266,6), на 2016 рік бюджет Пенсійного фонду України становить 257,4 млрд. грн.. Ці дані наведені мною в таб. 3.3.

Курс валют з 2012 до поточного року стрімко зростає. Рівень ВВП в Україні також знизився, причиною цього стало значне податкове навантаження на корпоративний сектор на тлі високої вартості залучення кредитних ресурсів; несприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура, зниження внутрішнього попиту і зростання витрат на імпортну сировину та матеріали через девальвацію і введення додаткового імпортного збору; загострення міжнародних відносин з РФ і втрата Україною її ринків.

Таким чином, рівень ВВП в 2012 році в гривнях становив 1 409 млрд., в доларах 176 млрд.. В 2013 році рівень ВВП становив 1 452 млрд. в гривнях, в доларах 178 млрд.. В 2014 році рівень ВВП становив 1 566,7 млрд. в гривнях, в доларах 130,9 млрд. В 2015 році рівень ВВП становив 1 751 млрд. в гривнях, в доларах 83 млрд.. В 2016 році рівень ВВП становив 1 971 млрд. в гривнях, в доларах 94 млрд.

Економічна система України характерна своїми проблемами та основними напрямками свого розвитку.

Економічна політика в Україні підпорядкована не економічним мотивам та інтересам держави, а політичним мотивам і особистим амбіціям українських політиків. Це стримує її розвиток, не дозволяє виробленому національному економічному продукту самовідтворюватись і примножуватись.

У процесі трансформації політичної та економічної систем в Україні триває пошук ефективної моделі розвитку економіки. Очевидно, що нова економічна система не може бути «чистим» капіталізмом. Тим більше що в розвинених країнах домінують змішані суспільства. Економічна політика України на початку XXI ст. має своєю головною метою перехід до соціально-орієнтованої ринкової економіки.

У процесі свого розвитку будь-яка система проходить декілька стадій: становлення, зрілість, занепад старої системи і зародження елементів нової.

Модель економічного розвитку України передбачає поетапне здійснення цілеспрямованої, науково обґрунтованої програми виходу з кризи шляхом поєднання регулюючого впливу державних органів на економіку і запровадження ринкових відносин. Здійснюючи стратегію виходу з економічної кризи, важливо брати до уваги, що перехід суспільства від тоталітарного устрою до демократичного не відбувається за кілька років. Економіка України потребує суттєвих структурних змін, а це неможливо без формування механізму відтворення цілісної національної економіки (за роки незалежності так і не вдалося його сформувати. Потрібна обґрунтована концепція економічних реформ, відповідні управлінські структури, професійно підготовлені кадри, які б досконало володіли механізмами перетворення сучасної економіки. Є такі джерела руху економічної системи: суперечності, зміни характеру економічних зв'язків і потоків між суб'єктами економічної діяльності, інтереси людей.

Список використаної літератури

1. Електронне джерело/ реферати/ http://referat-ok.com.ua/ekonomichna-teoriya/ekonomichna-sistema-ta-jiji-strukturni-elementi;

2. Електронне джерело/ наукова стаття/ автор: Оганян Г.А./ http://fingal.com.ua/content/view/483/39/1/2/;

3. Електронне джерело/ Бібліотека економіста/ http://library.if.ua/book/50/3635.html;

4. Навчальний посібник «Політична економія» за редакцією д.е.н.проф. В.О. Рибалкіна, д.е.н. проф. В. Г. Бодрова. Київ, Академвидав 2004/с.62 - 66;

5. Електронне джерело/ Навчальні матеріали онлайн (pidruchniki.website) © 2010 - 2016 info{aт}pidruchniki.com/ http://pidruchniki.com/1246122039915/politekonomiya/ekonomichna_sistema_sutnist_tsili_osnovni_strukturni_elementi_tipi_ekonomichnih_sistem;

6. Електронне джерело/ Вікіпедія/http://ua-referat.com/%D0%95%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%96_%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B8_%D1%97%D1%85_%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%B8%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D1%82%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D1%96;

7. Електронне джерело/ Вікіпедія/ https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0;

8. Електронне джерело/ Вікіпедія/ https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD;

9. Електронне джерело/ Вікіпедія/ https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%BB;

10. Електронне джерело/ реферати з економіки/ http://www.ebk.net.ua/Book/synopsis/ekonomika/part2/037.htm;

11. Електронне джерело/ Навчальні матеріали онлайн (pidruchniki.website) © 2010 - 2016 info{aт}pidruchniki.com / http://pidruchniki.com/1529052739909/politekonomiya/ekonomichni_kategoriyi_zakoni_printsipi_piznannya_vikoristannya_ekonomichnih_zakoniv;

12. Електронне джерело/ реферати з економіки/ http://www.ebk.net.ua/Book/synopsis/ekonomika/part2/037.htm;

13. Електронне джерело/ реферати/ http://referat-ok.com.ua/ekonomichna-teoriya/ekonomichni-zakoni-sutnist-klasifikaciya-i-rol-v-rozvitku-suspilstva;

14. Електронне джерело/ реферати/ http://referat-ok.com.ua/ekonomichna-teoriya/ekonomichna-sistema-suspilstva-ponyattya-struktura-zagalna-harakteristika-okremih-elementiv-tipi-ekonomichnih-sistem-jih-porivnyalna-harakteristika;

15. Електронне джерело/ 1998-2016 Osvita.ua. Видавництво «Плеяди»/ http://osvita.ua/vnz/reports/econom_theory/21971/;

16. Електронне джерело/ онлайн бібліотека/ http://studentam.net.ua/content/view/5347/132/;

17. Електронне джерело/ Навчальні матеріали онлайн (pidruchniki.website) © 2010 - 2016 info{aт}pidruchniki.com/ http://pidruchniki.com/ekonomika/tipi_modeli_ekonomichnih_sistem_evolyutsiya;

18. Електронне джерело/ Навчальні матеріали онлайн (pidruchniki.website) © 2010 - 2016 info{aт}pidruchniki.com / http://pidruchniki.com/1263050344650/ekonomika/peredumovi_stanovlennya_rozvitku_natsionalnoyi_ekonomiki;

19. Електронне джерело/ Історія економічних вчень - Тарасевич В.М. -Передумови розвитку економічної думки в незалежній Україні/ http://westudents.com.ua/glavy/55417-peredumovi-rozvitku-ekonomchno-dumki-v-nezalejny-ukran.html;

20. Електронне джерело/ реферати/ http://referat-ok.com.ua/sociologiya/socialno-ekonomichna-sistema-struktura-i-principi-funkcionuvannya-v-ukrajini;

21. Електронне джерело/ Вікіпедія/ https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BE%D0%BA;

22. Електронне джерело/ Справочные материалы/Максимальний розмір заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок/http://cons.parus.ua/_dict_view.asp?rnx=.0JZZ926c6bd20d248cacfeb8011fc930f273;

23. Електронне джерело/ Вікіпедія/ https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA_%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%83_%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C;

24. Електронне джерело/ Вікіпедія/ https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%84%D0%BE%D0%BD%D0%B4_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8;

25. Електронне джерело/ Урядовий портал/ Єдиний веб-портал органів виконавчої влади в Україні/ http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=246181885&cat_id=248439752;

26. Електронне джерело/ УНІАН/ інформаційне агентство/ http://economics.unian.ua/soc/900007-pensiyniy-fond-vidzvituvav-pro-vikonannya-byudjetu-za-2013-rik.html;

27. Електронне джерело/ КРАСНООКНЯНСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ/ Звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України за 2014 рік/ http://krasnookn-rda.odessa.gov.ua/novini/zvt-pro-vikonannya-byudzhetu-pensjnogo-fondu-ukrani-za-2014-rk/;

28. Електронне джерело/ Пенсійний фонд України/ офіційний веб-сайт/ ЗВІТ ПРО ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ ЗА 2015 РІК/ http://www.pfu.gov.ua/pfu/control/uk/publish/article?art_id=246430&cat_id=122125;

29. Електронне джерело/ Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2016 рік/Кабінет Міністрів України/ Постанова, Бюджет від 10.03.2016 № 190/ http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/190-2016-%D0%BF;

30. Електронне джерело/ Журналістська стаття/ http://ru.tsn.ua/groshi/prognozy-kursa-dollara-v-ukraine-na-2016-god-infografika-550478.html;

31. Електронне джерело/ Блог Михайловского Максима/ http://seosait.com/vvp-ukrainy-za-2014-i-2015-god/;

32. Електронне джерело/ Навчальні матеріали онлайн (pidruchniki.website) © 2010 - 2016 info{aт}pidruchniki.com/ http://pidruchniki.com/1806020339918/politekonomiya/zakonomirnosti_osoblivosti_rozvitku_perehidnih_ekonomik;

...