Інвестиційна привабливість Чернівецької області

У цілому структурна перебудова означала перехід до автоматизованого виробництва. В основі його лежить широке використання ЕОМ, верстатів із числовим програмним керуванням, промислових роботів, гнучких виробничих систем, формування працівника нового типу, модифікація пріоритетних цілей розвитку суспільства й ін. У США, наприклад, у першій половині 80-х рр. в 2,3 рази зріс обсяг продажу комп'ютерів, в 2 рази - чисельність верстатів зі ЧПУ, з 22 до 170 тис. збільшилася кількість промислових роботів.

Форми прояву структурних криз - регіональні кризи, тобто тривале відставання в розвитку окремих територій, їхня низька інтегрованість у національну економічну систему, недостатній розвиток соціальної сфери й ін.

Ще один різновид економічної кризи є соціальна криза.

Соціальні кризи виникають під час загострення суперечностей або зіткнення інтересів різних соціальних груп чи утворень: працівників і роботодавців, профспілок і підприємців, працівників різних професій, персоналу і менеджерів та ін. Соціальні кризи можуть бути продовженням і доповненням економічних та виникати самі по собі, наприклад, з приводу стилю управління, невдоволення умовами праці, ставлення до екологічних проблем, із патріотичних почуттів.

Економічні кризи відображають гострі суперечності в економіці країни чи економічному стані окремого підприємства, фірми. Це кризи виробництва і реалізації товару, відносин економічних агентів, кризи неплатежів, втрати конкретних переваг, банкрутства та ін. У групі економічних криз виокремлюють фінансові кризи, що характеризують суперечності в стані фінансової системи чи фінансових можливостях фірми.

Істот також психологічна і технологічна криза.

Психологічні кризи -- це кризи психологічного стану людини. Вони виявляються у вигляді стресу, що набуває масового характеру, у виникненні

відчуття невпевненості, паніки, страху за майбутнє, незадоволеності роботою, правовою захищеністю і соціальним станом. Це кризи в соціально-психологічному кліматі суспільства, колективу чи окремої групи.

Технологічна криза -- криза нових технологічних ідей в умовах явно вираженої потреби в нових технологіях. Це може бути криза технологічної несумісності виробів чи криза відтворення нових технологічних рішень.

Кризи можуть бути передбачуваними (закономірними) і несподіваними (випадковими). Передбачувані кризи настають як етап розвитку, вони можуть прогнозуватися і зумовлюються об'єктивними причинами нагромадження факторів, пов'язаними з виникненням кризи можуть бути потреби реструктуризації виробництва, зміна структури інтересів під впливом науково-технічного прогресу. Різновидом передбачуваних криз є циклічна криза. Несподівані кризи -- це результат грубих помилок в управлінні чи яких-небудь природних явищ або економічної залежності, що сприяє поглибленню і поширенню локальних криз.

Подолання криз -- керований процес. Про це свідчать багато криз, що відбувалися в історії розвитку людства, виробництва й економіки. Успіх управління залежить від своєчасного розпізнавання кризи, симптомів її настання. Ознаки кризи диференціюються, насамперед, за їх типологічною приналежністю. Такими ознаками можуть бути: масштаби, проблематика, гострота, галузь розвитку, причини, можливі наслідки і фаза прояву кризи.

У розпізнаванні кризи велике значення має оцінка взаємозв'язку проблем. Існування та характер такого взаємозв'язку може багато чого сказати про небезпеку кризи і її характер.

6.Головні причини економічної кризи в Україні і шляхи їх подолання

Економічна криза є однією з найгостріших проблем у нашій державі. Українська економіка є складовою світового фінансового й економічного простору, а отже, зазнає багатьох впливів, які частіше є згубними, ніж корисними.

Криза фінансово-кредитної системи та реальної економіки завжди пов'язані між собою. Спочатку виникає нестабільність на фондових і валютних ринках, а далі поширюється в вразливі галузі виробництва, яке починає скорочуватися до реальних потребам ринку.

Економічна криза України - це об'єктивне явище, які мали б призвести до тямущості тих, хто, ігноруючи об'єк-тивні економічні закони, приймав помилкові рішення, прагнув за будь-яку ціну, якнайшвидше досягти надвисокої прибутків і рівня споживання, хто, обманюючи довірливих громадян.

Так, криза в Україні є наслідком світової фінансової кризи й ускладнюється нарощуванням зовнішнього боргу та політичною розбалансованістю суспільства й кризою споживчого кредитування. На момент проголошення Акту незалежності Україна мали неабиякий потенціал та матеріальну базу для перетворення в одну з найрозвинутіших країн світу. Але невпорядкована політика влади в перші роки самостійності призвела до стабільного зниження ВВП та дефолту національної валюти. Здавалося б, за часів вільного від панівного сусіду ведення фінансів економічна ситуація в країні мала би тільки покращуватись, але за двадцять років суверенності Україні не вдалося відійти від застою радянської системи.

Тому Україна не була готова до світової фінансово-економічної кризи 2008 року. Недостатній рівень розвитку внутрішнього ринку, недосконала та відстала структура економіки з переважанням сировинного виробництва сприяли розгортанню насправді катастрофічної ситуації в нашій державі. Технологічне відставання на цілу епоху, висока спрацьованість устаткування і, як наслідок, низька конкурентоспроможність продукції не дозволяють Україні бути гідним виробником якісних і недорогих товарів на світовому ринку. Звідси низький рівень ВНП та ВВП. Звідси потік закордонного продукту, який, звісно, не сприяє розвитку вітчизняної економіки та укріпленню гривні.

Головні причини фінансової кризи в Україні. Маючи певні спільні із світовими передумови виникнення, фінансова криза була зумовлена дією і притаманних лише Україні причин, а саме:

1) недостатня продуманість і непослідовність економічної і передусім фінансової політики;

2) погіршення фінансового стану суб'єктів підприємницької діяльності, що виявляється у постійному зростанні кредиторської заборгованості підприємств (така заборгованість перевищує ВВП країни) і звуженні внаслідок цього дохідної частини державного бюджету;

3) тотальне зубожіння населення і втрата грошових заощаджень у 90-ті роки, що призвело до катастрофічно низького рівня заощаджень населення і, таким чином, до знекровлення основи банківсько-фінансової системи країни;

4) величезний державний борг (внутрішній і зовнішній) та його обслуговування й погашення;

5) неефективне використання облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), що зумовило катастрофічне зниження валютних резервів (у 1996 р. вони становили 2,4 млрд. дол., а у вересні 1998 р. -- приблизно 800 млн. дол.). Операції з ОВДП почалися в серпні 1994 р. За них тримачам виплачували високі відсотки (до 140% річних у першому півріччі 1996 p.), причому на початку 1998 р. 60% вилучених облігацій придбали нерезиденти;

6) непродумана лібералізація зовнішньоекономічної діяльності;

7) величезні втрати бюджету від пільг, наданих підприємствам щодо сплати податків і платежів до державного бюджету (такі пільги в 1999 р. становили майже 20 млрд. грн.);

8) неефективне управління бюджетними коштами та ресурсами бюджетних і позабюджетних фондів. Згідно з постановою уряду касове виконання державного бюджету і позабюджетних фондів здійснюють лише сім уповноважених на те банків. Насправді на початку 1998 р. залишки коштів на бюджетних рахунках обслуговували майже 80 комерційних банків;

9) надмірні витрати на утримання державного апарату;

10) зростаюче відчуження комерційних банків від потреб розвитку народного господарства. Так, якщо в 1997 р. вони надали приблизно 11% довготермінових кредитів, то в 1998 р. -- лише1%;

11) неефективне управління державним боргом.

Україна останнім часом докладає значних зусиль, щоб подолати кризу, яка має системний характер, позбутися наслідків колоніального минулого і сформувати соціально-економічну модель, засновану на інституті приватної власності. Для цього їй доводиться повністю вибудовувати нову ринкову інфраструктуру.

Україна перебуває під негативним впливом зовнішніх факторів, насамперед економічних процесів, які відбуваються в Росії, через тісну прив'язку до енергопостачання з цієї країни. По суті, в Україні склалася ненормальна, однобока структура постачання енергоносіїв, яку, на жаль, за роки незалежності нам не вдалося змінити.

Економічна криза в Україні спричиняється також повільним та непослідовним проведенням економічних трансформацій. Конкретним механізмом виходу із стану рецесії є проведення курсу жорсткої монетарної політики, підтримуваного Національним банком.

Україна дуже дорого заплатила за відсутність власної національної валюти, а також за помилки останніх двох років. Низька несприятливих зовнішніх чинників (фінансовий обвал в Росії, світова фінансова криза, а також девальвація гривні) призвели до знецінення основного капіталу та зростання цін на нафту, бензин, інші енергопродукти. А оскільки Україна вже е складовою світового господарства, то, природно, були порушені цінові пропорції, які пов'язують Україну з цим господарством. Це завдало серйозних збитків економічному розвиткові загалом, порушило процес економічної стабілізації, спричинило до спаду валового національного продукту. З цієї ситуації Україна зробила такі висновки.

По-перше, у будь-яких умовах і за будь-яких обставин не можна жертвувати національною валютою, слід уникати тотальних процесів девальвації.

По-друге, необхідно будь-що диверсифікувати джерела постачання енергоносіїв. Сьогодні вдалося вирішити проблему альтернативного надходження нафтопродуктів з Азербайджану, Греції. Якщо ми зможемо налагодити систему постачання Каспійської нафти та створити у регіоні Чорного моря ринок нафти, незалежний від Росії, це дозволить ліквідувати в Україні причини рецесії, пов'язані із зовнішніми факторами.

По-третє, Україні потрібна жорстка продумана бюджетна політика. Неприпустиме збільшення бюджетного дефіциту, треба радикально скорочувати державні витрати. Резервами у цьому плані є здійснення адміністративної реформи, ліквідація цілої групи галузевих міністерств та установ, спрощення системи управління і трансформація системи оподаткування.

Ще один показовий приклад. Рівень споживання в Україні у 1994 році становив 19 % ВВП, а вже в 1997 році аж 26 % ВВП. Тобто - економічна криза поглиблюється, а державні витрати замість скорочення стрімко зростають. Виникає питання: чому у нас відбувається не так, як у всіх інших країнах світу, що в умовах економічної кризи в першу чергу істотно скорочують державні витрати, а заощаджені кошти направляють на соціальні виплати (пенсіонерам, непрацездатним та деяким іншим). І знову ж таки причиною такого безглуздя є наше законодавство. 62 закони України закріплюють становище, коли на виробництві працюють - тобто наповнюють бюджет - лише 15 млн. громадян, а на утриманні бюджету перебуває майже 20 млн. громадян. Саме тому із кожних 100 одиниць сукупного державного прибутку 90 іде на виконання законів і лише 10 одиниць - на відтворення виробництва. Ось тут головні корені наших негараздів.

Подальше зволікання з реформами та зростання економічної нестабільності можуть призвести до різкого падіння валютного курсу гривні, значної інфляції та швидкого зниження життєвого рівня вже наприкінці цього року. Наслідком цього буде загострення політичної нестабільності та перебіг подій, подібний до тих, що були у Болгарії, чи в Індонезії.

Протягом 1999 року тривала економічна криза, що виражалася у:

1. зниженні обсягів ВВП (на 0,4^°/о), реального рівня споживання населення (на 1 О,9%), скорочення внутрішнього (на 5,4%) і зовнішнього (на 14,5%) товарообігу;

2. високому рівні інфляції (23%), падінні загальної платоспроможності, реальному зменшенні порівняно з 1998 роком бюджетних прибутків (на 8%) і зростанні поточної бюджетної заборгованості (на 1,1 млрд. грн.);

3. зменшенні обсягів інвестицій в основні фонди у доларовому обчисленні - на 28%.

4. Сталися структурні зміни негативного значення, що подовжують тривалість кризи:

5. у промисловості прискорено зростали обсяги проміжного продукту (металургії, електроенергетики);

6. різко збільшилася готівково-грошова (на 33,8%) та бюджетно вексельна маса при високому офіційному (1, 52% ВВП) неофіційному (1,0°/о) дефіциті бюджету та рості зовнішнього боргу (на 1,1 млрд. дол.);

7. збільшилася також обсяг тіньового обороту і скоротилися податкові відрахування (58% від планової суми).

ВВП знизився у порівнянні з 1998 р. на 0,4%, були знижені також галузеві показники: обсяг роздрібного товарообігу - на 5,4%, обсяг платних послуг населенню - на 7,1 %, обсяг сільськогосподарського виробництва - на 5,7%, вантажообіг транспорту - на 3,8%, обсяг зовнішньої торгівлі товарами і послугами на 14,6%. Вперше за роки незалежності України зафіксовано зростання промислового виробництва, що склало 4,3%, середньодобове виробництво зросло на 5,6°/о. Основними чинниками достатньо стійкого (з травня 1999 р.) росту в промисловості були:

плавна девальвація гривні, що сприяє підвищенню конкурентноздатності продукції національної промисловості на внутрішньому і зовнішньому ринках, імпортозаміщенню;

деяке пожвавлення з платежами за рахунок векселів і кредитної емісії НБУ;

краща від прогнозованої, зовнішньоекономічна кон'юнктура для окремих продуктів українського експорту (насамперед, чорної металургії).

Істотно вплинув на загальний показник ріст виробництва у харчовій, деревообробній та целюлозно-паперовій промисловості, обумовлений результатами приватизації й припливом іноземних інвестицій у цій галузі.

Водночас приріст доданої вартості в промисловості був набагато нижче показника товарного росту, що свідчить про переважний вплив на останній показник збільшення виробництва проміжної продукції (вугільної, металургійної, електроенергетичної). У багатьох випадках це було пов'язано з монопольним положенням постачальника, приміром, в електроенергетиці зафіксований приріст промислового виробництва на 6,6% при скороченні виробництва основного продукту галузі - електроенергії - на 0,5%.

Основна причина кризи в економіці України криється у відсутності реальних економічних реформ у перші роки досягнення незалежності. Продовжувала діяти стара, віджила радянська система господарювання. Економічні негаразди в Україні не подолані тому, що вона проходить крізь труднощі перехідного періоду.

Можливі шляхи подолання економічної кризи в Україні:

- перехід до ринкової системи господарювання на основі широкої

приватизації землі і державних підприємств, створення акціонерних товариств, залучення іноземного капіталу тощо;

- державне стимулювання структурної перебудови господарства з метою скорочення частки енерго- і матеріаломістких виробництв, переспеціалізації підприємств, що виробляють непотрібну і неконкурентноспроможну продукцію, забруднюють довкілля;

- проведення раціональної конверсії, тобто перепрофілювання військових підприємств на виробництво товарів народного споживання із державною підтримкою оборонних заводів, що виробляють конкурентноспроможну і потрібну українській армії продукцію;

- інтеграція (зближення, об'єднання) української економіки у європейський і світовий економічний простір з урахуванням національних, економічних і політичних інтересів і захистом національного ринку;

- введення національної грошової одиниці, яка буде конвертованою, тобто обмінною на іноземну валюту;

- розвиток економічних відносин з усіма країнами світу, орієнтуючись на кращий світовий досвід.

Отже, основним аспектом у кризових проявах є структурні диспропорції між рівнем виробництва та рівнем споживання. Щодо України, то основною причиною кризи є придбання активів, не забезпечених фінансовою складовою, що призвело до тотальної неплатоспроможності населення. Зважаючи на це, політика уряду має бути спрямована на приведення рівня виробництва та рівня споживання до балансу, необхідного для сталого зростання національної економічної системи.

Висновок

Існування соціально-економічних систем є циклічний процес, котрій характерна закономірність наступу та ліквідації криз. Соціально-економічна система, під якої ми можемо розуміти громадянське суспільство, господарюючий суб'єкт (підприємство), інтегровану структуру бізнесу, має дві основні тенденції існування: функціонування та розвитку. Функціонування -- це підтримку життєдіяльності, збереження функцій, визначальних цілісність системи та її сутнісні характеристики. Розвиток -- це новий якості, який буде необхідний прогресивних змін, пристосування до нових умов середовища, яке характеризує зміни у предметах, засобах праці та у самому людині.

Економіка будь-коли перебуває у стані спокою. Процвітання нерідко змінюється крахом, показники національного доходу, рівня зайнятості, темпи зростання виробництва, і навіть ціни, і прибутку знижуються. Зрештою, досягається нижня точка, і знову починається пожвавлення. На вищому витку розкручування спіралі історії, більш прогресивному проти попереднім етапом, кризи протікають з різною мірою гостроти та його можливими проявами.

Якщо на те криза у такий спосіб, слід визнати, що небезпеку кризи є постійно, і завдання грамотного управління у тому, що під час його передбачити й цим мінімізувати її наслідки.

Тема економічної кризи насьогодні є дуже актуальною, тому що не знаючи причин кризи в Україні, неможливо знайти шляхи до її подолання.

Кризові явища в галузях економіки України спричинені недостатнім і несвоєчасним урахуванням змінних умов виробництва, можливостями інтенсифікації, змінами у методах господарювання та іншими причинами. Темпи виробництва почали різко сповільнюватися. А намагання стримати спад виробництва екстенсивними методами не призвело до відповідних результатів, спричинило зменшення фондовіддачі.

Відносно високий рівень розвитку економіки України може забезпечити їй економічну незалежність, але за умови конверсії оборотного потенціалу й незалежної економічної оцінки матеріально-сировинної бази.

Існує багато видів економічних криз (більшість з них наведена вище в роботі) і на мою думку ця кількість не буде стояти на місті, так само як не стоїть на місті економіка, будуть з'являтися нові види криз, але разом з цим - і нові методи їх вирішення.

Ситуація в Україні сьогодні свідчить, що її економіка протягом 90-х рр. ХХ ст. і нині перебуває в глибокій економічній кризі, яка не є ні циклічною, ні довгохвильовою. Ми маємо спад спричинений: по-перше, руйнуванням однієї соціально-економічної системи (адміністративно-командної) і формуванням іншої (ринкової); по-друге, порушенням колишнього єдиного народногосподарського комплексу в рамках СРСР (хоч і недосконалого за структурою і неякісного технічно); по-третє, практичною некерованістю трансформаційними процесами на макро- і мікрорівнях за умов, коли національна економіка тільки формується і паралельно відбувається процес державотворення. Є багато й інших причин всеохоплюючої соціально-економічної кризи в Україні, які будуть розглядатися в наступних темах.

Тема економічної кризи цікава, думаю не тільки мені. Вона буде актуальною ще велику кількість часу, а, можливо, і завжди, оскільки, я не думаю, що найближчим часом економісти навчаться згладжувати цикл до такого ступеня, щоб її амплітуда коливань була рівна нулю. При амплітуді коливань більше нуля - це вже цикл.

Коли спостерігаєш, як назрівають і відбуваються кризи в країнах - лідерах, таких як США, Японія, Німеччина, Англія, Франція, то мимоволі замислюєшся, що навіть такі багаті країни, стільки фахівців, що мають, засобів, впливу дотепер не можуть уникнути криз.

Також в ході виконання роботи я дізнався, що в Україні також були економічні спади і підйоми.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, можна зробити такі висновок, що із становленням циклічності економічного зростання економічні кризи стали невід'ємним елементом економічного циклу. Основним аспектом кризових проявів є структурні диспропорції між рівнем виробництва та рівнем споживання. Щодо, оздоровчого ефекту кризового важеля, то він наступає тепер набагато швидше, ніж раніше, і правильна державна політика під час кризових проявів в економічній системі національного рівня призведе тільки до позитивного санітарного ефекту в довгостроковому періоді.

Необхідні кардинальна структурна перебудова економіки України, перерозподіл капіталів із старих галузей у нові. Негативні наслідки економічних криз неминучі, але вони не повинні бути безглуздими. Якщо криза вже має місце, слід використовувати її як метод реформування структури народного господарства. У протилежному разі відбуватиметься подальше загострення суперечностей в усіх сферах суспільного життя.

Отже, для правильної оцінки можливого кризи величезну роль грають як аналіз його причин, а й прогнози щодо його можливих наслідків (закриття організації, оздоровлення чи поява нового кризи).

Слід пам'ятати, що подолання кризи який завжди означає перехід організації до якісно нового витка його розвитку. Така можливість зовсім залежить від наступних чинників: його причини можливість управління процесами кризового розвитку.

Список використаної літератури

1. Радіонова І.Ф. Макроекономіка та економічна політика. - К.: Таксон, 1996.

2. Економічна теорія. Николаева Л.А., Черная И.П. М.,2000г

3. Ковальчук В.М. Економічна теорія: короткий курс. - Тернопіль, Астон, 1997.

Размещено на Allbest.ru