Главная Коллекция "Revolution" Экономика и экономическая теория Собівартість продукції сільського господарства та шляхи її зниження у Приватному підприємстві "ЗЛАГОДА" Баштанського району

Собівартість продукції сільського господарства та шляхи її зниження у Приватному підприємстві "ЗЛАГОДА" Баштанського району

Поняття та види собівартості. Аналіз структури витрат виробництва продукції рослинництва і тваринництва в ПП "ЗЛАГОДА". Індексний аналіз факторів виробничих витрат і собівартості продукції сільського господарства. Шляхи зниження собівартості продукції.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 09.01.2017
Размер файла 125,2 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки підприємств

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

З ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА

З ОСНОВАМИ СТАТИСТИКИ НА ТЕМУ:

Собівартість продукції сільського господарства та шляхи її зниження у Приватному підприємстві «ЗЛАГОДА» Баштанського району

Зміст

Вступ

Розділ 1. Собівартість -- важливий фактор підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва

1.1 Поняття та види собівартості продукції

1.2 Показники собівартості продукції та завдання аналізу

Розділ 2. Сучасний рівень собівартості продукції в сільськогосподарському підприємстві

2.1 Виробничо-економічна характеристика підприємства

2.2 Рівень собівартості основних видів продукції рослинництва і тваринництва

2.3 Фактори собівартості продукції сільського господарства

2.4 Аналіз структури витрат виробництва продукції рослинництва і тваринництва

Розділ 3. Індексний аналіз факторів виробничих витрат і собівартості продукції сільського господарства

3.1 Індексний аналіз виробничих витрат в господарстві

3.2 Індексний аналіз факторів собівартості

Розділ 4. Шляхи зниження собівартості продукції та її вплив на рентабельність виробництва

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Формування ринкової економіки обумовлює розвиток аналізу на рівні окремих підприємств і їх внутрішніх структурних підрозділів, оскільки ці ланки (при будь-якій формі власності) складають основу ринкової економіки.

Дослідження економічних процесів розпочинається з окремого господарського факту, явища, ситуації, які в сукупності, і представляють господарський процес, що виражає сутність господарської діяльності в тій або іншій ланці управлінських підсистеми чи системи.

Матеріальні витрати мають найбільшу питому вагу в структуры собівартості сільськогосподарської продукції. Раціональне використання насіння, матеріалів, засобів обробки, палива і енергії є важливим резервом зниження собівартості продукції. Тому наукове опрацювання питання зниження собівартості виробництва продукції сільського господарства в сучасних умовах є актуальним для більшості господарств як Миколаївської області, так і України.

Об'єктом дослідження є господарська діяльність (фінансово-господарські операції й процеси) приватного підприємства «ЗЛАГОДА» Баштанського району.

Метою виконання роботи є вивчення аналізу витрат в ПП «ЗЛАГОДА».

Завданнями курсової роботи є:

1. Вивчення теоретичних аспектів організації матеріальних витрат та собівартості продукції на підприємстві;

2. Проведення аналізу матеріальних витрат та собівартості продукції в ПП «ЗЛАГОДА»;

3. Розгляд основних джерел зниження загальної суми витрат і собівартості продукції.

Інформаційною базою дослідження є праці вітчизняних і закордонних вчених, нормативні документи України з бухгалтерського обліку, матеріали науково-практичних конференцій, довідково-інформаційні видання, фінансова й статистична звітність підприємства.

У роботі використані наукові праці різних авторів, таких як Савицька Г.В., Бланк І.А., Русак Н.А. і ряд інших авторів.

Методами дослідження, які використовуються в цій курсовій роботі, є графічні, вибіркові, економіко-статистичні методи, а також метод порівняльного аналізу і факторного аналізу.

Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаної літератури, додатків та викладена на 44 сторінках. Містить 8 таблиць, 1 схему та 2 додатки. Список використаних джерел налічує 25 найменувань.

Розділ 1. Собівартість - важливий фактор підвищення ефективності виробництва продукції тваринництва

1.1 Поняття та види собівартості продукції

собівартість продукція сільський господарство

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу собівартість, а витрати на виробництво і збут - повну собівартість продукції.

Таке визначення собівартості містить у собі три важливих моменти:

-- собівартість відображає, скільки і яких ресурсів було використано у виробництві;

-- величина використаних ресурсів представлена в грошовому виразі, що дозволяє розраховувати загальну вартість ресурсів;

-- конкретна мета використання ресурсів зумовлює необхідність чітко встановити об'єкт собівартості (виробництво чи реалізація).

Метою планування собівартості є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, необхідних у планованому періоді для виробництва і збуту кожного виду та всієї сільськогосподарської продукції підприємства, що відповідає вимогам стосовно її якості. [1, c. 28]

Планування собівартості продукції є складовою частиною планування діяльності підприємства і представляє собою систему техніко-економічних розрахунків та заходів, які відображають величину (зміну величини) поточних витрат чи витрат, що склалися протягом усього циклу виробництва продукту.

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції, обчислення фактичної собівартості окремих видів та всієї продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів. Дані обліку витрат використовуються для оцінки та аналізу виконання планових показників, визначення результатів діяльності структурних підрозділів та підприємства в цілому.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Для розрахунку повної собівартості варто включити виробничу собівартість та витрати пов'язані з зберігання, обслуговування та реалізацією виробленої продукції. [2, c. 143]

Характеристику собівартості за складом витрат можна описати так:

А) Технологічна - відносяться витрати на сировину, матеріали, паливо та інші, які передбачені технологією виробництва продукції, а також витрати на оплату праці робітників безпосередньо зайнятих у виробничому процесі і витрати на утримання і використання обладнання. На її основі приймаються рішення щодо доцільності власного виробництва чи придбання необхідних ресурсів, нормативів їх витрачання, ефективного використання обладнання, формування трансфертних цін, результатів діяльності центрів витрат тощо.

Б) Виробнича -- включає розподілені загальновиробничі витрати (витрати на управління цехами, бригадами, виробничими підрозділами). Відображає рівень витрат на виготовлення продукції (робіт, послуг).

В) Повна -- належать виробнича собівартість та загальногосподарські витрати (адміністративні та витрати на збут). Характеризує загальний рівень витрат на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг).

Також, собівартість планова розраховується, виходячи із визначеного обсягу виробництва та середніх витрат, котрі припадають на цей обсяг.

В обліку також використовуються показники собівартості, котрі відрізняються за способами формування. Це такі її види, як планова, нормативна та фактична собівартість.

Крім поділу собівартості за критеріями складу витрат та способу її формування, на практиці фактично відбувається також її поділ за ступенем узагальнення. За ступенем узагальнення можна виділити індивідуальну, часткову та загальну собівартість.

Індивідуальна собівартість - це собівартість конкретного виду продукції, певного виду робіт, послуг. Індивідуальна собівартість показує рівень організації виробництва, автоматизації та механізації, спеціалізації та концентрації, що є неоднаковими для різних підприємств однієї галузі.

Часткова собівартість характеризує витрати з виробництва (та реалізації) певної групи продукції (зернові, рослинництво, тваринництво) чи витрати окремих підрозділів. Загальна собівартість характеризує загальний рівень витрат по підприємству на виробництво і реалізацію всієї продукції, що виготовлена підприємством. [3, с. 145]

Також слід виокремлюють такі види собівартості:

а) залежно від часу формування затрат:

-- планова;

-- фактична;

-- нормативна;

-- кошторисна;

б) виходячи із місця формування затрат:

-- цехова;

-- виробнича;

-- повна;

в) залежно від тривалості розрахункового періоду:

-- місячна;

-- квартальна;

-- річна;

г) за складом продукції:

-- товарна;

-- валова;

-- реалізована;

-- незавершене виробництво;

Собівартість продукції як грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві, тому що цей показник відображає:

-- рівень організації виробничого процесу;

-- продуктивність праці;

-- технічний рівень.

Надамо визначення основних видів собівартості.

Планова собівартість виготовленої продукції являє собою прогноз величини витрат певної господарчої організації на виготовлення конкретної продукції.

Фактична собівартість продукції -- це сума витрат, здійснених конкретною господарчою організацією в ході виготовлення продукції за умов, що склалися на виробництві. [4]

Кошторисна собівартість визначається господарчою організацією під час складання необхідного комплексу проектних документів за кошторисними нормами та цінами, які діють на момент її розрахунку. Вона є базою для розрахунку планової собівартості виготовленої продукції і дає змогу, з одного боку, господарчій організації прогнозувати рівень своїх майбутніх витрат, а з іншого -- надає можливість замовнику оцінити межі (рамки), в яких може відбуватися торг із цією організацією. І нарешті, кошторисна собівартість є одним із документів, за яким державні органи оподаткування контролюють прибутки конкретної угоди деяких господарчих організацій. [5, с. 135]

Визначення собівартості одиниці продукції за встановленими статтями (номенклатурою) витрат називається калькулюванням. Проте розрізняють калькулювання планової (обчислюється за плановими нормами і нормативами) та звітної собівартості (розраховується за фактичними даними). [6, с. 143]

1.2 Показники собівартості продукції та завдання аналізу

При плануванні собівартості слід розрізняти собівартість окремих виробів (калькуляції) і собівартість загального обсягу готової (кінцевої) продукції. У підрозділах з коротким виробничим циклом і стабільними залишками (запасами) незавершеного виробництва, виробнича (цехова) собівартість готової продукції збігається з кошторисом. В інших випадках, особливо коли запуск і випуск виробів у межах планового періоду кількісно різняться та змінюються залишки незавершеного виробництва на його початок і кінець, собівартість продукції відрізняється від кошторисних витрат. Отже, загальна собівартість продукціїмдорівнює:

Ск = Сз + Сн1 - Сн2, (1.1)

де, Ск -- собівартість кінцевої продукції за плановий період, грн.; 

Сз -- загальні витрати за кошторисом, грн.;

Сн1, Сн2 -- собівартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.

Собівартість залишків незавершеного виробництва на початок планового періоду береться за фактичними (очікуваними) даними, на кінець -- розраховується з урахуванням специфіки певного типу виробництва. В одиничному і дрібносерійному виробництві собівартість незавершеного виробництва за окремими замовленнями на кінець планового періоду можна обчислити на основі ступеня їх планової готовності. В інших типах виробництва такі обчислення здійснюються у разі потреби коригування фактичної величини незавершеного виробництва або при зміні обсягу випуску продукції. [7, с. 135] При цьому враховується середньоденний випуск продукції за виробничою собівартістю, середня тривалість виробничого циклу і коефіцієнт зростання витрат (середня готовність незавершеного виробництва). Ця методика розглядається в багатьох дисциплінах (економіка підприємства, фінанси, статистика) при визначенні величини оборотного капіталу підприємства.

Інший метод визначення собівартості кінцевої продукції підрозділу, що є більш адекватним змісту цього показника, передбачає попереднє обчислення собівартості окремих виробів. Собівартість кінцевої продукції є її підсумком.

(1.2)

де, п -- кількість найменувань виробів;

Nі -- кількість виробів і-го найменування за виробничою програмою у натуральному виразі;

Соі -- виробнича собівартість одиниці і-го виробу, грн. [8, с. 456]

Планування собівартості окремих виробів займає особливе місце в системі планових обчислень. Калькуляції потрібні для обґрунтування цін виробів, визначення їх рентабельності, оцінки економічної ефективності технічних і організаційних рішень, аналізу тощо. Є різні методи обчислення витрат на окремі вироби. Їх застосування залежить від ряду обставин, передусім від широти номенклатури виготовлюваної продукції. За умов спеціалізації на виробництві одного продукту калькулювання є найпростішим і найточнішим, оскільки всі витрати розглядаються як прямі.

Це виробництво може мати два різновиди: [9, с. 211]

- весь продукт однорідний, однієї споживної (експлуатаційної) якості й складності виготовлення (цегла, вугілля та ін.); 

- продукт має різні варіанти якості, властивостей, що потребують різних витрат часу, або ресурсів (цемент, пиво, коньяк тощо). 

У першому випадку калькулювання здійснюється методом прямого ділення витрат на обсяг продукції. .

(1.3)

де, Ск -- загальні витрати, віднесені на кінцеву продукцію за плановий період (у повній сумі або за калькуляційними статтями чи елементами витрат), грн.;

N -- обсяг готової продукції за плановий період у натуральному виразі. 

При високих вимогах до точності калькулювання, особливо в машиномістких галузях, розподіл загальновиробничих витрат доцільно здійснювати окремо за їх частинами, тобто витрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування розподіляти за однією базою, решта витрат -- за іншою. [10, с. 15]

Найобгунтованішим є обчислення витрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування на один виріб залежно від часу його обробки і собівартості однієї машино-години роботи конкретного устаткування. Відмінність цього методу від попереднього полягає в тому, що береться не середня по всьому устаткуванню собівартість машино-години, а обчислюється її величина по кожній окремій групі однотипних машин. Сутність цього методу і процедура його впровадження такі:

1. Устаткування підрозділу розподіляється на групи технологічно взаємозамінних верстатів з приблизно однаковими витратами на одну годину роботи. В окрему групу або в кілька груп об'єднуються робочі місця для ручних робіт. Витрати на їх утримання входять у кошторис витрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування (утримання і ремонт стендів, верстатів, затрати на інструмент, пристосування тощо). [11, с. 325]

2. По кожній групі устаткування складається кошторис на його утримання і експлуатацію.

3. Визначається завантаження кожної групи устаткування у машино-годинах.

4. Обчислюються витрати на одну машино-годину роботи по кожній групі устаткування діленням витрат за кошторисом на завантаження в машино-годинах. Витрати на одну машино-годину роботи, які ще називають собівартістю машино-години, можна визначити точніше на основі нормативних обчислень за елементами витрат (амортизація, електроенергія, інструмент тощо). Методи обчислення таких нормативів викладені у спеціальній літературі. [12, с. 256]

Витрати на одну машино-годину роботи устаткування є основною нормативною базою цієї методики.

Розглянута методика розподілу витрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування дає змогу істотно підвищити точність калькулювання. Але вона має недолік, який стримує її широке застосування. Нормативи витрат на одну машино-годину роботи устаткування і відповідно її собівартість значною мірою залежать від його завантаження. За рівномірного завантаження устаткування в часі собівартість машино-години його роботи досить стабільна. При нерівномірному завантаженні устаткування протягом року (кварталу), що властиво сільському господарству, нормативні ставки витрат на одну машино-годину треба перераховувати, а це вимагає додаткових витрат ресурсів. Проте, незважаючи на цей недолік, зазначена методика є найбільш перспективною. Вона може мати деякі модифікації з метою спрощення застосування , але сутність її від цього не змінюється. [13, с. 216]

Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг має дуже важливе значення. Він дозволяє з'ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану за його рівнями, визначити вплив факторів на його приріст, встановити резерви й дати оцінку роботі підприємства щодо використання можливостей зменшення собівартості продукції.

Об'єктами аналізу собівартості продукції є наступні показники:

Ш повна собівартість товарної продукції в цілому й за елементами витрат;

Ш витрати на гривню продукції;

Ш собівартість окремих виробів;

Ш окремі статті витрат;

Ш рентабельність виробництва;

Ш рентабельність продукції.

Планування й облік собівартості на підприємствах ведуть за елементами витрат і калькуляційними статтями витрат.

Найважливішими шляхами зниження собівартості продукції (операційних витрат) є економія всіх видів ресурсів, які використовуються у виробництві. [14, с. 152]

Ефективність використання матеріальних ресурсів в галузях матеріального виробництва оцінюють за наступними показниками:

v динамікою матеріальних витрат (без амортизації) на 1 грн. продукції (робіт, послуг);

v відносної економії матеріальних витрат (без амортизації);

v витраті найважливіших видів матеріальних ресурсів у натуральному вираженні на вартісну суму продукції. [15, с. 213]

Раціональне використання матеріалів - один з найважливіших факторів виробництва і зниження собівартості продукції, а, отже, зростання прибутку і рівня рентабельності.

Таким чином, правильна оцінка та аналіз матеріальних витрат в собівартості продукції є важливим фактором підвищення ефективності виробництва, а відповідно збільшення прибутковості, що є основною метою діяльності підприємства.

Розділ 2. Сучасний рівень собівартості продукції в сільськогосподарському підприємстві

2.1 Виробничо-економічна характеристика підприємства

Приватне підприємство «ЗЛАГОДА» знаходиться в с. Єрмолівка Баштанського району Миколаївської області на відстані 100 км до обласного центра - Миколаєва, та 20 км від районного центру - м. Баштанка.

Директор - Калініченко А. М. Діяльність ПП «ЗЛАГОДА» спрямована на подальше зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції (продукції рослинництва та тваринництва), з метою отримання максимального прибутку, задоволення зростаючих потреб населення в продукції рослинництва та подальшого нарощування виробничого потенціалу підприємства і збільшення кількості робочих місць на селі.

У звітному (2014) році площа сільськогосподарських угідь підприємства становила 1737 га, які повністю відведені під ріллю.

Значна частина території району рівнинна, грунтовий покрив - переважно чорноземи південні, темно-каштанові залишково слабосолонцюваті грунти та лучно-чорноземні їх типи, які характеризуються обмеженим, середньо- та важкосуглинковим механічним складом. [16, с. 267]

Відповідно до агрокліматичного районування, територія господарства знаходиться в зоні помірного зволоження. Клімат характеризується спекотним і сухим літом, помірно холодною зимою. Опади, що випадають за рік, складають 457 мм. Основна кількість опадів (65-70%) випадає у весняно-осінній період року у вигляді дощів, іноді з градом, при цьому добова кількість опадів може сягати 40-50 мм.

Тривалість безморозного періоду становить 160-205 днів, а вегетаційного - 215-225 днів. Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 60-70%, а в літні місяці 40-60%.

Розглянемо показники розміру господарства, що свідчать про рівень концентрації виробництва у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Показники розміру виробництва у ПП «ЗЛАГОДА»

Баштанського району

Показники

Роки

2014р. у % до

2012р.

2013р.

2014р.

2012р.

2013р.

Валова продукція сільського господарства в постійних цінах 2010р. , тис. грн.

4376

6473,2

6676

152,6

103,1

Грошова виручка від реалізації, тис. грн.

4978

7594

8205

164,8

108,0

Витрати на виробництво продукції сільського господарства, тис.грн

6779

7545,5

8883

131,0

117,7

Площа сільськогосподарських угідь, га

2097

1873

1737

82,8

92,7

Середньорічна чисельність працівників зайнятих в сільськогосподарському виробництві, чол.

37

34

29

78,4

85,3

* Джерело: розраховано і побудовано за даними статистичної звітності ПП «ЗЛАГОДА»

Зіставляючи дані таблиці 2.1 із нормативними показниками, що визначають розмір підприємства, відповідно до норм Господарського Кодексу України бачимо, що за основними критеріями, такими як середньорічна чисельність працюючих, що не перевищує 50 осіб, та обсягом валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за звітний період, що не перевищує 7 млн.грн., ПП «ЗЛАГОДА» відноситься до малих підприємств.

Також за даними таблиці можна простежити, що у 2014 р. порівняно з попередніми роками відбулось зростання валової продукції у постійних цінах 2010 року, так показник у порівнянні з базисним роком зріс на 52,6% , а відносно проміжного року - на 3,1%, та належне зростання виручки на 64,8% та 8% відповідно. Слід зауважити, що зростання відбулось усупереч зменшенню площ сільськогосподарських угідь. Так у порівнянні з 2012 роком площі зменшились на 17,2% або на 360 га, це потягло за собою скорочення штату.

Оскільки на ефективність сільськогосподарського виробництва в аграрних підприємствах впливає не лише розмір провідних галузей, а і те, наскільки розвинені інші галузі, що мають товарний характер, визначимо вплив спеціалізації на ефективність виробництва продукції ПП «Злагода» Баштанського району за структурою та розміром грошових надходжень від реалізації товарної продукції. Розрахунки представимо в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Розмір та структура грошових надходжень від реалізації товарної продукції у ПП «ЗЛАГОДА» Баштанського району

Види продукції

Сума сердн. значення

2012р.

2013р.

2014р.

Середнє за 3 роки

тис.грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

1

3

4

5

6

7

8

9

10

Вид продукції

пшениця(озим.+яра)

0,189

706,0

0,142

1386,2

0,183

125,8

0,015

739,3

0,107

ячмінь(озим.+ярий)

3,2

0,001

524,1

0,069

647,3

0,079

391,5

0,057

кукурудза на зерно

4,8

0,001

69,7

0,009

440,0

0,054

171,5

0,025

просо

11,3

0,002

0,0

0,000

0,0

0,000

3,8

0,001

соняшник

0,627

3406,3

0,684

3369,6

0,444

5477,6

0,668

4084,5

0,590

ріпак

0,0

0,000

764,5

0,101

0,0

0,000

254,8

0,037

приріст ВРХ

0,182

0,0

0,000

253,1

0,033

117,4

0,014

123,5

0,018

приріст свиней

13,7

0,003

41,0

0,005

0,0

0,000

18,2

0,003

молоко

832,3

0,167

1157,9

0,152

1371,7

0,167

1120,6

0,162

інше

0,003

0,0

0,000

27,9

0,004

25,0

0,003

17,6

0,003

СУМА

4977,6

100

7594,0

100

8204,8

100

6925,5

100

*Джерело: розраховано і побудовано за даними статистичної звітності ПП «ЗЛАГОДА»

За даними таблиці 2.2, що представлені в середньому за три роки, обчислимо коефіцієнт спеціалізації підприємства за формулою:

,

де Рі - питома вага і-тої галузі в структурі грошової виручки;

і - порядковий номер і-тої галузі в ранжируваному ряді, побудованому за спадаючою ознакою.

Підставивши у формулу відповідні дані, отримаємо:

Кспец = = 0,4701,

За рівнем спеціалізації сільськогосподарські підприємства поділяються на чотири групи. До першої групи належать господарства з низьким рівнем спеціалізації - значення коефіцієнта до 0,35 ; до другої групи - з середнім рівнем спеціалізації - від 0,36 до 0,50; до третьої групи - з високим рівнем спеціалізації - від 0,51 до 0,60; до четвертої групи - господарства з поглибленою спеціалізацією - понад 0,60. Отже, чим вищий коефіцієнт спеціалізації, тим вищий її рівень. [17, с. 26]

Виходячи з аналізу результатів таблиці 2.2 візьмемось стверджувати, що рівень спеціалізації в середньому за 3 роки у ПП «ЗЛАГОДА» Баштанського району знаходився на середньому рівні. Дійсно, дані таблиці 2.2 показують, що в середньому за 3 роки частка виробництва технічних складала 62,7%, зернових - 18,9%, тваринництва - 18,2%. Виходячи з цього можна стверджувати що підприємство спеціалізується на вирощуванні технічних культур. Проте, слід зазначити що чіткої тенденції стосовно рівня спеціалізації на окремі види сільськогосподарської діяльності не було відмічено, так у 2013 році господарство не мало високої спеціалізації на вирощуванні соняшника, а збільшило виручку від реалізації ріпака. Для більш ефективного використання ресурсів підприємству слід оптимізувати виробничі витрати.

2.2 Рівень собівартості основних видів продукції рослинництва і тваринництва

Під Вимтрати виробнимцтва слід розуміти витрати різних видів економічних ресурсів (сировини, праці, основних засобів, послуг, грошей), безпосередньо пов'язаних з виробництвом економічних благ.

Економічна теорія вирізняє такі основні види витрат виробництва фірми: постійні, змінні, валові (загальні), середні, граничні, альтернативні. Сучасні західні концепції класифікують витрати виробництва, за критерієм залежності або незалежності їх від обсягу виробництва.

Постійні витрати -- витрати, величина яких не змінюється залежно від зміни обсягу випуску продукції і які фірма повинна сплачувати навіть тоді, коли вона нічого не виготовляє. До них належать грошові витрати на експлуатацію будівель, споруд і обладнання, орендна плата, виплата відсотків за кредитом, заробітна плата апарату управління, витрати на охорону.(також позначаються FC)

Змінні витрати -- витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва(також позначаються VC)

Валові витрати (загальні витрати) є сумою постійних і змінних витрат за кожного конкретного обсягу виробництва.(також позначаються TC)

Прямі витрати -- витрати, що можуть бути безпосередньо пов'язані з визначеною діяльністю чи видом продукції.

Поточні витрати -- витрати, що визнаються в період їх здійснення та відображаються в обліку за рахунками витрат. [18, с. 312]

Структура і склад виробничих витрат у галузях сільського господарства Таблиця 2.3

Статті витрат

Базисний рік

Проміжний рік

Звітний рік

Звітний рік у %

Рослинництво

Тваринництво

Рослинництво

Тваринництво

Рослинництво

Тваринництво

до базисного року

до проміжного

тис.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

Рослин-

Тварин-

Рослин-

Тварин-

грн.

ництво

ництво

ництво

ництво

Витрати на оплату праці

419,5

7,5

185,5

15,2

442,4

7,1

195,6

14,5

313,9

4,4

215,3

12,8

74,8

116,1

71,0

110,1

Відрахування на соціальні заходи

153,2

2,8

67,8

5,6

161,6

2,6

71,4

5,3

113,6

1,6

77,9

4,6

74,2

114,9

70,3

109,1

Матеріальні витрати - всього

4096,5

73,7

892,2

73,1

4550,6

73,4

987,4

73,2

5631,1

78,2

1311,4

77,9

137,5

147,0

123,7

132,8

у тому числі:

- насіння та садівний матеріал

1404

25,3

0

0,0

1357

21,9

0

0,0

1339,8

18,6

0

0,0

95,4

х

98,7

х

- добрива

350

6,3

0

0,0

156,4

2,5

0

0,0

283

3,9

0

0,0

80,9

х

180,9

х

- засоби захисту рослин і тварин

650,7

11,7

0

0,0

741,6

12,0

0

0,0

1098,8

15,3

0

0,0

168,9

х

148,2

х

- корми

0

0,0

417,9

34,2

0

0,0

540

40,0

0

0,0

794,4

47,2

х

190,1

х

147,1

Роботи і послуги

385

6,9

0

0,0

347,3

5,6

0

0,0

361,2

5,0

0

0,0

93,8

х

104,0

х

пальне і мастильні матеріали

878,3

15,8

194,3

15,9

122,4

2,0

198,1

14,7

1670,2

23,2

214,2

12,7

190,2

110,2

1364,5

108,1

амортизація

290

5,2

50

4,1

357

5,8

63

4,7

80

1,1

25

1,5

27,6

50,0

22,4

39,7

Інші витрати

598,7

10,8

25,2

2,1

684,5

11,0

32

2,4

1060

14,7

54,5

3,2

177,1

216,3

154,9

170,3

Разом

5557,9

100

1220,7

100

6196,1

100

1349,4

100

7198,6

100

1684,1

100

х

х

х

х

Тож, для більш ефективного розуміння економічної ситуації, у якій знаходиться ПП «ЗЛАГОДА» проведемо розрахунки структури виробничих витрат по галузям діяльності підприємства у таблиці 2.3 та проаналізуємо їх.

Вихідні дані й розрахунки для аналізу собівартості продукції за економічними елементами наведені в таблиці.

Дослідивши дані таблиці 2.3, можна зробити висновок про те що, структура виробничих витрат у підприємстві за досліджуваний період кардинально змінилась. Це відбулось за рахунок змін статей витрат. Так, наприклад, у 2013 році господарство більше як у п'ятеро скоротило витрати на пальне і мастильні матеріали за рахунок того, що закупило їх роком раніше та залучило сторонню техніку для виробництва та збору врожаю, це дозволило значно скоротити витрати енергоресурсів, у зв'язку з цим вдалось суттєво сповільнити зростання собівартість виробництва зерна та соняшнику за рахунок різниці цін на пальне, що призвело до збільшення прибутку по цим видам продукції.

У 2014 в порівнянні з 2013 року зросли витрати на паливо та мастила через значне зростання вартості бензину перед весняно-польовими роботами. Так ПП «Злагода» витратило на наведені матеріали на 1264,4% більше ніж у проміжному році. Через це у 4 рази зменшились відрахування на амортизацію у галузі рослинництва, у проміжному та звітному році вони не перевищували 28% та 22% від базисного року, відповідно. За досліджуваний період господарству вдалось досягти значних результатів у сфері тваринництва.

Завдяки зниженню собівартості виробництва м'яса і молока ВРХ приватному підприємству вдалось досягти частки поголів'я корів більше за 50% у структурі районного поголів'я корів Баштанщині.

Також дані таблиці 2.3 свідчать про матеріаломісткий характер виробництва: частка матеріальних витрат у попередньому періоді становила близько 73%, у звітному - 78%. Темпи зростання витрат за цією статтею на 5 в.п. потягли за собою зростання повної собівартості. Лише на 4,4% у рослинництві сукупні витрати зумовлені оплатою праці (в попередньому періоді - 7,5%).

Витрат на оплату праці скоротилися удвічі, разом з цим спостерігається загальна тенденція до збільшення витрат, що зумовлені модернізацією машинно-тракторного парку та скороченням середньорічної чисельності працівників. Високими темпами збільшувались інші операційні витрати, що призвело до збільшення частки витрат засобів праці та інших витрат в структурі сукупних витратах.

2.3 Фактори собівартості продукції сільського господарства

Раціональне використання предметів і засобів праці - важливий резерв зростання обсягу, зменшення витрат, зниження собівартості і підвищення ефективності виробництва.

Схема 1. Класифікація виробничих витрат [19, с. 341]

Ефективне господарювання вимагає, щоб кожне підприємство здійснювало свою діяльність на основі господарського розрахунку, основною вимогою якого є забезпечення високої ефективності виробництва шляхом створення належної матеріальної зацікавленості працівників у результатах своєї роботи. Впровадження господарського розрахунку передбачає відшкодування витрат доходами й одержання чистого прибутку.

Проблема зниження матеріальних витрат у собівартості продукції є подвійною. З одного боку, зменшується кількість використаних у процесі виробництва на одиницю продукції предметів праці, а з другого - кількість авансованих для господарської діяльності підприємства оборотних активів.

На собівартість продукції впливає ряд істотних факторів, під дією яких формується її рівень. В аграрних підприємствах уже досить давно сформувалася тенденція до збільшення собівартості. Але особливо швидкими темпами вона зростала в роки інфляції та гіперінфляції. Якщо, наприклад, собівартість центнера зерна в господарствах суспільного сектора у 1990 р. становила 12,4 крб, то в 1992 р. -- 1405, а в 1994 р. -- 61 тис. крб.

Ситуація змінилась із введенням у нашій країні у 1996 р. національної валюти -- гривні, зростання собівартості відбулося в інших умовах та значно меншими темпами. Так, у 1996 р. собівартість центнера цього виду продукції становила 8,63 грн, в 1998 р. -- 14,29, в 2000 р. -- 23,62 грн, в 2004р. -- 27, 32 грн., у 2008 р. -- 72,67 грн, у 2010 р. - 103, 21 грн, а у 2015, за попередніми розрахунками більше 250 грн за 1 центнер. Слід зазначити що практично кожен стрибок собівартості виникає через соціально-економічні та кліматичними проблеми в Україні. Так це можна постежити на прикладі 2008 та 2014 років.

Проаналізуємо показники собівартості за основними видами продукції.

Таблиця 2.4

Показники собівартості за основними видами сільськогосподарської продукції ПП «ЗЛАГОДА» Баштанського району.

Продукція

Рік

Чистий дохід (вируча), тис.грн

Валова продукція, ц (гол.)

Прибуток від реалізація 1 ц., грн

Виробнича собівартість виробн., грн

Повна собівартість, грн

Собівартість 1 ц, грн

Рента-бельність, %

Зміна собівартості 1 центнера, 2014/

Пшениця

2012

706

7310

9,66

1007,9

726,5

99,38

97,2

13,4%

2013

1386,2

9491

14,61

1181,1

1273

134,13

108,9

9,9%

2014

125,8

8134

1,55

1301,4

108,4

13,33

116,1

 

Ячмінь

2012

3,2

564

0,57

84,6

3,3

5,85

97,0

2378,5%

2013

546

3330

16,40

399,6

494

148,35

110,5

93,8%

2014

647,3

3832

16,89

512,4

533,3

139,17

121,4

 

Кукурудза

2012

4,8

700

0,69

111

5,1

7,29

94,1

1573,9%

2013

69,7

3010

2,32

331,1

72,3

24,02

96,4

477,4%

2014

440

3544

12,42

567

406,4

114,67

108,3

 

Соняшник

2012

3406,3

9050

37,64

2999,4

3396

375,25

100,3

104,7%

2013

3369,9

13110

25,70

3015,3

3225

246,00

104,5

159,8%

2014

5477,6

12024

45,56

4328,6

4726,2

393,06

115,9

 

Приріст ВРХ

 

 

 

 

 

 

 

2013

253,1

372

68,04

301,3

235,7

633,60

107,4

41,4%

2014

117,4

425

27,62

399,5

111,4

262,12

105,4

 

Молоко

2012

832,3

3961

21,01

830,3

871,6

220,05

95,5

117,8%

2013

1157,9

4511

25,67

947,3

1010,7

224,05

114,6

115,7%

2014

1371,7

4798

28,59

1208,3

1243,8

259,23

110,3

 

РАЗОМ

2012

4952,6

21585

22,94

5033,2

5002,5

231,76

99,0

93,9%

2013

6782,8

33824

20,05

6175,7

6310,7

186,57

107,5

116,7%

2014

8179,8

32757

24,97

8317,2

7129,5

217,65

114,7

 

*Джерело: розраховано і побудовано за даними статистичної звітності ПП «ЗЛАГОДА»

Аналіз даних таблиці 2.4 дозволяє визначити що: підприємство за досліджуваний період не мало чіткої структури показників економічної діяльності. Виручка від реалізація зернових було не стійкою. Так по зерновим у 2014 році вона впала більше як у десять разів в порівнянні з попереднім роком. При вирощуванні ячменю показник собівартості одного центнера продукції змінився на 2278% у звітному році відносно базисного. Показники вирощування соняшника та відгодівлі ВРХ порівняно не зазнали значних змін. В цілому по господарству зберігається тенденція до збільшення витрат на виготовлення продукції. Це пов'язано зі здорощанням продукції що господарство закуповує.

2.4.Аналіз структури витрат виробництва продукції рослинництва і тваринництва

Сільське господарство України є однією з найважливіших галузей економіки. Воно забезпечує 17 % валової доданої вартості, тут зайнято понад 3 млн. населення, використовується основних засобів вартістю понад 100 млрд. грн., функціонують майже 56,5 тисяч господарюючих суб'єктів, що використовують 21,6 млн. га сільськогосподарських угідь. Вироблена в сільському господарстві 1 гривня продукції дає змогу одержувати понад 12 гривень продукції в інших галузях.

Сільськогосподарські підприємства виробляють 44,9 % валової продукції сільського господарства, у т.ч. 45,1 % продукції рослинництва і 44,7 % продукції тваринництва. Господарства населення виробляють більшу частину валової продукції сільського господарства - 55,1%, у т.ч. продукції рослинництва - 54,9%, тваринництва - 55,3%. Починаючи з 2001 р. виробництво сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах є прибутковим, рівень рентабельності у 2014 р. становив близько 15%.

Для розуміння структури витрат в досліджуваному підприємстві проаналізуємо видатки на виробництво продукції у сільському господарстві.

Таблиця 2.5

Динаміка структури витрат на виробництво продукції сільського господарства у ПП «Злагода» Баштанського району

Стаття витрат

2012

2013

2014

рослини

тварини

рослини

тварини

рослини

тварини

Витрати на оплату праці

419,5

185,5

442,4

195,6

313,9

215,3

Відрахування на соціальні заходи

153,2

67,8

161,6

71,4

113,6

77,9

Матеріальні витрати - всього:

4096,5

892,2

4550,6

987,4

5631,1

1311,4

- насіння та садівний матеріал

1404

0

1357

0

1339,8

0

- добрива

350

0

156,4

0

283

0

- засоби захисту рослин і тварин

650,7

0

741,6

0

1098,8

0

- корми

0

417,9

0

540

0

794,4

Роботи і послуги

385

0

347,3

0

361,2

0

пальне і мастильні матеріали

878,3

194,3

122,4

198,1

1670,2

214,2

амортизація

290

50

357

63

80

25

Інші витрати

598,7

25,2

684,5

32

1060

54,5

Разом

5557,9

1220,7

6196,1

1349,4

7198,6

1684,1

*Джерело: розраховано і побудовано за даними статистичної звітності ПП «ЗЛАГОДА»

Проаналізувавши отримані у таблиці 2.5 дані виявилось, що у структурі витрат підприємства найбільшу частку за увесь період займають матеріальні витрати. Для галузі тваринництва установа щороку збільшує видатки на заготівлю кормів, показник за досліджуваний період зріс майже удвічі, це пояснюється тим, що у господарстві зросла чисельність стада ВРХ. Слід відмітити, що у звітному році було закуплено нову сільськогосподарську техніку, це потягло за собою нарощування валового обсягу зернових та соняшнику за рахунок покращення якості збору врожаїв, в свою чергу спостерігається деяка рецесія витрати на амортизацію. У 2014 вони складали 50% порівняно із 2012 роком. Через оновлення машинно-тракторного парку зменшилась потреба у найманих працівниках та відрахування на соціальні заходи. Ці показники скоротились на третину.

Розділ 3. Індексний аналіз факторів виробничих витрат і собівартості продукції сільського господарства

3.1 Індексний аналіз виробничих витрат в господарстві

Рівень собівартості центнера продукції в кінцевому рахунку залежить від співвідношення двох укрупнених факторів: урожайності культури з гектара посіву (продуктивності голови худоби) і загальної суми витрат на одержання цієї продукції. Щоб визначити кількісний вплив цих двох факторів на собівартість, можна скористатись індексним прийомом дослідження:

де С1, С0 -- собівартість 1 ц продукції в звітному і базовому періодах; У1 і У 0 -- урожайність культури з 1 га (продуктивність 1 голови тварин) відповідно у звітному і базовому періодах; Вт1 і Вт0 -- витрати на 1 га посіву (1 голову тварин). [20, с. 256]

Перший частковий індекс дає змогу визначити вплив урожайності (продуктивності) на собівартість, а другий -- вплив загального обсягу витрат на її рівень. Якщо будь-який частковий індекс є меншим за одиницю, то це вказує, що даний фактор вплинув на зниження собівартості продукції, і навпаки.

У рослинництві, крім урожайності культур, на собівартість продукції істотно впливають такі фактори, як рівень продуктивності живої праці, оплата людино-години, собівартість і якість посівного матеріалу, рівень механізації, а в тваринництві, крім продуктивності тварин, -- затрати кормів на виробництво центнера продукції, собівартість центнера кормових одиниць, трудомісткість виробництва, оплата людино-години, концентрація виробництва, рівень його комплексної механізації тощо.

Однією з необхідних умов пошуку резервів зниження собівартості є виявлення причин, що зумовили зміну абсолютної величини витрат, особливо за тими статтями, величина яких залежить від кількох факторів. До таких статей відносять витрати на корми, що займають найбільшу питому вагу в структурі собівартості тваринницької продукції. Ці витрати в розрахунку на голову худоби залежать від вартості центнера використаного корму, обсягу його споживання однією головою тварин і структури раціону. Щоб кількісно визначити вплив цих факторів, розраховують індекс витрат на корми за формулою:

де К1 і К0 -- затрати корму на 1 голову тварин в натуральному виразі в звітному і базовому періодах;

В1 і В0-- вартість 1 ц корму в цих періодах.

Перший множник правої частини формули являє собою індекс вартості кормів, другий -- індекс обсягу і структури кормів. Як і в попередньому випадку, якщо будь-який з часткових індексів є меншим за одиницю, то це означає, що цей фактор зумовив зниження витрат на корми, і навпаки. Віднімаючи від чисельника знаменник, визначають абсолютний вплив досліджуваних факторів на витрати кормів в розрахунку на фізичну голову худоби. Діленням одержаної різниці за відповідним частковим фактором на річну продуктивність тварин обчислюють розмір витрат виробництва в розрахунку на центнер тваринницької продукції, який зумовив зниження (якщо різниця зі знаком «-») або підвищення (якщо різниця зі знаком «+») її собівартості. Для підприємства лише тоді економічно виправдано збільшувати витрати на корми в розрахунку на голову худоби, коли її продуктивність підвищується через це випереджаючими або такими самими темпами.

Проведемо індексний аналіз витрат у ПП «Злагода».

Таблиця 3.1

Витрати на виробництво і собівартості продукції сільського господарства в ПП «ЗЛАГОДА»

Види продукції

2012р.

2014р.

Умовна собівартості продукції, тис.грн.

Зміна собівартості 1 ц.

Кількість, ц

Собівартість

Кількість, ц

Собівартість

Всього, тис. грн.

1ц, грн.

Всього, тис.грн.

1ц, грн.

Ум. позн.

g0

g1

z1/z0

Зерно

8646

746,5

86,3

15510

1048,1

67,6

1339,1

78,3%

Соняшник

9050

3396

375,2

12024

4726,2

393,1

4512,0

104,7%

ВРХ

233

222,3

954,1

425

111,4

262,1

405,5

2...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены