Економічні потреби суспільства, класифікація і розвиток

1.1 Загальна характеристика потреб, їх види та класифікація

Стан почуття недостачі характерно для будь-якої людини. Спочатку цей стан носить розмитий характер, точно неясна причина такого стану, але на наступному етапі воно конкретизується, і стає ясно які саме товари чи послуги необхідні. Таке відчуття залежить від внутрішнього світу конкретної особистості. В останній входять смакові переваги, виховання, національні, історичні передумови, географічні умови. Благо - це потреба в якому-небудь благу, що має корисність для конкретної людини. У такому широкому сенсі потреби є предметом дослідження не тільки суспільних, але і природничих наук, зокрема біології, психології, медицини. Біологія, наприклад, вивчає аспект благ, зв'язаний з обміном речовин у живому організмі і підтримкою його життєдіяльності. Психологія розглядає блага як особливий психічний стан індивіда, що відчувається їм незадоволеність, що відбивається на психіці людини як результат невідповідності між внутрішніми і зовнішніми умовами діяльності. Громадські науки вивчають соціально-економічний аспект потреб. Економічна наука, зокрема, досліджує суспільні потреби. Суспільні потреби - потреби, що виникають у процесі розвитку суспільства в цілому, окремих його членів, соціально-економічних груп населення.

Вони відчувають на собі вплив виробничих відносин соціально-економічної формації, в умовах якої складаються і розвиваються. Суспільні блага поділяються на дві великі групи потреб суспільства і населення (особисті потреби).

Потреби суспільства визначаються необхідністю забезпечення умов його функціонування і розвитку. До них відносяться потреби виробничі, у державному управлінні, забезпеченні конституційних гарантій членам суспільства, охорони навколишнього середовища, обороні і т. п.З економічною діяльністю суспільства найбільш зв'язані виробничі потреби.

Виробничі потреби випливають з вимог максимально ефективного функціонування суспільного виробництва. Вони включають потреби окремих підприємств і галузей народного господарства в робочій силі. Особисті потреби виникають і розвиваються в процесі життєдіяльності людини. Вони виступають як усвідомлене прагнення людини до досягнення об'єктивно необхідних умов життя, що забезпечують повний добробут і всебічний розвиток особистості. Особисті потреби носять активний характер, служать спонукальним мотивом діяльності людини. Задоволення потреб шляхом так званого пасивного споживання, не пов'язаного з активною діяльністю індивіда як члена суспільства, економічного суб'єкта, неминуче веде до їх знецінення. Тому саме сама активна діяльність людини є чинником зростання потреб, їх якісного вдосконалення, стимулює прояв закону зростаючих потреб. Класифікація потреб відрізняється величезним розмаїттям. Багато економістів робили спроби «розкласти по поличках» все різноманіття потреб людей.

Так А. Маршалл,відзначає, що потреби можна поділяти на абсолютні і відносні, вищі і нижчі, невідкладні і можуть бути відкладеними, прямі і непрямі, справжні і майбутні та ін. У навчальній економічній літературі часто використовується розподіл потреб на первинні (нижчі) і вторинні (вищі).

Під первинними мається на увазі потреби людини в їжі, пиття, одязі т.д. Вторинні потреби головним чином пов'язані з духовною інтелектуальною діяльністю людини- потреби в освіті, мистецтві, розвазі і т. п. Розподіл це певною мірою умовно: розкішний одяг « нового росіянина» не обов'язково пов'язана із задоволенням первинних потреб, а , скоріше, з представницькими функціями або так званим престижним споживанням. Крім того розподіл потреб на первинні та вторинні суто індивідуально для кожної окремої людини: для деяких читання-первинна потреба, заради якої вони можуть відмовити собі в задоволенні потреб в одязі або житло (хоча б частково). Можна зустріти вираз «людина з нерозвиненими потребами». Звичайно, тут мається на увазі нерозвиненість вищих потреб, оскільки потреба в їжі або пиття закладена самою природою. Вишукана кулінарія і сервіровка свідчить швидше за все про розвиток потреб вищого порядку, пов'язаних і з естетикою, а не тільки з простим насиченням шлунка. Єдність суспільних потреб (у тому числі і особистих), що характеризується внутрішніми взаємозв'язками, називається система потреб. Система особистих потреб-ієрархічно організована структура. У ній виділяються потреби першого порядку, їх задоволення становить основу життєдіяльностілюдини. Потреби наступних порядків задовольняються після того, як наступає певна ступінь насичення потреб першого порядку.

Особисті потреби дуже різноманітні. Залежно від характеру, природи виникнення виділяють три їх групи (класу): фізичні, соціальні та інтелектуальні. Фізичні потреби пов'язані з підтриманням фізичного життя людини. До них належать потреби в їжі, одязі, житлі, а також такі, як потреба в руховій активності, в сні і т.д. Ці потреби задаються людині самою природою.

Проте характер виробництва, соціальний лад і конкретні умови, в яких знаходяться люди, накладають на них відбиток: ступінь їх розвитку, форми прояву, способи задоволення видозмінюються і удосконалюються в міру розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.Наприклад потреба в житлі з найпростішої потреби в даху над головою перетворилася на високорозвинену потреба в облаштованому житло і т. п.

Соціальні потреби-виникають у зв'язку з функціонуванням людини в суспільстві. До них відносяться потреба у громадській діяльності, самовираженні, спілкуванні з людьми, забезпеченні соціальних прав і т. д. Соціальні потреби народжуються в процесі діяльності людини як соціального суб'єкта. На відміну від фізичних вони не задаються природою, не закладаються генетично, а купуються під час становлення людини як особистості, його розвитку як члена суспільства. Інтелектуальні потреби-народжуються розумом людини і пов'язані з його інтелектуальною діяльністю. Це потреби в пізнанні навколишнього світу, освіті, підвищенні кваліфікації, різних видах творчої діяльності (у тому числі і творчої самодіяльності) і т. д. Як і соціальні, вони є потребами, створеними суспільством, розвиваються разом з розвитком людини, підвищенням його інтелектуального рівня, купуються в процесі становлення людини, як особистості.

Матеріальні потреби виникають у сфері матеріальної життєдіяльності людини. В якості об'єкта таких потреб виступають матеріальні блага та послуги (продукти харчування, предмети одягу, житло і домашня обстановка, комунальні та побутові послуги і т. П. ) Матеріальні потреби відрізняються від фізичних. Перші - частина фізичних потреб, яка задовольняється за допомогою матеріальних благ і послуг ( наприклад, потреба в їжі , житлі, одягу і т п. ). Крім них фізичні включають в себе і суто фізіологічні, наприклад потреба в руховій активності, сні і т. п. Вони можуть задовольнятися і без участі матеріальних благ і послуг. Духовні потреби пов'язані з духовною діяльністю людини, під якою розуміється не тільки інтелектуальна, а й будь-яка діяльність, породжувана внутрішнім станом людини. З цієї точки зору духовні потреби ширше інтелектуальних. Їх задоволення забезпечує, якщо так можна сказати, духовне відтворення людини. Коло таких потреб людини досить різноманітний. Це і потреби в користуванні культурними цінностями (включаючи пам'ятники архітектури, живопис, концертно-виконавську діяльність і т. П. ), І потреби в естетичному насолоді ( які можуть задовольнятися як матеріальними благами, створеними працею людини, так і природою), і, кажучи словами Ф. Енгельса, нев'януча потреба людського духу- подолати всі протиріччя. Залежно від ступеня конкретизації всі потреба поділяються на загальні та конкреті.

Загальні потреби - потреби, що випливають з будь-якого виду життєдіяльності людини. До них відносяться, наприклад, потреби в їжі, одязі, житлі, в освіті, інформації і т. д. Кожен вид загальних потреб може задовольняться різними наборами конкретних благ і послуг. Конкретні потреби - потреби, об'єктом яких служать окремі блага та послуги. Наприклад потреба в хлібі, м'ясі, в меблів, телевізорах, книгах і т. п. Загальні і конкретні потреби тісно взаємопов'язані між собою.

Кожна загальна потреба ніби розпадається на ряд конкретних , складається їх них. З іншого боку, набір окремих конкретних потреб може скласти одну загальну. Залежно кількісної визначеності і можливостей задоволення всю сукупність потреб поділяють на абсолютні, дійсні, платоспроможні й задоволені. Абсолютні потреби виражають бажання володіти товарами. Вони не обмежені можливостями виробництва, ні доходами споживачів, носять абстрактний характер не пов'язані з конкретними предметами споживання. Дійсні потреби формуються в рамках досягнутого рівня виробництва. Вони, як і абсолютні, не обмежені платоспроможними можливостями споживачів. Але на відміну від абсолютних носять конкретний характер, т. е. спрямовані на певний предмет або послугу, які виробляються і пропонуються споживачам. Платоспроможні потреби визначаються платоспроможними можливостями споживачів. Цим вони відрізняються від абсолютних і дійсних потреб. Але як і абсолютні, платоспроможні потреби носять абстрактний характер, т. е. відображають абстрактне бажання володіти товарами взагалі (в рамках наявних у споживачів платоспроможних можливостей) без ув'язки з будь-яким конкретним товаром.

Платоспроможні потреби, як правило, виносяться на ринок і приймають форму платоспроможного попиту. Задоволені потреби - потреби, які фактично задовольняються благами і послугами. Задоволення їх залежить від досягнутого рівня розвитку виробництва і платоспроможних можливостей споживачів. Платоспроможні потреби перетворюються на вдоволені, коли на ринку є достатньо кількість товарів і послуг, відповідних за своїми споживчими властивостями вимогам покупців. В іншому випадку вони залишаються незадоволеними. Між абсолютними, дійсними, платоспроможними і задоволеними потребами існує певний взаємозв'язок.

За ступенем раціональності потреби поділяють на розумні і ірраціональні. Розумні (раціональні) потреби - потреби, відповідні науковим поданні про споживання благ і послуг, необхідних для підтримки здорового способу життя людини, всебічного гармонійного розвитку особистості. Вони визначаються рівнем продуктивних сил і формуються відповідно до закону зростаючих потреб з урахуванням особливостей його дії в конкретних умовах суспільного відтворення.

Розміри конкретних матеріальних потреб можна умовно визначити за допомогою раціональних норм і нормативів. Проте всі ці раціональні норми і нормативи (за винятком, мабуть, раціональних норм споживання продуктів харчування, які будуються на основі відносно точних даних науки про харчування) носять досить приблизні і умовний характер. Але через брак нічого кращого вони все ж використовуються зараз для визначення меж розумних потреб в окремих товарах, а так само для розрахунків ступеня задоволення цих потреб (хоча і носять значною мірою умовний характер). Ірраціональні потреби - потреби, що виходять за рамки розумних, приймаючі гіпертрофовані, іноді збочені форми. Окремі подібні потреби можуть складатися у досить широкого кола людей.

Найбільшого поширення такої ірраціоналізм отримав по відношенню до харчування. З цією пов'язане ожиріння, порушення обміну речовин в організмі і з'являються унаслідок цього хвороби. Сюди належать і наркотики, що відносяться до «чорного ринку». Легальна ж продаж горілки і сигарет приносить великі доходи і з економічної точки зору не приносить шкоди. Будь особиста потреба має суспільний характер.

1.2 Закон зростаючих потреб та механізм його дії

Закон зростаючих потреб - економічний закон руху потреб. Виявляється в зростанні рівня і якісному вдосконаленні потреб. Це загальний закон, що діє у всіх суспільно-економічних формаціях. Йому підкоряються потреби всіх соціальних верств і груп населення, і кожного їх представника окремо. Але конкретні форми прояву цього закону, інтенсивність, сфера і характер його дії залежать від форми власності на засоби виробництва, рівня розвитку продуктивних сил і панівних виробничих відносин. Зміна форми власності і народження нового способу суспільного виробництва завжди служать стимулом і умовою для більш повного прояву закону зростаючих потреб, посилення інтенсивності і розширення сфери його дії. Під впливом розвитку продуктивних сил, науково-технічного прогресу потреби постійно зростають в рамках однієї суспільно-економічної формації. Основні напрями, за якими розвиваються особисті потреби, зумовлені дією цього закону, такі: зростання загального їх обсягу; ускладнення, об'єднання у великі комплекси; якісні зміни в структурі, що виражаються в прискореному зростанні прогресивних потреб на базі повного задоволення найнеобхідніших і настійних потреб, прискорений зростання потреб у нових високоякісних товарах і послугах; рівномірність зростання потреб всіх соціальних верств і пов'язане з цим згладжування соціально-економічних відмінностей у рівні і структурі особистих потреб; наближення особистих потреб до розумних, науково обгрунтованим орієнтирам споживання. Виділяють чотири стадії: зародження потреби, її інтенсивний розвиток, стабілізація і згасання. Поняття стадій найбільш застосовно до потреб в конкретних товарах. Потреба в кожному новому виробі проходить всі ці стадії.

Розвиток науково-технічного прогресу веде до створення більш досконалих предметів, що задовольняють ту саму потребу. У результаті потреба в конкретному виробі переходить у стадію згасання, починає скорочуватися. Одночасно виникає потреба в, вдосконаленому виробі, яка так само, як і колишня, поперемінно проходить всі розглянуті стадії. В основі даного закону лежать потреби конкретної людини, а вони характеризують потреби всього суспільства.

З точки зору дії закону зростання потреб необхідно відрізняти такі три великі групи потреб: традиційні, або дійсні, нові і такі, що тільки-но зароджуються.

Під традиційними потребами слід розуміти такі, які стали для людей звичними, тобто нормативними. Одні з цих потреб мають багатотисячолітню історію (потреби в м'ясі, молоці, хлібі тощо), інші -- 30--50-річну (телевізори, холодильники, магнітофони тощо). Для задоволення цих потреб виробництво виготовляє відповідну продукцію.

Разом із традиційними існують і нові потреби, тобто потреби в таких матеріальних благах і послугах, які ще не стали звичними для більшості населення, які щойно усвідомлюються людьми як нові потреби. Водночас нові матеріальні блага і послуги виробництво вже частково освоїло і має можливість швидко розширити їх випуск (останні моделі телевізорів, комп'ютерів, літаків тощо).

Оскільки виробництво і наука розвиваються, то створюються умови для освоєння в перспективі нових предметів споживання та засобів виробництва. На основі цього виникають абсолютно нові потреби.

Зародження абсолютно нових потреб супроводжується відмиранням деяких традиційних потреб (повністю або в основному). Так, фактично немає потреби в кінних жатках, газових лампах, дерев'яних відрах та багатьох інших речах, споживання які було характерними для суспільства протягом багатьох століть.

Отже, відповідно до закону зростання потреб відбувається стале і якісне зростання економічних потреб. Сфера потреб розширюється не тільки по вертикалі, але й по горизонталі: потреби вищого рівня виникають у все більшої кількості людей; у міру суспільного розвитку людина прагне одержувати блага більш високого рівня.

До специфічних особливостей дії закону зростаючих потреб належить його «незворотність»: з тією чи іншою мірою інтенсивності за будь-якої ситуації потреби змінюються, як правило, в одному напрямку -- у бік зростання. У розвитку потреб, як і в їх задоволенні, виключно велика роль належить виробництву. Проте слід пам'ятати, що поза потребами неможлив

й саме виробництво. А забезпечення умов для безперервного розвитку потреб є рушійною силою розвитку суспільного виробництва.

1.3 Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності

Корисність продукту та її види. Загальна властивість усіх матеріальних благ і послуг полягає в тому, що вони так чи інакше стосуються людського добробуту. Добробут народу -- це рівень забезпеченості населення різноманітними матеріальними і нематеріальними благами.

Досліджуючи корисність, важливо звернути увагу на два моменти, які мають у політичній економії фундаментальне значення: корисність речі взагалі (вода, молоко, костюм, інформація тощо) і корисність додаткової речі (послуги) даного виду.

Розглянемо спочатку явище корисності блага. Його корисність чи некорисність для людини залежить від здатності задовольняти її певну потребу. Отже, корисність -- це здатність речі чи послуги задовольняти будь-яку потребу людини.

Потреби людини є індивідуальними і суб'єктивними. Те, що може бути корисним одній особі, може не бути корисним іншій. Так, устриці (рід двостулкових молюсків) мають велику цінність для французів і нульову для українців.

Корисність багатьох речей перебуває у прямій залежності від їх природних властивостей. Так, хліб, м'ясо, овочі, інші харчові продукти є корисними, тому що мають у собі білки, жири, вуглеводи і вітаміни, необхідні для людського організму. Речі, без яких життя людини неможливе, є об'єктивно корисними. Це вода, більшість продуктів харчування, взуття, одяг, житло тощо.

В індустріальну епоху майже всі матеріальні блага та послуги створюються у процесі виробничої діяльності. Слід зазначити, технічний прогрес у поєднанні з досягненнями науки дає змогу суспільству постійно вдосконалювати корисність матеріальних благ і створювати безліч нових. Зараз у розвинутих країнах виробляється до 20 млрд. різних матеріальних благ і послуг, їх окремих модифікацій.

Гранична корисність та її сутність. Тепер розглянемо проблему корисності додаткової одиниці даного блага. В економічній теорії корисність благ виражають в умовних одиницях корисності, при цьому вважається, що кожне благо можна поділити на окремі порції.

Розглядаючи проблему корисності додаткової одиниці блага, варто звернути увагу на таке відоме явище, характерне для людської натури: одне й те саме відчуття, повторюючись безперервно, з певного моменту починає доставляти нам все менше і менше задоволення і нарешті це задоволення перетворюється навіть у свою протилежність -- у неприємність і огиду.

Сутність граничної корисності. Під граничною корисністю розуміють додаткову корисність, або задоволення, одержуване людиною з однієї додаткової одиниці конкретної продукції. У міру того як людина споживає все нові порції одного й того самого продукту, зростає загальна (психологічна) корисність, яку отримує людина. Припустимо, що корисність, яку отримує людина від споживання тієї чи іншої речі, можна вимірювати в абстрактних одиницях корисності (ОК). Для визначення «додаткової корисності», що її додає кожна додаткова порція продукту, використовують термін «гранична корисність». Тоді зі споживанням нових порцій продукту (див. табл.1) сукупна корисність зростає все меншими темпами у зв, що потреби людини поступово насичуються.

Таблиця 1.Закон спадної граничної корисності

Стовпець 1 табл.1 показує кількість спожитого продукту, стовпець 2 -- динаміку граничної корисності продукту. З неї видно, що граничні корисності зменшуються. Якщо корисність першої одиниці продукту мала 4 ОК, то п'ятої одиниці -- 0. А корисність шостої одиниці є негативною (від'ємною), вона дорівнює -1 ОК. Стовпець 3 показує, що сукупна корисність спожитих продуктів забезпечується під час споживання чотирьох одиниць продукту. При споживанні шести одиниць сукупна корисність продукції абсолютно зменшується на 1 ОК.

Падіння граничної корисності в міру споживання людиною додаткових одиниць певного продукту прийнято називати законом спадної корисності.

Закон спадної граничної корисності має велике значення як для організації виробництва того чи іншого товару, так і в споживацькій поведінці людей. Уявлення про спадну граничну корисність лежить в основі пояснення закону попиту, має ключову роль в усвідомленні того, яким чином споживачам належить розподіляти свої грошові доходи між різними товарами і послугами, які вони бажають купити.

Теорія граничної корисності пов'язує корисність кожної речі з її запасами, тобто з таким явищем, як рідкість. Так, об'єктивно корисність перлів незначна порівняно, наприклад, з корисністю хліба, проте, гранична корисність перших значно вища за корисність хліба. Теорія граничної корисності дає пояснення і тому, досить дивовижному на перший погляд факту, що об'єктивно малокорисні речі мають дуже високу граничну кориcність, речі ж значно корисніші (хліб, залізо) мають граничну корисність більш низьку, а повітря зовсім не має граничної корисності

Фактори визначення корисності. Щоб зробити висновок щодо факторів, якими визначається корисність благ, необхідно з'ясувати відношення між потребами і засобами їх задоволення. Правило, яке регулює це відношення, формулюється так: чим ширші та інтенсивніші потреби, тобто чим їх більше і чим вони важливіші, і чим менша, з іншого боку, кількість благ, яка призначена для їх задоволення, тим вищими будуть ті ступені потреб, на яких повинно закінчуватися їх задоволення, тим вищою буде гранична корисність. І навпаки, чим вужче коло потреб, які необхідно задовольнити, чим менша їх важливість і, з іншогобоку, чим більший запас матеріальних благ, що є у розпорядженні людини, тим нижчим є той ступінь, до якого доходить задоволення потреб, тим нижчою має бути і гранична корисність таких благ.

Отже, різні речі та послуги, що виробляються в суспільстві, об'єктивно мають неоднакову корисність для людини: одні -- більшу, інші -- меншу або зовсім незначну. При визначенні корисності речі взагалі не береться до уваги кількісна величина кожногоокремого блага, тобто їх запас. Зрозуміло, наприклад, що корисність хліба в десятки разів вища корисності хокейної клюшки.

Гранична корисність є дуже важливою і цікавою категорією, вона рухає поведінку, справи людей і управляє мірою задоволення їхніх потреб узагалі і кожного зокрема.Тільки легковажна людина може всі запаси своїх грошей витратити на задоволення своїх маловажливих потреб, не залишивши нічого для задоволення найважливіших, соціально значимих, невідкладних потреб. Такими простими правилами керуються люди і тоді, коли наявний запас благ скорочується за рахунок одного чи декількох екземплярів. Корисність інших автоматично зростає, блага стають більш цінними, а разом з тим змінюються дії людини щодо використання наявних (зменшених) благ.

Розділ II. Економічні потреби суспільства

2.1 Формування і розвиток суспільних потреб

Поняття «формування потреб» населення в теорії і практиці розглядається у двох аспектах: по-перше, як об'єктивний процес їх розвитку, по-друге, як певний вид діяльності суспільства і держави. У першому значенні воно характеризує об'єктивний процес руху потреб, що визначається законом їх вивищення, у другому - виступає як вид цілеспрямованого впливу суспільства і держави на виховання гармонійно розвиненої особистості. При аналізі формування потреб як об'єктивного процесу важливо правильно виявити визначають його чинники. Чинники формування потреб - умови та обставини, під впливом яких складаються і розвиваються потреби населення.

Ці чинники поділяють на об'єктивні і суб'єктивні. До об'єктивних факторів належать ті, які діють незалежно від волі і свідомості людей і є зовнішніми по відношенню до самого людині як носію чи суб'єкту потреб. До них відносяться соціально-економічні та культурно-побутові умови життя населення в даній країні, від яких безпосередньо залежать ступінь розвиненості потреби і можливості їх задоволення; рівень розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, що визначає умови життя населення; рівень суспільного виробництва і науково-технічного прогресу; інтенсивність його проникнення в сфері особистого споживання; природно-кліматичні умови; статево-віковою склад населення, чисельність сімей, їх склад і т.п. Суб'єктивні чинники залежать від самого індивіда , психофізіологічних особливостей особистості. Це думки, уподобання і смаки людини, його схильності, звички і т. п.

Розрізняють загальні закономірності формування та розвитку потреб і специфічні.

Специфічні характеризують окремі сторони розвитку особистих потреб, у тому числі ті, які притаманні певним суспільно-економічним формаціям. Засоби формування потреб важелі за допомогою яких держава і суспільство цілеспрямовано впливає на процеси розвитку потреб. До них відносяться: виховно - пропагандистська діяльність, рекламні заходи, що мають мету порушити і сформувати потребу в конкретному товарі і послузі. Використання різних методів впливу на споживача передбачає знання мотивів його поведінки, смаків уподобань. Специфіка сучасного попиту така, що економічно не вигідно випускати товар, розрахований на універсальний рівень вимог. Доцільно створення таких виробів, які відповідали б специфічним вимогам певного контингенту споживачів залежно від демографічних характеристик , умов проживання, кліматичних і побутових особливостей. Можна досить ефективно використовувати диференційований підхід до вивчення, задоволенню і формуванню попиту різних категорій споживачів на основі так званої сегментації ринку , яка розглядає ринок не як однорідну масу, а як суму сегментів (секторів), в кожному з яких проявляється особливий характер попиту.

Сегментація ринку передбачає проведення робіт з типології споживачів, т.е. виявленню найважливіших типів споживачів та їх специфічних вимог залежно від демографічних, соціальноекономічних, психологічних та інших відмінностей.

Деякі види потреб в суспільстві формуються роками. Вони передаються з покоління в покоління і вкорінюються у підсвідомості членів суспільства. На це впливає безліч факторів, у тому числі і суспільний устрій, якісь природні ресурси, ідеологія. Мають місце традиції і звичаї. Все це відноситься до нецінових факторів зміни попиту. Вже не раз я застосовував слово «попит» замість слова «потреби». Близькість цих понять очевидна: припустимо потреба пройшла стадії зародження і терпить стадію розквіту, тоді попит на об'єкт цієї потреби , т. е. благо, буде зростати. Але поняття «потреба» набагато ширше і різноманітніше. Методи формування потреб - конкретні способи використання окремих засобів для активного цілеспрямованого впливу на потреби населення. Розрізняють економічні, соціально- психологічні та організаційні засоби і методи формування потреб. До економічних засобів формування потреб відносяться ті, які пов'язані з господарською діяльністю товариства, окремих підприємств і галузей, а так само індивідів як носіїв потреб. суспільний потреба економічний корисність

Основним з цих коштів є: виробництво товарів, особливо нових, яке викликає до життя і формує потреби в них; прогресивні зміни так званої інфраструктури споживання (наприклад газифікація та електрифікація побуту, розвиток автомобільних доріг, комп'ютерних мереж, і інших шляхів сполучення які зв'язують жителів різних районів, і спрощують передачу інформації. Це впливає як на самих споживачів, так і на їх спосіб життя в цілому. До соціально-психологічних засобів формування потреб відносяться ті, за допомогою яких здійснюється вплив на свідомість споживачів. За допомогою цих засобів можна стимулювати розвиток одних потреб, обмежувати соціально-безперспективні, нераціональні потреби. Це в основному реклама, засоби пропаганди та агітації, застосовувані печаткою, радіо, телебаченням, засобами інтернету, а також промисловістю, торгівлею, установами культури, охорони здоров'я освіти і т.д. Організаційні засоби пов'язані з самою організацією процесу. До них відносяться виставки-продажу, різного роду перегляди товарів, виставки товарів - новинок, демонстрація моделей одягу.

2.2 Виробництво і потреби суспільства. Закон їх взаємозв'язку

Категорія діяльності виражає собою якісно специфічний тип активності живих систем, що характеризується насамперед такою ознакою, як продуктивність, вона носить продуктивний характер. У цьому її специфіка і корінна відмінність від живих систем біологічного рівня. «Істотна відмінність людського суспільства від суспільства тварин полягає в тому, - писав Ф. Енгельс, - що тварина в кращому випадку збирають, тоді як люди виробляють. Вже одне це - єдине, але фундаментальне - розходження унеможливлює перенесення, без відповідних застережень, законів тварин товариств на людське суспільство» К. Маркс и Ф. Энгельс. Собрание сочинений.

Для задоволення своїх потреб людина трудиться і тим самим, зазначав К. Маркс, вона опосередковує, регулює і контролює обмін речовин між собою і природою, т. е. приводячи в рух свої природні сили (руки, ноги , голову , пальці ), людина виявляється здатним привласнити речовина природи у формі, придатній для його власного життя. Така зміна характеру людської активності веде до того, що задоволення потреб відбувається безпосередньо, т. е. діяльність людини спрямована не на безпосереднє оволодіння предметом потреби (як це має місце у тварин), а ан оволодіння засобом праці, за допомогою якого у подальшій діяльності природний предмет (предмет праці ) перетвориться, пристосовується до потреб, стаючи продуктом праці. Ця зміна характеру сполучної ланки - заміна біологічної активності перетворювальної діяльністю - і визначає якісно нове співвідношення між істотно важливими чинниками відтворення людини - його діяльністю, її результатами і потребами.

Задоволення потреб залежить не просто від наявності в природному середовищі тих чи інших предметів, здатних стати предметом потреб, а головним чином - від характеру і рівня розвитку праці, тобто практичної перетворювальної діяльності здатної перетворити предмет в продукт праці для задоволення потреб. При аналізі категорії діяльності ми відзначали, що людська діяльність спрямована на задоволення потреб людей, що система діяльності товариства зрештою служить задоволенню системи соціальних потреб. Насамперед ще раз відзначимо, що природа людських потреб, характер їх формування та роль в життєдіяльності людини завжди були об'єктом пильної уваги як суспільствознавців - філософів, соціологів, економістів, психологів - усіх, хто досліджує різноманітні суспільні явища, так і ряду представників природничих наук - тих з них, які вивчають об'єкти живої природи, джерела та особливості їх активності, функціонування та самовідтворення. Сучасний стан ряду наук і практичної діяльності в країнах обумовлює можливість і необхідність все більш глибокого і всебічного дослідження цих детермінант людської діяльності. По-перше, завдання аналізу суті і закономірностей формування потреб суспільства обумовлюється його специфічної сутністю , вироджується в основному законі функціонування суспільства, що вимагає безпосередньої підпорядкованості всієї системи діяльності товариства його дійсним, суспільно - необхідним потребам. По-друге, накопичений великий емпіричний і теоретичний матеріал в ряді наук - біології, психології , економіці, етиці, естетиці, соціології - дозволяє зробити певний крок вперед в теоретичній розробці проблеми потреб людини, яка і здійснюється в трьох основних напрямках. Це : А) дослідження методологічних і соціологічних аспектів взаємозв'язку системи потреб та системи діяльності товариства; Б ) аналіз понятійної боку проблеми потреб людини, розгляд взаємозв'язку категорії потреби з іншими категоріями тієї чи іншої науки; В) конкретно-соціологічний аналіз усього реального багатства взаємозв'язків між різного роду та виду потребами людини і відповідними видами діяльності, зокрема, робляться енергійні дослідження етичних і естетичних потреб соціальних суб'єктів.

Багатоплановий характер досліджень потреб людини пред'являє «підвищений попит» на розробку методологічного аспекту цієї проблеми, на аналіз її а рамках общесоциологической теорії, як категорії історичного матеріалізму, понятійний зміст якої і могло б слугувати методологічною основою конкретних або приватно-наукових досліджень.

Ми і зупинимося насамперед на цьому аспекті проблеми потреби, розглянувши попередньо у найзагальнішому сутнісному плані стан досліджень цієї проблеми в деяких фундаментальних науках, оскільки, з одного боку вони дають певний матеріал для узагальнення, а з іншого - в них «просвічує» в тій чи іншій мірі методологічна позиція. У сучасних біологічних і фізіологічних дослідженнях потреби живого організму розглядаються як об'єктивне явище, як нужда, як недолік тих чи інших елементів, життєво необхідних для відтворення та розвитку живого організму.

Останній розглядається як саморегулююча система, яка зберігається у своїй якості лише при безперервного надходження в нього, засвоєння їм певних елементів матерії і при забезпеченні об'єктивно необхідних вимог організму, щоб, кажучи словами професора Н. А. Бернштейна, організм, як певна стійка організація зберегла «свою системну тотожність сама з собою». Дефіцит тих чи інших елементів і умов, котрий простежується на стійкості, стабільності функціонування даної біологічної системи, обумовлює виникнення і характер вимог запитів даної системи і способів їх задоволення, т. е. виникнення специфічних потреб. Необхідно визначити сутність потреб на « фізіологічному рівні», інакше розуміння цього складного питання буде лише поверхневим. П. В. Симонов - один з активних дослідників у цій галузі - пише: «Виникнення фундаментальних потреб живих істот пов'язано з первісними зрушеннями внутрішнього хімізму. Вважають, що зрушення в інтромедіарном обміні ( циклі трикарбонових кислот) представляє початкова ланка голодного стану вищих ссавців. Порушення водно -сольового балансу збуджує спеціалізовані клітини подбугорной ( гипоталамической ) області мозку. Збудження цього центру веде до скорочення м'язів верхньої частини глотки і стравоходу. Скорочуючи, м'язи дратують чутливі закінчення, що призводить до відчуття спраги. Гормональні зрушення в організмі ведуть до порушення статевих органів, до підвищення чутливості спеціалізованих ( ерогенних ) рецепторних зон. Так потреба в їжі, воді, задоволенні статевого інстинкту, почавшись із хімічних перебудов, отримує відображення в збудженому стані певних відділів центральної нервової системи». Отже, виникнення потреб при індивідуальному та видовому розвитку живого організму зв'язується з його функціонуванням, з усім комплексом процесів його життєдіяльності.

Тобто потреби пов'язані з об'єктивною сутністю організму, сформованої в процесі еволюції, і висловлюють внутрішню необхідність зміни таких станів організму, задоволення яких об'єктивно неминуче для нормальної життєдіяльності останнього. Біологічні потреби є, отже, результатом безперервно йдуть в організмі природних процесів самооновлення і самовідтворення, а тому вони і розглядаються як об'єктивний детермінують фактор біологічної активності. Людина відрізняється від тварини тим, що він обдумано виробляє, а не збирає. У процесі соціалізації людини суспільством у нього закладаються способи виробництва, і формуються його вищі потреби.

Проаналізувавши діяльність і потреби як соціологічну категорію, слід проаналізувати закон і механізм взаємозв'язку цих двох понять. Загальновідомо, що при дослідженні процесу суспільного розвитку К. Маркс і Ф. Енгельс виходили з того що вихідними передумовами людської історії є реальні люди з їх потребами та їх діяльністю, що вже з самого початку виявляється матеріальна зв'язок людей між собою, яка обумовлена способом виробництва і потребами і так само стара, як самі люди, зв'язок яка приймає всі нові форми і являє собою історію див.* К. Маркс и Ф. Энгельс. «Собрание сочинений».

Думка про те, що вся система людської діяльності, заснована, на певному способі виробництва, виникає і розвивається як засіб задоволення потреб людини (суспільства), багаторазово підкреслювалася класиками марксистської думки слідом за Домарксистська економістами і соціологами. Але якщо буржуазні економісти та соціологи все справа зводив до біологічно або суб'єктивно витлумаченим потребам, то К. Маркс і Ф Енгельс показали, що самі людськи потреби і їх розвиток визначаються в кінцевому рахунку основою життєдіяльності суспільства - матеріальною діяльністю, а це докорінно змінило розуміння суті, ролі і характеру розвитку потреб людського суспільства. Потреби не як щось одвіку дане, а як історично виникає і об'єктивно зумовлені природою соціального організму явища , які розвиваються «разом зі засобами їх задоволення і в безпосередній залежності від розвитку останніх ».

К. Маркс сказав, що виробнича діяльність в системі «виробництво - потреби» грає визначальну роль, оскільки людське суспільство, як діючий суб'єкт для відтворення себе в якості матеріального об'єкта має пристосувати матеріальні предмети природи до своїх потреб, тобто в даному випадку матеріальна діяльність і потреби як суперечливі моменти цілісного життєвого процесу людини відіграють у його відтворенні неоднакову роль. Матеріальна діяльність виступає провідною стороною в цьому суперечливому взаємодії , так як вона вихідний пункт реалізації потреб, а тому і є панівним моментом.

Підкреслюючи визначальну роль виробничої , матеріальної діяльності у формуванні та розвитку потреб людини, К. Маркс і Ф. Енгельс одночасно відзначали фундаментальної значення людських потреб у русі історичного процесу. Вони показали, що задовольняються і що розвиваються посредствам виробництва , як і знову формовані в процесі праці , потреби людей знову ведуть до діяльності, здатної їх задовольнити. Діалектичний взаємозв'язок діяльності та потреб суспільства - корінний джерело як їх обопільного розвитку так і всього суспільного прогресу, вона є абсолютним і вічним умовою існування і розвитку суспільства. Тобто їх взаємозв'язок носить характер загальноекономічного закону. Людське суспільство, поряд з іншими законами, у своєму функціонуванні та розвитку регулюється таким найважливішим законом, як законом підпорядкованості всієї системи діяльності системі потреб суспільства, що вимагає підпорядкування всієї сукупної діяльності суспільства задоволенню його суспільно необхідних, об'єктивно назрілих, дійсних потреб суспільства, що виникли в ході діяльнісного буття суспільства. Тому абсолютна мета діяльності того чи іншого суспільства - це задоволення його потреб.

2.3 Економічні потреби та інтереси через призму економічних відносин

Визначні мислителі, політологи, економісти минулого і сучасності - Дж. Гобсон, К. А. Гельвецій, Ф. Гегель, К. Маркс, М. Вебер, Ф. Гайєк та інші бачили в потребах вираження природи людини, відносили їх до ключових економічних категорій.

Потреби - це категорія, що відбиває ставлення людей до умов їх життєдіяльності. Задоволення потреб реалізується через систему економічних відносин. В структурі потреб суспільства можна виділити кілька типів відносин, що характеризують зв'язок людей з умовами життєдіяльності: ставлення до природи (потреби у спілкуванні з природою, в охороні природи); до існуючих засобів життя (потреби у засобах виробництва і предметах споживання); до себе та інших людей (потреба у самовираженні, саморозвитку, у соціальному статусі, спілкуванні); до праці та дозвілля (потреба у цікавій, творчій праці, у відпочинку та ін.).

Сутність потреб можна проілюструвати на прикладі становлення нових потреб та економічних відносин які виникають при задоволенні цих потреб. Наприклад, потреба у підвищенні швидкості пересування, яка виникає як бажання змінити існуючі способи пересування. Матеріальні засоби реалізації цього бажання ще відсутні, тому воно втілюється в казкових килимах - літаках. Проте потреба вже виникла, і вона спонукає людство до пошуків реальних шляхів її задоволення - до винаходу автомобіля, поїзда, літака.

На підставі загального визначення можна конкретизувати уявлення про потреби як предмет дослідження економічної теорії.

Економічні потреби - це ставлення людей до економічних умов життєдіяльності їх, яке характеризується відчуттям нестачі певних благ та послуг, бажанням володіти ними, щоб подолати це відчуття. Отже, потреби мають об'єктивно-суб'єктивний характер.

Різноманітні потреби можна певним чином класифікувати, насамперед за суб'єктами та за об'єктами.

За суб'єктами потреби поділяють на:

а) індивідуальні, колективні та суспільні. До індивідуальних потреб можна віднести потреби в їжі, одязі, житлі, які у кожної людини мають свої якісні та кількісні особливості, задовольняються специфічним набором товарів і послуг. Прикладом колективних потреб можуть бути потреби певного трудового колективу в кваліфікованому керівництві, сприятливому психологічному кліматі, відповідних умовах праці. Суспільні - це потреби у зниженні рівня інфляції та безробіття, у забезпеченні конвертованості національної валюти, економічному піднесенні та ін.;

б) потреби домогосподарств, підприємств та держави як особливих суб'єктів економіки. Як власники економічних ресурсів домогосподарства мають потребу в тому, щоб якнайвигідніше ними розпорядитися (продати, здати в оренду чи використовувати самостійно), як споживачі вони мають певні потреби у матеріальних і нематеріальних благах та послугах. Підприємці потребують підвищення конкурентоздатності своєї продукції, зниження витрат виробництва, збільшення прибутків. До потреб держави можна віднести потреби у збільшенні надходжень до державного бюджету, у недоторканості державних кордонів, збереженні держави як єдиного цілого та ін.

За обєктами потреби класифікують на:

а) породжені існуванням людини як біологічної істоти (фізіологічні потреби в їжі, одязі, житлі) та породжені існуванням людини як соціальної (суспільної) істоти (соціальні потреби - в спілкуванні, в суспільному визнанні та статусі, інформації, освіті та ін.). фізіологічні потреби передбачають реалізацію об'єктивних умов, необхідних для нормальної життєдіяльності людини. Їх елементарність визначається безпосереднім зв'язком з біологічними функціями організму людини. В той самий час навіть елементарні потреби не можуть розглядатися як чисто біологічні, оскільки реальний спосіб задоволення їх (спосіб виживання) має соціальний характер, отже, позначається на формуванні соціальних потреб. Якщо парною категорією соціальним потребам індивіда є фізіологічні (біологічні) потреби, то соціальним потребам суспільства - потреби економічні. Тому інколи потреби класифікують на економічні та соціальні, Перші відбивають відношення до праці як вимушеної діяльності і виявляються як необхідність економії праці, що є критерієм розвитку економіки суспільства. Другі - це потреби у розвитку його соціальної сфери - освіти, науки, культури, мистецтва. У механізмі відтворення економічні та соціальні потреби взаємопов'язані та рівнозначні. Їх рівнозначність полягає в тому, що освіта, охорона здоров'я, виховання дітей, культура, задоволення від роботи постійно реалізуються в економіх праці;

б) матеріальні - потреби в матеріальних благах та послугах і духовні - потреби у творчості, самовираженні, самовдосконаленні, вірі;

в) першочергові - потреби, що задовольняються предметами першої необхідності (продукти харчування, одяг, житло, громадський транспорт, збереження здоров'я), та непершочергові - потреби, що задовольняються предметами розкоші (парфуми, хутра, яхти).

Розділ ІІІ. Економічні потреби українського населення та їх проблеми

3.1 Положення споживчих цін, тарифів та доходів громадян в Україні

На споживчому ринку в жовтні ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на 0,6%. Найсуттєвіше (на 11,5% та 7,2%) подорожчали яйця та овочі. На (2,2-0,5%) зросли ціни на молоко, масло, сало,кисломолочну продукцію, сири, сметану, цукор. Водночас на 2,3-0,2% по-дешевшали фрукти, соняшникова олія, продукти переробки зернових, рис,макаронні вироби, м'ясо та м'ясопродукти, риба та продукти з риби.Ціни на алкогольні напої та тютюнові вироби підвищилися на 0,5%.

Зростання цін (тарифів) на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива на 0,1% насамперед зумовлено підвищенням цін на скраплений газ (на 2,4%).

У сфері охорони здоров'я відбулося зростання цін на 0,4%, у т.ч. послуги лікарень подорожчали на 0,5%, фармацевтична продукція - на 0,4%, амбулаторні послуги - на 0,2%.

Підвищення цін на транспорт у цілому на 0,2% в основному пов'язано з подорожчанням автомобілів, перевезень пасажирським заліз- ничним і автодорожнім транспортом (на 1,1-0,4%). За січень-жовтень п.р. продукти харчування та безалкогольні напої подешевшали на 1,7%. На 14,7-8,1% знизилися ціни на фрукти, продукти переробки зернових і сало; на 4,7-1,8% - овочі, соняшникову олію, рибу та продукти з риби, м'ясо та м'ясопродукти, молоко. Разом з цим на 7,4-1,2% подорожчали яйця, масло, кисломолочна продукція, цукор, сири, рис, хліб, макаронні вироби. Алкогольні напої та тютюнові вироби стали дорожчими на 8,0%, ут.ч. тютюнові вироби - на 10,9%, алкогольні напої - на 4,3%. Ціни (тарифи) на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива зросли на 0,3%. При цьому плата за квартиру збільшилася на 2,9%, гарячу воду, опалення - на 0,3%, водопостачання та каналізацію - на 0,2%. Зростання цін у сфері охорони здоров'я на 2,7% зумовлено подорож- чанням фармацевтичної продукції (на 3,0%) і амбулаторних послуг (на 2,6%). Ціни на транспорт у цілому зросли на 1,9%, що в основному пов'язано з підвищенням вартості перевезень залізничним і автодорожнім пасажирським транспортом на 13,1% та 4,5% відповідно. У той же час на 1,8% знизилися ціни на паливо та мастила. Послуги освіти подорожчали на 2,3%, при цьому плата за навчання в середніх закладах освіти зросла на 3,5%, за утримання дітей у дошкільних закладах - на 3,4%, за навчання у вищих закладах - на 2,0%.