Економічні потреби суспільства, класифікація і розвиток

Індекси споживчих цін у 2013р. наведено в таблиці (див. Додаток 1).

Базовий індекс споживчих цін (БІСЦ) у жовтні 2013р. становив 100,1%, з початку року -- 99,9%.;

ІСЦ та БІСЦ у 2013 році (у % до грудня попереднього року), (див. Додаток 2);

Індекси споживчих цін і цін виробників промислової продукції у 2012-2013 роках ( див. Додаток 3).

Доходи населення. Середньомісячна номінальна заробітна плата штатного працівника підприємств, установ та організацій1 (далі - підприємства) зросла за січень-вересень 2013р. порівняно з відповідним періодом минулого року на 8,5% і становила 3227 грн. Середня номінальна заробітна плата штатного працівника у вересні п.р. зменшилася на 1,3% і дорівнювала 3261 грн., що у 2,8 раза вище рівня мінімальної заробітної плати (1147грн.). Нарахування за одну оплачену годину у вересні п.р. становили 21,15 грн. За останні 12 місяців (відносно вересня 2012р.) розмір заробітної плати збільшився в середньому на 6,5%.

Мал. 4. Динаміка середньої заробітної плати

3.2 Основні сучасні соціально-економічні системи та їх еволюція

Під системою розуміється сукупність елементів, які взаємодіють і становлять цілісне утворення, що має нові властивості, яких немає в її елементів.

Соціальні системи можна умовно підрозділити на три види: соціально-політичні (політичні партії, громадські рухи, урядові угруповання і т. ін.), соціально-культурні (наукові, творчі і т. ін), соціально-економічні (суспільне виробництво, галузі економіки, організації, підприємства і т. ін).

Будь-яка з них являє собою сукупність елементів. Елемент завжди є частиною системи, яка утворює структури. Наприклад, підприємство є елементом виробничого об'єднання, корпорації або концерну як системи. Разом з тим саме підприємство -- це складна сукупність елементів (цехів, служб, відділів). Елементу притаманні одна або декілька властивостей, які визначають його місце у внутрішній організації системи. Водночас своє призначення він може виконувати тільки, якщо взаємодіятиме з іншими елементами системи.

Кожна соціальна система складається з двох самостійних, але взаємопов'язаних підсистем: керованої керуючої. До керованої належать усі елементи, які забезпечують безпосередній процес створення матеріальних і духовних благ або надання послуг. До керуючої -- всі елементи, які забезпечують процес управління, тобто процес цілеспрямованого впливу на колективи людей у керованій системі. Найважливішим елементом керуючої підсистеми є організаційна структура управління.

Кожна з названих підсистем має свої особливості. До того ж, говорячи про систему і сукупність її елементів, слід звернути увагу на те, що в самій соціальній системі і в її великих частинах (керованій і керуючій підсистемах) явно проглядаються однорідні групи елементів, які утворюють своєрідні системи меншого рівня: технічну, технологічну, організаційну, економічну і соціальну (у вузькому розумінні).

Технічна система являє собою пропорційне поєднання технічних засобів із багатьох окремих видів різного обладнання. Наприклад, у соціально-економічних системах вона виражає виробничі потужності підприємства, організації, галузі, за допомогою яких люди здатні виробляти продукцію в певній кількості і заданої якості.

Технологічна система основана на поділі політичної діяльності, матеріального або духовного виробництва на стадії і процеси. її елементами є предмети праці, окремі операції і процеси. Ця система -- особливий набір правил і норм, що визначають послідовність операцій у процесі матеріального і духовного виробництв і керування ними.

Організаційна система за допомогою розробки структури управління, відповідних положень і конструкцій дозволяє раціонально використовувати технічні засоби, предмети праці, інформацію, трудові ресурси.

Економічна система являє собою єдність господарських і фінансових процесів та зв'язків, форм власності.

Соціальна система є сукупністю соціальних стосунків, утворюваних внаслідок спільної діяльності людей, соціальних груп. Саме вона спільно з економічною системою визначає цілі матеріального і духовного виробництв, суспільної політики, формує принципи і методи їх організації.

Всі перераховані системи взаємопов'язані, складають у своїй єдності цілісний організм. Водночас технічна, технологічна і організаційна системи в сукупності забезпечують і характеризують організаційно-технічну сторону управління, а економічна й соціальна -- соціально-економічну.

Таким чином, кожна ланка, яка характеризує рівень управління соціальними системами, складається з керованої і керуючої підсистем, що перебувають у взаємному зв'язку і залежності. Так, підприємства є первинними ланками в ієрархії управління галузями, регіонами. Вони являють собою частину структури економіки і в той же час -- основні ланки всього промислово-економічного комплексу, що визначають економічну структуру сучасного суспільства.

Зв'язок між керуючою і керованою системами здійснюється за допомогою інформації, яка служить основою для вироблення управлінських впливів і рішень, що надходять із керуючої системи в керовану для виконання і навпаки -- для корекції рішень.

Кожна соціальна система самокерована. В той же час у процесі управління вона зазнає зовнішніх впливів. Зовнішні і внутрішні впливи в будь-якій системі тісно пов'язані між собою і взаємно зумовлюють один одного: чим значущіший один, тим менший другий.

Діяльність і розвиток системи підпорядковані глобальній меті, а її елементи і підсистеми -- вирішенню локальних завдань. Функціонування таких систем і управління ними є і процесом збереження їх цілісності і визначеності, і процесом, переведення в новий якісний стан.

У світоглядному плані ідею нелінійності може бути подано за допомогою:

- ідеї багатоваріантності, альтернативності шляхів еволюції;

- ідеї вибору з даних альтернатив;

- ідеї темпу еволюції (швидкості розвитку процесів у середовищі);

- ідеї необоротності еволюції.

Будь-яка природна система (також будь-яке соціальне угруповання) може існувати лише в тому випадку, якщо її значущі параметри, змінюючись, все ж таки не виходять за визначені рамки.

Соціальна ентропія, неминуча в будь-якому осередку суспільства, веде до зростання дезорганізації, збільшення кількості помилок у відтворенні культури, руйнування соціальних стосунків, послаблення відтворювального процесу, зниження його ефективності. Тому можуть бути тільки соціальні утворення, що володіють достатньою здатністю постійно спрямовувати свою енергію, творчі сили проти ентропійних процесів, проти їхніх джерел.

Зіткнення соціальної ентропії і активної конструктивної дії може розглядатися як серцевина життєдіяльності суспільства, як центр його

боротьби за власне існування -- від суспільства в цілому до малої соціальної групи.

Перехід через поріг міри соціальної ентропії, який умовно називають першим, приховує у собі негативні наслідки. Дезорганізація після цього може, як вважають багато дослідників, відбуватися швидше і в більших масштабах, ніж це дозволяють історичні можливості, що склалися, саморозвитку суспільства-суб'єкта.

У цьому випадку може спостерігатися необоротне зростання дезорганізації, тобто перехід через другий поріг, або поріг необоротності, а це може означати національну катастрофу, банкрутство, розпад і т. ін.

Є третій (проміжний) стан -- розкол, застійна соціокультурна суперечність, що виникає на грані порогу необоротності, але все ж таки опирається на здатність утриматися на краю катастрофи, постійно перебувати в надзвичайній передкатастрофічній ситуації.

З'явилися фундаментальні колективні дослідження, присвячені тим революційним змінам у картині світу, в методологічних підвалинах науки, в самому стилі наукового мислення, які викликані розвитком теорії самоорганізації (синергетики).

Синергетика вражає незвичайними ідеями та уявленнями.

По-перше, стає очевидним, що не можна нав'язувати шляхи розвитку складноорганізованим системам. Замість цього конче потрібно зрозуміти, як можна сприяти їхнім власним тенденціям розвитку, як виводити системи на ці шляхи. Якщо говорити загалом, то важливо осягнути закони спільного життя природи і людства. Проблема керованого розвитку набуває, таким чином, форми проблеми самокерованого розвитку.

По-друге, синергетика демонструє нам, яким чином і чому хаос може поставати як начало, яке творить, конструктивний механізм еволюції, як із хаосу може розвинутися власними зусиллями нова організація.

По-третє, синергетика свідчить, що для складних систем, як правило, є декілька альтернативних шляхів розвитку, однак при цьому з вибором шляху в точках галуження (біфуркації), тобто на певних стадіях еволюції проявляє себе якась зумовленість розгортання процесів.

По-четверте, синергетика відкриває нові принципи «збирання» складного еволюційного цілого з частин, побудови складних структур, що розвиваються, з простих. Але об'єднання структур зовсім не зводиться до їх простого складання -- ціле вже не дорівнює сумі його складових.

Отже, синергетика приходить загалом до знаменного результату. Хоча все у світі стале, але тільки відносно, до певної міри, на якійсь, хай і тривалій, стадії розвитку. Складноорганізовані системи мають властивість розпадатися, сягаючи свого розвинутого стану.

Визнання необхідної концентрації зусиль суспільства на боротьбу за своє збереження і розвиток робить особливо доконечним:

- визначення діапазону значущих параметрів існування суспільства;

- виявлення характеру траєкторії ймовірного руху розглядуваного параметра між його пороговими значеннями, численності припустимих варіантів цього руху, його швидкості;

- оцінка впливу змін цього параметра на економічні, соціальні, екологічні, демографічні, політичні характеристики т. ін.;

- формування конкретної стратегії життєдіяльності суспільства для забезпечення його власного відтворення на основі знання своїх найважливіших параметрів і характеру їхніх зв'язків між собою.

Розв'язання суперечності між «взаємо-» і «само-» багато в чому залежить від якості управління: державного, регіонального, місцевого, корпоративного і т. ін. Це особливо важливо на нинішньому етапі розвитку українського суспільства в нових політичних і соціально-економічних умовах.

Головне в реформах, що проводяться, -- їхній реальний, а не декларований зміст, становлення і зміцнення української державності, формування нового способу життя людей, інакше кажучи, саме реформування ставиться в пряму залежність від соціально-гуманістичної зрілості суспільних стосунків. Ось чому принципово важливо з'ясовувати, яка справжня ціна тих або інших реформ.

Сьогодні доводиться з жалем констатувати, що намічена мета -- побудова сучасної правової держави -- досягається далеко не завжди цивілізованими методами. Соціально-гуманістичний підхід потребує конкретного визначення, що дають людині кардинальні реформи в економіці, в соціальній, духовній, політичній сферах, чи стає вона внаслідок цих перетворень розумнішою, добрішою, фізично міцнішою, духовно багатшою; чи сприяють накреслювані плани повсюдному утвердженню гуманно-колективістського способу життя людей, формуванню громадянського суспільства.

3.3 Інноваційним механізм як фактор досягнення сталого розвитку сучасного українського суспільства

Концепція сталого розвитку об'єднує три головні компоненти стійкого розвитку суспільства: економічну, природоохоронну і соціальну. Економічний підхід полягає в оптимальному використанні обмежених ресурсів і вживанні природо-, енерго- і матеріалозбережуючих технологій для створення сукупного доходу, який забезпечував би збереження сукупного капіталу, за допомогою якого він утворюється. В той же час перехід до інформаційного суспільства породжує структурні зміни сукупного капіталу на користь людства, збільшуючи об'єми нематеріальних потоків фінансів, інформації та інтелектуальної власності. Вже тепер ці потоки перевищують об'єми пересування матеріальних товарів в сім разів. Розвиток нової «віртуальної» економіки стимулюється не лише дефіцитом природних ресурсів, а й наростанням об'єму інформації і знань, яким надається значення пріоритетного товару. З точки зору екології, стійкий розвиток повинен забезпечити цілісність біологічних і фізичних природних систем, їх життєздатність, від чого залежить глобальна стабільність всієї біосфери. Особливого значення набуває здатність таких систем до відтворювання і адаптації до змін, замість перебування у певному статичному стані або деградації і втрати біологічної різноманітності.

На основі наукового визначення суті поняття «сталий соціально- економічний розвиток» можна сформулювати основні вимоги до розробки та практичного втілення моделі сталого соціально-економічного розвитку українського суспільства, до яких належать:

1) створення сучасної теоретичної і методологічної бази, здатної забезпечити враховування особливостей розвитку сучасного суспільства як відкритої, самоорганізованої метасоціальної системи, яка розвивається за нелінійними законами та перебуває у стані динамічної рівноваги. Такою теоретичною та методологічною базою може бути лише синергетика;

2) оптимальне поєднання інструментів державного регулювання та способів і методів саморегулювання соціально-економічної діяльності, які відповідають принципам сучасного громадянського суспільства і правової держави;

3) розробка та впровадження інноваційної стратегії розвитку і здійснення активної інноваційної діяльності на всіх рівнях не лише в економічній, соціальній та екологічній сферах, а й у сфері державного управління та місцевого самоврядування, без чого сталий соціально- економічний розвиток забезпечити неможливо;

4) забезпечення збалансованого розвитку території (меза- і мікрорівня) через впровадження інноваційних стратегій науково- технологічного та територіально-виробничого розвитку регіонів України тощо.

Аналіз сутності й основних характеристик сталого соціально- економічного розвитку переконує, що без цілеспрямованої, ефективної інноваційної діяльності ні створити модель сталого соціально- економічного розвитку, ні забезпечити її функціонування на всіх рівнях метасоціальної системи просто неможливо.

Виокремимо основні можливості та загрози довгострокового сталого розвитку України:

Можливості:

1.Впровадження освітньої реформи.

2.Формування демократичного суспільства.

3.Формування суспільства, яке базується на партнерстві.

4.Ефективна національна безпека.

5.Розвиток необхідної для здорового способу життя інфраструктури.

6.Формування промислової, екологічної, трудової політики.

7.Гармонійне співіснування з природою, відновлення довкілля.

8. Відновлення с/г земель як екологічно стійких регіонів.

9.Розвиток інформаційних і комунікаційних систем, систем поновлюваної енергії.

10.Розвиток взаємовигідних стосунків зі всіма сусідами і геополітичними партнерами.

Загрози:

1.Зростаюча енергетична криза.

2.Зростання протиріч і культурного розлому між представниками різних 3.культурних і релігійних груп.

4.Високий рівень техногенних і природних катастроф.

5.Втрата балансу довкілля, зникнення деяких біологічних видів.

6.Втрата політичної самостійності і розмивання національної ідентичності.

7.Погіршення здоров'я нації.

8.Погіршення демографічної ситуації.

У довгостроковій перспективі стратегічний потенціал України і високий рівень освіти населення дадуть можливість розвивати людський капітал країни, який стане базовою перевагою і головною сильною характеристикою нації. Якщо пріоритетною метою буде виховання конкурентоздатного в світі молодого покоління українських політиків, учених і дипломатів, Україна матиме успіх в першій половині XXI століття.

Зокрема, дуже важливим є збереження високого людського потенціалу і виведення його на якісно новий рівень. Збереження і відновлення інфраструктури, налагодження високотехнологічного виробництва, вкладення коштів в розвиток високотехнологічних галузей науки, приділення більшої уваги екологічним показникам. В той же час інтенсивний розвиток сільського господарства і вихід на передові позиції по забезпеченню значної частини світу продуктами харчування, а також підвищення ролі і розвиток якісних соціальних характеристик повинні стати запорукою успіху у майбутньому і зробити реалізацію сценарію «швидкого розвитку» реальної.

Інноваційний розвиток можливий лише на основі поєднання інтересів влади і бізнесу, тому що держава може виділити гроші, держава може організувати наукове співтовариство, спрогнозувати розвиток, допомогти збудувати пріоритети, але освоєння грошей, вихід на ринок - це справа бізнесу. Тому приватно-державне партнерство має бути орієнтоване на освоєння наукових технологій.

Важливою проблемою на дорозі втілення концепції стійкого розвитку є формування системи виміру для кількісного і якісного оцінювання цього дуже складного процесу. Головними вимогами до вказаної системи є її інформаційна повнота і адекватність представлення взаємоузгодженої тріади складових стійкого розвитку. У цьому напрямі зараз працюють як відомі міжнародні організації, так і багаточисельні наукові колективи, але її однозначного узгодження поки що не досягнуто. Стійкий розвиток оцінюється за допомогою відповідного індексу в просторі трьох вимірів: економічного, екологічного і соціального. Цей індекс і його просторове розташування характеризує міру «гармонійності» цього розвитку (міра гармонізації стійкого розвитку). Одна з підгруп формування цілісного індексу охоплює два важливі комплексні індикатори: досконалість бізнесу (Business sophistication) і інновації (Innovations).

Україна, яка в кінці 80-х років мала одну з найкращих стартових умов для країн цієї групи, постійно втрачає переваги своєї високотехнологічної економіки, фундаментальної науки, передової освіти, якісного людського капіталу. За останні роки вона впала в рейтинговій таблиці по стійкому розвитку з 47-го місця в 2009 році до 66- го в 2011 р.; по якості життя - до 68 місця в 2013 р.

Принципово важливим є те, що Україна до цих пір знаходиться в стані дискусії з приводу своєї національної ідентичності, вона ще не визначилася з політикою і стратегією власного розвитку. За таких умов найкращі реформи економіки, науки, освіти, інноваційної сфери не дадуть бажаних результатів, оскільки ці реформи є похідними від головного - політичного визначення шляхів розвитку держави. При цьому, для України, яка знаходиться в пошуку свого шляху, дуже важливо не допустити принципових помилок. Ризик полягає в тому, що значно легше віддати перевагу успішному «шаблону», зокрема, ззовні привабливому економічному розвитку, без врахування в єдиній, цілісній моделі екологічної і соціальної сфер. Ще однією умовою стійкого розвитку є політична воля з боку вищого керівництва держави, щоб пройти цей шлях єдино правильним шляхом.

У чому ж суть і зміст інноваційної діяльності, яка її роль у забезпеченні сталого соціально-економічного розвитку?

Інноваційна діяльність - це цілеспрямований раціональний творчий пошук способів і методів розв'язання найскладніших проблем існування й розвитку природи і суспільства, обґрунтування теоретичних висновків і необхідних практичних дій з розв'язання таких проблем і виконання певних завдань для досягнення поставлених цілей.

Виходячи з того, що будь-яка проблема - це незадоволена потреба чи нереалізований інтерес людини, соціальної групи, нації, держави, інноваційна діяльність у кожному разі спрямована саме на задоволення потреб та інтересів.

Інноваційна діяльність, основою якої виступає інтелектуальний потенціал індивідів, творчих колективів людей, соціальних груп, громадських організацій, державних закладів, за допомогою якого відбувається когерентна та кооперативна взаємодія індивідів і колективів людей у процесі творчого пошуку певних новітніх рішень, відкриття та виготовлення інтелектуального продукту (тобто здійснення інтелектуальної діяльності) для задоволення дедалі більших потреб та інтересів людини і суспільства.

Інтелектуальний потенціал - це сукупність матеріальних, інтелектуальних, фінансових, інформаційних та управлінських ресурсів держави і громадянського суспільства, які задіяні (або потенційно можуть бути задіяними) у процесі розробки, створення та практичного впровадження інноваційного продукту.

У країні, яка має необхідний інноваційний потенціал, інноваційна діяльність та інноваційний розвиток взагалі здійснюються за такими стратегічними напрямами:

1) формування та реалізація стратегії інноваційного економічного розвитку, які здійснюються цілеспрямованою діяльністю органів законодавчої і виконавчої державної влади, Академії Наук, громадських організацій, що виробляють інноваційний продукт.

2) формування та впровадження інноваційних стратегій управління на макро-, мезо- та мікрорівнях. Такі стратегії формуються на кожному з цих рівнів певними суб'єктами інноваційної діяльності: на макрорівні інноваційна стратегія управління формується Верховною Радою, певними президентськими та урядовими структурами, Академією Наук України; на мезорівні - регіональними органами державного управління та регіонального самоврядування, певними науковими закладами регіонального рівня; на мікрорівні - інноваційна стратегія формується органами управління та самоуправління конкретних підприємств, корпорацій, фірм, кооперативів,

3) формування легітимної ідеології реформ на засадах соціально- економічної самоорганізації та принципах оптимальної ціле- раціональності. Цей напрям інноваційного розвитку дуже складний, він вимагає наявності висококваліфікованих кадрів, які володіють сучасною постнекласичною, синергетичною теорією і методологією пізнання та розвитку;

4) вироблення інноваційного продукту. Цей напрям також вимагає сучасного високого рівня підготовки наукових кадрів, матеріального і фінансового забезпечення науково-дослідницьких та експериментально-випробувальних робіт як у державі в цілому, так і в кожному регіоні. На жаль, в Україні, стратегії інноваційного розвитку української економіки вкрай недостатньо;

5) впровадження інноваційних технологій соціального управління, соціальної самоорганізації та самоуправління. Цей напрям цілком пов'язаний з використанням синергетичної теорії і методології, яка єдино забезпечує розуміння суті особистості та будь-якої соціальної групи як самоорганізованих, самодостатніх, самокерованих соціальних систем з власними потребами, інтересами, здібностями і можливостями їх задовольнити на основі взаєморозуміння, взаємодії та взаємодопомоги з іншими такими системами;

6) інновації управління на мікрорівні, тобто на рівні господарської мікросистеми. Цей напрям передбачає створення кооперативів, кластерів, корпорацій, які були б цілком самокерованими у рамках правового поля держави та здійснювали самоорганізацію і самоуправління на основі науково обґрунтованих кооперативних принципів;

7) формування системи правил, норм, мотиваційних засад і механізмів суспільного схвалення соціально-економічної поведінки індивідів на принципах оптимізаційної цілераціональності.

Аналіз переконує, що занепад винахідництва, мотивації до інноваційної діяльності, який відбувся в Україні в останні десять років, зумовлений, з одного боку, кризовим станом економіки перехідного періоду, з іншого недосконалістю правового забезпечення процесу становлення інноваційної економіки.Основна частина результатів інтелектуальної, інноваційної діяльності протягом тривалого часу залишалася поза межами нової форми правового захисту.

У зв'язку з цим першочерговою потребою вдосконалення чинного законодавства, що забезпечує функціонування й розвиток інноваційного процесу в Україні, захист інтелектуальної власності, є, розвиток нормативно-правової бази стимулювання інноваційної діяльності, інтелектуальної праці та комерціалізації її результатів.

Інноваційний процес - це творчість багатьох учасників, і кожен з них має свій статус та виконує певну роль. Отже, статусно-рольова структура інноваційного процесу - основа організації, вона мусить бути відносно незалежною від персоналу, тобто організаційний порядок виникає тоді, коли поведінка (самоорганізація та самоуправління) диктуються статусом і роллю соціальних суб'єктів - учасників інноваційного процесу.

Отже, будь-яка організація передбачає наявність певної керівної інстанції, яка має справи не з конкретними індивідами, а з ролями та статусами і здатна регулювати діяльність організації управлінням статусно- рольовими одиницями (суб'єктами), які у будь-яких умовах, зокрема в інноваційних процесах, діють як самоорганізовані, самокеровані соціальні мікросистеми. Серед потенційних споживачів новітніх технологій також переважна більшість російських промисловців і підприємців. Учасники інноваційного процесу і споживачі інноваційного продукту є або окремими взаємопов'язаними самоорганізованими, самокерованими одиницями, або представляють певні самоорганізовані, самокеровані соціально-економічні структури, тобто соціально-економічні утворення, які безумовно зацікавлені у розвитку і використанні новітніх технологій та зміцненні інноваційного потенціалу країни, який єдино здатний забезпечити високу конкурентну спроможність промисловості, розвиток соціальної та економічної сфер, освіти і науки, і саме цим забезпечити подальший розвиток інноваційного процесу та зміцнення інноваційного потенціалу країни.

Висновок

Отже, у цій курсовій роботі було розглянуто та досліджено все те що ставилося головною метою, а саме :

- загальна характеристика потреб: стан почуття недостачі характерно для будь-якої людини. Спочатку цей стан носить розпливчастий характер, точно неясна причина такого стану, але на наступному етапі воно конкретизується, і стає ясно які саме товари чи послуги необхідні;

- акон зростаючих потреб та механізм дії закону: закон зростаючих потреб-економічний закон руху потреб. Виявляється в зростанні рівня і якісному вдосконаленні потреб;

- види потреб та їх класифікація;

- теорія граничної корисності;

Були вивченні потреби суспільства та як їх задовольнити. Формування і розвиток суспільних потреб. Виробництво і потреби суспільства. Закон взаємозв'язку виробництваі потреб суспільства. Положення споживчих цін, тарифів та доходів громадян в Україні. Із цьго можна зробити такі висновки:

Суттєвість системи потреб в тому, що людина чи суспільство в цілому має набір потреб, кожна з яких вимагає свого задоволення . Цей здавалося б проста теза набувають серйозну забарвлення якщо проаналізувати сучасний час і історію. Те чого ми досягли в будь-якій області , нехай ціною світових війн, світових криз у кінцевому рахунку є наслідком із простого бажання чи почуття недостачі, чи зрушеннями внутрішнього хімізму. Паралельно лежить закон зростаючих потреб. В основі даного закону лежать потреби конкретної людини, а вони характеризують потреби всього суспільства. І в той же час цей закон є рушійною силою економічного зростання, в силу того , що людині потрібно завжди більше ніж він досяг. Будь-яка особиста потреба має суспільний характер , тому особисті потреби по-іншому називаються потреби населення. Вартість будь-якого товару на ринку залежить від нашої потреби в цьому товарі . Тому що пропозиція залежить від попиту, а попит це одна з граней потреб населення. Існують безліч методів і факторів формування потреб. Діловим людям початківцям діяльність , спрямовану на роботу із суспільством , необхідно докладно вивчити об'єктивні фактори формування потреб цього товариства , інакше вони можуть стати жертвами своїх же недоліків. Людське суспільство, поряд з іншими законами, у своєму функціонуванні та розвитку регулюється таким найважливішим законом , як законом підпорядкованості всієї системи діяльності системі потреб суспільства , що вимагає підпорядкування всієї сукупної діяльності суспільства задоволенню його суспільно необхідних, об'єктивно назрілих, дійсних потреб суспільства, що виникли в ході діяльнісного буття суспільства. Тому абсолютна мета діяльності того чи іншого суспільства - це задоволення його потреб.

Потреби суспільства генетично і історично - першопричина людської діяльності , але разом з тим вони є і результатом цієї діяльності.Діяльність це спосіб існування суспільства. Так само як і рух це спосіб існування матерії наприклад . Кожен з нас підкоряється закону потреб сам і не розуміючи цього , тому що наші потреби будують сьогодення і майбутнє. Потреби створили й історію . Це звучить занадто різко , але це істина. Щоб зрозуміти це досить задуматися про причини своїх дій , я вже не кажу про первинних потребах , я маю на увазі вищі потреби , тому що багатий підприємець виявляється може жити і на мільйонну частку своїх доходів. Але ж ні , він заробляє все більші суми грошей. Це та ж діяльність , першопричиною якої є потреби , які в даному випадку вступають на ще більш високий рівень -- азарт,гонка, як у спорті. Створюється враження, що абсолютно усе залежить від наших потреб. Це так. Людина еволюціонувала і стає «господарем світу» завдяки своїм потребам.

Список використаної літератури

Дзюбик С. Основи економічної теорії: Навчальний посібник/ Степан Дзюбик, Ольга Ривак.

Державна служба статистики України "Про соціально-економічне становище України за січень-жовтень 2013 року"

Ермишин П. Г. «Основы экономической теории». Курс лекций. http://www.referat.ru/up/08/.

Економічна теорія: Підручник / За ред. В.М. Тарасевича. - Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2008

Економічна теорія - Білецька Л.В. 2009.

Економічна теорія - Чепінога В.Г. 2011.

Крупка М. Основи економічної теорії : Підручник/ Михайло Крупка, Петро Островерх, Сергій Реверчук,; Львівський нац. ун-т ім. І.Франка. - К.: Атіка, 2009.

Маркс К. и Энгельс Ф. Собрание сочинений.

Менгер К. Основания политической экономии. Одесса 1903.

Основи економічної теорії : Підручник/ В. Г. Федоренко, Ю. М. Ніколенко, О. М. Діденко и др.; За наук. ред. В. Г. Федоренка; М-во освіти і науки України. -К.: Алерта, 2005.

Політична економія: Навчальний посібник/ Костянтин Кривенко, Володимир Савчук, Олександр Бєляєв та ін.; За ред. Костянтина Кривенка,; М-во освіти і науки України, КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2009.

Політична економія А. І. Щетинін, 2011.

Інтернет інциклопедія wikipedia.org

Додаток 1

	Cічень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень
Індекс споживчих цін	100,4	100,8	103,1	107,2	110,8	111,2	112,2	113,5	117,2	120,5
Продукти харчування та безалкогольні напої	100,5	101,8	104,4	109,4	112,9	112,3	110,8	111,1	114,4	117,7
Продукти харчування	100,5	101,9	104,6	109,6	113,0	112,2	110,5	110,5	114,0	117,1
Хліб і хлібопродукти	99,9	100,1	102,8	106,3	109,3	113,0	114,5	116,5	117,9	121,1
Хліб	100,0	100,0	100,3	103,8	105,1	111,0	112,2	114,1	114,6	118,6
Макаронні вироби	100,0	99,6	101,1	104,5	109,0	111,2	115,0	115,2	115,6	119,3
М'ясо та м'ясопродукти	100,2	100,1	99,9	103,6	106,2	108,0	112,5	114,7	118,8	123,5
Риба та продукти з риби	99,8	100,7	103,0	106,8	115,7	121,0	123,0	124,5	126,9	129,3
Молоко, сир та яйця	96,4	98,1	102,1	102,5	100,1	98,6	100,8	103,6	108,2	114,0
Молоко	100,5	102,4	103,0	105,5	102,0	101,1	101,5	102,4	105,7	110,3
Сир і м'який сир (творог)	100,4	102,3	103,4	106,1	105,8	106,2	107,5	108,4	108,7	109,8
Яйця	78,8	80,8	98,3	90,5	82,9	75,2	82,9	93,3	109,2	126,8
Олія та жири	99,9	99,9	100,5	102,0	103,6	104,2	105,1	106,7	112,3	116,8
Масло	100,2	102,2	103,7	104,4	105,4	104,2	106,0	106,2	107,4	108,5
Олія соняшникова	99,7	97,5	97,7	99,7	103,2	107,7	109,2	112,5	114,7	116,6
Інші їстівні тваринні жири	99,6	100,2	100,3	101,4	101,2	97,8	96,7	97,7	115,7	129,6
Фрукти	103,3	111,0	124,9	145,4	157,5	155,6	157,0	150,4	160,8	155,2
Овочі	109,0	114,8	117,4	132,4	139,9	120,8	86,2	73,8	73,8	75,1
Цукор	100,1	103,5	115,9	124,6	131,0	132,4	132,0	133,7	136,5	132,3
Безалкогольні напої	100,4	100,6	101,0	105,6	110,4	112,5	115,8	119,2	120,4	126,8
Алкогольні напої, тютюнові вироби	102,0	102,5	102,8	104,1	105,7	107,3	109,9	115,4	119,5	122,4
Одяг і взуття	99,5	92,2	99,4	104,6	106,1	103,7	100,9	100,8	110,5	118,7
Житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива	100,4	100,7	100,8	102,7	112,3	114,2	124,0	125,7	130,4	134,8
Плата за власне житло (квартирна плата)	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
Утримання та ремонт житла	100,3	100,4	101,2	111,3	112,2	113,6	113,8	114,5	120,9	121,6
Водопостачання	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	166,1	168,8	168,8	168,8
Каналізація	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	216,8	219,0	219,0	219,0
Електроенергія	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	111,3	111,3	111,3	111,3	111,3
Природний газ	100,0	100,0	100,0	100,0	162,8	162,8	162,8	162,8	162,8	162,8
Гаряча вода, опалення	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	124,3
Предмети домашнього вжитку, побутова техніка та поточне утримання житла	100,2	100,3	102,0	106,2	108,3	111,3	114,5	115,9	117,9	120,0
Меблі та предмети обстановки, килими та інші види покриттів для підлоги	100,2	100,5	102,6	109,7	110,9	112,2	112,5	112,6	114,4	114,7
Домашній текстиль	100,0	100,0	100,3	102,8	103,6	107,8	109,8	112,3	115,7	120,3
Побутова техніка	100,5	100,9	104,1	106,9	110,0	111,1	112,9	114,6	116,0	118,7
Охорона здоров'я	100,4	101,3	103,2	111,4	115,1	120,1	121,3	123,0	125,4	127,4
Фармацевтична продукція, медичні товари та обладнання	100,7	102,1	104,5	116,4	121,1	124,4	126,4	128,9	132,4	135,3
Амбулаторні послуги	100,0	100,3	102,3	105,6	110,1	113,6	114,0	115,4	117,9	120,0
Транспорт	100,3	102,3	109,1	120,7	124,6	124,7	125,3	131,0	135,6	133,7
Купівля транспортних засобів	100,0	106,9	119,8	130,3	133,1	133,8	130,3	139,3	145,0	142,1
Паливо та мастила	100,6	104,3	117,6	138,1	144,4	144,4	145,7	152,2	160,1	156,3
Транспортні послуги	100,2	100,3	101,3	106,4	108,6	108,7	109,7	114,5	115,3	115,9
Залізничний пасажирський транспорт	100,9	101,8	106,2	106,6	105,9	110,7	112,3	121,0	117,0	117,3
Автодорожній пасажирський транспорт	100,1	100,1	100,4	105,9	108,8	108,5	109,2	113,4	114,7	115,1
Зв'язок	100,0	99,9	99,8	99,7	99,8	100,9	101,1	101,2	100,5	101,0
Телефонні і телефаксові послуги	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,8	100,8	100,8	100,0	100,6
Відпочинок і культура	100,6	101,3	102,5	105,9	107,4	107,6	109,0	110,9	112,2	114,0
Аудіотехніка, фотоапаратура та обладнання для обробки інформації	100,1	100,8	103,3	112,0	115,8	115,6	114,8	116,8	117,8	119,7
Послуги відпочинку та культури	101,3	101,6	101,5	102,1	102,5	102,6	102,6	102,7	105,0	105,7
Газети, книжки та канцелярські товари	100,0	100,0	100,1	100,5	100,8	104,6	109,4	112,3	113,6	113,6
Освіта	100,0	100,0	100,0	99,9	100,1	101,4	101,2	101,4	107,6	107,8
Дошкільна та початкова освіта	100,0	100,0	100,0	99,6	99,6	103,8	103,8	103,8	116,1	116,1
Середня освіта	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	110,5	111,6
Вища освіта	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	101,4	101,4
Ресторани та готелі	98,8	98,9	100,8	103,8	104,9	106,8	108,6	108,8	108,8	109,6
Різні товари та послуги	99,8	99,9	100,2	98,5	100,6	104,9	107,4	109,2	110,5	113,2

Додаток 2

Базовий індекс споживчих цін (БІСЦ) у грудні 2013р. Становив 100,1%, за рік у цілому - 100,1%. БІСЦ у 2013-2012 роках (відсотків)

	2013	2012
	до попереднього місяця
січень	99,9	100,0
лютий	99,9	100,1
березень	100,0	100,1
квітень	99,9	100,0
травень	100,0	100,1
червень	100,0	100,1
липень	100,0	100,0
серпень	100,0	100,0
вересень	100,1	100,1
жовтень	100,1	100,1
листопад	100,1	100,1
грудень	100,1	100,1
	до грудня попереднього року
січень	99,9	100,0
лютий	99,8	100,1
березень	99,8	100,2
квітень	99,7	100,2
травень	99,7	100,3
червень	99,7	100,4
липень	99,7	100,4
серпень	99,7	100,4
вересень	99,8	100,5
жовтень	99,9	100,6
листопад	100,0	100,7
грудень	100,1	100,8
	до відповідного місяця попереднього року
січень	100,7	106,6
лютий	100,5	106,1
березень	100,4	105,3
квітень	100,3	104,7
травень	100,2	104,2
червень	100,1	103,7
липень	100,1	103,1
серпень	100,1	102,3
вересень	100,1	101,6
жовтень	100,1	101,1
листопад	100,1	100,9
грудень	100,1	100,8
	до відповідного періоду попереднього року
січень	100,7	106,6
січень-лютий	100,6	106,3
січень-березень	100,5	106,0
січень-квітень	100,5	105,7
січень-травень	100,4	105,4
січень-червень	100,4	105,1
січень-липень	100,3	104,8
січень-серпень	100,3	104,5
січень-вересень	100,3	104,1
січень- жовтень	100,3	103,8
січень-листопад	100,2	103,6
січень-грудень	100,2	103,3

Додаток 3

Подобные документы

• Економічні потреби суспільства: їх класифікація і розвиток

  Закон зростаючих потреб та механізм його дії. Теорія граничної корисності. Види потреб та їх класифікація. Формування і розвиток суспільних потреб. Положення споживчих цін, тарифів та доходів громадян в Україні. Закон взаємозв'язку виробництва і потреб.
  
  курсовая работа [1,4 M], добавлен 24.12.2013
  

• Економічні потреби людини та інтереси

  Зміст економічної потреби. Соціально-економічні відносини і принципи розподілу благ. Різноманітність потреб та їхня класифікація за різними критеріями. Корисність продукту та її види. Закон зростання потреб. Прояви економічних суперечностей в Україні.
  
  презентация [186,9 K], добавлен 24.09.2015
  

• Класифікація потреб людини

  Класифікація потреб за способом задоволення, ступенем реалізації потреби. Класифікація потреб, запропонована американським ученим А. Маслоу. Особливості економічної кризи в Україні. Визначення поняття "структура ринку". Умови виникнення безробіття.
  
  контрольная работа [103,4 K], добавлен 26.01.2011
  

• Економічні потреби суспільства

  Економічні потреби людини та шляхи їх задоволення. Матеріальні і духовні, індивідуальні та колективні потреби. З'ясування потреб роботодавців. Ієрархія потреб за А. Маслоу. Блага, створені в процесі виробництва, як предмет інтересу споживання людини.
  
  презентация [855,4 K], добавлен 25.03.2016
  

• Теорія граничної корисності і поведінка споживача

  Потреби як суб’єктивні бажання, які людина намагається задовольнити, аналіз класифікації. Розгляд основних особливостей теорії граничної корисності і поведінки споживача. Загальна характеристика піраміди потреб за А. Маслоу. Знайомство з видами благ.
  
  презентация [188,1 K], добавлен 18.10.2013
  

• Закон обмеженості ресурсів і розвиток виробництва

  Поняття економічних потреб та їх класифікація. Закон зростання потреб і обмеженості виробничих ресурсів: зміст і загальна характеристика, особливості аналізу та значення. Форми подолання суперечності між необмеженими потребами та обмеженістю ресурсів.
  
  курсовая работа [172,6 K], добавлен 09.05.2015
  

• Теорія граничної корисності

  Вивчення економічної природи теорії граничної корисності та її значення для розвитку економічної науки. Дослідження праць та поглядів представників австрійської школи політекономії. Визначення цінності товарів на базі суб'єктивних оцінок людських потреб.
  
  курсовая работа [333,1 K], добавлен 07.12.2012
  

• Дослідження проблем рівня життя

  Об’єкт дослідження населення та окремі соціальні групи. Соціально-економічна категорія і рівень життя населення. Закономірності розвитку суспільства та зміна структури потреб людей. Екологічні проблеми і відновлення навколишнього природного середовища.
  
  курсовая работа [147,9 K], добавлен 01.12.2011
  

• Політична економія

  Метод політекономії, її становлення, етапи розвитку та місце в системі наук. Фактори виробництва: продуктивні сили та виробничі відносини. Закон зростаючих потреб та соціально-економічна ефективність виробництва. Національні моделі економічних систем.
  
  курс лекций [2,7 M], добавлен 31.05.2009
  

• Потреби людини

  Загальна характеристика поняття "потреба". Географічні відмінності в потребах. Продовольчі та матеріальні потреби. Соціальні потреби людини. Потреба в безпеці та в саморозвитку. Географічні відмінності в потребах. Класифікація потреб за Маслоу.
  
  реферат [26,8 K], добавлен 02.12.2015
  

• Статистика рівня життя населення

  Економічна сутність, види й джерела формування доходів населення. Рівень задоволення життєвих потреб. Вартість життя, грошова оцінка благ та послуг. Вартість життя населення, його споживчий попит. Міра споживання, умови життя. Рівень зайнятості населення.
  
  курсовая работа [1,0 M], добавлен 29.04.2014
  

• Теорія та практика споживання в Україні та країнах СНД: порівняльний аспект

  Теоретичне та практичне дослідження споживання як економічної категорії. Його роль на сучасному етапі розвитку суспільства. Споживання в Україні: дослідження на практиці та в порівнянні з країнами СНД. Дослідження співвідношення попиту й потреб споживача.
  
  научная работа [82,8 K], добавлен 11.10.2009
  

• Теорія граничної корисності

  Поняття потреби та її види. Сутність та класифікація благ. Корисність як мотив споживацького вибору. Кардиналістська та ординалістська концепції. Рівновага споживача. Внутрішні збуджуючі стимули діяльності людини. Поняття корисності та її функції.
  
  презентация [11,0 M], добавлен 28.10.2013
  

• Оновлення економіки

  Реалізація нової економічної стратегії, господарського механізму переведення на умови госпрозрахунку, самоокупності і самофінансування. Розвиток демократичних форм управління. Досягнення збалансованості ресурсів і потреб. Нова інвестиційна політика.
  
  реферат [36,8 K], добавлен 15.01.2011
  

• Економічні потреби та інтереси. Економічна система. Способи і типи суспільного виробництва

  Економічні потреби суспільства: сутність і класифікація. Технологічний спосіб виробництва. Роль НТП в розвитку технологічного способу виробництва. Економічна система й економічний лад суспільства. Сучасні соціально-економічні системи та їх еволюція.
  
  контрольная работа [37,6 K], добавлен 08.12.2010
  

• Об’єкти та цілі макроекономічного регулювання

  Макроекономіка в системі економічних наук. Безмежність потреб і обмеженість ресурсів. Об’єкти та цілі макроекономічного регулювання в залежності від типів економічних систем. Методологія макроекономічного пізнання. Дослідження національної економіки.
  
  курсовая работа [56,9 K], добавлен 07.12.2008
  

• Формування і контроль запасів на промисловому підприємстві

  Основи формування і контролю запасів на промисловому підприємстві. Види запасів, потреб в матеріалах. Облік виробничих запасів, їх кругообіг. Формування і складський облік запасів ПП "Юков Володимир Іванович". Нормування й аналіз виробничих запасів.
  
  дипломная работа [654,8 K], добавлен 19.06.2011
  

• Принципи і методи планування у виробничій сфері

  Принципи об'єктивності, науковості, правильного визначення пріоритетів, орієнтації на більш повне задоволення потреб суспільства, збалансованості, реальності в плануванні. Нормативний та балансовий методи, економічний аналіз та планування пропорцій.
  
  реферат [529,1 K], добавлен 11.05.2010
  

• Структура потреб підприємства

  Структура потреби підприємств, установ і організацій України у працівниках за розділами класифікацій професій і за основними видами економічної діяльності. Динаміка потреби підприємств у працівниках за видами економічної діяльності у 2002–2011 роках.
  
  контрольная работа [55,4 K], добавлен 11.12.2012
  

• Методи мікроекономічного дослідження

  Методи мікроекономічного дослідження, розвиток теорії корисності і класифікація економічних благ. Раціональний підхід споживача при оцінці благ. Оцінка графічної моделі бюджетних можливостей споживача. Аналіз цінової дискримінації, поняття резервної ціни.
  
  шпаргалка [1,1 M], добавлен 27.11.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам