Прибуток підприємства: його формування, розподіл і використання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Прибуток підприємства: її формування, розподіл і використання



Реферат

економічний прибуток підприємницький

Прибуток підприємства, процес формування, розподілу і використання, чистий прибуток, валовий прибуток, прибуток до оподаткування, показники рентабельності підприємства

Об'єктом дослідження є прибуток ВАТ «Орбіта».

Мета роботи на основі комплексного аналізу формування, розподілу і використання прибутку підприємства визначити основні напрями її підвищення.

У процесі роботи застосовувалися такі методи економічних досліджень: функціонально-структурний, економіко-статистичний, аналітичний, монографічний, методи порівняння, комплексного аналізу.

У результаті дослідження вивчені теоретичні аспекти формування, розподілу і використання прибутку підприємства, проведено аналіз формування та розподілу прибутку ВАТ «Орбіта» за 2004-2007 рр., Запропонована система заходів щодо збільшення прибутку і вдосконалення практики розподілу та використання прибутку.

Ступінь впровадження - часткова.

Область застосування - в процесі вивчення курсу «Фінанси організацій».

Ефективність - підвищення обсягу прибутку підприємств.



Зміст

Вступ

1. Економічна сутність прибутку та його роль у діяльності підприємства

1.1 Прибуток, як показник ефективності господарської діяльності підприємства

1.2 Формування прибутку підприємства

1.3 Розподіл і використання прибутку

2. Аналіз формування і розподілу прибутку (на прикладі ВАТ «Орбіта»)

2.1 Аналіз формування прибутку підприємства

2.2 Аналіз розподілу і використання прибутку підприємства

2.3 Аналіз рентабельності підприємства

3. Вдосконалення практики формування та розподілу прибутку на підприємстві

3.1 Фактори, які впливають на збільшення прибутку

3.2 Зарубіжний досвід формування та використання прибутку

Висновок

Список використаних джерел

Додаток



Вступ

Головним завданням підприємства в умовах ринкової економіки є всесвітнє задоволення потреб народного господарства і громадян у його продукції, роботах і послугах з високими споживчими властивостями і якістю при мінімальних витратах, збільшення внеску в прискорення соціально-економічного розвитку країни. Для здійснення свого головного завдання підприємство забезпечує збільшення прибутку.

Прибуток є першочерговим стимулом до створення нових і розвитку вже діючих підприємств. Можливість отримання прибутку спонукає людей шукати більш ефективні способи поєднання ресурсів, винаходити нові продукти, але які може виникнути попит, застосовувати організаційні і технічні нововведення, які обіцяють підвищити ефективність виробництва. Працюючи прибутково, кожне підприємство вносить свій внесок в економічний розвиток суспільства, сприяє створенню і примноженню суспільного багатства і росту добробуту народу.

Прибуток - багатозначна економічна категорія. Від глибини її пізнання і раціональності використання залежить ефективність комерційного розрахунку, ціноутворення та інших економічних важелів господарювання. Будучи джерелом виробничого і соціального розвитку, прибуток займає провідне місце у забезпеченні самофінансування підприємств і об'єднань, можливості яких багато в чому визначаються тим, наскільки доходи перевищують витрати.

Тема прибутку особливо гостра для російських підприємств, оскільки затяжна економічна криза, складовими якого були високі податки і неплатежі, значно знецінював одержувані прибутки. До того ж, опинившись з початку реформ в умовах «вільного економічного плавання», підприємства вже не могли покладатися на державну підтримку, вони все більше діють в умовах самоокупності та самофінансування.

Недостатня теоретична і практична розробленість вищеназваних проблем обгрунтовує необхідність та актуальність теми курсової роботи.

У той же час, незважаючи на те, що дослідженню формування та розподілу прибутку підприємства приділяється велика увага, існує досить багато питань, пов'язаних виявленням резервів зростання прибутку, що вимагають в даний час додаткового вивчення.

Актуальність, складність і різноманітність проблем впливу факторів на розмір прибутку, і ефективність розподілу прибутку обумовлюють необхідність дослідження цих проблем стосовно до конкретного підприємства.

Мета курсової роботи - на основі комплексного аналізу формування, розподілу і використання прибутку підприємства визначити основні напрями її підвищення.

Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання:

визначити економічну сутність прибутку підприємства;

визначити роль прибутку в розвитку діяльності підприємства;

проаналізувати формування і розподіл прибутку конкретного підприємства;

дослідити зарубіжний досвід формування та розподілу прибутку підприємства з метою можливого його використання у вітчизняній практиці;

- Виявити основні резерви зростання прибутку суб'єктів господарювання.

Об'єктом дослідження є прибуток ВАТ «Орбіта».

Предмет дослідження - механізм формування і розподілу прибутку підприємства.

Теоретичну і методологічну базу дослідження становлять праці вітчизняних економістів: Колчина Н.В., Кодоцкого В.П., Савицької В.А., Фірсова А.А. та ін, що публікуються в періодичній пресі з досліджуваної проблеми. А також фінансова звітності та оперативні матеріали ВАТ «Орбіта».



1. Економічна сутність прибутку та його роль у діяльності підприємства

1.1 Прибуток як показник ефективності господарської діяльності підприємства

Прибуток - це грошове вираження основної частини грошових накопичень, створюваних підприємствами будь-якої форми власності.

Як економічна категорія вона характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності підприємства. Прибуток є показником, що найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Разом з тим прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності.

Прибуток - один з основних фінансових показників плану та оцінки господарської діяльності підприємств. За рахунок прибутку здійснюються фінансування заходів з науково-технічного та соціально-економічному розвитку підприємств, збільшення фонду оплати праці їх працівників.

Вона є не тільки джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, але набуває все більшого значення у формуванні бюджетних ресурсів, позабюджетних і благодійних фондів [25, 46-50].

Прибуток - це виражений у грошовій формі чистий дохід підприємства на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності; прибуток являє собою різницю між сукупними витратами в процесі здійснення підприємницької діяльності.

Прибуток - це особливий систематично відтворений ресурс комерційної організації, кінцева мета розвитку бізнесу. Сутність даної економічної категорії полягає в тому, що необхідний рівень прибутку - це:

основний внутрішній джерело поточного та довгострокового розвитку організації;

головне джерело зростання ринкової вартості організації;

індикатор кредитоспроможності організації;

головний інтерес власника, оскільки він забезпечує можливість зростання капіталу та бізнесу;

індикатор конкурентоспроможності організації за наявності стабільного і стійкого рівня прибутку;

гарант виконання організацією своїх зобов'язань перед державою, джерело задоволення соціальних потреб суспільства [19, 198-201].

Підтримка необхідного рівня прибутковості - об'єктивна закономірність нормального функціонування організації в ринковій економіці. Систематичний недолік прибутку, і її незадовільна динаміка свідчить про неефективність і ризикованості бізнесу - одна з головних внутрішніх причин банкрутства.

Як найважливіша категорія ринкових відносин прибуток виконує певні функції.

По-перше, вона є показником, що найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Показники прибутку є найважливішими для оцінки виробничої та фінансової діяльності підприємства. Вони характеризують ступінь його ділової активності та фінансового благополуччя. За прибутку визначають рівень авансованих коштів та дохідність вкладень в активи підприємства.

Прибуток надає також стимулюючий вплив на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва.

По-друге, прибуток має стимулюючою функцією. Її зміст полягає в тому, що прибуток одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. Частка чистого прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів, повинна бути достатньою для фінансування розширення виробничої діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників. Зростання прибутку визначає зростання потенційних можливостей підприємства, підвищує ступінь його ділової активності, створює фінансову базу для самофінансування, розширеного відтворення, рішення проблем соціальних і матеріальних потреб трудових колективів. Вона дозволяє здійснювати капітальні вкладення у виробництво (тим самим, розширюючи і оновлюючи його), впроваджувати нововведення, вирішувати соціальні проблеми на підприємстві, фінансувати заходи щодо його науково-технічного розвитку. Крім цього прибуток є важливим чинником в оцінці потенційним інвестором можливостей компанії, є показником ефективного використання ресурсів, тобто необхідна для оцінки діяльності фірми та її можливостей у майбутньому. По-третє, прибуток є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів. Вона надходить до бюджетів у вигляді податків і поряд з іншими дохідними надходженнями використовується для фінансування та задоволення спільних суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних інвестиційних, соціальних та інших програм, бере участь у формуванні бюджетних і благодійних фондів. За рахунок прибутку виконується також частина зобов'язань підприємства перед бюджетом, банками, іншими підприємствами та організаціями [25, 47-48].

Головна мета управління прибутком - максимізація добробуту власників у поточному та перспективному періоді. Це означає:

забезпечення максимального прибутку, відповідної ресурсів організації та ринкової кон'єктури;

забезпечення оптимальної пропорційності між рівнем формованого прибутку і допустимим рівнем ризику;

забезпечення високої якості формованого прибутку;

забезпечення виплати необхідного рівня доходу на інвестований капітал власникам компанії;

забезпечення достатнього обсягу інвестицій за рахунок прибутку відповідно до завдань розвитку бізнесу;

забезпечення зростання ринкової вартості організації;

забезпечення ефективності програм участі персоналу в розподілі прибутку.

Багатоканальне значення прибутку посилилося з переходом економіки держави на основи ринкового господарства. Справа в тому, що акціонерне, орендне, приватне і іншої форми власності підприємство, отримавши фінансову самостійність і незалежність, мають право вирішувати, на які цілі і в яких розмірах спрямовувати прибуток, що залишилася після сплати податків до бюджету та інших обов'язкових платежів і відрахувань. Прагнення до одержання прибутку орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, потрібної споживачеві, зниження витрат на виробництво. При розвинутій конкуренції цим досягається не тільки мета підприємництва, але й задоволення суспільних потреб. Для підприємця прибуток є сигналом, що вказує, де можна домогтися найбільшого приросту вартості, створює стимул для інвестування в ці сфери. В умовах ринкових відносинах орієнтація на отримання прибутку є обов'язковою умовою існування підприємницької діяльності, критерієм вибору оптимальних напрямків і методів даної діяльності, показником досягнутого підприємством комерційного успіху.

Численні дослідження на предмет вивчення відповідності прибутку, обчисленої в бухгалтерському обліку, її економічним змістом, призвели до розмежування таких понять як «бухгалтерська» та «економічна» прибуток. Прибуток як економічна категорія відбиває чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності. З економічної точки зору, прибуток - це різниця між грошовими надходженнями і виплатами, а з господарською - між майновим станом підприємства на кінець і початок періоду. Прибуток, обчислена для цілей бухгалтерського обліку, не відображає дійсного результату господарської діяльності, що призводить до розмежування понять бухгалтерської та економічного прибутку. Перша - результат реалізації товарів і послуг, друга - результат роботи капіталу. Резюмуючи вище сказане можна відзначити, що прибуток - це один з основних фінансових показників плану та оцінки господарської діяльності підприємств. За рахунок прибутку здійснюються фінансування заходів з науково-технічному і соціально-економічному розвитку підприємств. Збільшення фонду оплати праці їх працівників. Воно є не тільки джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, але набуває все більшого значення у формуванні бюджетних ресурсів, позабюджетних і благодійних фондів. Головна мета управління прибутком максимізація добробуту власників у поточному та перспективному періоді.

1.2 Формування прибутку підприємства

Прибуток являє собою різницю загальною сумою доходів і витратами на виробництво і реалізацію продукції з урахуванням збитків від господарських різних операцій. Таким чином, прибуток формується в результаті взаємодії багатьох компонентів, як з позитивним, так і негативним знаком.

Прибуток забезпечує потреби самого підприємства і держави в цілому. Тому, перш за все, важливо визначити склад прибутку підприємства. Загальний обсяг прибутку підприємства являє собою валовий дохід. На величину валового доходу впливає сукупність багатьох факторів, що залежать і не залежать від підприємницької діяльності.

Важливими чинниками зростання прибутку, що залежать від діяльності підприємств, є ріст обсягу виробленої продукції відповідно до договірних умов, зниження її собівартості, підвищення якості асортименту, підвищення ефективності використання виробничих фондів, зростання продуктивності праці.

До факторів, які залежать від діяльності підприємства, відносяться зміна державних регульованих цін на реалізовану продукцію, вплив природних, географічних, транспортних і технічних умов на виробництво та реалізацію продукції, рівень податків і платежів, попит населення.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) без податку на додану вартість і акцизів і витратами на виробництво і реалізацію, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг).

З наведеного визначення випливає, що її походження пов'язане з отриманням валового доходу підприємством від реалізації своєї продукції (робіт, послуг) за цінами, які складаються на основі попиту і пропозиції. Валовий дохід підприємства - виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за вирахуванням матеріальних витрат, - являє собою форму чистої продукції підприємства, включаючи в себе оплату праці і прибуток. Зв'язок між ними показано на малюнку 1.

	Валовий дохід
Матеріальні витрати	Оплата праці	Прибуток
Витрати виробництва (собівартість)	Чистий дохід
Обсяг реалізації

Малюнок 1. Зв'язок між оплатою праці і прибутком

Трудовий колектив зацікавлений як у підвищенні оплати праці, так і в зростанні прибутку, оскільки остання в умовах конкуренції є джерелом не лише виживання, але й розширення виробництва, а, отже, і зростання добробуту працівників підприємства, їх життєвого рівня. З цього також випливає, що маса прибутку і валового доходу характеризує не що інше, як розмір ефекту, одержуваного, а результаті виробничо - господарської діяльності підприємства.

В умовах ринкових відносин підприємство повинне прагнути, якщо не до одержання максимального прибутку, то, принаймні, до того обсягу прибутку, який дозволяв би йому не тільки міцно утримувати свої позиції на ринку збуту своїх товарів і надання послуг, а й забезпечувати динамічний розвиток його виробництва в умовах конкуренції. У кінцевому підсумку це припускає знання джерел формування прибутку і знаходження методів по кращому їхньому використанню [23, 309-311]. Фінансові результати про іншої реалізації показують доходи (витрати) від операцій, пов'язаних з рухом майна, списанням основних засобів з балансу через морального зносу, здачею майна в оренду, анулювання договорів, припиненням виробництва і т.п. Інші позареалізаційні доходи і витрати включають фінансові результати, не відображені в попередніх складових прибутку. Їх склад досить специфічний: це або випадкові, непередбачені суми, або отримані і сплачені штрафи, пов'язані з порушенням договірних зобов'язань. Іншими словами, позареалізаційні доходи компенсують підприємству прибуток, яка могла бути отримана від основної діяльності, якщо б всі договірні зобов'язання і терміни платежів дотримувалися його партнерами.

Прибуток від реалізації, як правило, головна складова прибуток звітного періоду. Це різниця між виручкою від реалізації і витратами на реалізовану продукцію, тобто собівартістю, комерційними та управлінськими витратами. На її частку доводиться зараз 90-95% загальної суми прибутку до оподаткування. На багатьох підприємствах вона є єдиним джерелом формування прибутку до оподаткування.

У зв'язку з тим, що переважну частину валового доходу (90-95%) підприємства одержують від реалізації товарної продукції, цієї частини доходу повинна бути приділена головна увага. Зазначені вище фактори, що залежать і не залежать від діяльності підприємства, впливають, головним чином, на дохід від реалізації продукції. Основні з цих факторів підлягають детального вивчення і аналізу.

Велику роль в управління прибутку займає система «Взаємозв'язок витрат, обсягу реалізації і прибутку» (СУР) або аналіз беззбитковості. Даний метод ще називають маржинальним аналізом, або аналізом сприяння доходу. В основу методики покладено розподіл виробничих і збутових витрат в залежності від зміни обсягу виробництва на змінні та постійні витрати і використання категорій маржинального доходу.

Аналізуючи формування показників прибутку, можна дати наступні визначення показників прибутку.

Валовий прибуток - це різниця між виручкою (нетто) і прямими виробничими витратами з реалізованої продукції. Прибуток від реалізації продукції - різниця між сумою валового прибутку і постійними витратами звітного періоду. Прибуток до оподаткування включає фінансові результати від реалізації продукції, робіт, послуг; доходи і витрати від фінансової та інвестиційної діяльності; позареалізаційні доходи і витрати. Іншими словами прибуток до оподаткування ~ це кінцевий фінансовий результат, що відображаються в балансі підприємства і виявлений на підставі бухгалтерського обліку всіх господарських операцій підприємства та оцінки статей балансу. Вона використовується для оцінки ефективності виробництва, виявлення динаміки росту і визначення загальної рентабельності, а так само для цілей оподаткування прибутку. А оподатковуваний прибуток це різниця між прибутком до оподаткування та сумою прибутку, що обкладається податком на дохід. І нарешті чистий прибуток - прибуток що залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічних санкцій та відрахувань до благодійних фондів і використовуються для розвитку виробництва і на соціальні потреби.

Прибуток формується в процесі господарської діяльності організації, це знаходить відображення в бухгалтерському обліку та звітності.

На основі вище викладеного можна зробити наступний висновок, що прибуток формується в процесі господарської діяльності організації, це знаходить відображення в бухгалтерському обліку та звітності.

Прибуток забезпечує потреби самого підприємства і держави в цілому. Тому, перш за все, важливо визначити склад прибутку підприємства. Валовий прибуток - це різниця між виручкою і прямими виробничими витратами з реалізованої продукції. Прибуток від реалізації продукції - різниця між сумою валового прибутку й постійними витрати звітного періоду. Прибуток до оподаткування включає фінансові результати від реалізації продукції, робіт, послуг; доходи і витрати від фінансової та інвестиційної діяльності; позареалізаційні доходи і витрати [31, 56]

1.3 Розподіл і використання прибутку

Розподіл і використання прибутку є важливим господарським процесом, що забезпечує як покриття потреб організації, так і формування доходів бюджетів РФ. Механізм розподілу прибутку повинен бути побудований таким чином, щоб усіляко сприяти підвищенню ефективності виробництва, стимулювати розвиток нових залежно від об'єктивних умов суспільного виробництва на різних етапах розвитку російської економіки система розподілу прибутку змінювалася й удосконалювалася. Однією з найважливіших проблем розподілу прибутку як до переходу на ринкові відносини, так і в умовах їх розвитку є оптимальне співвідношення частки прибутку, що акумулюється в доходах бюджету і залишається в розпорядженні господарюючих суб'єктів.

Таким чином, виникає необхідність у чіткій системі розподілу прибутку, перш за все, на стадії, що передує утворенню чистого прибутку, тобто прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства і організації.

Принципи розподілу прибутку можна сформулювати наступним чином:

прибуток, одержуваний підприємством в результаті виробничо-господарської та фінансової діяльності, розподіляється між державою і підприємством як суб'єктом господарювання;

прибуток для держави надходить до відповідних бюджетів у вигляді податків і зборів, розмір яких вони можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податку, порядок їх обчислення і внесків до бюджету встановлюються законодавчо;

величина прибутку підприємства, що залишився в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості в зростанні обсягу виробництва і поліпшення результатів виробничо-господарської та фінансової діяльності;

прибуток залишається в розпорядженні підприємства, в першу чергу спрямовується на накопичення, що забезпечує його подальший розвиток, і тільки в іншій частині на споживання [24, 67-69].

Отримуючи прибуток, підприємство вирішує завдання її використання. Характер напрямків використання прибутку відображає стратегічні завдання підприємства.

Виплачуючи дивіденди, підприємство стимулює зростання своїх акцій, залишаючи прибуток на підприємстві, акціонери інвестують розвиток виробництва.

Механізм впливу фінансів на господарство, на його економічну ефективність знаходиться не в самому виробництві, а в розподільних грошових відносинах.

Розподіл прибутку - це складова і не розривна частину розподільних відносин і, мабуть, нарівні з розподілом доходу фізичних осіб, найголовніша.

По суті, розподіл прибутку слід розглядати в трьох напрямках.

Прибуток розподіляється між державою, власниками підприємства і самим підприємством. Пропорції цього розподілу значною мірою впливають на ефективність діяльності підприємства як позитивно, так і негативно. Економічно обгрунтована система розподілу прибутку в першу чергу повинна гарантувати виконання фінансових зобов'язань перед державою і максимально забезпечити виробничі, матеріальні та соціальні потреби підприємств і організацій.

Відзначимо, як коригується прибуток до оподаткування у процесі розподілу. Прибуток до оподаткування зменшується на суму прибутку, що обкладається за різними ставками податку на прибуток, виробляються відрахування в резервні або інші аналогічні фонди, виключаються суми прибутку, за якою встановлені податкові пільги [25, 54-56].

Взаємовідносини підприємства і держави з приводу прибутку будуються на основі її оподаткування.

Податкова система - дуже важливий елемент ринкової економіки і в не останню чергу від неї залежать результати економічних перетворень. Податки є основною формою отримання доходів державою. Окрім цієї суто фінансової функції податковий механізм використовується для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на стан науково-технічного прогресу.

Податки мають значний вплив на формування фінансових результатів господарської діяльності підприємства і на розмір чистого прибутку, що використовується підприємством на цілі накопичення і споживання. До складу податків, які сплачують підприємства, входять федеральні податки, податки суб'єктів Федерації і місцеві податки. Нарахування податків проводиться з віднесенням їх на різні джерела.

Частина податків включається в ціну продукції (товару, робіт, послуг). До таких податків відносяться податок на додану вартість, акцизи, експортні мита.

Деякі податки включаються до складу витрат з виробництва продукції, тобто відносяться на собівартість або ж на їх суму збільшується вартість майна, що амортизується. До них відноситься єдиний соціальний податок, транспортний податок, імпортні мита, державні мита, земельний, лісовий, інші ресурсні податки.

Інші податки відносяться на фінансові результати господарської діяльності підприємства, тобто зменшують його балансовий прибуток: податок на прибуток, на майно, на рекламу.

Безпосередньо з прибутку, отриманої в результаті фінансово-господарської діяльності та залишається у підприємства після сплати податку на прибуток, підприємство сплачує деякі місцеві податки.

Оскільки, як ми бачимо, основним джерелом сплати податків служить додана вартість, податки безпосередньо впливають на суму прибутку, що залишається у розпорядженні організації, тобто чистого прибутку. Непрямі податки, хоча прямо і не сплачуються з прибутку, але при досягненні ціною товару максимуму купівельної можливості також починають знижувати частку прибутку товаровиробника. Сума податкового тягаря обернено пропорційна інвестиційним можливостям реального сектора економіки. Завдання державного управлінні полягає в тому, щоб, зберігаючи стабільність зростання доходів бюджету, сприяти економічному зростанню на підприємствах. Закономірно запропонувати, що має бути обмежувач для податкового навантаження на економіку підприємств платників податків. На нашу думку, розмір податкових платежів не повинен перевищувати третини прибутку до оподаткування. В іншому випадку втрачаються стимули до підвищення ефективності роботи підприємств та отримання прибутку.

Решта дві третини отриманої організацією прибутки могли б бути розподілені між власниками (акціонерами і засновниками) і самою організацією.

Цей розподіл залежить від багатьох факторів. У період технічного переозброєння і модернізації виробництва, освоєння нових видів продукції і нових технологій підприємство вкрай потребує фінансових ресурсах, і представити їх повинні в першу чергу власники. Це не означає, що вони повинні відмовитися від своїх очікувань і не отримувати дохід на вкладений капітал. Просто це мають бути відкладені чекання, власники зможуть отримати свої дивіденди після виходу виробництва на проектну потужність, коли підприємство почне отримувати прибуток у достатньому розмірі. Дивіденди за період очікування повинні бути не менше процентної ставки на банківський вклад за цей же період, але менше ставки за кредит.

У сучасних умовах в результаті приватизації загальнодержавної власності в Росії склався клас власників, принципово відрізняється від середнього класу в економічно розвинених та інших країнах, що розвиваються. У більшості своїй це члени трудового колективу, безкоштовно або за невелику плату отримали акції свого підприємства. Через відсутність власних накопичень вони не в змозі здійснити вкладення в своє підприємство, необхідні йому для виходу з фінансової та виробничої кризи. За законами ринкової економіки ніхто, крім власників, не зобов'язаний надавати грошові кошти для фінансового оздоровлення. З ситуації, що створилася є два виходи:

1) визнання підприємства банкрутом та погашення боргів за рахунок реалізації майна;

2) покриття збитків і заборгованості за рахунок коштів власників. У першому випадку може не вистачити майна на покриття боргів, або ж воно складається з важко реалізованих або неліквідних активів. Тоді визнання підприємства банкрутом не принесе задоволення нікому із зацікавлених сторін - ні кредиторам, ні працівникам підприємства, ні державі, ні власникам. Мабуть тому практика визнання підприємства банкрутом у Росії поки не отримала широкого розповсюдження. У другому випадку власники або повинні добровільно відмовитися від своєї власності і передати акції своєму підприємству для наступних своїх реалізації за гроші, або внести кошти на покриття збитків і заборгованості. Варіантом служить скупка підприємством своїх акцій за викидними цінами, а потім перепродаж їх за реальними цінами. Практика показує, що, і цей варіант фінансового оздоровлення не застосовується. Дрібні незаможні власники не мають коштів для «впливу» у своє підприємство, але і продавати акції не поспішають, незважаючи на те, що отримують дивідендів.

На підприємстві підлягає прибуток після сплати податків та виплати дивідендів. З цього прибутку також сплачуються деякі податки в місцеві бюджети і стягуються суми з економічних санкцій.

Розподіл цієї частини прибутку відображає процес формування фондів і резервів підприємства для фінансування потреб виробничого і соціального розвитку.

В умовах ринкового господарства держава не втручається в процесі розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Тим не менш, за допомогою надання податкових пільг воно стимулює спрямування прибутку на капітальні вкладення виробничого призначення і будівництва житла, на благодійні цілі, фінансування природоохоронних заходів, витрат на утримання об'єктів і закладів соціальної сфери, на проведення науково-дослідних робіт. Законодавчо встановлений мінімальний розмір резервного капіталу для акціонерних товариств, регулюється порядок створення резерву по сумнівних боргах і під знецінення цінних паперів.

Розподіл прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, регламентується внутрішніми документами підприємства, як правило, в обліковій політиці. Деякі аспекти розпорядчого процесу фіксуються в статуті підприємства. Відповідно до статуту або рішенням розпорядчого органу на підприємстві створюються фонди: накопичення, споживання, соціальної сфери. Якщо ж фонди не створюються, то з метою забезпечення планового витрачання коштів складають кошториси витрат на розвиток виробництва, соціальної потреби трудового колективу, матеріальне заохочення працівників і благодійні цілі.

До витрат, пов'язаних з розвитком виробництва і фінансуються з прибутку, відносяться витрати: на науково-дослідні, проектні, дослідно-конструкторські та технологічні роботи; фінансування розробки і освоєння нової продукції і технологічних процесів; витрати щодо вдосконалення технології та організації виробництва, модернізації обладнання; витрати пов'язані з технічним переозброєнням і реконструкцією діючого виробництва, розширенням підприємства і новим будівництвом об'єктів, проведенням природоохоронних заходів. У цю ж групу відносять витрати з погашення довгострокових кредитів банків і відсотків за ними. Накопичена прибуток підприємства може бути їм вкладена в статутні капітали інших підприємств, довгострокові і короткострокові фінансові вкладення, перераховуватися вищим організаціям, спілкам, концернам, асоціаціям. Ці напрямки також вважаються використанням прибутку на розвиток.

Розподіл прибутку на соціальні потреби включає в себе: витрати по експлуатації соціально-побутових об'єктів, що знаходяться на балансі підприємства, фінансування будівництва об'єктів невиробничого призначення, проведення оздоровчих та культурно-масових заходів.

До витрат на матеріальне заохочення відносяться, виплата премій за досягнення у праці, витрати на надання матеріальної допомоги, одноразові допомоги ветеранам, пенсіонерам, компенсація подорожчання вартості харчування в їдальнях.

Весь прибуток залишається в розпорядженні підприємства, розділяється на прибуток, що збільшує вартість майна, тобто бере участь у процесі накопичення, і прибуток, спрямовану на споживання, не збільшує вартість майна. Якщо прибуток не витрачається на споживання, то вона залишається на підприємстві як нерозподілений прибуток минулих років і збільшує розмір власного капіталу підприємства. Наявність нерозподіленого прибутку збільшує фінансову стійкість підприємства, свідчить про наявність джерела для подальшого розвитку.

Таблиця 1. Коротка характеристика розподілу прибутку до оподаткування

Прибуток до оподаткування
Податок на прибуток	Витрати на інші платежі	Чистий прибуток
		Дивіденди	Відрахування в резервні фонди	Капіталізована прибуток
				Резервний капітал	Нерозподілений прибуток, спрямований на формування основного і оборотного капіталу

Важливу роль у забезпеченні фінансової стійкості відіграє розмір резервного капіталу. У ринковому господарстві відрахування в резервний капітал носять першочерговий характер. Резервний фонд створюється господарюючими суб'єктами на випадок припинення їх діяльності, для покриття кредиторської заборгованості. Він є обов'язковим для акціонерних товариств, кооперативів, підприємств з іноземними інвестиціями. Ця сума не підлягає будь-якому використанню або розподілу, крім випадків реалізації акцій за ціною нижче номінальної вартості. Розмір резерву повинен складати не менше 15% статутного капіталу. Наявність і приріст резервного капіталу забезпечують збільшення акціонерної власності, характеризують готовність підприємства до рису, з яким пов'язана вся підприємницька діяльність, створення можливості виплати дивідендів по привілейованих акціях навіть за відсутності прибутку поточного року, покриття непередбачених витрат і збитків без ризику втрати фінансової стійкості. Резервний фонд акціонерного товариства призначений для покриття його збитків, а так само для погашення облігацій суспільства і викупу акцій товариства у разі відсутності інших засобів. Резервний фонд не може бути використаний на інші цілі. Рішення про використання коштів резервного фонду визначається рішенням загальних зборів акціонерів товариства. Інші фонди на підприємстві можуть створюватися за рішенням загальних зборів акціонерів, що не суперечать чинному законодавству Російської Федерації.

Отже, підводячи підсумок щодо розподілу прибутку, можна сказати, що прибуток розподіляється між державою, власниками і самим підприємством. Пропорції цього розподілу значною мірою впливають на ефективність діяльності підприємства як позитивно, так і негативно. Економічно обгрунтована система розподілу прибутку в першу чергу повинна гарантувати виконання фінансових зобов'язань перед державою і максимально забезпечити виробничі, матеріальні та соціальні потреби підприємств і організацій. Прибуток до оподаткування зменшується на суму прибутку, що обкладається за різними ставками податку на прибуток, виробляються відрахування в резервний фонд, виключаються, сума прибутку, за якою встановлені податкові пільги.

Решта дві третини отриманої організацією прибутки могли б бути розподілені між власниками (акціонерами і засновниками) і самою організацією. Цей розподіл заздрості від багатьох факторів. У період технічного переозброєння і модернізації виробництва, освоєння нових видів продукції і нових технологій підприємство вкрай потребує фінансових ресурсах, і представити їх повинні в першу чергу власники. Це не означає що вони повинні відмовитися від своїх очікувань і не отримувати дохід на вкладений капітал. Просто це мають бути відкладені чекання, власники зможуть отримати свої дивіденди після виходу виробництва на проектну потужність, коли підприємство почне отримувати прибуток у достатньому розмірі.

В умовах ринкового господарства держава не втручається в процесі розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Тим не менш, за допомогою надання податкових пільг воно стимулює спрямування прибутку на капітальні вкладення виробничого призначення і будівництва житла, на благодійні цілі, фінансування природоохоронних заходів, витрат на утримання об'єктів і закладів соціальної сфери, на проведення науково-дослідних робіт. Законодавчо встановлений мінімальний розмір резервного капіталу для акціонерних товариств (15% статутного капіталу), регулюється порядок створення резерву по сумнівних боргах і під знецінення цінних паперів.



2. Аналіз формування і розподілу прибутку (на прикладі ВАТ «Орбіта»)

2.1 Аналіз формування прибутку підприємства

Прибуток - це частина чистого доходу, який отримують суб'єкти господарювання після реалізації продукції. Кількісно вона являє собою різницю між виручкою і повною собівартістю реалізованої продукції.

У процесі аналізу формування прибутку використовуються наступні основні показники прибутку:

валовий прибуток;

прибуток від продажів;

прибуток до оподаткування;

чистий прибуток.

Таблиця 2. Показники прибутку ВАТ «Орбіта», тис. руб.

Показники	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.
Валовий прибуток	56569	65491	66862	95819
Прибуток від продажів	14636	8370	3331	27059
Прибуток до оподаткування	10180	6700	379	3016
Чистий прибуток	8064	5337	35	28

Валовий прибуток це різниця між виручкою нетто і прямими виробничими витратами по реалізації продукції. Як видно з таблиці 2 значення валового прибутку ВАТ «Орбіта» за аналізований період часу з кожним роком збільшуються. І ніяких змін у бік зменшення не спостерігається.

Тенденцію зміни показників прибутку можна розглянути у таблиці 3.



Таблиця 3. Відхилення від фактичних значень показників прибутку ВАТ «Орбіта», урахуванням

Показники	Відхилення
	2003-2002 рр.	2004-2003 рр.	2005-2004 рр.
Валовий прибуток	+8922	+1371	+28957
Прибуток від продажів	-6266	-5039	+23728
Прибуток до оподаткування	-3480	-6321	+2637
Чистий прибуток	-2727	-5302	-7

Дані таблиці 3 дозволили зробити наступні висновки. За аналізований період часу спостерігається позитивна динаміка валового прибутку. У 2005 році вона збільшилася в порівнянні з 2004 роком на 8922 т. р. і склала 65491 урахуванням у 2006 році відхилення в позитивну сторону склало 1371 т. р. А в 2007 році приріст валового прибутку склав 28957 урахуванням і фактично валовий прибуток цього року була відзначена на рівні 95819 урахуванням Значення прибутку від продажів і прибутку до оподаткування до 2006 року знижувалися, а в 2007 році приріст даних показників по відношенню до попереднього року склав 23728 урахуванням і 2637 урахуванням відповідно. Чистий прибуток з кожним роком зменшується. Відхилення у 2005 році по відношенню до 2004 року склало 2727 т. р., в 2006 році в порівнянні з 2005 роком - 5302 т.р., а в 2007 році відхилення склало лише 7 т.р., так як фактичне значення прибутку в 2006 році було 35 т.р., а в 2005 році - 28 т. р.

Прибуток від продажів дорівнює сумі валового прибутку за мінусом постійних витрат звітного періоду. Постійні витрати включають в себе комерційні та управлінські витрати підприємства.

При розгляді значень комерційних і управлінських витрат

ВАТ «Орбіта» видно, що управлінські витрати протягом аналізованого періоду збільшуються. Приріст їх склав у 2005 році - 14902 урахуванням або 137,2%, в 2006 р. - 7533 т. р. або 113,7%, а в 2007 році - 2502 урахуванням або 104,0%. А комерційні витрати в 2006 році зменшилися на 1123 т. р. в порівнянні з 2005 роком. У 2007 році комерційні витрати збільшилися на 2727 т. р. або 366,6% в порівнянні з 2006 роком. У 2005 році по відношенню до 2004 року приріст комерційних витрат склав 286 т. р. або 115,4%.

Таблиця 4. Значення постійних витрат ВАТ «Орбіта», урахуванням

Показники	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.
Комерційні витрати	1860	2146	1023	3750
Управлінські витрати	40073	54975	62508	65010
Сума постійних витрат	41933	57121	63531	68760

Аналізуючи таблицю 4 також видно, що постійні витрати ВАТ «Орбіта» протягом 2004-2007 рр.. зростали. Так у 2004 році постійні витрати були рівні сумі 41933 т.р., а до 2007 року ця сума збільшилася до 68760 урахуванням приріст склав 26827 урахуванням або 163,9%. Це говорить про те, що з кожним роком витрати, пов'язані з комерційною та управлінською діяльністю ВАТ «Орбіта» збільшуються. На суму постійних витрат аналізованого підприємства великий вплив роблять управлінські витрати

Так само при розгляді таблиці 2 відзначимо, що прибуток від продажів у 2004 році дорівнювала сумі 14636 урахуванням. Протягом періоду 2004-2006 рр. дана прибуток з кожним роком знижувалася. І до 2006 року прибуток від продажів дорівнювала 3331 урахуванням. Спад склав 11305 урахуванням в порівнянні з 2004 роком. У 2007 році прибуток від продажів збільшився до 27059 т.р., що навіть перевищувало значення 2004 року на 184,9%.



2004 р. 2005р. 2006 р. 2007 р.

Комерційні витрати

Управлінські витрати

Малюнок 2. Комерційні та управлінські витрати ВАТ «Орбіта» за 2004-2007 рр.

Після розгляду мал. 2 видно, що управлінські витрати підприємства з кожним роком збільшуються. А комерційні витрати в 2006 році різко зменшилися і фактично склали 1023 тис. р., але до 2007 року вони збільшилися до 3750 тис. р., що перевищило навіть рівень 2005 року (2146 тис. р.).

На мій погляд для більшої зручності і наочності зміни прибутку від продажів і факторів, що впливають на цю зміну необхідно зробити факторний аналіз прибутку, для з'ясування ступеня впливу різних факторів на рівень прибутку від продажів.

Прибуток від продажів - це найважливіша складова частина прибуток підприємства. Цей показник розраховується за формулою:

Р = N - S, (2.1)



де N - виручка від продажу продукції (робіт, послуг) без ПДВ, акцизів та інших непрямих податків;

S - витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) за повною собівартістю.

Зміна прибутку від продажів продукції відбувається під впливом обсягу продажів і собівартості, які, у свою чергу, залежать від ряду факторів.

До факторів першої групи відносяться:

зміна відпускних цін на продукцію;

зміна обсягу продажів продукції;

зміна обсягу продукції, обумовлене змінами в структурі продукції.

Фактори другої групи включають:

зміна собівартості продукції, що відображає режим економії;

зміна собівартості продукції за рахунок структурних зрушень;

зміна цін на матеріали і тарифів на послуги.

Наведемо методику формалізованого розрахунку впливу факторів на прибуток від реалізації продукції.

Таблиця 5. Результати факторного аналізу прибутку від продажів ВАТ «Орбіта», урахуванням

Фактори	2005 р.	2006 р.	2007 р.
Зміна відпускних цін на продукцію	-8869,23	-33882,5	70463,6
Зміна обсягу реалізації продукції	878,16	502,2	199,86
Зміна структури продукції	146,36	83,7	33,31
Зниження рівня витрат	-38760,91	-16572,28	- 109822,77
Зміна структури витрат	1767,2	1752,68	1568,58
Зміна цін на матеріали і тарифів	50825,1	4548,82	62067,25
Загальне відхилення від прибутку	5986,68	-43567,38	24509,83

Аналізуючи дані таблиці 5 видно, що найбільший вплив на відхилення прибутку в 2007 році надали цінові чинники і зміна цін на матеріали і тарифи. Структурні зрушення у витратах на виробництво дозволили отримати економію ресурсів і додатковий прибуток 1565,58 т.р., що становить 6,39% загального відхилення по прибутку. А за рахунок зростання обсягу продажів отримано додаткового прибутку лише у розмірі 199,86 т. р., що становить 0,81% загального відхилення по прибутку.

На основі факторного аналізу можна також зробити висновок про те, що протягом 2005-2007 років на підприємстві спостерігається тенденція до зниження обсягу реалізації продукції і відповідно погіршується і структура продукції. На наш погляд, це дає підставу вважати, що продукція ВАТ «Орбіта» не користується попитом.

Прибуток до оподаткування включає фінансові результати від продажу продукції, робіт і послуг, доходи та витрати від фінансової та інвестиційної діяльності, позареалізаційні доходи і витрати. Прибуток до оподаткування протягом 2004-2006 рр. зменшувалася. У 2005 році рівень даного прибутку був меншим на 3480 т.р., ніж у 2004 році. А в 2006 році дана прибуток скоротився на 6321 т. р., ніж у попередньому році. До 2007 року прибуток до оподаткування по відношенню до 2006 року збільшилася на 795,8% або на 2637 т. р.

Чистий прибуток є одним з найважливіших економічних показників, що характеризують кінцеві результати діяльності підприємства. Кількісно вона являє собою різницю між сумою прибутку до оподаткування та сумою внесених у бюджет податків з прибутку, економічних санкцій та інших обов'язкових платежів підприємства, що покриваються за рахунок прибутку.

Дані таблиці 6 показують, що сума чистого прибутку з кожним роком зменшується. Можна сказати, що зменшення суми чистого прибутку відбувається швидкими темпами, так як у 2004 році сума чистого прибутку становила 8064 т. р., а до 2007 року зменшилася до 28 т. р. Цьому сприяло і те, що в 2007 році в порівнянні з 2004-2005 рр.. сума прибутку до оподаткування так само скоротилася на 1936 т. р. і на 3684 т. р. відповідно.



Таблиця 6. Визначення суми чистого прибутку ВАТ «Орбіта», урахуванням

Показники	Фактичне значення	Відхилення
	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2005-2004 рр.	2006-2005 рр.	2007-2006 рр.
Прибуток до оподаткування	10180	6700	379	3016	-3480	-6321	+2637
Податок на прибуток	1242	1363	344	1927	+ 121	-1019	+1583
Чистий прибуток	8064	5337	35	28	-2727	-5302	-7

Для більшої зручності дані з таблиці 6 можна представити у вигляді відношення питомої ваги чистого прибутку та податку на прибуток до питомої ваги прибутку до оподаткування ВАТ «Орбіта».

Таблиця 7. Питома вага чистого прибутку в прибутку до оподаткування, %

Показники	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.
Прибуток до оподаткування	100,0	100,0	100,0	100,0
Податок на прибуток	20,8	20,3	90,8	63,9
Чистий прибуток	79,2	79,6	9,2	0,9

Аналізуючи таблицю 7 видно, що питома вага чистого прибутку ВАТ «Орбіта» в прибутку до оподаткування в 2004 році склав 79,2% у 2005 р. - 79,6%; в 2006 р. - 9,2%; в 2007 р. - 0,9%. За показниками чистого прибутку протягом звітного періоду часу спостерігається негативна динаміка. Питома вага податку на прибуток у прибутку до оподаткування з кожним роком збільшується в 2004 р. - 20,8%; в 2005 р. - 20,3%; в 2006 р. - 90,8%; У 2007 році - 63,9%. Найбільше значення питомої ваги податку на прибуток припадає на 2006 рік, у розмірі 90,8%. До 2007 року даний показник скоротився на 26,9% і досяг значення 63,9%.

На мій погляд, прибуток є складним комплексним показником, величини якого неодмінно враховується в процесі обгрунтування і прийняття. Отже, підводячи підсумок про формування прибутку ВАТ «Орбіта», можна зробити висновок, що з кожним роком все показники прибутку знижуються. Про що свідчить наведений аналіз. Прибуток до оподаткування в 2006 році в порівнянні з 2005 роком зменшилася на 6321 т. р. Розмір чистого прибутку дуже різко скорочується. У 2004 році розмір чистого прибутку становив 8064 т. р., а до 2007 року він знизився до 28 т. р. Скорочення даного виду прибутку призводить до погіршення діяльності підприємства, зменшення активів. Сума постійних витрат підприємства з кожним роком збільшується. Приріст видатків у 2007 році по відношенню до 2006 року склав 108,2% або 229 т. р. На основі проведеного факторного аналізу прибутку від продажів, можна зробити висновок, що в 2005 і в 2007 роках найбільший вплив на відхилення прибутку надали цінові фактори, у тому числі і ціни на матеріали і тарифи. За рахунок зростання обсягу продажів отримано додаткового прибутку в 2005 році тільки 14,76%, а в 2007 році 0,81%. Це дозволяє зробити нам висновок про те, що продукція ВАТ «Орбіта» не користується попитом. А структурні зрушення у витратах на виробництво дозволили отримати економію ресурсів і додатковий прибуток у 2005 році - 29,52%, а в 2007 році - 6,39% загального відхилення від прибутку. Це все говорить про те, що загальна фінансово-економічна ситуація на підприємства погіршується, особливо різко зниження всіх показників прибутку спостерігається в 2006-2007 роках.

2.2 Аналіз розподілу і використання прибутку підприємства

Ефективність функціонування підприємства залежить не тільки від розміру отримуваного прибутку, але і від характеру її розподілу. Порядок її розподілу полягає в тому, що одна частина при були у вигляді податків і соборів надходить до бюджету держави і використовується на потреби суспільства, а друга частина залишається в розпорядженні підприємства і використовується на виплату дивідендів акціонерам підприємства, на розширення виробництва, створення резервних фондів і тощо.

Однак якщо держава обкладає підприємство дуже високими податками, то це не стимулює розвиток виробництва, у зв'язку, з чим скорочується обсяг випуску і реалізації продукції, і як результат надходження коштів до бюджету. Те ж може статися, якщо всю суму прибутку використовувати на виплату дивідендів акціонерам підприємства. У цьому випадку в перспективі зменшиться виробництво продукції, оскільки не будуть оновлюватися основні виробничі фонди, скоротитися власний оборотний каптал, що в кінцевому підсумку може стати причиною банкрутства підприємства. Якщо ж зменшується частка дивідендних виплат у використанні прибутку, то це у свою чергу призведе до зниження інвестиційної привабливості підприємства. Тому на кожному підприємстві повинен бути знайдений оптимальний варіант розподілу прибутку. Велику роль у цьому має зіграти аналіз господарської діяльності підприємства.

Для аналізу використовуються Статут підприємства, дані звіту про прибутки та збитки, додатки до балансу, звіту про зміни капіталу ВАТ «Орбіта», розрахунків податків на прибуток, на доходи.

Чистий прибуток використовується відповідно до Статуту підприємства. За рахунок її здійснюється інвестування виробничого розвитку, виплачуються дивіденди акціонерам підприємства, створюються резервні фонди. При розподілі чистого прибутку необхідно домагатися оптимізації пропорцій між капитализируемой її сумою з метою забезпечення:

необхідного обсягу інвестицій для виробничого розвитку;

необхідної норми прибутковості на інвестований капітал власникам підприємства.

Фактори, що впливають на пропорції розподілу прибутку, діляться на зовнішні і внутрішні.

До числа зовнішніх факторів відносяться:

правові обмеження (ставки податків на прибуток, відсоткові відрахування в резервні фонди тощо);

система податкових пільг при реінвестування прибутку;

ринкова норма прибутку на капітал, що, зростання якої супроводжується тенденцією підвищення частки капіталізованої частини прибутку, і навпаки, її зниження обумовлює збільшення частки споживаної прибутку;

вартість зовнішніх джерел формування інвестиційних ресурсів (при високому її рівні вигідніше використовувати прибуток, і навпаки);

До числа внутрішніх факторів, що впливають на пропорції у розподілі прибутку, можна віднести наступні:

рівень рентабельності підприємства, при низькому значенні і відповідно невелику суму розподіленою прибутку більша її частина йде на створення обов'язкових фондів і резервів, на виплату дивідендів за привілейованими акціями і т.д.;

...