Підприємство і підприємництво та їхня роль в соціально-економічному розвитку суспільства

Юридична особа як суб'єкт підприємництва діє на підставі статуту. Її правоздатність виникає з моменту затвердження статуту та його реєстрації в місцевих органах влади. Основною формою юридичної особи виступає підприємство (фірма).

Фірма - це самостійна ділова одиниця, яка має певний набір економічних ресурсів, комбінує і організовує їх для виробництва життєвих благ, а також володіє одним або багатьма підприємствами.

Через фірму громадяни реалізують свою господарську діяльність. Фірми різняться розмірами, сферами діяльності, власністю та іншими ознаками. Незважаючи на відмінності, головною функцією всіх фірм (підприємств) є господарська діяльність.

За загальним правилом ринкової економіки держава не може бути суб'єктом підприємництва, бо є організатором загальних правил підприємництва і має контролювати їх виконання. Держава, як економічний суб'єкт впливає на господарську діяльність через розгалужену систему правових, адміністративних і економічних важелів та інструментів. Вона виконує такі основні економічні функції:

- створює необхідну правову базу для нормального функціонування економіки;

- перерозподіляє доходи між різними верствами населення для зменшення економічної нерівності;

- захищає конкуренцію;

- забезпечує суспільство благами громадського вжитку;

- фінансує науково-дослідні та конструкторські роботи;

- за допомогою макроекономічних інструментів (податків, державних видатків, пропозиції грошей, квот і ін.) регулює обсяг виробництва, доходів, рівень зайнятості, інфляцію й інші параметри національної економіки.

За наявності власного виробничого сектора, держава виступає у якості виробника, продавця, покупця, постачальника і кредитора. Водночас, вона використовує різного роду адміністративні важелі регулювання економіки (дозволи, заборони, стандарти, норми, квоти і ін.).

Як політичний центр держава захищає права особи і її власність, охороняє правопорядок, управляє країною, стабілізує національну економіку в умовах різних зовнішніх та внутрішніх збурень.

Державні функціонери, що працюють у владних структурах і причетні до розробки законодавств, нормативних актів, державних замовлень, міжнародних економічних угод та інших документів, що стосуються підприємництва, позбавлені права підприємницької діяльності, щоб захистити суспільство від зловживань, корупції.

Суб'єкти підприємництва мають право примножувати своє майно і самостійно здійснювати господарську діяльність. Вони зобов'язані укладати трудові договори з працівниками за наймом і забезпечити їм оплату праці не нижче мінімуму, встановленого законодавством, задовольнити їх інші соціальні гарантії, що передбачені законом, забезпечити високу якість своїх товарів і послуг.

Суб'єкти підприємницької діяльності несуть відповідальність за зобов'язаннями усім своїм майном, за охорону навколишнього середовища, дотримання вимог техніки безпеки, за заподіяну шкоду. Вони визнаються судом або арбітражем банкрутами, якщо майна, яке їм належить, не вистачає для покриття заборгованості й не існує перспектив для фінансового оздоровлення. Функціонування сучасного підприємництва неможливе також без розвинутої системи інфраструктурних суб'єктів економіки. Суб'єктами інфраструктури економічної системи є: асоціації споживачів і підприємств, транспорт, комунікації, зв'язок, банки, товарні і фондові біржі, грошова система, інвестиційні компанії, наукові установи, навчальні заклади, інноваційні центри, інформаційно-консультаційні фірми, які надають допомогу підприємцям-початківцям з питань управління, маркетингу, реклами, підготовки підприємців.

2.4 Форми і види підприємництва.

Підприємництво здійснюється у певних організаційно-правових формах, які підприємець обирає вільно, але не довільно, тому що існують вимоги відповідності форми організації підприємництва чинному законодавству; зміст обраної підприємницької діяльності. наявність чи відсутність достатньої кількості капіталу для реалізації підприємницького проекту тощо.

Форми підприємництва залежать від того, чи діє підприємець самостійно, чи у кооперації з іншими підприємцями, використовує для підприємництва своє майно чи майно інших осіб, використовує власну працю чи залучає найманих працівників.

Індивідуальна форма підприємництва, коли підприємець діє як фізична особа за умови реєстрації власного діла, але без оформлення статуту підприємства Переваги індивідуальних підприємств: економічна свобода вибору сфери діяльності, обсягів виробництва, напрямів використання доходу тощо; оперативність; безпосередня зацікавленість у продуктивній праці, ефективному розподілі та використанні доходу; низькі організаційні витрати. Недоліки індивідуальних підприємств: обмежені фінансові можливості застосування досягнень НТП, новітніх форм організації праці.

Колективна форма підприємництва формується на основі об'єднання кількох капіталів і створення юридичної особи у вигляді господарського товариства. Переваги товариств над одноосібними підприємствами: зростання фінансових можливостей; більша довіра з боку кредитних установ; зниження ризику банкрутства; зростання ефективності внаслідок обміну досвідом та розподілу функціональних обов'язків. Недоліки товариств: загострення суперечностей між інтересами учасників товариства; розбіжності щодо вироблення єдиної стратегії; розбіжності у прийнятті управлінських рішень.

Види підприємництва залежать від змісту конкретної діяльності i поділяються на: виробниче, комерційне, фінансове, страхове і посередницьке. Виробниче підприємництво -- це будь-яка матеріальна, інтелектуальна, творча діяльність, яка пов'язана з виробництвом продукції, товарів, наданням відповідних послуг, створенням певних духовних цінностей. Зміст цього виду підприємництва полягає в тому, що підприємець, використовуючи як чинники власні або придбані засоби праці і робочу силу, організовує виробництво продукції, послуг, духовних цінностей для подальшого продажу покупцям з метою отримання прибутку. Воно належить до числа найбільш суспільно необхідних і значимих, але не приносить швидкого прибутку. До цього підприємництва належать промислове і сільськогосподарське виробництво, будівництво, транспорт, послуг и зв'язку і побутові послуги, виробництво інформації тощо.

Суть комерційного підприємництва становлять товарно-грошові відносини і торговельно-обмінні операції.

В основі цього виду діяльності лежать угоди про купівлю-продаж (перепродаж) товарів і послуг. Зміст комерційної діяльності полягає у виборі що купувати, що перепродувати. Комерційна діяльність вимагає аналізу ринку збуту, на основі чого визначається ціна і обсяг товару, що закуповується, та очікуваний прибуток від перепродажу. Для цього застосовується маркетинг -- діяльність з вивчення ринку, за результатами якого розробляється прогнозована оцінка вимог ринку і конкретний бізнес-план. На основі бізнес-плану проводяться кошторисні розрахунки, які дають уявлення про вигоду або збитки від угоди.

Грошові витрати комерційного підприємництва складаються із витрат на закупівлю товарів, оплати працівникам, оренду торгових приміщень, виплат стороннім організаціям, повернення кредиту. Грошові надходження комерційного підприємництва складаються із виручки за реалізований товар і банківського кредиту.

Фінансовий результат комерційного підприємництва виражає валовий прибуток (різниця між виручкою і витратами) та чистий прибуток (валовий прибуток за мінусом податків та інших нормативних відрахувань). Комерційне підприємництво вважається рентабельним, якшо чистий прибуток становить 20--30% грошової виручки. Фінансове підприємництво -- це особливий вид комерційної діяльності, який пов'язаний з купівлею-продажем національної й іноземної валют і цінних паперів. Підприємець купує дані фінансові ресурси у їх власників, а потім з вигодою для себе перепродає покупцям. Різниця між цінами купівлі-продажу грошових ресурсів становить прибуток (маржу) фінансового підприємця.

Об'єктом купівлі-продажу виступають фінансові активи: гроші, валюта, акції, облігації, ваучери. векселі і т. ін. Учасниками ринку грошей, валюти і цінних паперів виступають комерційні банки, фондові біржі, підприємства, організації та фізичні особи.

Іншою формою фінансового підприємництва є емісія (випуск в обіг) цінних паперів -- власних акцій, облігацій, векселів. Цю діяльність провадять підприємства, банки, але не окремі підприємці.

Вважається, що фінансове підприємництво вигідне, якщо чистий прибуток у короткостроковому періоді (менше року) становить 5%, а у довгостроковому (більше року) -- 15%.

Страхове підприємництво полягає в тому, що підприємець гарантує страхователю за певну плату компенсацію можливої втрати майна, цінностей, життя в результаті непередбаченого випадку. Страхове підприємництво є особливою формою і різновидом фінансово-кредитного підприємництва. Підприємець отримує страховий внесок, який повертає лише за наявності страхового випадку. Різниця між страховими внесками і сумами виплат по страхових випадках утворюють дохід страхового підприємця. Страхове підприємництво реалізується у формах майнового страхування, особистого страхування життя і здоров'я, страхування ризиків і відповідальності. Соціальне страхування не належить до підприємницької діяльності.

Посередницьке страхування є інформаційною послугою. Підприємець-посередник не виробляє продукцію, не торгує товарами, не надає кредити, а тільки надає інформаційні послуги -- перепродує інформацію про продаж і купівлю товарів продавцям і покупцям за певну плату. Посередництво має місце у виробничій, комерційній та фінансово-кредитній сферах. Посередник - підприємець отримує свою частку прибутку за рахунок того, що відшукав і звів потрібних суб'єктів угоди і є її координатором.

Підприємницька діяльність являє собою сукупність послідовних дій від ідеї -- формування замислу -- планування -- укладення контракту -- ресурсне забезпечення -- отримання готової продукції --до реалізація продукції прийнято називати бізнес-діяльністю. План здійснення підприємницького проекту прийнято називати бізнес-планом. Бізнес-план -- це система розрахунків і техніко-економічного обґрунтування, сукупність економічних показників і відповідних заходів, спрямованих на досягнення мети: отримання максимального прибутку шляхом здійснення конкретної підприємницької операції. Він є власністю підприємця і його комерційною таємницею.

Високотехнологічне підприємництво - підприємницька діяльність в сфері високих технологій, в основу якої покладено інноваційні ідеї зі створення наукомістких товарів та/або послуг. Високотехнологічним підприємцем є талановита, освічена людина, яка, натрапивши на цінну наукову ідею, перетворює її на сутність свого бізнесу та працевлаштування. Основною особливістю високотехнологічного підприємництва є складність, непередбачуваність, швидкість та неоднозначність змін технологій та ринку, що вимагає від підприємця застосування спеціальних підходів та методів для досягнення бажаного економічного результату.

Висновки

акціонерний капітал економічний конкурентний

Створення умов становлення та розвитку національного підприємництва, у першу чергу дрібного, малого та середнього бізнесу, є головним напрямом політики ринкової трансформації економіки України. Світовий досвід і практика господарювання доводять, що саме існування і взаємодія великих, середніх, малих і дрібних підприємств, їх природне регулювання (в тому числі і за рахунок (співробітництва) становлять характерну рису ринкової економіки. Як особливий сектор ринкової економіки дрібне, мале та середнє підприємництво сприяє розвитку перспективних напрямків господарської діяльності, здійсненню інноваційних процесів, швидшому оновленню техніко-технологічної бази і номенклатури продукції;створює сприятливе середовище для конкуренції;забезпечує стимули до високоефективної праці, сприяє економії і раціональному використанню всіх ресурсів здійснює швидку окупність витрат, широку свободу ринкового вибору, забезпечує насичення ринку товарами, послугами та додатковими робочими місцями, сприяє послабленню монополізму в економіці

Отже, підприємництво відіграє особливу роль у національному господарстві країни, прискорюючи рух економіки шляхом підвищення ефективності та постійного оновлення.

В умовах фінансово-економічної кризи в Україні відзначається значне погіршення показників розвитку бізнесу. До факторів негативного впливу на їх динаміку належать скорочення споживчого попиту, загострення проблем у банківській сфері, погіршення умов кредитування реальної економіки, обмеження державних інвестицій та фінансової підтримки бізнесу, зменшення зарубіжного інвестування в розвиток приватного сектору та ін.

Найважливіша роль в усуненні перешкод та забезпеченню подальшому розвитку підприємництва віддається державі. Державне регулювання підприємництва в Україні потребує не тільки підтримки стабільного, поступального його розвитку, а і створення умов для суттєвого прискорення темпів його приросту, впровадження інновацій, активізації міжнародних операцій та формування конкурентоспроможних вітчизняних підприємств.

Основним напрямком відродження і соціально-економічного розвитку всіх без виключення регіонів України є розвиток малого підприємництва. Крім фінансово-кредитної підтримки суб'єкти малого підприємництва потребують ресурсної та інформаційної допомоги від місцевої влади.

Важливим напрямом зміцнення конкурентоспроможності національної економіки є забезпечення високого рівня інноваційної активності вітчизняних підприємств.

Вітчизняні підприємства потребують побудови моделі соціальної відповідальності, яка буде адекватною сучасним ціннісним орієнтаціям суспільства, потребам трудових колективів та економічним орієнтаціям власників підприємств.

Перед вітчизняним підприємництвом стоять такі важливі завдання як розширення структури пропозицій на внутрішньому ринку товарів та послуг, створення ефективного конкурентного середовища, стимулювання інноваційного розвитку, відродження підприємницької ініціативи населення, створення додаткових робочих місць та підвищення гнучкості зайнятості, зміцнення регіональних економік.

Література

1. Акіліна О.В. Основи підприємництва (навчально-методичний комплекс): Навч. посібник / О.В. Акіліна, В.Г. Пасічник. -- К.: ЦУЛ, 2006. -- 176с.

2. Асаул А.Н. Организация предпринимательской деятельности. -- М.: Питер. 2005. - 368с.

3. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємництва. -- К.: Вища школа, 2003. - 719с.

4. Варналій 3.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. -- 3-є вид., випр. і доп. -- К.: Знання, 2006. -- 350с.

5. Говорушко Т.А., Тимченко О.І. Малий бізнес: Навч. посіб. -- К.: ЦНЛ., 2006. -- Т.: 1,2, 3,4, 6. - 9-88с.

6. Донець Л.І., Романенко Н.Г. Основи підприємництва: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2006. - 306с.

7. Дорожня карта розвитку підприємництва в Україні: 2015 - 2016 роки. - К.: Центр громадської експертизи, Центр міжнародного приватного підприємництва, 2014. - 20 с. - Бібліографія: с. 2.

8. Економіка підприємства / За ред. А В. Шегда. -- К.: Знання, 2006. - 614с.

9. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - 6-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2007. - 267-289с.

10. Економічна теорія: Політична економія. Підручник / За заг. ред. С. І. Юрія. - К.: Кондор, 2009.

11. Загальна економічна теорія. Політична економія: Підручник у 2-х ч. / За ред. проф. І.В. Буяна та доц. В.М. Ковальчука. -- Тернопіль, 1МЕС8, 1998. -- 189с.

Размещено на Allbest.ru