Моделювання оцінки конкурентоспроможності регіону

Середньозважене значення визначають за формулою:

(5)

Для Чернігівського регіону середньозважене буде рівним :

де Кінт - інтегральний коефіцієнт конкурентоспроможності регіону;

Ві - ваговий коефіцієнт по певному показнику.

Заключним етапом оцінки конкурентоспроможності регіону є інтерпретація результатів, отриманих на попередніх етапах, а саме інтегрального коефіцієнту конкурентоспроможності.

Підхід полягає у визначенні розміру інтервалів часткових коефіцієнтів за допомогою формули:

(6)

де r - розмір інтервалу;

- максимальне значення інтегрального коефіцієнту;

- мінімальне значення інтегрального коефіцієнту;

g - кількість відокремлених груп.

Результати розрахунку розміру інтервалу по кожному показнику представлені в таблиці 7.

Таблиця 7. Розмір інтервалів часткових коефіцієнтів

Крім визначення рівня конкурентоспроможності регіонів за інтервалами інтегрального коефіцієнта можна зустріти інший спосіб інтерпретації результатів оцінки - шляхом побудови матриць.

Згідно методики оцінки конкурентоспроможності регіону Л. І. Ушвицького, В. М. Парахіної результатом оцінки є не один інтегральний показник, а три:

- показники наявності та ефективності використання ресурсів регіону;

- показники життєвого рівня населення регіону;

- показники інвестиційної привабливості регіону.

Для характеристики конкурентного положення регіону автори пропонують побудову трьох матриць:

- „ рівень ефективності використання ресурсів - рівень життя ”;

- „ рівень інвестиційної привабливості - ефективності використання ресурсів ”;

- „ рівень інвестиційної привабливості - рівень життя ”.

При зведенні трьох інтегральних показників за рівнем оцінки (низька або висока) автори виділяють 8 груп можливого розвитку регіону залежно від поєднання використання ресурсів, життєвого рівня населення та інвестиційної привабливості регіону.

Використання матриць для інтерпретації результатів оцінки конкурентоспроможності регіонів доповнює оцінку на основі інтегрального показника і дає змогу детальніше описати реальний стан регіону та перспективи його розвитку. Метою оцінки конкурентоспроможності регіону є отримання даних для подальшого вибору політики підвищення конкурентоспроможності, що зумовлює необхідність комплексної оцінки конкурентоспроможності не лише за кожен рік, а й за довший період. Адже фактори і результати конкурентоспроможності мають довгострокову дію, яку неможливо обмежити одним роком.

Тому кінцевим етапом оцінки конкурентоспроможності регіону повинен бути її аналіз за період 3-5 років. З цією метою пропонуємо визначати два коефіцієнти:

- середнє арифметичне значення інтегральних коефіцієнтів кожного різновиду та конкурентоспроможності в цілому за 5 років;

- динаміка зміни інтегральних коефіцієнтів (різниця між значенням у першому та останньому роках аналізованого періоду).

Зазначені коефіцієнти необхідно розділити на три інтервали за формулою (6) - „високий”, „середній”, „низький” рівні конкурентоспроможності та „зростання”, „незначна зміна”, „зменшення” його динаміки.

Причому для показника зміни інтегральних коефіцієнтів повинні виконуватись умови:

- верхня межа інтервалу „незначна зміна” не може бути від'ємною;

- нижня межа інтервалу „незначна зміна” не може бути додатною.

У випадку невиконання вищевказаних вимог, відповідній межі інтервалу надається нульове значення.

Після розподілу інтегральних коефіцієнтів та показників їх зміни за групами будуємо матрицю для кожного різновиду та для конкурентоспроможності в цілому, результати відобразимо в таблиці 8.

Таблиця 8. Матриця аналізу конкурентоспроможності Чернігівського регіону

Кожен регіон, залежно від значення інтегральних коефіцієнтів потрапляє у певне поле . Таким чином, запропонована матриця дає змогу згрупувати показники за рівнем конкурентоспроможності та перспективою його зміни , адже якщо рівень конкурентоспроможності за аналізований період зростав чи спадав, існує висока імовірність збереження цієї динаміки в майбутньому.

На наступному етапі будується таблиця, у яку вносяться квадранти кожного з показників за різновидами та конкурентоспроможністю в цілому (табл. 9).

Таблиця 9. Матриця показників за різновидами та конкурентоспроможністю в цілому.

Табл.9. Матриця показників за різновидами та конкурентоспроможністю в цілому.

Таким чином, здійснивши аналіз інструментарію оцінки конкурентоспроможності регіонів, ми зробили наступні висновки, що за дана методика дає змогу згрупувати показники за рівнем конкурентоспроможності та перспективою їх зміни в майбутньому.

Розділ 3. Формування стратегії конкурентоспроможного розвитку регіону

3.1 Удосконалення методичних підходів щодо оцінки конкурентоспроможності регіону

Оскільки поняття конкурентоспроможності є відносним, то порівняння рівня конкурентоспроможності регіонів можливе на основі системи показників. Аналіз існуючих підходів показав, що для таких цілей пропонується чимало систем показників, котрі включають як дані статистики, так і експертні оцінки.

На нашу думку, оцінку конкурентоспроможності регіонів доцільно здійснювати відповідно до наведеного нижче алгоритму (рис. 1).

Виходячи з можливостей та особливостей української статистики, а також враховуючи світовий досвід мінімізації кількості показників, для аналізу та оцінки конкурентоспроможності регіонів України нами сформовано систему показників конкурентоспроможності регіонів, яка нагадує собою дерево цілей, що робить її прийнятною. Групи показників об'єднано в два напрями:

а) поточна конкурентоспроможність (група економічних, соціальних та демографічних показників);

б)стратегічна конкурентоспроможність (група показників зовнішньоекономічної діяльності, науки та інновацій).

Рис.3.1. Алгоритм оцінки конкурентоспроможності регіону

Таблиця 3.1. Показники по Чернігівській області за 2010-2012рр.

На другому етапі, враховуючи, що всі показники мають різну розмірність, проведемо їхнє нормування. Для цього визначимо часткові індекси (як відношення фактичного значення j-го показника для кожного регіону (Xіj) до кращого в певному регіоні), поділивши показники конкурентоспроможності на показники-стимулятори і показники-дестимулятори та розрахувавши за такими формулами:

- для показників стимуляторів,(1)

- для показників дестимуляторів.(2)

Результати розрахунків показників-стимуляторів і показників - дестимуляторів представимо в таблиці 3.2

Таблиця 3.2 Часткові коефіцієнти стимуляторів та дестимуляторів показників Чернігівської області

На наступному етапі необхідно визначити інтегральний індикатор конкурентоспроможності регіону по кожній з груп показників. Проте перед тим варто здійснити аналіз отриманих даних після проведення стандартизації показників, щоб побачити ступінь їх диференціації за регіонами. Визначити ступінь диференціації можна через розрахунок коефіцієнта варіації:

(3)

де - середньоквадратичне відхилення j-го показника конкурентоспроможності регіону. Для його визначення використаємо один з показників варіації, зокрема, середньоквадратичне відхилення, яке дорівнює кореню квадратному з простої дисперсії для незгрупованих даних:

(4)

де - середнє значення для j-го показника конкурентоспроможності регіону, яке визначається за такою формулою:

(5)

Чим більше значення коефіцієнта варіації, тим більшим є ступінь диференціації між регіонами.

Для визначення групового індикатора з отриманих нормованих показників знаходять середнє арифметичне, середнє геометричне або середньозважене значення. Середнє арифметичне значення, що запропоновано у роботі З.Герасимчук та Л.Ковальської , більше використовується для показників, які мають однаковий рівень впливу на інтегральний індикатор. Його недоліком є те, що погіршення однієї часткової оцінки компенсується таким же за абсолютною величиною покращенням іншої часткової оцінки.

Ми використаємо метод групування часткових показників, який передбачає їхнє "згортання" в інтегральний індикатор. Щоб розрахувати груповий інтегральний індикатор конкурентоспроможності регіону, на наш погляд, доцільно використати формулу для визначення середньої геометричної величини, яка обчислюється добуванням кореня n-го ступеня із добутку значень показників, що аналізуються, та відповідає обов'язковій умові використання способу середніх величин:

(6)

Недоліком формули є неможливість її використання у тих випадках, коли хоча б один з часткових індикаторів рівний нулю, оскільки в такому разі інтегральний індекс також матиме нульове значення. З метою усунення такого недоліку використовують модифіковану формулу:

Наступним кроком є побудова радіальної діаграми конкурентоспроможності, або багатокутника конкурентоспроможності, для кожного регіону за допомогою аналітично-графічного методу.

Побудову багатокутників необхідно здійснювати таким чином: коло необхідно поділити радіальними оціночними шкалами на рівні сектори, кількість яких дорівнювала б кількості групових інтегральних індикаторів (у цьому випадку - 5); шкали на радіальних прямих градуювати так, щоб всі значення індикаторів знаходилися всередині оціночного кола; значення індексів збільшуватимуться у міру віддалення від центру кола; на кожній осі з використанням відповідного масштабу вимірювання необхідно позначити точки, котрі відповідали б значенням індикаторів; по точках відповідно для кожного з регіонів провести ламану лінію, яка і сформує багатокутник.

Такий метод широко використовують для оцінки конкурентоспроможності підприємств . Перевагою аналітично-графічного методу є простота, наочність за кожним груповим індикатором та можливість встановити значення інтегрального індексу конкурентоспроможності відповідного регіону.

Згідно із запропонованим алгоритмом далі безпосередньо передбачається проведення розрахунку інтегрального індексу конкурентоспроможності відповідного регіону, який визначається через сумарну оцінку всіх інтегрованих (групових) індикаторів. Інтегральний індекс конкурентоспроможності вирізняється максимальною кількістю балів для того регіону, що має найбільшу сумарну оцінку за всіма інтегрованими груповими індикаторами. Регіону, котрий має найбільший рівень конкурентоспроможності, відповідатиме багатокутник із максимальною площею для розрахунку якої, в нашому випадку, доцільно скористатись методом тріангуляції (розбиття геометричного об'єкта на симплекси), - тобто розбиття неправильного багатокутника на трикутники, сума площ яких визначатиме інтегральний індекс конкурентоспроможності регіону і розраховуватиметься за такою формулою:

(8)

де: Iі - інтегральний індекс/-го регіону; п - кількість груп показників.

Оскільки ми розглядаємо п'ять основних груп показників п=5, то формула набуває такого вигляду:

Отримавши інтегральний індекс конкурентоспроможності, постає завдання здійснити його ранжування, щоб побудувати рейтинг і класифікувати регіони за рівнем конкурентоспроможності у відповідному році. В проаналізованих нами методиках ранжування здійснюють різними методами. Так, В.Підвисоцький для ранжування використовує метод експертних оцінок, В.Безугла та Л.Ковальська здійснюють кластерний аналіз за допомогою програми STATISTICA 6.0 та виділяють класи, тобто групи регіонів за рівнем конкурентоспроможності.

Для того, щоб проранжувати отримані інтегральні індекси конкурентоспроможності регіонів, пропонуємо використати метод аналітичного групування, за допомогою якого визначимо кількість груп, встановимо величини інтервалу групування та складемо таблицю з представленими результатами групування.

Кількість груп N знаходимо за формулою Стерджеса:

де: - кількість одиниць усієї сукупності.

Величину інтервалу підгруп визначаємо за формулою :

(11)

де: Іmах - максимальне значення інтегрального індексу; Imin - мінімальне значення інтегрального індексу; N - кількість груп.

Розрахункове значення інтегрального індикатора конкурентоспроможності Чернігівського регіону, на основі визначених показників, у 2010-2012рр., наведено у табл.3.1.

Размещено на Allbest.ru