Технологічні системи як економічні об'єкти

Різновиди АСУТП такі:

(гнучкі виробничі модулі (ГВМ) - виробництво виробів довільної номенклатури у визначених межах їх характеристик на обладнанні, керованому ЕОМ;

(робототехнічні комплекси (РТК) - гнучкі виробничі модулі з промисловими роботами;

(гнучкі виробничі системи (ГВС) і гнучкі автоматизовані виробництва (ГАВ) - сукупність РТК, ГВМ, складських та інших систем, що забезпечують швидку перебудову виробництва на нову продукцію, а також високий рівень автоматизації виробництва.

У класифікації автоматизованих систем на основі рівня управління враховуються вертикальний (виробничий) і горизонтальний (територіальний) рівень.

На основі вертикального рівня управління відокремлюють:

1) галузеві АС (АС Міненерго АС сільського господарства та інші);

2) АС об'єднань, підприємств, організацій;

3) АС структурних підрозділів (АС відділку, цеху).

Останнім часом з використанням ПК певною автоматизованою структурною одиницею в управлінській системі стало автоматизоване робоче місце спеціаліста (АРМ) тобто робоче місце персоналу АС, обладнане засобами, що забезпечують участь людини в реалізації функцій АС.

На основі горизонтального рівня управління можна розрізняти АС на:

1) області (автономні республіки);

2) міського господарства (АСУПМГ);

3) району (РАСУ).

2. Класифікація управлінських автоматизованих систем за функціональним призначенням і рівнем автоматизації

За функціональним призначенням і рівнем автоматизації процесів управління серед управлінських автоматизованих систем розглядають інформаційно-пошукові (ІПС), системи підтримки прийнятих рішень (СППР), інтелектуальні системи (ІнС).

Інформаційно-пошукові призначені для пошуку в своїх сховищах необхідних документів і даних.

Інтелектуальні системи - це системи, що здатні самостійно виконувати роботу, притаманну складній розумовій діяльності людини.

СППР - інтерактивні комп'ютерні системи, що призначені для полегшення, прискорення і поліпшення обґрунтування різних видів управлінських рішень, що приймаються у слабоструктурованих і неструктурованих системах.

Автоматизовані інформаційні системи можна класифікувати також, поділяючи їх на покоління. Розрізняють три покоління.

До інформаційних систем першого покоління належать системи з позадачним підходом обробки даних.

Інформаційні системи другого покоління використовують концепцію, згідно з якою розглядаються спільні для всіх задач бази даних, а для зв'язку баз даних з прикладними програмами спеціальних програм - системи управління базами даних (СУБД).

Інформаційна система третього покоління - це СППР, в яких спільні нетільки бази даних, а й бази моделей (математичне забезпечення).

В АС економічного характеру вирізняють функціональні підсистеми: нормування, планування та прогнозування (оперативного, поточного, перспективного), обліку і контролю, аналізу, регулювання, забезпечуючі підсистеми: інформаційного, технічного, математичного, програмного, правового, організаційного, лінгвістичного забезпечення.

Інформаційне забезпечення - сукупність реалізованих рішень щодо обсягів, розміщення і форм організації інформації, яка циркулює в системі.

Технічне чи програмне забезпечення - сукупність технічних чи програмних засобів, що використовуються при функціонуванні системи.

Математичне забезпечення - сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів обробки інформації, використовуваних при створенні системи.

Організаційне забезпечення - сукупність документів, що регламентують діяльність персоналу при функціонуванні системи.

Лінгвістичне забезпечення - сукупність мовних засобів для формалізації природної мови, побудови та поєднання інформаційних одиниць при спілкуванні персоналу із засобами обчислювальної техніки.

Правове забезпечення - сукупність правових норм, що регламентують правовідносини при функціонуванні системи і юридичний статус результатів її функціонування.

У межах підсистеми згідно з їх функціями розв'язуються задачі автоматизованої системи. Під задачами автоматизованої системи розуміють частину автоматизованої функції АС, що характеризуються кінцевим або проміжним результатом у конкретній формі.

Наприклад, задачею може бути автоматизоване складання технологічної карти, нарахування зарплати і тому подібне. За характером виконання задачі поділяють на задачі прямого розрахунку, оптимізаційні, пошукові.

Інформаційні системи можуть бути спільних характеристик, які регламентуються відповідними стандартами ще під час створення систем. При цьому додержуються наступних основних принципів:

(Принцип системності полягає в необхідності встановлювати й зберігати зв'язки між структурними елементами АС, які у процесі створення та функціонування цієї системи забезпечують її цілісність.

(Принцип розвитку АС має створюватись з урахуванням можливості поповнення і поновлення функцій системи та видів її забезпечення доопрацюванням програмних і технічних засобів.

(Принцип сумісності забезпечує здатність АС різних видів і рівнів взаємодіяти у роцесі їх спільного функціонування.

(Принцип стандартизації та уніфікації полягає в раціональному застосуванні типових, уніфікованих і стандартизованих елементів у процесі створення і розвитку автоматизованих систем.

(Принцип ефективності полягає в досягненні раціонального співвідношення між витратами на створення АС і цільовими ефектами, що їх дістають при її функціонуванні.

3. Поняття і різновиди економічної інформації

Інформацією є будь-які відомості, котрі дають уявлення про ту чи іншу сторону матеріального світу та процесів, що виникають у ньому. В сучасних умовах високої автоматизації інформаційних процесів під інформацією розуміють корисну в певний час для її споживачів частину тих чи інших відомостей, а всю її сукупність, зафіксовану на різних носіях, називають даними.

Серед різних видів інформації значне місце посідає управлінська, а серед управлінської - економічна. Під економічною інформацією, згідно з ГОСТ 1975-74, слід розуміти сукупність різних відомостей економічного характеру, що виникають при підготовці виробництва, у процесі виробничо-господарської діяльності, в управлінні цією діяльністю, які можна фіксувати, передавати, перетворювати, зберігати й використовувати для здійснення функцій управління народним господарством і його окремими ланками.

Об'єктом відображення економічної інформації є насамперед виробничо-господарська діяльність, а її призначення полягає у використанні для потреб управління, спрямованого на вдосконалення виробництва і самого управління. Без неї був би неможливим сам процес управління економічним об'єктом. Економічна інформація є як предметом, так і продуктом автоматизованої обробки.

Згідно з функціями, виконуваними інформацією у процесі управління, її поділяють на нормативну, планову, бухгалтерську, оперативно-технічну, статистичну, конструкторсько-технологічну.

За відношенням до інформаційної системи об'єкта розглядають вхідну і вихідну, внутрішню і зовнішню інформацію.

За відношенням до процесу обробки інформація поділяється на вхідну (первинну), похідну, проміжну, результатну, оброблювану, необроблювану.

За стабільністю розрізняють постійну та змінну інформацію. Водночас сталу економічну інформацію можна класифікувати як нормативну, планову, довідкову.

Нормативна - пов'язана з нормуванням витрат виробництва, тарифікацією і містить норми та нормативи, розцінки, тарифи, ціни, коефіцієнти.

Планова - це заплановані різні показники перспективного, поточного та оперативного характеру діяльності.

Довідкова - це інформація про назви об'єктів планово-облікових робіт (структурних підрозділів, рослин, видів тварин, прізвищ працюючих та ін.).

Змінна економічна інформація поділяється переважно згідно з ділянками її концентрації, планування та обліку, з основних засобів, матеріальних цінностей, праці і зарплати, грошових засобів, розрахунків з покупцями та постачальниками.

За насиченістю інформація поділяється на достатню, недостатню, надлишкову.

4. Управлінські інформаційні системи

УІС - це такі системи, які повинні забезпечувати ефективне функціонування відповідних керованих об'єктів. Вони діляться на немеханізовані, механізовані, автоматизовані і автоматичні. В управлінні економічними об'єктами більше використовуються різнорівневі автоматизовані системи державної статистики, фінансів, стандартів. Такі системи ще називають системами організаційного управління в якому використовуються також різновиди автоматизованих систем: інформаційно-пошукові, системи підтримки прийнятих рішень, інтелектуальні системи. Всі вони функціонують переважно як складові частина автоматизованих систем, хоча можуть використовуватись і автономно.

Перше покоління ІС із застосуванням ЕОМ базувалось на позадачному підході до розв'язування задач і охоплювало період приблизно 1963-1972 роки. Використовувались здебільшого лампові і напівпровідникові ЕОМ. На цьому етапі розв'язувалися в локальному режимі і без достатнього взаємозв'язку переважно задачі бухгалтерського обліку і деякі планові. Але при цьому набувався і вдосконалювався перший досвід рішення економічних задач на ЕОМ, шліфувались методики і технологія, програмне та інші види забезпечення.

Для наступного етапу (1972-1985 рр.) характерне використання баз і банків даних, створення численних АСУ. Основними ЕОМ були машини серії ЄС ЕОМ. При цьому через високу централізацію обробки інформації ще залишились недостатньо високою оперативність розв'язування задач, недостатнім було узгодження окремих задач і рівнів АСУ, малий відсоток використання економіко-математичних методів. Але при цьому підвищились культура і продуктивність управлінської роботи. Почали розв'язуватись принципово нові задачі.

Для третього етапу розвитку систем (з 1985 р. і досі) властиве створення ієрархічно організованого комплексу інтегрованих АСУ з таким же інтегрованим використанням методів і засобів для ефективного функціонування об'єктів управління. Технічна база ПЕОМ і мережі ЕОМ загального призначення і міні ЕОМ тепер уже практично не використовуються.

Для цього етапу характерна децентралізація структури АСУ, що базується на розподіленій обробці інформації. Така технологія наближає технічні засоби до місць виникнення і споживання інформації, прискорює її обробку, зменшує вірогідність виникнення помилок, дозволяє виконавцям брати активну участь в управлінському процесі і підвищувати оперативність управління. Практично системи функціонують у вигляді багаторівневих комплексів АРМ, об'єднаних відповідними мережами.

5. Інформаційно-пошукові системи в економіці

Інформаційно-пошукова система (ІПС) - це різновид автоматизованих інформаційних систем, в яких завершальна обробка даних не передбачається. Ці системи призначені для пошуку текстів (документів, їх частин, фактографічних записів) в сховищах (базах даних) за формальними характеристиками. Тому в роботі ІПС можна виділити два основні етапи: перший - збір і зберігання інформації, другий - пошук і видача інформації користувачам.

ІПС відрізняються одна від одної за багатьма ознаками, але при вирішенні задач збору, зберігання і передачі інформації мають такі спільні процедури:

1) аналіз документів і їх підбір;

2) створення пошукового образу документів;

3) запис документів і їх пошукових образів на прийняті носії;

4) зберігання документів;

5) аналіз запитів;

6) видача документів користувачам.

ІПС можна класифікувати за такими ознаками:

1) родом виконаних операцій;

2) режимом пошуку;

3) типом інформаційно-пошукової мови;

4) типом критерію відповідності;

5) ступенем автоматизації.

За першою ознакою ІПС діляться на документальні, фактографічні, логічні і комплексні. Документальні ІПС на інформаційні запити видають адреси зберігання пошукових образів, оригінали чи копії документів з необхідною інформацією.

Фактографічні ІПС у відповідь на введені в них інформаційні запити безпосередньо видають відповідні фактичні дані (структурний склад, формули, характеристики матеріалів і т.д.).

Логічні ІПС видають на запит не лише введену раніше інформацію, але, якщо необхідно, виконують логічну переробку цієї інформації для одержання нової, що в систему не вводилась.

Комплексні ІПС містять сукупність елементів документальних, фактографічних і логічних ІПС.

За режимом пошуку ІПС поділяються на системи, що працюють в режимі вибіркового розподілу інформації і системи ретроспективного пошуку.

За типом інформаційно-пошукової мови ІПС класифікуються на системи з природними (людськими) і інформаційними мовами. Інформаційно-пошукові мови - це синтетично створені мови для індефікації і пошуку документів за запитом.

За критерієм відповідності ІПС поділяються на системи з використанням логічних схем, аналітичних функцій (статистичні і векторні), з аналізом критерію відповідності на збіг чи часткове входження.

За ступенем автоматизації ІПС поділяються на системи з автоматичною класифікацією масивів, системи з автоматичним пошуком для сортування і порівняння пошуку образу документів з пошуковим розпорядженням, системи з автоматичним індексуванням для автоматизації процесів згортання при реферуванні, анотуванні, виборі ключових слів, системи з автоматичною видачею інформації, системи з автоматичним управлінням.

6. Системи підтримки прийняття рішень

В них вирішуються неформалізовані, неструктуровані та змішані задачі з відсутніми чи незначними кількісними складовими. До них можна віднести задачі ринкової економіки: передбачення змін валютних курсів, аналіз ризику, розподіл прибутку по статтям доходів, підбивання балансових підсумків, розроблення стратегії збуту, планування прибутку і бюджету, прогнозування і стратегічне планування.

СППР використовують у різноманітних видах діяльності для прийняття рішень у ситуаціях, де небажано чи неможливо мати автоматичну систему для виконання усього комплексу рішень. Багато таких ситуацій виникає в аграрному  менеджменті, який має забезпечити підвищення рентабельності виробництва і одержання прибутку, але в складних виробничих і ринкових умовах максималізація прибутку є малоструктурованим завданням і часто не може вирішитись традиційними методами навіть при наявності значної інформаційної бази. Тому при створенні інформаційних систем на рівні господарства поступово приділяється все більше уваги не тільки створенню потужних баз даних і мереж, а й покращенню економічного аналізу з виявленням глибинних зв'язків для прийняття рішень на основі використання СППР, їх математичних засобів, імітаційного моделювання ситуації.

СППР забезпечують реалізацію таких важливих концепцій побудови інформаційних систем, як інтерактивність, інтегрованість, потужність, доступність, гнучкість, надійність, робастність, керованість.

Інтерактивність - це можливість відгукнутись на дії користувача в процесі розв'язування задачі.

Інтегрованість - забезпечення сумісності всіх складових частин системи у процесі її функціонування.

Потужність - спроможність системи вирішувати велику гаму питань.

Доступність - здатність системи в сприятливій формі і в необхідний час задовольнити потреби споживачів.

Гнучкість - можливість системи адаптуватися до різних ситуацій і змін потреб.

Надійність - здатність функціонувати протягом відповідного часу.

Робастність - міра здатності системи відновлюватися при виникненні помилкових ситуацій.

Керованість - можливість контролю користувачем дій системи і втручання в них у ході розповсюдження задачі.

7. Інтелектуальні інформаційні системи в економіці

Вважається, що інформаційні системи зі штучним інтелектом є кібернетичні системи, але вони тільки частка кібернетики, оскільки кібернетика за Вінером - наука про управління і зв'язок у живому організмі і машині. Проблеми створення штучного інтелекту пов'язуються з комп'ютерними системами з інтелектуальною поведінкою. Під інтелектом розуміють здатність правильно реагувати на нову ситуацію. Системи із штучним інтелектом (ШІ) можна назвати системами обчислювальних і логічних машин, що виконують властиві людині інтелектуальні дії, пов'язані із сприйманням та обробкою знань, міркуванням і відповідним спілкуванням (гра в шахи, створення музики, віршів, проектування складних систем). Для відповіді на запитання, які машини можна назвати думаючими, Тьюрінг запропонував досліднику спілкуватися через посередника з невидимими йому людиною чи машиною. Інтелектуальною можна вважати ту машину, яку дослідник в процесі такого спілкування не відрізнить від людини.

В даний час системи ШІ поділяють на інтелектуальні інформ-пошукові, інтелектуальні пакети прикладних програм, розрахунково-логічні системи, експертні системи.

Інтелектуальні інформ-пошукові забезпечують в процесі діалогу взаємодію кінцевих користувачів-непрограмістів з базами даних і знань професійними мовами користувачів, близьких до природних, основними складовими цієї системи є системи спілкування, база знань і база даних.

Інтелектуальні пакети прикладних програм автоматизують побудову математичних моделей, використовують фрейми для побудови бази знань на предметному рівні.

В розрахунково-логічних системах зі штучним інтелектом забезпечується прямий доступ плановиків на звичайній їм мові до ЕОМ і використання необхідних складових математичних моделей та планування в натуральних показниках.

Експертні системи - це комп'ютерні системи, в яких знання можуть бути представлені у вигляді опису знань фахівців, а використовувати складні математичні моделі обтяжливо чи зовсім неможливо. Вони мають інтерактивний характер, оскільки беруть участь у діалозі з користувачем, але від них не вимагається набувати досвіду шляхом прямого контакту з навколишнім світом. Знання засвоює експерт і потім ділиться ними з машиною. Під знаннями розуміють інформацію, що потенційно необхідна суспільству чи індивідууму, а діяльність з добування, формалізації, зберігання і видачі нових знань називають інженерією знань.

8. Інформаційні системи нормування в аграрному менеджменті

Аграрний менеджмент як мистецтво прогнозування і планування виробництва, управління ним, а також переробкою, зберіганням і збутом, обліком і контролем с.-г. продукції може базуватися на своєчасній і достовірній інформації. Прогнозування, планування, економічний аналіз потребують якісної нормативної інформації. Практично досі нормативи підготовлюються вручну.

Нормативи бувають загальнодержавними або галузевими, регіональними і локальними. У локальних нормативах найповніше враховуються особливості конкретних об'єктів господарювання. Таких нормативів багато і їх приходиться корегувати.

В індивідуальних і колективних господарствах сільськогосподарського профілю нормативи розробляються і використовуються, або в розрахунку на одиницю площі, голову тварин чи продукції або диференційовано - на різні одиниці об'єктів (1 га, 1 голову, 1 ц продукції, бригаду, технологічну групу).

Оскільки планування буває перспективним, поточним і оперативним, то з метою автоматизованого розв'язування задач для цих видів планування необхідно мати й необхідну їм нормативну базу. Нормативи для відповідних рівнів планування створюються та коригуються з використанням нормативів відповідних їм та нижчих рівнів фактичних, облікових, статистичних.

Процес створення нормативної бази переважно починається з ручної підготовки відомостей з відповідними нормативами і наступного введення нормативів до ЕОМ. Науково-обґрунтовані нормативи, що враховують природні можливості земель і потенційні можливості технологій, розраховують науково-дослідні установи і нормативні станції. Оскільки більшість нормативів періодично змінюються, то доводиться коригувати нормативну базу на машинних носіях.

Характер задач обґрунтування та коригування нормативів залежить від рівня планування, виду планування (перспективне, поточне, оперативне), специфіки самих нормативів.

Такими задачами можуть бути: (прогноз довгострокових економічних нормативів товарної продукції;

(нормування виробничих витрат і прибутку на одиницю ресурсного потенціалу;

(розрахунок нормативів витрат виробництва продукції рослинництва за їх видами (на 1 га, на 1 ц продукції і т. ін.);

(розрахунок нормативів витрат виробництва продукції тваринництва за їх видами (на 1 голову, на 1 ц продукції і т. ін.);

(розрахунок нормативів послуг допоміжних виробництв;

(розрахунок нормативної структури зоотехнічних груп кормів.

9. Інформаційні системи планування в аграрному менеджменті

В ринкових умовах прогнозування і планування відіграють роль координуючого інструмента галузевої діяльності на державному і господарському рівні.

Система комплексного аналізу та прогнозування розвитку сільського господарства країни та регіонів на основі сучасної комп'ютерної техніки і відповідних комунікацій може включати такі основні компоненти:

1) аналіз, оцінка і прогноз розвитку виробничої сфери аграрного сектора;

2) аналіз стану, оцінка і прогноз розвитку ринків продовольства і ресурсів;

3) аналіз стану, оцінка і прогноз споживання, доходів товаровиробників і соціального розвитку села.

4) При цьому необхідне виконання розрахунків по оптимізації розміщення сільськогосподарського виробництва з аналізом варіантів прогнозів забезпечення економічної рівноваги на ринках праці, продукції та матеріальних ресурсів і обґрунтування рекомендацій на основі цього для надання дотацій і субсидій регіонам та окремим виробникам, формування загальних замовлень на виробництво продукції.

5) На рівні сільськогосподарських підприємств у процесі прогнозування і розробки перспективних планів визначаються основні показники розвитку виробництва, визначається раціональна спеціалізація і співвідношення галузей господарства, оптимальний розмір господарства і структурних підрозділів, доцільних сівозмін і розмірів посівних площ, баланс робочої сили, розмір капіталовкладень. Але у зв'язку зі складною економічною ситуацією в перехідний період до ринкової економіки перевага надається автоматизованому розв'язуванню задач поточного техніко-економічного та оперативного планування.

6) Задачі поточного і оперативного планування пов'язані із складанням планів соціально-економічного розвитку господарств, технологічних карт, завдань госпрозрахунковим орендним і іншим підрозділам, складанням бізнес-планів, оперативного визначення потреби в матеріальних, трудових і грошових ресурсах, складанням графіків виконання робіт у напружені сезонні періоди, оперативним плануванням виходу і реалізації продукції та ін.

10. Інформаційні системи обліку, контролю, аудиту, аналізу та регулювання в аграрному менеджменті

Облік, контроль, аудит, аналіз та регулювання - невід'ємна частина аграрного менеджменту. Але першочергова увага приділяється обліку, бо за його даними у будь-який момент часу можна проаналізувати наявний стан господарювання, також можна використати дані для аналізу за минулі періоди або дані для складання планів і прогнозів.

Оскільки у процесі управління сільськогосподарським виробництвом облік є найбільш трудомістким процесом, то з нього завжди починалась механізація на перфораційних і великих ЕОМ і з нього розпочинається комп'ютеризація управлінських робіт.

Облік поділяється на оперативно-технічний, бухгалтерський та статистичний. В умовах комп'ютерних технологій всі види обліку значно зближуються і при потребі можуть забезпечувати інформацією користувачів за запитом у розрізі різних проміжки часу та у кількісному і вартісному виразі, що важливо при оперативному управлінні. Це не означає їх повного злиття, а свідчить про інтеграцію первинного обліку і спільну ефективну технологію.

Комп'ютеризація обліку переорієнтовує його більше на одержання оперативної інформації та її оперативного аналізу з подальшим використанням для прогнозування господарської діяльності.

Хоча комп'ютерний облік, контроль, аудит, аналіз і регулювання повинні функціонувати як частка єдиної інформаційної системи об'єкта, самі по собі вони функціонально створюють тісну інформаційну систему з властивими для них системними принципами, а саме: єдина система класифікації і кодування; автоматизація збору, реєстрації і передавання інформації; уніфікація, спрощення і типізація документації; автоматизація одержання бухгалтерських регістрів, звітів та аналітичних форм.

Системи класифікації і кодування визначаються існуючими державними класифікаторами, особливостями господарського об'єкту та спільними потребами бухгалтерського обліку, контролю, планування, аналізу, оперативного управління.

Тепер комп'ютерні облікові ІС базуються на двох формах обліку --таблично-автоматизованій (стара) і діалого-автоматизованій.

Практична реалізація комп'ютерних технологій бухгалтерського обліку, контролю, аудиту, аналізу і регулювання здійснюються у вигляді системи АРМів окремих спеціалістів. Їх кількість і розподіл функцій визначається конкретними обставинами і факторами: організаційною структурою, територіальним розміщенням підрозділів, наявністю технічних засобів та спеціалістів.

На кожного із АРМ автоматизується облік тих робіт, специфіка яких розкривається самою назвою АРМ, хоч в окремих випадках між спеціалістами в конкретних умовах і може бути певний перерозподіл робіт.

Література

1. Бондаренко А.Д. Современная технология: теория и практика -Киев-Донецк: Вища школа. 1985.-172 с.

2. Виноградова В.М., Волкова Е.И., Архипов Н.М. Технология и эффективность химизации земледелия. М. “Колос”, 1977.- 248 с.

3. Смирнов С.Н. Диалектика отражения и взаимодействие в эволюции материи. Часть IV: Диалектика исторического науки и технологических форм практики. - М. “Наука”., 1974.- 328 с.

4. Хиччинс И., Бест Д., Джонс Дж. Биотехнология: Принципы и применение. - М., 1988. - 479 с. Перевод с английского А.С.Антонова.

5. Прогнозирование и планирование экономики. Под общей редакцией В.И.Кондауровой Минск: “Экоперспектива” 2000 г. - с. 271-297

6. Руденко П.О., Романенко В.П. “Системи технологій ” конспект лекцій. Чернігів. - 2002. - 155 с.

7. Анчишкин А.М. Наука - Техника - Экономика. - М.: 1989. - 383 с.

8. Васильева И.Н. Экономические основы технологического развития. Учеб. Пособие для вузов. - М.: “Банки и биржи” ЮНИТИ, 1995. - с. 101-112.

9. Коломієць Г.С., Маньковський А.Л. Інформаційна продукція: ринок, маркетинг, підготовка кадрів. - К.: "Либідь" 1991. - 174 с.

10. Тесленко Г.С. Інформаційні системи в аграрному менеджменті. - К.: 1999.

Размещено на Allbest.ru

...