Політекономія
Економічні теорії періоду зародження і становлення ринкової економіки. Фактори суспільного виробництва. Теорія трудової вартості. Сутність і структура торгівельного капіталу. Форми торгівельного підприємництва. Сутність і види акціонерних підприємств.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.09.2017 |
| Размер файла | 139,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
- 68 -
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Сумський державний університет
Машинобудівний коледж
ОПОРНІ КОНСПЕКТИ
з дисципліни “Політекономія ”
для студентів усіх форм навчання спеціальності
"Економіка підприємства”
2010 р.
Опорні конспекти розроблені викладачем дисципліни „Політекономія” Крамінською Г. В.
Розглянуто і затверджено цикловою комісією спеціальності
5. 03050401 „ Економіка підприємства ”
Протокол № 01 від “02" вересня 2010 р.
Рецензенти:
Мисько Д.В., керівник циклової комісії, викладач економічних дисциплін;
Котенко А.В., викладач економічних дисциплін.
Рівні засвоєння навчального матеріалу:
- перший рівень - початковий - відповідь студента при відтворенні навчального матеріалу - елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковими уявленнями про предмет вивчення;
- другий рівень - середній - студент відтворює основний навчальний матеріал, здатний розв'язувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності (*);
- третій рівень - достатній - студент знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей зв'язків між ними, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), уміє робити висновки, виправляти допущені помилки; відповідь повна, правильна, логічна, обгрунтована, хоча їй бракує власних суджень (**);
- четвертий рівень - високий - знання студента є глибокими, міцними, узагальненими, системними; студент уміє застосовувати знання творчо, його навчальна діяльність має дослідницький характер, позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляє і відстоює особисту позицію (***).
Зміст
- 1. Економічні теорії періоду зародження і становлення ринкової економіки
- 2. Сучасні економічні теорії
- 3. Фактори суспільного виробництва
- 4. Власність
- 5. Товарне виробництво
- 6. Теорія трудової вартості
- 7. Капітал
- 8. Сутність і структура торгівельного капіталу
- 9. Форми торгівельного підприємництва
- 10. Сутність і види акціонерних підприємств
- 11. Сутність та функції ринку
- 12. Витрати виробництва
- 13. Національне виробництво
- 14. Економічна циклічність
1. Економічні теорії періоду зародження і становлення ринкової економіки
Економіка виникла як прикладна наука в епоху рабовласницьких цивілізацій.
В перекладі з грецької мови слово "економіка" означає мистецтво ведення домашнього господарства (" oikos" - дім, домашнє господарство; "nomos" - вчення, закон). Зміст цього поняття збагачувався разом з розвитком і ускладненням суспільних і виробничих відносин.
В 1615 р. французький вчений А. Монкретьєн запроваджує термін "політекономія" - мистецтво державного управління господарством. Тут термін "господарство" охоплює економіку всієї країни, роль держави зростає, розвивається торгівля, відбувається первісне накопичення капіталу.
Основні напрямки економічної теорії:
1 - меркантилізм;
Теорія виникла в Франції в ХVIІ стор., засновник - А. Монкретьєн.
Меркантилізм виражав інтереси торгівельної буржуазії, основним джерелом багатства вважав торгівлю, а основною формою багатства - золото і срібло. Досягненням меркантилізму є запровадження політики протекціонізму.
Протекціонізм - це захист вітчизняного виробника шляхом обмеження ввозу іноземних товарів.
2 - фізіократія;
Теорія виникла в Франції в ХVIІІ сторіччі, основні представники - Ф. Кене, Ж. Тюрго, П. Буагільберт.
Ця теорія вважала,що основним джерелом прибутку є природна родючість земель, основними видами продуктивної праці - працю землероба і скотаря, а найважливішими класами в суспільстві - селян і землевласників. Основним досягненням меркантилізму є вивчення природи прибутку в сільському господарстві, земельної ренти та ціноутворення.
3 - класична політекономія;
Теорія виникла в Англії в ХVІІІ сторіччі, найвідоміші представники - У. Петі, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.Б. Сей.
Класична політекономія сформувалася в період становлення великого машинного виробництва і відображала закономірності капіталістичних виробничих відносин та закони функціонування ринку.
4 - марксистська політекономія;
Засновник - К. Маркс (XIX ст., Німеччина)
Основні досягнення теорії:
запровадження методу діалектичного матеріалізму в вивченні економічних процесів;
пояснення двоїстого характеру товару та праці в товарному виробництві;
пояснення природи грошей та капіталу;
обґрунтування теорії економічних криз;
розкриття механізму експлуатації і утворення додаткової вартості та прибутку;
обґрунтування неминучості переходу капіталізму в більш розвинене суспільство, в якому всі пропорції розвитку плануються на рівні держави.
5 - історична школа;
Теорія виникла в Німеччині в кінці ХVІІІ сторіччя.
Представники теорії: В. Рошер, М. Вебер, Б. Гільдебрант.
Вона заперечувала всі об?єктивні ринкові закони. Основою економічного розвитку вважала традиції, історичний досвід та державне управління, якому відводилася головна роль.
6 - маржиналізм;
Теорія виникла в Австрії в ХІХ сторіччі.
Представники: К. Менгер, У. Джевонс, Г. Вольрас.
Згідно з маржиналістами вартість - це корисність, яку отримує людина від споживання останнього граничного екземпляра товару, який задовольняє останню найменш значущу потребу людини в цьому товарі. Вартість значною мірою залежить від обмеженості певного блага: чим більше даного блага є в розпорядженні економічної системи, тим меншу цінність воно має, а отже і меншу вартість; і навпаки: чим більш обмежені запаси блага, тим більшу цінність, а отже і вартість воно має.
Досягненням маржиналізм у є докладний аналіз функціонування ринку, дослідження розподілу та використання ресурсів.
Маржиналісти ввели поняття попиту, пропозиції, ринкової рівноваги, розробили основи теорії поведінки споживача тощо.
2. Сучасні економічні теорії
Основні напрямки сучасної економічної думки сформувалися наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., коли панівною формою організації економічних процесів стало товарне виробництво, сформувалися національні ринки і світовий ринок.
Основні напрямки сучасної економічної думки:
1) неокласична політекономія виникла на базі класичної політекономії,
є основною теорією ринкового господарювання.
Теорія виступає за обмеження державного втручання в економіку, за вільну конкуренцію. Нині неокласична теорія поділяється на дві течії:
І - монетаризм - теорія, згідно з якою головну роль в економічній діяльності країни відіграє стан грошового обігу (кількість грошей, їх реальна купівельна спроможність). Засновник - М. Фрідмен (США).
Роль держави обмежується контролем за грошовим обігом і збалансованістю бюджету.
ІІ - неолібералізм - теорія, яка заперечує активну роль держави в економіці, пропонує повернення до "вільного" саморегульованого ринку.
2) інституціоналізм - виник на базі історичної школи.
політекономія трудова вартість капітал торгівельний
Рушійною силою розвитку ця теорія вважає соціально-правові, психологічні фактори. Найбільш прогресивними ідеями інституціоналістів є ствердження необхідності участі трудящих в розподілі власності та управлінні виробництвом, надання їм соціальних гарантій.
3) кейнсіанство
Засновник - Дж.М. Кейнс, автор всесвітньовідомої праці "Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей" (1928р.).
Він обґрунтував макроекономічний підхід до аналізу соціально-економічних процесів. Дж.М. Кейнс доводив необхідність державного регулювання економіки, він є автором теорії стимулювання сукупного попиту, яка стала основою антикризової програми американського уряду в роки першої світової кризи (Велика депресія, 30-ті роки ХХ стор.).
4) теорія Великого Неокласичного Синтезу
В 40-50рр. ХХ ст. американські вчені на чолі з П. Самуелсоном зробили спробу поєднати макроекономіку Кейнса, з мікроекономікою неокласичної школи та інституціоналізмом. Так виникла нова універсальна економічна теорія, яка поєднувала найбільш прогресивні погляди економістів ХХ сторіччя.
Основні положення теорії ВНС:
1) економіка на рівні держави формується з множини мікроекономічних явищ;
2) економічна система ефективна, якщо вона поєднує вплив держави на ринок і економічну свободу виробників і споживачів
3. Предмет і методи політекономії.
Політекономія - наука, яка вивчає виробничі відносини між людьми в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів та послуг.
Методи політекономії:
1. наукове пізнання - метод базується на принципах діалектичного матеріалізму;
2. загальнонаукові принципи:
- аналіз (розчленування цілого на окремі частини, кожну з яких вивчають окремо);
- синтез (зведення отриманих результатів в одне ціле);
- індукція - логічний висновок про явище на підставі окремих явищ;
3. метод абстракції - коли від конкретних явищ приходять до абстрактного висновку, виключаючи з вивчення несуттєві сторони явища;
4. поєднання логічного і історичного методів;
5. економіко-математичний метод;
6. статистичний метод;
7. економічне прогнозування;
8. суспільна практика.
Питання для контролю знань:
1. Що означає термін "економіка"? Коли виникла економічна наука? *
2. Що означає термін "політекономія"? Хто його запровадив? *
3. Основні постулати і досягнення меркантилізму. **
4. Сутність фізіократії. **
5. Сутність та основні досягнення класичної і марксистської політекономії. **
6. Основні досягнення маржиналістів. **
7. Неокласична політекономія як сучасна течія економічної думки. **
8. Кейнсіанство: принципи і досягнення. **
9. Сутність інституціоналізму. **
10. Теорія Великого Неокласичного Синтезу (теорія "економікс"). **
11. Що вивчає політекономія? *
12. Основні методи вивчення політекономії. *
Література:
1. Башнянин Г.І. Політекономія: Підр. - К.: Нікацентр,2000 - ч. І, тема 1.
2. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підр. - К.: Академія, 2000 - р. 1, тема 1.
3. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічної теорії: Підр.: - К.: Вища школа, 1995, - тема 1.
Т. 2 Суспільне виробництво
1. Фактори суспільного виробництва. *
2. Продуктивні сили і виробничі відносини. **
3 Форми організації суспільного виробництва. *
4. Форми суспільного продукту (самостійне вивчення). **
3. Фактори суспільного виробництва
Виробництво - це процес створення матеріальних і нематеріальних благ.
У відповідності з класичною політекономією виробництво неможливе без поєднання 3 факторів (компонентів):
1 - робоча сила;
2 - предмети праці;
3 - засоби праці.
Робоча сила - це здатність людини до праці. Вона виступає в якості особистого фактора виробництва. Це головна продуктивна сила суспільства.
Предмети праці - це елементи природи, на які діє людина в процесі праці, піддаючи їх обробці, або - це те, на що скерована діяльність людини, з чого вона виробляє матеріальні блага.
Засоби праці - це інструменти, знаряддя, з допомогою яких люди обробляють предмет праці (наприклад, сировину).
Предмети праці і засоби праці по суті є речовими факторами виробництва. Їх поєднання утворює єдиний речовий фактор виробництва - засоби виробництва.
- 68 -
Размещено на http://www.allbest.ru/
Неокласична політекономія визначає, що в основі суспільного виробництва лежить сукупність чотирьох факторів виробництва:
1) капітал - гроші та засоби виробництва;
2) земля - сільськогосподарські угіддя, які перебувають процесі активного промислового використання;
3) праця - свідома, цілеспрямована взаємодія людей з елементами природи;
4) підприємницькі здібності - здатність людини ефективно використовувати всі доступні фактори виробництва (ресурси).
Така класифікація пояснює економічний характер прибутків підприємців як організаторів процесу виробництва.
2. Продуктивні сили і виробничі відносини.
Продуктивні сили - це сукупність особистих і речових факторів виробництва в їх взаємодії і зв'язку.
Сукупність всіх компонентів виробництва в масштабах всієї економічної системи утворює продуктивні сили суспільства.
Процес праці є органічною єдністю трьох названих чинників, і визначальна роль в ньому належить людині.
В масштабах країни продуктивні сили включають виробничі потужності підприємств, земельні фонди, реальні запаси сировини, матеріально-технічні запаси та економічно активне населення.
Показником рівня розвитку продуктивних сил суспільства є досконалість і продуктивність засобів праці. Чим більшу продуктивність забезпечують засоби праці, тим вищий рівень ефективності використання ресурсів вони забезпечують.
Виробництво носить суспільний характер, тобто воно можливе лише при поєднанні людей. Люди пов'язані між собою в своїй виробничій діяльності, тобто сам процес виробництва породжує певні суспільні процеси.
Схема суспільних економічних відносин:
виробництво
споживання розподіл
обмін
- виробництво - процес створення продукту споживання;
- розподіл - встановлення частки учасників виробництва у виробленому продукті;
- обмін - обмін товарами або їх купівля - продаж, тобто зміна форми вартості типу: товар - товар або товар - гроші;
- споживання - перетворення продукту праці в об'єкт індивідуального або виробничого привласнення (виробниче та невиробниче споживання).
Виробничі відносини - це відносини між людьми в сферах виробництва, розподілу, обміну та споживання суспільного продукту.
Суть і основу названих відносин складають відносини власності на засоби виробництва. Вони визначають, у чиїх інтересах ведеться виробництво, тип суспільства, а також його класову і соціальну структуру.
3. Форми організації суспільного виробництва:
1 - натуральне господарство - це економічна система, в якій метою виробництва є споживання вироблених благ, тобто система сама забезпечує себе необхідними предметами споживання;
Характерні ознаки натурального господарства:
суспільна власність на засоби виробництва;
відсутність товарообміну;
універсальна праця (відсутність поділу праці);
замкненість;
2 - товарне виробництво - це економічна система, в якій метою процесу виробництва є обмін або продаж виробленого продукту.
Характерні ознаки товарного виробництва:
- приватна власність на засоби виробництва;
- суспільний поділ праці;
- товарообмін, який носить еквівалентний характер;
- стихійний розвиток за законами товарного виробництва;
- ринкове ціноутворення;
- використання грошей і т.п.;
3 - планова економічна система - це економічна система, яка розвивається за заздалегідь складеним планом.
В залежності від масштабів планування і типу власності розрізняють такі різновиди планової економічної системи:
а) модель директивного планування - це система, в якій плануються всі етапи і сфери економічного розвитку.
Характерні ознаки:
державна власність на засоби виробництва;
план має статус закону;
централізований розподіл ресурсів;
державне ціноутворення;
б) планова діяльність фірми в умовах ринку;
Фірма планує обсяги виробництва на основі вивчення позицій на ринку з метою уникнення перевиробництва.
в) маркетингова діяльність фірми - діяльність фірми по просуванні товарів на ринок, розширення ринків збуту, збільшення обсягів продаж.
Питання для контролю знань:
1. Що таке процес виробництва? *
2. Чим обумовлений суспільни1й характер процесу виробництва? **
3. Назвіть фактори виробництва згідно з класичною теорією. **
4. Які фактори виробництва сформулювала неокласична теорія? **
5. Сутність і склад продуктивних сил суспільства. **
6. Основні закони розвитку продуктивних сил. ***
7. Наведіть і поясніть схему економічних відносин в суспільстві на сучасному етапі розвитку. ***
8. Що таке натуральне господарство? *
9. Назвіть характерні ознаки натурального господарства. *
10. Сутність і ознаки товарного виробництва. *
11. Сутність і ознаки планової економіки. *
Література:
1. Башнянин Г.І. Політекономія: Підр. - К.: Нікацентр,2000 - ч. І, тема 2.
2. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підр. - К.: Академія, 2000 - р. 1, тема 2.
3. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічної теорії: - Підр.: - К.: Вища школа, 1995, - тема 5, 53 - 66 с.
4. Основи економічної теорії. Підручник. За заг. редакцією Ю.В. Ніколенка. - К.: ЦУЛ, 2003. - гл. 2, 25 - 47 с.
5. Основи економічної теорії. / Посібник.В.О. Рибалкін, М.О. Хмелевський таін. - К.: ВЦ "Академія", 2003. - 1. 3, 77 - 85 с.
4. Власність
1. Економічний зміст власності. *
2. Типи, види і форми власності. *
3. Еволюція відносин власності. **
4. Особливості розвитку відносин власності в Україні і в світі (самостійне вивчення). ***
1. Економічний зміст власності.
Власність - це сукупність відносин між людьми з приводу привласнення або відчуження об'єктів власності. Це складна економічна категорія, розрізняють економічний і юридичний аспекти власності.
Економічна власність - це відносини з приводу володіння та використання факторів виробництва та результатів їх функціонування. Об'єктом юридичної власності може бути будь-яке майно: особисте майно, засоби виробництва, різні цінності, майно і кошти громадян, підприємств, держави. Економічна теорія вивчає економічний аспект власності. Об'єктом економічної власності є фактори виробництва, тобто те, що забезпечує власнику зростання вартості.
Отже, об'єктами економічної власності є:
робоча сила;
засоби виробництва.
Суб'єктами економічної власності є:
особа;
група осіб;
держава.
Функції власності:
Власність визначає:
умови поєднання робітників з засобами виробництва;
відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва і результатів виробництва;
умови розпорядження і використання факторів виробництва;
соціально-економічну структуру суспільства.
Саме власність на засоби виробництва визначає соціально-економічну структуру суспільства, економічне і політичне становище класів, соціальних груп і відносин між ними, бо складає основу всіх виробничих відносин суспільства та визначає їхню суть.
1. Типи, види і форми власності.
Існує два типи власності: приватна і суспільна.
Приватна власність - це такі відносини власності, коли суб'єктом власності є одна особа.
Приватна власність існує в двох видах: проста приватна власність і капіталістична приватна власність
Проста приватна власність існує, коли сам власник є безпосереднім виробником, тобто відсутній факт найму робочої сили.
Капіталістична приватна власність існує в випадку найму робочої сили.
Основні форми приватної власності: одноосібне приватне підприємство, одноосібне фермерське господарство та історичні форми власності: рабовласницьке, феодальне господарства, прості виробничі форми капіталістичної суспільної формації.
Суспільна власність - це такі відносини власності, при яких суб'єктом власності є група осіб або держава.
Суспільна власність існує в двох видах: колективна і державна. Колективна власність передбачає існування групи власників. Найвідоміші форми колективної власності: партнерство, кооператив, господарське товариство, акціонерне підприємство, громадська організація, корпорація.
Державна власність (суб'єктом власності є органи державного управління) існує в двох формах: загальнодержавна і муніципальна (або комунальна). Загальнодержавну власність представляють органи центральної державної влади: Верховна Рада, Кабінет Міністрів, міністерства і відомства.
Муніципальну власність представляють місцеві органи держаної влади місцевого підпорядкування: селищні, міські, районні представництва державної влади.
Приватна і державна власність можуть бути змінені певним способом, закріпленим чинним законодавством країни.
Способи зміни (реформування) відносин власності:
роздержавлення - перехід прав власності від держави до суб?єкта будь-якої іншої форми власності; Приватизація є однією з форм роздержавлення;
націоналізація - перехід прав власності від суб?єкта будь-якої форми власності до держави.
Шляхи реформування відносин власності:
безоплатна передача об'єкта власності;
продаж об'єкта на основі договору купівлі-продажу;
продаж на відкритому аукціоні;
оренда з правом викупу.
2. Еволюція відносин власності.
Історично першою виникла суспільна власність в формі племінної, а потім общинної власності. Низький рівень розвитку продуктивних сил зумовлював необхідність колективного здобування засобів існування, примітивність знарядь праці робила неможливим виживання окремої людини. Згодом розвиток продуктивних сил, вдосконалення самої людини привели до формування власності нового типу - приватної власності. Приватна власність могла виникнути тільки тоді, коли суспільство досягло певного високого рівня розвитку, змогло забезпечити появу "надлишкового" продукту та індивідуальне виживання людини.
Ці два типи власності (приватна і суспільна) на різних етапах розвитку суспільства виступали в різноманітних формах, відображаючи соціально - економічну природу пануючого суспільного ладу. На перших етапах розвитку суспільства людству притаманні колективні форми власності, приватна власність виникає набагато пізніше. Приватна власність в поєднанні з суспільним поділом праці стали вирішальними умовами виникнення товарної або ж ринкової економіки. Державна власність в ті часи ототожнювалася з власністю правителів. Її суспільні функції були обмежені і зводилися в основному до утримання армії та апарату управління.
Зростання масштабів виробництва, його ускладнення, майновий розподіл населення показують, що приватна власність неспроможна забезпечити потреби суспільства. Починають виникати нові форми приватної власності, які поєднують риси приватної і суспільної власності6 колективна, акціонерна, групова, пайова тощо. А державна власність за своїми функціями набувала все більш суспільного характеру, вона починає виражати інтереси все більш широкого кола осіб і, нарешті, всього суспільства в цілому. Представники сучасної економічної теорії вважають, що в розвинених країнах стає все більш помітною стійка тенденція до зближення функцій різних форм державної і приватної власності. В перспективі така трансформація, розвиток науково - технічного прогресу може привести до формування нового типу усуспільненої власності - загальнонародної.
Питання для контролю знань:
1. Що таке економічна власність7
2. В чому полягає відмінність між економічною і юридичною власністю?
3. Функції відносин власності.
4. Розкрийте сутність суб'єктів і об'єктів відносин власності.
5. Які типи власності вам відомі?
6. Види і форми власності.
7. Способи зміни відносин власності.
8. Який тип власності виник історично першим і чому?
9. Еволюція державної власності.
10. Особливості розвитку відносин власності в Україні.
Література:
1. Башнянин Г.І. Політекономія: Підр. - К.: Нікацентр,2000 - ч. І, тема 3.
2. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підр. - К.: Академія, 2000 - р. 1, тема 3.
2. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічної теорії: - Підр.: - К.: Вища школа, 1995, - тема 6, 66-78 с.
3. Основи економічної теорії. Підручник. За заг. редакцією Ю.В. Ніколенка. - К.: ЦУЛ, 2003. - гл. 3, 49-71 с.
4. Основи економічної теорії. / Посібник.В.О. Рибалкін, М.О. Хмелевський таін. - К.: ВЦ "Академія", 2003. - 1. 2, 39 - 76 с.
5. Товарне виробництво
1. Cутність та основні ознаки товарного виробництва. *
2. Товар та його властивості. **
3. Сутність праці в товарному виробництві. **
4. Теорія трудової вартості. ***
1. Виникнення та основні риси товарного виробництва.
Товарне виробництво - тип господарювання, при якому продукти праці виробляються відокремленими товаровиробниками не для власних, а для суспільних потреб, які визначаються ринком.
Суспільний поділ праці - це спеціалізація виробників на виробництві певних видів продукції. В його основі лежить економія затрат робочого часу.
Розрізняють три рівні суспільного поділу праці: великі поділи праці, середні поділи праці і одиничні поділи праці.
Великі поділи праці - це спеціалізація людства за основними видами діяльності.
Відомі три великі суспільні поділи праці:
відокремлення землеробства від скотарства;
- відокремлення ремісництва від землеробства;
- поява класу купців, виникнення металевих грошей, зростання торгівельних капіталів.
Середні поділи праці - поділ в межах галузей на окремі підприємства, окремі види виробництва.
Одиничні поділи праці - поділ праці всередині підприємства на окремі спеціальності та види робіт.
Основні риси товарного виробництва:
1. суспільний поділ праці;
2. приватна власність на засоби виробництва;
3. повна соціально-економічна відокремленість товаровиробників;
4. економічні зв'язки між товаровиробниками лише через обмін;
5. використання грошей як посередника обміну;
6. наявність конкуренції;
7. стихійний розвиток, вільне ціноутворення, саморегулювання економічних відносин.
2. Товар та його властивості.
Товар - продукт праці вироблений для продажу, який перебуває в мінових умовах (або умовах товарообміну); або:
Товар - продукт праці, який задовольняє потреби людей і вироблений для обміну.
Перетворення продуктів праці на товари відбувається лише в мінових відносинах (в процесі обміну).
Товар поєднує в собі дві властивості: споживну вартість і вартість.
Властивість товару задовольняти певні потреби людини називають споживною вартістю.
Вартість товару - це кількість втіленої в товарі праці. В процесі обміну товарів на товари вартість набуває форму мінової вартості.
Мінова вартість - властивість товару обмінюватися на інші товари або пропорція, в якій один товар обмінюється на інший.
Будь-який товар поєднує в собі певну корисність і є результатом затрат праці. Таким чином, товар має двоїсту природу: він являє собою єдність споживчої вартості і вартості (корисності і затрат праці).
3. Двоїстий характер праці.
Причина двоїстої природи товару пояснюється тим, що в товарному виробництві праця носить одночасно приватний і суспільний характер.
Суспільний характер праці полягає в тому, що виробник виробляє товар не для власних потреб, а для інших осіб - для суспільства.
Приватний характер праці полягає в тому, що праця є особистою справою товаровиробника із застосуванням приватних засобів виробництва, власних технологій і певного рівня вміння.
Сам трудовий процес також неоднозначний. Праця поділяється на абстрактну і конкретну.
Конкретна праця - праця по конкретній спеціальності, в певних умовах, з конкретним кінцевим результатом - праця коваля, праця ткача і т.д., або: конкретна праця - це праця, затрачена в певній конкретній формі, результатом котрої є певна споживна вартість.
Абстрактна праця - затрати людської робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми.
6. Теорія трудової вартості
Відомо, що вартість - це праця, втілена в товарі. Вартість будь-якого товару можна виміряти в затратах робочого часу, необхідного на його виготовлення. (Чим більше робочого часу, тим більша вартість).
Припустимо, декілька виробників виготовляють однакові товари. Затрати робочого часу на одиницю продукції у кожного виробника будуть різними. Це пояснюється суб'єктивними причинами і різним рівнем технологій виробництва. Отже, товари, виготовлені різними виробниками, мають різну індивідуальну вартість. Але в реальних умовах обміну однакові товари (однакові споживні вартості) мають однакову мінову вартість.
Отже, затрати індивідуального робочого часу кожного товаровиробника, не можуть бути основою ринкової вартості. Для об'єктивної оцінки вартості використовують затрати суспільно-необхідного робочого часу (СНРЧ).
СНРЧ - це час, необхідний для виготовлення одиниці товару більшістю виробників даного ринку при середньому рівню вмілості та інтенсивності праці, або затрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції тим виробником, який поставляє на ринок переважну частину товарів.
Отже, суспільство не визнає затрат індивідуального робочого часу як показника ринкової вартості товару, на ринку враховуються лише затрати СНРЧ.
Закон трудової вартості.
В основі ціни лежить вартість товару. Вартість визначається затратами суспільно-необхідного робочого часу. Основу цих затрат визначають індивідуальні затрати тих товаровиробників, які поставляють на ринок основну частину продукції даного виду.
Приклад
|
Групи вироб ників |
Кількість пар взуття |
Індивідуальні затрати робочого часу на 1 пару, (год.) |
Індивіду альна грошова оцінка 1 пари |
СНРЧ 1 пари (год.) |
Суспільна (ринкова ціна) 1 пари |
Відхилення СНРЧ |
|
|
І |
70 |
10 |
70 |
10 |
70 |
- |
|
|
ІІ |
20 |
12 |
84 |
10 |
70 |
-14 |
|
|
ІІІ |
10 |
8 |
56 |
10 |
70 |
+14 |
Наслідки, які витікають із закону трудової вартості:
1. мінова вартість товару залежить від суспільних витрат робочого часу. Товаровиробники (змушені) зацікавлені в скороченні витрат індивідуального робочого часу; що в свою чергу приводить до зменшення вартості. Скорочення індивідуального робочого часу можливе через вдосконалення організації виробництва, запровадження науково-технічних досягнень, зростання обсягів виробництва, тощо.
обмін товарами носить еквівалентний характер; обмінюються товари рівні за витратами суспільної праці або ж рівні за вартістю;
2. товаровиробники однакових товарів є конкурентами;
3. закон вартості функціонує при умові, що попит відповідає пропозиції;
4. вартість товару пов'язана з вартістю робочої сили;
5. вартість складає основу ринкової ціни товару.
Функції закону трудової вартості.
Закон вартості є:
· стихійним регулятором товарного виробництва;
· рушійною силою розвитку продуктових сил;
· основою диференціації виробників.
Питання для контролю знань:
1. Що таке товарне виробництво? *
2. Назвіть основні умови виникнення товарного виробництва. **
3. Що таке суспільний поділ праці? **
4. В чому проявляється економічна відокремленість товаровиробників? **
5. Що таке товар? За яких умов продукт праці стає товаром? **
6. Поясніть двоїсту природу товару. **
7. Поясніть двоїсту природу праці в товарному виробництві. **
8. Що таке суспільно - необхідний робочий час? **
9. Сформулюйте закон трудової вартості. ***
10. Які функції виконує закон трудової вартості в товарному виробництві? *
11. Які наслідки витікають із закону трудової вартості? **
12. Як впливають на величину вартості продуктивність та інтенсивність праці? ***
Література:
1. Башнянин Г.І. Політекономія: Підр. - К.: Нікацентр, 2000 - ч. І, тема 6, 123 - 145 с.
2. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічної теорії: - Підр.: - К.: Вища школа, 1995, - тема 7, 86-94 с.
3. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підр. - К.: Академія, 2000-р. 1, 2. 2, 93 - 95 с.
4. Основи економічної теорії. / Посібник.В.О. Рибалкін, М.О. Хмелевський таін. - К.: ВЦ "Академія", 2003. - 1. 3, 82 - 86 с.
Т. 5 Гроші. Грошовий обіг
1. Сутність і функції грошей. *
2. Форми вартості товарів. **
3. Закони грошового обігу. **
4. Інфляція. **
1. Гроші - це загальний еквівалент вартості всіх товарів, або - це товар, який вільно обмінюється на всі інші товари.
Функції грошей:
1. міра вартості - гроші вимірюють вартість всіх інших товарів;
2. засіб обігу - гроші забезпечують товарообмін;
3. засіб платежу - гроші забезпечують погашення боргових зобов'язань;
4. засіб накопичення - гроші здатні акумулювати вартість і зберігати всі інші функції при тимчасовому вилученні їх з обігу;
5. світові гроші - гроші забезпечують міжнародні економічні відносини.
Відомі дві теорії, які пояснюють походження грошей:
раціоналістична теорія вважає гроші результатом угоди між населенням і урядом; еволюційна теорія вважає, що гроші є результатом розвитку форм вартості товарів.
Форми вартості товарів:
1. проста форма вартості
Ця форма вартості демонструє обмін двох товарів: товар А обмінюється на товар Б. Умовою товарообміну є його еквівалентний характер: товари А і Б мають однакову вартість і різну споживну вартість, тобто товари містять однакову кількість праці, але мають різну корисність.
товар А товар Б
2. розгорнута форма вартості
Із збільшенням кількості товарів зростає кількість варіантів товарообміну. Таким чином, форма вартості ускладнюється.
Така форма вартості пов'язана з трансакційними витратами обміну.
Трансакційні витрати обміну - це витрати часу і частини вартості, пов'язані з товарообміном.
3. еквівалентна форма вартості
Розвиток торгівлі, зростання потреб обміну викликають появу більш зручного способу обміну товарами, який не був би пов'язаний з витратами часу і вартості. Так, в результаті розвитку форм вартості на товарних ринках серед усіх товарів стихійно виділяються певні конкретні товари, які цінують всі учасники товарообміну. Це товари - еквіваленти (або товарні гроші), через які вимірюють вартість всі інші товари.
4. грошова форма вартості
Грошова форма вартості виникла, коли роль товарів - еквівалентів перейшла до металів. В мідному, бронзовому, ранньому залізному віці метали втілювали великі затрати праці, а отже, вони мали велику вартість. Вони високо цінувалися в суспільстві, тому що мали все більший спектр застосування. В той же час метали легко діляться на частини, тобто вони могли вимірювати вартість різноманітних за затратами праці товарів.
Спочатку метали виконують функції грошей в ваговому еквіваленті, пізніше з'являються монети як стандартизовані еталони вартості. Перші металеві монети були повновісними, тобто такими, що їх номінальна вартість (назва, надпис на монеті) співпадала з реальною вартістю (вартістю металу). Потім реальна вартість грошей почала зменшуватися в порівнянні з їх номіналом, таке явище називається девальвацією. При цьому номінальна вартість грошей зберігалася, а вага металу в них зменшувалася. Так, гроші почали набувати символічного значення. В кінці ХVIII сторіччя в країнах Західної Європи з'являються паперові гроші (Франція, французькі колонії, Англія і т.д.).
Сучасні паперові гроші є символами вартості, їх реальна вартість не співпадає з номінальною вартістю. Вони засновані на довірі, наділені примусовим курсом. Купівельну спроможність сучасних грошей гарантує держава (уряд).
Реальна вартість сучасних грошей визначається їх купівельною спроможністю.
Купівельна спроможність грошей - це кількість товарів, яку можна купити на одну грошову одиницю за існуючим масштабом цін.
3-. Закони грошового обігу
1. Товарна маса є первинною в порівнянні з грошовою масою (тобто, кількість грошей в країні повинна відповідати кількості товарів);
2. Кількість грошей в країні залежить від обсягів товарної маси і від швидкості грошової одиниці.
МЧV = PЧQ, М =
Де: М - грошова маса;
V - швидкість грошової одиниці;
Р - середній рівень цін;
Q - обсяги товарного виробництва.
3. Оптимальна грошова маса визначається:
Qгр. =,
Qгр. - оптимальна кількість грошей;
V - швидкість грошової одиниці;
ЦТ - сума цін товарів (сумарна вартість товарної маси);
П - сумарна вартість платежів, строк оплати яких наступив;
К - сумарна вартість кредитних операцій;
ВЗП - сума взаємозалікових (бартерних, безготівкових) платежів.
В випадку, коли фактична грошова маса перевищує оптимальну, в країні виступає інфляція.
4. Інфляція - це зменшення реальної вартості грошей та зростання рівня цін.
Види інфляції:
а) в залежності від причин, що породжують знецінення грошей:
1. емісійна інфляція - це знецінення грошей по причині появи в обігу "надлишкової" грошової маси, не забезпеченої товарами;
2. інфляція попиту - знецінення грошей по причині росту попиту на товари, готовності до покупок в періоди економічного зростання;
3. інфляція пропозиції - виникає по причині зростання попиту на ресурси та цін на ресурси в періоди економічного зростання;
4. інфляція "ціна - заробітна плата" або інфляційна спіраль - це поєднання інфляції попиту і пропозиції.
б) в залежності від темпів знецінення грошей:
природна інфляція - Ті (темпи інфляції) не перевищують 5% на рік;
повзуча інфляція - Ті = 5 - 10 % на рік;
галопуюча інфляція - Ті = 10 - 100 % на рік;
гіперінфляція - Ті ?100 % на рік.
Поєднання процесів знецінення грошей з падінням обсягів національного виробництва називається стагфляцією.
Питання для контролю знань:
a. Що таке гроші? *
b. Які функції гроші виконують в товарній економіці? *
c. Теорії виникнення грошової форми вартості. *
d. В чому полягає відмінність між простою і розгорнутою формами вартості? **
e. Що таке еквівалентна форма вартості? *
f. За яких умов виникла грошова форма вартості? *
g. Поясніть розвиток грошової форми вартості. **
h. Сутність законів грошового обігу. ***
i. Що таке інфляція? **
j. Поясніть сутність емісійної інфляції. **
k. Види інфляції залежно від її темпів. *
l. Види інфляції залежно від її причин. **
m. Поясніть негативні наслідки інфляції. ***
n. Способи обмеження інфляції. ***
Література:
1. Башнянин Г.І. Політекономія: Підр. - К.: Нікацентр, 2000 - ч. І, тема 7, 146 - 164 с.
2. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підр. - К.: Академія, 2000-р. 2. 3, 95 - 106 с.
3. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічної теорії: - Підр.: - К.: Вища школа, 1995, - тема 8, 94 - 113 с.
3. Основи економічної теорії. / Посібник.В.О. Рибалкін, М.О. Хмелевський таін. - К.: ВЦ "Академія", 2003. - 1. 4, 86 - 101 с.
7. Капітал
1. Первісне накопичення капіталів. *
2. Сутність і форми капіталу. *
3. Загальна формула капіталу. **
4. Робоча сила як товар. *
5. Структура капіталу. *
6. Додаткова вартість. ***
7. Прибуток. ***
1. Первісне накопичення капіталів.
Капітал - це будь-яка власність (гроші, засоби виробництва), яка забезпечує своїм власникам додаткову вартість.
Первісне накопичення капіталів - це збільшення обсягів капіталів у власності окремих осіб і одночасне перетворення безпосередніх виробників на найманих робітників. Суспільство поділилося на два основні класи:
І - власники грошей і засобів виробництва - підприємці (капіталісти);
ІІ - власники робочої сили, які є вільними особисто, але не мають засобів існування і тому змушені продавати свою робочу силу - наймані робітники.
Події, які сприяли первісному накопиченню капіталів:
- Великі Географічні Відкриття (Америка, Індія, країни сходу);
- технічна революція в Західній Європі: створення машин і механізмів, запровадження в виробництво наукових досягнень (паровий двигун, механічна прялка, ткацький станок тощо);
- буржуазні революції в Західній Європі;
- становлення світової колоніальної системи.
Отже, капіталістичне товарне виробництво - це соціально - економічна система, заснована на приватній власності на засоби виробництва з використанням найманої праці, що приводить до поділу суспільства на два основні класи - підприємці і робоча сила.
2. Сутність і форми капіталу.
Капітал - це вартість, яка приносить додаткову вартість, або це само зростаюча вартість.
3. Загальна формула капіталу.
4. Робоча сила як товар.
Робоча сила - це здатність людини до праці.
Як і будь-який інший товар, товар робоча сила має дві властивості: вартість і споживну вартість.
Вартість робочої сили зводиться до вартості засобів, необхідних для життя і відновлення робочої сили робітника. Вона включає:
- вартість засобів, необхідних для задоволення матеріальних потреб робітника;
- вартість засобів, необхідних для задоволення соціально - культурних потреб робітника;
- вартість засобів для утримання сім?ї робітника;
- кошти на навчання та підвищення кваліфікації.
Величина вартості робочої сили вимірюється кількістю робочого часу, необхідного для створення вищеназваних умов. Заробітна плата робітника є ціною його робочої сили. В Україні ціна робочої сили менша за її вартість.
Споживна вартість робочої сили полягає в здатності робітника створювати своєю працею вартість, більшу, ніж вартість робочої сили. Жоден інший товар такої властивості не має.
5. Структура капіталу.
Частина капіталу, яка в процесі виробництва перетворюється на засоби виробництва і не змінює своєї величини, називається постійним капіталом.
Частина капіталу, яка витрачається на найм робочої сили і в процесі виробництва змінює свою величину (зростає), називається змінним капіталом (V).
К = С + V
С - постійний капітал;
V - змінний капітал.
6. Додаткова вартість.
Додаткова вартість в кількісному розумінні - це різниця між вартістю створеного продукту праці і вартістю робочої сили:
Вартість продукту праці визначається:
W = K + m, або: W = C + V + m,
де W - вартість продукту праці;
m - додаткова вартість.
Додаткова вартість в кількісному розумінні - це різниця між вартістю створеного продукту праці і вартістю робочої сили:
m = W - K
Додаткова вартість - це вартість, створена працею найманого робітника і привласнена підприємцем без еквіваленту.
Економічний зміст додаткової вартості розкривається в процесі аналізу робочого часу робітника.
Робочий день найманого робітника складається з двох частин:
- необхідного робочого часу (НРЧ);
- і додаткового робочого часу (ДРЧ).
Необхідний робочий час - це час, за який робітник відтворює вартість робочої сили (V), тобто це необхідна праця;
Додатковий робочий час - це час, за який робітник створює додаткову вартість (m), тобто це додаткова праця.
Протягом робочого дня робітник створює своєю працею нову вартість величиною V + m.
Показником розподілу нової вартості між підприємцем і робітником є норма додаткової вартості m?.
m? = (m / V) Ч 100%
або: m? = (ДРЧ /НРЧ) Ч 100%
7. Прибуток.
Продукт праці після завершення процесу виробництва потрапляє в умови обігу і перетворюється на товар. На товарних ринках товари реалізуються за цінами.
Ціна будь - якого товару визначається:
Ц = К + р,
де
Ц - ціна товару;
К - витрати капіталу на його виробництво;
р - прибуток.
Прибуток - це ринкова форма додаткової вартості.
Він визначається як різниця між ціною товару і витратами капіталу:
р = Ц - К.
Показником ефективності використання капіталу є норма прибутку або рентабельність р?.
р?. = р / КЧ 100%
Норма прибутку показує скільки прибутку забезпечує одна грошова одиниця затраченого капіталу.
Фактори, які впливають на величину прибутку:
а) норма додаткової вартості: чим вища норма додаткової вартості: тим більший прибуток забезпечує капітал;
б) вартісна будова капіталу: чим більша частка затрат припадає на змінний капітал, тим більший прибуток він забезпечує;
в) швидкість руху капіталу.
Питання для контролю знань:
1. Що таке капітал? *
2. За яких умов гроші перетворюються на капітал? **
3. Поясніть сутність первісного накопичення капіталів. *
4. Що таке робоча сила? За яких умов вона перетворюється на товар? *
5. В чому полягає вартість і споживна вартість робочої сили? *
6. Розкрийте структуру капіталу. *
7. Форми капіталу. *
8. Розкрийте сутність загальної формули капіталу. **
9. Що таке додаткова вартість? *
10. Поясніть механізм утворення додаткової вартості. ***
11. Поясніть зміст додаткової вартості. **
12. Що таке норма додаткової вартості? **
13. Яким чином можна збільшити норму додаткової вартості? ***
14. Що таке прибуток? *
15. В чому полягає відмінність між додатковою вартістю і прибутком? ***
16. Які фактори впливають на величину прибутку? **
Література:
1. Г.І. Башнянин та ін. Політекономія. Підр. - К.: Ніка - Центр, 2000 - тема 10, 228 - 255 с.
2. Гальчинський А.С. Основи економічних знань. Навч. посіб. - К.: Вища школа, 2002. 161 - 174 с.
3. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Підр. - К.: ЦУЛ, 2003.201 - 218 с.
Т. 7 Торгівельний капітал
1. Сутність і структура торгівельного капіталу. *
2. Торгівельний прибуток. **
3. Форми торгівельного підприємництва.
8. Сутність і структура торгівельного капіталу
Торгівельний капітал - це відокремлена форма капіталу, яка здійснює рух с сфері реалізації товарів і сприяє перетворенню товарного капіталу в грошовий.
Його роль полягає в скороченні часу обігу і прискоренні обороту капіталу. Торгівельний капітал складається з двох частин:
1. капітал обігу,
2. витрати обігу.
Капітал обігу - це частина торгівельного капіталу, яка використовується торговцем для закупки товарів у виробника.
Капітал обігу здійснює рух безпосередньо за схемою: гроші - товар - гроші.
Після продажу товарів він повертається до торговця в незмінному розмірі. Зростання вартості при цьому не відбувається (обмін товарів на гроші носить еквівалентний характер). Таким чином, капітал обігу не приносить торговцю прибуток.
Витрати обігу - це частина торгівельного капіталу, яка використовується на обслуговування процесу продажу товарів.
Витрати обігу поділяються на два види:
- чисті витрати обігу,
- додаткові витрати обігу.
Кт = Кт. ч. + Кт.д.
Чисті витрати обігу - це витрати на створення умов продажу товарів. До них відносять: оплата праці торгівельних працівників, утримання торгівельних приміщень, витрати на управління, бухгалтерію, витрати на рекламу тощо.
Додаткові витрати обігу - це витрати, пов'язані з продовженням процесу виробництва в сфері обігу. До них відносять витрати на транспортування, фасування товарів, їх пакування і зберігання. Додаткові витрати обігу є продуктивними, вони зберігають або збільшують споживчу вартість товарів.
2. Торгівельний прибуток.
Капітал обігу не може бути джерелом прибутку, його величина в процесі руху капіталу не міняється. Він є засобом закупки партії товарів у виробника.
Джерелом прибутку торговця є витрати обігу. Прибуток торгівця складається з двох частин:
Рторг. = Рт. ч. + Рт.д.,
Рт. ч. - прибуток на чисті витрати обігу,
Рт.д. - прибуток на додаткові витрати обігу.
Чисті витрати обігу не збільшують вартість товарів, зростання вартості вони не забезпечують. Прибуток на частину витрат забезпечує виробник товарів. Тобто, підприємець поступається торговцю частиною свого прибутку.
Поступаючись частиною додаткової вартості виробник таким способом оплачує торговцю те, що він реалізує його товари, тим самим скорочує час обігу капіталу виробника.
Розподіл прибутку, створеного в виробництві, між виробником і торговцем відбувається пропорційно затратам капіталу виробника і чистим витратам обігу:
Рвир. / Р т. ч. = Квир. / Кт. ч.,
Рвир. - прибуток, який залишається у виробника,
Р т. ч. - прибуток на чисті витрати обігу,
Квир. - капітал виробника,
Кт. ч. - чисті витрати обігу.
Як зазначалося вище, додаткові витрати обігу є продуктивними. Тобто їх результатом є збільшення вартості і споживної вартості товарів. Вони включаються у вартість товарів, збільшуючи її. Таким чином, прибуток на додаткові витрати обігу створюється в сфері реалізації і привласнюється торговцем повністю.
Величина прибутку на додаткові витрати залежить від норми прибутку (рентабельності) торговця:
Рт.д. = Р' * Кт.д. / 100%
Рт.д. - прибуток на додаткові витрати обігу,
Р' - норма прибутку,
Кт.д. - додаткові витрати обігу.
В залежності від витрат, які включають в собівартість продукції, розрізняють такі види цін:
- Ціна підприємства: Цп. = Квир. + Рвир.
- Оптова ціна: Цопт. = Квир. + Рвир. + Кт. ч. + Рт. ч.
або Цопт. = Цп. + Кт. ч. + Рт. ч.
- Роздрібна (ринкова) ціна: Цр. = Квир. + Рвир. + Кт. ч. + Рт. ч. + Кт.д. + Рт.д.
або: Цр. = Цопт. + Кт.д. + Рт. д
9. Форми торгівельного підприємництва
Існують дві основні форми підприємництва в торгівлі: оптова і роздрібна торгівля.
Оптова торгівля - збут товару великими партіями одними підприємцями іншим.
При оптовій торгівлі товари не покидають сфери обігу (переходять від підприємця до підприємця).
Роздрібна торгівля - продаж товарів безпосередньо споживачам. При цьому товари покидають сферу обігу і надходять в споживання.
Оптова торгівля здійснюється переважно через товарні біржі.
Біржа - це оптовий ринок, на якому торгівля відбувається за стандартами або зразками. Об'єктами біржової торгівлі можуть бути подібні та взаємозамінні товари, які не мають індивідуальних особливостей: пшениця, цукор, вугілля тощо.
Крім продавців і покупців товарів на біржі функціонують посередники: брокери і дилери. Брокер - посередник, який працює від імені і за рахунок клієнта. Дилер - посередник, який здійснює операції від свого імені і за свій рахунок.
Товарні біржі можуть торгувати:
Ш реальним товаром (товар є в наявності у продавця),
Ш контрактами на поставку товарів (ф'ючерсні біржі),
Ш документами (контрактами) на ще не випущені товари ("паперові" строкові біржі).
Одним з елементів оптової торгівлі є торгові доми.
Торговий дім відрізняється від біржі тим, що продавцем товарів є не посередник - торговець, а сама фірма.
Торговий дім, як правило, має мережу магазинів, транспортні засоби, інформаційні центри. Вони створюються в формі акціонерних підприємств, де засновниками виступають промислові підприємства, банки, науково-дослідні підприємства тощо.
Серед різноманітних форм роздрібної торгівлі великого поширення набувають торгівельні підприємства, які працюють за договором франчайзингу, укладеного відомими промисловими або торгівельними компаніями. Суть франчайзингу полягає в тому, що велика фірма надає дрібній право реалізації своєї продукції, користуючись товарним знаком великої фірми. Таким способом велика фірма поширює вплив власної марки, збільшує оборот і прибуток без додаткових капіталовкладень.
Питання для контролю знань:
1. Що таке торгівельний капітал? *
2. За яких умов сформувалися перші торгівельні капітали? **
3. Розкрийте структуру торгівельного капіталу. *
4. Поясніть функції капіталу обігу і витрат обігу. **
5. Що таке торгівельний прибуток? *
6. Розкрийте механізм формування торгівельного прибутку. **
7. Чи впливають витрати обігу на величину торгівельного прибутку? ***
8. За яким принципом поділяють прибуток виробник товару і торговець? **
9. Поясніть відмінності між ціною виробника, оптовою і роздрібною ціною. **
10. Що таке товарна біржа? Які товари можуть продаватися на товарній біржі? **
11. Назвіть основних суб'єктів товарної біржі. **
Література:
1. Г.І. Башнянин та ін. Політекономія. Підр. - К.: Ніка - Центр, 2000 - тема 13, 299 - 313с.
2. Гальчинський А.С. Основи економічних знань. Навч. посіб. - К.: Вища школа, 2002. 182 - 190 с.
3. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Підр. - К.: ЦУЛ, 2003. 222 - 260 с.
Т. 8 Акціонерний капітал
...Подобные документы
Сутність підприємництва. Підприємництво в Україні. Принципи ринкової економіки. Форми підприємницької діяльності. Особливості становлення малих підприємств. Підприємство в системі ринкових відносин. Види підприємств. Економічні інтереси.
лекция [24,7 K], добавлен 22.01.2007Сутність і структура суспільного виробництва, його основні фактори. Матеріальне і нематеріальне виробництво. Натуральна, товарна його форми. Товар і його властивості. Основні теорії вартості. Альтернативна вартість. Безпосередньо суспільне виробництво.
курсовая работа [62,7 K], добавлен 24.10.2013Теорія вартості: трудова та неокласична. Сутність і роль закону вартості. Величина вартості товару та фактори, що її визначають. Функції закону вартості. Фактори економічного стимулювання розвитку продуктивних сил. Сутність ціни та механізм ціноутворення.
курсовая работа [61,3 K], добавлен 06.12.2014Система економічних законів, їх суть і класифікація. Основні фактори суспільного виробництва: сутність і співвідношення. Виробничі ресурси, їх обмеженість. Економічні інтереси і потреби: діалектика взаємозв’язку. Еволюція грошей.
шпаргалка [22,9 K], добавлен 17.06.2007Історичні етапи розвитку економічної думки. Економічні закони, принципи та категорії. Економічні потреби і виробничі можливості суспільства. Сутність та типи економічних систем. Форми організації суспільного виробництва. Грошовий обіг та його закони.
курс лекций [197,0 K], добавлен 10.11.2010Економічні теорії та базисні інститути національної економіки. Характеристика економічного потенціалу. Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки. Інституціональні чинники її розвитку. Функціонування інфраструктури національного ринку.
тест [18,3 K], добавлен 15.01.2010Роль грошей в організації функціонування суспільного виробництва. Дослідження відмінності грошової форми вартості від загальної. Функції грошей: засіб платежу, нагромадження і обігу; міра вартості та світові гроші. Сутність масштабу цін під час еволюції.
курсовая работа [963,7 K], добавлен 26.03.2013Суспільний спосіб виробництва є своєрідним ядром економічної системи. Суспільний спосіб виробництва. Закони розвитку товарного виробництва. Конкуренція та її закони. Оборот капіталу підприємства. Форма і сутність суспільного способу виробництва.
контрольная работа [29,7 K], добавлен 21.02.2009Виникнення, еволюція, предмет політичної економії. Структура суспільного виробництва. Економічні потреби суспільства. Виникнення товарного виробництва. Характеристика економічних систем сучасного світу, ринкової економіки. Міжнародні економічні відносини.
курс лекций [164,8 K], добавлен 03.02.2010Сутність основних фондів торгівельного підприємства, поняття їх руху та управління рухом. Аналіз наявності, складу та стану основних фондів торгівельного підприємства "Барс". Дослідження інтенсивності їх відновлення і оцінка ефективності їх використання.
курсовая работа [3,6 M], добавлен 11.07.2010Галузева структура суспільного виробництва. Ознаки продукту сфери товару-послуги. Взаємодія і взаємозв’язок матеріального і нематеріального виробництва. Розподіл національного багатства в суспільстві. Розрахунок вартості сукупного суспільного продукту.
курсовая работа [551,2 K], добавлен 20.01.2016Суть та структура суспільного виробництва, його роль в економічній системі. Форми суспільного виробництва та суспільного продукту, їх характеристика. Фактори виробництва та їх взаємодія. Шляхи розвитку суспільного виробництва та методи його оптимізації.
курсовая работа [240,5 K], добавлен 11.12.2010Німецька історична школа. Ф. Ліст – засновник теорії національної економіки. Перехід до неолібералізму. Ордолібералізм - теорія господарського порядку В. Ойкена. Основи соціально-ринкової економіки. Економічна думка в межах інших теоретичних течій.
реферат [21,3 K], добавлен 15.03.2011Цивілізоване підприємництво. Отримання максимального прибутку. Підприємство, його сутність та функції. Підприємство як суб'єкт ринкової економіки. Види та об’єднання підприємств. Формування ринкової структури економіки України. Господарські товариства.
реферат [29,1 K], добавлен 30.10.2008Здійснення підприємництва у ринковій економіці та еволюція його теоретичного осмислення. Функції підприємництва, його форми та види. Законодавча база діяльності підприємств в Україні. Проблеми та шляхи удосконалення розвитку підприємництва в Україні.
курсовая работа [284,7 K], добавлен 02.03.2011Сутність нагромадження капіталу як економічної категорії, його основні форми та фактори. Способи та методи нагромадження капіталу, його роль і значення в економіці держави. Особливості та характеристика етапів процесу нагромадження капіталу в Україні.
курсовая работа [52,7 K], добавлен 11.11.2009Зародження та еволюція політекономії: визначення, зародження та головні етапи розвитку, сучасні напрямки та особливості розвитку. Сутність продуктивних сил, їх взаємозалежність з виробничими відносинами. Поняття та основні цілі економічної політики.
курсовая работа [48,0 K], добавлен 26.02.2011Теорії вартості, які є найбільш поширеними в економічній науці: суб’єктивно-психологічна, неокласична та теорія трудової вартості. Теорії, що визначають цінність товару. Корисність продукту та її види. Гранична корисність та закон спадної корисності.
курсовая работа [43,3 K], добавлен 20.06.2011Еволюція суспільного виробництва, етапи його розвитку. Натуральне й товарне виробництво як форми суспільного. Товарна форма виробництва як умова становлення сучасних факторів виробництва. Проблеми та перспективи розвитку товарного виробництва в Україні.
курсовая работа [316,1 K], добавлен 16.05.2010Основні положення теорії та практики підприємництва як провідної форми господарювання в сучасних умовах ринкової економіки в Україні. Практичні завдання з актуальних питань підприємницької діяльності, приклади та можливі варіанти їх розв’язання.
учебное пособие [4,2 M], добавлен 12.07.2010
